Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 17 статей
Запропонувати свій переклад для «зря»
Шукати «зря» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Зря –
1) (наугад) навмання́, навмани́[а́], навманці́, (диал.) з(д)ря. [Пішо́в собі́ куди́сь здря (Март.)];
2) (напрасно) ма́рно, да́рма, надаре́мно, ду́рно, пу́сто-ду́рно, назря́, здря;
3) (опрометчиво) необа́чно, неогля́дно.
Врассыпну́ю – уро́зтіч, уро́зсип, урозпоро́шки, поро́зницею. [Почали́ ляхи́ поро́зницею куди-зря тіка́ти (Куліш)].
Необду́манно, нрч. – нерозва́жно, без розва́ги, необмірко́вано, незмірко́вано, необду́мано, (нерассудительно) нерозсу́дливо, нерозва́жливо, (неосторожно) необере́жно (наавось) навмання́, на гала́й – (на)бала́й, (попусту, зря) по-дурно́му, ду́рно. [Нерозва́жно ки́нув ущи́пливе сло́во (Крим.). Нерозва́жно відіпхну́в її́ тепе́р (Куліш). Ба́ба-диплома́тка така́ хи́тра, що й слове́чка по-дурно́му не ска́же (Грінч.)].
• -но поступать – роби́ти (чини́ти) нерозва́жно (без розва́ги).
• -но сказать – бо́вкнути, бе́лькнути, ля́пнути (язико́м); срв. Сболтну́ть. [Язи́к бе́лькне та в кут, а спи́ну ви́ставлять – б’ють (Номис)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Зря, зазря –
1) (наугад) навмання́, навмани́, навмана́, навманці́, наосліп, (диал.) зря, здря;
2) (напрасно) ма́рно, ма́рне, да́рма, да́рмо, надаре́мно, надаре́мне, ду́рно, по-пусто́му, пу́сто-ду́рно, назря́, здря;
3) (опрометчиво) необа́чно, неогля́дно, дарма, даремне, нада́рмо, марно, дурно, по-дурному:
• говорить зря – говорити дарма; без діла говорити;
• зачем зря говорить – наві́що (на́що, чого́) по-пустому говорити;
• зря потерять время – марно (марне, дарма, даремно, даремне, дурно) згаяти (витратити, змарнувати, промарнувати) час;
• зря тратить деньги – даремне (марно, дурно, по-дурному) тратити (витрачати) гроші; марнотратити (розтринькувати) гроші;
• куда зря – куди попало (куди луча, куди очі); навмання;
• не зря – не дарма, не даремно, не марно, не дурно;
• ну, это уж зря! – ну, це вже за́йве!;
• почём зря – ні за що; даремно; як попало; (вовсю) щосили, щодуху.
[Пішо́в собі́ куди́сь здря (Март.). Нам обом треба було обійнятися в цій кімнаті, начхавши на всі великі думки в незвіданій далечі, як і на всіх людей, що, звабившись ними, змарнували свої літа, на всіх шанованих і фанатичних дурнів, які прагли ощасливити світ маніакальними ідеями, на всіх, хто пригнічував нас власною жертовністю, на заклик того недосяжного й претензійного життя (Олесь Кульчинський, перекл. О.Памука)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗРЯ ще (за) пу́сто-ду́рно;
не зря не ду́рно.
НАГОВА́РИВАТЬ (на тасьму) запи́сувати;
зря наговаривать обмовля́ти;
наговаривающий 1. що /мн. хто/ нагово́рює тощо, зви́клий нагово́рювати, нагово́рювач, прикм. /на тасьму/ нагово́рювальний, 2. що /мн. хто/ обмовля́є тощо, зви́клий обмовля́ти, метки́й на обмо́ви, обмо́вник, накле́пник, плітка́р, прикм. обмо́вницький, накле́пницький, образ. з на́клепом на;
наговаривающий пласти́нку за́йня́тий за́писом на пла́ті́вку;
зря наговаривающий, накле́пник, обмо́вник;
наговаривающийся/наговариваемый 1. нагово́рюваний, запи́суваний, 2. обмо́вляний, набрі́хуваний, наші́птуваний, нату́ркуваний;
ПОЧЁМ, почём знать хто́зна;
почём зря 1. що є /було́/ си́ли, 2. куди́ попа́ло /по́падя/.
ТЕРЯ́ТЬ (у ділі) ма́ти зби́тки /втра́ти/, зазнава́ти зби́тків /втрат/;
теря́ть что галиц. втрача́ти на чому [теря́ть си́лу втрача́ти на си́лі];
теря́ть авторите́т ще па́дати в оча́х;
теря́ть былу́ю сла́ву /могу́щество, авторите́т/ схо́дити на пси;
теря́ть в ве́се ху́днути, здава́ти на вазі́;
теря́ть власть (над собо́й) зневла́днюватися, (фраз. нетя́митися);
теря́ть вре́мя га́яти час [не теря́я вре́мени не га́явши часу];
теря́ть вся́кое уваже́ние к чему витира́ти но́ги об що;
теря́ть го́лос спада́ти з го́лосу;
теря́ть дар ре́чи забува́ти язи́ка в ро́ті, док. проглину́ти язи́ка;
теря́ть дове́рие к кому зневіря́тися в кім;
теря́ть значе́ние відступа́ти на за́дній план;
теря́ть нить (бесіди) зби́ватися з пантели́ку;
теря́ть о́браз челове́ческий мерзені́ти;
теря́ть орео́л сла́вы па́дати з п’єдеста́лу;
теря́ть охо́ту знеохо́чуватися;
теря́ть равнове́сие ще точи́тися;
теря́ть рассу́док губи́ти /втрача́ти/ глузд;
теря́ть своё лицо́ компромітува́ти /дискредитува́ти/ себе́;
теря́ть си́лу ще знеси́люватися, образ. упада́ти /втрачати/ на си́лі;
теря́ть со́весть образ. позича́ти о́чі в Сірка́;
теря́ть терпе́ние нетерпеливитись, втрача́ти терпе́ць /терпі́ння/, вихо́дити з терпіння, образ. не могти́ вси́діти на мі́сці;
теря́ть управле́ние втрача́ти контро́ль;
не теря́ть по́чвы под нога́ми стоя́ти тве́рдо на землі́;
теря́ет созна́ние кто мло́сно кому;
ПОТЕРЯ́ТЬ потеря́ть го́лову позбу́тися глу́зду;
потеря́ть дар ре́чи втра́тити мо́ву, забу́ти язика́ в ро́ті;
потеря́ть дове́рие к кому позбу́тись дові́ри до кого;
потеря́ть из ви́ду погуби́ти;
потеря́ть интере́с к чему збайдужі́ти до чого, ки́нути під ла́ву що;
потеря́ть контро́ль над собо́й зірва́тися з ланцюга́;
потеря́ть ме́сто /до́лжность/ образ. ви́летіти з сідла́;
потеря́ть нить погуби́ти кінці́;
потеря́ть о́браз челове́ческий розсвиня́читись;
потеря́ть охо́ту к чему знеохо́титися до чого;
потеря́ть расположе́ние чьё упа́сти в чиїх оча́х;
потеря́ть рассу́док загуби́ти глузд, втра́тити тя́му, знетя́митися;
потеря́ть све́жесть пропа́хнути нафталі́ном;
потеря́ть со́весть позича́ти оче́й у Сірка;
потеря́ть созна́ние втра́тити па́м’ять /па́мороки/, рідко ріши́тися ду́ху;
потеря́ть терпе́ние знетерпели́витися, ви́йти з терпі́ння, образ. всі жда́ники пої́сти;
потеря́л аппети́т кто прибл. ї́сти не їсть хто;
потеря́в го́лову, по волоса́м не пла́чут зру́баній голові́ ба́йдуже за чу́бом;
потеря́вший ОКРЕМА УВАГА;
потеря́вший го́лову безра́дний, розгу́блений;
потеря́вший зре́ние ослі́плий, сліпи́й, незря́чий;
потеря́вший интере́с збайдужі́лий;
потеря́вший рассу́док очмані́лий, знетя́млений, ОКРЕМА УВАГА;
потеря́вший терпе́ние знетерпели́влений;
ТЕРЯ́ТЬСЯ ще непевні́ти, як сліпи́й, (нітитися) образ. не зна́ти, на яку ступи́ти;
теря́ться в дога́дках блука́ти у здо́гадах;
теря́ться во мра́ке зника́ти в те́мряві;
теря́ться из ви́да зника́ти з оче́й;
теря́ющий що /мн. хто/ гу́бить тощо, позба́влюваний, зви́клий /стил. перероб. ставши/ втрача́ти, здатний втра́тити, прикм. утра́тливий, утра́тний;
теря́ющий что незда́тний бі́льше що робити [теря́ющий терпе́ние незда́тний бі́льше терпі́ти];
ничего́ не теря́ющий застрахо́ваний від утра́т;
теря́ющий в ве́се щора́з худі́ший /ле́гший/;
теря́ющий ве́ру зневі́рюваний;
теря́ющий вкус к чему знеохо́чувати у чім;
теря́ющий власть над собо́й, теря́ющий го́лову незда́тний володі́ти собо́ю, образ. у нестя́мі;
теря́ющий дове́рие зневі́рюваний;
теря́ющий (жи́зненные) си́лы, стил. перероб. втрача́ючи си́ли, (щора́з безси́ліший);
теря́ющий золото́е вре́мя ста́вши га́яти золоти́й час;
теря́ющий зря вре́мя /теря́ющий по́пусту вре́мя/ зви́клий га́яти час, дармови́с, зага́йко;
теря́ющий и́з виду стил. перероб. спуска́ючи з оче́й;
теря́ющий интере́с к чему бі́льше не заціка́влений чим;
теря́ющий наде́жду обезнаді́юваний, позба́влюваний наді́ї, стил. перероб. втрача́ючи наді́ю;
теря́ющий нить чего незда́тний сте́жити що;
теря́ющий па́мять ста́вши втрача́ти па́м’ять;
теря́ющий по́чву под нога́ми стил. перероб. втрача́ючи ґрунт під нога́ми;
теря́ющий равнове́сие незда́тний трима́ти рівнова́гу;
теря́ющий своё лицо щораз більше скомпроміто́ваний /здискредито́ваний/;
теря́ющий созна́ние ма́йже неприто́мний /умлі́лий/;
теря́ющий терпе́ние знетерпели́влений;
теря́ющий трудоспосо́бность ма́йже непрацезда́тний;
теря́ющий управле́ние незда́тний да́лі керува́ти;
теря́ющий ум = теря́ющий го́лову;
теря́ющийся/ теря́емый загу́блюваний, утра́чуваний, витра́чуваний, розгу́блюваний, марно́ваний, гайно́ваний, зба́влюваний;
теря́ющийся (серед чужих) щора́з розгу́бленіший, діял. замотили́чений;
теря́ющийся в дога́дках розгу́блений у мо́рі здо́гадів;
теря́ющийся во мра́ке спантели́чений те́мрявою /мря́кою/;
теря́ющийся в толпе́ проко́втуваний юрбо́ю;
теря́ющийся из ви́да стил. перероб. зника́ючи з оче́й;
ЗАТЕРЯ́ТЬСЯ затеря́вшийся загу́блений;
затеря́вшийся на краю́ све́та заки́нутий на край сві́ту;
РАСТЕРЯ́ТЬСЯ ще не зна́ти, на яку́ ступи́ти, усі́ шляхи́ погуби́ти;
растеря́вшийся розгу́блений, збенте́жений, зні́якові́лий, стил. перероб. не зна́вши на яку́ ступи́ти, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Зря – зо́палу, нао́сліп.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Зря
• Говорить зря – говорити дарма; без діла говорити.
• Зря тратить деньги – даремне (марно, дурно, подурному) тратити (витрачати) гроші; марнотратити (розтринькувати) гроші.
• Куда зря – куди попало (куди луча, куди очі); навмання.
Почем
• Будешь знать, узнаешь, почём фунт лиха – знатимеш, дізнаєш, почім ківш лиха.
• Почём зря (разг.) – як попало.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зга́ку, нар. – зря, необдуманно.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Згаку́, нар. Зря, необдуманно. Дурню ти божий! Хиба там шлях, чи що, шо тебе згаку понесла лиха година у яку яругу. Харьк.
Лу́ча, нар. Въ выраж. куди́ лу́ча. Куда попало, куда зря. Як та туча, куди луча, так і покотили. КС. 1882. IV. 171. Вся піхота (й)шла в ворота, вона — куди луча. КС. 1882. IV. 171. См. Лучити.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Глумува́ти, -му́ю, -єш, гл. *2)—щось. Бесцельно истреблять, зря тратить. Набере хліба, не їсть, викидає собакам або на смітник. Хіба ж можна так хліб глумувати?—Полову росточили по подвір’ю, нікому не дали, так поглумували. Крим.
*Здря, нар.
1) Зря, понапрасно. 2) По чім здря. По чем попало. За ломаку та до неї, і бив вже бив по чім здря, аж доки не впала. Пир. у., Конон. 3) Куди́ здря. Куда попало, куда глаза глядят. Желех.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Обду́мавный, но = обду́маний, обмірко́ваний, но і т. д., з розва́гою. — Се треба зробити не зря, а з розвагою. С. Л.

Запропонуйте свій переклад