Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 48 статей
Запропонувати свій переклад для «известь»
Шукати «известь» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Изве́сть, см. Изводи́ть.
И́звесть, Извё́стка, минер. – ва́пна (-ни), ва́пно́.
• Гасить -весть – ва́пно́ люсува́ти, гаси́ти, (неточно) розпуска́ти.
• -весть гашеная – ва́пно́ люсо́ване, га́шене, попелу́[ю́]ха, попілну́ха.
• -весть (раствор с песком) – зали́ва, чаму́р (-ру).
• Богатый -тью – вапни́[я́]стий.
Изводи́ть, извести́ или изве́сть –
1) (откуда) виво́дити, ви́вести кого́ зві́дки. [Виво́дь коня́ із кінни́ці (Пісня)];
2) (издерживать) витрача́ти, ви́тратити, потрача́ти, потра́тити ма́рно, перево́дити, переве́сти́, зво́дити, зве́сти́, занапаща́ти, занапасти́ти, збавля́ти, зба́вити, (о мн.) повитрача́ти, позво́дити, поперево́дити, позбавля́ти що. [Сті́льки гро́шей на його́ нау́ку ви́трачено ма́рно, бо пуття́ з йо́го не ви́йшло нія́кого (Харківщ.). Не перево́дь бага́то папе́ру (Харківщ.). Звели́ ліс ба́тьківський і призна́ки нема́є, де ріс (Харківщ.). Сті́льки ча́су занапаща́ємо ма́рно (М. Грінч.). Скі́льки пашні́ зба́вили на той самого́н! (Звин.)];
3) кого (морить) – в’яли́ти, зв’яли́ти, мори́ти, змори́ти, суши́ти, зсуши́ти кого́, життя́ збавля́ти, зба́вити кому́, (образно) вива́рювати во́ду з ко́го. [Су́шать мене́, в’яля́ть мене́ мої́ недоста́тки (Пісня). Каза́ла, що пі́деш за ме́не, то не мори́ мене́; неха́й я пришлю́ люде́й, побері́мося вже собі́ (Квітка). Був у Шевче́нка дру́гий учи́тель маля́р, що замість нау́ки вива́рював ті́льки во́ду з хло́пця тяжко́ю робо́тою (Єфр.)].
• Он меня -дит – він мені́ жи́ти не дає́, він життя́ моє́ збавля́є, він мій вік занапаща́є;
4) -ть со света – зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту, зво́дити, зве́сти́, згла́дити зо сві́ту, (сов.) стеря́ти, стра́тити, згуби́ти, (многих) позво́дити (зо сві́ту), потра́тити. [Заму́чать мене́, із сві́ту зжену́ть вороги́ мої́ (Васильч.). Наду́мався зве́сти її́ з сві́ту (Київщ.). Захоті́ла вона́ свого́ чолові́ка стеря́ти (Липовеч.). Хіба́ цього́ га́да зо́всім із сві́ту згла́дити? (Ор. Левиц.). А тепе́р уже́ он ба́чиш дохо́дить до чо́го? що я стра́тить наміря́юсь Макси́ма свято́го (Шевч.)].
• -ти́ со всем потомством до последнего колена – ви́губити до на́корінку (Крим.).
• -ть, -ти́ мышей, мух, блох и т. п. – вибавля́ти, ви́бавити, вигу́блювати, ви́губити, вини́щувати, ви́нищити, повибавля́ти, повигу́блювати, повини́щувати (ми́ші, му́хи, бло́хи и мише́й, мух, бліх). [Нія́к не мо́жна ви́бавити тих мух (Борзенщ.)].
• Изве́денный – ви́ведений; ви́трачений, потра́чений, з[пере]ве́дений; зв’я́лений, зсу́шений; ви́бавлені, ви́гублені.
Гаси́ть –
1) (огонь) гаси́ти, погаси́ти, вгаша́ти, вгаси́ти, вига́шувати, ви́гасити, згаша́ти, згаси́ти. [Ви́гасила жар на ву́гілля];
2) (известь) розпуска́ти вапно́, люсува́ти. Гашё́нный (об извести) розпу́щене, люсо́ване вапно́.
Е́дкий –
1) (о кислотах, красках, запахах и т. п.) їдки́й [Їдки́й дим], міцни́й, гризу́чий [Ва́пна (известь) гризу́ча,— па́льці погри́зла (Звин.)], го́стрий, (провинц.) яде́сний [Яде́сний тютю́н (Липов. п.)], (о щелоке) їдки́й;
2) (язвительный) їдки́й, кусли́вий, ущи́пливий, гризьки́й, колю́чий [Їдкі́ слова́. Ущи́пливий до́теп. Гризьке́ сло́во. Колю́ча сати́ра], дошку́льни́й, щипу́чий [Щипу́чий сміх], шпульки́й [Шпульке́ сло́во (Кон.)], ускі́пливий (Л. Укр.), (чувствит.) доткли́вий.
Есть, еда́ть – ї́сти (наст. вр. їм, їси́, їсть, їмо́, їсте́, їда́ть; пов. н.: їж, ї́жмо, ї́жте); неопр. н-ние, ум. (неспряг.) – ї́стоньки, їду́сі, їду́сеньки, ї́сточки. [Твої́ ді́ти пла́чуть, ї́стоньки хо́чуть], (потреблять) спожива́ти (сов. спожи́ти), пожива́ти (пожи́ти). [ІЦе й полови́ни з ми́ски не спожили́, а він уже́ покла́в ло́жку. Його́ ро́зум протестува́в про́ти церко́вних слів: «Прийді́ть, спожива́йте, це – ті́ло моє́». Ста́ли ми хлі́ба-со́ли пожива́ти]; (при обращении к детям) – га́мати [Га́май, га́май, моя́ дити́но, орі́шок! – Я вже, ма́мо, зга́мав], (неспряг., ум.) га́мці. [Не плач, дити́но, за́раз бу́дем гам. I сам не гам і дру́гому не дам].
• Есть один раз в сутки – ї́сти раз на добу́, разува́ти.
• Есть с кем за одним столом – столува́ти стіл з ким.
• Есть до сыта – ї́сти вдо́сить, досита́, доси́тости.
• Есть глазами – ї́сти очи́ма кого́. [Ї́сть Оле́нку очи́ма];
2) (признавать годным в пищу, с’едобным, употреблять) ї́сти, вжива́ти [Ми не вжива́ємо кони́ни], зажива́ти;
3) (о насекомых) куса́ти, ї́сти, тя́ти. [Комарі́ нас тнуть];
4) (об едкой жидкости, веществе) ї́сти, куса́ти, гри́зти. [Ва́пна (известь) гризе́ па́льці].
• Есть кого – ї́сти кого́, уїда́тися на ко́го. [Почали́ вони́ на йо́го уїда́тися].
• Поедом есть – ї́дом (їдьма́, їдце́м) ї́сти, жерце́м пожира́ти. [Ти, як та гадю́ка, – ї́дом їси́ (Гліб.). Неві́стка їдьма́ їсть ба́бу й ді́да (Г. Барв.). Нена́видять, го́нять, б’ють, жерце́м пожира́ють].
• Даром едя́щий – дармої́жний, дармо́їд. Есть с жадностью и т. п.; см. Жрать, Ло́пать, Тре́скать, Убира́ть, Умина́ть, Упи́сывать, Уплета́ть.
Жечь, жига́ть – пали́ти, перепа́лювати, пекти́.
• Солнце жжёт – со́нце пече́.
• Сердце жжёт – коло се́рця пече́.
• Жечь кирпичи, известь – пали́ти (перепа́лювати) це́глу, ва́пну.
• Жечь кофе – пали́ти (перепа́лювати) ка́ву.
• Крапива жжёт – кропива́ жа́лить(ся).
• Жжё́ный – па́лений, перепа́люваний.
Зама́ривать, замори́ть –
1) (голодом, работой) замо́рювати и заморя́ти, замори́ти кого́ чим, (о мног.) позамо́рювати, позаморя́ти; (изнурять) висна́жувати, ви́снажити кого́.
• -ри́ть (работой обычно о животн.) ухо́ркати, уни́гати. [Ну, і вхо́ркав-же коня́ (Сл. Гр.). Оце́ уни́гав коня́ (Полт. губ.)].
• -ри́ть червяка, кишку, голод, аппетит – комара́ задуши́ти.
• -ть голодом – захарчо́вувати, захарчува́ти и замори́ти го́лодом, (о мног.) позахарчо́вувати кого́. [Захарчува́в зовсі́м коро́ву];
2) (известь) люсува́ти, розпуска́ти, розпусти́ти (ва́пно́); (хрен) перебива́ти, переби́ти (хрін).
• Замо́ренный – замо́рений; ви́снажений, ухо́рканий; (голодом) захарчо́ваний; (о извести) розпу́щений; (о хрене) переби́тий.
• -ться – замо́рюватися, замори́тися, (о мн.) позамо́рюватися; (голодом) захарчо́вуватися, захарчува́тися; бу́ти замо́реним, захарчо́ваним.
Извё́стка, см. И́звесть.
Кипе́лка – (негашенная известь) нерозве́дене (нелюсо́ване) ва́пно́, -на ва́пна.
Комово́й – грудко́вий, (из мелких комьев) дрібко́вий, (из больших комьев-глыб) брила́стий.
• -вая известь – грудкова́ ва́пна, -ве́ ва́пно́; ва́пна (ва́пно́) гру́дкою, грудка́ми.
• -вая соль – грудкова́, брила́ста сіль (р. со́ли), (мельче) дрібкова́ сіль, сіль дрі́бками.
Нега́шеный – нелюсо́ваний.
• -ная известь – нелюсо́вана ва́пна, нелюсо́ване вапно́.
Перега́шивать, перегаси́ть – зага́шувати, позага́шувати, погаси́ти (напр., усі́ лямпи́, свічки́).
• -ть известь (ещё раз) – розпуска́ти (розпусти́ти) на́ново (зно́ву) вапно́ (ва́пну), перелюсо́вувати, перелюсува́ти вапно́ (ва́пну).
Погаша́ть, погаси́ть – гаси́ти, погаси́ти, згаша́ти, згаси́ти, загаша́ти, загаси́ти (во множ. позага́шувати), туши́ти, потуши́ти що.
• -си́ть огонь – погаси́ти (загаси́ти) сві́тло.
• -си́ть пожар – погаси́ти (загаси́ти) поже́жу (пожа́р).
• -ша́ть чувство совести, чести – пригаша́ти (приглу́шувати) сумлі́ння, почуття́ че́сти.
• -ша́ть известь – розпуска́ти, розпусти́ти ва́пно.
• -ша́ть долги – спла́чувати, сплати́ти борг, поспла́чувати, поплати́ти борги́, (гал.) умо́рювати, умори́ти борги́.
• Пога́шенный – пога́шений, зга́шений.
• -ный долг – спла́чений борг, (гал.) умо́рений довг.
Подноси́ть, поднести́ –
1) (вверх) підно́сити, підне́сти́, підійма́ти, підня́ти. См. Поднима́ть, Возноси́ть. [Таке́ важке́, що не піднесу́ (не піді́йму). Явдо́ха підне́сла ху́стку до оче́й і зідхну́ла (Кониськ.)];
2) (неся приближать к чему-л.) підно́сити, підне́сти кого́, що до ко́го, до чо́го. [Підне́сли дити́ну до ма́тери. Піднеси́ до сві́ту, тут не ви́дно];
3) (приносить) підно́сити, (редко підно́шувати, доноша́ти = поднашивать), підне́сти́, надно́сити, надне́сти. [Йому́ підне́сено коро́ну, і як підне́сли, він одіпхну́в її́ (Куліш)];
4) (нести некот. время, помогая кому-л.) надно́сити, надне́сти що кому́.
• -нести́ подарок, в подарок кому что – підне́сти подару́нок кому́, у подару́нок кому́ що.
• -носи́ть, -нести́ кому бумаги для подписи, ходатайство – підно́сити, підне́сти́ кому́ папе́ри на пі́дпис, проха́ння.
• -нести́ кукиш – підне́сти ду́лю кому́.
• -носи́ть кирпич, известь – підно́сити це́глу, ва́пно́ (ва́пну);
4) -си́ть кому (угощать) – підно́сити, підне́сти кому́, частува́ти, почастува́ти кого́ чим. Срв. Угоща́ть, По́тчевать. [Варену́хи по ку́хлику їй підне́сли (Котл.). Підні́с йому́ ча́ю (Квітка)].
• Чужим добром -си́ть ведром (погов.) – до́бре чужи́ми пирога́ми свого́ ба́тька помина́ти.
• Поднесё́нный – підне́сений.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

И́ЗВЕСТЬ, устано́вка для о́бжига извести вапня́рка.
ГАСИ́ТЬ (борг) спла́чувати;
гася́щий що га́сить, покли́каний загаси́ти, для гасі́ння, за́йня́тий гасінням, гаси́льник, гаси́тель, оказ. гасі́й, прикм. гаси́льний, загашувальний, перен. глуши́льний, /про домішку/ депреси́вний, складн. вогнега́сний, вогнега́сник [гасящий ого́нь вогнега́сний, (річ) вогнега́сник];
гасящий и́звесть що га́сить вапно́, вапня́р, ма́йстер гаси́ти вапно́;
гасящийся/гаси́мый га́шений, зага́шуваний, складн. -га́сний [самогася́щийся самога́сний].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Известь – ва́пна, -ни, вапно́, -на́; и. жженая – па́лене вапно́.
Гасить – гаси́ти (гашу́, га́сиш); гасить известь – розпуска́ти вапно́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Гашенная известь – люсо́ване вапно́.
Известь – вапно́;
• и. белильная – в. хлоро́ве;
• и. воздушная – в. повітряне́;
• и. гашеная, пушонка – в. люсо́ване;
• и. гидравлическая – в. гідравлі́чне;
• и. едкая, негашеная – в. їдке́;
• и. жженая – в. па́лене;
• и. жирная – в. масне́;
• и. тощая – в. пісне́;
• и. хлорная – в. хлоро́ве;
• известь гасить – люсува́ти вапно́.
Пушонка, гашеная известь – вапно́ люсо́ване.
Белильный – білило́вий;
• б. (относящ. к свинц. белил) – блейвасо́вий;
• б. (относящ. к белению) – біли́льний;
• б. (относящ. к цинковым белилам) – цинквасо́вий;
• б. завод – біля́рня;
• б. известь, хлорная – хлоро́ве вапно́;
• б. фабрика, текст. – бліха́рня.
Гасить (огонь, свет) – гаси́ти, погаси́ти;
• г. (известь) – люсува́ти.
Перегашивать, -сить – зага́шувати, загаси́ти;
• п. (известь) – перелюсо́вувати, перелюсува́ти.
Хлористый – хлори́стий;
• х. барий – хлора́к (-ку́) барі́йний;
• х. железо – х. залізо́вий;
• х. известь – х. вапнови́й;
• х. медь – х. мі́дний;
• х. никкель – х. нікле́вий.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

и́звесть CaO вапно́,-на́ (кальцій оксид, мінеральна речовина білого кольору, яку одержують випалюванням вапняку)
и. бели́льная CaOCl2 вапно́ біли́льне [хло́рне]
и. возду́шная вапно́ пові́тря́не (із вмістом глини, до 6%)
и. гашённая Ca(OH)2 вапно́ га́шене [люсо́ване], попільну́ха,-хи
и. гидравли́ческая вапно́ гідравлі́чне (із вмістом глини, 6-20%)
и. е́дкая вапно́ їдке́
и. жжёная CaO вапно́ ви́палене [па́лене]
и. жи́рная вапно́ масне́
и. ко́мовая вапно́ грудкове́ [кускове́]
и. на́мертво обожжённая вапно́ перепа́лене
и. натро́нная вапно́ натро́нне [на́трове́] (суміш вапна з гідроксидом натрію)
и. нега́шеная вапно́ нега́шене [ви́палене]
и. пушо́нка вапно́ порохня́нка [пухня́нка, розпу́шене]
и. свобо́дная вапно́ ві́льне [незв’я́зане]
и. свя́занная вапно́ зв’я́зане
и. то́щая вапно́ пісне́
и. хло́рная CaOCl2 вапно хло́рне [біли́льне] (продукт дії хлору на гашене вапно) див. и́звесть бели́льная
гаси́ть гаси́ти
г. и́звесть люсува́ти [гаси́ти] вапно́
извёстка 1. див. известь
2. му́лярська запра́ва

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ва́пна, вапно́ – известь.
• Вапно́ па́лене – известь жженная.
Зли́ва, зали́ва –
1) разлив, наводнение;
2) проливной дождь;
3) штукатурная заливка (разведенная известь с песком).
Люсува́ти –
1) шипеть, кипеть;
2) гасить известь.
Розпуска́ти, розпусти́ти –
1) распускать, распустить;
2) распростереть, отпускать, отпустить, дать развернуться.
• Розпуска́ти язика́ – говорить лишнее, много говорить, кричать.
• Розпусти́ти сльо́зи – расплакаться.
3) развязывать, развязать.
• Розпуска́ти, розпусти́ти шку́ру – разрезывать, разрезать кожу на куски.
4) распространять, распространить;
5) распускать, распустить, избаловать;
6) що, що в чому – растворять, растворить (в жидкости);
7) (о льде) расплавить;
8) гасить, погасить (известь).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Вапе́льник, -ка, м. Приготовляющій известь. См. Вапняр.
Ва́пна, -ни, ж. и ва́пно, -на, с. Известь. Вас. 169, 157.
Вапня́р, -ра́, м.
1) Приготовляющій известь. Желех.
2) Возящій известь. Липовец. у. См. Вапельник.
Глица́рь, -ря́, м. Палка, которою мѣшаютъ известь въ творилѣ. Черниг. у.
Глица́рня, -ні, ж. Яма, въ которой приготовляется известь, творило. Черниг.
Люсува́ти, -су́ю, -єш, гл. Шипѣть, кипѣть; гасить известь. На вапну налили води, то вона й люсує. Вапно люсувати.
Пали́ти, -лю́, -лиш, гл.
1) Жечь, сожигать. Солому палять і зілля варять. Чуб. V. 431.
2) Топить. Ой пали, мили, кам’янії груби. Чуб. V. 737.
3) Обжигать (кирпичъ, глиняную посуду, известь).
4) Курить. Люлечки палити. Грин. ІІІ. 652.
5) Палить, стрѣлять. Як узяв джура та узяв малий з пистолів палити. Мет. 401.
Попільну́ха, -хи, ж.
1) = Попелюха 2. См. Попільниця.
2) Гашеная известь. Славяносерб. у.
Роспуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. роспусти́ти, -щу́, -стиш, гл.
1) Распускать, распустить, дозволить разойтись. Роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291. № 32. Роспустив вівчарь вівці та по крутій горі. Мет. 108. Роспустив військо козацьке в славнім місті Жаботині. Нп. Кажуть таки, що не швидко їх роспустять. — Не журись, може ти його і сього вечора побачиш. Кв. II. 120.
2) Распускать, распустить, распростереть, отпускать, отпустить, дать развернуться, распуститься. Ой ти, дубе кучерявий, нащо гілля роспускаєш. Грин. III. 247. Як широка сокорина віти, роспустили. Шевч. 324. Косоньку роспущу. Чуб. III. 85. Наша пані хупава роспустила рукава. Чуб. III. 235. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хвіст роспустив. Ном. № 5035. Канчук роспускає. Нп. О. 1862. II. 97. Роспустіте ж ви шовковий невод. Чуб. III. 300. Червонії хрещатії давнії корогви.... роспустив, до води похилив. АД. І. 218. — гу́би, мо́рду, язика́. Говорить лишнее, много говорить, кричать. Та цить, невістко, та не распускай губи, як бачиш коцюбу, то позбіраєш зуби. Чуб. V. 698. Роспустив морду, як халяву. Ном. № 3445. Не дай рукам волі, то й сам не підеш у неволю, та язика ще не роспускай. Ном. № 3821. — сльо́зи. Расплакаться. Дивлюсь, а наша Уляна і сльозоньки распустила. Стор. ІІ. 32. — патьо́ки. Разревѣться. Чого роспустив патьоки? Адже не била, дак і мовчи!
3) Развязывать, развязать. Роспустив того міха, гад і поліз, і поліз з нього. Драг. 8.
4) Распарывать, распороть. Пір’я вгорі, мов подушку що роспустило. Сим. 211. Роспустю собі черево, повиймаю тельбушки. Мнж. 69. — шкіру. Разрѣзывать, разрѣзать кожу на куски. Вх. Зн. 60.
5) Распространять, распространить. Роспустив королівські листи. К. ЦН. 227.
6) Распускать, распустить, избаловать. Бог нас покарає, що ми так дитину роспустили. МВ. І. 26.
7) Распускать, распустить, растворять, растворить (въ жидкости). Вода вбірає або роспускає в собі по дорозі багато частин. Дещо. О льдѣ: расплавить. Лід распусти. Чуб. I. 73.
8) Гасить, погасить (известь). Славяносерб. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Живі́ль, -лю, м. Известь. Киевщ.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Белильная известь — хлоро́ве вапно́.
*Известь — вапно́, -на́; И. белильная — хлорове́ вапно́.
*Хлорный — хло́рний; Х. известь — хло́рне вапно́; Х. олово — чотирихлора́к ци́ни.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Изве́сть = д. Извести́.
И́звесть = д. Извёстка.

Запропонуйте свій переклад