Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 94 статті
Шукати «извин*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Извине́ние – ви́баче́ння, проба́чення, перепроха́ння, перепро́сини. [Я засоро́мивсь, попроха́в ви́бачення (Крим.). Поча́в проси́ти в не́ї проба́чення (Н.-Лев.). Я, гарячі́ший до сва́рки, а то й до бі́йки, звича́йно пе́рший був і до перепро́син (Франко)].
• Просить, попросить -ния у кого – перепро́хувати, перепроха́ти, перепро́шувати, перепроси́ти кого́, проха́ти, попроха́ти ви́баче́ння (проба́чення) у ко́го.
• Прошу -ния – проха́ю мені́ ви́бачити (проба́чити, дарува́ти), перепро́шую, перепроша́ю.
• Это не может служить ему -нием – це не мо́же випра́вдувати його́.
Извини́мый, -мость, см. Извини́тельный, -льность 2.
Извини́тель, -ница – вибача́льник, -ниця; (заступник, оправдатель) оборо́нець, оборо́нниця, засту́пник, -ниця.
Извини́тельно – виба́чно, проба́чно.
• Ему это -но, а тебе – нет – йому́ це мо́жна ви́бачити (проба́чити), а тобі́ – ні.
Извини́тельность –
1) виба́чність, проба́чність, опра́вданість (-ности);
2) проще́нність, прости́мість.
Извини́тельный –
1) (заслуживающий извинения) ви́бачення го́дний, таки́й що мо́жна ви́бачити, опра́вданий. [Такі́ друка́рські помилки́ – річ опра́вдана (Крим.)];
2) (простительный) проще́нний, прости́мий. [Його́ вчи́нок цілко́м проще́нний, бо його́ на те призве́дено (М. Грінч.). Бува́є гріх прости́мий, а бува́є непрости́мий (Звин.)];
3) (содержащий извинение) виба́чливий, виба́чний, проба́чний. [Написа́в виба́чного листа́ (М. Грінч.). Го́лос ти́хий, виба́чливий (Крим.)].
Извини́ть, -ся, см. Извиня́ть, -ся.
Изви́нчивать, -ся, извинти́ть, -ся – скру́чувати, -ся, скрути́ти, -ся, перекру́чувати, -ся, перекрути́ти, -ся. [Шру́бка перекрути́лася і не держи́ть (М. Грінч.)].
Изви́нный – спиртови́й.
Изви́нь – спирт (-ту).
Извиня́емость, -мый, см. Извини́тельность, -тельный 2.
Извиня́ть, извини́ть кого и кому – вибача́ти, ви́бачити, пробача́ти, проба́чити, зба́чити кому́, дарува́ти, подарува́ти (прови́ну) кому́, (зап.) бу́ти виба́чним, ма́ти виба́чне о́ко до (для) ко́го. [Я тобі́ цього́ не ви́бачу, не подару́ю (Н.-Лев.). Я йому́ проба́чив (Самійл.). Неха́й панну́нця бу́дуть виба́чні (Л. Укр.)].
• Его можно -ни́ть – йому́ мо́жна ви́бачити (проба́чити).
• -ни́те – вибача́йте, ви́бачте, проба́чте, дару́йте, бу́дьте виба́чні. [Проба́чте, го́сті мої́: не ску́пість на́ша, а така́ спромо́жність (Приказка)].
• -ни́те меня – ви́бачте (проба́чте, дару́йте) мені́; (зап.) бу́дьте виба́чні до ме́не, ма́йте виба́чне о́ко до ме́не.
• -ни́те за выражение – вибача́йте (ви́бачте, проба́чте, прості́ть) на (у) цім сло́ві; дару́йте на сло́ві; не при вас ка́жучи; шану́ючи слу́хи ва́ші; (зап.) шану́ючи вас (я́ко ґре́чних).
• Склонность -ня́ть – виба́чливість; склонный -нять – виба́чливий. [Любо́в довготерпели́ва і виба́члива (Крим.)].
• Извинё́нный – ви́бачений, проба́чений.
Извиня́ться, извини́ться перед кем – перепро́шувати (-шую, -єш) и перепроша́ти (-ша́ю, -єш), перепроси́ти кого́, перепро́хувати, перепроха́ти кого́, проха́ти, попроха́ти ви́баче́ння (проба́чення) у ко́го, проха́ти (попроха́ти) дарува́ти кому́ що; (взаимно) перепро́шуватися, перепро́ситися. [Неха́й він при всіх нас перепро́сить тебе́ (Конис.). Перепроси́лися вони́ та й помири́лися (Поділля). Проха́ють дарува́ти їм ї́хню прови́ну (Крим.)].
• -ться чем – вимовля́тися, ви́мовитися чим. [Не приї́хав і ви́мовився тим, що слабу́є (М. Грінч.)].
• Такие поступки не -ются – за такі́ вчи́нки не вибача́ють (не проща́ють); такі́ вчи́нки не го́дні ви́бачення, такі́ вчи́нки непроще́нні.
Выраже́ние –
1) см. Обнару́живание;
2) висло́влювання [Не забороня́ється висло́влювання думо́к], ви́слів (р. ви́слову). [Це-ж не наш ви́слів, а моско́вський], ви́раз.
• Найти для себя выраже́ние – ви́литися. [Цей на́стрій висо́кий найкра́ще ви́лився в організа́ції бра́тства (Єфр.)].
• Без выраже́ния – безви́ра́зно.
• Извините за выраже́ние – проба́чте (вибача́йте, прості́ть) у [на] цім сло́ві; не при вас ка́жучи; шану́ючи слу́хи ва́ші (Куліш);
3) выраже́ние лица – ви́раз, ви́раз на лиці́, на виду́, на обли́ччю; мі́на. [Цей ви́раз засти́г на обли́ччю (Грінч.). Ви́раз на лиці́ – пону́ро-урочи́стий (Куліш)].
• Принимать, принять выраже́ние лица – набира́ти (набра́ти) ви́разу.
• Придавать выраже́ние лицу – надава́ти ви́разу, (фамильярно) мі́ни добира́ти (добра́ти), мі́ну взя́ти (прийня́ти) (Свидн.).
• Со спокойным и светлым выраже́нием лица – я́сни́й. [Вона́ була́ спокі́йна та ясна́ (М. Вовч.). Я́сен був на виду́ (Куліш)].
Ма́ло – ма́ло, (немного) тро́хи, тро́[і́]шки, не гурт, незгу́рта, о́бмаль чого́, (скудно) ску́по, то́нко на що. [Ро́зуму бага́то, а гро́шей ма́ло (Номис). Це ді́ялось за царя́ Горо́ха (Горо́шка), як було́ люде́й тро́хи (тро́шки) (Приказка). Сумна́-невесе́ла прийшла́ вона́ додо́му, ма́ло чого́ пила́, ма́ло чого́ ї́ла (Мирн.). Тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти (Коцюб.). Гро́шей у ме́не не гурт (Звин.). Ску́по в ме́не на гро́ші (Кониськ.). Ма́ємо ску́по да́них для зо́внішнього життя́ Коцюби́нського (Єфр.)].
• Иметь -ло денег – ма́ти не гурт (незгу́рта, о́бмаль) гро́шей.
• У меня -ло денег – у ме́не ма́ло (о́бмаль, не гурт, незгу́рта) гро́шей, у ме́не ску́по (то́нко) на гро́ші.
• Очень -ло – ду́же ма́ло, (описат.) як кіт (кома́р) напла́кав, з ми́шачу бідни́цю, з комаро́ву ні́жку. [Ро́зуму в йо́го як кіт напла́кав (Київщ.)].
• Я его очень -ло знаю – я його́ ду́же ма́ло зна́ю.
• Много шуму, -ло толку – бага́то га́ласу – ма́ло ді́ла.
• Так -ло – так ма́ло, так тро́шки. [А я так ма́ло, небага́то блага́в у Бо́га – ті́льки ха́ту (Шевч.)].
• Извините, что так -ло – ви́бачте, що так ма́ло (тро́шки).
• Этих денег -ло на все ваши покупки – цих гро́шей (за)ма́ло (не ста́не) на всі ва́ші по́купки.
• Слишком ма́ло – зама́ло, на́дто ма́ло, зана́дто ма́ло. [Сього́ було́ ще зама́ло, щоб розпоча́ти судову́ спра́ву (О. Лев.)].
• Ни -ло – (а)ні тро́хи, (а)ні тро́[і́]шки. [Ні тро́хи не помогло́].
• Чего -ло, то в диковинку – що новина́, те дивина́; чого́ не ба́чив, те в дивови́жу.
• Похвалы его -ло трогают – за похва́ли (до похва́л) йому́ ба́йдуже.
• -ло ли его наказывали, но он не исправляется – хіба́ ма́ло його́ ка́рано, коли́-ж він не кра́щає.
• Довольно -ло, см. Малова́то.
• Не -ло – чима́ло, чима́ленько, не-пома́лу, багате́нько. [Пани́ жаха́лись коза́цького завзя́ття не-пома́лу (Куліш)].
• Не -ло мне было хлопот с этим делом – не ма́ло (чима́ло) мав я кло́поту з ціє́ю спра́вою.
• -ло ли что, -ло ли чего – ма́ло чого́, хіба́ ма́ло чого́.
• -ло ли что может случиться – ма́ло чого́ мо́же ста́тися (тра́питися).
• -ло ли что говорят о нём – хіба́ ма́ло чого́ про (за) ньо́го ка́жуть.
• -ло ли чего бы вам хотелось! – ма́ло чого́-б ви хоті́ли, ще-б (пак) чого́ ви зах(о)ті́ли (забажа́ли)!
• -ло того – того́ ма́ло, то не все ще, на то́му не край.
• -ло того, что он глуп, но он ещё и зол – то не все іще, що він дурни́й, а він і лихи́й (злий).
• -ло того, что он хочет быть богатым, но он хочет ещё повелевать – на то́му не край, що він хо́че бу́ти бага́тим, а він хо́че ще й панува́ти.
• Да -ло того – ба, та ще, та що-то, ма́ло ска́зано. [По́тім довело́сь нам розста́тися, ба й забу́ти оди́н о́дного (Грінч.). І жінки́, і молоди́ці повибіга́ють, та що́-то: і дітво́ра ви́сипле з хат (Квітка). В пече́рі показа́вся віск – ма́ло ска́зано, вся сті́нка зажовті́лася (Франко)].
• Ма́ло-по-ма́лу – пома́лу, пома́лу-ма́лу, помале́ньку, зма́лку-пома́лку, пово́лі, пово́лі-во́лі, пово́леньки, потро́ху, спроквола́, спокво́лу; срв. Понемно́гу. [Пома́лу став він бага́тшати (М. Грінч.). Пома́лу-ма́лу си́ня імла́ рі́дшає (Коцюб.). Зма́лку-пома́лку я навчи́вся майструва́ти (Київщ.). Так помале́ньку і підда́вся, і ві́рив в па́на, як ту́рчин в мі́сяць (Свидн.). Пово́лі по це́ркві, то тут, то там, займа́лися во́гники (Коцюб.). Спроквола́ добира́ючись, заплу́тав пан-отця́, як паву́к му́ху (Свидн.)].
• А ему и горя -ло – а йому́ і ба́йдуже (а йому́ ні га́дки) про що (за що). [Пташка́м про зи́му ба́йдуже (Л. Укр.)].
• Ма́ло-ма́льски – хоч тро́хи, хоч тро́[і́]шечки, ма́ло-на-ма́ло. [Хоч тро́хи розу́мна люди́на того́ не зро́бить (Київ)].
Пе́ред и Пред –
1) предл. – пере́д, пере́до (обычно если след. слово начинается сочетанием согл. «мн.» – пере́до мно́ю), попере́д ким, чим и ко́го, чо́го, спе́ред ко́го, (относительно кого, чего, перед к.-л днём, событием) про́ти ко́го, про́ти чо́го. [Свої́х колі́н ні перед яки́м кня́зем не гну́ли ми (Грінч.). Застогна́в, як перед сме́ртю (Грінч.). Варе́ників навари́ли, перед хло́пців станови́ли. Безлю́дная дорі́женька попередо мно́ю (М. Вовч.). Нема́ того́, хто всто́їть про́ти йо́го. Про́ти сме́рти двох сині́в мені́ сни́лось, що два го́луби прилеті́ло в осе́лю (Мил.). Мені́ приверзло́ся чудне́ – бог зна́є проти чо́го (Васильч.). Як зайці́, вороги́ бі́гтимуть сперед те́бе (Леонт.)].
• Перед праздниками, от’ездом – перед святка́ми, перед від’ї́здом.
• Перед самым от’ездом – са́ме перед від’ї́здом.
• Перед самым носом – перед са́мим но́сом.
• Виновный перед законом – винува́тий про́ти зако́ну и перед зако́ном.
• Изменник перед отечеством – зра́дник про́ти ба́тьківщини.
• Перед лицом всего света, всей Европы – перед лице́м усьо́го сві́ту, усіє́ї Евро́пи.
• Я даю этому автору предпочтение перед прочими, другими – я даю́ перева́гу цьому́ а́второві про́ти ре́шти, про́ти и́нших.
• Извиниться перед кем – перепроси́ти ко́го́.
• Перед ним пробежал зайчик – перед (по́перед) йо́го, перед ним пробі́г за́йчик.
• Стань передо мною – стань перед ме́не, передо мно́ю.
• Перед рассветом – удо́світа.
• Перед сумерками – при́смерком.
• Задирать нос перед кем – ки́рпу гну́ти про́ти ко́го.
• Перед родами – на по́ступі.
• Перед богом не утаишься – від бо́га ніде́ не схова́єшся.
• Пе́ред, с родит. п. (сперва, прежде чего-л., кого-л.) – поперед ко́го. [Не су́нься (не лізь) поперед ба́тька в пе́кло].
• Не суйся перед людей – не су́нься поперед люде́й;
2) пе́ред, перё́д, нареч. (наперёд, прежде) – попере́ду, пе́рше, передні́ше, пере́дше, впере́д. См. Пре́жде, Наперё́д, Ра́ньше.
• А ты бы перё́д спросил – а ти-б пе́рше попита́в, -ся, поспита́вся, спита́в, -ся.
Попроси́ть – попроси́ти и попроха́ти у ко́го чого́ и кого́ про що, що зроби́ти; (пригласить) запроси́ти и запроха́ти кого́. [Він запроха́в видатни́х европе́йців сказа́ти, що вони́ ду́мають про заборо́ну украї́нської мо́ви в Росі́ї (Грінч.)].
• Его -си́ли сесть – його́ попроси́ли и попроха́ли сі́сти.
• -си́те его ко мне на двенадцать часов – попросі́ть (попроха́йте) и запросі́ть (запроха́йте), закли́чте його́ до ме́не на двана́цяту годи́ну.
• -си́ его сюда – попроси́ (попроха́й), покли́ч його́ сюди́; срв. Проси́ть.
• -си́ть позволения – попроси́ти и попроха́ти до́зволу, спита́тися до́зволу (що зроби́ти).
• -си́ть извинения у кого – перепроси́ти и перепроха́ти кого́, попроси́ти и попроха́ти ви́бачення (проба́чення) у ко́го. [Неха́й він при всіх нас перепро́сить тебе́ (Кониськ.)].
Представля́ть, предста́вить –
1) кого, что куда, к чему (доставить, поставить) – приставля́ти, приста́вити и пристанови́ти кого́, що, поставля́ти, поста́вити, виставля́ти, ви́ставити кого́ (напр., сві́дків), подава́ти, пода́ти (напр., поя́снення, до́кази).
• -вить кого на суд – поста́вити кого́ перед судо́м, припрова́дити кого́ на суд.
• -вить свидетелей, виновного на суд – поста́вити (ви́ставити) сві́дків, винува́того перед суд.
• -вить поручителя – поста́вити пору́чника.
• Отыскать виноватого и -вить кому – знайти́ (розшука́ти) ви́нного (винува́того) і поста́вити перед ко́го.
• -вьте доказательства своей невиновности – пода́йте до́води (до́кази), що ви неви́нні.
• -вить об’яснения – пода́ти поя́снення.
• -вить извинения – попроха́ти проба́чення;
2) кого кому – рекомендува́ти, відрекомендува́ти, представля́ти, предста́вити (руссизм) кого́ кому́ ким, (гал.) запрезентува́ти кого́ кому́, (знакомить) зазнайо́млювати, зазнайо́мити кого́ з ким. [Ході́мо, я тебе́ предста́влю тим, що вво́лять твою́ уся́ку во́лю (Куліш). Я в про́стий о́дяг уберу́сь, а ти рекоменду́й мене́ вітцю́ старо́му вчи́телем (Куліш)].
• Он был мне -лен – його́ мені́ було́ предста́влено (відрекомендо́вано);
3) кого к чему (к награде, чину), в кого (в полковники) – виставля́ти, ви́ставити кого́ (на нагоро́ду, на чин), на ко́го (на полко́вника).
• -вить к производству в полковники – ви́ставити кого́ на полко́вника;
4) что или о чём кому (подавать, доносить, докладывать) – подава́ти, пода́ти що, кому́ про що, здава́ти, зда́ти, (вносить) вно́сити, вне́сти. [Здава́ти ра́порти коміса́рові (Фр.)].
• -вить отчёт, проект закона – пода́ти звіт (звідо́млення), проє́кт зако́ну.
• -вить об этом об’яснения секретарю – пода́ти поя́снення про це секретаре́ві.
• -вить на заключение, решение комиссии – пода́ти на ви́сновок, на ви́рішення (розвяза́ння) комі́сії.
• -вля́ть, -вить на чьё-л. усмотрение – подава́ти, пода́ти на во́лю чию́, виставля́ти, ви́ставити перед о́чі чиї́.
• -вьте о нём сведения – пода́йте про йо́го відо́мості.
• -вьте свои соображения по этому вопросу – пода́йте свої́ міркува́ння (думки́) в цій спра́ві.
• -вить свои документы в секретариат – пода́ти свої́ докуме́нти до секретарія́ту.
• -вить дело для пересмотра – пода́ти спра́ву на пере́гляд.
• -вляя при сем – подаючи́ при цьо́му;
5) кого, что (изображать словами, описанием, в картине) – малюва́ти, змалюва́ти, (резцом) різьби́ти, ви́різьбити кого́, що.
• Писатель в своём произведении -вил сельский пролетариат – письме́нник у свої́м тво́рі змалюва́в сільськи́й пролетарія́т.
• Картина -ет морское сражение – на карти́ні намальо́вано морськи́й бій.
• -лять (изображать) дело (вопрос) – ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти, виставля́ти, ви́ставити, подава́ти, пода́ти спра́ву. [Ця гіпо́теза ста́вить спра́ву так, ні́би в Ки́їві до тата́рського лихолі́ття сиді́ли великоро́си (Єфр.)];
6) кого (быть представителем кого) – заступа́ти, репрезентува́ти кого́. [Ми тут усю́ грома́ду заступа́єм, то й ра́дити стари́м звича́єм бу́дем (Грінч.). Ма́ємо чима́ло письме́нників, що репрезенту́ють рі́зні сто́рони нові́шої украї́нської пое́зії (Єфр.). Посли́ заступа́ють (репрезенту́ють) (собо́ю) уря́д своє́ї держа́ви];
7) -ля́ть, -вить собою – явля́ти, яви́ти собо́ю, станови́ти (собо́ю) що. [Що явля́в собо́ю Коцюби́нський тоді́, на перело́мі свого́ життя́… (Єфр.). Тут нема́є в’ї́зду, бе́рег стано́вить сторчову́ стіну́ (Корол.). Пореволюці́йні часи́ стано́влять немо́в дру́гу фа́зу ро́звитку Винниче́нкової тво́рчости (Єфр.)].
• Что -ет он из себя теперь? – що явля́є він собо́ю тепе́р?
• Это -ет большие неудобства – це стано́вить вели́кі незру́чності, в цьо́му є вели́кі незру́чності.
• -вля́ть исключение – станови́ти, дава́ти ви́няток.
• Что он собой -вля́ет? – що він (вона́) за люди́на?
8) кого что (показывать) – виявля́ти, ви́явити, виставля́ти, ви́ставити кого́, що. [Це виявля́ло його́ в найкра́щому сві́тлі (О. Пчілка). Цю поді́ю ви́ставлено не тако́ю, як вона́ спра́вді була́];
9) кого, что из себя (корчить, копировать) – удава́ти, уда́ти кого́, що з се́бе. [Не вдава́й із се́бе ду́рня. Одна́ сторона́ (діте́й) удава́ла тата́р, дру́га яку́тів (Єфр.)];
10) (в театре) виставля́ти, ви́ставити що. [Ви́ставлено було́ «Ревізо́ра» з у́частю М. Садо́вського в головні́й ро́лі];
11) (воображением) уявля́ти, уяви́ти, (редко) виявля́ти, ви́явити, приви́джувати, приви́діти, (в мыслях) зду́мувати, зду́мати (ду́мкою зду́мувати, зду́мати), (умом) змірко́вувати, зміркува́ти. [Не таки́м вона́ собі́ уявля́ла його́ (Н.-Лев.). Ва́жко уяви́ти собі́ ту тво́рчу си́лу, що є в наро́ді (Крим.). Я про́сто й зду́мати собі́ не мо́жу (Л. Укр.). Ле́гко зміркува́ти, що перете́рпів він (Єфр.). Я приви́джував, як уві́йде, як загово́рить (М. В.)].
• -вля́ть, -вить себе – уявля́ти собі́, уяви́ти собі́, зду́мувати собі́, зду́мати собі́.
• -вьте себе – уяві́ть собі́, зду́майте собі́, ма́йте собі́, ма́єте собі́. [Уяві́ть собі́ моє́ здивува́ння].
• Вы и -вить себе этого не можете – ви і уяви́ти собі́ цього́ не мо́жете.
• -вьте себя на моём месте – уяві́ть себе́ на моє́му мі́сці.
• Предста́вленный – приста́влений; (кому́) рекомендо́ваний, предста́влений, (поданный) по́даний; змальо́ваний, поста́влений; засту́плений, репрезенто́ваний; ви́явлений; уда́ний; (о пьесе) ви́ставлений; уя́влений, зду́маний, змірко́ваний.
• Законопроект -лен на утверждение в Совнарком – законопроє́кта по́дано на затве́рдження до Раднарко́му.
• Представля́емый – (подаваемый) пода́ваний (кому́); (воображаемый) уя́влюваний. [Уя́влювані ре́чі. Уя́влюваний світ].
• -емые отчёты – пода́вані зві́ти.
Принесе́ние – прино́сіння, прино́шення, оконч. прине́сення.
• -ние извинения (-ний) – перепро́шування кого́, перепро́сини.
• -ние присяги – присяга́ння, склада́ння, вико́нування при́ся́ги, оконч. зло́ження, викона́ння при́ся́ги.
Проси́ть, попроси́ть –
1) (кого, чего, у кого) проси́ти (про́шу, диал. просю́), попроси́ти, проха́ти (-ха́ю), попроха́ти кого́, у ко́го чого́, (кого о ком, о чём, у кого, чего) кого́ за ко́го, про що, в ко́го чого́, (гал.) о що (чего, о чём), проха́тися, попроха́тися в ко́го (кого), (молить) блага́ти кого́, чого́, кого́ за ко́го, в ко́го чого́, (гал. о що), (многих: одного за другим) перепроси́ти, перепроха́ти (усі́х). [І Го́спода про́сить, щоб посла́в він дощі́ вночі́ і дрі́бнії ро́си (Шевч.). У люде́й просі́те (Рудан.). Проси́в о ра́ду (Франко) (литер. форма: проси́в ра́ди (совета)). Зібра́в Тара́с козаче́ньків пора́ди проха́ти (Шевч.). Лю́ди проха́ли дощу́ (Коцюб.). Як тому́ не да́ти, хто вмі́є проха́ти (Номис). Я ще в них хо́чу проха́тись, чи не заступи́лись-би вони́ за ме́не (Квітка). Пані-ма́тку до сво́го до́му блага́є (Метл.). Бо́га за них блага́є, щоб дав їм до́лю щасли́ву (Васальч.)].
• -си́ть кого о чём-л. – проси́ти, проха́ти, блага́ти в ко́го чого́. [Проха́в (блага́в) у його́ поряту́нку].
• -си́ть о помиловании – проха́ти поми́лування.
• Я -си́л его об этом – я проха́в його́ про це.
• Я -сил за вас (о вас) секретаря – я проха́в за вас секретаря́.
• -си́ть помощи, о помощи – проха́ти, блага́ти по́мочи, (и реже) блага́ти на по́міч.
• -шу́ садиться – про́шу сіда́ти.
• -си́ть извинения у кого – проха́ти проба́чення в кого́, перепро́шувати, перепро́хувати кого́.
• -си́ть прощения – перепро́шувати и перепроша́ти, перепро́хувати кого́.
• -си́ть снисхождения – проси́ти, проха́ти ла́ски в ко́го.
• -си́ть позволения – пита́тися до́зволу, проха́ти до́зволу, про до́звіл у кого.
• -си́ть слова, совета – проха́ти (проси́ти) сло́ва, ра́ди (пора́ди) в ко́го.
• Милости -сим (пожалуйте) – про́симо.
• Осмелюсь -си́ть вас об одолжении – насмі́люсь (зва́жусь) проха́ти вас про ла́ску.
• -сим пожаловать к нам, к столу – про́симо (проха́ємо) до нас, про́симо завіта́ти до нас, про́симо до сто́лу.
• -сить (цену) – пра́вити, оконч. запра́вити. [Тепе́р ви з нас пра́вите со́рок карбо́ванців (Кримськ.)].
• -си́ть милостыни – проси́ти ми́лостині;
2) (ходить по миру) проси́ти, же́брати и жебрува́ти, жебра́чити в ко́го, старцюва́ти, ходи́ти з до́вгою руко́ю. [Ходи́в і же́брав у воякі́в (Л. Укр.)].
• -сить Христа ради – проси́ти Христа́ ра́ди;
3) на кого – позива́ти кого́ (до су́ду), ска́ржитися на ко́го (в суд); см. Жа́ловаться.
• Про́шенный – про́шений, про́ханий. [Про́ханий кусо́к го́рло дере́ (Номис)].
Прости́тельный – проще́нний, виба́чний, виба́чливий. [Це ще не тяжки́й гріх і проще́нний (Куліш)].
• -но – виба́чно, виба́чливо. Срв. Извини́тельный, -но.
Проща́ть, прости́ть кого и кому – проща́ти, прости́ти (ти простиш, він простить) кого́ и кому́ дарува́ти, подарува́ти кому́, (извинять) вибача́ти, ви́бачити кому́, пробача́ти, проба́чити кому́, (диал.) зба́чити, зви́діти кому́ що, (отпускать) відпуска́ти, відпусти́ти кому́ що. [Неха́й тебе́ Бог проща́є та до́брії лю́ди (Шевч.). Подару́й мої́й жі́нці яке́ там незвича́йне сло́во (М. Вовч.). Неха́й йому́ Госпо́дь за те проба́чить (Грінч.). Неха́й тобі́ Бог зви́дить і зба́чить (Номис)].
• Я этого тебе, вам не -щу́ – я тобі́, вам цього́ не подару́ю, не ви́бачу (не проба́чу). [Я йому́ сього́ не подару́ю (Кониськ.). Я тобі́ цього́ не ви́бачу, не подару́ю (Н.-Лев.)].
• -ти́ть кому грехи, вину, обиду – прости́ти (подарува́ти) гріхи́, прови́ну, кри́вду кому́, (отпустить) відпусти́ти гріхи́ кому́. [Якби́ хоч сто рублі́в, то-б я вже свою́ кри́вду подарува́ла (Єфр.). Вона́ справедли́ва й ніко́ли не гри́мне на безви́нного, хоч ніко́ли й не подару́є вини́ (Коцюб.)].
• -ща́ть наказание – дарува́ти ка́ру.
• -ща́ть, -ти́ть преступника – ми́лувати, поми́лувати злочи́нця.
• -сти́ть друг друга – проба́чити, подарува́ти оди́н о́дному, подарува́тися. [Вже як там не пого́димось на чо́му, то подару́ємось (М. Вовч.)].
• Я -щаю вам ваш долг – я дару́ю вам ваш борг.
• Прости́, прости́те меня – прости́, прості́ть, дару́й, дару́йте, ви́бач, ви́бачте, проба́ч, проба́чте мені́, бу́дьте виба́чні до ме́не. [Прости́ мені́, мій го́лубе, мій со́коле ми́лий (Шевч.). Дару́й мені́, я вже більш не бу́ду].
• -ти́те за выражение – прості́ть, дару́йте на цім сло́ві, за це сло́во, проба́чте це сло́во. [Уже́ прості́ть мені́ на цім сло́ві, але ваш лібералі́зм аж на́дто вихо́дить дешеве́нький (Крим.). Дару́йте за це сло́во (Куліш). Проба́ч се сло́во, Це́зарю! (Куліш)].
• Проща́й, прости́, проща́йте – проща́й, проща́йте, прощава́й, прощава́йте, бува́й (будь) здоро́в, бува́йте (бу́дьте) здоро́ві, (ответное) ходи́ здоро́в, ході́ть здоро́ві. [Проща́й, проща́й, грома́донько (Метл.). То проща́йте, кажу, – дя́кувати вам за ла́ску і до́брість ва́шу (М. Вовч.). Будь здоро́ва, пань-мату́сю, обійду́ся без Насту́сі (Приказка). По сій мо́ві бува́йте здорові́ (Приказка). Прощава́йте, піду́ вже од вас (Харк.)].
• Прощё́нный и -щё́ный – про́щений, подаро́ваний, ви́бачений, проба́чений, (отпущенный) відпу́щений.
Проще́ние – проще́ння, опроще́ння, дарува́ння, (извинение) ви́бачення, проба́чення, (отпущение) відпу́щення. [Всім проща́й і проще́ння досту́пиш (Франко). Чи вже-ж то вина́ така́, що нема́ їй опроще́ння до ві́ку (Мирн.). Єсть учи́нки, яки́х нічи́м ні одкупи́ти, ні споку́тувати і за які́ опроще́ння не мо́же бу́ти (Єфр.)].
• Просить, попросить -ния у кого – проси́ти (проха́ти), попроси́ти (попроха́ти) проще́ння (опроще́ння, проба́чення) в ко́го, перепро́шувати, перепроси́ти кого́, перепро́хувати, перепроха́ти кого́. [Тоді́ він, попроси́вши проще́ння у своє́ї пе́ршої жі́нки, прися́г на́ново буть чолові́ком (Рудч.). Взяв ба́тька, попроси́в у йо́го опроще́ння і став корми́ти до сме́рти (Грінч.). Поча́в проси́ти в не́ї проба́чення (Н.-Лев.). Неха́й він при всіх нас перепро́сить тебе́ (Кониськ.)].
• -ние грехов – проще́ння гріхі́в и гріха́м, від гріхі́в. [Там ми сповіда́лись, і пан-оте́ць проще́ння дав гріха́м (Грінч.). Освідча́ю тобі́ проще́ння від усі́х гріхі́в (Грінч.)].
• Которому нет -ния – непроще́нний. [Щоб не ста́ти непроще́нними злочи́нцями перед рі́дним кра́єм (Єфр.). Бода́й той непроще́нний був, хто ви́думав таку́ нелю́дяну нау́ку (Свидн.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Извинение – вибачення, пробачення, перепрошення, перепро́сини:
• находить себе извинение – виправдовувати себе;
• принесение извинения – перепрошування, перепросини;
• приносить извинения – перепрошувати;
• просить, попросить извинения у кого – просити, попросити (прохати, попрохати) вибачення (пробачення) у кого, перепрохувати, перепрохати (перепрошувати, перепросити) кого;
• прошу извинения за беспокойство – прошу (прохаю) мені вибачити (пробачити, дарувати), що потурбував (за турботи, за клопіт), перепрошую, що потурбував (за турботи, за клопіт);
• это не может служить ему извинением – це не може виправдувати (виправдати) його, цим не можна виправдати його, це його не виправдує (не виправдає).
[Поча́в проси́ти в не́ї проба́чення (І.Нечуй-Левицький). Я, гарячі́ший до сва́рки, а то й до бі́йки, звича́йно пе́рший був і до перепро́син (І.Франко). Кілька вибачень виглядають менш переконливо, ніж єдине (О.Гакслі). — Запізнився й навіть не вибачився! — Ну, вибач, люба. — Іди к бісу зі своїми вибаченнями!..]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ИЗВИНЕ́НИЕ ще пере́про́с, перепро́сини.
ИЗВИНЯ́ТЬ, извиня́ющий що /мн. хто/ вибача́є тощо, гото́вий ви́бачити, схи́льний вибача́ти, прикм. проба́чливий, виба́чний, прибл. непам’ятки́й;
извиняемый вибачни́й;
ИЗВИНИ́ТЬ, извинить за что фраз. ви́бачити що [извини́те за мой вид вибачте мій ви́гляд];
извини́те за выраже́ние ще не Вам ка́жучи, шанува́вши слу́хи Ва́ші, дару́йте на сло́ві, ви́бачайте на сло́ві, перепро́шую на сло́ві, не при ха́ті зга́дуючи;
извини́те великоду́шно ви́бачте ласка́во.
ИЗВИНЯ́ТЬСЯ, извиняться в мы́слях пе́ред кем перепро́шувати кого по́думки;
извиня́ющийся що /мн. хто/ вибача́ється, ра́ди́й /зго́дний, зму́шений/ ви́бачитись, проха́ч проба́чення, прикм. /тон/ виба́чливий, перепро́сливий, проха́льний;
извиняющийся в мы́слях пе́ред кем проха́ч проба́чення у кого по́думки.
НЕТ, НЕ́ТУ фраз. Біг дасть, Бог ми́лував;
нет сомне́ния аж [диви́всь у вікно́ - аж хтось там є];
не́т уж це вже ні [не́т уж,извини́ це вже ні, проба́ч];
и в поми́не нет нема́, хоч запали́;
на нет и суда́ нет на нема́ й ра́ди нема́;
о, нет! е ж бо, ні!;
О, нет, это уж нет! то вже ні!
НЕУДО́БСТВО ще дискомфо́рт;
извини́те за неудобство вибача́йте за невиго́ди.
ПРИНОСИ́ТЬ, приноси́ть большу́ю по́льзу образ. не́сти́ золоті́ я́йця кому;
приноси́ть в же́ртву ще же́ртвувати;
приноси́ть дары́ склада́ти дари́;
приноси́ть дохо́д дава́ти прибу́ток;
приноси́ть извине́ния кому перепро́шувати кого, склада́ти ви́бачення;
приноси́ть наслажде́ние ті́шити, дава́ти насоло́ду;
приноси́ть неприя́тности завдава́ти моро́ки;
приноси́ть успе́х прино́сити у́спіх, закі́нчуватися у́спіхом;
принося́щий що /мн. хто/ прино́сить тощо, ра́ди́й /зму́шений/ прине́сти́, зви́клий /ста́вши/ прино́сити, ім. від даю́щий, носі́й, складн. -но́сний [принося́щий плоды́ плодоно́сний], пор. носящий;
принося́щий что із чим в (на) рука́х /на пле́чах тощо/ [принося́щий по́чту з по́штою в рука́х];
принося́щий благода́рность кому із сло́вом подя́ки до кого;
принося́щий в дар = даря́щий;
принося́щий вред шкідли́вий;
принося́щий же́ртву (принося́щий в же́ртву) жертвода́вець, зго́дний поже́ртвувати, стил. перероб. же́ртвуючи;
принося́щий дары́ дароно́сний, з при́носами;
принося́щий неприя́тности збито́шний, зда́тний завда́ти моро́ки;
принося́щий плоды́ плі́дний, плодотво́рний, результати́вний;
принося́щий покая́ние = кающийся;
принося́щий по́льзу кори́сний, помічни́й, забут. спотре́бний;
принося́щий прися́гу заприся́жуваний, стил. перероб. присяга́ючи;
принося́щий сбор (артист) ка́совий;
принося́щий успе́х зда́тний прине́сти́ у́спіх;
принося́щийся/приноси́мый прино́шуваний, да́ваний, фраз. завда́ваний, скла́даний;
ПРОСИ́ТЬ (стало) випро́шувати, каню́чити, цига́нити, кла́ндати, (куди) запро́шувати, (їсти) /припрошувати/, (милостиню) же́брати, (суд) зверта́тися з проха́нням до, клопота́ти пе́ред, (за кого) клопота́ти;
прося́ оказ. по́просом;
проси́ть подая́ние простяга́ти ру́ку;
просить проще́ния за что стил. перероб. ви́бачити що [прошу́ проси́ть за мой вид вибачте мій ви́гляд];
просить у кого сове́та проси́ти чиєї пора́ди;
прошу́ люби́ть и жа́ловать любі́ть і шану́йте;
проси́те и обря́щете просі́ть і да́сться вам;
ПРОСИ́ТЬСЯ, проси́ться в ру́ки лі́зти в ру́ки;
прося́щий 1. що /мн. хто/ про́сить тощо, зви́клий проси́ти, ра́ди́й запроси́ти, з проха́нням (на уста́х), проха́ч, кла́ндало, каню́ка, прикм. проха́льний, блага́льний, 2. попрошайничающий;
просящий извине́ния перепро́шувач, з “перепро́шую” на уста́х;
просящий о снисхожде́нии стил. перероб. блага́ючи про ми́лість;
просящий руки́ проха́ч ру́ки;
прося́щийся що про́ситься, зви́клий проси́тися; ра́ди́й попроситися див. ще просящий;
проси́мый про́шений, про́ханий, випро́шуваний /припоршуваний, запоршуваний/.
РАССЫ́ПАТЬСЯ, рассыпаться в благода́рностях роздя́куватися;
рассыпаться в извине́ниях завибача́тися;
рассыпаться, как ка́рточный до́мик ре́пнути як ми́льна бу́льбашка;
рассыпавший, рассыпавшийся ОКРЕМА УВАГА;
рассыпавшийся в благода́рностях з мільйо́ном подя́к на уста́х;
рассыпавшийся в извине́ниях без кінця́ перепро́шуючи;
рассыпавшийся как ка́рточный до́мик ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Извинение – виба́чення, проба́чення, -ння.
Извинительный – виба́чний, проба́чний, -а, -е.
Извинять, извинить – вибача́ти, ви́бачити (кому́ що), пробача́ти, проба́чити (кому́ що); -ните – вибача́йте, дару́йте.
Извиняться, извиниться – перепро́шувати, -шую, -шуєш, перепроси́ти, -рошу́, -ро́сиш; извините, извиняюсь – проба́чте, дару́йте.
Попросить – попроха́ти, -ха́ю, -ха́єш, попроси́ти, -рошу́, -ро́сиш; п. извинения – перепроси́ти, -рошу́, -ро́сиш (кого́); -ся – попроха́тися, попроси́тися.
Прощать, простить –
1) (обиду, вину, долг) проща́ти, -ща́ю, -ща́єш, прости́ти (прощу́, прости́ш), дарува́ти, -ру́ю, -ру́єш, подарува́ти;
2) (извинять) вибача́ти, -ча́ю, -ча́єш, ви́бачити, -чу, -чиш, пробача́ти, -ча́ю, -ча́єш, проба́чити, -чу, -чиш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Извинение – вибачення; пробачення; перепрошення. Приносить извинение – перепрошувати.
Извинять кого – вибачати, пробачати, дарувати кому. Извиняться – перепрошувати. Извините – вибачте; пробачте; вибачайте; даруйте. Извините за выражение – вибачте на цім слові; не вам кажучи.
Беспокойство – неспокій; турбота; клопіт. Причинять кому беспокойство – завдавати клопоту кому; клопотати кого; заклопочувати кого. Избавиться от беспокойства – збутися турбот. Извините за беспокойство – вибачайте за клопіт.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Извинение
• Находить себе извинение – виправдовувати себе.
• Просить, попросить извинения у кого – просити, попросити (прохати, попрохати) вибачення (пробачення) у кого; перепрохувати, перепрохати (перепрошувати, перепросити) кого.
• Прошу извинения за беспокойство – прошу (прохаю) мені вибачити (пробачити), що потурбував (за турботи, за клопіт); перепрошую, що потурбував (за турботи, за клопіт).
• Это не может служить ему извинением – це не може виправдувати (виправдати) його; цим не можна виправдати його; це його не виправдує (не виправдає).
Извиняться
• Извиняться, извиниться чем (книжн. устар.) – виправдуватися, виправдатися чим; вимовлятися, вимовитися чим. [За хвилину почали розходитися, вимовляючись тим, що вже пізно. Коцюбинський.]
• Такие поступки не извиняются – за такі вчинки не вибачають (не прощають); такі вчинки невибачні (непрощенні).
Извинять
• Извините за беспокойство – вибачте (пробачте, пробачайте), що потурбував (за турботу, за клопіт).
• Извините за выражение – вибачайте (вибачте, пробачте, простіть) на цім слові; даруйте на слові; не при вас (не вам) кажучи; (давн.) шануючи слухи ваші.
• Извините меня – вибачте (пробачте, даруйте) мені; будьте вибачливі (вибачні) до мене; (зах.) майте вибачне око до мене.
• Извинять, извинить кого – вибачати, вибачити (пробачати, пробачити) кому.
Беспокойство
• Избавиться от беспокойства – збутися (позбутися) турбот (клопоту).
• Извини(те) (прости(те)) за беспокойство – вибач(те), вибачай(те) (пробач(те)), що турбую (потурбував) тебе (вас), що завдаю (завдав) тобі (вам) клопоту, що завдаю (завдав) тобі (вам) турбот; вибач(те), вибачай(те) (пробач(те)) за клопіт (за турботи, за турбування). [О, змилуйся, мій пане, Пробач мені за клопіт цей дурний! Кочерга.]
• Причинять, причинить беспокойство кому – завдавати, завдати (заподіювати, заподіяти (тільки докон.) наробити) клопоту (турбот, (давн.) турбації) кому; клопотати, заклопочувати, заклопотати кого; непокоїти, занепокоїти (турбувати, потурбувати) кого; клопотати, заклопотати голову кому (чию). [Ніяково мені було завдавати йому клопоту, пробував відмагатися, але — де там… Гончар. Щоб він твою бідну голівоньку Та вже більш не клопотав. Н. п.]
Выражение
• Выражение лица – вираз обличчя (лиця); вираз на лиці (на виду, на обличчі). [Ротмістр і очима і всім виразом показував, щоб він збирався геть… Панч.]
• Глаза, лицо без выражения – безвиразні (невиразні, невиразисті) очі; очі без виразу; безвиразне (невиразне) лице (обличчя); лице (обличчя) без виразу. [Середнього віку чоловік з невиразним обличчям. Н.-Левицький.]
• Говорить, читать без выражения – говорити, читати безвиразно.
• Извините, простите за выражение – пробачте (вибачте, вибачайте, простіть, даруйте) на [цьому, цім] (іноді у цім) слові; не вам (не при вас) кажучи; шануючи (шанувавши) слухи ваші. [Пробач мені на слові цім, мій пане… Кочерга. Та се не чоловік, а так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво. Сл. Гр.]
• Лишать, лишить выражения (делать невыразительным) – зневиразнювати, зневиразнити.
• Находить, найти выражение в чём – виявлятися, виявитися (виливатися, вилитися) у чому; знаходити, знайти свій вираз (вияв) у чому. [Уся любов її виливалася в піснях. З нар. уст.]
• По выражению кого – за висловом чиїм, кого; як висловився хто; (розм.) мовляв хто (словами чиїми, кого).
• По выражению лица – з виразу обличчя.
• Придавать, придать выражение лицу – надавати, надати виразу обличчю.
• Читать стихи с выражением (с чувством) – читати (декламувати) вірші виразно (з почуттям).
Просить
• Имею честь просить – маю за честь просити (прохати).
• Милости просим – Див. милость.
• Просим пожаловать к нам – просимо (прохаємо) завітати до нас; просимо до нас.
• Просить милостыню, милостыни – просити (прохати) милостиню, милостині; жебрачити (жебрати, жебракувати); старцювати; ходити з торбами (з торбою, з довгою рукою).
• Просить прощения, извинения у кого – просити (прохати) кого вибачати (пробачати); перепрошувати кого.
• Просить руки кого, чьей – Див. рука.
• Просить честью кого – Див. честь.
• Прошу покорно (покорнейше) (разг. устар.) – уклінно прошу (прохаю); дуже прошу.
• Сапоги, ботинки есть просят, каши просят (шутл.) – чоботи, черевики їсти просять, каші просять; чоботи, черевики зуби вишкірили (вищирили).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вибача́йте! – извините, простите!
Вибача́ння – извинение.
Вибача́ти, ви́бачити кому, що на чому – извинять, извинить, прощать, простить.
• Ви́бачте на сло́ві – извините за выражение.
Виба́чення – извинение, прощение.
Вибачни́й –
1) простительный, извинительный;
2) извиняющий, прощающий, снисходительный.
Дарува́ти –
1) кому́ що – дарить;
2) кому́ що, кого́ чим – дарить, одарять, награждать, жаловать;
3) чим – жертвовать чем;
4) кому́ що – прощать, извинять.
• Дару́йте – извините, простите.
• Дару́йте на сло́ві – простите за выражение.
• Дарува́ти життя́м, душе́ю – щадить, пощадить жизнь.
Збача́ти, -ча́ю, зба́чити –
1) извинять, извинить;
2) замечать, заметить.
Перепро́с, -су – извинение.
Перепро́сини, -син –
1) извинение;
2) пирушка после примирения.
Перепро́шувати, перепроша́ти, перепроха́ти, -ха́ю, перепроси́ти, -шу́, -сиш –
1) извиняться, извиниться, попросить извинения;
2) просить, попросить, упросить;
3) просить, попросить (многих одного за другим).
Покрива́ти, покри́ти, -кри́ю, -єш –
1) покрывать, покрыть;
2) закрывать, закрыть.
• Покрива́ти молоду́ – (в свадебном обряде) надевать на голову новобрачной убор замужней женщины.
• Покрива́ти косу́ – выходить замуж.
3) покрывать, покрыть какое-либо дело; 5) извинить, извинять, вознаградить;
6) превосходить, превзойти;
покрива́тися, покри́тися –
1) покрываться, покрыться;
2) скрыться из вида.
Пробача́ти, -бача́ю, проба́чити, -чу – прощать, извинить.
Проба́чення – извинение, прощение.
Скузува́тися – извиняться, оправдываться.
Шанува́ти, -ну́ю –
1) чтить, почитать, уважать.
• Шанува́вши слу́хи ва́ші – с позволения сказать, извините за выражение.
2) беречь, защищать;
3) беречь, сохранять.
• Шанува́ти оде́жу – беречь одежду.
4) принимать, чествовать.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Извинение –
1) (перед кем) – перепро́шення, (действ.) – перепро́шування, перепро́шення кого́;
2) (кого) – проба́чення, вибачення; (действ.) – пробача́ння, проба́чення, вибача́ння, вибачення кому́; просить -ния – перепро́шувати, просити вибачити; служить -нием – става́ти, ста́ти за виправдання, випра́вдувати, виправдати.
Выражение –
1) (словесное) – вислів (-лову); (действие) – висло́влювання, вислів (-лову); в. доверия – вислів дові́ри; извините за -ние – дару́йте (проба́чте, вибача́йте) на цім сло́ві;
2) (матем.) – вираз (-зу); в. ценностное – ціновий вираз (-зу); в. численное – числовий вираз;
3) (обнаруживание) – виявляння, виявлення, вияв;
4) (лица) – вираз на лиці́ (на обличчі).
Просить, попросить – проха́ти, попроха́ти, просити, попросити; п. извинения – проха́ти вибачити, перепро́шувати, перепросити; п. настойчиво – ду́же просити; п. у кого совета – просити чиє́ї пора́ди; просят не курить – про́сять не палити; просят не шуметь – про́сять не гомоні́ти.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Вибача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. ви́бачити, -чу, -чиш, гл. Извинять, извинить. Подорожньому і Бог вибачає. Ном. № 11374. Їжте, умочайте, на друге вибачайте. Ном. № 12022. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. Вибача́йте на сім сло́ві. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать.
Вибаче́ння, -ня, с. Извиненіе. Левиц. І. 335.
Виба́чний, -а, -е. Извиняющій, прощающій. Бу́дьте виба́чні. Извините, простите. Вх. Лем. 397.
Виміря́тися, -ря́юся, -єшся, гл.
1) Мѣряться на палкѣ, поясѣ и пр. чья очередь. О. 1861. XI. Св. 31. Ходім, браття, а в вишневий садок, та наріжем черешневих палок, будем, браття, вимірятися, кому в військо та збіратися. Нп.
2) Извиняться, оправдываться.
Дарува́ти, -ру́ю, -єш, гл.
1) Дарить. Свого не даруй, чужого не бери. Ном. № 9671. Вола дарують без ярма. Ном. Сестриці, ви порадниці, порадьте ж ви мене, чим тестя дарувати? — Даруй, братко, дари, собі дівочку бери. Мет. 186.
2) Давать, награждать, жаловать. Не все ж Біг дарує, про що люд міркує. Ном. № 71, Царівну оддав, щастям дарував. Чуб. ІІІ. 272. Господь його донею дарує.
3) Жертвовать чѣмъ. Та візьміть мене самого, на Чорне море пустіте. Нехай я буду на Чорному морі своєю головою дарувати, аж не товариства сердешного невинні душі теряти. КС. 1882. XII. 487.
4) Прощать, извинять. Даруй мені, я вже більше не буду. Що твоя жінка мене обідила, — я їй те дарую. МВ. І. 12. Хто буде сей сон рано і вечір читать, того буде Господь на страшнім суді, на будущому віку гріхами дарувать. Мил. 15.
5) Дарува́ти життя́м, — душе́ю. Пощадить жизнь. Став же він у пана милости прохати: чи не можна, пане, життям дарувати? Лохв. у. Бери гроші, аби дарував душею. Черкас. у.
Збача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. зба́чити, -чу, -чиш, гл.
1) Извинять, извинить. Нехай тобі Бог звидить і збачить. Ном. № 4129. От же Господь їй, лиходійці, сього й не збачив: хоч не скірен, та влучен. Г. Барв. 52.
2) Замѣчать, замѣтить, увидѣть. Вх. Уг. 240.
Зви́дити, -джу, -диш, гл. Простить, извинить. Нехай тобі Бог звидипь і збачить. Ном. № 4129.
Каза́ти, кажу́, -жеш, гл.
1) Говорить. Ой казав єсь, присягав єсь: не покину я тебе. Чуб. V. 180. Хоч будуть питати, не буду казати. Нп. Ти казане кажеш, а мій батько під корчмою чув. Посл. Не при нас кажучи. Ном. № 8365. Въ наст. времени вмѣсто обычной формы: кажу́, ка́жеш и пр. въ нѣкот. мѣстностяхъ сокращ.: кау(ку), каеш, кае(ка), каемо. А я йому й ку: не бачиш, — ку, — роззявляко, куди їдеш? Грин. II. 310. Чую я, кае, вчора пани поносять якусь політику. Рудч. Ск. II. 209. Ми усім наготовили, а тепер він один да ще ка’: мало. Рудч. Ск. I. 26. Эта форма въ частномъ употребленія у Квитки. Намалювавши та й кае нам: «Тепер, хлопці, дивітеся, що за кумедия буде?». А ми каемо: «а ну, ну́, що там буде?» Кв. І. 7. (Изд. 1887). Не вам ка́жучи. Извините за выраженіе. Та тут, не вам кажучи, така хвороба прикинулась: чиряками обкидало всього Каза́ти з уст. Говорить изустно. Каменец. у.
2) Приказывать, велѣть. Казав єси нас пан наказний додому одпускати, а тепер єси наказуєш землянки копати. Рк. Макс. Кажіть мені, панове, сього хлопця до себе узяти; я буду й ростити і подушне за його платити. О. 1861. VIII. 17. Скачи, враже, як пан каже. Ном. Обтяв Бог дати, тіко казав заждати. Ном. № 157.
Перепро́с, -су, м. Извиненіе. Нептун з Еолом з перепросу дали такого перечосу, що й досі зашпори щемлять. Котл. Ен. VI. 10.
Перепро́сини, -син, ж. мн.
1) Извиненіе, принесеніе извиненія.
2) Пирушка послѣ примиренія.
Перепро́шувати, -шую, -єш, сов. в. перепроси́ти, -шу́, -сиш, гл.
1) Извиняться, извиниться, попросить извиненія. Був готовий упасти перед нею на коліна і перепросити її. Левиц.
2) Просить, попросить, упросить. Старий мій обрікався у Київ, отже й не довелося йому, бо син перепросив у волости старшини та голови, то його й не пустили. Харьк. г.
3) Просить, попросить многихъ одного за другимъ. Як уже перепросит дружба парубків, то начинав просити дівчат. Гринч. III. 514.
Перепро́шуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. перепроси́тися, -прошу́ся, -сишся, гл. Взаимно извиняться, извиниться.
Покрива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. покри́ти, -кри́ю, -єш, гл.
1) Покрывать, покрыть. Мені хустиноньку в руках не носити, — за-для слави козацької сідельце покрити. Чуб. V. 289. Прийшла Покрова, — покриє не листом, то снігом. Покрова всю землю листом покрива. Ном. № 494. Хвиля роздалася, закипіла, застогнала і обох покрила. Шевч. 23.
2) Закрывать, закрыть. Довго стояв Кобза на могилі, провожаючи очима Марка; вже і гора його покрила. Стор. МПр. 50.
3) — молоду́. Въ свадебномъ обрядѣ: надѣвать на голову новобрачной уборъ замужней женщины, — это происходитъ въ воскресенье; въ понедѣльникъ иногда еще покрываетъ новобрачную въ церкви священникъ. КС. 1896. XI. 270. Чуб. IV. 364. Грин. III. 489, 548. См. Скривати. Поэтому покрива́ти ко́су значитъ выходить замужъ: Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Грин. III. 217. Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку, — проситъ дѣвушка, желающая выйти замужъ. Г. Барв. 373. Покрива́ють, скрива́ють также дѣвушку, лишившуюся невинности. КС. 1882. II. 427.
4) Покрывать, покрыть какое-либо дѣло, не желая обнаруживать. — Гей козачко, козачко! Десь твій козак нерано з походу прибував, що попід очима добрі гостинці подавав. То козачка добре дбала, по свойому козака покривала... — «Я пішла по дрова, та не втрапила по дрова, а втрапила по лучину, — попідбивала собі очі на ключину.» ЗОЮР. І. 219. Єсть у мене стара мати, — буде славу покривати. Грин. III. 277. Покинутая дѣвушка проситъ: Прийди, прийди, мій миленький, покрий мою славу. Чуб. V. 814. Въ слѣдующемъ похоронномъ причитаньѣ покрива́ти значитъ почти заступаться: Моя матінко, моя й голубонько!... Хто мене буде покривать, хто мене буде заступать? Мил. 196.
5) Извинять, извинить; вознаградить. Хозяева просятъ гостей: Що єсть, заживайте, за нас вибачайте: що не здарить ложность наша, най покриє ласка ваша. Гол. III. 505.
6) Превосходить, превзойти. Вже й мене покрив багатством. Грин. II. 84. Так розбагатів, вже і багатого брата покрив. Драг. 50. Панів завидьки беруть, шо як же мугирь, та покрива. Мнж. 83.
Пробача́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. проба́чити, -чу, -чиш, гл. Прощать, простить, извинять, извинить. Пробачте, гості мої: не скупость, така спроможность. Ном. № 12025.
Пробаче́ння, -ня, с. Извиненіе, прощеніе. Почав просити в неї пробачення. Левиц. Пов. 56.
Ску́за, -зи, ж. Извиненіе, оправданіе, отговорка. Гайс. у.
Скузува́тися, -зу́юся, -єшся, гл. Извиняться, оправдываться, отговариваться. Гайс. у.
Шанува́ти, -ну́ю, -єш, гл.
1) Чтить, почитать, уважать, оказывать уваженіе. Шануй батька та Бога — буде тобі всюди дорога. Ном. № 9353. Хто шанується, — і люде того шанувать будуть. Ном. № 4429.
2) Беречь, сохранять. Шануй одежу в дворі, вона тебе в людях. Ном. № 11128.
3) Принимать, чествовать, угощать. Ти гостя повинен добре шанувати, а в тебе й борщ не гарячий. О. 1862. І. 29. Де будуть шанувать, там будемо ночувать. Ном. Шанує сусідські діти варениками. Г. Барв. 350. Наливають молодій кварту горілки, ідуть молодого шанувать у другу хату. Грин. III. 426.
4) Шанува́вши слу́хи ва́ші. Извините за выраженіе, съ позволенія сказать. Ном. № 13040. Та се не чоловік, а так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво. Подобное же значеніе: Шану́ючи Бо́га та й вас, яко ґре́чних. Фр. Пр. 88; Шану́ю (кому) го́нор. Гн. І. 129.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Звиня́ти, -ня́ю, -єш, гл.*Звині́ть за сло́во, на сло́ві. Извините за выражение. Хот. у. Нік.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Извине́ніе = вибаче́ння, пробаче́ння (С. Л.), перепро́сини (Фр.), перепро́шування, перепро́с. — Вони почали прохати вибачення. Лев. — Вона просила пробачення, що не вміє сьпівати нї однїсїнької української піснї. Лев. — Я гарячіший був до сварки, звичайно перший був і до перепросин. Фр. — Жду перепросу. — Попроси́ть извиненія = перепроси́ти. — Перепросїть батька. Кр.
Извини́тельный = 1. прости́мий. С. Пар. — Се не простимий гріх. 2. виба́чний. — Альфонсо зупинивсь і сгоячи мовчав, а потім річ якусь виба́чну роспочав. К. Д. Ж.
Извини́ть, извиня́ть = ви́бачити (С. Аф. Л.), проба́чити, дарува́ти (С. Л.), вибача́ти, пробача́ти (С. З. Л.), перебача́ти. — Будьте ласкаві, мене не лайте, не гримайте, а вибачайте. Б. Б. — Прошу милий сей раз вибачати, як приймала пана дяка до своєї хати. н. п. — Ну, прошу вибачить, гостї мої: не скупість, така спроможність. Номис. — Подорожньому Бог вибачав. н. пр. — Уже ж, добрі люди, вибачайте, кому лихе слово сказала. С. Аф. — Вибача́й, брате, нема більш горілки. С. Аф. — Їжте, гостойки, пийте, мочайте, а зрештою вибачайте. н. пр.
Извини́ться, извиня́ться = перепроси́ти, перепроси́ти ся (С. Л.), перепроха́ти (С. З.), перепро́сювати. — Била жінка мужика, пішла позивати, присудили мужику жінку перепрохати (по другому варіянту: ще й жінку прохати). н. п. — Перепросїть батька. Кр. — Він мене перепросював. Кр.
Извинти́ться = зопсува́ти ся (про шруб).
Проща́ть, прости́ть, ся = 1. проща́ти, вибача́ти, пробача́ти (С. З.), дарува́ти (С. З.), прости́ти, ся, ви́бачити, проба́чити, подарува́ти, ся, зви́дити. — За се дїло я тобі не подарую. С. Л. — Не пожаліли мене. Нехай вже їм Бог звидить. Кн. (Пр. д. ще під сл. Извиня́ть). 2. проща́ти ся, попроща́ти ся. — Проща́й, прости́! Проща́йте! = проща́й, прощава́й, бува́й здоро́в, будь здоро́в, проща́йте, бува́йте здоро́ві! — Прощай, прощай, козаче! Твоя дівчина плаче. н. п. — Їхав козак за Дунай, сказав дївчинї — прощай! н. п. — Будь здорова, пань-матусю, обійду ся без Настусї. н. п. — По сій мові, бувайте здорові! Н. пр.
Непрости́тельный = невиба́чний, непрости́мий. — Чи вже ж непростима помилка молодого віку? Кн. — Сам тямлю, що мій гріх непростимий. Кн. (Д. ще під сл. Извини́тельный).
Попроси́ть, ся = попроха́ти, ся (С. Л.), попроси́ти, благаючи — поблага́ти, набридаючи — поканю́чити. — Заїхав до її невістки, попрохавсь ночувати. н. к. — Попроси́ть позволе́нія = спита́ти ся— П. извине́нія = перепроси́ти. — Попроси́те ко мнѣ́ = покли́чте, запросїть до ме́не.
Прости́тельный = д. Извини́тельный.