Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 79 статей
Запропонувати свій переклад для «крепкий»
Шукати «крепкий» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Кре́пкий – (прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й. [Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (Київщ.). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (Єфр.). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Шевч.). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (Куліш). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю (Канівщ.). Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй (Київщ.)].
• -кое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го. [Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (Н.-Лев.)].
• Человек -кого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду.
• -кий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́). [Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Грінч.). Іще́ кріпки́й чума́к був (М. Вовч.). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (Коцюб.). Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить (Бердянщ.)].
• -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі. [Кру́гла, заживна́ по́стать (Л. Укр.)].
• Он ещё -пок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги.
• -кое здоровье – міцне́ здоро́в’я.
• -кий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум.
• -пок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, туги́й на слу́хи хто.
• -кий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н (-на́).
• -кий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші.
• -кий в слове – держки́й на сло́во.
• -кий сон – міцни́й (сильни́й, (провинц.) товсти́й) сон. [Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М. Левиц.). Спить товсти́м сном (Рудч.)].
• -кий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний) моро́з, холо́д. [Хо́лодом пові́яло цупки́м (Грінч.)].
• -кий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід.
• -кий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь.
• -кий (о фруктах, плодах) – яде́рни́й. [Яде́рний огіро́к. Яде́рні я́блука – до́вго проле́жать (М. Грінч.)].
• -кая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай.
• -кие напитки – міцні́ (п’я́ні) тру́нки.
• -кий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н.
• -кая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа. [Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М. Грінч.)].
• -кое словцо – круте́ слівце́, (похабность) гниле́ сло́во.
• -пок задним умом кто – по шко́ді му́дрий хто. [Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Приказка)].
• Думать -кую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися про що, сильну́ ду́му ду́мати про що.
• Довольно -кий – міцне́нький, кріп(к)е́нький, дебеле́нький. [П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Ко́ник він кріпке́нький (Греб.)].
• Более -кий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший. [Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Март.)].
• Очень -кий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний.
• Становиться, стать кре́пче – ду́жчати, поду́жчати, міцні́(ша)ти, по[з]міцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися. [Мед (напиток) як до́вго посто́їть, то вмоцю́ється (Борзен.)].
Кре́пче –
1) (ср. ст. от Кре́пкий) міцні́ший, крі́пший.
• Он -че меня – він міцні́ший за (від) ме́не;
2) (ср. ст. от Кре́пко) міцні́ше, крі́пше.
Дю́жий – ду́жий, си́льний, міцни́й, здорове́нний, кремезни́й, дебе́лий. [Ще дебе́лий дід: сам собі́ заро́бить].
• Дю́жий человек – люди́на кре́мезна́, чолові́к здебе́ла.
• -жий мороз – кре́пкий моро́з, сильни́й м., здоро́вий м.
Железня́к –
1) (камень и крепкий кирпич) залізня́к. [Бу́рий залізня́к. Магне́тний залізня́к. Хро́мовий (= хромистый) залізня́к];
2) бот. (Verbena officinalis) – вербе́на, залізня́к, порпли́чник, черво́ні зірки́, суха́ не́хворощ (р. -щи), коши́ця.
Зажи́вный –
1) (крепкий) зажи́вний, міцни́й, (о человеке) здоро́вий;
2) (зажиточный) зажи́тий, замо́жний.
Ко́фе (растение, плод, напиток) – ка́ва. [Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (Крим.)].
• -фе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́.
• -фе-мокка – ка́ва-мо́к[х]а, мо́к[х]ська ка́ва.
• -фе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по венски, по варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському.
• Кушать -фе – пи́ти ка́ву.
• Пить, распивать -фе – пи́ти ка́ву, кавува́ти; срвн. Кофе́йничать.
• Людям со слабым сердцем -фе вреден – лю́дям слаби́м на се́рце ка́ва ва́дить.
• Чашка -фе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви. [Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня)].
Крепча́йший – найміцні́ший, найкрі́пший и т. п.; см. Кре́пкий.
Матеро́й –
1) (большой) матерни́й, здоро́вий, (высокий) висо́кий, (дебелый) дебе́лий, (крепкий) креме́зни́й.
• -рой человек – креме́зна́ (дебе́ла) люди́на, креме́зний (дебе́лий) чолові́к, кремезня́к, моца́к (-ка́).
• -ро́й бык, заяц – здоро́вий (дебе́лий) буга́й (-гая́), бик (-ка́), віл (р. вола́), здоро́вий за́єць (р. за́йця). [Ва́жко ру́шили з мі́сця дебе́лі воли́ (Основа)].
• -ро́й улей, рой, см. Ма́точный 2.
• -ро́й дуб – стари́й висо́кий дуб (-ба).
• -ро́й лес – товстолі́с (-су). -ра́я утка, зоол. Anas crecca, см. Кря́ква;
2) (взрослый) доро́слий, ді́йшлий, дохожа́лий, (возмужалый) змужні́лий.
• -рые годы – му́жні літа́, му́жній вік (-ку);
3) -ра́я земля, см. Матери́к 1 и 3;
4) -ра́я (сщ.) реки, см. Материк 5.
Махо́рка –
1) бот. Nicotiana rustica L. – тютю́н (-ну́) про́стий, баку́н (-на́ и -ну́);
2) (корешковый табак) махо́рка, (народн.) мархо́тка, (очень мелкой крошки) ру́банка; (крепкий сорт) баку́н (-ну́). [Позаку́рювали махо́ркою, хо́дять, ку́рять (Тесл.)];
3) бот. Lythrum Salicaria L. – плаку́н-трава́.
Мо́щный – поту́жний, могу́тні[и]й, си́льний, ду́жий; (крепкий) тверди́й, міцни́й; срв. Могу́чий. [Поту́жний дух (Єфр.). Обня́в мене́ поту́жними рука́ми (Куліш). Поту́жний во́рог (Коцюб.). Застогна́ли могу́тнії ке́дри (Крим.). Ой, Дні́пре, мій Дні́пре, широ́кий та ду́жий! (Шевч.). Широ́ким по́махом крил ду́жих свої́х висо́ко підні́сся оре́л сизокри́лий (Самійл.). Під си́вим воло́ссям притаї́лась здоро́ва, міцна́, запе́кла і правди́ва душа́ (Н.-Лев.)].
• -ный фактор – поту́жний (могу́тний) фа́ктор.
• -ная струя – поту́жна (міцна́) течія́.
• -ные залежи – могу́тні зло́жища (напр. антраци́ту).
• Делаться, сделаться -ным – потужні́ти, спотужні́ти.
Некре́пкий – (непрочный) неміцни́й, некрі́пки́й, нетривки́й, недебе́лий, некреме́зни́й, некрем’язни́й; (невыносливый) неміцни́й, некрі́пки́й и т. п.; срв. Кре́пкий.
• -кий чай – неміцни́й (слабый, диал.: негусти́й, тонки́й) чай. [Мені́ налива́йте ча́ю тонко́го, негусто́го (Звин.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний:
• более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший;
• довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький;
• думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що;
• задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.);
• крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай;
• крепкая дисциплина – міцна дисципліна;
• крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа;
• крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі;
• крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки);
• крепкий в слове – держки́й на сло́во;
• крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь;
• крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д;
• крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші;
• крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н;
• крепкий орешек – твердий (міцний) горішок;
• крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід;
• крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон;
• крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н;
• крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум;
• крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак;
• крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я;
• крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во;
• крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го;
• крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто;
• он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги;
• очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний;
• становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися;
• человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду.
[Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Кофе – (растение, плод, напиток) кава:
• заварить кофе – запарити каву;
• кофе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по-венски, по-варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському;
• кофе-мокка – ка́ва-мо́ка, мо́кська ка́ва;
• кофе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́;
• пить, распивать кофе – пи́ти ка́ву, кавува́ти;
• чашка кофе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви.
[Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня). З моря дув вітер. Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали на веранді (М.Коцюбинський). Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (А.Кримський). Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком. З незрозумілою і несподіваною вишуканістю поклавши ногу на ногу, він ліниво мішав пахучий напій, скоса поглядаючи на сотні облич, що пропливали повз ґратки, вбираючи в себе всю різнобарвність та розгін вуличного руху (В.Підмогильний). Насупроти сиділо якихось двоє дівчат за столиком, вп’ялися в хлопців очима. Замовили собі чорну каву, сьорбали її потрошку й так сиділи (І.Багряний). Три скелети сидять за кавою І провадять про філософію Ніцше до них присідає рудава бестія і починає з одного кпити що той недоладно грає справжню людину (В.Стус). Просто кава і теплий рогалик, Просто шибка і злива, і злива. Просто декілька чистих прогалин У потоці життєвого млива… (Мертвий півень).  Через два столики самотня вродлива жінка років так під сорок неспішно кавувала і зосереджено курила тонку сигарету (Олесь Ільченко). Син голови колись привернув його увагу віршем, у якому він таврував хлопців, котрі подалися в місто і відірвалися від свого коріння. Фінальний рядок вірша звучав як вирок забудькам і перевертням: «Ви тут усі, — римував юний поет, — від кави почорніли» (В.Діброва). Ти п’єш каву дивишся у стелю Грієш пальці думки розплутуєш Тобі так просто жити над землею В координатах звуку сонця і вулиці (Ю.Джугастрянська). Взагалі, з першим, а особливо другим приходом руских, як тут називали «возз’єднання населення Північної Буковини у єдиній сім’ї вільних радянських народів» 1940 року та «визволення від німецько-фашистської та румуно-боярської окупації» 1944-го, багато чого в джерелівських звичаях змінилося. По-перше, поступово перестали пити каву, а перейшли на «российский чай». Річ у тім, що натуральну мокку, арабіку, робусту чи сантос або парану, ні «дістати» (термін з’явився разом із впровадженням найпрогресивніших досягнень радянської торгівлі), зате в крамницях було вдосталь «кави» з цикорію (В.Кожелянко). В пору ранішню ласкаву Зготував мені ти каву. Кава пахла, бадьорила, Сподівання в серці гріла. Сонце на обід зібралось, У мовчанку з нами гралось. Що ж мовчанка допоможе? Буркнув ти: — То кави, може?… Розливає вечір ласку, Ти зварив не каву — казку!!! Вам без цукру? Ні, з казками! Ще по чашці між думками. Ніч! На небі зір без ліку! Не заснути… аж до крику! Ти шепнув: — Не кави, часом?.. — В печінках!!! З тобою разом!.. (Т.Чорновіл). Довбонуло струмом вранці, Кудись пропав рожевий ліфчик. Побігла кава на плиті, Забула лак для волосся в морозилці. Сонце сліпить очі – примружусь, наче кріт, (сонцезахисні окуляри ще не купила) Обмалювало веснянками носа, Замажу тоном і на роботу піду. Ех! Весна поперла: Сонце, мухи і бруньки. А я сиджу перед монітором: Зводжу, рахую і відповідаю на дзвінки (П.Кукуй). „Кава« — здавна вживане в українській мові слово, а „кофе» активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге — відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава«. „Кава» й „кофе« мають спільне джерело походження, але „кава» стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahve", пов’язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопії в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник« — посудина на каву, „кавниця» або „кавничка« - млинок для кави, „кавовий» — кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати« — пити каву. По-третє, слово „кава» має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства (О.Пономарів). Вбийте бажання пити каву з молоком, кричу в простір безпредметної темряви, розмішуючи цукор у чашці, що вже третя за цю коротку ніч. Скільки можна? — вкотре себе питаю (Б.Редінґ). Влітку обідали на великій терасі з краєвидом на Сену, кавували в садку, що займав увесь дах будинку (Роман Осадчук, перекл. М.Дюрас). Звичні розваги — вино, музика, поезія, живопис — стали для нього нецікавими. Від кави теж відмовився й геть перестав ворушити мізками (О.Кульчунський, перекл. О.Памука). Знаєте, чому я запросив її на каву? З чисто егоїстичних міркувань. Скапітулювавши в останню мить — тобто удавши раптом, що чашка кави в її товаристві стала моєю найзаповітнішою мрією, — я одержав «Пізнє середньовіччя» (М.Пінчевський, О.Терех, перекл. Е.Сіґала). 1. Ніщо так не знімає сонливість зранку, як чашка міцної, солодкої, гарячої кави, пролитої на живіт. 2. Офіціант: — Ваша кава, пане. Спеціально з Південної Америки. — Так от, значить, де ви були! 3. Кава — чарівний напій. Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашечку кави»]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КРЕ́ПКИЙ ще тверди́й [крепкий оре́шек твердий горі́шок]; збільш. міцню́щий;
дово́льно крепкий кріпке́нький;
крепкий ду́хом сильноду́хий, крепкий сон тверди́й сон;
крепок на́ ухо ще при́глухий;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Крепкий – міцни́й, здоро́вий, -а, -е.
Надежный –
1) наді́йний;
2) (крепкий) міцни́й, -а́, -е́.
Тугой –
1) туги́й, -а́, -е́;
2) (крепкий) цупки́й, -а́, -е́.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Относительно (этого) – щодо (цього). Относительно новый, крепкий и т. п. – порівнюючи новий, міцний. Относительно этого дела обратитесь к… – в цій справі зверніться до…

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Крепкий – міцни́й;
• к. (в растворе) – концентро́ваний;
• к. водка – міцна́ нітровода́;
• к. в. (вино) – м. горі́лка.
Грунт – ґрунт (-ту);
• г. ажурный – ґ. мере́жчатий;
• г. болотистый – ґ. болоти́стий;
• г. вязкий – ґ. чіпки́й;
• г. глинистый – ґ. гли́нястий;
• г. гравелистый – ґ. наріни́стий;
• г. жидкий – ґ. течни́й;
• г. иловатый – ґ. мулки́й;
• г. крепкий – ґ. тривки́й;
• г. крупнозернистый – ґ. груб(н)озерня́стий;
• г. мелкозернистый – ґ. дрібнозерня́стий;
• г. мягкий – ґ. м’яки́й;
• г. насыпной – ґ. насипни́й;
• г. неделимый, текст. – ґ. неподі́льний;
• г. несжимаемый – ґ. нестисли́вий;
• г. перловый, текст. – ґ. перло́вий;
• г. песчаный, песковатый – ґ. піскува́тий;
• г. плотный – ґ. щі́льний;
• г. плывучий – ґ. пливки́й;
• г. прочный – ґ. тривки́й;
• г. рыхлый – ґ. пухки́й;
• г. сжимаемый – ґ. стисли́вий;
• г. скалистый – ґ. скеля́стий;
• г. слабый – ґ. нетривки́й;
• г. сыпучий – ґ. сипки́й;
• г. сырой – ґ. во́гкий;
• г. хрящеватый – ґ. хрящови́й;
• г. щебенистый – ґ. скаллюва́тий.
Прочный – тривки́й;
• п. (крепкий) – міцни́й.
Табак – тютю́н (-ну);
• т. крепкий – т. міцни́й;
• т. курительный – т. кури́льний;
• т. нюхательный – таба́ка, нюха́чка;
• т. рольный – т. суві́йний.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Крепкий
• Более крепкий – міцніший (кріпкий, дебеліший).
• Думать крепкую думу (разг.) – дуже (тяжко, глибоко) замислюватися (загадуватися); (іноді) тяжку думу думати.
• Задним умом крепок кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто. Якби той розум спереду, що тепер іззаду. Пр. Якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав. Пр. Привів коня кувати, як кузня згоріла. Пр. Як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав. Пр. (згруб. фам.) Підтикалась, як задрипалась. Пр.
• Крепкое слово, словцо (разг.) – круте слово, слівце; гниле слово.
• Крепок на ухо кто – приглухуватий (підглухий, глухенький, глухуватий) хто; недочуває хто.
• Становиться, стать крепче – дужати, подужати (міцнішати, поміцнішати, дебелішати, подебелішати).
Орех
• Грецкий орех – волоський горіх.
• Крепкий (твёрдый) орех (перен.) – міцний (твердий) горіх.
• На орехи будет (достанется, попадёт) кому (разг.) – дістанеться (перепаде, буде) на горіхи (на бублики, на кабачки) кому. Почастую (почастуєм) тим чаєм, що ворота підпираєм. Пр. [… Я думаю так: попадись ти оце кому-небудь з такими думками, то й буде тобі на горіхи… Мирний.]
• Разделать (отделать) под орех кого (разг. фам.) – добре відзолити (вибештати, вишпетити) кого; дати (завдати) чосу кому.
• Разделать (отделать) под орех что (разг.) – якнайкраще зробити (справити) що.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

кре́пкий міцни́й, си́льний, цупки́й

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Густи́й –
1) густой, плотный, частый.
• Чай густи́й – крепкий чай.
2) плотный, сильный;
3) многолюдный;
4) (об урожае) обильный;
гу́сто –
1) густо;
2) обильно;
3) во множестве;
4) часто.
• Не гу́сто – а) маловато; б) не часто.
Заживни́й –
1) питательный;
2) крепкий, плотный.
Зака́тний –
1) зверский, свирепый;
2) крепкий, солидный.
• Зака́тні чо́боти – крепкие сапоги.
Залі́зний –
1) железный;
2) (переносно) чрезвычайно крепкий, могучий.
• Залі́зна трава́ – черный лесной горох.
Заса́дни́й –
1) об’емистый, большой;
2) крепкий;
3) солидный;
4) заса́дна́ зима́ – затяжная и суровая зима.
Здоро́вший – здоровее, более крепкий.
Кремезли́вий и креме́зний, кремі́зний –
1) крепкий, здоровый;
2) твердый, неуступчивый.
Кріпе́нний –
1) очень крепкий;
2) очень здоровый, сильный.
Кріпки́й –
1) крепкий;
2) здоровый, сильный.
Крути́й –
1) крутой;
2) сильно загнутый;
3) густой;
4) крепкий, твердый;
5) трудный, неудобопроизносимый.
• Круте́ сло́во – трудно произносимое слово.
Лю́тий –
1) свирепый, суровый, жестокий, лютый;
2) крепкий (о табаке);
3) февраль.
Тверди́й –
1) твердый;
2) крепкий;
3) суровый, жестокий.
• Тверди́й на го́лову – тяжелодум.
Товсте́нний –
1) толстющий;
2) (о голосе) грубый, низкий;
3) (о сне) крепкий.
Трямки́й – крепкий.
Туги́й –
1) тугой, упругий;
2) крутой, густой;
3) (о камне) твердый;
4) сильный, крепкий, суровый;
5) несговорчивый;
6) (о речи) тяжелый.
Цвірни́й – (о нитке) тонкий и крепкий.
Цупки́й –
1) крепкий, тугой, прочный;
2) (о материи, коже и пр.) жесткий, твердый.
Чу́стрий – бодрый, крепкий.
Яде́рни́й –
1) зернистый;
2) здоровый, крепкий, мощный, плотный;
3) (о почве) плодородный;
4) свежий, холодноватый;
5) (о речи) связный, основательный.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Прочный (о положении) – трива́лий; (крепкий) міцний.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Баку́н, -на́, м. Nicotina rustica L. ЗЮЗО. I. 129. Очень крѣпкій курительный табакъ, простой табакъ. Спасибі за тютюн, бо се турецький, не бакун. Ком. II. № 424. Ум. Бакуне́ць, баку́нчик. Ув. Бакуни́ще, бакуняка, бакуни́сько.
Годя́щий, -а, -е.
1) Пригодный, годный. Годящий на віник та на смітник, — совсѣмъ плохой. Ном.
2) Хорошій, доброкачественный, прочный. Коли годящий з його кінь — їдь на йому у Січ. Стор. І. 122. А тут ще недостатки... що ні з чим і вирядити: ні сорочечки, ні одежинки годящої. МВ. І. 52. Округ хутора — годящий вал. КЧР. 5. О человѣкѣ: хорошій, здоровый, крѣпкій. Нікого в поміч не просімо: годящі парні ти і я. Котл. Ен. VI. 41. О работникѣ: хорошо работающій, умѣлый. Годящий тесля. О. 1862. ІІІ. Кулишъ 22.
Зажи́вний, -а, -е. L) Питательный.
2) Крѣпкій, плотный. Заживна це у вас дійниця. Харьк. у.
Залі́зний, -а, -е.
1) Желѣзный. Мишко, на тобі кістяні зуби, дай мені залізні. Ном. № 263.
2) Переносно: чрезвычайно крѣпкій, могучій. Сумно, сумно гайдамаки залізную силу поховали. Шевч. 220.
3) Залізна трава́. Раст.: черный лѣсной горохъ.
Запри́духа, -хи, ж. Очень крѣпкій табакъ.
Заса́дний, -а, -е.
1) Объемистый, большой. Це засадні кулі: більше двадцяти кулів не візьмеш на воза. Засадні вуліки, хоч по три рої накидай. Брацл. у. Не треба, казано, дуже засадні снопи в’язати, бо не висадиш і на вила. Могил. у.
2) Крѣпкій. Засадні коні. Каменец. у.
3) Солидный. Безпешна будь: чоловік засадний, не ледащо яке. Брацл. у.
4) Заса́дна зіма́. Продолжительная и постоянная зима. НВолын. у.
Здоро́в’я, -в’я, с. Здоровье. Стали ото пити на. здоров’я молодої. Стор. МПр. 86. На добридень дає, на здоров’я питається. МВ. II. 141. Чолові́к при здоро́в’ю. Здоровый человѣкъ, крѣпкій. Харьк. г. Ум. Здоро́в’єнько, здоро́в’ячко. Час мене дарувати... Не великим посагом, а щастямъ, здоров’єньком. О. 1862. IV. 22. Дай Боже здоров’ячко! Рудч. Ск. І. 14.
Кремезли́вий и кремезни́й.
1) Крѣпкій, здоровый. Не закутуй дитину, то вона буде кремезлива. Берд. у. Старинні люде були кремезніші. Харьк.
2) Твердый, неуступчивый. Хазяїн був чоловік кремезний и норовливий. МВ. II. 76.
Кріпе́нний, -а, -е.
1) Очень крѣпкій.
2) Очень здоровый, сильный. Це дід кріпенний. Екат. у. Слов. Д. Эварн.
Кріпе́нький, -а, -е. Довольно крѣпкій. Я ж хоч був собі п’яненький, а в ногах таки кріпенький. Сніп. 138.
Кріпки́й, -а́, -е́.
1) Крѣпкій.
2) Здоровый, сильный (о человѣкѣ). Іще кріпкий чумак був. МВ. I. 65. Це ж добре, як дівчина кріпка на вдачу... а инша зовсім розбештується. О. 1862. І. 74.
3) Сильный. А зіма вже морозами кріпкими укріпила. МВ. II. 25.
Крі́пший, -а, -е. Ср. степ. отъ кріпки́й. Болѣе крѣпкій. Над жида нема кріпшого в вірі. Ном. 897.
Крути́й, -а́, -е́.
1) Крутой. Буду крутії гори копати. Мет.
2) Сильно загнутый. Молодик-гвоздик! тобі — на уповня, мені — на здоров’я; тобі круті роги, мені чорні брови. Ном. № 286. Поцілуй же мене... у крутий усок. КС. 1882. X. 27. Крути́й ряд. Весенняя игра дѣвушекъ, въ которой цѣпь играющихъ извивается заворотами и зигзагами. Kolb. І. 176.
3) Густой. Наварила каші крутої. Грин. І. 88. Круті яйця.
4) Крѣпкій, твердый. На круте дерево крутого клина треба. Чуб. 1. 239. А вгризніте, яка (картопля) крута. Г. Бар. 428. Ой маю я, моя мати, нагайку крутую. Нп.
5) Трудный, тяжелый. Еге, одвітує Білозерець, крута година наступила. К. ЧР. 302.
6) Трудно разрѣшимый, трудно усвояемый (о словѣ, напѣвѣ) Уман. у. Крута загадка. Крута пісня. Круте слово. Не круте ймення, та забула. Павловгр. у.
7) Крута́ голова́ = крутоголов. Вх. Лем. 428.
8) Крута́ м’я́та. Раст. Курчавая мята, Mentha crispa. Вх. Лем. 428. Ум. Круте́нький. Крутенькую загадку нашим ти задав панам. Котл. Од. 489.
Круча́нка, -ки, ж.
1) Вдвое сплетенный, какъ веревка, ремешекъ или проволока; мѣдная круча́нка употребляется для инкрустаціи художественныхъ гуцульскихъ издѣлій изъ дерева. Крицеве кресало з мосяжною ручкою; при нім висить на кручєнці, — удвоє скрученім ремінці, — протичка. Шух. І. 276. Рівніш скручений дріт = кручєнка. Шух. І. 281, 280, 291.
2) Свернутые табачные листья, пропитанные водкой и муравьиной кислотой, дающіе чрезвычайно крѣпкій табакъ. Шух. I. 36.
Лю́тий, -а, -е.
1) Свирѣпый, суровый, жестокій, лютый. Збери всіх лютих змій, збери, роспитай, котора люта. Чуб. І. 122. Лютий звір. Мет. 15. Ой боїться ж воно да лютої зіми. Мет. 149. Лютий ворог. Шевч. 256. Люте горе. Шевч. 44. Не бачив кінця моїй лютій муці. Стор. МПр. 40.
2) Крѣпкій (о табакѣ). Лютий тютюн (у гуцуловъ). Шух. І. 36.
3) Февраль (назв. мѣсяца).
Міцни́й, -а́, -е́.
1) Мощный, сильный, крѣпкій. Скарай мене, міцний Боже, коли тя забуду. Чуб. V. 57. Під сивим волоссєм притаїлась здорова, міцна, запекла і правдива душа. Левиц. Осавула спав міцним сном. Левиц. Міцного напитку не питиме. Єв. Л. І. 15.
2) Прочный. Міцний, як з клочча батіг. Ном. № 13135.
Міцноси́лий, -а, -е. Сильный, крѣпкій. Вона знала, що у неї не такий міцносилий голос. Левиц.
Напру́гий, -а, -е.
1) Плотный, крѣпкій тѣломъ, упругій.
2) Напряженный.
Нато́птуваний, -а, -е.
1) Плотно набитый.
2) Плотный, крѣпкій; о человѣкѣ: толстый, плотный. Малий дуб, та натоптуваний. Ном. № 6342. Товста натоптувана жінка. Мир. ХРВ. 65.
Си́льний, -а, -е.
1) Сильный, крѣпкій, могучій. ЗОЮР. І. 141. Хоч не сильна, аби двір закрасило. Ном. № 8899. Тут є сильний лицарь. ЗОЮР. І. 3.
2) Дающій силу, мощь. Чуб. II. 209 — 210. У змія єсть дві бочки: у одній вода силна, а в другій безсилна. Як він з ким небудь б’ється, то сам п’є силну воду, а другому дає безсилну. Чуб. II. 208.
3) Большой, сильный. Були на селі сильні багачі. Грин. II. 187. Вона ще зроду не бачила такої сильної води. Чуб. II. 30. Прийшли у такий сильний ліс, шо йому і кінця-краю нема. Мнж. 37. На Різдво сніги сильні залягають. Мил. 202. Що там за сильний ярмарок стає. Левиц. І. 104. Ум. Сильне́нький, сильне́сенький.
Тверди́й, -а́, -е́.
1) Твердый.
2) Крѣпкій. Дзеркало ясне з твердої сталі. К. Іов. 83. Благословіть дітей своїх твердими руками. Шевч. Щоби він пошукав меду та твердого. Гол. III. 469. Твердий жаль. Гол. Твердий сон. Шейк.
3) Суровый, жестокій. Тверду війну будемо мати. Драг. 266. Тверда зіма. Гол. III. 399. Ум. Тверде́нький, тверде́сенький. Такий, рибцю, тверденький жаль. Гол. IV. 503.
Товсти́й, -а́, -е́.
1) Толстый. Дочка товста. Мет. 311. Живіт товстий, а лоб пустий. Ном. Деревце те не товстеє. Котл. Ен. III. 18. Сорочка товста.
2) Грубый, низкій (о голосѣ). ЗОЮР. II. 18. А змія приходить до бережка та вп’ять кличе товстим голосом. Рудч. Ск. II. 40.
3) Крѣпкій (о снѣ). Не хоче нічого робить, тільки все гуля та спить товстим сном. Рудч. Ск. II. 55.
4) О зимѣ: снѣжная, съ глубокими снѣгами. Зіма тоді саме була товста та люта. Мнж. 84.
5) Жирный. Товстий сир. Грин. II. 321, 322. Ум. Товсте́нький, товсте́сенький.
Туги́й, -а́, -е́.
1) Тугой, упругій. Щоб була туга як коліно. (Посадивши капусту, примовляютъ). Ном. № 261.
2) Крутой, густой. Туга грязь.
3) Твердый (о камнѣ). Шух. І. 13.
4) Сильный, крѣпкій, суровый. Туга зимойка. Гол.
5) Несговорчивый, упрямый, крутой. Левиц. Пов. 72. Я чоловік не тугий: дасте 25 карбованців, то й ваш кінь. Каменец. у.
6) О рѣчи: тяжелый. Уся мова його була якась туга, лемехувата. Левиц. І. 163. Ум. Туге́нький, туге́сенький.
Хропа́к, -ка́, м. Крѣпкій сонъ съ храпѣніемъ. Дав хропака аж геть-геть до вечора. Ач якого хропака затинає! Харьк.
Цвірни́й, -а́, -е́. Тонкій и крѣпкій (о ниткѣ). Вх. Лем. 480.
Цупки́й, -а́, -е́.
1) Крѣпкій, тугой. Скинь цупкиї пута. Нп. Цупкий мороз. Кв.
2) О матеріи, бумагѣ, кожѣ и пр.: жесткій, твердый, стоящій, какъ лубъ, прочный. Цупке сукно. Харьк. у. Цупка шкура. Цупка матерія, мабуть довго носитиму. Лебед. у. Диняче насіння цупке. Волч. у.
Чу́стрий, -а, -е. Бодрый, крѣпкій (о человѣкѣ). Баба стара, але чустра. Рк. Левиц.
Я́де́рний, -а, -е.
1) Зернистый. Желех. Як щуплий колосок, то й жито не ядерне.
2) Здоровый, крѣпкій, плотный. Желех. Ядерний огірок. Черк. у.
3) О почвѣ: плодородный. Тим тут гарно буряки поросли, що ядерніша земля, — більше заживку малось. Черк. у.
4) Свѣжій, холодноватый. Ядерний вітер; ядерна ніч. Канев. у.
5) О рѣчи: связный, основательный. Желех. См. Ядряний, ядрений.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Густи́й, -а́, -е́. *5) О настойке: крепкий. Не наливай йому такого густого чаю. Крим.
*Діду́ра, -ри, м. Крепкий, здоровый старик. Там такий дідура, що й за молодого вправиться. Липов. у., Ситківці. Ефр.
*Крепе́нний, -а, -е. Крепкий. Горілка крепенна. Под. г.
Кріпа́к, -ка и пр. *2) О табаке: крепкий; крепыш. Сей рік я був доброго насіння (табака) розжився, там такий вам кріпак уродив, що й ну. Пир. у., Конон.
Нато́птаний, -а, -е. *3) О человеке: полный и крепкий. Пир. у., Конон.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Крѣ́пкій = міцни́й, цупки́й, крі(е́)пки́й, тверди́й (С. Ш.), здоро́вий, си́льний, ду́жий. С. З. Л. — Нехай бъють ся, коли міцні голови мають. н. пр. — Не поможи міцний Боже і воскова сьвічка. н. п. — Здоровий мороз. С. Л. — Здоровий вітер. — З дужим не борись, з багатим не судись. н. пр. — Тверда Русь — все перебуде. н. пр. — Тверда зіма. С. Ш. — Крѣ́пкая стра́жа = пи́льна сторо́жа. — Крѣ́пкая во́дка = міцна́ горі́лка. — Крѣ́покъ на́ ухо = не дочува́є, глухе́нький. — Крѣ́покъ на язы́къ = мовчазни́й, мовчу́н. — Крѣ́пкій сонъ = міцни́й, товсти́й сон. — Спить товстим сном. н. к. — Не зробив то за тим, то за сим, то за сном товстим. н. пр.

Запропонуйте свій переклад