Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 57 статей

Запропонувати свій переклад для «майдан»

Шукати «майдан» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Майда́н – майда́н (-ну).

Возвыше́ние – 1) (действие от гл. возвы́сить, возвыша́ть) – підніма́ння, підня́ття́, підне́сення, зне́се́ння, зніма́ння (здійма́ння), підви́щування, ви́вищення, звели́чення [Звели́чення вла́сного наро́ду], всла́влення; 2) (возвышенное место, холм) підви́щення [Вели́кий майда́н з хра́мом посере́дині на чима́лім підви́щенні (Л. Укр.). Перед ві́втарем на підви́щенні стої́ть свяще́ник], висо́кість [Серед це́ркви зроби́ли невели́чку висо́кість, і там став архієре́й (Черніг.)], ви́несення, ви́вищення, шпиль, лобо́к (р. лобка́). См. ещё Возвы́шенность 2; 3) (о сане, должности и т. п.) ви́щість. [Віта́ли його́ тепе́рішнім висо́ким са́ном, пророкува́нням ви́щости ново́ї (Кул.)].

I. Заво́д – 1) (производств. предприятие) (рус.) заво́д (-ду), (непривившийся неологизм) ви́робня. • -во́д альбуминный – альбуміна́рня; (винокуренный) ви́нниця, виноку́рня, гура́льня, горі́льня, (устар.) карава́н (-ну); (воскобойный) воскобі́йня, воскоби́тня, восколи́тня; воско́вий заво́д; (газовый) газо́вня; (горшечный) ганча́рня; (дегтярный) дігтя́рня, смоля́рня; (дрожжевой) дріжджа́рня; (железноплавильный, железоделательный) ру́дня, гама́рня; (для выделки жестяных изделий) бляха́рня; (кирпичный) цеге́льня; (кожевенный, дубильный) гарба́рня, чинба́рня; (для вычинки козлиных кож) хабата́рня, козлі́вня; (конский) кі́нський заво́д; (костеобжигательный) костопа́льня; (крахмальный) крохма́льня; (лесопильный) тарта́к, дра́чка, (рус.) лісопи́льня; (меднокотёльный) котля́рня; (металлоплавильн.) гама́рня; (мыловаренный) милова́рня; (пивоваренный) брова́рня, бро́ва́р (-ра́), (редко) пивова́рня; (пороховой) порохови́й заво́д, порохі́вня; (поташный) бу́да, пота́шня; (рафинадный) рафіна́рня; (рыбный, рыборазводный) риба́льня, забрі́д (-бро́ду), ґард, ри́бня; (сахарный) цукрова́рня, саха́рня; (свечной) свіч(к)а́рня; (селитренный) салітра́рня, бурти́ (-ті́в); (солеваренный) соля́рня; (стекольный) гу́та; (для гонки смолы) смоля́рня, майда́н; (сухарный) хлібосуша́рня, суха́рня; (уксусный) оцета́рня; (чугуннолитейный) лива́рня; 2) за́ві́д (-во́ду); см. Поро́да. [Яко́го ба́тька, то такі́ й ді́ти – велему́дрого заво́ду (Мирн.)]; 3) (племенной рассадник) розплі́дник; 4) тип. – пуск (-ку), на́клад (-ду), ві́дбі́й (-бо́ю), (руссизм) заво́д.

Запестре́ть – замере́жити, замайорі́ти, зарябі́ти. [За́раз заблиско́чуть ві́кна на па́нському буди́нку, замере́жать по саду́ квітники́ (М. Вовч.). Замайорі́ли в траві́ квітки́. Так тобі́ і зарябі́ють в оча́х старослов’я́нськії слова́ (Руданськ.)]. • -ре́ться чем – запестрі́тися, зарясні́ти, зацвісти́ чим (и від чо́го). [Ви́гін запестрі́вся від худо́би (Франко). Було́ ті́льки яке́ свя́то – так після обі́ду й захря́сне ни́ми майда́н, так і зацвіте́ вся́кими кольора́ми, як квітка́ми луг (Васильч.). Круг пас голо́та зарясні́є (Куліш)].

Запру́живать, запруди́ть – гати́ти, зага́чувати, загати́ти, ви[у]га́чувати, ви́гатити, угати́ти, перега́чувати, перегати́ти, тамува́ти, затамува́ти, запиня́ти, запини́ти, г[ґ]ардува́ти, заг[ґ]ардува́ти, (несколько) при[під]га́чувати, при[під]гати́ти, (во мн. мест.) позага́чувати, поперега́чувати що. [Мости́ мости́ли, гре́блі гати́ли (Макс.). Не мо́жна загати́ть Дніпра́ (Тобіл.). Перегати́в Чо́рну-На́ну тру́пом-москаля́ми (Рудан.). Тепе́р тут ста́ло гли́боко, бо да́лі внизу́ запини́ли во́ду (Звин.). Позага́чувано нові́ стави́ на тих зе́млях (Куліш). Гардува́ти у ставку́ во́ду (Луб. п.)]. • -живать, -ди́ть улицу, площадь – зага́чувати, загати́ти ву́лицю, майда́н. • Запру́женный – зага́чений, ви́гачений, перега́чений, заг[ґ]ардо́ваний, (о мн.) позага́чувані, поперега́чувані и т. д. -ться – гати́тися, зага́чуватися, перега́чуватися, г[ґ]ардува́тися, тамува́тися, бу́ти зага́ченим, ви́гаченим, перега́ченим, заг[ґ]ардо́ваним.

Застра́ивать, -ся, застро́ить, -ся – забудо́вувати, -ся, забудува́ти, -ся, (о мн.) позабудо́вувати, -ся. [И́нде за́мість у́лиці майда́н, і ніхто́ його́ не забудо́вує, і нічо́го на йо́му нема́ (Куліш)]. • Застро́енный – забудо́ваний.

Зая́рмарочный – позаярмарко́вий; позабаза́рний (майда́н).

Киша́щий чем – захря́слий чим, що киши́ть чим, закиші́лий, закомашні́лий. • Площадь, -щая людьми – майда́н, захря́слий людьми́; майда́н, що на йо́му люде́й аж киши́ть (що на йо́му рої́ться бе́зліч люде́й). • -щий муравейник – кишу́ще муравли́ще, кишу́ща комашня́. • -щий мухами – що киши́ть (кишу́щий), закиші́лий му́хами, що мух аж киши́ть.

Ко́нная, сущ. – кі́нська торго́виця, кі́нський база́р (-ру), кі́нський майда́н (-ну).

Кра́сный – 1) (о цвете) черво́ний, (поэт., устар.) черве́ний, черле́ний. [Черво́на кали́на. Черво́не вино́ (Гол.)]. • Ярко -ный – яскра́во-черво́ний, жи́во-черво́ний, при́кро-черво́ний. [Гу́би жи́во-черво́ні (Свидн.). Ху́стка така́ при́кро-черво́на, аж о́чім боляче́ диви́тися на не́ї (Харківщ.)]. • Тёмно -ный – вишне́вий, буряко́вий. • Кроваво -ный – крива́во-черво́ний, кро[и]ва́вий. • Золотисто -ный – черво́но-золоти́й. • Коричнево -ный – (о цвете глиняной посуды) червінько́вий (Вас.). • Окрашивать, окрасить чем-либо -ным – червони́ти, почервони́ти, зачервони́ти. [Кров червони́ла па́льці і стіка́ла на зе́млю (Коцюб.)]. • Окраситься чем-либо -ным – зачервоні́ти, почервони́тися. [Ру́ки почервони́лися ви́шнями (М. Грінч.)]. • Окрашенный -ным – почерво́нений, зачерво́нений. [Зачерво́нені твоє́ю кро́в’ю (Куліш)]. • -ное знамя – черво́ний пра́пор. • -ный цвет – черво́ний ко́лір (-льору). • -ная площадь – черво́ний майда́н, черво́на пло́ща. • -ная нить (иноск.) – черво́на ни́тка. • -ный петух – черво́ний пі́вень. • Пустить -ного петуха – пусти́ти черво́ного пі́вня, підпали́ти. • -ный (хвойный) лес – бір (р. бо́ру), шпилько́вий ліс. • -ная лоза, см. Краснота́л. • -ное дерево – черво́не де́рево, маго́нь (-го́ню). • -ная строка (в книге, рукописи) – нови́й рядо́к, абза́ц. • Начните с -ной строки – почні́ть з ново́го рядка́. • -ное яичко – кра́шанка, черво́не яє́чко; 2) (о политич. убежден., партиях) черво́ний. • -ная армия, гвардия – черво́на а́рмія, гва́рдія; 3) (красивый, прекрасный) кра́сний, (кратк. форма) кра́сен (-сна, -сне). [Сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на то́бі тя́жко жи́ти (Пісня). Ой рясна́, красна́ в лу́зі кали́на, а ще красні́ша у Петра́ дочка́ (Колядка). Я́сен та кра́сен світ мені́ став, як його́ покоха́ла (М. Вовч.)]. • -ная девица – кра́сна ді́вчина (ді́вка, па́нна), (в песнях и обрядах) кра́сна діви́ця. [На горо́ді верба́ ря́сна, а в хати́ні ді́вка кра́сна (Пісня). Зоря́-зоряни́ця, кра́сная діви́ця (Пісня)]. • -ный молодец – до́брий молоде́ць. [Гей чого́, хло́пці, до́брі моло́дці, чого́ смутні́-невесе́лі? (Пісня)]. • -ное лето – кра́сне лі́то. • -ное солнышко – ясне́ (кра́сне) со́нечко. • -ная горка – про́води́ (-ві́д и (реже) -дів), провідни́й ти́ждень. [Весі́лля бу́де на провідно́му ти́жні (М. Грінч.)]. • -ный поезд – весі́льний по́їзд. • -ные дни – ясні́ (кра́сні) дні, (переносно ещё) розко́ші (-шів). • Прошли мои -ные дни – мину́ли(ся) мої́ ясні́ дні, мину́ли(ся) мої́ розко́ші. • Чем твоя жизнь -на́? – чим твоє́ життя́ кра́сне (га́рне)? • Не -на́ моя жизнь – сумне́ (невесе́ле) моє́ життя́. • -ное словцо – до́теп (-пу), доте́пне, при́кладне сло́во. • Он так и сыпет -ными словцами – він так і си́пле до́тепами. • Прибавить для -ного словца – доки́нути, щоб дотепні́ш було́, прибреха́ти. • -ный двор – двір (р. дво́ру). • -ная изба – світли́ця. • -ный угол – по́куття (-ття), по́куть (-ті). • Сидеть в -ном углу – сиді́ти на по́кутті; (о женихе с невестой) сиді́ти на поса́ді. • -ное окно – поку́тнє́ вікно́. • -ное крыльцо – пере́дній ґа́нок (-нку). • -ный зверь – хутряни́й (смуха́тий) звір. • -ная рыба – безко́ста, хрящова́ ри́ба, білори́биця. • -ный товар – панськи́й крам, -ські́ мате́рії, мануфакту́рна крамина́. • -ный ряд – крамни́й ряд, торг мате́ріями, мануфакту́рні крамни́ці. • Не -на́ изба углами, -на́ пирогами – хоч нема́, де й сі́сти, аби́ було́ що з’ї́сти (Приказка). • Это -ная цена – це кра́сна ціна́ (найви́ща, найбі́льша ціна́). • Долг платежём -сен – лю́биш позича́ти, люби́ й віддава́ти; яке́ дав, таке́ взяв (Приказки); 4) -ный корень, бот. Anchusa officinalis L. – волови́к, воло́вий язи́к, медуни́ця, медуни́чник, красноко́рінь, рум’я́нка, рум’я́нчик.

I. Лю́ди – 1) лю́ди (-де́й, -дям, -дьми́), ласк. лю́доньки, лю́дочки, (мир, общество) мир (-ру), грома́да; срв. Люд, Народ. [Бог бо́гом, а лю́ди людьми́ (Номис). Узя́в розда́в горі́лку лю́дям (Март.). Ой, лю́доньки! Ой, лю́доньки, пусті́те! (Л. Укр.). Лю́дочки до́брі, побіжі́ть за ним (Мирн.). Ми́ру-ми́ру до їх прихо́дило (Гнід.)]. • Молодые -ди – молоді́ лю́ди, (молодёжь) мо́лодь (-ди), (парни) парубо́цтво. • Старые -ди – старі́ лю́ди. • Окольные -ди – око́личні лю́ди. • Сведущие -ди – досві́дчені (тяму́щі) лю́ди. • Рабочие -ди – робі́тні (робо́чі) лю́ди, робітники́, соб. робітни́цтво. • Он не умеет обращаться с -ми – він не вмі́є пово́дитись із людьми́. • Все -ди смертны – всі лю́ди вмиру́щі, сме́рти не відпе́рти, всім нам там бу́ти. • Что вы за -ди? – Що ви за лю́ди? Хто ви такі́? Що ви таке́? • Порядочные -ди – поря́дні (присто́йні) лю́ди. • Это очень опасные -ди – це ду́же (з їх ду́же) небезпе́чні лю́ди. • Он выходит из ряда обыкновенных -де́й – з йо́го непересі́чна люди́на. • Все мы -ди, да не все человеки – всі ми лю́ди, та не всі лю́дський о́браз ма́ємо. • -ди говорят – лю́ди ка́жуть, (поговаривают) де́йкають, поде́йкують, пле́щуть. • Добрые, злые -ди – до́брі, лихі́ лю́ди. [Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.)]. • На -дя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́, гурто́м і вме́рти не стра́шно. • -де́й много, а человека нет – люде́й си́ла, а люди́ни нема́є. • Народу-то, народу – ровно -де́й – ми́ру-ми́ру, як люде́й. • На свете не без добрых -де́й – в сві́ті не без до́брих люде́й. • За -ми́ говорю – за людьми́ кажу́; коли́ лю́ди бре́шуть, то й я з ї́ми. • Вывести в -ди – ви́вести в лю́ди, (о мн.) повиво́дити в лю́ди. • Выйти в -ди – ви́битися в лю́ди, ви́людніти. • Что -дям, то и нам – що лю́дям, те й нам; що грома́ді, те й ба́бі. • И мы не хуже -де́й – і ми не гі́рші за люде́й, і ми як лю́ди, і ми по-при лю́ди. • В чужих -дях – між чужи́ми людьми́. • Вас же за -де́й считают – вас же за люде́й ма́ють. • На -дях – прилю́дно, на лю́дях; срв. Публи́чно. • Пойти в -ди – піти́ (по)між лю́ди, піти́ на лю́ди. [Не йди між лю́ди (Шевч.)]. • -де́й посмотреть и себя показать – себе́ показа́ти і на люде́й подиви́тися. • На собрании было много -де́й – на збо́рах було́ бага́то люде́й, си́ла люде́й (лю́ду), на збо́ри зійшла́ся вели́ка грома́да. • Покрыться -ми́ – укри́тися людьми́, залюдни́тися. [Майда́н на хвили́ну ожи́в, залюдни́вся (Коцюб.)]; 2) (слуги) лю́ди, че́лядь (-ди), на́ймити́, наймиття́ (-тя́), слу́ги. [Дворо́ва че́лядь (Сторож.). В те́бе наймиття́ лихе́ (Пісня)]. • Ваши -ди хорошо служат – ва́ші слу́ги (лю́ди) до́бре слу́жать. • Он отпустил всех своих -де́й – він повідпуска́в (з до́му) всіх свої́х слуг (люде́й).

Лю́дный – 1) (многолюдный) людни́й, великолю́дний, (выс. стиль) велелю́дний, (диал.) ми́рний. [І день, і ніч пла́чу на розпу́ттях велелю́дних (Шевч.)]. • -ный город, -ная улица, площадь – людне́ (великолю́дне) мі́сто, людна́ ву́лиця, пло́ща, людни́й майда́н. • Сделаться -ным, более -ным – полюдні́шати, полюдні́ти. • Улицы сделались более -ными – ву́лиці полюдні́шали, на ву́лицях полюдні́шало. [Ті́льки весно́ю запа́хло, вже й на ву́лицях полюдні́шало (Полт.)]; 2) (населённый) залю́днений. • Стать -ным – залюдни́тися.

Мо́лкнуть – мо́вкнути, ти́хнути, (ещё более) ти́хшати, тихі́шати; срв. Замолка́ть. [І ти́хнуть бо́жії слова́ (Шевч.). Майда́н пусті́в, ти́хшав (Коцюб.)].

Набега́ть, набежа́ть – 1) (наскакивать) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наїжджа́ти, наї́хати на ко́го, на що. [Ненаро́ком набі́г коне́м на йо́го і збив з ніг (Сл. Ум.). Чо́вен наско́чив на корчі́ і тро́хи не переки́нувсь (Сл. Ум.)]. • Колесо -жа́ло на камень – ко́лесо наско́чило (наї́хало, набі́гло) на ка́мінь; 2) (сбегаться, сходиться, собираться) набіга́ти, набі́гти, понабіга́ти, поназбіга́тися, нарина́ти, нари́нути куди́. [Вовки́ сірома́нці набіга́ли (Метл.). Набі́гло бага́то люде́й (Сл. Ум.). Понабіга́ють з слободи́ дітво́ра до ді́да (Драг. Пр.). А наро́ду нарину́ло – тьма тем (Мова)]. • Толпа -жа́ла на площадь – на́товп поназбіга́вся (нарину́в) на майда́н. • На лбу у него -га́ли морщины – на ло́бі у ньо́го (йому́) набіга́ли змо́рш[щ]ки. [На сухо́му висо́кому ло́бі набіга́ли густі́ дрібні́ змо́ршки (Н.-Лев.)]. • Верх -га́ет (против подкладки) – верх набіга́є (бри́житься) (про́ти пі́дбивки). • На глазах у него -га́ли, -жа́ли слёзы – на о́ча́х у йо́го (йому́) набіга́ли (нарина́ли), набі́гли (нарину́ли) сльо́зи. [У бі́дного хло́пця аж сльо́зи нарина́ли на о́чах, але він держа́всь пла́кати (Яворн.)]. • -га́ет, -жа́ла туча – набіга́є, набі́гла хма́ра. [Пішла́ вдова́ в по́ле жа́ти, ста́ла хма́ра набіга́ти (Метл.)]. • Вода -жа́ла с гор – води́ набі́гло (понабіга́ло) з гір. • Надо жить, как -жи́т – тре́ба жить, як набіжи́ть; 3) см. Набе́г 2 (Делать -бе́г).

Нава́ливать, навали́ть – 1) что, чего на что, куда – нава́лювати, навали́ти, наверта́ти, наверну́ти, нако́чувати, накоти́ти, (о мног.) понава́лювати, понаверта́ти, понако́чувати що и чого́ на що, куди́; (набрасывать) накида́ти и наки́дувати, наки́дати, нагорта́ти и наго́ртувати, нагорну́ти, (о мног.) понакида́ти, понагорта́ти чого́ на що; срв. Прива́ливать 1. [Зима́ наме́ти наверта́є (Мирн.). Було́ мене́ притопи́ти й ка́мінь наверну́ти (Грінч. III). Он, понаверта́ло ці́лі ко́пи жо́втої гли́ни (Мирн.)]. • -ли́ть камень на что – навали́ти (наверну́ти) ка́мінь на що. • -ли́ть кучу соломы – наверну́ти ку́пу соло́ми. • -ли́ть сору – наки́дати (наверну́ти, нагорну́ти) смі́ття. • -вай больше земли – наверта́й (нагорта́й) бі́льше землі́. • Снегу -ли́ло в колено – сні́гу навали́ло (наверну́ло, наки́дало, наве́ргало) в колі́но; 2) (накладывать тяжесть, громоздкую вещь, нагружать) нава́лювати, навали́ти, наклада́ти, накла́сти и (реже) наложи́ти, накида́ти, наки́нути, наванта́жувати, наванта́жити, (о мног.) понава́лювати, понаклада́ти, понакида́ти, понаванта́жувати що на ко́го, на що, (вульг.) нари́чити, накря́кати що. [Хоч як було́ навата́жиш віз снопа́ми (Куліш). Було́ ба́тько як нари́чать га́рбу, що яка-хо́ч па́ра ко́ней не потя́гне, хіба́ во́ли (Бердянщ.). Таки́й віз нари́чив, що ле́две воли́ дове́зли (Сл. Гр.). Та́м-же й віз накря́кав! ле́две коби́ла про́ти гори́ ви́везла (Харк.)]. • -вать вюк на мула – нава́лювати (наклада́ти, накида́ти) в’юк на му́ла. • -ли́ли на меня поручения – наки́нули на ме́не (мені́) дору́чення. • На меня -ли́ли слишком много работы – на ме́не наки́нуто (нава́лено) зана́дто бага́то пра́ці (робо́ти); 3) нахиля́ти, нахили́ти, (о мног.) понахиля́ти що на ко́го, на що. • -вали́ шкап на себя – нахили́ ша́хву на се́бе. • -вали́ столб больше вправо – нахили́ стовп(а́) праві́ше; 4) (сходиться во множестве) насува́ти, насу́нути, пла́вом наплива́ти, напливти́, навалува́ти, настяга́тися. [Ті ми́ші, що в степу́ бага́то, не тут наплоди́лись; вони́ ві́дкільсь навалува́ли (Новомоск.)]. • Народу пропасть -ли́ло, народ -ли́л на площадь – люде́й (наро́ду) насу́нуло си́ла, наро́д насу́нув на майда́н; 5) (нанести течением) навали́ти, нагна́ти. • Течением -ли́ло барку на мост – берли́ну навали́ло (нагна́ло) точіє́ю на міст. • Судно -ли́ло на другое – судно́ навали́ло (нагна́ло, напли(в)ло́) на и́нше; 6) (в карт. игре) нава́лювати, навали́ти. [Бий і нава́люй (Сл. Ум.)]; 7) охотн. – наляга́ти, налягти́. • Гончие -ли́ли на зверя – гончаки́ налягли́ на зві́ра. Нава́ленный – 1) нава́лений, наве́рнений, нако́чений, наки́даний, наго́рнений, понава́люваний, понаве́ртаний, понако́чуваний, понаки́даний и понаки́дуваний, понаго́ртаний и понаго́ртуваний. [Прийшо́в – аж там змій ка́менем наве́рнений (Гудч.). Наго́рнений смі́тник (Крим.)]; 2) нава́лений, накла́дений и (реже) нало́жений, наки́даний, наванта́жений, понава́люваний, понакла́даний, понаки́даний, понаванта́жуваний; 3) нахи́лений, понахи́ляний.

Окружа́ть, окружи́ть – 1) (обвести, очертить кругом) обво́дити, обве́сти (круго́м), обкружля́ти, обкружли́ти, обкре́слювати, обкресли́ти, обче́[і́]ркувати, обчеркну́ти що; 2) (обойти, об’ехать кругом) обмина́ти, обмину́ти, обхо́дити, обійти́, об’їжджа́ти, об’ї́хати що. [Обмина́є Га́нна вели́кі би́ті шляхи́, йде́ вона́ яра́ми та доли́нами (Н.-Лев.)]; 3) (обносить чем-либо вокруг) обво́дити, обве́сти (напр. ро́вом, кана́вою, стіно́ю), обгоро́джувати, обгороди́ти, обставля́ти, обста́вити що чим. [Навкруги́ за́мок був обве́дений глибо́ким ро́вом. Обгороди́в двір ти́ном]; 4) (облегать) ото́чувати, оточа́ти, оточи́ти (о мног. пообто́чувати), обступа́ти, обступи́ти, обста́ти (сов.); о(б)горта́ти, обгорну́ти (о мног. пообго́рта́ти), обляга́ти, облягти́, обложи́ти, (о)повива́ти, (о)пови́ти, обара́нити (сов.), (плотно) облі́плювати, обліпи́ти, (неожиданно -жить кого) обско́чити, (о собаках) обсіда́ти, обсі́сти, (о реке) обтіка́ти. [Його́ оточа́ли бліді́, зжо́вклі обли́ччя (Коцюб.). А козаки́, як та хма́ра, ляхі́в обступи́ли (Шевч.). Розбі́йники облягли́ навко́ло та́бор (Коцюб.). Розко́шами, ща́стям він її́ пови́в (Грінч.). Рі́чка обтіка́є на́ше мі́сто. Як обся́дуть соба́ки, тре́ба припа́сти до землі́]. • Жандармы -жи́ли дом – жанда́рми оточи́ли (обступи́ли) ха́ту. • -жи́ть неприятеля – оточи́ти, облягти́, обступи́ти во́рога. • -жи́ть город валом – обве́сти мі́сто ва́лом. • Постройки, которые -жа́ют площадь – буді́влі, що ото́чують (обляга́ють) пло́щу (майда́н). • Окружа́емый – обкре́слюваний, обгоро́джуваний, ото́чуваний. • Окружа́емость – ото́чуваність (-ности). • Окружё́нный – обве́дений, обкре́слений, обче́[і́]ркнутий, о(б)горо́джений, обста́влений, ото́чений, обло́жений, опови́тий. • -ный сиянием, ореолом – осяйни́й. • -ный каменной стеной – обмуро́ваний.

Плац – плац, пляц, майда́н. • Стрелковый плац – стре́льбище.

Пло́щадь – 1) (общественная в городе, в деревне) майда́н, плац (зап. пляц). [Посто́яла серед Софі́йського майда́ну (Неч.-Лев.). До́сі пам’ята́ю, як ба́чу, ту у́лицю широ́ку і той плац вели́кий (М. Вовч.). По самі́й сере́дині місте́чка чотирогра́нястий плац, де я́рмарок стає́ (Свидн.)]. • -щадь торговая – мі́сто, торго́виця, торг. [Сей пляц зве́ться торго́виця і ді́литься на кі́нську торго́вицю і на воло́ву торго́вицю (Свидн.)]; 2) (плоскость, ровное место) пло́ща, площи́на́. [Земля́ здає́ться рі́вною площино́ю (Ном.)]. • -щадь, ограниченная окружностью – ко́ло, круг, кругови́на. [Просто́ре ко́ло перед ґа́нком цілко́м заросло́ бузко́м та шипши́ною (Ор. Лев.)]; 3) геом. – пло́ща. [Пло́ща трику́тника]. • -щадь посевная – пло́ща засівна́. • -щадь засеянной земли – пло́ща засі́яної землі́.

Поте́чь – потекти́, попливти́, (струёй) подзюри́ти. [І потече́ сторі́ками кров у си́нє мо́ре (Шевч.). Відро́ потекло́. Кров попливла́ з ті́ла (Коцюб.). Гля́нув на пе́рець і в йо́го сли́нка потекла́ (Н.-Лев.)]. • Реки -ку́т назад, прежде чем… – рі́ки потечу́ть навспа́к, пе́рше ніж… • Толпа -кла́ на площадь – юрба́ попли(в)ла́ (суну́ла) на майда́н. • Рожь -кла (из колоса) – жи́то почало́ си́патися.

Прекра́сный – 1) ду́же черво́ний; 2) прекра́сний, (ду́же) кра́сний, прега́рний, ду́же га́рний, прехоро́ший, чудо́вий, пречудо́вий, пречу́дний, препи́шний, пи́шний, (красивый) вродли́вий, го́жий, (полон.) слі́чний; срв. Превосхо́дный, Отли́чный. [Ти, ді́вчино, ти прекра́сна (Грінч. III). Прекра́сна доро́га веде́ на майда́н (Франко). Юна́к прекра́сний (М. Вороний). Прекра́сне життя́ (Єфр.). Кра́сне со́нце. Кра́сний світ. Кра́сний Ки́їв. Кра́сне сло́во. Кра́сна тео́рія (Єфр.). Кра́сні мрі́ї (Л. Укр.). Не роди́ся кра́сним, а роди́ся ща́сним. Кра́сна ми́ла. Прега́рні но́чі. Прега́рна кни́жка. Ро́жі прехоро́ші (Л. Укр.). Чудо́ве оповіда́ння. Чудо́ва ба́йка (сказка), чудо́ва кни́жка. Пи́шне обли́ччя (Грінч.)]. • -ный поступок – прекра́сний, га́рний вчи́нок. • В одно -ное утро – одно́го прега́рного ра́нку. • В один -ный день – одно́ї га́рної (кра́сної) дни́ни. ное – прекра́сне, прега́рне (-ого). • Идеал -ного – ідеа́л прекра́сного (прега́рного).

Протя́гиваться, протяну́ться – 1) (простираться) простяга́тися, простягти́ся, протяга́тися, протягти́ся, (вытянуться) вистяга́тися, ви́стягтися, витяга́тися, ви́тягтися. [Простягла́сь та й лежи́ть (Номис). До́вгі ті́ні простяга́ються через майда́н (Л. Укр.). Доли́на простягла́сь сюди́ й туди́ (Тесл.). За ним простягла́сь бі́ла сте́жка, на́че хто простели́в од поро́га бі́лий рушни́к (Неч.-Лев.). Со́тні крива́вих рук простягли́ся (Коцюб.). Та ба́лка ви́тяглась ік Абра́мівці (Верхньодніпр.)]; 2) простягти́ся; см. Протяну́ть ноги (Протя́гивать 1); 3) (продлиться) протягти́ся, протрива́ти, (затянуться) проволокти́ся, продля́тися. [Це ді́ло проволокло́сь до Різдва́ (Звяг.)]. • Дурная погода -нется до конца месяца – него́да протрива́є до кінця́ мі́сяця. • Это дело -нется до Рождества, -нется ещё долго – ця спра́ва (це ді́ло) протя́гнеться до Різдва́, проволо́четься ще до́вго.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Разномастный – різномастий, різноманітний, (разноцветный) різнобарвний, (разношерстный) різношерстий. [Коли ми під’їздили до села і я з гори глянув на різнобарвну юрму, якою захряс майдан коло корчми, серце моє — серце завзятого фотографа — жвавіше затріпалось у грудях (М. Коцюбинський). Оскільки кров не зраджує, ці нащадки теж поринули в численні любовні авантюри і подарували Зевсові різномасту армію внуків (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі)].

Люди – 1) лю́ди, (ласк.) лю́доньки, лю́дочки, (мир, общество) мир (-ру), грома́да; 2) (устар.) (слуги) лю́ди, че́лядь, на́ймити́, наймиття́, слу́ги: • вас же за люде́й считают – вас же за люде́й ма́ють; • в людях – серед (поміж, між) людей; • все люди смертны – усі люди вмирущі; смерті не минути (не відперти), усім там бути; усі ми там будемо; • все мы люди, все человеки – усі ми люди (Пр.); • все мы люди, да не все человеки – усі ми люди, та не всі людський образ маємо (Пр.); • в чужих людях – між чужи́ми людьми́; • выбиваться, выбиться, выходить, выйти в люди – вибиватися, вибитися, виходити, вийти в люди, ви́людніти; • выводить, вывести в люди кого (разг., устар.) – виводити, вивести, (о мн.) повиводити в люди кого; • добрые, злые люди – до́брі, лихі́ лю́ди; • за людьми говорю – за людьми кажу, кажу казане, коли люди брешуть, то й я з ними; • и мы не хуже людей – і ми не гірші за людей (Пр.); і ми як люди (Пр.); і ми попри люди (Пр.); • люде́й много, а человека нет – люде́й си́ла, а люди́ни нема́є; • люде́й посмотреть и себя показать – себе́ показа́ти і на люде́й подиви́тися; • люди, будьте бдительны! – люди, будьте пильні!; • люди говорят – лю́ди ка́жуть, (поговаривают) де́йкають, поде́йкують, пле́щуть; • люди доброй воли – люди доброї волі; • люди добрые – люди добрі; людоньки; • люди с ограниченными (физическими или умственными) возможностями – неповносправні; • молодые люди – молоді люди; люди молодого віку; (молодёжь) молодь; (про хлопців ще) молодики, хлопці, парубо́цтво; • на людей посмотреть и себя показать – себе показати і на людей подивитися (Пр.); • на людях – на людях (при людях), прилюдно; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́, гурто́м і вме́рти не стра́шно; • народу-то, народу — ровно люде́й — ми́ру-ми́ру, як люде́й; • на свете не без добрых люде́й – в сві́ті не без до́брих люде́й; • на собрании было много люде́й – на збо́рах було́ бага́то люде́й, си́ла люде́й (лю́ду), на збо́ри зійшла́ся вели́ка грома́да; • ни людям, ни себе – ні людям, ні собі (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); • окольные люди – око́личні лю́ди; • он не умеет обращаться с людьми – він не вмі́є пово́дитись із людьми́; • плохие люди – лихі (злі, погані) люди, людці, (згруб.) людища (людиська); • побыть на людях – побути серед людей (поміж (між) людьми); • пойти в люди – піти́ (по)між лю́ди, піти́ на лю́ди; • покрыться людьми́ – укри́тися людьми́, залюдни́тися; • порядочные люди – поря́дні (присто́йні) лю́ди; • поспешишь — людей насмешишь – зробив наспіх, як насміх (Пр.); поспішити — людей насмішити; скорий поспіх — людям насміх; зроблено спішно, тому й смішно; • рабочие люди – робі́тні (робо́чі) лю́ди, робітники́, (собир.) робітни́цтво; • свет не без добрых людей – у світі не без добрих людей (Пр.); • сведущие люди – досві́дчені (тяму́щі) лю́ди; • свои люди — сочтёмся – свої люди — домовимося (помиримося) (Пр.); • старые люди – старі́ лю́ди; • что вы за люди? – що ви за лю́ди? хто ви такі́? що ви таке́?; • что людям, то и нам – що людям те й нам (Пр.); що громаді, те й бабі (Пр.); • это очень опасные люди – це ду́же (з їх ду́же) небезпе́чні лю́ди. [Люди діляться на праведників, які вважають себе грішниками, і грішників, які вважають себе праведниками (Б.Паскаль). Нещасні ті люди, яким все ясно (Л.Пастер). Бог бо́гом, а лю́ди людьми́ (Номис). Узя́в розда́в горі́лку лю́дям (Март.). Ой, лю́доньки! Ой, лю́доньки, пусті́те! (Л. Укр.). Лю́дочки до́брі, побіжі́ть за ним (Мирн.). Ми́ру-ми́ру до їх прихо́дило (Гнід.). Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.). Майда́н на хвили́ну ожи́в, залюдни́вся (Коцюб.). Дворо́ва че́лядь (Сторож.). В те́бе наймиття́ лихе́ (Пісня). Великі українські міста завжди були центрами проживання завойовників, які вчили свою челядь зневажати все своє і обожнювати хазяйське (В.Даниленко). — Вийдеш в люди — заходь].

Одежда, одёжа – одяг, одежа, (чаще богатое, роскошное) шати, (реже) шата, (диал.) шмаття, о́дяга, о́діва, одіння, шу́плаття, луді́ння, фа́нтя, (разг.) о́діж, одяганка, вдяганка, вдягачка (удягачка), одягало, (костюм) убра́ння, убі́р (р. убо́ру), стрій (р. стро́ю); (покрытие дороги) покриття: • бедному да вору всякая одежда впору – що не попало, те клади в торбу (Пр.); бідне сорочці раде, а багате й кожуха цурається (Пр.); • одежда к празднику, праздничная одежда – одяг (одіж) на (про) свято; святний (святковий) одяг, святне́ убра́ння; • одна штука одежды – оде́жина; • приличная одежда – га́рне убра́ння. [Отож той самий сиротина У наймах сяк тобі, то так Придбав, сірома, грошенят, Одежу справив (Т.Шевченко). Е, ні, це не той, не в такій одіві, як той, що мене грабував (Сл. Гр.). Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Сл. Гр.). Молода Гамзиха устала якраз і в розкішному ранковому одягу дожидала чоловіка чай пити (П.Мирний). — Де се така чорногузка взялася? — пита  парубок  у  міщанському  уборі другого, витріщивши на неї баньки. — З села! не бач? — одказує його товариш (П.Мирний). Любила Параска уборами менжувати, коли б вона була багачка — на жодень день мала б новий убір (П.Мирний). Скинув він кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з гудзиками, добрі чоботи, синя жилетка, а на жилетці аж чотири ряди здорових гудзиків так і сяють; шия зав’язана червоною хусткою (І.Нечуй-Левицький). А ліс зеленіє на сонці, неначе дорога оксамитова зелена одежа, кинута на гори (І.Нечуй-Левицький). Панни й жіноцтво похапцем кинулись збирати свої манатки, усяке своє добро та шуплаття, та вкладатись (І.Нечуй-Левицький). Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (М.Старицький). — В твоїх словах бринить якась гординя, не пристоїть вона такій душі, яка бажає одяг правди взяти (Л.Українка). Довга та чорная шата, мов хмара, його обгортала І хвилювала в повітрі, як море в негоду (Л.Українка). Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах (Л.Українка). — От шмаття перебратись вам за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам’я (Л.Українка). Рудий розгортав ще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складала його мізерну одіж (М.Коцюбинський). Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (М.Коцюбинський). Палагна в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням (М.Коцюбинський). Він знов оставив пасічника, знов у жебрачім одінню пішов у світ широкий (І.Франко). Регіна, одягнена в свій чорний стрій, ходить, як звичайно, по покою (І.Франко). Майже вмираючи зо страху, бідний  Лис  Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре,  що  якби  тепер,  у такім строї, появився на вулиці, то  вже не пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого (І.Франко). Від давнього часу звертав на себе його увагу старий чоловічок у старосвітськім міщанськім уборі, який носять ще декуди по малих, глухих місточках (І.Франко). Які були в його гроші, що міг би на парубоцькі вбори витрачати абощо, — все віддавав за книги (Б.Грінченко). На вбогому — лати, На багачу — шати; Та не йди сорочки В дуки позичати (Б.Грінченко). В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г.Хоткевич). — Тебе я полюбила першого, — вела вона. — Раніш я не сміла… через сина. Як я ненавиділа його іноді! Ти ж не знаєш, Яка я була гарна… Одежа пекла мені тіло, я спала без сорочки, вона жалила мене. Це було страшенно давно. І от прийшов ти… (В.Підмогильний). Мірошниченко хитромудро пустив чутку по селі, що кожний учень одержить чоботи і крам на одяганку (М.Стельмах). На жердині, під стелею, висіла немудра смердівська одяганка (В.Малик). Павло прокинувся рано і, доки батько сходив по кімлю, встиг  уже спорядити вдягачку на рибу: знайшов у повітці стару батькову сорочку, драну на ліктях, полатані, батькові ж таки, штани, що не сходилися йому в поясі, то доточив петельку з мотузочка, та шкарубкі чоботи з відстрялими підошвами —  хоч і тектимуть, зате ноги не попробиває на корчах і очеретяній стерні (Гр.Тютюнник). А в слов’ян, закинутих лихою долею за обводи рідної землі, немає звички та не буде й потреби розминатися з своїми. Певен, не забаряться підійти, пізнавши по вдяганці, й поцікавитися: з якої землі і чи давно тут; є вже ромейським підданим чи всього лиш гість (Д.Міщенко). На жовті пальці обпливає віск. Обличчя гострі, одежина латана. Горять свічки. І сосни пахнуть ладаном. Шумить над шляхом предковічний ліс (Л.Костенко). Життя надто короке, щоб витрачати його на одяг (брати Капранови). Українська мова має свої питомі назви як для окремих предметів одягу, так і для їх комплексів. Це «стрій», «вбрання», «убрання», «шати», «шаття». У давніші часи вживались синонімічні слова «ноша», «одежа», «одежина», «одіва», «одіво», «одіг», «одіж», «одіння», «одія», «руб», «рубаття», «рам’я» (Григорій Кожолянко). Тільки внутрішньо бідна людина може купувати собі дороге шмаття і цим закривати свої розумові проблеми (Арсеній Яценюк). Площ із хітоном тоді одягнути дала мені німфа, Вбралась сама після того в чудове сріблясте одіння (Б.Тен, перекл. Гомера). — Він зустрів нас вельми приязно, та одяг на йому вже подерся, а на лиці він дуже змінився, засмаглів на сонці, так що на превелику силу ми його впізнали — більше по одежі, що тоді бачили, хоч вона вже вся на дрантя звелась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Не питай, що сталося з моєю вдягачкою (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Шовкові, тоненькі спокусливі одяганки розсипалися по підлозі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дуже дорогий одяг старить (К.Шанель). Одяг на жінці повинен бути в міру скромним: щоб не впадав в око, і водночас було помітно, що він на ній є].

Рахитический, рахитичный – рахітичний. [Батько клав покіс рівно і методично, мов по ниточці, син вже дорівнював до його розмаху вширінь і вздовж, але його покіс був значно гірший, ніби поломаний і рахітичний (У.Самчук). Неподалік, між високими, але неоднаковими коминами обертавсь у руїну ярмарковий майдан, дерев’яні фарбовані коники були задорогі для тих, кому кортіло на них залізти, кого водночас й вабило, й лякало, й стримувало,— недоглянутих рахітичних шмаркачів, що без угаву длубались у носі; лунала музика й витріщалась нужда (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Шумиха, разг. – 1) (сусальное золото, устар.) сухозлі́тка, позоло́тка, позлі́тка, сухозло́тиця, сухозло́тник, шуми́ха; 2) (шум) галас: • поднять шумиху – зчинити (учинити, зняти) галас, (сильнее) ґвалт; • рекламная шумиха – рекламний галас. [І по всьому полю зчинивсь галас несказанний (П.Куліш). І починалися приготування, в яких брали участь усі: навіть діти мали обов’язок пакувати до кошичків подарунки для слуг і для бідних, а також загортати у сріблясту позлітку солодощі й інші смаколики (Н.Сняданко). — Так оцей вояк, що я вам намалював, оцей Вісенте де ла Рока, герой, джиґун, музика й поет упав в око нашій Леандрі, що часто бачила його з вікна свого дому, яке на майдан виходило. Засліпила її ота шумиха на його пишних мундирах, зачарували його романси, що він їх переписував разів по двадцять і роздавав на всі боки, заворожили чутки про славні його подвиги, які сам же він і поширював, і вкінці вона закохалась у нього, не інакше, як з диявольського наусту, закохалась перше, ніж він устиг накинути на неї ласим оком (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Будь-які справи проходять пять стадій: галас, плутанину, пошук винних, покарання невинних, нагородження цілком непричетних].

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Плац – майда́н, -ну, пляц, -цу.

Площадь – 1) (геометр.) пло́ща, -щі; 2) майда́н, -ну; 3) (торговая) торго́виця, -ці; 4) (ровное место) пло́ща, -щі, площи́на́, -щи́ни́.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Площадь – площа; майдан. Площадь Городская – майдан Міський. Жилая площадь – житлова площа.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Завод – виро́бня; • з. (часов. мех.) – на́крут (-ту); • з. автомобильный – автомобіля́рня; • з. алебастровый – алябастра́рня; • з. альбуминовый – альбуміна́рня; • з. бандажепрокатный – шиновальця́рня; • з. белильный – біля́рня; • з. бензольный – бензолодестиля́рня; • з. бессемеровский – бесеме́рня; • з. бочарный – бочка́рня; • з. брикетный – брикета́рня; • з. бутылочный – пляшка́рня; • з. винокуренный, водочный – ґура́льня, горі́льня; • з. восковой – воскобі́йня; • з. газовый – газо́вня; • з. гвоздильный – цвяха́рня; • з. горшечный – ганча́рня; • з. дегтярный – дігтя́рня; • з. деревообделочный – деревообро́бня; • з. динамостроительный – динамобудівня́; • з. джутовый – джута́рня; • з. доменный – ру́дня; • з. древотирочный – деревоте́рня; • з. дрожжевой – дріжджа́рня; • з. дубовых экстрактов – дубоекстракто́вня; • з. железоделательный – ру́дня; • з. железоплавильный – залізото́пня; • з. железопрокатный – залізовальця́рня; • з. жестяной – бляха́рня; • з. зеркальный – люстра́рня; • з. изразцовый – кахля́рня; • з. инструментальный – струмента́рня; • з. искуственного льда – льода́рня; • з. кабельный – жильника́рня, кабля́рня; • з. канатный – кодола́рня, линва́рня, круті́ль (-те́ли); • з. кафельный – кахля́рня; • з. кирпичный – цеге́льня; • з. клееваренный – клеєва́рня; • з. кожевенный – чинба́рня; • з. коксовый – кокусува́льня; • з. кораблестроительный – корабля́рня, корабе́льня; • з. крахмальный – крохма́льня; • з. ледоделательный – льода́рня; • з. лесообделочный – лісообро́бня; • з. лесопильный – тарта́к (-ка́); • з. литейный – лива́рня; • з. лудильный – полу́дня; • з. маслобойный – олі́йня, олі́йниця; • з. маслодельный – масля́рня; • з. машиностроительный – машинобуді́вня; • з. меднолитейный – міделива́рня; • з. медноплавильный – мідето́пня; • з. меднопрокатный – мідевальця́рня; • з. металлоплавильный – металото́пня; • з. металлургический – металя́рня; • з минеральных вод – водогазо́вня; • з. мыловаренный – милова́рня; • з. нефтеперегонный – нафтодестиля́рня; • з. обжигальный (руд) – рудопа́льня; • з. оружейный – збро́йня; • з. олифоваренный – олієва́рня; • з. пивоваренный – брова́рня; • з. пильный, лесопилка – тарта́к (-ка́), пи́льня; • з. плавильный – топи́льня; • з. плужный – плуга́рня; • з. пороховой – пороха́рня; • з. поташный – пота́шня, бу́да; • з. пробковый – корка́рня; • з. проволочно-лудильный – дротополу́дня; • з. проволочный – дрота́рня; • з. прокатный – вальця́рня; • з. протезный – протеза́рня; • з. рафинадный – цукрорафіна́рня; • з. ректификационный – ректифіка́тня, рафіна́рня; • з. рельсопрокатный – рейковальця́рня; • з. салотопенный – салото́пня, салга́н (-ну́); • з. (свекло)сахарный – цукрова́рня; • з. свечной – свічка́рня; • з. свинцовый – олива́рня; • з. селитренный – салітра́рня; • з. смолокуренный – майда́н (-ну); • смоля́рня; з. смолоперегонный – смолодестиля́рня; • з. содовый – содовиро́бня; • з. солеварный – соля́рня; • з. солодовенный – солодо́вня; • з. спиртовый, спиртоочистительный – спирторектифіка́тня; • з. сталелитейный – сталелива́рня; • з. сталеплавильный – сталето́пня; • з. стекольный – гу́та; • з. суперфосфатный – суперфосфа́тня; • з. сухарный – суха́рня; • з. толевый – толя́рня; • з. трубопрокатный – трубовальця́рня; • з. турбиностроительный – турбінобуді́вня; • з. уксусный – оцета́рня; • з. фарфоровый – порцеляно́вня; • з. фаянсовый – фаянсо́вня; • з. хлебный – хліба́рня; • з. цементный – цемента́рня; • з. чернильный – атрамента́рня; • з. чугуннолитейный – чавунолива́рня; • з. чугунноплавильный – чавуното́пня; • з. шпалопропиточный – злежненасо́чня; • з. штамповочный – штампува́льня.

Площадь – майда́н (-ну); • п. геом. – пло́ща, площина́; • п. архитектурная – м. архітекту́рний; • п. заболоченная – п. заболо́тнена, зболотні́ла; • п. узловая – майда́н вузлови́й; • п. отбивать – пло́щу відміря́ти.

Поле – по́ле; • п. вращающееся – п. оберто́ве; • п. грязевое (на дне вод) – п. шлямове́; • п. зрения – п. зірне́; • п. компенсирующее – п. компенсува́льне; • п. магнитное – п. магне́тне; • п. наблюдения – п. спостере́жне; • п. наслоенное – п. нашаро́ване; • п. сушки (торфа) – сте́лище, майда́н (-ну́) суши́льний; • п. электрическое – електропо́ле; • п. электромагнитное – по́ле електромагне́тне.

Смоловарня, смолокурня – майда́н (-ну), смоля́рня.

Смолокуренный завод – майда́н (-ну), смоля́рня; • с. производство (дело) – смоля́рство.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Глаз • Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]

Закипать • Закипать гневом – закипати гнівом; [кипнем] закипати з гніву, нетямитися з гніву. • Площадь закипела народом (перен.) – майдан завирував (закипів, заклекотів) народом (людом); площа завирувала (закипіла, заклекотіла) народом (людом). • Работа закипела (перен.) – робота (праця) закипіла.

Красный • Долг платежом красен – що винен — віддати повинен. Пр. Бувши винним, треба бути і платним. Пр. Умівши брати, умій і віддати. Пр. Позичене не з’їдене — все треба віддати. Пр. Як не вертись, а взяв, то розплатись. Пр. Перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай. Пр. Як не вертись, а з позикою розплатись. Пр. Позичка на боржнику верхи їздить. Пр. Гріхи — плачем, а довги — платежем. Пр. Хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати. Пр. Коли [ти] взяха, то [будь] і даха. Пр. Коли взяв, то й віддай. Пр. Любиш позичати, люби й віддавати. Пр. • Красная горка – проводи; провідний тиждень. • Красная девица (нар. поэт.) – красна (гожа) дівчина (дівиця, дівка, давн. панна). • Красная площадь – красний майдан (Красна площа). • Красная строка – новий рядок; абзац; [новий] уступ. • Красная цена – красна (найвища, найбільша) ціна. • Красное крыльцо – чільний (передній) ґанок. • Красной нитью проходит что (перен. книжн.) – червоною ниткою проходить що; геть усе пронизує що. • Красный лес – шпильковий ліс; бір. • Красный молодец – добрий (славний) молодець. • Красный поезд – весільний поїзд. • Красный угол – покуття (покуть); (для молодих під час весілля) посад (посаг). [Воліла б я гіркий полин гризти, як з тобою на посазі сісти. Н. п.] • На миру и смерть красна – у гурті то й смерть не страшна. Пр. При гурті і смерть добра. Пр. У гурті й куліш з кашею їсться. Пр. • Не красна изба углами, а красна пирогами – коли є хліба край, то й під вербою рай. Пр. Дарма яка миска, аби було що в мисці. Пр. Хоч нема де й сісти, аби було з’їсти. Пр. Дарма, що в черепку, аби курка смажена. Пр. • Не красна моя жизнь – сумне (невеселе) моє життя. • Прошли красные денёчки, дни (разг.) – минули (ся) ясні днинки, дні; минули(ся) розкоші. • Пустить красного петуха (разг.) – пустити (посадити) червоного півня; підпалити. • Ради (для) красного словца (разг.) – ради (для, задля) красного (дотепного) слівця (дотепу).

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

пло́щадь 1. мат. пло́ща,-щі 2. майда́н,-ну п. водосбо́рная пло́ща водозбі́рна п. вы́работки пло́ща виробля́ння п. грузова́я пло́ща ванта́жна п. жила́я пло́ща житлова́ [помешка́льна, мешкане́ва] п. заболо́ченная пло́ща заболо́чена п. каса́ния пло́ща до́тику п. опо́рная пло́ща опо́рна п. ороше́ния пло́ща зро́шування п. осу́шенная пло́ща осу́шена п. по́йменная пло́ща запла́вна п. посе́вная пло́ща посівна́ п. приведённая пло́ща зве́дення п. произво́дственная пло́ща виробни́ча п. сече́ния пло́ща пере́різу п. соприкоснове́ния пло́ща сти́ку п. сре́за пло́ща зрі́зу п. уде́льная пло́ща пито́ма

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Майда́н, -ну – 1) площадь; 2) лесная поляна; 3) смологонный завод.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Площадь – 1) (общественная в городе, в деревне) – майда́н (-ну), пляц (-цу); п. базарная – база́рний майда́н; (для торговли животными) – торго́виця (Г); п. торговая – торг (-гу) (Г); 2) (геометрия) – пло́ща; п. жилая – житлова́ пло́ща; п. посевная – засівна́ пло́ща; по -ди – пло́щею.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

майда́н, -ну, на -ні; -да́ни, -нів

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Забудо́вувати, -вую, -єш, сов. в. забудува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Застраивать, застроить. Инде замісь улиці майдан і ніхто його не забудовує і нічого на йому нема. К. ЧР. 63.

Забудо́вуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. забудува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. Застраиваться, застроиться. Великий був майдан, та вже забудувався багато. Черниг. г.

Майда́н, -ну, м. 1) Площадь. Передо мною дуже широкий майдан. Левиц. Де колись на майдані роєм гули на раді запорожці, там тепер паслася німецька череда. Левиц. Пов. 367. 2) Лѣсная поляна. Вх. Зн. 34. 3) Заводъ для гонки смолы.

Посиде́ньки, -ків, м. мн. Посиживаніе, сидѣніе. Въ выраженіи: на посиде́ньки піти́, ви́йти. Отправиться посидѣть, побыть — въ гостяхъ, на улицѣ. Повиходили селяне й батько Настусин на посиденьки на майдан. Г. Барв. 456. Походе́ньки та посиде́ньки справля́є. Ничего не дѣлаетъ, лѣнтяйничаетъ. Левиц. КС. 66.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

керма́ниця, керма́ниць; ч. керма́нич 1. та, хто кермує автомобілем. [Керманиця автомобіля «Мітсубіші», жителька Фастова, Київської області не впоралась з керуванням і допустила наїзд на дорожній знак. (Суспільне, 19.02.2020). Відомо, що керманиця «Гольфа» загинула на місці. (Фіртка, 22.03.2017).] 2. очільниця державної установи, організації чи спортивної команди. [На збори керманиця збірної Наталія Зінченко викликала 22-ох гравців. (sport.if.ua, 22.08.2019). Словами Блаженнішого Патріарха Любомира Гузара керманиця району дала відповідь на питання, яке все частіше звучить з уст українців : – Чи буде третій Майдан? – Третього Майдану не потрібно <…>. (sts-rrada.gov.ua, 21.02.2018). Та у останній програмі «ПРАВОкація» «Таємний клієнт – шокуючі результати», яка вийшла 14 березня, керманиця ЖЕКу «Цитадель-центр» Галина Корявова відверто здивувала журналістів. (zik.ua, 15.03.2011).] див.: керма́ничка, воді́йка, очі́льниця

фа́єрниця, фа́єрниць; ч. фа́єрник жонглерка вогнем. [«У нас є відповідальна людина, яка контролює вогонь. Коли ж відбувається масштабне фаєр-шоу, як-от фестиваль, потрібні пожежний автомобіль, охорона чи поліція, спеціальна огорожа», – зазначає головна хмельницька фаєрниця. (proskuriv.khm.gov.ua, 01.08.2019). Та на весь Майдан із вогнем лише фаєрниця Христина. (СТБ: Вікна-новини, 08.11.2010).] Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 553.

шанува́льниця, шанува́льниць, ч. шанува́льник та, хто виявляє шану до когось або чогось. [Шановний пане голово Комітету з питань закордонних справ, як шанувальниця футболу я хочу нагадати вам і попросити взяти під контроль, я також вважаю, що зараз мене чує міністр спорту. (Стенограми засідань Верховної ради України, 2018). Я все життя була шанувальницею мистецтва і ходила тоді до клубу, відвідувала Товариство любителів радянського кіно. (День: Інтерв’ю, 2006). Американка Кім Еперлі, пристрасна шанувальниця Елвіса Преслі, впродовж десяти років після смерті співака оплакувала його. (Наука і суспільство, 1990). В моїх очах мерехтіли вогні великого міста, висвітлені вечірніми ліхтарями велетенські афіші про виставу з участю Михайла Стриженського <…>, майдан перед театром запруджено людом, шанувальники і шанувальниці з квітами в руках <…>. (Володимир Дрозд «Ирій», 1971).] див.: адміра́торка, адора́торка, обо́жнювачка, прихи́льниця, фана́тка, фа́нівка, фа́нка Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 405. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов). Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов).

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Заво́дъ = 1. заво́д, фа́брика. — Виноку́ренный заво́дъ = д. це слово. — Восково́й з. = воскобо́йня. — Дегтя́рный з. = майда́н. С. З. — Желѣ́зный з. = д. це слово. — Кожевенный з. = гарба́рня, (де виробляють козлятину) — хабата́рня. Вол. — Жестяно́й з. = бляха́рня. С. Ш. — Кирпи́чный з. = цеге́льня. С. Л. — Лѣсопи́льный з. = тарта́к. С. Ш. — Мѣднопла́вильный з. = котля́рка. — Металопла́вильный з. = гама́рня. Вол. — Мы́льный з. = милова́рня. — Пивова́ренный з. = пивова́рня, брова́р, брова́рня. С. Л. Ш. — Пота́шний з. = пота́шня, бу́да. С. Л. — Сели́тренный з. = бурти́. С. Л. — Стекля́нный, стеко́льный з. = гу́та. С. З. Л. — Пала, як у гутї. н. пр. — Суха́рный з. = суха́рниця. – Са́харный, свеклови́чно-са́харный з. = саха́рня (Лев.), цуке́рня. — Овча́рный з. = вівча́рня. 2. накла́д, вида́ння (книжки), в Росиї наклад звичайно лїчить ся 1200 пр. — Одинь заво́дь, два заво́да і т. д. = накла́д в 1200 пр., 2400 пр. і т. д.

Застро́ивать, застро́ить, ся = забудо́вувати, застро́ювати, забудува́ти, застро́їти, ся. (С. Аф.). — Замісць улицї майдан, і нїхто його не забудо́вує. К. Ч. Р.

Мѣ́сто = 1. мі́сто, мі́сце, міст(ц)и́на. — Въ одно́ мѣ́сто = до гу́рту, до мі́ста, у мі́сто, до ку́пи. — Клади усе до купи, у місто. С. Л. — Въ друго́мъ мѣ́стѣ, въ друго́е мѣ́сто = де-и́нде, в и́ньшому мі́стї. — Шукай, Ринде, де-инде. н. пр. — Пошукай де-инде, бо тут нема. С. Л. — Матку стареньку з двора вигонили: іди ти, мати, де-инде пробувати. н. д. — Во всѣ́хъ мѣста́хъ = скрізь, по всїх усю́дах. — Въ иныхъ мѣста́хъ = поде́куди. — До э́того мѣ́ста = до сю́ди (С. Л.), по́ти, до сьо́го мі́сця. — От по́ти твій горо́д, а далї вже мій. Чайч. — Защищённое мѣ́сто = за́хист (С. Л.), за́хисток, за́куток, од вітру — за́тишок. – Ходїм курить у затишок, а то тут вітер. Чайч. — Къ мѣ́сту = до ре́чі (про розмову), до мі́ста, к строцї. — Сказав до речі. — Постав цього чавуна к строцї, а то стирчить на дорозї. Чайч. — Мѣста́ми = де́-де, де-не-де́, місця́ми, місте́нькою. — І блїдий місяць на ту пору з-за хмари де-де виглядав. К. Ш. — Місцями й гарна трава, а по сугробках погана. Чайч. — Мѣ́ста не дава́ть = не дава́ти споко́ю. — А ті ясні очі не дають спокою анї в день, нї в ночі. н. п. — Мѣ́сто би́твы = бо́їще (С. Л.), бойо́вище. — Мѣ́сто проѣ́зда = про́їзд, пере́їзд, прого́н. — Мѣ́сто въ тѣни́ = за́тїнок. холодо́к. — Баба у затїнку стане за дївку. н. пр. — Ходїм у холодок, а то сонце дуже пече. — Мѣ́сто для поселе́нія = се́лище, се́льбище, посе́лля. — На мѣ́стѣ происше́ствія, преступле́нія = на гаря́чому вчи́нку. — Хто би на гарячому вчинку поймав. Ст. Л. — Не умѣ́ста = не до ре́чі, не до ладу́, не го́же. — Сказав зовсїм не до речі. — Ни съ мѣ́ста! = анї руш! С. Л. — Новозаселённое мѣ́сто = новосе́лиця. — Откры́тое мѣ́сто (коло села) = бе́лебень, голоте́ча. — Хата стоїть на белебнї. С. Аф. Хата стоїть на самій голотечі без захисту. Фр. — Отхо́жее мѣ́сто = паску́дник, срач (С. З.). — По мѣста́мъ! = на мі́сто! — Почетное мѣ́сто (в хатї) = по́куть, для молодих — поса́д. — Посадили на покутї. — Ой загули голубоньки на водах, час тобі, Марійко, на посад. н. п. — А всї дружечки за столом сїли, молода на посадї. н. п. — Укры́тое мѣ́сто = за́куток, схо́ванка, криївка. – Сяду десь в такім закутку, щоб мене нїхто не бачив. Хр. — У такій то схованцї вигребла собі качечка кубельце. Ан. Стар. — А мінї з моєї криївки усе видно, як на долонї. Фр. — Уса́дебное мѣ́сто = грунт, ґрунт, в Слобідській Українї — плець. С. Л. — Чий грунт, того і будування. Ст. Л. — Хата згоріла, а плець оддав людям. Сум. Ох. — Стра́шное мѣ́сто = страхо́вище. Сп. — Де що було: буда — бу́дище, го́род — городи́ще (С. Л.), гута — гу́тище, двір — дво́рище (С. Л.). Обгорілі дворища чорнїють. (К. Д.), за́мок — за́мчище, замкови́ще (С. Л.), лїс зрубаний — зруб, викорчований — теребі́вля, випалений — лїсови́ння, мак — макови́ще, макове́ць, міст — мости́ще, озеро — озеря́вина, кладовище або погріб — погреби́ще, сад — садови́ще, село — се́лище (С. Л.), се́льбище, став — стави́ще, стави́дло, стави́сько, стоги — сто́жище, стожа́рня (Сп.), сто́жисько. — Різні місця́: на водї або коло води — зато́н, зато́ка (що заливаєть ся водою. С. Л.), о́дміть (тихе, між скелями на порогах. Ев.), о́парь (на болотї, що не заростає і не замерзає), пле́со, чистова́ (чисте, не заросле на водї місце. — На силу вибрались з латаття, і виїхали на чистову́), пра́ло, пра́тва, кладки́ (над водою, до миють білизну), прогно́й (між річками, де Запорожцї перетягали човни. Ев.), сїдло (де рибалки сїдають ловити рибу), сте́лище, стли́ще (над водою, де білять полотно або льон), те́рло, терло́вище (де риба треть ся. С. Ш.). —В дворі: підсто́жжя, стожа́р, стожа́рня, сто́жище, сти́ртище (де ставлять стоги й стирти), перела́з (де перелазять через тин. — За поповим перелазом там стояли троє разом. н. п.), садови́ще (місце на сад), свинори́я (порите свинями), сїдало (де сїдають кури на ніч, сьмі́тник (де викидають сьміття), попі́льник, попели́ще (де зсипають попіл), д. ще під сл. Дворъ: За́дній, Ско́тный дворъ. — В лїсї: майда́н (де гонять смолу), гуща́вина, гущина́ (густо заросле), га́лява (мало заросле), чисти́на (чисте). Д. ще під сл. Лѣсъ. В полї: вереща́к (що поросло вереском), гли́нище (де копають глину), гречківка (де росте гречка. Сп.), гри́ще (де одбувають ся грища), пе́чище (випалене сонцем), жи́тнище (де росте жито), капу́стник (де росте капуста), коно́плище, підме́т (де ростуть коноплі), о́мшарь, омша́рина (що поросло мохом. С. Л.), розви́лина, розви́лка, розви́лля (де росходять ся шляхи), ре́вище (залите кровію, що худоба реве на такому містї), станови́ще, табори́ще (де стан, табор), ти́рло (де спочиває худоба коло водопою), хмільни́к (де росте хміль). — В ха́тї: відни́к (де дїжка з водою), за́пічок (за пічкою), опі́чок (коло печі), присло́н (для покійника), д. ще цід сл. Изба́: части́ни ха́ти і під сл. Мѣ́сто: Почетное м. 2. мі́сто, поса́да (Гал.). — Кандидат на учительску посаду. Бар. 3. паку́нок, па́ка, па́чка. 4. д. Блона́ 2.

Плацъ = плац, пляц, майда́н. — Ой як вийдем на майдан та вдаримо в барабан. н. п.

Пло́щадь = майда́н (С. З. Л.), здр. майда́нчик (С. Л.), плац, пляц, площа. – Торго́вая пло́щадь = мі́сто (С. З.), торго́виця (С. Ш.), торг, здр. торжо́к(С.Ш.), де важниця — важня́. — До сходу сонця рано-рано у Вифлеємі на майдані зійшов ся люд. К. Ш. — Ой як вийдемо на майдан, та вдаримо в барабан. н. п. — Рано збудять, оглядітись не дадуть, перекличуть, до майдану поведуть, стануть вчить. В. Щ. — Стояли в шиках посредї майдану сїчового Л. В. — Ватага перейшла на соборний майдан. Пр. — Не велику й не багату чоловік построїв хату, — та й поставив у селї коло міста на шпилї. В. Щ. — Куди ідеш? на торговицю. С. Ш. — Не хоче коза на торг, так ведуть. н. пр. — Бути козї на торзі н. пр. — Пішов котик на торжок, купив собі пиріжок. н. п.

Поля́на, поля́нка = поля́на, поля́вина (Ман.), га́лява, га́лявина, гал, прога́лина, майда́н, кругла — га́ло, кругля́к. — Пішла в лїс, перше на право, потім на лїво, вийшла на галяву, а на тій на галяві гарний дім. н. о.

Сели́тренный = салїтровий. — С. заво́дъ = майда́н. — Сели́тренныя я́мы = бурти́.

Смолова́рня, смолоку́рня = смоля́рня, дїгтя́рня, майда́н (С. З.), робітник — майда́нщик (С. З.).

Смо́льня = майда́н. С. З.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)