Знайдено 75 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Мне́ние – ду́мка, га́дка про що, (взгляд) по́гляд на що, (суждение) суд, при́суд (-ду), (редко, полон.) здання́ (-ння́) про що, ро́змисел (-слу) у чо́му. [Не мо́жна було́ ви́вести, яко́ї він ду́мки про грома́ду (Кониськ.). Свої́х вла́сних гадо́к не встиг ще ви́робити (Крим.). Мені́ не впе́рше дово́диться чу́ти такі́ по́гляди на Шевче́нкову «Катери́ну» (Грінч.). Во́рог переполови́нених (половинчатых) по́глядів (Єфр.). Виріка́ти свій суд про філологі́чні спра́ви (Крим.). А моє́ таке́ здання́: час уже́ лю́дям переста́ти воюва́ти (Бердич.). Ма́ти вла́сний ро́змисел у військо́вих спра́вах (Л. Укр.)]. • -ние относительно чего – ду́мка що-до чо́го. • Я того -ния, что – я тіє́ї (то́ї, тако́ї) ду́мки, що; моя́ така́ ду́мка, що; на мою́ ду́мку; я так гада́ю; як на ме́не, то. • По -нию кого – на ду́мку, на га́дку чию́, кого́, на чий по́гляд (суд), з чийо́го по́гляду, як гада́є хто. [На ку́мову ду́мку, син му́сить хазяйнува́ти (Грінч.). На їх по́гляд, се ду́рість і гріх (Франко). На мій суд, ва́шу висо́кість не зустріча́ють тут з тако́ю церемо́нією, до яко́ї ви зви́кли (Куліш). З його́ по́гляду, не заподі́яв того́, в чо́му його́ винува́тять (Кониськ.)]. • По моему -нию – на мою́ ду́мку, на мій по́гляд. • По его -нию – на його́ ду́мку (по́гляд), (иногда) по його́. [По його́, так уже́-б пора́ і додо́му (Квітка)]. • Вопреки чьему -нию – всу́переч ду́мці кого́, чиї́й, про́ти ду́мки кого́, чиє́ї, про́ти кого́. [Не бу́вши спеціялі́стом, ля́пати дурни́ці про́ти те́хніка, плеска́ти нісені́тниці про́ти хе́міка (Крим.)]. • Общее -ние – зага́льна ду́мка (га́дка), зага́льний по́гляд (суд). • Общественное -ние – грома́дська ду́мка, грома́дський по́гляд, (зап.) опі́нія. [Нево́ля грома́дського по́гляду (Куліш)]. • Особое -ние – окре́ма ду́мка, -мий по́гляд. • Предвзятое -ние, см. Предвзя́тый. • Быть о себе высокого -ния, см. Мнить о себе. Высказывать, высказать свое -ние – висло́влювати, ви́словити свою́ ду́мку, свій по́гляд (суд, при́суд), подава́ти, пода́ти свою́ ду́мку про що, виявля́ти, ви́явити свій по́гляд на що, дава́ти свій суд над чим. [Переказа́вши зміст, ось яки́й при́суд ви́словила вона́ про твір (Грінч.). Ви́явила свій по́гляд на старосві́тські зако́ни (Єфр.). (Оповіда́є,) не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (Єфр.)]. • Иметь о ком хорошее -ние – бу́ти про ко́го до́брої ду́мки, ма́ти про ко́го до́бру ду́мку. • Оставаться, остаться при своём -нии – лиша́тися, лиши́тися, зостава́тися, зоста́тися при свої́й ду́мці, з вла́сною ду́мкою, при своє́му по́гляді; (при особом -нии) лиша́тися, лиши́тися, зостава́тися, зоста́тися при окре́мій ду́мці, при окре́мому по́гляді, не приста́ти на чию́ ду́мку; см. Остава́ться. • Придерживаться -ния – доде́ржуватися ду́мки. • Присоединяться, присоединиться к чьему -нию – пристава́ти, приста́ти на чию́ ду́мку, прилуча́тися, прилучи́тися до чиє́ї ду́мки. • Разделять чьё -ние – поділя́ти чию́ ду́мку, га́дку, чий по́гляд. • Соглашаться, с чьим -нием – пого́джуватися з чиє́ю ду́мкою, пристава́ти на чию́ ду́мку. • Укрепиться во -нии – зміцні́ти на ду́мці. |
Взгляд –
1) по́гляд, (зрение) зір (р. зо́ру), (наружн. вид) по́зі́р (р. по́зо́ру). • Человек с весёл. взгля́дом – весе́лого по́гляду (М. Вовч.). • С недобрым взгля́дом – звірогля́д. • На взгляд – на о́ко, на по́гляд, на по́зі́р, як гля́нути. • Встретились взгля́дами – вони́ ззирну́лися, о́чі їх ззирну́лися (Грінч.). • Окинуть, охватить взгля́дом что – ски́нути, згля́нути о́ком, зирну́ти по чо́му. [Зирну́в по ха́ті]. • Окидывать, окинуть, обводить, обвести взгля́дом многое – озира́ти, (сов.) озирну́ти, обве́сти́, згля́діти о́ком, перебі́гти очи́ма, перезрі́ти (гал.). • Привлекать взгляд – бра́ти о́чі, вбира́ти в се́бе о́чі. • Проникать, проникнуть -дом – прозира́ти, прозирну́ти кого́, прогляда́ти, -ся, прогля́нути, -ся, продивля́тися, продиви́тися в кім, проти́снути по́гляд (Франко). • Смерить -дом – обмі́ряти по́глядом, очи́ма. • Встретиться с чьим -дом – спа́сти очи́ма на ко́го. [Куди́ я ні гля́ну, усе на йо́го по́гляд очи́ма спаду́ = с его взгля́дом встречаюсь глазами (М. Вовч.)]. • Устремить взгляд – уп’ясти́ся очи́ма, втопи́ти о́чі (Неч.-Лев.). • На мой, ваш взгляд – на мої́, ва́ші о́чі, на мій, ваш по́гляд. [На ва́ші о́чі – бур’я́н, а на мої́ – чудо́ві квіточки́ (Неч.-Лев.)]. Бросить взгляд, см. Взгляну́ть; 2) взгляд (мнение) – по́гляд, га́дка, ду́мка, перекона́ння. • На мой, его взгляд – з по́гляду мого́ (його́), (як) на мій (його́) по́гляд, як на ме́не (на йо́го), по мо́єму, по його́; на мою́ (на його́) ду́мку (га́дку). • Вырабатывать -ды – дохо́дити до по́глядів. • Не соглашаться с чьими -дами – не зго́джуватися з чиї́мись по́глядами, (описат.) не туди́ диви́тися. • Высказывать свой взгляд – дава́ти свій суд, висло́влювати свою́ ду́мку (по́гляд). |
Ду́мать –
1) (мыслить) ду́мати, гада́ти, ми́слити про ко́го, про що, (рассуждать) міркува́ти про що, над чим, (мозговать) мізкува́ти про що, (иметь в мыслях) в голові́ (в ми́слях) поклада́ти що, в го́лову кла́сти, ма́ти на ду́мці (на ми́слі), (полагать) поклада́ти. [І про ре́чі пова́жні гада́в (Самійл.). Ніко́ли не гада́в був (не ожидал) зустрі́ти їх тут (М. Лев.). Та я лю́блю тебе́, і бі́льше ні за ко́го і в голові́ не поклада́ю (Неч.-Лев.). І в го́лову того́ собі́ не клав, щоб свари́тися (Грінч.). А ма́ма зо́всім не така́ ди́ка, як я був поклада́в (Крим.)]. • Ду́мать-гадать – ду́мати-гада́ти, розважа́ти-гада́ти. [В самотині́ я зостаю́ся розважа́ть-гада́ти (Л. Укр.)]. • -мать думу – ду́му гада́ти, ду́му ду́мати. • И ду́мать нечего – і ду́мати не гада́й. • Нечего -мать – шко́да́ й га́дки, шко́да́ чого́, ні́чого (нема́ чо́го) ду́мати, гада́ти, міркува́ти. [Шкода́ й га́дки, не бу́де нічо́го (Шевч.). Шкода́ було́ похо́ду (нечего было и думать о походе), довело́ся верта́тись (Кул.)]. • Так он -мает (таково его мнение) – так він гада́є, така́ в йо́го ду́мка, він тако́ї ду́мки. [Ма́буть і оте́ць Си́дір тако́ї ду́мки (Конис.)]; 2) (заботиться, печься) ду́мати про ко́го, дба́ти про кого-що, клопота́тися про ко́го-що. • И не ду́мать – і га́дки не ма́ти, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́ти. [Не жу́риться Катери́на, і га́дки не ма́є = и не ду́мает вовсе) (Шевч.). Як була́ я молодо́ю, і га́дки не ма́ла (ни о чём не ду́мала), по садо́чку похожа́ла (Шевч.)]; 3) ду́мать с подозрением про кого, иметь подозрение на кого – ду́мати на ко́го, ма́ти підзо́р на ко́го, при́зру на ко́го ма́ти. [Хто вкрав? на ко́го ви ду́маєте?]; 4) ду́мать с кем о чём-либо (советываться) – ра́дитися з ким про що; (замышлять) замишля́ти з ким; 5) ду́мать (мечтать) о себе (зазнаваться) – зано́ситися, бага́то про се́бе ду́мати, задава́тися, пани́тися. |
Излага́ть, изложи́ть – виклада́ти, ви́класти и ви́ложити, виповіда́ти, ви́повісти, виповіща́ти, ви́повістити, (выражать) висло́влювати, ви́словити що. [Виклада́в свої́ по́гляди го́стям (Коцюб.). Я́сно й ши́роко ви́повіщу свою́ спра́ву (Куліш). Свої́ думки́ висло́влюйте зрозумі́ло (Київ)]. • -ть неясно – виклада́ти невира́зно, висло́влювати незрозумі́ло, нея́сно. • -ть своими словами – перека́зувати, переказа́ти, переповіда́ти, перепові́сти, виклада́ти, ви́класти що свої́ми слова́ми. • -ть письменно – виклада́ти, ви́ложити (ви́класти) на письмі́, спи́сувати, списа́ти що. [Хмельни́цький списа́в на папе́рі, чого́ козаки́ од короля́ бажа́ють (Куліш)]. • -ть подробно (обширно, обстоятельно), коротко, сжато – виклада́ти, висло́влювати докла́дно (просто́ро, ши́роко), ко́ротко, сти́сло. • -ть подробности, причины – подава́ти, наво́дити подро́биці, причи́ни. • -ть своё мнение – висло́влювати свою́ ду́мку. • -ть дело – виклада́ти спра́ву. • Изло́женный – ви́кладений, ви́ложений, ви́словлений, перека́заний. [Системати́чно ви́ложена тео́рія (Київ). Сти́сло ви́словлений зміст промо́ви (М. Грінч.)]. • Об -ном сообщается для сведения – про зазна́чене подає́ться до ві́дома. • -ться – виклада́тися, висло́влюватися, бу́ти ви́кладеним, ви́словленим. |
Кро́ме – (кого, чего) крім, о́крі́м, опрі́ч(е), пріч, опро́че, про́че кого́, чого́, (за исключен.) за ви́(й)нятком чого́. [Ста́вить собі́ на меті́, окрі́м зага́льно-науко́вих завда́нь, виу́чувати суча́сне й мину́ле Украї́ни (Стат. Акад.). Всі поме́рли, крім одно́го (Богодух.). Усі́ сіда́ють, опрі́че пи́саря (Грінч.). Опро́че (опрі́ч) цього́ бра́та він ма́є ще двох (М. Грінч.). Не бу́демо вжива́ть ми збро́ї и́ншої – пріч сло́ва (Самійл.)]. • -ме того – до то́го (ще), о́крі́м то́го, опрі́ч(е) то́го, пона́д те. [До то́го всьо́го він ще й зло́дій (Київ). Опрі́че то́го, я ма́ю ще й и́нші до́води (М. Грінч.). Вона́, пона́д те, ще й ску́пчується все ду́жче та й ду́жче (Азб. Ком.)]. • Кро́ме как – опро́[і́]че як, крім, окро́ме. [Не мо́жна ви́правити, опро́че як судо́м (Звин.). Ніде́ він не хоті́в гра́ти, крім у се́бе до́ма (М. Грінч.). Ніде́ не вро́дить льон га́рно, окро́ме на ціли́нній чорно́землі (Вовч. п.)]. • Из этого, ничего не выйдет -ме убытков – з цьо́го нічо́го не бу́де, опрі́че зби́тків. • Он уплатил свой долг -ме ста рублей – він заплати́в уве́сь свій борг опрі́ч ста карбо́ванців. • Вы не найдёте этого нигде, -ме него – ви не зна́йдете цього́ ніде́, крім як у йо́го. • Найдутся люди и -ме него – зна́йдуться лю́ди (зна́йдемо люде́й) і крім (опрі́ч) йо́го. • -ме этого, я разделяю ваше мнение – за ви́нятком цього́, я поділя́ю ва́шу ду́мку. • Всё погибло -ме чести – все заги́нуло, крім че́сти. |
Мысль – ду́мка, га́дка, мисль и (реже) ми́сля (-лі), ду́ма, дум (-му), по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), ум.-ласк. ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка. [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Шевч.). На́прямки філосо́фської ду́мки (Основа 1915). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Грінч.). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (Франко). Ста́ли у́мисли коза́цьку го́лову розбива́ти (Ант.-Драг.). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М. Вовч.). Ви́орала дівчино́нька ми́слоньками по́ле (Чуб. V). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л. Укр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Шевч.)]. • -ль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ця), шляхе́тна ду́мка (ду́ма). [Творе́ць висо́ких дум (Самійл.) Гніздо́ думо́к висо́ких (Франко)]. • -ль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка. • -ль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка. • -ль предвзятая, задняя, преступная – упере́дня, потає́нна, злочи́нна ду́мка. • Делать что с предвзятою -лью – роби́ти що з упере́дньою ду́мкою (з упере́дженням). • Говорить с задней -лью – говори́ти (каза́ти) з потає́нною ду́мкою (зна́рошна), (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) на здога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти. • Иметь заднюю -ль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку. • -ль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́м(к)а. • -ль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка). [В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л. Укр.)]. • -ль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́м(к)а. • Руководящая, главная -ль сочинения – провідна́, головна́ ду́мка (іде́я) тво́ру. • Без -лей – без думо́к, безду́мно. [Безду́мно ди́влячись (Л. Укр., Крим.)]. • В -лях – на ду́мці, у ду́мці; срв. Мы́сленно. [Мо́вив собі́ на ду́мці (Кониськ.). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (Васильч.)]. • Иметь в -лях – ма́ти на ду́мці, поклада́ти в думка́х, в голові́ кла́сти, в го́лову собі́ кла́сти. [Не мав на ду́мці (Коцюб.). І в го́лову собі́ не кла́ла (Сторож.)]. • И в -лях не было, и в -лях не имел – і ду́мки (га́дки) не було́, і на ду́мці не було́, і ду́мки не мав, і ду́мкою не вів, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́в про що, за що. [За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (Н.-Лев.). Ти собі́ і в го́ловах не поклада́й! (Квітка). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (Франко)]. • Мне это не по -ли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би). [Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (Метл.). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Чуб. V)]. • По -ли автора – на ду́мку (на га́дку) а́второву, я́к гада́є а́втор. • При одной -ли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це. [Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (Коцюб.)]. • С такими -лями – у таки́х думка́х, з таки́ми думка́ми. • Вертится -ль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка). • Взвешивать в -лях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях). • Высказывать -ль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку). • Не допускать и -ли – і в ду́мці не ма́ти, і в голові́ не поклада́ти, і в го́ловах не поклада́ти, і ду́мки не припуска́ти. • Навести на -ль кого – на ду́мку наверну́ти кого́. • Наводить на -ль (намекать) – дава́ти на ро́зум, каза́ти на здо́гад. • Обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що. • Одна -ль опережает (обгоняет) другую – ду́м(к)а ду́м(к)у поганя́є (пошиба́є, пошива́є), (поэт.) за ду́мою ду́ма ро́єм виліта́є (Шевч.). • Обуревают меня -ли – беру́ть мене́ гадки́ (думки́), обляга́ють гадки́ (думки́) го́лову, обсіда́ють мене́ ду́ми (думки́), (поэт.) ми́слоньки зано́сять (Метл.). • Осенила -ль – зри́нула (в голові́) (осия́ла) ду́мка, (фамил.) стре́льнула, (шибну́ла) ду́мка. [Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Грінч.)]. • Отрешиться от -ли – зректи́ся ду́мки, поки́нути ду́мку. • Потерять -ль – спусти́ти з ду́мки. • Избавиться от -ли – позбу́тися ду́мки. • Притти на -ль – спа́сти (впа́сти, прийти́) на ду́мку, наверну́тися на ду́мку. [На ду́мку мені́ спа́ло (Звин.). До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (Кониськ.)]. • Приходить к -ли (к заключению) – прихо́дити до ду́мки (до ви́сновку). • Постичь -ль чью – збагну́ти ду́мку чию́. • Подать, дать -ль – пода́ти ду́мку, на ро́зум посла́ти кому́ (Квітка). • Вот так дельная -ль! – от так розу́мна (путя́ща) ду́мка! • Пугать (разгонять) -ли – поло́хати думки́. [Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (Вороний)]. • Меня пугает -ль, мне страшно при -ли – мене́ ляка́є ду́мка, мені́ стра́шно (ля́чно) на саму́ ду́мку. • Собираться с -лями – збира́ти (доку́пи) думки́, змірко́вуватися, (перен.) ро́зуму збира́ти. [Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.)]. • У него явилась -ль – з’яви́лася в йо́го ду́мка (Грінч.). • От -лей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є (Грінч.). • Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку). • Я относительно этого одних с вами -лей – я про це (книжн. що-до цьо́го) таки́х са́мих думо́к, як і (що й) ви, у ме́не одна́кові з ва́ми думки́ про це (що-до цьо́го). • Я сказал это без всякой дурной -ли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру). • Образ -лей – на́прям думо́к, спо́сіб ду́мання (ми́слення) (Франко). • Хорошей -лью не грешно воспользоваться – з до́брої ду́мки не гріх і скористува́тися. • Книга эта богата -лями – ця кни́жка бага́та на думки́. • Эта -ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця). • Одна -ль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́. • Узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати. • Он хорошо выражает (свои) -ли – він до́бре висло́влює (вимовля́є) свої́ думки́, у йо́го хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́). • Пьяного речи – трезвого -ли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́. • -лям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́. |
Невы́годный –
1) неви́гідний, некори́сний, незиско́вний; (убыточный) утра́тний. [Ба́тько був про́ти забасто́вки, вважа́ючи її́ неви́гідною для робітникі́в (Виннич.). Неви́гідна (утра́тна) умо́ва (Київ)]; 2) (неблагоприятный) неви́гідний, несприя́тливий, (неодобрительный) неприхи́льний, (дурной) нега́рний, пога́ний. • -ное заключение (вывод) – неви́гідний (неприхи́льний) ви́сновок. • -ное мнение – неви́гідна (неприхи́льна) ду́мка (га́дка), неви́гідний (неприхи́льний) по́гляд. • -ная наружность – неви́гідна (неви́грашна) зо́внішність. • -ное положение – неви́гідний (несприя́тливий) стан, неви́гідне (несприя́тливе) стано́вище. • -ный свет (-ное освещение) – неви́гідне сві́тло (осві́тлення). • Показать себя с -ной стороны – показа́ти себе́ з нега́рного (неви́гідного) бо́ку. |
Невысо́кий –
1) (физически) невисо́кий, (реже) невели́кий. [Невисо́ка (невели́ка) гора́ (Київщ.)]. • -кий ростом – невели́кий (невисо́кий, низьки́й) на зріст. • -кий голос – невисо́кий го́лос; 2) (по количеству) невели́кий, (реже) невисо́кий. • -кая цена – невели́ка (невисо́ка) ціна́. • -кий процент – невели́кий відсо́ток (про́це́нт); 3) (по качеству) невисо́кий. • -кое мнение о ком – невисо́ка ду́мка про ко́го. • -кого рода (о происхождении) – невисо́кого (невели́кого, незначно́го) ро́ду (колі́на). |
Незави́симый – незале́жний від ко́го, від чо́го; (неподвластный) непідле́глий, непідвла́дний кому́, чому́; (свободный) ві́льний; (самостоятельный) самості́йний. [Ві́льний я тепе́р і незале́жний (Самійл.). Самані́дська дина́стія си́лувалася бу́ти незале́жною од багда́дських халі́фів (Крим.). Незале́жний від чужи́х впли́вів (Л. Укр.). Непідле́гла во́ля ду́ха (Куліш). Непідле́гла адвокату́ра (Грінч.). Почува́в себе́ непідле́глим ба́тькові (Крим.). Жи́ти не рабо́м злиде́нним, а ві́льним, непідвла́дним (Л. Укр.). Ві́льний дух лю́дський (Коцюб.). Ко́жний вели́кий пан ма́вся собі́ мов самості́йний коро́ль (Куліш)]. • -мое мнение – незале́жна (ві́льна) ду́мка. • -мое положение – незале́жне стано́вище, незале́жний стан. • -мое состояние (имущество) – незале́жний доста́ток, незале́жна має́тність. |
Неле́стный –
1) см. Нельсти́вый; 2) (неприятный) нелю́бий, невті́шний; (незаманчивый) неприна́дний; (непочётный) непоче́сний; (неодобрительный) не(по)хва́льний, непідхва́льний, недо́брий, неприхи́льний. • -ный отзыв, -ное мнение – не(по)хва́льний (непідхва́льний, недо́брий) ві́дзов, неприхи́льна (непідхва́льна, недо́бра) ду́мка. |
Общепри́нятый – загальновжи́ваний, світови́й. • -тое мнение – зага́льна ду́мка. • Общепри́нято – звича́йно. • Это здесь общепри́нято – це тут звича́йне, це тут світова́ річ, так тут заве́дено (веде́ться). |
Общераспространё́нный – загальнопоши́рений. • Это мнение становится -ным – ця ду́мка стає́ зага́льною. |
Обще́ственный –
1) грома́дський, громадя́нський, суспі́льний. • -ная жизнь – грома́дське (суспі́льне) життя́. • -ное движение – грома́дський рух. • -ная польза – грома́дська (суспі́льна) ко́ри́сть. • -ное мнение – грома́дська (суспі́льна) ду́мка. • -ная должность – грома́дський (суспі́льний) уря́д. • -ное имущество – добро́ грома́дське. • -ное положение – грома́дське (суспі́льне) стано́вище. • -ная обязанность – грома́дська (громадя́нська) пови́нність; 2) (принадлежащий обществу) грома́дський. [Грома́дська земля́. Грома́дські гро́ші]. |
Об’явля́ть, об’яви́ть – оповіща́ти, оповісти́ти, повісти́ти, обвіща́ти, обвісти́ти, оголо́шувати и оголоша́ти, оголоси́ти, оглаша́ти, огласи́ти, ознаймува́ти, ознайми́ти, ясува́ти, з’ясува́ти, освідча́ти, осві́дчити, об’явля́ти, об’яви́ти що, про що. [Про це опові́щено в газе́ті. Ознайму́ємо цим на́шим універса́лом. Ми ясу́ємо ім’я́м наро́ду й на́шого уря́ду, що Ма́рцій заслужи́в кара́ння сме́ртю (Куліш)]. • -ля́ть устно – виклика́ти. • -ля́ть, -ви́ть себя сторонником кого, чего – признава́тися до ко́го, до чо́го. • -ви́ть себя чем – об’яви́тися чим. [Чи не хтів він в той ве́чір неофі́том об’яви́тись? (Л. Укр.)]. • -ви́ть о себе – оповісти́тися. [Піду́ оповіщу́ся у во́лость]. • -ви́ть о выходе книги – оповісти́ти, що кни́га ви́йшла з дру́ку. • -ви́ть кому свои намерения, цель, мнение, волю – з’ясува́ти кому́ свої́ за́мі́ри, мету́, ду́мку, во́лю. • -ви́ть амнистию – ознайми́ти амнесті́ю. • -ви́ть приказ – оповісти́ти нака́з(а). • Об’явля́емый – опові́щуваний, оголо́шуваний. • Об’я́вленный – опові́щений, оголо́шений, обві́щений, озна́ймлений, осві́дчений. |
Оди́н, одна́, одно́, прил. и мест. – оди́н, одна́, одно́ и одне́, їде́н, їдна́, їдно́ и їдне́ (ум. одне́нький, їдне́нький); сам, сама́, само́, сами́й, сама́, саме́ (ум. – саме́нький). [Був собі́ на сві́ті їде́н чолові́к і була́ в ньо́го їдна́ дити́на]. • Одно́ из двух – одно́ з двох. • Сосредоточение власти в одни́х руках – зосере́дження вла́ди в одні́й руці́. • Оди́н-единственный – одни́м-оди́н, одни́м-одна́, одни́м-одне́, оди́н-одні́ський (одні́сінький) и т. д. [Одні́ське до́бре сло́во ча́сом прими́рить лю́тих ворогі́в (Млака)]. • Вот я и оди́н, кругом ни души – от я і сам, навкруги́ ні душі́ (ні ля́лечки). • Дети остались дома одни́ – ді́ти зоста́ли́ся вдо́ма сами́. • Не я одна́, а все это говорят – не я сама́, а всі це ка́жуть (гово́рять). • При одно́й мысли об этом… – на саму́ зга́дку про це… • Уже одно́ то, что он это сделал, доказывает – вже саме́ те, що він це зроби́в, дово́дить… • Только ты оди́н, только он оди́н и т. п. – сам ті́льки ти, сам ті́льки він и т. д. Оди́н только, оди́н лишь – оди́н ті́льки, одна́ ті́льки, одно́ ті́льки, одні́сінький, одні́сінька, одні́сіньке; сами́й (ті́льки), сама́ (ті́льки), саме́ (ті́льки), самі́сінький, самі́сінька, самі́сіньке. • В одно́м только окне и виднелся свет – в одно́му ті́льки вікні́ й світи́лося. • Одно́ только и беспокоит меня, это… – одна́ річ ті́льки й турбу́є мене́, це… • В одно́й только рубахе – у самі́й соро́чці. • Это одни́ лишь слова – це самі́ ті́льки слова́ (самі́сінькі слова́). • Не одно́ только богатство составляет счастье, но и спокойная совесть – не саме́ бага́тство стано́вить (дає́) ща́стя, а ще й чи́сте сумлі́ння. • Совершенно оди́н – сам-оди́н, сам-самі́сінький. [Зостала́сь я сама́-самі́сінька]. • Оди́н-одинёшенек – сам (сама́, само́) душе́ю. • Исключительно оди́н (одни́), как есть оди́н (одни́) – сам за се́бе, самі́ за се́бе, сами́й, сама́, саме́. • Хлеба нет, едим исключительно оди́н картофель – хлі́ба нема́, їмо́ саму́ (за се́бе) карто́плю. • Все, как оди́н, все оди́н в оди́н, оди́н к одному́ – всі як оди́н, всі оди́н в о́дного, всі голова́ в го́лову, всі одни́м лице́м, всі як переми́ті. [Ві́йсько у ла́ву ста́ло як переми́те. Геро́ї його́ оповіда́ннів теж одни́м лице́м безпора́дна, те́мна сіро́ма (Єфр.)]. • Все до одного́ – всі до о́дного. • Оди́н на оди́н – сам-на-са́м, віч-на́-віч. • Мы остались с ним оди́н на оди́н – ми зоста́лися з ним віч-на́-віч (сам-на-са́м). • Оди́н по одному́, оди́н за одни́м, оди́н за другим – оди́н по о́дному, оди́н за о́дним и оди́н за ’дни́м. [Варя́ги, Ли́тва, Ляхи́, Москва́ – оди́н за ’дним накида́ли Украї́нській Ру́сі свої́ поря́дки (Куліш)]. • Оди́н за другим присутствующие оставляли зал – оди́н по о́дному прису́тні залиша́ли за́лю. • Подходите по одному́ – підхо́дьте по-оди́нці. • Шли узкою тропинкою оди́н за другим – йшли́ вузе́нькою сте́жечкою оди́н за о́дним. • Хвастаются оди́н перед другим – вихваля́ються оди́н перед о́дним, оди́н поперед о́дного. • Спрашивают оди́н другого (одни́ других) – пита́ють оди́н о́дного (о́дні о́дних), пита́ються оди́н в о́дного (одні́ в о́дних). • Оди́н другого стоит – оди́н о́дного варт. • Поставь тарелки одну́ на другую – поста́вляй тарілки́ одну́ на о́дну. • Выходит одно́ на другое – вихо́дить одно́ на одно́ (на ’дно́). • Дело всегда есть: не одно́, так другое – ді́ло за́всігди зна́йдеться: не те, так те (так и́нше). • То одно́, то другое – то те́, то те́. • Оди́н другой, одни́ другие (из двух или определённого числа лиц, предметов или групп как двух противоположностей) оди́н – дру́гий, одні́ – дру́гі, (из неопределённого числа или предметов) яки́й – яки́й, кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, той-той, и́нший – и́нший. • Оди́н брат был богат, а другой беден – оди́н брат був бага́тий, а дру́гий бі́дний. • Одни люди живут в роскоши, а другие изнывают в бедности – одні́ лю́ди в розко́шах коха́ються, а дру́гі в зли́днях пропада́ють. • Одни́ учёные разделяют это мнение, а другие нет – одні́ вче́ні поділя́ють цю ду́мку, а дру́гі не поділя́ють. [Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.)]. • Одни́ сели на скамье, а другие стоят – які́ (котрі́) посіда́ли на ла́ві, а які́ (котрі́) стоя́ть. • Говорит одно́, а думает, другое – на язиці́ одно́, а на ду́мці и́нше. • Переходить от одно́й мысли к другой – від одніє́ї ду́мки до дру́гої перехо́дити. • Оди́н и тот же – оди́н, їде́н, той(-же) са́мий. [Не одні́ права́ всі ма́ють]. • В одно́ и то же время – в оди́н час, в той са́мий час, в о[ї]дни́х часа́х. Срв. Одновре́мё́нно. • Жить в одно́м доме – жи́ти в то́му́ са́мому буди́нку. • Это одно́ и то же – це те са́ме. • Твердить одно́ и то же – після тіє́ї та й знов тіє́ї(-ж) співа́ти. • Всё одно́ и то же (делать, говорить) – як те́-ж, так те́ (роби́ти, говори́ти). • В одно́ из воскресений – котро́їсь неді́лі, одно́ї неді́лі. Срв. Одна́жды. • Оди́н раз – раз. [Раз люди́на ро́диться, раз і вмира́є]. • За одно́, см. Заодно́. • Слиться в одно́ – до ку́пи зілля́тися (зли́тися). • Ни один не… – жа́ден, жа́дний (жа́дна, жа́дне) не…, жо́ден, жо́дний (жо́дна, жо́дне) не…, ні жо́ден, ні жо́дна и т. д. не…, нікото́рий, -а, -е не… [Ла́ври стоя́ть зачаро́вані, жа́ден листо́к не тремти́ть (Л. Укр.)]. • У неё двенадцать детей, и ни одно́ не умерло – у не́ї двана́цятеро діте́й і жа́дне не вме́рло. • Решительно (положительно) ни одного́ – жадні́сінького, ні одні́сінького, ніже́ єди́ного. [Жадні́сінької кри́вди я тобі́ не заподі́яла. Звікува́ла-б я за ним, не зазна́вши ні́же єди́ної хма́рної годи́ни (Конис.)]. • Ни на одного́ (ни на одну́) не взгляну – на жа́дного (на жа́дну) не гля́ну. |
Осо́бый –
1) осо́бий, осо́[і́]бний, окре́[о́]мий, окро́[е́]мний, окрі́мний, окро́мішний, опрі́чний. • -бая комната – окре́ма (осі́бна) кімна́та. • -бое мнение – осі́бна (опрі́чна) ду́мка. • Это -бая (осо́бь) статья – це річ и́нша; 2) особли́вий, См. Осо́бенный 1. |
Оспа́ривать, оспо́рить кого, что – змага́тися, спереча́тися з ким, з чим и проти ко́го, проти чо́го, запере́чувати, запере́чити що, збива́ти, зби́ти що, перепира́ти кого́. • -ать у кого что – змага́тися, спереча́тися з ким за що. • Его -вает другой учёный, говоря… – з ним (проти ньо́го) змага́ється дру́гий уче́ний, ка́жучи… • -ать какое-л. мнение, взгляд – змага́тися, спереча́тися з яко́юсь ду́мкою, з по́глядом, запере́чувати, запере́чити яку́сь ду́мку, по́гляд. • -ать законность акта – запере́чувати пра́вність (зако́нність) а́кту. • -ать правдивость данных сведений – запере́чувати справедли́вість по́даних відо́мостей. • -ать чьё-либо право (не в свою пользу) – запере́чувати, запере́чити чиє́ (и кому́) пра́во. • -ать у кого-л. право (для себя) – спереча́тися (змага́тися) з ким за пра́во. • Он -вает у меня это право – він змага́ється (спереча́ється) зо мно́ю за це пра́во. • Он -вает (отрицает) это моё право – він запере́чує мені́ це пра́во. • Сосед -вает у меня эту землю – сусі́д змага́ється (спереча́ється) зо мно́ю за цю, зе́млю. • Они -вают друг у друга что-л. – вони́ змага́ються оди́н з о́дним за що. • Оспо́ренный – запере́чений. |
Отбира́ть, отобра́ть –
1) что от (у) кого – відбира́ти, відібра́ти що в ко́го, від ко́го, (редко) кому́. [Ді́вер відбира́є мені́ (в ме́не) ха́ту]. • -ра́ть силой – відбира́ти, відібра́ти силомі́ць, видира́ти, ви́дерти; (вооруж. силой) відбива́ти, відби́ти или відбира́ти, відібра́ти збро́йно, ору́жно; (хитростью) виду́рювати, ви́дурити, ви́мантачити; 2) что от чего (выбирать) – відбира́ти, відібра́ти. [Відбері́ть собі́ кни́ги, які́ вам потрі́бні]; 3) -ра́ть показания у свидетелей, у подсудимого – допи́тувати (сов. допита́ти) сві́дків, підсу́дного. • По ото́бранным у свидетелей показаниям оказывается – з то́го, що сві́дчили сві́дки, вихо́дить. • -ра́ть мнение – збира́ти голоси́, перепи́тувати думки́. • Ото́бранный – віді́браний. • -ся – відбира́тися, відібра́тися. |
Отзы́в –
1) кого откуда – відкли́кання, ві́дклик кого́. • Отзы́в посланника, посла – відкли́кання посла́; 2) (ответ на зов) обзи́в, ві́дклик. [Пита́ю: хто в ха́ті? Обзи́ву не було́]; 3) (мнение о ком, о чём, заключение) ду́мка про ко́го, зда́ння. • О нём о́тзывы нехороши – чутки́ про йо́го йду́ть недо́брі, недо́бре про йо́го гово́рять. • Дать о́тзыв о ком – сказа́ти про ко́го свою́ ду́мку. • Дать о́тзыв о книге – пода́ти про (на) кни́гу свою́ ду́мку; 4) о́тзыв (ответ) – ві́дповідь (-ди), ві́дпис (-су); 5) отзы́в (отзвук), см. О́тзвук; 6) отзы́в, юрид. – ві́дзов (-зову). |
Отста́ивать, отстоя́ть –
1) (жидкость) всто́ювати, всто́яти що, да́ти всто́ятися чому́, відму́чувати, відмути́ти що; 2) відсто́ювати, відсто́яти, висто́ювати, ви́стояти. [Ви́стояв у че́рзі п’ять годи́н. Відсто́яв шість годи́н на ча́ті]. • -я́ть себе ноги – відсто́яти, пересто́яти собі́ но́ги; 3) кого, что – обстава́ти, стоя́ти за ко́го, за що и за ким, за чим, обсто́ювати, обсто́яти кого́, що и за ко́го, за що, всто́ювати за ко́го, за що, відсто́ювати, відсто́яти кого́, що, борони́ти кого́, що и чого́, оборони́ти, відборони́ти кого́, що від ко́го, від чо́го. • Он долго и упорно -вал своё мнение, но не -стоя́л его – він до́вго і впе́рто обсто́ював свою́ ду́мку (борони́в своє́ї ду́мки), але не обсто́яв (не відборони́в) її́. • -вать свои права – обстава́ти за свої́ права́ и за свої́ми права́ми, обсто́ювати свої́ права́ (борони́ти свої́х прав). • Пожарные -стоя́ли дом – поже́жники відсто́яли буди́нок. • -стоя́ть крепость – відсто́яти форте́цю. • Изо всех сил -вать кого, что – з усіє́ї си́ли (скі́льки снаги́ ста́не) обстава́ти за ко́го, за що, обсто́ювати кого́, що, розпина́тися за ко́го, за що. • Отсто́янный – усто́яний, відму́чений; відсто́яний, ви́стояний; обсто́яний и т. д. |
Переве́с –
1) см. Переве́шивание; 2) (поход) по́тяг (-гу). [Два фу́нти з по́тягом]; 3) (преимущество) перева́га, перемо́га (редко перема́га), верх над ким, над чим. • -вес голосов – перева́га, бі́льшість голосі́в. • Иметь, получать получить -ве́с – ма́ти перева́гу (го́ру, верх) над ким, над чим, переважа́ти, перемага́ти що и над чим, горува́ти над чим, здобува́ти, здобу́ти перева́гу (верх, перемо́гу) над чим, бра́ти, взя́ти го́ру над чим, перева́жити, перемогти́ що и над чим. [Поба́чим, хто кого́ перева́жить]. • Это мнение получило -ве́с – ця ду́мка взяла́ го́ру (перева́жила, перемогла́, здобу́ла перемо́гу). • Временный -ве́с Польши над Украиной – тимчасо́ва перева́га (перемо́га) По́льщі над Украї́ною. • -ве́с остался на стороне закона – перемо́га була́ на бо́ці пра́ва, перемо́га була́ за пра́вом. [Си́ла бума́жних заборо́н і си́ла життя́ стрі́лися віч-на́-віч і не тре́ба говори́ти, де ста́лась кіне́ць-кінце́м перемо́га (Єфр.)]. • -ве́с на моей стороне – мій верх. • Давать, дать -ве́с кому над кем – попуска́ти, попусти́ти кому́ го́ру над ким, дава́ти, да́ти кому́ перева́гу (перемо́гу, верх) над ким; 4) пере́хил. • Взять ружьё на -ве́с – наста́вити рушни́цю на ко́го, (о мног.) понаставля́ти рушни́ці. |
Переменя́ть, перемени́ть – переміня́ти, переміни́ти, зміня́ти и змі́нювати, зміни́ти, (сов.) заміня́ти що на що, (изменять) відміня́ти, відміни́ти що, (о мног.) поперемі́нювати, позмі́нювати, повідмі́нювати и попереміня́ти, позміня́ти, повідміня́ти. [Переміни́ мені́ цю ша́пку на и́ншу, бо вона́ ма́ла на ме́не. Уже́ земля́ хо́че сніг зміня́ть на пи́шні кві́ти (Самійл.). Да́рка не зна́ла, як одміни́ти розмо́ву (Л. Укр.). Ві́ру відміни́ти. Попереміня́ла йому́ усе́ пла́ття, нагодува́ла його́, напої́ла (Чуб.)]. • -нить бельё – взя́ти (несов. бра́ти) сорочки́. [Він що-неді́лі сорочки́ бере́]. • -ни́ть платье – переміни́ти вбрання́, перебра́тися. • -ни́ть квартиру – переміни́ти кварти́ру. • -ни́ть дно в чём-л. – передни́ти що. • -ни́ть голос – зміни́ти (відміни́ти) го́лос. • -ни́ть убеждения, мнение – зміни́ти перекона́ння, ду́мку. • -ни́ть образ жизни – зміни́ти (лад) життя́. • Переменё́нный – перемі́нений, змі́нений, відмі́нений. |
Предвзя́тый – напере́д, упере́д узя́тий; упере́дній. • -тое мнение, мысль – упере́дня ду́мка, га́дка; (предубеждение) пере́дсуд (-ду). [Над шко́лою, над церко́вною амбо́ною, над судово́ю трибу́ною і над літерату́рою царюва́в той-же пере́дсуд, що і над сами́м по́бутом ру́ським (Куліш)]. • -тое намерение – упере́дній за́мір. • -тое решение – упере́дня постано́ва. • Без -того решения – без упере́дньої (ухва́леної напере́д) постано́ви; (беспристрастно) безсторо́нно. |
Предрассу́док –
1) (предубеждение) упере́дження; 2) (превратное мнение, суеверие) забобо́н (-ну), пере́дсуд и пере́суд. • -ки – забобо́ни (-нів). [Міща́нські забобо́ни (Л. Укр.). Відки́нув усі́ ілю́зії, всі забобо́ни і дивлю́сь на світ твере́зо (Грінч.)]. • Человек с -ками – забобо́нна люди́на. • Склонность к -кам – забобо́нність (-ности). |
Пристра́стный –
1) (к чему) замило́ваний, залю́блений, зако́ханий у чому́, прилю́блений до чо́го. Быть -ным к чему, иметь пристрастие к чему, см. Пристра́стие и Пристраща́ться; 2) (судящий о ком или о чём пристрастно) небезсторо́нній, сторо́нничий, сторо́нницький, необ’єкти́вний. [Ба́тько, зві́сна річ, сторо́нничий суддя́ (Франко)]. • Его мнение было -но – його́ ду́мка була́ необ’єкти́вна. • Ваш отзыв о книге -тен – ва́ша ду́мка про кни́гу необ’єкти́вна (небезсторо́ння); срв. Приди́рчивый. • Быть -ным к кому – бу́ти необ’єкти́вним (небезсторо́ннім) до ко́го; срв. Придира́ться. • -ный допрос – до́пит небезсторо́нній (необ’єкти́вний); до́пит з загро́зами, му́ками (торту́рами). |
Проника́ть, прони́кнуть (сквозь что, куда) – прохо́дити, пройти́, просми́куватися, просмикну́тися, проми́кувати(ся), промкну́ти(ся), (грубо) продира́тися, проде́ртися (крізь що, куди́); (только куда) добува́тися, добу́тися, дістава́тися, діста́тися, досяга́ти, досягти́, (грубо) удира́тися, уде́ртися, утиска́тися, ути́сну́тися. • Вода -кла сквозь потолок – вода́ пройшла́ крізь сте́лю. • Свет свободно -ка́ет сквозь стекло – світ ві́льно прохо́дить крізь скло. • Пыль -ка́ет в легкие – пил прохо́дить у леге́ні. • Солнечный луч -кал сквозь трещину в ставне, сквозь листья – со́нячний про́мінь про(с)ми́кувався крізь шпа́ру у віко́нниці, крізь ли́стя. • Пуля -кла до самой кости – ку́ля пройшла́ аж до кі́стки. • Ветер сквозь щели -ка́л в избу – ві́тер крізь шпа́ри захо́див у ха́ту. • Сквозь брешь в стене он -ни́к в крепость – пробо́їною в му́рі він промкну́в (діста́вся) у форте́цю. • Посредством хитрости он -ни́к в крепость – хи́трощами він добу́вся у форте́цю. • Путешественник -ни́к в глубь Африки – мандрі́вець добу́вся (діста́вся) у глиб А́фрики. • Стараться -нуть куда – добува́тися куди́, (грубо) лі́зти, прола́зити куди́. • Свет, тепло и дождевая вода -ка́ют в пахоть – світ, тепло́ та дощова́ вода́ прохо́дять (вника́ють) у ріллю́. • Печаль -ка́ет в сердце – ту́га вника́є в се́рце (Л. Укр.). • -кать, -нуть в тайны природы – дохо́дити, дійти́ таємни́ць приро́ди, збагну́ти таємни́ці приро́ди. • Это мнение начинает -кать в умы людей – ця ду́мка почина́є дохо́дити до ро́зуму лю́дям. • -ка́ть взглядом, взором – прозира́ти, прозирну́ти, прогляда́ти, прогля́нути(ся), продивля́тися, продиви́тися. [По́гляд чо́рних оче́й нена́че прозира́є на́скрізь (Неч.-Лев.). Ой га́ю-ж, мій га́ю, густи́й не прогля́ну (Пісня). Не гли́боко прогля́нув він у ду́шу селяни́нові (Куліш). Таки́й ліс густи́й, що й не прогля́нешся. Ще прикрі́ше подиви́лася дочці́ у ві́чі, нена́че хоті́ла продиви́тися їй у ду́шу (Мирн.)]. • -ка́ть, -нуть в сознание чьё – дохо́дити, дійти́ до свідо́мости кому́. • -нуть мыслью, умом куда – пророзумі́ти, прозирну́ти в що, куди́, збагну́ти що. [Пророзумі́вши в саму́ річ спра́ви, я мимово́лі посміхну́вся (Корол.)]. • -ка́ть кого, что – пройма́ти, про(й)ня́ти, перейма́ти, пере(й)ня́ти, промика́ти, промкну́ти кого́, що. • Проника́ющий – прони́кливий, той, що прохо́дить, про(с)ми́кується и т. д. крізь що, куди́. [Уп’я́вся в ме́не до́вгим, у ду́шу прони́кливим по́глядом (Корол.)]. • Прони́кнутый чем – про(й)ня́тий, пере́(й)нятий, промкну́тий чим. [Люди́на промкну́та висо́кою ду́мкою, сві́том нау́ки (Неч.-Лев.)]. |
Проти́вный –
1) проти́вний, супроти́вний, протиле́жний; см. Противополо́жный. [З проти́вної ву́лиці доно́сився парубо́чий го́мін (Мирн.)]. • -ный берег – протиле́жний бе́рег. • -ная сторона (реки, дома) – проти́вний, протиле́жний бік (рі́чки, до́му). [Сі́ни були́ прохідні́ і виво́дили на таки́й же ґа́нок з проти́вного бо́ку до́му (Ор. Лев.)]. • -ное мнение – протиле́жна, супроти́вна ду́мка. • В -ном случае – в проти́вному ра́зі. • -ная сторона, юрид. – супроти́вна, супере́чна, відпо́рна сторона́. • В -ную сторону, см. В противополо́жную сторону (Противополо́жный). • -ные средства часто ведут к одной цели – протиле́жні (супере́чні) за́соби ча́сто прова́дять до одніє́ї мети́; 2) (противодействующий) проти́вний, супроти́вний, супере́чний и -ній, перешкідни́й. [При́йдеться тоді́ нам і все те, що ро́блено в Моско́вщині для ру́ського єди́нства, назва́ти супроти́вним наро́дній ру́ській спра́ві (Куліш)]. • -ный ветер, -ная волна – проти́вний, супроти́вний ві́тер, проти́вна, супроти́вна хви́ля. [Чо́вен же був уже́ на сере́дині мо́ря й би́ло його́ хви́лями, бо ві́тер був супроти́вний (Єв.). Ві́тер (су)проти́вну хви́лю зо дна мо́ря зніма́є, су́дна коза́цькі розбива́є (Дума)]. • -ный закону поступок – супере́чний зако́нові (и із зако́ном) вчи́нок. • -ный лагерь – проти́вний, супроти́вний, супере́чній та́бор. • -ная сила – супроти́вна, перешкідна́ си́ла; 3) гидки́й, оги́дний, оги́дливий, гиде́сний, бридки́й, обри́дний, обри́дливий, при́крий, опри́кривий, відворо́тний, осору́жний, нечви́дний, вре́дний; срв. Отврати́тельный. [Я йому́ гидка́, тому́ й біжи́ть так шви́дко (Самійл.). Гиде́сна ти мені́ ста́ла (Липовеч.). Бридки́й, пога́ний же ти, Дуви́де, та ще й ду́же (Васильч.). Як знена́виділа, то й диви́тись не хо́че на ньо́го – яки́йсь одворо́тний став він їй (Васильч.). Щось іде́ – таке нечви́дне, що й гля́нути ги́дко (Свидн.). Ну, та й уре́дний же хло́пець (Лохв.)]. • -ный вкус, запах – гидки́й, відворо́тний, при́крий смак, пах. • -ная погода – бридка́, пога́на пого́да. • -ный человек, женщина – оги́дний, вре́дний, відворо́тний чолові́к, оги́дна, вре́дна, відворо́тна люди́на, жі́нка, оги́дник, оги́дниця, оги́да (общ. р.), обри́дник, обри́дниця. • Делать, сделать кому-л. что-л. -ным – спроти́влювати, спроти́вити, бри́дити, збри́дити и набри́дити, при́крити, спри́крити кому́ що. [Знав, що тим спроти́влю їй ще гі́рше оги́дну ха́ту на́шу (Л. Укр.). І оте́ зажива́ння самого́ цу́кру так йому́ набри́дило цу́кор, що він потім не міг пи́ти соло́дкого ча́ю (Єфр.). Все те вку́пі в коро́ткім часі му́сіло спри́крити їй спі́льні сні́дання, обі́ди і прохо́ди з па́нством Темни́цькими (Франко)]. • Сделаться -ным кому – спроти́витися, збри́дитися, спри́критися кому́, зроби́тися, ста́ти гидки́м, відворо́тним кому́. [Коли́-б я не спроти́вилася ча́сом Степа́нові в такі́й оде́жі (Л. Укр.)]. • Он -вен мне – він мені́ відворо́тний, гидки́й, оги́дний, бридки́й, осору́жний. [Попро́сту мені́ той Дембо́вський – оги́дний (Крим.). Чи не бу́дуть вони́ бридкі́ тобі́ (Леонт.). Я три́чі вже йому́ каза́ла, що осору́жний він мені́, що й гля́нути не мо́жу я на ньо́го (Тобіл.). Вона́ мені́ така́ одворо́тна (Борз.)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
МНЕ́НИЕ галиц. опі́нія, фраз. уя́влення [соста́вить себе́ мнение ви́робити уя́влення]; по моему́ мнению оказ. на мій суд і смак; по о́бщему мнению на ду́мку всіх, на ду́мку загалу́; тут не мо́жет быть двух мнений (після твердження) жарт. то вже так. |
ОСПА́РИВАТЬ (думку) ще не визнава́ти, побо́рювати, (в суді) позива́ти, (приз) боро́тися за; оспаривать мне́ние чьё опонува́ти кому; оспаривать пра́во чьё не визнава́ти чийого пра́ва, змага́тися за пра́во з ким; оспаривающий що /мн. хто/ не визнає́ тощо, ста́вши позива́ти, незго́дний ви́знати, ра́ди́й запере́чити, боре́ць, невизнаве́ць, диспута́нт, уча́сник ди́спуту /змага́нь/, прикм. запере́чливий, запере́чувальний, невизнава́льний, побо́рювальний; оспаривающий мне́ние опоне́нт; оспаривающий пе́рвенство боре́ць за пе́ршість; оспаривающийся/оспариваемый запере́чуваний, невизна́ваний, побо́рюваний, прикм. /про майно/ спі́рний; |
ОТСТА́ИВАТЬ ще борони́ти, обстава́ти за чим, фаміл. бу́ти за що [отстаивать ра́вные права́ бу́ти за рі́вні права́], фраз. става́ти за [отстаивать своё става́ти за своє́]; отстаивать что стоя́ти за чим; упо́рно отстаивать стоя́ти горо́ю; отстаивать своё мне́ние борони́ти свій по́гляд; ОТСТА́ИВАТЬСЯ (про ідеї) ще кристалізу́ватися; отстаивающий що /мн. хто/ боро́нить тощо, ста́вши борони́ти, гото́вий оборони́ти, зви́клий обсто́ювати, побо́рник, аде́пт, боре́ць [отстаивающий свои́ права́ боре́ць за свої́ права́], оборо́нець, захисни́к, обсто́ювач; отстаивающий своё мне́ние побо́рник сво́го́ по́гляду; отстаивающийся/отстаиваемый боро́нений, обсто́юваний, (про рідину) відсто́юваний; ОТСТОЯ́ТЬСЯ, отстая́вшийся відсто́яний, кристалізо́ваний, ОКРЕМА УВАГА |
ПЕРЕМЕНИ́ТЬ, переменить гнев на ми́лость пересе́рдитись; переменить мне́ние коротк. переду́мати. |
РАЗДЕЛЯ́ТЬ (перетинкою) переділя́ти, (кого з ким) різни́ти, розрі́знювати, відокре́млювати /розокремлювати/; разделя́ть чьи взгля́ды ще одни́м ду́хом ди́хати з ким, так са́мо ду́мати, прихиля́тися до чиїх по́глядів; разделя́ть страда́ния співболі́ти; разделя́ющий що /мн. хто/ поділя́є тощо, зви́клий поділяти, ра́ди́й поділи́ти, за́йня́тий по́ділом, розподі́лювач, ділі́й, (заклад) розподі́льник, прикм. розподі́льчий, розді́льний, переді́льний, розді́лювальний, розподі́льний, розрі́знювальний, розділо́вий, розбра́тній, розбрату́щий, роз’єдна́вчий, межови́й, переді́лювальний, розподі́лювальний, роз’є́днувальний, розгалу́жувальний, розрі́знювальний, відокре́млювальний, для по́ділу, для розпо́ділу, пор. отделяющий; разделяющий мне́ние чьё одніє́ї ду́мки з ким, прихи́льний до чиєї ду́мки /по́гляду/; разделяющийся/разделя́емый ді́лений, переді́люваний /розділюваний, розподілюваний/, роз’є́днуваний, розгалу́жуваний, розрі́знюваний, відокре́млюваний, прикм. роздільни́й /подільний/, реконстр. відокре́мчий; |
СЛОЖИТЬСЯ (стати нормою) галиц. ви́плекатися, (про події) спле́сти́ся, (про гадку) ви́робитися [сложилось мне́ние ви́робився по́гляд]; сложилось у кого пове́стися кому; как сложится жизнь у кого як кому поведе́ться, як обе́рнеться /пове́рнеться/ життя́; может сложиться впечатле́ние мо́жна поду́мати; сложи́вший, сложи́вшийся ОКРЕМА УВАГА; сложивший го́лову /сложивший ко́сти/ поле́глий; сложи́вшийся скла́дений, сту́лений і похідн. від слагаемый, прикм. ста́лий, фраз. суча́сний [в си́лу сложившихся обстоя́тельств з о́гляду на суча́сні обста́вини], (юнак) змужні́лий. |
СОСТАВЛЯ́ТЬ ще збира́ти /склада́ти/ доку́пи, (уявлення) виробля́ти, (у сумі) галиц. вино́сити, (готувати) препарува́ти, (пісню) компонува́ти, (рівняння) матем. запи́сувати, (згори вділ) переставля́ти (ни́жче), фраз. твори́ти, утво́рювати [составля́ть еди́ное це́лое твори́ти одноці́лість, держа́тися ку́пи]; составля́ть компа́нию (в дорозі) товариши́ти; составля́ть мне́ние / составля́ть сужде́ние/ виробля́ти ду́мку /по́гляд/; составля́ть па́ру бу́ти до па́ри; составля́ть предме́т чего станови́ти пре́дмет, бу́ти пре́дметом; составля́ет стано́вить, галиц. вино́сить; составля́ющий 1. що /мн. хто/ склада́є тощо, ра́ди́й склада́ти, за́йня́тий склада́нням, склада́ч, уклада́ч, склада́льник, (річ) складни́к, інгредіє́нт, прикм. склада́льний, уклада́льний, збира́льний, запи́сувальний, упорядко́вувальний, утво́рювальний, ство́рювальний, приставля́льний, переставля́льний, ізсува́льний, сполуча́льний, готува́льний, вигото́влювальний, препарува́льний, здобува́льний, 2. що ста́вить по́ряд, за́йня́тий ста́вленням по́ряд, 3. що готу́є, зда́тний ви́готовити, за́йня́тий ви́готовленням, 4. що ство́рює, зго́дний створи́ти, 5. що збира́є, ра́ди́й зібра́ти, за́йня́тий збо́ром, збира́ч, 6. що стано́вить, прикм. рі́вний, складови́й, присл. якра́з [составля́ющий треть якра́з трети́на, рі́вний трети́ні], 7. що явля́є собо́ю, що є чим, зда́тний /призна́чений/ бу́ти чим, стил. перероб. явля́ючи собо́ю, бу́дучи, бу́вши, 8. переставляющий; составля́ющий исключе́ние що є ви́нятком; составля́ющий лека́рство препара́тор лі́ків; составля́ющий мне́ние зда́тний ви́робити ду́мку; составля́ющий па́ру пари́стий; составля́ющий содержа́ние /су́щность/ образ. вті́лення змі́сту /су́ті/; составля́ющий уравне́ние уклада́ч рі́вняння; составля́ющий часть чего бу́вши /що є/ (лише́) ча́сткою; не составля́ющий осо́бого труда́ не ду́же важки́й /трудомісткий/; составля́ющийся/ составля́емый скла́даний, укла́даний, зби́раний, запи́суваний, упорядко́вуваний, утво́рюваний, ство́рюваний, приста́вляний, переста́вляний, ізсу́ваний, сполу́чаний, гото́ваний, вигото́влюваний, препаро́ваний, здобу́ваний; |
ФОРМИРОВА́ТЬ ще зформо́вувати, (вдачу) витво́рювати; формировать обще́ственное мне́ние (своїм впливом) фаміл. задава́ти тон; ФОРМИРОВА́ТЬСЯ образ. визе́рнюватися; виформо́вуватися. формиру́ющий що /мн. хто/ форму́є тощо, зви́клий формува́ти, радий зформува́ти, формівни́к, формува́льник, прикм. формотво́рчий, формува́льний; формирующийся/формиру́емый формо́ваний. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Мнение – ду́мка, -ки, га́дка, -ки; по моему мнению – на мою́ ду́мку. |
Взгляд – по́гляд, -ду; (зрение) зір, (род. зо́ру); (мнение) по́гляд, -ду, ду́мка, -ки. |
Заблуждение –
1) (потерять дорогу) за́блуд, -ду; 2) (ложное мнение, погрешность) по́милка, -ки. |
Отзыв –
1) (кого, откуда) ві́дклик, -ку; 2) (ответ на зов) о́бзив, -ву, ві́дклик, -ку; 3) (мнение) ду́мка (про ко́го, про що); 4) (ответ) ві́дповідь, -ді́. |
Соображение –
1) міркува́ння; 2) (мнение, взгляд) мірко́вання, -ння, ду́мка, -ки; 3) (рассудок) тя́ма, -ми, глузд, -ду. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 
Мнение – думка. По (моему) мнению – на (мою) думку; на (мій) погляд; як я гадаю. Укрепиться во мнении – зміцніти на думці. Общественное мнение – громадська думка. Поддерживать мнение – підпирати думку. Придерживаться какого мнения – додержуватися якої думки. Оставаться при своем мнении – лишатися з власною думкою; держатися, додержуватися своєї думки; обстоювати свою думку; стояти на своєму. Особое мнение – окрема думка; окремий погляд. Соглашаться с чьим мнением – приставати на чию думку, гадку. Обмен мнений – обмін думок, думками. |
Отзыв – (кого откуда) – відкликання, відклик; (мнение о ком, чем) – думка про кого, що; (заключение о чем, ком) – здання; висновок; (ответ) – відповідь; відпис; (юрид.) – відзов. Дать отзыв о ком, чем – сказати (подати) свою думку про кого, що. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Мнение
• Быть высокого мнения о ком, о чём – бути високої думки (високого подуму) про кого, про що. • Быть высокого мнения о себе – бути високої думки про себе; багато про себе думати; високо нестися; заноситися (в хмари); (іноді фам.) кирпу гнути. • Высказывать, высказать своё мнение о чём – висловлювати, висловити свою думку (свій погляд, свою гадку, іноді свій суд, свій присуд) про що; подавати, подати свою думку про що; виявляти, виявити свій погляд на що; (іноді) давати, дати свій суд над чим. • Иметь о ком хорошее мнение – бути про кого доброї думки; мати про кого добру думку. • Общественное мнение – громадська думка (громадський подум). • Особое мнение – окрема думка; окремий погляд. • Оставаться, остаться при своём мнении – зоставатися, зостатися при своїй думці (з власною думкою, при своєму погляді); стояти на своєму. • Поддерживать, поддержать мнение чьё – підтримувати, підтримати (піддержувати, піддержати, підпирати, підперти) думку чию. • По мнению чьему – [Як] на думку (на гадку) чию; на погляд (суд) чий; з чийого погляду; як гадає (думає) хто; така думка (гадка) чия, в кого; як на кого. • По общему мнению – на загальну думку; як усі думають (гадають). • Придерживаться какого мнения – дотримуватися, триматися якої думки (гадки, якого погляду). • Присоединяться (присоединиться) к чьему мнению – приставати (пристати) на чию думку; приєднуватися (приєднатися), прилучатися (прилучитися) до чиєї думки. • Разделять чьё-либо мнение – поділяти чию думку (гадку), чий погляд; бути такої самої (такої ж) думки, як хто. • Соглашаться с чьим-либо мнением – погоджуватися з чиєю думкою (гадкою); приставати на чию думку (гадку). • Укрепиться во мнении – зміцніти (зміцнітися) на думці (на гадці). • Я иного мнения – я іншої думки (гадки, іншого погляду); я інакше думаю (гадаю); я маю іншу думку (гадку, інший погляд). • Я того мнения, что… – я тієї (такої) думки (гадки), що…; моя думка (гадка) така, що…; на мою думку (гадку); я так думаю (гадаю); як на мене, то… |
Перевес
• Взять перевес над кем – гору (верх) узяти над ким; здобути перевагу (верх, перемогу) над ким; переважити (перемогти) кого; зломити (про багатьох позаломлювати) кого. • Иметь, получать, получить перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим; переважати, переважити (перемагати, перемогти) кого, що; торувати над ким, над чим; здобувати, здобути перевагу (верх, перемогу) над ким, над чим; брати, узяти гору над ким, над чим. • Перевес на моей (на твоей…) стороне – перевага на моєму (на твоєму…) боці; мій (твій…) верх; моє (твоє…) зверху. • Это мнение получило перевес – ця думка (гадка) узяла гору (верх); ця думка (гадка) переважила (перемогла). |
Проникать
• Проникать, проникнуть взглядом, взором во что – прозирати, прозирнути (проглядати, проглянути, продивлятись, продивитися) що. • Это мнение начинает проникать в умы людей – ця думка (гадка) починає доходити до розуму людей. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 
мне́ние ду́мка,-ки, по́гляд,-ду |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Га́дка –
1) мысль, помышление; 2) мнение; 3) предположение. • Йому́ (в ньо́го) а́ні га́дки – и не думает, и в ус не дует. |
Зда́ння́ – мнение. • Зда́ння́ що-до чо́го – мнение относительно чего. |
Обсто́ювати, -то́юю, обсто́яти, -то́ю (що) –
1) защищать, защитить (что). Обсто́ювати ду́мку – защищать мнение, придерживаться взгляда. 2) за чим – настаивать на чем. |
Поділя́ти, поділи́ти – делить, разделять, разделить. • Поділя́ти чию ду́мку – разделять чье мнение. |
Уґрунто́вувати, -то́вую, уґрунтува́ти, -ту́ю –
1) утверждать, утвердить; 2) обосновывать, обосновать. • Уґрунтува́ти ду́мку – обосновать мнение. |
Уєдна́ти, -на́ю – договорить, уговорить. • Уєдна́ти ду́мку – создать мнение. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 
Мнение – ду́мка, га́дка, по́гляд (-ду); м. общепринятое – ду́мка загалу́, ду́мка всіх, (скрізь, всюди) засво́єна ду́мка; м. общественное – грома́дська ду́мка; м. особое – окре́ма ду́мка; быть иного мнения – ма́ти і́ншу ду́мку; высказывать свое мнение – висло́влювати (подава́ти) свою ду́мку; мы остаемся при своем мнении – ми й нада́лі так ду́маємо, на́ша ду́мка лиша́ється та са́ма; обмениваться, обменяться мнениями – обра́джуватися, обра́дитися, порозумі́ватися, порозумі́тися про що, спільно́ обмірко́вувати, обміркува́ти що; оставаться при особом мнении – лиша́тися з окре́мою ду́мкою; по моему мнению – на мою ду́мку, як на ме́не, як я гада́ю; по общему мнению – на ду́мку всіх, на ду́мку загалу́; поддерживать мнение – підтримувати ду́мку; (новыми аргументами) – підпира́ти ду́мку; придерживаться такого мнения – доде́ржувати тако́ї ду́мки; разделять чье-л. мнение, соглашаться с чьим-л. мнением – пристава́ти, приста́ти на чию ду́мку, прийма́ти, прийняти чию ду́мку. |
Взгляд –
1) (мнение) – по́гляд (-ду), ду́мка; бросить беглый в-д – глянути побі́жно, перебі́гти о́ком; вырабатывать -ды – дохо́дити, дійти (до) по́глядів; держаться того -да, что… – бу́ти того́ по́гляду (тієї думки), що…; иметь определенные -ды – ма́ти пе́вні по́гляди; на мой (его) взгляд – з мого́ (його́) по́гляду, на мій (його́) по́гляд, як на ме́не (на ньо́го), на мою (на його) ду́мку; при первом -де – як ті́льки подивитися, на пе́рший по́гляд; разделять взгляд меньшинства (большинства) – приста́ти на ду́мку ме́ншости (бі́льшости); так са́мо, як ме́ншість (бі́льшість), ду́мати; я остаюсь при своем -де – я й нада́лі так ду́маю, мій по́гляд і нада́лі той (такий) са́мий; 2) (в выражении) на взгляд – на о́ко, на по́гляд, як глянути. |
Единоличный (о решении) – одноособо́вий, одноособистий (СЖМ); мое -ное мнение – моя особиста ду́мка. |
Заявлять, заявить, -ся – заявляти, заявити, -ся; з. иск – заклада́ти, закла́сти по́зов; з. мнение – подава́ти, пода́ти ду́мку; з. о своем согласии – зголо́шуватися, зголоситися; з. себя наследником – зголо́шуватися, зголоситися до спа́дщини. |
Излагать, -ложить (дело) – виклада́ти, викласти; (мнение) – висло́влювати, висловити; (содержание) наво́дити, навести, перека́зувати, переказа́ти; и. в следующей редакции – викласти так; изложите в письменной форме – пода́йте на письмі́. |
Объявлять, -вить – оповіща́ти, оповістити, оголо́шувати, оголоша́ти, оголосити; (всенародно) – ознаймо́вувати, ознаймува́ти, ознаймити; о. амнистию – ознаймо́вувати амне́стію; о. безвестно отсутствующих – визнава́ти, визнати за безві́сного; о. в печати – оголо́шувати, оголосити дру́ком; о. во всеобщее сведение – оповіща́ти, подава́ти до вселюдного ві́дома; о. кому свои намерения, цель, мнение, волю – осві́дчувати кому́ свої за́міри, мету́, ду́мку, во́лю; о. недействительным – унева́жнювати, унева́жнити, унеді́йснювати, унеді́йснити; о. о себе – оповіща́тися, оповіститися; о. приказ – оповіща́ти нака́з; о. себя кем, чем – об’являтися, об’явитися чим, назива́тися, назва́тися чим. |
Оспаривать, -порить что – змага́тися про́ти чо́го, запере́чувати, запере́чити що; (у кого что) – змага́тися, спереча́тися з ким за що; о. чье-либо мнение, взгляд – змага́тися про́ти чиєї ду́мки, про́ти чийо́го по́гляду, запере́чувати, запере́чити чию ду́мку, чий по́гляд; о. чье-либо право – спереча́тися, змага́тися з ким за право. |
Отзыв –
1) (отзывание) – відклика́ння, ві́дклик (-ку); 2) (мнение о ком, о чем) – а) вислів (-лову), ду́мка; б) (в чью-либо пользу) – озва́ння, о́зва за ко́го (Н); о. лестный – похвала́, прихильна о́ці́нка; о. неодобрительный – вислів непохва́ли, о́зва про́ти ко́го, чо́го; о. одобрительный – вислів похва́ли, о́зва за ко́го, за що; давать на отзыв – дава́ти на ро́згляд (на оці́нку); дать отзыв – пода́ти ду́мку, висловитись; 3) (ответ) – ві́дповідь (-ді), відка́з (-зу); (письменный) – ві́дпис (-су). |
Перевес –
1) (перевешивание) – перева́жування, перева́ження; 2) (лишек веса) – перева́га, лишок ваги; 3) (преимущество) – перева́га; иметь, получить, -вес – переважа́ти, перева́жити, ма́ти, здобу́ти перева́гу, бра́ти, взяти го́ру над чим; данное мнение получило -вес – ця ду́мка взяла́ го́ру, ця ду́мка перева́жила. |
Разделять, -лить –
1) поділяти, ділити, поділити; (перегородкой) – переділяти, переділити; 2) (кого с кем) – різнити, порізнити кого́ з ким, розрізняти, розрізнити; 3) (распределять на части) – розподіляти, розподілити, паюва́ти, розпаюва́ти; 4) (разделять мнение) – ду́мати так са́мо (як хто)…, ма́ти таку́ са́му ду́мку, прийма́ти, прийняти чию ду́мку, пристава́ти, приста́ти на чию ду́мку; мы разделяем ваш взгляд – ми так са́мо, як ви, ду́маємо, ми ма́ємо таку́ са́му думку, ми приста́ли на ва́шу ду́мку. |
Суждение –
1) (размышление) – міркування; 2) (мнение) – ду́мка, га́дка, (ро́з)суд (-ду); с. основательное – слу́шна ду́мка; представлять на чье -ние – здава́тися, зда́тися на чий (ро́з)суд. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Зда́ння, -ня, с. Мнѣніе. |
Переу́мити, -млю, -миш, гл. Заставить измѣнить свое мнѣніе. Хоч мене ніхто не переумить... МВ. II. 124. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
Зда́ння, -ня, с. *Зда́ння що до чо́го. Мнение относительно чего. Сл. Нік. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Мнѣ́ніе = ду́мка, га́дка, розумі́ння, зда́ння. — Моя гадка така, що тобі не треба туди їхати. С. Л. — В мене думка не така щоб пішла я за Стецька. Кв. — По моему́ мнѣ́нію, я того́ мнѣнія = на мою ду́мку, моя́ така́ ду́мка, як на ме́не. — На мою думку, зовсїм не так треба зробити. — Мнѣніемъ положи́ть = ухвали́ти. (Гал.). |
Отбира́ть, отобра́ть = 1. од(від)біра́ти, від(од)ібра́ти. — Подарував було, а потім одібрав назад. — Отбира́ть мнѣ́ніе = збіра́ти голоси́. 2. вибіра́ти, од(від)клада́ти, ви́брати, відкла́сти. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)