Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 31 статтю
Запропонувати свій переклад для «обида»
Шукати «обида» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Оби́да – обра́за, у[в]ра́за и ура́з (м. р.), кри́вда, (ум. кри́вдонька, -дочка, кри́вдиця, ура́зка), покри́вда, на́па́сть (-сти), оби́жа (-жі), оскорбно́та. [Со́кіл не дасть гнізда́ в оби́жу (Рудан.). На нас оскорбно́та – ми роби́ли, а нам не запла́чено (Вол. г.)].
• Жестокая, кровная -да – тяжка́ обра́за, кри́вда.
• Кровавая -да – крива́ва обра́за, ура́за́.
• В -ду давать – в обра́зу (кри́вду) пуска́ти.
• Не дать себя в -ду – не да́ти се́бе скри́вдити.
• Нанести, причинить -ду кому – скри́вдити, покри́вдити кого́, кри́вду заподі́яти (вчини́ти) кому́.
• Творить -ды – напа́стувати на ко́го.
• Считать за -ду – вважа́ти за обра́зу, кри́вду.
• Выносить -ды – кри́вду терпі́ти.
• Не в -ду вам будь сказано – не обража́ючи вас скажу́.
Жесто́кий –
1) жорсто́кий, лю́тий, нелю́дський, немилосе́рдний, запе́клий, суво́рий. [Жорсто́ка люди́на. Запе́кла душа́. Суво́рий ба́тько];
2) тяжки́й, суво́рий, несте́рпний.
• -кий мороз, холод – тяжки́й (лю́тий) моро́з, хо́лод.
• -кая зима – суво́ра (лю́та) зима́.
• -кая обида – тяжка́ (лю́та) обра́за.
• -кая печаль – тяжка́ ту́га.
• -кая болезнь – тяжка́ хоро́ба.
• -кая боль – пеку́чий, несте́рпний, лю́тий біль.
• -кий ветер – скаже́ний (страше́нний) ві́тер.
Кро́вный –
1) (однокровный) кре́вний, покре́вний.
• -ные родственники – кре́вні (-них), кре́вні ро́дичі, кре́вна роди́на. [Він мені́ кре́вний ро́дич (М. Грінч.). Ой як тя́жко та ва́жко на чужі́й чужині́ без кре́вної роди́ни помира́ти (Пісня)].
• Не -ный родственник – назва́ний ро́дич, (о мн.) назва́на роди́на. [Відцура́лась мене́ вся кре́вна й назва́на роди́на (Пісня)].
• -ное родство – кре́вність, покре́вність, кре́вна роди́нність. [Зріка́юсь кре́вности з тобо́ю (Куліш). Не дозволя́є нам роди́нність кре́вна з тобо́ю би́тися крива́вим бо́єм (Куліш)];
2) -ная нужда в чём – пеку́ча, пи́льна потре́ба чого́.
• -ная обида – пеку́ча, смерте́нна обра́за.
• -ное мщение – кровопі́мста, родова́ пі́мства.
• Добытое -ным трудом, -ные денежки, -ный заработок – крива́ви́ця. [Багаті́є з моє́ї кривави́ці (Харківщ.)];
3) (чистокровный) чи́стої кро́ви, чистокро́вний. [Чистокро́вний кінь].
Ли́чный –
1) (имеющий в виду особу, относ. к лицам, особам вообще) особо́вий.
• -ный состав – особо́вий склад (-ду).
• -ный вред – ушко́дження осо́би.
• -ное задержание – заарештува́ння осо́би.
• -ный наём – на́йми (-мів);
2) (необщий, частный) особи́стий, персона́льний, (собственный) вла́сний, (индивидуальный) індивідуа́льний. [Диви́вся на Ге́рмана, як на свого́ особи́стого во́рога (Франко). Особи́сті почува́ння само́го а́втора (Єфр.). Щи́рі патріо́ти забу́дуть про особи́сті сва́рки (М. Левиц.). Не слід оддава́тися вла́сному го́рю (Крим.)].
• -ная выгода – особи́ста ко́ри́сть (-ти).
• -ная безопасность –
а) безпе́чність осо́би;
б) (собственная) особи́ста безпе́чність (-ности).
• -ный дворянин – особи́стий (персона́льний) дворяни́н.
• -ные дела – вла́сні (особи́сті) спра́ви (р. справ).
• Это мое -ное дело – це моя́ вла́сна (особи́ста) спра́ва.
• По своим -ным делам – у свої́х вла́сних (особи́стих) спра́вах, за свої́ми -ними (-тими) спра́вами.
• -ное достоинство – особи́ста гі́дність (досто́йність) (-ности).
• -ная жизнь – особи́сте (індивідуа́льне) життя́.
• -ные интересы – особи́сті інтере́си.
• -ный кредитор – особи́стий кредито́р (-ра).
• -ная обида – особи́ста обра́за.
• -ные обстоятельства – особи́сті обста́вини (-вин).
• По -ным обстоятельствам – з особи́стих обста́вин.
• -ное обязательство – особи́сте зобов’я́зання.
• -ная ответственность – особи́ста (вла́сна) відповіда́льність (-ности).
• Под свою -ную ответственность – на свою́ вла́сну (особи́сту) відповіда́льність.
• -ные счёты – особи́сті раху́нки (-ків). [Дово́дять особи́сті раху́нки до найбі́льшої си́ли (Грінч.)];
3) грам. – особо́вий.
• -ный глагол – особо́ве дієсло́во.
• -ное местоимение – особо́вий займе́нник (-ка).
Несправедли́вость –
1) (свойство, качество) несправедли́вість, непра́вда, (реже) неправди́вість; (обидность) кри́вдність; (неосновательность) неслу́шність (-ости). [Ми про́сто йшли, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)];
2) (несправедливый поступок) несправедли́вість, непра́вда, (обида) кри́вда. [Оповіда́ння про старі́ часи́, старі́ непра́вди (Рада). Щимі́ла та непра́вда на се́рці (Куліш). Яку́ гане́бну кри́вду терпимо́! (Грінч.). Він захисти́ть арешта́нтів од кри́вди (Коцюб.)].
• Совершать -вость по отношению к кому – заподі́ювати (чини́ти, роби́ти), заподі́яти (вчини́ти, зроби́ти) кри́вду кому́, кри́вдити, скри́вдити (укри́вдити), (о мног.) покри́вдити кого́. [Пла́че з тіє́ї кри́вди, яку́ заподі́яв (Крим.). Лю́дям кри́вди не робі́те (Рудан.)].
Осту́да –
1) (действие) о[ви]сту́джування, про[ви]холо́джування;
2) (сост.) осту́да, прохоло́да;
3) (размолвка) не(з)ла́года;
4) (обида) кри́вда, при́крість (-рости).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Щелчок –
1) (щелбан) щиголь, щиглик;
2) (перен., разг. оскорбление самолюбия, обида) образа, прикрість;
3) (звук) клацання;
• давать, дать щелчок в нос (перен.) – давати, дати щигля в ніс; (разг.) давати, дати цибульки під ніс; (иногда) давати, дати (задати) пинхви.
[Цибульки б дать йому під ніс (Котляревський). Задав пинхви – нехай чха (Пр.).] Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОБИ́ДА ще покри́вдження, фраз. жаль [вся моя обида на весь мій жаль на];
не в обиду будь ска́зано укр. не до Вас ка́жучи;
не посчита́йте за обиду галиц. не ма́йте мені́ за зле;
ОБИ́ДЫ збірн. кри́вда.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Обида – обра́за, -зи, кри́вда, -ди.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Обида – образа; кривда. Кровная, жестокая обида – тяжка образа, кривда. Наносить обиды – кривду чинити. Выносить обиды – кривду терпіти. В обиду не давать – не давати скривдити. Не в обиду будь вам сказано – не ображаючи вас сказати.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Обида
• Всякому своя обида горька – кожному кривда не мила. Пр. Шкода нікому не мила. Пр. Не чини кривди й комашині. Пр.
• В тесноте, да не в обиде – тісно, та зате тепло. Пр. Де є приязнь, там не тісно. Пр. Де добрі люди, там хата не тісна. Пр. Хоч не пишно, та затишно. Пр. Якось умістимось. Як буде згода, то буде й догода. Пр.
• Кровная обида – смертельна (тяжка) образа (кривда).
• Лучше в обиде быть, нежели в обидчиках – краще (ліпше) кривду терпіти, ніж кривду чинити. Пр.
• Наносить, нанести (причинять, причинить) обиду кому-либо – кривдити, скривдити (покривдити) кого; кривду заподіювати, заподіяти (чинити, вчинити) кому; завдавати, завдати прикрості кому.
• Не в обиду будь сказано (разг.) – не ображаючи сказати (скажу); не хотівши (не хотячи) образити, скажу; пробач, пробачте (хай пробачить, пробачать) на слові; не ображайся,
• Не дать себя в обиду – не майте (не беріть) це за образу; не сприйміть це як образу.
• Обиды выносить от кого-либо – кривду терпіти чию.
• Обиду, обиды наносить кому-либо – кривду (кривди) чинити кому; кривди кому завдавати.
• Почувствовал обиду кто-либо – відчув (почув, почутив) образу (кривду, прикрість) хто; (образн.) як (мов, наче…) муху ковтнув хто. [Отаман вивіз забродчикам могорич. Могорич був скупенький. Забродчики неначе ковтнули муху і почали підіймати отамана на сміх. Н.-Левицький.]
Жгучий
• Жгучая боль – пекучий (болючий) біль.
• Жгучая обида – пекуча (тяжка) образа.
• Жгучие слёзы – палючі (палкі, пекучі) сльози.
• Жгучий брюнет (шутл.) – з чорним, як (гай)-ворон, волосом (чорний волос, аж вилискує(ться)); чорнолискучий брюнет; чорний (чорнявий), як жук.
• Жгучий вопрос (проблема) – пекуче питання (пекуча проблема).
• Жгучий мороз – пекучий (лютий, гострий, смалкий, жалкий) мороз.
Жестокий
• Жестокая боль – пекучий (прикрий, лютий, тяжкий, нестерпний) біль.
• Жестокая необходимость – пекуча (конечна, неминуча, прикра, крайня) потреба.
• Жестокая обида – тяжка (прикра) образа.
• Жестокое наказание – сурова (люта, жорстока, іноді нелюдська) кара.
• Жестокое разочарование – тяжке (прикре) розчарування.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Жаль, -лю́ –
1) скорбь, горе, горесть.
• Жаль на ко́го – обида на кого, горечь от кого.
• Жа́лю́ завдава́ти – причинять горе, скорбь.
2) жалость, сострадание, сожаление.
• Жаль бере́, взяв, обня́в – охватила, скорбь, жалость, сожаление.
• Жалю́ гі́дний – достойный сожаления.
Кото́ра́ – ссора, раздор, обида.
Кри́вда – несправедливость, обида.
Обра́за, -зи – оскорбление, обида.
Оско́рб, -бу – оскорбление, обида, несправедливость.
Ура́за –
1) рана;
2) оскорбление, обида.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Обида (несправедливость) – кривда, покривдження; (оскорбление) – обра́за; о. кровная – тяжка́, обра́за; выносит -ду – терпі́ти кривду; наносить, причинять -ду – а) чинити кривду, кривдити, скривдити, покривдити; б) обража́ти, обра́зити.
Несправедливость –
1) несправедливість (-вости), непра́вда;
2) (обида) – кривда; причинить -сть (кому) – заподі́яти кривду кому́, скривдити кого.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бахусува́тий, -а, -е. Имѣющій слѣды пьянства. На виразнім хоть і бахусуватім виду його зажевріла обида К. Хп. 24.
Котора́, -ри́, ж. Ссора, раздоръ; обида. Котору́ завдава́ти. Обижать, оскорблять. Вх. Зн. 28.
Кривда, -ди, ж.
1) Несправедливость, обида. І велів панам ляхам на Україні чотирі місяці стояти, а ні козаку, ні мужику жадної кривди чинити. Макс.
2) Неправда. Чия правда, чия кривда і чиї ми діти. Шевч. 46. Чия кривда, нехай того Бог скарає. Ном. № 2293. Ум. Кри́вдонька, кри́вдочка.
Оби́да, -ди, ж. Обида. Не стільки гірка обида, як злість налила її очі сльозами. Левиц. Бов. 42. Ум. Оби́донька.
Оско́рб, -бу, м. Обида, несправедливость. Вх. Зн. 45.
Ура́за, -зи, ж.
1) Рана, больное мѣсто. Роскопирсала ті врази, що глибоко крилися в серці. Мир. ХРВ. 258.
2) Оскорбленіе, обида. Ум. Ура́зка. За сю уразку я визиваю тебе на чесний поєдинок. Стор. М. Пр. 10.
Шва́ба, -би, ж. Обида, оскорбленіе. І ми сю швабу подаруємо?... Хиба мени голову одкусе, щоб я за цю наругу не помстився. К. ЦН. 528.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

I. Жаль, -лю, м.
2) *Жалю́ гі́дний. Достойный сожаления. Сл. Нік.
2) *Жаль на (до) ко́го, чо́го. Обида на кого, на что. Не жаль на злого: коло нього і слава сторожем стоїть; а жаль на доброго, такого, що й славу вміє одурить. Шевч. Тоді був ще у мене свіжий жаль до світа, ще не переборена злість до долі. Борд. Марта чула жаль до Антона. Коцюб.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Оби́да = обра́за (С. Ж. З. Л.), ура́за (С. З. Ш.), здр. ура́зка (С. Ш.), кри́вда (С. З.). — Ох і тяжко та образа уразила серденько Милошу. Ст. С. п. — Бракує жовчі, щоб оддячить за гірку образу. Ст. Г. — Не да́сть себя́ въ оби́ду = не да́сть собі́ в ка́шу наплюва́ти. н. пр.
Кро́вный = рі́дний, кре́вний. — Се був пройдисьвіт і не певний і всїм відьмам був родич кревний. Кот. — Ой як тяжко та важко на чужій чужинї без кревної родини помірати. н. д. — Кро́вные де́нежки, моё кро́вное, кро́вный трудъ, кро́вный зарабо́токъ = кріва́виця. — Чоловік крівавицею добува той насущник. Номис. С. З. — Це моя крівавиця! — Кро́вная ло́шадь = заводськи́й, племінни́й кінь. — Кро́вная нужда́ = на́гла потре́ба. — Кро́вная оби́да = тяжка́ обра́за.

Запропонуйте свій переклад