Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 135 статей

Шукати «опасн*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Опа́сно – небезпе́чно, непе́вно, бо́язно, варівк[н]о́ (гал.). [Тут небезпе́чно нам]. • Он -но заболел – він тя́жко зах(в)о́рів (занеду́жав).

Опа́сность – небезпе́ка, небезпе́чність (-ности), небезпече́нство, непе́вність (-ности), о́пас (-су). [Але де там йому́ до со́рому, коли шку́ра в небезпе́чності! (Коц.)]. • Находиться в -ти – перебува́ти (бу́ти) в небезпе́ці. • Подвергать, -ся, -нуть, -ся -сти – наража́ти, -ся, нарази́ти, -ся (на небезпе́ку). [Вояки́ проси́ли, щоб він більш не ходи́в сам на війну́, щоб не наража́ти свого́ життя́ (Л. Укр.)] Вне -ти – по-за небезпе́кою.

Опа́сный – небезпе́чний, непе́вний, варівк[н]и́й (гал.). • Быть -ным – небезпе́чне стоя́ти. [Степи́ тоді́ небезпе́чне стоя́ли (Куліш)].

Головоло́мный – 1) (опасный) карколо́мний. [Карколо́мна робо́та]; 2) (об умств. работе, сложн. деле) (за)моро́чливий, (за)моро́чний, моро́куватий. [Заплу́тане й моро́чливе ді́ло].

Игра́ – 1) гра, ігра́ (им. мн. гри и і́гри, р. і́гор), грання́, (забава) і́грашка, гра́шка, і́грище, гри́ще, гу́лянка, заба́ва, за́бавка. [Люби́ гру, люби́ й про́гру (Номис). Дідо́на ви́гадала гри́ще, Ене́й щоб веселі́ший був (Котл.). З дру́гими ді́тьми він не знавсь і в гри́ща з ни́ми не вдава́всь (Бодянський). Діво́чі і́грища незабу́тні (Куліш). Яка́-ж воно́ й гу́лянка бу́де, як ко́жен на́різно; коли́ вже гра́тися, то вку́пі (Грінч.)]. • -ра́ в карты, в шахматы, в шашки, на бильярде – гра в ка́рти, в ша́хи, в да́мки, на білья́рді. • -ра́ азартная – газардо́в(н)а, запальна́ гра. • Биржевая -ра – біржова́ гра. • И́гры (развлечения, забавы) – і́гри, (р. і́гор), гри́ща, і́грища (-рищ), гульня́, (і́)гра́шки (-шок). • -ры гладиаторские, олимпийские – гладія́торські, олімпі́йські і́гри, (і́)гри́ща. [Він до́сі вже на гри́щах олімпі́йських отри́мує вінці́ (Л. Укр.)]. • -ра́ на лице, в глазах – гра, мі́на на обли́ччі, в оча́х. • -ра́ крови – гра, грання́ кро́ви. • -ра цветов – гра, мі́на фарб. • -ра драгоценных камней – гра самоцві́тів. • -ра слов – гра слів. • -ра природы, случая, судьбы – гра приро́ди, ви́падку, до́лі. • -ра́ страстей, воображения, остроумия – гра при́страстей, уя́ви, до́тепу. • -ра фантазии – гра фанта́зії. • -ра́ пчёл – при́йгра бджіл. • -ра́ дипломатическая – дипломати́чна гра. • Раскрывать -ру́ – виявля́ти, пока́зувати гру. • -ра́ не стоит свеч – не ва́рта спра́ва за́ходу; для тако́ї заба́ви шкода й сві́тло світи́ти (Приказки). • -ра́ жизнью и смертью – гра життя́м і сме́ртю. • -ра́ с огнем, с опасностью – гра з огне́м, з небезпе́кою. • Была -ра́! – було́ кло́поту! • Предаваться -ре́ – вдава́тися, вкида́тися в гру; 2) (действие) гра, грання́, граття́ на чо́му, в що; гуля́ння в що, в чо́го; см. Игра́ние. [З його́ граття́ не бу́де пуття́ (Приказка)]. • -ра́ на скрипке, на пианино – гра, грання́, граття́ на скри́пку (реже на скри́пці), на піяні́но. • -ра́ пианиста, актёра – гра, грання́, граття́ піяні́ста, акте́[о́]ра. • -ра́ напитков – грання́, шумува́ння на́поїв, тру́нків.

Избавля́ть, изба́вить кого от кого, от чего или чего – відзволя́ти, відзво́лити кого́ від ко́го, від чо́го, визволя́ти, визво́лити кого́ від ко́го, з чо́го, (зап.) вибавля́ти, ви́бавити кого́ від чо́го, ря[а]тува́ти, вря[а]тува́ти, виря[а]то́вувати, ви́ря[а]тувати кого́ з чо́го, сов. відвола́ти кого́ від чо́го, звільня́ти, звільни́ти кого́ від чо́го, (диал.) опро́стувати, опро́стати від чо́го, (о)слобоня́ти, (о)слобони́ти кого́ від чо́го, позбавля́ти, позба́вити кого́ чого́. [Ти одзво́лив нас од сме́рти (Казка). Ти мене́ ви́бавив од сме́рти, а я тебе́ (Рудч.). Я так гаряче́ блага́в, і ти мене́ не вратува́в од ціє́ї ганьби́ (Крим.). Опро́став мене́ ба́тько від па́нської ла́ски (Сл. Гр.). Світ слобони́ти від мук і роздо́ру (Франко). Не зага́йся на підмо́гу, ви́рятуй з напа́сти (Куліш). Дочку́ од ли́ха одвола́є і во́рога свого́ здола́є (Греб.)]. • Смерть -вля́ет нас от мук – смерть відзволя́є (вибавля́є) нас від мук. • -вьте меня от этого неприятного поручения – відзво́льте мене́ від цього́ при́крого дору́чення. • -вить кого от опасности – ви́зволити, ви́рятувати кого́ з небезпе́ки, врятува́ти кого́ в небезпе́ці. • Он -вил меня от этого несчастья – він ви́зволив (ви́рятував) мене́ з ціє́ї біди́, напа́сти, він врятува́в мене́ від ціє́ї біди́. • -вля́ю вас от труда, от неприятности отвечать мне – звільня́ю вас від кло́поту, від при́крости мені́ відповіда́ти. • -вить кого от беспокойства – позба́вити кого́ кло́поту. • -вьте меня от ваших замечаний – да́йте мені́ спо́кій з ва́шими ува́гами (від ва́ших ува́г). • Изба́ви бог! – крий бо́же! боро́нь бо́же! хова́й бо́же! (не)ха́й бог боро́нить (ми́лує, одверта́)! • -вьте меня от него – відзво́льте, ви́звольте мене́ від йо́го [Я ба́чу, що мій вид їй гі́рший від хворо́би, так ви́звольмо-ж її́ від на́шої осо́би (Самійл.)]. • -ви нас бог от пожара! – хай нас бог боро́нить (ми́лує) від поже́жі! • Изба́вленный – ви́зволений, відзво́лений, ви́бавлений, ви́ря[а]туваний, вря[а]то́ваний; зві́льнений від чо́го, позба́влений чого́. • Никто не -влен от смерти – від сме́рти ніхто́ не врято́ваний, не ві́льний, не виме́тний.

Избавляться, избавиться – (спасаться) визволя́тися, ви́зволитися від чо́го и з чо́го, відзволя́тися, відзво́литися від чо́го, ря[а]тува́тися, виря[а]то́вуватися, ви́ря[а]туватися з чо́го, (зап.) вибавля́тися, ви́бавитися з чо́го, (диал.) (о)слибоня́тися, (о)слобони́тися від чо́го, (лишаться) позбавля́тися, позба́витися чого́, (отделываться) збува́тися, збу́тися и позбува́тися, позбу́тися кого́, чого́, збува́ти, збу́ти кого́, що, відбува́тися, відбу́тися від чо́го, відмага́тися, відмогти́ся від ко́го, від чо́го, (с трудом) спе́катися, зди́хатися кого́, чого́, зди́хати кого́, що. • -виться от наказания – відзволи́тися, відмогти́ся від ка́ри. [Він од уся́кої ка́ри відмо́жеться, як оте́ прока́же (Г. Барв.)]. • -виться от опасности, от смерти – ви́зволитися, ви́ря[а]туватися, ви́бавитися з небезпе́ки, від сме́рти. [Ле́две ви́рятувався од види́мої сме́рти (Грінч.)]. • -виться от оков рабства – збу́тися кайда́нів нево́лі, ви́зволитися з кайда́нів, з нево́лі. • -виться от греха – ви́зволитися від гріха́, відкупи́тися, (диал.) скупи́тися гріха́. • -виться от беды, от напасти, от неприятностей, беспокойства и т. п. – збу́тися, позбу́тися, спе́катися, зди́хатися, позба́витися, біди́ (ли́ха), напа́сти, при́кростей, кло́поту, збу́ти, зди́хати біду́ (ли́хо), напа́сть, при́крості, кло́піт, ви́бавитися з біди́ (з ли́ха), з напа́сти, з при́кростей, з кло́поту, відбу́тися, (диал.) (о)слобони́тися від біди́ (від ли́ха) від напа́сти, від при́кростей, від кло́поту, то-що. [Збу́вся та́то кло́поту: жи́то змолоти́в і гро́ші пропи́в (Номис). Щоб позбу́тися ха́лепи, пого́нич ху́тко погна́в ко́ні (Крим.). Не спе́каєшся ха́лепи (Крим.). Не зди́хався біди́ (Н.-Лев.). Я́кось-то так обору́дується, що я і з ли́ха ви́бавлюсь і свого́ покушту́ю (М. Вовч.). Вона́ прийшла́, щоб ті́льки відбу́тись від лю́дського наріка́ння (Н.-Лев.)]. • -виться от своих недугов – ви́зволитися від свої́х неду́г (неду́гів), позбу́тися, позба́витися свої́х неду́г (неду́гів). • -виться от горя, печали, тяжёлых мыслей (дум) и т. п. – збу́тися и позбу́тися го́ря, сму́тку, важки́х думо́к, збу́ти го́ре, сму́ток, важкі́ думки́ і т. п. [Але́ за́раз-же схоті́лося збу́тися ціє́ї ду́мки, цього́ важко́го почува́ння (Грінч.). Не збу́ду сму́тку, ані вдень, ні вночі́ (Чуб. V)]. • -виться от непрошенных гостей – спе́катися, зди́хатися, збу́тися, збу́ти непро́ханих госте́й. • Он не знает, как и -виться от своих кредиторов – він не знає́, як і збу́тися (и збу́ти), зди́хатися, спе́катися свої́х кредито́рів. • Как бы мне от него (от нее) -виться – я́к-би мені́ його́ (її́) спе́катися, зди́хатися (и зди́хати), збу́тися и збу́ти. [Коли́ ми їх зди́хаємось! (Сл. Левч.). Цар посила́є їх в таку́ непе́вну війну́, аби́ збу́тися їх (Л. Укр.). Він ще й рад бу́де збу́ти нас, щоб тут йому́ своя́ во́ля була́ (Квітка)]. • Никак не -вимся от мух – нія́к не спе́каємся (не зведемо́ся) мух.

I. Избега́ть, избежа́ть и избе́гнуть кого, чего – уника́ти, уни́кнути, тіка́ти и утіка́ти, утекти́ кого́, чого́ и від ко́го, від чо́го, мина́ти, мину́ти, (обходить) обмина́ти, обмину́ти, омина́ти омину́ти кого́, що, (уклоняться) ухиля́тися, ухили́тися від ко́го, від чо́го, (сторониться, чуждаться) саха́тися, цура́тися кого́, чого́, бокува́ти кого́. [Уника́в ди́му, та й упа́в в ого́нь (Приказка). Той щи́ро-украї́нський ю́мор, що тіка́є зве́рхніх ефе́ктів (Єфр.). Хто ді́йсне стра́ждає, той пи́льно утіка́тиме од уся́кої зга́дки, а не ста́не сам собі́ її́ виклика́ти (Крим.). І Па́волоч-мі́сто того́ не мину́ло: Тете́рине ві́йсько його́ обгорну́ло (Грінч.). Та все те вмів Ге́рман омина́ти щасли́во (Франко). Хто змо́же ухили́тись, що нам бо́ги всеси́льні присуди́ли? (Куліш). Саха́йся брехні́ (Сл. Гр.). Не сказа́ти, що він цура́вся жіно́чого товари́ства (Грінч.)]. • -га́ть ссоры – уника́ти, тіка́ти сва́рки. • -га́ть встречи с кем-л. – уника́ти, тіка́ти зу́стрічи (стрі́чи) з ким. • -га́ть кого – уника́ти кого́, тіка́ти від ко́го, обмина́ти, (гал.) омина́ти кого́, саха́тися, цура́тися кого́. [Ба́чила, що він уника́є її́, що йому́ не до не́ї (Черкас.). Дружи́ну ва́шу скрізь я бу́ду обмина́ть (Самійл.). Саха́ється вона́ тебе́ як чо́рта (Конгр.)]. • -жа́ть опасности – утекти́ небезпе́ки, обмину́ти небезпе́ку. • О если б -жа́ть нам этой опасности – коли́-б нас мину́ла ця небезпе́ка. • -нуть наказания – утекти́ ка́ри и від ка́ри. • Не -нуть тебе наказания – не мину́ти тобі́ ка́ри, не мине́ тебе́ ка́ра, не втече́ш од ка́ри. • -га́ть вопроса – ухиля́тися від пита́ння.

Изгоня́ть, изгна́ть – виганя́ти, виго́нити, ви́гнати, гна́ти, зганя́ти, зігна́ти, викида́ти, ви́кинути, (о мног.) повиганя́ти, повиго́нити, повикида́ти, (всех) ви́зганяти кого́; срвн. Гнать, Выгоня́ть, Сгоня́ть. [Ви́гнати ду́ха нечи́стого (Єв.). Макси́мця не раз з двора́ зганя́ли (Боров.). Та й гово́рять як Госпо́дь гнав Ада́ма з ра́ю (Рудан.). З усі́х устано́в, де він служи́в, його́ повикида́ли (Крим.)]. • -ня́ть (из пределов родного края, республики) юрид. – виганя́ти, виго́нити (за ме́жі рі́дного кра́ю, ба́тьківщини, респу́бліки), (стар.) вивола́ти, сов. ви́волати з чо́го, банітува́ти кого́. [А за ві́що його́ баніто́вано? (Л. Укр.)]. • Он человек опасный, его нужно -на́ть из нашего общества – він люди́на небезпе́чна, його́ тре́ба ви́кинути з на́шого товари́ства. • Его -на́ли из отечества – його́ ви́гнано з рі́дного кра́ю, (стар.) його́ баніто́вано. • -ть плод – зганя́ти, зігна́ти, стра́чувати, стра́тити, потеря́ти за́родок, дити́ну, роби́ти, зроби́ти ви́кидень. • И́згнанный – ви́гнаний, зі́гнаний, (стар.) ви́воланий, баніто́ваний від ко́го (кем). • Изгоня́емый кем – гна́ний від ко́го. [Заби́вцею вона́ до нас прийшла́, від лю́ду гна́на, ски́нена з престо́лу (Грінч.)].

Искуша́ть, искуси́ть – 1) (испытывать, проверять) випробо́вувати, ви́пробувати, спи́тувати, з[ви]віря́ти, з[ви́]ві́рити кого́ чим, на чо́му; (подвергать испытанию) виставля́ти, ви́ставити на спро́бу кого́, що; срвн. Испы́тывать кого что. Он -ша́ет жизнь в опасностях – він ва́жить життя́м (голово́ю) у приго́дах. • Не -ша́й судьбы – не спи́туй, не вивіря́й, не драту́й до́лі. • Не -куси́в человека не узнаешь – не зві́ривши люди́ни, не дізна́єш пра́вди в не́ї; 2) (соблазнять, совращать) споку́шувати, спокуша́ти, спокуси́ти, підку́шувати, підкуша́ти, підкуси́ти, скуша́ти, скуси́ти, (редко) куси́ти кого́ на що, чим, зво́дити, зве́сти, (диал.) ю́дити, з’ю́дити кого́; срвн. Соблазня́ть. [Не переста́нуть споку́шувати її́ на лихе́ (Ор. Лев.). Про́ти «дия́вола», що чату́є коло лю́дської ду́мки та спокуша́є ду́шу… (Крим.). Ти́ми клейно́тами спокуси́в-би й черни́цю (Куліш). Всему́ змія́ вино́ю, змія́ підкуси́ла (Рудан.). Почали́ (чорти́) скуша́ть його́ (Сл. Гр.). Нужда́ ку́сить і веста́лку чи́сту (Куліш). Чорт не спить, а люде́й зво́дить (Номис)]. • -ша́ть на злые дела – підбива́ти, спокуша́ти на лихе́. • -ша́ть чьё сердце (обольщать) – переле́щувати, переле́стити кого́. • -си́ть на соблазн, ко греху – підійти́ кого́, зве́сти кого́, підкуси́ти кого́ на що, до чо́го (на гріх, до гріха́). Искушё́нный – 1) ви́пробуваний, спи́таний, зві́рений. • -ный (умудрённый) опытом – досві́дчений, мудро́ваний. [Тре́ба буть мудро́ваним кото́м, щоб ви́сидіть нена́че неживо́му (Глібов)]. • -ный в превратностях судьбы – (за)гарто́ваний у химе́рній до́лі; 2) споку́шений, підку́шений, зве́дений, (диал.) з’ю́джений. • -ный в искусстве спора, делать что – до́бре досві́дчений (напрактико́ваний) в умі́нні спереча́тися (спо́ритися), ви́пробуваний у чо́му. • -ный в боях – ви́пробуваний у боя́х. • -ный опытом – на́вче́ний до́свідом. • Искуша́емый – випро́буваний, спи́туваний; споку́шуваний.

Карбу́нкул – 1) мин. (цен. камень) – карбу́нкул (-ла), і́скрик (-ка); 2) мед. (опасн. веред) – карбу́нкул (-ла), ву́глик (Мед. Сл.), (угор.) бокорва́н (-на).

I. Лю́ди – 1) лю́ди (-де́й, -дям, -дьми́), ласк. лю́доньки, лю́дочки, (мир, общество) мир (-ру), грома́да; срв. Люд, Народ. [Бог бо́гом, а лю́ди людьми́ (Номис). Узя́в розда́в горі́лку лю́дям (Март.). Ой, лю́доньки! Ой, лю́доньки, пусті́те! (Л. Укр.). Лю́дочки до́брі, побіжі́ть за ним (Мирн.). Ми́ру-ми́ру до їх прихо́дило (Гнід.)]. • Молодые -ди – молоді́ лю́ди, (молодёжь) мо́лодь (-ди), (парни) парубо́цтво. • Старые -ди – старі́ лю́ди. • Окольные -ди – око́личні лю́ди. • Сведущие -ди – досві́дчені (тяму́щі) лю́ди. • Рабочие -ди – робі́тні (робо́чі) лю́ди, робітники́, соб. робітни́цтво. • Он не умеет обращаться с -ми – він не вмі́є пово́дитись із людьми́. • Все -ди смертны – всі лю́ди вмиру́щі, сме́рти не відпе́рти, всім нам там бу́ти. • Что вы за -ди? – Що ви за лю́ди? Хто ви такі́? Що ви таке́? • Порядочные -ди – поря́дні (присто́йні) лю́ди. • Это очень опасные -ди – це ду́же (з їх ду́же) небезпе́чні лю́ди. • Он выходит из ряда обыкновенных -де́й – з йо́го непересі́чна люди́на. • Все мы -ди, да не все человеки – всі ми лю́ди, та не всі лю́дський о́браз ма́ємо. • -ди говорят – лю́ди ка́жуть, (поговаривают) де́йкають, поде́йкують, пле́щуть. • Добрые, злые -ди – до́брі, лихі́ лю́ди. [Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.)]. • На -дя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́, гурто́м і вме́рти не стра́шно. • -де́й много, а человека нет – люде́й си́ла, а люди́ни нема́є. • Народу-то, народу – ровно -де́й – ми́ру-ми́ру, як люде́й. • На свете не без добрых -де́й – в сві́ті не без до́брих люде́й. • За -ми́ говорю – за людьми́ кажу́; коли́ лю́ди бре́шуть, то й я з ї́ми. • Вывести в -ди – ви́вести в лю́ди, (о мн.) повиво́дити в лю́ди. • Выйти в -ди – ви́битися в лю́ди, ви́людніти. • Что -дям, то и нам – що лю́дям, те й нам; що грома́ді, те й ба́бі. • И мы не хуже -де́й – і ми не гі́рші за люде́й, і ми як лю́ди, і ми по-при лю́ди. • В чужих -дях – між чужи́ми людьми́. • Вас же за -де́й считают – вас же за люде́й ма́ють. • На -дях – прилю́дно, на лю́дях; срв. Публи́чно. • Пойти в -ди – піти́ (по)між лю́ди, піти́ на лю́ди. [Не йди між лю́ди (Шевч.)]. • -де́й посмотреть и себя показать – себе́ показа́ти і на люде́й подиви́тися. • На собрании было много -де́й – на збо́рах було́ бага́то люде́й, си́ла люде́й (лю́ду), на збо́ри зійшла́ся вели́ка грома́да. • Покрыться -ми́ – укри́тися людьми́, залюдни́тися. [Майда́н на хвили́ну ожи́в, залюдни́вся (Коцюб.)]; 2) (слуги) лю́ди, че́лядь (-ди), на́ймити́, наймиття́ (-тя́), слу́ги. [Дворо́ва че́лядь (Сторож.). В те́бе наймиття́ лихе́ (Пісня)]. • Ваши -ди хорошо служат – ва́ші слу́ги (лю́ди) до́бре слу́жать. • Он отпустил всех своих -де́й – він повідпуска́в (з до́му) всіх свої́х слуг (люде́й).

Минова́ть, мино́вывать, мину́ть и минова́ть – 1) кого, что (обходить, об’езжать, оставлять в стороне) – мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, о(б)мина́ти, о(б)мину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Я на ті діво́чі голоси́ просто́ й пішо́в, мина́ючи ха́ти (М. Вовч.). Нема́ чого́ стриба́ти нам в ого́нь, коли́ його́ і обмину́ти мо́жна (Грінч.). Пе́вне не додо́му йдеш, бо свій прову́лок промину́в (Грінч.)]. Да -нё́т (-ну́ет) нас чаша сия! – хай мине́ нас ця гірка́ (лиха́) до́ля, ця лиха́ годи́на, (возвыш.) ця ча́ша; 2) что (пропускать, оставлять без внимания) – мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що. [Богоро́дицю так було́ по́спіль прокажу́, не мину́ й сло́ва (Г. Барв.). Не чита́й цього́, промини́ (Брацлавщ.)]. • Мину́я, Минова́в что (за исключением, кроме) – помина́ючи, ви́ключивши що, за ви́нятком, за ви́їмком, крім, о́крі́м чо́го; 3) не -ва́ть (не избежать) чего – не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́ и від чо́го. • Не -ва́ть ему тюрьмы – не мину́ти йому́ в’язни́ці, не втече́ він від ка́ри. • Этого не -ва́ть – цього́ не (об)мину́ти (не (об)мине́ш), від цьо́го не втече́ш. • Как ни беречься, а не -ва́ть ожечься – хоч як береже́шся (стереже́шся), а наре́шті впече́шся. • Чему быть, того не -ва́ть – що ста́тися ма́є, те ста́неться. • Двум смертям не бывать, одной не -ва́ть – сме́рти не відпе́рти; раз ма́ти роди́ла, раз і вмира́ти (Приказки); 4) (о времени) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́ и спли́сти́; срв. Проходи́ть 10. [Мину́ла весна́, лі́то мина́є (Грінч.). Змину́ло ще скі́лькись днів (Крим.). Час іде́, мина́ється (М. Вовч.). І обі́д, і по́лудень мину́всь, а Левка́ нема́ (Квітка). Весна́ на́шої при́язни промину́ла безповоро́тно (Крим.). Уже́ петрі́вочка помина́є (Мил.). Пере́йдуть віки́, світ зава́литься (Рудан.). Зійшло́ і лі́то (Борзенщ.). Збі́гло кі́лька ро́ків (Коцюб.)]. • Зима ещё не -ва́ла – зима́ ще не мину́ла(ся), не промину́ла, не перейшла́, не перезимува́лася. • Вся беда -ва́ла – все ли́хо мину́лося. [Згада́й ли́хо, та й байду́же: мину́лось, пропа́ло (Шевч.)]. • Срок уже -ну́л – те́рмін (речіне́ць, строк) уже (про)мину́в, ви́йшов, (истёк) упли́в. • Опасность -ва́ла – небезпе́ка мину́ла(ся). • Ему -ну́ло двадцать лет – йому́ мину́ло (ви́йшло, перейшло́) два́дцять ро́ків, йому́ дійшо́в, йому́ помину́в двадця́тий рік. • Минова́вший – що мину́в(ся), промину́в и т. п.; мину́лий, перебу́тий. [Страшни́й та остато́чно щасли́во перебу́тий епізо́д (Франко)].

Мысль – ду́мка, га́дка, мисль и (реже) ми́сля (-лі), ду́ма, дум (-му), по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), ум.-ласк. ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка. [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Шевч.). На́прямки філосо́фської ду́мки (Основа 1915). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Грінч.). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (Франко). Ста́ли у́мисли коза́цьку го́лову розбива́ти (Ант.-Драг.). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М. Вовч.). Ви́орала дівчино́нька ми́слоньками по́ле (Чуб. V). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л. Укр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Шевч.)]. • -ль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ця), шляхе́тна ду́мка (ду́ма). [Творе́ць висо́ких дум (Самійл.) Гніздо́ думо́к висо́ких (Франко)]. • -ль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка. • -ль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка. • -ль предвзятая, задняя, преступная – упере́дня, потає́нна, злочи́нна ду́мка. • Делать что с предвзятою -лью – роби́ти що з упере́дньою ду́мкою (з упере́дженням). • Говорить с задней -лью – говори́ти (каза́ти) з потає́нною ду́мкою (зна́рошна), (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) на здога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти. • Иметь заднюю -ль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку. • -ль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́м(к)а. • -ль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка). [В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л. Укр.)]. • -ль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́м(к)а. • Руководящая, главная -ль сочинения – провідна́, головна́ ду́мка (іде́я) тво́ру. • Без -лей – без думо́к, безду́мно. [Безду́мно ди́влячись (Л. Укр., Крим.)]. • В -лях – на ду́мці, у ду́мці; срв. Мы́сленно. [Мо́вив собі́ на ду́мці (Кониськ.). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (Васильч.)]. • Иметь в -лях – ма́ти на ду́мці, поклада́ти в думка́х, в голові́ кла́сти, в го́лову собі́ кла́сти. [Не мав на ду́мці (Коцюб.). І в го́лову собі́ не кла́ла (Сторож.)]. • И в -лях не было, и в -лях не имел – і ду́мки (га́дки) не було́, і на ду́мці не було́, і ду́мки не мав, і ду́мкою не вів, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́в про що, за що. [За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (Н.-Лев.). Ти собі́ і в го́ловах не поклада́й! (Квітка). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (Франко)]. • Мне это не по -ли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би). [Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (Метл.). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Чуб. V)]. • По -ли автора – на ду́мку (на га́дку) а́второву, я́к гада́є а́втор. • При одной -ли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це. [Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (Коцюб.)]. • С такими -лями – у таки́х думка́х, з таки́ми думка́ми. • Вертится -ль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка). • Взвешивать в -лях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях). • Высказывать -ль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку). • Не допускать и -ли – і в ду́мці не ма́ти, і в голові́ не поклада́ти, і в го́ловах не поклада́ти, і ду́мки не припуска́ти. • Навести на -ль кого – на ду́мку наверну́ти кого́. • Наводить на -ль (намекать) – дава́ти на ро́зум, каза́ти на здо́гад. • Обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що. • Одна -ль опережает (обгоняет) другую – ду́м(к)а ду́м(к)у поганя́є (пошиба́є, пошива́є), (поэт.) за ду́мою ду́ма ро́єм виліта́є (Шевч.). • Обуревают меня -ли – беру́ть мене́ гадки́ (думки́), обляга́ють гадки́ (думки́) го́лову, обсіда́ють мене́ ду́ми (думки́), (поэт.) ми́слоньки зано́сять (Метл.). • Осенила -ль – зри́нула (в голові́) (осия́ла) ду́мка, (фамил.) стре́льнула, (шибну́ла) ду́мка. [Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Грінч.)]. • Отрешиться от -ли – зректи́ся ду́мки, поки́нути ду́мку. • Потерять -ль – спусти́ти з ду́мки. • Избавиться от -ли – позбу́тися ду́мки. • Притти на -ль – спа́сти (впа́сти, прийти́) на ду́мку, наверну́тися на ду́мку. [На ду́мку мені́ спа́ло (Звин.). До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (Кониськ.)]. • Приходить к -ли (к заключению) – прихо́дити до ду́мки (до ви́сновку). • Постичь -ль чью – збагну́ти ду́мку чию́. • Подать, дать -ль – пода́ти ду́мку, на ро́зум посла́ти кому́ (Квітка). • Вот так дельная -ль! – от так розу́мна (путя́ща) ду́мка! • Пугать (разгонять) -ли – поло́хати думки́. [Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (Вороний)]. • Меня пугает -ль, мне страшно при -ли – мене́ ляка́є ду́мка, мені́ стра́шно (ля́чно) на саму́ ду́мку. • Собираться с -лями – збира́ти (доку́пи) думки́, змірко́вуватися, (перен.) ро́зуму збира́ти. [Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.)]. • У него явилась -ль – з’яви́лася в йо́го ду́мка (Грінч.). • От -лей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є (Грінч.). • Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку). • Я относительно этого одних с вами -лей – я про це (книжн. що-до цьо́го) таки́х са́мих думо́к, як і (що й) ви, у ме́не одна́кові з ва́ми думки́ про це (що-до цьо́го). • Я сказал это без всякой дурной -ли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру). • Образ -лей – на́прям думо́к, спо́сіб ду́мання (ми́слення) (Франко). • Хорошей -лью не грешно воспользоваться – з до́брої ду́мки не гріх і скористува́тися. • Книга эта богата -лями – ця кни́жка бага́та на думки́. • Эта -ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця). • Одна -ль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́. • Узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати. • Он хорошо выражает (свои) -ли – він до́бре висло́влює (вимовля́є) свої́ думки́, у йо́го хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́). • Пьяного речи – трезвого -ли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́. • -лям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́.

Наступле́ние – 1) (на кого, на что) на́ступ (-пу), (действие ещё) наступа́ння; (нападение) на́пад (-ду), (действие ещё) напада́ння на ко́го, на що. [Тяжкі́ гріхи́ впини́ли пре́дків на́ших від на́ступу на христия́нські зе́млі (Куліш). На́ступ на всьому́ фро́нті на капіта́л (Пр. Правда). Не боя́лися наступа́ння зоко́лу (Рада)]. • При -нии, во время -ния – під час на́ступу, за на́ступу; наступа́ючи. • Вести, повести -ние – наступа́ти, ве́сти́ (прова́дити, роби́ти), пове́сти́ на́ступ, (начинать, начать) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) на́ступ. • Переходить, перейти в -ние на кого, на что – перехо́дити, перейти́ до на́ступу, почина́ти, поча́ти на́ступ, наступа́ти, руша́ти, ру́шити на ко́го, на що. • Переход в -ние – перехі́д до на́ступу. • Генеральное -ние – зага́льний на́ступ, зага́льна ата́ка [Ті́ні немо́в-би чека́ли га́сла, щоб поча́ти зага́льну ата́ку на ві́льні просто́ри сві́ту (Кінець Неволі)]; 2) (о времени, сроке) настава́ння, оконч. наста́ння́ (-ння́), (редко, диал.) настаття́ (-ття́), (приход) надхо́дження, оконч. надхі́д, прихі́д (-хо́ду), (начало) поча́ток (-тку). [В Йо́сифа-ж роди́лося два си́ни, до наста́ння семи́ год голо́дних (Біблія). Мрі́ї про настання́ на землі́ золото́го ві́ку (М. Калин.)]. • При -нии, с-нием чего – коли́ (як) настає́ (надхо́дить, захо́дить, в прошлом: настава́ло, наста́ло и т. п., в будущем: наста́не и т. п.; срв. Настава́ть) що, (о времени, но не о сроке ещё) з чим, з прихо́дом (редко з настава́нням, з наста́ння́м, з надхо́дом) чого́, (с началом чего) на (при) поча́тку чого́. • При -нии весны – коли́ (як) настає́ и т. п. весна́, об весні́, (с -нием) з весно́ю, з прихо́дом весни́. • При -нии, с -нием ночи – коли́ (як) настає́ и т. п. ніч. • При -нии опасности – коли́ захо́дить (настає́ и т. п.) небезпе́ка. • При -нии срока – коли́ (як) настає́ и т. п. те́рмін (строк, речіне́ць).

I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь – 1) (стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)]. • Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́. • Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця. • Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку. • Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили). • При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти. • Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни); 2) (возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)]. • Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито). • Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру? • В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)]; 3) -ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)]. • Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти). • Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться. • Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в. • Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно. • Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища. • Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.); 4) -ди́ться (только несов.) – а) (быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)]. • -ться в бегах, см. Бег 2. • -ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти. • -ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним. • -ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)]. • -ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го. • -ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)]. • -ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)]. • -ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го. • -ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре. • -ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою). • Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка. • -ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)]. • -ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні. • -ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим. • -ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х. • -ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)]. • -ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти. • -ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)]. • -ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися. • -ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі. • -ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му. • Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́. • Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові. • Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном. • Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі. • -дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти; б) (о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)]. • Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики. • Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю. • Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н. • Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)]. • Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)]. • -щийся близко – близьки́й, по́близький. • -щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній. • -щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)]. • -щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)]. • -щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го. • -щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть).

Неблагополу́чие – 1) недо́бра до́ля, неща́стя (-тя), негара́зд (-ду); 2) (опасность) небезпе́ка, небезпе́чність (-ности).

Неблагополу́чный – 1) (неудачный, неблагоприятный) нещасли́вий. • -ный исход дела – нещасли́вий кіне́ць спра́ви. • Случилось что-то -ное – ста́лося щось недо́бре (нела́дне), ста́лося яке́сь неща́стя. [Щось нела́дне йому́ ста́лося (Звин.)]; 2) (опасный) небезпе́чний, (рус.) неблагополу́чний, (сомнительный) непе́вний. [Що там неблагополу́чного в жита́х? жук? му́ха? чи що? (Кониськ.)]. • Местность -на по холере – місце́вість небезпе́чна на холе́ру (холе́рно непе́вна). • -ный в отношении эпидемии – небезпе́чний від по́шести, по́шесно непе́вний; 3) (о человеке: несчастный) неща́сний, нещасли́вий, безтала́нний.

Остерега́ть, остере́чь – 1) кого – остерега́ти, остерегти́, за[пере]стерега́ти, за[пере]стерегти́. • -га́ть кого от чего (опасности) – о[за]стерега́ти кого́ проти чо́го (небезпе́ки); 2) кого, что (оберегать) – стерегти́, устерегти́ кого́, чого́ и що, берегти́, уберегти́. [Стерегти́ садка́ и садо́к]. См. ещё Оберега́ть, Охраня́ть. Остерега́емый – 1) о[за]стере́гуваний; 2) стере́жений.

Отвраща́ть, отврати́ть – 1) відверта́ти, відверну́ти, відво́дити, відве́сти́, відхиля́ти, відхили́ти кого́, що від ко́го, від чо́го. • -ти́ть беду, несчастие, опасность, смерть и т. п. – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) ли́хо, неща́стя, небезпе́ку, смерть від ко́го. Срв. Предотвраща́ть. • -ть взоры, лицо от кого, от чего – відверта́ти (відверну́ти), відво́дити (відве́сти́) о́чі, лице́ від ко́го, від чо́го; 2) безл. верну́ти, відверну́ти кого́ від чо́го. Срв. Отвора́чивать и Вороти́ть 2. • Отвращё́нный – відве́рнений и відве́рнутий, відве́дений.

Отвраще́ние – 1) відверта́ння, відве́рнення. • Для -ния опасности – щоб відверну́ти (усу́нути) небезпе́ку; 2) не́хіть (-хоти) до чо́го, відворо́т від чо́го, осору́га на що; (омерзение) оги́да, оги́дження, гидли́вість, оги́дливість, гидува́ння, обри́да, обри́дження, обри́дливість (-вости), о́бридь (-ди), (с оттенком презрения) відра́за до ко́го, до чо́го и проти ко́го, проти чо́го. • -ние от пищи (к пище) – не́хіть до ї́жі. • До -ния – до не́схочу, до обри́дження, до прикрі́ння. • Устать до -ния ко всему на свете – утоми́тися до осору́ги на світ ці́лий. • Вызывать, возбуждать чувство -ния в ком, внушать чувство -ния кому – виклика́ти (прокида́ти) в ко́му почуття́ оги́ди (гидли́вости, оги́дливости, обри́дливости, гидува́ння, відра́зи), мерзи́ти кому́, бри́дити кому́. • Питать, чувствовать, испытывать -ние к кому, к чему – почува́ти оги́ду (оги́дливість…) до ко́го, до чо́го, бри́дитися ким, чим. Срв. Бре́згать, Гнуша́ться.

Отде́лываться, отде́латься – 1) (покончить с работой) оброби́тися, упо́ратися (з чим); 2) обробля́тися, бу́ти обро́бленим, виробля́тися, бу́ти ви́робленим, викі́нчуватися, бу́ти ви́кінченим, опоряджа́тися и т. д., см. Отде́лывать 2; 3) (отвязаться, избавиться) збува́тися, збу́тися кого́, чого́ и збува́ти, збу́ти кого́, що, відкара́скуватися, відкара́скатися, відпе́куватися, відпе́катися від ко́го, від чо́го, сов. скара́скатися, спе́катися, зди́хатися кого́, чого́, відскіпа́тися, віджуха́ритися, відге́тькатися від ко́го, від чо́го. • Как бы мне от него -латься – я́к-би мені́ його́ збу́тися (спе́катися, зди́хатися), я́к-би мені́ від ньо́го відкара́скатися (відпе́катися, відскіпа́тися). • Теперь не -лаешься от беды – тепе́р не збу́дешся (не скара́скаєшся, не спе́каєшся, не зди́хаєшся) ли́ха, біди́. • Наделали беды, а мне теперь -вайся за вас – нароби́ли ли́ха, а я тепе́р відбува́й(ся) за вас. • Он избежал грозившей ему опасности, -вшись одним страхом – він вратува́вся від небезпе́ки, що йому́ загро́жувала, сами́м переля́ком відбу́вшися (перебу́вшися). • -ваться от кого, от чего чем – збува́ти кого́, що чим, відбува́тися від ко́го, від чо́го чим. • -ваться от вопроса шуткой (шутками) – збува́ти пита́ння жа́ртом (жа́ртами). Срв. Отвя́зываться, Отгова́риваться, Отверте́ться.

Отча́янный – 1) (полный отчаяния) розпа́чливий, розпу́чливий. • -ный крик, плач – розпа́[у́]чливий, несамови́тий, шале́ний, навісни́й (крик, плач). [Чи ті́льки в ка́зці ле́бідь умира́є не з кри́ком навісни́м, а з лю́бим спі́вом? (Л. Укр.)]. • -но – розпа́[у́]чливо; шале́но, несамови́то; 2) (о человеке: кому всё нипочём) о(д)чайду́шний, запе́клий, навісноголо́вий, шале́ний, неприторе́нний, забісо́ваний. • -ная голова, башка – шиба́й-голова́, очайду́ха (общ. р.), одчаю́га (общ. р.); 3) (крайний и опасный) о(д)чайду́шний. • -ный поступок, -ная храбрость – очайду́шний учи́нок, очайду́шна хоро́брість. • Употребить последнее -ное средство (прибегнуть к…) – вжи́ти оста́ннього очайду́шного за́собу, спо́собу, на одча́й душі́ (на одча́й бо́жий) пусти́тися (піти́). • -ное (безнадёжное) дело, положение – безнаді́йна спра́ва, безнаді́йне стано́вище. • Очутиться в -ном положении – опини́тися в безнаді́йному стано́вищі. • Отча́янно – о(д)чайду́шно, запе́кло, шале́но, несамови́то, безнаді́йно. • Сражаться -но – би́тися шале́но (очайду́шно, несамови́то). • Защищаться -но – борони́тися шале́но (очайду́шно). • Она больна -но – вона́ хо́ра безнаді́йно.

Охраня́ть, охрани́ть – охороня́ти, охорони́ти, оберега́ти, берегти́, оберегти́, уберега́ти, уберегти́, стерегти́, устерегти́ кого́, що и чого́ від ко́го, від чо́го. • -ня́ть порядок – стерегти́ ладу́. • Бдительно -ня́ть что – пильнува́ти кого́, чого́, чу́йно охороня́ти кого́, що, чу́йно стерегти́ кого́, чого́. [Козаки́, пильну́ючи шляхі́в тата́рських, става́ли короля́м у вели́кій приго́ді (Куліш)]. • -ня́ть от опасности – обезпе́чувати. • Охраня́емый – стере́жений, бере́жений, пильно́ваний. • Охранё́нный – охоро́нений, устере́жений, убере́жений, допильно́ваний.

Подверга́ть, подве́ргнуть чему – піддава́ти, підда́ти чому́, під що. [Піддава́ла кри́тиці тради́ції та інтере́си, во ім’я́ яки́х від не́ї вима́гано жертв (Доман.). Не хо́чемо піддава́ти ва́шу індивідуа́льність анатомі́чній опера́ції (Крим.)]. • -га́ть, -нуть возможности чего-л. неприятного – наража́ти, нарази́ти на що, підво́дити, підвести́ під що. • Его -га́ли большой опасности – його́ наража́ли на вели́ку небезпе́ку. • -га́ть чему-л. неприятному себя – наража́тися на що. [Я не проси́в тебе́ поки́нуть ві́ру, лише́ не виставля́тися прилю́дно, не наража́тися на небезпе́чність (Л. Укр.)]. • -га́ть опасности свою (чью) жизнь (здоровье) – ва́жити свої́м (чиї́м) життя́м (здоро́в’ям); (испытанию) виставля́ти, ви́ставити на спро́бу. [Зна́ючи як у ті часи́ на мужика́ диви́лись, ми зрозумі́ємо, на яку́ страшну́ спро́бу ви́ставила до́ля украї́нську мо́ву (Єфр.)]. • Он был -гнут жестоким испытаниям судьбы – завдала́ йому́ до́ля бага́то тяжко́го в житті́. • -га́ть испытанию качество чего – піддава́ти спро́бі що. • -га́ть, -нуть наказанию – завдава́ти, завда́ти ка́ри кому́ и на ка́ру кого́. • Его -ли тяжкому наказанию – його́ завдали́ на тя́жку́ ка́ру. • -га́ть ответственности (привлекать) – притяга́ти (притягти́) кого́ до відповіда́льности. [За зловжива́ння його́ притя́гнено до відповіда́льности]; (штрафу) піддава́ти, підда́ти ка́рі, пені́, накида́ти пеню́; (обыску) кого – роби́ти трус (реві́зію) у ко́го, труси́ти кого́; (заключению в тюрьме) садови́ти, посадови́ти у в’язни́цю, у ве́жу, у тюрму́. • -га́ть пересудам чьё доброе имя – вво́дити, ввести́ у (не)сла́ву кого́, пуска́ти погові́р на ко́го. [Сва́тай мене́, коза́ченьку, не вводь у несла́ву]; (себя) у несла́ву вхо́дити. [Сама́-ж бо ти, дівчи́нонько, у несла́ву вхо́диш, що пізне́нько-неране́нько із ву́лиці хо́диш]. • -га́ть посмеянию – виставля́ти, ви́ставити на глум, на по́сміх. • -га́ть операции кого – піддава́ти, підда́ти під опера́цію кого́. • -га́ть, -нуть действию огня, холода – виставля́ти, ви́ставити на спро́бу вогне́м, хо́лодом. • Подве́ргнутый чему – ві́дданий під що, нара́жений на що, підве́дений під що.

Подверга́ться, подве́ргнуться чему – підпада́ти, підпа́сти, під що підляга́ти, підлягти́ чому́, зазнава́ти, зазна́ти чого́. [Підпада́в під уся́кі переслі́дування. Має́тності ви́лученого від це́ркви підляга́ли конфіска́ті (Ор. Левиц.). Обшліхто́вування… зазнає́ індивідуа́льний твір, з уст до уст перехо́дячи (Єфр.)]. • -ся опасности – наража́тися на небезпе́ку. • -ся наказанию – здобува́тися, здобу́тися ка́ри; підпада́ти, підпа́сти під ка́ру. • -ся чьему гневу – підпа́сти під чий гнів, зазна́ти чийо́го гні́ву. • -ся изменениям – зазнава́ти, зазна́ти змін. • -ся штрафу – підпада́ти, підпа́сти пені́. • -ся ответственности – підпада́ти, підпа́сти під відповіда́льність. • -ся порицанию – зазнава́ти, зазна́ти дога́ни. • -ся влиянию – підпада́ти, підпа́сти під вплив. • -ся участи тяжкой (скорбной) – зійти́ на тяжку́ (на скорбо́тну) путь. • Он -ется насмешкам – його́ беру́ть на глум, на глу́зи. • Эта страна часто -ется наводнениям – цю краї́ну ча́сто залива́є водо́ю. • -ся нападению – зазнава́ти, зазна́ти на́паду. • Подве́рженный – підпа́лий, пі́дданий чому́. • Быть -ным чему, см. Подверга́ться, подве́ргнуться. • Он -жен припадкам головной боли – у йо́го (його́ и йому́) часа́ми боли́ть голова́. • Он -жен вспышкам гнева – його́ ча́сто гнів напада́є. • Я -жен (часто -га́юсь) простуде – я ле́гко засту́джуюся (пересту́джуюся).

Предваря́ть, предвари́ть – 1) кого чем – упереджа́ти, упереди́ти, попереджа́ти, попереди́ти кого́ чим, запобіга́ти, запобі́гти кого́. • -ри́ть кого своим приходом – попереди́ти (упереди́ти) кого́ свої́м прихо́дом, попе́реду прийти́ за ко́го; 2) кого о чём – попереджа́ти, попереди́ти, перестерега́ти, перестерегти́, остерега́ти, остерегти́ кого́ про що; срв. Предупрежда́ть и Предостерега́ть. • -ри́ть кого об опасности – перестерегти́, остерегти́ кого́ про небезпе́ку (перед небезпеко́ю); 3) (предотвращать) запобіга́ти, запобі́гти чому́. • -ри́ть порчу продуктов присмотром – запобі́гти псува́нню ха́рчи до́глядом. • Предварё́нный – попере́джений, упере́джений; перестере́жений, остере́жений; запобі́жений.

Предотвраща́ть, предотврати́ть что – запобіга́ти, запобі́гти чому́, відверта́ти, відверну́ти (завча́су) що. • -ти́ть беду (несчастье) – запобі́гти ли́хові. [Мо́жна бу́ло запобі́гти ли́хові завчасу́ (Грінч.)]. • -ти́ть опасность – відверну́ти небезпе́ку, запобі́гти небезпе́ці. • Предотвращё́нный – запобі́жений, відве́рнутий (відве́рнений). • -ться – відверта́тися, бу́ти запобі́женим, відве́рнутим. • Несчастные случаи -ща́ются осмотрительностью – нещасли́ві ви́падки оба́чливістю відверта́ються.

Предстоя́ть – 1) перед кем – стоя́ти поперед ко́го, стоя́ти, пристоя́ти перед ким. [Він забу́в, де він, перед чиї́м лице́м пристої́ть (Єфр.)]; 2) за кого, см. Предста́тельствовать; 3) при чём – бу́ти прису́тнім при чо́му, бу́ти при чо́му; 4) кому (быть впереди, предвидеться) – бу́ти перед ким, ма́тися кому́. [Ма́ється й мені́ (ма́ю й я) у ві́йсько йти́. Ма́лося мені́ (мав я) ї́хати на з’їзд]. • Ему -и́т большая работа – він ма́тиме вели́ку пра́цю. • Мне -и́т далёкая дорога – я ма́ю ї́хати в дале́ку доро́гу. • Мне -и́т неприятный разговор – ма́є бу́ти в ме́не при́кра розмо́ва. • Ему -и́т большая опасность – ма́є бу́ти (загро́жує) йому́ вели́ка небезпе́ка. • Ему -и́т большой подвиг – перед ним вели́кий по́двиг (вели́ке ді́ло). • -и́т кому что делать – ма́є роби́ти (зроби́ти) хто щось. • Вам -и́т отвечать за это – ви ма́єте за це відповіда́ти.

Презира́ть, презре́ть – 1) кого, что (пренебрегать, считать ничтожным) – гордува́ти, згордува́ти, горди́ти, пого́рджувати и -джа́ти, погорди́ти ким, чим, зневажа́ти (поневажа́ти), знева́жити кого́, що, не́хтувати, зне́хтувати ким, чим и кого́, що, ганьбува́ти, зганьбува́ти ким; см. Пренебрега́ть. [Мо́ву украї́нську серед па́нства за мужи́цьку ма́ли й гордува́ли не́ю (Єфр.). Пого́рджує неду́жим і дітвора́ (Св. П.). Їх я зневажа́ю з ціло́го се́рця (Крим.). Святі́ права́ знева́живши наро́дні, мене́ замкну́ли у темни́цю (Грінч.). Чи моє́ю ма́ткою ганьбу́єш? (Чуб.)]. • -рать почести, богатство, славу – пого́рджувати ша́ною, бага́тством, сла́вою; 2) что (считать нипочём, не бояться) – не дба́ти про що, на що, не вважа́ти на що, не боя́тися чого́. • Презира́ть угрозы, опасность, смерть – не вважа́ти (не дба́ти) на погро́зи, на небезпе́ку, на смерть, не боя́тися погро́з, небезпе́ки, сме́рти. [Ой п’є вдова́, гуля́є, вона́ на смерть не дба́є], Презира́емый – не́хтуваний, пого́рджуваний від ко́го (кем). • Пре́зренный (прич.) – пого́джений, згордо́ваний, з[по]нева́жений, (сильно) упослі́джений від ко́го. • -ться – зневажа́тися, поневажа́тися, не́хтуватися, бу́ти з[по]нева́женим, зне́хтуваним.

Пренебрега́ть, пренебре́чь (кем, чем или (реже) кого, что) – не́хтувати, зне́хтувати, поне́хтувати ким, чим и кого́ що, гордува́ти, згордува́ти, погордува́ти, пого́рджувати и погорджа́ти, погорди́ти, горди́ти, зго́рджувати и згорджа́ти, (сов.) згорди́ти ким, чим, поневіря́ти, поневі́рити ким, ганьбува́ти, по[з]ганьбува́ти ким, (оставлять без внимания, запускать) занеха́ювати, неха́яти, занеха́яти и занеха́ти, (о мн.) позанеха́ювати кого́, що, зане́дбувати, занедба́ти, (о мн.) позане́дбувати кого́ що, (мало ценить) легкова́жити, злегкова́жити що, не дба́ти про що, (не уважать) зневажа́ти, знева́жити, (о мн.) позневажа́ти кого́, що, (брезгать) гре́бувати и гре́бати, погре́б(ув)ати ким, чим, (считать за ничто) упослі́джувати и упосліджа́ти, упослі́дити кого́, що, бра́ти, узя́ти кого́, що-не́будь за ніза́що, (описат.) пуска́ти, пусти́ти за ві́тром, ки́дати, ки́нути під ла́ву що. [Не́хтував своє́ ті́ло (Грінч.). Не́хтує свої́ми обо́в’язками (Грінч.). Піді́йметься уго́ру, кого́ зне́хтували лю́ди (Куліш). Він на́ми горду́є (М. Вовч.). Убо́гими не горди́ла (Драг.). Не горду́й ти життя́м молоди́м (Грінч.). Свої́ спра́ви занеха́яв за-для ді́ла грома́дського (Єфр.). Ка́мінь, що занедба́ли будівни́чі, той став у го́лову угла́ (Єванг.). Люде́й і сла́ву занедба́ла (Котл.). Він мо́ву свою́ зневажа́є як жарго́н (Грінч.). Рі́дною культу́рою не гре́бували (Єфр.). Згордо́вано тобо́ю невимо́вно (Куліш). Євменчуки́ пусти́ли ба́тьківський зако́н за ві́тром (Кониськ.)]. • Не надо ничем -га́ть – не тре́ба нічи́м (нічо́го) не́хтувати. • -га́ть опасностью – пого́джувати, не́хтувати небезпе́кою. • -бре́чь добрыми советами – занедба́ти (занеха́яти) до́бру пора́ду. • Пренебрега́емый – пого́рджуваний, не́хтуваний, занеха́юваний, упослі́джуваний. • Пренебрежё́нный – з[по]гордо́ваний, пого́рджений, зне́хтуваний, занеха́яний, зане́дба́ний, знева́жений, упослі́джений від ко́го. [Знева́жене коха́ння. На́ша мо́ва зоста́лась упослі́дженою (Куліш)].

При́знак – 1) озна́ка, позна́ка, призна́ка, прикме́та, знак (-ку), слід (-ду) чого́. [Це озна́ка духо́вої сла́бости (Єфр.). Хоч як шука́в, та не поба́чив на́віть і позна́ки (Крим.). І призна́ки на́віть нема́ тепе́рки, що був став (Камен. п.)]. • Верный -знак – пе́вна озна́ка. • Существенный -знак – істо́тна озна́ка. • Отличительный -знак – відмі́нна озна́ка или просто відмі́на, відзна́ка. [Ро́зум – ця відзна́ка люди́ни]. • По внешним -кам – з зо́внішніх озна́к. • Поступок этот есть -знак прекрасной души – вчи́нок цей – прекра́сної душі́ озна́ка. • -ки болезни – озна́ки (призна́ки) хоро́би. • При малейшем -ке опасности – при найме́ншому знаку́ небезпе́ки. • От прежней красоты и -ка не осталось – від попере́дньої краси́ і знаку́ (слі́ду, позна́ки) не лиши́лось. • Видеть в чём -знак – ба́чити в чо́му прикме́ту, озна́ку и т. д., ма́ти що за знак. [Учи́тель тільки кивну́в; се вже ма́ли за знак, що серди́тий, і приміча́ли (Свидн.)]. • Быть служить, являться -ком чего – бу́ти озна́кою, прикме́тою и т. д. чого́, пра́вити (служить) за озна́ку чого́. • Это есть, является -ком силы – це – озна́ка си́ли. • Нет и -ка кого, чего – нема́ й знаку́ (слі́ду, призна́ки, натя́ми), нема́ й зазо́ру (зазо́ром), нема́ й прислі́дку кого́ чого́. [Ніде́ й зна́ку́ не було́ яко́гось житла́. У йо́го куре́й і зазо́ром нема́ (Черк. п.). Його́ й прислі́дку тут не було́]. • Отвечать каким-л. -кам (иметь их) – ма́ти озна́ки які́. • -ки делимости, мат. – озна́ки поді́льности; 2) (примета предвещательная) прикме́та; см. Приме́та. [Де пога́на прикме́та, що ку́рка пі́внем заспіва́ла]. • Хороший -знак – до́бра прикме́та.

Пуска́ться, пусти́ться – 1) страд. – пуска́тися, бу́ти пу́щеним куди́. • Зрители -ска́ются сюда бесплатно – глядачі́в пуска́ють сюди́ безпла́тно; 2) возвр. – пуска́тися, пусти́тися, (отправляться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, мандрува́ти, помандрува́ти, (направляться) подава́тися, пода́тися куди́. [Ляга́ючи спа́ти, на́че пуска́єшся пли́сти по мо́рю но́чи (Коцюб.). Мі́дяні чо́вна, золоті́ ве́сла, ой пу́стимо-ж ся на ти́хий Дуна́й (Ант.-Драг. І.). Пу́стимось кі́ньми, як дрі́бен до́щик (Ант.-Драг. І.). Не трать, ку́ме, си́ли, пуска́йсь на дно́ (Грінч. I)]. • -ска́ться в свет – піти́ у світи́, світа́ми. • -ска́ться, -сти́ться в (дальний) путь, в (дальнюю) дорогу – пуска́тися, пусти́тися, мандрува́ти, помандрува́ти в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу, (двинуться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу. [І в дале́кую доро́гу знов іти́ пусти́вся (Рудан.). А по го́лому степу́, мов та бурла́цька до́ля у сві́ті, помандрува́ло безрі́дне покоти́поле (Васильч.)]. • -сти́ться по тропинке в горы – пода́тися сте́жкою в го́ри. • -сти́ться в море – пусти́тися, пода́тися в мо́ре. • -сти́ться вплавь – плавця́ піти́, пусти́тися. • -ска́ться, -сти́ться в опасное, в рискованное предприятие – іти́, піти́ на небезпе́чну спра́ву, розпоча́ти непе́вне ді́ло, взя́тися до рискови́тої спра́ви. • -ска́ться, -сти́ться на удалую, на удачу, на счастье – навмання́ пусти́тися, на одча́й душі́, на ща́стя іти́, піти́. • -сти́ться на пропалую – пусти́тися бе́рега. • Он -тился во все нелёгкие – він зовсі́м бе́рега пусти́вся. • -сти́ться на произвол судьбы – зда́тися на призволя́ще, на бо́жу во́лю. • -сти́ться на авось – піти́, пусти́тися навмання́, на гала́(й) на бала́(й). [Пусти́вся на гала́ на бала́, та й збу́вся вола́ (Кониськ.)]. • -ска́ться, -сти́ться на хитрость, на хитрости – бра́тися, взя́тися (іти́, піти́, підніма́тися, підня́тися) на хи́трість, на хи́трощі. [Слу́хайте лише́нь, на яку́ хи́трість узя́вся мій при́ятель (Франко). Тре́ба Окса́ні на хи́трощі підніма́тися (Квітка)]. • Он -ска́ется давать советы – він бере́ться дава́ти пора́ди; 3) (броситься) пусти́тися, ки́нутися, вда́ритися, погна́тися, порва́тися, пода́тися, (приняться) взя́ти, ру́хнути. [Ви́скочив і як опа́рений пода́вся да́лі (Васильч.). Як узя́в він ї́хати (Рудч.). Оце́ зі́лля рухне́ рости́ після дощу́ (Борз.)]. • -ститься бежать – ки́нутися (пусти́тися, уда́ритися, взя́ти) бі́гти, ки́нутися на втьо́ки. [Верті́вся між соба́ками, одго́нився – да́лі уда́рився бі́гти (Васильч.). Узя́в бі́гти (Звин.)]. • -ститься в бега – змандрува́ти, (образно) піти́ в до́вгі ло́зи. [Но́ги на пле́чі та й гайда в до́вгі ло́зи (Кониськ.)]. • -сти́ться в погоню, вслед за кем – пусти́тися, ки́нутися, уда́ритися на(в)здогі́н за ким. [Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти, пусти́лися за мно́ю наздогі́н (Франко)]. • Он -сти́лся стрелою – він ки́нувся, погна́вся як стріла́. • -сти́ться рысью, в галоп – пусти́тися ри́стю, пусти́тися, погна́тися, побі́гти вчвал. • -сти́ться на неприятеля, в атаку – піти́, ру́шити, ки́нутися на во́рога, в ата́ку. • -сти́ться в пляску или плясать – піти́ в тане́ць або́ танцюва́ти, погна́тися в тане́ць. [Па́ри ра́птом погна́лись у свій тане́ць (О. Пчілка)]; 4) (вдаваться) вдава́тися, вда́тися, ударя́тися, уда́ритися, вкида́тися, вки́нутися в що. • -ска́ться, -сти́ться в разговор, -ры – захо́дити, зайти́, увіхо́дити, увійти́ в розмо́ву, в ре́чі. [Він зайшо́в у розмо́ву з жи́дом (Корол.). Ввійшо́в із не́ю в ре́чі (Гр.)]. • -сти́ться в обширнейшие рассуждения, у разглагольствования – вда́тися, уда́ритися в безконе́чне розумува́ння, в балакани́ну, в просторі́кування.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Вид – 1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид; 4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. 5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид; 6) (биол.) відміна, вид; 7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь); 8) (грам.) вид, форма; 9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки: • будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі); • быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого; • быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого; • в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів; в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…; • в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку; • в виде прогонных и суточных – як прогони та добові; • в виде процента – як процент; • в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого; • в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою); • в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…; в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище; • в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого; • в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що); • в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…); • в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; • в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що; • в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…; • величественный вид – величний вигляд; • в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані; • видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований; • видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето; • вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання; • видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано; • видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати; • виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє; • виды спорта – види спорту; • в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…); • в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться); • в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще; • в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі; • в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою); • внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода); • в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч; • в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися); • в связанном виде (хим.) – у сполуках; • все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…); • всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); • в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою); • в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових; • в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу; • в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши; • в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті; • в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді; • выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися; • делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…); • дерзкий вид – зухвалий вигляд; • для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору; • заочный вид обучения – заочна форма навчання; • зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду;  • идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці); • из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою); • имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що; • имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]; • иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що; • иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим; • иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий); • иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що; • имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати; • имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…; • каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає; • кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?; • можно представить в виде – можна подати у вигляді; • на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх; • на виду – на оці; на видноті; • на виду быть у кого – бути перед очима в кого; • на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно); • надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі; • не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги; • не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи; • не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак; • не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…; • не упускать из виду – не спускати з ока; • никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]; • общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…; • по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий); • по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою; • подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби; • под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що; • показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки; • поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що; • потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що; • при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що; • при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку; • приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати); • приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду; • принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик); • принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду]; • принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать; • растерянный вид – спантеличений вигляд; • скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися; • совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова; • ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому; • странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид); • у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря; • упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати; • ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно). [Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки].

Лицо – 1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску); 2) обли́ччя, о́браз (-зу); 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на; 4) (грам.) осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред; 8) (поличное) лице́; 9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно: • апеллирующее лицо – особа, що апелює; • а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш; • Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би; • большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар; • быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; • важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́; • вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач; • видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба; • видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови; • в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого; • в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́; • вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць; • в поте лица (книжн.) – у поті чола; • все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил); • все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?); • встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч; • вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким; • выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́); • главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня); • говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч; • действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа); • доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця; • должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець); • духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну; • здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́); • знакомое лицо – знайоме обличчя (лице); • знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба; • изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця); • исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу; • к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому; • контактное лицо – контактна особа; • красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́); • лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́; • лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́; • лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти; • лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим; • лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го; • лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́; • лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік; • лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем); • лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха); • лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла; • лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві; • на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано); • на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає); • невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто; • не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися); • ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу; • обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го; • она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй; • открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́); • от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх; • от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого; • от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння; • от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́; • официальное лицо – офіційна особа; • первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; • перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту; • перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́; • перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці; • перемениться в лице – змінитися на виду; • подбирать под лицо́ что – личкува́ти що; • подставное лицо́ – підставна́ осо́ба; • показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти; • по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри; • по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було; • по лицу́ земли – по світа́х; • полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар; • по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …; • постороннее лицо – стороння особа, чужа людина; • посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено; • по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало; • потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися; • правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі; • представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу; • сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба; • сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди); • светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид; • с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.); • служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); • смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті; • смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́; • сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́; • спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі; • ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого; • стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому; • товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють; • торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе; • три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці; • убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид; • ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду); • ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти; • умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид; • физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба; • человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду; • это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті; • это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? [Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].

Люди – 1) лю́ди, (ласк.) лю́доньки, лю́дочки, (мир, общество) мир (-ру), грома́да; 2) (устар.) (слуги) лю́ди, че́лядь, на́ймити́, наймиття́, слу́ги: • вас же за люде́й считают – вас же за люде́й ма́ють; • в людях – серед (поміж, між) людей; • все люди смертны – усі люди вмирущі; смерті не минути (не відперти), усім там бути; усі ми там будемо; • все мы люди, все человеки – усі ми люди (Пр.); • все мы люди, да не все человеки – усі ми люди, та не всі людський образ маємо (Пр.); • в чужих людях – між чужи́ми людьми́; • выбиваться, выбиться, выходить, выйти в люди – вибиватися, вибитися, виходити, вийти в люди, ви́людніти; • выводить, вывести в люди кого (разг., устар.) – виводити, вивести, (о мн.) повиводити в люди кого; • добрые, злые люди – до́брі, лихі́ лю́ди; • за людьми говорю – за людьми кажу, кажу казане, коли люди брешуть, то й я з ними; • и мы не хуже людей – і ми не гірші за людей (Пр.); і ми як люди (Пр.); і ми попри люди (Пр.); • люде́й много, а человека нет – люде́й си́ла, а люди́ни нема́є; • люде́й посмотреть и себя показать – себе́ показа́ти і на люде́й подиви́тися; • люди, будьте бдительны! – люди, будьте пильні!; • люди говорят – лю́ди ка́жуть, (поговаривают) де́йкають, поде́йкують, пле́щуть; • люди доброй воли – люди доброї волі; • люди добрые – люди добрі; людоньки; • люди с ограниченными (физическими или умственными) возможностями – неповносправні; • молодые люди – молоді люди; люди молодого віку; (молодёжь) молодь; (про хлопців ще) молодики, хлопці, парубо́цтво; • на людей посмотреть и себя показать – себе показати і на людей подивитися (Пр.); • на людях – на людях (при людях), прилюдно; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́, гурто́м і вме́рти не стра́шно; • народу-то, народу — ровно люде́й — ми́ру-ми́ру, як люде́й; • на свете не без добрых люде́й – в сві́ті не без до́брих люде́й; • на собрании было много люде́й – на збо́рах було́ бага́то люде́й, си́ла люде́й (лю́ду), на збо́ри зійшла́ся вели́ка грома́да; • ни людям, ни себе – ні людям, ні собі (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); • окольные люди – око́личні лю́ди; • он не умеет обращаться с людьми – він не вмі́є пово́дитись із людьми́; • плохие люди – лихі (злі, погані) люди, людці, (згруб.) людища (людиська); • побыть на людях – побути серед людей (поміж (між) людьми); • пойти в люди – піти́ (по)між лю́ди, піти́ на лю́ди; • покрыться людьми́ – укри́тися людьми́, залюдни́тися; • порядочные люди – поря́дні (присто́йні) лю́ди; • поспешишь — людей насмешишь – зробив наспіх, як насміх (Пр.); поспішити — людей насмішити; скорий поспіх — людям насміх; зроблено спішно, тому й смішно; • рабочие люди – робі́тні (робо́чі) лю́ди, робітники́, (собир.) робітни́цтво; • свет не без добрых людей – у світі не без добрих людей (Пр.); • сведущие люди – досві́дчені (тяму́щі) лю́ди; • свои люди — сочтёмся – свої люди — домовимося (помиримося) (Пр.); • старые люди – старі́ лю́ди; • что вы за люди? – що ви за лю́ди? хто ви такі́? що ви таке́?; • что людям, то и нам – що людям те й нам (Пр.); що громаді, те й бабі (Пр.); • это очень опасные люди – це ду́же (з їх ду́же) небезпе́чні лю́ди. [Люди діляться на праведників, які вважають себе грішниками, і грішників, які вважають себе праведниками (Б.Паскаль). Нещасні ті люди, яким все ясно (Л.Пастер). Бог бо́гом, а лю́ди людьми́ (Номис). Узя́в розда́в горі́лку лю́дям (Март.). Ой, лю́доньки! Ой, лю́доньки, пусті́те! (Л. Укр.). Лю́дочки до́брі, побіжі́ть за ним (Мирн.). Ми́ру-ми́ру до їх прихо́дило (Гнід.). Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.). Майда́н на хвили́ну ожи́в, залюдни́вся (Коцюб.). Дворо́ва че́лядь (Сторож.). В те́бе наймиття́ лихе́ (Пісня). Великі українські міста завжди були центрами проживання завойовників, які вчили свою челядь зневажати все своє і обожнювати хазяйське (В.Даниленко). — Вийдеш в люди — заходь].

Миновать, минуть – (оставлять в стороне) мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти, оминати, оминути, промина́ти, промину́ти кого́, що; (пропускать) мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (не избежать) не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́, від чо́го; (о времени) мина́ти, мину́ти, змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́, спли́сти́: • да минует нас чаша сия! – хай мине нас ця гірка (лиха) доля (ця лиха година, піднес. ся чаша)!; • двум смертям не бывать, одной не миновать – дві смерті не буде, а одної не минути (Пр.); одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); двом смертям не бути, а одної не минути (Пр.); • чи пан, чи пропав – двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • ему минуло двадцать лет – йому минуло (вийшло, перейшло) двадцять років; йому дійшов (йому поминув) двадцятий рік; • зима ещё не миновала – зима ще не минула (не минулася, не проминула, не перейшла, не перезимувалася); • как не беречься, а не миновать ожечься – хоч як бережешся (стережешся), а таки (а врешті) опечешся (Пр.); • минуя подробности – не вдаючись у подробиці, обминаючи (минаючи) подробиці; • не миновать ему тюрьмы – не минути йому тюрми (в’язниці); не втече він від кари; • опасность миновала – небезпека минула (минулася); • смерти не миновать! – смерті не минути (не обминути)!; від смерті не утекти!; смерті не відперти!; • чему быть, того не миновать – що має статися, те станеться (Пр.); що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду (Пр.); чи співатиме півень, чи ні, а день [таки] буде (Пр.); що суджено, те не розгуджено (Пр.); скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом (Пр.). [Що буває, те й минає (Номис). Подивіться лишень добре, Прочитайте знову Тую славу. Та читайте Од слова до слова, Не минайте ані титли, Ні же тії коми (Т.Шевченко). Отакий-то мій Ярема, Сирота багатий. Таким і я колись-то був. Минуло, дівчата… Минулося, розійшлося, І сліду не стало (Т.Шевченко). За тиждень прийшла в Київ. Красний, Боже, який! А що вже святі  церкви, то й не сказати! А людей, людей! Без ліку, та все  чужі  —  минають  і  не глянуть на тебе (М.Вовчок). Там Рось минає чималий скелистий острів Замок і знов зливається з своєю Самовілкою (І.Нечуй-Левицький). Минули жнива, і Василина впросила матір, щоб вона одвела її на службу (І.Нечуй-Левицький). Минувши ярок, шлях повертав геть круто поза садком (П.Мирний). — Он уже й місяць зійшов, — промовила вона тихо. — Зійшов. Пора спати. Спи, Христе, хай тебе минає те лихо, що мене строщило!.. — І Мар’я почовгала до свого лігва (П.Мирний). Коли б був Максим на той час не постерігся, не змандрував кудись з Пісок, щось на тиждень чи й більше, то, мабуть би, не минути йому й тюрми (П.Мирний). В батьковій кузні така вже встанова: хто прийде — сиди, говори, дійде до почастунку — й його не минуть (І.Франко). Десять літ уже минало, Відколи спокійно, мирно Князь сидів на своїм троні (І.Франко). Минув сільські поля, поминув ще два села і з горба побачив місто (В.Стефаник). Не мине лихо, видко, й за панську землю (М.Коцюбинський). Минало з полудня, а в селі тихо, нема нічого (М.Коцюбинський). Я буду мислити — в покої, в чеканні дня, стрічанні зла, і не минути долі злої, котру нам Мойра нарекла (В.Стус). — Чоловік усе грається з долею навпереваги,— сказав Дон Кіхот,— і про те, я гадаю, повинна говорити всяка мирська, а надто рицарська історія: не про самі ж перемоги писати. — Воно-то так,— промовив бакаляр,— але дехто з читальників каже, що краще було б авторам сієї історії не все поминати, а дещо й поминути, наприклад, ті духопелики, що без кінця-краю сипались на пана Дон Кіхота в різних пригодах (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дай же сили минути, прожити, коли не забути, Те, що було, хоч і не мало бути… (Ю.Джугастрянська)].

Мысль – ду́мка, (книжн.) мисль, (реже, прост., мысля) ми́сля, ду́ма, дум, (предположение) га́дка, по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), (ум.-ласк.) ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка: • без задних мыслей – без потайних (затаєних, прихованих) думок; • без мыслей – без думо́к, безду́мно; • быть далёким от мысли – [і] не думати; і в думці не мати, (книжн.) бути далеким від думки, дале́кий ду́мки (А.Ніковський); • вертится мысль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка); • взвешивать в мыслях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях); • в мыслях – на думці (на мислі, у думці, у думках); • воспарить мыслью – злинути (злетіти, знестися) думками; • выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей – вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (иногда) ума випитувати, випитати; • высказывать мысль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку); • говорить с задней мыслью – говори́ти (каза́ти) з потає́мною (з потайною, затаєною, прихованою) ду́мкою, (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) наздога́д бурякі́в[, щоб дали́ капу́сти]; закидати наздогад; • голова полна тяжёлых мыслей – важкі думи обсіли голову; • делать что с предвзятой мыслью – роби́ти що з упере́дженою (упере́дньою) ду́мкою (з упере́дженням, упереджено); • дельная мысль –розу́мна (путя́ща) ду́мка; • засела мысль – вроїлася думка; • загореться мыслью – запалитися думкою; • и в мыслях не было, не имел чего – і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що, і в голові (і в головах) не покладав про (за) що; • избавиться от мыслей – позбутися (збутися) думки; • иметь в мыслях что – мати на думці (в думках) що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що; • и мысли такой не было – і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було; • иметь заднюю мысль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку; • книга эта богата мыслями – ця кни́жка бага́та на думки́; • ловить (поймать) себя на мысли – ловити (зловити, піймати, спіймати) себе на думці; • мелькнула мысль в кого – промайнула (майнула, сяйнула) думка в кого; • меня озари́ла блестящая мысль – пройняла́ мене́ блиску́ча ду́мка, сяйну́ла мені́ в голові́ ду́мка; • меня пугает мысль, мне страшно при мысли о… – мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…; • мне это не по мысли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би); • мысли без всякой связи – думки без ладу; безладні думки; • можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной мысли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку); • мысль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ца), шляхе́тна ду́мка (ду́ма); • мысль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка; • мысль (замечание) по существу – посутня (заувага) думка; • мысль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́мка (дума); • мысль предвзятая, задняя, преступная – упереджена (упере́дня), потає́нна, злочи́нна ду́мка; • мысль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка); • мысль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка; • мысль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́мка (дума); • мыслям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́; • навеять мысль – вроїти думку; • наводить, навести на мысль кого – наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; давати, дати на розум кому; каза́ти на здо́гад; • намечать в мыслях кого – закидати на кого; • не допускать [и] мысли о чём – [і] в думці не мати про (за) що; [і] в голові (в головах) не покладати чого; [і] думки не припускати про (за) що; • не покидала мысль кого – не виходило з голови в кого; • не иметь в мыслях чего – не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого; • оборвать цепочку мыслей – перепинити течію думок; • образ мыслей – напрям (напрямок) думок; спосіб думання (мислення); • обратить все свои мысли на что – звернути (обернути) усі свої думки на що; • обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що; • обуревают меня мысли – беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки); • одна мысль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́; • одна мысль сменяет (опережает, обгонятет) другую – думка думку (дума думу) побиває (пошибає, пошиває, поганяє); • осенила мысль кого – блиснула (сяйнула, зринула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; спала кому думка; (фамил.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому; • оставить мысль – скинутися думки; • от мыслей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є; • от одной мысли о чём – від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що; • отрешиться от мысли о чём – позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що, спустити з думки що; • поглощённый мыслями – заклопотаний (захоплений, охоплений) думками; • подать мысль кому – подати (дати) думку (на розум дати, послати) кому; • по его мысли – на його думку (гадку); • полёт мысли – лет думки, літ (ширяння) думок; буяння мислі; • по мысли автора – на авторову (о жен. авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка; • постичь мысль чью – збагну́ти ду́мку чию́; • потерять мысль – спусти́ти з ду́мки; • появилась мысль – з’явилася думка; • прийти на мысль – спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку; • приходить, прийти к мысли (к заключению) – прихо́дити, прийти до ду́мки (до ви́сновку); доходити, дійти думки (висновку); • при одной мысли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це; від самої думки (гадки) про це; • пришла мне в голову мысль – спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка; • пугать (разгонять) мысли – поло́хати думки́; • пьяного речи — трезвого мысли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́; • растекаться мыслию по древу – розтікатися мислію по древу (по дереву); • собираться, собраться с мыслями – збиратися, зібрати [докупи] думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися; (перен.) ро́зуму збира́ти; • с такими мыслями – у таких думках; з такими думками; • узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати; • устремиться мыслями к чему – полинути думками до чого; • хорошая мысля приходит опосля – на думку (гадку) спало коли пропало (Пр.); якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); • хорошей мыслью грешно не воспользоваться – з доброї думки не гріх і скористатися (скористува́тися); • хорошо выражать (свои) мысли – до́бре висло́влювати (вимовля́ти) свої́ думки́, мати хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́); • эта-ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця); • я относительно этого одних с вами мыслей – я про це (щодо цього) таких самих думок, як і (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього); • я сказал это без всякой дурной мысли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру). [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Т.Шевченко). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (П.Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Б.Грінченко). Мислі до суду не позивають (Номис). Що з голови, то з мислі (Номис). Ой думаю та гадаю, а що моя мисля зносить (Сл. Гр.). Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (І.Нечуй-Левицький). Та не такої думки був князь Єремія (І.Нечуй-Левицький). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (І.Франко). Творе́ць висо́ких дум (В.Самійленко). Гніздо́ думо́к висо́ких (І.Франко). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М.Вовчок). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л.Українка). В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л.Українка). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Сл. Гр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (А.Метлинський). Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Б.Грінченко). Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (М.Коцюбинський). Мо́вив собі́ на ду́мці (О.Кониський). Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (М.Вороний). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (С.Васильченко) До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (О.Кониський). А вже дівчата в плахтах, у намисті, вінки пускають за водою вниз. А вже гадають, хто кому на мислі, а хлопці зносять до багаття хмиз (Л.Костенко). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Т.Шевченко). Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.). Не мав на ду́мці (М.Коцюбинський). За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (І.Нечуй-Левицький). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (І.Нечуй-Левицький). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (І.Франко). — О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує (Сл. Гр.). Будьте уважні до своїх думок — вони початок учинків (Лао Цзи). Нестачу глубини думки звичайно компенсують її довжиною (Ш.Монтеск’є). Не всі думки доводь до язика. Думок незрілих не виводь у діло (Л.Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Та тії просьби не помагали, бо дурний чолов’яга намірився будь-що-будь усім аретинським мешканцям свою ганьбу виявити, хоч доти ніхто про те й гадки не мав (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Неборака бачив уже в думці, як за правицю його потужну вінчають його, щонайменше, на трапезонтського цісаря (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Прекрасні мої дами, той лемехуватий суддя-провінціал, про якого я говорив вам учора, не дав мені розказати однієї історійки про Каландріна, що вертілася в мене на думці… (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). … не раз йому й самому набігала думка взятися за перо і написати те заповідане продовження — і він був би його написав, а може, й видав, якби тому не стали на заваді інші, важливіші помисли, що безнастанно тривожили його ум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). … Санчо, споживши того дня добрий повечірок, одразу ж пірнув у браму сну, а Дон Кіхот довго не міг склепити очей не так од голоду, як од химер своїх: думки його роїлися самопаш, залітаючи в тисячі преріжних місць (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …запалилась вона до нього потайною жагою, а що сама була молода та яра і знала, що він овдовів, то гадала, що легко їй буде бажання своє вдовольнити — варто їй тільки сором свій перемогти і йому все. що на мислі має, виявити (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Щоправда, у декого й інша думка в голові майнула — як зустрінемо не корсарську, а купецьку галіоту, то буде нам зиск, а не згуба, бо, захопивши її, зможемо певніше й безпечніше подорож свою морську одбути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я даремно трачу несписанні зусилля на те, щоб впорядкувати свої думки, що, можливо, нічого не варті (Л.Вітґенштайн). Людям, як я помітив, подобаються такі думки, що не заставляють думати (С.Є.Лєц). Думки як блохи, скачуть з людини на людину. Але не всіх кусають (С.Є.Лєц). Думки деяких людей такі нікчемні, що не доходять навіть до їхньої голови (С.Є.Лєц). До глибокої думки треба піднятися (С.Є.Лєц). 1. Думка колобка в першу шлюбну ніч: «От бабуся, зараза, недоліпила…» 2. Думка як жінка — якщо доступна для всіх, то вже не цікава. 3. Думка як риба — якщо на поверхні, то вже майже мертва].

Уменьшаться, уменьшиться – зменшуватися, зменшитися, (о мн.) позменшуватися, меншати, поменшати, поме́ншатися, поме́ншитися, (спадать) спадати, спасти, (о мн.) поспадати, (боль) вщухати, вщухнути, (о мн.) повщухати, (умаляться) маліти, змаліти (о мн.) помаліти, умалятися (вмалятися), умалитися (вмалитися), змалятися, (мельчать) дрібніти, дрібнішати, здрібніти, здрібнішати (о мн.) подрібнішати: • бесконечно уменьшаться – нескінченно зменшуватися; • опасность уменьшилась – небезпека зменшилася (поменшала). [З кожним днем міняється й плата за роботу: то більшає, як багато товару присуне, то меншає (П.Мирний). Хутір Маненький так звано тим, що в ньому було всього три хати. Та згодом він іще поменшав, бо зосталося тільки дві: одна згоріла (Сл. Гр.). Чує Хо, що сила його слабшає, що сам він меншає (М.Коцюбинський). Звернувся врешті на широкий гостинець і пішов. За якийсь час здрібнів здалека, мов чорна точка, і згубився (О.Кобилянська). — Щоправда, твоя честь може спочатку вмалитися в очах Камілли, як станеш ти до неї лицятись, але згодом, як ми переконаємось у її вірності, ти сам їй щиро признаєшся про сю нашу змову, і честь твоя одновиться в своїх правах (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розважливість і кохання не створені одне для одного: в міру того, як зростає кохання, зменшується розважливість (Ф. де Лярошфуко). Деякі маліють, піднімаючись все вище (С.Є.Лєц). Дитина — це янгол, крила якого зменшуються, в міру того, як довшають ноги].

Упреждение – 1) ви́передження, випереджа́ння; 2) застере́ження, застеріга́ння, попередження, попереджання, попереджування; 3) запобігання; • стрелять с упреждением – стріляти з випередженням; • упреждение конфликтов, преступлений – запобігання конфліктам, злочинам; • упреждение об опасности, уст. – попередження про небезпеку.

Учуять, разг. – почути, учути, (почувствовать) відчути, (пронюхать) пронюхати: • учуять опасность – відчути небезпеку.

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ОПА́СНОСТЬ (постійна) образ. Дамо́клів меч; с опасностью для жи́зни наража́ючи життя́; ОПА́СНОСТИ (таємні) підво́дне камі́ння, підво́дні рифи.

ОПА́СНЫЙ (вояж) над безо́днею; опасное предприя́тие гра з вогне́м.

ВОЗНИКА́ТЬ (в думці) ще вирина́ти, сплива́ти, (не в думці) /напливати/, зав’я́зуватися, галиц. насува́ти, фраз. захо́дити [возника́ет опа́сность /возника́ет необходи́мость тощо/ заходить небезпе́ка /потре́ба тощо/]; возникать в воображе́нии уявля́тися; возникать в созна́нии заро́юватися в голові́; возника́ет вопро́с галиц. насува́ється пита́ння; возника́ющий що виника́є, (цілко́м) нови́й, до́сі неспостере́жений, (в уяві) уя́влюваний, виро́юваний, наро́джуваний /зароджуваний/, ім. новотві́р, прикм. новоя́влений, фраз. можли́вий [возникающий при хране́нии можливий під час зберіга́ння], книжн. виника́льний, прибл. = возникший; внеза́пно возникший рапто́вий, з рапто́вим поча́тком; возникший в па́мяти уя́влюваний, заро́юваний у па́м’яті;

ВСТУПИ́ТЬ (вбігти) увігна́тися; вступить в брак фольк. на рушни́к ста́ти; вступить в единобо́рство с чем протиста́витися чому [вступить в единоборство с опа́сностью протиставитися небезпе́ці]; вступить в па́ртию ще партизува́тись; вступить в соревнова́ние /вступить в состяза́ние/ зазмага́тися; вступи́вший стил. перероб. мить, і вже тут, (до спілки) при́йнятий, ОКРЕМА УВАГА

ИГНОРИ́РОВАТЬ (небезпеку) ще легкова́жити /не́хтувати/ що, не зверта́ти ува́ги на; игнорирующий що /мн. хто/ іґнору́є тощо, зви́клий /схи́льний/ не́хтувати, зму́шений /ра́ди́й, гото́вий/ зне́хтувати, прикм. легкова́жний до чого, стил. перероб. іґнору́ючи; игнорирующий опа́сность відчайду́х, відчайдуша́, прикм. відва́жний, хоро́брий, безстра́шний, підсил. відчайду́шний, образ. гото́вий на все; игнорирующие мн. хто ігнору́є.

ИГРА́ фраз. за́бавка [де́тские игры дитя́чі забавки], (звуків, барв) виграва́ння; опа́сная игра гра з вогне́м; игра слов поет. словогра́.

ИГРА́ТЬ (на сцені) ще вико́нувати, (на гармонію) зневажл. ри́пати, (на бубон) бубни́ти; похідн. забубни́ти; играть большу́ю роль ПЕРЕН. бага́то ва́жити; играть в бирю́льки гра́тися в ко́ники, ба́витися дурни́цею, ба́витися в дитя́чі за́бавки; играть в откры́тую гра́ти з відкри́тим забра́лом; играть коме́дию розі́грувати коники, лама́ти коники; играть свое́й жи́знью /играть жи́знью и сме́ртью/ ва́жити голово́ю; играть в футбо́л жарт. ду́мати нога́ми; игра́ющий що /мн. хто/ гра́є тощо, за́йня́тий гро́ю, зви́клий гра́ти, покли́каний загра́ти, граве́ць, жін. гравчи́ня, зневажл. гравцю́, прикм. гра́льний, граве́цький, складн. картогра́й [играющий в ка́рты картогра́й], самогра́льний, самогра́вчий [самоигра́ющий самогра́льний, самогра́вчий, самогра́й]; играющий большу́ю игру́ граве́ць у вели́кій грі; играющий в дурачка́ граве́ць у ду́рня; играющий в ко́сти забут. кости́рник; играющий в ко́шки-мы́шки граве́ць у кота́-ми́шки; играющий в ку́клы що ще ба́виться ведме́диками; играющий все́ми цвета́ми ра́дуги мінли́вий, перели́вчастий, весе́лчастий; играющий гла́вную роль пе́рша скри́пка; играющий глаза́ми моргу́н; играющий жа́лкую роль нікче́ма, попи́хач, маріоне́тка; играющий жи́знью = игнорирующий опасность; играющий зарю́ сурма́ч; играющий коме́дию комедія́нт, маста́к стро́їти коме́дії; играющий на би́рже біржови́й ма́клер; играющий на не́рвах вари́вода, коверзу́н, іржа́; играющий на пиани́но піяні́ст; играющий на́ руку кому потака́ч чий; играющий на скри́пке скрипа́ль; играющий пе́рвую скри́пку пе́рша скри́пка; играющий по наслы́шке граве́ць на слух; играющий роль викона́вець ро́лі, (факт) важли́вий; играющий огнём ризика́нт, забут. знайди́біда; играющий слова́ми каламбури́ст; мн. играющие хто гра́є [играющие на трубе́ хто гра́є на трубу́]; ВЗЫГРА́ТЬ (про кров) фраз. застугоні́ти; СЫГРА́ТЬ, сыграть злу́ю шу́тку с кем встругну́ти шту́ку /підпусти́ти шпи́льку/ кому, підне́сти́ пе́рцю /відва́жити со́ли/ кому; сыграть в я́щик фаміл. врі́зати ду́ба; сыгравший ОКРЕМА УВАГА

ИЗБАВЛЯ́ТЬ; ИЗБАВЛЯ́ТЬСЯ, избавлять от кого забива́ти цвяхи́ в чию домови́ну; избавлять от чего позбува́тися /збува́тися/ чого, викида́ти за борт що, (зайве з душі) виду́шувати з се́бе по крапли́ні; избавля́ющий що /мн. хто/ ряту́є тощо, ра́ди́й /зда́тний, покли́каний/ ви́рятувати, рятівни́к, вибави́тель, визволи́тель, прикм. рятівни́й, оказ. виба́вчий, рятува́льний, вирято́вувальний, виба́влювальний, зві́льнювальний; избавляющийся/избавля́емый рято́ваний, вирято́вуваний, виба́влюваний, зві́льнюваний, ра́ди́й зди́хатися /збу́тися, спе́катися/; избавляющийся от опа́сности зда́тний зди́хатися небезпе́ки;

ИЗБЕГА́ТЬ ще вимина́ти, обхо́дити деся́тою доро́гою, омина́ти деся́тою доро́гою, бокува́ти, (праці) цура́тися; избегать боёв відси́джуватися в око́пах; избегать опа́сности образ. омина́ти ри́фи; избега́ющий що /мн. хто/ уника́є тощо, ра́ди́й ухили́тися, зви́клий ухиля́тися, прикм. уни́кливий, ухи́льний, несхи́льний до чого; избегающий взгля́дов пону́ра; избегающий знако́мств неохо́чий до знайо́мств; избегающий люде́й відлю́дько; избегающий наказа́ния зда́тний уни́кнути ка́ри /ви́йти сухи́м з води́/; избегающий разгово́ров несхи́льний до розмо́в; избега́вший ОКРЕМА УВАГА

НАВИСА́ТЬ ще зависа́ти /док. зави́снути/ [нависала опа́сность зависала небезпе́ка], (над чим) ви́сі́ти над, (про загрозу) ви́сі́ти ті́нню; нависа́ющий що зависа́є тощо, схи́лений над чим, прикм. напівнави́слий див. ще нависший, (про брови) книжн. нави́сливий, тех. навісни́й, образ. над голово́ю; нави́сший що звис тощо, зви́слий /навислий, завислий/, (про загрозу) (цілко́м) реа́льний; с нависшей листво́й (дуб) образ. густобро́вий.

ОСО́БО ще надзвича́йно, ду́же, фраз. на́дто [в особо кру́пных разме́рах у на́дто вели́ких ро́змірах]; особо опа́сный /ва́жный/ дуже /на́дто/ небезпе́чний /важли́вий/;

ПОДВЕРГА́ТЬ, подвергать чему робити що [подвергать опера́ции оперува́ти], віддава́ти на що [подвергать пы́ткам віддава́ти на торту́ри]; подвергать ана́лизу бра́ти на аналі́зу /ана́ліз/, аналізува́ти; подвергать испыта́нию ще бра́ти на і́спит, піддава́ти про́бі /і́спитові/, випро́бувати; подвергать наказа́нию ще віддава́ти на ка́ру; подвергать насме́шкам /подвергать осмея́нию/ виставля́ти на по́сміх /глум/, прохо́ду не дава́ти; подвергать неприя́тностям наража́ти на кло́поти; подвергать опа́сности фраз. зво́дити на слизьке́; подвергать (себя́) опа́сности ста́вити (себе́) під уда́р, підставля́ти (свою́) го́лову; подвергать пы́тке тортурува́ти, бра́ти на торту́ри; подвергать разно́су, стил. відповідн. розбива́ти (вщент); подвергать ри́ску /подвергать опа́сности/ образ. ста́вити на ка́рту; подвергать себя́ (смерте́льной) опасности лі́зти на роже́н; не подвергша́я кри́тике безкрити́чно; подверга́ющий що /мн. хто/ піддає́ тощо, гото́вий підда́ти, ста́вши /схи́льний/ піддава́ти, фраз. покли́каний що робити [подвергающий ана́лизу покликаний аналізувати], прикм. за́йня́тий [подвергающий обрабо́тке зайнятий обро́бкою], схи́льний що робити [подвергающий насме́шкам схильний висміва́ти); подвергающий бомбардиро́вке стил. перероб. бомбарду́ючи; подвергающий вивисе́кции за́йня́тий вивісе́кцією кого; подвергающий де́йствию све́та що піддає́ ді́ї сві́тла, стил. перероб. піддаючи́ дії світла, складн. підда́й-дії світла; подвергающий допро́су за́йня́тий до́питом кого; подвергающий заключе́нию покли́каний взя́ти під ва́рту; подвергающий избие́нию ра́ди́й підштурхобо́чити; подвергающий испыта́нию = испытывающий; подвергающий кри́тике ра́ди́й покритикува́ти; подвергающий му́кам /наказа́нию/ = мучащий /карающий/; подвергающий о́быску = обыскивающий; подвергающий (себя́) опа́сности гото́вий лі́зти в ого́нь і во́ду; подвергающий свою́ жизнь опасности гото́вий підста́вити свою́ го́лову; подвергающий опера́ции зго́дний прооперува́ти; подвергающий осмея́нию ра́ди́й ви́сміяти; подвергающий пы́тке = пытающий; подвергающий сомне́нию схи́льний бра́ти під су́мнів; подвергающий штра́фу = штрафующий; не подвергающий кри́тике безкрити́чний; подверга́емый підда́ваний /віддавати/; подвергаемый допро́су, допи́туваний; подвергаемый наказа́нию ка́раний, ві́дданий на ка́ру; подвергаемый пы́тке като́ваний, тортуро́ваний, відда́ваний на му́ки;

ПОДВЕРГА́ТЬСЯ, подвергаться аре́сту /подвергаться наказа́нию/ бу́ти ув’я́зненим /пока́раним/; подвергаться испыта́ниям зазнава́ти поневіря́нь, поневіря́тися; подвергаться нападе́нию бу́ти атако́ваним /заатако́ваним/; подвергаться насме́шкам /подвергаться осмея́нию/ наража́тися на глум; подвергаться опа́сности загляда́ти у ві́чі сме́рті; подвергаться суду, притяга́тися до су́ду; подвергаться цензу́ре прохо́дити цензу́ру; подвергаться штра́фу бу́ти оштрафо́ваним; он подверга́ется аре́стам його́ не раз ув’я́знюють; подверга́ющийся = подвергаемый тощо прикм. підле́глий; подвергающийся чему нара́зливий на що [подвергающийся опа́сности наразливий на небезпе́ку]; подвергающийся влия́нию підле́глий впли́вові; подвергающийся допро́су допи́туваний; подвергающийся заключе́нию, ув’я́знюваний; подвергающийся испыта́нию випро́буваний; подвергающийся нападе́нию, атако́ваний; подвергающийся насме́шкам висмі́ваний; подвергающийся опа́сности (чего) нара́жуваний на небезпе́ку, (загро́жений чим); подвергающийся са́нкциям підда́ваний са́нкціям; подвергающийся сомне́нию підда́ваний су́мніву; подвергающийся суду́ відда́ваний під суд; подвергающийся угро́зе чего загро́жений чим; подвергающийся экза́мену екзамено́ваний;

ПРЕДУПРЕЖДА́ТЬ, предупрежда́ть всех и вся деся́тому зака́зувати; предупрежда́ть об опа́сности цілком досить перестеріга́ти; предупрежда́ющий що /мн. хто/ попереджа́є тощо, ста́вши попереджа́ти, ра́ди́й попере́дити, (річ) запобі́жник, прикм. попере́джувальний, попере́дливий, застере́жливий, остере́жний /застере́жний/, запобі́жний, превенти́вний, мед. профілакти́чний, реконстр. запобіга́вчий, остеріга́вчий /застеріга́вчий/, стил. перероб. попереджа́ючи; предупреждающийся/предупрежда́емый попере́джуваний, остере́жуваний, відве́ртаний, випере́джуваний;

ПРЕЗИРА́ТЬ, презира́ющий що /мн. хто/ зневажа́є тощо, ста́вши зневажа́ти, по́вен знева́ги до кого, прикм. знева́жливий /пого́рдливий/ до кого; презира́ющий опа́сность безстра́шний, відчайду́шний, складн. зневажа́й-небезпеку-; презира́ющийся/презира́емый знева́жуваний, пого́рджуваний, упослі́джуваний, не́хтуваний, га́ньблений, прикм. мерзе́нний, нікче́мний, ім. па́рія.

ПРЕНЕБРЕГА́ТЬ (чим) ще малова́жити що; пренебрега́ть чем ще не зважа́ти на що, скида́ти з раху́нку що; пренебрега́ть гостеприи́мством цура́тися хлі́ба-со́ли; пренебрега́ть опа́сностью стил. відповідн. легкова́жити небезпе́ку; пренебрега́ющий що /мн. хто/ гре́бує тощо, спо́внений пого́рди до, горду́н, прикм. знева́жливий /пого́рдливий/ до, легкова́жний, легкова́жливий; пренебрега́ющий опа́сностью відчайду́шний, безстра́шний, гаря́ча голова́; пренебрега́ющий разме́рами стил. перероб. не зважа́ючи на ро́зміри; пренебрега́ющийся/пренебрега́емый знева́жуваний, пого́рджуваний, не́хтуваний, зане́дбуваний, занеха́юваний, легкова́жений;

СОЗНАВА́ТЬ ще розумі́ти; сознаю́щий що /мн. хто/ усвідо́млює тощо, ра́ди́й усвідо́млювати, зда́тний усвідо́мити, прикм. свідо́мий чого [сознаю́щий опа́сность свідо́мий небезпе́ки]; сознаю́щий свою́ оши́бку зда́тний ви́знати свою́ по́милку; сознаю́щий у́жас своего́ положе́ния уби́тий жа́хом сво́го стано́вища; сознаю́щийся/сознава́емый усвідо́млюваний, визна́ваний; сознаю́щийся зго́дний зізна́тися, стил. перероб. ста́вши зізнава́тися;

УГРОЖА́ТЬ ще грози́ти, грози́тися, сла́ти погро́зи, (чим) ляка́ти; угрожать опа́сностью таї́ти в собі́ небезпе́ку; угрожа́ющий що /мн. хто/ загро́жує тощо, зви́клий погро́жувати, прикм. загро́зливий, погро́зливий, рідко страшли́вий, /тон/ ультимати́вний; угрожа́ющий чему нави́слий над чим; в угрожа́ющем положе́нии під загро́зою, загро́жений.

УСЛУ́ЖЛИВЫЙ, услу́жливый дура́к опа́снее врага́ прибл. кра́ще з розу́мним загуби́ти, як з ду́рнем знайти́.

ЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. ма́ти на се́рці, (лихо) передчува́ти, ду́хом /серцем/ чу́ти, фраз. бу́ти [чувствуйте себя́ как до́ма бу́дьте як удо́ма], оказ. вичува́ти; чувствовать что спо́внюватися чим [чувствовать го́рдость спо́внюватися го́рдістю]; чувствовать кра́йнее неудо́бство ве́сти́ся як го́лому на їжаку́; чувствовать нело́вкость = неловко себя чувствовать; чувствовать неограни́ченную свобо́ду образ. ди́хати на по́вні гру́ди; чувствовать неприя́знь к кому ва́жко /підсил. пе́клом/ ди́хати на кого; чувствовать неудо́бство гніти́тися; чувствовать отвраще́ние (к чему) відверта́ти ніс (від чого), (бри́дитися чим, бри́дити /док. збри́дити/ що); чувствовать расположе́ние к кому прихиля́тися /душе́ю/ до кого; чувствовать своё превосхо́дство зна́ти собі́ ціну́; чувствовать себя́ почува́тися, чу́тися; чувствовать себя́ в безопа́сности бу́ти пе́вним у свої́й безпе́ці, чу́тися як за кам’яни́м му́ром /стіно́ю/; чувствовать себя́ винова́тым відчува́ти, що ви́нен, галиц. почува́тися до вини́; чувствовать себя́ в родно́й стихи́и бу́ти в своє́му репертуа́рі; чувствовать себя́ в си́лах чу́тися на си́лі; чувствовать себя́ как до́ма розго́щуватися, док. розгости́тися [чувствуйте себя как до́ма! про́шу́ розгості́ться!]; чувствуй себя́ на седьмо́м не́бе землі́ не чу́ти під собо́ю; чувствовать себя́ нело́вко не зна́ю, на яку́ ступи́ти, чу́тися ні в сих ні в тих; чувствовать себя́ непло́хо ма́тися не зле /зле́цьки/; чувствовать себя́ обя́занным (кому) галиц. чу́ти на собі́ обо́в’язок, (почува́тися до обо́в’язку пе́ред ким); чувствовать себя́ уве́ренно (чувствовать себя́ хозя́ином положе́ния) ма́ти /відчува́ти/ міцни́й /тверди́й/ ґрунт під нога́ми; чувствовать симпа́тию к кому припада́ти се́рцем до кого тощо СИМПАТИЗИРОВАТЬ; чувствовать угрызе́ния со́вести угриза́тися со́вістю; чувствовать шесты́м чу́вством чу́ти шкі́рою; инстинкти́вно чу́вствовать (интуити́вно чу́вствовать) чу́ти се́рцем; пло́хо себя́ чувствовать незду́жати; не чувствовать ста́рости фраз. почува́тися мо́лодо; он не чувствует к ней симпа́тии у ньо́го не лежи́ть до не́ї душа́; что она́ чувствует що у не́ї на се́рці; как ты себя́ чувствуешь? коротк. як твоє́ здоро́в’я́?; чувствующий що /мн. хто/ відчува́є тощо, ста́вши відчува́ти, зда́тний відчу́ти, охо́плений /обтя́жений/ почуття́м чого, прикм. чутли́вий, чу́лий, образ. з почуття́м чого (в се́рці), стил. перероб. відчува́ючи; чувствующий что 1. свідо́мий чого [чувствующий опа́сность свідо́мий небезпе́ки], 2. спо́внений чого [чувствующий тоску́ спо́внений ту́ги], 3. з чим у се́рці [чувствующий доса́ду з доса́дою в се́рці], травмо́ваний чим [чувствующий перхоту́ в го́рле травмо́ваний ло́скотом у го́рлі]; хорошо́ себя́ чувствующий (хто) нічи́м не травмо́ваний, (де) як ри́ба у воді́; чувствующий жа́жду спра́глий; чувствующий недомога́ние нездужа́лий; чувствующий неудо́бство не зна́вши, на яку́ ступи́ти; чувствующий по́чву под нога́ми (чувствующий по́чву под собо́й) з міцни́м ґру́нтом під нога́ми, упе́внений у собі́; чувствующий при́стальный взгляд відчу́вши пи́льний по́гляд; чувствующий себя́ каким фраз. з чим у душі́ [чувствующий себя́ оби́женным з обра́зою в душі́]; чувствующий себя́ в безопа́сности пе́вний у свої́й безпе́ці; чувствующий себя́ на седьмо́м не́бе з душе́ю на сьо́мому не́бі; чувствующий себя́ нело́вко не зна́вши, на яку́ ступи́ти; чувствующий себя́ поко́йно безтурбо́тний, незаклопо́таний; чувствующий себя́ уве́ренно = чувствующий почву под ногами; чувствующий трево́гу спо́внений триво́ги; чувствующий уваже́ние спо́внений пова́ги; чувствующий уста́лость охо́плений вто́мою; чувствующий уважение во всех чле́нах з почуття́м уто́ми в усьо́му ті́лі; ПЕРЕЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. попотлі́ти душе́ю; перечувствовавший попотлілий душею, ОКРЕМА УВАГА; ПРЕДЧУ́ВСТВОВАТЬ ще недок. вичува́ти, док. передчу́ва́ти, ви́чува́ти; ПРОЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. пропусти́ти крізь се́рце, відчу́ти се́рцем, фраз. перевідчу́ти, недок. пропуска́ти че́рез ду́шу; ПРОЧУ́ВСТВОВАННО ще із се́рцем, перечу́лено; ПРОЧУ́ВСТВОВАННЫЙ перечу́лений, відчутий се́рцем, пропу́щений крізь се́рце.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Опасность – небезпе́ка, -ки.

Опасный – небезпе́чний, непе́вний.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Опасность – небезпека. Находиться в опасности – бути, перебувати в небезпеці. Предупреждать, предварять об опасности – перестерігати кого. Подвергать опасности – наражати на небезпеку. Подвергаться опасности – наражатися на небезпеку, підпадати під небезпеку. Возникает опасность – заходить небезпека. Вне опасности – поза небезпекою. Оставлять в опасности – лишати в небезпеці.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Опасность – небезпе́ка; • о. подводная – н. підво́дна; • о. пожарная – н. поже́жна.

Опасный – небезпе́чний.

Положение – поло́ження; • п. вертикальное – п. прямови́сне; • п. географическое – п. географі́чне; • п. горизонтальное – п. позе́ме; • п. конечное – п. кінце́ве; • п. крайнее – п. гра[я]ни́чне; • п. мертвое – п. ме́ртве; • п. наклонное – п. похи́ле; • п. начальное – п. початко́ве; • п. неестественное – п. незвича́йне; • п. неустойчивое – п. нестійке́; • п. нулевое – п. нульове́; • п. опасное – п. небезпечне́; • п. отвесное – п. прямови́сне; • п. переходное – п. перехідне́; • п. смещенное – п. зсу́нуте; • п. среднее – п. сере́днє; • п. урочное – робі́тні но́рми; • п. устойчивое – п. стійке́.

Предохранительный – застере́жний; • п. (предотвращ., напр., катастр.) – запобі́жний; • п. (устраняющий опасность) – забезпе́чний; • п. (защитный) – захисни́й.

Сечение – пере́крій (-рою); • с. двутавровое – п. двоте́туватий; • с. допустимое – п. допускни́й; • с. живое – п. чи́нний; • с. коробчатое – п. коробча́стий; • с. крестовое – п. хреща́тий; • с. лотковое – п. лотоко́вий; • с. одно-, многостенчатое – п. одностінко́вий, многості́нко́вий; • с. опасное – п. небезпе́чний; • с. осевое – п. вісни́й; • с. ослабленное – п. знеси́лений; • с. открытое – п. відкри́тий; • с. переменное – п. змі́нний; • с. плоское – п. пло́ский; • с. полое – п. порожни́стий, ду́тий; • с. поперечное – п. попере́чний; • с. постоянное – н. незмі́нний; • с. продольное – п. подо́вжний; • с. простое ярусное – п. про́стий осадо́вий; • с. слабое – п. ву́тлий; • с. тавровое – п. те́тува́тий; • с. трубчатое – п. трубча́стий; • с. угловое – п. кутівко́вий.

Точка, мат. – то́чка; • т. (точение) – точі́ння; • т. (острение) – гострі́ння; • т. верхняя – т. ве́рхня; • т. искомая – т. шу́кана; • т. исходная – т. вихідна́; • т. конечная – т. кінце́ва; • т. критическая – т. крити́чна; • т. материальная – т. матерія́льна; • т. мертвая – т. ме́ртва; • т. мокрая – гострі́ння мо́кре; • т. мнимая – то́чка уя́вна; • т. нейтральная – т. байду́жа; • т. неподвижная – т. нерухо́ма; • т. нулевая – т. нульова́; • т. одного уровня – т. однорівне́ва; • т. опасная – т. небезпе́чна; • т. опоры – т. опо́рна; • т. переменная – т. змі́нна; • т. переходная – т. перехідна́; • т. поверочная – т. переві́рча; • т. постоянная – т. пості́йна; • т. свободная – т. ві́льна; • т. теоретическая – т. теорети́чна; • т. узловая – т. вузлова́; • т.-эвтектическая – т. евтекти́чна; • т. ядровая – т. ядрова́.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Опасность • Быть (находиться) в опасности, вне опасности – бути в небезпеці (під загрозою), бути поза (всякою) небезпекою. • Избавиться от опасности – збутися (позбутися) небезпеки. • Избежать опасности – уникнути (утекти) небезпеки; о(б)минати небезпеку. • Перед лицом опасности – у (при) небезпеці; перед лицем небезпеки. • Подвергать, подвергнуть опасности кого-, что-либо – ставити, поставити під небезпеку кого, що; наражати, наразити (виставляти, виставити) на небезпеку кого, що. • Подвергаться, подвергнуться опасности – ставити, поставити себе під небезпеку; виставляти, виставити себе на небезпеку; наражатися, наразитися на небезпеку. • Предупредить об опасности кого-либо – остерегти перед небезпекою кого; перестерегти про небезпеку кого. • Смотреть в глаза опасности – дивитися (іноді глядіти) у вічі небезпеці. • С опасностью для жизни – з небезпекою для життя; не бувши безпечним (певним) свого життя; важачи (важивши) своїм життям.

Вне • Быть вне себя от радости – [Аж] нетямитися (нестямитися) з радощів; не тямити себе з радощів; у нестямі (без тями) бути з радощів; себе не чути з радощів; у радощах не чутися. [Хома з радощів сам себе не тямить. Квітка-Основ’яненко.] • Вне времени и пространства – поза часом і простором. • Вне всяких правил – (су)проти всяких правил; поза всякими правилами. • Вне всякого сомнения – поза всяким сумнівом (поза всякими сумнівами); понад усякий сумнів (понад усякі сумніви); цілком певно; безперечно. • Вне [всякого] сравнения – (по)над [усяке] порівняння ((по)над [усяким] порівнянням); без [усякого] порівняння. [Їх (дівчат) було без порівняння більше… Яновський.] • Вне дома – надворі; поза домом (поза домівкою). [Не тільки світа, що в вікні, ще більше надворі. Пр.] • Вне закона – поза законом. • Вне очереди – без черги (поза чергою); безчережно. [Матері з малими дітьми беруть квитки на поїзд безчережно. З нар. уст.] • Вне пределов досягаемости находиться, быть – поза межами досягання (недосяжним) бути. • Он (она…) вне [всякой] опасности – він (вона…) поза [всякою] небезпекою; йому (їй…) ніщо не загрожує.

Глаз • Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]

Грозить • Грозит беда, опасность кому – біда (лихо), небезпека кладеться на кого; загрожує лихо (біда, небезпека) кому. • Грозить кулаком – погрожувати (грозити, сваритися) кулаком.

Дурак • Валять, ломать дурака (разг.) – дурня (дурника) строїти (клеїти), дурникувати; штукарити; штуки викидати (витинати); сміховини запускати. • Где умному горе, там дураку веселье – де розумному горе, там дурному (дурневі) сміх. Пр. Розумний плаче, а дурний сміється. Пр. • Дурак в воду кинет камень, а десять умных не вытянут – як один дурень кине камінь (сокиру) у воду, то і сто мудрих не знайдуть. Пр. Один дурень у воду закине сокиру, а десять не витягнуть. Пр. Один дурень зіпсує (напсує), що й десять розумних не поправлять. Пр. • Дурак дурака хвалит – дурень дурня хвалить. Пр. Дурень дурня вихваляє, а за що — і сам не знає. Пр. • Дурак дураком; круглый, набитый, махровый, непроходимый, несусветный дурак – дурень дурнем; бовдур бовдуром; дурний як пень (як колода, як ступа, як драний чобіт); великий дурень; несосвітенний (непроторенний, заплішений) дурень; від світа дурень; кругом дурень; туман туманом; дурний, аж крутиться; дурний, хоч об дорогу вдар; пуста макітра; такого дурня пошукати. • Дурак дураком останется – хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Пр. Як нема розуму відроду, то не буде і до гробу. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Не купити ума, як нема. Пр. Як мама не відлила, то й коваль не викує. Пр. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума і посада. Пр. • Дурак красному рад (устар.) – дурному (дурневі) і лубок цяцька. Пр. Радіє, як дурень (дурний) червоній шапці. Пр. Дурний і хату спалить — так вогневі рад. Пр. • Дурак на дураке – самі дурні. • Дурака и в алтаре бьют; дураку и в алтаре нет спуску – дурного (дурних, дурня, дурнів) і в церкві б’ють. Пр. • Дурака озолоти, а он будет всё то же нести – дурний дурне й торочить. Пр. Дурному хоч кіл на голові теши, а він усе своє. Пр. Дурня хрести, а він каже «пусти». Пр. • Дурака пошлёшь, за ним сам пойдёшь – пошлеш дурного, та й сам підеш по нього. Пр. Розумного пошли — одне слово скажи, дурного пошли — три скажи, та й сам за ним піди. Пр. Пошли дурня, то й сам дурнем станеш. Пр. • Дурака учить — что мёртвого лечить – ні мерця розсмішити, ні дурня навчити. Пр. Дурного міху не надути, а дурня не навчити. Пр. Дурня навчати — мов вилами по воді писати. Пр. • Дурака хоть в ступе толки, всё останется дураком – з дурнем і в ступі не вправишся. Пр. Дурневі (з дурнем) ніде не даси ради. Пр. • Дуракам закон не писан – дурневі (дурням, дурному) закон не писаний. Пр. Дурневі ні гори, ні низу. Пр. • Дуракам счастье – дурень щастя має. Пр. За дурня доля дбає. Пр. Пошийсь у дурники, та й їж бублики. Пр. Дурень нічим ся не журить: горілку п’є і люльку курить. Пр. Дурнем бути — не дуба гнути. Пр. • Дураков не сеют, они сами родятся – дурнів не сіють, а вони самі родяться. Пр. • Дураку всё смех на уме – пізнаєш дурного по реготу. Пр. Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче. Пр. Дурній Химці усе чорнобривці. Пр. • Дураку море по колено – дурному море по коліна. Пр. Дурному і гори немає. Пр. Дурному гори нема — усе низ. Пр. • Ешь, дурак, с маслом – їж, дурню, бо то з маком. Пр. • Заставь дурака Богу молиться, он и лоб расшибёт – загадай дурному Богу молитися, він і голову розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона) — він і вікна поб’є. Пр. • Ищи дурака!; нашёл дурака! (фам.) – шукай дурня!; знайшов дурня!; аякже! • Не дурак выпить, поиграть, поухаживать (фам.) – не від того, щоб випити, пограти, позалицятися до кого (поупадати коло кого). • Оставить в дураках кого (перен. разг.) – пошити в дурні (убрати дурнем) кого; завдати дурня кому; вистригти на дурня кого. • Остаться в дураках – пошитися (убратися) в дурні (у дурники); дурнем убратися; набрати в халяви; піймати облизня; ускочити. • Свяжись с дураком, сам дураком будешь – з дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Пр. З дурнем зайдися, то й не розв’яжешся. Пр. З розумним розуму наберешся, а з дурним і останній згубиш. Пр. • С дураком пива не сваришь, а и сваришь, так не разопьёшь – з дурнем пива не звариш. Пр. З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить. Пр. • Сказать, послать, пустить… дурака кому (устар.) – дурня загинати, загнати кому; (іноді) дуркати, задуркати кого. • Смотрит дурак дураком (фам.) – дивиться як теля (як баран) на нові ворота. Пр. Дурне — аж очі йому рогом лізуть. Пр. • У дурака дурацкая и речь – пізнати дурня по мові. Пр. Дурний дурне й торочить. Пр. Дурному дурне в голові. Пр. Пізнати з мови, якої хто голови. Пр. • Умный учится, дурак учит – розумний любить учитись, дурний любить учити. Пр. • Услужливый дурак опаснее врага – нема гіршого ворога як дурний розум. Пр. Краще (лучче, ліпше) з розумним у біді, ніж з дурним в добрі. Пр. (іноді) Краще (лучче, ліпше) з розумним у пеклі, ніж (як) з дурнем у раю. Пр.

Избавлять • Избави Бог! (разг.) – крий Боже!; боронь Боже!; ховай Боже!; (не)хай Бог боронить (милує, відвертає)! • Избавить кого от беспокойства – позбавити кого клопоту. • Избавить кого от опасности – визволити (урятувати) кого з небезпеки; урятувати кого в небезпеці. • Избавить от смерти – урятувати (іноді відзволити) від смерті. [Ти одзволив нас од смерті. Казка.] • Избавь, избавьте меня от этого! – дай, дайте мені спокій з цим! • Избавьте меня от него – позбавте (визвольте) мене від нього. • Избавьте нас от своей переписки – не турбуйте нас своїм листуванням. • Нет уж! От этого избавьте! – ба ні! Дайте з тим спокій! • Он избавил меня от этого несчастья – він визволив (вирятував) мене з цієї біди (напасті, халепи); він урятував мене від цієї біди; він зарятував (порятував) мене.

Избегать • Беды не избежать – [Від] біди (лиха) не втечеш. • Для того, чтобы избежать чего – щоб уникнути чого. • Избегать вопроса – ухилятися від питання. • Избегать встречи, ссоры с кем-либо – уникати (тікати) зустрічі (стрічі), сварки з ким. • Избегать, избегнуть наказания – тікати, утекти кари (від кари); уникати, уникнути кари. • Избегать кого – уникати кого; тікати від кого; обминати кого; сахатися (цуратися) кого. • Избежать опасности – утекти (уникнути) небезпеки; обминути небезпеку. • Не избегнуть вам наказания – не минути (не обминути) вам кари; не мине вас кара; не втечете кари (від кари).

Кажущийся • Кажущаяся опасность – уявна (гадана, позірна) небезпека. • Кажущийся сильным – на позір сильний (дужий). • Ошибка лишь кажущаяся – тільки (лише) на око помилка; помилка лише гадана (тільки позірна).

Лицо • А посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі: чи правду ти кажеш. • Быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця, не до лиця кому; личити, не личити (іноді лицювати, не лицювати) кому; приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому; пасувати, не пасувати кому, до кого; (іноді) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому. [Тобі тото не лицює. Сл. Гр. Згорда мовив побратим на теє: «Не подоба лицарю втікати!» Українка. Дивися, ненько, чи хорошенько, Чи хорошенько і подібненько. Сл. Гр.] • Вверх лицом – догори обличчям (лицем); горілиць. • В лице кого – в особі (в образі) кого; (про двох чи багатьох) в особах (в образі) кого. • В лицо знать кого – у лице (в обличчя, в образ) знати (пам’ятати) кого. • Вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу); долілиць. • В поте лица (книжн.) – у поті чола. • Все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі; (іноді зниж.) усі на один штиб ((к)шталт, копил). • Должностное лицо – службова (урядова) особа; службовець (урядовець). • Изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися (про багатьох помінитися) на обличчі (на лиці, на виду, рідше з лиця). • Исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі; зійти з світу. • Лицом к деревне, лицом к производству – лицем до села, лицем до виробництва. • Лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (іноді око в око) з ким, з чим; лицем до лиця з ким, з чим; лицем (лице) у лице з ким, з чим. • Лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі); не вдався вродою (лицем). • Лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя, з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, тільки про красу людини на вроду, іноді образом, у образі) гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха)… • На лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано). • На нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів); він [сам] на себе не схожий (зробився, став); (іноді) на ньому свого образу нема(є). [На жодному (з дітей) не було свого образу; всі білі аж зелені. Свидницький.] • Невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи; (іноді) байдуже хто; хоч би хто. • Не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого; відстояти честь свою; гідно (з честю) триматися; не завдавати собі ганьби (сорому); не осоромитися; не скомпрометувати себе; (іноді розм.) і на слизькому не посковзнутися. • Ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей; ні спереду, ні ззаду нема складу. • От лица кого – від кого; від імені (від імення) чийого, кого. • Перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого; перед чиїм лицем; перед очима кого; перед чиїми очима. • Перед лицом опасности – у небезпеці; при небезпеці. • Показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку; заличкувати товар (крам); показати товар лицем. • По лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було. • Постороннее лицо – стороння особа; чужа людина. • С лица воду не пить – з краси не пити роси. Пр. Краси у вінку не носити. Пр. Краси на тарілці не крають. Пр. Байдужа врода, аби була робота. Пр. Краси на стіл не подаси. Пр. Красою ситий не будеш. Пр. Не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна. Пр. • Смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті. • Ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (іноді очі-на-очі) кого. • Стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого; стерти з [лиця] землі кого; (образн.) не дати рясту топтати кому.

Нависать • Нависает опасность – нависає (загрожує) небезпека.

Находиться • Вишь, какой нашёлся! (разг.) – ач (бач, ба, диви), який ви(й)нявся (вирискався, обібрався, вибрався)! • В мире такого другого не найдётся – у (на) всьому світі такого другого не найти (не знайдеться); світ такого другого не покаже. • Его не озадачишь, всегда найдётся – його не спантеличиш, завжди дасть собі раду (знатиме, що робити, добере розуму, ніколи не розгубиться). • Киев находится на правом берегу Днепра – Київ лежить (іноді стоїть) на правому березі (боці) Дніпра. • Находится в опасности кто – у небезпеці хто; загрожує небезпека кому; під небезпекою хто. • Находиться в бедности – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити (перебувати) у злиднях (в убозтві); (образн.) [голодні] злидні годувати, трусити злиднями. • Находиться в ведении, подчинении чьём – бути у віданні чиєму, у волі чиїй (під орудою чиєю); підлягати кому. • Находиться в добром здоровье – бути живим-здоровим (у доброму здоров’ї, у доброму здоров’ячку); матися добре; почувати себе добре. • Находиться в живых – бути живим (серед живих). • Находиться в заблуждении – помилятися; бути на хибному шляху. • Находиться в затруднении (в затруднительном положении) – бути в скрутному (у сутужному, у прикрому) становищі; бути у скруті (у сутузі). • Находиться в [полной] зависимости от кого, чего – бути в [цілковитій] залежності від кого, від чого; [цілком] залежати від кого, від чого. • Находиться в соответствии с чем – відповідати чому. • Находиться дома – бути (в)дома. • Находиться за границей – бути (перебувати) за кордоном. • Находиться на военной службе – бути у війську (на військовій службі); служити у війську. • Находиться при последнем издыхании – доходити (конати, умирати); розлучатися з життям; (розм. образн.) душа на волосинку в кого. • Находиться при смерти – бути при смерті (на смерті, на вмерті); бути на смертельній (на смертній) постелі; бути (стояти) на останній (давн. на Божій) дорозі. • Не нашёлся что сказать, ответить – не добрав (не дібрав) розуму (не знайшов, не зміркував), що сказати, відповісти; збентежився (сторопів, стерявся) і не зміг нічого сказати, відповісти; не здобувся на слово, на відповідь. • Он везде найдётся – він скрізь (у всьому) дасть собі раду (знатиме, що робити); він з усього викрутиться. • Он нашёлся и сумел выпутаться из затруднений – він дав собі раду (не збентежився, не сторопів, не стерявся) і зумів виплутатися (виборсатися) із скрутного становища (із скрути, із скруту).

Находить • Дай Бог с умным найти и потерять – дай Боже з розумним загубити, а з дурним не знайти. Пр. З дурним знайдеш, то й не поділишся. Пр. • Еле вас нашёл – ледве знайшов вас; насилу до вас добувся. • За чем пойдёшь, то и найдёшь – чого шукаєш, те й напитаєш. Пр. • Лучше с умным потерять, чем с дураком (глупым) найти – краще з розумним [двічі] загубити, як з дурнем [раз] знайти. Пр. Ліпше (лучче) з доброго коня впасти, ніж лихим (поганим) їхати. Пр. • Найти доступ к чьему сердцу – доступитися (добутися) до чийого серця; здобути ласки чиєї (ласку чию, прихильність чию). • Найти общий язык с кем – знайти спільну мову з ким. • Найти себя – знайти себе; збагнути своє призначення (в житті). • [На меня] находит, нашла тоска – [На мене] находить, найшла (нападає, напала, налягає, налягла) нудьга (туга); [мене] оступає, оступила (опадає, опала) нудьга (туга). • На меня нашёл такой стих – така падь на мене пала; такий вітер на мене війнув; таке на мене найшло. • Находить возможным – уважати за можливе; визнавати за можливе (можливим). • Находить, найти вкус, приятность в чём – добирати, добрати смаку в чому; набирати, набрати смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; знаходити, знайти втіху (приємність) у чому. • Находить, найти в себе силу для чего – знаходити, знайти в собі силу нащо; здобуватися, здобутися на силу для чого (робити що). • Находить, найти выход [для себя] в чём – знаходити, знайти [собі] вихід (порятунок, раду) у чому; давати, дати [собі] раду (пораду) з чим; зараджувати, зарадити [собі] з чим. • Находить, найти кого виновным, невиновным – уважати (визнавати, визнати, признавати, признати) за винного (за винуватого), за невинного (за невинуватого) кого; признавати, признати чию вину (винність), невинність (невинуватість); признавати, признати винним (винуватим), невинним (невинуватим) кого. • Находить, найти по вкусу кого, что – знаходити, знайти (добирати, добрати) [собі] до смаку (до вподоби) кого, що; уподобати кого, що. • Находить, найти путём расспросов кого, что-нибудь – напитувати, напитати кого, що; допитуватися, допитатися кого (до кого), чого. • Находить, найти своё выражение в чём – знаходити, знайти свій вияв (вираз) у чому; вилитися в чому. • Находить, найти случайно что – знаходити, знайти випадково що; надибувати, надибати що. • Находить, найти удовольствие (наслаждение) в чём – знаходити, знайти втіху (насолоду) в чому; кохатися, закохатися (милуватися, замилуватися) в чому; кохатися, закохатися (милуватися, замилуватися) в чому; тішитися (утішатися), утішитися чим, з чого. • Находить, найти хорошим, плохим что-нибудь – визнавати, визнати за гарне (за добре), за лихе (за зле, за погане) що; признавати, признати добрим (гарним), лихим (злим, поганим) що. • Нахожу, что вы правы – уважаю (визнаю), що правда ваша (що ви маєте рацію). • Нашёл друга! – ото приятель! • Нашёл кому поверить – було кому повірити; [не] мав кому повірити. • Нашёл (нашли) дурака – знайшов (знайшли) дурня; аякже! • Нашёл с кем знаться – було з ким знатися; добра знайомість, нема що (чого) казати. • Нашёл у кого спрашивать – знайшов, у кого (кого) питатися; було (мав, не мав) у кого (кого) питатися. • Нашла коса на камень – наскочила ((на)трапила, наткнулася) коса на камінь (та камінь не подається). Пр. Наскочив чорт на біса. Пр. Добрий на доброго й наскочив. Пр. Наскочив удівець на вдову. Пр. Наскочила кулага на врага. Пр. Яке брело, таке й стріло. Пр. • Нашло много людей – понаходило (назбиралося, натовпилося, понатовплювалося) такого (багато) люду (людей). • Не знаешь, где найдёшь, где потеряешь – не знаєш, де заробиш, де проробиш. Пр. Хіба хто знає, де він що знайде, де втеряє. Пр. Якби знав, де знайду, то б туди пішов, а якби знав, де загублю, то б туди не пішов. Пр. • Не нахожу в этом ничего остроумного, опасного – не бачу (не вбачаю, недобачаю) у цьому нічого дотепного, небезпечного… • Он не находит себе места – він не знаходить собі місця; він не знає де приткнутися (де приткнути себе); (іноді) він ходить, як (мов) неприкаяний; (лок.) він попору не знайде. • По лесу ходит, дров не найдёт – по лісі товчеться, а до дров не допадеться. Пр. По горло в воді, а шукає, де напиться. Пр. • Что это на вас нашло сегодня? – що це сьогодні на вас напало (найшло)?; що це вас сьогодні навідало? • Я нашёл его за работой, за обедом… – я застав його при роботі (за роботою), при обіді (за обідом)…

Оборот • Брать, взять в оборот кого-либо (разг.) – брати, узяти в роботу кого; (іноді) брати, узяти (прибирати, прибрати) до рук кого. • Давать, дать делу другой оборот – повертати, повернути діло (справу) інакше. • Давать, дать разговору иной оборот – повертати, повернути (звертати, звернути) розмову на інше. • Дело принимает, приняло опасный оборот – справа набуває, набула (набирає, набрала) небезпечного характеру. • Дело принимает, приняло хороший, дурной оборот – справа повертає, повернула (діло повертає, повернуло) на добре, на лихе. • Деньги лежат без оборота – гроші лежать без діла; гроші дармують (розм. гуляють). • Пускать, пустить деньги в оборот – пускати, пустити гроші в обіг. • Разговор принимает, принял такой оборот, что… – розмова обертається, обернулася так, що…; розмова звертає, звернула в такий бік (на таке), що…; розмова набуває, набула (набирає, набрала) такого характеру, що,… • Смотри на обороте – дивися на звороті; дивися на зворотному (на другому, на тому) боці.

Отвращение • Для отвращения опасности – щоб відвернути небезпеку.

Подвергаться • Он подвергается насмешкам – його беруть на сміх (на глум, на глуми); він зазнає насміху (посміху, глузувань). • Подвергаться, подвергнуться изменениям – змінюватися, змінитися; зазнавати, зазнати змін. • Подвергаться, подвергнуться опасности – наражатися на небезпеку; бути в небезпеці. • Подвергнуться гневу чьему – підпасти під чий гнів.

Подвергать • Подвергать, подвергнуть анализу – брати, узяти на аналіз; аналізувати, проаналізувати. • Подвергать, подвергнуть взысканию кого – накладати, накласти стягнення на кого. • Подвергать, подвергнуть допросу – брати, узяти на допит; допитувати, допитати. • Подвергать, подвергнуть критике – піддавати, піддати критиці; завдавати, завдати кари кому (на кару кого). • Подвергать, подвергнуть обсуждению – ставити, поставити на обговорення; піддавати, піддати обговоренню; обговорювати, обговорити. • Подвергать, подвергнуть обыску кого – робити, зробити трус у кого; (іноді) трусити, потрусити кого. • Подвергать, подвергнуть опасности – ставити, поставити під небезпеку; виставляти, виставити на небезпеку; наражати, наразити на небезпеку. • Подвергать, подвергнуть опасности свою (чью) жизнь – важити своїм (чиїм) життям; ставити під небезпеку своє (чиє) життя. • Подвергать, подвергнуть посмеянию кого – виставляти, виставити на глум (на посміх) кого; брати, узяти на сміх (на посміх, на глум) кого. • Подвергать, подвергнуть пытке кого – брати, узяти на тортури (на муки) кого; завдавати, завдати тортур кому; (іноді) тортурувати, потортурувати кого. • Подвергать, подвергнуть сомнению что – брати, узяти під сумнів що. • Подвергать, подвергнуть суду кого – віддавати, віддати до суду (під суд, на суд) кого; судити кого.

Пренебрегать • Пренебрегать, пренебречь опасностью – нехтувати, знехтувати небезпеку; погорджувати небезпекою. • Пренебрегать, пренебречь правилами приличия – нехтувати, знехтувати правила пристойності.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

опа́сность небезпе́ка,-ки о. пожа́рная небезпе́ка поже́жна

опа́сный небезпе́чний

сече́ние 1. пере́тин,-ну (лінії) 2. пере́різ,-зу (поверхонь) с. вертика́льное пере́різ [пере́тин] вертика́льний с. вну́треннее пере́різ вну́трішній с. горизонта́льное пере́різ [пере́тин] горизонта́льний с. двухта́вровое пере́різ двота́вровий с. диаметра́льное пере́різ [пере́тин] дія́метровий с. допусти́мое пере́різ допустни́й [прийня́тний] с. едини́чное пере́різ одини́чний с. живо́е пере́різ чи́стий [пропускни́й] с. звёздообра́зное пере́різ зірча́стий [зіркоподі́бний] с. золото́е пере́різ золоти́й с. каса́тельное пере́різ доти́чний с. кольцево́е пере́різ кільце́вий с. кони́ческое пере́різ коні́чний с. крестообра́зное пере́різ хреща́тий с. кру́глое пере́різ кру́глий с. кругово́е пере́різ кругови́й с. накло́нное пере́різ похи́лий с. нача́льное пере́різ початко́вий с. некру́глое пере́різ некру́глий с. норма́льное пере́різ норма́льний с. ова́льное пере́різ ова́льний с. опа́сное пере́різ небезпе́чний с. осево́е пере́різ осьови́й [вісе́вий] с. ослабленно́е пере́різ посла́блений с. переме́нное пере́різ [пере́тин] змі́нний с. пло́ское пере́різ пло́ский с. по́лое пере́різ порожни́стий с. попере́чное пере́різ [пере́тин] попере́чний с. продо́льное пере́різ [пере́тин] поздо́вжній с. прямоуго́льное пере́різ прямоку́тний с. ромби́ческое пере́різ ро́мбовий с. с круговы́м вы́резом пере́різ з кругови́м ви́різом с. симметри́ческое пере́різ [пере́тин] симетри́чний с. сплошно́е пере́різ суці́льний с. торцо́вое пере́різ торце́вий [іверо́вий] с. трёхуго́льное пере́різ трику́тний с. тру́бчатое пере́різ трубча́стий с. узлово́е пере́різ вузлови́й с. цилиндри́ческое пере́різ циліндри́чний с. ше́йки пере́різ ши́йки с. эквивале́нтное пере́різ еквівале́нтний с. эллипти́ческое пере́різ еліпсо́вий с. эффекти́вное пере́різ ефекти́вний

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Варівки́й, варівни́й – 1) опасный; 2) требующий осторожности, хлопот.

Головни́й – 1) головной; 2) главный. • Головни́й нача́льник – главноначальствующий. • Головни́й управи́тель – главноуправляющий. 3) смертельно опасный.

Наража́тися, нарази́тися – 1) натыкаться, наткнуться на что-либо острое. • Наража́вся на небезпе́ку – подвергся опасности. 2) кому́ – навлечь на себя неудовольствие чье-либо.

Небезпе́ка – опасность.

Небезпе́чний – опасный.

Непе́вне, непе́вно, нар. – 1) неверно, ненадежно, сомнительно; 2) неуверенно; 3) подозрительно, не внушает доверия, странно; 4) опасно.

Непе́вний – 1) неверный, ненадежный, сомнительный; 2) неуверенный; 3) подозрительный, не внушающий доверия. • Непе́вне мину́ле – темное прошлое. 4) опасный, ненадежный.

То́ня – 1) тоня; 2) опасное место (на воде).

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Опасно – небезпе́чно, непе́вно; опасно заболеть – тяжко зах(в)о́ріти, тяжко занеду́жати.

Опасность – небезпе́ка, небезпе́чність (-ности); о. пожарная – поже́жна небезпе́ка, небезпе́ка від поже́жі; (следует воздержаться) в виду -сти отравления – бо мо́жна отруї́тися; возникает о. – захо́дить небезпе́ка; находиться в -сти – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці; находиться вне -сти – безпе́чним бу́ти, в безпе́ці бу́ти, поза небезпе́кою бу́ти; подвергаться -сти – дава́ти, да́ти себе́ під небезпе́ку, наража́тися, наразитися на небезпе́ку; повышение, увеличение -сти – збі́льшення небезпе́ки; предупреждать об -сти – перестеріга́ти про небезпе́ку кого́; сопряженный с -стью – сполу́чений, зв’язаний з небезпе́кою.

Опасный (о положений) – небезпе́чний, непе́вний; быть -ным (для кого) – стояти небезпе́кою для ко́го, загро́жувати кому́..

Больной – 1) слабий (-бо́го), х(в)о́рий (-рого), неду́жий (-жого); б. амбулаторный – амбулято́рний хво́рий; б. коечный – ліжковий хво́рий; б. мнимый – ні́би хво́рий, уда́ваний хво́рий; 2) (болезненный) – х(в)оробливий, х(в)о́рий; 3) (о вопросе) – болючий, пеку́чий; быть -ным – бу́ти х(в)о́рим, х(в)орі́ти, хорува́ти, слабува́ти на що; тяжело, опасно -ной – трудний.

Минование (в выражениях): по -нии надобности – коли мине́ потре́ба, як не тре́ба бу́де; по -нии опасности – як мину́ла, як мине́ небезпе́ка, коли вже не було́, коли вже не бу́де небезпе́ки.

Отношение – 1) (касательство к чему) – стосу́нок (-нку), до́діл (-лу) (Н), дочинення, прито́ка (до чо́го), зв’язо́к (-зку) між чим; в -нии аккуратности – акура́тністю, щодо акура́тности; в процентном -нии – відсотко́во, на відсо́тки; в санитарном -нии – саніта́рним ста́ном, щодо санітарі́ї; в этом -нии – з цьо́го по́гляду, ціє́ю стороно́ю; во всех -ниях – з ко́жного по́гляду, всіма́ сто́ронами, круго́м; во всех других -ниях – у всьо́му і́ншому, всіма́ і́ншими сто́рона́ми; завязывать -ния с кем – нав’язувати стосу́нки з ким, захо́дити в стосу́нки з ким; иметь -ние к чему – стосува́тися до чо́го, ма́ти дочинення з чим до чо́го; имеющий -ние к чему – приче́тний до чо́го; опасно в пожарном -нии – небезпе́чно супроти поже́жі; по -нию к кому, чему: а) супроти ко́го, чо́го; (судить о ком по его отношению к делу) – міркува́ти про ко́го з то́го, як він ста́виться до спра́ви; 2) (о. к кому, к чему, в см. обращения с кем, с чем) – ста́влення до ко́го, до чо́го; о. несправедливое – кривдження кого́, кривда кому́; о. отрицательное (к кому) – несприятне (негативне) ставлення; (к чему) – запере́чне негативне ста́влення; о. ровное – одна́кове ста́влення; халатное о. к служебным обязанностям – недбайливе ста́влення до службо́вих обов’язків, службо́ве недба́льство; 3) (вид бумаги) – лист (-та́), завідо́млення; в ответ на ваше -ние от 15 ноября текущего года за №… – відповіда́ючи на ваш лист (на вашого листа́) з 15 листо́па́да цього року під ч… (під ну́мером); вследствие вашего -ния – (вважа́ючи) на Ва́шого листа́; прислать при -нии – надісла́ти ра́зом з листо́м; согласно -ния – згі́дно з листо́м.

Перестрахование – переубезпе́чення; п. по опасности – переубезпе́чення че́рез (особливу) небезпе́ку.

Подвергать, -гнуть (чему) – піддава́ти, підда́ти чому́, під що, наража́ти, нара́зити на що, виставляти, виставити під що; п. взысканию, наказанию кого – наклада́ти, накла́сти ка́ру на ко́го; п. допросу – бра́ти, взяти кого́ на до́пит; п. заключению – ув’язнювати, ув’язнити; п. испытанию – бра́ти, взяти на спро́бу, випробо́вувати, випробувати; п. критике – піддава́ти, підда́ти критиці; п. лишению прав – позбавляти, позба́вити прав; п. наказанию – наклада́ти, накла́сти ка́ру, кара́ти, покара́ти; п. осуждению – взяти (поста́вити) на обміркува́ння; п. обыску кого – робити трус у ко́го; п. опасности – наража́ти на небезпе́ку, виставляти на небезпе́ку; п. ответственности – притяга́ти, притягти кого́ до відповіда́льности; п. суду – притяга́ти, притягти до пра́ва, віддава́ти, відда́ти під суд; п. штрафу – штрафува́ти, оштрафува́ти, наклада́ти, накла́сти грошову́ ка́ру (ка́ру грошима).

Риск – риск (-ску); (опасность) – небезпе́ка.

Рискованный (о предприятии) – риско́ваний; (опасный, о шаге) – небезпе́чний.

Сопряжено (в выражениях): -но с затруднениями – річ трудно́тна, не ле́гка, трудно́тно, не ле́гко; -но с опасностью – небезпе́чно, річ небезпе́чна; -но с расходами – потребу́є витра́т; (убыточно) – утра́тно, річ утра́тна; взыскание будет -но с затруднениями – виправити (стягну́ти) бу́де тру́дно, не ле́гко, ва́жко.

Степень – 1) ступі́нь (-пеня), мі́ра; (уровень) – ступі́нь (-пеня), рі́вень (-вня), щабе́ль (-бля); с. выполнения – мі́ра викона́ння; с. культурности – сту́пінь (рі́вень) культу́ри, культу́рний рі́вень; с. нуждаемости – мі́ра потре́би, яко́ю мі́рою потрі́бно; с. опасности – мі́ра небезпе́ки; в большой -ни – великою мі́рою, у великій мі́рі, ду́же; в гораздо большей -ни – дале́ко бі́льше, в дале́ко бі́льшій мі́рі, дале́ко бі́льшою мі́рою; в значительной -ни – чима́ло́ю мі́рою; в известной -ни – до пе́вної мі́ри; в какой -ни исполняется – яко́ю мі́рою вико́нують; в наибольшей -ни – найбі́льше, найбі́льшою мі́рою, в найбі́льшій мі́рі; в одинаковой -ни – одна́ково, рі́вною мі́рою, в рі́вній мі́рі; группы по -ни чего (инвалидности, состоятельности) – гру́пи відпові́дно до рі́вня (інвалі́дности, замо́жности); до некоторой -ни – до де́якої мі́ри, більш-менш; ни в какой степени не (желательно)… – а́ні тро́хи не…; 2) (ранг) – сту́пі́нь (-пеня), ра́нґа; ученая степень – науко́вий сту́пінь, науко́ва ра́нґа; 3) (степень родства) – колі́но.

Тревога (смятение и призывы, знак при опасн.) – триво́га; т. поднимать – бити, вда́рити на спо́лох (на ґвалт), здійма́ти, зняти ґвалт.

Угрожать – погро́жувати; (быть угрозой) – загро́жувати; у. опасностью здоровья – загро́жувати здоро́в’ю.

Устранять, -нить кого, что – 1) (отдалить) – відво́дити, відвести, відхиляти, відхилити, видаляти, видалити; (избавляться от кого, от чего) – збува́тися, збу́тися, позбу́тися кого́, чого́; у. опасность – відво́дити небезпе́ку; у. препятствия – відво́дити, видаляти, відсува́ти перешко́ди; 2) (отрешать) – відстановляти, відстановити від чого, звільняти, звільнити з чого; у. от должности – відстановляти, відстановити від уряду (поса́ди), звільнити, звільнити з уряду (поса́ди); 3) (отстранять, делать отвод) – відсторо́нювати, відсторонити; у. от наследства – позбавляти спа́дщини.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Услужливый дурак опаснее врага. — 1. Лучче з розумним у пеклі, ніж з дурним у раю.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Варівки́й, -а́, -е́. 1) Нерѣшительный. Шух. І. 83. 2) Опасный, требующій осторожности, осмотрительный; сопряженный съ рискомъ. Робота коло машини варівка, —роби і бійся. НВолын. у.

Варівко́, нар. 1) Опасно. 2) Жутко; неловко. Варівко на Гавриїла орати. Сквир. у. Нам аж варівко слухати, що мати одного сина гане, а другого хвале. Волч. у.

Головни́й, -а́, -е́. 1) Головной. Головна хустка. 2) Главный. Всі головні догмати нашої віри. Левиц. 3) Опасный, угрожающій смертью. Не ходи по болоту, там місце головне, — не один уже наклав головою.

Кінато́в! Восклицаніе гуцульскихъ древосѣковъ: когда съ горъ спускаютъ внизъ по деревянному желобу срубленное дерево, верхніе рабочіе кричать стоящимь внизу вдоль желоба: клейго́в! — крикъ, предостерегающій объ опасности отъ летящаго съ страшной силой дерева; когда послѣднее достигнеть конца желоба и рабочіе отбросятъ его въ сторону, они кричать: кінато́в! Крикъ этотъ передается, отъ одного къ другому все выше и, достигнувъ стоящихъ на высотахъ рабочихъ, служить для нихъ знакомь, что путь свободенъ для новаго дерева. Шух. I. 179.

Мара́, -ри, ж. 1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Єв. Мр. VI. 49. Василина з’явилась і счезла, як мара. Левиц. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. Шевч. 340. 2) Злой духъ, разновидность чорта, обморочивающій людей, затемняющій имъ разсудокъ, чтобы завести ихъ въ опасное мѣсто. Чуб. І. 196. Туди мене мара несе, де грають музики. Гол. IV. 460. Убрався в сажу, як мара. A мара́ його́ зна́є, де він ся подів! A чортъ его знаетъ, куда онъ дѣвался! Каменец. у. 3) Сонъ, сновидѣніе, греза. Сон — мара, Бог — віра. Ном. № 11345. Чаще во мн. ч.: ма́ри. Ой місяцю-місяченьку! не світи нікому, тільки мойму миленькому, як іде додому. Світи йому вдень і вночі і розганяй мари. ЗОЮР. II. 240. У Левицкаго употребл. въ значеніи: мечты. Не зросла вона в роскоші. Мари об таких хатах раскішних здались їй пустими.

Небезпе́ка, -ки, ж. Опасность. Найшла буря вітряна на озеро, і були вони в небезпеці. Єв. Л. VIII. 23.

Небезпе́чний, -а, -е. Опасный. Плакали й тужили..., виряжали в далеку небезпешну дорогу. Левиц. І. 37.

Небезпе́чність, -ности, ж. Опасность.

Небезпе́чно, нар. Опасно.

Непе́вне, нар. 1) Невѣрно, ненадежно, сомнительно. 2) Неувѣренно. 3) Подозрительно; не внушая довѣрія; странно. 4) Опасно.

Непе́вний, -а, -е. 1) Невѣрный, ненадежный, сомнительный. Та се ще непевна річ: може воно буде, а може й ні. 2) Неувѣренный. 3) Подозрительный, не внушающій довѣрія. Сей бачить хитрость тут непевну. Котл. Ен. VI. 75. Сказано, — знахарка: зараз почула щось непевне. ЗОЮР. II. 34. Марусе, кажу, щось мені той чоловік непевен. МВ. II. 128. 4) Опасный, ненадежный. Тепер нічки да темненькії, доріженьки да непевнії. Мет. 217. Підпалу жде, як той местник, часу дожидає непевного. Шевч. (пражск. изд.). І. 178 и 180. 5) Знающійся съ сверхъестественными силами; демоническій. Дріжу з переляку, що бачив чорта і що моя жінка з ним дружить. От я вам і кажу: непевна моя жінка, зовсім непевна. Кв. II. 97. Упир і непевний — усім відьмам родич кревний. Ном. № 239 и 240. Минає неясний день мій; вже смеркає; над головою вже несе свою неклепаную косу косарь непевний... мовчки скосить. Шевч. 241.

Непе́вність, -ности, ж. 1) Невѣрность, ненадежность. 2) Неувѣренность, сомнѣніе, колебаніе. 3) Подозрительность, сомнительность. 4) Опасность, ненадежность.

Убезпе́ка, -ки, ж. Обезпеченіе отъ опасности, безопасность. К. Бай. 41.

Хисто́к, -тка́, м. 1) Искуственный кустъ, за которымъ охотникъ подкрадывается къ дичи. Козел. у. 2) Потайное мѣсто въ оградѣ пчельника, куда пасѣчникъ можетъ укрыться во время опасности.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Опасность — небезпе́ка, -ки.

Опасный — небезпе́чний.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Опа́сность = небезпе́ченство (С. З.), небезпе́чність. — Не раз ратував мене, не зважаючи на своє небезпеченство. Фр. — Небезпечність приходила і з другого ще кутка. Кн.

Опа́сный, но = небезпе́шний, но (С. Л.), непе́вний, но, бо́язно; тя́жко—Небезпешна дорога. С. Л. — Боязно, щоб і за Днїпром не стало ся того, що в Чигиринї. Кн. — Занедужав тяжко, мабуть вже йому не жити.

Извлека́ть, извле́чь = витяга́ти, вийма́ти, добува́ти, вибіра́ти, ви́тягти (С. Л.), ви́няти, добу́ти, ви́брати. — Извле́чь изъ опа́сности = ви́рятувати. — Извле́чь по́льзу = спожиткува́ти. — Анї зьвір, анї чоловік, анї рослина не спожиткує без води і крихти корму. Де-що про Сьв. Б.

Предваря́ть, предвари́ть = упережа́ти, упереди́ти (С. Ш.), попереди́ти, ви́передити, запобіга́ти, запобі́гти; предмовля́ти, предмо́вити, перестерега́ти, остерега́ти, перестерегти́, остерегти́. — Предвари́ть объ опа́сности = перестерегти́. — П. прихо́домъ = попереди́ти. (Пр. д. під сл. Предупрежда́ть і Предостерега́ть).

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)