Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 35 статей
Запропонувати свій переклад для «поклін»
Шукати «поклін» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дозе́мный – дозе́мний. [Дозе́мний поклі́н. Чоло́м дозе́мний тобі́! (Куліш)].
Земно́й – земни́й, назе́мний, (зап.) зе́мський; (в противопол. неземному) сьогосві́тній, світови́й. [Світова́ краса́ діво́ча прив’я́не (Крим.). Вже мій шлях назе́мний скі́нчений (Л. Укр.)].
• -ной поклон – дозе́мний поклі́н (уклі́н).
• -ной шар – земна́ ку́ля.
• Во время -но́й жизни – на сьо́му сві́ті, за сьогоча́сного життя́.
И́стовый, см. И́стый, И́стинный.
• Сын -вый отец (очень схож) – син нестеме́нний, істо́тний ба́тько. [Нестеме́нний покі́йний ба́тько (Мирний)].
• -вый поклон перед иконой – побо́жний поклі́н перед о́бразом.
Нижа́йший –
1) найни́жчий, (сильнее) як-найни́жчий.
• -ший поклон – найни́жчий (низе́нький) поклі́н (-ло́ну);
2) (наипокорнейший) найпокі́рні́ший, найуклі́ні́ший.
• -шее почтение! моё -шее! – моє́ пова́жання! найуклі́нні́ше пова́жання!
• -ший слуга – найпокі́рні́ший слуга́.
Ни́зкий и ни́зок –
1) низьки́й, (невысокий) невисо́кий; (малый) мали́й. [Низька́ ха́та (Сл. Ум.). Низьки́й тин (Номис). Низькі́ ві́кна (Сл. Ум.). Низьки́й бе́рег (Кінець Неволі)].
• -кий голос – низьки́й (редко низови́й, преимущ. грубый: товсти́й, гру́бий) го́лос. [Серди́тий товсти́й го́лос (Грінч.). М’яки́й низови́й барито́н (Н.-Лев.)].
• -ким голосом – низьки́м (товсти́м) го́лосом, то́всто.
• -кий звук – низьки́й звук.
• -кое место (местность) – низи́нне (низови́нне) мі́сце, низькоді́л (-до́лу), низина́, низовина́, низь (-зи) (Франко); срв. Ни́зменность 1.
• -кие ноты – низькі́ (низові́) но́ти.
• -кий поклон – низьки́й поклі́н.
• -кий потолок – низька́ сте́ля.
• -кий разрыв (арт. снаряда) – низьки́й ро́зрив (гарма́тня).
• -кий рост – низьки́й (мали́й) зріст.
• -кого роста кто – низьки́й (мали́й, невисо́кий) на зріст хто, низькоро́слий хто. [Поба́чила по́стать люди́ни не на́дто висо́кої і не низько́ї на зріст (Олм. Примха). Він був мали́й на зріст (Морач.)].
• -кая температура – низька́ температу́ра.
• -кая цена – низька́ (мала́, невисо́ка) ціна́.
• -ное чутьё собаки – низьки́й нюх (у) соба́ки;
2) (по качеству, по достоинству) низьки́й, (малый) мали́й, (невысокий) невисо́кий, (плохой) пога́ний, недо́брий, (простой) про́стий, (незнатный) незначни́й, (простонародный) простонаро́дні[и]й, (простецкий) проста́цький, (вульгарный) вульга́рний.
• -кое выражение – вульга́рний (проста́цький) ви́слів.
• -кая доброта товара – невисо́ка (мала́) добро́тність кра́му.
• -кое золото, см. Низкопро́бный (-ное золото).
• -кая проба – низька́ (мала́, невисо́ка) про́ба.
• -кое происхождение (устар.) – невисо́ке (про́сте, незначне́) похо́дження, низьки́й (невисо́кий) рід.
• -кого происхождения, -кий родом кто – невисо́кого (про́стого, низько́го) ро́ду (колі́на) хто; срв. Происхожде́ние 2.
• -кий разбор – невисо́кий (про́стий, пі́длий) ґату́нок (розбі́р).
• -кий слог (язык) – простолю́дна (простонаро́дня[а], проста́цька, вульгарный: вульга́рна) мо́ва, простолю́дний (вульга́рний и т. д.) стиль.
• -кое сословие – низьки́й (незначни́й, про́стий) стан;
3) (в нравств. смысле) низьки́й, ни́ций, (недостойный) негі́дний, (подлый) пі́длий, підло́тний, падлю́ч(н)ий, падлю́цький, (позорный) гане́бний. [Низьки́й спо́сіб ми́слення (Франко). Се лиш зло́ба низька́ (Франко). Селяни́н звика́є до ду́мки, що його́ мо́ва щось низьке́, недосто́йне (Крим.). Нава́живсь на таке́ низьке́ ді́ло (Тесл.). Ви́раз низько́ї хи́трости на обли́ччі (Едґ. По). Ни́ца душа́ (Куліш). Се́рце ни́це (Куліш). Ни́ций страх (Грінч.). Почува́ння нечи́сті і ни́ці (Грінч.). Пі́дла чернь корче́мна (Куліш). В душі́ свої́й були́ і те́мні й пі́длі (Куліш). Падлю́чна уле́сливість (Яворн.)].
• -кий поступок – низьки́й (ни́ций, негі́дний, підло́тний) учи́нок. [Безчі́льний, ни́ций вчи́нок (Л. Укр.)].
• -кий человек – низька́ (ни́ца, пі́дла) люди́на, ница́к (-ка) (Куліш).
Отве́шивать, отве́сить и отве́шать – відва́жувати, відва́жити що.
• -сить два фунта сахару – відва́жити два фу́нти цу́кру.
• -ть кому поклон – віддава́ти (відда́ти) поклі́н, чоло́м віддава́ти (відда́ти) кому́, низе́нько вклони́тися кому́.
• -сить кому удар – завда́ти кому́ уда́ру.
• -сить кому пощёчину – ляпаса́ да́ти кому́, ля́снути (затопи́ти) кого́ по пи́ці, (вульг.) да́ти кому́ в мо́рду, по мо́рді.
• Отве́шенный – відва́жений; (поклон) ві́дданий.
Отдава́ть, отда́ть –
1) віддава́ти, відда́ти, відступа́ти, відступи́ти кому́ що.
• -а́ть назад – поверта́ти, поверну́ти.
• -ва́ть все свои силы, всё своё время чему – усі́ си́ли свої́, уве́сь свій час віддава́ти чому́, усі́ си́ли свої́ оберта́ти (поклада́ти) на що.
• -дать свою жизнь чему – своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що.
• -да́ть богу душу – бо́гу ду́шу відда́ти.
• -а́ть долг, долги – відда́ти, поверну́ти кому́ борг, повіддава́ти, поверта́ти борги́.
• Не -да́ть (долга) – (шутл.) відда́ти на жиді́вське пу́щення (на жиді́вського Пе́тра).
• -ва́ть деньги в долг, взаймы, на проценты – дава́ти гро́ші в по́зи́ку, на про́цент. Срв. Долг.
• -а́ть в-наём, в-наймы кому что – найма́ти, на(й)ня́ти кому́ що.
• -да́ть на хранение, на продержание – да́ти на перехо́ванку, на переде́рж(ув)ання.
• -да́ть под заклад – да́ти в (на) заста́ву, заста́вити що.
• -да́ть в залог (недвижимое имущество) – записа́ти в заста́ву (нерухо́ме майно́).
• -да́ть в дар (пожаловать) кому что – віджа́лувати, повіни́ти кому́ що.
• Он -дал жене половину своего состояния – він відда́в (відступи́в, повіни́в) жі́нці полови́ну сво́го́ ста́тку.
• -ва́ть в наследство – поступа́ти в спа́док кому́.
• -ва́ть землю в аренду, на откуп – здава́ти (пуска́ти) зе́млю в посе́сію, в (на) оре́нду.
• -да́ть рукопись в печать – відда́ти руко́пис до дру́ку, пусти́ти руко́пис у друк.
• -да́ть приказ, повеление – да́ти нака́з, наказа́ти, звелі́ти, загада́ти.
• -а́ть поклон – віддава́ти, відда́ти поклі́н кому́, (ответно) відклони́тися кому́.
• -да́ть честь, хвалу кому – відда́ти ша́ну, хвалу́ кому́.
• -да́ть долг природе – відда́ти нале́жне нату́рі.
• -да́ть последний долг кому – оста́нню ша́ну кому́ відда́ти.
• -ва́ть салют – ясу́ воздава́ти.
• -да́ть кому пальму первенства – відда́ти (призна́ти) пе́ршенство кому́.
• -да́ть кому справедливость – призна́ти кому́ справедли́вість, ви́знати за ким справедли́вість.
• -даю́ это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор – даю́ це вам на во́лю (на ва́шу во́лю).
• -да́ть на чей суд – да́ти на чий суд.
• Не -ва́ть себе отчёта в чём-л. – не здава́ти собі́ спра́ви в чо́му, не тя́мити чого́.
• Не -даю́ себе отчёта, что со мною происходит – сам себе́ не розбира́ю, що зо мно́ю ро́биться (ді́ється).
• Ни в чём не -ва́ть себе отчёта – нічо́го не прийма́ти до свідо́мости.
• -ва́ть в школу – віддава́ти, запи́сувати до шко́ли кого́.
• -да́ть в ученье – (від)да́ти в нау́ку кого́.
• -а́ть под суд – ста́вити, поста́вити на суд, віддава́ти, відда́ти до су́ду кого́.
• -да́ть город на разрушение (разграбление) – пусти́ти мі́сто на руї́ну (на пограбува́ння).
• -а́ть кого-л. в жертву, в добычу кому, чему – (по)дава́ти, (по)да́ти, (по)пуска́ти, (по)пусти́ти кого́ на пота́лу кому́, чому́.
• -а́ть на посмеяние, на смех – подава́ти, пода́ти на глум, на сміх кому́ кого́, що.
• -а́ть на попечение кому кого – припоруча́ти, припоручи́ти кому́ кого́, що.
• -да́ть руку дочери – заручи́ти дочку́.
• -а́ть дочь замуж – видава́ти, ви́дати, (від)дава́ти, (від)да́ти дочку́ за́між за ко́го, дружи́ти, одружи́ти до́чку з ким.
• -да́ть в солдаты, в лакеи – відда́ти (завда́ти) в москалі́, в льока́ї.
• -да́ть в услужение, в наймы – (від)да́ти в слу́жбу, в на́йми, завда́ти на по́слу́ги кого́, на(й)ня́ти кого́ куди́.
• -да́ть кого под власть (под иго) кому – підда́ти кого́ під ко́го, підда́ти кого́ під ярмо́ кому́, підда́ти кого́ під чию́ корми́гу.
• -да́ть кого, что во власть кому – відда́ти, попусти́ти кого́, що кому́. [Не попу́стимо рі́дного кра́ю ляха́м];
2) (о вкусе, запахе) відго́нити, дхну́ти, души́ти, безл. відго́нитися.
• Вода -даё́т гнилью – вода́ відго́нить (дхне, ду́шить) гнили́зною.
• Его образы -даю́т чем-то екзотическим – його́ о́брази відго́нять (дхнуть) чимсь екзоти́чним;
3) відбива́ти, відби́ти.
• Это ружьё сильно -даё́т – ця рушни́ця ду́же відбива́є.
• Пушка -даё́т (назад) – гарма́та відбива́є (сіда́є).
• -да́й назад – оступи́сь! поступи́сь!
4) (отражать звук) віддава́ти, відда́ти, відгу́кувати, відгукну́ти.
• Эхо -ва́ло слова – луна́ відбива́ла слова́;
5) мор. (о снасти) – попуска́ти, попусти́ти.
• -ать паруса – розпусти́ти, розвину́ти вітри́ла.
• -да́ть якорь – (за)ки́нути я́кір (кі́твицю), ста́ти на я́кір.
• -дать корму – відверну́ти корму́.
• -да́ть причал – відда́ти кінці́, спусти́ти з ли́нов. -да́й причал! – відда́й кінці́! спуска́й з ли́нов!
6) віддава́ти, відда́ти, відли́г(ну)ти; поле́гшати.
• На дворе -дало немного – надво́рі тро́хи віддало́, відли́гло.
• Стужа -даё́т – моро́з ме́ншає.
• Больному -дало – хо́рому поле́гшало.
• О́тданный – ві́дданий и т. д.
Передава́ть, переда́ть –
1) передава́ти, переда́ти кому́, що, (о многом) попередава́ти. [Переда́й мені́ сіль].
• -ва́ть что-н. из рук в руки, друг другу – передава́ти з рук до рук, оди́н (одно́) о́дному що-не́будь.
• -ва́ть, -да́ть кому имущество, власть, право – передава́ти, переда́ти (редко здава́ти, зда́ти) майно́, вла́ду, пра́во кому́. Срв. Уступа́ть.
• -дава́ть (-да́ть) приказания армии по радиотелеграфу – передава́ти (переда́ти) нака́зи (ро́зкази) а́рмії ра́діо-телегра́фом.
• -да́ть болезнь, черты характера кому – переда́ти х(в)оро́бу, вда́чу кому́.
• -да́ть письмо, деньги, подарок кому через кого – пере[по]дава́ти, пере[по]да́ти листа́, гро́ші, гости́нець кому́ ким. [Козако́м гости́нець ба́тькові переда́в].
• -да́ть письмо в собственные руки – по[пере]да́ти листа́ до вла́сних рук.
• -да́ть дело на чьё усмотрение – відда́ти спра́ву на чий ро́зсуд, зда́тися на чию́ ду́мку.
• -да́ть дело в суд – переда́ти спра́ву до су́ду.
• -да́ть настроение кому – переда́ти на́стрій кому́. [Музи́ка гро́ю передає́ сумни́й свій на́стрій слухача́м].
• -да́ть вексель – пережирува́ти. [Узя́в та ве́ксель той на жі́нку і пережирува́в];
2) что (изображать) – віддава́ти, відда́ти, подава́ти, пода́ти. [Пое́т вира́зно віддає́ свої́ пережива́ння. Бу́кви віддаю́ть зву́ки. Оповіда́ння подає́ трагі́чну до́лю відо́мої красу́ні (Єфр.)];
3) -да́ть лишнее – передава́ти, переда́ти, (о мног.) попередава́ти [Переда́в куті́ ме́ду. Ви переда́ли три карбо́ванці, як дава́ли ре́шту (при сдаче)]; (заплатить дорого) перепла́чувати, переплати́ти за що; (давать много раз) дава́ти, по[на]дава́ти.
• Сколько денег я ему уже -ва́л – скі́льки вже гро́шей я йому́ надава́в;
4) (на словах) перека́зувати, переказа́ти, нака́зувати, наказа́ти, переповіда́ти, перепові́сти, (о сплетнях, слухах ещё) перено́сити, перене́сти, (о многом) поперека́зувати, попереповіда́ти, поперено́сити, поперено́шувати кому́ що, про що. [Я не бу́ду перека́зувати вам тих лайо́к (Коцюб.) (и ті лайки́). Перека́зували нови́ни (Грінч.). Переказа́ла, щоб поспіша́вся (Коцюб.). Переказа́ти слова́ми стано́вище мого́ ду́ха (Конис.). Ой накажи́, га́лко, від кошово́го ві́сті. Де що почу́є, все перено́сить].
• -ть через кого – перека́зувати, нака́зувати ким. [Переказа́ла дочко́ю, щоб поспіша́в додо́му. Накажи́ слуго́ю, що ти незду́жаєш (Л. Укр.)].
• -да́ть чьи слова – переказа́ти, пода́ти чиї́ ре́чі (чию́ мо́ву).
• Он неверно -да́л мои слова – він не так переказа́в мої́ слова́.
• -да́ть мысль (словами) – переказа́ти ду́мку.
• -да́ть что-либо своими словами – переказа́ти що свої́ми слова́ми.
• -ть известие – пода́ти зві́стку.
• -ть что-либо потомству – переда́ти що пото́мству (наща́дкам), пода́ти що у пото́мство (Куліш).
• -ть на письме – списа́ти. [Найкра́щая пі́сня мені́, її́-ж і списа́ти не си́ла (Самійл.)].
• -ва́ть, -да́ть поклон – перека́зувати, переказа́ти поклі́н и покло́на, віддава́ти, відда́ти поклі́н, поклоня́ти, поклони́ти, поклоня́тися, поклони́тися, відклоня́тися, відклони́тися кому́ ким. [Сестра́ до бра́та з чужо́ї сторони́ поклоня́ла. Коза́к до ді́вчини ворла́ми та поклони́вся. З Украї́ни до ді́вчини коза́к відклони́вся].
• -да́йте ему мою глубокую благодарность, моё почтение – перекажі́ть йому́ мою́ глибо́ку подя́ку (вдя́чність), мою́ пова́гу (поша́ну).
• -да́ть кукованием – перекува́ти. [Хоч си́вою зозу́лькою переку́й до ме́не].
• Передава́емый – переда́ваний; відда́ваний; перепла́чуваний; перека́зуваний; перепові́дуваний.
• Пере́данный и пе́реданный – пере́даний, (о мног.) попереда́ваний; ві́дданий, по́даний, (о мног.) повідда́ваний; перепла́чений; перека́заний, нака́заний, перепові́даний, перепові́джений, перене́сений, (о мног.) поперека́зуваний, понака́зуваний, поперепові́даний, поперено́шуваний.
Позе́мный поклон – дозе́мний, низьки́й поклі́н.
Покло́н –
1) (действие) кла́няння. [Іди́, я і без кла́няння пущу́ ї́сти (Хорол.)];
2) поклі́н (-ло́ну), ум. покло́нець (-нця), уклі́н (-ло́ну).
• Земной -н – дозе́мний поклі́н, поклі́н до землі́.
• Бить (класть) -ны – би́ти (ударя́ти) покло́ни, заби́ти (уда́рити) покло́ни, кла́сти (поклада́ти) покло́ни, (иронич.) грі́ти покло́ни.
• -ло́н отвесить – відда́ти поклі́н.
• Передавать, посылать -н кому – кла́нятися, поклоня́тися, поклони́тися, поклоня́ти, поклони́ти, переклоня́тися, переклони́тися.
• Передавать (сообщать) кому -н от кого – віддава́ти кому́ поклі́н од ко́го.
• Пойти с -ном (приношением) – піти́ на рале́ць.
Полага́ть, положи́ть –
1) (куда, где, на что) кла́сти, поклада́ти, покла́сти, (диалект.) ложи́ти, положи́ти, покладови́ти. [Клади́ книжки́ на стіл (на столі́). Покла́в гро́ші в скарбни́цю. Бу́ду в землі́ коза́цькій-христия́нській го́лову поклада́ти].
• -жи́ть лишнее (о приправах) – переда́ти. [Переда́в куті́ ме́ду].
• -жи́ть в кушанье что-л. крошеное – закриши́ти чим.
• Разбив, -жи́ть во что (о яйцах) – уби́ти. [Я в сир тро́є яє́ць уби́ла].
• -жи́ть головами или верхними концами в противопол. направл. – покла́сти ми́ту́сь. [Ри́бки в пуде́лкові лежа́ли ми́тусь. Покла́ла снопи́ ми́тусь].
• -га́ть земные поклоны – дозе́мні покло́ни поклада́ти, би́ти.
• -жи́ть земной поклон – покла́сти, уда́рити, заби́ти поклі́н.
• -га́ть душу, за кого, что – поклада́ти, покла́сти ду́шу за ко́го, за що. [Па́стир до́брий ду́шу свою́ поклада́є за ві́вці (Єванг.)].
• -га́ть, -жи́ть голову (жизнь) за кого, за что – голово́ю наклада́ти, накла́сти (наложи́ти) за ко́го, за що; тру́пом ляга́ти за ко́го, за що. [Він голово́ю накладе́ за свою́ іде́ю (Крим.). За отчи́зну голова́ми наклада́ли].
• -жи́ть врага на месте – укла́сти во́рога, зроби́ти во́рогові кіне́ць.
• -жи́ть убитыми многих – покла́сти, ви́класти. [Ви́клав ляшкі́в, ви́клав панкі́в у чоти́ри ла́ви].
• -жи́ть оружие перед кем – скла́сти збро́ю перед ким.
• -жи́ть к ногам – скла́сти (покла́сти) до ніг.
• -га́ть, -жи́ть начало, основание чему – заклада́ти, закла́сти що, засно́вувати, заснува́ти що, зроби́ти (покла́сти) поча́ток чому́, чого́. [Шекспі́р покла́в поча́ток і спра́вжньої сьогоча́сної коме́дії (Єфр.)].
• -га́ть, -жи́ть основание городу – оса́джувати, осади́ти мі́сто.
• -жи́ть конец (предел) чему – зроби́ти (покла́сти) кіне́ць (край), бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада)].
• -жи́ть на ноты – покла́сти на но́ти; заве́сти в но́ти.
• -га́ть надежду на кого – поклада́ти (держа́ти, ма́ти) наді́ю на ко́го. [Я на дя́дька Петра́ наді́ю держа́ла (Переясл.)].
• -га́ть гнев на кого – поклада́ти, положи́ти гнів на ко́го.
• -га́ть резкую границу – ста́вити о́бру́б; кла́сти вира́зну́ ме́жу. [Ніко́ли ми не мо́жемо напе́вне ви́значити поді́ю, щоб виразни́й ста́вила о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)].
• Как бог на душу -жит – собі́ до вподо́би; як замане́ться. [Кру́тять мора́льними катего́ріями собі́ до вподо́би (Єфр.)].
• -га́ть, -жи́ть жалованье кому, цену чему – покла́сти, кла́сти, визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, встановля́ти, встанови́ти платню́ кому́, ці́ну за що. [Платні́ мені́ ви́значено по три черві́нці на мі́сяць. Тре́ба да́ти за ко́жний стовп – кладі́м уже – по карбо́ванцю (Звин.)];
2) (решать) поклада́ти, покла́сти, виріша́ти, ви́рішити. [Покла́ли, що тре́ба одру́жити Йо́на в-осени́ (Коцюб.)].
• В военном совете -жи́ли действовать наступательно – військова́ ра́да ви́рішила (покла́ла) наступа́ти (роби́ти на́ступ).
• -жи́ть на чём – поєдна́тися, (редко) положи́тися. [Так і положи́лися, щоб Семе́н Іва́нович, коли́ ті́льки захо́че, щоб і прихо́див (Квітка)].
• Поло́жено – (по обычаю) заве́дено. [Цей день заве́дено святкува́ти. Косаря́м заве́дено дава́ти по ча́рці].
3) (думать, держаться мнения) гада́ти, ду́мати, міркува́ти, поклада́ти, уважа́ти. [Я теж гада́ю, що нічо́го не бу́де. Ду́маю, що на це приста́ти мо́жна. Я так собі́ мірку́ю, що нічо́го з то́го не бу́де путя́щого. Він так собі́ поклада́є: як пі́де чолові́кові з яко́го дня, то так воно́ вже і йде́ться (Коцюб.). А що, во́лики, як уважа́єте: де бу́демо ночува́ти? (Драг.)].
• -га́ю, что – ду́мка така́, що…; я тако́ї (тіє́ї) ду́мки; на мою́ ду́мку; я таки́й, що…; (я так) гада́ю, що и т. д. [Гада́ю, що так бу́де найлі́пше].
• Как вы -ете? – яко́ї ви ду́мки? як на ва́шу ду́мку ? як ви гада́єте? и т. д. Надо -га́ть, что – мабу́ть так, що; тре́ба ду́мати, що.
• Поло́жим – візьмі́мо, покладі́мо, припусті́мо, да́ймо.
• -жим, что это так – припусті́мо, що це так; неха́й це бу́де й так.
• Его -га́ют умершим – про йо́го ду́мають, що вмер; його́ вважа́ють (ма́ють) за поме́рлого.
• -га́ют, что это вы сделали – гада́ють (ду́мають), що це ви зроби́ли; ду́мають на вас, що ви це зроби́ли.
• Поло́женный и положё́нный – (куда, где, на что) покла́дений.
• -ный на ноты – заве́дений у но́ти; (о жалованьи, цене) ви́значений, призна́чений, покла́дений, устано́влений; (надлежащий) нале́жний (по обычаю) заве́дений.
Посыла́ть, посла́ть – (за кем, за чем) посила́ти, посла́ти по ко́го, по що. [Посила́ли по лі́каря і по лі́ки].
• -ть письмо, посылку – посила́ти, посла́ти, подава́ти, пода́ти (листа́, паку́нок).
• -ть кого к кому – посила́ти, посла́ти кого́ до ко́го.
• -лать друг другу (обмениваясь) – обсила́тися. [Обсила́ються подару́нками].
• -ть сватов – засила́ти, засла́ти старості́в; сла́тися, засила́тися, засла́тися з староста́ми. [До ді́вчини з староста́ми шле́ться].
• -ла́ть поклон – перека́зувати, переказа́ти, передава́ти, переда́ти уклі́н, поклі́н ким кому́.
• По́сланный (куда, к кому за чем) – по́сланий куди́ до ко́го, по що, (о сватах) за́сланий.
Поясно́й – поясни́й, до по́яса, до па́са.
• -но́й поклон – у[по]клі́н до по́яса.
• -ной портрет – портре́т до по́яса.
• -ное изваяние – погру́ддя.
Пра́вить –
1) (кем, чем: направлять, руководить) керува́ти ким, чим (и кого́, що), кермува́ти ким, чим, пра́вити ким, чим и що, правува́ти ким, чим.
• -вить лошадьми (лошадью), телегою, возжами и т. п. – керува́ти (и ґерува́ти), пра́вити кі́ньми, во́зом, ві́жками, правува́ти, пово́дити кі́ньми, ве́сти́ коня́. [Ві́жками керува́ла мов-би шля́хтичка, що сиді́ла зза́ду (Свид.). Коня́ керу́ють уздо́ю, а чолові́ка сло́вом (Приказка). Правува́ти кі́ньми й людьми́ (Н.-Лев.). На́вчить, як кі́ньми пра́вити (Кониськ.). Сам пан кі́ньми пово́дить (Гр.). Сагайда́чний ї́хав поза́ду на во́зі, бо не міг через ру́ку ве́сти коня́ (Маковей)].
• -вить кораблём, лодкою – керува́ти, кермува́ти, пра́вити корабле́м, керува́ти, пра́вити човном.
• -вить рулём – керува́ти (пра́вити) стерно́м, стернува́ти, кермува́ти;
2) (делами, страной: повелевать) керува́ти, порядкува́ти, справува́ти, управува́ти (реже управля́ти), пра́вити, заряджа́ти чим, (начальствовать) урядува́ти, ра́дити над ким, над чим, (распоряжаться по своему) ору́дувати, верхово́дити; заправля́ти, ряди́ти ким, чим.
• -вить делами – керува́ти, порядкува́ти спра́вами, справува́ти реча́ми, урядува́ти. [Коза́цтво перебива́ло їм порядкува́ти по свої́й уподо́бі (Куліш). Ві́йсько бажа́є, щоб ті́льки та була́ сла́ва, що Хмельни́цький гетьману́є, а неха́й-би його́ пора́дці всіма́ реча́ми до по́вного його́ зро́сту справува́ли (Куліш)].
• -вить домом – порядкува́ти, управля́ти, заправля́ти, заряджа́ти до́мом, поря́док у дому́ дава́ти;
3) (службу, обязанности) справля́ти, відбува́ти, відправля́ти, сов. спра́вити, відбу́ти, відпра́вити (слу́жбу, обов’я́зки).
• -вить церковную службу – пра́вити, відправля́ти, справля́ти слу́жбу бо́жу.
• -вить тризну, поминки и т. п. – справля́ти три́зну, по́минки і т. ин. [Справля́ли свої́ каніба́льські та́нці над пова́леним во́рогом (Єфр.)].
• -вить поклон от кого – перека́зувати поклі́н, поклоня́тися, кла́нятися кому́ від ко́го;
4) (подати, долги) виправля́ти, стяга́ти (пода́тки, борги́);
5) пра́вити, виправля́ти що; срв. Исправля́ть, Выпрямля́ть.
• -вить корректуру – пра́вити, виправля́ти коре́кту.
• -вить бритву – гостри́ти бри́тву.
• -вить вывихнутую руку – вправля́ти, пра́вити, впра́вити ви́вернуту ру́ку;
6) (виновного) правди́ти, виправля́ти кого́. [Чолові́ка вини́ли, а жі́нку правди́ли (Полт.)].
• Пра́вленный – пра́влений, ви́правлений.
• -ная бритва – ви́гострена бри́тва.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Помогать, помочь – допомагати, допомогти, помагати, помогти кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́, кому́ чим, в чо́му, підпомага́ти, підмага́ти, підпомогти́, підмогти кого́, кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, рятува́ти, порятува́ти, зарято́вувати, зарятува́ти, підрято́вувати, підрятува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин:
• Бог [на] помочь – помагайбі, (диал.) помайбі; Боже поможи, помагай Біг;
• да поможет вам Бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам Бог помага́є (помо́же)!;
• если вы это предпримете, я буду вам помога́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги);
• как этому (здесь) помочь? – як (яку) цьому (тут) раду дати?; як цьому (тут) зарадити?;
• не знает, чем и помочь себе (как себе помочь) – не знає, як собі [й] раду дати; не знає, чим і запомогтися (зарятуватися, зарадитися, зарадити собі;  пора́дити себе); ради собі не дасть (не прибере, не добере);
• ничем не могу помо́чь – нічим не поможу (допоможу), нічо́го не вра́джу (не вра́ю);
• ничто не помога́ет – нічо́го не помага́є, (редко) не помагається, не пособля́є, не пособляється; ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди);
• ничто не помогло́ – ніщо́ не зара́дило (не помогло), (редко) нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), не вра́дило;
• помога́йте друг другу – помагайте (допомагайте, спомагайте) одне одному; запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному;
• помога́ть кому (необходимыми средствами, чем-либо необходимым) – допомагати (спромага́ти, спромогти́) кого́ чим;
• помогите! – рятуйте!, про́бі!;
• помочь горю (беде) – зарадити (запобі́гти, запомогти́) лихові (біді, горю);
• помо́чь кому в нужде (нуждах) – допомогти́ (помогти), спомогти́ кому́, запомогти́, порятува́ти, зарятува́ти кого́ в біді́, в приго́ді, в потребах;
• помо́чь кому деньгами – помогти́ (допомогти) кому́, запомогти́, спромогти́, зарятува́ти, підмогти́, підрятува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми);
• помо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (ра́ду) да́ти кому́ (чим);
• помо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (зарятува́тися, зара́дитися) тим, що є, що Бог дав;
эти капли помога́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель;
• это лекарство очень помогает – ці ліки дуже помічні;
• это мне не поможет – це мені́ не помо́же (не допоможе, не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не заряту́є (не вряту́є);
• это нисколько не помога́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя.
[Якби́ не Біг, хто б нам помі́г (Пр.). Допоможе, як кобилі заєць (Пр.). Допомагати: з калюжі та в болото (Пр.). Здибався біб з цибулею: — Помайбі, плаксьо! А вона йому відповіла: — Бодай здоров, пучичерево! (Казка). Сказала: «Помагай Біг, діти!  Чого сумуєте ви так? Чи не остило тут сидіти? Оце гуляють наші як! Мов божевільних, нас морочать, Сім літ, як по морям волочать; Глузують, як хотять, із вас, Але з другими бахурують, Свої ж жінки нехай горюють, Коли водилось се у нас? Послухайте лиш, молодиці, Я добрую вам раду дам; І ви, дівчата білолиці, Зробім кінець своїм бідам, За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? Приймімось, човни попалім. Тогді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім» (І.Котляревський). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Г.Квітка-Основ’яненко). Дай Боже вам, панночко, вечір добрий! Нехай вам Бог помага! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Роби́, небо́же, то й Бог помо́же (Номис). Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває… Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати (Т.Шевченко). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (П.Куліш). Череваня полюбили й шанували, бо був козак-друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить (П.Куліш). Вже й сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах (П.Куліш). І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба (Г.Барвінок). Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М.Вовчок). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (О.Кониський). Я ж тобі кажу: зумію сій біді запомогти (Яків Щоголів). — Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! (М.Кропивницький). Скрізь встигала в роботі і в хаті, і в дворі, ще й на току та в клуні Романові помагала (І.Нечуй-Левицький). Лежала вона й тихо стогнала. І ліки вже не помагали (І.Нечуй-Левицький). Милевський робить загальний поклін і кидається за Сапею помогти їй одягтись (Л.Українка). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Л.Мартович). — Спасибі вам, серце, за добре слово. Хай вам Господь помагає, де тільки лицем обернетесь… (М.Коцюбинський). Якось-то воно буде: він, Роман, не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити… (М.Коцюбинський). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Б.Грінченко). Демид і своєю особистою лікарською роботою, і матеріально запомагав усіх тих, хто зазнав якого лиха (Б.Грінченко). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (І.Франко). І те сказать, про хлопа дбав він, Як дбав про коней і волів; Взимі три вози дров давав він, Щоб хлоп продроглі кості грів; Весною хлібом спомагав він, Щоб літом з голоду не млів (І.Франко). Уже пок. Іван Верхратський у своїй праці про говір галицьких лемків звернув був увагу на те, що в лемківському говорі часто стрічаються стягнені форми дієслів. На думку Верхратського, ці форми стрічаються особливо в Сяніччині. Такі самі скорочення стрінув я також у Ліському повіті в селах Явірець, Луг, Завій, Струбовиська. Говорять там: «няй ся ке» (кає) — нехай боїться; «він газде» — (газдує); «няй варе» (варує) — береже; смаке — смакує. Побіч того стрічаються там такі загально вживані на Лемківщині форми, як: возь, подь, тра, смоть або смонь, ідь, шмар, понайбі або помайбі (помагайбіг), не бамся (не боюся); мам, меш, ме (маю, маєш, має) (Франц Коковський). — Аж п’ятеро. Але одна — Боже мій! Суща Беатриса! Таке біляве, тихе, а тиха вода, кажуть, береги рве. Як її? Наталка? Ні… Настунька? Теж ні. Тільки умова — це моя. — Та бери їх усіх! — понуро сказав Степан. — Єсть мені час до дівчат! — Даремно. Учені пишуть, що це допомагає обмінові речовин (В.Підмогильний). І коли Матвій зійшов з Григорчукової нивки й уважно зайнявся підпорою одної гілляки на щепі, що занадто гнулася під тягою овочів, у той час його поздоровив здалека хрипливий баритон чоловічого голосу. — Помайбі, дядьку Матвію!.. Матвій піднімає голову. — Дай-бо здоров’я! — автоматично відповів Матвій і побачив на своїм полі Григорчука (У.Самчук). Я ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (АС). Слухаючи тої мови, Дон Кіхот тільки посміхався, а потім заговорив упевнено і спокійно: — Ех ви, ница ницота і підла підлота! То це, по-вашому, розбій — кайдани розбивати, невольників визволяти, нужденних рятувати, похилих підіймати, бездольних спомагати? Ех ви, ледач ледача і темна темнота! Не дав вам Бог підсліпим вашим розумом спізнати всю велич мандрованого рицарства, не дарував за гріхи ваші свідомості, що не тільки самого такого рицаря, ба й тінь його повинні ви шанувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантес). Допоможи собі сам і тоді кожен тобі допоможе (Ф.Ніцше). Не лізь в душу ближнього в галошах. І навіть якщо ти витреш ноги, все одно не допоможе (С.Є.Лєц). Народ тепер, перш ніж помогти людині в біді, спочатку зніме ту біду на телефон]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Поклон – поклі́н, уклі́н, -ло́ну; передавать поклон – кла́нятися (кому́).
Поклонение – поклі́н, -ло́ну, ша́на, -ни.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Глубокий
• Более глубокий – глибший.
• В глубокую осень – пізньої осені.
• Глубокая древность – давня (сива, стара, далека, глуха) давнина; прадавнина; давня-предавня старовина; престаровина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок. Човни золотії із сивої-сивої давнини причалюють… Тичина.]
• Глубокая ночь – глупа (пізня) ніч (північ); (іноді) добра ніч; ніч уповні. [А які то до тебе гості добивались у глупу північ? Кропивницький. Вже була добра ніч, коли вони рушили в полонину. Франко.]
• Глубокая печаль – тяжка (глибока) туга (журба); тяжкий (глибокий) сум (смуток). [Глибока, тиха, нерозважна туга Вникає в серце, каменем ляга. Українка.]
• Глубокая старость – старезна (іноді безлітня) старість.
• Глубокий вечер – пізній вечір; (розм.) пізні (старечі) обляги ((в)ляги, лягови). [Це діялось у пізні лягови, — ніде анітелень. Сл. Гр.]
• Глубокий овраг – глибокий яр; крутояр. [Ой повій, повій да буйний вітер, Та з глибокого яру… Н. п.]
• Глубокий поклон – низький уклін (поклін). [Проказує боєць останні свої бажання: — Кланяюсь низьким поклоном… Довженко.]
• Глубокий старик – дуже старий (старезний, давній, іноді безлітній) дід (старик); (образн.) старий, аж мохом поріс (узявся); старий, аж порохня сиплеться. [Бісів дід! Аж порохня з його сиплеться, а ще таки плутає ногами. Мирний.]
• Глубокий траур – велика (глибока) жалоба. [Долорес у глибокій жалобі, стоїть на колінах коло одної могили, убраної свіжими вінками з живих квітів. Українка.]
• Глубокое невежество – велике неуцтво; темне невігластво.
• Довольно глубокий – досить (доволі) глибокий; (розм.) глибоченький.
• До глубокой ночи – до пізньої (до самої, до глупої) ночі; (розм.) до пізніх лягів (облягів).
• Здесь глубокая, не глубокая вода – тут глибоко, не глибоко. [Ви краше мені скажіть, чи не глибоко тут? Я хочу скупатися. Чабанівський.]
• Очень глубокий, глубочайший – найглибший (щонайглибший, якнайглибший). [Гуркнув грім. Задрижали нараз Гір найглибші основи… Франко.]
• С глубоким (глубочайшим) почтением, уважением – з високою (найвищою) пошаною, повагою.
Земной
• Земной поклон (устар.) – земний (доземний) уклін (поклін); уклін до землі; найнижчий (низенький) уклін.
Низкий
• Низкий поклон – низький уклін (іноді поклін).
• Низкий человек (перен.) – ница (підла) людина; ницак.
• Низкого роста кто – низький (малий, невисокий) на зріст хто; низькорослий хто.
• Он низкого мнения о ком, о чём – він низької (невисокої) думки (гадки) про кого, про що.
Отвешивать
• Отвешивать, отвесить поклон кому – низько (низенько) вклонятися, вклонитися (кланятися, поклонитися) кому; віддавати, віддати поклін (уклін) кому; чолом віддавати, віддати кому.
• Отвешивать, отвесить пощёчину кому (разг.) – давати, дати ляпаса (ляща) кому; частувати, почастувати поличником кого. [Та вже для тебе обіцяюсь Енеєві я ляпас дать. Котляревський. Попам’ятаєш ти ще, хто така Рахіра та й кого ти поличником почастувала. Кобилянська.]
• Отвешивать, отвесить удар кому (разг.) – завдавати, завдати удару кому; (зниж.) відважувати, відважити бебеха кому. [За віщо се він мені бебеха відважив межи плечима? Сл. Гр.]
Отдавать
• Возьмёшь лычка — отдашь ремешок – затративши чуже личко, ремінцем мусиш віддати. Пр. Не позичай — злий обичай: як віддаєш, то ще й лає. Пр. Він для тебе маленьку нитку, а з тебе цілу свитку. Пр.
• Не жалей алтына — отдашь полтину – не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Пр. Лінивий двічі робить, скупий двічі платить. Пр.
• Отдавать, отдать в жертву кому (разг.) – віддавати, віддати як (за) жертву кому; віддавати, віддати ((по)пускати, (по)пустити) на поталу кому. [Чіпко, Чіпко! чи я ждала такого від тебе, чи сподівалася? Попустив рідну матір на поталу волоцюзі. Мирний.]
• Отдавать, отдать визит кому – віддавати, віддати (взаємний) візит кому; (застар., тільки докон.) відвізитувати кого.
• Отдавать, отдать внаймы (внаём) кому что – наймати, найняти кому що.
• Отдавать, отдать в учение (на выучку) – віддавати, віддати в науку.
• Отдавать, отдать дань кому, чему – Див. дань.
• Отдавать, отдать должное кому, чему – віддавати, віддати належне кому, чому; оцінювати, оцінити як слід (як належить) кого, що.
• Отдавать, отдать кого-либо под суд – віддавати, віддати кого до суду (під суд); (давн.) ставити, поставити кого на суд (перед суд).
• Отдавать, отдать на съедение кому; отдавать, отдать на поругание кому; (книжн.) отдавать, отдать на поток и разграбление кому – віддавати, віддати на поталу кому.
• Отдавать, отдать (оказывать, оказать) предпочтение кому, чему перед кем, перед чем – Див. предпочтение.
• Отдавать, отдать поклон кому – уклонятися, уклонитися (кланятися, поклонитися) кому; віддавати, віддати уклін (поклін) кому.
• Отдавать, отдать последний долг кому (книжн.) – віддавати, віддати останню (по)шану кому.
• Отдавать, отдать руку (и сердце) кому (перен.) – віддавати, віддати руку (й серце) кому.
• Отдавать, отдать руку чью кому (перен.) – віддавати, віддати руку чию кому; віддавати, віддати кого за кого.
• Отдавать, отдать салют – давати, дати (віддавати, віддати) салют; (застар. поет.) воздавати, воздати ясу.
• Отдавать, отдать [свою] жизнь чему – віддавати, віддати (присвячувати, присвятити) життя [своє] чому; покладати, покласти життя [своє] на що.
• Отдавать, отдать сердце кому – віддавати, віддати серце кому. [Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині. Мирний.]
• Отдавать, отдать справедливость кому, чему – признавати, признати справедливість (слушність) кому, чому; визнавати, визнати справедливість за ким, за чим.
• Отдавать, отдать честь кому, чему (воен.) – віддавати, віддати честь кому, чому.
• Отдавать, отдать якорь – кидати, кинути (закидати, закинути) якір; ставати, стати на якір; об’якорятися, об’якоритися.
• Отдавать себе отчёт в чём – Див. отчет.
• Отдаёт чем что-либо (имеет привкус, запах чего) – відгонить (тхне, душить) чим що; чути чим що. [Руфім: Великий жаль, що стільки крові ллється За вашу віру, добра не вийде. Вино ще грає, а вже оцтом чути. Українка.]
• Отдай назад! (разг.) – поступися (оступися)!
• Отдай причал! – віддай кінці!; спускай з линв!
• Отдал Богу душу кто – віддав Богові душу хто; ступив на Божу путь хто; до свого берега (навіки) причалив хто; (поет.) не топтати вже рясту кому; (зниж.) відкинув ноги хто; дупеля з’їв хто; (жарт.) пішов до Бога вівці (овець) пасти хто.
• Отдать на посмеяние кого, что – дати (віддати) на посміх (на глум, на глуз) кого, що. [На глум старих звичаїв не подаймо. П. Куліш.]
• Отдать на хранение что – віддати на схов (до схованки) що.
Поклон
• Бить поклоны кому (разг.) – бити (класти) поклони кому; (ірон.) гріти поклони кому.
• Идти на поклон (с поклоном) (устар.) – звертатися з проханням; іти на поклін (з поклоном); пронизливо прохати.
• Отвешивать, отдавать, делать поклон, поклоны кому-либо – низько кланятися, уклонятися кому; віддавати уклін (поклін) кому; чолом віддавати кому.
• Передавать поклон кому от кого – кланятися кому від кого; віддавати кому уклін (поклін) від кого.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Віддава́ти, відда́ти –
1) отдавать, отдать;
2) определять, определить;
3) выдавать замуж;
4) передавать, передать кого, что кому;
5) подвергать;
6) до су́ду – предавать, предать суду;
7) теплеть, потеплеть;
8) (хвалу) воздавать, воздать.
• Відда́ти бо́гові душу – умереть.
• Відда́ти поклі́н – поклониться.
• Відда́ти до дру́ку – отдать в печать.
• Віддава́ти на рі́шення – предоставлять решению.
Дозе́мний – достающий до земли.
• Дозе́мний поклі́н – земной поклон.
Поклі́н, -ло́ну –
1) поклон;
2) подарок (при поклоне).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

поклі́н, -кло́ну; -кло́ни, -нів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Віддава́ти, -да́ю, -є́ш, сов, в. відда́ти, -да́м, -даси́, гл.
1) Отдавать, отдать. А син старець та свого не вживає, та все його хортам віддаває. Чуб. І. 173. Взяв той собака буханець та й віддав вовкові. Рудч. Ск. І. 9. Відда́ти Бо́гові ду́шу. Умереть. Закричав дід дивними голосами та й Богу душу віддав. Чуб. І. 156. — хвалу́. Воздать хвалу, восхвалить. Хвалу Богові оддав. МВ. І. 16. — на добри́день. Пожелать добраго дня. І добридень мені оддала. Левиц. І. 14. — поклі́н. Поклониться. Матері Божій поклін оддавши. Чуб. I. 160.
2) Выдавать, выдать замужъ. Тоді дівку віддавай, коли люде трапляються. Ном. № 5928. Як будуть тебе, моя мила, за иншого віддавати, пиши листи на папері, давай мені знати. Мет. 60.
3) Передавать, передать, выражать, выразить.
4) Протягивать, протянуть голосомъ при концѣ пѣсни, при чемъ дѣлается рулада отъ высокаго къ низкому на октаву. У нас так завше: яку б пісню не співала, то усе віддає. Любеч.
5) Теплѣть, потеплѣть. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало. Константиногр. у.
Поклі́н, -ло́ну, м. Поклонъ. Десь мій милий чорнобривий через людей поклоняється... А що ж мені по поклону, коли його самого нема. Чуб. V. 202. Поклони бити, класти, покладати, давати, віддати. Оддайте поклони мамі й жінці. АД. II. 80. Также подарокъ при передаваемомъ поклонѣ: А він її поклін дає — коня вороного, вона йому поклін дає — хусточку шовкову. Чуб. V. 324. Ум. Поклі́нчик, покло́ночок.
Покло́нець, -нця, м. = Поклін. Сирітка кинулась до ніг, поклонці тричі положила. Мкр. Г. 35.
Покло́ночок, -чку, м. Ум. отъ поклін.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Назад, нар.
2) *Наза́д-гузь. Пятясь, не поворачиваясь. Віддав цареві військовий поклін і назад-гузь подався до дверей. Лепк.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Глубо́кій = глибо́кий, (доволї) — глибоче́нький, (дуже) — глибоче́нний, глибоче́зний. (На правобережній Українї чуєть ся мяка вимова, немов: глїбо́кий.) — Глубо́кая старина́ = да́вня давни́на́. — До глубо́кой но́чи = до пізньої ночі. — Въ глубо́кую ос́ень = са́ме в осе́ни. — Глубо́кая печа́ль = тяжка́ ту́га, журба́ пеку́ча. — Обняли мене думки та гадки, та журба пекуча М. Вовч. — Глубо́кая тишина́ = надзвича́йна ти́ша. — Глубо́кій покло́нъ = низьки́й поклі́н, уклі́н. — Глубо́ко́ = гли́боко. — Глубокова́тый = глибоче́нький.
Покло́нъ = поклі́н, уклі́н (С. Ш.). – Передава́ть покло́нъ = кла́няти ся кому́, до ко́го. — Та ви її знаєте! У Недїлю, як я йшла до неї, то ви кланялись до неї. Кр. — Отда́ть покло́нъ = відклони́ти ся. — Идти́ на покло́нъ, съ покло́номъ = іти́ на рале́ць. С. З. — Ніс на ралець паляницю. Граб.
Пра́вить = 1. пра́вити, правува́ти (С. Л.), заправля́ти (С. Л.), управля́ти (С. Ш.), упра́вува́ти (С. З.), керува́ти (С. З. Л.), ору́дувати (С. З. Л.), верхово́дити (С. Л.). — П. Могила виправив привилей на митрополїю Київську і правив церков Божюю, боронячи єї од Ляхів і унїятїв. Лїтоп. Білозерського. — Не всїм дано всеє знати і речами керувати. Маз. Зак. — Один стирник сам керує, весь корабель управує. Маз. Зак. — Пливуть собі та сьпівають, море вітер чує, попереду Гамалїя байдаком керує. К. Ш. — Коня керують уздою, а чоловіка словом. н. пр. — Як тобі вже керувати краєм, коли власна і сестра не слуха. Ст. С. — Нема Сїчі, пропав і той, хто всїм верховодив. К. Ш. 2. поправля́ти, виправля́ти і д. Исправля́ть. 3. д. Выправля́ть 1 і Выпря́мливать. 4. справля́ти. — Він як раз тодї справляв поминки. — Справив добре іменини. 5. пра́вити, упра́вити. — Звихнув руку, костоправ довго правив та нїчого не міг зробити, та вже лікарь управив. — Пра́вить бри́тву = гостри́ти бри́тву. — П. покло́нъ = перека́зувати поклін, кла́няти ся кому́ од ко́го, покланя́ти ся. — Покланяєть ся бідний невольник з неволї. н. д.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)