Знайдено 51 статтю
Запропонувати свій переклад для «поспешно»
Шукати «поспешно» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Поспе́шно – (скоро) (по)спі́шно, по́спіхом и спіхо́м, (торопливо) по́хапцем, при́хапцем, по́хапки, ха́пки, хапко́м, по́хапком, хватко́м, при́хватком, хват(ь)кома́, сква́пно, поква́пно, (с)квапли́во, хапли́во, поха́пливо, похопли́во, (наскоро) нашвидку́, на швидку́ руч, (шутл.) хватопе́ком; срв. Ско́ро, Торопли́во. [Сі́ли козаки́ і пої́хали спі́шно (Куліш). Та біжи́-ж ти швиде́нько, та поспішне́нько (Март.). Дале́ко дру́ге ві́йсько? – Недале́чко і йде спіхо́м на нас (Куліш). По́спіхом тво́ряться нові́ фо́рми життя́ на Украї́ні (Єфр.). По́хапцем звінча́лися, щоб не розлучи́ла нас па́ні (М. Вовч.). Посіда́ли на вози́ хапко́м та мерщі́й ї́хати, щоб зави́дна до́ма бу́ти (Полт.)]. • -но причесаться, умыться, сделать что-л. – по́хапцем (при́хапцем, по́хапки, хапко́м и т. д.) причеса́тися, уми́тися, зроби́ти що. • -но браться, взяться за что – прихва́чуватися, прихвати́тися до чо́го, (по)хопи́тися що роби́ти. [Прихвати́лася до ті́ста, пироги́ побга́ла (Мкр.)]. |
| Бра́ться –
1) бра́тися. [Бере́ться за го́лову]; 2) (б. за что, за какое-либо дело) бра́тися чого́ (до чо́го), захо́джуватися, забира́тися до чо́го, бра́тися до робо́ти, підійма́тися чого́, става́ти до чо́го. [Наш хло́пчик уже й грама́тки бере́ться. Їх тре́ба провчи́ти… ті́льки не так тро́хи тре́ба захо́жуватися (Грінч.). Забира́ємося ми з си́ном до робо́ти. Удава́ли з се́бе фаховці́в, майстрі́в, і підійма́лися заво́дити в па́нських пу́щах лісові́ про́мисли (Ор. Левицьк.). Не става́й до цьо́го ді́ла, бо недоте́пний зроби́ти]. • Беру́щийся за что-либо – беручки́й. • Быстро за всё беру́щийся – скорохва́т; 3) (б. поспешно) прихва́чуватися. [Прихва́чуйтесь усі́, то шви́дче зро́бимо]; 4) (б. за руки) забира́тися за ру́ки. [Дівча́та забира́ються за ру́ки та й кру́тяться круг те́ї верби́]; 5) (= происходить) бра́тися. [Зві́дки беру́ться ті вели́кі бага́тства?]; 6) (б. не за своё дело) ши́тися не в своє́ ді́ло. |
| Влета́ть, влете́ть –
1) вліта́ти, влеті́ти, вли́ну́ти; (о многих) повліта́ти; 2) (поспешно вбежать) влеті́ти, вско́чити; 3) (попасть в просак) вско́чити, ушеле́пкатися. [Ну, і вско́чив-же я!]; 4) (безл.: плохо доставаться) влеті́ти, натруси́тися. [Кому́, кому́, а мені́ натру́ситься]. |
| Вска́кивать, вскочи́ть и вскокну́ть – (на что и с чего) зіска́кувати, зіско́чити, ско́чити [Ско́чив на коня́], схо́плюватися, схопи́тися [Схопи́вся з ла́ви. Схопи́всь на коня́. Посхо́плювалися й ки́нулися бі́гти], зрива́тися, зірва́тися, порва́тися [Порва́лася Ганну́ся з мі́сця. Зірва́всь на рі́вні но́ги], спа́сти, впа́сти (на коня́), допа́сти (коня́); (во что) вска́кувати, вско́чити [Вско́чив у біду́], вганя́тися, увігна́тися, угна́тися [За втікача́ми він угна́всь у му́ри, і ворітьми́ його́ запе́рто зараз], циба́ти, цибну́ти [Цибну́в у льох], (поспешно) шурхну́ти, -ся. [Шурхну́ла, як плі́точка, в пе́ршу ді́рку (Мир.)]; (со сна) ки́нутися; (о прыщах, чирьях) – сов. ви́скочити, наряди́тися. [На щоці́ чиря́к наряди́всь]. |
| Встава́ть, встать – встава́ти (встаю́, встає́ш), сов. вста́ти, (о мног.) повстава́ти. [Ой уста́ну я ране́нько. Устаю́ть над Гу́манем дими́ (Кул.). Всі ще вдо́світа повстава́ли]. • В-ва́ть, -ать (с места) – підво́дитися, підве́сти́ся, встава́ти, вста́ти, зво́дитися, зве́сти́ся, зніма́тися, зня́тися, зве́сти́ся на но́ги, ста́ти на рі́вні но́ги. • -вать с трудом – зволіка́тися, зволокти́ся. • Встать поспешно – схопи́тися. • -ать с лошади – зсіда́ти, зсі́сти з коня́. • -ать на стул, на колени – става́ти, ста́ти на стіле́ць, навко́лішки. • -ва́ть, -ать на собственные ноги – спина́тися (сп’ясти́ся) на вла́сні но́ги; (являться, возникать) става́ти, ста́ти, повстава́ти, повста́ти, виника́ти, ви́никнути. [Стає́ перед очи́ма давнина́ на́ша. В голові́ повстава́в ці́лий рій відпові́дних спо́гадів (Крим.). Спо́мини виника́ли в його́ голові́ (Крим.)]. • -ва́ть, -ать против кого – повстава́ти (повста́ти) про́ти ко́го, на ко́го, підніма́тися (підня́тися) на ко́го. • -ва́ть, -ать на защиту – обстава́ти, обста́ти за ким, за чим, вступа́тися, вступи́тися за ко́го, за що. |
| На́живо, нрч. –
1) (наскоро) нашвидку́, на швидку́ ру́ку (руч), швидкома́, (поспешно) по́хапцем; 2) (на живую нитку) на живу́ ни́тку. |
| На́скоро, нрч. – нашвидку́, на швидку́ (на ско́ру) ру́ку (ру́ч), швидкома́ (Сл. Ум.); (торопливо) по́хапцем, при́хапцем, при́хапці, по́хапки, по́хапком, хапко́м, хапкома́, хватко́м, хват(ь)кома́, нахватку́; срв. Поспе́шно. [Нашвидку́ вми́вшись (Грінч.). Обі́дать нашвидку́ (Греб.). Зроби́в сяк-так на швидку́ ру́ку (Сл. Ум.). На швидку́ ру́ч розгорну́в одно́ число́ газе́ти (Крим.). Поста́влять закуси́ти на ско́ру ру́ч чого-не́будь (Олекс.). Оле́ся хапко́м причеса́ла го́лову (Н.-Лев.). Ви́пив нахватку́ стака́н ча́ю (Мирний)]. • Скоро (Скорым) -ро – ду́же шви́дко, як-найшви́дше, швиде́нько, (духом) (одни́м) ду́хом, за оди́н дух, (шутл.) хватопе́ком, за одни́м ма́хом-па́хом. |
| Науры́в, нрч. – ури́вом, ви́рвом; (урывкой) ури́вце́м, (поспешно) при́хапцем, при́хапці. |
| Отправля́ться, отпра́виться – виряджа́тися, ви́рядитися, відряджа́тися, відряди́тися, виправля́тися, ви́правитися, вибира́тися, ви́братися, іти́, піти́, (двигаться) подава́тися, пода́тися, бра́тися, побира́тися, побра́тися, пуска́тися, пусти́тися, руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, мандрува́ти, помандрува́ти, сов. потягти́, посу́нути, потисну́ти, потекти́ся, (поспешно) погна́ти(ся), (по)майну́ти, махну́ти, ху́ркнути, (без определённой цели) пові́ятися. • -виться посидеть – піти́, ви́йти на посиде́ньки, на по́сідки. • -виться в поход, на заработки – ви́рядитися, ви́правитися, ви́братися, (двинуться) ру́шити в похі́д, на заробі́тки. • -виться (двинуться) в путь – пода́тися, побра́тися, пусти́тися, ру́шити, ви́рушити в доро́гу (в путь ж. р.). • -виться в путь-дороженьку – побра́тися шля́хом-доро́гою. • -вля́йся! • -вимся! – руша́й! руша́ймо! • -виться дальше – пода́тися (пусти́тися, ру́шити) да́лі. • -виться скитаться – піти́ у ски́тки (в світи́). • -виться путешествовать – у ма́ндри пода́тися. • -ви́ться на лошадях, верхом, пешком, морем – пої́хати кі́ньми, ве́рхи (о многих: верхами), піти́ пі́шки, пусти́тися (попливти́) мо́рем. • -виться в море – пода́тися, пусти́тися на мо́ре. • -виться в школу, в театр – пода́тися (піти́) до шко́ли, піти́ до теа́тру. • -виться в кабак – піти́ на деше́ву, піти́ до ши́нку. • -виться в Киев – пода́тися (ви́рушити, пої́хати) до Ки́їва, на Ки́їв. |
| Порыва́ться, порва́ться –
1) рва́тися, порва́тися, (о тканях, бумаге и т. п.) де́ртися, поде́ртися, дра́тися, подра́тися. [Ой як ви́йдеш на ву́лицю, – нами́сто порве́ться. Як ли́штва подере́ться, пиша́ння мине́ться]; 2) (стремиться) порива́тися, рва́тися, порва́тися, порива́ти, (с усилием) пну́тися, (торопливо, поспешно) ква́питися, поква́питися, (на дело, которое не по силам; иронич.) сі́катися, (много раз или долго) попорва́тися, попопну́тися, попосі́катися. [Я змага́вся, порива́вся го́ри зсу́нути з землі́ (Грінч.). Ми не рвемо́сь на свобо́ду й дру́гим її́ не дамо́ (Самійл.). Молода́ си́ла тремти́ть і порива́є з ко́жної жи́лки стебла́ (Коцюб.). За ще́лепами своє́ не помі́ститься, а (вона́) до чужо́го куска́ ква́питься (Кониськ.). Сі́кається би́ти мене́ све́кор, та тіка́ю я (Грінч.)]. |
| Поспе́шливо, см. Поспе́шно. |
| Принима́ться, приня́ться –
1) (стр. з.): а) прийма́тися, бу́ти при́йнятим; (о лекарстве) зажива́тися, бу́ти зажи́тим; (о мероприятиях) ужива́тися, бу́ти ужи́тим; (о законопроекте и т. п.) ухва́люватися, бу́ти ухва́леним; (на службу, в школу, в общество) прийма́тися, бу́ти при́йнятим (на слу́жбу, до шко́ли, у товари́ство). • -ться во внимание – бра́тися, взя́тися до ува́ги, на ува́гу, у[з]важа́тися, у[з]ва́житися (на що). [Лиха́ до́ля ті́льки на той час ува́жилася (М. Вовч.)]. • -ма́ется подписка на все газеты – прийма́ють передпла́ту (и прийма́ється передпла́та) на всі часо́писи; б) прийма́тися, бу́ти при́йнятим зві́дки, з чо́го. [Бі́ля глухо́ї залі́зної бра́ми переки́нуто залі́зний місто́к, та й той ча́сто ще прийма́всь (Мирн.)]; 2) за что – бра́тися, взя́тися до чо́го (реже за що и без предлога – чого́), щось роби́ти и взя́ти щось роби́ти, захо́джуватися, заходи́тися коло чо́го, щось роби́ти, става́ти, ста́ти до чо́го, (зап.) при[за]бира́тися, при[за]бра́тися до чо́го; срв. Бра́ться 2. [Бра́вся він на́ново голоси́ти. От, до и́ншої беру́ться спра́ви (Грінч.). Не ві́зьмемся за робо́ту, робо́та сама́ не зро́биться (Приказка). А ми заходи́лися ко́ло ма́зання в робо́чу по́ру (Кониськ.). Нерво́во заходи́всь писа́ти (Крим.). За́раз-таки́ заходи́лась На́стя порядкува́ти в ха́ті (Коцюб.). Як до чо́го став, уся́ душа́ його́ в робо́ті (М. Вовч.). Андрі́й забра́вся до ї́жі (Франко)]. • -ться горячо, рьяно, поспешно за что – прихо́плюватися, прихопи́тися, прихва́чуватися, прихвати́тися до чо́го, (горячо) припильнува́ти чого́, завзя́то, падкови́то бра́тися, взя́тися до чо́го, прикипі́ти до чо́го и т. д. [За́раз того́-ж дня прихопи́лися обо́є (до робо́ти), як до гаря́чого борщу́ (Франко)]. • -няться петь, кричать и т. п. – узя́тися, узя́ти, заходи́тися, ста́ти, піти́ співа́ти, крича́ти і т. д. [Узяли́сь вони́ ла́годити па́нський буди́нок (Кониськ.). Взяла́ лупцюва́ти її́ неща́дно (Крим.). Заходи́всь крича́ти на все го́рло (Крим.). От і пішла́ вона́ розду́мувати (Свидн.)]. • -няться за дело – взя́тися, ста́ти до ді́ла, до спра́ви. • -няться за работу – взя́тися, ста́ти до пра́ці, до робо́ти. [Вони́ за́раз взяли́сь до робо́ти (Коцюб.)]. • За что мне -ня́ться? – до чо́го мені́ взя́тися, що мені́ поча́ти (предпринять)? • Снова -ться за своё, старое – знов(у) бра́тися (взя́тися) до сво́го, до старо́го. • -ться за кого – бра́тися, взя́тися до ко́го (и за ко́го), захо́джуватися, заходи́тися коло ко́го. [Дово́дилось заходи́тися коло йо́го (Грінч.). Що-дня вже за ме́не бере́ться (Г. Барв.)]. • Хорошенько -няться за кого, за что – до́бре заходи́тися коло ко́го, коло чо́го, (з коро́ткими гужа́ми) взя́тися до ко́го, до чо́го. [Заходи́лись з коро́ткимм гу́жами коло фіна́нсової (спра́ви) (Єфр.)]; 3) (о растениях и переносно) прийма́тися, прийня́тися, (о мног.) поприйма́тися. [Да вже-ж я сади́ла, вже-ж я полива́ла, – не прийма́ється (Пісня). Ді́вчина, як верба́: де посади́, там і при́йметься (Приказка). Ще́пи поприйма́лися всі. Тут коли́сь горожа́нность (гражданственность) прийняла́сь була́ між лю́дом тве́рдо (Куліш)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
Скоропалительно – скороспі́шно, хапли́во, спрожо́гу, (поспешно) поспі́шно, сквапли́во, сква́пно.  |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ПОСПЕ́ШНО (писати) на колі́ні; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Поспешный – спі́шний, поспі́шний, -а, -е; -но – спі́шно, поспі́шно. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник)
| Вставать – вставати. Вставать с места – підводитися. Вставать поспешно – схоплюватися. Вставать против кого – повставати проти кого. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Браться
• Браться, взяться з а что – братися, взятися до чого, чого (зрідка за що); братися, взятися робити що; ставити, ставати до чого; заходжуватися, заходитися коло чого (робити що). [Поволі стали до роботи братися: жінки — до полоття, мужики — до косовиці. Головко. Докупи треба сходитись, до діла братись! Панч.] • Браться, взяться за руки – братися, взятися (побратися, забратися) за руки. • Браться, взяться за ум – до розуму (у розум) приходити, прийти; за розум (до розуму) братися, взятися. [Але ми самі мусимо прийти до розуму. Панч. На що Павло відказав: пора вже і нашим людям за розум узятися… Гордієнко.] • Браться, взяться не за своё дело – братися, взятися не за своє діло (не за свою справу); шитися, пошитися не в своє діло. • Браться, взяться поспешно з а что-либо – прихоплюватися, прихопитися (прихвачуватися, прихватитися) до чого. • Давайте браться за дело – берімось до діла (до роботи, до праці); нумо до праці; ставаймо до праці. [Нумо до праці, брати! Грінченко.] |
| Взяться
• Взялся за гуж — не говори, что не дюж – коли взявсь за гуж, не кажи, що не дуж. Пр. Не дуж — не берись за гуж. Пр. Засунув шию в ярмо, то й вези (то й тягни, то треба й везти, то треба й тягти). Пр. Коли запрігся, то й тягни (вези). Пр. Бачили очі, що купували — їжте, хоч повилазьте. Пр. • Взяться делать, сделать что – узятися до чого, робити, зробити що; узятися (вхопитися) робити, зробити що; заходитися робити, зробити що, коло чого; піднятися до чого, робити, зробити що. [Гарної осінньої днини взялися молодиці до конопель… Дніпрова Чайка.] • Взяться за кого – узятися до кого, за кого; заходитися коло кого. [А що, коли б не тільки збиратися, — сказав я, — та не тільки журнали читати, а підпалити дідича для початку, а тоді вже й коло Косована заходиться. Муратов.] • Взяться за руки – взятися (побратися, забратися, позабиратися) за руки; зачепити руки (рука з рукою, руки з руками); зчепитися (позчіплюватися) руками. [Побравшися за руки, дівчата перебігли вулицю. Христенко.] • Взяться за ум – за розум (до розуму) узятися; прийти у розум (до розуму); схаменутися (отямитися). • Взяться за что (за работу, за дело…) – узятися до чого (чого, зрідка за що); заходитися коло чого; стати до чого. [Після війни ми скинули шинелі, Взялися знов до мирних наших справ. Нехода.] • Взяться энергично, настойчиво, поспешно за что-либо – завзятися що робити; прихопитися (прихватитися, ухопитися) до чого, робити що. [Шпарко прихопилась прясти… Лебединець, перекл. з Реймонта.] • [Давайте] возьмёмся за дело, делать что – візьмімося до діла (до роботи, до праці), робити що; нум(о) до праці (до роботи, до діла), робити що; ставаймо до праці (до роботи, до діла), робити що. [Ой нене сум! Нум плакать, нум! Українка. Нум гуртом співать! Глібов.] • [Давайте] возьмёмся за что – візьмімося до чого, за що; нум(о) до чого, за що. [Гей нум, братці, одностайно Візьмімось до зброї. Н. п.] • Круто взяться за кого, за что – добре (прикро) заходитися коло кого, коло чого; (образн.) з короткими гужами взятися до кого, до чого; з короткими гужами заходитися коло кого, коло чого. • Откуда вы (они…) взялись? – звідки (звідкіля, звідкіль, де) [це] ви (вони…) узялися (вискіпалися)? • Откуда ни возьмись – де [не] взявся(-лась, -лось); аж ось і; коли це; звідкись (не знати звідки, казна-звідки) узявся. [Подув, де не взявся, вітерець холодком… Васильченко.] • Откуда ни возьмётся – де [не] візьметься (вирветься, вискіпається). |
| Вставать
• Буря встаёт, встала – схоплюється, схопилася (зривається, зірвалася, знімається, знялася) буря (шуря-буря); буриться, забурилося, шурубуриться, зашурубурилося. [Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Глібов. Хмариться, буриться, — дощ буде. Сл. Гр.] • Вопрос встаёт во весь рост – питання стає на всю широчінь. • Вставать, встать грудью за кого, за что (книжн.) – ставити, стояти, стати стіною (муром) за кого, за що; мужньо боронити (захищати, обставати) кого, що. • Вставать, встать дыбом – ставати, стати диба (дибом, дибки, дуба, дубом, сторч, сторчака, догори). [Як скочить Лев — аж диба стала грива… Глібов. Коли почує пан, то я певен — чуприна стане догори. Тобілевич.] • Вставать, встать на дыбы (перен.) – ставати, стати (про багатьох поставити) дибки (на диби, сторчака, іноді руба, навспинячки, зниж. гопки). [А ще й дибки проти нас стають вони! Грінченко. Він наче і з добрим серцем до мене, а проти його — навспинячки. Мирний.] • Вставать, встать на зашиту кого – ставати, стати (поставати, постати) до оборони (на оборону, на захист, зах. в обороні) кого, чого; обставати, обстати за ким, за чим, за кого, за що; уступатися, уступитися за кого, за що. [А Дутка обстав за жінкою і сказав там якесь слово Савці. Савка на те візьми та й гоп Дутку в лице. Маковей.] • Вставать, встать на колени – ставати, стати (про багатьох поставати) на коліна (навколішки, навколюшки, навколінки, навколінці); (зах.) уклякати, клякнути, уклякнути (про багатьох повклякати) [на коліна]. [Уклякла на обидва коліна на мокру од крові землю. Коцюбинський.] • Вставать, встать на ноги (перен.) – ставати, стати на ноги, спинатися, зіп’ястися на ноги; зводитися, звестися (здійматися, зніматися, знятися) [на ноги]. [Нехай твій рідний край плямований не буде, нехай тобі щастить, де ти на ноги знявся… П. Куліш, перекл. з Байрона.] • Вставать, встать на путь чего – ставати, стати на шлях чого; іти, піти шляхом чого. • Вставать, встать поперёк дороги (перен.) – заступати, заступити шлях (дорогу, стежку) кому; ставати, стати (в)поперек шляху (дороги); ставати, стати на перешкоді (на дорозі); ставати, стати притичиною кому. [А тяжкії воріженьки заступили доріженьки. Н. п.] • Вставать, встать против кого – (в)ставати, (в)стати на кого; повставати, повстати проти кого, на кого; підніматися, піднятися на кого. [Нездужаєш чи боїшся На ворога стати? Шевченко.] • Вставать, встать с места – уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися) [з місця]; підводитися, підвестися (зводитися, звестися, зніматися, знятися, ставати, стати) на [рівні] ноги. [Вона… підвівшись, кладе свою руку на плече хлопчикові. Багмут.] • Вставать, встать с трудом – насилу (ледве) уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися); зволікатися, зволіктися. [Ледве встала, поклонилась, Вийшла мовчки з хати. Шевченко. Довго спав на сіні в клуні, аж надвечір зволікся… Сл. Гр.] • Встал да пошёл, так и вотчина со мной – куди пішов Лесь, то все весь. Пр. Куди піде Лесь, то всюди увесь. Пр. Голий підперезався та й зовсім зібрався. Пр. • Встанешь пораньше, так уйдёшь подальше – хто рано підводиться, за тим діло водиться. Пр. Щоб лиха не знати, треба не багато спати. Пр. Хто бажа багацько знати, треба мало спати. Пр. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Пр. • Встать в позу – стати в позу. • Встать на защиту Родины – стати на оборону (до оборони, на захист) Батьківщини. • Встать на учёт – узятися на облік. • Встать на чьё-либо место – заступити кого, чиє місце; стати на чиє місце. • Встать поспешно, схватиться, сорваться – схопитися (підхопитися) [з місця]; зірватися з місця; зірватися (схопитися) на [рівні] ноги (про богат. посхоплюватися, позриватися). [Але в ту ж мить Надія схопилась… Завгородній. Юрко зривається з місця і біжить стежкою до Ілька на городи. Козланюк.] • Встать с левой ноги – уставати, устати лівою ногою (на ліву ногу). • Ему больше не встать – йому вже (вдруге, більш) не встати; він не встане вже. • Кто рано встаёт, того удача ждёт – хто не довго спить, тому щастить. Пр. Хто рано встає — у того й є. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Що рано, то не погано. Пр. |
| Приниматься
• За что мне приняться? – до чого мені узятися?; що мені почати? • Приниматься, приняться горячо, рьяно, поспешно за что – братися, узятися гаряче, палко, поспішно за що; прихоплюватися, прихопитися до чого. • Приниматься, приняться за работу, за дело – братися, узятися (ставати, стати) до праці (до роботи), до діла. • Приниматься, приняться за чтение – братися, узятися (починати, почати) читати. • Приниматься, приняться за что – братися, узятися до чого (щось робити); заходжуватися, заходитися коло чого (щось робити). • Снова приниматься, приняться за свое, за старое – знов(у) братися, узятися до свого, до старого (до давнього); вертатися, вернутися до свого, до старого (до давнього). |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Вбо́рзі, нар. –
1) в скором времени; 2) поспешно. |
| Квапли́во – поспешно. |
| Лигону́ти –
1) хлебнуть, глотнуть; 2) поспешно убежать. |
| Перехарама́ркати – поспешно прочесть под нос, пробормотать. |
| По́спіхом, нар. – поспешно. |
| По́хапцем, нар. – поспешно, торопливо. |
| Сквапли́во, нар. – торопливо, поспешно, лихорадочно. |
| Скоре́нько. нар. – поскорее, поспешно, проворно. |
| Спі́шно, нар. – спешно, поспешно, скоро. • Йому́ спі́шно додо́му – у него неотложное дело дома. |
| Тельмо́м, нар. – очень скоро, очень быстро, поспешно. |
| Ча́пати, -паю –
1) итти медленно, плестись; 2) рвать, обрывать (напр., плоды с дерева). Ча́пко, нар. – 1) усердно; 2) скоро, поспешно. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Квапли́во, нар. Поспѣшно. |
| Лигону́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Хлебнуть, глотнуть большимъ глоткомъ. 2) Поспѣшно убѣжать. Мнж. 184. |
| Манджа́ти, -жа́ю, -єш, гл. Поспѣшно идти. Я п’ять грошей розміняю, десять пожинаю, на Вкраїні дівчинонька, до неї манджаю. Чуб. V. 1125. |
| Наляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. налягти́, -ля́жу, -жеш, гл.
1) Налегать, налечь. 2) Давить, придавить; угнетать, тѣснить, притѣснить. Стали ляхи дуже вже налягати на козаків. ЗОЮР. І. 166. 3) Ложиться, лечь поверхъ чего-либо. Ой туман яром та налягає. Грин. III. 382. 4) Охватывать, охватить; одолѣвать, одолѣть (о снѣ, печали). Сон наліг. Сидить дівчина край віконечка і сон її налягає. Мил. 150. Стала к їх серцям велика туга налягати. Макс. (1849), 23. Уже на нашу молоду журба налягла. КС. 1883. II. 378. 5) Напирать; надвигаться, надвинуться. Щось дуже злая хуртовина, на нас налягає. Макс. (1849), 50. Наліг (вітер) на козака, одежу з його цупить. Греб. 376. 6) Только сов. в.? Догонять (охотничій терминъ о собакѣ). Як дуже Дойда налягає, — ... лис хвостом виляє. Котл. Ен. IV. 10. 7) Наляга́ти на но́гу. Прихрамывать. У Мирнаго наляга́ти на но́ги значитъ — поспѣшно идти: Христя... налягає на ноги: не йде, а підтюпцем трюха. Мир. Пов. II. 42. Чіпка тільки вийшов з двору, так і наліг на свої ноги. Мир. ХРВ. 174. 8) Настаивать, настоять. Пани налягають на свому, а мужики на свому. 9) Приставать, пристать. Що ти, причепо, налягаєш на мене? |
| Перехарама́ркати, -каю, -єш, гл. Поспѣшно прочесть подъ носъ, пробормотать. Піп та дяк так сяк перехарамаркали службу. |
| Поква́пно, нар. Поспѣшно. |
| По́спіх, -ху, м.
1) Поспѣшность, скорость, быстрота. Скорий поспіх — людям посміх. Ном. № 5580. Ну, хлопці, для потіху по чарці. НВолын. у. По́спіхом. Поспѣшно. 2) Успѣхъ. Мкр. Г. 40. |
| Поспішно, нар. Поспѣшно. КС. 1882. ХП. 514. Ідуть, щоб побідить поспішно, або щоб трупом полягти. Котл. Ен. Ум. Поспішне́нько. |
| По́хапцем, нар. Поспѣшно, торопливо. Похапцем звінчалися, щоб не розлучила нас пані. МВ. (О. 1862. III. 68). |
| Прихва́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. прихвати́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Поспѣшно браться, взяться. Прихватюсь мерщій до тіста, пироги побгаю. Мкр. Н. 15. |
| Сквапли́во, нар. Торопливо, поспѣшно. |
| Спі́шно, нар. Поспѣшно, скоро, спѣшно. Сіли козаки і поїхали спішно. К. ЧР. 327. Дарма, що сліпий на одно око, а спішно робе чоботи. Волч. у. |
| Тельмо́м, нар. Очень скоро, очень быстро, поспѣшно. Вх. Зн. 69. |
| Убо́рзі, нар. Немедленно, поспѣшно. Потреба, пильна, просить бути вборзі. К. Бай. 81. |
| Ушемета́тися, -та́юся, -єшся, гл. Поспѣшно, наскоро одѣться. А наша бабусенька готовусенька: да скоресенько вшеметалася. Гол. IV. 7. |
| Ха́пко́м, нар. Наскоро, на скорую руку, поспѣшно. Так хапком зробив куріня, та й не до ладу. Канев. у. Посідали на вози хапком та мерщій їхати, щоб завидна дома бути. Полт. |
| Ча́пко, нар.
1) Усердно. 2) Скоро, поспѣшно. Кладе чапко гроші в кисетину. О. 1861. XI. Кух. 23. Ум. Чапке́нько. Побіжу лиш чапкенько попереду. О. 1861. X. 23. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
| Наката́ти, гл. *2) Написать быстро, поспешно. Накатав я відразу на цілий листок задачу. Умань. Ефр. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
| Идти́ = 1. іти́, йти́. — Він швидко йде. — Поганий дух іде. — Робота добре йде. — Не хочеть ся йому в найми йти. — Нашої пшеницї багато за гряницю йде. — Чай іде з Китаю. — Галун іде на краски. — Идти́ больши́ми шага́ми = ци́бати. — И. кружа́сь = кружля́ти. — И. ме́дленно = пле́нтати ся, пха́ти ся, плуга́нити ся, чвала́ти. — И. тяжело́ ступа́я = челе́пати, шеле́пати. — И. напрями́къ, прямо́й доро́гой, по пра́вдѣ = прямува́ти, простува́ти, про́сто йти́, проста́ти. — Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою. К. Ш. — Вертать ся довелось самому, прямуючи лїском. Б. Г. — Простали ми в Україну вольнимии ногами. К. Ш. — И. поспѣ́шно = чимчикува́ти, тю́пати, тюпотїти. — И. прихра́мывая = шкандиба́ти, шкитильга́ти. — И. пята́ми наза́дъ = задкува́ти. — И. семеня́ нога́ми = дріботїти, дробцюва́ти, тю́пати. — И. слѣдо́мъ = слїдкува́ти, слїдко́м іти. — Так слїдком за ним і ходить: куди він, туди й вона. Чайч. — И. на четвере́нькахъ = рачкува́ти, ра́чки лїзти. — Идётъ слухъ, молва́ = чу́тка йде́, чу́тка хо́дить, погові́р, поголо́ска йде́. — Идёмъ, идёмте = ходїм, ходїмте, ходїть. — Идти́ вперёдъ = передува́ти, поступа́ти ся. — Поступнїш на товстому вишивати: нитки товсті, — воно й поступаєть ся скоріш. Чайч. — Къ чему́ э́то идётъ = до чо́го воно́ йде́ть ся? — Я вже бачу до чого воно йдеть ся, та навтїкача. — Идётъ = до́бре, гара́зд, нїчо́го собі́, так собі́. — Пойдёмте гуля́ть. Идётъ = ходїмте гуля́ти. До́бре. — Рѣчь идётъ = річ веде́ть ся, мо́ва мо́вить ся. — Мова мовить ся, а хлїб їсть ся. н. пр. — И. куда́ глаза́ глядя́ть = сьвіт за́ очі. — Піду лиш я сьвіт за очі, що буде то й буде. К. Ш. 2. (про щастя) — щасти́ти, вести́сь, па́йдити, тала́нити (Пр.д.під сл Везти́ 2). 3. Идти́ къ лицу́ = ли́чити, приставати, ла́дити. — Идётъ къ лицу́ = ли́чить, до лиця́, пристає́. — Що не надїне, їй усе личить, усе до лиця. — Не подоба, не пристає очі́пок до лоба. н. п. — Сива шапка так пристала до його чорного, як галка волося. О. Мир. — Идётъ, какъ коро́вѣ сѣдло́ = приста́ло, як свинї нари́тники. н. пр. 4. тягти́сь (про час і місце). — Якось довго сей тиждень тягнеть ся. — Лїс тягнеть ся на цїлу верству. — Година довго тягнеть ся. 5. ула́зити, лїзти, увіхо́дити. — Гвіздок не лїзе в стїну. — Чоботи не лїзуть на ноги. |
| Поспѣ́шный, но = 1. д. Поспѣ́шливый. — Поспѣ́шная рабо́та = хапли́ва (С. Ш.), нага́льна робо́та, хватани́на, хапани́на, хапови́ця, хапатня́. О. Ш. — Взя́ться поспѣ́шно = похопи́ти ся, прихвати́ти ся. 2. д. Благопрія́тный і Попу́тный (про вітер). |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)