Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 31 статтю
Запропонувати свій переклад для «поток»
Шукати «поток» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пото́к – поті́к (-то́ку[а]), течія́ (-ії́), стру́мінь (-меня[ю]), (буковин.) погі́й (-го́ю), (быстрый) би́стрінь (-реня[ю]), (бурный) бурча́к. [Хо́дить соро́ка коло пото́ка та й кря́че (Пісня). Вода́ бурхли́вими пото́ками все залива́є (Крим.). Пото́ки сліз із оче́й (Крим.). Плив поті́к лю́дський (Франко). Со́нце течіє́ю блиску́чою ри́нуло (Самійл.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Грохочущий, громыхающий – гуркітливий (гуркотливий), гуркотю́чий, громіхкий (громохкий), тарахкотю́чий, гримотли́вий:
• грохочущий поток – гуркітливий потік;
• грохочущий поезд – громіхкий поїзд.
[Ко́ник у ме́не був буланенький, візо́к громохки́й (М.Вовчок). Просипаючись уві сні, чуєш гуркітливий голос птиці, що гнівається й гнівається, вогнями блискавок блимаючи у вікна, й жаль за сіроманцем просинається разом із тобою, наче він також твій зведений родич від вітру (Є.Гуцало). … смеркався чистий четвер, бабусі узвозом від храму несли в сніжнопаперових кульках свічки, переходили вулицю, сідали в трамвай, що зсередини весь розгорався від захвату перехожих; світла ще не вмикали і обличчя молільників, вирізьблені чистосумним вогнем, світили суворістю, що зійшла з гори, — блиск розливався по гримотливому вагоні й затоплював усе довкола (Є.Пашковський). Дзвінкі й громохкі звуки сурм через однакові проміжки часу перебивали рівномірний тупіт кінських копит, і червоні рейтузи вершників обабіч лискучих брунатних тіл огирів сповнювали містечко кривавою пишнотою (Є.Горева, перекл. Й.Рота). Коли ми одяглися, нас вервечками, розгубленими гуртами повели на підмогу, туди, звідки долинав громохкий гуркіт механізмів (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Поміж верстатів пропихається гримотлива вагонетка, розвозячи залізяччя (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Повернулася на кухню й, намагаючись створювати якомога менше шуму, почала збирати великі миски, каструлі, казанки, увесь той посуд, який міг наповнитися водою від дощу, що падав із неба, утворюючи суцільну завісу, яка коливалася й вигиналася під натиском вітру, вітру, що розгойдував її і підмітав нею дахи будинків, наче величезною торохкотючою мітлою (В.Шовкун, перекл. Ж.Сарамаґо)]. Обговорення статті
Стремящийся – що (який) прагне, лине, прямує; прагну́щий, жажду́щий, спрямо́ваний, наці́лений:
• стремящийся быть где – жаждущий бути де, прагнучи бути де;
• стремящийся ввысь – спрямований вгору, (о растении, ещё) гінкий, вигончастий, вигонистий;
• стремящийся к бесконечности – (матем.) що прямує до нескінеченності;
• стремящийся к власти – жаждущий (прагнущий) влади;
• стремящийся к знаниям – спраглий знань, жадібний знань;
• стремящийся к миру – прихильник миру;
• стремящийся к цели – націлений, цілеспрямований; спрямований на ціль;
• стремящийся поток воды – стрімнина.
[Жажду́щий пра́вди. Прагну́ща душа́ (АС). Більшість цілеспрямованих людей, здатні швидше зробити одне велике зусилля, ніж вперто йти вибраною дорогою; через лінь і непостійність вони часто втрачають плоди найкращих своїх починань і дають обігнати себе тим, хто відправився в дорогу пізніше за них, і йшов повільніше, але безупинно (Жан де Лабрюєр). Прагнущий чужого упускає своє (В.Текерей)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОТО́К, потоком (рухатись) пла́вом;
ПОТО́КИ (слів) словоли́вство, (як злива) перен. ніяґа́ра.
ГРОХОТА́ТЬ ще гри́мати, гро́мом гримі́ти, (здерідка) погу́ркувати;
грохочущий що гурко́че тощо, складн. потік-гуркоті́й [грохочущий пото́к по́ті́к-гуркоті́й] див. ще громыхающий, пор. гремящий;
ЗАГРОХОТА́ТЬ (про грім) ще загусти́.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Поток – поті́к (род. пото́ку), струмо́к, -мка́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Поток – поті́к (-то́ку);
• п. быстрый – бистрі́нь (-реня́);
• п. би́стрий; п. магнитный – п. магне́тний;
• п. маловодный – п. малово́дий;
• п. нисходящий – п. доді́льний;
• п. световой – п. світлови́й;
• п. стесненный – п. сті́снений;
• п. восходящий – п. догі́рний.
Стесненный (поток) – сті́снений.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Поток
• Отдавать, отдать на поток и разграбление, предавать, предать потоку и разграблению что (устар.) – віддавати, віддати на поталу що.
Быстрый
• Быстрый ум – бистрий (проникливий) розум.
• Быстрый, стремительный поток, ручей – швидкий, стрімкий потік, ручай; бистрень. [Вона ішла… мені ж здавалось, що газель, Поміж кушами кроком полохливим, Назустріч бистренем бурхливим, Униз спускається зі скель. Олесь.]
Отдавать
• Возьмёшь лычка — отдашь ремешок – затративши чуже личко, ремінцем мусиш віддати. Пр. Не позичай — злий обичай: як віддаєш, то ще й лає. Пр. Він для тебе маленьку нитку, а з тебе цілу свитку. Пр.
• Не жалей алтына — отдашь полтину – не жалій ухналя, бо підкову загубиш. Пр. Лінивий двічі робить, скупий двічі платить. Пр.
• Отдавать, отдать в жертву кому (разг.) – віддавати, віддати як (за) жертву кому; віддавати, віддати ((по)пускати, (по)пустити) на поталу кому. [Чіпко, Чіпко! чи я ждала такого від тебе, чи сподівалася? Попустив рідну матір на поталу волоцюзі. Мирний.]
• Отдавать, отдать визит кому – віддавати, віддати (взаємний) візит кому; (застар., тільки докон.) відвізитувати кого.
• Отдавать, отдать внаймы (внаём) кому что – наймати, найняти кому що.
• Отдавать, отдать в учение (на выучку) – віддавати, віддати в науку.
• Отдавать, отдать дань кому, чему – Див. дань.
• Отдавать, отдать должное кому, чему – віддавати, віддати належне кому, чому; оцінювати, оцінити як слід (як належить) кого, що.
• Отдавать, отдать кого-либо под суд – віддавати, віддати кого до суду (під суд); (давн.) ставити, поставити кого на суд (перед суд).
• Отдавать, отдать на съедение кому; отдавать, отдать на поругание кому; (книжн.) отдавать, отдать на поток и разграбление кому – віддавати, віддати на поталу кому.
• Отдавать, отдать (оказывать, оказать) предпочтение кому, чему перед кем, перед чем – Див. предпочтение.
• Отдавать, отдать поклон кому – уклонятися, уклонитися (кланятися, поклонитися) кому; віддавати, віддати уклін (поклін) кому.
• Отдавать, отдать последний долг кому (книжн.) – віддавати, віддати останню (по)шану кому.
• Отдавать, отдать руку (и сердце) кому (перен.) – віддавати, віддати руку (й серце) кому.
• Отдавать, отдать руку чью кому (перен.) – віддавати, віддати руку чию кому; віддавати, віддати кого за кого.
• Отдавать, отдать салют – давати, дати (віддавати, віддати) салют; (застар. поет.) воздавати, воздати ясу.
• Отдавать, отдать [свою] жизнь чему – віддавати, віддати (присвячувати, присвятити) життя [своє] чому; покладати, покласти життя [своє] на що.
• Отдавать, отдать сердце кому – віддавати, віддати серце кому. [Вичуняла [Уляна] і серце і душу віддала своїй дитині. Мирний.]
• Отдавать, отдать справедливость кому, чему – признавати, признати справедливість (слушність) кому, чому; визнавати, визнати справедливість за ким, за чим.
• Отдавать, отдать честь кому, чему (воен.) – віддавати, віддати честь кому, чому.
• Отдавать, отдать якорь – кидати, кинути (закидати, закинути) якір; ставати, стати на якір; об’якорятися, об’якоритися.
• Отдавать себе отчёт в чём – Див. отчет.
• Отдаёт чем что-либо (имеет привкус, запах чего) – відгонить (тхне, душить) чим що; чути чим що. [Руфім: Великий жаль, що стільки крові ллється За вашу віру, добра не вийде. Вино ще грає, а вже оцтом чути. Українка.]
• Отдай назад! (разг.) – поступися (оступися)!
• Отдай причал! – віддай кінці!; спускай з линв!
• Отдал Богу душу кто – віддав Богові душу хто; ступив на Божу путь хто; до свого берега (навіки) причалив хто; (поет.) не топтати вже рясту кому; (зниж.) відкинув ноги хто; дупеля з’їв хто; (жарт.) пішов до Бога вівці (овець) пасти хто.
• Отдать на посмеяние кого, что – дати (віддати) на посміх (на глум, на глуз) кого, що. [На глум старих звичаїв не подаймо. П. Куліш.]
• Отдать на хранение что – віддати на схов (до схованки) що.
Разграбление
• На поток и разграбление – Див. поток.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

пото́к поті́к,-то́ку, стру́мінь,-меня, течія́,-чії́ (1. маса (повітря, світла, звуків), що поширюється і спрямовується кудись; 2. велика кількість, маси чогось, що рухається в одному напрямі; 3. безперервний рух, надходження великої кількости чогось)
п. вихрево́й поті́к вихрови́й
п. восходя́щий поті́к висхідни́й [догі́рний]
п. жи́дкости поті́к рідини́
п. излуче́ния поті́к випромі́нювання
п. инду́кции поті́к інду́кції
п. ламина́рный поті́к ламіна́рний
п. лучи́стый поті́к промени́стий
п. магни́тный поті́к магне́тний
п. несжима́емый поті́к нести́сливий
п. нисходя́щий поті́к низхідни́й [доді́льний, долузве́рнений]
п. произво́дственный поті́к виробни́чий
п. рассе́яния поті́к розсі́яння
п. руслово́й поті́к руслови́й [рі́чищний]
п. светово́й поті́к [стру́мінь] світлови́й
п. сквозно́й поті́к наскрі́зний
п. теплово́й поті́к теплови́й
п. турбуле́нтный поті́к турбуле́нтний

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бистре́ць, -еця́ – поток, быстрый ручей.
Бистрина́, бистриня́, бистри́нь, -ні́ – быстрина, поток.
Бурча́к, -ка́ – поток, ручей.
Водоте́ча, водоті́к, водото́к – поток, течение воды.
Ку́єв, -ва – лесной, горный поток.
Поті́к, -то́ку – поток, ручей.
Проті́чок, -чка – маленький поток.
• Проті́чок снігово́ї води́ – маленький поток снеговой воды.
Стру́мінь, -меню –
1) поток, ручей;
2) ток, течение.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Би́стрень, -ня, м. Потокъ, быстрый ручей. Брати мої невірні, як той бистрень, що дзюркотить на провесні в долині. К. Іов. 14.
Би́стриця, -ці, ж.
1) Быстрый и шумный потокъ. Желех.
2) Названіе многихъ рѣкъ. Желех.
3) Порода длинныхъ сливъ. Вх. Лем. 391.
Ку́єв, [ва, м. ?]. Быстрый каменистый потокъ въ лѣсу. Шух. I. 80.
Поті́к, -то́ку, м. Потокъ, ручей. Каменец. у. Ум. Поті́чок. Дійшов до потічка, став переходити, підкачав штани. Драг. 191.
Стру́мінь, -меню, м. Потокъ, ручей. Щог. Сл. 6. Мир. ХРВ. 31. Де ті й сльози беруться! так і ллються струменем. МВ. І. 101.
Течія́, -чії́, ж.
1) Теченіе.
2) Потокъ. Маленька течія снує поміж очеретом. О. 1861. XI. 115. Ум. Течі́йка.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*За́лив, -ву, м. = За́лива. Воро́жий зали́в. Вражеское, вражье наводнение, поток. Як що ми народу нашого не охоронимо перед тим заливом ворожим, то горе буде нам і Україні. Лепкий.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Пото́къ = потїк, течія́ (С. З. Л. Ш.), течея́ (С. Л. Ш.), течі́й, водоте́ча (С. Л.), струмо́к (С. Л. З.), струме́нь (С. Л.), буркотливий — бурча́к (С. Аф. Л.). — Ходить сорока коло потока тай кряче. н. п. — Річки немає, а так тільки течія невелика. н. о.
Токъ = 1. поті́к і д. Пото́къ і Струя́. 2. тік, то́к (С. З. Ш.), в Херсонщинї — гарма́н і д. Гумно́. 3. тяг, про́тяг (воздуху), течія́. 4. (фіз.) — течія́.
Пото́чина = д. Пото́къ.

Запропонуйте свій переклад