Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 36 статей
Запропонувати свій переклад для «прибити»
Шукати «прибити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Захло́пывать, захло́пнуть –
1) (дверь, крышку и т. п.) (щі́льно) прибива́ти, приби́ти (две́рі за собо́ю), присту́кувати, присту́кнути що, закля́пувати, закля́пнути, захрьо́пувати, захрьо́пнути, затрі́скувати, затрі́снути що. [Со́рок разі́в каза́ли: іде́ш прибива́й за собо́ю две́рі! (Звин.). Я две́рі зачини́ла, та не щі́льно приби́ла (Звин.). Як вихо́дитимеш, то присту́кни две́рі, бо так не зачиня́ються (Звин.). Він улі́з у скри́ню, а жі́нка… його́ там і закля́пнула (Переяславщ.). Одни́м ско́ком ви́біг на ву́лицю, затрі́снув за собо́ю шинкові́ две́рі (Франко)].
• Западня -нула кого – па́стка закля́пнула кого́.
• -нуть книгу – згорну́ти шви́дко кни́жку;
2) (прихлопнуть ладонью) присту́кувати, присту́кнути кого́, що (му́ху доло́нею).
• Захло́пнутый – закля́пнутий, (о двери) (щі́льно) приби́тий, присту́кнутий, затрі́снутий, захрьо́пнутий.
Надмора́живать, надморо́зить – приморо́жувати, приморо́зити, прибива́ти, приби́ти моро́зом, (о мног.) поприморо́жувати, поприбива́ти моро́зом що.
• Надморо́женный – приморо́жений, поприморо́жуваний, приби́тий, поприби́ваний моро́зом.
Нашива́ть, наши́ть –
1) что – нашива́ти, наши́ти що на що, пришива́ти, приши́ти що до чо́го, (о мног.) понашива́ти, попришива́ти; (заплату ещё) нала́тувати, налата́ти, (о мног.) понала́тувати що чим. [Наши́в стьо́жку на бриль (Сл. Ум.)].
• -ть лодку – пришива́ти (прибива́ти), приши́ти (приби́ти) на́шви до чо́вна́;
2) чего – нашива́ти, наши́ти, понашива́ти, (одежды себе, своим) справля́ти бага́то чого́, насправля́ти, (о мног.) посправля́ти чого́. [Ти собі́ понашива́єш дороги́х су́конь (Н.-Лев.). Насправля́ла собі́ вся́кої оде́жі (Мирний)].
Наши́тый –
1) наши́тий, приши́тий, понаши́ваний поприши́ваний; нала́таний, понала́туваний; приби́тий;
2) наши́тий, понаши́ваний, спра́влений, наспра́влюваний, понаспра́влюваний.
-ться –
1) нашива́тися, наши́тися, понашива́тися; бу́ти наши́ваним, наши́тим, понаши́ваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) наши́тися, попоши́ти (досхочу́), (о мног.) понашива́тися.
Прибива́ть, приби́ть –
1) что к чему – прибива́ти, приби́ти, (о мн.) поприбива́ти що до чо́го; срв. Пригвозди́ть, Приколоти́ть. [Поприбива́в за́щіпки до двере́й (Харк.)].
• -ва́ть что-л. гвоздями к чему – прибива́ти, приби́ти (во мн. поприбива́ти) гвіздка́ми, пригво́жджувати, пригвозди́ти (во мн. попригво́жджувати) що до чо́го. [До́шку приби́й гвіздка́ми (Гр.)].
• Волна -би́ла лодку к берегу – хви́ля приби́ла, пригойда́ла чо́вен до бе́рега;
2) (притолочь) прибива́ти, приби́ти, (о мн.) поприбива́ти, (дождём) заплі́скувати, заплеска́ти, (о мног.) позаплі́скувати, приплі́скувати, приплеска́ти, (о мног.) поприплі́скувати що. [Дощі́ позаплі́скували зе́млю (Зміїв.). Ні́женьками притопта́ла, ру́ченьками приплеска́ла (Чуб.)].
• Градом хлеб -би́ло – гра́дом хліб приби́ло, поприбива́ло, ви́ложило, ви́валяло.
• Дождём -би́ло пыль – доще́м приби́ло или приплеска́ло пил (по́рох);
3) кого – приби́ти, (приколотить, вульг.) прилокши́ти, приснопи́ти; (ошеломить, угнести) приголо́мшити, пригніти́ти кого́. [Бода́й тебе́, мій ми́ленький, воро́та приби́ли, а щоб тебе́, опріч ме́не, и́нші не люби́ли (Метл.). Несподі́ване ли́хо приголо́мшило Гната (Коцюб.)].
• Приби́тый – (во всех значениях) приби́тий; (дождём) припле́сканий, запле́сканий; (угнетённый) приголо́мшений, пригно́блений. [Приголо́мшений те́мний люд не чув у собі́ си́ли до самості́йного, ві́льного життя́ (Л. Укр.). Приби́та, пригні́чена приго́дами ене́ргія Гна́това ви́рвалась на во́лю, на́че рі́чка, розірва́вши гре́блю (Коцюб.)].
• Он на цвету -би́т – він на цвіту́ приби́тий. [Се був чолові́к приби́тий ще на цвіту́, пло́хий, похи́лий (М. Вовч.)].
Пригвожда́ть, пригвозди́ть – прицвяхо́вувати, прицвяхува́ти, прибива́ти, приби́ти гвіздка́ми (цвяха́ми) кого́, що до чо́го, пригнепи́ти, пригво́жджувати и пригвожджа́ти, пригвозди́ти кого́, що до чо́го, (в перен. знач.) пришпиля́ти, пришпили́ти, приштри́кувати, приштрикну́ти. [Молотко́м раз-два – пригнепи́в до до́шки (Васильч.). Приштрикну́в до землі́ як жа́бу].
• Пригвождё́нный – прицвяхо́ваний, приби́тий гвіздка́ми (цвяха́ми), пригво́жджений до чо́го-н.
• -ться – прицвяхо́вуватися, бу́ти прицвяхо́ваним, прибива́тися, бу́ти приби́тим гвіздка́ми (цвяха́ми), пригвожджа́тися, бу́ти пригво́ждженим до чо́го-н.
Прика́чивать, прикача́ть и прикачну́ть что к чему – приго́йдувати, пригойда́ти, пригойдну́ти що до чо́го, (волной ещё) прибива́ти, приби́ти що до чо́го. [Хви́ля пригойдну́ла човна́ до ске́лі].
Прикола́чивать, приколоти́ть –
1) прибива́ти, приби́ти, пригнепи́ти що до чо́го чим. [Молотко́м раз-два-пригнепи́в до до́шки (Васильч.)];
2) прибива́ти, приби́ти, прито́вкувати, притовкти́ кого́.
• Приколо́ченный – приби́тий; прито́вчений.
Примыва́ть, примы́ть –
1) (о белье) пра́ти, попра́ти (все);
2) (водой к берегу) прибива́ти, приби́ти, приганя́ти, пригна́ти що (до бе́рега), (о мн.) поприбива́ти, поприганя́ти, нагна́ти до бе́рега чого́ (водо́ю, хви́лею).
• Волны -гна́ли к берегу много брёвен – хви́лею нагна́ло до бе́рега бага́то колоддя́.
• Примы́тый – приби́тий, при́гнаний (до бе́рега водо́ю, хви́лею).
-ться –
1) (о белье) пра́тися, бу́ти попра́ним;
2) прибива́тися, приганя́тися, бу́ти приби́тим, при́гнаним (до бе́рега).
Прихло́пывать, прихло́пнуть –
1) (в ладоши) приплі́скувати, плеска́ти, плесну́ти, ля́скати, ля́снути (в доло́ні). [Поча́в крича́ти та в доло́ні приплі́скує (Свидн.)];
2) (закрыть со стуком что-л. напр., двери, крьпику сундука) зачиня́ти, зачини́ти, причиня́ти, причини́ти (грю́кнувши, з грю́котом), загря́кувати, загря́кнути, прибива́ти, приби́ти що (напр. две́рі, ві́ко в скри́ні), грю́кати, грю́кнути чим (двери́ма и т. п.). [Знов не щі́льно приби́ла две́рі (Звин.)].
• -нуть дверью полу – прищикну́ти двери́ма по́лу.
• -нуть палец крышкой – приби́ти па́лець ві́ком;
3) -ну́ть кого (накрыть, поймать врасплох) – запопа́сти, заско́чити, прилови́ти, зла́пати кого́ на чо́му;
4) (убить), см. Ухло́пать.
• Прихло́пнутый – зачи́нений, причи́нений (з грю́котом), приби́тий; прищи́кнутий.
Пришиба́ть, пришиби́ть –
1) прибива́ти, приби́ти, забива́ти, заби́ти кого́, що чим. [Бода́й тебе́, мій миле́нький, воро́та приби́ли (Метл.)].
• Доской ногу -шиб – до́шкою но́гу приби́в (заби́в);
2) (ошеломить) приби́ти, приголо́мшити, (образно) приснопи́ти кого́, прив’яли́ти кого́. [Ця зві́стка приголо́мшила його́ (Звин.). Коли́ не кулако́м, то сло́вом приснопи́ть (Г. Барв.). Чолові́к так і прив’я́лить сло́вом (Г. Барв.)].
• Это несчастие его совсем -ши́бло – це неща́стя його́ зовсі́м приби́ло, приголо́мшило.
• Гречу морозом -ши́бло – гре́чку моро́зом приби́ло;
3) докінчи́ти, уколо́шкати; см. Прика́нчивать 2.
Приши́бленный –
1) приби́тий, заби́тий;
2) приби́тий, приголо́мшений. [Хо́дить як приби́тий (приголо́мшений) (Звин.)]. Срв. Прибива́ть 3, Приби́тый.
-ться –
1) прибива́тися, бу́ти приби́тим, забива́тися, бу́ти заби́тим;
2) бу́ти приби́тим, приголо́мшеним.
Пришива́ть, приши́ть –
1) пришива́ти, приши́ти, (во множ.) попришива́ти що до чо́го; (для удлинения) прито́чувати, приточи́ти, (во множ.) поприто́чувати що до чо́го.
• -вать подкладку в сапогах – хутрува́ти, ви́хутрувати чо́боти.
• -ши́ть на живую нитку, см. Примета́ть.
• -ши́ть пуговицы к фраку – попришива́ти ґу́дзики до фра́ка.
• -ва́ть, -ши́ть сквозной прошивкой – примере́жувати, примере́жити що до чо́го;
2) плотн. – пришива́ти, приши́ти, прибива́ти, приби́ти, (во множ.) попришива́ти, поприбива́ти що до чо́го.
Приши́тый –
1) приши́тий; прито́чений; примере́жений;
2) приши́тий, приби́тий.
-ться –
1) пришива́тися, приши́тися, бу́ти приши́тим; (для удлинения) прито́чуватися, приточи́тися, бу́ти прито́ченим; (сквозной прошивкой) примере́жуватися, примере́житися, бу́ти примере́женим до чо́го;
2) плотн. – пришива́тися, бу́ти приши́тим, прибива́тися, бу́ти приби́тим до чо́го.
Пыль – пил (-лу, мн. пили́, ум. пило́к, пило́чок), по́рох (-ху, мн. порохи́, ум. порошок); (в воздухе) ку́рява, ку́рево и ку́ряво, кура́, ко́піт(ь) (-поту и -тю), кі́поть (-птю), кіптяга́, кушпела́. [І в пилу́ на шляху́ діяма́нт він найшо́в (Самійл.). Не пили́ пили́ли, не тумани́ встава́ли, як з го́рода Озо́ва, в тяжко́ї нево́лі три брати́ втіка́ли (Мартин.). Сухи́й, гаря́чий, весь у по́росі день вже гас за вікно́м (Коцюб.). Малі́ бо́сі ноженя́та підкида́ли по́рох – три ра́зи в оди́н бік, три ра́зи в дру́гий (Коцюб.). Вірли́ кри́льми зе́млю зби́ли, пороха́ми скопоти́ли (Ант.-Драг.). У ха́ті по сті́нах порохи́ (Кам’ян.). Ох, як тя́жко тим шля́хом ходи́ти, широ́ким, би́тим, ку́рявою вкри́тим (Л. Укр.). Ку́рява стовпо́м від ко́ней та ко́ліс зняла́ся над шля́хом (Боров.). Сірі́ла ку́рявом широ́ка прої́жджа доро́га (Мирн.). Миха́йло погна́в коня́ так, що ті́льки кура́ по доро́зі курить (Грінч.). За ко́ником став ко́піть (Чуб.). Зби́ли таки́й ко́піт, на́че по ха́ті сто гусе́й літа́ло (Свидн.). До Пречи́стої коно́плі потіпа́ть, а пі́сля Пречи́стої мички́ ми́кать, щоб надво́рі, а то в ха́ті кі́птю по́вно (Борз.). – Не прода́м, – обзива́ється дя́дько з кіптяги́-ку́ряви за во́зом (Неч.-Лев.)].
• Пыль снежная – снігови́й пил.
• Облако -ли – хма́ра пи́лу, ку́ряви. [Густа́ хма́ра сі́рого в’ї́дливого пи́лу закрива́ла від йо́го все (Грінч.)].
• Он весь в -ли – він уве́сь у пилу́, в по́росі.
• Сметать пыль – зміта́ти пил, по́рох и порохи́.
• Поднимать, поднять пыль – збива́ти, зби́ти, спили́ти; пил, пилюгу́, ку́ряву и ку́рево, кіптягу́, ко́піт, кури́ти, пили́ти; срв. Пыли́ть, Напыли́ть. [Він збива́в у но́мері страше́нну пилюгу́ (Яворн.). Хіба́ я курю́? Я зле́гка мету́ (Мирн.). Ї́ду я, – це-ж як подме́ ві́тер, так і спили́в кіптюгу́ поперед ме́не (Катерин.)].
• Поднялась облаком пыль – зняла́ся хма́рою ку́рява, кіптяга́, закурі́ла хма́рою ку́рява, кіптяга́, зня́вся хма́рою пил, кі́поть, закурі́ло, запилі́ло, закушпе́лило.
• Покрыть -лью – приби́ти, укри́ти пи́лом, по́рохом.
• Покрыться -лью – припа́сти, укри́тися пи́лом, по́рохом, закури́тися, запороши́тися, закурі́ти. [Не жаль мені́ дорі́женьки, що пилом припа́ла (Пісня)].
• Покрытый -лью – запоро́шений пи́лом, по́рохом припа́лий, приби́тий. [Сто́млена, спе́чена, пи́лом приби́та, жу́риться ни́ва доще́м неполи́та (Манж.). Втер ху́сточкою припа́ле пи́лом лице́ (Неч.-Лев.)].
• Пускать пыль в глаза – ману́ пуска́ти (напуска́ти), тума́ну пуска́ти (напуска́ти) кому́ и на ко́го, перед ким, тума́нити кого́, (гал.) бляхмано́м о́чі зано́сити кому́. [Ота́к Анто́сьо ману́ пуска́в і камбра́ттям (товаришам), і перед уря́дом, і по се́лах (Свид.)].
• Цветочная пыль – кра́ска, квіткови́й пило́к.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вампир – (франц., нем.) вампір, упир, (ув.) упиряка, (перен.) кровопивця; (порода летучей мыши) кажан-вампір.
[— Я Тибр старий! — ось придивись. Я тут водою управляю, Тобі я вірно помагаю, Я не прочвара, не упир (Іван Котляревський). Я не можу розминутись з тобою… я не можу бути самотнім… Ти на тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування. Яке тобі діло, що ти мене мучиш? Ти хочеш буть моїм паном, хочеш взяти мене… мої руки, мій розум, мою волю і моє серце… Ти хочеш виссать мене, всю мою кров, як той вампір. І ти се робиш. Я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш в твоїх незліченних «треба», у безконечних «мусиш» (М.Коцюбинський). — не хочу бути вашим злим духом, вашим вампіром (Л.Українка). Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз заборонено спогад про нього, образ ваш, мов упир, що з могили приліз, кров зганяє з обличчя рідного. Як осиковим кіллям отих упирів, так хотять забуттям вас прибити, обсіваються маком дрібниць, марних слів, аби ви не могли доступити. Як прибитий упир, ваша вражена тінь блідне, блідне, і смерть її криє, між живими і вами росте просторінь, — рідне серце могилу вам риє… (Л.Українка). Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють  народну  кров  вампіри…  Нахиляйтесь,  Пригинайтесь:  Може,  мимо  пройдуть  звірі…  Тихше,  тихше  —  Хто  це  дише?  Тихше…  тихше… (О.Олесь).  Три царівни теж навтьоки У чотири бігли боки. Кровопивці-сльозівці Стали п´явками в ріці, А Макака-забіяка З´їв себе із переляку. Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон (В.Симоненко). Там жив Ярема, син Раїни, страшний руйнатор України. Упир з холодними очима, пихатий словом і чолом, душа підступна і злочинна, закута в панцир і шолом. Уломок лицарського роду, мучитель власного народу, кривавий кат з-під темної зорі, отам він жив, на Замковій горі (Л.Костенко). Я стояв і мовчки дивився на того лобура. Я міг забить його на місці. Я просто задавив би його голими руками. Господь не обділив мене здоров’ям, – і цей упиряка був би мертвим ще до того, як щось утямив би. Ці люди визнавали тільки насильство. Вони були пильні, непримиренні й підлі, – й спинити їх могла тільки куля калібру  7,62 або добре тренований кулак. Ну, та час вирваних язиків, розпоротих животів, бойових сотень під криваво чорними знаменами, партквитків, забитих у горлянки, – час той минув, на вулицях висіли ідіотські гасла, безмозкі юрми з радісним ревом перли на демонстрації, – ну а хто був невдоволений… що ж, тим затикали рота в отаких от підвальних кімнатках… (Л.Кононович). Я, в кожнім разі, був би зовсім не проти, коли б харківська мерія на чолі з паном Добкіним вирішила забрати совєтські пам’ятники спершу не з Таллінна, а з Києва, — почавши, скажімо, від монструозного Лєніна у метро «Театральна» і не менш кічуватого при Бесарабці, а тоді підгребти й усіх інших комуністичних вампірів, котрі понищили в Україні куди більше людей, ніж усі історичні загарбники — від Чінґісхана до Гітлера — разом узяті (М.Рябчук). Це характерно, що в періоди кризи імперії та імперської свідомості «истинно русские» звертають свої погляди і надії до Києва. Як вампіри, сподіваються вдруге набратися духу з його історії, його святого ореолу. Хочуть його впокорити, привласнити. Так було і так є (І.Дзюба). Червона сарана поїла все. Окраєць хліба видираючи з долоньок Дитячих. Не здригалося лице В катів проклятих, не боліли скроні, Не гризла совість чорної душі — Диявол там знайшов собі домівку І все людське у них він задушив. Заламуючи руки, на долівку Навколішки впадали матері, Коли з колиски витягаючи дитину, Останні крихти вигрібали упирі, Приховані від них на чорну днину. Виносили із хати геть усі Плоди і зерна, ковдри, одяг, посуд… (Оксана Усова-Бойко). Настала пора, коли кожен із нас Постав перед вибором часу: До влади прийшли бандюки й брехуни, Наперсточники й свинопаси. Здолали державу і склали до ніг, П’ючи нашу кров як вампіри, А їхній пахан, ледь прибитий яйцем, Веде нас до прірви (Ю.Винничук). Так чим пишалися ці дві прояви? Питаю знов ім’ям самої слави. Вони жили в самотності глухій, Користолюбства боязкі герої, Як два євреї, що в землі святій У сад ховались од юрби худої; Два яструби в діброві щогловій, Два мули з вантажем брехні старої, Два упирі, що люблять теплу кров, Знавці іспанської та східних мов (В.Мисик, перекл. Джона Кітса)]. Обговорення статті
Радио – (от лат.) радіо, (шутл.) словоблудник: передавать по радіо – передавати радіом, (рус.) передавати по радіо; по радіо – через радіо, радіом, (редко) в радіо; (рус.) по радіо;
• проводовое радио – дротове радіо, (шутл.) брехунець;
• работник радио – радієць;
• сарафанное радио – (реклама, маркетинг) з уст в уста, (ещё, ирон., шутл.) бабське радіо, баба бабі сказала, циганська пошта, народний телеграф.
[Вчора поблизу смітника знайшов радійко. Знайомий небога на прізвисько Конструктор, який непогано розуміється на техніці, за кілька годин відремонтував словоблудник — хоч якісь там містичні дискурси пробубонить (В.Вакуленко-К.). … оголошено в радіо та в часописах, що з літаків на легкопадах скинуто людей, переодягнених в однострої міліції та НКВД, і населенню запропоновано виявляти й виловлювати цих людей (Віктор Петров). Радіо — це засіб розваги, який дозволяє мільйонам людей слухати той же жарт одночасно, і при цьому залишатися самотніми (Т.С.Еліот). Радіо ніколи не замінить газету — ним не можна прибити муху (В.Черчіл)]. Обговорення статті
Уделывать, уделать –
1) (устар., разг.) (делать) робити, зробити, (о мн.) поробити, (изготовить) виробляти, виробити, (о мн.) повиробляти, (устраивать) влаштовувати, влаштувати, (о мн.) повлаштовувати;
2) (прост.) (обделывать) оброблювати, обробляти, обробити, (о мн.) пообробляти, пооброблювати, (отделывать) оздоблювати, оздобити, (о мн.) пооздоблювати, (оправлять) оправляти, оправити, (о мн.) (пооправляти), (оформлять) оформляти, оформити, (о мн.) пооформляти;
3) (прост.) уробляти, уробити, (пачкать) бруднити, забруднювати, забруднити, (о мн.) позабруднювати, замазувати, замазати, (о мн.) позамазувати, каля́ти, закаля́ти, покаля́ти, багнити, забагнювати, забагнити, (ламать) ламати, зламати, поламати, (разбивать) розбивати, розбити, (о мн.) порозбивати;
4) (прост., привести в плачевное состояние) (бить) бити, побити, (избивать) би́ти, поби́ти, збива́ти, зби́ти, (убивать) побива́ти, поби́ти, вибива́ти, ви́бити, убива́ти, (о мн.) повбива́ти, повибива́ти, (измучивать) зму́чувати, зму́чити, виму́чувати, перему́чувати, ви́мучити, перему́чити, (о мн.) позму́чувати, помордува́ти, (губить) губи́ти, згуби́ти, загуби́ти, запа́губити, погубля́ти, погуби́ти, занапаща́ти, занапасти́ти, запропаща́ти, запропасти́ти, збавля́ти, зба́вити, ні́вечити, зані́вечити, приби́ти, прикі́нчити;
5) (прост.) (побеждать) перемага́ти, перемогти́, ду́жати, поду́жати, дола́ти, здола́ти, (превосходить) переважати, переважити, горувати. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВАЛИ́ТЬ (про дим) сади́ти, (вину) ще зверта́ти, спиха́ти;
валить всё в одну́ ку́чу тули́ти все доку́пи;
вали́ кулём – потом разберём гати́ в ті́сто і ки́сле і прі́сне;
вали́! ще смали́!, манджа́й!;
ва́ля́щий 1 що ва́лить, зви́клий /ста́вши/ вали́ти, зда́тний звали́ти, валі́й, прикм. зва́лювальний;
валя́щий 2 що су́не /са́дить/, (вогонь) жбухли́вий;
ПОВАЛИ́ТЬ (дощем пашню) приби́ти, (хмарою /про юрбу/) фаміл. валону́ти.
ОСТАНОВИ́ТЬ, остановить глаза́ /остановить взгляд/ на чём зачепи́тися о́ком за що [не́ на чём и глаз остановить нема́ за що й о́ком зачепи́тися];
остановить разви́тие образ. приби́ти у цвіту́.
ОШАРА́ШИТЬ як гро́мом приби́ти, перен. звали́ти /зби́ти/ з ніг, оказ. ки́нути в по́див кого.
ПОРАЗИ́ТЬ, порази́ть гро́мом ще приби́ти гро́мом;
порази́ меня́ си́лы небе́сные! поби́й мене́ си́ла Бо́жа!;
ПРИБИВА́ТЬ, прибива́ющий що /мн. хто/ прибива́є тощо, ста́вши прибива́ти, ра́ди́й приби́ти, за́йня́тий прибиття́м, прибива́ч, прикм. приби́вчий, тех. прибива́льний, приплі́скувальний;
прибивающийся/прибива́емый приби́ваний, приплі́скуваний, прикм. прибивни́й;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Прибивать, прибить – прибива́ти, -ва́ю, -ва́єш, приби́ти (приб’ю́, приб’є́ш); (морально) приголо́мшувати, -шую, -шуєш, приголо́мшити, -мшу, -мшиш (кого́).
Пригвождать, пригвоздить – прибива́ти, приби́ти гвіздка́ми.
Приколачивать, приколотить – прибива́ти, -ва́ю, -ва́єш, приби́ти (приб’ю́, приб’є́ш).

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Прибивать, -бить – прибива́ти, приби́ти;
• п. (батаном), текст. – набива́ти, наби́ти.
Приколачивать, -лотить – прибива́ти, приби́ти.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

прикола́чивать, приколоти́ть прибива́ти, приби́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Прибива́ти, -ва́ю, приби́ти, - б’ю́, -б’є́ш –
1) чим – прибивать, прибить;
2) що – приносить, принести;
3) прихлопывать, прихлопнуть, прищелкивать, прищелкнуть;
4) (только сов. в.) подогнать, понудить;
прибива́тися, приби́тися – 1) до кого, чого – приходить, прийти, приехать;
2) до кого, чого – зайти, заехать, попасть (куда).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

приби́ти, -б’ю́, -б’є́ш, -б’ю́ть

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Нагина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. нагну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Нагибаться, нагнуться, наклоняться, наклониться. Аж верби нагинались слухать тую мову. Шевч. 146. Що робити — не прибити, жати — не нагнеться. Мет. 40.
Перерива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. перерва́тися, -рву́ся, -рве́шся, гл.
1) Перерываться, перерваться. Хиба мені перерваться та навздогін цілуваться. Ном. № 5265. Як не пере́рве́ться. Изо всѣхъ силъ что-либо, дѣлаетъ. І робити — не прибити, а жать не нагнеться, а почує свистілочку, — як не перерветься. Грин. III. 67.
2) Прерываться, прерваться, прекратиться.
3) Подрываться, подорваться? Гори мої, гори! То мі тяжко на вас, перервався милий, ходячи через вас. Гол. III. 433.
Прибива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. приби́ти, -б’ю́, -бе́ш, гл.
1) Прибивать, прибить. Дошку прибий гвіздками.
2) Прибивать, прибить чѣмъ-либо упавшимъ сверху и придавившимъ внизъ. Бодай тебе, мій миленький, ворота прибили, а щоб тебе опріч мене инші не любили. Мет. 63.
3) Прибивать, прибить, приносить, принести (водою). Хвиля прибила човен до береш.
4) Только сов. в.? Подогнать, понудить. І робити не прибити, а жать не нагнеться. Грин. III. 67.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Прибива́ть, приби́ть = прибива́ти, приби́ти, морально — приголо́мшити, лати до кроков — лати́ти, налати́ти. — Прибив гвіздком. — Прибило до берега. — Невідома трівога приголомшила мене. Кн.
Пригва́зживать, пригвозди́ть = прибива́ти, приби́ти гвіздка́ми.
Прикола́чивать, приколоти́ть = прибива́ти, приби́ти. — Прибив гвіздками.
Приноси́ть, принести́, прине́сть = 1. прино́сити, приноша́ти, надно́сити, принести́, наднести́, багато — нано́сити, понано́сити, понаприно́сити. — Принїс дрова. — Понаносили попам і книшів і всякої всячини. 2. дава́ти, да́ти. — Ця земля не дає нїякого доходу. 3. прибива́ти, приби́ти. — Прибило до берега. Тільки три чайки синє море не втопило, а в турецьку землю агарянську без кормил прибило. К. Ш. — Приноси́ть, принести́ благода́рность = дя́кувати, склада́ти подя́ку, подя́кувати. — П. вину́, пови́нную = признава́ти ся, вини́ти ся, призна́ти ся, повини́ти ся. — П. жа́лобу = зано́сити, подава́ти ска́ргу і д. Жа́ловаться. — П. же́ртву = д. Же́ртвовать. — П. въ даръ = дарува́ти. — П. мольбу́ = блага́ти.
Пристава́ть, приста́ть = 1. става́ти (С. Л.), станови́ти ся, зупиня́ти ся, ста́ти, зупини́ти ся. — Став у заїздї. — Він завжди у нас стає на кватирі. (д. ще під сл. Остана́вливаться). 2. пристава́ти, прича́лювати, прибива́ти ся, приста́ти, прича́лити, приби́ти ся. — Пором причалив до берега. — Хвиля була така, що насилу прибили ся до берега. 3. пристава́ти, прилипа́ти, чіпля́ти ся, приста́ти, прили́пнути, причепи́ти ся, вчепи́ти ся. — Смола прилипла до рук. — Пристав, як шевська смола до чобота. н. пр. 4. пристава́ти, прилуча́ти ся, пристати, прилучи́ти ся. — Пристань, пристань до вербунку — будеш їсти з маслом булку. (Д. теж Присоединя́ться). 5. пристава́ти, уїда́ти ся, прискіпа́ти ся, сїкати ся (С. З.), наскіпа́ти ся, наскі́пувати ся, напада́ти ся, ли́пнути, приста́ти, присїпати ся (С. З.), присїкати ся, прискі́пати ся, з роспитками — припи́тувати ся і д. Привя́зыватъся. 6. пристава́ти, приста́ти, змордува́ти ся. — Молодий чумаче, чого зажурив ся, чи воли пристали, чи з дороги збив ся? н. о. — Коні змордували ся, не везуть. 7. д. Прили́чествовать.

Запропонуйте свій переклад