Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 50 статей
Запропонувати свій переклад для «стремиться»
Шукати «стремиться» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Жа́ждать –
1) (испытывать жажду) х(о)ті́ти пи́ти, жада́ти пи́ти, (книжн.) жаждува́ти (Св. П.).
• Я жа́жду (ты жа́ждешь и т. д.) – у ме́не (в те́бе) спра́га, жага́; (о частях челов. тела, о растениях) жада́ти чого́, пра́гнути чого́. [Гру́ди жада́ли (пра́гнули) пові́тря. Зів’я́лі де́ре́ва́ пра́гнули во́гкости (води́)];
2) (сильно желать, с. стремиться) пра́гнути кого́, чого́, жада́ти кого́, чого́, бу́ти жадо́бним на ко́го, на що. [Ща́стя й во́лі се́рце пра́гне (Франко). Слугува́ти пра́гнув я тобі́ (Грінч.). Давно́ моє́ серде́нько тебе́ жада́є. Він жадо́бен на не́ї].
Ме́титься, ме́чиваться –
1) значи́тися, мі́титися, (зарубками, нарезами) карбува́тися, (клеймом) таврува́тися, клейн[м]и́тися, (о товарах) шта[е]мпува́тися; бу́ти тавро́ваним и т. п. Скот -лся известным клеймом – скоти́ну тавро́вано (кле́йнено) пе́вним тавро́м;
2) (стремиться) націля́тися на що (или зроби́ти що).
Насто́йчиво, нрч. – (энергично, твёрдо) завзя́то, (упорно) упе́рто, (упорно, настоятельно) притьмо́м, (неотступно) невідсту́пно, напосі́дливо, насті́йливо, (навязчиво) невідче́пно, (назойливо) насти́рливо, насти́рно, нава́жливо, навра́тливо. [Впевня́єте завзя́то, та хто-ж пові́рить вам? (Самійл.). «Ма́ю по́вне пра́во», – упе́рто сказа́в він собі́ за́друге (Крим.). Верзе́ притьмо́м, що… (Гул.-Артем.). Си́лувався зде́ржати щось, що притьмо́м ри́нуло з сере́дини (Черкас.). Притьмо́м про́сить (Квітка). Заздалегі́дь, напосі́дливо, збира́лися на свої́й си́лі (Рідний Край). Усе́ часті́ш, усе́ напосі́дливіше й ду́жче прорива́лася яка́сь, що за са́му ду́шу бра́ла, но́та (Корол.). Споча́тку ти́хо, мля́во, по́тім гли́бше, насти́рливіше (ср. ст.) (цілува́ла його́) (В. Підмог.). Життя́ насти́рливо вимага́є свого́ (М. Грінч.)].
• -во браться, взяться за что – завзя́то (упе́рто) бра́тися до чо́го, за(по)взя́тися на що, (пров.) наповра́титися. [Бува́ло, як на що заві́зьметься, то все поста́вить на свої́м (Франко). Якби́ наповра́тився, то діста́в-би землі́ (Липовеч.)].
• -во стремиться к своей цели – упе́рто йти (простува́ти, прямува́ти) до своє́ї мети́.
• -во требовать – притьмо́м (упе́рто, напосі́дливо, нава́жливо) вимага́ти.
Норови́ть, нора́вливать –
1) кому –
а) (давать потачку) потура́ти, попуска́ти кому́, по́пуск (по́тур, пров. пото́лю) дава́ти кому́;
б) (угождать) догоджа́ти, годи́ти, (лицеприятствовать) спри́ятельствувати кому́.
• Сроду я никому не -вал, а жил по правде – зро́ду (зро́ду-ві́ку, ніко́ли) я ніко́му не догоджа́в, а жив по пра́вді;
в) (заботиться, о ком, стараться для кого, о ком, за кого) дба́ти, клопота́тися про (за) ко́го, піклува́тися про ко́го, добра́ прия́ти кому́; см. ещё ниже -ви́ть 2.
• -ровя́ себе, понорови и людям – про се́бе дба́ти дбай, але́ й люде́й не забува́й; дба́ючи про се́бе, подба́й і про люде́й.
• Всяк Демид себе -ви́т – всяк Іване́ць дба́є в свій гамане́ць;
2) (искать, выжидать случая) шука́ти (чека́ти, вичі́кувати) наго́ди ((щоб или я́к-би) зроби́ти що), пильнува́ти (щоб или я́к-би зроби́ти що), (стремиться, силиться) силкува́тися, намага́тися, вціля́ти ((я́к-би) зроби́ти що), гну́ти, (исподтишка) кра́стися (я́к-би зроби́ти що), (реже) гоноби́ти ((щоб или я́к-би) зроби́ти що), (пров.) ца́хати (щоб зроби́ти що). [Він так і гне, щоб йому́ доста́лось (Сл. Ум.). У нас теля́ таке́, що краде́ться сса́ти; як не доди́вишся, геть ви́ссе молоко́ (Звин.). Я-ж так і вціля́в, щоб красі́ння було́ сіре́ньке (Звин.). Так і гоно́бить кінь дремену́ти до лі́са (Корол.). Так і гоно́бить, щоб де-не́будь укра́сти (Сл. Ум.). Таки́й вре́дний мужчи́на, – за́вжди гоно́бить, я́к-би чолові́ка зні́вечити (Корол.). Оце́-ж він і ца́хає, щоб що-не́будь прода́ти (Сл. Гр.)].
• Он -ви́т захватить всё, он себе -ви́т – він шука́є (чека́є, вичі́кує) наго́ди захопи́ти (зага́рбати) все, він силку́ється (намага́ється) захопи́ти (зага́рба́ти) все; він так і гне (гоно́бить), щоб усе́ захопи́ти (зага́рбати);
3) (целить) ці́лити(ся), націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), лу́чити на (в) ко́го, в (на) що; срв. Ме́тить 2 а. [Ці́лив (лу́чив) у воро́ну, а попа́в у коро́ву (Номис)].
• Он -ви́т в головы – він націля́ється (наставля́ється, ва́жить) на головува́ння, (лезет) він пне́ться в го́лови.
Порыва́ться, порва́ться –
1) рва́тися, порва́тися, (о тканях, бумаге и т. п.) де́ртися, поде́ртися, дра́тися, подра́тися. [Ой як ви́йдеш на ву́лицю, – нами́сто порве́ться. Як ли́штва подере́ться, пиша́ння мине́ться];
2) (стремиться) порива́тися, рва́тися, порва́тися, порива́ти, (с усилием) пну́тися, (торопливо, поспешно) ква́питися, поква́питися, (на дело, которое не по силам; иронич.) сі́катися, (много раз или долго) попорва́тися, попопну́тися, попосі́катися. [Я змага́вся, порива́вся го́ри зсу́нути з землі́ (Грінч.). Ми не рвемо́сь на свобо́ду й дру́гим її́ не дамо́ (Самійл.). Молода́ си́ла тремти́ть і порива́є з ко́жної жи́лки стебла́ (Коцюб.). За ще́лепами своє́ не помі́ститься, а (вона́) до чужо́го куска́ ква́питься (Кониськ.). Сі́кається би́ти мене́ све́кор, та тіка́ю я (Грінч.)].

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СТРЕМИ́ТЬСЯ фраз. завзя́тися [я стреми́лся найти́ я завзя́вся знайти́], (куди) пну́тися, (до духовних джерел) тяжі́ти, фраз. ши́тися [стреми́ться на руководя́щую рабо́ту ши́тися в нача́льники];
стреми́ться к чему ще па́лко жада́ти /бажа́ти, хоті́ти/ чого, змага́ти / змага́тися/ до чого, рва́тися душе́ю куди;
стремя́щийся що /мн. хто/ ли́не тощо, наста́влений [стремя́щийся вла́ствовать /к влады́честву/ наста́влений панува́ти], спрямо́ваний куди, книжн. пра́гнучий, прикм. нестри́мний, гінки́й, совєт. стрімки́й, стрімли́вий, (діяти) охо́плений бажа́нням, жаду́щий; образ. у нестри́мному ру́сі, з приці́лом на що, стил. перероб. па́лко бажа́ючи, аж млі́є, рве́ться, див. ще мчащийся;
стремя́щийся к чему що пра́гне чого тощо, спо́внений пра́гнення /жаги́, бажа́ння/, охо́плений пра́гненням, наці́лений (всім єство́м) на що /куди/, орієнто́ваний на що, жаду́щий чого /бу́ти де/, прикм. спра́глий /спра́гнений/ чого, пориву́щий до чого, палки́й прихи́льник чого, аж млі́є, хо́че;
стремя́щийся в Ки́ев жаду́щий бу́ти в Ки́єві́;
стремя́щийся вперёд у нестри́мному ру́сі впере́д;
стремя́щийся ввысь виго́нистий, виго́нчастий, оказ. довисо́тній, (про дерево) поет. гінкочо́лий;
стремя́щийся к вла́сти жаду́щий вла́ди;
стремя́щийся к зна́ниям спра́глий знань;
стремя́щийся к идеа́лу наці́лений на ідеа́л;
стремя́щийся к ми́ру палки́й прихи́льник ми́ру;
стремя́щийся к бесконе́чности /преде́лу/ матем., спрямо́ваний у безконе́чність /до грани́ці/;
стремя́щийся к позна́нию / стремя́щийся к соверше́нствованию/ чего спра́глий пізна́ти /удоскона́лити/ що;
стремя́щийся к це́ли спра́глий (своє́ї) мети́;
стремя́щийся побыва́ть /заполучи́ть тощо/ спо́внений бажа́ння /па́лко бажа́ючи/ побува́ти /діста́ти тощо/.
УСТРЕМЛЯ́ТЬ (очі тощо) ще порива́ти [на чужи́й корова́й оче́й не порива́й], руша́ти (як ві́тер), (вгору /гілля/) тягти́, /ракети/ запуска́ти, (стріли) наці́лювати, посила́ти, си́пати доще́м, (води) мча́ти, (полки) гна́ти, зневажл. пе́рти;
устремля́ть к чему (думки) наверта́ти до чого;
устремля́ть к небеса́м (думки) ве́сти́ до не́ба;
УСТРЕМЛЯ́ТЬСЯ ще шуга́ти (стріло́ю), леті́ти ку́лею /ві́тром, ві́трові навздогі́н/, (вгору) тягти́ся, порива́ти, ли́нути вго́ру, /про дерева/ виганя́ти, виганя́тися, (вперед) рва́тися, (думками) ли́нути, зано́ситися, відбіга́ти, ширя́ти, (про кров /до лиця/) прилива́ти, (про ворожі сили) зневажл. пе́рти; пор. СТРЕМИТЬСЯ;
устремля́ющий що /мн. хто/ спрямо́вує тощо, ра́ди́й спрямува́ти, прикм. рвучки́й;
устремля́ющий взгляд стил. перероб. уп’я́вши очі;
устремля́ющий внима́ние стил. перероб. зосере́дивши ува́гу;
устремля́ющий полки́ стил. перероб. ки́нувши /зневажл. попе́рши/ полки́;
устремля́ющийся/ устремля́емый спрямо́вуваний, скеро́вуваний, наці́люваний, пори́ваний, поси́ланий, наці́лений, зве́рнений, ки́нутий, зосере́джуваний, вту́плюваний, прили́ваний;
устремля́ющийся пориву́щий, прикм. шпарки́й, гінки́й, нестри́мний, блискави́чний, нава́льний, стрімли́вий, стрімки́й тощо, устремившийся;
устремля́ющийся ввысь небося́жний, небойду́чий, в небося́жному ле́ті;
УСТРЕМИ́ТЬ, устреми́ть взгляд /взор/ ще уп’я́лити /уп’я́сти/ о́чі;
устреми́ть взор на что вчепи́тися по́глядом за що;
УСТРЕМИ́ТЬСЯ ще ру́шити прожо́гом, шугну́ти /пори́нути/ стріло́ю і похідн., (думкою) поли́нути;
устреми́ться вверх, пусти́тися вго́ру;
устреми́вшийся, спрямо́ваний, скеро́ваний, наці́лений, зве́рнений, ки́нутий, попе́ртий, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Стремиться –
1) порива́тися, -ва́юся, -ва́єшся, прямува́ти, -му́ю, -му́єш, змага́тися, -га́юся, -га́єшся (до ко́го, до чо́го);
2) (о воде) ри́нути, ли́нути, -ну, -неш.
Влечь –
1) (тянуть) волокти́ (волочу́, воло́чиш), тягти́, -гну, -гнеш;
2) (стремиться) ва́бити, -блю, -биш, тягти́;
-чься –
1) волокти́ся, тягти́ся;
2) порива́тися.
Возвышать –
1) підніма́ти, -ма́ю, -ма́єш (кого́, що);
2) (увеличивать) підви́щувати, -щую, -щуєш;
3) (стремиться ввысь) підно́сити, зно́сити (зно́шу, зно́сиш);
4) (в должности, прославлять) підно́сити.
Жаждать –
1) жада́ти, хоті́ти;
2) (стремиться) пра́гнути, -ну, -неш (кого́, чого́).
Метить –
1) (делать пометку) значи́ти, -чу́, -чи́ш;
2) (в цель) лу́чити, -чу, -чиш, ці́лити, -лю, -лиш;
3) (намекать) натяка́ти, -ка́ю, -ка́єш (на ко́го, на що);
4) (стремиться к чему, иметь виды на кого) ва́жити (на ко́го).
Рваться –
1) рва́тися (рву́ся, рве́шся);
2) (из рук) вирива́тися, видира́тися;
3) (стараться, стремиться) рва́тися, порива́тися.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Стремиться к чему – прагнути до чого, чого. Стремиться к науке – пориватися до науки. Стремиться заглянуть, взять – поривати очі, руку.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Стремиться
• Стремиться к свету – прагнути світла; пориватися до світла.
• Стремиться к цели какой – прямувати (простувати, змагати, стреміти, пориватися) до мети якої.
Барский
• Барская натура – панська натура (вдача); панська істота. [Може його на добро й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! Вовчок.]
• С барскими замашками кто – пановитий (панякуватий, запанілий) хто; з панськими примхами хто. [Добра наче і людина була його жінка, тільки пановита дуже! Сл. Гр.]
• Стремиться к барской жизни – пнутися (пхатися, дертися) в пани (панки). [Послухай мене хоч тепер, не пнися в пани, не гордуй своїм родом. Вовчок.]
Настойчиво
• Настойчиво браться, взяться за это – завзято (наполегливо, уперто) братися, узятися до чого.
• Настойчиво стремиться к своей цели – уперто йти (простувати, прямувати) до своєї мети.
• Настойчиво требовать – притьмом (наполегливо, уперто, напосідливо, настійно) вимагати.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

стреми́ться прямува́ти, наближа́тися
с. к преде́лу мат. прямува́ти до грани́ці

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Би́тися –
1) биться, колотиться, драться, сражаться;
2) биться, трепетать;
3) об ві́що – биться, ударяться обо что.
• Би́тися луною – отдаваться эхом.
4) стараться, биться;
5) у що – бить, ударять во что.
• Би́тися об заклад – держать пари, биться об заклад.
6) куди́сь, у що – стремиться куда-нибудь.
Завзя́тися –
1) на що – задаться целью, упорно стремиться к чему;
2) на ко́го – вз’есться, ожесточиться, напасть на кого.
Змага́тися –
1) з ким – спорить, бороться;
2) напрягаться;
3) до чо́го – стремиться.
Леті́ти, -чу́, -ти́ш – лететь, быстро стремиться, мчаться, нестись.
Ли́нути – лететь, стремиться.
Намагати, намага́тися, намогти́, намогти́ся, -мо́жуся, прош. вр. -мі́гся – 1) чого – домогаться, домочься чего-либо, добиваться, добиться;
2) до чо́го – стремиться к чему-либо.
Охма́тися, -ма́юся –
1) желать;
2) стремиться.
Порива́ти, порва́ти, -рву́, -рве́ш –
1) схватывать, схватить;
2) влечь, увлекать, увлечь.
• Порива́ти о́чі – а) стремиться заглянуть; б) смотреть с завистью.
• Порива́ти ру́ку – простирать руку, стараться схватить.
• Порива́тися, порва́тися – порываться, рваться, бросаться, броситься.
Потяга́ти, -га́ю, потягти́, -гну́, -гнеш –
1) потягивать, потянуть;
2) покрывать, покрыть (мех);
3) кого́ – ударять, ударить (кого);
4) за чим – стремиться к чему, желать чего;
5) за ким – принимать, взять чью сторону;
потяга́тися, потягти́ся – потягиваться, потянуться.
Пра́гнути, -гну –
1) чого – жаждать, желать сильно;
2) до чого – стремиться (к чему).
Пха́ти, пха́ю, пха́єш, пхну́ти, -хну – толкать, вталкивать, толкнуть;
пха́тися, пхну́тися –
1) толкаться, проталкиваться, протолкаться;
2) медленно итти, ехать;
3) у що – стремиться к чему, добиваться чего.
• Пха́тися у пани́ – а) стараться сделаться барами; б) подражать господам, барам.
П’я́сти, пну, пнеш – пялить, напяливать;
п’я́стися –
1) на що – лезть, взбираться, карабкаться;
2) силиться, напрягать силы;
3) до чо́го – стремиться к чему, добиваться чего.
То́впитися, -плюся, -пишся – толпиться, тесниться.
• То́впитися до чого – стремиться к чему.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Стремиться к чему – пра́гнути чого́, змага́тися, порива́тися до чого.
Стараться, постараться (радеть) – стара́тися, постара́тися, дба́ти, подба́ти про ко́го, про що, пильнува́ти кого́, що, клопота́тися, поклопота́тися про що; (стремиться) – намага́тися; постарайтесь исполнить – подба́йте, (щоб) виконати; стараться раздобыть что (деньги) – стара́тися чого́ (гро́шей).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Завзя́тися, візьму́ся, -мешся, гл.
1) Задаться цѣлью, упорно стремиться къ чему. Завзялись ляшки ще й багатії люде забрать, забрати тих бідних сирот. Чуб. V. 973 — 974.
2) — на ко́го. Взъѣсться, ожесточиться, напасть на кого. Писарь завзявся на мене. Каменец. у. Три селі завзялися на старшину. НВолын. у.
Ква́питися, -плюся, -пишся, гл.
1) Спѣшить, торопиться. Не квапся против невода рибу ловити. Ном. № 2603. Не квапся поперед батька в пекло. Ном. Ходім, Рябко! — Еге, ходім! Не дуже квапся! Гул.-Арт. (О. 1861. III. 84).
2) Стремиться. Мирських забавок, до которих молода душа його, не згірш, як і в инших людей, квапилась. К. Г. Кв. XII. Хлоп’ята вже квапляться чумакувати. Г. Барв. 11.
3) Льститься, зариться. Ти не квапся на мою дочку, бо вона не твоя: ти безштанько, наймит, а вона хазяйського роду. Каневск. у.
Леті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Летѣть; быстро стремиться, мчаться, нестись. Летить орел по над морем. Мет. 64. Летить літо, як крилами. Ном. № 550. Чого летиш як скажений? Волын. г. Летить миска до порога. Нп. Куля летить. Дещо, 31. Ум. Леті́тоньки. Межи ними соколонько крилоньками махає, летітоньки гадає. Лукаш. 168.
Ли́нути, -ну, -неш, гл.
1) Летѣть. Линув сокіл з України. Мет. 376. Ангел линув, сльозу уронив. Чуб. III. 305.
2) Стремиться. А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну. Шевч. 403.
Намага́ти, -га́ю, -єш, гл.
1) Стремиться къ чему-либо, порываться. Через гору високую вітрець шмагає. Гол. IV. 460.
2) Одолѣвать. Сидить Маруся край оконечка, сон її намагає. МУЕ. III. 132.
Намага́тися, -га́юся, -єшся, сов. в. намогти́ся, -можу́ся, -жешся, гл. Домогаться, домочься чего-либо; добиваться, добиться; просить усиленно, допроситься; стремиться къ чему-либо. Як наможуться, до мусиш. КС. 1882. X. 26. Ви всі проти мене... намоглися ззісти, — ну й їжте! Мир. Пов. I. 170. Хлопець намагається у город їхати. Зміев. у.
О́хматися, -маюся, -єшся, гл. Желать, стремиться. Іще й не охмається й заміж. Г. Барв. 9. Я охмалася йти за його. Г. Барв. 231.
Порива́ти, -ва́ю, -єш, гл. сов. в. порва́ти, -рву́, -рве́ш.
1) Схватывать, схватить. Як порве мене за руку! НВолын. у. Я порвав його за груди. НВолын. у.
2) Влечь, увлекать, увлечь. Плинут рибки, плинут, близше пришивают, мого синка жучка далій поривают. Гол. ІІІ. 500. Туди мою пориває рано й вечір душу. Мет. 6.
3) Порива́ти о́чі. а) Стремиться заглянуть. Раз-по-раз у сій розмові поривав наш кобзарь очі за ту межу, що відмежовує імперію од народів свободних. К. ХП. 21. б) Смотрѣть съ завистью. На чужий коровай очей не поривай. Мнж. 166.
4) Порива́ти ру́ку. Простирать руку, стараться схватить. А на мою долю нехай не пориває руки. Г. Барв. 542.
Потяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. потягти́, -гну́, -гнеш, гл.
1) Потягивать, потянуть. Козак сердега люлечку потягає, у кобзу грає-виграває. Мет. 446.
2) Покрывать, покрыть (мѣхъ). Кожух, сукном потягнений. Борз. у. Думаю потягти свою кожушку черкасином. Черниг. у.
3) Ударять, ударить (кого). Мир. ХРВ. 9. Ентел потяг не по охоті Дареса, щоб його він знав. Котл. Ен. II. 19.
4) Стремиться къ чему, желать чего. Парубок дівку любить, а вона за їнчим потігає. ЕЗ. V. 97. Вона єго... щире любила, а він ї не потігав сватати. ЕЗ. V. 96. См. Потягти.
П’ядити, -джу, -диш, гл.
1) Мѣрять п’я́ддю. Вх. Лем. 459.
2) О гусеницѣ геометра: ползти. П’ядит усениця. Вх. Лем. 459.
3) Стремиться, достигать, добиться. Вх. Лем. 459.
Ре́гнути, -ну, -неш, гл. Сильно желать, стремиться. Аж регне заміж, та ніхто не свата. Ном. № 8873. Він аж регне купити у мене вола. Міусск. окр.
Ю́хторитися, -рюся, -ришся, гл. Стремиться, рваться? Норовить? І куди вже вам юхторитись заміж, — он смерть за плечима. Грин. II. 168.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Би́тися, б’ю́ся, б’є́шся, гл. *10) Стремиться куда-нибудь. У нас дуже б’ються в прийми, бо своєї землі мало. Крим.*11) Опу́кою би́тися. Горевать сильно, тужить. Опукою б’ється бідная мати, сина виряжаючи. Звен. у. Ефр.
Змага́тися, -га́юся, -єшся, гл. *2) (з ким). Бороться. Сл. Нік. *3) Усиливаться. Змагався вітер. Борд. *4) (до чо́го). Стремиться. Сл. Нік.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Стремиться — порива́тися, намага́тися, прямува́ти.
Итти, прийти — (й)іти́, прийти́; И. прямо к чему (стремиться) — прямува́ти; Итти на выстрел — прямува́ти на по́стріл.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Стреми́ться = 1. ли́нути (С. Л.), вузьким струмком — дзюрко́м бігти. — Вода лине. 2. змага́ти ся, намага́ти ся, домога́ти ся, допина́ти, ся (чого, до чо́го), прямува́ти, порива́ти ся (куди, до чого), уганя́ти ся (за чим). С. Л. — Нїмцї пильно намагали ся до того, щоб знищити Славян. Бар. О. — Володарі намагали ся усувати автономію поконвічну. Ог. — Допинаючи своїх желанїй. Л. В.

Запропонуйте свій переклад