Знайдено 34 статті
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Голова́, голо́вка, голо́вушка –
1) голова́, ум. голі́вка, голі́вонька, увел. голови́ще. • Выше всех -о́ю – за всі́х голово́ю ви́щий. • Рубить, отрубить го́лову кому-л. – стина́ти, стя́ти кому́ го́лову, стина́ти, стя́ти кого́. • Задирать -ву – де́рти го́лову, (иронически) ки́рпу гну́ти. • Повесить -ву – похню́пити го́лову, похню́пити ніс, похню́питися, пону́ритися. • В голове́, как молотом бьёт – в голові́ так і кре́ше, в голові́ на́че ковалі́ кую́ть. • Вниз голово́й, см. Вниз. • Ходить с непокрытой голово́й (ирон. о замужней женщине) – воло́ссям світи́ти. • С непокрытой -во́й – простоволо́сий. • Покачать голово́ю – покрути́ти голово́ю, похита́ти голово́ю. • Кивнуть -о́й – кивну́ти голово́ю. • Поднимать го́ловы – набира́тися ду́ху, смі́ливости. • Стоять, постоять голово́й за кого-л., за что-л. – ва́жити життя́м за ко́го, відва́жувати, відва́жити життя́ за ко́го, за що. • Платиться, поплатиться голово́й – наклада́ти (накла́сти, наложи́ти) голово́ю (душе́ю), заплати́ти своє́ю голово́ю. • Сложить го́лову – лягти́ голово́ю, зложи́ти го́лову, тру́пом лягти́. • Бей в мою го́лову! – бий моє́ю руко́ю! • Мылить, намылить го́лову кому-л. – ми́лити, нами́лити чу́ба, чупри́ну, (длительно) скребти́ мо́ркву кому́. • Осмотреть кого с головы́ до ног – обмі́ряти, обки́нути кого́ по́глядом від голови́ до ніг. • Очертя го́лову – о́сліп, нао́сліп, на одча́й душі́, на одча́й бо́жий. • Сломя го́лову – стрімголо́в, про́жо́гом. • Голова́ кругом идёт – голова́ о́бертом іде́ (хо́дором хо́дить, кружка́ йде), голова́ тумані́є, моро́читься (па́морочиться) світ, голова́ макі́триться, світ ве́рнеться кому́. • Закружилась голова́ у кого-л. – заморо́чи́ло го́лову кому́, заморо́чи́лася голова́ кому́. • Не сносить ему головы́ – накладе́ він голово́ю, не топта́тиме він ря́сту. • Как снег на́ голову – нежда́но-нега́дано, несподі́вано. • Разбить на́ голову – впень, до ноги́ поби́ти. • Сколько голо́в, столько умов – що голова́, то ро́зум. • С больной головы́ на здоровую – швець заслужи́в, а коваля́ пові́сили; винува́та діжа́, що не йде на ум їжа́. • Глупые го́ловы – цві́лі го́лови. • Глупая голова́ – дурна́, капу́стяна голова́, макі́тра. • Низкоостриженная (или голая) голова́ (насмешл.) – ги́ря, макоти́ря. • Лохматая г. (насмешл.) – ку́дла, ку́чма. • Сорви-голова́ – ши́беник, шиба́й-голова́. • Победная голо́вушка – побіде́нна голі́вонька. • Жить одною голово́ю – самото́ю жи́ти. • Он (она) живёт одною голово́ю – одни́м-оди́н (одна́) живе́, самото́ю живе́. • С головы́ на́ голову – всі до о́дного (жо́дного), геть-усі́. • Вооруженный с ног до головы́ – о[у]збро́єний до зубі́в. • Голова́ сахару – голова́, брила́ цу́кру. • Голова́ пласта (геол.) – лоб верстви́. • Мёртвая голова́ (бабочка) – летю́чий паву́к. • В голова́х – в голова́х. • В го́ловы – в го́лови, під го́лову. • Под голова́ми – під го́ловами. • Из-под головы́ – з-під голі́в; 2) (ум. память) голова́, ду́мка. • Мне приходит, пришло в го́лову – мені́ спада́є, спа́ло на ду́мку, упада́є, упа́ло на ду́мку, набіга́є, набі́гло на ду́мку, сплива́є, сплило́ на ду́мку. • Забрать себе в го́лову – убга́ти собі́ в го́лову, у го́лову забра́ти, узя́ти щось собі́ в го́лову, взя́ти собі́ ду́мку. • Засело что-л. в голове́ – запа́ло щось у го́лову, урої́лось у го́лову кому́. [Урої́всь мені́ в го́лову Семе́н небі́жчик]. • Не выходит из -вы́ что-л. – не схо́дить, не вихо́дить, не йде з ду́мки, стої́ть мені́ на ду́мці. • Ломает себе го́лову – клопо́че собі́ го́лову; су́шить собі́ го́лову (мо́зок), у го́лову захо́дить, хо́дить до голови́ по ро́зум. • Взбрело в -ву кому – ухопи́лося голови́ кому́, спа́ло на ду́мку, (вульг.) забандю́рилося кому́ що. • Потерять -ву – стеря́тися, заморо́читися. • Теряю го́лову – не дам собі́ ра́ди, нестя́млюся, не́стямки напа́ли мене́. • Вбить в го́лову кому – втовкма́чити кому́. • Выкинуть из головы́ – спусти́ти з ду́мки що. • Пойти с повинной голово́й к кому – повини́тися (повинува́титися) кому́, учини́ти поко́ру. • Голова́ полна тяжёлых мыслей – важкі́ ду́ми обсі́ли го́лову. • У него голова́ не в порядке – нема́є в ньо́го (не стає́ йому́) тре́тьої (деся́тої) кле́пки в голові́. • Вскружить кому го́лову – закружи́ти (закрути́ти) кому́ го́лову. • Забивать кому -ву – моро́чити го́лову кому́, па́мороки забива́ти кому́; 3) (начальник, предводитель) голова́. • Голова́ городской, сельский – голова́ міськи́й, сі́льськи́й. • Быть, служить -во́й – головува́ти. • Пробыть, прослужить голово́й – проголовува́ти. • Он всему делу голова́ – він до всьо́го приві́дця (приві́дець, призві́дник), він на все голова́. |
Заруба́ть, зару́бливать, заруби́ть –
1) зару́бувати, заруба́ти, (посекать) стина́ти, стя́ти, (многих) постина́ти. [Коня́ ві́зьмуть і попру́жечку, тебе́ заруба́ють (Чуб. V). По всьому́ ца́рству постина́ть мали́х діте́й (Шевч.)]; 2) -ть на бирке, -ть для памяти – закарбо́вувати, закарбува́ти, накарбо́вувати, накарбува́ти. [Неписьме́нні лю́ди закарбо́вують на па́лічці хре́щиками або карба́ми, скі́льки йому́ хто ви́нен, або скі́льки й чого́ кому́ про́дано (Єфр.)]. • -би́ть себе на носу – закарбува́ти собі́ на но́сі (Куліш); (запомнить) затя́мити. [Зрозумі́йте й затя́мте собі́ (Франко)]; 3) -би́ть дорогу в лесу для воен. целей – засі́кти, (во множ.) позасіка́ти (шляхи́). [Шляхи́ лісові́ позасіка́ли і за ти́ми засі́ками на во́рога чатува́ли (М. Грінч.)]. • Зару́бленный – зару́баний; закарбо́ваний. |
Обезгла́вливать, обезгла́вить кого – стина́ти, стя́ти и зітну́ти кому́ го́лову, відтина́ти, відтя́ти кому́ го́лову, (во множ.) постина́ти, повідтина́ти го́лови кому́. • Обезгла́вленный – безголо́вий, з відтя́тою голово́ю. [Безголо́вий труп]. |
Посека́ть, -ся, посе́чь, -ся –
1) (деревья) зру́бувати, -ся, зруба́ти, -ся стина́ти, -ся, стя́ти, -ся, (о мн.) позру́бувати, -ся, постина́ти, -ся; (о мясе и т. д.) сі́кти, -ся, посі́кти, -ся; (о ком) сі́кти, -ся, посі́кти, -ся, руба́ти, -ся, поруба́ти, -ся кого́. [Той меч-самосі́ч і посі́к його́ на мале́нькі шмато́чки (Рудч.). Свій з свої́м січи́ся, руба́йся, а чужи́й не міша́йся (Ном.)]; 2) -ться (о волосах) сі́ктися, посі́ктися. [Мої́ до́вгі коси посічу́ться (Шевч.)]; 3) см. Сечь, Поро́ть. • Посе́ченный и посечё́нный – зру́баний, стя́тий. |
Посре́зать – зрі́зати, стя́ти тро́хи, (о мног.) позрі́зувати и -за́ти, постина́ти що; срв. Сре́зать. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ОБЕЗГЛА́ВЛИВАТЬ (кількох) руба́ти го́лови кому; обезглавливающий що /мн. хто/ стина́є го́лову тощо, ста́вши руба́ти го́лови., ра́ди́й стя́ти го́лову, головосі́к, прикм. обезголо́влювальний; обезглавливающийся/обезглавливаемый обезголо́влюваний; |
ОБЕЗГЛА́ВИТЬ (одного) стя́ти го́лову кому, (рух) позба́вити про́воду /елі́ти/. |
СНЕСТИ́, снести го́лову, стя́ти го́лову; сноси́вший ОКРЕМА УВАГА; не сносивший головы́ стил. перероб. накла́вши голово́ю; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Обезглавливать, обезглавить – стина́ти, -на́ю, -на́єш, стя́ти, зітну́ти, -ну́, -не́ш го́лову. |
Смахивать, смахнуть –
1) (счищать) зма́хувати, -ма́хую, -єш, змахну́ти, -хну́, -хне́ш; 2) (срубить) стина́ти, -на́ю, -на́єш, стя́ти (зітну́, зітне́ш); 3) (походить) скида́тися, -да́юся, -да́єшся (на ко́го). |
Снимать, снять –
1) здійма́ти, зніма́ти, -ма́ю, -ма́єш, здійня́ти (здійму́, зді́ймеш), зня́ти (зніму́, зні́меш); 2) (обувь) роззува́ти, -ва́ю, -ва́єш, роззу́ти, -зу́ю, -зу́єш; 3) (одежду) скида́ти, -да́ю, ски́нути, -ну, -неш; 4) (голову) стина́ти, -на́ю, -на́єш, стя́ти (зітну́, зітне́ш); 5) (кожу) здира́ти, зде́рти, -ру́, -ре́ш, облу́плювати, -люю, -люєш, облупи́ти, -плю́, -пиш; 6) (хлеб на корню) збира́ти, -ра́ю, -ра́єш, зібра́ти (збе́ру, збере́ш), зжина́ти, -на́ю, -на́єш, зжа́ти (зіжну́, зіжне́ш); 7) (план) здійма́ти, здійня́ти, зня́ти, спи́сувати, -сую, -суєш, списа́ти, -пишу́, -пи́шеш; 8) (фотографически) фотографува́ти, зфотографува́ти, -фу́ю, -фу́єш; 9) (нанимать) найма́ти, -ма́ю, наня́ти (найму́, найме́ш). |
Срезывать, срезать – зрі́зувати, -зую, -зуєш, зрі́зати (зрі́жу, зрі́жеш), стина́ти, стя́ти (зітну́, зітне́ш). |
Ссекать, ссечь – стина́ти, -на́ю, -на́єш, стя́ти (зітну́, зітне́ш). |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Обезглавливать
• Обезглавливать, обезглавить кого-либо – стинати, стяти (зітнути) голову кому; (про багатьох, докон.) постинати голови кому; (перен.) знечолювати, знечолити кого, що. |
Отсечение
• Давать, дать голову (руку) на отсечение – давати, дати голову (руку) собі відтяти (відрубати); давати, дати голову (руку) до пня; давати, дати голову собі стяти (руку відтяти); класти, покласти (на що) голову свою. |
Снимать
• Снимать, снять голову с кого – стинати, стяти (знімати, зняти) голову кому, з кого. • Снимать, снять квартиру – наймати, найняти квартиру. • Снимать, снять пенки с чего (перен. разг.) – збирати, зібрати вершки з чого. • Снимать, снять шляпу перед кем – знімати, зняти шапку перед ким; шапкувати перед ким. |
Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 
сре́зывать, среза́ть, сре́зать зрі́зувати, зріза́ти, зрі́зати; стина́ти, зітну́ти, стя́ти (верхню частину) |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Зітну́ти – срезать, отрезать, см. Стя́ти. |
Стина́ти, -на́ю, стя́ти, зітну́ – отрубать, отсечь, срубить. • Стя́ти зу́би – стиснуть зубы. • Стина́ти плечи́ма – пожимать плечами. • Стина́тися, стя́тися (з ким) – вступать, вступить с кем в бой, в спор, сразиться, сцепиться. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
стина́ти, -на́ю, -на́єш; стя́ти, зітну́, зі́тнеш; зітни́, -ні́ть; стя́тий |
стя́ти, див. стина́ти |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Зітну́ти, -тну́, -не́ш, гл. = Стяти. Як дерево зітнуть, кожний тріски збірає. Ном. № 1249. |
Стина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. стя́ти, зітну́, -неш, гл.
1) Отрубать, отрубить, отсѣкать, отсѣчь, срубать, срубить. Будем ми тернове віття, верхи стинати. АД. І. 108. Стинати липу. Гн. II. 186. 2) Обезглавливать, обезглавить, казнить. Уже милую до гробу впускають, а милому головку стинають. Чуб. V. 731. 3) Стя́ти зу́би. Сжать зубы. Як упав, зуби стяв, ледві спам’ятався. Чуб. 4) Стина́ти плечи́ма. Пожимать плечами. Дивиться на мене, стина плечима та й годі. Лебед. у. См. Стенати. |
Стя́ти, -ся. См. Стинати, -ся. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Казни́ть, ся = кара́ти, ся, стра́тити (С. З. Л.), скара́ти (С. З.), покара́ти, скатува́ти, на го́рло скара́ти, стя́ти, істя́ти. — Велїв Кочубея і Іскру на горло скарати. Пр. — Пропав, як кат істяв. н. пр. — Бабину дочку привъязав коню до хвоста, та й пустив у поле; так її скатували. н. к. |
Обезгла́вить, обезгла́вливать = зітну́ти, стя́ти, одтя́ти, стина́ти, одтина́ти го́лову, про кількох — постина́ти, повідтина́ти. С. З. — Стяли йому головочку; ходїм, сестро, до домочку. н. п. — Головку буйную одтяв. Кот. — Шаблї з піхов виймайте, з плїч головку стинайте. н. д. |
Отруба́ть, отруби́ть = од(від)ру́бувати, од(від)тина́ти (С. З. Л. Ж.), с(з)тина́ти (С. Л.), утина́ти (С. Ш.), одсїка́ти, одруба́ти, од(від)тя́ти (С. З. Л.), стя́ти (С. З.), утя́ти (С. Ш.). втя́ти, зотну́ти, одсїкти зразу — од(від)чеса́ти, цюкаючи — од(від)цю́кати, багато — поод(від)ру́бувати, поодтина́ти, поутина́ти (Граб.). — За чуба виволокли з палацу і одрубали голову сокирою. О. Ст. — Йому хоче голову одтяти або руку урубати праву. Ст. С. — Голову буйную одтяв. Кот. — Бородавцї, отаману запорозькому, голову одтято у обозї Полтавському. Л. В. — Мов хто одтяв. Ос. Блеснув мечем, голову стяв з плечей. Ст. С. Чорні очі видера їй з лоба, білі руки утина по локіть. Ст. С. — Втяли йому праву руку: оце, Ясю, за науку, втяли йому праву ногу: оце, Ясю, за дорогу; стяли йому головочку, ходїм, сестро, до домочку. н. п. — Голову йому сокирою зітну. Кн — Поутинавши голови... Л. В. |
Посѣка́ть, посѣ́чь, ся = 1. зру́бувати, зтина́ти (С. Л.), зруба́ти, стя́ти (С. Л.), зітну́ти, ся. 2. сїкти, би́ти, ви́бити, різками то-що — шмага́ти, шпа́рити, чухра́ти, одшмага́ти, одчухра́ти, ви́шпарити, лозиною — похво́їти, похворости́ти, похво́ськати, ви́хльостати і т. д. д. Бить. 3. д. Засѣка́ть 3. — Посѣ́чь капу́сту = пошаткува́ти (шатківницею). |
Руби́ть, ся = 1. (разруби́ть) — руба́ти, тя́ти, розруба́ти, розтя́ти, цюкаючи — розцю́кати. — Як ударив раз, другий, так і розтяв по полам. — Розрубав на двоє. 2. (сруби́ть) — руба́ти, зтина́ти (С. З.), помалу — цю́кати, зруба́ти, стя́ти (С. З.), зітну́ти. — Зрубав дерево. — Підійшов до дерева, цюкнув сокирою. н. к. — Злїз на дуба та й цюкаю гилля. н. к. Ман. — Цюкаю тай цюкаю — мій дуб стоїть неначе не його й цюкають. К. X. — Голову стяли. С. З. — Руби́ть до корня́, до послѣ́дняго = у пе́нь руба́ти. — А в городї у Батурині мужиків та жінок у пень сїкли та рубали. н. п. — Ой ти гадаєш, Мазепо, Москву у пень рубати. н. п. 3. (изруби́ть) — руба́ти, сїкти, поруба́ти, посїкти, дрібно — локши́ти, полокши́ти. — Р. капу́сту = сїкти, шатківницею — шаткува́ти. 4. (обруби́ть) = обру́блювати, підру́блювати і т. д. д. Обруба́ть 2. — Руби́ть платки́ = підрублювати хустки́. 5. руба́ти, ся, би́ти ся. — Руби́ться саблями = на ша́блях би́ти ся. — Руби́ть избу́ = ста́вити, будува́ти ха́ту (з дерева). — Дождь ру́битъ = дощ пері́щить (сильний і краплистий). |
Рѣ́зать = 1. (разрѣ́зать, нарѣ́зать) — рі́зати, кра́яти, тну́ти, тя́ти (С. Ш.), розрі́зати, розкра́яти, розтя́ти, нарі́зати, великими шматками — батува́ти, рядами — плата́ти, розплата́ти, аби-як — чи́кати, чикри́жити, дрібненько — криши́ти, накриши́ти, локшину — ло́кшити, карбами — карбува́ти. — Пан дружба ножик має, хороше коровай крає. н. п. Под. — Ниє серденько, як ножем крає, що батенька не має. н. п. — Опанас поставив пляшку, оселедець крає. Дум. — Грай, грай, тілько мого серця не край. н. к. — Не стій, мила, із иньшими, не край мого серця. н. п. 2. (зарѣ́зать, ся) — рі́зати, стинати, зарі́зати, ся, стя́ти. — Зарізала курку. — Схопила ніж і зарізалась. — Жолніри людей стинали, а татаре у полон брали. Л. С. 3. рі́зати, вирі́зувати, ви́різати. — Вирізав печатку. 4. рі́зати. — В животі ріже. — Зу́бы рѣ́жутся = зу́би вирі́зують ся. |
Снима́ть, снять, ся = 1. знїма́ти, зді́ймати, зня́ти, ізня́ти, ся. С. Л. — Ізняв шапочку ранше всїх, поклонив ся він нижче всїх. н. п. — Здійма зараз щирозлотий перстїнь, здійма з пальця, простяга до мене. Ст. С. — Крилечками стрепенули, знялись в парі, полинули. н. п. — С. о́бувь = роззува́ти, роззу́ти, ся. — С. оде́жду = роздяга́ти ся, розбіра́ти ся і д. Раздѣва́ть, ся. — С. ша́пку = шапкува́ти ся, пошапкува́ти ся. — Я тільки оддалеки пошапкував ся з ним. С. Л. — С. плато́къ = простоволо́сити, опростоволо́сити. — С. со стола́ = прибіра́ти, прибра́ти. — С. го́лову = стина́ти (С. Л.), стя́ти го́лову. — С. ко́жу = облу́плювати, обдира́ти, білува́ти, лупи́ти, дра́ти, облупи́ти, обідра́ти, обілува́ти. — Зайця ще не білували, а він вже заячини просить. Кн. — 3 одного вола двох шкур не деруть. н. пр. — С. ко́жицу = оббіра́ти, обібра́ти, облупи́ти. — С. огоро́жу = розгоро́жувати, розгороди́ти. – С. пѣ́нку = шумува́ти, знїма́ти, зня́ти шумовину. — С. хлѣбъ = збіра́ти, зібра́ти хлїб. — С. шелуху́ = обшелуши́ти. 2. знїма́ти, зпи́сувати, змальо́вувати, зня́ти, зписа́ти, змалюва́ти. — Малярів наняти та матїр змалювати. н. п. 3. найма́ти, наня́ти. — Наняв хату. 4. бра́ти, взя́ти на се́бе і д. Подряжа́ться. |
Сража́ться, срази́ться = би́ти ся, стя́ти ся. — Ой у Недїлю рано по раненьку Сопрон із Ордою стяв ся, а в Понедїлок в обідню годину сам в неволеньку попав ся. н. п. — Чи насьмієм ми на Турків вдарить, завтра рано з ними в бої стятись? Ст. С |
Сруба́ть, сруби́ть = зру́бувати, стина́ти (С. Л.), зруба́ти (С. Л), стя́ти (С. З. Л.), зітну́ти, позру́бувати, позтина́ти (С. З.). — Явора зрубали, труну збудували. н. п. — В один раз дерева не зітнеш. н. пр. – Голову стяли. С. З. — Сру́бленный = зру́баний, стя́тий. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)