Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 34 статті
Запропонувати свій переклад для «стяти»
Шукати «стяти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Голова́, голо́вка, голо́вушка
1) голова́,
ум. голі́вка, голі́вонька, увел. голови́ще.
Выше всех -о́ю – за всі́х голово́ю ви́щий.
Рубить, отрубить го́лову кому-л. – стина́ти, стя́ти кому́ го́лову, стина́ти, стя́ти кого́.
Задирать -ву – де́рти го́лову, (иронически) ки́рпу гну́ти.
Повесить -ву – похню́пити го́лову, похню́пити ніс, похню́питися, пону́ритися.
В голове́, как молотом бьёт – в голові́ так і кре́ше, в голові́ на́че ковалі́ кую́ть.
Вниз голово́й, см. Вниз.
Ходить с непокрытой голово́й (ирон. о замужней женщине) – воло́ссям світи́ти.
С непокрытой -во́й – простоволо́сий.
Покачать голово́ю – покрути́ти голово́ю, похита́ти голово́ю.
Кивнуть -о́й – кивну́ти голово́ю.
Поднимать го́ловы – набира́тися ду́ху, смі́ливости.
Стоять, постоять голово́й за кого-л., за что-л. – ва́жити життя́м за ко́го, відва́жувати, відва́жити життя́ за ко́го, за що.
Платиться, поплатиться голово́й – наклада́ти (накла́сти, наложи́ти) голово́ю (душе́ю), заплати́ти своє́ю голово́ю.
Сложить го́лову – лягти́ голово́ю, зложи́ти го́лову, тру́пом лягти́.
Бей в мою го́лову! – бий моє́ю руко́ю!
Мылить, намылить го́лову кому-л. – ми́лити, нами́лити чу́ба, чупри́ну, (длительно) скребти́ мо́ркву кому́.
Осмотреть кого с головы́ до ног – обмі́ряти, обки́нути кого́ по́глядом від голови́ до ніг.
Очертя го́лову – о́сліп, нао́сліп, на одча́й душі́, на одча́й бо́жий.
Сломя го́лову – стрімголо́в, про́жо́гом.
Голова́ кругом идёт – голова́ о́бертом іде́ (хо́дором хо́дить, кружка́ йде), голова́ тумані́є, моро́читься (па́морочиться) світ, голова́ макі́триться, світ ве́рнеться кому́.
Закружилась голова́ у кого-л. – заморо́чи́ло го́лову кому́, заморо́чи́лася голова́ кому́.
Не сносить ему головы́ – накладе́ він голово́ю, не топта́тиме він ря́сту.
Как снег на́ голову – нежда́но-нега́дано, несподі́вано.
Разбить на́ голову – впень, до ноги́ поби́ти.
Сколько голо́в, столько умов – що голова́, то ро́зум.
С больной головы́ на здоровую – швець заслужи́в, а коваля́ пові́сили; винува́та діжа́, що не йде на ум їжа́.
Глупые го́ловы – цві́лі го́лови.
Глупая голова́ – дурна́, капу́стяна голова́, макі́тра.
Низкоостриженная (или голая) голова́ (насмешл.) – ги́ря, макоти́ря.
Лохматая г. (насмешл.) – ку́дла, ку́чма.
Сорви-голова́ – ши́беник, шиба́й-голова́.
Победная голо́вушка – побіде́нна голі́вонька.
Жить одною голово́ю – самото́ю жи́ти.
Он (она) живёт одною голово́ю – одни́м-оди́н (одна́) живе́, самото́ю живе́.
С головы́ на́ голову – всі до о́дного (жо́дного), геть-усі́.
Вооруженный с ног до головы́ – о[у]збро́єний до зубі́в.
Голова́ сахару – голова́, брила́ цу́кру.
Голова́ пласта (геол.) – лоб верстви́.
Мёртвая голова́ (бабочка) – летю́чий паву́к.
В голова́х – в голова́х.
В го́ловы – в го́лови, під го́лову.
Под голова́ми – під го́ловами.
Из-под головы́ – з-під голі́в;
2) (
ум. память) голова́, ду́мка.
Мне приходит, пришло в го́лову – мені́ спада́є, спа́ло на ду́мку, упада́є, упа́ло на ду́мку, набіга́є, набі́гло на ду́мку, сплива́є, сплило́ на ду́мку.
Забрать себе в го́лову – убга́ти собі́ в го́лову, у го́лову забра́ти, узя́ти щось собі́ в го́лову, взя́ти собі́ ду́мку.
Засело что-л. в голове́ – запа́ло щось у го́лову, урої́лось у го́лову кому́. [Урої́всь мені́ в го́лову Семе́н небі́жчик].
Не выходит из -вы́ что-л. – не схо́дить, не вихо́дить, не йде з ду́мки, стої́ть мені́ на ду́мці.
Ломает себе го́лову – клопо́че собі́ го́лову; су́шить собі́ го́лову (мо́зок), у го́лову захо́дить, хо́дить до голови́ по ро́зум.
Взбрело в -ву кому – ухопи́лося голови́ кому́, спа́ло на ду́мку, (вульг.) забандю́рилося кому́ що.
Потерять -ву – стеря́тися, заморо́читися.
Теряю го́лову – не дам собі́ ра́ди, нестя́млюся, не́стямки напа́ли мене́.
Вбить в го́лову кому – втовкма́чити кому́.
Выкинуть из головы́ – спусти́ти з ду́мки що.
Пойти с повинной голово́й к кому – повини́тися (повинува́титися) кому́, учини́ти поко́ру.
Голова́ полна тяжёлых мыслей – важкі́ ду́ми обсі́ли го́лову.
У него голова́ не в порядке – нема́є в ньо́го (не стає́ йому́) тре́тьої (деся́тої) кле́пки в голові́.
Вскружить кому го́лову – закружи́ти (закрути́ти) кому́ го́лову.
Забивать кому -ву – моро́чити го́лову кому́, па́мороки забива́ти кому́;
3) (
начальник, предводитель) голова́.
Голова́ городской, сельский – голова́ міськи́й, сі́льськи́й.
Быть, служить -во́й – головува́ти.
Пробыть, прослужить голово́й – проголовува́ти.
Он всему делу голова́ – він до всьо́го приві́дця (приві́дець, призві́дник), він на все голова́.
Заруба́ть, зару́бливать, заруби́ть
1) зару́бувати, заруба́ти, (
посекать) стина́ти, стя́ти, (многих) постина́ти. [Коня́ ві́зьмуть і попру́жечку, тебе́ заруба́ють (Чуб. V). По всьому́ ца́рству постина́ть мали́х діте́й (Шевч.)];
2)
-ть на бирке, -ть для памяти – закарбо́вувати, закарбува́ти, накарбо́вувати, накарбува́ти. [Неписьме́нні лю́ди закарбо́вують на па́лічці хре́щиками або карба́ми, скі́льки йому́ хто ви́нен, або скі́льки й чого́ кому́ про́дано (Єфр.)].
-би́ть себе на носу – закарбува́ти собі́ на но́сі (Куліш); (запомнить) затя́мити. [Зрозумі́йте й затя́мте собі́ (Франко)];
3)
-би́ть дорогу в лесу для воен. целей – засі́кти, (во множ.) позасіка́ти (шляхи́). [Шляхи́ лісові́ позасіка́ли і за ти́ми засі́ками на во́рога чатува́ли (М. Грінч.)].
Зару́бленный – зару́баний; закарбо́ваний.
Обезгла́вливать, обезгла́вить кого – стина́ти, стя́ти и зітну́ти кому́ го́лову, відтина́ти, відтя́ти кому́ го́лову, (во множ.) постина́ти, повідтина́ти го́лови кому́.
Обезгла́вленный – безголо́вий, з відтя́тою голово́ю. [Безголо́вий труп].
Посека́ть, -ся, посе́чь, -ся
1) (
деревья) зру́бувати, -ся, зруба́ти, -ся стина́ти, -ся, стя́ти, -ся, (о мн.) позру́бувати, -ся, постина́ти, -ся; (о мясе и т. д.) сі́кти, -ся, посі́кти, -ся; (о ком) сі́кти, -ся, посі́кти, -ся, руба́ти, -ся, поруба́ти, -ся кого́. [Той меч-самосі́ч і посі́к його́ на мале́нькі шмато́чки (Рудч.). Свій з свої́м січи́ся, руба́йся, а чужи́й не міша́йся (Ном.)];
2)
-ться (о волосах) сі́ктися, посі́ктися. [Мої́ до́вгі коси посічу́ться (Шевч.)];
3)
см. Сечь, Поро́ть.
Посе́ченный и посечё́нный – зру́баний, стя́тий.
Посре́зать – зрі́зати, стя́ти тро́хи, (о мног.) позрі́зувати и -за́ти, постина́ти що; срв. Сре́зать.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Голова, головушка
1) голова, (
умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк;
2) (
начальник, предводитель) голова:
бей в мою голову! – бий моєю рукою!;
была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.);
быть, служить головой – головувати;
валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову);
вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що;
вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову;
в головах – в головах;
в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше;
в головы – в голови, під голову;
взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що;
взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку;
вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами;
вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів;
в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом;
в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати;
вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому;
выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого;
выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию;
выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що;
выше всех головою – за всіх головою вищий;
глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена);
глупые головы – цвілі голови;
голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого;
голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися);
голова городской, сельский – голова міський, сільський;
голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому;
голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться;
голова пласта (геол.) – лоб верстви;
голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову;
голова сахара – голова, брила цукру;
голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола);
головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого;
головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити;
голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.);
даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати);
жить одною головою – самотою жити;
задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути;
забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому;
за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.);
засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому;
из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що;
из-под головы – з-під голів;
как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову;
кивнуть головой – кивнути головою;
кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому;
ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум;
лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра);
мёртвая голова (бабочка) – летючий павук;
мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться;
на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати;
намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому;
на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що;
не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся;
не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці;
негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися);
не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови;
не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.);
не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту;
не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето;
низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря;
одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.);
одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.);
он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова;
он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову;
он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий;
он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе;
он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою;
осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг;
очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий;
победная головушка – побіденна голівонька;
повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю;
повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.);
як признався – розквитався (Пр.);
под головами – під головами;
под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.);
поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і));
пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору;
покачать головою – покрутити головою, похитати головою;
поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою;
потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі;
приходить в голову – спадати, спливати кому на думку;
пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови);
пробыть, прослужить головой – проголовувати;
промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого;
промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща));
пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун;
разбить на голову – впень, до ноги побити;
рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого;
сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан);
с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.);
свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати);
светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина);
с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим;
с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят;
с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі;
сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову);
седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.);
сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.);
сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти;
сломя голову – стрімголов (прожогом);
с непокрытой головой – простоволосий;
снимать голову – стинати голову;
с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле
[, а на біле чорне]; (
исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти;
снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.);
с седой головой – сивоголовий;
стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що;
сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова);
сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову;
теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене;
ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова;
умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав;
у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє;
упасть, полететь вниз головой – сторчака дати;
хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися;
ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити;
хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.);
хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.);
что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.).
[Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОБЕЗГЛА́ВЛИВАТЬ (кількох) руба́ти го́лови кому;
обезглавливающий що /мн. хто/ стина́є го́лову тощо, ста́вши руба́ти го́лови., ра́ди́й стя́ти го́лову, головосі́к, прикм. обезголо́влювальний;
обезглавливающийся/обезглавливаемый обезголо́влюваний;
ОБЕЗГЛА́ВИТЬ (одного) стя́ти го́лову кому, (рух) позба́вити про́воду /елі́ти/.
СНЕСТИ́, снести го́лову, стя́ти го́лову;
сноси́вший ОКРЕМА УВАГА;
не сносивший головы́ стил. перероб. накла́вши голово́ю;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Обезглавливать, обезглавить – стина́ти, -на́ю, -на́єш, стя́ти, зітну́ти, -ну́, -не́ш го́лову.
Смахивать, смахнуть
1) (
счищать) зма́хувати, -ма́хую, -єш, змахну́ти, -хну́, -хне́ш;
2) (
срубить) стина́ти, -на́ю, -на́єш, стя́ти (зітну́, зітне́ш);
3) (
походить) скида́тися, -да́юся, -да́єшся (на ко́го).
Снимать, снять
1) здійма́ти, зніма́ти, -ма́ю, -ма́єш, здійня́ти (здійму́, зді́ймеш), зня́ти (зніму́, зні́меш);
2) (
обувь) роззува́ти, -ва́ю, -ва́єш, роззу́ти, -зу́ю, -зу́єш;
3) (
одежду) скида́ти, -да́ю, ски́нути, -ну, -неш;
4) (
голову) стина́ти, -на́ю, -на́єш, стя́ти (зітну́, зітне́ш);
5) (
кожу) здира́ти, зде́рти, -ру́, -ре́ш, облу́плювати, -люю, -люєш, облупи́ти, -плю́, -пиш;
6) (
хлеб на корню) збира́ти, -ра́ю, -ра́єш, зібра́ти (збе́ру, збере́ш), зжина́ти, -на́ю, -на́єш, зжа́ти (зіжну́, зіжне́ш);
7) (
план) здійма́ти, здійня́ти, зня́ти, спи́сувати, -сую, -суєш, списа́ти, -пишу́, -пи́шеш;
8) (
фотографически) фотографува́ти, зфотографува́ти, -фу́ю, -фу́єш;
9) (
нанимать) найма́ти, -ма́ю, наня́ти (найму́, найме́ш).
Срезывать, срезать – зрі́зувати, -зую, -зуєш, зрі́зати (зрі́жу, зрі́жеш), стина́ти, стя́ти (зітну́, зітне́ш).
Ссекать, ссечь – стина́ти, -на́ю, -на́єш, стя́ти (зітну́, зітне́ш).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Обезглавливать
• Обезглавливать, обезглавить кого-либо
– стинати, стяти (зітнути) голову кому; (про багатьох, докон.) постинати голови кому; (перен.) знечолювати, знечолити кого, що.
Отсечение
• Давать, дать голову (руку) на отсечение
– давати, дати голову (руку) собі відтяти (відрубати); давати, дати голову (руку) до пня; давати, дати голову собі стяти (руку відтяти); класти, покласти (на що) голову свою.
Снимать
• Снимать, снять голову с кого
– стинати, стяти (знімати, зняти) голову кому, з кого.
• Снимать, снять квартиру
– наймати, найняти квартиру.
• Снимать, снять пенки с чего
(перен. разг.) – збирати, зібрати вершки з чого.
• Снимать, снять шляпу перед кем
– знімати, зняти шапку перед ким; шапкувати перед ким.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

сре́зывать, среза́ть, сре́зать зрі́зувати, зріза́ти, зрі́зати; стина́ти, зітну́ти, стя́ти (верхню частину)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зітну́тисрезать, отрезать, см. Стя́ти.
Стина́ти, -на́ю, стя́ти, зітну́отрубать, отсечь, срубить.
Стя́ти зу́би – стиснуть зубы.
Стина́ти плечи́ма – пожимать плечами.
Стина́тися, стя́тися (з ким) – вступать, вступить с кем в бой, в спор, сразиться, сцепиться.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

стина́ти, -на́ю, -на́єш; стя́ти, зітну́, зі́тнеш; зітни́, -ні́ть; стя́тий
стя́ти, див. стина́ти

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Зітну́ти, -тну́, -не́ш, гл. = Стяти. Як дерево зітнуть, кожний тріски збірає. Ном. № 1249.
Стина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. стя́ти, зітну́, -неш, гл.
1) Отрубать, отрубить, отсѣкать, отсѣчь, срубать, срубить.
Будем ми тернове віття, верхи стинати. АД. І. 108. Стинати липу. Гн. II. 186.
2) Обезглавливать, обезглавить, казнить.
Уже милую до гробу впускають, а милому головку стинають. Чуб. V. 731.
3)
Стя́ти зу́би. Сжать зубы. Як упав, зуби стяв, ледві спам’ятався. Чуб.
4)
Стина́ти плечи́ма. Пожимать плечами. Дивиться на мене, стина плечима та й годі. Лебед. у. См. Стенати.
Стя́ти, -ся. См. Стинати, -ся.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Казни́ть, ся = кара́ти, ся, стра́тити (С. З. Л.), скара́ти (С. З.), покара́ти, скатува́ти, на го́рло скара́ти, стя́ти, істя́ти. — Велїв Кочубея і Іскру на горло скарати. Пр. — Пропав, як кат істяв. н. пр. — Бабину дочку привъязав коню до хвоста, та й пустив у поле; так її скатували. н. к.
Обезгла́вить, обезгла́вливать = зітну́ти, стя́ти, одтя́ти, стина́ти, одтина́ти го́лову, про кількох — постина́ти, повідтина́ти. С. З. — Стяли йому головочку; ходїм, сестро, до домочку. н. п. — Головку буйную одтяв. Кот. — Шаблї з піхов виймайте, з плїч головку стинайте. н. д.
Отруба́ть, отруби́ть = од(від)ру́бувати, од(від)тина́ти (С. З. Л. Ж.), с(з)тина́ти (С. Л.), утина́ти (С. Ш.), одсїка́ти, одруба́ти, од(від)тя́ти (С. З. Л.), стя́ти (С. З.), утя́ти (С. Ш.). втя́ти, зотну́ти, одсїкти зразу — од(від)чеса́ти, цюкаючи — од(від)цю́кати, багато — поод(від)ру́бувати, поодтина́ти, поутина́ти (Граб.). — За чуба виволокли з палацу і одрубали голову сокирою. О. Ст. — Йому хоче голову одтяти або руку урубати праву. Ст. С. — Голову буйную одтяв. Кот. — Бородавцї, отаману запорозькому, голову одтято у обозї Полтавському. Л. В. — Мов хто одтяв. Ос. Блеснув мечем, голову стяв з плечей. Ст. С. Чорні очі видера їй з лоба, білі руки утина по локіть. Ст. С. — Втяли йому праву руку: оце, Ясю, за науку, втяли йому праву ногу: оце, Ясю, за дорогу; стяли йому головочку, ходїм, сестро, до домочку. н. п. — Голову йому сокирою зітну. Кн — Поутинавши голови... Л. В.
Посѣка́ть, посѣ́чь, ся = 1. зру́бувати, зтина́ти (С. Л.), зруба́ти, стя́ти (С. Л.), зітну́ти, ся. 2. сїкти, би́ти, ви́бити, різками то-що — шмага́ти, шпа́рити, чухра́ти, одшмага́ти, одчухра́ти, ви́шпарити, лозиною — похво́їти, похворости́ти, похво́ськати, ви́хльостати і т. д. д. Бить. 3. д. Засѣка́ть 3.Посѣ́чь капу́сту = пошаткува́ти (шатківницею).
Руби́ть, ся = 1. (разруби́ть) — руба́ти, тя́ти, розруба́ти, розтя́ти, цюкаючи — розцю́кати. — Як ударив раз, другий, так і розтяв по полам. — Розрубав на двоє. 2. (сруби́ть) — руба́ти, зтина́ти (С. З.), помалу — цю́кати, зруба́ти, стя́ти (С. З.), зітну́ти. — Зрубав дерево. — Підійшов до дерева, цюкнув сокирою. н. к. — Злїз на дуба та й цюкаю гилля. н. к. Ман. — Цюкаю тай цюкаю — мій дуб стоїть неначе не його й цюкають. К. X. — Голову стяли. С. З. — Руби́ть до корня́, до послѣ́дняго = у пе́нь руба́ти. — А в городї у Батурині мужиків та жінок у пень сїкли та рубали. н. п. — Ой ти гадаєш, Мазепо, Москву у пень рубати. н. п. 3. (изруби́ть) — руба́ти, сїкти, поруба́ти, посїкти, дрібно — локши́ти, полокши́ти. — Р. капу́сту = сїкти, шатківницею — шаткува́ти. 4. (обруби́ть) = обру́блювати, підру́блювати і т. д. д. Обруба́ть 2.Руби́ть платки́ = підрублювати хустки́. 5. руба́ти, ся, би́ти ся. — Руби́ться саблями = на ша́блях би́ти ся. — Руби́ть избу́ = ста́вити, будува́ти ха́ту (з дерева). — Дождь ру́битъ = дощ пері́щить (сильний і краплистий).
Рѣ́зать = 1. (разрѣ́зать, нарѣ́зать) — рі́зати, кра́яти, тну́ти, тя́ти (С. Ш.), розрі́зати, розкра́яти, розтя́ти, нарі́зати, великими шматками — батува́ти, рядами — плата́ти, розплата́ти, аби-як — чи́кати, чикри́жити, дрібненько — криши́ти, накриши́ти, локшину — ло́кшити, карбами — карбува́ти. — Пан дружба ножик має, хороше коровай крає. н. п. Под. — Ниє серденько, як ножем крає, що батенька не має. н. п. — Опанас поставив пляшку, оселедець крає. Дум. — Грай, грай, тілько мого серця не край. н. к. — Не стій, мила, із иньшими, не край мого серця. н. п. 2. (зарѣ́зать, ся) — рі́зати, стинати, зарі́зати, ся, стя́ти. — Зарізала курку. — Схопила ніж і зарізалась. — Жолніри людей стинали, а татаре у полон брали. Л. С. 3. рі́зати, вирі́зувати, ви́різати. — Вирізав печатку. 4. рі́зати. — В животі ріже. — Зу́бы рѣ́жутся = зу́би вирі́зують ся.
Снима́ть, снять, ся = 1. знїма́ти, зді́ймати, зня́ти, ізня́ти, ся. С. Л. — Ізняв шапочку ранше всїх, поклонив ся він нижче всїх. н. п. — Здійма зараз щирозлотий перстїнь, здійма з пальця, простяга до мене. Ст. С. — Крилечками стрепенули, знялись в парі, полинули. н. п. — С. о́бувь = роззува́ти, роззу́ти, ся. — С. оде́жду = роздяга́ти ся, розбіра́ти ся і д. Раздѣва́ть, ся.С. ша́пку = шапкува́ти ся, пошапкува́ти ся. — Я тільки оддалеки пошапкував ся з ним. С. Л. — С. плато́къ = простоволо́сити, опростоволо́сити. — С. со стола́ = прибіра́ти, прибра́ти. — С. го́лову = стина́ти (С. Л.), стя́ти го́лову. — С. ко́жу = облу́плювати, обдира́ти, білува́ти, лупи́ти, дра́ти, облупи́ти, обідра́ти, обілува́ти. — Зайця ще не білували, а він вже заячини просить. Кн. — 3 одного вола двох шкур не деруть. н. пр. — С. ко́жицу = оббіра́ти, обібра́ти, облупи́ти. — С. огоро́жу = розгоро́жувати, розгороди́ти. – С. пѣ́нку = шумува́ти, знїма́ти, зня́ти шумовину. — С. хлѣбъ = збіра́ти, зібра́ти хлїб. — С. шелуху́ = обшелуши́ти. 2. знїма́ти, зпи́сувати, змальо́вувати, зня́ти, зписа́ти, змалюва́ти. — Малярів наняти та матїр змалювати. н. п. 3. найма́ти, наня́ти. — Наняв хату. 4. бра́ти, взя́ти на се́бе і д. Подряжа́ться.
Сража́ться, срази́ться = би́ти ся, стя́ти ся. — Ой у Недїлю рано по раненьку Сопрон із Ордою стяв ся, а в Понедїлок в обідню годину сам в неволеньку попав ся. н. п. — Чи насьмієм ми на Турків вдарить, завтра рано з ними в бої стятись? Ст. С
Сруба́ть, сруби́ть = зру́бувати, стина́ти (С. Л.), зруба́ти (С. Л), стя́ти (С. З. Л.), зітну́ти, позру́бувати, позтина́ти (С. З.). — Явора зрубали, труну збудували. н. п. — В один раз дерева не зітнеш. н. пр. – Голову стяли. С. З. — Сру́бленный = зру́баний, стя́тий.

Запропонуйте свій переклад