Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Запропонувати свій переклад для «сів»
Шукати «сів» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Внизу́ –
1) внизу́, нанизу́, сподо́м. [Сподо́м обірва́ли ви́шні, а вгорі́ – ще (Грін.)];
2) (в низине, долине, на полу) до́лі, до́лом, доли́ною, на доли́ні. [До́лом геть собі́ село́ по-над водо́ю простягло́сь (Шевч.). До́лі посіда́ли. Сів на доли́ні];
3) внизу́ под чём-л. на дне – сподо́м, на спо́ді́. [Скрізь бі́дні – сподо́м, бага́ті – зве́рху (Коцюб.). Ни́діють бі́дні на спо́ді життя́ (Єфр.)].
• Внизу́ лежащий (нижний) – до́лішній. [До́лі́шня части́на пієдеста́лу (Л. Укр.)].
Гру́зный – важки́й, тяжки́й, дебе́лий, гладки́й, маси́вний.
• Гру́зно – ва́жко. [Ва́жко сів на ла́ву].
• Гру́зно опуститься – плю́хнути. [Плю́хнув у крі́сло (М. Вовч.)].
Закрыва́ть, закры́ть –
1) (окна, двери и т. п.) зачиня́ти, зачини́ти, захиля́ти, захили́ти, (о мн.) позачиня́ти и позачи́нювати (ві́кна, две́рі); (отверстие) затуля́ти, затули́ти, затика́ти, заткну́ти и затка́ти, (о мног.) позатуля́ти, позатика́ти, (заслонкой) заслоня́ти, заслони́ти, (о мног.) позаслоня́ти, (запоной и т. п.) запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́, заслоня́ти, заслони́ти, (о мн.) позапина́ти, позаслоня́ти що чим; (что-либо плотно) затушко́вувати, затушкува́ти, (пров.) заштурмо́вувати, заштурмува́ти. [Без ме́не й ді́рочки мало́ї ні́кому затули́ти (Номис). Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч. П.). А я вже й піч заслони́ла (Кониськ.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.). Запина́є вікно́ ху́сткою (Сл. Гр.)].
• -кро́й сундук, крышку – зачини́ скри́ню, причини́ ві́ко, кри́шку.
• -крой бутылку – заткни́ пля́шку.
• -кро́й кран – закрути́ кран.
• -ть уши – затика́ти, заткну́ти, затка́ти (в)у́ха, защу́лювати, защу́лити (в)у́ха, (о мног.) позатика́ти, позащу́лювати (в)у́ха. [Він сів у ку́ті, ску́лився, за́ткав ву́ха (Франко). Та й мимово́лі з одча́єм защу́лив ву́ха (Крим.)];
2) (складывать) згорта́ти, згорну́ти, стуля́ти, стули́ти.
• -ть книжку – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, стуля́ти, стули́ти кни́жку. [Кни́жку згорну́в, схова́в у свою́ ша́ховку (Грінч.)].
• -ть зонтик – згорта́ти, згорну́ти парасо́льку.
• -рыть рот – стули́ти ро́та, (насм.) заши́ти гу́би; (презрительно) замкну́ти (стули́ти) пи́сок, заткну́тися, затка́ти каглу́.
• -ть рот кому (заставить замолчать) – заці́плювати, заці́пити уста́, замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а) кому́.
• -кры́ть рот кому чем – затули́ти ро́та кому́ чим. [Деся́тник затули́в їй уста́ ша́пкою (М. Вовч.)].
• -ть глаза (веками) – заплю́щувати (заплюща́ти и плю́щити), заплю́щити, сплю́щувати, сплю́щити, закрива́ти, закри́ти, сту́лювати и стуля́ти, стули́ти о́чі; заплю́щуватися, заплю́щитися, (о мног.) позаплю́щувати, посплю́щувати, посту́лювати о́чі, позаплю́щуватися; (смежить) склепа́ти, склепи́ти (о́чі). [Оле́ся заплю́щила о́чі й знов ста́ла як ме́ртва (Н.-Лев.). Плю́щить він о́чі (Мирн.). Сплю́щу о́чі (Кониськ.). Не диві́ться, позаплю́щуйте о́чі (Харк. п.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду – і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.)].
• -ть глаза умершему – затуля́ти, затули́ти, закрива́ти, закри́ти о́чі поме́ршому. [Не суму́й, що при́йдеться самі́й у гріб ляга́ть, що не бу́де кому́ оче́й затули́ть (Франко)].
• -кры́ть глаза (умереть) – с[за]плю́щити, (смежить) склепи́ти о́чі.
• -кры́ть глаза кому (убить, погубить) – замкну́ти о́чі кому́.
• -ва́ть, -кры́ть глаза на что – заплю́щувати, заплю́щити о́чі на що, не ма́ти оче́й на що. [Навми́сне заплю́щуючи на пра́вду о́чі (Єфр.)];
3) (накрывать) закрива́ти, закри́ти, накрива́ти, накри́ти, покрива́ти, покри́ти, укрива́ти, укри́ти, (о мног.) позакрива́ти, понакрива́ти, повкрива́ти; (сплошь) кри́йма кри́ти (укрива́ти, укри́ти) що. [Зострі́лася чумака́ми, закри́ла дити́ну (Шевч.)].
• -кро́й крышкой – за[на]кри́й кри́шкою.
• -ть лицо руками – затуля́ти, затули́ти обли́ччя рука́ми, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися рука́ми, утуля́ти, утули́ти лице́ в доло́ні. [Він затули́в обли́ччя рука́ми (Крим.). Спусти́вся на ла́вку і затули́всь рука́ми (Крим.)].
• -ть голову платком – запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́ го́лову ху́сткою.
• -ть глаза чем – затуля́ти, затули́ти о́чі чим. [Зі́нька затули́ла ху́сткою о́чі і гі́рко запла́кала (Стор.)];
4) чем (скрывать от глаз, заграждать) – затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, кри́ти, покри́ти кого́, що; (застить) за́стувати; (о тумане: заволакивать) застила́ти, засла́ти (-стелю́, -сте́леш), застеля́ти, застели́ти (-стелю́; -сте́лиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти що. [Затуля́ючи собо́ю ма́ло не все вікно́ (Васильч.). Чо́рні хма́ри непрозо́рі затули́ли я́сні зо́рі (Чупр.). Ра́да-б зі́рка зійти́, чо́рна хма́ра заступа́є (Мет.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Чо́рна хма́ра з-за Лима́ну не́бо, со́нце кри́є (Шевч.). Нена́че яки́йсь тума́н застила́в йому́ о́чі (Грінч.). Не за́стуй вікна́ (Київщ.). Одійди́, не за́стуй, бо нічо́го не ви́дно (Звин.)].
• -ть что чем (завешивая) – запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти, (со всех сторон) обпина́ти, обіпну́ти, обіп’я́сти що.
• -вать что чем, заставляя – заставля́ти, заста́вити що чим. [Две́рі заста́влено ша́хвою];
5) см. Скрыва́ть, Укрыва́ть;
6) (прекращать, запрещать) закрива́ти, закри́ти (засі́дання), припиня́ти, припини́ти (засі́дання, газе́ту, журна́л, товари́ство, прийма́ння вантажу́), (счета) замика́ти, замкну́ти (раху́нки).
• -кры́ть кредиты – закри́ти креди́ти.
• -кры́ть лавку (временно, совсем) зачини́ти крамни́цю.
• Закры́тый – зачи́нений, захи́лений; зату́лений, за́ткну́тий, за́ткнений и за́тканий, засло́нений, за́пну́тий и за́пнений; зго́рнений и зго́рнутий; (о глазах) сту́лений, заплю́щений, сплю́щений, (плотно) заскле́плений, скле́плений; закри́тий, по[на]кри́тий; засту́плений; засте́лений; закри́тий, припи́нений (журна́л), (о лавке) зачи́нений.
• -тое учебное заведение – закри́та шко́ла, інтерна́т.
• -тое заседание – неприлю́дне (закри́те) засі́дання.
• -тое представление – закри́та (неприлю́дна) виста́ва.
• -тое голосование – тає́мне голосува́ння.
• -тое платье – закри́та су́кня.
• -тое письмо – закри́тий лист; (заклеиваемое по краям) закри́тка.
• -тое море – закри́те мо́ре.
• -тый слог – закри́тий склад.
• -тый экипаж, вагон – закри́тий екіпа́ж (по́віз), ваго́н.
• Вход, проезд -кры́т – вхід, прої́зд закри́то.
• Книжный магазин -кры́т – книга́рня зачи́нена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книга́рню зачи́нено.
• Магазины по понедельникам -кры́ты – крамни́ці понеді́лками зачи́нені.
• Окно -то – вікно́ зачи́нено.
• С -тыми глазами – з заплю́щеними очи́ма.
• С плотно -той крышкой – щі́льно зачи́нений.
• Свет -ры́т для кого (перен.) – світ зав’я́зано кому́.
Запя́тки (у экипажа) – позадки́ (-кі́в), защабе́льник, за́дня при́ступка, за́дня підно́га. [На передку́ сів пого́нич, у задку́ – пани́, поза́ду на при́ступці став козачо́к і по́віз ру́шив (Крим.)].
Златогри́вый – золотогри́вий, (сущ.) золотогри́в. [Сів на золотогри́вого коня́ і приї́хав до царя́ (Рудч.). Кінь-золотогри́в (Крим.)].
Идти́ и Итти́ –
1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)].
• -ти́ в гости – іти́ в гости́ну.
• -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю.
• Кто идё́т? – хто йде?
• Вот он идё́т – ось він іде́.
• -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти.
• Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)].
• Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)].
• Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!].
• -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)].
• Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́.
• -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)].
• -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)].
• -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)].
• Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що.
• Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки.
• -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)].
• -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
• -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)].
• -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)].
• -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)].
• -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)].
• -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі.
• Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го.
• -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)].
• Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д.
• -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська.
• -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)].
• Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є.
• Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста.
• -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2.
• -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти.
• -ти́ в прок, см. Прок 1.
• Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку).
• Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься.
• Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник?
• Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну.
• Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами.
• Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю.
• От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна.
• Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється.
• Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає.
• Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці.
• У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са.
• Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре.
• -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)].
• Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є.
• Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня.
• Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́.
• Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го.
• -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи.
• К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться.
• Идё́т к добру – на добро́ йде́ться.
• К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)].
• Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да.
• Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре!
• Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да!
• Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла!
• Куда ни шло – та неха́й вже.
• -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)].
• -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння).
• -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти.
• Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре.
• -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́.
2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)];
3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)].
• В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа.
• Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна.
• У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння.
• Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)].
• Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)];
4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)].
• От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́.
• Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу;
5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)].
• Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й.
• На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту);
6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• Шли годы – мина́ли роки́.
• Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно.
• Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові.
• Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в;
7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)].
• Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники.
• Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́.
• Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого.
• Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.
Ка́менный –
1) (сделанный из камня) ка́м’яни́й, камі́нний, (о здании, стене, ограде) муро́ваний. [Він сів коло двере́й на кам’яни́х схі́дцях (Н.-Лев.). Камі́нная дзвіни́ця рі́вна та висо́ка (Рудан.). Камі́нний Госпо́дар (Л. Укр.). Це́рква невели́чка, але муро́вана (Кониськ.)].
• -ный дом, -ное здание, строение, -ная постройка – муро́ваний (кам’яни́й) дім (р. до́му), муро́ваний буди́нок (-нку), муро́вана буді́вля, кам’я[ме]ни́ця, мурува́ння, муро́вання. [Вели́кий муро́ваний дім сірі́в на чо́рному не́бі (Коцюб.). У мі́сті я бува́в – надиви́вся там на буди́нки кам’яні́ (М. Вовч.). За лі́тньої пори́ скрізь буду́ються в Москві́ нові́ ка́мениці (Крим.). Літа́, дощі́ та вітри́ навдивови́жу вмі́ють криши́ти мурува́ння (Куліш)].
• -ная дорога – бруко́ваний (бурко́ваний) шлях, брук (-ку), ка́м’янка.
• -ный мешок – тюре́мна (в’язни́чна) ка́мера, гал. цю́па.
• -ный мост – кам’яни́й (камі́нний) міст.
• -ная ограда, стена – муро́вана огоро́жа, стіна́, мур (-ру). [Круго́м поже́жі чорні́ють висо́кі, зубча́сті му́ри, ба́шти (Н.-Лев.)].
• Окружённый -ной стеной – обмуро́ваний.
• -ная посуда – кам’яни́й (камі́нний) по́суд (-ду), ка́м’янка.
• -ное сердце (перен.) – кам’яне́ (камі́нне) се́рце.
• От трудов праведных не наживёшь палат -ных – за че́сну пра́цю не придба́єш пала́цу.
• Жить за кем, как за -ной стеной – жи́ти з ким (у ко́го), як за ка́м’яною горо́ю, як у бо́га за двери́ма (за плечи́ма), як у ба́тька (бо́га) за па́зухою.
• Как на -ную стену надеяться – як на кам’яну́ го́ру поклада́тися на ко́го;
2) (состоящий из камня, относящ. к камню) ка́м’яни́й, камі́нний. [Жі́нка і кам’яну́ го́ру пересіче́ (Номис)].
• -ные породы – камі́нні поро́ди, камі́ння.
• -ные работы – каменя́рські робо́ти (-бі́т).
• -ная смола – зе́мна смола́, асфа́льт (-ту).
• -ная соль – кам’яна́ (льодова́) сіль (р. со́ли), ка́м’янка льодя́нка, льоді́вка, глодя́нка, шпак, сму́лець (-льцю).
• -ный уголь – кам’яни́й (земляни́й) ву́гіль (-гля), соб. кам’яне́ (земляне́) ву́гля (ву́гілля).
• -ная глина – ґлей (р. ґле́ю).
• -ная глыба – ка́м’яна́ бри́ла, ка́м’яне́ бри́ло, ка́м’яна́ гру́да, (диал.) болди́га.
• -ный лён – асбе́ст (-ту).
• -ное масло – на́фта.
• -ный мергель – стве́рдлий (стверді́лий) ме́ргель (-лю) (рухля́к).
• -ный мозг – ґлейови́на.
• -ная болезнь – камі́нна х(в)оро́ба (сла́бість, хво́рість).
• -ный бор – каменя́стий (кам’я[ме]ни́стий) бір.
• -ный век – кам’яна́ доба́, кам’яни́й вік (-ку);
3) -ный баран, зоол. Ovis ammon – ди́кий (гі́рський) бара́н (-на́), арґа́лій (муж. р.).
• -ный голубь, зоол. Columba Livia – гі́рський го́луб, ди́кий го́луб, дика́р (-ря́).
• -ное дерево, бот. Celtis australis L. – залі́зне де́рево.
• -ный дрозд, зоол. Turdus saxatilis – камі́нний дрізд (р. дрозда́).
• -ный дуб, бот. Quercus Robur L. var. tardiflora Czern. – ози́мий дуб; срвн. Дуб.
• -ная ласточка, зоол. Hirundo alpestris – гі́рська ла́стівка.
• -ная липа, бот. Ptelea trifoliata L. – камі́нна ли́па.
• -ный лук, -ный чеснок, бот. –
а) Allium victorile L. – гадю́чий часни́к;
б) Allium ursinum L. – леву́рда, лісови́й часни́к.
• -ная мята, бот. Mellisa Calamintha L. – гі́рський чебре́ць (-цю́), гі́рська цитри́нка.
• -ный перелом, бот., см. Камнело́мка.
• -ный петушок, зоол., см. Удо́д.
• -ная пещанка, бот. Arenaria Saxatilis L. – піща́нка.
• -ный плющ, бот., см. Подле́сник.
• -ный розан, бот. Cistus villosus L. – чист (-ту).
• -ная роса, бот. Androsace villosa L. – мши́ця.
• -ное семя, бот. Lithospermum officinale L. – горобе́йник.
Кара́бкаться куда, на что – де́ртися, здира́тися, дря́патися, видира́тися, видря́пуватися куди́, на що, по чо́му, (лезть) лі́зти на що, по чо́му, п’я́стися (пну́тися) на що, (диал.) дра́пкатися (Вхр.); срвн. Вскара́бкаться, Выкара́бкиваться. [Дере́ться на сті́ну (Васильк. п.). Школя́р де́рся вго́ру, сів на са́мому вершку́ й спокійне́нько їв ягідки́ (Н.-Лев.). Аж стра́шно було́ диви́тись, як та ди́ка степова́ животи́на дря́пається копи́тами на кру́чу (Куліш). П’явсь, п’явсь на ту го́ру – не зопне́ться (Чуб. I). Хто вго́ру видря́пується, ди́виться на не́ї (Куліш). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевч.)].
• Умеющий ловко -каться – деручки́й.
Киби́тка –
1) (крытая повозка, сани) бу́дка, халабу́да, буда́ра, (еврейск. извозчичья) балагу́ла. [Ой ї́дуть во́зи на перево́зи, а попе́реду бу́дка (Метл.). Боги́ня сі́ла в про́сту бу́дку, на передку́ сів Купідо́н (Котл.)];
2) (гнутый верх повозки, саней) бу́да, бу́дка, халабу́да;
3) (жильё кочевников) кіш (р. ко́ша́), халабу́да, бу́да, бу́дка, (шатёр) наме́т (-ту), шатро́ (-ра́).
Ко́злы –
1) (в экипаже) передо́к (-дка́), ко́зла (-зел), (диал.) козе́лок (-лка). [Старшина́ примости́вся на передку́ з поштаре́м (Грінч.). Сіда́йте на ко́зла (Брацлавщ.). Принц сів собі́ коло фу́рмана на козе́лку (Яворськ.)];
2) (воен.) козла. [Ста́ли в ряд, а ра́тища в ко́зла поста́вили (ЗОЮР. I)].
Колеба́ться, коле́бливаться, колебну́ться – колива́тися, хита́тися, хитну́тися, похитну́тися, схитну́тися, колиха́тися, колихну́тися, зрухну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, хиба́тися и хиба́ти, хибну́тися, схибну́тися, (качаться) гойда́тися, гойдну́тися. [Си́нє мо́ре хита́ється (Сл. Гр.). Поспі́льство на́ше бу́де ще хита́тись (Куліш). Хилита́ються ті́ні (Коцюб.). Буді́вля світова́ стра́шно хилита́лась (Рудан.). Чо́вен хиба́ється (Звин.). Поли́ця хиба́є – вже не стої́ть (Сл. Гр.)].
• -ба́ться от ветра – колива́тися, колиха́тися, хилита́тися, хиля́тися, движі́ти (-жу́, -жи́ш), ма́яти и (редко) ма́ятися, (качаться) гойда́тися від ві́тру. [Ой, у по́лі били́нонька колиха́ється (Хведор.). На ві́кнах хилита́лись од ві́тру бі́лі заві́си (Коцюб.). Ле́две що ма́яла ша́та прозо́ра (Л. Укр.). Ли́стя на оси́ці движи́ть та й движи́ть (Звин.)];
2) -ба́ться (перен.: быть в нерешительности) – вага́тися (гал. вагува́тися), хита́тися, хиля́тися. [Горді́й тро́хи посто́яв, поду́мав, він вага́вся (Грінч.). Ми хита́лися, ми вага́лися і поверну́лися в цей бік (Грінч.). Стари́й зра́зу вагува́вся, чи прино́сити ці́лу ква́рту (горі́лки) (Франко)].
• -ться в своём решении, в своих намерениях – вага́тися (хита́тися) в свої́й постано́ві, в свої́х на́мірах.
• -ться между кем, чем – хита́тися (вага́тися, хиля́тися) (по)між ким, чим. [Пое́т хита́ється між наді́єю та зневі́р’ям (Єфр.). Украї́на поміж Татарво́ю й Литво́ю хиля́лася (Куліш). Він не хиля́вся між наві́янням тради́ції, своє́ю пога́ною вда́чею та випадко́вими причі́пками (Ніков.)].
• -блясь – вага́ючись; хильце́м. [Сі́рі лю́ди, що йдуть хильце́м то за одни́м, то за дру́гим дури́світом (Єфр.)].
• Не -блясь – не вага́ючись; без на́мислу. [Без на́мислу на чі́льнім мі́сці сів (Л. Укр.)].
Комфорта́бельно – комфорта́бельно, з комфо́ртом, вигі́дно. [Ба́тько вигі́дно сів у фоте́лі (Крим.)].
Конё́к –
1) (ум. от Конь) ко́ник, ко́ничок (-чка), кониче́нько (м. р.), (жеребёнок) лоша́ (-ша́ти; ср. р.), лоша́к, лоша́тко.
• -нё́к-горбунок – горбоко́ник (-ка);
2) (для катанья по льду) ковза́н (-на́), ковзано́к (-нка́), ковзане́ць (-нця́), ковза́нь (-ня́), сков[б]зу́н, (зап.) ли́жва.
• -ки́ – ковзани́, ковзанки́, ковзанці́, ковзані́, сков[б]зуни́ (-ні́в), полозки́ (-кі́в), (зап.) ли́жви (-жов), (преим. костяные в роде лыж) на́рти (-тів), (только костяные) костяни́ці (-ни́ць).
• Кататься на -ках – бі́гати ((с)ко́взатися) на ковзана́х;
3) (гребень кровли) гре́бінь (-беня), ко́ник (-ка);
4) (лощило у сапожников) глади́ло, гладі́й (-дія́), клеса́чка.
5) (в мельнице) ришта́к (-ка́);
6) зоол., насек. Gryllus, см. Кузне́чик.
• Морской -нё́к, рыба Phyllopteryx и Hippocampus – морськи́й ко́ник;
7) перен. (страсть, слабость) ко́ник, при́страсть (-ти), сла́бість (-бости). [Ле́дві розбала́кавсь, одра́зу сів на свого́ ко́ника (Крим.)].
• У всякого свой -нё́к – ко́жний ма́є свого́ ко́ника, свою́ при́страсть.
• Это его -нё́к – це його́ ко́ник, при́страсть.
Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
• -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
• -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
• Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
• Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
• В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
• Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
• Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
• В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
• Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
• В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
• Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
• Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
• Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
• Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
• Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
• -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
• Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
• И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
• Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
• Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
• Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
• -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
• -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
• Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
• -нец пряжи – пуд пряжі.
• -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
• Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка.
• У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
• Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
• Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
• Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
• В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
• Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
• Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
• От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
• Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
• -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
• В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
• В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
• В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
• В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
• Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
• К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
• К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
• Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
• В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
• Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
• До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
• До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
• При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
• Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
• Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
• Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
• Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
• Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
• Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
• Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
• Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
• Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
• Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
• -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
• Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
• Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
• -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
• -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
• Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
• -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
• -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
• -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
• Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
• Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
• -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
• Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
• Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
• Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (цель) мета́, ціль (-лі).
• На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Ко́рточки – по́чі[е]пки, кара́[я́]чки (-ків); срвн. Кора́чки.
• Сидеть на -ках – сиді́ти на(в)по́чіпки, сиді́ти кара́чки, навкара́чки.
• Присесть на -чки – сі́сти на(в)по́чіпки, сі́сти, присі́сти кара́чки. [Сів напо́чіпки й став роздму́хувати вого́нь (Балт. п.). Ді́вчинка присі́ла коло йо́го кара́чки (Корол.)].
Кресте́ц –
1) см. Крестё́нка;
2) анат. – кри́жі́ (-жі́в), кри[я]ж (-жа́), крижова́ кі́стка. [Боли́ть у кри́жах. Леті́в во́рон, сів у сі́рого коня́ на крижі́, з крижа́ на спи́ну, з спи́ни на гри́ву (Чуб.)].
Ла́дно, нрч. –
1) до́бре, гара́зд, га́рно, ла́дно; (удобно) вигі́дно. [Ха́тку опорядкува́ли собі́ гарне́нько, – усе́ гара́зд, усе́ до́бре, та не ба́тьківщина (М. Вовч.). Оце́ ла́дно! три пани́, єдні́ штани́ (Номис)].
• -но ли так будет? – чи так до́бре (гара́зд, га́рно) бу́де?
• -но тебе толковать – до́бре тобі́ бала́кати.
• -но живётся – до́бре живе́ться, гара́зд веде́ться.
• Дело идёт -но – спра́ва йде до́бре (гара́зд).
• -но уселся, так сиди – до́бре (вигі́дно) сів (умости́вся), то й сиди́.
• Скрипка настроена -но (в лад), см. Лад 3.
• Не складно да -но – не скла́дно, та ла́дно.
• И -но и складно – і до ладу́ і до при́кладу (Приказка);
2) (в согласии) у (з)ла́годі, у зго́ді, у ладу́. Жить -но с кем, см. Ла́дить 3;
3) (в из’явлении согласия) до́бре! гара́зд! сі́лькісь! іно́се! іно́сь! ну-ну́! [«Прихо́дьте сього́дні до ме́не». – Гара́зд (Сл. Гр.). «Дай хоч тро́шечки спочи́ти». – Та сі́лькісь же! (Кон.). «Іно́се, дми собі́!» – так со́нечко сказа́ло, і ві́тер шпа́рко полеті́в (Греб.). «Як це поро́биш, принеси́ води́». – Ну-ну́! (Звин.)].
Лете́ть –
1) (по воздуху и перен.) леті́ти (лечу́, лети́ш, -тимо́, -тите́), (ум. леті́тоньки), ли́ну́ти. [Защебета́в жа́йворонок уго́ру летючи́ (Шевч.). Лети́ть ми́ска до поро́га (Пісня). Соколо́нько кри́лоньками маха́є, леті́тоньки гада́є (Лукаш.). А я дивлю́ся і се́рцем ли́ну в те́мний садо́чок на Украї́ну (Шевч.)].
• Стрела -ти́т – стріла́ лети́ть.
• Пыль -ти́т облаком – пил (по́рох) лети́ть хма́рою.
• Время, лето -ти́т, годы -тя́т – час, лі́то ли́не (лети́ть), ро́ки́ ли́нуть (летя́ть). [Ма́рко писа́в годи́ну, дру́гу і не поміча́в, як ли́нув час (Грінч.). Лети́ть лі́то, як кри́лами (Номис)].
• Время -ти́т незаметно – час непомі́тно ли́не, збіга́є, час не змигне́ться.
• Листья -тя́т с дерева – ли́ст(я) обліта́є, о(б)пада́є з де́рева.
• Быть в состоянии -те́ть – спромогти́ся леті́ти; підлеті́ти. [Уже й не підлети́ть со́кіл, знемі́гся, сів (Сл. Гр.)];
2) (мчаться по воде, по земле) леті́ти, мча́ти(ся), гна́ти(ся), (о корабле ещё) ли́ну́ти. [Немо́в ста́до скаже́них вовкі́в лети́ть до села́, ви́ючи з го́лоду (Франко)].
• -ти́т, как бешеный – лети́ть (жене́ться), як несамови́тий, (фамил.) жене́ як ді́дько вітри́;
3) (падать) леті́ти, па́дати.
• Книга -ти́т на пол – кни́жка лети́ть (па́дає) на підло́гу.
Масти́хин, живоп. – мастахи́н (-на). [Ма́йстер узя́в мастахи́н, шкрі́бку і сів писа́ти о́браз на́ново (Ніков.)].
Маха́ть, ма́хивать, махну́ть –
1) чем – маха́ти (-ха́ю, -ха́єш, -ха́є и ма́шеш, ма́ше), махну́ти, ма́яти, майну́ти, виха́ти, вихну́ти, (колыхать) колиха́ти, колихну́ти, війну́ти, (колебать) колива́ти, коливну́ти, хита́ти, хитну́ти чим. [Ішо́в до клу́ні, ти́хо маха́ючи батого́м (Н.-Лев.). Хо́дить ляшо́к по база́ру, ша́белькою ма́є (Пісня). Ви́йшов Хо на га́ляву, спе́рся на косту́р, майну́в до́вгою бородо́ю (Коцюб.). Не виха́й-бо ду́же ві́ником, бо ку́рява встає́ (Метл.). Сиди́ть дід над водо́ю, колива́є бородо́ю (Загадка)].
• Сильно -ха́ть, -ну́ть – вима́хувати, махону́ти.
• -ха́ть, -ну́ть головою – хита́ти, хитну́ти, кива́ти, кивну́ти, (мотать) мота́ти, мотну́ти, мотля́ти голово́ю. [Кива́ючи рясно́ю голово́ю, зеле́ний ліс до со́нця засмія́всь (Грінч.)].
• -ха́ть крыльями – маха́ти, ма́яти, (тяжело) гли́бати кри́лами. [Лети́ть оре́л через мо́ре, кри́лечками ма́ше (Метл.). Солове́йко лети́ть, кри́льцями ма́є (Грінч. III)].
• Ветряная мельница -шет крыльями – вітря́к вима́хує (пома́хує, ма́є) кри́лами.
• -ха́ть, -ну́ть платком – маха́ти, махну́ти, майну́ти, війну́ти ху́сткою.
• -ха́ть хвостом – маха́ти хвосто́м, (быстро: о собаке, свинье) моло́ти (мелю́, -леш), ме́лькати хвосто́м. [Каба́н закопа́вся в зе́млю да й хво́стиком ме́ле (Рудч.). Соба́ка ме́лькає хвосто́м (Н.-Лев.)].
• -хать (размахивать) рукою, руками – маха́ти, (мотать) мота́ти руко́ю, рука́ми. [Руко́ю (на моли́тві) маха́єш, а ду́мкою скрізь літа́єш (Номис). На де́яких маши́нах дово́диться ті́льки до о́дуру мота́ти руко́ю (Азб. Ком.)].
• -ха́ть руками на кого – маха́ти рука́ми на ко́го.
• -ну́ть рукою на кого, на что (перен.) – махну́ти руко́ю на ко́го, на що; (забросить дело) занедба́ти що.
• -ну́ть на всё рукою – занедба́ти все, пусти́тися бе́рега;
2) кому, кого – маха́ти, махну́ти (руко́ю) кому́ или на ко́го; (кивать) кива́ти, (с)кивну́ти на ко́го и кому́; (звать) кли́кати, кли́кнути и покли́кати кого́. [Пи́сар махну́в деся́тникам (М. Вовч.). Грицько́ маха́в на йо́го руко́ю: сюди́, мов, сюди́ мерщі́й! (Мирний). Кивну́в на джу́ру, і джу́ра сів коло йо́го (Куліш)];
3) -ха́ть (делать во всю, катать) – ката́ти, шква́рити, шпа́рити, смали́ти, чеса́ти, чухра́ти. [Ото́-ж пи́ше! Так і шква́рить – а́ркуш за а́ркушем (Київ)];
4) -ну́ть куда – махну́ти, махону́ти, майну́ти, (пров.) махорну́ти, гайну́ти, дмух(о)ну́ти, драп(о)ну́ти, пові́ятися, почухра́ти, югну́ти, джукну́ти, чкурну́ти, шаркону́ти, черкну́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Махну́в на сінова́льню (Крим.). За́втра в деся́тій годи́ні ся́демо на трамва́й та й махоне́мо (Н.-Лев.). Стара́ майну́ла куди́сь до дочки́ (М. Левиц.). Ой, гайну́ я до дівча́т та й на вечерни́ці (Пісня). Дмухні́м до не́ї! (Котл.). Драпну́в за грани́цю (Рудан.). Як це почу́в, за́раз пові́явсь до ши́нку (Звин.). Куди́ о́чі почухра́в (Котл.). Югне́м коси́ти! (Сл. Гр.). Джукну́ аж на ба́лку (Яворн.). А чи не шаркону́ти оце́ мені́ до ньо́го? (Яворн.). За́ море черкну́в (Біл.-Нос.)].
-ться –
1) ма́ятися, майну́тися, (колыхаться) колиха́тися, колихну́тися, (колебаться) колива́тися, коливну́тися, хита́тися, хитну́тися;
2) безл. – маха́тися.
Миг –
1) мить (-ти), мент (-ту) и (реже) менть (-ти), хви́ля, міну́та, (редко) миг, змиг (-гу), мах (-ху); см. Мгнове́ние. [Була́ їдна́ мить, що він хтів уда́рити панича́ (Крим.). Все – мент, не тре́ба нам життя́ (Олесь)].
• Ми́гом, нрч. – ми́ттю, вмить, одни́м ме́нтом, вме́нт, вме́нть, як стій, (духом) ду́хом, на ду́х, (пров.) льо́том, вльо́т, (фамил.) за одни́м ма́хом-па́хом. [Він ми́ттю сів на коня́ (Крим.). Уми́ть усе́ було́ зро́блено (М. Грінч.). На ду́х зроби́в (Франко). Зроби́ мені́ вльот Липовеч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю (М. Вовч.)].
• В один миг – в одну́ мить, в оди́н мент, одни́м ме́нтом, в одну́ менть, ми́ттю, вми́ть, вме́нт, вме́нть, в міну́ті, у три мига́, як о́ком змигну́ти, як «га» сказа́ти, як стій. [В оди́н мент зник йому́ з оче́й (М. Грінч.). І в міну́ті ста́ли го́ри як золоте́ мо́ре (Рудан.)].
• В два -га – в два́ ма́хи;
2) междом. – миг, блим, кліп, луп. [Мов о́си у лі́тню по́ру з гнізда́, – лиш миг! – і вже не ви́дно (Франко). Кліп (блим) очи́ма (М. Грінч.). А сова́ із дупла́ очи́цями луп-луп (Сл. Гр.)].
Мо́лча, нрч. – мо́вчки, (диал. умо́вчки), (молчком) мовчко́м, мовчуко́м, мовчака́, мовчана́, ні́мо, без мо́ви; срв. Молчали́во, Безмо́лвно. [Ні вго́лос, ні мо́вчки (Куліш). Взува́ється, вдяга́ється, вбира́ється вмо́вчки (Звин.). Степа́н пішо́в і мовчко́м сів у свою́ ла́вку (Франко). Зно́ву всі сидя́ть мовчако́м (Крим.). Неха́й лежа́ть там мовчака́ в сирі́й землі́ ме́ртві (Гулак). Сиди́ть вона́ мовчана́ собі́, на́че її́ і в ха́ті нема́є (Кониськ.). Вони́ слу́хали, си́дячи ні́мо, нерухо́мо (Грінч.)].
• -ча снести обиду – мо́вчки зне́сти́ (перете́рпіти) обра́зу, змо́вчати (ви́мовчати) обра́зу.
Наблюда́ть, наблюсти́ –
1) что – спостерега́ти, спостерегти́, (редко) постерега́ти, постерегти́ що, (примечать) приміча́ти, примі́тити що. [Перегля́нувши украї́нське письме́нство, ми могли́ спостерегти́ ціка́вий проце́с (Єфр.). Диві́ть! Як дити́на приміча́є! (Звин.).
• -да́ть природу, течение светил небесных – спостерега́ти приро́ду, рух світи́л небе́сних. Астроно́м, що спостірега́є зо́рі (Кониськ.). Спостерега́ючи, з одного́ бо́ку, життя́ приро́ди, а, з дру́гого,— суспі́льне та особи́сте життя́ люде́й (Наш)];
2) (надсматривать за кем, за чем) нагляда́ти, назира́ти, надзира́ти за (над) ким, за (над) чим и кого́, що (чого́), (следить) сте́жити за ким, за чим и чого́, досте́жити чого́, кмі́тити, приміча́ти за ким, за чим, (сторожить) пильнува́ти кого́ и за ким, чого́, допильнува́ти кого́, чого́, достерега́ти, достерегти́ кого́, що и чого́, (смотреть, надзирать) доглядати́, догля́нути кого́, чого́ и за ким, за чим, дозира́ти кого́, чого́ и що, за ким, за чим; срв. Присма́тривать 2, Надсма́тривать. [Бу́ду пи́льно нагляда́ти – кни́жку ти яку́ чита́єш, з ким гово́риш, де бува́єш (Крим.). Обі́даю собі́ десь у куто́чку, прислуха́юсь, назира́ю за го́стями (Васильч.). Ціка́ва Масюкі́вна назира́ла го́стя з вікна́ (Н.-Лев.). Надзира́ю, надслу́хую, що ста́неться з Хомо́ю (Франко). Шля́ху їх не сте́жить нія́кий во́рог (Франко). Чого́ ти за дру́гими пригляда́єшся? знай себе́, я за тобо́ю не приміча́ю (Квітка). Сів про́ти не́ї уп’я́вся очи́ма в її́ вид і вва́жливо кмі́тить за не́ю (Н.-Лев.). Улі́тку вона́ ї́здила сама́ на по́ле до косарі́в, до грома́дільників, до женці́в і кмі́тила за ни́ми, як до́брий осаву́ла (Н.-Лев.). Ну, хо́чеш: я догляда́тимусь, пильнува́тиму їх обо́х (Грінч.). За таки́м Трохи́м більш усього́ пильнува́в (Квітка). Допильнува́в того́ я вра́нці сам (Грінч.). Про що мене́ що-дня́ достерега́ти і ці́литись на ме́не що-годи́ни? (Куліш). Чи се-ж на́ше ді́ло? чи нам ве́лено за дру́гими догляда́ти? (Квітка). Коли́сь ще сам я на по́лі й у лі́сі їх пи́льної робо́ти догляда́в (Грінч.). Тре́ба пи́льно тих лука́вих хо́дів дозира́ти (Куліш)].
• -дать за движениями неприятеля – сте́жити (назира́ти) за ру́хами во́рога, пильнува́ти ру́хів во́рога.
• -да́ть за детьми – нагляда́ти (догляда́ти) діте́й и за ді́тьми, дозира́ти діте́й.
• -да́ть за работами – нагляда́ти (назира́ти) за (над) робо́тами, пильнува́ти робо́ти, сте́жити за робо́тами.
• -да́ть за чьим поведением – догляда́ти (пильнува́ти) чийо́го пово́дження (чиє́ї поведі́нки).
• -да́ть за порядком – догляда́ти (дозира́ти, пильнува́ти) поря́дку. [Військо́вого поря́дку дозира́ли січовики́ до́бре (Куліш)].
• -да́ть за самим собою – сте́жити за сами́м собо́ю, пильнува́ти себе́, уважа́ти на се́бе.
• За ним надо -да́ть – за ним тре́ба нагляда́ти (сте́жити), його́ тре́ба пильнува́ти, на йо́го тре́ба уважа́ти, його́ тре́ба ма́ти на о́ці. [Це́зарю, остерега́йся Бру́та,.. пи́льно вважа́й на Мете́лла Ці́мбра (Куліш)].
• -да́ть украдкой (тайком) за кем – по́тай нагляда́ти (назира́ти) кого́ и за ким, по́тай сте́жити за ким, сочи́ти (присо́чувати) кого́. [Коли́ постереже́ш ще що-не́будь, скажи́ мені́; звели́ тако́ж і жі́нці присо́чувати (Куліш)];
3) (соблюдать) догляда́ти, догля́нути, доде́ржувати, держа́ти, доде́ржати що и чого́, берегти́, зберегти́ що.
• -да́ть закон, -ны – догляда́ти, доде́ржувати зако́ну, -нів.
• -сти́ правосудие – догля́нути (доде́ржати, допильнува́ти) правосу́ддя (пра́вого су́ду).
• -да́ть пост – доде́ржувати по́сту, доде́ржати піст.
• Наблюдё́нный – спостере́жений, примі́чений;
2) догля́нутий, доде́ржаний, збере́жений.
-ться –
1) спостерега́тися, бу́ти спостере́женим.
• Высота солнца – тся снарядом – висо́кість со́нця спостерега́ють при́ладом;
2) (соблюдаться) держа́тися, доде́ржуватися, бу́ти доде́ржуваним, доде́ржаним.
• Посты теперь не -тся – пості́в тепе́р не доде́ржують (не доде́ржуються).
Наве́с –
1) см. Наве́ска 1;
2) (наклон, склон) на́хил, схил (-лу);
3) (свес, выступ кровли) причі́лок (-лка), стрі́ха, острі́шок, острі́шина, підда́х (-ху), підда́шок (-шка);
4) (кровелька, преимущ. над крыльцом) підда́шок (-шка), підда́шшя (-шшя), підда́шки (-шків, мн.); підсі́ння (-ння). [Посади́в хміль біля підда́шшя, що над двери́ма: розрі́сся хміль так бу́йно, що й підда́шок укри́в і на ха́ту поп’я́вся (Грінч.). Перед бра́мою було́ підсі́ння (Франко)];
5) (крыша на столбах без стен или род сарая без передней стены) пові́тка, пові́ть (-ти), шу́ра, шо́па, ум. пові́точка, шу́рка, ші́[о́]пка, (для экипажей) возі́[о́]вня (-ні). [Під пові́ткою наймички́ коно́плі тіпа́ють (Н.-Лев.). Пові́ть, ха́ту й но́вий тин (Макар.). Нема́ коло тіє́ї ха́ти ні тино́чка кру́гом дво́ру, ні хлівця́, ні коша́рочки, ні пові́точки, – нічо́го не було́ (Март.). Дощ іде́, зажени́ коро́ву під шу́ру (Звин.). Пішли́ до шо́пи (Чуб. III)];
6) (круглый, куполообразный зонт над трубою, над горном и т. п.) дашо́к (-шка́), клубо́к (-бка́), бу́дка, будчи́на, (диал.) бу́ндар (-ра); (шатёр) наме́т (-ту), курі́нь (-реня́), халабу́да, накриття́ (-ття́). [От на́че ще перед мої́ми очи́ма ті крамни́чки під наме́том (М. Вовч.) Лю́ди зви́кли там на свої́х дале́ких поля́х та сіно́жатях ста́вати собі́ холо́дні хатки́, або́ хоч курені́ та халабу́ди (М. Лев.). Налину́в дощ і перерва́в промо́ву, я сів під накриття́ і ду́му ду́мав (Л. Укр.)];
7) (дверные петли) на́ві[и]ска (мн. -ки́), наче́па.
Нагора́живать, нагороди́ть –
1) (надгораживать) на(д)горо́джувати; на(д)городи́ти, (о мног.) пона(д)горо́джувати; (тёрном) терни́ти, натерни́ти, затерни́ти (те́рном) що. [Щось тин сів, – не мине́ться нагоро́джувати (Лубенщ.). Загороди́в висо́ку лі́су (плетень), ще й те́рном натерни́в (Мирг.)];
2) (городьбы) нагоро́джувати, нагороди́ти, (о мног.) понагоро́джувати чого́ [Нагороди́в хлі́вів за-для ове́ць (Сл. Гр.)];
3) нагрома́джувати, нагрома́дити, накопи́чувати, накопи́чити, (о мног.) понагрома́джувати, понакопи́чувати чого́; см. Нагроможда́ть;
4) (пустомелить) верзти́, верзя́кати, пле́сти́, пле́ска́ти, торо́чити, моло́ти (дурни́ці, нісені́тниці), нагороди́ти, наверзти́ и т. п. (дурни́ць, нісені́тниць). [Наплеска́в тако́го, що й ку́пи не держи́ться (Звин.)].
• -ди́л с три короба – нагороди́в три міхи́ ко́зячої во́вни (Куліш), намоло́в три мішки́ греча́ної во́вни (Приказка). Чего только он тут не -дил! – яки́х ті́льки дурни́ць (нісені́тниць) він тут не намоло́в (не напле́ска́в, не наторо́чив)!
Нагоро́же[ё́]нный –
1) на(д)горо́джений, пона(д)горо́джуваний, нате́рнений, зате́рнений;
2) нагоро́джений, понагоро́джуваний;
3) нагрома́джений, накопи́чений, понагрома́джуваний, понакопи́чуваний;
4) наверзя́каний, напле́тений, напле́сканий, наторо́чений, наме́лений.
-ться –
1) на(д)горо́джуватися, на(д)горо́дитися, пона(д)горо́джуватися; бу́ти на(д)горо́джуваним, на(д)горо́дженим, пона(д)горо́джуваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) нагороди́тися, попогороди́ти (досхочу́).
Нагреба́ть, нагрести́ и нагре́сть –
1) нагріба́ти, нагребти́, (граблями ещё) нагрома́джувати, нагрома́дити, (лопатой ещё) нагорта́ти, нагорну́ти, (о мног.) понагріба́ти, понагрома́джувати, понагорта́ти що и чого́. [Нагрі́б ку́пу смі́ття, а ви́везти ні́чим (Сл. Гр.). Із дука́тів шти́ри ку́пи рі́вних нагорта́є (Рудан.). Лю́ди, що та мурашня́, купки́ собі́ понагорта́ли і живу́ть (Свидниц.)].
• -бли́ три копны сена – нагребли́ (нагрома́дили) три копи́ці сі́на.
• -би́ овса из закрома – нагорни́ вівса́ з засі́ка;
2) (веслом) навесло́вувати, навеслува́ти, нагріба́ти, нагребти́. [Сів був на гре́бки, та не бага́то навеслува́в (Київщ.)];
3) (настигать на вёслах) (на)здоганя́ти, (на)здогна́ти, наганя́ти, нагна́ти (чо́вно́м). [Як наля́жу на ве́сла, так тобі́ мене́ не здогна́ти (Канівщ.)].
Нагребё́нный –
1) нагре́бений, нагрома́джений, наго́рнений и наго́рнутий, понагрі́баний, понагрома́джуваний, понаго́ртаний;
2) навесло́ваний, нагре́бений.
-ться –
1) нагріба́тися, нагребти́ся, понагріба́тися; бу́ти нагрі́баним, нагре́беним, понагрі́баним; и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) нагребти́ся, нагрома́дитися, нагорну́тися; (веслом) навеслува́тися, нагребти́ся; попогребти́ (досхочу́) и т. п.; (о мног.) понагріба́тися и т. п.
Накрыва́ть, накры́ть –
1) кого что чем – накрива́ти, накри́ти, (укрывать) укрива́ти, укри́ти, (покрывать) покрива́ти, покри́ти, (тяжёлой посудиной и т. п., перевернув её, ещё) наверта́ти, наверну́ти, (о мног.) понакрива́ти, повкрива́ти, понаверта́ти кого́, що чим. [Накри́в о́чі кита́йкою, заслу́гою коза́цькою (Пісня). Понакрива́в ву́лики покрі́влями череп’я́ними (Грінч.). Ляга́йте, ді́тки, спа́ти, а я вас повкрива́ю гарне́нько, щоб не поме́рзли (Богодух.). Наверну́ла його́ кори́том (Борзенщ.)].
• -ть голову – надіва́ти, наді́ти, наклада́ти, накла́сти ша́пку (капелю́ха и т. п.) (на го́лову).
• -ть голову платком – напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́ го́лову ху́сткою, напина́тися, напну́тися, запина́тися, запну́тися ху́сткою, (редко, пров.) напряда́ти, напря[е]ну́ти ху́стку на се́бе. [Ти хо́ч-би напрену́ла на се́бе ху́стку, чи що (Олександр.)].
• -ть стол скатертью – застеля́ти, застели́ти стіл ска́теркою (насті́льником).
• -ть (на) стол – накрива́ти, накри́ти стіл (на стіл), застеля́ти, застели́ти стіл, готува́ти, наготува́ти стіл до обі́ду, до вече́рі. [Накрива́й на стіл! (Брацл.). На понакри́ваних стола́х поста́вили за́куски та на́питки (Н.-Лев.). Чи не ча́с-би вже столи́ застеля́ти? (Н.-Лев.)].
• -ть телегу (для защиты от непогоды и т. п.) – накрива́ти, накри́ти віз (во́за), (пров.) напряда́ти, напря[е]ну́ти віз (во́за). [Напряда́ли віз рядни́ною (по́встю, шку́рою) (Сл. Гр.)]; (захватывать кого врасплох) засту́кувати, засту́кати; заска́кувати, заско́чити, (поймать) зла́па́ти, злови́ти, (захватить) захопи́ти кого́. [Засту́кав, як со́тника в горо́сі (Приказка). Нарва́в він череше́нь, сів ї́сти, – Хве́дір його́ засту́кав: «А що ти ро́биш у чужо́му садку́?» (Звин.). Не хо́чу, не хо́чу… незаба́ром усі́ ва́ші поприхо́дять, засту́кають тут нас (Крим.). Орда́ люде́й живце́м бра́ла, де кого́ заско́чила (Літопис Величка)].
• -кры́ть кого на месте преступления – засту́кати (заско́чити, зла́па́ти, злови́ти) кого́ на гаря́чому (вчи́нку).
• -кры́ть кого на два рубля – нагрі́ти (напекти́) кого́ на два карбо́ванці.
Накры́тый –
1) накри́тий, укри́тий, покри́тий, наве́рнутий и наве́рнений, понакри́ваний, повкри́ваний, понаве́ртаний; на́пну́тий, на́п’я́тий и на́пнений, за́пну́тий, за́п’я́тий и за́пнений; накри́тий, понакри́ваний, засте́лений, нагото́влений до обі́ду, до вече́рі. [Там серед дво́ру столи́ понаста́вляні, понакри́вані (Рудч.)];
2) засту́каний, заско́чений, зла́паний, зло́влений, захо́плений.
-ться –
1) накрива́тися, накри́тися, понакрива́тися; бу́ти накри́ваним, накри́тим, понакри́ваним и т. п.;
2) (какой-л. одеждой) накрива́тися, накри́тися, напина́тися, напну́тися и нап’я́сти́ся, (редко, пров.) напряда́тися, напря[е]ну́тися, (укрываться) укрива́тися, укри́тися, (о мн.) понакрива́тися, понапина́тися, понапряда́тися, повкрива́тися чим. [Стої́ть ді́вка з козако́м, накри́лася рукаво́м (Пісня). Напну́лася од дощу́ свити́ною. (Богодух.). Оди́н рука́в підстелю́, дру́гим напряну́ся (Грінч. III). Жінки́ понакрива́лися бі́лими хустка́ми (Комар.). В їх на пле́чах бурну́си, що одкида́ються на го́лову, – понапина́лися ї́ми (Крим.). Поляга́ли на печі́, ще й кожу́хами повкрива́лися (Харківщ.)]. -кро́йся!, -кро́йтесь! – наді́нь (наклади́) (на го́лову) ша́пку (капелю́ха и т. п.), наді́ньте (накладі́ть) (на го́лову) шапки́ (капелю́хи и т. п.).
Насе́в –
1) (действие), см. Насева́ние и Насе́яние;
2) (посев) сів, за́сів, посі́в (-ву), за́сівок (-вку), сі́яття (-ття).
Настила́ть, насти́лывать, настла́ть – настила́ти, насла́ти, настеля́ти и насте́лювати, настели́ти, (о мног.) понастила́ти, понасте́лювати що и чого́; (намащивать) намо́щувати, намости́ти що и чого́, мости́ти, змости́ти, помости́ти що, (только камнем) брукува́ти що, набруко́вувати, набрукува́ти що и чого́, (вульг.) буркува́ти, набурко́вувати, набуркува́ти, (о мног.) понамо́щувати, понабруко́вувати, (вульг.) понабурко́вувати. [Коро́вам у хліві́ соло́ми насте́лено то́всто (Харківщ.). Насте́лиш соло́ми в холо́дній, щоб було́ їм м’яке́нько (Коцюб.). Намости́в колючо́к під я́блунею (Рудч.). Мости́ли мости́ через річеньки́ (Пісня). Висо́ку кро́вать змости́ла (Чуб. V). Прийшо́в у садо́к, помости́в на дереви́ні колючо́к і сів на їх (Рудч.)].
• -ть пол, потолок – мости́ти, намо́щувати, намости́ти помі́ст (підло́гу), настила́ти, насла́ти помі́ст (підло́гу), сте́лю.
• -ть мостовую (камнем) – брукува́ти, вибруко́вувати, ви́брукувати що (напр. ву́лицю).
• На́стланный – на́сланий, насте́лений, понасти́ланий, понасте́люваний; намо́щений, змо́щений, помо́щений, понамо́щуваний; набруко́ваний, понабруко́вуваний, (вульг.) набурко́ваний, понабурко́вуваний. [Помі́ст, шклом насте́лений (Рудч.). Доро́га, з дощо́к намо́щена, що по їй ваго́нчики бі́гають (Грінч.)].
-ться –
1) настила́тися, насла́тися, понастила́тися; бу́ти насти́ланим, на́сланим, понасти́ланим и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) настели́тися, (намоститься) намости́тися, (о мног.) понасте́люватися, понамо́щуватися.
Неоко́нченный – нескі́нчений, недокі́нчений, незакі́нчений, неви́кінчений, недове́дений до кінця́; (с отглагольными существительными обычно передаётся страд. причастием глагола, напр.: -ный печатанием – недодруко́ваний; -ный в работе – недоро́блений; -ный в разговоре – недока́заний; -ная песня – недоспі́вана пі́сня; -ное письмо – недопи́саний лист). [Нескі́нчена розмо́ва (Л. Укр.). Синя́вський проковтну́в нескі́нчену фра́зу й сів (Ле). З недокі́нченою пі́снею на уста́х (О. Пчілка). До сто́лу знов сі́ли старі́; точи́ли незакі́нчену за вече́рею бала́чку (Головко). По́статі богі́в з неви́кінченими ембле́мами (Л. Укр.)].
Неукроти́мый – неприборка́нний, неприбо́ркний, неприбо́ркливий, (чаще) невгамо́вний, невгамо́ваний, непогамо́вний, непогамо́ваний, (неудержимый) невпи́нний, невтри́мний, нестри́мний, (необузданный) незагну́зданий, (неодолимый) нездола́нний; (упорный, отважный) завзя́тий. [Невгамо́вне обу́рення про́ти пра́ва одніє́ї люди́ни над життя́м та добро́м дру́гої (Рада). Під невгамо́вним по́дихом вітрі́в (П. Филип.). Я ки́даюсь по ха́ті, як зра́нений звір, і в непогамо́ваній злобі́ розпиха́ю ме́блі (Коцюб.). Сів на коня́ невпи́нного, прудко́го (Крим.). Мене́ порива́ло безпосере́днє, незагну́здане чуття́ (Крим.). Зві́дки набра́всь того́ нездола́нного ду́ху Шевче́нко, де черпа́в він си́лу держа́тись так ви́соко над людьми́ та обста́винами? (Рада). Наш ота́ман Гамалі́я, ота́ман завзя́тий (Шевч.)].
Опасе́ние –
1) опа́ска, побо́ювання, о́пас, о́страх, по́страх, оба́ва. [Побо́ювання мої́ справди́лись. Все з бі́льшою опа́скою приму́шував диви́тись (Єфр.). Ключі́ без уся́кого о́пасу дава́ла].
• Без -се́ний – безпе́чно.
• Под -нием – під опа́скою, під стра́хом и т. д.;
2) осторо́га, оба́чність, обере́жність (-ости). [Іва́н підійшо́в і з осторо́гою сів на ла́ву (Васильч.)].
Опуска́ть и Опуща́ть, опусти́ть –
1) (ниже) спуска́ти, спусти́ти, знижа́ти, зни́зи́ти, оса́джувати, осади́ти. [Тре́ба ка́мінь у млині́ осади́ти];
2) спуска́ти, спусти́ти. [Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му].
• -тить невод в прорубь под лёд – затопи́ти не́від; (окно в вагоне) відсу́нути, спусти́ти вікно́; (крышку сундука) зачини́ти скри́ню; (шлюзный ставень) заста́вити (и спусти́ти) за́ставку, заста́вити во́ду; (свет в лампе) прикрути́ти ля́мпу, сві́тло.
• -ти́ть глаза – спусти́ти о́чі, по́гляд.
• -ка́ть, -ти́ть голову – спуска́ти, спусти́ти, хню́пити, похню́пити го́лову, хню́питися, похню́питися.
• Угрюмо -ти́ть голову – пону́рити го́лову, пону́ритися.
• -ти́ть руки – спусти́ти ру́ки.
• Он и руки опусти́л – йому́ й ру́ки впа́ли.
• -ти́ть крылья – спусти́ти кри́ла.
• -ти́ть хвост – попусти́ти хвіст.
• -ти́ть руку в воду – спусти́ти (встроми́ти) ру́ку в во́ду.
• -ти́ть концы пояса, ленты – попуска́ти, попусти́ти (кі́нці в по́яса, стрі́чки).
• -ти́ть платье – спусти́ти су́кню ни́жче.
• Высоко поднял, да низко опусти́л (о хвастунах) – ви́соко літа́в, та ни́зько сів.
• Поднял руку да не опусти́л – замі́рився, та не вда́рив;
3) (из рук, из глаз) пуска́ти, пусти́ти з рук, з оче́й.
• -ти́ть удобный случай – промину́ти до́бру ока́зію, (до́бру) наго́ду, упусти́ти слу́шний ви́падок;
4) (ослаблять) попуска́ти, попусти́ти. [Попусти́ тро́хи стру́ни].
• -ка́ть парус, занавес – спуска́ти вітри́ло, заві́су;
5) -ка́ть, -ти́ть что-либо в книге, в разговоре – випуска́ти, ви́пустити, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти.
• Опу́щенный – спу́щений, зни́жений, попу́щений.
• -ный взгляд – похню́плений (пону́рений) по́гляд.
• -ная голова – похню́плена (пону́рена) голова́.
• С -ной головой – похню́пий, ни́клий, похню́па (общ. р.), пону́ра (общ. р.).
Подгиба́ть, подогну́ть –
1) підгина́ти, підігну́ти; підгорта́ти, підгорну́ти, (о мног.) попідгина́ти, попідгорта́ти;
2) підла́мувати, підлама́ти, (о мног.) попідла́мувати. [А я по́ли підгина́ю на ла́ві сіда́ти. Сів і но́ги підгорну́в. Боре́ць підлама́в па́рубка під се́бе].
• -ба́ть рубец в шитье – зало́млювати рубе́ць.
• Подо́гнутый – піді́гнутий, підо́гнений, підго́рнений, підла́маний; (о рубце) зало́млений.
Подкру́чивать, подкрути́ть – підкру́чувати, підкрути́ти, (о мн.) попідкру́чувати. [Підкру́чувати ву́са. Підкрути́ти ля́мпу. На́ше ді́ло міро́шницьке: підкрути́в та й сів].
• Подкру́ченный – підкру́чений, (о мн.) попідкру́чуваний.
Покати́ть –
1) покоти́ти що.
• -ти́ть камень – покоти́ти ка́мінь;
2) (поехать) покоти́ти, поката́ти.
• Сел в повозку и -тил в город – сів у повозку й покотив у місто.
• -тил, как на почтовых – покатав, як на поштарських конях (Свидн.).
Попари́ть – побуя́ти, поширя́ти, пошуга́ти, покружля́ти (де́який час); см. Пари́ть. [Оре́л поширя́в у блаки́ті, спусти́вся і сів на моги́лі].
Посе́в –
1) (дейст.) сі́яння, сіяття́, сі́в[й]ба́, за́сівка, сі́янка, за́[при́]сі́вок (-вку). [Прокі́п у по́лі кінча́в пі́зню сівбу́ (Коцюб.). У нас сіяття́ о́бмаль (Крим.). Яка́ за́сівка, таки́й і врожа́й (Яворн.). Пі́зній присі́вок];
2) (время) сі́янка, сі́в[й]ба́;
3) (что сеют и засеянное поле) сів (р. сі́ву), посі́в, за́сів (-ву), за́сівок (-вку), (обычно о дополнит.) при́сі́вок (-вку), сівбина́ (зап.), (только то, что сеют) сі́в[й]ба́. [Все помоло́ли, на́віть на сійбу́ не зоста́вили (Крим.). Оста́лось ті́льки що на посі́в (Грінч. II). Со́нце! ти сі́єш у мою́ ду́шу золоти́й за́сів (Коцюб.). На сівбу́ зе́рна нема́є (Грінч.). Сі́ють вони́ ті́льки му́ку, облу́ду та зра́ду і полива́ють той за́сів сльоза́ми та кро́в’ю (Грінч.). Впаде́ мій сів – і хліб ми бу́дем ма́ти (Грінч.)].
• Производить -се́в – сі́яти, засіва́ти, засі́яти.
• Кончить -се́вы – обсі́ятися, (мн.) пообсіва́тися, відсі́ятися, повідсіва́тися. [Обсі́ялись мужики́, дощу́ вигляда́ють (Руд.). Пообсіва́лись лю́ди ярино́ю (Квітка)].
• -се́в на краю поля – пі́дсівки;
4) см. Всхо́ды.
• Яровые -се́вы – ярина́, яр (-ру).
• Озимые -се́вы – ози́мина́.
Послу́шать –
1) послу́хати кого́, чого́. [Послу́хав спі́вів. Послу́хав його́ ра́ди. Послу́хавши псалти́ря, що дяк усе́ чита́в, Нау́м сів біля́ своє́ї старо́ї (Квітка)];
2) (послушаться) послу́хати(ся) кого́; см. Послу́шаться.
• -шайте, что я вам скажу – (по)слу́хайте, що я вам скажу́. -шай! – слу́хай (-но), аго́в!
Постановле́ние –
1) (действие) постано́влення, устано́влення, поста́влення, уста́влення; срв. Постано́вка 1;
2) постано́ва, ухва́ла, уста́ва, (положение) устано́ва, (приговор) при́суд (-ду), прира́да. [Пи́сар сів писа́ти постано́ву про те, щоб арештува́ти Зінька́ (Грінч.). Були́-ж вони́ пра́ведні обо́є перед бо́гом і жили́ по всіх за́повідях і устано́вах Госпо́дніх безпоро́чно (Єв.). Не ходи́в я свої́м ро́бом, шанува́в його́ встано́ви (Куліш). Скрізь по Украї́ні все зостава́лось по-да́вньому, на́че не про не́ї була́ й пи́сана грозю́ща сеймова́ уста́ва (Куліш). Так і запиші́ть, така́ зна́чить прира́да грома́дська (Кониськ.)].
• -ния общего собрания – постано́ви, ухва́ли зага́льного зі́брання.
• -ния закона – уста́ви зако́ну.
• Сделать, вынести -ние – ухвали́ти, зроби́ти постано́ву, ухва́лу.
• Ввести -ние в действие – заве́сти постано́ву, ухва́лу в життя́; нада́ти постано́ві, ухва́лі си́ли.
• Обязательное -ние – обов’язко́ва постано́ва.
Пре́жде –
1) нар. – пе́рш(е), передні́ше, давні́ш(е), пере́дше, упере́д, попе́реду, передо́м, (диал.) пе́рво[е]; срв. Ра́ньше, Не́когда. [Було́ так перш, – тепе́р диви́сь (Шевч.). Ой чом тепе́р не так, як пе́рше було́ (Чуб.). З се́страми я й передні́ше не ладна́в (Грінч.). Пере́дше я йому́ ві́рив, а тепе́р – ні (Звин.). Лю́бить мене́, як упере́д (Франко)].
• Как и -де – як (і) перш (давні́ше);
2) (сперва, сначала) пе́рш(е), спе́ршу, упере́д; см. Сперва́, Снача́ла. [Не дам мня́са – дава́й пе́рше гро́ші (Руд.). Тепе́р на ду́шу припада́є удво́є ме́нше землі́, ніж було́ спе́ршу (Грінч.)] Пре́жде чем, -де нежели – пе́рш(е) ніж (як), передні́ше (пере́дше) як (ніж), (полон.) нім. [Я поба́чусь з ва́ми перш, ніж ви пої́дете];
3) предл. с род. п. – пе́рше, пере́дше від (за) ко́го, від (за) чо́го и просто ко́го, чо́го, попе́рше, попере́д, навпере́д ко́го, чо́го. [Вона́ те́є пе́рше його́ зачува́ла (Макс.). Ми не побра́лись вони́ попе́рше нас (М. В.). Я тут був сів пере́дше од вас Крим.)].
• Пре́жде всего – найпе́рше, що – найпе́рше, на[в]са́мпере́д, найсампере́д, передусі́м, передовсі́м, перш (передні́ше) за все (від усьо́го), найпопері́дь, найупере́дь, самопе́рше, (о речи) пе́ршим сло́вом, (о действии) пе́ршим ді́лом. [Пе́ршим сло́вом Анто́сьо поспита́в, чи є башта́н (Свидн.)].
• Пре́жде окончания года – перш як рік мину́в (мине́), перш як ви́йшов (ви́йде) рік.
• Пре́жде времени – передча́сно, доча́су; см. Преждевре́менно.
• Лень -де нас родилась – лі́ньки попере́д нас народи́лись.
• Моя жалоба подана -де вашей – мою́ ска́ргу по́дано попере́д ва́шої (перш за ва́шу и від ва́шої).
Притомля́ть, притоми́ть – притомля́ти, притоми́ти, (о мн.) поприто́млювати кого́; срв. Истоми́ть, Утоми́ть.
• Притомлё́нный – прито́млений.
• -ться – притомля́тися, притоми́тися, бу́ти прито́мленим. [Притоми́вся він і сів собі́ спочива́ти (Рудч.)].
Приуста́ть – змори́тися тро́хи, при[під]томи́тися, (о мн.) потоми́тися; см. Уста́ть. [Притоми́вся він і сів собі́ спочива́ти (Рудч.). Притоми́лося ли́царство (Л. Укр.)].
II. Прихо́д – пара́фії, (гал.) паро́хія, прихі́[о́]д, (-хо́ду).
• Каков поп, таков и -хо́д – яки́й піп, така́ його́ й пара́фія (такі́ й парафія́ни).
• Занять -хо́д – сі́сти, ста́ти на пара́фію. [Сів на пара́фію миль за двана́дцять від Ка́м’янця (Свидн.)].
• Заведывать -дом – держа́ти пара́фію, пара́фити.
Про́тив, предл. с род. пад. –
1) про́ти, навпро́ти, напро́ти(в), су́проти́(в), насу́проти́(в), (визави) про́сто, напро́сто ко́го, чо́го. [Хло́пці стоя́ли оди́н про́ти о́дного (Н.-Лев.). Я сів на бульва́рі напро́ти буди́нку (Коцюб.). Супроти́в двора́ та твоя́ кума́ (Чуб.). Ха́та його́ стої́ть про́сто це́ркви (Борз.). Про́сто Зінька́ сиді́в зовсі́м бі́лий дід (Грінч.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м гре́цький ко́нсул (Крим.)].
• Я живу -тив – я живу́ про́сто це́ркви.
• Поставить что -тив огня – поста́вити що попри ого́нь, про́сто огню́.
• -тив неба на земле – про́сто (про́ти) не́ба на землі́;
2) про́ти, су́проти́(в) ко́го, чо́го; (вопреки) всупере́ч ко́му, чо́му; на ко́го, на що. [Проти наси́льства бороню́ся я (Грінч.). Супротив йо́го ніхто́ не всто́їть (ЗОЮР. І.). І доса́да упе́рше ворухну́лась в ме́не в се́рці супроти ньо́го (Л. Укр.). До́бре нам відо́мо, як тобі́ Бог помага́є на вся́кого во́рога (Куліш)].
• -тив воли, желания – проти во́лі, мимо во́лі, проти бажа́ння, всу́пере́ч бажа́нню, не́хотячи, наперекі́р, через си́лу.
• Делать против ч.-л. желания – іти́ на су́переки а ким.
• -тив убеждения, совести, чести – проти переко́нання, со́вісти (сумлі́ння), че́сти, всу́пере́ч переко́нанню, со́вісті (сумлі́нню), че́сті.
• -тив течения – проти води́, устрі́ть води́. [Чи ле́гше тягти́ проти води́, чи за водо́ю (Гр. І.)].
• -тив солнца – навпаки́ со́нця. [Ву́лицями обхо́дила навпаки́ со́нця (Квітка)].
• Ошибка -тив языка, грамматики – поми́лка проти (супроти) мо́ви, проти (супроти) грама́тики.
• Я -тив этого – я про́ти цьо́го, я проти́вний цьо́му.
• Это -тив закона – це про́ти зако́ну, це проти́вно зако́нові.
• Лекарство, средство -тив лихорадки, насморка – лі́ки про́ти пропа́сниці, про́ти не́житю и на пропа́сницю, на не́жить.
• Помощь -тив кого – по́міч проти ко́го и на ко́го. [Запобіга́в їх по́мочи на Шве́да (Куліш)].
• Выступить, идти -тив неприятеля, войной -тив кого – ви́рушити, іти́ проти во́рога и на во́рога, війно́ю на ко́го.
• Болезнь ваша -тив его болезни ничего не значит – хворо́ба ва́ша проти (супроти) його́ хоро́би нічо́го не ва́рта.
Пря́мо –
1) (некриво) пря́мо, про́сто, пра́во, (напрямик) прямце́м, навпряме́ць, навпросте́ць, навпрямки́, навпрошки́, упро́ст; см. Прямико́м (под Прями́к). [Пря́мо неси́ до моє́ї ха́ти (Рудч.). Простягла́сь (у́лиця) куди́сь без кра́ю про́сто-про́сто, мов стріла́ (Франко). Пока́зують хре́стики вся́кі, що про́сто стоя́ть або на́вскіс (Н.-Лев.). Не бі́йтесь, ляга́йте про́сто – усю́ди сі́но і м’я́гко (М. Вовч.). Іде́ па́ні та про́сто до їх у двір (Рудч.). Вона́ осміхну́лась і гля́нула Карпо́ві про́сто в ві́чі (Неч.-Лев.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.). Пра́во стої́ть (Черк. п.). Сів на коня́ та й пої́хав прямце́м до старо́го (Мова). Як ско́чить на но́ги та впрост до короля́ (Гр.)].
• Отсюда -мо до города будет не более пяти вёрст – зві́дси навпросте́ць (навпрямки́, пря́мо) до мі́ста бу́де не бі́льше, як п’ять версто́в.
• Кто -мо ездит, дома не ночует – хто просту́є, той до́ма не ночу́є (Номис).
• Итти -мо – прямува́ти, простува́ти и іти́ про́сто, навпрямки́ и т. д. Совсем -мо – прямі́сінько, прості́сінько; см. Прямё́хонько;
2) -мо чего (против) – про́сто, про́ти чо́го, ко́го; см. Напро́тив, Про́тив. [Ха́та його́ стої́ть про́сто це́ркви (Борз. п.)];
3) (откровенно, без обиняков) про́сто, пря́мо навпряме́ць (напряме́ць), навпрямки́, прямце́м, навпросте́ць; см. Прямико́м (под Прями́к). [Кажи́ мені́ навпряме́ць (Мова). Ля́дські писа́телі прямце́м каза́ли, що Низо́вці живу́ть на тата́рській землі́ (Куліш). Він про́сто ви́казав йому́ всю пра́вду (Сл. Ум.)].
• Говорить -мо – каза́ти (говори́ти) про́сто, навпряме́ць, навпрямки́, (образно) говори́ти про́сто, з мо́ста;
4) (непосредственно) про́сто, пря́мо, безпосере́дньо. [Зінько́-ж не схоті́в іти́ до те́стя, а прийшо́в про́сто сюди́ (Грінч.). Прийшо́в я до вас про́сто з до́му].
• Это вытекает -мо из дела – це виплива́є безпосере́дньо із спра́ви.
• Я еду -мо в Париж – я ї́ду про́сто до Пари́жу.
• Окна выходят -мо в сад – ві́кна вихо́дять (ди́вляться) про́сто в сад.
• Пить -мо из ведра, бутылки – пи́ти про́сто з відра́, з пля́шки;
5) (впрямь) спра́вді, ді́йсно, (даже) аж. [Аж мо́торошно (прямо страшно) за них ро́биться (Єфр.)].
• Он -мо честный человек – він (з йо́го) спра́вді че́сна люди́на.
• Я -мо с ума схожу – я про́сто божево́лію.
• -мо беда с ним – чи́сте ли́хо (чи́ста біда́) з ним.
Путь –
1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), доро́га, шлях (-ху) (ум. шляшо́к), (стезя) сте́жка, тропа́, тропо́к (-пка́); см. Доро́га. [Перед вікно́м широ́ка би́та путь (Л. Укр.). Так ви́вся-ж той шляшо́к куди́сь да́лі за те мі́сто… І поверзло́сь мені́, що отсе́ і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діяма́нт дороги́й на доро́зі лежа́в, – тим вели́ким шля́хом люд уся́кий мина́в і ні́хто не пізна́в діяма́нта того́ (Сам.). Пішо́в собі́ чолові́к то́ю тропо́ю, що розказа́ла жі́нка (Мирн.). Не спини́ти украї́нства ні тим перети́кам, що настано́влено на шляху́ перед ним, ні добро́діям Стру́ве (Єфр.). До Бо́га важки́й шлях, а до пе́кла прямі́сінький (Приказка). Вона́ не ма́ла яки́м шля́хом уда́тися до вас (Грінч.). Мо́же-б Лука́ був і ви́вів його́ на яку́ до́бру путь, так-же смерть не дала́ (Кон.). Не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Як підросте́ш, то терпи́ усе, що на тропку́ спітка́ється (Г. Барв.). Перед не́ю простягли́ся нові́ стежки́, знайшла́сь нова́ пожи́ва для се́рця (Коцюб.)].
• Путь-дороженька – путь-дорі́женька.
• Путь к освобождению, ко спасению – шлях, доро́га (сте́жка) до ви́зво́лення, до спасі́ння.
• П. к свободе, к счастью – шлях, доро́га, сте́жка до во́лі, до ща́стя.
• П. планет – шлях, доро́га плане́т.
• П. правды – путь пра́вди (Єв.), доро́га пра́вди (Куліш), сте́жка, шлях пра́вди.
• П. чести, добродетели – сте́жка (шлях) че́сти, доброче́сности.
• -тё́м традиции, навыка – шля́хом тради́ції, на́вички. [Все це виро́блювалось ступі́нь по ступеню́, віка́ми, шля́хом безупи́нної тради́ції (Єфр.)].
• -тё́м агитации, дипломатии – шля́хом агіта́ції, диплома́тії или агіта́цією, диплома́тією.
• -тё́м жизни – шля́хом життя́.
• -тё́м-дорогой – шля́хом-доро́гою. [Завда́в я сво́го клумачка́ на пле́чі й побра́вся шля́хом-доро́гою (Звин.)].
• -тё́м расследования – ро́зслідом.
• -ти́ сообщения – шляхи́ сполу́чення, (обычно) шляхи́.
• -ти́ к социализму – шляхи́ до соціялі́зму.
• -ти́ распространения книг – шляхи́ поши́рення (розповсю́дження) книг.
• На -ти́ к богатству – на шляху́ до бага́тства.
• На -тя́х к столице – на шляха́х до столи́ці.
• По -ти́ – по доро́зі, (в дороге) доро́гою; (с руки) з руки́. [Мені́ з ва́ми по доро́зі. Заї́хав до йо́го по доро́зі, верта́ючись додо́му (Сл. Ум.). Доро́гою він мені́ ка́же, що змори́вся].
• Не по -ти́ – не по доро́зі, не в шляху́, не в за́вороті, не по руці́. [Мені́ не по доро́зі з тобо́ю или мені́ не доро́га з тобо́ю].
• То село нам не по -ти́ – те село́ нам не в шляху́, не по доро́зі.
• Верный, правильный путь – правди́вий шлях.
• Водный путь, -дным -тё́м – водяни́й шлях, водо́ю.
• Возвратный путь – поворо́тна путь (доро́га), доро́га наза́д.
• Дыхательный, пищеводный путь – ди́хальний, стра́вний шлях, про́від.
• Железнодорожный путь – залі́зна ко́лія, или просто ко́лія, (железн.) под’ездной п. – рука́в (-кава́).
• Жизненный путь – життьова́ (життє́ва) ни́ва, -ва́ сте́жка, життьови́й шлях, -ва́ путь. [На твоїй до́вгій тисячолі́тній ни́ві життьо́вій не одна́ стріва́лась істо́та… (Коцюб.)].
• Законный путь – пра́вний, зако́нний шлях, (способ) спо́сіб (-собу).
• Зимний путь – зимова́ доро́га, зимня́к.
• Историческим, научным -тём, -тём истории, науки – істори́чним, науко́вим шля́хом, шля́хом істо́рії, нау́ки, істори́чно, науко́во.
• Ложный путь (в перен. зн.) – крива́ доро́га. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Приповідка)].
• Мирным -тё́м – ми́рним шля́хом, -ним спосо́бом, по-добро́му.
• Млечный путь – чума́цький шлях, чума́цька доро́га, небе́сна (бо́жа) доро́га.
• Мощенные -ти́ – мо́щені, (камнем) бруко́вані шляхи́, доро́ги.
• Морской путь – морськи́й шлях.
• Морским -тё́м – мо́рем.
• Об’ездной путь – о́б’їздка. [На моє́ ви́йшло: ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Кониськ.)].
• Обратный путь – поворо́тна путь, -на доро́га, доро́га наза́д.
• На обратном -ти́ – по́ве́ртом, поворітьма́, наповорітьма́, з поворо́том, верта́ючи(сь).
• Окольный путь, -ные -ти́, -ным -тё́м – маніве́ць (-вця́), манівці́ (-ці́в), манівця́ми, манівце́м, стороно́ю, повзагорі́дно. [Бери́, се́стро, срі́бло-зло́то та йди манівця́ми, щоб ми тебе́ не догна́ли (Чуб. V). Що ти піде́ш да дорі́жкою, а я піду́ манівце́м (Пісня)].
• Ошибочный путь – хи́бний, помилко́вий шлях, хи́бна (зми́льна) путь, доро́га.
• Первый санный путь – пе́рший сніг, первози́м’я.
• Санный путь – са́нна путь, доро́га.
• Скользкий путь (в переносн. зн.) – похи́ла сте́жка, -лий шлях, (образно) слизьке́, слизька́. [Зво́дить (претенсі́йність) цього́ таланови́того пое́та на похи́лу сте́жку рискови́тих з худо́жнього по́гляду експериме́нтів (Єфр.). На слизьке́, на слизьку́ попа́сти (ступи́ти)].
• Сухой путь – сухопу́ть (-пу́ті).
• Сухим -тё́м – суходо́лом (сухопу́ттю). [До́вга-ж туди́ доро́га і мо́рем, і сухопу́ттю (Звин.)].
• Торный путь (большая дорога) – би́тий шлях, би́та доро́га.
• Каким -тё́м –
а) (дорогой) кудо́ю (куда), яко́ю доро́гою, яки́м шля́хом. [Лаго́вський показа́в жи́дові, кудо́ю ї́хати (Крим.)];
б) (как) як, (способом) яки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом, по́битом.
• Таким -тё́м –
а) (дорогой) тако́ю доро́гою, таки́м шля́хом;
б) (способом) таки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом.
• Тем -тё́м – (туда) тудо́ю, то́ю доро́гою, тим шля́хом. [Лю́ди з Сиваше́вого кутка́ ча́сто тудо́ю ходи́ли, бо було́ бли́жче, ніж вули́цею (Грінч.)].
• Этим -тё́м –
а) (сюда) сюдо́ю, ціє́ю доро́гою, цим шля́хом;
б) (способом) цим чи́ном, спо́собом, ро́бом. [Чи не ба́чив па́рубка і ді́вки, чя не йшли́ сюдо́ю? (Рудч.). Сим ро́бом єдна́лися усі́ ста́ни (сословия) на Украї́ні (Куліш)].
• Никаким -тём – (никуда) нікудо́ю, (никак) нія́к. [Не мо́жна нікудо́ю було́ ши́нку обійти́ (Кониськ.)].
• Все -ти́ (дороги) ведут в Рим – усі́ стежки́ до Ри́му йдуть.
• Всеми -ми́ прошёл – би́та голова́.
• Готовиться в путь – ла́годитися, лаштува́тися, (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися в доро́гу.
• Держать путь – верста́ти доро́гу, (направляться) прямува́ти, простува́ти. [До́брий день, лю́ба па́ні! А куди́ се верста́єте доро́гу? (Куліш). До ге́тьмана Налива́йка доро́гу верста́ли (Макс.)].
• Зайти, заехать к кому по -ти́ – зайти́, заї́хати по доро́зі до ко́го.
• Итти в путь – іти́ в путь, в доро́гу. [В дале́ку путь іду́ (Грінч.)].
• Итти тем же -тё́м – іти́ тіє́ю-ж доро́гою, тим-же шля́хом, (стезей) тіє́ю-ж тропо́ю. [Тропо́ю ва́шою йшов я (Черк. п.)].
• Итти по -ти́ долга – іти́ доро́гою (сте́жкою) обо́в’я́зку.
• Куда вам путь лежит – куди́ вам доро́га?
• Найти верный путь – тропи́ вхопи́ти, найти́ правди́вий шлях. [Коли́ пощасти́ть робітника́м, як то ка́жуть, тропи́ вхопи́ти та зрозумі́ти, де їх си́ла… (Єфр.)].
• Наставлять (направлять), наставить на путь – напу́чувати, напу́тити кого́, наво́дити, навести́ на пуття́ кого́ (дать указание) да́ти на́від. [Молоді́ хазяї́, ду́має, – чому́ й на пуття́ не наве́сти (Свидн.)].
• Направлять на истинный путь – наставля́ти на до́бру путь, на ро́зум, на до́брий ро́зум.
• Сбить с -ти́ –
а) зби́ти з доро́ги кого́;
б) (с толку) зби́ти з пуття́, знепу́тити кого́. [Знепу́тив мене́ (Вовч. п.)].
• Сбиться с -ти́ –
а) зби́тися з доро́ги, зми́лити доро́гу;
б) (с толку) зби́тися з пуття́, знепу́тити. [Знепу́тив наш па́рубок, ні на що зві́вся (Луб. п.)].
• Проложить путь – прокла́сти, прове́сти доро́гу (см. Прокла́дывать).
• Пролагать себе путь куда-либо (образно) – топта́ти (собі́) сте́жку куди́. [Украї́нська кни́жка почина́є топта́ти сте́жку і під сі́льську стрі́ху (Єфр.)].
• Пусть твой путь будет усеян цветами – неха́й тобі́ цві́том сте́литься доро́га (Маков.);
2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) – путь, доро́га, (пеший) хода́, (путешествие) по́дорож (-жи). [В дале́ку путь іду́ (Грінч.). Моє́ ти со́нце! Світи́ пові́к мені́ в путі́ мої́й (Сам.). Здоро́в’я ва́ше ще не таке́, щоб мо́жна було́ ру́шити в таку́ дале́ку доро́гу, як до Ки́їва (Кониськ.). Ісу́с, утоми́вшись з доро́ги, сів при крини́ці (Єв.)].
• Доброго, счастливого -ти́, добрый путь (приветствие) – щасли́вої доро́ги.
• Дальний путь – дале́ка доро́га, -ка путь.
• Отправляться, -виться (двинуться) в путь – руша́ти, ру́шити (вируша́ти, ви́рушити) в доро́гу.
• Сколько ещё нам -ти́ – скі́льки нам ще доро́ги?
• Осталось три дня -ти́ – лиши́лось три дні доро́ги;
3) (способ) (без дополнения) спо́сіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду́), (с дополн.) шлях чого́. [Тим-же ладо́м із старо́го ко́реня вироста́ла нова́, наро́дня во́ля на Украї́ні (Куліш)].
• Каким -тё́м (образом) это сделать – яки́м чи́ном (спо́собом, ро́бом) це зроби́ти?
• -тё́м подкупа, измены – шля́хом пі́дкупу, зра́ди или просто пі́дкупом, зра́дою.
• -тё́м голосования – голосува́нням.
• -тё́м подписи – пі́дписом.
• -тё́м привлечения – притяга́ючи, притяга́нням.
• -тё́м умножения, вычитания – мно́женням, відніма́нням, мно́жачи, відніма́ючи.
• Судебным -тё́м – судо́м, через суд, судо́вно;
4) (прок, успех, толк) пуття́, лад (-ду́); см. Прок, Толк. [Не бу́де з йо́го пуття́ (Гр.)].
• -тё́м –
а) (толком) до пуття́, до ладу́, ладо́м;
б) (хорошенько) до́бре, гара́зд, як слід. [Не вмі́є розказа́ти до пуття́ (Сл. Ум.). Хто ка́же до ладу́, то у́хо наставля́й, а хоч і без ладу́, то й тож не затика́й (Приказка). Та ви ладо́м кажі́ть (Номис). До́бре його́ ви́лаяв (Сл. Ум.)].
• -тё́м ему досталось – до́бре йому́ перепа́ло.
• Не удалось и пообедать -тё́м – не вдало́сь і пообі́дати як слід.
• Не -тё́м делаешь – не гара́зд, не до пуття́, не до ладу́ ро́биш.
• Без -ти́ – без пуття́. [Він без пуття́ працю́є].
• Он без -ти́ наказан, он без -ти́ строг – його́ без пуття́ покара́ли, він без пуття́ (без тя́ми) суво́рий.
• Будет ли путь в этом деле – чи бу́де пуття́ з ціє́ї спра́ви.
• В нём нет -ти́ – з йо́го нема́ пуття́.
• В нём не будет -ти́ – з йо́го не бу́де пуття́.
• Ему ничто в путь не идёт – йому́ ніщо́ на ко́ристь, на ужи́ток не йде (см. Прок).
• Что в том -ти́ – яка́ ко́ри́сть з то́го.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Блюз – (англ.) блюз.
[Зиркнувши на Новеченто вовчим поглядом, він знову сів за фортеп’яно. І вчистив такий блюз, від якого заплакав би й наш корабельний механік, німець родом, — здавалося, що весь бавовник усіх негрів на землі був тут, і він збирав його цими своїми нотами. Умреш від розчулення. Уся публіка зірвалася на ноги — всі шморгали носами й плескали в долоні (Р.Скакун, перекл. А.Баріко)]. Обговорення статті
Божественный – божестве́нний, богови́тий, божи́стий.
[ — Божественна поезія! високі думи! — говорили разом Дашкович і Радюк (І.Нечуй-Левицький). Зволив божи́стий цезар-імператор у щоб Кнея Люція скарать вигнанням (Л.Українка). Ох, важко знаходити цей божистий слід у житті, яким ми живемо, в нашу добу, таку вдоволену, таку міщанську, таку бездуховну добу, серед цієї архітектури, цього ділового світу, серед цієї політики й цих людей! (Г.Гесе). Земну науку треба зрозуміти, щоб її полюбити, а божественну треба полюбити, щоб зрозуміти її (Блез Паскаль). У час безсоромних спекуляцій на мовному питанні, в час, коли декому кортить перетворити нашу мову на реґіональну, в час, коли наша мова нівечена й захаращувана, саме Лукашева спадщина покаже щонайвищі злети українського слова, саме Лукашева спадщина свідчитиме: українська мова божиста, українська мова богодана й богообрана (М.Фішбейн). Так говорив юнак той боговитий, І лиш монархів він не зворушив (М.Зеров, перекл. П.-Ж.Беранже). Усміхнувшись і щось сказавши своєю м’якою, нерозбірливою мовою, він сів на стілець, і Ашенбаха, який тепер бачив його в профіль, наново здивувала і навіть злякала справді божиста краса цього смертного (Є.Попович, перекл. Т.Мана)]. Обговорення статті
II. Выкатывать, выкатить – викочувати, викотити; (мног.) повикочувати, (диал.) точити, виточити:
• выкатывать, выкатить глаза (разг.) – вивалювати (вивалити, вирячувати, вирячити, вилуплювати, вилупити, витріщити), (про багатьох) повивалювати, повирячувати, повилуплювати, повитріщати) очі (баньки); (у кого) вивело очі кому.
[Очі вивело із лоба од страшної муки (Т.Шевченко). На весілля товариство Вийде погуляти Та винесе самопали, Викотять гармату (Т.Шевченко). А той, щедрий та розкошний, Все храми мурує; Та отечество так любить, Так за ним бідкує, Так із його, сердешного, Кров, як воду, точить!.. А братія мовчить собі, Витріщивши очі! Як ягнята: «Нехай, каже, Може, так і треба» (Т.Шевченко). — Міщане повикочували на улицю бочки з пивами, з медом, з горілкою (П.Куліш). Яків сів, вилупив баньки на світло і слухав, що кажеться (П.Мирний). Наймит викотив новий візок насеред двора (І.Нечуй-Левицький). Вона випросталась на ввесь свій зріст і вирячила на діда свої здивовані чорні очі (І.Нечуй-Левицький). Доря не хтів вставати. Витріщив очі, налякані світлом, і падав знов на подушку (М.Коцюбинський). Мокра, як хлюща сорочка облипла його могутнє тїло, з чорного широкого виду стікали струмочки поту, а він усе грав та грав, надимаючи щоки завбільшки з повню та вирячивши очі так, що, здавалось, вони ось-ось вискочать з лоба (М.Коцюбинський). Подибав у лісі Вовчицю, далі Ведмедя, Кабана, Оленя — всі його питають, що з ним, чого так утікає, а він тільки хлипає, баньки витріщив та, знай, тільки лепоче: — Он там! Он там! Ой, та й страшне ж! Ой! Та й люте ж! (І.Франко). Скаже мені робити — під гору камінь точити (Сл. Гр.). Крутячись, мов могутній вуж, точив Сян свої бистрі води (І.Франко). — Хочеш, я тебе зразу, одним словом, остовпиню? Скажу таке слово, що ти тільки баньки витріщиш (М.Кропивницький). Викотив (виточив) воза з возівні. Кухви з медом повикочувано (АС). І тоді було видно: стоять коло воріт ці обивателі і вивалили очі на процесію. Вони не від того щоб послухати духову музику, і їм хочеться добре роздивитись, як ховають по-комуністичному двох забитих (Б.Антоненко-Давидович). — Та не зводься і не витріщай дуже очей, бо тобі ще не можна (І.Багряний). Розімлілий від ситого князівського пригощення, Кузьмище витер широким рукавом рота і бороду і вирячив на Ждана свої випуклі очі (В.Малик). Побачивши корчмар гостя у стіп своїх і такії речі його почувши, витріщив очі з великого дива і не знав, що почати; він намагався підняти Дон Кіхота, але той аж тоді встав, коли корчмар пообіцяв уволити його волю (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Джез розвернув фургон назад по схилу, заглушив мотор і викотив із села. На шосе повернув ліворуч, об’їхав закрут каналу і піднявся на пагорб до будинку (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. Обговорення статті
Голова, головушка –
1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк;
2) (начальник, предводитель) голова:
• бей в мою голову! – бий моєю рукою!;
• была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.);
• быть, служить головой – головувати;
• валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову);
• вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що;
• вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову;
• в головах – в головах;
• в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше;
• в головы – в голови, під голову;
• взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що;
• взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку;
вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами;
вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів;
в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом;
• в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати;
• вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому;
• выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого;
• выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию;
• выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що;
• выше всех головою – за всіх головою вищий;
• глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена);
• глупые головы – цвілі голови;
• голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого;
• голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися);
• голова городской, сельский – голова міський, сільський;
• голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому;
• голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться;
• голова пласта (геол.) – лоб верстви;
• голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову;
• голова сахара – голова, брила цукру;
• голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола);
• головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого;
• головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити;
• голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.);
• даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати);
• жить одною головою – самотою жити;
• задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути;
• забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому;
• за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.);
• засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому;
• из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що;
• из-под головы – з-під голів;
• как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову;
• кивнуть головой – кивнути головою;
• кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому;
• ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум;
• лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра);
• мёртвая голова (бабочка) – летючий павук;
• мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться;
• на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати;
• намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому;
• на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що;
• не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся;
• не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці;
• негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися);
• не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови;
• не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.);
• не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту;
• не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето;
• низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря;
• одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.);
• одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.);
• он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова;
• он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову;
• он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий;
• он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе;
• он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою;
• осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг;
• очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий;
• победная головушка – побіденна голівонька;
• повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю;
• повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.);
• як признався – розквитався (Пр.);
• под головами – під головами;
• под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.);
• поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і));
• пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору;
• покачать головою – покрутити головою, похитати головою;
• поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою;
• потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі;
• приходить в голову – спадати, спливати кому на думку;
• пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови);
• пробыть, прослужить головой – проголовувати;
• промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого;
• промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща));
• пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун;
• разбить на голову – впень, до ноги побити;
• рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого;
• сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан);
• с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.);
• свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати);
• светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина);
• с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим;
• с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят;
• с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі;
• сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову);
• седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.);
• сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.);
• сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти;
• сломя голову – стрімголов (прожогом);
• с непокрытой головой – простоволосий;
• снимать голову – стинати голову;
• с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле
[, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти;
• снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.);
• с седой головой – сивоголовий;
• стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що;
• сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова);
• сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову;
• теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене;
• ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова;
• умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав;
• у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє;
• упасть, полететь вниз головой – сторчака дати;
• хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися;
• ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити;
• хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.);
• хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.);
• что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.).
[Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!]. Обговорення статті
Кофе – (растение, плод, напиток) кава:
• заварить кофе – запарити каву;
• кофе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по-венски, по-варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському;
• кофе-мокка – ка́ва-мо́ка, мо́кська ка́ва;
• кофе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́;
• пить, распивать кофе – пи́ти ка́ву, кавува́ти;
• чашка кофе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви.
[Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня). З моря дув вітер. Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали на веранді (М.Коцюбинський). Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (А.Кримський). Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком. З незрозумілою і несподіваною вишуканістю поклавши ногу на ногу, він ліниво мішав пахучий напій, скоса поглядаючи на сотні облич, що пропливали повз ґратки, вбираючи в себе всю різнобарвність та розгін вуличного руху (В.Підмогильний). Насупроти сиділо якихось двоє дівчат за столиком, вп’ялися в хлопців очима. Замовили собі чорну каву, сьорбали її потрошку й так сиділи (І.Багряний). Три скелети сидять за кавою І провадять про філософію Ніцше до них присідає рудава бестія і починає з одного кпити що той недоладно грає справжню людину (В.Стус). Просто кава і теплий рогалик, Просто шибка і злива, і злива. Просто декілька чистих прогалин У потоці життєвого млива… (Мертвий півень).  Через два столики самотня вродлива жінка років так під сорок неспішно кавувала і зосереджено курила тонку сигарету (Олесь Ільченко). Син голови колись привернув його увагу віршем, у якому він таврував хлопців, котрі подалися в місто і відірвалися від свого коріння. Фінальний рядок вірша звучав як вирок забудькам і перевертням: «Ви тут усі, — римував юний поет, — від кави почорніли» (В.Діброва). Ти п’єш каву дивишся у стелю Грієш пальці думки розплутуєш Тобі так просто жити над землею В координатах звуку сонця і вулиці (Ю.Джугастрянська). Взагалі, з першим, а особливо другим приходом руских, як тут називали «возз’єднання населення Північної Буковини у єдиній сім’ї вільних радянських народів» 1940 року та «визволення від німецько-фашистської та румуно-боярської окупації» 1944-го, багато чого в джерелівських звичаях змінилося. По-перше, поступово перестали пити каву, а перейшли на «российский чай». Річ у тім, що натуральну мокку, арабіку, робусту чи сантос або парану, ні «дістати» (термін з’явився разом із впровадженням найпрогресивніших досягнень радянської торгівлі), зате в крамницях було вдосталь «кави» з цикорію (В.Кожелянко). В пору ранішню ласкаву Зготував мені ти каву. Кава пахла, бадьорила, Сподівання в серці гріла. Сонце на обід зібралось, У мовчанку з нами гралось. Що ж мовчанка допоможе? Буркнув ти: — То кави, може?… Розливає вечір ласку, Ти зварив не каву — казку!!! Вам без цукру? Ні, з казками! Ще по чашці між думками. Ніч! На небі зір без ліку! Не заснути… аж до крику! Ти шепнув: — Не кави, часом?.. — В печінках!!! З тобою разом!.. (Т.Чорновіл). Довбонуло струмом вранці, Кудись пропав рожевий ліфчик. Побігла кава на плиті, Забула лак для волосся в морозилці. Сонце сліпить очі – примружусь, наче кріт, (сонцезахисні окуляри ще не купила) Обмалювало веснянками носа, Замажу тоном і на роботу піду. Ех! Весна поперла: Сонце, мухи і бруньки. А я сиджу перед монітором: Зводжу, рахую і відповідаю на дзвінки (П.Кукуй). „Кава« — здавна вживане в українській мові слово, а „кофе» активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге — відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава«. „Кава» й „кофе« мають спільне джерело походження, але „кава» стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahve", пов’язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопії в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник« — посудина на каву, „кавниця» або „кавничка« - млинок для кави, „кавовий» — кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати« — пити каву. По-третє, слово „кава» має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства (О.Пономарів). Вбийте бажання пити каву з молоком, кричу в простір безпредметної темряви, розмішуючи цукор у чашці, що вже третя за цю коротку ніч. Скільки можна? — вкотре себе питаю (Б.Редінґ). Влітку обідали на великій терасі з краєвидом на Сену, кавували в садку, що займав увесь дах будинку (Роман Осадчук, перекл. М.Дюрас). Звичні розваги — вино, музика, поезія, живопис — стали для нього нецікавими. Від кави теж відмовився й геть перестав ворушити мізками (О.Кульчунський, перекл. О.Памука). Знаєте, чому я запросив її на каву? З чисто егоїстичних міркувань. Скапітулювавши в останню мить — тобто удавши раптом, що чашка кави в її товаристві стала моєю найзаповітнішою мрією, — я одержав «Пізнє середньовіччя» (М.Пінчевський, О.Терех, перекл. Е.Сіґала). 1. Ніщо так не знімає сонливість зранку, як чашка міцної, солодкої, гарячої кави, пролитої на живіт. 2. Офіціант: — Ваша кава, пане. Спеціально з Південної Америки. — Так от, значить, де ви були! 3. Кава — чарівний напій. Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашечку кави»]. Обговорення статті
Ничейный –
1) (от ничьи) нічийний;
2) (ничей, разг.) нічий, (редко) нічийний:
• ничейная зона, территория – нічия зона, територія;
• ничейная партия – нічийна партія;
• ничейный результат – нічийний результат.
[— Скаженого коня-неука піймав, сів на його, стиснув коліньми — ех! аж степ гуде! Кінь б’є і передом і задом, та де йому скинуть Артема! З скаженого — овечкою стане! А вже нічия чужа коняка не стрівайся з Артемом у степу — його буде (Б.Грінченко). Хлопці є хлопці – розбишаки і шибеники, але поводилися вони в цьому притулку завжди обережно, не здіймали там ніколи ніякого галасу, навіть звичайні в їхньому неспокійному віці розбірки влаштовували посеред двору, аби ніхто не дізнався про їхню потаємну криївку під самим дахом нічийного будинку, ось, тільки цього разу, з якоїсь причини, не догледіли хлоп`ята жевріння недбало кинутого до тої лахманини недопалку… (Юрій Завгородній). Чиясь жона. А може, і нічийна. Та не один із себе душу вийняв заради неї. Тільки ж все дарма: в коханні жінка ця — глухоніма. Двозначні знаки й жести — її мова. Ця жінка і не літня, й не зимова. Для чоловіка — мов на меч іржа, така ж близька, така ж йому чужа (В.Слапчук). На коліях стояли покинуті, нічийні вантажні потяги з борошном, цукром, фруктами й гасом (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)]. Обговорення статті
Огнедышащий – вогнеди́шний (огнеди́шний), вогнедихатий (огнедиха́тий), вогнеджерелий (огнеджерелий):
• огнедышащая гора – вулка́н, (устар.) огнева́ гора́, горі́ла гора́, горі́ла моги́ла;
• огнедышащий дракон – вогнедишний (огнедихатий) дракон. [— А що ж тоді сказати про доброго лицаря Сіронхіля Фракійського! То такий уже був завзятець, такий сміливець, що, пишеться в книзі, як плив раз рікою, а тут де не взявся з-посеред води змій огнедихатий, дак він, каже, його як побачив, кинувся на нього, сів верхи на спину тую лускату та як іздавить обома руками за горло, туж-туж не задушив; бачить тоді змій, що непереливки, та й мусив із лицарем разом у воду пірнути, аж до самого дна, бо той його все не пускав (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Ожидательный – очікувальний, вичікувальний, дожидальний.
[Зайшовши у вітальню, Свізін сів на краєчку стільця, і його висока тілиста постать відразу застигла в дивній очікувальній позі, наче її скувала первісна непорушність (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)]. Обговорення статті
Пинок – стусан (ногою), стусень, штурхан (ногою), штовхан, тусан, копняк, носак, (редко) висп’яток (-тка), пендель, (груб.) підсрачник:
• дать пинка – дати стусана, стусня, штурхана (ногою), носака, копняка, висп’ятка, пенделя, стусонути носаком.
[«Гей, хто зо мною вийде битись, Покуштовати стусанів? Мазкою хоче хто умитись? Кому не жаль своїх зубів?..» (І.Котляревський). Що ж то зрадувався народ, як злапали відьму Явдоху Зубиху! Усі кричать, гомонять, біжать до неї, проти неї; усяк хоче тусана або запотилишника їй дати… та й є за що! Нехай не краде з неба хмар, не хова дощу у себе на миснику… (Г.Квітка-Основ’яненко). Не первина Галі терпіти від матері лайку, скубку, штовхани (П.Мирний). Деякі надзорці поставали, як стовпи, з порозніманими ротами, почувши тоту нечувану, безбожну бесіду. Другі вибухали безмірним гнівом, впадали в лютість, кидалися на робітників з кулаками, нахваляючися, що вони п’ястуками і стусанами заставлять їх робити (І.Франко). Дав стусня, аж перекинувсь (Сл. Гр.). Дати тусана (Сл. Гр.). А як хто розсердиться або заплаче, так і штовхана дасть. Битись з ним і не пробуй, перший по силі на всю вулицю (В.Винниченко). Життя страшне своєю невпинністю, нестримним поривом, що не схиляється перед найбільшим стражданням людини, показуючи спину її найгострішому болеві. Людина може досхочу борсатись у його тернах — воно пройде мимо з своїми глашатаями, що за страх і за совість кричать світові, що без тернів не буває троянди. Воно — той всесвітній нахаба, що на прохання обібраного жебрака відповідає штовханом, лящами, ціпком і суне далі, попалюючи цигарку, навіть не повернувши до жертви свій золочений монокль (В.Підмогильний). На станціï, куди прибули, всюди облава. Міліція обшукувала всіх, жадібними очима поглядаючи на клунки та мішки й одбираючи найцінніше. Жінки в сльози, але на них не зважали, штурханами і ïдкою лайкою відганяли геть, хто впрошував (В.Барка). Відбувши тяжкий і довгий день муштри і чергову порцію моральної (а часом і фізичної, у вигляді ляпаса чи штурхана) зневаги від свого начальника, німецького капрала, він посміхався! (І.Багряний). Та я і дня не потерпів би коло себе яке-небудь фригідне стерво, клімактеричну льоху! Не вдавався б до виснажливої мовчанки, як Марія,– пенделя під зад: ауфвідерзейн!” (А.Морговський). Копняком у підспинок криком а ля підсвинок іде війна (В.Цибулько). Тільки  впертий Кожух, який усі справи в своєму житті доводив до завершення, обережно розгорнув вже абсолютно тверезого панка і могутнім копняком надав йому такого прискорення, що він за годину міг звітуватися в Кремлі про стан справ в Чехословацькій Республіці (Дмитро Білий). Свою акцію вони назвали по-народному: «Побачиш Табачника — дай йому підсрачника» (Василь Неїжмак). Східні методики у його викладі несли в собі не лише тамтешню фізкультуру та копняк-до, але ще й їхню філософію, але щедро припудрену місцевим пилком (Василь Триндюк). — Будяк пішов! Тримай шпору для Телефоніста! – командував старшина й спасибі, що не давав пенделя під зад, як те заведено в парашутних інструкторів (Антон Санченко). Я зітхаю, ох, як кортить дати їй чарівного пенделя, навіть Заратустра на моєму боці, дякую, друзяко! Хто сказав, що порядні люди завжди мусять бути чемними? Хто сказав, що всі мусять бути порядними людьми? (Л.Денисенко). — Добро п’яниці крапля,— сказав Санчо,— хоч тепер поговорю, бо що далі буде, Бог святий знає; маючи дозвіл, спитаю першим словом у вашої милості — чого се ви так розпинались за ту королеву Мудасіму, чи як там її? Хіба вам не однаково, чи гуляла вона з Лисопетом, чи ні? Ви їм не суддя, і щоб ви були тоді змовчали, той навіжений провадив би своє оповідання і нам би не довелося скуштувати ні каміння того, ні носаків, ні потилишників (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Здогадавшись про все, я сів у шарабан і звелів дядечкові Неду їхати до найближчої алеї. Там я вийняв свиню з мішка, поставив її на землю рилом уперед, старанно прицілився і дав їй такого копняка, що вона вилетіла з другого кінця алеї на двадцять футів попереду від свого вереску (М.Тупайло, перекл. О.Генрі). Добряче копнув металевий стовп, на якому тримається знак. Не те щоб стовп хитався абощо, але завжди краще перевірити. Уве з тих людей, які перевіряють стан речей, даючи їм доброго копняка (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Деколи рішучий крок вперед — результат доброго копняка ззаду]. Обговорення статті
Принимать, принять –
1) (включать в состав) приймати, прийняти;
2) (матем., техн.) (приобретать) набувати, набути, брати і набирати, набрати;
3) (матем., наук.) (условно допускать) брати, узяти;
4) (наук.) уживати, ужити:
• дело, разговор принимает, дело приняло, разговор принял другой, хороший, дурной оборот – діло, розмова повертає, діло повернуло, розмова повернула на інше, на добре, на лихе;
душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого, з душі верне що;
• за кого вы меня принимаете? – за кого ви мене маєте?;
• не примите это в обиду – не сприйміть це як образу (за образу);
• принимать за единицу – брати (узяти) за одиницю;
• примем эту величину за единицу – приймімо, що ця величина – одиниця; домовимося (вважаймо), що ця величина буде за одиницю;
• принимать белое за чёрное – брати (мати, уважати) біле за чорне;
• принимать значение – приймати (набувати) значення;
• принимать кого за кого – вважати, мати, визнавати кого за кого;
• принимать, принять (близко) к сердцу что – брати, узяти (близько, дуже) до серця що;
• принимать, принять кого в долю – приймати, прийняти за спільника (до спілки, в спілку) кого;
• принимать, принять во внимание что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; враховувати що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати на увазі; оглядатися на що;
• принимать, принять вправо, влево – брати, взяти праворуч, ліворуч;
• принимать, принять всерьёз что – брати, узяти (сприймати, сприйняти) серйозно (поважно, іноді навсправжки) що;
• принимать, принять в соображение, в расчёт что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; зважати, зважити (уважати, уважити) на що; (иногда) ураховувати, урахувати що; (устар.) брати, узяти до рахуби що;
• принимать, принять в шутку что –  брати, узяти (уважати, уважити) що за жарт; сприймати, сприйняти як жарт що;
• принимать, принять что за чистую монету – брати, узяти (сприймати, сприйняти) що за ширу правду (за щире золото, за чисту монету); сприймати, сприйняти що за ширу правду;
• принимать, принять к сведению что – брати, узяти до відома що;
• принимать, принять лекарство – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки;
• принимать, принять направление – набирати, набрати напряму (иногда напрямку);
• принимать, принять на свой счёт что (перен.) – обрати, узяти на свій карб (на себе) що; прикладати, прикласти до себе що;
• принимать, принять предложение чьё – давати, дати згоду на шлюб (на одруження) кому;
• принимать, принять сторону чью – ставати, стати на чий бік (на чию сторону); тягти, потягти (руку, руч) за ким, за кого;
• принимать, принять участие в ком – турбуватися, потурбуватися за кого, про кого, ким;
• принимать, принять участие в чём – брати, узяти участь у чому;
• принимать, принять форму, вид… – набирати, набрати (прибирати, прибрати, набувати, набути) форми, вигляду…;
• принимать, принять эстафету от кого, у кого – приймати, прийняти естафету від кого, у кого;
• принимать решение – вирішувати, ухвалювати, постановити що, покла́сти, ура́дити, прира́дити (що роби́ти);
• принимать, принять роды – приймати, прийняти пологи (диал.) злоги, (устар.) родиво (родини);
• принята следующая резолюция – ухвалено таку резолюцію;
• принять вид – набрати вигляду, прибрати вигляд;
• принять в штыки кого, что (перен.) – зустріти багнетами кого, що; зустріти вороже (дуже неприязно) кого, що;
• принять за основу что – узяти за основу (як основу) що; (иногда) покласти основою (підвалиною) що;
• принять за правило – взяти за правило;
• принять резолюцию – ухвалити резолюцію;
• принять меры – вжити заходів;
• принимая во внимание – беручи до уваги;
• у меня нет времени принимать (угощать) этих гостей – мені ніколи приймати (пригощати) цих гостей; мені ніколи (нема коли, я не маю коли, не маю часу) з цими гістьми гоститися.
[Треба було проїхати якусь милю битим Уманським шляхом, а потім на перехресті біля корчми взяти праворуч і гін троє проїхати на Вільшану путівцем, попід узліссям (М.Старицький). Село вкотре здивовано подивилося в бік їхньої з Михайлом хати: ніхто Матронки з черевом не видів, ні з ким вона про злоги не радилася, повитухи не кликали, а дитина плаче — аж надвір чути. І як той Михайло приймав пологи? І як пуп сам різав? Чого-чого, а такого незнання сільські молодиці пробачити не могли. Прийшла пора обертати Матронку язиками дужче (М.Матіос). Клайв сів, намацав нічник і винишпорив з-під часопису снодійне, яке зазвичай вважав за краще не вживати (Ольга Смольницька, перекл. І.Мак’юена). — Я боюся, що вона присниться. — Не присниться, якщо заживеш лікареву таблетку (О.Король, перекл. Ґ.Ґріна). Господи, дай мені спокій прийняти те, чого я не можу змінити, дай мені мужність змінити те, що я можу змінити, і дай мені мудрість відрізнити одне від другого (Х.Ф.Ойтінґер). Сприймати бажане за дійсне — це і є секрет щастя]. Обговорення статті
Пьющий – який (що) п’є; питущий, питець, (много) випивака, запивака, (насм.) жлукто, жлуктій, обпивало.
[З Дуськи завжди їдець і питець був так собі,  не дуже. То вона той харч тільки передлубала і вже й наїлася. А з одного гранчака казьонки її вже й розвезло (В.Триндюк). На самому вершечку стояв палац із гарним просторим двором посередині, з одкритими ґанками, залами та покоями, і все то прехороше, одно в одно, стіни обвішані штучним малюванням; округи поляни, сади розкішні та криниці прохолодні; в льохах повнісінько коштовних вин — то вже про завзятих питців, а не про тверезих та скромних дам (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). — Все, що оце сказав славний Санчо,— вирекла дукиня,— то катонівські вислови або принаймні уривки з самого Мікаела Веріно, Florentibus occidit annis, зрештою, висловлюючись його ж таки мовою, можна сказати, що під лихим плащем та добрий питець (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). До повісті ж: у вечір той, В корчму забрівши, наш герой Сів перед вогнищем веселим І пінним утішався елем. Був з ним і Джон, веселий швець, Друг найвірніший і питець; Його наш Тем любив, як брата, І пив із ним у будні й свята (В.Мисик, перекл. Р.Бернса). — То пий і не слухай. — Я п’ю. Сам краще залий пельку пивом, жлукто (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). За кілька хвилин рійко їх приєдналися до двох питців (В.Кузнецова, перекл. Д.Барнза)]. Обговорення статті
Работяга, разг. – роботяга, роботяй, (умен.) роботя́ка, роботя́жечка, (трудяга) трудяга, трудяка, трудар.
[Всього надбав роботяга, та не придбав долі (Т.Шевченко). Роботяга, що не п’є, — така ж рідкість, як кенґуру в наших лісах (В.Слапчук). Принишкнувши, руку поклала йому на плече, пальці, міцні пальці трудяги, чіпко стиснула… (Г.Колесник). Повертаючись після обіду в столовці, я сів у тритонку в кабіну до шофера Н…Це був справжній трудяка (О.Довженко). — Ти, я бачу, не любиш городян, а даремно. Це прекрасні, хороші люди, великі трударі! (Григорій Тютюнник). Мене затоплювало невиразне бажання покохатися з Моллі, але я не мав уже сили. Молі добре розуміла, як виснажує виробництво, бо вже звикла до роботяг (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. Обговорення статті
Сияющий – що (який) сяє, осяйний, сяйний, сяйливий:
• сияющая красота – осяйна краса (касательно человека, ещё) врода;
• сияющий взгляд – сяйний погляд.
[В оксамиті небес потоки сяйних зір Нас заколисують (М.Зеров). Навіть красуні тут були ненадійними — всі як одна стандартні, в однаковому імпортному одязі й із однаково палкими або осяйними очима, де не було й проблиску тепла (Л.Кононович). Театр абсурду, вакханалія брехні — й осяйна деталь-символ: Лук’янівську тюрму прикрашає Червона Зірка (М.Коцюбинська). І вона сміялася до сліз у його обімах, сміялася з осяйними очима, неспроможна спинитись (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так він лежав і думав, згорнувши на грудях руки й дивлячись на осяйні зірки (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Тоді знову сів і глянув на воду збудженим, сяйним поглядом (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґа). Немов сірник доторкнутий вогнем, що, не спахнувши, язичками грає, — отак і в колі перед глядачем, палка, порвиста, осяйна лицем, вона свій кружний танець починає (М.Бажан, перекл. Р.М.Рільке]. Обговорення статті
Состав –
1) (совокупность частей, людей) склад;
2) (соединение) сполука, (вещество) речовина, (смесь) суміш;
3) (поезда) ва́лка, (поезд) поїзд, по́тяг:
• вводить, ввести в состав кого – уводити, увести до складу кого;
• весь состав членов – цілий склад членів;
• в полном составе – в повному (в цілому) складі;
• входить в состав чего – входити до складу чого, належати до чого;
• изготовить химический состав – виготовити хімічну сполуку;
• командный состав – командний склад;
• личный состав – особовий, персональний склад;
• наличный состав – дійсний склад;
• наличный состав (служащих) – дійсний склад (службовців), наявне число (службовців);
• по [своему] составу – за [своїм] складом; щодо [свого] складу;
• по составу – складом;
• руководящий состав – керівний склад;
• состав исполнителей – склад виконавців;
• состав преступления – склад злочину;
• состав суда – склад суду.
[З вагона раптом випав чорний пакунок, прокотився ярдів із двадцять, оточений хмарою куряви, тоді звівся й заходився випльовувати вугілля та вигуки. Я вглядів, що то був кругловидий молодий хлопець, вбраний певніше для пульманівського вагону, ніж для вантажної валки (М.Рябова, перекл. О.Генрі). Уот сів спиною до локомотива, який здригнувся і, попихкаючи, потягнув зі станції довгу валку вагонів (В.Діброва, перекл. С.Бекета)].
 Обговорення статті
Стремительный – навальний, напористий; (быстрый) швидкий, бистрий, прудкий, шпаркий, невпинний, (бурный) бурхливий; (порывистый) рвучкий, поривчастий, поривний; (крутой, вертикальный) стрімкий, стрімливий, стрімголовий; (молниеносный) блискавичний:
• стремительная атака – навальна атака;
• стремительная река – швидка (бистра, шибка́) ріка;
• стремительный бег времени – невпинний біг часу;
• стремительный ветер – рвучкий (поривчатий, поривчастий, поривний) вітер;
• стремительный рост инфляции – стрімке зростання інфляції;
• стремительный рост промышленности – швидкий (бурхливий) розвиток промисловості;
• стремительный удар – блискавичний удар.
[Удосвіта Кондров швиденько вийшов, Того нового воєводу кинув, Сів на коня невпинного, прудкого Та й полинув (А.Кримський). Сонце сліпуче било в очі, виринаючи з-за далеких сизих гребенястих пасом. Розмальовувало стрімке бескеття і всю панораму різноманітними фарбами, як геніальний маляр (І.Багряний). Власне, ніякої річки там і не було, ще так лишень, річечка чи джерело. Але мальовниче. Падала та річечка стрімким водоспадом серед надзвичайних у своїй первісній красі урвищ і шуміла-шуміла (І.Багряний). Навальний вітер рве полу накидки, — Ні затишку, ні проблиску ніде (М.Бажан). Жертви навального плину, оце збагніть: часу хода — лиш мить непроминального. Що приспішалося, вигине і мине нам відкривається стале одне (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Глянь на полум’я: стрімко злітаючи вгору, воно не може ні прослатися, ні пригнутись, ані перепочити. У такому ж постійному русі й наш дух: що більше в ньому запалу, то жвавіший, завзятіший його стрімливий злет (А.Содомора, перекл. Сенеки). Минають дні я один Любов тече мов вода стрімлива Любов тече Як життя ліниве І як сподівання глумливе (Павло Матюща, перекл. Ґ.Аполінера)]. Обговорення статті
Угроза – загро́за; погро́за, грізьба (грозьба), по́хвалка, на́хвалка, по́страх, по́страшка, похваля́ння, нахваля́ння:
• под угрозой чего – загрожений чим, під загрозою чого;
• под угрозой что, кто – загрожений хто, що;
• пускать, пустить в ход угрозу – почина́ти (почати, бра́тися, взятися) загро́жувати; загрожувати, загрозити;
• пустые угрозы – пусті (даремні, марні) погрози;
• создавать угрозу – загрожувати; ставити під загрозу;
• с помощью угроз – грізьбою (погрозами); погрожуючи;
• угроза наказания – загроза покарання (кари).
[Він метав, мов скелями, якимись незрозумілими., словами, не то закляттями, не то погрозами (Г.Хоткевич). Чорний патлач у папасі, вигукуючи найстрашніші загрози, сів на коня, оперезав хлопця для певності нагаєм і погнав перед себе, пообіцявши застрелити, як скаженого пса, за першої ж спроби тікати (В.Підмогильний). Він виголошував ці похвалки з таким палом і завзяттям, що превеликого завдав напасникам своїм жаху; з того переляку та ще з намови корчмаревої вони перестали кидатись камінням, а він не боронив їм забрати скалічених та й заходився знов справляти варту свою в незворушному супокої (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А тепер бувай здоров і пам’ятай під загрозою грізної кари, що ти пообіцяв і на чому заприсягнувся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Побачивши корчмар, що рицар поїхав і не розплатився, надумав стягти постояле з Санча Панси, але той сказав, що раз пан не захотів платити, то й він не заплатить, бо, будучи джурою в мандрованого рицаря, мусить тим робом, що й пан його, ходити, тобто, не платити ні шеляга по шинках та заїздах. Господаря взяло за печінки, і він загрозив Санчові, що коли той добром не розплатиться, то хай начувається, бо він свого не подарує. На ті нахвалки Санчо одказав, що буде дотримувати правил рицарського ордену, до якого належить його пан, і нічогісінько не заплатить, хоч би йому за те й жизню довелось наложити, бо не хоче ламати давнього доброго звичаю мандрованого рицарства, не хоче, щоб потомні джури нарікали й жалкували на нього за порушення такого праведного закону (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …погрози — це зброя тих, хто сам перебуває під загрозою (Дж. Бокачо). Вона: «Я приготую тобі поїсти». Він: «Це погроза?»]. Обговорення статті
Усмешка – посмішка, осмішка, осміх, (ещё) усмішка, усміх:
• кривая усмешка – кривий усміх (осміх), крива посмішка;
• легкая усмешка – легенька (легка) усмішка, сміхотинка.
[Осміх блищав на рожевих устах, виразно обведених навкруги (І.Нечуй-Левицький). Я бачу, погляд твій палає від погорди, Усмішка на устах немов змія (Л.Українка). Помітивши, яке враження справила на мене його гостина, він добродушно прикусив у себе на губах осмішку і змовк (С.Васильченко). Шопена вальс… Ну хто не грав його І хто не слухав? На чиїх устах Не виникала усмішка примхлива (М.Рильський). Вона поправила хустину кольору качиної лапи, потягнулась до кочерги, стиснула її в руках і глухо запитала: — Ви прийшли мене гнати на роботу? Біля Маркових вусів ворухнулась задиркувата сміхотинка: — А ти боїшся її, що одразу ж за кочергу вхопилась? (М.Стельмах). Минають фронди і жіронди, минає славне і гучне. Шукайте посмішку Джоконди, вона ніколи не мине (Л.Костенко). Не можу я без посмішки Івана оцю сльотаву зиму пережить. В проваллях ночі, коли Київ спить, а друга десь оббріхують старанно, склепить очей не можу ні на мить, він як зоря проміниться з туману, але мовчить, мовчить, мовчить, мовчить (В.Стус). Санчо знову сів у сідло своє, викликавши усміх на повитому глибоким сумом обличчі Дон Кіхота і додавши дивування дону Дієгові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Хозяин, хозяйка – господар, господарка, господиня, хазяїн, хазяйка, (диал.) ґазда, ґазди́ня; (владелец) власник, власниця, (хозяйчик, уменш.-уничиж.) хазяйчик, (умен.) господарик, господаричок, господаренько, ґаздонька, (ум.-ласк.) господарочка, господинечка, господи́нька, госпо́ся, хазяєчка, ґаздинька, ґаздинечка, ґаздинонька, (мн.) господарі, хазяї, ґазди:
• гостеприимный хозяин – гостинний господар, щирий хазяїн;
• домашняя хозяйка – дома́шня госпо́дарка (господиня), домогосподарка, домогосподиня;
• расчётливый хозяин – ощадливий (ощадний, раху́бний) господар;
• сам себе хозяин – сам собі хазяїн (господар, пан, голова);
• хозяин-барин – (дело хазяйское) діло хазяйське, (частич., вольному воля) вільному воля, (частич., не хочешь — как хочешь) не хочеш — як хочеш; як знаєш;
• хозяин положения (перен.) – господар становища;
• хороший хозяин – добрий (справний) господар (хазяїн, ґазда).
[Гостям сміх, а хазяїну сльози (Номис). Про мою волю роби, як хочеш (Сл. Гр.). Остогидло писарювання мені, оселився дома. Голодний, обірваний, та сам собі пан!.. (А.Тесленко). З одного боку, воно ніби було добре, бо таки що два, то не один… Але з другого боку, один — сам собі голова (Г.Хоткевич). Після цього годилося випити, що вуйки надзвичайно статечно, аби хтось, боронь Боже, не запідозрив, що тут є п’яні, й зробили. Честь, файні ґазди! (В.Кжелянко). — На себе руки наложити ще маєш право. Це діло хазяйське… (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). — Бачиш, госпосю,— одказав Дон Кіхот,— не всі рицарі можуть бути двораками, не всі двораки можуть і мусять бути мандрованими рицарями; всякі люди на світі потрібні (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Равік знов зазирнув до шафи. Праворуч білий м’ятний лікер для того другого, а ліворуч кальвадос для нього, всьому своє місце, як у доброї господині (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). 1. В офіс заходить бикуватий здоровило з ланцюгом на шиї. Зверхньо питає в охоронця: — Де хазяїн? — Хазяїна загубив? Погавкай. 2. Господар: — Вам грибочків покласти? Гість: — Ні, дякую, я гриби тільки збирати люблю. Господар: — Як хочете, можу і по підлозі розкидати … 3. Став ґазда раненько, обійшов худобу, дав їсти птиці. Сів снідати. Тут лунають з радіо сигнали точного часу: «Московское время — 6 часов». — Попросиналися…]. Обговорення статті
Цыпочка, цыпа – ці́понька, ціпочка, ціпа, куріпочка.
[— Ах, ти, моя старенька! моя поганенька, моя малесенька, моя ціпонька, моя милесенька!..— лащиться дядько до тітки, тріпаючи її по щоці рукою (М.Коцюбинський). Голохвостий: — Дави луччі за самих найкращих панночок; ви просто така ціпонька, що аж слина котиться, — вірте! (М.Старицький). Коли кирпатенька куріпочка, дружина Іванового брата, побачила, що я їм фісташки, вона при жінках, зневажливо закопиливши губу, сказала: «При злиднях, та ще й з перцем» (В.Сосюра). — То з ким же це в тебе рандеву, як не з Фітцджеральд? — питаю. Я знов сів біля нього на раковину. — Часом не з отією ціпою Філліс Сміт? (Олекса Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера). Одне слово, з тим йєльським студентиком сиділа шикарна ціпочка. Слухайте, вона була просто чарівна! Та почули б ви їхні балачки! По-перше, обоє були вже трохи під газом. Студентик — той одно мацає її під столом, а сам тим часом розповідає про якогось додика з їхнього гуртожитку, який зжер цілу коробку аспірину й ледве не повідкидав копита. А ціпочка всю дорогу примовляє: «Ой, який жах!.. Не треба, любий… Прошу тебе… Тільки не тут…» Уявляєте — мацає дівчину, а сам тим часом розповідає їй про якогось йолопа, що мало не вкоротив собі віку?! Я від тих двох трохи не гигнув (Олекса Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера)]. Обговорення статті
Щебень – груз, (рус.) ще́бінь, (мелкие камешки) жорства́, рінь.
[У ямі — тихо, порожньо, Джослін бачив усі верстви на стінках. Спочатку — камінь, шестидюймові плити в них під коліньми, далі з цієї кам’яної губи ніби звисав щебінь, скріплений вапняним розчином (Ю.Лісняк, перекл. В.Ґолдінґа). Хлопець був сам на безлюдному морському березі. Сів на прохолодну рінь і дивився на себе начебто збоку, поглядом иншої людини (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)]. Обговорення статті
Близкий –
1) (в пространстве) близький, поблизький, недалекий;
2) (в духовном смысле) бли́зьки́й, бли́жній, ві́рний, схожий, подібний, споріднений:
• бли́зкий свет – бли́гом світ, бли́гий світ, близьки́й світ;
• близкое родство – близька спорідненість, близьке споріднення; близкие отношения  – близькі стосунки (взаємини);
• близок локоть, да не кукусишь –   близько лікоть, та не вкусиш; є в глеку молоку, та голова не слізе;
• более близкий – ближчий;
• слишком близкий – заблизький.
[В близьких селах думали, що в Вербіщі пожежа (І.Нечуй-Левицький). — Ти ж, Христе, раніше порайся та раніше й лягай спати, щоб виспатись на завтра, бо не близький світ тобі йти, — рає їй хазяйка в четвер після обіду (П.Мирний). В близьких хатах ще не світилось (Л.Українка). Не близький світ топтав: Не тільки в Крим ходив, — в Туреччині бував (Л.Глібов). Література. Вона стала йому близькою і найдорожчою з причин, яких він не мав охоти докладно аналізувати, виправдуючи своє захоплення тією поважною підставою, що знати літературу є перша ознака культурної людини (В.Підмогильний). У Григорія аж чорна гора з душі зсунулась. Стало легко і радісно. Біля нього стояли рідні, близькі люди (І.Багряний). Вимріяна і близька донині, Незнайома, але й знана теж, Заховавшись в довгій самотині, Вже мене не кличеш, не зовеш (В.Стус). Ось вона йде у своїй сріблястій сукні, юна й прекрасна, світлий вогник життя, я любив її і коли казав: «Іди до мене», вона приходила, ніщо не стояло між нами, ми могли бути такі близькі, як тільки взагалі можуть бути близькі люди… А проте часом усе якось загадково відступало в тінь, ставало мукою, я не міг вирвати дівчини з сукупності речей, з кола її реального існування, яке було й поза нами, і в нас, яке нав’язувало нам свої закони, свій подих і свою тлінність, сумнівний блиск теперішнього, що невпинно поринає у небуття, хистку іллюзію почуття… ти володієш чимось, щоб втратити (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Одночасно Дон Кіхот провадив перемовини з одним селянином, близьким своїм сусідом; був то чоловік добрий,хоч добра мав, сердега, не гурт, але, як то кажуть, без олії в голові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Санчо подякував йому красненько, поцілував ще раз руку і край кольчуги, підсадив його на Росинанта, а сам сів на осла та й потюпав слідком за паном, що, навіть не попрощавшися з подорожніми дамами і не сказавши більше ні слова, покатав у поблизький лісок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Люди стають щораз ближчими один до одного: світ перенаселений (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Закомпостированный, прокомпостированный – закомпостований, прокомпостований.
[Щодня вона бачить у трамваї людей, схожою на яких сама вона нізащо б не хотіла стати. Вона проорює натовп із прокомпостованими квитками і без них, натовп тих, хто щойно сів, і тих, хто вже готується до виходу, тих, хто нічого не отримав там, звідки їде, і не має на що сподіватися там, куди прямує (Н.Сняданко, перекл. Е.Єлінек). Так, частенько зберігав закомпостований квиток, щоб засвідчити своє алібі на той випадок, коли б мене звинуватили в якомусь убивстві (О.Терех, перекл. Дж.Джойса)].
 Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

МЕ́НЕЕ фраз. не так [менее серьёзно не так серйозно];
тем не менее ще фраз. таки́ [я таки́ скажу́], а проте́... таки́ [а ты тем не менее молчи́ а проте́ ти таки́ мовчи́], та... все одно́ [тем не менее он зашёл та він все одно́ зайшо́в], а от же [тем не менее, засну́л а от же, засну́в], вставн. позати́м, по́при це все;
и тем не менее і таки́ [и тем не менее я сел і я таки́ сів];
но тем не менее та все́ таки́, а втім одна́к [но тем не менее я вы́играл та я все таки́ ви́грав, а втім одна́к я ви́грав], фраз. таки [я таки скажу];
тем не менее – факт! (коли важко повірити) але́ ж ма́єш!
НЕСМОТРЯ́, несмотря на дождь /снег тощо/ дощ не дощ /сніг не сніг тощо/;
несмотря на галиц. без о́гляду на;
несмотря на э́то фраз. все одно́ [несмотря на э́то, я ся́ду все одно́ я ся́ду], фраз. так-таки́ [несмотря на это я сел я так-таки́ сів];;
несмотря ни на что неха́й там що, коротк. по́при все.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бельмо
• Бельма выпучить (уставить) – вилупити (витріщити) баньки; витріщитися. [Тільки виткнувся з дверей, так зараз на мене й витріщивсь, посатанів, аж з виду зблід. Стороженко.]
• Как бельмо в (на) глазу – як більмо на оці; як сіль (у) в оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Сів як більмо на оці. Пр.]
• Торчать, как бельмо на глазу – стриміти, як більмо на оці. [То ви робити не хочете! Та повипирала б я вас за старців, аби ви мого хліба дурно не їли та на очах у мене як більма не стриміли. Барвінок.]
Высоко
• Высоко летишь, низко сядешь – не несися (не літай) високо, бо низько сядеш (упадеш) (бо погано низько падать). Пр. Високо літає, та низько сідає (падає). Пр. Високо летів, та низько сів. Пр. Хто високо літає, той низько сідає. Пр. Як не летіло — та вдарилось! Пр. Не дивись високо, бо запорошиш око. Пр. Хто високо дивиться, той низько впаде. Пр.
Вытягивать
• Вытягивать, вытянуть душу из кого (разг.) – висотувати, висотати душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому.
• Вытягивать, вытянуть жилы из кого, у кого (разг.) – жили тягти, витягти, витягнути (сотати, висотувати, висотати) з кого. [Пан із нас жили тягне, а йому ще хочеться олію видушити. Старицький. Будьмо живі, щоб з наших ворогів повитягало жили. Номис. Витяг ти з мене жили, щастя моє надламав, серце кров’ю облив… Кропивницький. Дванадцять літ сотали жили, дванадцять літ паслися мною… Коцюбинський. Та ж то висотали з мене всі жили. Коцюбинський.]
• Вытянуть кнутом коня (разг.) – оперіщити (оперезати, потягти) батогом (нагаєм) коня. [Оперіщив батогом лошицю, аж вона з копита побігла. Лебединець, перекл. з Реймонта. Сів на коня, оперезав його нагаєм. Яновський.]
Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Голова
• Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр.
• Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову).
• Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.]
• В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше.
• Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.]
• Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.]
• Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.]
• В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.]
• В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.]
• Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому.
• Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого.
• Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.]
• Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.]
• Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.]
• Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.]
• Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися).
• Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.]
• Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.]
• Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.]
• Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.]
• Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого.
• Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.]
• Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр.
• Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати).
• За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр.
• Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.]
• Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.]
• Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.]
• Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.]
• Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.]
• На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати.
• Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому.
• На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.]
• Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.]
• Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.]
• Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр.
• Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту.
• Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.]
• Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова.
• Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр.
• Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр.
• Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову.
• Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий.
• Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе.
• Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.]
• Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.]
• Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.]
• Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр.
• Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр.
• Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості).
• Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.]
• Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.]
• Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.]
• Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.]
• Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.]
• Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.]
• Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан).
• С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр.
• Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.]
• Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.]
• С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.]
• С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.]
• Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.]
• Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр.
• Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр.
• Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.]
• Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.]
• Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр.
• С седой головой – сивоголовий.
• Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що.
• Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.]
• Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене.
• Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.]
• Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.]
• У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.]
• Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.]
• Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр.
• Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.
Конек
• Оседлать своего [любимого] конька, взобраться на своего конька (разг.) – осідлати свого коника; сісти на свого коника. [Ледве розбалакавсь, одразу сів на свого коника. Кримський.]
• У каждого свой конёк – у кожного свій коник; кожний має свого коника.
Край
• Быть на краю могилы, гроба (перен.) – бути одною ногою в труні; стояти над гробом (над ямою); на далекій (на великій) путі бути; на вмерті бути; час не довгий чий; до гробу (до ями, до могили) недалеко кому; не довго вже гуляти по світі кому; (образн.) не довго вже ряст топтати кому; (образн. ірон.) три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто; (істор.) сидіти на санях.
• В чужих краях – на чужині; у чужих краях (сторонах).
• До краёв, с краями, вровень с краями – ущерть (украй); по [самі] вінця.
• Из края в край; от края (и) до края – від краю до краю; з кінця в кінець.
• Конца-краю (края) нет чему; ни конца ни краю (края) нет чему – нема кінця-краю чому; без кінця й краю що.
• Моя хата с краю, ничего не знаю – моя хата скраю — нічого не знаю. Пр. Про мене — нехай вовк траву їсть [у мене]. Пр. Наше діло півняче: проспівав, а там хоч не розвидняйся. Пр. Моє діло мірошницьке: підкрутив та й сів (запусти та й мовчи). Пр. Моє діло теляче: наївся та й у хлів. Пр. І я не я, і хата не моя. Пр.
• На край света, земли (разг.) – на край світу.
• На краю света, земли – на краю світа; край світа.
• Непочатый край чего – непочатий край чого; сила-силенна чого.
• Он был на краю гибели – він мало не загинув.
• Познакомиться с чужими краями – чужих країв побачити; світа побачити.
• По чужим краям – по чужих краях (по світах).
• Течь, литься через край – литися через вінця.
• Хватать, хватить через край (разг.) – перебирати, перебрати міри (міру); (жарт. образн.) передавати куті меду.
• Хлебнуть через край – хильнути через міру; добре хильнути (перехилити); перебрати [через край]; добре закинути в голову.
• Через край (перен.) – через вінця.
• Чужие края – чужина; чужа сторона (чужа країна, чужий край).
Лететь
• Время летит (перен.) – Див. время.
• Летела пташка высоко, а села недалеко – високо летів, а низько сів. Пр. Вороні де не літати, та на сміття сідати. Пр.
• Лететь вниз головой – летіти сторч [головою]; летіти сторчака (сторчма, сторчки); летіти сторчголов (стовбула, вниз головою, коміть головою).
• Лететь кувырком (перен. разг.) – летіти шкереберть.
• Лететь сломя голову – летіти стрімголов (прожогом).
• Лететь стрелой – летіти як (мов) стріла; летіти стрілою.
• Летит как бешеный – летить (жене, женеться) як скажений (як несамовитий, як навіжений); (фам.) жене як дідько вітри.
Пегас
• Седлать, оседлать Пегаса – сідлати, осідлати (кульбачити, окульбачити) Пегаса. [Павло: Уже окульбачив свого Пегаса, сів на кохання? Старицький.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

До, пред. –
1) до [Би́ти до сліз. До сме́рти не забу́ду];
2) к [Піду́ до ба́тька]. Здоро́вкатися до ко́го – здороваться с кем.
• Пи́ти до ко́го – пить за чье здоровье.
• Ви́пив до ньо́го – выпил с ним (за его здоровье). До до́му – к дому.
• Су́кня до ста́ну – платье в талию.
3) в.
• Пішо́в до це́ркви, до ха́ти – пошел в церковь, в избу.
4) на.
• Важки́й до хо́ду – тяжел на ходу.
• Неохо́чий до встава́ння – тяжел на под’ем.
• Ско́рий до розмо́ви – легок на разговоры.
5) для. Пора́да до життя́ – совет для жизни.
• Сло́во до ра́ди – слово для совета.
• Перо́ до пи́сання – перо для письма.
6) с.
• До пані́в – пан, до мужикі́в – мужи́к – с господами господин, с мужиками мужик.
• Говори́ до дити́ни – говори к ребенку, разговаривай с ребенком.
7) за.
• Узя́тися до робо́ти – взяться за работу.
• До нау́ки сів – сел за науку.
• До вподо́би – по вкусу, по нутру.
• До госпо́ди – домой.
• До ґру́нту – до основания.
• До гу́рту – в компанию.
• До ді́ла – а) как следует; б) кстати.
• Ма́ти до ді́ла з ким – иметь с кем дело.
• До заги́ну – до смерти.
• До зго́ди – к согласию! До кра́ю – в пух.
• До лиця́ – к лицу.
• До ми́сли – к мысли, по душе.
• До ноги́ – дотла, дочиста.
• До пуття́, до ла́ду – толком.
• До ре́чи – к слову, кстати.
• До само́го – вплоть.
• До сма́ку – по вкусу, по нутру.
• До сме́рти – на-смерть (биться). До сподо́би – по сердцу, по вкусу.
• До ця́ти – очень подробно, до мелочи.
• До то́го ча́су – дотоле.
• До ще́нту – дотла, дочиста, в пух.
• Аж до ха́ти – до самой избы.
• Аж до ні́куди – до не́льзя.
• Пої́ли до кри́шечки – поели до (последней) крошки.
• Подзю́бали до бу́бочки – поклевали (всё) до зернышка.
Сів, -ву – сев, посев.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Нечем крыть. —
1. Маком сів.
2. Клямка запала.
3. Нема тієї драбинки, щоб до неба долізти.
4. Не утнеш, Каїне, Абля, бо тупая шабля.
5. Оттепер ні до торгу, ні до жінки.
6. Поживився, як пес макогоном.
7. Згоріла хижка, згоріла книжка - нічим ворожить.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ла́ва, -ви, -ві; ла́ви, лав. Сів на ла́ву. Ла́ви на́шого робітни́цтва (а не ля́ви)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бу́дка, -ки, ж.
1) Ум. отъ буда.
2) Кладовая. Екатериносл. у. Як закинем удку в чужу будку, то дивись — коли не кожух, так свиту так і витягнем. Чуб. II. 678.
3) Навѣсъ на столбахъ надъ гончарнымъ горномъ, досчатая крыша котораго раскрывается во время топки въ горнѣ. Вас. 180.
1) Простой экипажъ съ верхомъ. Ой ідуть вози на перевози, а попереду будка. Мет. 55. Богиня сіла в просту будку, на передку сів Купидон: кобила їх везе кривая.... Котл. Ен. V. 34.
5) Костный остовъ спины птицы. Лохв. у.
Ве́рхи, нар. Верхомъ. Наганяє його верхи на коні пан. ЗОЮР. II. 47. Климець сів верхи, пробіг скільки там. Рудч. Ск. I. 69.
Виса́джувати, -джую, -єш, сов. в. ви́садити, -джу, -диш, гл.
1) Высаживать, высадить.
2) Выставлять, выставить, выламывать, выломить. Висадив замкову браму. Стор. МПр. 145.
3) Поднимать, поднять; поднявъ сажать, посадить на что-либо. Висадили того москаля якось наверх (із льоху). О. 1862. І. 32. Висадив його на коня і сам сів. Грин. II. 55. Висадив її на дерево, посадив поміж гіллям. Чуб. II. 158.
Ви́свиснути, -ну, -неш, гл. Свиснуть. А і сів на коня, та і висвиснув. Нп.
Ґала! = Гайда! Сів на коня та й ґала на той плац. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Же́жель, -ля, м. Мѣсто, открытое для вѣтра. Борз. у. І сів же на жежелі. Прилуц. у.
Зака́шлятися, -ляюся, -єшся, гл. Закашляться. Батюшка сів проти неї та й закашлявся. МВ. II. 203.
Згоджа́тися, -джа́юся, -єшся, и зго́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. зго́дитися, -джуся, -дишся, гл.
1) Соглашаться, согласиться. «Сідай з нами!» — І той згодивсь — сів та й полетіли. Рудч. Ск. II. 81. А я хлопець гарний був, до жінки згодився. Чуб. V. 655.
2) Уговариваться, уговориться, условиться.
3) Мириться, помириться, жить въ мирѣ, согласіи. Невістки якось між собою добренько згоджаються, а се в нас рідко бува, щоб мирились. Г. Барв. 410.
4) Пригодиться. Чуб. V. 934. Не плюй у колодязь: згодиться води напиться. Ном. № 4478.
Золотогри́вий, -а, -е. Имѣющій золотую или золотистаго цвѣта гриву. Сів на золотогривого коня... і приїхав до царя. Рудч. Ск. І. 109.
Ка́лко, нар. = Кально. Сів би, та калко. Ном. № 13323.
Кива́ти, -ва́ю, -єш, одн. в. кивну́ти, -вну́, -не́ш, гл.
1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Ном. № 3339. Кива головою, наче кобила в спасівку. Ном. № 2418. Не кивай на мене чорними бровами. Мет. 16.
2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. K. ЧР. 248. Кива́ти дзво́нами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. Гол. Кива́ти п’я́тами. Шляться, шататься. П’ятами киває, бо діла не має. Ном. № 11049.
Клю́кати, -каю, -єш, гл.
1) Клевать. Якіл сів на дуба та й клюка. Мнж. 4.
2) Биться (о пульсѣ). Вже жили не клюкають. Ном. № 8233.
3) Выпивать, пьянствовать. Клюкнули вже з ранку добре. К. ЧР.
Колю́чка, -ки, ж.
1) Шипъ растенія. Колючка залізла в ногу.
2) Колючее растеніе вообще. Бува і чоловік сьому колючці (будякові) пара. Греб. Прийшов у садок, намостив на дереві колючок і сів на їх. Рудч. Ск.
3) мн. Названіе растеній: Echium vulgare L, Tribulus terrestris L, Xanthium spinosum L. ЗЮЗО. I. 141. Будяки, колючки стремлять на просторі та глуха кропива купчиться. МВ. (О. 1862. І. 96).
4) = Колька. П’ять ніч не спала: колючка колола. Константиногр. у. Я стара людина: або ногу підколю, або колючка нападе, то й опізнюся. Г. Барв. 497.
Копирса́ти, -са́ю, -єш, одн. в. копирсну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Ковырять, ковырнуть. Сів на приспі, похилив голову і все щось по піску паличкою копирсає. Кв. Знай копирсає сліпуючи то очіпки, то рушники. Кв.
2) Только с.в. Полетѣть, упасть куда. Пошлю Енея до Плутона, або і сам в ад копирсну. Котл. Ен. VI и Слов.
Криж, -жа, м.
1) Крестъ. Ой виступала Матір Божая, на крижеві стала. Чуб. І. 161. Кри́жем. Крестообразно. Церква збудована крижем. Лубен. у. То простягнеться крижем, то кулаком в груди себе стосує. Стор. Кри́жем па́дати, кри́жем упада́ти. Падать какъ пластъ. Його мати старенькая крижем упадає. Макс. Оксана в двері: «Вбили! вбили!» Та й пада крижем. Шевч. 147.
2) Чаще мн. Кри́жі. Крестецъ, поясница. Взяв дід бабу за крижі та повів по хижі. Чуб. V. 1136. Летів ворон... сів у сірого коня на крижі, з крижа на спину, з спини на гриву. Чуб. Р. 68.
3) Мѣра въ косую сажень. Подольск. г. Ум. Кри́жик. Виходить мі там золотий крижик, а під тим крижом сам милий Господь. Гол. II. 7.
Кряк, -ка́, м.
1) = Крак. Вх. Лем. 429.
2) Порода водной птицы. Полети ж ти, галко, де мій рідний батько, полети ж ти, кряче, де матюнка плаче. Чуб. V. 465. Ум. Крячо́к. Летить крячок на той бочок, да й сів на тичині. Мет. 463.
Ку́па, -пи, ж.
1) Куча, груда. Кров’ю вона (воля) умивалась, а спала на купах, на козацьких вольних трупах. Шевч. 214. Турки що тріски валяються купами, а деякі поранені ходять. ЗОЮР. І. 219.
2) Толпа, сборище, скопленіе. Йшли молодиці з малими дітьми на руках, а коло їх купами бігли невеличкі дівчата. Левиц. І. 9. Простували козаки невеличкими купами до Лубень. Стор. МПр. 60.
3) Группа. Заросль до шмиги розставлена купами. Стор. МПр. 66.
4) = Купина́. Хай тебе візьмуть ті, що купами трусять (т. е. черти). Ном. № 3750.
5) До ку́пи. Въ одно мѣсто. Усе військо своє до купи у громаду скликають. Макс. Збився народ до купи і наставляли сотників і тисяцьких. Стор. МПр. 60. У ку́пу. Вмѣстѣ. У купу скласти. У-ку́пі. См. Укупі. Ум. Ку́пка, ку́понька, ку́почка. Треба понасипати по купці жита. Чуб. І. 101. Хотів заздалегідь пристати до невеличкої купки вірних. К. ЧР. 337. Летів сивий голубонько та сів собі на купці. Лукаш. Жито половіє, а в житі купка льону голубо цвіте. МВ. І. 14. Чужі матері гуляють купочками. Мил. 193. Листи... перечитавши, у купочку склавши. Мет. 25.
Кучугу́ра, -ри, ж.
1) Холмъ. Дорога то спускалась у байраки, то обходила кудлаті кучугури. К. ЧР. 91. Употребл. во мн. ч. обозначаетъ холмистую мѣстность. На таких кучугурах сів, що ніхто не зайде, не заїде. ЗОЮР. І. 108.
2) Куча. Яка кучугура з’їдів, — хоч би на топливо брали. Полт. г. Кучугура й три оберемки (багато). Ном. № 7687.
Ли́стя, -тя, с. соб.
1) Листья растеній, листва. З верби листя опадає. Чуб. III. 205. Шелестить пожовкле листя по діброві. Шевч. 195.
2) Письма. Гей сів Сава кінець стола, дрібне листе пише. Гол. І. 19. Ум. Ли́стячко. У городі бузина, на їй листячко. Чуб. V. 176.
Мент, -ту, м. Мигъ. У-мент. Вмигъ. Сів на хазяйського коня, в-мент придув із горілкою. Драг. В один мент одно за ’дним переміняється. Г. Барв. 466.
На, пред.
1) Съ винительнымъ падежемъ: а) Указываетъ на предметъ, къ которому направляется движеніе: на, въ. Ой я з роду чумакую, на гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. І. Заплакала Морозиха, ідучи на місто. Грин. III. 588. Роспитаю шлях на Московщину. Шевч. 78. Ой полети, галко, ой полети, чорна, на Дін риби їсти. Нп. Визволь, Господи, всіх бідних невольників з тяжкої неволі турецької... На тихі води, на ясні зорі, на простії дороги, на руський беріг, на край веселий, меж мир хрещений. Пішов на низ. Повернувся на схід сонця. б) Указываетъ распространеніе по извѣстному пространству: на, въ, по. Стала слава на все село, стали й поговори та про тую дівчиноньку, що чорнії брови. Нп. На всю Україну голосна була його слава. в) Указываетъ предметъ, на который обращено дѣйствіе: на. Прийшов чужоземець, татарин, і ото вже на Вишгород б’є. ЗОЮР. І. 3. З одним Богом на сто ворог. Ном. № 12. На слуги свої, на турки-яничари зо-зла гукає. АД. І. 89. Ой важу, важу на ту дівчину вражу. Нп. Тоді царь сказав на того чоловіка: іди сюди! Грин. І. 175. Напосівся на мене, щоб дав йому грошей. Пам’ята́ти (забу́тися) на ко́го, на що́. Помнить (забыть) о комъ, о чемъ. А ти на мене забулася. Г. Барв. 529. Пита́ти на що́. Спрашивать о чемъ. На здоров’я тебе, брате, буду питати. ЗОЮР. І. 26. Наляга́ти на но́гу. Хромать. Желех. Жда́ти на ко́го. Ждать кого. Час не жде на нас. Св. Л. 295. Ві́рити на ко́го, на́ що. Довѣрять кому, вѣрить чему. Ой вірь же ти, дівко молода, на козацьке слово. Нп. На його пан вірив... як на рідного батька. Грин. І. 92. г) Указываетъ предметъ, для котораго что-либо сдѣлано или дѣлается въ смыслѣ для: На мірошника вода робить. Посл. Тут на вовків привілля: ліс великий та густий, та яри. Волч. у. Мішок на жито. Як на ме́не. По моему мнѣнію. Як на мене, то се дурниця. Если бы это со мной, если бы такъ мнѣ. Як на мене, то я б його й вигнав за се. д) Указываетъ цѣль дѣйствія: на, въ, для. Раз у-осени пан поїхав на лови. Рудч. Ск. II. 75. Людей на панщину женуть. На заріз людей ведуть. АД. І. 75. Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував: на те бо вийшов я. Єв. Мр. І. 38. На те й мати родила, щоб дівчина любила хорошого челядина. Рудч. Чп. 184. А Бог людям на науку поставив їх в полі. Шевч. 474. Треба ж, голубко, її на розум навчити: се дурні голови. МВ. (О. 1862. III. 38). На лихо вчити. На попи вчитися. Рушило Півпівника в дорогу, стрепенуло крилцем і трейчи заспівало на знак свого одходу. К. (О. 1861. IV. 40). Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю, на признаку давайте. АД. І. 115. На пожи́ток. Ha пользу, въ пользу. Желех. е) Указываетъ орудіе или средство дѣйствія: на, о, объ. Дай заграю я на дудку, а то давно вже грав. Драг. 341. Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде. Посл. Проміняв на личко ремінець. Посл. Присягати на Євангеліє. Желех. А третій брат, менший, піша пішаниця, за кінними братами уганяє і на біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває. АД. І. 107. Бачив чорта на свої власні очі, — отсе як вас бачу. МВ. (КС. 1902. X. 141). ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ: на, по. На но́гу криви́й. Хромой. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662. На красу́ (вро́ду) га́рний. Красивый. Ти, козаче молоденький, ни вроду прекрасний. Грин. III. 175. На масть рудий. Така ж тиха, така й мова, тільки на брівоньки чорноброва, а на личенько ще й білійша, тільки на словечко не вірнійша. Лавр. 39. Були (шовковиці) всякі: і червоні, і білі на ягідки. О. 1862. V. 98. Рости, рости ти, черемхо... тонка, тонка та висока і на лист широка. Грин. III. 199. Був священник на ім’я Захарія. Єв. Л. І. 5. Єсть у Київі чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожем’яка. ЗОЮР. II. 28.
3) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: на, въ. Кричати на ввесь рот. Желех. На смерть порубав. Желех. На превелику силу зробив. Желех. Діждавшися другого дня, баба на тще серце так і рушила до пошти. Г. Барв. 497. и) Указываетъ то, во что измѣняется предметъ: на, въ. Порубали козаченька на мілку дробину. Нп. Побив на мотлох. Желех. Помололи пшеницю на борошно. і) Указываетъ моментъ, въ который совершается дѣйствіе, или продолжительность времени: на, въ. На Великдень, на соломі проти сонця, діти грались собі крашанками. Шевч. 461. На той час він був дома. Хоч би на ранок сніг перестав. На Пе́тра. Въ день св. Петра. А як прийде нудьга в гості та й на ніч засяде. Шевч. 446. На рік пішов з дому. На Дону по два карбованці, мовляв, косареві на день. Г. Барв. 438. к) Указываетъ количество или мѣру: на. На три карбованці купив. Круг містечка Берестечка на чотирі милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили. Шевч. 491. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном. № 513.
2) Съ мѣстнымъ падежемъ: а) Указываетъ мѣсто, на которомъ или близъ котораго что-нибудь находится или происходить: на, въ. І в хаті не чуть, і на дворі не видно. МВ. II. 8. Ой на горі та женці жнуть. Закр. І. 65. Стоїть той дід на воротях із кийком. Рудч. Ск. І. 43. І на місті була, і горілку пила. Нп. На сонці полотно сушили. Багацько у його добра... на видноці і під замками. Греб. 317. На рушнику́ ста́ти. Обвѣнчаться. Та поможи, Боже, на рушнику стати, — тоді не розлучить ні батько, ні мати. Нп. б) То, что имѣетъ значеніе по отношенію къ предметамъ въ пространствѣ, переносится на лица, дѣйствія и состояніи: на, въ. На обіді в його був. Він уже на підпитку. Васюринський козарлюга на меду гуляє. О. 1862. X. Скажи мені, моя мила, що маєш на мислі? Нп. А в мене не те на думці. Г. Барв. 211. Я не була з вами на розмові. Каменец. у. в) Указываетъ время, въ теченіе котораго что-либо происходить: на, въ, при. На тім тиждні се було. На весні́. Весною. А на третю нічку вийшла на зорі. Грин. III. На днях ходи́ти. Быть въ послѣднихъ дняхъ беременности. КС. 1883. II. 394. На смерті побивавсь цілу ніч. Черк. у. г) Указываетъ орудіе или средство, при помощи котораго что-нибудь происходитъ: на. Прийшов пан Палій додому да й сів у наміті, на бандурці виграває: «Лихо жити в світі». ЗОЮР. І. 190. Покайтеся, христіяне, на мені, як матері, не шанувати. Грин. І. 84. д) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: въ. Чим вони не люде? І добрі, й заможні, усі їх на повазі мають. МВ. II. 111. На перешкоді вона йому стала. Йому вже й мухи на заваді. Посл. е) Указываетъ причины или основаніе дѣйствія: на, изъ-за. Маючи надію на твоїм слові. Не треба ся на дівчат бити. ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ, — не переводится; по-русски въ этомъ случаѣ ставится творительный падежъ: Моя мила миленька, на личеньку біленька. Нп. Придавлено його й примучено на тілі, ослаблено його й скалічено на дусі. К. ХП. 130.
Навпро́ти́, нар.
1) Противъ, напротивъ. Ісус сів навпроти скарбони. Св. Мр. XII. 41.
2) Навпро́ти но́чі. Предъ наступленіемъ ночи.
3) Навпро́ти ї́хати, йти. Ѣхать, идти на встрѣчу. Іде навпроти його чоловік конячкою. Рудч. Ск. І. 90. Іде дорогою, коли йде чоловік навпроти його. Рудч. Ск. І. 89.
Облама́ти, -ма́ю, -єш, гл. Обломить. Як сів комар на маковці, ввесь мак обламав. Чуб. III. 173.
Огріба́тися, -ба́юся, -єшся, сов. в. огребти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. = Обгрібатися, обгребтися. Сів на човен, сів на човен, а весельцем огрібатись. Чуб. V. 163.
Окорени́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Укорениться, пустить корни. Переносно: крѣпко усѣсться. О, вже сів, окоренився! А не пора до дому? Константиногр. у.
Охо́та, -ти, ж. Охота, желаніе, удовольствіе. І до діла не я, до роботи не я, — з хлопцями погулять — то ж охота моя. Грин. III. 356. Як попоробиш до поту, то й їстимеш в охоту. Посл. Волч. у.
2) Охота. Взяв його (хорта) з собою да й пішов на охоту. Рудч.
3) Охотничьи собаки. Сів на коня, забрав свою охоту і поїхав. Рудч. Ск. І. 123.
4) Охо́тою. Добровольно. Охотою пішов у москалі. Ум. Охо́тонька.
Передо́к, -дка́, м.
1) Ум. отъ пе́ред.
2) Передняя часть телѣги. Рудч. ЧП. 250.
3) Облучекъ, козлы. Богиня сіла в просту будку, на передку сів Купидон. Котл. Ен.
Пиря́ти, -ря́ю, -єш, гл. Ѣздить, сильно гоня лошадь. Побачив же він (мертв’як) мою коняку, як сів на неї, — вже він нею пиряв-пиряв, пиряв-пиряв, аж як став, так вона і репнула. Мнж. 131.
Підкру́чувати, -чую, -єш, сов. в. підкрути́ти, -чу́, -тиш, гл. Подкручивать, подкрутить. Наше діло мірошницьке: підкрутив та й сів. Ном. № 3114.
Підліта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. підлеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл.
1) Подлетать, подлетѣть. Підлетіла ластівонька до свого гнізда.
2) Подниматься, подняться въ воздухъ. Знявся орел і високо-високо вгору підлетів. До сонця а ні підійти, а ні підлетіти не можна. Ком. І. 18.
3) Пролетать, пролетѣть немного. Стали ловить ятлика; от-от піймають, а він і підлетить трошки. Грин. І. 146. Як тобі, да тетірко, по пожару да не кілко? Де пожар погорить, — крильцями підлечу; де травиця полягла, — ніжками підбіжу. Мет. 221.
4) Съ отрицаніемъ с. в.: быть не въ состояніи летѣть. Уже й не підлетить сокіл, знемігся, сів.
Повожа́тий, -того, м. = Поводарь. Ішов кобзарь до Київа та сів спочивати: торбинками обвішаний його повожатий. Шевч. 89.
Покоти́ти, -кочу́, -тиш, гл.
1) Покатить. Покотив бублик — кіт ухопить. Г. Барв. 37. Вона його за ворота собаками випровадила, а по його сліду каменем покотила. Мет. 115. І гори́ покоти́в би. И горя мало. Мнж. 169.
2) Покатить, поѣхать, ринуться. На хмарі в Пафос покотила. Котл. Ен. V. 26. Сів на повозку і покотив у місто. Левиц. І. 446. Як та туча, куди луча, так і покотили. КС. 1882. IV. 171. Пішло пожарище гулять степом: геть покотить і дим, і полум’я. Греб. 400. О водѣ: хлынуть. Маленька річечка, що так тихенько йшла, заклекотіла, заревла і через греблю покотила. Греб. 384. См. Покочувати.
Полеті́ти, -лечу́, -ти́ш, гл. Полетѣть. Полетів голуб та й сів у житі. Мет. 107.
Поля́на, -ни, ж. = Полявина. Зміев. у. Од сих печер полою розляглась чимала поляна, оточена лісом і густою зарослею чагарника. Стор. МПр. 128. Вийшов на чистий пляць, на поляну, сів на оддишку. Чуб. II. 594. Ум. Поля́нка, поля́ночка. Чуб. V. 477.
Помости́ти, -мощу́, -стиш, гл.
1) Вымостить, настлать. Ми мости помостимо та й підемо гулять. Чуб.
2) Наложить, настлать. Прийшов у садок, помостив на деревині колючок і сів на їх. Рудч. Ск. І. 153.
3) Свить (гнѣздо). Не мости гніздечка й у лужечку, помости гніздечко й у садочку. Чуб. V. 850.
Попува́ння, -ня, с. Священствованіе, бытіе попомъ. Сів на попування в Солодьках. Св. Л. 290.
Послуха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. послу́хати, -хаю, -єш, гл.
1) Слушаться, послушаться. Ми в добрих людей віку доживемо, будемо їх послухати, щоб і їм було добре від нас. Г. Барв. 435. Козак дівку підмовляє: «Їдь із нами, дівча, з нами, з молодими козаками». А дівчина послухала, з козаками поїхала. Чуб. V. 353.
2) Только сов. в. Послушать. Послухавши псалтиря, що дяк усе читав, Наум сів біля своєї старої. Кв.
Посува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. посу́нути, -ну, -неш, гл.
1) Подвигать, подвинуть. Посувай колоду далі. Харьк. Посунувши хліб, що завсегда лежить на столі, к покутю, сів на лавку. Кв.
2) Идти, пойти, отправляться, отправиться. Кобиляча голова посунули з хати. Чуб. II. 66. Насуне бриль на лоб, так собі й посуне з хати. О. 1861. X. 28. Готово! парус роспустили, посунули по синій хвилі. Шевч. 441.
Потебня́, -ні́, ж. Кожаная лопасть съ каждаго бока сѣдла. Потеб. IV. 14. Ум. Потебе́нька. Мнж. 190. Як сів на коня та вдарив в потебеньку, та поїхав поманеньку. Ном. № 14211. Сап’янці із Торжка новенькі, мальовані потебеньки. Котл. Ен. VI. 56.
Приду́ти, -ду́ю, -єш, гл. Прибѣжать, пріѣхать быстро. Сів на хазяйського коня, в мент придув з горілкою. Драг. 253.
Прикипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. прикипі́ти, -плю́, -пи́ш, гл.
1) Прикипать, прикипѣть.
2) Прилипать, прилипнуть. А в дівчини Гапки смолянії лавки: як сів, — прикипів і вечерять не схотів. ХС. II. 196.
3) Примерзать, примерзнуть. Будуть твої білі ноги до морозу прикипати. Чуб. V. 603. Поти ловив вовчик рибу, поки хвіст так і прикипів в ополонці. Рудч. Ск. II. 8.
4) Оцѣпенѣвать, оцѣпенѣть, остаться неподвижнымъ. Так і прикипів на місці. МВ. І. 101. Я так і прикипів до землі.
Притомля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. притоми́тися, -млю́ся, -мишся, гл. Утомляться, утомиться. Циган пішов на заклад, що буде косить до захід сонця, але, притомившись добре, і почав його благати і репетувати, щоб мерщій заходило. Ном. № 10057. Притомився він і сів собі спочивати. Рудч. Ск. І. 118.
Приу́лок, -лка и -лку, м. Переулокъ. Сів собі на якім там приулку. Федьк.
Репі́жити, -жу, -жиш, гл.
1) Сильно колотить, бить. Сів він на неї (на лошицю) та й давай репіжить тією палицею. Грин. І. 258.
2) = Репігати. Дощ репіжить. Угор.
3) Плакать, рваться. Дитина рипіжала з пів-години. Вх. Зн. 59.
Розм’яку́шити, -шу, -шиш, гл. Расплющить, раздавить. Сів та й розм’якушив квітку. Подольск. г.
Світли́ця, -ці, ж. Въ малорусскихъ хатахъ чистая комната безъ кухонной печи: вообще комната. Чуб. VII. 382. Kolb. I. 61. Вас. 195. Поставлю я світлицю на високій горі. Грин. ІІІ. 10. Дожидайся мене, серденятко моє, гей та до себе в гості, як виросте в тебе у світлиці трава на помості. Мет. 23. Ум. Світли́ночка, світли́чка, світли́ченька, сві́тлонька, сві́тлочка. Чуб. V. 939. ІІІ. 315, 391, Грин. III. 261. Та й сів сокіл на віконечку, та поглядає у світлиночку. Грин. III. 47. Світлички невеличкі, та гарні, чистенькі. МВ. (О. 1862. ІІІ. 53).
Сі́в, -ву, м. Сѣвъ, посѣвъ. Сіє, сіє, сіва не доходить, дівчинонька з обідом приходить. Мет. 28.
Смоляни́й, -а́, -е́.
1) Смоляной, смолистый. А в дівчини Гапки смоляниї лавки: як сів, — прикипів, і вечерять не схотів. ХС. II. 196.
2) Чорный какъ смола. Ой бодай же ти, дівчинонько, того не взрівала, щоб рученька смоляная травиченьку жала. Чуб. V. 1036.
Спи́шна, нар. = Пишно. Ой приїхав щиглик спишна, сів собі в саду на вишні. Чуб. V. 1127.
Спочива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. спочи́ти, -чи́ну, -неш, гл.
1) Спать, почивать, выспаться. Хто по повні випиває, той під тином спочиває. Ном. № 11448.
2) Отдыхать, отдохнуть. Ішов кобзарь до Київа та її сів спочивати. Шевч. Да де я буваю, да де я літаю, — на калині спочиваю. Мет. 153.
Су́дище, -ща, с. Судилище. Пилат сів на судищі. Єв. І. XIX. 13.
Торка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. торкну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Трогать, тронуть, задѣвать, задѣть, толкать, толкнуть. Торкни його, нехай не дрімає. Не гавкайте, собаченьки, я вас не торкаю. Грин. III. 284. Хто торка, тому відчиняють. Шейк.
2) Попивать, выпить. Торкаючи потроху гарну варенуху, кожний росказував про своє перше життя. Стор. М. Пр. 154.
3) Торкай! Трогай! (Приказаніе кучеру). Сим. 57. Сів на бричку: «Торкай!» І тільки закурилось. Св. Л. 169.
Торопле́ний, -а, -е. Оторопѣвшій, ошеломленный, одурѣлый, пугливый. Стояла довго тороплена. Котл. Ен. І. 34. Звірюка до огню підскочив, підскочив, озирнувсь, мов тороплений сів, бо зроду вперше він огонь уздрів. Греб. 385. Насторошать уші тороплені коні. О. 1861. II. 42. Тороплена дитина. Канев. у.
Угина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. угну́тися и увігну́тися, -ну́ся, -нешся, гл. Гнуться, согнуться, вогнуться подъ тяжестью чего. Сів, — вона так і вгнулась (під їм). Рудч. Ск. II. 108. Як положе (на коня руку), — кінь аж угинається. Мнж. 28.
Ца́рство, -ва, с.
1) Царство. Царевич осідлав свого коня, сів з нею і поїхав у своє царство. Рудч. Ск. І. 97.
2) Спасеніе, блаженство, небесное царство. Въ этомъ значеніи, также съ прилаг.: Бо́же, небе́сне ца́рство. Ном. № 6973. Помершим царство, а нам на здоров’я. Ном. № 11607. Хто за віру умірає, той собі царство заробляє. Ном. № 1. Царство небесне їм! (пожеланіе умершимъ). Ном. № 11607. Я такого був пана, що царство небесне та й годі. Ном. № 1242.
3) Титулъ: Величество. Царь.... давай йому загадки загадувать; а цей і каже: «Ніт, підождіть трохи, ваше царство: ви загадуєте загадки, треба й вам загадати». Рудч. Ск. II. 181. Ум. Ца́рствечко. ЗОЮР. II. 32. Я твоє царствечко да коником витопчу. Чуб. ІІІ. 270.
Чо́ртик, -ка, м.
1) Ум. отъ чорт. Чортик сів на лаві. Грин. II. 67.
2) Рыба колюшка, Gasterosteus aculeatus. Браун. 27.
Штахе́ти, -хе́т, ж. Рѣшетка, рѣшетчатая ограда. Перед двором великий пляц, штахетами обгороджений. Св. Л. 31. Кватиря Серединських стояла серед саду, що був одгороджений од княжого тільки невеличкими зелено помальованими штахетами. Левиц. І. 426. Ум. Штахе́тки. Перекинувсь півником, таким червоненьким, та й сів на штахетках перед замками. Рудч. Ск. II. 74.
Яли́на, -ни, ж.
1) Ель. ХС. VII. 435. Рудч. ЧП. 216. Ном. № 10113. Посадили над козаком явір та ялину. Шевч. 32.
2) Ялина́ = Ялинник. Угор. Ум. Яли́нка, яли́нонька. Як врізав дощ! Стояла збоку ялинка, сів я під нею. Драг. 187. Ой злетів пугач на ялиноньку. Рудч. Чп. 143.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

виклада́чка, виклада́чок; ч. виклада́ч
та, хто читає лекції, веде заняття в навчальних закладах. [Як вивчити іспанську мову: викладачка з Чернівців розповіла про мотивацію для студентів. (molbuk.ua, 28.06.2019). Без вагань я сів перед викладачками і подивився їм просто в очі, ніби Кашпіровський. (Любко Дереш «Намір», 2006). Викладачка запитує, що трапилося, він каже, що зашпортався на сходах. (Анатолій Дністровий «Пацики», 2003).]
// ста́рша виклада́чка – та, хто обіймає старшу посаду у вищій школі. [Старша викладачка кафедри журналістики Прикарпатського університету Галина Пристай про проект «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність». (vezha.org, 12.02.2021). Старша викладачка кафедри теоретичної і практичної психології Надія Горошкевич <…>. (lpnu.ua, 05.09.2019).]
// моло́дша виклада́чка – та, хто обіймає молодшу посаду у вищій школі. [«Цієї дискусії не було б, якби вона зламала ногу», – каже Крісті Нордгіельм, молодша викладачка маркетингу в Університеті Джорджтауну. (forbes.ua, 06.06.2021).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 126 – розм.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 407.
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А.Ніковського.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)
воді́йка, воді́йок; ч. воді́й
та, хто водить машину, керує нею. [Велосипедистки та водійки значно менше схильні до образливих жестів і грубої лайки, ніж велосипедисти та водії. (Український тиждень, 2018). Із висоти водійського сидіння його вела поглядом безцеремонна водійка, вже із сигаретою у тонких пальцях (Галина Вдовиченко «Маріупольський процес», 2015). – Усім необхідним вас забезпечать! – сказала водійка і натисла на газ. (Ірен Роздобудько «Ліцей слухняних дружин», 2013). Водійка смиконула електричне гальмо, вагон сів носом на землю, після цього відразу підскочив, і з його вікон із тріском та дзвоном посипалися шибки. (Михайло Булгаков «Майстер і Марґарита», пер. Микола Білорус, 2005). Талона водійка не дала, і Льоня подумав, що їй саме не можна полишити кермо. (Василь Бережний «Тролейбусом до Хрещатика», 1986). Карусь мусів погодитися, що в нього така водійка і що їм обом доведеться мандрувати і дружити в добрі й злі часи. (Софія Парфанович «Карусь і ми», 1966).]
див.: автомобілі́стка, водійчи́ня, шофе́рка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм.
Вільний тлумачний словник, 2018.
Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 85.
дикта́торка, дикта́торок; ч. дикта́тор
1. та, хто має в державі необмежену владу. [Вона, Пенні Гарриґан, правитиме світом, великодушна диктаторка, яка даруватиме заслужене задоволення мільйонам. (Чак Поланік «Чарівна ти», пер. Інна Паненко, 2015). Паукер Анна (А. Рабінсон), комуністична диктаторка Румунії. (Павло Штепа «Мафія і Україна», Львів, 2002).]
2. перен. та, хто ігнорує колегіальність, допускає грубе адміністрування чи поводження з іншими. [Мамашо, по-моєму, ви справжнісінька диктаторка. (ТЕТ «Вікна», 2006). Хоч як дивно, Дударевич одразу ж послухався владного тону цієї диктаторки, пройшов і сів на вказаний йому, безперечно ж, електричний стілець. (Олесь Гончар «Твоя зоря», 1980).]
див.: держа́виця
офіціа́нтка, офіціа́нток, офіція́нтка, офіція́нток; ч. офіціа́нт, офіція́нт
працівниця ресторану, кав’ярні та ін., яка подає відвідувачам страви і напої. [Не встигла офіціянтка прийняти замовлення, як мати відрізала: – Ніякої там булки. (orphancenter.org.ua, 12.04.2021). Після того їй довелося повернутися та працювати офіціанткою паралельно з навчанням – тоді вона зрозуміла, чого вартують гроші. (Версії, 2020). – Так, – погодився Кароль, – вона не виглядає на велику княжну, що працює офіціянткою у дешевому паризькому бістро. (Василь Кожелянко «Срібний павук», 2002). Хіба вона не офіціантка? – трохи здивувався ти. (Юрій Андрухович «Московіада», 1992). Ходімо, друже, в театральну ресторацію, там жінчина сестра працює офіціанткою, то вже щось добудемо. (Григір Тютюнник «День мій суботній», 1980). Івакін гучно покликав офіціянтку. (Роман Андріяшик «Полтва», 1968). Зарослий, похилий, постарілий, сидів і чекав офіціантки. (Роман Іваничук «Край битого шляху», 1962). В цей час офіціянтка прийшла розплачуватися. (Докія Гуменна «Скарга майбутньому», 1949). Він пройшов його, вийшов на веранду й сів поруч нашого столика; не гаючись, він упіймав за руку малу й круглу японку, вдягнену, як усяка офіціантка європейського провінційного ресторану. (Олександр Мар’ямов «Береги дванадцяти вод», 1930).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 533.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 817.
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) – офіціянтка.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Води́льщикъ, води́тель = повода́рь, поводи́рь. повода́тарь, повожа́тий С. З. Л., (старцїв) — старчово́д, міхоно́ша. — Ішов козак до Києва та сїв спочивати. Торбинками обвішаний його повожатий. К. Ш. — Слїпий сьмілїше ходить, як поводатарь водить. н. пр. — Хто йде, їде — не минає: хто бублик, хто гроші, хто старому, а дївчата — шажок міхоноші. К. Ш.
Во́злѣ = біля́, побіля́, ко́ло, край, крій, проз, о́бік, по́бік, о́біч, по́біч, по́взбіч, по́пліч, по́руч. С. З. Л. — У козака жінка — шабля біля боку. н. п. — Сїв коло неї. — Ой сидить мила край віконця, виглядає свого сонця. н. п. — Ой сядь же ти крій віконечка прясти. н. п. — Я поруч тебе не спіткну ся, людської кривди не вбою ся. Як. — Він стояв повзбіч сїєї хати. — На горо́дї коло броду барвінок не сходить. К. Ш.
Вскручи́ниться = зажури́ти ся, засумува́ти, затужити. — Ой сїв, занив, зажурив ся, що без долї вродив ся. н. п.
Гре́бля = 1. гребови́ця. С. З. 2. гре́бка. — Він сїв на стернї, а ми на гребках. 3. гре́бля. — В кінцї греблї шумлять верби, що я насадила. н. п.
Загорева́ть = зажури́ти ся, засумува́ти, засмути́ти ся, затужи́ти, в ту́гу вда́ти ся. — Ой сїв, запив, зажурив ся, що без долї вродив ся. н. п. — Оттак бува засумую, як серце озветь ся. Аф. — Пусти мене, мій пане, до дому, затужила дївчина за мною. н. п.