Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 45 статей
Запропонувати свій переклад для «хозяин»
Шукати «хозяин» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гостеприи́мный – гости́нний, гостелю́бний, гостелюби́вий, гост(е)ли́вий; щи́рий; учти́вий (хлебосольный). [Прийшла́ блага́ючи під госте́любний за́хист (Грінч.)].
• Г-мный хозяин – гости́нний госпо́дар, щи́рий хазя́їн.
Кварти́рный –
1) (жилищный) житлови́й.
• -ный закон – житлови́й зако́н.
• -ный вопрос – житлове́ пита́ння.
• -ный кризис – житлова́ кри́за.
• -ная повинность – житлова́ (стар. стаці́йна) пови́нність;
2) кварти́рний, комі́рний, ме́шка́льний.
• -ный хозяин, -йка – госпо́дар (-ря), господа́рка, господи́ня, хазя́йка (кварти́ри или -рі (дат. п.)).
• -ная плата – пла́та за кварти́ру (за помешкання), комі́рне (-ного).
• -ный налог – кварти́рний, житлови́й (мешка́льний) пода́ток.
Ме́льник – (хозяин или работник) ме́льник, міро́шник, мукоме́л, (только хозяин) млина́р (-ря́); ум.-ласк. ме́льничок (-чка), мельниче́нько. [Ой, ме́льнику, мельниче́ньку, змели́ мені́ пшениче́ньку (Чуб.). Міро́шник мав хоро́ший млин (Гліб.). У млині́ з млинаре́м спав (Гол. III)].
Обзаво́дливый, обзаво́дчивый (хороший хозяин) – хазяїнови́тий, господа́рний, падкови́тий.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Хозяин, хозяйка – господар, господарка, господиня, хазяїн, хазяйка, (диал.) ґазда, ґазди́ня; (владелец) власник, власниця, (хозяйчик, уменш.-уничиж.) хазяйчик, (умен.) господарик, господаричок, господаренько, ґаздонька, (ум.-ласк.) господарочка, господинечка, господи́нька, госпо́ся, хазяєчка, ґаздинька, ґаздинечка, ґаздинонька, (мн.) господарі, хазяї, ґазди:
• гостеприимный хозяин – гостинний господар, щирий хазяїн;
• домашняя хозяйка – дома́шня госпо́дарка (господиня), домогосподарка, домогосподиня;
• расчётливый хозяин – ощадливий (ощадний, раху́бний) господар;
• сам себе хозяин – сам собі хазяїн (господар, пан, голова);
• хозяин-барин – (дело хазяйское) діло хазяйське, (частич., вольному воля) вільному воля, (частич., не хочешь — как хочешь) не хочеш — як хочеш; як знаєш;
• хозяин положения (перен.) – господар становища;
• хороший хозяин – добрий (справний) господар (хазяїн, ґазда).
[Гостям сміх, а хазяїну сльози (Номис). Про мою волю роби, як хочеш (Сл. Гр.). Остогидло писарювання мені, оселився дома. Голодний, обірваний, та сам собі пан!.. (А.Тесленко). З одного боку, воно ніби було добре, бо таки що два, то не один… Але з другого боку, один — сам собі голова (Г.Хоткевич). Після цього годилося випити, що вуйки надзвичайно статечно, аби хтось, боронь Боже, не запідозрив, що тут є п’яні, й зробили. Честь, файні ґазди! (В.Кжелянко). — На себе руки наложити ще маєш право. Це діло хазяйське… (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). — Бачиш, госпосю,— одказав Дон Кіхот,— не всі рицарі можуть бути двораками, не всі двораки можуть і мусять бути мандрованими рицарями; всякі люди на світі потрібні (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Равік знов зазирнув до шафи. Праворуч білий м’ятний лікер для того другого, а ліворуч кальвадос для нього, всьому своє місце, як у доброї господині (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). 1. В офіс заходить бикуватий здоровило з ланцюгом на шиї. Зверхньо питає в охоронця: — Де хазяїн? — Хазяїна загубив? Погавкай. 2. Господар: — Вам грибочків покласти? Гість: — Ні, дякую, я гриби тільки збирати люблю. Господар: — Як хочете, можу і по підлозі розкидати … 3. Став ґазда раненько, обійшов худобу, дав їсти птиці. Сів снідати. Тут лунають з радіо сигнали точного часу: «Московское время — 6 часов». — Попросиналися…]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПОЛОЖЕ́НИЕ (розпорядок) ще пра́вила, (тіла) поста́ва;
вое́нное положе́ние, ще стан обло́ги;
госпо́дствующее положе́ние панівне́ /кома́ндне/ стано́вище;
ша́ткое положе́ние слизьке́ стано́вище;
положе́ние ху́же губерна́торского стил. перероб. святи́й бо́же не помо́же;
в нело́вком положе́нии ні в сих ні в тих;
хозя́ин положе́ния воло́да́р стано́вища;
с положе́нием (в обществе) галиц. на стано́вищі;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Хозяин – господар, -ра, хазяїн, -на.
Домостроитель –
1) (строитель) будівни́к, -ка́, будівни́чий, -ого;
2) (хозяин) доморя́дець, -дця;
-ница –
1) будівни́ця, -ці, будівни́ча, -чої;
2) доморя́дниця.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Хозяин
• Хозяин положения (перен.) – господар становища.
Всяк
• Всяк господин в своём доме – у своєму добрі всяк хазяїн. Пр. На своїм коні як хочеш їдеш. Пр. У своїм болоті й жаба співає. Пр. У своїм гнізді і ворона яструбові очі виклює. Пр. Чия хата, того й правда. Пр. У своїй хаті своя правда. Шевченко.
• Всяк кулик своё болото хвалит – кожний кулик своє болото хвалить. Пр. Усякий кулик до свого болота звик. Пр. Кожний кулик у своєму болоті велик. Пр. Кожна лисиця свій хвостик хвалить. Пр. Кожна птаха своє гніздо хвалить. Пр. Кожна корова своє теля лиже. Пр. Кожна жаба своє болото хвалить. Пр. Кому як болото, а мені так як злото. Пр. Людям як повітка, а мені як квітка. Пр.
• Всяк молодец на свой образец – кожний (усякий) молодець на свій взірець. Пр. Всякий кравець на свій аршин. Пр. Кожний дідько в свою дудку грає. Пр. Хто як знає, так і тачає. Пр. Кожна пташка своєї пісні (свою пісню) співає. Пр. Як півень уміє, так і піє. Пр.
• Всяк петух на своём пепелище хозяин; на своём пепелище и курица скребёт – кожний півень на своїм смітнику пан. Пр. Усякий півень на своєму смітті гордий. Пр. Кожний (усякий) півень смілий на своїм смітті. Пр. Кожний пес на своїм смітті гордий. Пр. Усяка сосна в своєму бору шумить. Пр.
• Всяк по-своему с ума сходит – усяк(е) по-своєму казиться. Пр. Кожен блазень своїм строєм. Пр. Хто хоче — сокоче, а хто хоче — кудкудаче. Пр. Сніп з бородою, а козак з молодою. Пр. Хто до кого, а я до Параски. Пр. Хто з ступою, а я з товкачем. Пр. У всякого Мусія своя затія. Пр.
• Всяк сверчок знай свой шесток – знай, свине, своє лігво. Пр. Знай, козо, своє стійло. Пр. Знай, кобило, де брикати. Пр. Знай, хто роком старший. Пр. Не літай, вороно, в чужії хороми. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Свиня в наритниках — так уже й кінь. Пр. Коли не пиріг, то й не пирожися. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не мішайся. Пр. Коли ти швець, пильнуй свого копила. Пр.
• Всяк своего счастья кузнец – чоловік своєму щастю коваль. Пр. Усяк свого щастя коваль. Пр.
Сам
• Оставаться, остаться самим собой – (за)лишатися, (за)лишитися самим собою.
• Сама себе хозяйка – сама собі господиня. [Сама собі господиня в хаті. Шевченко.]
• Сами с усами – самі з розумом (з головою); самі маємо голову (розум); не в тім’я биті.
• Сам не свой, сама не своя – [Як] не свій, не своя; сам не свій, сама не своя; несамовитий, несамовита.
• Само собой [разумеется] – само собою [зрозуміло]; звичайна (певна) річ; самозрозуміла річ.
• Сам пашет, сам орёт, сам песенки поёт – сам п’ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю. Пр.
• Сам (сама, само, сами) по себе – сам (сама, саме, самі) собі; сам (сама, саме, самі) собою; (іноді) сам (сама, саме, самі) по собі; сам-один (сама-одна, само-одне, самі-одні). [Хай одружується, сам собі живе. Кундзіч, перекл. з Толстого.]
• Сам себе хозяин (господин, голова) – сам собі господар (пан, голова); Чого не люблю, того і в борщ не кришу. Пр. Нікому ні під шапку. Пр.
• Сам смекай, где берег, где край – людей питай, а свій розум май. Пр.
Свой
• Брать, взять своё – брати, узяти своє; досягти, досягати свого; доходити, дійти свого.
• Вносить свой вклад во что – уносити, унести свій вклад (свою вкладку) у що.
• Время покажет своё – час покаже своє; там (тоді) буде видно.
• В своём уме кто – при своєму (своїм) розумі хто; сповна розуму хто.
• Господин (хозяин) своего слова (своему слову) – господар (пан) свого слова (своєму слову).
• Добиваться, достигать своего; настаивать, поставить на своём – добиватися (домагатися), досягати свого; обстоювати своє; наполягати на своєму; стояти на своєму; довести свого.
• Жить своим умом (разумом) – жити своїм розумом.
• На свою голову – на свою голову; на себе; (іноді) собі на клопіт.
• Не видеть дальше своего носа – не бачити далі від свого носа; не бачити [нічого] поза своїм носом.
• Не в своём уме кто – не при своєму (своїм) розумі хто; не сповна розуму хто.
• Не выпускать из своего взгляда кого (устар.) – не спускати з свого ока кого.
• Оставаться, остаться при своих – лишатися, лишитися (зоставатися, зостатися) при своєму (при своїх).
• Оставаться, остаться при своих козырях – лишатися, лишитися з своїми козирями.
• Принимать, принять на свой счёт – брати, узяти на свій карб (на свій рахунок).
• Своими словами (рассказывать, отвечать…) – своїми словами (переповідати, відповідати, відказувати…).
• Свой не свой, на дороге не стой – свій не свій, а мого не руш. Пр.
• Свой своему поневоле брат – свій своєму лиха не мислить. Пр. Свій своєму ока не виколупає. Пр. Добре то кажуть: свій своєму мимоволі брат. Пр.
• Своя ноша не тянет – свій тягар не важить. Пр. Своя вага не важка. Пр.
• С высоты своего величия (смотреть на кого-либо, относиться к кому-либо) – згорда (спишна, звисока); гордовито й зарозуміло.
• Сказать своё слово – сказати своє слово.
• Соваться, сунуться со своим носом куда, во что – сунутися зі своїм носом куди, у що.
• Стоять на своём – стояти на своєму; (образн. розм.) як на пню стати.
• Стоять на [своем] посту – стояти на [своєму] посту; стояти на варті (на чатах, на сторожі); стояти на [своїй] постаті; не кидати [своєї] постаті.
• Умирать, умереть своей, не своей смертью – умирати, умерти (помирати, померти) своєю, не своєю смертю.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Башта́нник –
1) хозяин бакчи;
2) сторож при бакче.
Га́зда – хозяин.
Госпо́дар, -ря –
1) хозяин, большак,
2) владелец;
3) Госпо́дарю! – хозяин, сударь!
Ґа́зда (гал.) – хозяин.
Домо́вий –
1) домашний;
2) домовый.
• Домо́вий госпо́дар – хозяин дома.
• Домо́ве господарюва́ння – домоводство.
3) кустарный.
• Домо́вий ремі́сни́к – кустарь.
Дубови́к, -ка́ – хозяин лодки.
Оббира́ти, обібра́ти –
1) обирать, обобрать;
2) об’едать, об’есть, обгладывать, обглодать;
3) кого, кого на кого, що – избирать, избрать, выбрать;
4) що – снимать, снять, счистить кожуру с чего;
оббира́тися, обира́тися –
1) набираться, набраться, набрать много;
2) в що – набирать, набрать на себя;
3) чим за кого – находиться, найтись, выискаться, заявить себя чем.
• Зві́дки ти за хазя́їна обібра́вся – ты что здесь за хозяин выискался.
• Обібра́вся грибо́м – назвался грибом.
Паноте́ць, -тця́ –
1) отец;
2) священник;
3) хозяин, господин, сударь.
• Пано́тче – (к старшим) отец!
Поєди́нок, -нка – хозяин, имеющий одну пару волов.
Спода́р, -ря́ – государь, господин, хозяин.
Халу́пник, -ка –
1) хозяин, жилец плохонькой избушки;
2) безземельный.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Хозяин, хозяйка – госпо́дар (-ря), господиня, господа́рка, хазяїн (-на), хазяйка; х. малоимущий – незамо́жний госпо́дар, незамо́жник (-ка); хозяйка домашняя – дома́шня госпо́дарка, господиня; хозяйка наемная – на́ймана госпо́дарка.
Лабазник (торговец мукой) – бороше́нник (-ка), борошняник (-ка); (хозяин лабаза) – вла́сник шпихліра́, шпихлі́рник (-ка).

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́тько, -ка, м.
1) Отецъ. Єсть у мене батько і рідная мати. Мет. 94. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Мет. 12. Батько-мати. Родители. Жила я в батька-матері. МВ. II. 33. Не при батькові-матері зросла, живу у чужій сем’ї. МВ. II. 105. Голова́тий ба́тько. Отецъ на свадьбѣ. Маркев. 101, 108. Грин. III. 451, 454. Вечерни́шний батько. Хозяинъ хаты, въ которой бываютъ вечерниці. Грин. І. 285. Брехали твого батька дочки (сини). Ты врешь. По ба́тькові. По отчеству. Уман. у. В ба́тька ла́яти. Бранить, задѣвая бранью отца, напр.: біс твоєму батькові!
2) Употребл. какъ почтительное привѣтствіе пожилому человѣку. Добре єси, мій кобзарю, добре, батьку, робиш. Шевч. Ум. Батьо, батусь, батуньо, батусьо, батенько, батечко, батонько.
Башта́нник, -ка, м.
1) Хозяинъ бакши. Рудч. Ск. II. 11. Старший брат пішов служити до молодого заможного хазяїна баштанника. МВ. ІІІ. 103.
2) Сторожъ при бакшѣ.
3) Баштанни́к. Боръ изъ старыхъ толстыхъ елей. Шух. І. 177. См. Башта 2.
Воскобі́йник, -ка, м. Воскобойникъ, воскобой и хозяинъ воскобойни.
Господа́рь, -ря́, м.
1) Хозяинъ, владѣлецъ, глава въ домѣ. Де господарь не ходить, там нивка не родить. Ном. № 7162. Ой діти ж мої, да біда ж мені з вами, ой да що нема господаря над вами. Чуб. V. 855.
2) Титулъ прежнихъ князей Молдавіи и Валахіи. Оттоді то Василь молдавський, господарь волоський.... до.... кроля польського посилав. АД. II. 101. Ум. Господа́рик, господа́ричок, господа́ренько. Що ж місячик — то господарик, що сонечко — то господинька. Чуб. ІІІ. 461. Ой папочку, господаричку, а в чеській землі королем будеш. Гол. II. 30. Ой нема дома господаренька. Гол. II. 33.
Ґа́зда, -ди, м. Хозяинъ. Желех. Ном. № 10101, 11117. Ум. Ґа́здик, ґа́здонька, ґа́здочка. Гол. ІІІ. 42. Ґаздику, де ти ідеш? Гн. II. 22. Ґаздойко, ту нема нікого? Драг. 309.
Доклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. докла́сти, -ду́, -де́ш, гл.
1) Докладывать, доложить, прилагать, приложить. Доклада́ти праці, доклада́ти рук. Прилагать трудъ, прилагать старанія. Люде, що в науці кохаються, що звикли не тілько очима дивитися, а ще й докладати розумної праці, щоб вияснити собі усе те, на що дивляться. Дещо. 17. Доклада́ти во́за. Отколотить, убить. Ном. № 13185. Солдатъ. Бываетъ и на старуху проруха. Не потачь, хозяинъ: у каждово есть свои блохи. (О женѣ Михайла Чупруна). Михайло. Борони, Боже! як би я свою підстеріг в чім, — тут би їй і доклав воза. Котл. Моск. Чар., явл. X.
2) Прибавлять, прибавить, дополнять, дополнить. Инчий розважає, а инчий тугу докладає. Черк. у. До книжок докладає своє розумне слово.
3) Излагать, изложить обстоятельно, съ доказательствами. (О терпимыхъ отъ поляковъ и евреевъ притѣсненіяхъ). Козаки и мужики у неділю рано, Богу помолившись, листи писали, і в листах добре докладали, і до пана Хмельницького у Полонне посилали. Дума. Начне їй докладать, бо розумна таки й голова була у його. Стор. М. Пр. 153.
4) Доклада́ти кому́. Насмѣхаться надъ кѣмъ. Чує, як сміються з його, чує, як докладають йому. Кв.
Дома́рь, -ря́, м. Хозяинъ, домохозяинъ. Вх. Зн. 5. Шух. І. 217, 218.
Домо́ви́й, -а, -е. Домашній. Домового злодія не встережешся. Ном. № 11096. На домовій раді в гетьмана. К. ЧР. 27. Збували... скот і рухомость домовую. Мкр. Г. 62. Господа́рь домо́вий. Хозяинъ дома. Сидять мужні жони, господарі домові. Рк. Макс. Домо́вий ді́дько. = Домовик.
Дубови́к, -ка́, м.
1) Хозяинъ лодки ду́ба.
2) = Вернидуб. Грин. I. 181.
За́від и заво́д, -во́ду, м.
1) Начало, то, съ чего что-либо началося, завело́ся. Ще й заводу нема, ще й не починали. Ном. № 7801. Нема́ й заво́ду. а) Не было и заведено, и не было никогда. Гребня чорт-ма й заводу, бо не пряла, каже, зроду. Нп. б) Исчезло все, нѣтъ и слѣда. Уже й заводу нема того нічого, що там було.
2) Начало, причина ссоры. Я знаю цей завід між ними. НВолын. у. Знайду собі другу милу, щоб не мала роду, щоб не було, як з тобою, жадного заводу. Чуб. V. 255. Завод зробився з того, що той не хтів платити за горілку. НВолын. у. Не роби заводу: як в грошіх — віддай податок. НВол. у.
3) Заводъ. А мій милий у неволі, у неволі — на роботі, він на сахарнім заводі. Грин. III. 563. Там недалеко рибні заводи запорозькії. ЗОЮР. І. 111.
4) Заведеніе, учрежденіе.
5) Звукъ плача, плачъ. Почулися важкі заводи плачу. Мир. ХРВ. 49. Мирний употребляетъ это слово вообще въ смыслѣ протяжнаго звука. Дикі заводи реву (бугаєвого) розлягались по околиці. Мир. ХРВ. 129. Вітер покривав їх своїми жалісливими заводами. Мир. Пов. І. 118. Вітер доносив до них заводи дзвонів. Мир. ХРВ. 142. На всі за́води крича́ти. Во все горло кричать. Слухайте мене! — на всі заводи, кричав Уласович, — адже я сотник. Кв. II. 94.
6) Домашній праздникъ (крестины, свадьба и т. п.). Який же там завід? — Хрестини. На за́воді був. Підем на за́від. Черк. у.
7) Верхній край плавной сѣти, къ которому привязываются поплавки. Вас. 188.
8) Родъ понятыхъ или экспертовъ, въ количествѣ пяти и болѣе человѣкъ, которыхъ потерпѣвшій убытокъ отъ потравы хозяинъ приглашаетъ (заво́дить за́від) для освидѣтельствованія на мѣстѣ размѣровъ, причиненныхъ убытковъ; за́від можетъ самостоятельно постановить рѣшеніе. Чуб. VI. 79.
9) У за́води. Во весь карьеръ. А брат уже летить у заводи тих двох гостей зострічати. Федьк.
Небіж, -бо́жа́, м.
1) Племянникъ.
2) Бѣднякъ, горемыка. Роби, небоже, то й Бог поможе. Ном. № 69.
3) Часто такъ называетъ старшій лѣтами или положеніемъ младшаго: старикъ — парня, хозяинъ — работника. У Шевченка («Не журюсь я, а не спиться») такъ называетъ женщина влюбленнаго въ нее. Усе світять ті блискучі твої чорні очі, мов говорять тихесенько: «Хоч, небоже, раю?». Шевч.
Паноте́ць, -тця́, м.
1) Отецъ. Подивітеся, паниченьки, які в мене черевиченьки; отсе мені панотець покупив, щоб хороший молодець полюбив. Нп.
2) Священникъ. Панотець глянув на її щире покаяння, звелів Мотрі одвести її у манастир. Стор.
2) Хозяинъ, господинъ, сударь, титулъ старыхъ уважаемыхъ людей. Ум. Пано́тченько. Маркев. 102.
Поєди́нок, -нка, м.
1) Хозяинъ, имѣющій только одну пару воловъ. КС. 1901. III. 14.3.
2) род. пад.: поєди́нку. Поединокъ. Запорожці, скоро було заспорять, зараз на поєдинок на пістолети. ЗОЮР. І. 302. Поганський царь летит вже кілканайцять миль до мене на поєдинок. Драг. 316.
Спода́рь, -ря́, м. Сокращ. господа́рь. Государь, господинъ, хозяинъ. Котл. Ен. 1. 24. Се беззакониє творилось либонь за Деція-царя, чи за Нерона-сподаря. Шевч. Ви, сподарі, не питайте та ковбасу мені дайте. Грин. ІІІ. 36.
У́ста́ и вуста́, уст и вуст, с. мн. Губы, уста. Утри мої смажнії уста, а сахарнії і сам утру. Ном. № 2315. Сей народ устами мене шанує. Св. Мр. VII. 6. У ко́го в рука́х, у того й в уста́х. При потчиваніи гостя напиткомъ отвѣтъ гостя хозяину, означающій желаніе, чтобы хозяинъ выпилъ первый. Ном. № 11603. І кри́хти в уста́х не було́. Ничего не ѣлъ. А я нині і кришечки хліба в устах не мав. Федьк. Золоті́ у те́бе у́ста. Какъ ты хорошо, красиво говоришь. К. Досв. 118. З у́ст ні па́ри. Молчитъ, не говоритъ ни слова. Вона все ходить, з уст ні пари. Шевч. 28. Ум. У́стонока(ки́), у́стка, у́сточка(ки). З чистих усток ’но словенько. Гол. І. 19. Шкода ж моїх красних усток. Гол. І. 294.
Хазя́їн, -на, м. Хозяинъ. Ой хазяїн дома хазяйнує, на білому спати лягає, а безщасний чумак у дорозі всяку муку приймає. Нп. Гостям сміх, а хазяїну сльози. Ном.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Ба́тько, -ка, м. *2) Мн. Батьки́, ків. Родители. Як помер її чоловік, вона знов повернулася до своїх батьків. Крим. Голова́тий ба́тько. Отец на свадьбе. Маркев. 101, 108. Грин. III. 451, 454. Вечерни́шний ба́тько. Хозяин хаты, в которой бывают вечерни́ці. Грин. І. 285. Бреха́ли тво́го ба́тька до́чки (сини́). Ты вреш. По ба́тькові. По отчеству. Уман. у. В ба́тька ла́яти. Бранить, задевая бранъю отца, напр.: біс твоєму батькові!
Досвітча́ний, -а, -е. *Досвітча́ний ба́тько. Хозяин избы, в которой собираются до́світки. Пир. у., Конон.
Кала́нник, -ка, м. *2) Хозяин (в презрительном смысле), лентяй. Франко.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Хозя́инъ = хазя́їн (С. Ш.), госпо́да́р(ь), хазя́й (С. Ш.), ґа́зда (Гал.). — Без хазяїна і двір плаче. н. пр. — Хазяй на всю губу. С. Ш. — Де господарь не ходить, там нивка не родить. н. пр. — Господарь як чирак, де схоче, там і сяде. н. пр. — А господарям — поле орати, а господиням — кросна ткати. н. п. — А ввійшов до хати, став вітати, зачали мі чесні ґазди горівки давати. н. п. Б.

Запропонуйте свій переклад