Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 122 статті
Запропонувати свій переклад для «верба»
Шукати «верба» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ве́рба – верба́, (ум.) верби́чка, (единичное дерево) верби́на.
Ветла́, мн. вё́тлы – верба́, верболі́з (р. -ло́зу), лози́на.
Воспламеня́ться, воспламени́ться – запа́люватися, запали́тися, розпа́люватися, розпали́тися, займа́тися, за(й)ня́тися, розже́врюватися, розже́вритися, розже́вріти; (вспыхивать) спала́хувати, спалахну́ти, спа́хувати, спахну́ти; (только переносно) роз’я́трюватися, роз’ятри́тися. [Вого́нь перекида́ється на ха́ту, соло́м’яна стрі́ха займа́ється (Л. Укр.). Гу́бка запали́лася й почала́ горі́ти. Розже́врилось і розгорі́лось (Котл.). Верба́ ра́птом спала́хує вогне́м. Спа́хує рум’я́нець. Почу́вши хміль, хло́пці роз’ятри́лися: ті́льки-б гуля́ть (Св. Л.)].
Выгнива́ть, вы́гнить – вигнива́ти, ви́гни(с)ти, випріва́ти, ви́пріти; (о дереве) витруха́ти, ви́трухнути, трухля́віти, потрухля́віти, трупі́шати, потрупі́шати, порохня́віти, спорохня́віти, бутля́віти, збутля́віти.
• Вы́гнивший – вигни́лий, випрі́лий, струпіші́лий, трухля́вий, бутля́вий. [Бутля́ва вже верба́].
И́ва, ум. И́вка, И́вушка, бот. Salix alba – бі́ла верба́, бі́ла лоза́, і́ва, ги́ва, ум. верби́ця, верби́чка, верби́ченька, і́вка, ги́вка.
• Плакучая и́ва – плаку́ча верба́.
Иссыха́ть, иссо́хнуть –
1) зсиха́ти, зсо́х(ну)ти, (о мн. позсиха́ти), усиха́ти, усо́х(ну)ти, (о мн. повсиха́ти), висиха́ти, ви́сохти и ви́схнути, посиха́ти, посо́хнути и посхну́ти; см. Высыха́ть. [Верба́ усо́хла, похили́лась (Шевч.). Ой у степу́ на доли́ні трава́ посиха́є (Чуб. V). Я́блуні всі посо́хли (Сл. Ум.). Став ви́сох (Поділля). Були́ річки́ – позсиха́ли (Чуб. V)];
2) (перен. о человеке) висиха́ти, ви́с(о)хнути и ви́сохти, со́хнути, зсо́хнути. [Полеті́ла-б я до те́бе, та кри́лець не ма́ю, щоб поба́чив, як без те́бе з го́ря висиха́ю (Котл.). Вона́ зів’я́ла, зсо́хла, як били́на в спе́ку (Н.-Лев.)].
Как, нрч. –
1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)].
• Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)].
• Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти?
• Как велик? – яки́й завбі́льшки?
• Как вы говорите? – як ка́жете?
• Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)?
• Как дорого? – чи до́рого? по чо́му?
• Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́?
• Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко?
• Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)].
• Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти?
• Как именно? – як са́ме?
• Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь?
• Как? как? (при переспрашив.) – що? що?
• Как много? – як бага́то? як забага́то?
• Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна?
• Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не?
• Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете?
• Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти?
• Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці?
• Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)?
• Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так?
• Как так? – я́к то? через що́? я́к то так?
• Как таки так? – як таки́ так?
• Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)];
2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)].
• А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́!
• Вот как! – о́сь як, о́н як!
• Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)].
• Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)].
• Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні.
• Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)].
• Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)].
• Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)].
• Да как не – я́к не, я́к-же не.
• Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)].
• Как же!
• А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)].
• Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)].
• Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)].
• Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)].
• Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)].
• Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)].
• Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють].
• Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)].
• Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)].
• Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де.
• Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)].
• Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)].
• Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)];
3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)].
• Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)].
• Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)].
• Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний.
• Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́.
• Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на].
• Как есть все – чи́сто всі, геть усі́.
• Как живой – як живи́й, як живі́сінький.
• Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)].
• Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)].
• Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло].
• Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше.
• Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться).
• Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь.
• Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)].
• Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)].
• Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма.
• Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)].
• Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)];
4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)].
• Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь.
• Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й.
• Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)].
• Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то.
• Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)].
• Как-либо – а) см. Как-нибудь;
б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь.
• Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)].
• Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)].
• Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)].
• Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)].
• Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)].
• Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь;
б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі.
• Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.). Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)].
• Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)].
• Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)].
• Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)].
• Так – как (причин.), см. Так;
5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)].
• А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)].
• Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)].
• Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)].
• Между тем как… – тим ча́сом як…
• Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)].
• Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)].
• Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)].
• С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як.
• Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)].
• Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)].
• Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не;
6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)].
• Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)].
• Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)].
Кача́ться, ка́чиваться, качну́ться – хита́тися, хитну́тися, схитну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колих[в]а́тися, (с)колихну́тися, кива́тися, кивну́тися, хиба́тися, хибну́тися, схибну́тися. [Іде́ і не схитне́ться (Київ). Голова́, схитну́лась, коса́ розвину́лась (Рудан.). Ко́жна гі́лка сколихну́лась (Грінч.). Кула́к упа́в па́рубкові на ши́ю ва́жко – голова́ хильну́лась на́бік (Грінч.). Яка́ ти бліда́ і страшна́ – аж хиля́єшся (Г. Барв.). Гле́чик схитну́вся і впав (Звиног.). Ой п’є Ба́йда та й кива́ється (АД.)].
• -ться (в люльке гамаке, на качелях и т. п.) – колих[с]а́тися (-шу́ся, -шешся), колихну́тися, го́йда́тися, гойдну́тися, (сильно) виха́тися, вихну́тися. [А на ві́тах гойда́ються нехри́щені ді́ти (Шевч.). Що гойдне́ться (паву́к), то ни́тка порве́ться (Л. Укр.)].
• -ться от ветра (о растениях) – хита́тися, хитну́тися, гойда́тися, гойдну́тися, хилита́тися, хилитну́тися, хиля́тися, хильну́тися, колива́тися, кива́тися, кивну́тися, (о флаге) ма́яти. [Хитну́вся впере́д, немо́в верба́ од ві́тру (Коцюб.). Ві́тер повіва́є, со́сна ся хиля́є (Гол.). Очере́т кива́ється над водо́ю (Харківщ.). Прапори́ ма́яли од ві́тру (Київ)].
• -ться от неустойчивости – хита́тися, (с)хитну́тися, хиба́тися, (с)хибну́тися. [Пливе́ чо́вен води́ по́вен, коли́ б не схитну́вся (Пісня). До́шка хиба́ється, не ступа́йте на ню (Звиног.). Чо́вен хиба́ється (Звиног.)].
• Лодка -тся на волнах – чо́вен гойда́ється (хита́ється) на хви́лях.
• Маятник -тся – вага́ло хита́ється.
• Итти, -ча́ясь из стороны в сторону (о больном, пьяном) – іти́ хиля́ючись (колива́ючись).
• Кача́ющийся – що хита́ється, гойда́ється и т. д.
Колду́нья – чаклу́нка, чаклівни́ця, чарівни́ця (ум. чарівни́чка, -ни́ченька), чароді́йка, чароді́йниця, (реже) характе́рниця, (устар.) хи́мородниця, (ворожея) ворожби́тка, воро́жка, ворожі́ля. [Кажи́, чаклу́нко, що то за верба́? (Л. Укр.). Тюрма́ – се ко́ло зло́ї чарівни́ці, ніко́ли не розі́б’ється воно́ (Л. Укр.)].
Кра́сный –
1) (о цвете) черво́ний, (поэт., устар.) черве́ний, черле́ний. [Черво́на кали́на. Черво́не вино́ (Гол.)].
• Ярко -ный – яскра́во-черво́ний, жи́во-черво́ний, при́кро-черво́ний. [Гу́би жи́во-черво́ні (Свидн.). Ху́стка така́ при́кро-черво́на, аж о́чім боляче́ диви́тися на не́ї (Харківщ.)].
• Тёмно -ный – вишне́вий, буряко́вий.
• Кроваво -ный – крива́во-черво́ний, кро[и]ва́вий.
• Золотисто -ный – черво́но-золоти́й.
• Коричнево -ный – (о цвете глиняной посуды) червінько́вий (Вас.).
• Окрашивать, окрасить чем-либо -ным – червони́ти, почервони́ти, зачервони́ти. [Кров червони́ла па́льці і стіка́ла на зе́млю (Коцюб.)].
• Окраситься чем-либо -ным – зачервоні́ти, почервони́тися. [Ру́ки почервони́лися ви́шнями (М. Грінч.)].
• Окрашенный -ным – почерво́нений, зачерво́нений. [Зачерво́нені твоє́ю кро́в’ю (Куліш)].
• -ное знамя – черво́ний пра́пор.
• -ный цвет – черво́ний ко́лір (-льору).
• -ная площадь – черво́ний майда́н, черво́на пло́ща.
• -ная нить (иноск.) – черво́на ни́тка.
• -ный петух – черво́ний пі́вень.
• Пустить -ного петуха – пусти́ти черво́ного пі́вня, підпали́ти.
• -ный (хвойный) лес – бір (р. бо́ру), шпилько́вий ліс.
• -ная лоза, см. Краснота́л.
• -ное дерево – черво́не де́рево, маго́нь (-го́ню).
• -ная строка (в книге, рукописи) – нови́й рядо́к, абза́ц.
• Начните с -ной строки – почні́ть з ново́го рядка́.
• -ное яичко – кра́шанка, черво́не яє́чко;
2) (о политич. убежден., партиях) черво́ний.
• -ная армия, гвардия – черво́на а́рмія, гва́рдія;
3) (красивый, прекрасный) кра́сний, (кратк. форма) кра́сен (-сна, -сне). [Сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на то́бі тя́жко жи́ти (Пісня). Ой рясна́, красна́ в лу́зі кали́на, а ще красні́ша у Петра́ дочка́ (Колядка). Я́сен та кра́сен світ мені́ став, як його́ покоха́ла (М. Вовч.)].
• -ная девица – кра́сна ді́вчина (ді́вка, па́нна), (в песнях и обрядах) кра́сна діви́ця. [На горо́ді верба́ ря́сна, а в хати́ні ді́вка кра́сна (Пісня). Зоря́-зоряни́ця, кра́сная діви́ця (Пісня)].
• -ный молодец – до́брий молоде́ць. [Гей чого́, хло́пці, до́брі моло́дці, чого́ смутні́-невесе́лі? (Пісня)].
• -ное лето – кра́сне лі́то.
• -ное солнышко – ясне́ (кра́сне) со́нечко.
• -ная горка – про́води́ (-ві́д и (реже) -дів), провідни́й ти́ждень. [Весі́лля бу́де на провідно́му ти́жні (М. Грінч.)].
• -ный поезд – весі́льний по́їзд.
• -ные дни – ясні́ (кра́сні) дні, (переносно ещё) розко́ші (-шів).
• Прошли мои -ные дни – мину́ли(ся) мої́ ясні́ дні, мину́ли(ся) мої́ розко́ші.
• Чем твоя жизнь -на́? – чим твоє́ життя́ кра́сне (га́рне)?
• Не -на́ моя жизнь – сумне́ (невесе́ле) моє́ життя́.
• -ное словцо – до́теп (-пу), доте́пне, при́кладне сло́во.
• Он так и сыпет -ными словцами – він так і си́пле до́тепами.
• Прибавить для -ного словца – доки́нути, щоб дотепні́ш було́, прибреха́ти.
• -ный двор – двір (р. дво́ру).
• -ная изба – світли́ця.
• -ный угол – по́куття (-ття), по́куть (-ті).
• Сидеть в -ном углу – сиді́ти на по́кутті; (о женихе с невестой) сиді́ти на поса́ді.
• -ное окно – поку́тнє́ вікно́.
• -ное крыльцо – пере́дній ґа́нок (-нку).
• -ный зверь – хутряни́й (смуха́тий) звір.
• -ная рыба – безко́ста, хрящова́ ри́ба, білори́биця.
• -ный товар – панськи́й крам, -ські́ мате́рії, мануфакту́рна крамина́.
• -ный ряд – крамни́й ряд, торг мате́ріями, мануфакту́рні крамни́ці.
• Не -на́ изба углами, -на́ пирогами – хоч нема́, де й сі́сти, аби́ було́ що з’ї́сти (Приказка).
• Это -ная цена – це кра́сна ціна́ (найви́ща, найбі́льша ціна́).
• Долг платежём -сен – лю́биш позича́ти, люби́ й віддава́ти; яке́ дав, таке́ взяв (Приказки);
4) -ный корень, бот. Anchusa officinalis L. – волови́к, воло́вий язи́к, медуни́ця, медуни́чник, красноко́рінь, рум’я́нка, рум’я́нчик.
Лоза́ –
1) (прут) лози́на, рі́зка, прут (-та); см. Лози́на, Пру́т(ик), Хворости́на;
2) (ствол кустового растения) лоза́.
• Виноградная -за́ – виногра́дна (ви́нна) лоза́; виногра́дина, соб. виногра́ддя (-ддя). [Тут, де цвіту́ть троя́нди, де виногра́дина в’є́ться (Грінч.)];
3) бот. Salix L. – лоза́, (верба, ива) верба́. [Лю́ди гну́ться, як ті ло́зи, куди́ ві́тер ві́є (Шевч.)].
• Корзинная -за́, S. viminalis L. – верболі́з (-ло́зу), лоза́ (верба́) кошика́рська.
• Красная -за́, S. amygdalina L. – білота́л (-лу).
• Остролистная -за́, S. acutifolia Willd. – шелюга́, шевлю́г, ше́люг (-га). [Слизьки́й, як в’юн, гнучки́й, як шевлю́г (Ком. Пр.)].
I. Лох, бот. –
1) (Eleagnus L.) масли́нка; (E. angustifolius L.) масли́нка вузьколи́ста; ди́ка масли́на, єрусали́мська верба́, ца́рська лоза́, лох (-ху), лохі́вник (-ка и -ку);
2) (Salix babilonica L.) плаку́ча верба́.
Нагиба́ться и Нагина́ться, нагну́ться – нагина́тися, гну́тися, нагну́тися, нахиля́тися, хили́тися, нахили́тися, похиля́тися, похили́тися, пригина́тися, пригну́тися, прихиля́тися, прихили́тися, укляка́ти, укля́кнути, (о мног.) понагина́тися, пона[пос]хиля́тися, попригина́тися, поприхиля́тися, повкляка́ти, покля́кнути; бу́ти наги́наним, на́гну́тим, понаги́наним и т. п.; срв. Нагиба́ть. [Аж ве́рби нагина́лись слу́хать ту́ю мо́ву (Шевч.). Гну́лись додо́лу квітки́ Грінч.). Ве́рби понагина́лись над водо́ю (Н.-Лев.). А верболі́з зоста́вся гну́чий, бо нахиля́тися умі́в (Грінч.). Хили́лися густі́ ло́зи, куди́ ві́тер ві́є (Пісня). Верба́ ря́сна похили́лась (Шевч.). Ой, єсть у саду́ крини́ченька но́ва, прихилю́ся та й нап’ю́ся (Пісня). Хрести́ дубо́ві посхиля́лись (Шевч.). Ко́лос позолоті́в набубня́вів, покля́к (Г. Барв.)].
• Нагиба́ющийся – що нагина́ється (гне́ться и т. п.); гну́чий, гинки́й.
• Легко -ющийся – хилки́й; срв. Наги́бчивый. [Хилку́ лози́нку і снігу́р зі́гне (Приказка)].
• Нагну́вшись – нагну́вшись, (нрч.) зги́нці.
Накло́нный –
1) похи́лий, похи́льний, похи́листий, нахи́лий, схи́листий, (реже) спохи́лий, схи́льнистий, (косой) укі́сний, скі́сни́й. [Ні́где мені́ посто́яти під похи́льним ти́ном (Мил.). Ша́пка чо́рна похи́листа (ЗОЮР I). Верба́ стоя́ла крива́, схи́листа на став (Грінч. II). Дощ де-да́лі часті́ш сту́кав по укі́сному дашку́ (Корол.). Со́нце скі́сними промі́ннями зазира́є йому́ в ві́чі (Загірня)].
• -ная плоскость – похи́ла пло́ща (площина́), похи́лість (-лости), (косогор) косогі́р (-го́ру). [Бу́йна фанта́зія труча́є його́ по похи́лості в яку́сь чо́рну безо́дню (Коцюб.)].
• Катиться по -ной плоскости – коти́тися по похи́лій пло́щі (площині́), коти́тися по похи́лості (по́хилом), (перен.) як з гори́ коти́тися.
• -ное положение – похи́лий стан, нахи́леність, похи́леність, похи́лість (-ости), нахи́лення (-ння).
• Работать, сидеть в -ном положении – нахили́вшися (на́схил(ь)) працюва́ти, сиді́ти, працюва́ти, сиді́ти на[по]хи́леним. [Він сиді́в, на[по]хи́лений над книжка́ми (Київ)].
• Башня в -ном положении – ве́жа (ба́шта) в по[на]хи́леній (похи́лій), по́статі, по[на]хи́лена (похи́ла) ве́жа (ба́шта). [Дзвіни́ця до́вго, як Піза́нська ве́жа, перебува́ла в похи́лій по́статі, аж по́ки не розі́брано її́ на це́глу (М. Зеров)].
• -ная шахта – похідна́ ша́хта;
2) (о почве) похи́лий, похи́листий до чо́го, спа́дистий, ско́систий, зго́ристий, убо́чистий. [Гора́ похи́ла до рі́чки (Вовчанщ.). Претенсі́йність зво́дить цього́ пое́та на похи́лу сте́жку риско́ваних експериме́нтів (Рада). Ско́систа гора́ (Верхр.). Двір був зго́ристий, і до ґа́нку тре́ба було́ під’їжджа́ти тро́шки під го́ру (Н.-Лев.)];
3) (склонный к чему) що ма́є на́хил, нахи́льний, схи́льний, прихи́льний, охо́чий до чо́го; з уподо́банням до чо́го. [Він ма́є на́хил до балачо́к (Звин.). Нахи́льний до меланхо́лії, він на лю́дях си́лувавсь удава́ти весе́лого (Крим.). Він схи́льний до добра́ (Сл. Ум.)].
Неплодо́вый – неплодови́й, неовоче́вий, неродю́ч[щ]ий. [Верба́ – неродю́че де́рево (Полт.)].
• -вый сад – неовоче́вий сад(о́к).
О́сокорь, бот. Populus nigra – о́соко[і]р (-ора), (о)соко́ра, (о)сокори́на, я́сокір (-кори).
• -корь душистый (Populus balsamifera) – золота́ верба́.
• -корь белый (серебристый тополь, Populus alba) – топо́ля бі́ла, я́бруд.
Плаку́н, бот. Lithrum salicaria – плаку́н, залізня́к чо́рний, залізня́к черво́ний, твердя́к, польові́ васи́льки, верба́-трава, підбере́жник. Epilobium angustifolium – ди́кий льон, льоно́к.
Плаку́чий – плаку́чий. [Плаку́ча верба́. Бере́з плаку́чих нерухо́мі ві́ти (Л. Укр.)].
Принима́ться, приня́ться –
1) (стр. з.):
а) прийма́тися, бу́ти при́йнятим; (о лекарстве) зажива́тися, бу́ти зажи́тим; (о мероприятиях) ужива́тися, бу́ти ужи́тим; (о законопроекте и т. п.) ухва́люватися, бу́ти ухва́леним; (на службу, в школу, в общество) прийма́тися, бу́ти при́йнятим (на слу́жбу, до шко́ли, у товари́ство).
• -ться во внимание – бра́тися, взя́тися до ува́ги, на ува́гу, у[з]важа́тися, у[з]ва́житися (на що). [Лиха́ до́ля ті́льки на той час ува́жилася (М. Вовч.)].
• -ма́ется подписка на все газеты – прийма́ють передпла́ту (и прийма́ється передпла́та) на всі часо́писи;
б) прийма́тися, бу́ти при́йнятим зві́дки, з чо́го. [Бі́ля глухо́ї залі́зної бра́ми переки́нуто залі́зний місто́к, та й той ча́сто ще прийма́всь (Мирн.)];
2) за что – бра́тися, взя́тися до чо́го (реже за що и без предлога – чого́), щось роби́ти и взя́ти щось роби́ти, захо́джуватися, заходи́тися коло чо́го, щось роби́ти, става́ти, ста́ти до чо́го, (зап.) при[за]бира́тися, при[за]бра́тися до чо́го; срв. Бра́ться 2. [Бра́вся він на́ново голоси́ти. От, до и́ншої беру́ться спра́ви (Грінч.). Не ві́зьмемся за робо́ту, робо́та сама́ не зро́биться (Приказка). А ми заходи́лися ко́ло ма́зання в робо́чу по́ру (Кониськ.). Нерво́во заходи́всь писа́ти (Крим.). За́раз-таки́ заходи́лась На́стя порядкува́ти в ха́ті (Коцюб.). Як до чо́го став, уся́ душа́ його́ в робо́ті (М. Вовч.). Андрі́й забра́вся до ї́жі (Франко)].
• -ться горячо, рьяно, поспешно за что – прихо́плюватися, прихопи́тися, прихва́чуватися, прихвати́тися до чо́го, (горячо) припильнува́ти чого́, завзя́то, падкови́то бра́тися, взя́тися до чо́го, прикипі́ти до чо́го и т. д. [За́раз того́-ж дня прихопи́лися обо́є (до робо́ти), як до гаря́чого борщу́ (Франко)].
• -няться петь, кричать и т. п. – узя́тися, узя́ти, заходи́тися, ста́ти, піти́ співа́ти, крича́ти і т. д. [Узяли́сь вони́ ла́годити па́нський буди́нок (Кониськ.). Взяла́ лупцюва́ти її́ неща́дно (Крим.). Заходи́всь крича́ти на все го́рло (Крим.). От і пішла́ вона́ розду́мувати (Свидн.)].
• -няться за дело – взя́тися, ста́ти до ді́ла, до спра́ви.
• -няться за работу – взя́тися, ста́ти до пра́ці, до робо́ти. [Вони́ за́раз взяли́сь до робо́ти (Коцюб.)].
• За что мне -ня́ться? – до чо́го мені́ взя́тися, що мені́ поча́ти (предпринять)?
• Снова -ться за своё, старое – знов(у) бра́тися (взя́тися) до сво́го, до старо́го.
• -ться за кого – бра́тися, взя́тися до ко́го (и за ко́го), захо́джуватися, заходи́тися коло ко́го. [Дово́дилось заходи́тися коло йо́го (Грінч.). Що-дня вже за ме́не бере́ться (Г. Барв.)].
• Хорошенько -няться за кого, за что – до́бре заходи́тися коло ко́го, коло чо́го, (з коро́ткими гужа́ми) взя́тися до ко́го, до чо́го. [Заходи́лись з коро́ткимм гу́жами коло фіна́нсової (спра́ви) (Єфр.)];
3) (о растениях и переносно) прийма́тися, прийня́тися, (о мног.) поприйма́тися. [Да вже-ж я сади́ла, вже-ж я полива́ла, – не прийма́ється (Пісня). Ді́вчина, як верба́: де посади́, там і при́йметься (Приказка). Ще́пи поприйма́лися всі. Тут коли́сь горожа́нность (гражданственность) прийняла́сь була́ між лю́дом тве́рдо (Куліш)].
Пробужда́ться, пробуди́ться – (от чего) пробуджа́тися и пробу́джуватися, пробуди́тися, збу́джуватися, буди́тися, збуди́тися, прокида́тися, проки́нутися, прочина́тися, прочну́тися, розбу́ркуватися, розбу́ркатися; (переносно ещё) устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти. [Сни́лись які́сь сни чудні́ – пробуджа́вся, а пробуди́вшись не міг пригада́ти, що снилося. Проки́нувся хло́пець од снів золоти́х (Грінч.). Земля́ буди́лась (Коцюб.). На зорі́-зорі́ я прочну́лася (Шевч.). Ки́їв був найзручні́шим мі́сцем, де-б могли́ проки́нутись серед украї́нців нові́ думки́ (Єфр.). Верба́ вже розбу́ркалася і скрізь простяга́ла, до со́нця блі́до-зеле́не ли́стячко (Грінч.). Потре́ба ви́щого бажа́ння в се́рці вста́не (Самійл.). До життя́ зно́ву си́ла уста́ла (Грінч.)].
• В нём -ди́лась охота к чтению – в ньо́му проки́нулася охо́та до чита́ння.
• Подозрение -жда́ется во мне – підозрі́ння прокида́єтеся в мені́, бере́ мене́. Пробуди́вшийся, см. Пробуждё́нный (Пробуди́ть).
Протя́гивать, протяну́ть –
1) (простирать) простяга́ти, простягти́ и простягну́ти, протяга́ти, протягти́, простира́ти, просте́рти що до чо́го, що куди́, (вытягивать) вистяга́ти, ви́стягти що, (во мн.) попростяга́ти и т. д. [Верба́ вже розбу́ркалася і скрізь простяга́ла до со́нця блі́до-зеле́не ли́стячко (Грінч.). Він простя́г руку та й поблагослови́в мене́ (М. Вовч.). Як безси́льна дити́на протягну́в до не́ї ру́ки (Стеф.). Ру́ці свої́ простира́єте (Франко, Етн. Зб. V). Кучеря́ві в’язи́ попростяга́ли зеле́ні ла́пи над рі́чкою (ЗОЮР. II.)].
• -вать, -ну́ть руку, руки к кому, к чему – простяга́ти; простягти́ ру́ку, ру́ки, (о мног.) попростяга́ти ру́ки до ко́го, до чо́го, сяга́ти, сягну́ти, посягну́ти руко́ю за чим. [Тай посягну́в за ро́жею стріле́ць молоде́нький (Федьк.)].
• -ну́ть руку кому – простягти́, пода́ти ру́ку кому́.
• Не -вай руки, не дам – не простяга́й руки́, не дам.
• -ну́ть ногу, ноги (расправить, вытянуть) – простягти́, ви́стягти но́гу, но́ги, (о мног.) попростяга́ти, повистяга́ти но́ги. [Не лежи́ться мені́, но́гу то простягну́, то підко́рчу (Тесл.)].
• -ва́й ножки по одёжке – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку.
• -ну́ть ноги (умереть) – ви́простатися, простягти́ся, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися. [Я побі́г, так ще жи́ва була́; а мо́же вже до́сі й простягла́сь (Кониськ.). Я дам, дак тут і осві́житься (Борз.) Ґи́ґнув стари́й (Липовеч.)].
• -вать, -ну́ть верёвку поперёк улицы, двора – перепина́ти, переп’я́сти и перепну́ти моту́зку уперек ву́лиці, двора́.
• -ну́ть межу к самой реке – протягти́ межу́ до са́мої рі́чки;
2) что во что, через что, сквозь что – протяга́ти, протягти́, промика́ти, промкну́ти що в що, крізь що. [Ой протягну́ я волоко́нце крізь віко́нце (Чуб.)];
3) (дело, время) продля́ти, протягти́, проволокти́, проволово́дити (ді́ло, час); (прожить, перебиваясь) перетягти́, прокаланта́ти, перебідува́ти. [Продля́ли ці́лий день (Черк.). Як-не́будь ще цей ти́ждень перетя́гнемо (Зміїв.)].
• Лишь-бы -ну́ть время – аби́ протягти́, зага́яти час; аби день до ве́чора.
• Больной до вечера не -нет – хо́рий до ве́чора не дотя́гне, не ви́тягне, не доживе́;
4) (голосом) протяга́ти, протягти́. [Так? – я́кось зля́кано протя́г пое́т (Л. Укр.)].
• Говорить -вая слова – говори́ти з про́тягом, на-ро́зтяг.
• Протя́нутый – простя́гнутий и простя́гнений, протя́гнутий и -тя́гнений и т. д.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Безотцовщина, разг. – (отсутствие отца в семье) безба́тьківство, (сиротство) сирі́тство, (сирота) сирота, (фольк.) сироти́на, (внебрачный, не имеющий отца, брошенный без призора) безба́тченко, безба́тько.
[Борис Харчук не лише вдало будує монологи-оповіді. Він уміє одним словом, ніби лазером, освітити цілі явища, знову-таки одну із важливих соціальних проблем. Мова йде про безбатьківство. У загальновживаній мові маємо слово безбатченко, а письменник, створюючи свою «безсирітську казку» «Світова верба» (мати має трьох дітей від різних чоловіків, стає п’яницею, дітей забирають у дитбудинок), знаходить для соціально значущих понять нові лексичні форми: сусіди називають хлопця-сироту безбатько. Ларисовичі — таку назву (за ім’ям матері) дають дітям-сиротам у дворі. Вони й кролики, і Дажбогові внуки. Безбатьківство — такого слова-поняття немає в словнику, а саме воно своїм збірним, узагальненим змістом здатне передати соціально-моральну біду нашого суспільства, наголосити на тому, що безбатьківство — не поодинокий факт, а поширене явище (С.Єрмоленко)]. Обговорення статті
Быстрорастущий – що (який) швидко росте; швидкорослий, гінкий, ростючий, ростовитий.
[Будь здоров, як вода, а ростючий, як верба (Пр.). Верба — ростовите дерево (Сл.Гр.). Ніч на Купайла дуже значна для українського народу. В той час сила сонця й тепла розвивається до найбільшої міри. Ростюча й плодюча сила землі доходить до найвищого ступеня. Хліб починає спіти, трава й всяке зілля стоїть у цвіту (І.Нечуй-Левицький). В холодочку гінкого широкогіллястого осокора, серед пишного килиму густої трави утаборився Яким із своїм добром (П.Мирний)]. Обговорення статті
Живой, жив – живий; (бойкий) жвавий; (подвижный) моторний, меткий; швидкий; виразний, яскравий, чіткий; органічний, реальний, життєвий, життьовий:
• едва жив ушёл, спасся – ледве (ледві) з душею вирвався (втік, вихопився, вискочив);
• живая действительность (перен.) – жива дійсність;
• живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина моторуха;
• живая изгородь – живопліт (иногда обсада);
• живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща;
• живая улика – живий (наочний) доказ;
• жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький; жив-здоров;
• жив и здоров – живий-здоровий, живий і здоровий;
• жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося;
• живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…);
• живой живое и думает – живий живе й гадає;
• живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого, правдивий (достеменний) портрет чий, з кого;
• живой интерес – жвавий (живий) інтерес;
• живой ум – бистрий розум;
• живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо притьмом) (зробити що);
• задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого, дойняти (вразити, дозолити); до живого кого, допекти кому, кого, допекти до живого (до живого серця) кому, кого;
• захватить живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого;
• на живую нитку (разг.) – на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем, на живу нитку;
• на живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч, на швидку руку (робити що);
• нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого, нема й на світі кого;
• ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий;
• ни [одной] живой души (разг.) – [а]ні живої душі, [а]ні живого духа, [а]ні лялечки, ні душечки, ані лялечки;
• оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим, дарувати життя кому; лишати при життю;
• остаться в живых – вижити (про багатьох повиживати); залишитися (зостатися) живим [серед живих];
• пока жив буду – поки [й] житиму, поки мого віку;
• принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому;
• сжечь живым – спалити живцем (живого);
• с живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти, живого білувати.
[Поглянула навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (М. Вовчок). Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (П. Мирний). Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (І. Нечуй-Левицький). — Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський). Я сам з душею втік. Занялася хата вночі, то ледві з душами повихоплювалися, в чому спали (АС). Він допоміг Дон Кіхотові встати й посадив його на Росинанта, що теж був ледве живий та теплий (М. Лукаш, перекл. М. Сервантеса). Нарешті він зачепив Ааза за живе… чи за гаманець, що в його випадку одне й те ж (С.Михаць, перекл. Р.Аспріна). Якось я бачив живий символ тріумфу людини. Вона вже стояла над прірвою і пісяла в неї (С. Є. Лєц). Живе не може бути потворним (К. Шанель)]. Обговорення статті
Мышление – ду́мання, ми́слення, (размышление) міркува́ння, розважа́ння, гадання, (мозгование) мізкува́ння, метикува́ння:
• образ мышление – лад думання (мислення).
[— Дівка, кажуть, як верба: де посади, там і прийметься. — Не дуже вгамовалась Леся од такого розважання; рвалась, кричала, здіймала до неба руки (П.Куліш). Зовсім інша робота писати спомини, там треба інтенсивного і більш-менш постійного напруження пам’яті, систематичного думання (Л.Українка). А вже найбільша була біда Миронові з тим мисленням! Не вмів мислити та й годі (І.Франко). Тут треба багато міркування, треба добре головою крутить (І.Нечуй-Левицький). От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує!.. Але на вище мізкування — вибачайте (М.Коцюбинський). Але логічні міркування не збуджували в ньому найменшого співчуття. Він починав розуміти, що розпорядок гарний тільки тоді, коли його сам до себе з доброї волі прикладаєш, і що це річ дуже прикра, коли його прикладають до тебе інші (В.Підмогильний). А Гордий був простак. Дуже блискучий, але феноменально обмежений. Та йому й не потрібен був розум — він думав кулаками. Цей оригінальний апарат думання в нього був надзвичайно розвинений — кулаки з довбеньку, — і саме за цей апарат думання його й взято до такої «державної» праці, ось в цю установу (І.Багряний). Назвавши так собі до любості вірного свого коня, став наш гідальго думати-гадати, яке б уже самому собі ймення прибрати, і те думання взяло йому вже не чотири дні, а цілих вісім. Кінець кінцем він нарік себе Дон Кіхотом; звідси ж то й висновують автори сієї правдивої історії, що в дійсності його прізвище було Кикоть, а не Віхоть, як твердили  деякі інші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Та що жінки з природи своєї проявляють завжди більшу, аніж чоловіки, вигадливість та бистроумність чи то на добре, чи на лихе, коли треба вирішувати негайно (хоч на довге розважання їх уже й не стає), Камілла швидко знайшла вихід із цього, здавалося б, безвихідного становища (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Для мислення потрібен мозок, уже не кажучи про людину (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Торфяник – (торфяное болото) торфо́вище, торфо́висько, торф’яни́ще, (реже) то́рфище, торф’яни́к, (специалист) торф’яни́к, торфови́к, торфівни́к.
[Перед новим роком нарешті відбулися розподіл і приватизація земельних ділянок між населенням із резервних фондів, але, як звично, награбастали земельки ті, що при владнім кориті, гектарами, а тим, що подалі від корита, або не вистачило, або клапті нарізали на непрохідних болотах, чагарях і торфовищах (Г.Тарасюк). Чимало давніх українських топонімів були замінені новими назвами: аеродром, кар’єр, торфовисько, колгоспне поле, пустир та ін. (Наталія Таранова). Аж раптом з високої сосни кинувся на землю здоровенний птах, кікікнув, чиркнув крильми по тофищу й назад угору, тримаючи в горбатому дзьобі мишу (Дмитро Прлюк). Ішли віки. Ріка собі міліла. Довкіл наверствувався торф’яник. Стара верба од старості зомліла, забула, що сказав їй водяник (Л.Костенко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Верба – верба́, -би́; -бный – ве́рбний, -а, -е; вербное воскресение – ве́рбна неді́ля; вербняк – вербни́к, -ка́.
Ветла – верба́, -би́.
Ива, бот. – (бі́ла) верба́, лоза́, -зи́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Верба – верба́.
Ива белая – верба́ бі́ла;
• ива лозяная – лоза́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Верба
• Не родит верба груш – на вербі грушки не родяться. Пр. На вербі груші, а на осиці кислиці не ростуть. Пр.
Дым
• Дым клубами, дым клубится – дим кужелем (кужелить, кужелиться); дим клубами (клубочеться); дим кублиться; дим звоями.
• Дым коромыслом, дым столбом (перен. разг.) – гармидер; буча; веремія; шарварок; (лок.) бурло.
• Загулял (закрутил) так, что дым коромыслом (разг.) – загуляв (запив, закубрячив), як закуріло.
• Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает – диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить. Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр.
• Обратиться в дым – [Димом] здиміти.
• Рассеяться как дым – як здиміти; розвіятися (як дим).
Ива
• Плакучая ива – плакуча верба.
Нет
• А почему [бы] и нет? – а чом би й ні?; а чом(у) не так?
• А то нет? (разг.) – а хіба ні?; а хіба не так?
• Возражений нет – заперечень нема(є).
• Где только его нет – де тільки його нема; Де (й) не посій, то вродиться. Пр.
• Да нет! – та ні!; ба ні!; та де!
• Дела нет кому до чего. Байдуже кому про що; діла нема(є) кому до чого.
• И в помине нет кого, чего – і (с)помину (згадки) про (з а) кого, про (за) що нема(є); і в заводі кого, чого нема(є); ані знати кого, чого; і зазором не видати кого, чого.
• На нет и суда нет – як нема, то й дарма. Пр. На нема і суду нема. Пр. Як є, то розійдеться, а нема, то обійдеться. Пр.
• Нет дыма без огня – нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить. Пр. Де вода, там і верба. Пр. Де верба, там і вода. Пр.
• Нет и нет, нет да нет (разг.) – нема та й нема; (іноді) не йде та й не йде.
• Нет как нет – як нема, так нема; нема та й нема; як від(од)різано. [То було щодня вчащає, а тепер і не побачиш: як одрізано. Сл. Гр.]
• Нет-нет да и… (разг.) – нема-нема та й…; (а) часом (коли-не-коли) трапляється (буває), що й…; час від часу (від часу до часу).
• Нет ничего выше, лучше…, как… – нема в світі, як…; нема [в світі] над що; нема(є) нічого вищого, кращого…, як…
• Нет - так нет – як (якщо) нема, то й нема.
• Нет (того), чтобы (разг.) – нема (того), щоб.
• Нет худа без добра – лихо не без добра. Пр. Нема лиха без добра (без щастя). Пр. Немає злого, щоб на добре не вийшло. Пр.
• Ни да ни нет – (а)ні так, (а)ні ні; не так і не ні; ні сяк, ні так.
• Пироги с нетом (шутл.) – пироги з таком; нізчимні пироги.
• Сводить, свести на нет (разг.) – нема що (нема чого) (й) казати; нічого й казати; що й казати; годі (шкода, не варт) і казати; шкода й мови; і мови про те нема.
• Совершенно нет чего – [Анічогісінько нема(є) чого; [геть] зовсім нема(є) чого; нема й крихти чого; і заводу (і на позір) нема чого.
• Сходить, сойти, сводиться, свестись на нет – сходити, зійти нанівець (нінащо, на ніщо); зводитися, звестися (переводитися, перевестися) нінащо (на ніщо); іти, піти внівець; (розм. зниж.) зійти на пси; (іноді, наприклад, про голос) сходити, зійти на нуль; помалу (поволі) змовкати, змовкнути (згасати, згаснути).
• Так нет же – так (іноді дак) ні(ж); так же ні; та ні ж, та ж ні.
• Уже нет чего – вже нема(є) чого; (образн.) вітер має що.
• Чего [только] нет – чого-чого нема; чого [тільки] нема.
Огонь
• Беглый огонь (воен.) – швидкий (перебіжний) вогонь.
• Бежать как от огня – тікати як від вогню (пожежі).
• Бояться как огня кого-, чего-либо – боятися як вогню кого, чого; боятися як чорт свяченої води (як заєць бубна, як полоханий заєць пенька, як собака дрючка, кия) кого, чого.
• В огонь и в воду (готов, пойду…) – у вогонь і (в) воду (готовий, ладен, піду…); і в вогонь ладен (готовий) [скочити]…
• Высекать, высечь огонь – кресати [вогонь], викресати [вогню].
• Глаза горят огнём у кого-либо – очі горять, як жар, у кого, кому.
• Горит как в огне кто-либо – горить як у вогні (як жар) хто.
• Девушка-огонь – дівчина як вогонь (як присок); (в)огонь — не дівчина. [Огонь була — не дівка!.. Мирний.]
• Днём с огнём не сыщешь – і в світі [білому] не знайдеш. Пр. Того і вдень із свічкою не знайдеш. Пр. Ні слуху ні послуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр.
• Дом сразу был охвачен огнём – будинок відразу взявся (пойнявся) вогнем (полум’ям).
• Зажигать, зажечь огонь (огни) – світити (засвічувати), засвітати (світло); (про богат. тільки докон.) посвітити (позасвічувати) [світла]; (іноді) посвітитися. [Було вже смерком, по хатах вже посвітилися. Сл. Гр.]
• Играть (шутить, шалить) с огнём – гратися (жартувати) з вогнем.
• Из огня да в полымя – з дощу та під ринву. Пр. З вогню та в полум’я (в полумінь). Пр. Тікав від диму та впав у вогонь. Пр. З калюжі та в болото. Пр. Утікав перед вовком, та впав на ведмедя. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Берігся кия, та дістав нагая. Пр.
• Меж двух огней (разг.) – між двох вогнів (між двома вогнями); між (межи) молотом і ковадлом; як у лещатах: і туди гаряче, і сюди боляче. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть, як з обох боків товчуть. Пр.
• Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает; ни дыму без огня, ни огня без дыму – нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить (там не куриться, не димить). Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр.
• Огнём и мечом (книжн.) – [З] огнем і мечем.
• Огня взаймы не выпросишь – (у нього, в неї) серед зими льоду (снігу) не випросиш.
• Подливать, подлить масла в огонь – доливати, долити (підливати, підлити) оливи у вогонь (до вогню); підкладати, підкласти (докидати, докинути) дров у (до) багаття; підкидати, підкинути хмизу в вогонь; (тільки докон.) до гарячого ще приском сипнути.
• Предавать, предать огню и мечу (книжн.) – пускати, пустити під (в)огонь і меч; спускати, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити (класти, покласти); людей мечем сікти, посікти, а добро з (за) димом пускати, пустити; вогнем палити, спалити й кіньми топтати, стоптати; знищувати, знищити (в)огнем і мечем.
• Прошёл огонь и воду [и медные трубы] – пройшов крізь огонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, у ступі й за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Крим і Рим. Пр. Пройшов мідні труби і чортові зуби. Пр. Був вовк і в сіті, й перед сіттю. Пр. Поспитав уже і пня, й колоди. Пр. […Максим Полатай ко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню… Стельмах.]
• Сидеть при огне – сидіти при світлі.
• С огнём не шути (перен.) – з вогнем не грайся (не жартуй).
• С огнём не шутят; не шути с огнём — обожжёшься – з вогнем не жартуй [бо то жижа]. Пр. Не грайся з вогнем, бо о(б)печешся, о(б)палишся. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр.
• Солома с огнём не дружит (не улежится) – не прикладай соломи (сіна) до вогню [бо згорить]. Пр. Не кидай іскри в попіл: і сама згорить, і село спалить. Пр.
Редкий
• Человек редкой доброты – винятково добра людина; людина виняткової доброти.
• То не беда, что редка борода, был бы ус кольцом – дарма верба, що груш нема, — аби зеленіла. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Верба – верба, ива, ветла.
Зна́ти –
1) знать;
2) сознавать, понимать.
• Зляка́вся, остовпі́в і нічо́го не зна́є – испугался, остолбенел и ничего не понимает, не сознает.
3) (нар.) видно, заметно.
• Зна́ти по халя́вах – видно по полету.
• Знать, не ду́же хоті́лося – видно, не очень хотелось.
• Верба́ похили́лась над ним, знай не́нька... – ива склонилась над ним, точно мать... Не зна́ти – неизвестно.
• Го́ді не зна́ти – не знать меры, удержу.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Нет дыма без огня. —
1. Де не горить, там ся не курить.
2. Де верба, там і вода.
Quod licet Jovi, non licet bovi. (Ина слава солнцу, ина луне, ина слава звездам). —
1. Що вільно панові, то не вільно Іванові.
2. Що голова, то не хвіст.
3. Сук не верба.
4. Що кому годиться: шляхтичеві шабля, мужикові свиня.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

верба́, -би́, -бі́, ве́рбо! ве́рби, верб. Дві (три) вербі́ і дві (три) верби́

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бутля́вий, -а, -е. Пустой, выгнившій въ срединѣ. Бутлява вже верба. Екат. у. Слов. Д. Эварн.
Верба́, -би́, ж. Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Мет. 113. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Шевч. 12. Будь високий як верба, а багатий як земля. Посл. У його на вербі́ гру́ші росту́ть. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. Куди́ не пі́деш, то золоті́ ве́рби росту́ть. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. Вербу́ носи́ти поча́в. Запилъ. Грин. І. 233.
2) — ди́ка = Дереза. Вх. Пч. І. 11. Ум. Ве́рбка, верби́ця, верби́чка, верби́ченька, ве́рбочка.
Верби́ця, -ці, ж. Ум. отъ верба́.
Верби́ченька, верби́чка, -ки, ж. Ум. отъ верба́.
Ве́рбка, -ки, ж. Ум. отъ верба́.
Ве́рбонька, ве́рбочка, -ки, ж. Ум. отъ верба.
Ви́буяти, -буяю, -єш, гл. О растеніяхъ: вырасти, развиться слишкомъ роскошно. Жито вибуяло. Ананьевск. у. Переносно о человѣкѣ: Вибуяв як верба. Фр. Пр. 157.
Здоро́в, здоро́вий, -а, -е.
1) Здоровый. Не треба здоровим лікаря. Єв. Мр. II. 17. Дасть він мені раду, бо сам здоров знає, як то тяжко блукать в світі сироті без роду. Шевч. Будь великий як верба, а здоровий як вода. Ном. № 348. Чи живі ж вони, чи здорові? — подумав Кобза. Стор. МПр. 51. Пожеланіе быть здоровымъ является обычнымъ привѣтствіемъ: здоро́в, здоро́в був, здоро́ві були́! Здравствуй, здравствуйте. Здорова, вдівонько, дай води напитись. Чуб. V. 903. Здорова була, дівчино моя! Мет. 71. Боже поможи! — Здорові були! МВ. II. 24. Бува́й здоро́в, бува́йте здоро́ві! Прощай, прощайте, будьте здоровы.
2) Сильный.
3) Большой, очень большой. Він знає, яке сонце здорове. Ком. І. 19. Ум. Здорове́нький, здорове́(і́)се(і)нький. Ув. Здорове́зний, здорове́нний, здоровлю́чий. Серед моря стоїть здоровезний млин. Рудч. Ск. І. 137. Аж суне вовк — такий страшенний та здоровенний! Гліб. 23.
Зна́ти, -зна́ю, -єш, гл.
1) Знать. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! Ном. № 29. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. Десь ви не знаєте любощів ізроду. Мет. 93.
2) Видно, замѣтно. Знати, Марусю, знати, в которій вона хаті. Мет. 234. З ким стояла, говорила — підківоньки знати. Чуб. III. 112. Знати милу по личеньку, що не спала всю ніченьку. Лавр. 115.
3) Видно. Знать не дуже добачали старі очі. Левиц. І. 2.
4) Съ отрицаніемъ. Неизвѣстно. Не знати, щоб то значило. О. 1862. VI. 96. Не знать, де ділось. ЗОЮР. II. 34. Чоловік не знать куди і подавсь. Стор. МПр. 59. Не знать по якому говорять. Се я не знать чого злякалася. Г. Барв. 195. Послѣднее выраженіе имѣетъ также значеніе; пустяка испугалась. Выраженія не знати що (чого, чому и пр.), не знати за що — значатъ не только неизвѣстно что, за что, но также имѣютъ смыслъ: ничтожная вещь, маловажная причина, пустякъ, изъ-за пустяка. Чого тобі смутитись не знать чим? МВ. (О. 1862. III. 63). Бідкається не знать чим. Ном. № 13685. Не знать за що зазмагались.
5) Знай. Будто, какъ будто. Стара верба похилилась над ним, знай та ненька рідна над своїми діточками. Федьк. Пов.
Мерзе́ний, -а, -е. Мерзкій, гадкій, отвратительный, омерзительный. Таке ж бридке, таке мерзене, поржавіло, від жабуру зелене (болото). Греб. 369. Ой на чужій на улиці верба не зелена, ой тим вона не зелена, що челядь мерзена. Нп. Ум. Мерзене́нький.
По́росль, -лі, ж. Вѣтвь, отростокъ. Стоїть верба посеред села, роспустили порослі до кожного двора. (Загадка: сонце). ХС. ІІІ. 66.
Пру́ття, -тя, с. Соб. отъ прут. Роспустили верба листя, а береза пруття. Грин. III. 181. Пішло щастя в ліс по пруття. Посл. Ум. Пру́ттячко.
Роскаря́ка, -ки, об.
1) Дерево съ раздвоеннымъ стволомь. Верба-роскаряка. Грин. III. 68.
2) Человѣкъ или животное, которое ходитъ, разставя ноги.
Роскоши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл.
1) Расположиться.
2) Жить въ довольствѣ. Г. Барв. 518. Чоловіче мій, роскоші мої, роскоші превеликії! роскошилася я за тобою, як верба над водою. Нп. Г. Барв. 285.
Ростови́тий, -а, -е. Скоро растущій Верба — ростовите дерево. Міус. окр. (Лобод.).
Сук, -ка́, м. Сукъ. Сук не верба. Ном. № 1008. Ум. Сучо́к.
Схи́листий, -а, -е. Наклонный. Верба стояла крива, — схилиста на став. Грин. II. 57.
Ти́ждень, -жня, м. Недѣля, седмица. Верба б’є, не я б’ю, за тиждень великдень. Ном. Ве́рбний ти́ждень. Вербная недѣля. Білий — Страстная недѣля. Сим. 205. Ум. Ти́жник.
У, в, пред. У, въ. По свойству украинскихъ звуковъ у и в, взаимно переходящихъ при извѣстныхъ условіяхъ другъ въ друга, обозначаемые ими предлоги у и в слились въ одинъ общій предлогъ съ разными значеніями, но произносимый безразлично, смотря по своему положенію, то какъ у, то какъ в, то, наконецъ, какъ средній между ними полугласный звукъ; при чемъ у чаще всего является въ положеніи между согласными, а также послѣ гласной, если слѣдующее слово начинается нѣсколькими согласными, и передъ гласной, если предыдущее слово кончается нѣсколькими согласными, а в оказывается большею частью въ положеніи между гласными, а также между гласной и одной согласной или между одной согласной и гласной, напр.: Як у руках рушниця у стрільця, то горе качкам. Тремтить лист у осики. Упала в озеро. Добре, як рибі в воді. Пташок в очеретах багато. Иногда послѣ согласной передъ гласной: ув: Роби до поту, а їж ув охвату. Ном. № 12124. Ув умілого і долото рибу ловить. Ном. № 6019. Послѣ согласной передъ нѣсколькими согласными иногда уві, а послѣ гласной передъ нѣсколькими согласными ві: Всі оці книжечки продаються ві Львові у книгарні брацтва ставропігійського. (На посл. страницѣ обложки книжечекъ «Сільської Бібліотеки» 1862). Правила эти не выдерживаются въ стихахъ и, благодаря неправильностямъ правописанія, очень часто нарушаются въ письмѣ. І. Основное у. У. Употреб. съ родительн. падежемъ. а) На вопросъ: гдѣ? Хліб та сіль! Їмо, та свій, а ти у порога постій. (Шутка). б) На вопросъ: у кого, у чего? У сусіда хата біла, у сусіда жінка мила. Нп. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. Андрійко був у мене повновидий, ясноокий. МВ. II. 7. Иногда: для. А Наливай, — се не людина в мене, се дух війни, наслідник бога Морса. К. ЦН. 194. Иногда также съ оттѣнкомъ значенія на вопросъ: отъ кого? Ти в мене не втечеш! II. Основное в. Въ, во.
1) Съ винительнымъ падежемъ: а) На вопросъ: куда? Веди ж гостей у світлицю. К. ЧР. 37. Уваливсь у хату. К. ЧР. 39. Піду в базарь, попросю, щоб хто наняв мене. Грин. II. 89. Иногда въ знач.: о, объ: Кидай горшками в землю. Грин. І. 120. В кни́гу чита́ти. Читать въ книгѣ, изъ книги. Ой ходить піп по церковці та в книжку читає. О. 1862. IV. 107. б) На вопросъ: въ какое положеніе, состояніе, въ какой составъ идти. Крутнем підперезався да в бояре вбрався. Грин. III. 438. Піти в опришки. Взяли в салдати. в) На вопросъ: въ какое настроеніе, движеніе, дѣйствіе и. т. д.; переводится обыкновенно безъ предлога сотвѣтствующимъ глаголомъ или глаголомъ съ дательнымъ или творительн. падежемъ. Порося у квік, а баба у крик. Посл. А дитина в плач. Не вдавайсь у тугу. Не вкидайся так у прядіння, — доглядай усього хазяйства. Козаки не дуже вдавались у любощі. К. ЧР. 149. г) На вопросъ: какимъ орудіемъ или средствомъ? Вили у дзвони! Гуляти в карти. д) На вопросъ: какимъ образомъ, способомъ, путемъ? и. т. д. У силу додому дійшли. Мнж. 125. У го́лос чита́ти. Громко читать. Ув очеви́дьки бре́ше. Въ глаза вретъ. У брід річку перейшов. е) На вопросъ: въ кого, на подобіе кого? Хлопець у батька вдався. Пшениця така гарна: колос у колос. Желех. Наказував дідусь, щоб на завтра ви всі були лице в лице, одежа в одежу, черевики в черевики. Чуб. II. 21. ж) На вопросъ: когда? У середу родилася, — тепер мені горе. Нп. У неділю вранці-рано сине море грало. Шевч. Вийди, вийди, козаченьку, у вечір пізненько. О. 1861. X. 55.
2) Съ мѣстнымъ падежемъ на вопросъ: гдѣ? въ чемъ? на чемъ? а) У хаті в її — як у віночку. ЗОЮР. І. 145. Новенькі вікна в базарі покупили. Г. Барв. 249. Зоставсь ув убозтві. К. ЧР. 199. Верба стояла в березі. б) На вопросъ: въ какомъ числѣ, видѣ, состояніи и. т. д? Не у мнозі зять где, не багато бояр везе. Мет. 185. Ходім, кажу Катрі, ходім до Марусі.... ми собі з нею у трійці порадимось. МВ. II. 123. Пішла я за ним у тропі. МВ. II. 176. У добрім здоровлю. Желех. А ми з чоловіком у правді жили. Г. Барв. 434. У злагоді жили. в) На вопросъ: когда? У вечері, у ранці, у ночі — выраженія, превратившіяся въ нарѣчія. См. Увечері, уранці, уночі.
3) На вопросъ: какъ скоро? черезъ сколько времени? У рік стара пані вмерла. МВ. (О. 1862. III. 65). І хутко її посватав? У півроку. МВ. (О. 1862. І. 80). У год так, чи в два ішли москалі через наше село. О. 1862. VIII. 27.
Усиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. усо́х(ну)ти, -хну, -неш, гл.
1) Засыхать, засохнуть. Не принялись три ясени, тополя всихала. Шевч. 393. Верба усохла, похилилась. Шевч. 387.
2) Усыхать, усохнуть, отсыхать, отсохнуть. Бодай тобі, вражий сину, права рука всохла. Мет. 172.
Фа́яти, фа́ю, -єш, гл. Колыхать, колебать, развѣвать. Стоїть верба над водою, нею вітер фає. ЕЗ. V. 227.
Хльос, меж., выражающее стеганіе прутомъ, кнутомъ. Верба хльос, бий до сльоз. Ном. № 348.
Я́рий, -а, -е. (Краткая форма: яр).
1) Весенній, яровой. Ярий дуб — дубъ, распускающійся весной. Камен. у. Там дівчина з чорними очима яру пшеницю поле. Грин. III. 242. См. Ярній.
2) Молодой. Я коза ярая. Ном. № 9265. Яра пчілочка. Грин. III. 7. Я́рий віск. Бѣлый воскъ отъ пчелъ перваго лѣта. Под. г., Черк. у. Свічечку ярого воску засвітили. Кв.
3) Зеленый? Ярая рута. Грин. III. 276. Ти те зернятко посади, виросте з його верба яра. Рудч. Ск. II. 45.
4) Полный силъ, страстный, пылкій. Стар, та яр. Ном. № 8698. Бранное выраженіе: Чорт ярої баби. Ном. № 3557.
5) Пылающій. Подай, сину, райські ключі, яре пекло одомкнути. Чуб. III. 444. Ум. Яре́нький. Яренька пчілка. Чуб. III. 40.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Наку́пуватися, сов. в. накупа́тися, гл. *Я своєму Миколі вже кажу, що не можна отак у ставку накупуватися, бо в задниці верба виросте. Пир. у., Конон.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Alnus glutinosa (L.) Gaertner — ві́льха чо́рна (Вх2, Мл, Ру, Оп; Вх7, Шх, Сл, Mk, Гт, Сб — ДС, БО, ГЦ, ЗК); ві́льха звича́йна (Вх1, Вх2, Вх6, Сл), ві́льха клейка́ (Ру, Оп); верба́ (Сб — СД, СТ), верба проста (Сб — СТ), верболі́(о́)з (Сб — СД, СТ), ви́льха́ (Лс2, Гб2 — ПЦ, ГЦ), ві́льха (Рг1, Ср, Ан, Ln, Жл, Мн2, Mj, Гр, Ян2, Ян4, Сл, Mk, Ос, Ук, Рм, Пч, Гб, Сб — ЗАГ), ві́льха сі́ра (Сб — ЗК), вільши́на (Мн2, Mj, Ум, Дб, Ів, Сл, Mk, Сб — ПД, ВЛ), вільшка (Км), во́льха (Сб — ПЦ), ву́льха́ (Км, Сб — ПС, ЗК), ву́льха чо́рна (Сб — ЗК), вульши́на (Сб — ПЗ), ильха́ (Лс2, Ос — ПЦ, ПС), і́ва (Сб — СТ), ільха (Во, Mk), ільха чорна (Hl — БУ), лоза́ звича́йна (Сб — СТ), олеши́на (Рг1, Пс, Жл), оле́шник (Рг1, Пс, Жл), олешняк (Км), о́льха́ (Чн, Ср, Гр, Лс2, Ос, Рм, Сб — СД, СТ, ВЛ, ПЦ, ПС, СЛ), ольши́на (Гб, Сб — ПЦ, ПЗ), ульха (Км).
Elaeagnus angustifolia L. — масли́нка вузьколи́ста (Сл, Ру, Оп), лох вузьколи́стий; лоховни́к вузколи́стий (Мл); верба цареградська (Ср, Ан, Ln, Ян3 — СТ), здичало (Ян2 — СД), лейґре́т (Мс — СТ), лоза (См — СТ), лоза́ царегра́дська (Рг1, Ан, Пс, Ду, Ів, Сл), лоза царська (Пс), лох (Рг1, Пс, Жл, Шм2, Сл, Ос, Ук, Мс — СД, СТ, ПД, СЛ), лохі(о)вник (Чн, Ln — СТ, СЛ), лоховина (Сл), льон зозу́лин (Мс — СТ), масли́на (Ср, Ан, Го1, Ян3, Ів, Мс, Опа — СТ), маслина біла (Ан, Ln — СТ), масли́на ди́ка (Шс2, Сл, Ук, Мс — СТ), маслинка (Сл, Ук), масли́нове де́рево (Ук), масличне дерево (Ан), оливка (Mk — ПД), оли́вне де́рево (Ан, Ів, Сл, Mk — СД, ПД), поліпа́ха (Мс — СТ).
Lycium barbarum L. — пові́й звича́йний (Ру, Оп), пові́й-дереза́ (Сл); дереза́ звича́йна (Вх6, Мл), дереза колюща (Вх6), дереча звичайна (Вх1); арсеник (Ан — СТ), байбарис (Ос — СТ), бербиця колюща (Вх — ВЛ), бісина́ (Мо — СТ), бомба́рик (Лс2 — ПЦ), верба́ ди́ка (Вх — ВЛ), вербиця колюща (Вх1, Вх6), вербопліт (Сл), вісьми́на (Гр), га́люс (Вх7 — ДС), гарасимі́нь (Мо — СТ), дари́за (Пс), дарморі́с (Мн, Вх6, Мо — СТ), дарморо́с (Рг1, Пс, Ум, Ів), дереза́ (Рг1, Ан, Ln, Пс, Жл, Мн, Мн2, Ян4, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Ук, Мс — СД, СТ, ПД, ВЛ), дерези́на (Жл), дерес (Ск — СТ), дере́ча (Вх, Жл, Вх6, Mk — ВЛ), дери́ба́с (Ан, Ln, Шс2, Сл, Мо — ПД), дери́пліт (Мо — ПД), дермоза (Сл — ПС), драпошта́н (Лс2 — ПЦ), драсі́ля (Мо — ПД), дрези́ло (Мо — ПД), жасмин (Ан, См — СЛ), живопліт (Вх6), заманиха (Ск — СТ), калиція (Мн2, Mk — ПД), кишме́н (Мо — ПД), лазу́н (Ум, Ів), лаці(й)о́н (Ср, Ан, Шс2, Ян4, Mk, Лс2, Ос, Мс — СД, СТ, ПД), ли́цій (Ан, Ів, Ос — ПД), ли́ція (Сл, Ва — СД), лиціян (Ан — ПД), ли́ця (Ан, Mk — ПД), ліцій (Рг1, Пс), лі́ція (Вх, Мн, Вх6, Сл, Бк, Мс — СТ, ДС), ліціян (Вх7 — ВЛ), лоза африканська (Го1 — СТ), милицій (Ан, Сл), незайма́ник (Рг1, Ум, Ів, Сл), незама́йник (Ан, Пс, Жл, Вх6), нит(к)и чортові (Сл, См), ойо́йкина трава́ (Мс — СТ), плеті чортові (Сл), плетю́х (Вх, Вх1, Сл — ДС), пло́тни́к (Жл), пові́й (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ду, Ів, Сл, Ос, Мс — СТ, ПД), поплоти́на (Вх7 — БУ), приточник (Ан — СТ), свіногла́з (Мс — СТ), спині́з (Лс1 — СД), спіно́за (Мо, Мс — СТ, ПД), терни́на (Мч, Мо — ПД), ткен(н)а (Чн, Ср, Ln, Го1, Шс2, Ян4 — СТ), тки́на (Жл), фіно́з (Мо — ПД), чортоплу́д (Мо — ПД), чортополох (См — СТ), шпає́рник (Мо — СТ), ядзвінь (Сл — ПД), я́звин (Mj, Mk — ПД, ДС), язьвін (Mk — ПД), яно́вич (Мо — СТ), ясми́н (Мо — ПД).
Lysimachia thyrsiflora L. — вербозі́лля китицецві́те; вербозі́лля китичкува́те (Сл), вербозі́ль ки́тичний (Мл), дубричка китиста (Вх1); верба (Ан — СЛ), верба-трава (Го1 — СЛ), кизля́к (Ян2, Сл — СД).
Lythrum salicaria L. — плаку́н верболи́стий (Ру, Оп); керва́нь вербля́нка (Вх6, Мл), ке́рвань звичайна (Вх1, Вх3; Жл), плакун-трава́ (Сл; Ср, Ln, Шс, Ос, Ук — СТ, ПД); Богородицька трава (Ан — СЛ), борячок болотний (Ан, Кр — СД), васильки (Ос — СД), васильки берегові (Ос — СД), васильки дикі (Ан — СТ), васильки красні (Ос — СД), васильки лугові (Ср, Ан, Ян4 — СТ), васильки плавньові (Ян3 — СТ), васи́льки польові́ (Ан, Ів, Ос — СД, СТ), васильки червоні (Ос — СД), верба́-трава́ (Ан, Ів — СЛ), вербитник (Mk), вербова трава (Ан), вербовник (Mk), верболіз (Ос — ПД), водогля́д (Rs — ВЛ), горчак (Ан — СТ), дербенник (Ан, Сл — СЛ), железняк (Сл — ВЛ), жерстель (Ан — ПС), залізня́к (Жл, Ян2, Сл, Ос — СД, ПД, ВЛ), залізняк плавний (Ан — СТ), залізня́к черво́ний (Рг1, Пс, Ум, Ду, Ів), залізня́к чо́рний (Ан, Мн, Mj, Ів), зелезняк плавний (Шс — СТ), золотниця (Hl — БУ), зюзник (Ос — ПД), кровавниця (Ан — СТ), кудрик (Ос — ПД), махорка (Ан — ПЛ), м’я́та ди́ка (Коб — БО), откасник (Сл — СД), підбере́жник (Ан, Ів, Сл), плаку́н (Чн, Рг1, Ан, Пс, Жл, Мн, Ів, Сл, Mk — СД, ПД, СЛ), повнячки польові (Ос — ВЛ), різак (Ос — ВЛ), скрипій водяний (Ан), снитик хлопчачий (Ос — ВЛ), стягач (Ос — СД), султанчики сині (Ан — СЛ), тверде зілля (Ос — ПЦ), твердя́к (Рг1, Пс, Жл, Mj, Ум, Ян2, Ду, Ів — СД), тройча́к (Рг1, Ан, Пс, Мн, Ду — ПС), утробник (Ан), хвостач красно-синій (Ан — СЛ), хвостачі (Ос — ПД), червонохвіст (Ос — ВЛ), яга гола (Гв — ВЛ).
Malus domestica Borkh. — я́блуня дома́шня (Оп); груша яблінка (Вх2), груша яблунь (Вх1), я́блінь (Вх6, Мл; Гр, Ів, Mk, Гб — ПД, ЛМ), яблонь звичайна (Во), я́блуня (Сл; Ln, Пс, Ум, Шс2, Гр, Ян2, Ян4, Ів, Mk, Ос, Он, Мс, Гб — ЗАГ), я́блуня садо́ва (Ру); верба́ (Мс — СТ), дереви́на (Гб — СТ), є́блинка (Гб2 — ГЦ), є́блинь (Гб2 — ГЦ), лесковка (Рг1), я́бка (Мс — СТ), я́блана (Лс2 — ПЦ), я́блиня (Ар — ПЗ), я́блінка (Гв, Во, Вх, Hl, Ів, Гд, Гб — ДС, БУ, БО), я́блоня (Ср, Rs, Сл, Mk, Он, Мс, Гб — СД, СТ, ПД, ВЛ, БО), я́блонь (Гв, Чн, Шм2, Он — СЛ, БО), я́блука (Мс — СТ), яблуня солодка (Ос — СД), я́блунь (Вх). \ Сорти: анто́ні(о)вка (Шк, Го1, Гр, Сл, Mk, Гб, Коб — ЗАГ), апорт(а) (Mk), арапка (Го1 — СЛ), астраханка (Сл), бадю́зька (Гу — ГЦ), бельфлер жовтий (Сл), білови́н(ни)ки (Вх, Вх7 — ВЛ), бло́хи (Гб — ВЛ), бо́йка (Коб — ВЛ), бойкен (Сл), боклажки́ (Вх7), боровинка (Сл), боцмани́ (Вх7 — ЛМ), брусначка (Жл), бугай (Сл), бужви́ця (Гу — ГЦ), букола́ї (Гу — ГЦ), булаї́ (Гу — ГЦ), булайки́ (Гу — ГЦ), буме́ниця (Гу — ГЦ), бу́мі (Гу — ГЦ), бура́чка (Бк — БУ), бурачки́ (Вх, Mk, Гу — ГЦ), бурди́ (Вх), бурки́ня (Гу — ГЦ), бурштинка (Mk — ПД), варгуль (Сл), ва́тянки (Вас — ВЛ), венґерки́ (Ощ — ГЦ), венґерчу́к (Гб — ДС), вено́вка (Бк — БУ), вербівки (Вх), верблянки (Вх — ВЛ), ви́нни(ч)ки́ (Жл, Вх7, Mk — ПД, ВЛ, ДС), виннюхи́ (Вх7 — ВЛ), відче́си (Вх7), віргінка (Сл), воликса́ндрівка (Гб — ДС), вороньок (Сл), гирчічки́ (Ощ — ГЦ), гірчиці (Вх), глогерівка (Сл), го́пурти (Вх7 — СЯ), гранівки́ (Вх7 — СЯ), гусак (Сл), ґольдране́та (Гб2 — ГЦ), ґрафисти́нок (Гб — ДС), ґрески́ (Гб — ДС), ґуту́ля (Гб — СТ), деренівка (Mk — ПД), дідівка (Сл), доброкваска (Гр), довгохвостка (Сл), дренчівки́ (Вх7), дуби́ (Гб — ВЛ), едельрот (Сл), житні́вка (Бк — БУ), жовкінки́ (Ощ — ГЦ), жовтяни́ці (Пр — СД, ПС), збано́чки (Бк — БУ), зеленка (Го1 — СЛ), зеленка вуда (Сл), зелізняк (Mk — ПД), зелюнки (Вх5 — ЛМ), зимник (Го1 — СЛ), зимниця (Mk), зиму́хи (Лс2 — ПЦ), зимушка (Сл), зімниці (Вх), зімовниця (Сл), зорі(и) (Сл, Гб — ВЛ), зорінки́ (Ощ — ГЦ), йо́на(и) (Коб — ДС, ПЗ), йо́натан (Гб2 — ГЦ), йо́нот (Бк — БУ), калинінки́ (Вх — БУ), калинки́ (Вх7), кальвин (Сл), кальві́ль (Ук), кальві́на (Гб — ДС), кальві́нки́ (Ощ, Гб — ВЛ, ГЦ), канди́ль (Ук), карваші́ (Вх7 — СЯ), кармази́нка (Гр, Ук — СЛ), картофлянка (Mk — ПД), ка́сля (Бк — БУ), кача́ла (Гб — ДС), качалайка (Ощ — ГЦ), клапані́ (Ощ — ГЦ), книш (Сл), колозінка (Он — ГЦ), кормошка (Гб — ЛМ), костиківка (Сл), костички́ (Вх7), красоцвіт (Сл), кримки (Ум), ксьондзівки (Ощ — ГЦ), кужі́вка (Гб — ДС), кульки́ (Бк — БУ), кушки́ (Вх — ЛМ), липівки́ (Вх7 — ВЛ), лімо́нки (Коб — ПЗ), лущаки (Вх), мазурки (Вх), мала́йка (Бк — БУ), мали́ні́(о)вка (Бк, Коб — ДС, БУ), мальвінка (Mk), мараморя́нки (Вх7 — ЗК), марисінка (Ощ — ГЦ), меду(і)нки (Вх, Сл — ГЦ), миґінка (Ощ — ГЦ), мурінка (Ощ — ГЦ), му́ски за́ячі (Гб — ВЛ), налив (Го1 — СЛ), нали́в бі́лий (Коб — ВЛ, ПЗ), наполеон (Сл), ністри́ця (Бк — БУ), о́зимка(и) (Гр, Гб — ЗК, ЛМ), олив(я́н)ка (Ощ, Сл — ПД, ГЦ), опорт(и) (Го1, Сл, Mk — ПД, СЛ), оргулівка (Го1 — СЛ), павлючки́ (Ощ — ГЦ), папе(і)рі́вка (Сл, Mk, Гб, Коб — ВЛ, ДС, ГЦ), папірки́ (Вх7, Mk — ПД), параме́на (Гб — ДС), парме́н(а) (Сл, Ук, Гб — ДС, ЛМ), пепинка (Сл), петрівки́ (Вх7), писанка (Ощ — ГЦ), писарки (Вх), під’я́рівки (Вх), піпі́нка (Коб — ДС), пнівчєнки (Ощ — ГЦ), повзаленки́ (Ощ — ГЦ), подти́мочка (Лс2 — ПС), полу́райки (Вх7 — СЯ), попівки (Ощ — ГЦ), прище́пи (Ощ — ГЦ), пуканки (Ощ — ГЦ), путивка(и) (Вх, Вх7, Сл — ПС), размарин (Сл), райки́ (Вх7), ране́т(а) (Ук, Гб — ПЗ, ДС), рапавки (Вх), рачок (Сл), ребрівка (Ощ — ГЦ), рейне́та (Mj, Mk — ВЛ), рене́т(и) (Ук, Гб — ВЛ), рене́та (Вх1, Mk, Ук, Коб — ПД, ДС), ріпка(и) (Вх, Вх1, Вх7, Сл), ріснинка (Ощ — ГЦ), розівка (Го1 — СЛ), романець (Сл), ромасівка (Сл), саблу́к(а) (Mj, Сл, Mk — ПД, ПЦ), саблу́ко (Мч — ПД), савки (Жл), савлуки́ (Вх7 — ВЛ), савруки́ (Гб — ВЛ), семери́нка (Коб — ДС), сивак (Сл), симире́нка (Ук), сина́п (Го1, Ук — СЛ), синап-кандиль (Сл), синохвостик (Mk), склянка (Сл), сколо́здра (Ощ — ГЦ), скорушінка (Ощ — ГЦ), скрижа́пель (Ук), сліпчаки́ (Вх7), смажінки (Вх — ЛМ), сорока (Сл), соф’янки́ (Вх7 — СЯ), спасівки́ (Вх, Гр, Mk, Гб — ПД, ВЛ), стилю́шка (Гб — ДС), стубе́лки (Гб — ВЛ), тара́хкалка (Мч — ПД), твердослоди (Mk — ПЛ), творожиха (Го1 — СЛ), ти́лявки (Гб — ВЛ), тиро́лька (Сл, Mk, Ук — ПД), ти́тівка (Сл, Mk, Ук), то́рби (Вх7 — СЯ), турінки (Ощ — ГЦ), хруставка (Ощ — ГЦ), хруськи́ (Вх — БУ), цеглівки́ (Вх7 — ВЛ), ци́ганки́ (Вх, Вх7, Сл, Mk, Ук, Гб, Коб — ПД, ДС, СЯ), цитрині́вка (Гб — ДС), чепавки (Вх), червінки (Вх — ДС), черничка (Сл), чубки́ (Вх — ДС), чугай (Mk), штувбурка (Ощ — ГЦ), ще(і)тина (Mk, Гб — ПД, ДС, БУ), щетин(ів)ки́ (Вх7, Гб — ВЛ), юнатянка (Гб — ЛМ), я́блуки петрі́вчині (Гб — СТ), я́. спа́сівчині (Гб — СТ), яблуко винне (Сл), я. грушкове (Mk — ПД), я. кантельне (Сл), я. сорочинське (Сл), я. шовківське (Сл), ядерки́ (Вх7 — ВЛ), ямпорти (Вх7 — БО), янівки (Вх7 — ЛМ), янто́нівка (Гб — ДС), я́порота (Гб — ДС), япо́рта(и) (Вх, Гб — ДС), ярабина (Гб — ЛМ), ярівки (Вх), ярови́нники (Вх7 — ВЛ), ячмінки́ (Вх — ДС).
Populus balsamifera L. — топо́ля бальзами́ста; топо́ля бальзамі́чна, топо́ля паху́ча (Мл, Сл; Tl); верба́ золота́ (Ан, Ду, Ів — ПД).
Pyrus communis L. — гру́ша звича́йна (Во, Вх1, Вх2, Вх6, Мл, Ру, Оп); гру́ша (Сл; Чн, Вх, Ср, Ан, Ln, Hl, Rs, Шс, Гр, Ян4, Ів, Гд, Mk, Ос, Ук, Рм, Мс, Гб, Мг2 — ЗАГ); верба́ (Мс — СТ), гру́ша ди́ка (Гр, Сл, Mk, Ос, Гб — ЗАГ), груша лісова (Пс, Мн2, Сл, Mk — СД), гру́шка (Гв, Во, Вх, Mj, Гр, Ів, Сл, Mk, Ук, Гб, Мг2 — ЗАГ), дулі́на (Мс — СТ), ручня (Го2 — СД). \ Сорти: ба́ба(и) (Вх, Ан, Гр, Mk, Бк — ПД, БУ), бабки́ (Бк — БУ), бабо́виця (Гу — ГЦ), банкро́(е́)т (Бк — БУ), барани́ (Вх7 — ВЛ), безсім’янка (Го1, Сл — СЛ), бе́ра(и) (Шк, Mj, Сл, Mk, Гб, Коб — ПД, ПЗ, ДС), бергамо́та (Шк, Гр, Сл — СТ), бета́рня (Вх7 — СЯ), блашни́ця (Бк — БУ), блоха́ (Гб — ДС), блощиці (Вх), боклуїз (Сл), вербі́вка (Гб — ПЗ), водянка (Mk — ПД), воскові (Вх), вощанка (Го1 — СЛ), гарбузинка (Сл), гарбузівка (Сл), гирчічка (Он — ГЦ), глек (Сл, Mk — ПД), гли́ва (Вх, Рг1, Ан, Пс, Сл, Лс1, Лс2, Ук — СД, ПЦ), гнилиці (Вх, Mj — ПД, ДС), гнилки́ (Вх7 — ВЛ), гнилюшки (Вх — ДС), гранушки́ (Вх — ЛМ), ґду́лі (Вх, Гб — ДС), дав’є́нка (Бк — БУ), давидуха (Mk — ВЛ), дегтярки́ (Вх7 — ВЛ), диканька (Сл), ди́чка (Вх, Mk, Рм, Гб, Мг2 — ПД, ВЛ, ПЦ, ДС, БУ, ЗК), довгу́лі (Гб — ВЛ), дрібничка (Ощ — ГЦ), дубі́вка (Ва — СД), ду́ля(і) (Вх, Рг1, Го1, Mj, Ощ, Сл, Mk, Гб — СД, СТ, ПД, ДС, ГЦ), дюшес (Сл), житні́вка (Бк — БУ), збано́чки (Бк — БУ), зимівка (Вх7 — ДС), зоринка (Mk — БУ), ільїнка (Сл), ка́йзирка (Бк — БУ), кам’я́нки (Вх — ДС), карма́нка (Бк — БУ), кипари́ска (Ук), кля́пса (Коб — ПЗ), кольки́ (Вх), ко́ник (Гб — ДС), коперечка (Сл), коханка (Сл), красуня лісова (Сл), кругли́ця (Вх7 — БО), кругляк (Сл), куре́нти (Бк — БУ), куцохвостка (Сл), лебеди́нка (Жл), лежанки́ (Вх7 — БО), лестю́ха (Вх7 — БО), лимон(ів)ка (Сл, Ук), лісниці (Вх, Сл), лю́ці (Гб — ВЛ), мазярки (Вх7 — ВЛ), маковінки́ (Вх7 — СЯ), малинівки (Вх), маслівка (Mk — БУ), масля́нки (Гб — ВЛ), меді́вка (Бк — БУ), меду́ля (Вх7 — ЛМ), меду́нка (Mk, Гб — ДС), михалівки (Вх7 — ЛМ), муравки (Вх), мучанки (Вх7 — ЛМ), мучени́ця (Лс2 — ПЦ), мушкате́лька (Mk — ПД), округлянка (Гб — ЛМ), оли́вка (Гб — ПЗ), осінки (Вх7 — ЛМ), па́дальнички (Вх — БУ), панє́нка (Гб — ДС), панна гола (Сл), панни (Вх), парґаму́та (Гб — ДС), паршиві (Вх — ДС), паршівки́ (Вх), пахня́чка (Вх7, Гб — ЗК, ЛМ), піддулень (Сл), підду́льки (Вх, Рг1, Пс, Сл), попа́ді (Гб — ВЛ), проскурки (Вх — ДС), пстругівка (Mk), пукавки (Вх — ДС), райка (Го1 — СЛ), раківки (Вх), сафіжанка (Mk — ПД), семенівки́ (Вх7 — ВЛ), спа́сівка(и́) (Вх, Гр, Mk, Гб — ВЛ, ДС), фоста́чка (Гб — ДС), фостуля (Mk — ВЛ), фунтівки (Вх), хра́па (Лс2 — ПЦ, ПС), хунтівка (Сл), цитрині́вка (Ук, Гб — ПЗ), цицаня (Вх7 — ЛМ), цицу́ля (Вх7 — ЛМ), цмічки (Вх7 — ЛМ), цукрівки́ (Вх, Mk, Гб — ПД, ДС), червінки (Вх7 — ЛМ), черленобокі (Вх), шарі́вка (Гб — ДС), якубі́вка (Гб — ПЗ, ДС).
Robinia pseudoacacia L. — робі́нія звича́йна (Ру, Оп), бі́ла ака́ція (Сл, Ру, Оп; Рг1, Ср, Ан, Ln, Вх1, Hl, Шм2, Шс, Ян4, Mk, Ос, Мс, Тан — ЗАГ); акація фальшива (Вх6), горохівник звичайний (Вх1, Вх2, Вх6, Мл), робінія (Вх3); аґац (Гб — ЛМ), аґа́ція (Бк — БУ), акацва́ (Гт, Мс — СТ, ЗК), ака́ція (Во, Жл, Вх3, Ян4, Mk, Ос, Рм, Мс — ЗАГ), ака́ція колю́ча (Мс — СТ), ваґа́ція (Бк — БУ), вака́ція (Мн2, Ос, Бк, Рм, Мс, Гб — СТ, ПД, ВЛ, ПЦ, БУ), вакація біла (Мн2, Mk, Ос — ПД, ВЛ), верба́ (Мс — СТ), вокація (Яв, Бк — БУ), вокація біла (Ос — ВЛ), горохівни́к (Вл, Жл, Яв, Mk — СД), ка́шка (Мс — СТ), ко́цва (Гд — БО), куну́к (Бк — БУ), ла(о)ка́ція (Бк, Мс — СТ, БУ), лжеакація (Шс — СТ), ока́ція (Гр, Мс — СТ).
Salix L. — верба́ (Вх2, Вх3, Сл, Ру, Оп; Гв, Нв, Ан, Hl, Rs, Шх, Дб, Ів, Mk, Ук, Гб — ЗАГ).
Salix acutifolia Willd. — верба́ гостроли́ста (Ру, Оп), шелюга́ (Сл, Ру, Оп; Рг1, Ан, Пс, Ян2, Ду, Лс2, Ук, Кри — СД, СТ, ПС); верба́ інеї́ста (Мл), верба червона (Оп); верболіз червоний (Пс, Ук), верболоз (Ан — СЛ), желюжи́на (Ум, Ів), краснолоз (Чн, Ln, Го1 — СТ, СЛ), краснота́л(ь) (Рг1, Ан, Ln, Пс, Жл, Шм, Ду, Ів, Сл, Ук — СТ), красотала (Яв), лоза гостролиста (Кри — СТ), лоза задніпрянська (Мн2 — СД), лоза красна (Мн2 — СД), лози́на (Гб — ВЛ), оші́лега (Лс2 — ПЦ), тала (Сл — СЛ), ше́лега (Лс2 — ПС), ше́(в)люг (Чн, Рг1, Ср, Ан, Пс, Гр, Ян4, Ду, Сл — СТ, СЛ), шелюжина (Рг1, Ан, Пс), шелюжник (Ан, Сл), шеляг (Сл), шеляг червоний (Сл), ши́ляга (Лс2 — ПЦ, ПС), ші(и)лега (Сл, Лс2 — ПЦ), шіляга (Сл — ПС), шільга (Сл — ПС), шолюг (Ln — СТ).
Salix alba L. — верба́ бі́ла (Во, Вх1, Вх2, Вх6, Мл, Сл, Ру, Оп; Рг1, Ан, Мн, Hl, Шм, Ів, Mk — ЗАГ); бе́чка (Дб, Сл, Бк, Гу — БУ, ГЦ), біло́верба (Вх7 — ГЦ, СЯ), білота́л (Ів), ве́рба́ (Ав, Чн, Лч, Ln, Сл, Гд, Ос, См, Мс, Мг2 — ЗАГ), верба жовта (Ос — ПД), верба червона (Ос — ПД), верболі́з (Мс — СТ), ве́тла (Рг1, Ан, Ln, Сл, Он — СД, СТ, БО), ві́рба (Мг2 — ЗК), вітла (Рг, Мн), вітла біла (Шс2 — СТ), заве́рбник (Гб2 — ГЦ), і́ва (Мс — СТ), і́ва плаку́ча (Мс — СТ), лоза́ (Ду, Ів, Ос, Гб, Мг2 — СЛ, ДС, ЗК), лоза́ бі́ла (Ср, Ln, Ум, Шс2, Ян4, Ів, Сл — СТ), лози́на (Гб — ВЛ, ЛМ), лози́ння (Ду), лутина (Сл), ми́цка (Мг2 — ЗК), раки(і)та́ (Ан, Пс, Мг2), рекетина́ (Мг2 — ЗК), рокита (Сл — СД), рокитовий кущ (Сл — СД), чорнолоза (Ан — СЛ), ше́люг (Ду).
Salix alba L. var. vitellina Ser. — верба́ золота́ (Вх1, Мл, Сл; Вх, Ан, Mk — ПД, ВЛ, СЯ); верба злата (Вх5 — ЛМ), ветли́на (Вх, Жл, Сл — ДС), злотоверба (Mk).
Salix alpina Scop. — верба́ альпі́йська (Оп).
Salix aurita L. — верба́ вушка́та (Сл, Ру, Оп); верба́ вуха́та (Мл), верба ушатка (Вх1); лі́зка (Ду), лоза (Во), рокита (Гв).
Salix babylonica L. — верба́ плаку́ча (Во, Вх1, Вх6, Мл, Сл, Ру; Ук, Мс — СТ); верба́ вавіло́нська (Ру, Оп); верба вавилонська (Сл), верба́ коса́та (Гб — ВЛ), верба надгробна (Во), верба плачуща (Сл), і́ва плаку́ча (Пс, Шм — СТ), лоза́ (Мс — СТ).
Salix bicolor Willd. ** (Salix phylicifolia auct., non L.) — верба́ двоко́лірна; верба́ філіколи́ста (Ру, Оп).
Salix caprea L. — верба́ ко́зя́ча (Сл, Ру, Оп); верба і(и)ва (Вх1, Вх2, Вх6), и́ва (Вх3; Гв, Во, Ан, Жл, Шх, Ів, Сл, Гд, Ос, Он, Пч, Гу, Гб, Мг2 — ВЛ, БО, ГЦ, ЗК); багни́ця (Вх7, Яв — ЛМ), б(е)реди́на (Шс2, Яв, Сл — СТ), верба (Ср, Ян4 — СТ), верболі́з (Рг, Пс, Ум, Гр, Ду, Ів), верболо́з(а) (Рг1, Ан, Пс, Rs, Яв, См — СТ, ВЛ), ветля (Ан), ги́в(ин)а (Вх7, Гр, Сл, Ос — ПД, ВЛ), ева (Мл, Mk — ДС, ГЦ), є́ва (Mj, Mk, Он — ПД, БО), євина (Mk — ПД), ива козя (Hl — БУ), ивель (Го1 — СЛ), ивика (Ан, Яв, Сл — СД), и́вина (Ан, Яв, Ів, Сл, Ос — СД), і́ва (Чн, Рг1, Ан, Ln, Пс, Мн2, Шм, Mk, Мг, Коб — СТ, ПД, СЛ, БО, ЗК), івина́ (Коб — БО), ї́в(ин)а (Вх7, Сл, Он, Гб — СЛ, ДС, БО, ЛМ), ко́тики (Рм — ВЛ, ПЦ), лоза (Ан — СД, ВЛ), лоза козиняча (Сл), лоза сіра (Мн2), лози́на (Ан — СЛ), роки́та (Жл, Вх6, Вх7, Гб — ЛМ), синотал (Ан — СЛ), смолоза (Вх6, Вх7, Ду — ЛМ), тала (Ан — СЛ), чорнотал (Ан), шведина (Ос — ПД), шутки́ (Пч — ЗК), я́ва (Он — БО).
Salix cinerea L. — верба́ попеля́ста (Мл, Ру, Оп); верба́ сі́ра (Вх1, Сл); верба́ (Ду), верболо́з(а) (Сл, Ос — ВЛ), ветла (Ln — СТ), ги́в(ин)а (Ос — СД, ПД), гива біла (Ос — ПД), госика (Ос — СД), ивина (Сл), і́ва (Коб — БО), івина (Рг1, Ан), лоза́ (Рг1, Ан, Мн2, Ян2, Ів, Сл, Mk, Ос — СД, СТ, ПД, ВЛ), лоза біла (Мн2, Mk — СД, ПД), лоза-івина (Пс), лоза сива (Ос — ВЛ), лоза чорна (Ос — ВЛ), лозина (Сл), тал (Жл, Ум, Ів), тальник (См), тальник сивий (Шс2 — СТ), чорноліз (Пс, Ів), чорноло́з (Чн, Рг1, Ан, Ln, Ду, Сл, Гб — СТ, СЛ), чорнота́л(ь) (Рг1, Пс, Ум, Ів), шелю́г (Жл), шелю́га (Жл).
Salix daphnoides Vill. — верба́ вовчели́кова; верба вовчеягідна (Оп), верба́ дафневи́дна (Ру).
Salix eleagnos Scop. ** (Salix incana Schrank) — верба́ си́ва (Оп); верба́ си́за (Ру), верба синя (Вх1).
Salix fragilis L. — верба́ ламка́ (Ру, Оп); верба́ крихка́ (Вх1, Вх6, Мл, Сл; Яв — СД); ве́рба́ (Чн, Рг1, Ср, Ан, Ln, Пс, Мн2, Шм, Mj, Ян4, Сл, Mk, Ос, Рм, Пч, Мс — ЗАГ), верба біла (Ос — ПД), верба жовта (Ос — ПД), верба крушна́ (Вх7 — БО), верба́ ло́мка (Рг1, Ан, Пс, Ів), верба проста (Сл — СД), верболі́(о́)з (Ос, Мс — СД, СТ), ветла (Mj), и́ва (Hl, Ос, Мс — СТ, ПД, БУ), крихкове́рб (Вх, Жл, Вх1, Ум, Яв, Ів, Сл — ДС), круха́ (Вх7 — СЯ), круш (Вх7 — СЯ), крушина ломка (Ос — ПД), ракита (Ln — СТ), са́льсин (Пс).
Salix hastata L. — верба́ списоподі́бна; верба́ списови́дна (Ру, Оп).
Salix herbacea L. — верба́ трав’яна́ (Оп); верба́ зели́ста (Вх6, Мл), верба зеловата (Вх1, Вх6), верба́ зілля́ста (Сл), верба́ трав’яни́ста (Ру).
Salix lapponum L. — верба́ лапла́ндська (Сл, Ру, Оп; верба́ ляпо́нська (Мл).
Salix myrsinifolia Salisb. ** (Salix nigricans Sm.) — верба́ чорнува́та; верба мирзинолиста (Оп), верба́ чо́рна (Мл, Сл), верба́ чорні́юча (Ру, Оп).
Salix myrtilloides L. — верба́ чорни́чна (Оп); верба́ багнова́ (Мл), верба́ чорницеви́дна (Ру), верба́ чо́рницювата (Сл).
Salix pentandra L. — верба́ п’ятитичи́нкова (Ру, Оп), верболі́з (Сл, Ру; Мн2, Mj, Ум, Ів, Mk — СД, ПД); верба́ лаврова́ (Мл), верба п’ятерка (Вх1); верба (Ан, Mj — СТ), верба червона (Ос — ВЛ), верба́ чо́рна (Вх7 — БО), верба-лоза (Ан), верболоз (Чн, Ln, Го1, Шм, Сл — СТ, СЛ), верболозина (Сл), ветла (Mj), лоза (Tl), лоза-золотуха (Ан, Сл — СД, ГЛ), лозина (Tl), лозка піщана (Ан), ломашник (Сл), ра(о)кита (Ос — ВЛ), тал (Сл), та́ла́ (Чн, Ln, Жл, Вх1, Ум, Ду, Ів, Сл — СТ, СЛ), чорнолоз (Рг), чорнота́л(ь) (Ln, Шс2, Ду — СТ), ше́(в)лю́г (Ум, Ду, Ів).
Salix purpurea L. — верба́ пурпуро́ва (Ру, Оп), верба́ черво́на (Сл; Вх7 — СЯ); верба́ багряна́ (Мл), верба рокитина (Вх1, Вх2), роки́тина (Вх3; Вх, Ум, Ів, Сл — ВЛ); ба́ська (Гб — ДС), верба з червоним луттєм (Вх — СЯ), ве́рба лозова́ (Он — БО), верба самбірська (Он — БО), верба́ черл(в)е́на (Вх7 — ЗК, ЛМ), вербни́(я́)к челле́ний (Гт — ЗК), верболіз (Mj, См — СД, ПД), верболіз червоний (Сл), жовтолоза (Сл, Mk), жовтолозник (Шс2 — СТ), за́верб(а) (Вх7 — ЗК, СЯ), за́вербок (Он — БО), заві́(у́)й (Вх7, Коб — ГЦ, ЗК), зарі́нка (Вх7, Мг2 — ЗК), краснолозник (Сл), лоза́ (Гб — ДС), лоза витвовата (Сл), лоза́ челле́на (Гт — ЗК), лоза червона (Сл), ло́ззя челле́не (Гт — ЗК), лозни́к (Чн, Го2, Ум, Ів, Сл — СТ, СЛ), лозни́к челле́ний (Гт — ЗК), па́верба (Он — БО), роки́та (Жл, Сл), самбі́р (Гр), са́мбі́рка (Вх, Ум, Ду, Ів, Сл, Он — БО, СЯ), самбо́рик (Он — БО), тальник (Шс2 — СТ).
Salix reticulata L. — верба́ сітча́ста (Мл, Сл, Ру, Оп); верба сітковата (Вх1, Вх6).
Salix retusa L. — верба́ туполи́ста (Вх6, Мл, Сл, Ру, Оп); верба притуплена (Вх1).
Salix rosmarinifolia L. — верба́ розма(й)риноли́ста (Ру, Оп); верба приземкувата (Вх1), верба́ роки́та (Мл), ницело́з (Сл; Рг1, Ан, Пс, Жл, Шм, Ду — СД); вербни́(я́)к (Гт — ЗК), лоза́ (Гт — ЗК), ло́ззя (Гт — ЗК), лозина (Сл), лозка (Ср — СТ), лозни́к (Гт — ЗК), нетала́ (Ум, Ів, Сл), ницеліз (Ів), раки́тник (Чн, Рг1, Ср, Пс, Мн, Го2, Ум, Ян4, Ів — СТ, СЛ), рокита (Rs — ВЛ), роки́тник (Гр, Ду, Сл), шілюжок (Мн2 — СД).
Salix silesiaca Willd. — верба́ силе́зька; верба́ сіле́зька (Ру, Оп), верба слязка (Вх1), верба́ шле́ська (Мл, Сл); лісовий кущ (Вх1).
Salix starkeana Willd. ** (Salix livida Wahlenb.) — верба́ си́за (Оп); верба́ си́ва (Мл, Сл), верба́ синюва́то-сі́ра (Ру), верба Старке (Оп); верба (Сл).
Salix triandra L. — верба́ тритичи́нкова (Ру, Оп), білота́л (Сл; Чн, Ln, Шм, Ум, Шс2, Ду, Ів — СТ, СЛ); білолі́з (Ру), верба затрійка (Вх1), верба́ мікдало́ва (Мл); білота́ла (Яв — СТ), білотіл (Ср, Яв, Сл — СТ), верба (Ос — ПД), верболі́з (Вх, Жл, Вх1, См, Мс — СТ, ВЛ, ДС), ветла (Mk — ПД), лоза́ (Вх1, Ум, Ів, Мс — СТ), лоза красна (Ан, Сл — СЛ), лоза́ міґдало́ва (Mk), лози́на (Мс — СТ), лози́нник (Мс — СТ), лозня́к (Мс — СТ), лозо́вник (Мс — СТ), тала́ (Чн, Ум, Ів — СЛ).
Salix viminalis L. — верба́ лозо́ва, верба́ кошика́рська (Сл); верба ветлина (Вх1, Вх2), верба́ лоза́ (Мл), верба́ прутови́дна (Ру, Оп), ветла (Вх6; См — СТ), ветли́на́ (Вх3, Вх6, Вх7; Жл — ВЛ); верба (Ан), верба́ вітлова́ (Вх7 — СЯ), вербенець (Hl — БУ), вербійник (Сл — ПС), верболі́з (Вх, Вх1, Ум, Ів, См — ВЛ, ДС), верболоз (Сл, Mk, См — СД), ву́тла (Вх7 — СЯ), ива корзиночна (Яв), и́ва молдава́нська (Пс, Ум, Ів, Сл), іва молдаванська (Рг1), корзиночник (Ан), ку́зови́ця (Рг1, Ан, Пс, Жл, Яв, Сл), лі́зка (Жл), лоза́ (Чн, Ан, Ln, Жл, Го2, Шм, Mj, Ів, Сл, Mk, Ук, Гб2 — СД, СТ, ПД, СЛ, ГЦ), лоза вербова (Ан — ПД), лоза жовта (Ос — СД), лоза́ корзи́нна (Рг1, Ан, Пс, Жл, Го2 — СЛ), лоза́віть (Яв, Сл), лози́на́ (Жл, Mj, Сл, Mk, Ук, Гб2 — ПД, ГЦ), лозина кошикарська (Сл), лозни́к (Гд — БО), луг (Вх7 — БО), луго́вина (Вх7, Гб2 — БО, ГЦ), лужи́на (Вх7 — ВЛ, БО), лути́на (Вх, Жл, Вх6 — СЯ), ро(а)кита (Ан, Сл — ПС), талажча́ник (Ан, Жл, Ду, Сл — СЛ).
Salix vinogradovii A.Skvortsov — верба́ Виногра́дова (Оп).
Vitex agnus-castus L. — авраа́мове де́рево неви́нне; авраа́мове де́рево (Ру, Оп; Кри — СТ), ві́текс свяще́нний (Ру, Оп); верба волоська (Ан), лозовик (Кри — СТ), посох авраамів (Кри — СТ).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ве́рба, рос Salix = верба́, (деревина) — верби́на. — Будь здоров, як вода, а ростючий, як верба. н. пр.
Большо́й = вели́кий, здоро́вий, (не дуже) — чима́лий, величе́нький, здорове́нький, (дуже) — величе́нний, величе́зний, здорове́нний, здорове́зний, здорове́цький. С. Аф. З. Л. Столь большо́й = оттаки́й, отаке́нний, отаке́зний, отакеле́зний. — Больша́я доро́га = великий шлях, стовпови́й шлях. — Большіе = ста́рші. — Велика риба по глибу ходить. н. пр. — Здоровий виріс хлопець. — Над криницею виросла величезна верба. — Отакенний кавун купив (звичайно показуючи руками, який великий). — Нехай старші попереду візьмуть.
Ветла́, мн. вётлы = рос. Salix — верба́, S. pentandra — верболі́з, тала́, ше́люг, ше́влюг, S. acutifolia — краснота́л, ше́люг, шелюжи́на, S. alba — біла лоза́, S. amygdalina — білота́л, тала́, S. cinerea — івина, лоза́, чорноло́з, чорнота́л, S. fragilis — ло́мка верба́, крихкове́рб, S. repens — ницело́з, S. rosmarinifolia — нетала́, ницело́з, раки́тник, S. Purpurea — лозни́к, са́мбірка, роки́тина і д. Верболоза. С. Ан.
Вѣтвь, вѣ́тви = ві́тка, віть (С. Аф.), гі́лька, ги́лка, (поб.) — гіля́ка, (здр.) — гі́лечка, ги́лонька, (гал.) — галу́зь, галу́зка, (мн.) — ві́ти, ві́ття, гільля́, (здр.) — гі́льлячко, галу́ззя, (тоненькі) — по́віття, (троїцькі) — кле́чання, (одломані) — чахвина́, (весїльна, уквітчана квітками) — гі́льце, ги́льце, ви́льце, (верхні) — верхові́ття. — Лучче птицї на сухій гільцї, нїж в золотій клїтцї. н. пр. — Та виломлю калинову вітку, та застромлю за білу намітку. н. п. — Долина глибока, калина висока, аж до долу гільля гнеть ся. н. п. — Як широка сокорина віти розпустила, а над самою водою верба похилилась. К. Ш. — А там в лїсї на галузї сорока скрегоче. н. п. — Рубайте сосонку-деревце молодій Марусї на гільце. н. п. — Гильце деревце з ялини і з червоної калини. н. п. — Верховіття у тернїв зтинає, меншому братові прикмету покидає. н. д.
Зароди́ть, зарожда́ть, ся = зароди́ти, ся, закони́ти, ся, зача́ти, ся, заклю́нути ся; заро́жувати, ся, заро́джувати ся (С. Аф.), законя́ти ся, зачина́ти ся, закльо́вувати ся, (про рослини ще) — кільчи́ти ся, завя́зувати ся, розпу́кувати ся, пуска́ти кільця, па́рістки. — Як його Господь закопив, так і вродило ся. Хар. Чайч. — Законя́єть ся дитина. Полт. Чайч. — Чи то давнє яко лихо прокинулось в хатї? Чи вчорашнє, задавлене, знов заворушилось, чи ще тільки заклюнулось? К. Ш. — Виноград кільчить ся. — Верба розпукуєть ся.
Ива, рос. Salix alba Ь. = бі́ла верба, бі́ла лоза́. С. Ан.
Недѣ́ля = 1. недїля, недїленька (д. Недѣ́льный день). 2. недїля, ти́ждень (С. З. Л. Ш.), здр. ти́жник (С. Ш.), (перед масною) — переступна́. — Їдеш на день, а хлїба бери на тиждень. н. пр. — Воскре́сная, свѣ́тлая, свята́я недѣ́ля, недѣ́ля Па́схи = Велико́днї сьвя́та. С. Аф. — Крестопокло́нная недѣ́ля = середохре́стний ти́ждень (С. З.), середохре́стна недїля, хре́стна (М. Л.), середохре́стя, середопі́стя (С. З.). — Ка́ждую недѣ́лю = що ти́жня. — Недѣ́лю проводи́ть, провести́ = тижнюва́ти (С. Л. Ш.), потижнюва́ти, протижнюва́ти. — Тижнювали у нас москалї. С. Л. — Недѣ́лю недѣ́льски = цїлий ти́ждень. — Тро́ицкая недѣ́ля, недѣ́ля св. Тро́йцы = клеча́льна недїля, зеле́ні сьвя́та, зеле́на (С. З. Л.), грянна́ (С. З.). — Та на зеленїх мов сьвятках. К. Ш. — На грянній недїлї русалки сидїли, сорочок просили. н. п. — Пе́рвая недѣ́ля Вели́каго поста́ = жи́ляна. М. Л. — Понедѣ́льникъ 1-й и. В. н. = жи́лавий понедїлок. С. Аф. — Шеста́я недѣ́ля Вели́каго поста́, недѣ́ля ва́ій = ве́рбна недїля, ве́рбний ти́ждень. — Ѳомина́ недѣ́ля = провідна́, про́води. — Се було саме на Провідній. — Черезъ недѣ́лю = через ти́ждень, за ти́ждень. Верба бъє, не я бъю — за тиждень Великдень, ось недалечко червоне яєчко. н. пр.
О́сокорь, рос. Populus nigra L. = о́сокор, соко́ра, сокори́на, ясокір. – О́сокорь души́стая, Р. balsamifera L. = золота́ верба́. С. Ан.
Па́сха = па́ска, вели́кдень, С. З. Л. — Верба бъє, не я бъю, за тиждень Великдень, ось недалечко червоне яєчко. н. пр. — Кажуть „Великдень“, а він зовсїм не великий. н. пр. — Недѣ́ля Св. Па́схи = д. під сл. Недѣ́ля.
Плаку́нъ = рос. Lythrum salicaria L. — залізня́к чо́рний, залїзня́к черво́ний, твердя́к, польові́ васи́льки, верба́ трава́, підбере́жник, плаку́н, Epilobium angustifolium L. — ди́кий льон, льоно́к. С. Ан.
Принима́ть, приня́ть, ся = 1. прийма́ти, бра́ти, одбіра́ти, приня́ти і т. д. д. Получа́ть. — Принима́ть, приня́ть госте́й = віта́ти (С. Л.), привіта́ти, вшанува́ти, пригости́ти. — Здоров, здоров, пане Саво! Чим вітати маєш? — Ой чим же вас, козаченьки, буду привітати? н. п. — У багатсво не вдаряє, а що має, тим вітає. н. пр. — І ця сестра пригостила його добре та дала на дорогу кусок сала. н. к. Ман. — П. во внима́ніе = вважа́ти, важа́ти, завважа́ти, ма́ти на ува́зї, завва́жити, взя́ти на ува́гу і д. під сл. Внима́ніе. — Принима́ть кого́ за... = вважа́ти, ма́ти кого́ за..., лїчи́ти кого́ за... — Чого лице од мене одвертаєш, мене собі за ворога вважаєш. К. П. — Приня́ть намѣ́реніе, гото́вность = д. Вознамѣ́риться. — Принима́ть, приня́ть къ свѣ́дѣнію, въ разчётъ, въ соображе́ніе = ма́ти на ува́зі, мота́ти на ус, взя́ти до ува́ги. — Принима́ть уча́стіе = а) бра́ти удїл б) дба́ти, клопо́тати, ся, турбува́ти ся (за кого або за що); зверта́ти особли́ву ува́гу. — Приня́ть рѣше́ніе = намогти́ ся, зва́жити ся. — П. въ шу́тку = в жарт поверну́ти. — П. младе́нца отъ купе́ли = увести́ у ві́ру, у зако́н. – П. къ се́рдцу = до се́рця взя́ти. — П. здоро́вий, хоро́шій видъ = ви́люднїти. — П. на свой счетъ = а) взя́ти на свій кошт, взя́ти ко́шти на се́бе, б) до се́бе прикла́сти. — Він даремне до себе приклав — я зовсїм не про його казав. 2. прийма́ти ся, захо́жувати ся (С. Л.), бра́ти ся до чо́го, почина́ти, розпочина́ти, приня́ти ся, заходи́ти ся (С. Аф. Л.), поча́ти, розпоча́ти, ста́ти, взя́ти ся. — Заходить ся дрова рубать. С. Аф. — Та й заходились рештувать вози в далекую дорогу. К. Ш. — Заходились лавки мити. С. Л. — Став дро́ва руба́ти. С. Л. — Взяв ся за дїло. 3. прийма́ти ся, приня́ти ся. — Щепа принялась добре. — Дївчина, як верба: де посади, там і прийметь ся. н. пр. 4. прийма́ти ся (за кого), захо́жувати ся, приня́ти ся, взя́ти ся, заходи́ти ся (с. Аф.). — Стривай лишень, ось я захожусь коло тебе, не будеш пустувати. С. Аф.
Развёртывать, разверну́ть, ся = 1. розверта́ти, розгорта́ти, розго́ртувати, розвину́ти (С. З.), ви́вінути, розгорну́ти (С. Л.), прогорну́ти, розібга́ти, кілько — порозверта́ти, порозгорта́ти, ся. — Розгорнув книжку. — Материя була убога, тоненька, Мотря навіть не розгорнула її Лев. — Розвинула полотно. 2. розпуска́ти ся, розпу́кувати ся (С. З.), розпусти́ти ся, розпу́кати ся, розпу́кнути ся. — Квітки почали розпускати ся. — Розпукали ся верба і лоза. С. З. 3. розще́дрювати ся, розще́дрити ся. — Ач як розщедрив ся — десять карбованцїв дав на бідних.
Рай = рай. — Був рай та пусткою взяв ся. н. пр. — Рай-де́рево, рос. Populus balsamifera L. = золота́ верба́, C. Ан.
Раски́дывать = 1. (раскида́ть, ся) — розкида́ти, розки́дати, ся, порозкида́ти; розкида́ти ся, розляга́ти ся, розки́дати ся, розлягти́ ся. — Порозкидали скрізь мої папери. — А на ліжку... білі рученята розкидала, роскрила ся. К. Ш. — Розлїг ся на всю лаву. 2. (раски́нуть, ся) — напина́ти, напъясти́; розпуска́ти ся, розпу́кувати ся, розпусти́ти ся, розпу́кнути ся. — Ой напъяли козаченьки великий намет. н. п. — Верба розпу́куєть ся.
Распу́киваться = розпу́кувати ся, розпука́ти ся, про кілько — порозпу́кувати ся. — Верба вже розпукуєть ся.
Расти́ = рости́, вироста́ти, зроста́ти, ви́шчати, бі́льшати. — Виростали мої дїти, мої славні квіти. К. Ш. — Що без батенька зростає та ледачу матїр має. Мова. — Гидування зростало у мене до нудоти. Кн. — Расти́ роско́шно = буя́ти. С. Ш. — Расту́щій бы́стро = ростю́чий, ростови́тий, гінки́й, гінчакува́тий. — Верба дерево ростюче, нема ростючішого дерева, як вона. Хар. — Расти́ въ сте́бель, въ стрѣ́лку = стебли́ти ся, іти́ в сто́вбур. — Лихо міні! уся цибуля йде в стовбур. Лев. — Уся морква поросла в стовбур. Кн.
То́поль, здр. топо́ликъ, рос. Populus alba L. = топо́ля (С. Ан. Ш.), сребри́ста топо́ля (С. Ан.), дерево — тополи́на, здр. — топо́лька, топо́ленька, тополи́нка, тополи́нонька. С. Ш. — Души́стый, бальзами́ческій т., Р. balsamifera L. = золота́ верба́. С. Ан. — Пирамида́льный, италья́нскій т., Р. dilatota Ait. = раїна, я́вір. С. Ан. — Че́рный т., Р. nigra L. = сокори́на, я́сокір. С. Ан.
Яи́чко = яє́чко, я́йко. — Верба бъе, не я бъю! За тиждень Великдень; ось недалечко червоне яєчко! н. пр.

Запропонуйте свій переклад