Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Запропонувати свій переклад для «веремія»
Шукати «веремія» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Захорово́дить – закрути́ти, закорово́дити, веремія́ заве́сти́.
• -ться – закрути́тися, закорово́дитися.
Коромы́сло –
1) коро́мисло, (редко) коро́мисел (-сла), (гал.) весло́.
• -сло водоносное – коро́мисло.
• -сло весов – вагове́ коро́мисло, коро́мисло у вазі́, буга́й (-гая́) (Сл. Ум.).
• -сло колодца, см. Жураве́ль 2.
• -сло колокола – коро́мисло в дзво́ні.
• Дым -слом – гарми́дер (-ру), бу́ча.
• Поднять весь дом -слом – зби́ти (зня́ти, зчини́ти, ско́їти) бу́чу (ґвалт, веремі́ю, ша́рварок), спра́вити гарми́дер.
• Пошёл дым -слом – зчини́лася (зби́лася, зняла́ся, ско́їлася) бу́ча (веремі́я, содо́ма), підня́вся гарми́дер;
2) см. Стрекоза́.
Кутерьма́ –
1) (суматоха, беспорядок) бу́ча, гарми́дер (-ру), розгардія́ш (-шу́), ша́рварок (-рку), колотне́ча, галаматня́, калабали́к (-ку), ре́йвах (-ху), веремі́я. [Таки́й гарми́дер, нена́че орда́ підступа́ (Афан.). Попа́вся у цю веремі́ю (Сторож.)].
• Поднять -му́ – зня́ти (зби́ти) бу́чу (гарми́дер, веремі́ю), нароби́ти ша́рварку, колотне́чі [За ону́чу та зби́ли бу́чу (Приказка)];
2) см. Вью́га, Не́погодь.
Нападе́ние – на́пад (-ду) на ко́го, на що. [Ввесь підібра́вся, як перед на́падом (Коцюб.)].
• Внезапное, непредвиденное -ние – на́глий, непередба́чений (несподі́ваний) на́пад.
• При первом, при каждом -нии – пе́ршого, ко́жного на́паду; за пе́ршим, за ко́жним на́падом. [Часті́ш почали́ кри́мці та нога́йці набіга́ти; ко́жного на́паду бра́ли селя́н у нево́лю ти́сячами (Куліш). За пе́ршим на́падом во́рога було́ поби́то (Київщ.)].
• Быть в безопасности от -ния – бу́ти вбезпе́ченим (безпе́чним, забезпе́ченим) від на́паду, про́ти на́паду.
• Возобновлять, возобновить -ние – поновля́ти, понови́ти на́пад.
• Выдерживать, выдержать -ние – витри́мувати, ви́тримати на́пад. [Не ви́тримали туре́цькі гале́ри коза́цького на́паду (Загірня)].
• Отражать, отразить -ние – відбива́ти, відби́ти на́пад кого́, чий, дава́ти, да́ти ві́дсіч кому́. [Відби́то на́пад геть (Грінч.). Дава́ли таки́ до́бру о́дсіч харцизя́кам (Куліш)].
• Производить, произвести -ние – чини́ти, учини́ти на́пад, би́ти, ударя́ти, уда́рити на ко́го, на що; (быстрые -ния на кого) шви́дко наска́кувати, наско́чити на ко́го, (образно) крути́ти веремі́я. [Прийшо́в чужозе́мець тата́рин і ото́ вже на Ви́шгород б’є (Ант.-Драг.). Ніхто́ кра́ще його́ не става́в до бо́ю, ніхто́ не крути́в ля́хам тако́го веремі́я (Куліш). Як зача́в він веремі́я крути́ти: то шарпне́, то сіпне́, то кусне́ мене́ (Канівщ.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Заваруха, заварушка – буча, веремія, веремійка, колотнеча, розгардіяш. Обговорення статті
Заторопить – заквапити, почати квапити, зану́кати, приспіши́ти кого́, (подхлёстывать, перен., ещё) підстьобати, підстьобнути, підхльостувати, підхльоснути, (подгонять, ещё) підганяти, підігнати.
[— Ну, що? — заквапив його Славута. — Ти не помилився, учителю… Справді, коні копитами б’ють! Земля гуде, мов перед грозою! Обступають нас бісові діти зі всіх боків! Ну й веремія здійметься уранці!.. (В.Малик)]. Обговорення статті
Свистопляска, разг. –
1) (разнузданное проявление чего-либо) свиснява, (рус.) свистопляска, (вакханалия) вакханалія, (шабаш) шабаш, розперезаність;
2) (беспорядок) веремія, гармидер, шарварок, колотнеча, буча, ґвалт, рейвах.
[В Андрієвім мізку крутиться болючий вир думок, обертаючи сліпуче сяйво в веремію кольорів, — він дивиться на сяйво і навіть не намагається вже відводити очей (І.Багряний). Хто проходив по цьому проклятому пеклу, той знає, яке то щастя для арештанта після оглушливого безглуздя й чортячої свистопляски, якої не витримують нерви, дістати раптом тихого, чемного й культурного слідчого, який не розмахує паліччям і кулаками, не громадить монбланища нестерпної лайки, не кричить сам і не змушує жертву кричати й скавуліти (І.Багряний). В «сатанинській» свистоплясці губиться справжня талановита молодь. Частина з неї, замість повчитись, підпадає під впливи «енків» і робиться «кваліфікованими письменниками», заполонюючи ринок червоною графоманією; частина, що її приголомшили і збили з пантелику «оригінальні» статті різних безграмотних «ців» та інших «енків», — сидить десь у закутку і вичікує (М.Хвильовий)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КУРОЛЕ́СИЦА стил. відповідн. катава́сія, веремі́я, каварда́к, оказ. ша́рварок.
ПОТЕ́ХА (скандал) веремі́я;
де́лу – вре́мя, поте́хе – час на 6 днів пра́ці – одна́ неді́ля, коротк. на все свій час.
СЫР-БО́Р, сыр-бо́р загоре́лся (з чого, звідки) почало́ся, шу́ря-бу́ря зірва́лася, зчини́лася бу́ча /гарми́дер/, закрути́лася веремі́я.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Губерния
• И пошла писать губерния (разг.) – і почалася писанина; і почалося; і все заворушилося; і почалася метушня (веремія); і все заметушилося.
Дым
• Дым клубами, дым клубится – дим кужелем (кужелить, кужелиться); дим клубами (клубочеться); дим кублиться; дим звоями.
• Дым коромыслом, дым столбом (перен. разг.) – гармидер; буча; веремія; шарварок; (лок.) бурло.
• Загулял (закрутил) так, что дым коромыслом (разг.) – загуляв (запив, закубрячив), як закуріло.
• Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает – диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить. Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр.
• Обратиться в дым – [Димом] здиміти.
• Рассеяться как дым – як здиміти; розвіятися (як дим).
Загореться
• Сыр-бор загорелся – зчинилася буча; зчинився гармидер; бучу (шарварок) збито (збили, знято, зняли, зчинили); закрутилася веремія (закрутили веремію); шура-буря зірвалася.
Писать
• Вилами по (на) воде писано – то ще вилами на воді писано; це по воді вилами писано; це ще непевне. [Це ще вилами писано, а граблями скороджено. Пр.]
• Закон не писан для кого, кому (разг.) – закон не писаний кому.
• Не про меня (тебя, нас) писано (разг.) – не про мене (тебе, нас.) писано; (образн.) це пороги не про мої (не про твої, не про наші…) ноги.
• Писать, выделывать, выводить ногами кренделя (крендели) (разг.) – Див. крендель.
• Писать под диктовку – писати під диктовку; писати з голосу.
• Пиши пропало – кажи (пиши) пропало; махни на все рукою; спускайся на дно; (іноді) марна надія.
• Пошла писать губерния (разг.) – і почалася писанина; і почалося; і все заметушилося (заворушилося); і почалася метушня (веремія, катавасія); пішли писати та відписувати. [Не вигадали поради й волосні. Судили, рядили — та окружному, а окружний — та губернаторові. Пішли писати та одписувати… Мирний.]
Потеха
• Вот была потеха! – ото було сміха!; ото була комедія (розм. кумедія)!
• И пошла потеха (разг.) – і почалася веремія; і почалося; та й закрутилося.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Веремі́й, -і́я, веремі́я, -і́ї – кутерьма, суматоха.
• Крути́ти веремі́я – морочить голову.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

веремі́й, -мі́я і веремі́я, -мі́ї, -мі́єю

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Веремі́й, -мі́я, м., веремі́я, -мі́ї, ж.
1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Котл. Ен. ІІІ. 8. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували по городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Стор. І. 252. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. Старод. у. Крути́ти веремія, веремію. Дѣлать быстрыя нападенія, атаки, нападать то здѣсь, то тамъ. Потебн. ІІІ. 67. К. ЧР. 423 Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. К. МБ. XI. 142. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. Канев. у. Крути́ти мі́зком веремі́ю. Измышлять, задумывать хитрости. Потебен. ІІІ. 67. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. Сказа́ти веремію. Сказать нѣчто. Сказав би веремію, та здумав, що говію. Ном. № 3583.
Закру́чувати, -чую, -єш, сов. в. закрути́ти, -кручу́, -тиш, гл.
1) Закручивать, закрутить, завертѣть. Козак сього не злюбив, тілько усок закрутив. Мет. 115. Закрутив носом, як тертого хріну понюхав. Ном. № 3396. Закрутив веремія. Ном. № 3928.
2) Закручивать, закрутить (о вѣтрѣ). Як повіяв вітер, посіяв сніг зверху і знизу, далі як закрутило! О. 1802. IV. 87.
3) Зарабатывать, заработать пряденіемь. А Ганна грошей не жалувала... посилала, що було закрутить веретеном. Лев. І. 57.
4) Сов. в. Закутить. Шо за тиждень заробе, усе у неділю прогуля. От раз... узяв він у хазяїна плату, та як закрутив. Мнж. 142.
Крути́ти, -чу́, -тиш, одн. в. крутну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Крутить, окручивать, свивать. Чоловік крутить, а Бог роскручує. Ном. № 84. Перевесла дівчата в полі крутили. Сніп. Крути́ти мотузи́. Вить веревки. Вх. Лем. 428.
2) Крутить, вертѣть. В віконце поглядає, чи крутить завірюха. МВ. Лисичка... крутнула хвостиком. Гліб. Крути́ти но́сом. Быть недовольнымъ. Ном. № 5083.
3) Интриговать.
4) Крути́ти веремія. Дѣлать быстрыя атаки. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. К. ЧР. 13 и 423.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Веремі́й, -мі́я, м. веремі́я, -мі́ї, ж. Крути́ти веремія́, веремі́ю. ...*б) Морочить голову.
Крути́ти, одн. в. крутну́ти и крутону́ти, гл.
4) Крути́ти веремі́я. Доставлять неприятности, делать быстрые атаки. *5) К. сві́том. Изловчаться, вертеться. Так крутив Ратиця своїм світом і завсігди виходив на своє. Борд.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Диве́рсія = веремі́я. – Диве́рсію производи́ть = крути́ти веремі́ю. Кот.
Колобро́дить = колобро́дити (С. З.), бро́їти (С. Ш.), веремія крути́ти. — Цїлу пічку колобродить, за собою челядь водить. н. п. — Ой ти крутиш веремія, а я б сказав, та не вмію. н. п.
Смяте́ніе = 1. заміша́ння (С. Д.), мішани́на, су́мятня (С. Л.), веремі́я, смуток, гвалт (С. Аф.), споло́х, переполо́х, бу́ча. 2. ко́лот, колотне́ча (С. Л.), ро́зрух, повста́ння, бунт. — Приводи́ть въ смяте́ніе = колоти́ти, веремію піднїма́ти, бу́чу збива́ти.