Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «входить»

Шукати «входить» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Входи́ть, войти́ – увіхо́дити, вхо́дити, увійти́, вхожа́ти (несов.), вступа́ти, вступи́ти. • -и́ть с трудом – вдиба́ти, сов. вди́бати. • -и́ть протискиваясь – всува́тися, всу́нутися, прото́вплюватися, протовпи́тися. • -и́ть малозаметно – просмика́тися, просмикну́тися. • Войти в воду – вбрести́ (сов.). • -и́ть в землю – вгруза́ти, вгру́знути. • -и́ть судном в реку – спада́ти, спа́сти. • -и́ть во вкус чего – набира́тися, набра́тися смаку́ до чо́го. • -и́ть в силу (о человеке) – вбива́тися (вби́тися) в си́лу, в поту́гу; (о законе) набира́ти (набра́ти) си́ли, става́ти правоси́льним. • Войти́ в обычай – повести́ся (сов.). • -и́ть в товарищество, заплатив вступительный взнос, пай – вкупа́тися, вкупи́тися. • -и́ть во что (вмешиваться) – вми́куватися, втруча́тися до чо́го. [Ба́тько тепе́р до господа́рства не вми́кується, син сам усі́м порядку́є]; срв. Вника́ть. -ить в соглашение – вступа́ти в зго́ду, порозуміва́тися. • Войти́ в милость к кому – підійти́ під ла́ску кому́, здобу́тися ла́ски в ко́го. • -ить с представлением – зверта́тися з подання́м. • -ить в пререкания – захо́дити (вдава́тися) в супере́чки. • -и́ть в долги – запози́чуватися (сов. -зи́читися), напозича́тися.

Аза́рт – газа́рд, за́пал. • Входить, войти в аза́рт – розпаля́тися, розпали́тися, розогні́ти.

Вкус – 1) смак. • На вкус – на сма́к. [Борщ ви́йшов до́брий на смак]. • На вкус, на цвет товарища нет – ко́жний Іва́сь ма́є свій лас. • Есть со вку́сом – сма́чно (у сма́к) ї́сти; 2) (свойство вкушаемой вещи) смак. [Каву́н недо́брий – смаку́ нема́. Лю́бий соло́дкий смак]. • Придать вку́са чему – присмачи́ти, посмачи́ти що. • Неприятный вкус – не́смак; 3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст. [Лю́ди з вели́ким худо́жнім смако́м]; 4) (склонность, симпатия) уподо́ба, вподо́бання. [Його́ літерату́рні вподо́бання виробля́лися під німе́цьким впли́вом]. • Иметь вкус в чем – смак зна́ти у чо́мусь. • Со вку́сом – до смаку́, (вульг.) до шми́ґи. [Все помальо́вано до смаку́]. • Со вку́сом сделанный – смакови́тий, ґусто́вний. • По вку́су – до смаку́, у сма́к, до вподо́би, до сподо́би, до (в)подо́бання, до сподо́бання, до ми́сли, під ми́слі, до лю́бости, до любо́ви, у лад, до ґу́сту. • По своему вку́су – собі́ до смаку́, до сво́го смаку́, на свій смак, собі́ до вподо́би, до своє́ї вподо́би, по свої́й уподо́бі, по своє́му вподо́банню, до сво́го (в)подо́бання. [Не знайшо́в ко́ней до свого́ подо́бання. Ша́пку по свої́й уподо́бі ви́брав]. • Быть, приходиться, прийтись по вку́су – бу́ти (припада́ти, припа́сти) до вподо́би, до смаку́, до лю́бости и т. д., прийти́ в смак, смакува́ти кому́, до душі́ сла́тися, (безл.) присмачи́тися. [Пова́жна розмова їй смаку́є. Це тобі́ присмачи́лося тут лежа́ти]. • Мне по вку́су было… – мені́ до вподо́би було́…, до вподо́би моє́ї було́. • Приходящийся по вку́су – уподі́бний, споді́бний. • Так он мне по вку́су – таки́й він мені́ уподі́бний. • Мне более по вку́су было бы… – мені́ уподі́бніше було́-б… • Не по вку́су – не до смаку́, не в смак, не до вподо́би и т. д.; не уподі́бний, -на, -не. [Ма́бу́ть їм це не в смак (не до смаку́). Не лю́блю я тих намі́ток, не уподі́бні вони́ мені́. Хоч як роби́, все не в лад йому́ бу́де]. • Входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набира́ти, набра́ти смаку́ до чо́го, засмако́вувати, засмакува́ти що, усмако́вувати, усмакува́ти, уподо́бати що, розбира́ти, розібра́ти смак у чому, смакува́ти в чому, розсмакува́ти що. [Попро́буй, то шви́дко й засмаку́єш. В тім пани́ браку́ють, в чім убо́гі смаку́ють]. • Как на чей вкус – як на чий смак, як кому́ до смаку́ (до вподо́би, до ґу́сту и т. д.). • На мой вкус – (як) на ме́не, як на мій смак; 5) (утонченность) смако́витість (р. -тости); 6) (худож. манера, стиль) – ма́ні́р, стиль. • Во вку́се – на ма́ні́р, на стиль.

Войти́, см. Входи́ть.

Восстава́ть, восста́ть – 1) повстава́ти, повста́ти, устава́ти, уста́ти, підніма́тися, підня́тися, става́ти, ста́ти. [Передо мно́ю повстаю́ть да́вні карти́ни. Він повстає́ про́ти всіх ви́гаданих проміж людьми́ загородо́к. Селя́ни повста́ли на пані́в. Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)]; (поднимать мятеж) ворохо́бити; (спорить, противиться) змага́тися проти ко́го, чо́го, бу́ти (ста́ти) проти́вним чому́, завзя́тися на ко́го. [Завзяли́ся на нас старі́ (Коцюб.)]; (входить в столкновение) спина́тися, сп’ясти́ся (зіп’ясти́ся, зі́пну́тися) з ким, проти ко́го. [Мені́ не мо́жна із старшино́ю спина́тися]; 2) (подниматься на ноги) підво́дитися, підвести́ся, зніма́тися, зня́тися (на но́ги), зво́дитися, звести́ся; (приступить к чему-л.) повста́ти [Повста́нь, проро́че! = Восста́нь пророк!], (подняться на кого) зніма́тися, зня́тися. [Султа́н на Русь зня́вся]. • Восстава́ть из развалин – повстава́ти (повста́ти) з руї́н. [Повстаю́ть зруйно́вані міста́]. • Восста́вший – повста́лий.

Запро́с – 1) (действ. от Запроси́ть) запита́ння, за́пит (-ту); 2) (канцел. бум. с вопросом) запита́ння. [На ва́ше запита́ння з 20-го сі́чня 1928 р. за № 5… (или ч. 5).]; 3) (вопрос устн. или письмен.) запита́ння, за́пит (-ту), пита́ння. [Акаде́мія дає́ ві́дповідь на науко́ві запита́ння всім інститу́ціям (Ст. УАН)]. • Пред’являть, вносить -про́с куда – ста́вити, вно́сити запита́ння, за́пит до ко́го, до чо́го. • Входить с -про́сом куда – зверта́тися з запита́нням до ко́го, до чо́го; 4) (допрос) до́пит (-ту), (расспрос) ро́зпиток (-тку). [Ніко́му він на до́пит не відка́же (не ответит) (Куліш). Нау́м приста́в до йо́го з ро́зпитками (Квітка)]; 5) (в торговле: назначение высок. цены) запра́ва, (чрезмерный) заги́лення. • -про́с в карман не лезет, -про́с по рылу не бьёт – запра́ва ли́ха не чи́нить (Приказка); даду́ть не даду́ть – запра́вити мо́жна. • Без -су – без запра́ви, без то́ргу. [Ці́ни – без запра́ви]; 6) (перен.: спрос) по́пит (-ту), (в дух. отнош.) за́пит (-ту), запита́ння, пита́ння; (стремление) змага́ння, порива́ння до чо́го; (потребность) потре́ба чого́; (непреод. влечен.) вимо́га, потре́ба. [Ле́ся Украї́нка найповні́ше відби́ла в собі́ озна́ки сво́го ча́су з усіма́ його́ за́питами, порива́ннями до висо́кої мети́ (Єфр.)]. • На что -про́с, то и дорого – на що по́пит, на те й запра́ва; чого́ пита́ють, за те й заправля́ють. • Животрепещущие -сы жизни – пеку́чі за́пити життя́.

Заставля́ть, заста́вить – си́лувати, приси́лувати, усило́вувати, уси́лувати, приму́шувати, приму́сити, зму́шувати, зму́сити, нево́лити, принево́лювати, принево́лити, заставля́ти, заста́вити кого́, (провинц.) присутя́жувати, присутя́жити; см. Принужда́ть. [Шкода́ мене́ вмовля́ти, а си́лувати – тож не зна́ю, хто мене́ приси́лує (М. Вовч.). Її́ вси́лували за йо́го йти за́між. Мільйо́ни люде́й мо́жу вбить, загуби́ть, та чи зму́шу кого́ мене́ ві́рно люби́ть (Франко). Заста́вила мене́ ма́ти тонку́ пря́жу пря́сти (Лавр.). Подали́ до су́ду, мо́же в суді́ присутя́жать його́ заплати́ти (Звиног.)]. • -вить замолчать – приму́сити кого́ змо́вкнути; заци́тькати кого́. • -вить о себе говорить – приму́сити говори́ти за се́бе, (образно: входить в славу) в мо́ву вхо́дити. [Анто́сьо все в мо́ву вхо́див і між товари́ством, і в го́роді (Свидн.)]. • -ля́ть чрезмерно работать – приму́шувати працюва́ти над мі́ру, мори́ти робо́тою, (образно) нажи́лювати кого́. [Було́ лу́чче за стари́х пані́в… а молоді́ як ста́ли нажи́лювать (Основа)]. • -вить кого сильно почувствовать – до́бре да́ти кому́сь відчу́ти щось, дошку́лити кого́ и кому́; да́тися кому́ в знаки́, в тя́мку. [Му́чте їх так, щоб дошку́лити, щоб почу́ли, що вмира́ють (Куліш)]. • Не -вит долго просить себя – не дасть себе́ до́вго проси́ти (Круш.).

Зре́лый – 1) (спелый в прям. и перен. знач.) сти́глий, дости́глий, спі́лий, доспі́лий, дозрі́лий, ді́йшлий. [Сти́глі черво́ні ви́шні (Н.-Лев.). Дости́глі жита́ (Франко). Ви́явив себе́ дозрі́лим худо́жником і ма́йстром сло́ва (Єфр.)]. • -лые плоды – дости́глі (досто́яні) о́вочі, доспі́ла садовина́; 2) (возмужалый) ді́йшлий, дохожа́лий, доро́слий, до[по]спі́лий, дозрі́лий, (диал.) здоро́вий; см. Возмужа́лый. [Дохожа́лая ді́вчина. В дозрі́лому ві́ці (Єфр.). Не старе́ мре, а поспі́ле (Номис)]. • -лый возраст – доро́слий, дозрі́лий вік, ді́йшлий вік. [Вхо́дить пома́лу рід лю́дський і в вік доро́слий (Єфр.)]. • Умом не -лый – на ро́зум не спі́лий, ро́зумом не ді́йшлий; 3) (основательно обдуманный) до́бре розва́жений. • По -лом размышлении – по до́брій (зрі́лій) розва́зі, по до́брім на́мислі.

Компа́ния – 1) компа́нія, (фам.) кумпа́нія, гурт (-ту), (общество) товари́ство, (союз) спі́лка, (застольная) бе́се[і]да, (группа) грома́дка (множество) ла́ва. [За кумпа́нію і ци́ган пові́сився (Номис). Облиши́вши пи́сар кни́гу, сіда́є до гу́рту (Грінч.). Свого́ сму́тку не міг Лаго́вський позбу́тися й у товари́стві Шмі́дтів (Крим.). За столо́м сиді́ла бе́седа: брат Охрі́м із жі́нкою, сват Мано́йло, кум Тере́шко (Грінч.). Чолові́к та жі́нка, то одна́ спі́лка (Номис). В те́мну ніч ми зібра́лися грома́дкою йти (Л. Укр.). Колядува́ти хо́димо ла́вою (Звин.)]. • -нией – гурто́м, у гу́рті́, ла́вою. [На́віть іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфр.)]. • В своей -нии (сидеть) – свої́м гурто́м. • Водить, иметь -нию с кем – ко[у]мпанува́ти, води́тися, води́тися хлі́бом, заходи́ти з ким. • В -нии – при гурті́, в гурті́. • Пожалуйте в -нию – про́симо до гу́рту, до компа́нії, до ку́пи. • Держаться -нии с кем – трима́тися чийо́го товари́ства (гу́рту), трима́ти спі́лку з ким, трима́тися ку́пи. [Не трима́й з пана́ми спі́лки (Сл. Гр.). Тре́ба всім ку́пи трима́тися (Крим.)]. • Для -нии – за компа́нію. • Достойная -ния – товари́ство че́сне, (иронич.) кумпа́ні́я че́сна. • Дружная -ния – лю́бе (дру́жнє) товари́ство, дру́жня компа́нія, (братва) бра́тва. • Дурная -ния – пога́не товари́ство. • Иметь -нию с кем – бу́ти в товари́стві з ким. • За -нию – за гурто́м, за ко[у]мпа́нію. • Присоединиться к -нии – приста́ти, прилучи́тися до гу́рту. • Принять в -нию – взя́ти до гу́рту кого́. • Расстроить -нию – розби́ти ко[у]мпа́нію. • Сделать, составить кому, разделить с кем -нию – потоваришува́ти кому́, приєдна́тися до гу́рту з ким. • Спасибо за -нию – спаси́бі за товари́ство, за компа́нію. • Удалая -ния – гоп-ко[у]мпа́нія. • Холостая -ния – парубо́цька (діво́цька) компа́нія. • Честная -ния – шано́вне товари́ство. • Я ему (он мне) не -ния – мені́ з ним у хлібосо́лі не бу́ти; (раздраж.) ми з ним свине́й не па́сли; 2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компа́нія, (никогда не кумпа́нія), товари́ство, спі́лка. [Вку́пишся (вступишь со взносом) в компа́нію, то мо́жеш бу́ти безпе́чний (Франко). Асекураці́йне (страхове́) товари́ство «Дністе́р». Знайшо́в собі́ спі́льників і з ни́ми в спі́лці взяв одно́ село́ в гра́фа в посе́сію (Н.-Лев.)]. • В -нии с кем – в спі́лці, спі́льно, до спі́лки з ким. [Ну́мер газе́тини то́ї, що її́ з ку́мом дяко́м до спі́лки пренумеру́ємо (выписываем) (Франко)]. • Быть, состоять в -нии с кем – спілкува́ти, сполува́ти, бу́ти в компа́нії (в спі́лці) з ким, трима́ти спі́лку з ким. • Вступать, входить в -нию с кем – заво́дити спі́лку, приступа́ти до спі́лки з ким. • Основывать, учреждать -нию – заклада́ти спі́лку. • Торговый дом: Заблоцкий и К° – торгове́льний дім: Забло́цький і С-ка (і Т-во).

Ме́лочь – 1) (мелочной товар, всякая всячина) дрі́б’язок (-зку), дріб (р. дро́бу), по́дріб (-робу, м. ж., реже -роби, ж. р.), подро́биця, подрі́б’я (-б’я), дробина́, дрібно́та, дрібни́ця. [Забу́в купи́ти олі́ї; сті́льки дрі́б’язку було́, що як його́ й не забу́ти (Київщ.). Ї́здив по се́лах, промі́нюючи вся́ку господа́рську по́дріб за платянки́ (Франко). Що там у йо́го купува́ти: самі́ сірники́ та сіль, та така́ вся́ка подро́биця (Ніженщ.). Забра́в я тото́ все на віз, подрі́б’я склав у рептю́х (Франко)]. • По -ча́м – на ро́здріб, подро́бицею. [Продава́ти гурто́м (на гурт) і на ро́здріб (подро́бицею) (Київщ.)]. • Накупить всякой -чи – накупи́ти вся́кого дрі́б’язку. • -лочь угольная – вугляна́ по́терть (-ти); 2) (о скоте) дрі́б’язок, (преимущ. птица) дробина́, дріб; 3) (мелкие деньги) дрібні́ гро́ші (-шей и -шів), дрібняки́ (-кі́в), дрі́б’язок, (реже) дрібно́та, дрібно́тка; (медь) мідяки́, мідячки́; (серебро) срібняки́, срібнячки́. [Та й надава́ли-ж ви мені́ дрібнякі́в! (Брацлавщ.). Прошу́ гама́н цей взять, ще й дрі́б’язок там є, щоб гро́шики плоди́лись (Стар.-Чернях.). Плати́, Мики́то, бо в ме́не кат-ма́ дрібно́тки (М. Вовч.)]. • Дайте мне -чи, -чью – да́йте мені́ дрібни́х гро́шей (дрібнякі́в), дрібни́ми грі́шми (дрібняка́ми); 4) см. Мелкота́ 3; 5) (деталь) дрібни́ця, дрібни́чка, (мелкая подробность) подро́биця, подро́бина. [В не́ї нема́ ви́робленої до дрібни́ць програ́ми (Грінч.). Довело́ся прига́дувати бала́чку в усі́х подро́бицях (Крим.)]. • Входить во все -чи – вдава́тися (вгляда́тися) в усі́ дрібни́ці (подро́биці), додивля́тися (догляда́тися) до всіх дрібни́ць (подро́биць), (вмешиваться) втруча́тися до всіх дрібни́ць (в усі́ дрібни́ці); 6) (пустяк) дрібни́ця, дрібни́чка, дрі́б’язок, аби́щиця, марни́ця, (жалкий) нікче́мниця, мізе́рія, (малость) ма́лість (-лости). [Перед ним стає́ гріхо́м дрібни́ця ко́жна (Грінч.). Обража́єтесь уся́кою дрібни́чкою (Мова). Хоч на хвили́ну забу́тися про щоде́нну мізе́рію й дрі́б’язки (Крим.). Це така́ аби́щиця, що не варт і каза́ти (Сл. Ум.). 60 мільйо́нів не така́-то вже й мізе́рія (Єфр.). Ла́ється, сва́риться за ко́жну ма́лість (Звин.)]. • -чи жизни – життьові́ дрібни́ці (марни́ці), життьови́й дрі́б’язок, окру́шник життя́ (Єфр.). [Го́рдий чолові́к не ви́б’ється ніко́ли із життьови́х марни́ць нево́лі (Франко)]. • Заниматься -ча́ми – марнува́ти час на дрібни́ці, дріб’язкува́ти. • Разменивать свой талант на -чи, размениваться на -чи – розмі́нювати свій тала́нт, розмі́нюватися (розпоро́шуватися) на дрібняки́, на дрі́б’язок. [Будь чим хо́чеш, аби́ не розпоро́шеним на дрі́б’язок (Єфр.)].

Налеза́ть, нале́зть – 1) на что – нала́зити, налі́зти на що. [Комаши́нка налі́зла на пати́к та й суп’яти́лася (Загірня)]; 2) (входить во множестве) нала́зити, наліза́ти, налі́зти, понала́зити, поналіза́ти, (набиваться) набива́тися, наби́тися, понабива́тися в що, на що. [Чого́ ви сюди́ понала́зили? (Чуб. II). В гребіне́ць наби́лося бага́то воло́сся (Київщ.)]. • -зло (вылезло) много волос – налі́зло (ви́лізло) бага́то воло́сся. • Нале́зший – що налі́з (понала́зив и т. п.), налі́злий.

Но́рма – но́рма; (мера) мі́ра; (образец) зразо́к (-зка́), взіре́ць (-рця́). [Мора́льні но́рми (Наш). Яку́-ж ліпи́ти но́рму на се́рце молоде́? (Влизько). На підста́ві статисти́чних до́слідів мо́жна встанови́ти но́рму (мі́ру) спожива́ння для одного́ робітника́ (Пр. Правда)]. • Возрастная -ма́ – но́рма літ (ві́ку). • -ма выработки – но́рма ви́робу (виробля́ння). • Душевная -ма – поду́шна но́рма, но́рма на ду́шу. • Количественные -мы – кі́лькісні но́рми, но́рми кі́лькости. • Средняя -ма – пересі́чна но́рма. • Урочная -ма – робі́тна но́рма. • По -ме – за но́рмою. • Сверх (Свыше) -мы – понад но́рму. • Входить, войти в -му (становиться -мой) – става́ти, ста́ти но́рмою (за но́рму), роби́тися, зроби́тися но́рмою. • Приходить, притти в -му – прихо́дити, прийти́ до но́рми (до норма́льного ста́ну, до норма́льного стано́вища).

Представле́ние – 1) (действ.) виставля́ння, поставля́ння (напр., сві́дків); (кого кому) рекомендува́ння, предста́влення кого́ кому́; (кого к чему: к награде, чину) виставля́ння кого́ на що (на нагоро́ду на чин), подава́ння (напр., відо́мостей, зві́тів, докуме́нтів); (воображением) уя́влювання и уявля́ння, (оконч.) уя́влення; 2) уя́ва, уя́влення, ви́обра́ження, (понятие о чём) тя́ма про що. [Одна́кові уя́влення добра́ і зла (Наш). Вона́ була́ у йо́го в уя́ві чимсь ви́щим (Грінч.)]. • В -нии кого – в уя́вленні кого́, чиї́м. • Вы и -ния об этом не имеете – ви й уя́влення про це не ма́єте, ви і не уявля́єте собі́ цього́. • Отчётливое -ние о чём – вира́зне (я́сне) уя́влення про що; 3) -ние театральное (действие и спектакль) – виста́ва. [Виста́ва відбува́лась про́сто не́ба (на открытом месте) (Єфр.)]. • Эта драма имела пять -ний – ця дра́ма ма́ла п’ять виста́в; 4) канц. – пода́ння, вне́се́ння. • На ваше -ние от такого-то числа – на ва́ше пода́ння від (з) тако́го-то числа́. • В ответ на ваше -ние – відповіда́ючи на ва́ше пода́ння. • По -нию кого – з пода́ння чийо́го, кого́. • Входить с -нием – зверта́тися з пода́нням до ко́го; 5) мат. – предста́влення. [Графі́чне предста́влення фу́нкції].

Прия́тельский – при́ятельський, панібра́тський; (доброжелательный) при́ятельний. • -кие отношения – при́ятельні відно́сини, приятелюва́ння, при́язнь, панібра́тство, товаришува́ння. [Це було́ в поча́тку на́шого приятелюва́ння (Крим.). З ко́жним зайде́, а ні з ким до при́язни не дохо́дить – такі́ вже лю́ди (Свидн.)]. • Входить, войти в -кие отношения – зізнава́тися, зізна́тися, заприятелюва́ти, потоваришува́ти, приятеля́ми ста́ти з ким. [Зізна́вся мирови́й з попо́м (Волинь)]. • Быть, находиться в -ких отношениях – приятелюва́ти, товаришува́ти, товари́шити, товари́ство води́ти з ким. [Товаришува́ли ми з Хомо́ю, що аж лю́бо: чи бува́ло в ліс по дро́ва, чи в очере́ти зо стрі́льбами на качки́, чи до та́нцю, чи й до дру́гого ді́ла – оба́ та й оба́ (Франко). Чорт товари́шить з міро́шником (Куліш)]. • Разрывать, разорвать -кие отношения – порива́ти, порва́ти приятелюва́ння (при́язнь), розбра́туватися, розбрата́тися з ким, ро́збрат узя́ти з ким.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Банка – 1) банка; (стекляная, глиняная) слоїк, (умен.) сло́їчок, (только стекл.) скля́ниця, (жестян.) бляша́нка, (жестян. или дерев.) пу́шка; (большая глиняная) кума́н; (оплетённая лозой) балца́нка; 2) (мед.) банка: • поставить больному банки – поставити хворому банки; • трёхлитровая банка – трилітровий слоїк, (шутл.) трилітрович. [На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони, сушені груші й халву у круглих дерев’яних коробках (М.Коцюбинський). Олекса Безик сяв. Він врятував од погрому слоїк з солодким і притулив до серця, наче дитину (М.Коцюбинський). Був-то раз собі п’яниця: Все пропив, що тільки мав. Чи то піст був, чи м’ясниця, Все один закон тримав: Чарка, чи скляниця — Пив (І.Франко). Входить Хоростіль, з клунком на плечах, у полотнянім плащі і брилі, через плечі перевішена пушка ботанічна (І.Франко). Пу́шка на цу́кор (АС). Граф надзвичайно пильно розілядає малесенький слоїк, піднісши його до самих очей і покліпуючи вуса (В.Винниченко). Оце ось на днях когось там дерманці на вулиці приловили, йшов, мовляв, до Трояна в повстанці, але, коли його як слід обмацали, знайшли при ньому і се й те, а також, між іншим, невідомо для чого, слоїк із стрихніною і деякі папірці з печаткою рівненського ес-де (У.Самчук). Перед ним поставлено було стола, а на ньому стояла з якимсь напоєм скляниця (Василь Шевчук). А що третій біль — то корчма за задньою стіною сільського магазину, «кооперативи», як колись казали, де в суботу перед вечером і цілий день в неділю, а часто й у будні дні поміж порожніми коробками, поміж сміттям і на сміттю розсідаються хто на чому два або й більше гуртів молодих і вже підстаркуватих моїх краянів, тих, що в колгоспі, і тих, що працюють у місті на різних роботах, і кружляє, кружляє поміж ними слоїк або ж заслинена склянка, або й навпростець пляшка з горілкою чи «біоміцином», а потім лежать вони проти сонця обпльовані, спітнілі, обляпані соком рибних консерв, отією знаменитою тюлькою в томаті, і воркують щось про бабів, курварство, або ж гундосять «Шумел камиш», або плачуть на своє безпросвіття, або ж кленуть Бога (Р.Федорів). Дося чекала. Чекала і готувалася до зими. Вона знала, що таке повстанська зима, і вже припасла два горщики смальцю, кадібець меду, трохи сала, слоїк спирту, дві теплі ковдри (В.Шкляр). Сонце шкварило і нагрівало мутні слоїки (І.Роздобудько). Зате на правій штанці — ще три кишені. І перша з них — так само бічна і так само глибока — містила не тільки заанонсований Волшебником газовий балончик (якраз під праву руку, вихоплюєш і поливаєш!), але й інший балончик — з дихлофосом, а також банку 0,5 літра місцевого пива «Варцабич Преміум», світлого (Ю.Андрухович). На гойдалках волі фіглярствують блазні натхненні і з трепетом цілять в цяцьковану щастя мішень, що починає дзвеніти, неначе бляшанка після влучного пострілу (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Потім корчмар спитався в Дон Кіхота, чи має він гроші; той одказав, що не має ні шага, бо ніде в книгах не читав, аби мандровані рицарі носили при собі побрязкачі. На те заперечив корчмар, що він помиляється: хоч у романах про те й не пишеться, бо автори не вважають за конечне згадувати про такі прості й потрібні в дорозі речі, як гроші або чисті сорочки, однак це зовсім не значить, що в рицарів їх не було; навпаки, йому достеменно відомо, що всі мандровані рицарі, про яких понаписувано цілі стоси книг, мали про всяк случай добре натоптані гаманці; брали вони з собою і сорочки білі, і слоїки з мастю — рани гоїти: не завше-бо в чистому полі або серед степу десь воюючи і на рани здобуваючись є спромога знайти собі цілителя, хіба тільки, як накладав хто з чаклуном яким премудрим, що зараз тобі й пришле на хмарі дівчину або там карлика із склянятком води цілющої; аби одну краплю ковтнув, усі болячки твої і врази де й дінуться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Джез поклав слоїка з олійкою і сягнув у правий дальній куток шухляди (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Вона подала йому велику п’ятифунтову бляшанку з печивом, він взяв звідти дві жмені смакоти і поклав на тарілку (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Відкритий слоїк з варенням, покинутий у комірчині, тріснув, варення висохло на камінь, і все це прилипло до полиці так міцно, що коли я спробувала слоїк зсунути, він розколовся у мене в руках (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). А дід викурював джмелів шматком лубу, тоді вичавлював з медовиків мед у бальцанку, яку носив у наплечнику (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). — Слухай, я виний, як мені перепросити? Трьох-чотирьох банок пива досить? — Один ящик, горілки! — Який ти вразливий].

Блат, разг. – (идиш) блат: • иметь блат – мати блат, мати зв’язки; • по блату – по блату. [Був блат на все (І.Франко). — Дістав я,— хвалиться Панас,— Такий чудесний унітаз! Блищить увесь, не треба й вази. Узяв по блату просто з бази (П.Глазовий). Колись у школі мені запам’яталось, як учителька фізики звернула нашу увагу на категоричність часу: «Час ні з ким у блат не входить» (Ю.Андрухович). Депутат Форель «по блату» влаштував батька сторожем у ліцеї (Л.Кононович, перекл. Луї Ґію)]

Болезнь – сла́бість, хворо́ба, хоро́ба, хво́рість, хо́рість, неду́га, не́дуг, не́міч (мн. не́мощі), бо́лість: • болезнь века – хвороба (недуга) століття; • болезнь входит пудами, а выходит золотниками – здоров’я льотом (пташкою) вилітає, а по-воловому вертає (Пр.); здоров’я виходить пудами, а входить золотниками (Пр.); • болезнь повальная (эпидемия) – пошесна (перехідна) хвороба (хворість); пошесть, (устар.) промірок, помірок, помір; • болезнь роста – хвороба зростання; • болезнь человека не красит – хвороба нікого не красить (Пр.); хвороба коли не вморить, то скривить (Пр.); хвороба чоловіка не направить (Пр.); • завелась, пристала болезнь – хвороба вкинулась (пристала, причепилась); • запущенная болезнь – задавнена хвороба; • звёздная болезнь – зоряна хвороба; • истощенный болезнью – виснажений через хоробу, схорований; • отпуск по болезни – відпустка через хворобу (недугу); • по болезни, за болезнью – через хворобу (хорість; недугу); нездужаючи; з нездоров’я; • появилась болезнь – прокинулась (проявилась) хвороба; • перенесённая болезнь – перебута хвороба; • прихватить болезнь – добігти (доп’ясти) хвороби; • страдать болезнью сердца – хворіти (слабувати) на серце. [Мабуть, чи не сухоти добігла… (Барвінок). Чоловік з жінкою лаються: — Я була сліпа і глуха, коли виходила за тебе! — Ну от, а я тебе від цих хвороб вилікував].

Включать, включить – 1) (струм) вмикати, увімкнути; 2) вводити; заводити, завести (в список, до списку, складу), заносити, занести (в список, до списку), (присоединять) приєднувати, приєднати (до складу), записувати, записати, (прикладывать) долучати, долучити; 3) містити, замикати (у собі), об’єднувати, охоплювати, складатися з, мати у свому складі: • включает в себя (содержать в себе) – до його складу входить; має, містить у собі, охоплює, об’єднує, складається з; • включать, включить в повестку дня – вносити, внести (заносити, занести) до порядку денного (у порядок денний); • включать в состав – уводити до складу; • включать, включить в список – заносити до списку (в список), записувати; • включать, включить в счет – вно́сити, внести (записувати, записа́ти) до раху́нку; • включать мотор (свет) – вмикати мотор (світло). [Букву закону варто б занести в абетку (С.Є.Лєц). Якщо довго дивитися телевізор, то, всупереч думці психологів і лікарів, нормалізується артерійний тиск, знімається стрес і настає приємна релаксація. Головне — його просто не вмикати].

Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє: • а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!; • без дела не входить – без потреби не заходити; • безотлагательное дело – пильна справа; • ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць; • браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи; • браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити; • браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло]; • быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим; • вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає); • вводить в дело – ознайомлювати зі справами; • ведение дела – провадження справи; • везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть; • вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб; • вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу; • виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?; • внешние (иностранные) дела – закордонні справи; • военное дело – військова справа; • возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого; • вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!; • в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно; • всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися; • в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть); • в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?; • выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що; • главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно); • говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі; • горное дело – гірництво; • гражданское дело – цивільна справа; • грешным делом – на жаль; признатися; • громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація); • да и в самом деле – та й справді; та воно й правда; • дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше); • дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі; • дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.); • дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще); • дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого); • дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі; • дело во времени – йдеться про час, залежить від часу; • дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому); • делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього; • дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…; • дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…; • дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!; • дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа; • дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ; • дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами; • дело за небольшим стало – діло за малим стало; • дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь; • дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб; • дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого; • дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала; • дело ладится – справа налагоджується; • дело лежит без движения – справа не рушає; • дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.); • дело начато – справу розпочато; • дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила; • дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива; • дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться); • дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.); • дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати; • дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа; • дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки; • дело обыкновенное – звичайна річ; • дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке; • дело обычное – звичайна річ; • дело о ком – справа кого; • дело окончено – справу закінчено (кінчено); • дело подвернулось кстати – справа нагодилась; • дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається; • дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому; • дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що; • дело привычки – звичка, звичай; • дело проиграно – справу програно; • дело случая – випадкова річ; • дело стало за чем – затримка за чим; • дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги; • дело табак – кепська справа; • дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота); • дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • другое (иное) дело – інша річ (справа); • его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав; • её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий); • ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться; • если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде; • за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його; • за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає); • за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати; • затруднительное дело – клопітна, морочлива справа; • золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник; • и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта); • известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано; • иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким; • иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого; • как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?; • каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.); • какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?; • к делу! (разг.) – до діла!; • круг дел – обсяг справ; • к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба; • личное дело (документ) – особова справа; • личное дело – особиста, приватна справа; • между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь; • мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить; • моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким; • на деле доказывать – ділом довести; • на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі; • на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці; • начинать судебное дело – піти у позов; • не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого; • не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа; • не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться; • не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад; • немного дела – діла ніскільки (не багато); • не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.); • не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн; • не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане; • ну и дела – ну й робота; • обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу; • обнять дело – збагнути справу; • обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою; • общее дело – спільна справа; • он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах); • он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків; • оставлять дело без движения – лишати справу без руху; • первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ; • плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що; • плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза; • погубить дело – занапастити справу; • по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками; • по делу – за ділом (за справою), у справі; • пойти в дело – піти в надобу, піти до діла; • по личному делу – в особистій (у персональній) справі; • положение дел – стан речей (справ); • помочь делу – зарадити справі; • понимать в деле – розумітися на справі; • понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло; • поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу; • по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою; • по сути дела – до суті справи (діла), фактично; • по ходу дела – з розвитку справи; • пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре); • по этому делу – у цій справі, за цим ділом; • по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі; • правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа; • прийти по делу – прийти у справі; • приобщать к делу – прилучати до справи; • приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що; • приостановить дело – припинити справу; • пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що; • расследовать дело – розслідити, розвідати справу; • сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти; • смотреть за делом – наглядати за справою; • спешное дело – нагальна, термінова справа; • справиться с делом – дати (собі) раду із справою; • статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?; • столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся; • странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа; • судебное дело – судова справа; • такие-то дела – от такі діла (справи); • таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла); • текущие дела – теперішні справи; • тёмное, подозрительное дело – непевна справа; • типографское дело – друкарство; • то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку; • то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так; • торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство; • тяжебное дело – позов; • уголовное дело – карна, кримінальна справа; • у меня дела идут хорошо – мені ведеться; • у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа); • умно вести дело – з розумом провадити справу; • употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим; • управиться с делом – упоратися з справою; • управляющий делами – керівник справ; • ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися; • часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар; • что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття; • шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла]; • экстренное дело – пильна справа; • это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!; • это дело другое – це що инше; це инша річ; • это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу; • это дело потерянное – це річ пропаща; • [это] дело случая – [це] річ випадкова; • это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується); • это не дело (разг.) – це не годиться; • это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать; • это совсем другое дело – це щось зовсім інше; • это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло); • я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.); • я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)].

Долг – 1) (заём) борг; позика; позичка, (устар.) винне (р. -ного), винувате (р. -того), (старый) залеглість; 2) (обязанность) повинність, обов’язок: • брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позичку, позикою, у борг, боргом, на віру, наборг, на́бір) у кого, позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого, (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого; напозичатися; • быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому, бути в боргу в кого, заборгувати (задовжити) в кого; • быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним (обов’язаним) кому, перед ким, (иногда) бути винним перед ким; • в долг – позикою, боргом, наборг, (чаще – на́бір), на віру, (устар.) наповір; • в долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах, боргів [більш] як волосся на голові (в бороді), напозичався – аж нікуди (по саме нікуди); • взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги); • взятый в долг – позичений (борговий), (про гроші іще) борг (довг); • взять за долг что-либо – стягти (відібрати, одібрати) за борг (за довг) що, пограбувати; • влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги), загрузати, загрузнути в боргах (у довгах), заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички), (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги), топитися, утопитися в позиках, заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися), набратися по шию; • возврат долгов – повернення, повертання боргів; • входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися, заборгувати[ся], задовжуватися, задовжитися, завинуватитися; ще (те саме, що); • вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів); • выполнять свой долг – виконувати свій обов’язок; • давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (иногда визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити); • дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання; • дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор, повірний, (про лихваря іноді) позичайло; • долг гражданский – громадянський обов’язок; • долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає (Пр.); голод морить, а довг крутить (Пр.); • долг платежом красен – що винен — віддати повинен (Пр.); умівши брати, умій і віддати (Пр.); позичене не з’їдене — все треба віддати (Пр.); як не вертись, а взяв, то розплатись (Пр.); перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай (Пр.); як не вертись, а за позикою розплатись (Пр.); гріхи — плачем, а довги — платежем (Пр.); хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати (Пр.); позичка на боржнику верхи їздить (Пр.); • долг погашенный – борг сплачений; • жить в долг – жити на позички (у борг, у довг); • забирать в долг – боргуватися; брати набір, на віру; • изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок); • исполнять долг – чинити обов’язок; • накупить в долг – набрати набір, наборг; • не остаться в долгу – не занедбати (не попустити) свого, віть за віть віддати; • не только долг, но и обязанность – не тільки обов’язок, але й повинність; • он в долгу не останется – він винним не залишиться, (перен.) він подякує (віддячить, відплатить), він віть за віть віддасть, він цього не подарує, він не попустить свого; • отдать последний долг природе – умерти; віддати Богові душу; • отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові, провести до кладовища; • отпускать в долг – боргом (набір, наборг, в кредит) давати, боргувати; • отрабатывать за долг шитьём, пряденьем, косьбой, службой – відшивати, відпрядати, відкошувати, відслужувати кому що; • отсрочивать долг – поборгувати; відкласти виплату боргу; • первым долгом (разг.) – щонайперше (найперше), передусім, насамперед; • поверить в долг – повірити набір; • погашать, погасить, заплатить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати, покрити) борги, виплачуватися, виплатитися з боргів; • по долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності), виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність); • покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг); • по уши (по горло) в долгах – по [самі] вуха (по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах), як у реп’яхах; мати багато нашийниць; • раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати, (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти); • расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги), поквитувати, поквитати борги (позики); • сложить долг с кого – дарувати кому борг; • считать своим долгом – уважати за свій обов язок (своїм обов’язком, за свою повинність), мати за обов’язок, брати (покладати) собі за обов’язок, почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним; • сомнительные долги – непевні борги; • требовать долг – правити борг (довг, позику); • у него много долгов – у нього багато боргів (довгів), він має багато боргів (довгів), він багато (геть-то багато) винен, (образн. жарт. іще) у нього (він має) багато намиста на шиї; • часть непогашенных торговцу долгов – (лок.) недонос; • человек долга – людина обов’язку; • чувство долга – почуття обов’язку, усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності); • это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша; • я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий, я винен кому, я завинив кому; • я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш; • я у вас в большом долгу – я вам багато винен. [Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (О.Кониський). Не вірять шинкарі горілки (Сл. Гр.). У його бідолахи багато нашийниць (Сл. Гр.). Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє (Н. п.). Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання (Сл. Гр.). — Що ж вони про мене кажуть? — граючи очима, спитала Марина. — Недобре кажуть, Марино!. Як тебе колись лихо спіткало, вони тебе приберегли й не дали лихові тебе посісти, а як їх прикрутило голодне лихо, то що ти з ними вчинила? Якого хліба даєш їм у позику? Ось на, подивись! — і він витяг з-за пазухи той шматок хліба, що сховав учора. — Коли їм не згодне брати трохи присмаженого, то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (П.Мирний). Люцина сіла коло самовара на місці хазяйки, щоб наливати чай, хоч другим часом та повинність лежала на Зосі (І.Нечуй-Левицький). Довкола шниряє, глядить, де б грошиків позичить можна, і думка в кожного тривожна, що наборг їсть і наборг спить (І.Франко). Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку віддати працю свого життя тому простому народові (І.Франко). — Прошу вас, без галасу чиніть повинність вашу, — у мене в хаті хворі (Л.Українка). Тепер тільки я зібралась «вирівняти залеглості» в своїй кореспонденції (Леся Українка). Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.Коцюбинський). Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (О.Кобилянська). Раденко матері не знав,— вона вмерла в той день, як він, її перший син, побачив світ; через п’ять років умер і батько, невеличкий панок, хлопця ж узяв до себе і виховав дядько, бо що після батька зосталося, те за позички пішло (Б.Грінченко). Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М.Коцюбинський). Я взяв у нього коня за винне, бо він позичав у мене гроші і хліб, та й конем віддав. Цей чоловік косить мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Пішов чумак до жидівки боргувати мед-горілку. Як станеш усім боргувати, то доведеться без сорочки ходити. Увесь крам зборгував, а грошей катма. Людям багато понавіряв (порозпозичав), як би то всі повіддавали. Ваші два карбованці я вам відпряду (АС). Панок це був задрипаний — в боргах, як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Б.Антоненко-Давидович). Він взяв мене за плечі, звав єдиною. Щось говорив про долю, про борги. Що там, під Дубно, він ще був людиною, а тут він сам з собою вороги (Л.Костенко). Купівля на́борг — ніби дзбан, що внадився ходити по воду (О.Сенюк, перекл. Торґні Ліндґрена). Останній наш борг у крамниці залишився несплаченим, і на́борг нам уже не давали (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Так уже ведеться в цьому світі, треба сплачувати борги (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). 1. Новорічний лист Дідові Морозу: “Мене звати Миколка, мені 8 років. Тепер у нашої сім’ї багато боргів. Подаруй нам, будь ласка, трошки грошей. Я реально відіграюсь!”. 2. Товариші чоловіки та коханці! Виконуйте свій обов’язок! Не сподівайтесь один на одного! 3. Я просто патріот і вирішив в армію сходити, борг батьківщині віддати. Сходив в армію, віддав борг батьківщині й вирішив більше в такі борги не залазити].

Компания – 1) (от лат.) компа́нія, (фамил.) кумпа́нія, гурт (-ту), (общество) товари́ство, (союз) спі́лка, (застольная) бе́сіда (бе́седа), (группа) грома́дка, (множество) ла́ва; 2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компа́нія, (никогда не кумпа́нія), товари́ство, спі́лка: • быть, состоять в компании с кем – спілкува́ти, бу́ти в компа́нії (в спі́лці) з ким, трима́ти спі́лку з ким; • в компании с кем (разг.) – у компанії (у товаристві, у гурті, при гурті, в спі́лці, спі́льно, до спі́лки) з ким; • водить компанию с кем – водитися з ким; приятелювати (компанувати) з ким; бути, бувати у хлібосолі з ким; спілку тримати з ким; (устар.) води́тися хлі́бом, заходи́ти з ким; • в своей компании сидеть – своїм товариством (своїм гуртом, своєю компанією) сидіти; • вступать, входить в компанию – заво́дити спі́лку; уступати, приставати, приступа́ти до спілки; • держаться компании с кем – триматися чийого товариства (гурту, компанії); тримати спілку з ким, триматися купи з ким; • достойная компания – товари́ство че́сне, (иронич.) кумпа́ні́я че́сна; • дружная компания – лю́бе (дру́жнє) товари́ство, дру́жня компа́нія, (братва) бра́тва; • дурная компания – пога́не товари́ство; • за компанию, для компании с кем (разг.) – за компанію з ким, за гурто́м з ким, заради товариства (задля дружби) з ким; • иметь компанию с кем – бути в товаристві (у компанії) з ким; • компанией – гурто́м, у гу́рті́, ла́вою; • не компания кто кому – не товариш (не товаришка) хто кому; не компанія хто кому; у хлібосолі не бути кому з ким: (фамил.) свиней не пас хто з ким; • основывать, учреждать компанию – засновувати компанію; заклада́ти спі́лку; • пожалуйте в компанию – про́симо до гу́рту, до компа́нії, до ку́пи; • принять, взять кого в компанию – узяти до товариства (до гурту, до компанії) кого; • присоединиться к компании – пристати (приєднатися, прилучитися) до товариства (до компанії, до гурту); • расстроить, нарушить компанию – розбити компанію; • сделать, составить компанию кому, разделить с кем компанию – приєдна́тися до гу́рту з ким; потоваришува́ти кому́; • спасибо за компанию – спаси́бі за товари́ство, за компа́нію; • удалая компания – гоп-компа́нія; • тёплая компания – товариство дружне (приятельське, сердечне, тепле); компанія дружна (приятельська, сердечна, тепла); • Торговый дом: Заблоцкий и К° – торгове́льний дім: Забло́цький і С-ка (і Т-во, і К°); • холостая компания – парубо́цька (діво́цька) компа́нія; • честная компания – шано́вне товари́ство; • я ему (он мне) не компания – я йому (він мені) не товариш; я йому (він мені) не компанія; мені́ з ним у хлібосо́лі не бу́ти; (раздраж.) ми з ним свине́й не па́сли. [За кумпа́нію і ци́ган пові́сився (Номис). Облиши́вши пи́сар кни́гу, сіда́є до гу́рту (Грінченко). Свого́ сму́тку не міг Лаго́вський позбу́тися й у товари́стві Шмі́дтів (А.Кримський). За столо́м сиді́ла бе́седа: брат Охрі́м із жі́нкою, сват Мано́йло, кум Тере́шко (Грінченко). Чолові́к та жі́нка, то одна́ спі́лка (Номис). В те́мну ніч ми зібра́лися грома́дкою йти (Л. Українка). Колядува́ти хо́димо ла́вою (АС). Мій батько так казав: З панами добре жить. Водиться з ними хай тобі Господь поможе; Із ними можна їсти й пить, А цілувать їх — крий нас Боже (Є.Гребінка). Гринько з Іваном компанували (Сл. Гр.). На́віть іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфремов) Він тепер такий багатир, що ніколи й у хлібосолі з нами не буває (Сл. Гр.). Не трима́й з пана́ми спі́лки (Сл. Гр.). Тре́ба всім ку́пи трима́тися (А.Кримський). — Мамо, а що таке невдалий жарт? — Це, синку, коли тато до твого народження говорить, що керує компанією, а після твого народження виявляється, що це компанія алкоголіків!]

Подробность – 1) (обстоятельность) докла́дність, детальність, усебічність, вичерпність; 2) (деталь) подро́биця, (мелочь) дрібни́ця, деталь, (редко) подрі́бниця, подро́бина: • вдаваться (входить) в подробности – вдаватися в подробиці (дрібниці, деталі); розбиратися в подробицях (в дрібних дрібницях); • в подробностях – у подро́бицях, у подро́биці, (подробно) докла́дно, надо́кладь, детально; • до малейшей (мельчайшей) подробности, до малейших (мельчайших) подробностей – до найме́ншої подро́биці (дрібни́ці), до ця́ти (до цятки), до найме́нших (найдрібніших) подро́биць (дрібниць); • мелкие (мелчайшие подробности) – дрібні (найдрібніші, найменші) подробиці (деталі); • подробность описания – докладність (детальність, вичерпність) опису. [Прохаєте оповістити вам усяку пригоду у подробиці – годі! Се тепер, удень, та й те, поки ще не чули, то прохаєте, храбруючи, а прийде ніченька, спати не будете – цур йому! Лучче про те й не згадувать! (Марко Вовчок). Гарячі уми й живі уяви різних приятелів і приятельок з усякою математичною докладністю обрахували маєток обох братів (І.Франко). Нарешті з повістю кінчено, тобто додумано до кінця з усіма подробицями. Твір стояв у його голові, як кольорова прозора фотографія (В.Підмогильний). — Багато дечого далося б іще про сю матерію сказати, та зносить мене охота почути од пана ліценціата ще деякі подробиці Басільєвої історії (М.Лукаш, прекл. М.Сервантеса). Мерлін пішла зателефонувати до Жан-Поля, а Г’ю став допомагати мені прибирати підлогу на третьому поверсі, хоча достоту не пам’ятаю, як воно було насправді, бо, безперечно, в моїх спогадах повно неточностей могла стати ціла купа ні в чому не винних подробиць (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Бахусуватий чолов’яга звертається до перехожого: — Не скажете, де я? — На проспекті Перемоги. — Не треба подробиць. В якому місті?].

Полуфинал – півфінал. [Не всі мовці знають, у яких словах треба ставити компонент пів-, а в яких напів-. Тож запам’ятайте правило. До складу дієприкметників, що передають неповноту охоплення якимсь станом, входить напів, а не пів-: напіввідчинений, напівзабутий, напівзруйнований, напівроздягнений. Ту саму тенденцію спостерігаємо і щодо прикметників: напівавтоматичний, напівголий, напівживий. В іменниках напів- доречне там, де перша частина слова показує, що предмет чи жива істота не мають усіх ознак, якими характеризується об’єкт, котрий виражає друга частина. Приміром: напівчагарник, напівсировина, напівтемрява. А компонент пів- виступає тоді, коли утворює нове слово, що не означає ні частковості стану, в якому перебуває предмет (як, наприклад, бачимо в лексемах типу напівзруйнований, напіводягнений), ні частковості притаманних йому рис (як у напівфабрикат). Іменник з пів- не має кількісного значення: півпідвал, півпальто — це не половина підвалу, не половина пальта. Півпідвал і підвал — видові поняття, що об’єднуються родовим поверх (сюди входять ще бельетаж, перший, другий, третій і дальші поверхи, мансарда). Так само півпальто і пальто, котрі є найменуваннями різних виробів, охоплює родове поняття верхній одяг (до якого також належать плащ, куртка, кожух, дублянка тощо). Щоб легше розпізнати форми з пів- і напів-, варто застосувати такий прийом: якщо перший компонент слова можна замінити прислівником наполовину, то воно утворюється з напів-. Приміром: наполовину людина (з міфології) — напівлюдина, наполовину провідник — напівпровідник. А коли цей компонент за змістом неможливо замінити лексемами наполовину або половина (замість півпідвал не скажемо ж “наполовину підвал” чи “половина підвалу”), то іменник годиться вживати зі складником пів-. Отож треба говорити і писати: напівсировина, напівсутінь, напівзабуття, напівдикун, але півчобіток, півфінал, півзахисник, півустав (один з типів почерку) (Б.Рогоза)].

Предложение, предложенье – 1) (действие) пропонування, запрошування, загадування, (оконч.) запропонування, запрошення, загадання; подавання, предкладання, (оконч.) подання, предкладення, предложення; 2) (то, что предложено) пропозиція; 3) (товара) постачання, пропозиція; 4) (руки) сватання, (гал.) освідчення, (освідчини); 5) (грам., синтакс. одиниця) речення; 6) рекомендація, порада, рада, думка; 7) (канц.: предписание) пропозиція, загадання, загад, наказ: • вводное предложение, слово – вставне речення, слово; • внести предложение – подати пропозицію; • входить с предложением – запропоновувати; робити, ставити пропозицію; • мирные предложения – мирові пропозиції; • поддержать предложение – підтримати пропозицію; • по предложению кого, чьему – на пропозицію кого, чию; з пропозиції кого, чиєї; за пропозицією кого; • предложение падает – (пропозиція) постачання спадає, меншає; • предложение превышает спрос – постачання перевищує попит; • предложение услуг – пропонування послуг; • сделать предложение кому – освідчитися кому, посвататися до когось, запропонувати кому одружитись, зробити пропозицію про одруження кому; (через сватов) послатися до кого; • склоняться к предложению – схилятися (прихилятися) до пропозиції; • спрос и предложение – попит і пропозиція (постачання). [Думка людини, виявлена в слові, зветься реченням (С.Єфремов). Проглянув стенд пропозицій. Бармен. Вантажник. Слюсар. Фрезерувальник. На мене з моїм ухилом у науку попиту нема. Зате є купа різних професій для перекваліфікації. Якщо я такий непридатний, можуть перенавчити (Л.Костенко). — Опанований цією думкою і цим бажанням, я пристав на його пропозицію і підживив його намір, говорячи, щоб він не гаючись довів, що намислив, до скутку, бо розлука й справді своє діло зробить, хоч як його думки та гадки розбиратимуть. Згодом я дізнався, що коли дон Фернандо завів зі мною цю розмову, він уже розчесав тій дівчині косу, пообіцявши взяти її за дружину, і тепер чекав догідної хвилі відкрити ті любощі без небезпеки для себе, а поки що боявся отецького гніву (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). — Минулого тижня розіслав оголошення через газету, що шукаю собі дружину. Вже отримав мішок листів. Переважно одна й та ж пропозиція: «Бери мою!»].

Расчёт – 1) (несов.) розраховування, обраховування, обчислювання, вираховування, зважування, оцінювання, (сов.) розрахування, обрахування, обчислення, ви́рахування, зваження, оцінення; (последствие) розрахунок, обрахунок, (устар.) раху́ба; 2) (расплата) розрахунок, (выплата) виплата, (перен.) пораху́нок; (о мести) відплата, покара, (несов.) поквитува́ння, (сов.) поквита́ння; 3) (увольнение) зві́льнення; 4) (надежда, ожидание, предположение) припускання, сподівання, припущення, міркування, сподіванка, розрахунок, припуск; 5) (намерение) намір; 6) (корыстные соображения) розрахунок, (выгода, польза) вигода, користь, (интерес) інтерес, (смысл) рація; 7) (бережливость) ощадливість; 8) (воен.) обслуга; 9) (техн.) розрахунок: • брак по расчёту – шлюб (одруження) з розрахунку; брак заради вигоди; • взять, принять в расчёт – взяти на увагу; мати на увазі; • взять расчёт по месту работы – взяти розрахуок за місцем роботи; звільнитися з роботи; • в расчёте, с расчётом на что – зважаючи (важачи) на що; розраховуючи (рахуючи, сподіваючися, важачи) на що; з розрахунку на; • в окончательный расчёт – на поквитування; • дать расчёт кому – розрахувати (звільнити, відпустити) кого; • до расчёта – до розрахунку (порахунку); • жить с расчётом – жити ощадно (ощадливо); • за наличный расчёт – за (на) готі́вку, на гото́ві гро́ші; • из расчёта видно, что – з розрахунку видно, що; • из расчёта, что – розраховуючи на те, що; сподіваючись, що; • иметь расчет что делать – ма́ти вигоду що робити; • какой расчёт? – яка рація?; яка вигода?; • мы в расчёте – ми розрахувалися (порахувалися, поквиталися, поквитувалися, квити); • находить расчёт в чём – вбачати (бачити, знаходити) вигоду (інтерес, рацію) в чому; • на хозяйственном расчёте – на господарчому розрахунку; • нет расчета (иногда не расчёт) – нема (немає) рації (інтересу, вигоди, рахуби); невигідно; не з руки́, не рука́; • нет расчета делать это – нема (немає) рації (інтересу) робити це; • обмануться в расчете – пролічити; прорахувати; • окончательный расчёт – поквитування; • орудийный расчёт – гарматна обслуга; • ошибиться, обмануться в расчёте, в расчётах (перен.) – помилитися в рахунку (в розрахунку, обчисленні, обрахунку, рахубі); схибити в рахунку; (перен.) прогадати; • ошибка в расчете – помилка в розрахунку; • плохой расчёт! – погана рахуба!; • покончить расчеты – розрахува́тися, поквитува́тися; • получить расчет (посчитаться) – розрахува́тися, порахува́тися, взяти розраху́нок; • по расчёту кого (чьему) – за розрахунками кого (чиїм); • по следующему расчёту – з тако́го розраху́нку, обраху́нку; • потребовать расчёта – зажадати розрахунку; • принимать, принять, брать, взять в расчёт кого, что – брати, узяти на увагу (до уваги, до рахуби) кого, що; врахувати кого, що, зважити на кого, що; • расчёт по допускаемым нагрузкам – розрахунок на основі допускних навантаг; • расчёт по допускаемым напряжениям – розрахунок на основі допускних напруг (напружин); • расчёт по предельному состоянию – розрахунок щодо граничного стану; • расчёт предварительный, приблизительный, примерный – попере́дній обраху́нок; приблизний розраху́нок; примі́рний розраху́нок; • расчёт приближенный – (змодельований) розрахунок наближений (наблизовий); (грубий, попередній) розрахунок приблизний; • расчёт проверочный – розрахунок перевірчий; • расчёт проверяемый – розрахунок перевірний; • расчёт проектировочный – розрахунок проєктувальний; • расчёт прочности – розрахунок міцности; • расчёт устойчивости – розрахунок стійкости; • расчеты не оправдались – сподівання (сподіванки, розрахунки) не справдилися; • сказать с расчетом – сказати навмисно (навмисне, умисно, умисне), сказати з наміром; • сорить деньгами без расчёта – сипати (розкидатися) грошима без ліку (розрахунку); • с таким расчетом, чтобы – так, щоб; з таким, з тим рахунком (розрахунком), щоб; • у меня с ним короткий расчёт – я з ним скоро розправлюся; • холодный расчёт – холодний розсуд; • это [не] входит, [не] входило в мои расчёты – це [не] входить, [не] входило у мої розрахунки (рахунки) (у мої наміри); це я маю, це я мав на думці, цього я не маю, не мав на думці. [То вихрест із жидів Авлет. Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився, Із жару в полом’я попав; Щоб од яги як одв’язатись, То мусив в військо записатись І за шпигона на год став (І.Котляревський). Не прийдеться рахуба до чуба (Номис). Як ударив в губу, то й розбив всю рахубу (Номис). А він тоді почав із мене глузувати. «Тю, дурний! Не бійся, тут куми не йдуть у рахубу!» Як я тії слова почув, то зразу заспокоївся (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Убило всю гарматну обслугу, крім Вірі (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). Тепер він розумів, що з самого початку бачив цей гарячковий розрахунок у її очах. «Мабуть, слушно поміщають кохання в книжки, — спокійно розмірковував він. — Либонь, деінде воно не протриває» (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Економічна криза допомогла багатьом дружинам успішних бізнесменів зрозуміти, що заміж вийшли з любові, бо з розрахунком вони промахнулись].

Сила – сила, міць, снага, енергія, могутність, потужність, інтенсивність, глибина, здатність, спроможність, влада, вплив, вага, (действенность) чинність, правочинність, (сущность, значение) суть, сенс: • брать, взять (забирать, забрать) силу – набувати, набути (набиратися, набратися) сили; брати, узяти силу (міць); • быть в силах (в силе), не в силах (не в силе) – здужати (здолати, примогти, змагати), не здужати (не здолати, не змагати); мати змогу (спромогу, силу), не мати змоги (спромоги, сили); спроможним, не спроможним бути; • взять силой – здобути; опанувати; • в меру, по мере сил – у міру сили; по змозі; що сила зможе [чия]; (иногда) як посилля; • в (на) полную силу – повноси́ло;на всю силу; • вооруженной силой (подавать помощь) – збройно (допомагати); • в полную силу работать – на всю силу (снагу, з усієї сили, снаги) працювати; скільки сили (снаги) працювати; • в силу (устар. разг.) – насилу; у силу (силу у силу); • в силу вещей, силою вещей, в силу обстоятельств (устар.) – через обставини; силою обставин; зважаючи на обставини; з огляду на обставини; • в силу (закона) – силою (закону); • в силу привычки – через звичку; призвичаївшись; • в силу чего – через що, внаслідок чого, з огляду на що, на підставі чого; тому; завдяки чому; залежно від чого; • в силу этого – через це; • вся сила в том, что… – [уся] сила (суть) у тому, що…; • входить в силу, войти в силу, вступать в силу, вступить в силу (о законе) – набувати, набути (набирати, набрати) сили (чинності); ставати, стати чинним; • входить в силу, приобретать силу (делаться сильным) – набирати сили; убиватися в силу, в потугу; • выбиться из сил – знемогтися на сили; • выше чьих сил что – над (понад) чиї сили що; • где силой взять нельзя, там надобна ухватка – треба розумом надточити, де сила не візьме (Пр.); де сила не може, там спритність поможе (Пр.); як сили не стає, берися за розум (Пр.); • движущая сила – рушійна сила; сила тягова; • изо всех сил (силы) – щосили; з усієї сили; чимдуж; щосили; якомога (якмога); щомога; • и сила уму уступает – перед розумом і сила в’яне (Пр.); сила перед розумом никне (Пр.); • истратить силу (на работе) – виробитися з сили; • лошадиная сила – кінська сила; (устар.) паровий кінь; • набираться, набраться сил – убиратися, убратися (убиватися, убитися) в силу (в потугу); (иногда) употужнюватися, употужнитися; • насколько сил хватит – скільки буде сили (снаги); • находить, найти в себе силы – спромагатися, спромогтися; • не в силах кто – не має сили хто, несила (неспромога) кому; • не в этом сила – не в цьому сила (суть, сенс); • не под силу – не до снаги, не по силі, не під силу; • не по силам кому (устар.) – не в силах кому; не до снаги кому; несила кому; не під силу кому; бракує сили (мочі) кому; не здужає (не подужає) хто; • нет сил – несила; неспромога; не під силу; • нет силы терпеть что – нема (немає) сили (снаги) терпіти що; несила терпіти що; • никакими силами – жодним (ніяким) способом (чином, побитом, робом); • общими силами – спільно, гуртом; • он ещё в силах, в силе – він ще здужає; він ще при силі; він ще має силу; • ослабевать силами – підупадати на силі (на силах); • оставаться в силе – залишатися в силі; • от силы – щонайбільше; • по мере сил – в міру сил; як посилля; • по силам – по силі, під силу; • по силе возможности – якщо можна, по можливості, по змозі, у міру можливості; • рабочая сила – робітна, робоча сила; • сверх сил чьих – понад (над) силу чию; • своими (собственными) силами – своїми (власними) силами; самотужки; сил [моих] нет; • не достаёт сил (силы) – несила [мені]; снаги не стає; • сила солому ломит – сила солому (силу) ломить (Пр.); де сила, там і міць (Пр.); • сила сопротивления – відпорна сила; (техн.) сила опору; • сколько хватит сил – скільки стане снаги; • собраться с силами – змогтися; поєднати сили; • собственными силами – на власні сили (власними силами), самотужки; • с силой полететь, броситься, упасть – шугонути; • терять, потерять силу – втрачати, втратити силу; збувати, збути (иногда знебувати, знебути) силу; знесилюватися, знесилитися; (про закони) утрачати, утратити силу (чинність); • употреблять, употребить [все] силы – докладати, докласти [всіх] сил; класти, покласти [усі] сили (усю силу); • центробежная сила – відбіжна, відцентрова сила; • центростремительная сила – центротяжна, доцентрова сила; • через силу (делать что-либо) – над (понад, через) силу; (иногда) понад (над) міру; • что есть силы (сил) – щосили (щосила); з усієї сили; щодуху; чимдуж; • чувствовать себя в силах – чутися (почуватися) на силі. [Старий батько З усієї сили З молодицями танцює (Т.Шевченко). — Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький (Л.Глібов). Годі тепера! ні скарг, ані плачу, Ні нарікання на долю, — кінець! Навіть і хвилю ридання гарячу Стримать спроможусь (Л.Українка). Ти одібрав мені остатню силу тим спогадом… (Л.Українка). В грудях у неї радісно билась хвиля нової сили (М.Коцюбинський). Родюча сила землі, що проймала його жили і мозок, могутні вітри степів, що його породили, надавали пристрасної яскравості його маренню про блискучу прийдешність землі (В.Підмогильний). Дай, Боже, сили — віддаль перебути, об мури не оббивши кулаків. Ця ніч ночей, як паровоз зітхає, ані в одному оці сну нема. Маліє світ, планета сновигає, і бродить Мефістофель крадькома (В.Стус). Він тільки крадькома спостерігав, як дівчата, відчинивши шафу, перевдягалися в інші вбрання, геть при цьому не соромлячись. Відвести очі було несила, так само як і зімкнути докупи щелепи (Б.Коломійчук). Попри сліпуче сяєво софітів і те, що доводилося силувати себе їсти, я спромагався стежити за роботою гарненької офіціантки, що ходила неподалік, я не хотів пропустити жодного з її милих рухів (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Сила завжди приваблює людей з низькими моральними якостями (А.Айнштайн). Сила завжди краде у багатьох, для небагатьох (Вендел Філіпс). Була б у мене більша сила волі, я б зміг її пересилити (С.Є.Лєц). Сила волі здатна виконувати тільки один вид роботи — насилля над собою].

Собачий – собачий, (пёсий) псячий, (диал.) песький: • собачья вера (прост.) – псявіра; • собачья кровь (прост.) – псяюха; • собачий сын – гунцвот, гунцвол. [Вдача собача: не брехне, то й не дихне! (Пр.). Як побачите Табашникова, то заплюйте йому всю його собачу морду. Диво мені, що таку подлую, гнусную тварь земля носить… (Т.Шевченко). Пропав під киями собачою смертю (П.Куліш). — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду? (Л.Глібов). Між бурлаками почалася тривога: одні казали, що пани насипали зумисне в криниці отрути, другі казали, що посесор годує людей собачим м’ясом (І.Нечуй-Левицький). Савка гримів ложечками і простягав білі у рукавичках руки між лікті панів і собачі морди (М.Коцюбинський). Я ще дуже безсильний, то правда, — але болю не чую. Тільки голод, собачий голод!.. (І.Франко). — То ти зовсім у мене осідай, — сказав Борис. — Я ж, знаєш, мало вдома ночую. Собаче життя, але краще, ніж зовсім подихати з голоду. Я вже пробував — дуже неприємно (В.Підмогильний). Сніги і стужа. Вітри й морози. Гудки і крики. Чорні прокльони. Собачий гавкіт. Крик паровоза. І закмашини і заквагони. Шпали і фари, пси і солдати, рейки, і пруття, і загорода. Впали і хода. Встали і хода. В плечі штовхають нас автомати (В.Стус). Настала якась собача старість ідей, ніхто нічого не хоче, ніхто ні за що не бореться. Тільки наші політики за владу над нами (Л.Костенко). Собача вірність — це про собаку. Собачий характер — це про людину (Микола Полотай). …коли я стежив з-поза муру за перебігом твоєї сумної трагедії, я зненацька відчув, що не можу ані в двір перелізти, ні навіть із Росинанта зсісти, — таке вони чарами своїми мені поробили. Якби не се, то, клянуся честю, я так би за тебе помстився, що ті лайдаки й гунцвоти десятому тих жартів заказали б (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Листоноша підходить до хвіртки, бачить табличку: “Обережно, собака!” Подивившись углиб і не побачивши ніякого собаки, входить і тут же чує собаче завивання. З будинку вискакує знервований господар: — Та ви що всі читати розучилися?! Ти сьогодні вже третій, хто на собаку наступив!].

Состав – 1) (совокупность частей, людей) склад; 2) (соединение) сполука, (вещество) речовина, (смесь) суміш; 3) (поезда) ва́лка, (поезд) поїзд, по́тяг: • вводить, ввести в состав кого – уводити, увести до складу кого; • весь состав членов – цілий склад членів; • в полном составе – в повному (в цілому) складі; • входить в состав чего – входити до складу чого, належати до чого; • изготовить химический состав – виготовити хімічну сполуку; • командный состав – командний склад; • личный состав – особовий, персональний склад; • наличный состав – дійсний склад; • наличный состав (служащих) – дійсний склад (службовців), наявне число (службовців); • по [своему] составу – за [своїм] складом; щодо [свого] складу; • по составу – складом; • руководящий состав – керівний склад; • состав исполнителей – склад виконавців; • состав преступления – склад злочину; • состав суда – склад суду. [З вагона раптом випав чорний пакунок, прокотився ярдів із двадцять, оточений хмарою куряви, тоді звівся й заходився випльовувати вугілля та вигуки. Я вглядів, що то був кругловидий молодий хлопець, вбраний певніше для пульманівського вагону, ніж для вантажної валки (М.Рябова, перекл. О.Генрі). Уот сів спиною до локомотива, який здригнувся і, попихкаючи, потягнув зі станції довгу валку вагонів (В.Діброва, перекл. С.Бекета)].

Тетрагон – (греч.) тетрагон, чотирикутник. [Чотири різнобіжники на мапі серця, чотирикутник радості та болю, чотири припрямки до боку, що не зветься, що входить клином — між чуття та волю (Б.-І.Антонич)].

Щемящий – який (що) щемить (стискує, стискає), щемкий, щемний, щемливий, щемлячий, скимни́й, терпки́й, то́скний: • щемящая боль – щемливий (щемкий, щемний, щемлячий, скимний, терпкий) біль; щем. [Великий жаль вхопив Івана за серце. Зразу його тягло скочити з скелі у крутіж: «На, жери і мене!» Але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки (М.Коцюбинський). У грудях ропавий бубнявіє щем за цих баляндрасників, дурнів, нікчем. І гостре бажання зринає, мов рик: ще вистане мужності вибути вік, ще виживу, вистою, викричу я, допоки поглине мене течія. Хай світ збожеволів, та розум ясний ізісподу входить у витлілі сни. Ще треба терпіти і марне — клясти. А ти мене, Господи Боже, прости (В.Стус). Світлий і щемкий настрій сну супроводжував його повсюди, Львів ще ніколи не був таким прекрасним і приязним до нього, усе складалося саме по собі (Костянтин Москалець). Стівен забрав понівечену, тремтячу праву руку і виставив ліву. Знову змахнув рукав сутани, коли злітала лінійка, і знов гучний хряскіт та лютий, шалений, палючий, щемлистий біль, від якого пальці корчаться в багряно-тремткий згусток драглів (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Щемна туга охопила мене: я стою перед замком, у якому, можливо, провів своє дитинство (Г.Малець, перекл. П.Модіяно)].

Вкус – 1) смак; 2) (свойство) смак; 3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст; 4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання; 5) (утонченность) смаковитість; 6) (худож. манера, стиль) манера (манір), стиль: • быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) – мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання; • быть, приходиться, прийтись по вкусу – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; прийти в смак; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; смакувати кому; до душі припадати, припасти кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (только сов.) уподобав, сподобав хто; до душі слатися; (безл.) присмачитися кому; • во вкусе чего – на смак; на манір; на стиль; • войти во вкус – розласитись; добрати смаку; • входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; засмаковувати, засмакувати що; усмаковувати, усмакувати що; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; (только сов.) уподобати що; розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що; розласитися; • дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак; • есть со вкусом – смачно (у смак) їсти; • иметь вкус к чему, в чём – смак (уподобання) до чого; смак знати в чомусь; кохатися (милуватися) в чому; • как на чей вкус – як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту тощо; • мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (иногда) мені уподібніше було б…; • мне по вкусу было… – мені до вподоби було…, до вподоби моєї було; • на вкус – на смак; • на вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас (Пр.); на колір і смак товариш не всяк (Пр.); • на мой вкус – [як] на мій смак; [як] на мене; • находить, найти вкус в чём – знаходити (находити), знайти (найти) смак у чому; набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що; • не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері); • не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі); не уподібний (уподібна, уподібне); • неприятный вкус – неприємний смак; • о вкусах не спорят – у кожного свій смак; хто до кого — а я до Параски (Пр.); • одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби); • по вкусу – до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до вподобання (подобання), до сподобаняя, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту; • поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати…; • пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку); • по своему вкусу – собі до смаку; на свій смак; до свого смаку; собі до вподоби; до своєї вподоби; по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого вподобання (подобання); • придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що; • приходящийся по вкусу – уподібний, сподібний; • смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання); • со вкусом – до смаку; (вульг.) до шмиґи; • со вкусом сделанный – смаковитий, ґустовний; • со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковите, ловко) зробити; • так он мне по вкусу – такий він мені уподібний; у каждого есть свой вкус: • кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню (Пр.); той хоче гарбузів, а той гурків (Пр.); людям як повітка, а мені як квітка (Пр.); кому як мара, йому як зоря (Пр.); кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка) (Пр.); • хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий); • это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку; • это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…) смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби; • я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував). [Борщ вийшов добрий на смак. Кавун недобрий — смаку нема. Люди з великим художнім смаком. Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати. Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде (АС). В тім пани бракують, в чім убогі смакують (Пр.). Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники (Сл. Ум.). Одежа стала для нього питанням формальним, питанням смаку і навіть впливу, бо він чудово розумів різницю між появою людини в потертій сорочці й у добірному піджаку. Це, звісно, суща умовність, але треба мати надто великий чар духу, щоб надолужити недбалість убрання (В.Підмогильний). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко).— За якусь хвилю вказалася і Люсінда, що в супроводі матері своєї та двох покойових вийшла з одежної кімнати; убрана вона була пишно та розкішно, як то й личило вроді її та вельможності, з неперевершеною елегантністю і досконалим густом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Все ж таки Наталі мала дивні смаки. В компанії нікчеми Нікола й мужеложця Гарньє вона ставала жвавою, веселою, тоді як присутність Жана, досить інтелігентної людини, її сковувала (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). А у великих дзеркалах із позолоченими рамами відбивалися статуетки з майсенської порцеляни: юнаки у вузеньких штанях до колін лежали біля ніг пишногрудих дам, що тримали на колінах ягнят; ці статуетки старий Джоліон купив ще до свого одруження і був про них дуже високої думки тепер, коли смаки зовсім виродилися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Американці, попри рівень їхнього мистецького смаку, який я не сподівався розвинути, не сумнівались у своїй здатності оцінювати її роботи — вони проголошували їх найвищою майстерністю. Хоча ті судді також вважали чарівними її спроби спілкуватись англійською, а я чуючи її французьку, знав, що вона мелодійна, мовби візок на рипучих коліщатках (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Яблука пречудово їм засмакували. Попід рудуватою шкіркою виявився в них білісінький м’якуш із тоненькими червоними прожилками, а крім звичного яблучного смаку, мали вони ще й присмак — тонкий, лісовий, якого не має жоден садовий плід (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Мабель, щоб кохатися з кимось, повинна була відчувати до мужчини бодай трохи симпатії, а ще, як кажуть у П’юрі, присмачити злягання — для цього існували різні способи: запрошення, появи на людях, подарунки, поводження та манери, що облагороджували постільні справи, надаючи їм подоби чуттєвих відносин (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). 1. Смак, як і розум — що тонший, то помітніший. 2. У ресторані: – Принесіть мені, будь ласка, графин горілки і що-небудь на ваш смак… — Так і запишемо: два графини горілки].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВХОДИ́ТЬ (у деталі) ще загли́блюватися, (з проханням) вдава́тися; входить во что става́ти чим [входить в привы́чку ставати зви́чкою]; входить в бли́зкие отноше́ния с зізнава́тися з ким; входить в быт набира́ти поши́рення, поши́рюватися; входить в де́йствие /входить в си́лу/ набира́ти чи́нности, става́ти чи́нним; входить в дове́рие к кому фаміл. лата́тися до кого; входить в долги́ позича́ти /док. назичати/; входить в зада́чу бу́ти части́ною мети́; входить в колею́ нормалізува́тися; входить в компа́нию пристава́ти до спі́лки; входить в чьи наме́рения ма́ти на́мір, бу́ти в чиїх на́мірах [э́то не входит в мои́ намерения я не ма́ю цьо́го́ на́міру, цьо́го́ нема́ в мої́х намірах]; входить в но́рму 1. нормалізува́тися, 2. узвича́юватися; входить в обы́чай /входить в привы́чку/ узвича́юватися; входить в обя́занности нале́жати до обо́в’язків; входить в подро́бности ще ціка́витися подро́бицями; входить в чьё положе́ние става́ти на чиє мі́сце, ціка́витися чиїми обста́винами, галиц. застановля́тися над чиїм стано́вищем; входить в пра́ктику /входить в обихо́д/ щора́з бі́льше практикува́ти; входить в ру́сло захо́дити в береги́; входить в си́лу (міцніти) вбива́тися в си́лу; входить в систе́му давно́ ве́сти́ся [э́то вошло́ в систему так давно веде́ться]; входить в соприкоснове́ние військ. захо́дити в конта́кт, зустріча́тися, галиц. зударя́тися; входить в соста́в нале́жати до скла́ду; входить в суть де́ла диви́тися в ко́рінь, загли́блюватися в суть ре́чі; входить с докла́дом доповіда́ти; входить с запро́сом вдава́тися із за́питом, зверта́тися із за́питом; входить с хода́тайством вдава́тися з клопота́нням; входя́щий що захо́дить тощо, зви́клий захо́дити, зму́шений зайти́, (куди) фраз. гість, прикм. вхідни́й, захо́жий, /баланс/ початко́вий, /нумер/ забут. вступни́й, /до складу/ (при)нале́жний, (в число речей) зане́сений, стил. перероб. зайшо́вши; входящий во что щора́з більш який [входящий в мо́ду щораз більш мо́дний]; входящий в быт поши́рюваний; входящий в дове́рие щора́з бі́льше дові́рений; входящий в зада́чу стил. перероб. як части́на мети́; входящий в колею́ унормо́вуваний; входящий в компа́нию нови́й спі́льник; входящий в обы́чай узвича́юваний; входящий в подро́бности ціка́вий до подро́биць; входящий в чьё положе́ние заціка́влений чиїми обста́винами, гото́вий згля́нутися на кого; входящий в пра́ктику /входящий в обихо́д/ щора́з бі́льше практико́ваний /поши́рений/; входящий в си́лу юр. = вступающий в силу; входящий в соприкоснове́ние = соприкасающийся, військ. гото́вий зіткну́тися; входящий в соста́в / входящий в число́/ нале́жний до скла́ду, нале́жний до числа́, (хто) (ді́йсний) член; входящий в суть де́ла знайо́млений із су́ттю речі; оста́вь наде́жду всяк сюда́ входящий зали́ш наді́ю, хто сюди́ захо́дить;

ВОЙТИ́ див. ВХОДИТЬ.

ДОКЛА́Д, без докла́да не входи́ть, вхід пі́сля пого́дження; по докла́ду, (дебати) на до́повідь.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Входить, войти – 1) (в дом, комнату) вхо́дити (вхо́джу, вхо́диш), увійти́ (увійду́, -деш); 2) (в соглашение) порозуміва́тися, порозумі́тися.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Входить – входити; увіходити; вступати. Входить (вникать) во что – вдаватися (пильно) в що; доходити (до чого); додивлятися до чого; доглядатися до чого. Он ни во что не входит – він ні про що не дбає. У (меня) вышло что – вивівся (я) з чого.

Доклад – доповідь. Заслушать доклад – вислухати доповідь. По докладу (прения) – про доповідь, з приводу доповіді (обговорення, дискусії). Докладывать о ком – сповіщати про кого. Без доклада не входить – не сповістившись, не заходити. На доклад – на доповідь. Входить с докладом – доповідати. Вносить доклад в собрание – подавати доповідь до зборів.

Долг – борг; позика; позичка; (обязанность) – обов’язок; повинність. Первым долгом – передусім; найперше. Сомнительные долги – непевні борги. Исполнять долг – чинити обов’язок. Отсрочивать долг – поборгувати; відкласти виплату боргу. Изменять своему долгу – зрадити свою повинність. Забирать в долг – боргуватися; брати набір, на віру. В долг – набір; позикою; боргом. Входить в долги – запозичатися. Брать в долг, набирать в долг – позичати в кого; боргувати в кого; брати набір у кого; напозичатися. Влезать в долги – заборгуватися. Давать в долг, верить в долг – позичати кому; давати набір кому. Залезть в долги – загрузнути в боргах. Взятый в долг – позичений; борговий. Взять за долг – одібрати за борг. Покрывать, погашать долг – сплачувати, виплачувати борги; виплачуватися з боргів. Поверить в долг – повірити набір. Требовать долг – правити борг. Взыскивать долги – стягати, виправляти борги. Долг гражданский – громадянський обов’язок. Долг погашенный – борг сплачений. Возврат долгов – повернення, повертання боргів. По долгу (службы) – з обов’язків (службових). Отпускать в долг – давати набір, в кредит. Считать долгом – вважати за обов’язок. Сложить долг с кого – дарувати кому борг. Отдавать последний долг (умершему) – віддавати останню шану (небіжчикові).

Задача – завдання. Входить в задачи чьи – належати до завдань чиїх.

Запрос – запитання; запит. По запросу о… – на запит про… Без запроса (цены) – без торгу. Входить с запросом – вдаватися, звертатися з запитом.

Компания – товариство; спілка; компанія. Входить в компанию – вступати, приставати до спілки.

Подробность – подробиця. До малейшей подробности – до цяти. Входить в подробности – розбиратися в дрібницях; вдаватися в дрібниці.

Положение – становище; (состояние) – стан; (положение доклада и т. п. – утверждение) – твердження; (устав) – статут; (о законе) – положення. Основные положения – засади. Оставаться в одном положении – пробувати в тому самому стані. Положение изменилось к лучшему, худшему – становище повернулось на краще, гірше. Бедственное положение – бідування; злидні; лиха година. Быть в бедственном положении – бідувати. Безвыходное положение – безпорадне становище. Критическое, затруднительное положение – скрута; скрутне становище. Выходить из затруднительного положения – вирятуватися із скрути. Твердое положение – певне, міцне становище. Положение о налогах – положення про податки. Имущественное положение – майнове становище; достаток. По положению (своему) – із (свого) становища; через становище (своє). Высокое положение (в обществе, по службе) – значне становище. Выжидательное положение – становище вичікування. Входить в чье положение – ставати на чиє місце. По положению (согласно закона) – згідно з положенням, статутом, законом. Очутиться в безвыходном положении – опинитися в безпорадному стані. Находиться в странном положении – перебувати в чудному стані. Попасть в неловкое положение – см. Попадать. Поставить в глупое положение кого – завдати дурня кому. Поставить в затруднительное положение кого – завдати скрути, клопоту кому. Человек с положением – см. Человек. Спасти положение – врятувати становище.

Предложение – пропозиція; (товара) – постачання. По (моему) предложению – на (мою) пропозицію; з (моєї) пропозиції. Входить с предложением – запропоновувати; робити, ставити пропозицію. Предложение падает – постачання спадає, меншає. Предложение превышает спрос – постачання перевищує попит. Вводное предложение, слово – вставне речення, слово. Внести предложение – подати пропозицію.

Представление – подання; (воображение) – уявлення; уява; (театральное) – вистава. По представлению – на подання; (согласно с представлением) – за поданням; після подання. По представленню кого – з чийого подання; з подання кого. Входить с представлением – звертатися з поданням. Неправильное представление (о деле) – хибне уявлення (про справу). Отчетливое представление – ясне уявлення. Составить себе (отчетливое) представление о чем – (ясно) здати собі справу з чого, про що.

Препятствовать – перешкоджати; на перешкоді, на заваді ставати, бути; (мешать) – заважати. пререкание – суперечки. Входить в пререкания – заходити, вдаватися в суперечки.

Сила – сила. Приобретать силу, входить в силу (делаться сильным) – набирати сили; убиватися в силу, в потугу. Вступать, входить в силу (о законе) – набувати сили; ставати чинним. Употреблять (все) силы – докладати (всіх) сил. Сколько хватит сил – скільки стане снаги. Выбиться из сил – знемогтися на сили. Собраться с силами – змогтися; поєднати сили. Ослабевать силами – підупадати на силах. В силу (закона) – силою (закону). В силу этого – через це. Истратить силу (на работе) – виробитися з сили. Изо всех сил – щосили; чимдуж; щодуху; якмога. Нет сил – несила; неспромога; не під силу. Терять силу – знесилюватися; (о законах) – втрачати силу, чинність. Свыше (моих) сил – см. Свыше. Сверх сил – над силу; через силу. По мере сил – в міру сил; як посилля. По силам – під силу. Сила сопротивления – відпорна сила. Рабочая сила – робітна, робоча сила. Лошадиная сила – кінська сила; паровий кінь. Центростремительная сила – центротяжна сила. Центробежная сила – відбіжна сила. Собственными силами – на власні сили, самотужки. Движущая сила – сила тягова. Вооруженной силой (подавать помощь) – збройно (допомагати). Чувствовать себя в силах – братися, чутися, почуватися на силу. Общими силами – спільно; гуртом. Насколько сил хватит – скільки буде снаги. Быть в силах – здужати. Взять силой – здобути; опанувати.

Соглашение – порозуміння; згода. По соглашению с кем – порозумівшись з ким; за згодою, за порозумінням з ким. Предварительное соглашение – попередня згода. Прийти к соглашению – порозумітися; погодитися; поєднатися; дійти згоди. Входить в соглашение – учиняти згоду.

Укрепляться – зміцняти, -ся. Укрепляться (входить в силу) – вбиватися в силу, в потугу.

Ходатайство – клопотання; заступництво. По ходатайству – на клопотання; з клопотання. Входить с ходатайством – вдаватись із клопотанням. Возбуждать ходатайство – порушувати клопотання. Вследствие ходатайства – зважаючи на клопотання.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Входить, войти – увіхо́дити, увійти́.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Входить • Без доклада не входить – не спитавшись, не заходити. • В одно ухо вошло, в другое вышло – одним вухом слухає, другим випускає. Пр. Те йому вух не береться. Пр. Те йому вухами ллється. Пр. В одне вухо увійшло, а в друге вийшло. Пр. Одним вухом увіходить, а другим сходить. Пр. • Войти в воду – убрести [у воду]; уступити у воду. • Войти в ежедневный обиход – увійти в щоденний ужиток; ужитися. • Вошедший в быт, обычай – узвичаєний. • Входить в мелочи, в подробности – удаватися (вглядатися) у дрібниці, в подробиці, додивлятися (доглядатися) до дрібниць, до подробиць; розбиратись у дрібницях. • Входить, войти в азарт – розпалюватися, розпалятися, розпалитися (запалюватися, запалитися); розогніти; увіходити, увійти в азарт. • Входить, войти в быт, в жизнь – у[в]ходити, увійти (про багатьох докон. повходити) в побут; уживатися, ужитися; ставати, стати звичайною (звичайнісінькою) річчю; узвичаюватися, узвичаїтися; ставати, стати побутовим явищем (побутом). • Входить, войти в возраст, лета… – дійти (про багатьох подоходити) до зрілого (літнього) віку; дійти [до] літ. • Входить, войти в действие, силу (о законе) – набирати, набрати (набувати, набути) чинності, сили. • Входить, войти в долги – робити борги (довги); наробити боргів (довгів); напозичатися (про багатьох понапозичатися); довжитися, задовжитися; залазити, залізти (впадати, впасти) в борги (в довги). [Нетяжко в довги впасти, але тяжко з них вилізти. Пр.] • Входить, войти в милость к кому – підходити, підійти під ласку кому; здобувати, здобути ласку в кого; здобувати, здобутися ласки в кого. [А я тую дрібну ряску Заберу в запаску, Таки свойму козакові Підійду під ласку. Н. п.] • Входить, войти в моду – увіходити, увійти (про багатьох повходити) в моду; ставати, стати модним; на це тепер мода. • Входить, войти в норму – ставати, стати нормою (за норму); робитися, зробитися нормою. • Входить, войти в обычай – узвичаюватися, узвичаїтися; у(ві)ходити, увійти в звичай; повестися. • Входить, войти во вкус чего – Див. вкус. • Входить, войти в переговоры – заходити, зайти в переговори (в перемови); розпочинати, (роз)почати переговори (перемови). • Входить, войти в план – увіходити, увійти в план, бути заведеним (занесеним, уписаним) у план; бути в плані. • Входить, войти в положение кого, чьё – ставати, стати на чиє місце; на місце кого; зглянутися на становище чиє; зглянутися на кого. [Зглянься на мене, бідну. Сл. Ум.] • Входить, войти в пословицу, в поговорку – ставати, стати (робитися, зробитися) прислів’ям; приказкою. • Входить, войти в пререкания с кем – заходити, зайти (вдаватися, вдатися) у суперечки (у перекір) із ким; заводити, завести суперечку з ким. • Входить, войти в привычку – ставати(ся), стати(ся) (робитися, зробитися) звичкою (звичаєм, навичкою). • Входить, войти в роль – звикати, звикнути (про багатьох позвикати) до [своєї] ролі; призвичаюватися, призвичаїтися до [своєї] ролі; увіходити, увійти в роль. • Входить, войти в силу (о человеке) – у силу (в потугу) вбиватися, вбитися (про багатьох повбиватися); убиратися, убратися (про багатьох повбиратися); набиратися, набратися сили (потуги); употужнитися; (образн.) у колодочки (в пір’я, в пера, в пір’ячко, у палки) вбиватися, вбитися, повбиватися. [Я корюся, Поки в силу та в потугу вб’юся. П. Куліш. Юз в кінці повісті далеко не той, що на початку, коли вбивався в колодочки. Клоччя.] • Входить, войти в славу – слави заживати, зажити; убиватися, убитися в славу; набувати, набути слави; уславлятися, уславитися. [Ой не знав козак, ой не знав Супрун, а як славоньки зажити, Гей зібрав військо славне запорізьке Та й пішов він орду бити. Іст. п.] • Входить, войти в соглашение – поєднуватися, поєднатися; учиняти, учинити згоду; порозуміватися, порозумітися (погоджуватися, погодитися); укладати, укласти, уложити згоду; уступати, уступити в згоду. [Пани, теє зрозумівши, згоду учинили: Підкинувшись під Умань, Ґонту ізловили… Максимович.] • Входить, войти в соприкосновение с кем – стикатися, зіткнутися з ким. • Входить, войти протискиваясь, протолпиться куда – усуватися, усунутися куди; протовплюватися, протовплятися, протовпитися (протискуватися, протискатися, протиснутися) куди. [За народом так насилу протовпились до хати. Квітка-Основ’яненко. Крізь натовп хутко протискувалась якась постать. Панч.] • Входить, войти с представлением – звертатися, звернутися з поданням (з пропозицією). • Входить в состав чего – увіходити до складу (в склад) чого. • В чужие мысли не войдёшь – чужої думки не збагнеш (не вгадаєш); Чужа гадка — загадка. Пр. Ніхто не знає, що хто гадає. Пр. • Он ни во что не входит – він ні за (про) що не дбає; він ні до чого не береться; він ні в що (ні до чого) не втручається. • Это входит в расчёты кого – це має на увазі хто; на це важить (розраховує) хто.

Азарт • Входить, войти в азарт – розпалятися, розпалитися; розогніти; входити, ввійти в азарт. [Цур їм! Не розпалюйся, не говори хутко: бач, як забиває тобі дух. Старицький.] • С азартом – з азартом; розпалившись; розогнівши. [Грицько як ухопив його за барки, розогнівши,— насилу відтягли. З нар. уст.]

Болезнь • Болезнь входит пудами, а выходит золотниками – здоров’я льотом (пташкою) вилітає, а по-воловому вертає. Пр. Здоров’я виходить пудами, а входить золотниками. Пр. • Болезнь повальная – пошесна (перехідна) хвороба (хворість); пошесть. [Скупо дає нам земля, все частіш недороди… Пошесті… війна… і люди — як звірі голодні. Мисик.] • Болезнь человека не красит – хвороба нікого не красить. Пр. Хвороба коли не вморить, то скривить. Пр. Хвороба чоловіка не направить. Пр. • Завелась, пристала болезнь – хвороба вкинулась (пристала, причепилась). • Прихватить болезнь – добігти (доп’ясти) хвороби. [Мабуть, чи не сухоти добігла… Барвінок.] • По болезни, за болезнью – через хворобу (хворість, недугу); нездужаючи; з нездоров’я. • Появилась болезнь – прокинулась (проявилась) хвороба.

Вкус • Быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) – мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання. • Быть, приходиться, прийтись по вкусу кому – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; до душі припадати, припасти кому; смакувати кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (тільки докон.) уподобав, сподобав хто; (лок.) присмачитися кому. [Робіть собі на здоров’я, коли вам до смаку сизифова робота. Головко. А я рудий руду взяв, Бо рудую сподобав. Н. п.] • Входить, войти во вкус чего – набирати(ся), набрати(ся) смаку до чого; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; розбирати, розібрати смак у чому; (тільки докон.) уподобати що; розсмакувати що; розласитися. [Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники. Сл. Ум.] • Дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак. • Иметь вкус к чему – смак (уподобання) до чого; смак знати в чому; кохатися (милуватися) в чому. • Мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (іноді) мені уподібніше було б… • На вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас. Пр. На колір і смак товариш не всяк. Пр. • На мой вкус – [Як] на мій смак; [як] на мене. • Находить, найти вкус в чём – (з)находити, (з)найти смак у чому; набирати(ся), набрати(ся) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що. • Не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері). • Не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі). • О вкусах не спорят – у кожного свій смак; Хто до кого — а я до Параски. Пр. • Одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби). • Поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати… • Пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку). • По своему вкусу – собі до смаку (до свого смаку); на свій смак; собі до вподоби (до своєї вподоби, по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого (в)подобання). [Зодягнені на свій смак… Панч.] • Придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що. • Смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання). • Со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковито, ловко) зробити. • У каждого есть свой вкус: кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню. Пр. Той хоче гарбузів, а той гурків. Пр. Людям як повітка, а мені як квітка. Пр. Кому як мара, йому як зоря. Пр. Кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка). Пр. • Хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий). • Это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку. • Это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…) смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби. • Я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував).

Вникать • Вникать, вникнуть (входить, войти) во что – доходити, дійти [до] чого; додивлятися, додивитися (доглядатися, доглянутися) [до] чого; вглядатися, вглянутися в що; вникати, вникнути в що; [пильно] удаватися, удатися в що. [Він до всього доходить. Сл. Гр.]

Дело • А мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт! • Без дела не входить – без потреби не заходити. • Ближе к делу – [Ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць. • Браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці); ставати до праці (до діла, до роботи). • Браться за дело, не стоящее того – братися за діло, яке не варте того; руки поганити. • Браться не за своё дело – не за своє діло (не за свою справу) братися; (розм.) шитися не в своє діло. • Быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим. • Вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема(є). • Вводить в дело – ознайомлюватися з справами. • Везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть. • Вести дело (юр.) – провадити справу. • Вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб… • Виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано? • Возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого. • Вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (іноді) оце до ума! • В самом деле – справді; (іноді) дійсно. • Все употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися. • В том-то и дело – отож-то; отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові. • В чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося? • Выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що. • Главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно). • Говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі. • Горное дело – гірництво. • Грешным делом – на жаль; признатися. • Громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація). • Да и в самом деле – та й справді; та воно й правда. • Дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне. Пр. Впав у біду, як курка в борщ. Пр. • Дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще). • Дела нет до чего – байдуже про що (до чого). • Дела тайные – таємні діла (справи); таємнощі. • Дело во времени – йдеться про час; залежить від часу. • Дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому). • Дело в том, что… – річ у тім, що…; ідеться про те (за те), що… • Дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб… • Дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено); (образн. нар.) рибка в сітці! • Дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа. • Дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ. • Дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга); діло (справа) за вами. • Дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені; кладеться на осінь; надходить (наближається) осінь. • Дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала. • Дело мастера боится – діло майстра хвалить. Пр. Дільника і діло боїться. Пр. Що вхопить, то зробить. Пр. Добра пряха й на скибці напряде. Пр. В умілого й долото рибу ловить. Пр. На що гляне, так тобі й учеше. Пр. Майстер зна, що кобилі робити. Пр. • Дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ; не в тім сила. • Дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде); (образн.) з цього пива не буде дива. • Дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться). • Дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече. Пр. Сиди, Векло, бо ще не смеркло. Пр. Як до діла, так і сіла. Пр. Гуляй, тато, — завтра свято. Пр. • Дело нешуточное – це (то) не жарт; (розм.) непереливки. • Дело обстоит так – справа стоїть так; діло таке. • Дело обычное – звичайна річ. • Дело подходит к концу – справа (діло) доходить кінця; справа (діло) наближається до кінця. • Дело подходящее – [Це] діло підходить кому; на руку (наруч) кому; (образн.) на руку ковінька кому. • Дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що. • Дело привычки – звичка; звичай. • Дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук; то твоя праця (робота). • Дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб…; річ тільки про те, щоб… • Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку). Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр. • Доказать на деле – довести ділом. • Его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом; він що скаже, те й зробить; (образн.) сказав, як зав’язав. • Ее (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий). • Если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться; як до чого (до того) ряд дійде. • За дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару; по заслузі (за діло) покарано його. • За малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає). • За ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане; його не доведеться чекати. • Золотых дел мастер – золотар. • И дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі); та й край [увесь] (та й квит, іноді та й решта). • Известное, видимое, ясное дело (разг.) – відома, видима, певна річ; звичайно (звісно). • Иметь дело с кем – мати діло з ким, до кого; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким. • Как дела? – як ваші (твої…) справи?; як ся маєте (маєш…)?; як ведеться? • Каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить. Пр. Який до їжі, такий і до роботи. Пр. • Какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]? • К делу! (разг.) – до діла! • К чему мне такое дело – на(ві)що мені таке діло; (розм.) нащо мені та рахуба. • Между делом (разг.) – поміж ділом; побіжно; мимохідь. • Мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того; мене (тебе, його…) це не обходить; до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить. • Моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю; не маю нічого спільного з тим. • На [самом] деле – (на)справді (іноді, доправди); на ділі. • Не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого. • Не в этом дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ; не про те (не за те) мова мовиться; не в тім сила. • Не идёт дело – діло не йде; (образн. розм.) не прядеться. • Не к делу – не до діла (не до речі); не в лад. • Немного дела – діла ніскільки (не багато). • Не по словам судят, а по делам: хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла. Пр. Менше говори — більше діла твори. Пр. Добрі діла кращі від добрих слів. Пр. Робота сама за себе скаже. Пр. • Не твоё, не ваше дело – не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась; (образн. жарт.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн. • Не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до… (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане. • Обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу; упорати справу. • Он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи); він знається на своїй справі (на своєму фаху); він знає своє діло (свій фах). • Он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі); він без діла (без роботи); його усунено з посади (від діла); він не має службових обов’язків. • Первым делом, первое дело – (що)найперше; передусім (насамперед); найперша річ. • Плёвое дело (разг.) – дурниця; абищиця; пусте; казна-що. • Плохо дело – погане діло; зле; погана (кепська) справа; (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза. • По делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі); у службових справах (за службовим ділом). • По делу – за ділом (за справою); у справі. • Пойти в дело – піти в надобу; піти до діла. • По личному делу – в особистій (у персональній) справі. • Понятное, ясное дело – зрозуміла, ясна річ; зрозуміло. • По ходу дела – з розвитку справи. • Пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд; повелося добре (гаразд, на добре). • По этому делу – у цій справі; за цим ділом. • Правое дело – праве діло; справедливе діло. • Приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи); ставати, стати до роботи (до праці); братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що. • Пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що; ставити, поставити на роботу що. [Саме ото перед дев’ятою п’ятницею і пустили той млин уперше. Кониський. Моє діло, кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Номис.] • Сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки; посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти. • Статочное ли дело? – чи подоба?; чи годиться [ж]? • Столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш; діла не обкидаєшся. • Странное дело – дивна річ; чудасія, чуднота, диво. • Такие-то дела – от такі діла (справи). • Таково положение дел – такий стан речей; такі маємо справи (діла). • Типографское дело – друкарство. • То и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай. [А він знай співає. Шевченко.] • То ли дело (разг.) – інша річ; хіба така річ?; нема краще як…; нема як…; нема в світі як…; от… так-так. • У меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу); у мене до тебе діло (справа). • Умно вести дело – з розумом провадити справу. • Употребить в дело – узяти до діла; ужити що; пустити в діло що; скористатися з чого, чим. • Ходить по делу (устар.) – позиватися; тягатися. • Часовых дел мастер – годинниковий майстер; годинникар. • Что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття. • Шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися; швендяти; тинятися [без діла]. • Это дело – це до діла; це діло; це (ото) добре; це гаразд. • Это дело потерянное – це річ пропаща. • [Это] дело случая – [Це] річ випадкова. • Это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується). • Это не дело (разг.) – це не годиться. • Это особое дело – це інша (особлива) річ; це інша стать. • Это совсем другое дело – це щось зовсім інше. • Это уж моё дело – це вже мені знати; це вже моя річ (моє діло). • Я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю. Пр. • Ясное дело – ясна (видима) річ.

Доверие • Вкрадываться, вкрасться, втираться, втереться в доверие к кому – Закрадатися, закрастися (утиратися, утертися) в довір’я (в довіру) кому, до кого, в чиє (в чию); закрадатися, закрастися (утиратися, утертися) в душу кому (в чиюсь душу, до чиєїсь душі); залазити, залізти (улазити, влізти) в душу кому (в чиюсь душу); силуватися придбати віру до себе; підступом (підлазом) здобувати, здобути довір’я (довіру) чиє (чию), в кого. • Внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довір’я (довіру). • Внушающий доверие, заслуживающий доверия – віри (довіри) гідний; вірогідний; певний. • Входить, войти в доверие к кому – здобувати, здобути довір’я чиє, в кого; (іноді) здобути(ся) довіри в кого. • Злоупотреблять, злоупотребить чьим доверием – зловживати довір’ям чиїм, ужити на зло довір’я чиє; надуживати, надужити довір’я чийогось (довіри, віри чиєїсь); обертати, обернути чиюсь віру на зло. • Лишиться доверия чьего – утратити довіру чию (довір’я чиє); виходити з довір’я чийого; позбутися довіри (довір’я) в кого; (іноді) відпасти віри чиєї. • Не внушающий, не заслуживающий доверия – не гідний, не вартий довір’я чийого (довіри чиєї); невірогідний; непевний. • Оказывать, оказать кому доверие – виявляти, виявити довір’я (довіру) кому; давати, дати віру кому; (іноді) звірятися, звіритися на кого, кому. • Питать доверие к кому – йняти віри (віру) кому; мати довір’я (довіру, іноді віру) до кого; (лок.) діймати віри кому. • Подрывать, подорвать доверие чьё – підривати, підірвати (порушувати, порушити) довір’я чиє. • Пользоваться доверием чьим – мати довір’я чиє (довіру, віру чию); (зах.) тішитися довірою (вірою) чиєю. • Снискать доверие чьё – здобути довір’я чиє (довіру чию); привернути до себе довіру чию (довір’я чиє); придбати чиюсь віру (довір’я чиє). • Удостоить доверием – ушанувати (удостоїти) довір’ям (довірою). • У меня полное доверие к нему – я йому цілком довіряю; я маю до нього цілковите довір’я (цілковиту довіру); яна нього цілком звіряюся. • Утратить, потерять доверие к кому, к чему – зневіритися в кому, у чому; втратити віру чию, в кого, в що.

Доклад • Без доклада не входить – без попередження (повідомлення) не заходити; не сповістивши, не заходити. • Входить с докладом – доповідати. • Прения по докладу – дебати (дискусія) на доповідь; дебати (дискусія) по (після) доповіді.

Долг • Брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позикою, у борг, боргом, на віру) у кого; позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого; (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого. • Быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому; бути в боргу в кого; заборгувати (задовжити) в кого. • Быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним кому, перед ким; (іноді) бути винним перед ким. • В долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах); у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах; боргів [більш] як волосся на голові (в бороді); напозичався — аж нікуди (по саме нікуди). • Взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги). • Взятый в долг – позичений (борговий); (про гроші іще) борг (довг). • Взять за долг что-либо – стягти (відібрати) за борг (за довг) що; пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пофабували й продали. Кониський.] • Влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги); загрузати, загрузнути в боргах (у довгах); заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички); (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги); топитися, утопитися в позиках; заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися); набратися по шию. • То їм же (запорожцям) добре, що є за що пить, а батько з ними так було укачається в довги, що ну! ЗОЮР. • Входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися; заборгувати(ся); задовжуватися, задовжитися; завинуватитися; ще (те саме, що) Влезть в долги. Див. влезать. • Вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів). • Давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (іноді визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити). [Не вірять шинкарі горілки. Сл. Гр. Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє. Н. п.] • Дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання. [Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання. Сл. Гр.] • Дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор; повірний; (про лихваря іноді) позичайло. • Долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає. Пр. Голод морить, а довг крутить. Пр. • Долг платежом красен – що винен — віддати повинен. Пр. Умівши брати, умій і віддати. Пр. Позичене не з’їдене — все треба віддати. Пр. Як не вертись, а взяв, то розплатись. Пр. Перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай. Пр. Як не вертись, а за позикою розплатись. Пр. Гріхи — плачем, а довги — платежем. Пр. Хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати. Пр. Позичка на боржнику верхи їздить. Пр. • Жить в долг – жити на позички (у борг, у довг). • Изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок). • Он в долгу не останется – він винним не залишиться; (перен.) він подякує (віддячить, відплатить); він віть за віть віддасть; він цього не подарує; він не попустить свого. • Отдать последний долг природе – умерти; (давн.) віддати богові душу. • Отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові; провести до кладовища. • Отпускать в долг – боргом (набір, наборг) давати; боргувати. • Первым долгом (разг.) – першим ділом; (що)найперше; передусім; насамперед. • Погашать, погасить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати) борги; виплачуватися, виплатитися з боргів. • По долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності); виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність). • Покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг). • По уши (по горло) в долгах – по шию (по [самі] вуха, по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах); у боргах (у довгах), як у реп’яхах. • Раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати; (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти). • Расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги); поквитувати, поквитати борги (позики). • Считать своим долгом – уважати за свій обов’язок (своїм обов’язком, за свою повинність); мати за обов’язок; брати (покладати) собі за обов’язок; почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним. • Требовать долг – правити борг (довг, позику). • У него много долгов – у нього багато боргів (довгів); він має багато боргів (довгів); він багато (геть-то багато) винен; (образн. жарт.) у нього (він має) багато намиста на шиї. • Чувство долга – почуття обов’язку; усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності). • Это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша. • Я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий; я винен кому; я завинив кому. • Я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш. • Я у вас в большом долгу – я вам багато винен.

Дружба • В долг давать — дружбу терять – друга не втрачай; грошей не позичай. Пр. Хочеш з приятеля зробити ворога — позич грошей. Пр. • Водить дружбу с кем, дружить – дружити (приятелювати, товаришувати, давн. сябрувати) з ким; товариство водити з ким; (про жінок іще) подругувати з ким. • Входить, войти, вступать, вступить в дружбу с кем – заходити, зайти у дружбу (у приязнь) з ким; заприязнюватися, заприязнитися з ким; заприятелювати (подружитися, потоваришувати) з ким; брататися, побрататися з ким. • Дружба да братство дороже всякого богатства – дружба, братство — дорожчі від [усякого] багатства. Пр. • Дружба дружбой, а служба службой – дружба дружбою, а служба службою. Пр. На службі ні брата, ні кума, ні свата [не повинно бути]. Пр. • Дружба дружбой, а табачок врозь. Дружба дружбой, а денежкам счёт. Дружба дружбой, а в карман (а в горох) не лезь – лік дружбі не шкодить. Пр. Брат мій, а хліб їж свій. Пр. Брат братом, сват сватом, а гроші не рідня. Пр. Свій не свій, а в горох не лізь. Пр. Хоч ми собі брати, та наші кишені не сестри. Пр. • Не в службу, а в дружбу – не в службу, а в дружбу. Пр. Не з неволі, а з приязні. Пр. • По дружбе; в порядке дружбы – з приятельства (з приязні); як друг (як приятель). • Тесная дружба – близька дружба.

Задача • Входить в задачи чьи – належати до завдань (до обов’язків) чиїх.

Запрос • Входить с запросом – удаватися (звертатися) з запитом. • Животрепещущие вопросы жизни – животрепетні (пекучі) потреби життя. • Запрос в карман не лезет; запрос по рылу не бьёт – заправа лиха не чинить. Пр. Дадуть не дадуть, а заправити можна. Пр. • По запросу о… – на запит про… • Сделать запрос – подати запит; запитати. • Цены без запроса – ціни без заправи (без торгу).

Компания • В компании с кем (разг.) – у компанії (у товаристві, у гурті) з ким. • Водить компанию с кем – водитися з ким; приятелювати (іноді компанувати) з ким; бути, бувати у хлібосолі з ким; спілку тримати з ким. [Мій батько так казав: З панами добре жить. Водиться з ними хай] • В своей компании сидеть – своїм товариством (своїм гуртом, своєю компанією) сидіти. • Входить в компанию – уступати (приставати) до спілки. • Держаться компании с кем – триматися чийого товариства (гурту, компанії); тримати спілку з ким; триматися купи з ким. • За компанию, для компании с кем (разг.) – за компанію з ким; заради товариства (задля дружби) з ким. • Иметь компанию с кем – бути в товаристві (у компанії) з ким. • Не компания кто кому – не товариш (не товаришка) хто кому; не компанія хто кому; у хлібосолі не бути кому з ким; (фам.) свиней не пас хто з ким. • Принять, взять кого в компанию – узяти до товариства (до гурту, до компанії) кого. • Присоединиться к компании – пристати (приєднатися, прилучитися) до товариства (до компанії, до гурту). • Расстроить, нарушить компанию – розбити компанію. • Тёплая компания – товариство дружне (приятельське, сердечне, тепле); компанія дружна (приятельська, сердечна, тепла).

Курс • Брать, держать… курс на что – брати, держати курс (напрям) на що. • Быть в курсе чего – бути обізнаним з чим (поінформованим про що); бути в курсі чого. • Вводить, ввести в курс чего – докладно ознайомити (поінформувати) кого з чим; уводити, увести в курс чого. • Входить, войти в курс чего – увіходити, увійти в курс чого; (докон.) добре обізнатися з чим.

Мелочь • Входить во все мелочи – удаватися в усі дрібниці (подробиці); додивлятися (доглядатися) до всіх дрібниць (подробиць); втручатися в усі дрібниці (подробиці); втручатися до всіх дрібниць (подробиць). • Заниматься мелочами – марнувати час на дрібниці; дрібничкувати (дріб’язкувати). • Мелочи жизни – життьові (життєві) дрібниці (марниці); життьовий (життєвий) дріб’язок. • По мелочи, по мелочам – потроху. • Размениваться на мелочи (по мелочам) (перен.) – розмінюватися на дрібниці.

Обиход • Быть в обиходе – бути в ужитку; уживатися. • Вводить, ввести в (широкий) обиход что-либо – запроваджувати, запровадити в (широкий) ужиток що; узвичаювати, узвичаїти що. • В обиходе и эта вещь пригодится – у господарстві (у хазяйстві) і ця річ здасться (придасться, згодиться). • Вошедший в обиход – що (який) увійшов у вжиток; узвичаєний. • Входить, войти в ежедневный обиход – уходити, увійти у щоденний ужиток; узвичаюватися, узвичаїтися. • Для домашнего обихода – для домашнього (хатнього) вжитку; на домашні (на хатні) потреби. • Для своего обихода – для власного вжитку; для власної потреби; собі на вжиток. • Пускать, пустить в обиход что-либо – пускати, пустити до вжитку (в ужиток, в обіг) що; запроваджувати, запровадити в ужиток що.

Обычай • Быть в обычае у кого-либо – бути звичайною річчю (бути звичайним) для кого; бути за звичай кому, вестися у кого. • Входить, вошло в обычай что-либо – у(ві)ходить, увійшло в звичай що; узвичаюється, узвичаїлося що; (тільки докон.) повелося. • Для обычая – для звичаю; для годиться. • Обычаи и нравы – звичаї та (і) обичаї. • По обычаю этой страны – (за) звичаєм цього краю (цієї країни); у згоді із звичаєм цього краю (цієї країни). • По старому обычаю – старим (давнім) звичаєм; (іноді) за старим (давнім) звичаєм. • Это мой обычай – це мій звичай; це моя звичка. • Это не в моём, не в его обычае – це не (є) мій, його звичай.

Подробность • Входить, вдаваться в подробности – удаватися в подробиці (в деталі); розбиратися в подробицях (в дрібних дрібницях). • До [малейших, мельчайших] подробностей – до [найменших, найдрібніших подробиць (дрібниць); (розм.) до цяти (до цятки).

Положение • Безвыходное (безысходное) положение – безпорадне (безрадне, безвихідне) становище (безпорадний, безрадний, безвихідний стан); безвихідь; безпорадна година; тісний кут (тісна діра); (образн.) І тут боляче, і там гаряче. Пр. • Быть в бедственном положении – Див. бедственный. • Быть, находиться в затруднительном положении – бути у трудному (прикрому, сутужному, скрутному) стані (становищі); бути у скруті (притузі, тісноті); (образн.) загнатися на слизьке; упасти у тісну діру; (іноді) зайти у велике галуззя. • В безвыходном положении кто – у безпорадному (у безвихідному) становищі (стані) хто; у безвиході хто; нема ради кому; кінці в край кому; попав (потрапив) у тісний кут (у тісну діру) хто; опинився на слизькому хто; (жарт.) у матню попав хто. • В интересном (в счастливом, в таком) положении (разг.) – бути такою (в такім ділі); на таких порах бути; бути у поважному стані; бути при надії. • В лежачем положении – лежачи (лежачки, навлежачки); у лежачому стані. • В сидячем положении – сидячи (навсидячки, навсидьки); у сидячому стані. • В стоячем положении – стоячи (навстоячки); у стоячому стані. • Входить, войти в положение кого, чьё – Див. входить. • Выйти из затруднительного положения – вийти із скрути (із скрутного стану); вирятуватися із скрути; вихопитися із тісної діри. • Занять в отношении кого, чего положение дружественное, враждебное… – зайняти щодо кого, чого дружню, ворожу… позицію; поставитися до кого, до чого прихильно, неприхильно…; узяти постать до кого дружню, ворожу…; стати до кого на стопу прихильну, ворожу… • Напиться, напоить кого до положения риз (устар.) – Див. риза. • Положение больного улучшается (ухудшается) – хворому ліпшає (гіршає). • Положение изменилось к лучшему, к худшему – становище змінилося (повернулося) на краще, на гірше. • Положение хуже губернаторского (перен. шутл.) – становище (ситуація) дуже (вельми) неприємне (неприємна). • Попасть в неловкое положение – опинитися в ніяковому (у прикрому) становищі (стані); опинитися ні в сих, ні в тих; не знати, на яку (на котру) ступити; (образн.) опинитися на льоду (на слизькому, як у сливах). • Попасть в смешное положение – попасти у смішне становище (у смішну ситуацію); опинитися у смішному становищі. • Поставить в глупое положение – зробити дурня з кого; завдати дурня кому. • Поставить в затруднительное, в трудное положение кого – призвести до скрутного (трудного) стану (становища) кого; поставити кого в скрутний (трудний) стан (у скрутне, трудне становище); (жарт.) загнати на слизьке (у тісну діру, у суточки); у тісний кут поставити кого; на лід посадити кого; загнути карлючку кому; завдати скрути (клопоту, халепи кому). • Поставить себя (кого) в безвыходное положение – поставити себе (кого) в безпорадне (у безвихідне) становище; (образн. жарт.) попастися у матню; загнати у матню кого; сісти на льоду; посадити на льоду (на лід) кого; попасти (потрапити) у тісний кут (у тісну діру); опинитися на слизькому. • Прийти в надлежащее, нормальное положение – дійти до належного, нормального стану (становища); (іноді) на стану стати. • Человек с положением – людина на становищі; людина з (видатним) становищем; (іноді розм.) людина на стану; значна (поважна) людина.

Пословица • Входить, войти в пословицу, в поговорку – Див. входить. • По пословице – за прислів’ям; це як у тій приказці кажуть; (іноді) до казки приказка годиться; до слова йде і прислів’я. • Пословица не мимо молвится – нема приповідки без правди. Пр.

Разум • Входить, войти в разум – доходити, дійти [до] розуму. • На разуме у кого (устар.) – на думці (на умі) в кого. • С разумом (делать, сделать что) – до діла (розумно, розсудливо, путяще, іноді по ума) (робити, зроблено що). • Терять, потерять разум – утрачати, утратити розум; безглуздіти, збезглуздіти; (іноді розм.) рішатися, рішитися розуму (глузду). • Ум за разум заходит, зашёл у кого – Див. ум.

Расчет • Брак по расчёту – шлюб (одруження) з розрахунку. • В расчёте, с расчётом на что – зважаючи (важачи) на що; розраховуючи (рахуючи, сподіваючися) на що. • Жить с расчётом – жити ощадно (ощадливо). • Какой расчёт? – яка рація?; яка вигода? • Мы в расчёте – ми поквит(ув)алися; ми порахувалися (розрахувалися). • Нет расчета (иногда не расчёт) – нема(є) рації (інтересу); невигідно. • Ошибиться, обмануться в расчёте, в расчётах (перен.) – помилитися в рахунку (в розрахунку); схибити в рахунку; прогадати. [Недавно… женився. Та, бач, в рахунку помилився. Котляревський.] • Принимать, принять, брать, взять в расчёт кого, что – брати, узяти на увагу (до уваги) кого, що. • С таким, с тем расчётом, чтобы… – з таким, з тим рахунком (розрахунком), щоб…; (іноді) так, щоб… • У меня с ним короткий расчёт – я з ним скоро розправлюся. • Это (не) входит, (не) входило в мои расчёты – це (не) входить, (не) входило у мої (роз)рахунки (у мої наміри); це я маю, це я мав на думці, цього я не маю, не мав на думці.

Русло • Входить, войти в русло – у(ви)ходити, увійти в береги.

Сила • Брать, взять (забирать, забрать) силу – набувати, набути (набиратися, набратися) сили; брати, узяти силу (міць). • Быть в силах (в силе), не в силах (не в силе) – здужати (здолати, примогти, змагати), не здужати (не здолати, не змагати); мати змогу (спромогу, силу), не мати змоги (спромоги, сили); спроможним, не спроможним бути. • В меру, по мере сил – у міру сили; по змозі; що сила зможе [чия]; (іноді) як посилля. • В полную силу работать – на всю силу (снагу, з усієї сили, снаги) працювати; скільки сили (снаги) працювати. • В силу (устар. разг.) – насилу; у силу (силу у силу). • В силу вещей, силою вещей, в силу обстоятельств (устар.) – через обставини; силою обставин; зважаючи на обставини; з огляду на обставини. • В силу привычки – через звичку; призвичаївшись. • Вся сила в том, что… – [Уся] сила (суть) у тому, що… • Входить, войти в силу (о законе) – набувати, набути (набирати, набрати) сили (чинності); ставати, стати чинним. • Выше чьих сил что – над (понад) чиї сили що. • Где силой взять нельзя, там надобна ухватка – треба розумом надточити, де сила не візьме. Пр. Де сила не може, там спритність поможе. Пр. Як сили не стає, берися за розум. Пр. • Изо всех сил (силы) – з усієї сили; чимдуж; якомога. • И сила уму уступает – перед розумом і сила в’яне. Пр. І сила перед розумом никне. Пр. • Набираться, набраться сил – убиратися, убратися (убиватися, убитися) в силу (в потугу); (іноді) употужнюватися, употужнитися. • Не в силах кто – не має сили хто; несила (неспромога) кому. • Не в этом сила – не в цьому сила (суть, сенс). • Не по силам кому (устар.) – не в силах кому; не до снаги кому; несила кому; не під силу кому; бракує сили (мочі) кому; не здужає (не подужає) хто. • Нет силы терпеть что – нема(є) сили (снаги) терпіти що; несила терпіти що. • Никакими силами – жодним (ніяким) способом (чином, побитом, робом). • Он ещё в силах, в силе – він ще здужає; він ще при силі; він ще має силу. • Ослабевать силами – підупадати на силі (на силах). • От силы – щонайбільше. • Сверх сил чьих – (по)над силу чию. • Своими (собственными) силами – своїми (власними) силами; самотужки. • Сил [моих] нет; не достаёт сил (силы) – несила [мені]; снаги не стає. • Сила солому ломит – сила солому (силу) ломить. Пр. Де сила, там і міць. Пр. • Терять, потерять силу – втрачати, втратити силу; збувати, збути (знебувати, знебути) силу; знесилюватися, знесилитися; (про закони) утрачати, утратити силу (чинність). • Употреблять, употребить [все] силы – докладати, докласти [всіх] сил; класти, покласти [усі] сили (усю силу). • Через силу (делать что-либо) – над (понад, через) силу; (іноді) (по)над міру. • Что есть силы (сил) – щосили (щосила); з усієї сили; щодуху; чимдуж. • Чувствовать себя в силах – чутися (почуватися) на силі.

Соприкосновение • Входить, войти в соприкосновение с кем, с чем – стикатися, зіткнутися з ким; увіходити, увійти в контакт з ким, з чим.

Строй • Вступать, вступить (входить, войти) в строй (про фабрики, заводы) – ставати, стати до ладу (до дії). • Выводить, вывести из строя – виводити, вивести з лав (з рядів, із строю); виводити, вивести з ладу. • Выходить, выйти из строя – виходити, вийти (випадати, випасти) з ладу.

Тело • Быть в теле – бути в тілі; бути тілистим (огрядним). • Входить, войти в тело (разг.) – набирати, набрати тіла; (тільки докон.) узяти тіло. • Душой и телом (быть преданным, оживать…) – душею і тілом. • Нагулять тело (разг.) – нагуляти (іноді накохати) тіла; погладшати. • Обнажать тело; показывать обнажённое тело – тілом світити.

Ходатайство • Входить, войти с ходатайством – удаватися, удатися з клопотанням.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

входи́ть, войти́ вхо́дити, увійти́

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Вдава́тися, вда́тися – 1) до кого – обращаться, обратиться к кому; 2) в що – предаваться, предаться чему, пристращаться, пристраститься к чему; 3) входить, войти, пускаться. • Вда́вся в розмо́ву – пустился в разговор. • Не вдава́йся в сва́рку – не пускайся в ссоры, не заводи ссор. 4) куди, в що – отправляться, отправиться куда; 5) прибегать, прибегнуть к чему. • В про́сьбу вда́вся – прибег к просьбе. 6) удаваться, удаться, удачно выйти; 7) родиться с известными качествами, способностями. • Вда́тися в кого – пойти в кого, родиться похожим на кого. • Вда́тися до чо́го – быть способным к чему. • Вдава́тися, вда́тися в ту́гу – отчаиваться (отчаяться). Вда́тися до і́нших за́ходів – прибегнуть к иным мерам.

Вступа́ти, вступи́ти – 1) у що, до чо́го, до ко́го – вступать, вступить, входить, заходить, зайти, войти. • Вступи́ти в чо́боти – обуть сапоги. • Я до вас вступлю́ – я к вам зайду. 2) за ко́го – выходить, выйти замуж. • Вступи́ти в зако́н – жениться. 3) (в цене) уступать, уступить; 4) до чо́го – поступать, поступить (в школу).

Вхо́дити, -джу, -диш – входить. • Вхо́диться через две́рі – входить (надо) дверью.

Вщуха́тися, вщухну́тися – 1) уменьшаться, уменьшиться; 2) (о луне) входить, войти в ущерб, ущербляться.

Заво́дитися, завести́ся – 1) заводиться, вводиться, отводиться; 2) вставляться; 3) вноситься (в книгу запись); 4) быть положенным на ноты; 5) входить, войти в обычай; 6) устраиваться, основываться; 7) начинаться. • Ще на світ не заво́дилось – еще не начало светать. • Гро́ші завели́ся – деньги появились. • Завели́ся ла́ятись, би́тись – начали ссориться, драться.

Панібра́татися, -аюся – входить в фамильярные отношения.

Поступа́ти, -па́ю, поступи́ти, -плю́, -пиш – 1) двигаться, подвинуться куда-либо, пройти, ступить, стать куда-либо; 2) входить, войти; 3) давать, дать; 4) обещать, пообещать; 5) уступить; поступа́тися, поступи́тися – 1) итти, пойти, двигаться, подвинуться; 2) входить, войти; 3) отступать, отступить; 4) з чим, чим – уступать, уступить. • Поступи́тися свої́м пра́вом – отказаться от своего права.

Си́ла – 1) сила. • Си́лою – насильно. • Си́лу взя́ти – приобресть власть. • У си́лу вбива́тися – входить в сипу, укрепляться. • В си́лу – едва, еле. • Си́лу в си́лу – едва-едва. • На си́лу, на превели́ку си́лу – с трудом, с величайшим трудом. • Над си́лу – сверх сил. • Через си́лу – а) против желания; б) сверх сил. • Од си́ли (два́дцять) – самое большое (двадцать). В чім си́ла – в чем суть, в чем дело. • Як си́ла – по мере возможности. • Зна́ти в чому си́лу – знать в чем толк. • Небе́сна си́ла – ангелы. • Нечи́ста си́ла – чорт. 2) много, множество. • Си́ла силе́нна лю́ду – масса людей. • Під, попід си́лу – под мышки. • Набира́ти, набра́ти си́ли – войти в силу (о законе).

Смак, р. смаку́ – вкус. • Пога́не на смак – скверное на вкус. • Пога́ний смак – дурной вкус. • У смак – со вкусом; вдоволь. До смаку́ – по вкусу. • Живе́ш, живе́ш і смаку́ не чу́єш – нет тебе от жизни никакого удовольствия. • Худо́жній смак – художественный вкус. • На йо́го смак – в его вкусе. • Добира́ти смаку́ – входить во вкус.

Убира́ти, -ра́ю, убра́ти, уберу́, -ре́ш – 1) кого́ в що – одевать, одеть, наряжать, нарядить, убирать, убрать. • Убира́ти, убра́ти в шо́ри – а) запрягать, запречь; б) (переносно) взять в руки. 2) що – надевать, надеть; 3) убирать, принять; 4) в що – пачкать, запачкать. 5) в се́бе – всасывать, всосать; 6) що – есть, с’есть; убира́тися, убра́тися – 1) одеваться, наряжаться, нарядиться. • Убира́ти за ко́го – переодеваться кем. 2) запачкаться, набраться; 3) у що – см. Убива́тися, увби́тися, уби́тися; 4) собираться, собраться (куда-либо); 5) залезать, забраться; 6) входить, поселиться; 7) удаляться, уйти; 8) входить, поместиться.

Увіхо́дити, -хо́джу, -диш и ухо́дити, ухо́джу, -диш, (сов. в.) увійти́, увійду́, -де́ш – 1) входить, войти. • Увіхо́дити, увійти́ в несла́ву – бесславить, обесславить себя. 2) проходить, пройти; 3) избежать. • Ухо́дити за ко́го – слыть кем.

Уника́ти, -ка́ю, уни́кнути, -кну, -неш (куди, у що) – 1) входить, хаживать, войти, зайти; 2) (переносно) вмешиваться, вмешаться, вникать; 3) чого́ – избегать. • Уника́ти сва́рок – избегать ссоры.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Входить, войти – 1) (куда) – увіхо́дити, увійти, вхо́дити, вступа́ти, вступити куди; 2) (входить – принадлежать к составу чего) – бу́ти в (скла́ді), нале́жати до (скла́ду).

Броня (о местах, деньгах) – забезпе́чене (-ного); входить в состав трехпроцентной -ни – вхо́дити в забезпе́чені три відсо́тки.

Дело – 1) спра́ва, ді́ло; д. гражданское – циві́льна спра́ва; д. истребованное – оде́ржана на вимо́гу спра́ва; д. копеечное – копійча́на спра́ва, спра́ви на копі́йку; д. личное – а) особо́ва спра́ва; б) особиста спра́ва (напр., в выражении: «прийти по личному делу»); д. основное – головна́, (основна́) спра́ва; д. очередное – чергова́ спра́ва; д. рублевое – спра́ви на карбо́ванець; д. секретное – тає́мна, секре́тна спра́ва; д. служебное – урядо́ва (службо́ва) спра́ва; д. спешное, срочное – нега́йна, пильна (нага́льна) спра́ва; д. судебное – судова́ спра́ва; д. тайное – таємниця; д. текущее – пото́чна спра́ва; д. тяжебное – по́зов (-зву), спра́ва позо́вна; д. уголовное – криміна́льна спра́ва; д. экстренное – нега́йна спра́ва; браться за дело – бра́тися, взятися до спра́ви, захо́джуватися, заходитися ко́ло спра́ви; в самом деле (на самом деле) – спра́вді; вести дело – прова́дити спра́ву; возбуждать дело (в суде) – розпочина́ти, розпоча́ти, заво́дити, заве́сти спра́ву; (в гражд. делах) – позива́ти, запозива́ти ко́го; возобновлять дело – поновляти, поновити спра́ву; войти в дело: а) (в качестве стороны) – увійти в спра́ву; б) (вникнуть) – вглянутися в спра́ву; дело выгорит – спра́ва вийде на до́бре; давать делу надлежащее направление – нале́жно скеро́вувати спра́ву; давать делу движение, ход – зру́шувати, зру́шити спра́ву, пуска́ти, пустити, посува́ти, посу́нути спра́ву; движение дела – рух спра́ви, посува́ння спра́ви; дела должны поправиться – спра́ви ма́ють піти на кра́ще; дело лежит, остается без движения – спра́ва не руша́є напере́д; д. обстоит так – стан спра́ви такий, спра́ва в тако́му ста́ні; д. очень нужное – пильна спра́ва; д. о кем иметь – ма́ти з ким ді́ло; знакомый с делом – обі́знаний із спра́вою, на спра́ві; круг дел – о́бсяг справ; на деле доказать – ді́лом дове́сти; обратиться по делу (к кому) – вда́тися в спра́ві (до ко́го); переходить к очередным делам – перехо́дити, перейти (да́лі) до порядку де́нного; по делам – у спра́вах; по личному делу – в особистій спра́ві; по настоящему делу – у цій спра́ві; понимающий дело – тяму́щий у спра́ві; прекращать дело – закрива́ти, закрити спра́ву, прикі́нчувати, прикі́нчити спра́ву; при делах оставить – залишити в спра́вах; приобщение к делу – долу́чення, приєдна́ння до спра́ви; приходить по делу – прихо́дити, прийти в спра́ві; проиграть дело – програ́ти спра́ву; расклеилось дело – спра́ва не вдала́ся; слушание дела – ро́згляд спра́ви; это дело особое – а) (иное) – це що і́нше, це і́нша спра́ва; б) (исключительное, особенное) – це особлива спра́ва; это дело исключительной важности – це на́дто важлива спра́ва; это дело решенное – це вже рі́шено (вирішено); 2) (труд, занятие, ремесло) – робо́та, пра́ця, спра́ва; д. банковое – банкі́вство (Н); д. газетное – газетярство; д. канцелярское – канцелярська спра́ва; д. комиссионерское – комісіоне́рство, комісіоне́рська справа; д. маклерское – ма́клерство; д. основное – головна́ (основна́) пра́ця; д. переплетное – паліту́рництво; д. печатное, типографское – друка́рська спра́ва, друка́рство; д. писарское – писа́рство; д. счетоводное – рахівництво; д. табачное – тютюнництво; д. торговое – торгове́льна спра́ва, торгі́вля; браться за дело – бра́тися до пра́ці, захо́джуватися ко́ло робо́ти; знать свое дело – зна́тися на свойо́му ді́лі, умі́ти свого́ ді́ла; не у дел остаться – без пра́ці лишитися; у дела – на (ко́ло) пра́ці; 3) (предприятие) – ді́ло, підприє́мство; дело книжное – книга́рня; д. мануфактурное – мануфакту́рна крамниця; д. основное – головне́ (основне́) підприє́мство; вложить деньги в дело – вкла́сти гро́ші в підприє́мство; вступать в дело компаньоном – (при)става́ти, (при)ста́ти компаньйо́ном у підприє́мстві; входить в дело – пристава́ти, приста́ти до підприє́мства; выйти из дела – відійти від спра́ви, вийти з підприє́мства; делать большие дела – великі спра́ви прова́дити, до́брі зиски ма́ти; отрывать от дела (кого) – відрива́ти, відірва́ти від ді́ла; расширить дело – збі́льшити підприє́мство; 4) (обстоятельство) – річ, (ре́чі), спра́ва; дело случайное – річ випадко́ва; случилось такое дело – тра́пилося так, ста́лася така́ річ.

Доклад – 1) (реферат) – до́повідь; д. в письменной форме – писана до́повідь; д. обстоятельный – докла́дна, ґрунто́вна до́повідь; д. пространный – широ́ка до́повідь; вносить -лад в собрание (входить с -дом) – подава́ти, пода́ти до́повідь збо́рові; делать -лад – доповіда́ти, доповісти, робити, зробити до́повідь; по -ду взять слово – з приводу до́повіді (на до́повідь, до до́повіді) забра́ти сло́во; прения по -ду – обміркува́ння до́повіді, диску́сія з приводу до́повіді (на до́повідь); резолюция по -ду – резолюція на до́повідь; 2) (в выражениях): без -да не входить – не оповістившись не вхо́дити; явиться с -дом( к кому, к начальнику) – ходити доповіда́ти кому́.

Долг – 1) (обязанность) – повинність (-ности), обов’язок (-зку); д. гражданский – громадянська повинність; исполнять, соблюдать долг – чинити (вико́нувати) повинність (обов’язок), доде́ржувати повинности (обов’язку); отдавать последний долг кому (умершему) – склада́ти (віддава́ти) оста́нню ша́ну кому́, вшановува́ти па́м’ять кого́; первым -гом – щонайпе́рше, передусі́м; по долгу службы – з повинности урядо́вої, з урядо́вого обов’язку; поставляю, считаю долгом – вважа́ю за повинність, за обов’язок; я у вас в большом долгу – я ду́же вам зобов’язаний; 2) (денежный) – довг (-гу); д. безнадежный – пропа́щий довг; д. капитальный – стовп (-па́); д. ненадежный – ненаді́йний (непе́вний) довг; д. пассивный – пасивний довг; д. переводной – переписаний (переписуваний довг); д. погашенный – спла́чений довг; д. покрытый – спла́чений довг; д. сомнительный – непе́вний довг; быть в -гах – ма́ти довги; взыскивать долг – пра́вити, спра́вити довг; возвращать, отдавать долг – віддава́ти, відда́ти, поверта́ти, поверну́ти кому́ довг; входить в долги, делать долги – позича́тися, напозича́тися; истребование долга – спра́влення до́вгу; отсрочить долг – відкла́сти спла́ту до́вгу; перевод долга (на чье имя) – переписування до́вгу на кого́; погасить долг – виплатити, сплатити довг; погашение долга: а) спла́та, спла́чення до́вгу; б) п. -га давностию – покриття до́вгу да́вністю; попасть в долги – завинува́тіти, завинува́титися; удовлетворение долгов – спла́та (спла́чення) довгі́в; 3) (кредит): а) (о деньгах) – по́зика; б) (о товарах) – ві́ра, борг (-гу); (в выражениях); брать в долг (о товарах) – бра́ти на́бір, на ві́ру; (о деньгах) – позича́ти, позичити в ко́го; в долг – позикою, позичко́во, (о товарах) – на́бір; верить, давать в долг (о товарах) – дава́ти на́бір, боргува́ти, поборгува́ти кому́, навіряти, наві́рити кому́; (о деньгах) – позича́ти, позичити кому́, у по́зику дава́ти; взятый в долг (о товаре) – борговий, взятий на́бір; (о деньгах) – взятий у по́зику; данный в долг (о товаре) – (по)борго́ваний, заборго́ваний, да́ний на́бір; (о деньгах) – позичений; свободный от долгов – незавинува́чений, ніко́му невинний, ві́льний від до́вгу.

Задача – завда́ння; з. первостепенная – щонайпе́рше завда́ння, першорядне завда́ння; входить в чьи -чи – чиї́м завда́нням бу́ти, нале́жати до чиї́х завда́нь.

Запрос – 1) за́пит (-ту), запита́ння; входить с -сом – вдава́тися з за́питом (запитуючи, запита́вши); 2) (о цене) – запра́ва, за́цінка; цены без -са – ці́ни без то́ргу, сталі ці́ни; 3) (потребность) – потре́ба; -сы рынка – потре́би ринку.

Норма – но́рма; н. возрастная – но́рма літ, вікова́ но́рма; н. выработки – но́рма виробу, виробляння; н. душевая – но́рма на ду́шу, поду́шна но́рма; н. оценочная – цінува́льна, таксаці́йна но́рма; н. предельная – гранична, кінце́ва но́рма; н. средняя – пересі́чна но́рма; -мы количественные – но́рми кі́лькости; входить в норму – става́ти, ста́ти на но́рмі; (сделаться нормой) – става́ти, ста́ти за но́рму; по норме – за но́рмою; вверх (свыше) нормы – по́над но́рму.

Обсуживание, обсуждение – обмірко́вування, обміркува́ння; о. всестороннее – всебі́чне обмірко́вування, обміркува́ння; о. предварительное – попере́днє обмірко́вування, обміркува́ння; о. совместное – обра́да, спі́льне обмірко́вува́ння, обміркува́ння; входить в -ние – почина́ти (захо́джуватися, бра́тися) обмірко́вувати; для -ния – на обміркува́ння, щоб обміркува́ти; неподлежащий -нию – необмірко́вний (Н); приниматься за -ние чего – почина́ти, поча́ти обмірко́вувати, бра́тися, взятися обмірко́вувати що; подвергать -нию – бра́ти, взяти на обміркува́ння.

Обычай – звичай (-ча́ю); входить в обычай – става́ти, ста́ти за звичай; согласно (торговому) обычаю – згі́дно з (торго́вими) звичаями.

Обязательство – зобов’язання; о. вексельное – ве́ксельне зобов’язання; о. взаимные – зобов’язання обопі́льні (взає́мні); о. долговое – зобов’язання довгове́; о. заемное – позичко́ве зобов’язання; о. письменное – зобов’язання на письмі́, писане зобов’язання; о. срочное: а) (на год, напр.) – зобов’язання на (пе́вний) речене́ць, реченце́ве зобов’язання; б) (к определенному числу) – терміно́ве зобов’язання, зобов’язання до (пе́вного) те́рміну; брать, принять на себя -ство, входить в -ство – бра́ти, взяти на се́бе зобов’язання, зобов’язуватися, зобов’яза́тися; давать письменное -ство – дава́ти зобов’язання на письмі́, зобов’язуватися, зобов’яза́тися на письмі́; иметь неопределенные -ства – ма́ти невизначені зобов’язання; исполнять свои -ства – вико́нувати свої́ зобов’язання, доде́ржувати свої́х зобов’язань; -ва по отношению к кому – зобов’язання до ко́го.

Подробность – 1) (деталь) – подро́биця, дета́ль (-лю, м. р.); входить в -сти – захо́дити, вдава́тися в подро́биці (дета́лі); 2) (обстоятельность) – докла́дність (-ности).

Положение – 1) (состояние) – стано́вище, стан (-ну); п. безвыходное – безпора́дний стан; п. военное (п. войны) – воє́нний стан, стан війни; п. выжидательное – статно́вище вичі́кування, вижида́ння; п. высокое (в обществе, по службе) – значне́ стано́вище; п. господствующее – вла́дне стано́вище; п. дела – стан спра́ви; п. затруднительное – трудне́, скрутне́ стано́вище; п. имущественное – майно́ве стано́вище, доста́тки; п. материальное – матеріяльний стан; п. командное – кома́ндне стано́вище; п. неловкое – ніякове стано́вище; п. неудобное – невигідне стано́вище; п. общественное – грома́дське стано́вище; п. плачевное – гіркий (лихий) стан; (о человеке) – гіркий (злиде́нний) стан; п. первенствующее – пе́ршенство; п. семейное – родинний стан; п. социальное – соціяльний стан, суспі́льний стан; п. стеснительное – скрутний стан; п. твердое – стано́вище міцне́; п. тяжелое – скрутний стан; п. угрожающее – загро́зливе стано́вище, загро́за; п. унизительное – упослі́джене стано́вище; п. шаткое – непе́вне стано́вище, хитке́ стано́вище; в угрожающем -нии (находящийся) – під загро́зою, загро́жений; входить в -ние – уважа́ти на стано́вище; занимать выжидательное -ние – очі́кувати, поча́ти очі́кувати; находить выход из -ния – дава́ти, да́ти собі ра́ду в скрутно́му ста́ні, вихо́дити із скру́ти; -ние изменилось к лучшему – поверну́лось на кра́ще, стано́вище покра́щало; находиться в бедственном -нии – бідува́ти; оставаться в одном -нии – пробува́ти в то́му са́мому ста́ні; по -нию (своему) – із (сво́го) стано́вища, че́рез (своє́) стано́вище, свої́м стано́вищем; попасть в затруднительное -ние – опинитися в трудно́му стано́вищі, скру́ті; ставить в затруднительное -ние кого – завдава́ти, завда́ти трудно́т (тру́дности) кому́, ста́вити, поста́вити в трудне́ стано́вище кого́; спасти -ние дела – урятува́ти спра́ву; удовлетворенность -нием – задово́лення із стано́вища; человек с -нием – людина на стану́, (стано́вищі); 2) (постановление) – пра́вила, поло́ження, уста́ва (У); п. о налогах – поло́ження про пода́тки; п. урочное – робі́тні но́рми; (строительное) – будіве́льні но́рми; по -нию – згі́дно з поло́женням; 3) (тезис) – те́за, тве́рдження; -ния доклада (главные) – тве́рдження, те́зи (в) до́повіді; -ния основные – заса́ди.

Предложение – 1) – вне́сення, пода́ння, пропозиція; п. конкретное – конкре́тне (пе́вне) вне́сення, конкре́тна (пе́вна) пропозиція; п. неприемлемое – пропозиція, на яку́ не мо́жна приста́ти, яко́ї не мо́жна прийняти, неприйнятне́ пода́ння; п. письменное – писане вне́сення, вне́сення на письмі́, писана пропозиція, пропозиція на письмі́; п. словесное – слове́сне вне́сення, вне́сення на слова́х; предложение услуг относительно вступления в сношения – пропонува́ння по́слуг, (щоб) нала́годити (нав’яза́ти) стосу́нки; внести -ние – пода́ти вне́сення; входить с -нием – пропонува́ти, запропонува́ти, робити, зробити вне́сення; по моему -нию (последовало) – на мо́ю пропозицію, з моє́ї пропозиції; признавать -ние неприемлемым – визнава́ти, визнати, що вне́сення неприйнятне́, що на вне́сення не мо́жна приста́ти, вне́сення не мо́жна прийняти; принимать -ние – прийма́ти, прийняти пропозицію, пристава́ти, приста́ти на пропозицію; 2) (предписание) – пропонува́ння, за́гад (-ду); сделано -ние исполнить – да́но за́гад виконати, запропоно́вано виконати; сделать -ние подведомственным органам – запропонува́ти підурядним о́рганам; 3) (товара) – подава́ння; -ние превышает спрос – подава́ння бі́льше за по́пит; при большом -нии (товара) – за великого подава́ння, з великим подава́нням; спрос и -ние – по́пит і подава́ння.

Представление – 1) (о чем) – уявлення; п. отчетливое – вира́зне уявлення; давать -ние о деле – дава́ти уявлення про спра́ву; иметь -ние о чем – уявляти собі́ що; иметь надлежащее -ние о деле – нале́жно (собі́) уявляти спра́ву; никакого -ния не иметь о чем – зо́всім не (ніяк не) уявляти (собі́) чого́; составить себе -ние о чем – скла́сти собі́ уявлення про що, уявити собі́ що; 2) (театр) – виста́ва; п. театральное – театра́льна виста́ва; 3) (действ.) – подава́ння, пода́ння; п. к награде – пода́ння до нагоро́ди; п. проекта – пода́ння проє́кту; в случае -ния ложных сведений – якщо по́дано неправдиві відо́мості; в целях -ния им возможности дальнейшей работы – щоб да́ти їм змо́гу да́лі працюва́ти; входить с -нием; делать -ние – вдава́тися з пода́нням; обязать (ежемесячным) -нием отчетности – зобов’яза́ти (щомі́сяця) подава́ти звіт; по -нии – пода́вши, пі́сля пода́ння; потребовать -ния документов – вимага́ти пода́ти доку́менти, поста́вити вимо́гу, щоб по́дано доку́менти, зажада́ти доку́ментів; по -ниям (на оснований -ний) – на підста́ві пода́нь, на пода́ння; согласно с -нием – згі́дно з пода́нням; 4) (кого кому) – рекомендува́ння кого́ кому́; 5) (подчиненного по начальству) – явлення пе́ред ко́го, о́каз (-зу).

Пререкание – спереча́ння, супере́чка, змага́ння; входить в -ния с кем – захо́дити (вдава́тися) в супере́чку з ким, почати спереча́тися з ким.

Сила – сила; с. движущая – руші́йна сила; с. доказательная – довідна́ сила, дові́дність (-ности); с. производительная – продукці́йна сила; с. рабочая – робо́ча сила; с. юридическая – пра́вна сила; бездействующая рабочая сила – ві́льна (гуляща) робо́ча сила; быть в силе – ма́ти силу, в силі бу́ти; в силе сохранить закон – залишити чинним зако́н; в силу закона – за силою зако́ну, на підста́ві зако́ну, силою пра́ва; в силу таких условий – че́рез такі́ умо́ви; в силу этого – че́рез це; взять силу – силу взяти, набра́ти сили (ваги); вооруженной силою – збро́йно; всеми силами – з усіє́ї сили, всіма́ силами; вступать, входить в законную силу – набува́ти, набу́ти пра́вної сили; вступать, входить в силу (о законе) – набува́ти, набу́ти сили, става́ти, ста́ти чинним, набира́ти, набра́ти чинности; выбиваться из сил – знемага́тися, знемогтися на силі; закон не имеет обратной силы – зако́н не ма́є зворо́тної сили, зако́н назворо́т не чинить; изо всех сил – з усіє́ї сили, чимду́ж; имеющий законную силу – правосильний; истратить силу (на работе) – виробитися з сили, втра́тити силу; мне не по силам эта работа – ця робо́та над мою силу, мені́ не здола́ти цього́, не зробити; не в силах (быть) – не зду́жати, не здолі́ти, не ма́ти сили, неспромо́жним бу́ти; не имеющий законной силы – неправосильний; общими силами – спі́льно, гурто́м; по мере сил – як посилля, в міру сили; по силам (работа) – під силу; постановление входит в силу – постано́ва набира́є сили, чинности; применять силу – ужива́ти, ужити сили; работать через силу – працюва́ти над силу, над мі́ру; сверх сил – над силу, че́рез силу; собственными силами – вла́сними силами, самоту́жки; терять силу – знесилюватися; (о законе) – втрача́ти силу, чинність; употреблять (все) силы – доклада́ти, докла́сти (всіх) сил.

Соглашение – уго́да, поєдна́ння; (согласие) – зго́да; с. обоюдное – обопі́льна зго́да; о. предварительное – попере́дня уго́да; с. тарифное – тарифна уго́да; входить с кем в -ние – уклада́ти, укла́сти уго́ду з ким, порозуміва́тися, порозумі́тися, пого́джуватися, пого́дитися з ким; достичь -ния – дійти зго́ди; по особым -ниям (пользоваться) – на підста́ві окре́мих уго́д; по соглашению с кем – порозумі́вшись з ким, у зго́ді з ким; приходить, прийти к -нию – пого́джуватися, погодитися, порозуміва́тися, порозумі́тися на чо́му, про що.

Ходатайство (просьба) – проха́ння; (ходатайствование) – засту́пництво, клопота́ння; х. перед судом – засту́пництво в суді́; х. частное – окре́ме проха́ння; возбуждать -во – проха́ти, попроха́ти, пору́шувати клопота́ння; вследствие -ва – зважа́ючи на проха́ння; входить с -вом – вдава́тися із проха́нням; по -ву (освобождать) – на проха́ння; путем -ва (достичь) – клопота́нням, клопота́вши; ходатайство не удовлетворено (оставлено без удовлетворения) – проха́ння не задовольнили.

Число – 1) число́; ч. круглое (стат.) – окру́гле число́; ч. огульное – гру́бе (гуртове́, огу́льне) число́; -ла относительные – релятивні числа; -ла средние – пересі́чні числа; бессчетное число раз – бе́зліч разі́в; в равном -ле – рі́вним число́м, рі́вно; в -ле их – помі́ж них; включая в то -ло – залі́чуючи до то́го числа́, беручи заразо́м; входить в -ло чего – бу́ти в числі́ чого́, бу́ти по́між чим; выставлять -ла – ста́вити, поста́вити да́ту, датува́ти, податува́ти; из -ла (членов) – -по́між, з…; занести в -ло чего – залічити до чо́го, залічити до чо́го; отпускать по -лу заявителей – видава́ти відпові́дно до числа́ заявників; по -лу пятый (в очереди) – з ряду п’ятий; по числу (членов): а) (превышать) – число́м; б) (выдавать) – на число́, відпові́дно до числа́; принадлежать к числу организаций – нале́жати до організа́цій; принимать в -ло – зачисляти, зачислити; состоять в -ле кого, чего – бу́ти, перебува́ти в числі, лічитися помі́ж ким; средним числом – пересі́чним число́м, пересі́чно; 2) (месяца) – число́; каждое первое число (представлять) – що пе́ршого числа́; не позже 15 числа – не да́лі, як 15 числа́; отношение от 5 числа текущего месяца – лист з 5 числа́ цього́ мі́сяця; отношение от 5 числа ноября месяца – лист з п’ятого числа́ листопа́да; по указанное число – до зазна́ченого числа́; проставлять число (месяца) – записувати (підписувати) число́, ста́вити число́, датува́ти, ста́вити да́ту.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Брата́тися, -та́юся, -єшся, гл. Брататься, дружиться, входить въ дружбу. При добрій годині й чужі братаються, при лихій годині й свої цураються. О. 1861. IV. 94. Нп. Батько мій не братався з панами. Лебед. у. Того ж батька, такі ж діти, — жити б та брататься. Шевч.

Ве́ршка, -ки, ж. Рыболовный снарядъ изъ прутьевъ лозы, — родъ корзины, одна сторона которой открыта и бокъ въ этомъ мѣстѣ удлиненъ и лежитъ горизонтально, — конецъ его называется при́падь, средина — спадь, сама корзина — ґоґовни́к. Снарядъ ставится на дно открытой стороной противъ узкаго и быстраго теченія, ґоґовник накрывается плитой; гонимая рыба входить въ корзину и не можетъ оттуда выбиться, благодаря силѣ теченія. Шух. І. 227.

Відхі́дник, -ка, м. Задній проходъ. Входить з живіт і відходить в одхідник, очищаючи всяку душу. Єв. Мр. VII. 19.

Заво́дитися, -джуся, -дишся, сов. в. завести́ся, -ду́ся, -де́шся, гл. 1) Вводиться, ввестися, отводиться, отвестися. У їх коні не заводяться на ніч у хлів. 2) Вставляться, вставиться. Уже хто й зна відколи все заводиться в його ся картина під скло, та й досі ніяк не заведе. З) Вноситься, внестися (въ книгу, запись). 4) Быть полагаемымъ, положеннымъ на ноты. 5) Заводиться, завестися, появляться, появиться; входить, войти въ обычай; устраиваться, устроиться; основываться, основаться. Як заведуться злидні на три дні, то чорт їх і довіку викишкає. Ном. № 1518. Тоді саме заводивсь універсітет у Харькові. К. Гр. Кв. XVI. Хиба ж чорноморцеві за службою було коли заводиться спражнім хазяйством? О. 1862. X. 112. 6) Начинаться, начаться. Вже заводиться дощ. Каменец. у. І завелась на ставі геркотня. Греб. 363. Ще на світ не заво́дилось. Еще и не начинало свѣтать. Св. Л. 69. 7) Начинать, начать состязаніе, споръ, ссору, заспорить, ссориться. Стали ділиться... і завели спориться. Рудч. Ск. І. 196. Думав, от заведуться за ту віру, так ні... Стор. М. Пр. 44. Завелися, як той казав: багатий за багацтво, а убогий — бо-зна й за віщо вже. Ном. № 3514. Як поп’ються горілки, то й заведуться биться. ЗОЮР. І. 110. Як би ти не заводивсь, то й не смуткував би тепер, і не стидно б було, що тебе попобито. МВ. II. 10.

Зізнава́тися, -наю́ся, є́шся, сов. в. зізна́тися, -на́юся, -єшся, гл. Свѣдываться, свѣдаться, знакомиться, познакомиться, входить, войти въ пріятельскія отношенія; слюбиться. Коли ж се ви зізналися, брате? МВ. (О. 1862. I. 64). Зізнався мировий з попом. НВолын. у. Спочатку й добре жив; а далі, як зізнався там з одною, то геть добро розвіяв. Канев. у.

И́нде, нар. Въ иное, въ другое мѣсто, въ другомъ мѣстѣ. Ходім, ринде, куди инде, там нас не знатимуть та й риндею не зватимуть. Лебед. у. Хто не входить в кошару дверима, а перелазить де инде, той злодій. Єв. І. X. 1. В Жаботині родилося, инде не привикну. Чуб. III. 137.

Кагане́ць, -нця́, м. 1) Плошка, ночникъ. Вас. 182, 196. Гляне, посвічуючи по глибці каганцем. К. ЧР. 394. Дріжить, ізігнувшись над каганцем, лічить гроші. Шевч. 135. Живе, як каганець без лою. Посл. 2) Переносно: искры мелькающія въ глазахъ послѣ удара. Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Ном. № 3982. 3) Полка ружейная. Шух. І. 229. 4) Изоляторъ на телеграфѣ. Желех. 5) Шуточно: рюмка. «Давай по чарці нам скоріш!» Я добрий каганець підправив та сам і випив наперед. Алв. 54. 6) Вообще углубленіе или гнѣздо, въ которое вставляется шипъ, пятка столба и пр. Напр., въ глухомъ концѣ воротъ то гнѣздо, въ которомъ вращается нижній конецъ воротнаго столбика; въ дверяхъ въ него входить шипъ дверной пяты; въ снарядѣ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (см. Верклюг) въ немъ ходить пятка столба. Шух. І. 87, 93, 187. 7) Въ устроенной для ловли звѣрей ямѣ (см. За́падниця) послѣднюю покрываетъ досчатая крышка, вращающаяся на валу, приходящемся посреди крышки; углубленія въ бокахъ ямы, въ которыя вставлены концы этого вала, также называются каганця́ми. Шух. I. 235. 8) Въ ручной мельницѣ въ верхнемъ жерновѣ углубленіе, въ которое входить шесть, двигающій жернова. См. Жорна. Шух. I. 146. Ум. Кага́нчик. Каганчик стоїть... на віконці. К. ЧР. 393.

Ка́ня́, -ні, ж. 1) Четырехугольное углубленіе, выдолбленное долотомъ въ підвалині, своло въ которое входить чіп столба. Кіев. и Подольск. г. 2) Родъ коршуна. Ой летіла сива каня по полю. Чуб. III. 251. Нищить як каня. Ном. № 2770. Виглядає, як каня дощу. Чуб. І. 256.

Кли́нець, -нця. Ум. отъ клин. 1) Клинышекъ — отдѣльно или какъ часть различныхъ снарядовъ. Шух. І. 99, 249. Также какъ часть одежды. 2) Клинъ, подкладываемый мельниками подъ рычагъ, которымъ поднимается жерновъ для ковки послѣдняго. Мик. 481. 3) Вѣшалка въ видѣ деревяннаго колышка въ стѣнѣ. Новеньке ситце на клинці, а старе під лавою. Ном. № 5316. Ой мій коник тобі стайні не загноїть, а золота зброя клинців не поломить. Pauli. II. 23. 4) Гвоздь, подковный гвоздь. Вх. Уг. 244. 5) Различнаго рода орнаменты, въ которые составною частью такъ или иначе входить треугольникъ или фигура на него похожая: въ размалевкѣ глиняной посуды — рядъ сегментовъ по краю тарелки. (Вас. 184), въ пи́санках — рисунокъ изъ 24 треугольниковъ. (КС. 1891. VI. 364), въ вишивкахъ: овеско́ві, реп’яшко́ві кли́нці. (Залюбовск.) и пр.

Ко́ник, -ка, м. Ум. отъ кінь. 1) Лошадка. Під явором коник стоїть, на нім козак молоденький. Мет. 2) Насѣк. Кузнечикъ, Locusta. Вх. Пч. І. 6. В траві ворушився і тріщав цілий мир коників і всяких кузок. Левиц. Пов. 97. 3) Пряникъ или глиняная игрушка въ формѣ коня. І внучатам із клуночка гостинці виймала... А Карпові соловейка та коників пару. Шевч. 112. 4) мн. Родъ узора для вышивокъ на рубашкахъ. Гол. Од. 73, 5) Конская голова, выдѣлываемая какъ украшеніе разныхъ предметовъ, напр., рукояти гуцульскаго ке́лифа. Шух. І. 275. Стіл на ко́никах. Столъ на ножкахъ съ украшеніемъ въ видѣ конской головы? Сим. 227. 6) Часть гончарнаго кру́га: деревянная дощечка, прибитая однимъ концомъ къ скамьѣ, съ выемкой на другомъ концѣ, въ которую входить веретено. Вас. 179. 7) Пластинка, вертикально стоящая на каждомъ изъ четырехъ концовъ креста виту́шки, съ загнутыми концами; на ко́ники надѣвается пряжа. Чуб. VII. 410. Вас. 202. 8) Часть ткацкаго станка. См. Верстат. 9) Часть начи́ння. См. Начи́ння 3. 10) мн. Соро́чі ко́ники. Раст. Delphinium consolida. Вх. Пч. І. 10.

Ко́чало, -ла, с. 1) Кругъ. Оббігає череду три рази в кочало. Шух. І. 212, 213. 2) Кружокъ деревянный или иной, — входить въ составъ различныхъ предметовъ: у рюмки въ него упирается ножка, у кужівки оно делитъ верхнюю часть (кужівник) отъ держака, оно обхватываетъ било друлівника и пр. Шух. І. 148, 277, 307. Ум. Ко́чальце. Кружокъ, обхватывающій нижній конецъ веретена. Шух. І. 148.

Кро́сно, -на, с. Употребляется преимущественно во мн.: кро́сна. 1) Рама или полная, — напр. въ окнѣ (Желех.), или только изъ трехъ сторонъ; входить какъ составная часть въ рядъ снарядовъ и машинъ: кро́сна въ столярной пилѣ — станокъ, (Желех. Шух. І. 88), въ ручной мельницѣ — два столбика съ перекладиной сверху (въ видѣ буквы П) надъ жерновомъ: сквозь перекладину проходитъ шесть, при помощи нижняго конца котораго вращается жерновъ (Шух. І. 146, 261). 2) Швальный станокъ у переплетчиковъ, также представляющій изъ себя неполную раму въ видѣ буквы П. Желех. 3) Ткацкій станокъ простой, въ видѣ двухъ стоекъ съ перекладинами вверху и внизу, употребляемый и теперь для тканья ковровъ (Вас. 171), решетъ и ситъ (Вас. 175), также усложнившійся и существующій въ томъ видѣ, въ какомъ онъ описанъ подъ словомъ Верстат. Шух. I. 255. МУЕ. III. 24. Вх. Уг. 247. Твоя стара мати за кроснами сидить. Гол. 4) Полотно, холстина. Поставила і виткала шовковії кросна. Нп. Г. Барв. 422. Ум. Кро́сенце, кросонки́. Молодим господиням кросенця ткати. Чуб. III. 109.

Нари́патися, -паюся, -єшся, гл. 1) Много разъ отворить и затворить дверь, часто уходить и снова входить, отворяя и затворяя дверь. І коли ти вже нарипаєшся? То з хати, то в хату! 2) Навязаться, привязаться. Чоловік кабана смалив, циган і нарипався: дай та й дай йому м’яса. Ном. № 938.

О́сті, -тів, ж. 1) Багоръ, острога для ловли рыбы съ нѣсколькими зубьями. Kolb. І. 73. Части ихъ: ости́вно — деревянная рукоятка, лійка — желѣзная трубка, въ которую входить рукоятка; посредствомъ ву́ха, соединена лійка съ зуба́ми (трезубцемъ), съ за́зубцями (зебрами) на каждомъ. Шух. І. 222, 223. Ості лету́чі — тоже, но съ длинной рукояткой, на концѣ которой оставлено два-три ряда вѣтвей. Шух. І. 20. 2) Раст. Cirsium. Шух. І. 20.

Панібра́татися, -таюся, -єшся, гл. Входить въ пріятельскія, фамильярныя отношенія. З крепаками панібратається. Мир. ХРВ. 132.

Пере́рік, -ку, м. Пререканіе. Не захо́дити з ним у пере́рік. Не входить съ нимъ въ споръ, пререканія. ЕЗ. V. 67.

Повтверя́ти, -ря́ю, -єш, гл. Отворить (во множествѣ). Входить Семен до комори, — повтверані скрині. Гол. І. 80.

Поступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. поступи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Идти, пойти, пройти, двигаться, подвинуться куда-либо, ступить, стать куда-либо. І така, і онака, і геть-пріч пішла, і знову сюди поступай. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). Ми поступили так, щоб (нашої) тіні з-за берези не було видно. Г. Барв. 79. Усе думав, що вона перед вінчанням скаже батюшці: «не согласна», то він і поступить на місце Омелькове через один ступінь... Г. Барв. 510. 2) Входить, войти. Як ходив ще... Бог по світі, поступив раз зі святим Петром до більшого (старшого) брата. Гн. І. 81. 3) Давать, дать, обѣщать, пообѣщать дать, прибавить въ видѣ уступки, уступить. За годовище півтора цілкового поступив. ЗОЮР. І. 46. Не жаль їй кусок города поступити. Г. Барв. 308. І батька й роду свого через його відцуралась, і молодощів своїх, краси своєї, всього позбулася, а він мені що за се поступив? Г. Барв. 276. Да наняла ведмедика за плугом ходить... Поступила ведмедику да горщок меду. КС. 1884. І. 49. Да пійди до жида-рандара да поступи йому часть оддать. АД. II. 22. Давав за вола Дорошові сорок карбованців, так не хоче: поступім йому ще зо два. Канев. у. Своє поступи, а чужого не займай. Г. Барв. 430.

Розри́патися, -па́юся, -єшся, гл. Часто входить и выходить, отворяя и затворяя дверь.

Сапі́на, -ни, ж. Инструментъ древорубовъ: на топорище насаженъ (такимъ образомъ какъ и топоръ) родъ желѣзнаго клюва, загнутаго внутрь; части: топори́ще входить въ плече з п’я́ткою, клювъ — штіль, загнутый конецъ его — паль. Шух. І. 176.

Си́ла, -ли, ж. 1) Сила, мочь, могущество, преобладаніе, власть, значеніе. Ніякою силою не одоліє. ЗОЮР. Божа воля, Божа й сила. Ном. № 21. Голубчики, каже, не наша сила. ЗОЮР. І. 71. Як ще були козаки у старосцини Солтикової, то вже було без його не пійдуть гряничиться, бо не їх буде сила. ЗОЮР. І. 109. Си́лою. Насильно. Людей гонили силою на присягу, то й батько присягав на унію. ЗОЮР. І. 137. Си́лу взя́ти. Приобрѣсть власть. У си́лу вбива́тися. Входить в силу, укрѣпляться. В-си́лу. Едва, съ трудомъ, еле. Кінь у-силу йде. Грин. II. 55. В-силу бідолахи втекли од його. МВ. I. 151. Си́лу-в-си́лу. Едва, съ большимъ трудомъ. Як я молодою бувала, по 40 вареників їдала, а тепер хамелю, хамелю – силу-у-силу 50 іззіси. Ном. № 8146. На-си́лу, на превели́ку си́лу. Съ трудомъ, с величайшимъ трудомъ. Над си́лу. Сверхъ силъ. Че́рез си́лу. Противъ желанія, принуждая себя; сверхъ силъ. Через силу п’є горілку. Роблю через силу. МВ. II. 14. Од сили. Самое большое. Цим чоботям од сили три карбованці ціна. Кролев. у. В чім си́ла? Въ чемъ суть? в чемъ дело? Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Ном. № 7221. Зна́ти в чому́ си́лу. Знать в чемъ толкъ. Розумний чоловік і в конях силу зна. Греб. 382. 2) Небе́сна си́ла. Ангелы. Нечи́ста си́ла. Дьяволъ, чортъ. 3) Много, множество. Там була людей велика сила. Худоби в його сила. Грин. III. 226. Ще більша сила відьом налетіла у хату. Грин. I. 67. 4) Під си́лу, попід си́лу. Подъ мышки. Ой узяли Парасуню попід обі сили, повели ю за Станислав та й там повісили. Гол. I. 58. Ум. Си́лка, си́лонька, си́лечка, си́лочка. Чуб. V. 875. МВ (О. 1862. Ш. 44). Бери, синочку, скільки силочка зможе. КС. 1883. ІІ. 381.

Спада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. спа́сти, -ду́, -де́ш, гл. 1) Упадать, упасть, сваливаться, свалиться, спасть. Нех на тебе всі нещастя з світа спаде і з неба. Чуб. V. 406. Без божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 26. Ляха кров, сльози, муки спадуть на вас і на ваші внуки. Чуб. V. 236. 2) Падать, спадывать, спасть, опасть. ЗОЮР. І. 12. Ряса його... спадала навкруг його такими ж довгими фалдами. Левиц. І. 134. Шапка з голови спала. 3) Сыпаться, осыпаться (о перезрѣломъ хлѣбѣ). Нема часу свого жати, бо панське спадає. Нп. 4) Входить, войти судномъ въ рѣку. На Лиман-ріку іспадали. АД. І. 217. 5) Стекать, стечь. Вода в Дністр спаде. Грин. III. 251. 6) Доставаться, достаться въ наслѣдство. Все на його спало, що було в батька. НВолын. у. Спав на мене великий маєток. 7) — з чо́го: — з ро́зуму. Глупѣть, поглупѣть. Ні, наші козаки ще з розуму не спали, щоб вовка од біди сховали. Гліб. — з го́лосу. Спадать съ голоса, терять голосъ. Дяк п’є горілки багато і вже спада з голосу. Котл. Нп. 350. — з лиця́, — з ті́ла. Худѣть, похудѣть. А жаль мені дівчиноньки, що з личенька спала. Нп. Усе, було, тружусь, роблю, аж з тіла спала. Гліб. 8) — очи́ма на ко́го. Бросать, бросить взглядъ на кого, встрѣтить взглядомъ, упасть взгляду. Куди я ні гляну, усе на його погляд очима спаду. МВ. (О. 1862. III. 59). Куди́ о́чі спа́ли. Куда глаза глядятъ. Бігти кинулася, куди очі спали. МВ. (О. 1862. І. 104). 9) — на що: — на ду́мку. Приходить, прійти въ голову, на мысль. Ти ізнов чогось сумуєш, Наталко! ізнов тобі щось на думку спало. Котл. Нп. — на коня́. Вскакивать, вскочить на коня. Ой не вспів Нечаєнко та на коника спасти. Мет. 406. — на сте́жку. Идти, пойти по слѣдамъ кого. От і я на дідову стежку спала. Лебед. у.

Тока́рня, -ні, ж. 1) Мастерская токаря. 2) Токарный станокъ. Части: підста́ва — основаніе, два вертикальныхъ столбика — стовпи́, соединенные вверху продолбленнымъ вдоль посрединѣ огни́вом, въ которое входить вертикальный за́яць, передвигаемый въ отверстіи вдоль огнива; отъ заяца до стовпа (лѣваго отъ работника) идетъ вало́к, между однимъ концемъ котораго и заяцем вставляется обтачиваемый кусокъ дерева; валокъ приводится во вращательное движеніе ремінем — ремнемъ, нижній конецъ котораго прикрѣпленъ къ постолу́ — подножкѣ, а верхній къ перекладинѣ отдѣльно стоящаго стовпа́, называемой же́рдка; въ лѣвый отъ работника столбъ вдолблена толстая дощечка решітце́, отъ которой до заяця идетъ криву́ля, — на послѣднюю опирается лѣвая рука работающаго. Части подножки, придѣланной къ основанію: постіл — на него ступаетъ нога, онъ вдѣланъ въ вороти́ло, а послѣднее концами входитъ въ двѣ жа́бки. Сидѣлье токаря — сіде́ць. Шух. I. 305, 306. 3) Станокъ для обточки колесныхъ ступицъ. Сумск. у.

Убіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. убра́тися, -беру́ся, -ре́шся, гл. 1) Одѣваться, одѣться, наряжаться, нарядиться. Вберися, жінко, в кожух. Ном. № 12826. Убрався в жупан і дума, що пан. Ном. № 11179. Не видав Гриць ногавиць: то ся вбірає, то розбірає. Ном. № 2595. У намисто уберуся. Шевч. 504. Убра́тись за ко́го. Переодѣться кѣмъ. Одна покойова вбралась за дяка.... друга за паламаря і співають: «Вічная пам’ять». Св. Л. 108. 2) Запачкиваться, запачкаться, набраться, набирать на себя чего-либо прицѣпившагося къ платью. Убрався, як марюка. Ном. № 11277. Підеш, дак у реп’яхи й уберешся. Г. Барв. 472. 8) — у що = Убиватися, вбитися 3. Вбіратися в пір’я. З літами убірався в силу. Мир. ХРВ. 49. 4) Собираться, собраться (куда-либо). Додому вбіратись. К. (ЗОЮР. II. 204). 5) Залѣзать, залѣзть, забираться, забраться. Куди ти вбрався на стіл з постолами. Ном. 6) Входить, войти, поселиться. Нечиста сила вбралася (в царівну). Рудч. Ск. Зараз у світлицю вбрався. ЗОЮР. І. 201. 7) Удаляться, удалиться, уйти. Вовки як схватились, то на силу відтиля убрались. Рудч. Ск. І. 43. Як до дна доглядаться, так за Дунай убіраться. Ном. 8) Входить, войти, помѣститься. См. Увібратися.

Увіхо́дити, -хо́джу, -диш и ухо́дити, ухо́джу, -диш, сов. в. увійти́, увійду́, -деш, гл. 1) Входить, войти. Хто не ввіходить дверима, той злодій. Єв. І. X. 1. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. Якось туманію, наче жива у землю вхожу. МВ. II. 16. Увійдеш у землю і будеш на тім світі. Чуб. II. 75. Увійти́ в ді́йство. Начать дѣйствовать? Открыть дѣйствія? В нас школа годов шість як у дійство увійшла. Нѣжин. у. Увіхо́дити, увійти́ у несла́ву. Безславить, обезславить себя. Сама ж бо ти, дівчинонько, у неславу входиш, що пізненько — не раненько із юлиці ходиш. Мет. 83. 2) Проходить, пройти. Чуб. II. 192. Було 60 верст увійду. 3) Избѣгать, избѣжать. Граду-тучи увійшов, а злих рук не увійшов. Ном. № 2098. 4) Ухо́дити за ко́го. Слыть за кого. Дурний, коли мовчить, то за мудрого уходить. Ном. № 6196.

Удава́тися, удаю́ся, є́шся, сов. в. уда́тися, удамся, удасися, гл. 1) Предаваться, предаться, отдаваться, отдаться, пристращаться, пристраститься, заниматься чѣмъ. Не плачте, не журітесь, в тугу не вдавайтесь. Мет. Не вдавайся в гульню. Ном. Не в дорогу вдавайся, а в хазяйстві кохайся. Ном. № 10005. Зімою столярує, а літом у хліборобство вдається. Г. Барв. 407. Се просто іволга зоветься; вона із саду в сад літа, то вишні гарно об’їда, то оббива горох, а в співи не вдається. Греб. 391. Въ значеніи: обращаться къ помощи чего. Не вдавайся в ворожки, не вдавайся в ліки, бо пропав вже твій синонько та пропав навіки. Гол. I. 137. См. Вдарятися 4. 2) Входить, вбити, пускаться. Не вдавайся в сварку, бо будеш битий. Не хотів з ними в розмову вдатись. Г. Барв. 153. Не вдаватися в жа́дне право. Не входить ни въ какія тяжбы. 3) Обращаться, обратиться къ кому. Вдались до хазяйки. МВ. (О. 1862. ІІІ. 72). До ворожки вдалися. Св. Л. 184. Вдився собі до людей добрих. Г. Барв. 457. Ой удався козак Нечай до коня словами. АД. 11. 57. 4) Отправляться, отправиться куда. Думку думати: куди б то ся вдати? Грин. ІІІ. 203. Гриць-козак задумався, в козацькоє військо вдався. Грин. III. 611. 6) Прибѣгать, прибѣгнуть къ чему. У суд удаватись я не хотів. НВолын. у. А ти, мій миленький, в прозьбу не вдавайся. Мет. 64. 6) Удаваться, удаться, удачно выйти. Коровай наш вдавсь. Мет. 164. Удалась варенуха. Щоб удалась капуста, то треба зачинить шаткувать на сьомім дні, як молодика настане. Ном. № 300. 7) Родиться съ извѣстными качествами, способностями. Ой біда мені, що я не вдався. Ном. Уродись, та й удайсь. Ном. № 1657. Який удався, такий і згинеш. Ном. № 3210. Удався він високий, здоровий. Стор. І. 97. Удалась така лінива. Стор. І. 9. Ой чого я такий вдався без щастя, без долі. Нп. — в кого. Пойти въ кого, родиться похожимъ на кого. На виріст і на силу, і на личко у батька вдався. МВ. II. 15. Молодая дівчинонька в козака вдалася: такі очі, такі й брови, така й головонька. Нп. І мій батько такий мався, і я в його вдався. Ном. № 2919. — до чо́го. Быть способнымь къ чему. Він до роботи вдавсь. Усяк до чого небудь вдався. Гліб.

Ула́зити, -жу, -зиш, сов. в. улі́зти, -зу, -зеш, гл. 1) Влѣзать, влѣзть, пролѣзать, пролѣзть въ средину чего. Влізла баба в нерет, — ні назад, ні наперед. Ном. № 10086. У чужу душу не влізеш. Ном. № 6138. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Посл. 2) Входить, войти. Уліз у воду. Ученики улізли зараз у човен. Єв. І. XXI. 3. 3) Помѣщаться, помѣститься. В один мішок не влізе. Харьк. у.

Уника́ти, -ка́ю, -єш и уни́кувати, -ую, -єш, сов. в. уни́кнути, -кну, -неш, гл. 1) Входить, хаживать, войти, зайти куда-либо. Кота ще треба пошанувать палицею, щоб він сюди не вникав. Ном. № 13612. 2) Переносно: входить, вмѣшиваться, вмѣшаться во что-либо, принимать участіе въ чемъ. Хто його знає, як він там сіяв і які у його були борозни: ми туди не вникували: знаєм тільки, що владав вія сією землею от поти. Павлог. у. (Залюб.).

Упада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. упа́сти, упаду́, -де́ш, гл. 1) Впадать, впасть, вливаться, влиться. Лише річка не вертає у гори землицев, тілько усе упадає до моря водицев. Гол. IV. 447. Сімсот річок і чотирі та й усі ж вони та й у Дніпро впали. Макс. — в сло́во. Вставлять свое слово въ разговоръ, вмѣшиваться въ разговоръ. Котрась моя дитина щаслива, — відповідає брат. — Е, ні, — впадає в слово багач, — ви всі щасливі. Гн. II. 28. О дорогѣ: направляться, направиться, пролегать, входить. Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в темний луг, чи у поле? Мет. 97. 2) Вбѣгать, вбѣжать. Тогді вдовиченки в чужий двір впадали, шапки в руки знімали. Мет. 349. До світлиці хутко впала. Гол. І. 41. 3) Натыкаться, наткнуться, случайно встрѣтиться, напасть. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Ном. № 1790. 4) Падать, упасть. Не так то і встати, як упасти. Ном. № 2194. Як тя баба в купель клала, на груди ті искра впала. Лукаш. 117. Впав перед ним на коліна. Рудч. Ск. I. 100. До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає. АД. І. 216. Упа́сти в тісну́ діру́. Попасть въ трудныя обстоятельства. Ном. № 2223. — у гара́зд. Достичь благосостоянія. Упав у гаразд, як муха в сметану. Посл. Ном. № 1643. — на коня́. Вскочить на лошадь. Ном. № 11403. Упав Данило на коня і помчавсь, не оглядаючись. МВ. І. 156. Вона́ йому́ впа́ла в о́ко. Онъ ее замѣтилъ, обратилъ на нее вниманіе. Вона мені й тоді ще в око впала, що яке то молоде й хороше, та нещасливе. Г. Барв. 12. 5) Опускаться, опуститься, сѣсть. Прилетіла пава, коло його впала. Мет. 103. 6) Убывать, убыть, спадать, спасть. На Миколая вода впадає. 7) Вваливаться, ввалиться. Три ночі не спала, — впали карі очі. Шевч. 558. 8) Только соверш. видъ? Наступить. Ось упав мені й сімнадцятий рік. Г. Барв. 82. Аж гульк — зіма впала. Шевч. Як упала зіма на Покрову, то лежала до самого Юрія. О. 1862. II. 59. Ніч упала. 9) — на що́. Ослабѣвать, ослабѣть. Упав на ноги. Упада́є на си́лі. Обезсиливаетъ, ослабѣваетъ. Г. Барв. 113. 10) — коло ко́го. Заботливо ухаживать. Коло дитини так упадає. Чуб. Нехай би ти коло неї впадала, а не вона на староста літях коло вередливого дівчати. МН. І. 27. 11) Случаться, случиться, приходиться, придтись. Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Посл. Упало нам у однієї баби ночувати. Мнж. 123. Упало йому знов ійти лісом. Мнж. 71. От приходе неділя, чи так празник який упав. Мнж. 91. Упало і їй ліпити молодим пиріжки. Мнж. 43. На моє́ сло́во впа́ло. Вышло по моему, какъ я говорилъ. Так, як я казав, на моє слово впало. Лебед. у. 12) Доставаться, достаться, придтись. Впала йому велика худоба (родич умер багатирь). Г. Барв. 418. Взялисі (татарове) паювати: дівка впала парубкові, а тещенька зятенькові. Гол. Найшли троє яблук і всім по цілому впало. Ном. № 257. 13) Слѣдовать, приходиться, придтися, надлежать. Своєї частки, що упадала йому од його батька, не брав, — братові вже, чи невістці оддав. Грин. І. 287. На день упадає заробітку по півкарбованця. Держати ж тебе при собі на чужому хлібі не впадає. Г. Барв. 423. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Ном. № 9761. Не впада діло сьогодні ткати. Конст. у. 14) Приличествовать. Не впадав москаля дядьком звати. Ном. № 850.

Уступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. уступи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Вступать, вступить, входить, заходить, зайти, войти. Половина місяця в хмари вступило. АД. Опріч пана, у світлицю ніхто не вступає. Шевч. 518. Ніженьками у сінечки вступити. За Марусею Юронько у слідки уступає. Мет. Напросив короля, як буде їхати з Хвостова, то щоб і до його вступив. О. 1862. ІІ. 59. Уступіте, спасибі вам, до господи. О. 1861. IV. 119. 2) Выходить, выйти замужъ. Та пошлю ік батечку: чи звелить мені гуляти, чи за нелюба вступати. Грин. III. 81. Уступи́ти у зако́н. Жениться. 3) — у чо́боти, у череви́ки. Надѣвать (обувь). Я уступив у чоботи та й вийшов. Екат. у. (Залюб.). 4) Уступать (въ цѣнѣ). Уступив, не торгувавшись. К. Псал. 106.

Усува́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. усу́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Вдвигаться, вдвинуться. 2) Входить, войти протискиваясь. (На весілля) всунувсь в сіни, вбрався в хату. Мкр. Н. 26.

Уходни́й, -а́, -е́. Куда можно входить. Влазний і входний погріб. Міусск. окр.

Шпинь, -ня, м. 1) Шипъ, нарѣзываемый на той части спицы, которая должна входить въ ступицу. Сумск. у. 2) Часть веретена. См. Веретено. 3) Часть моталки. Шпинь з витушки встроми на вулиці. Драг. 34.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Всверло́вуватися, -вуюся, -вуєшся, гл. Проникать, входить как сверло. Ці слова чим раз глибше всверловувалися йому в серце і боліли. Лепкий.

*Дишни́ця, -ці, ж. Дыхательный орган, бронхи. Входить зараза у тіло здорової людини мабуть через дишні органи тіла (через ніс, дишницю та легені). М. Лев.

*Затягуватися, -гуюся, -гуєшся, гл. 1) = Затяга́тися. 2) Входить в долги, обременять себя долгами. Сл. Яворн.

М’я́со и мня́со, -са, с. *М’я́сом оброста́ти. Входить в силу, раздобреть. Аби ж почав обростати м’ясом, зараз і верне проти людей. Кон. III. 78. Ум. М’ясце́, мнясце́. *Він (вовк) бажав мнясця свіженького давненько. Гліб. 15.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

анімалі́стка, анімалі́сток; ч. анімалі́ст художниця, різьбярка або скульпторка, яка зображує тварин. [Діана Руденко – українська фотографка-анімалістка, входить до Національної спілки фотохудожників України. (moemisto.ua, 18.09.2021). Генрієтта Роннер-Кніпп – данська художниця-анімалістка, відома своїми зображеннями кішок і собак. (sverediuk.com.ua).]

бізнесву́мен, бізневу́менок; ч. бізнесме́н та, хто займається підприємницькою діяльністю. [Через це професійні якості бізнесвумен як фахівця або керівника, часто нівелюються, особливо коли йдеться про конкуренцію або великий успіх. (Марина Дегтяренко «Комунікативна поведінка бізнесменів в англомовному медійному інтерв’ю»: дисертація, 2019). Як повідомляє місцева преса, обраницею чемпіона, якому в жовтні виповниться 74, стала молодша за нього на 24 роки бізнесвумен японського походження Марсія Сібеле Аокі. (Україна молода, 2014). Тиждень з’ясував, що ця бізнесвумен є директором і входить до складу засновників ТОВ «Лаванда», що спеціалізується на роздрібній торгівлі ліками. (Український тиждень, 2008). Я думала, що гратиму елегантну бізнесвумен чи модельку. (Мануела Ґретковська «Пристрасний коханець», пер. Андрій Павлишин, 2006). Після того як я стала бізнесвумен і серйозно зайнялася комерцією, до гороскопів ставлюся скептично. (Високий замок, 2002).] див.: бізнесме́нка, підприє́миця, підприє́мниця

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)