Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 56 статей
Запропонувати свій переклад для «грубо»
Шукати «грубо» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гру́бый –
1) гру́бий; (жёсткий) цупки́й, шорстки́й, (гру́бого размера) дебе́лий; (о голосе, низкий) товсти́й. [Грубе́ полотно́. Цупка́ ткани́на. Шорстка́ ткани́на. Шорстке́ воло́сся];
2) грубія́нський, брута́льний, невві́чливий, проста́цький, (жёсткий) шорстки́й, терпки́й. [В шорстки́х, та незли́х слова́х. Терпка́ в ньо́го вда́ча].
• Гру́бый человек (по виду) – мурло́, мурми́ло; (по обращению) грубія́н.
• Гру́бо – гру́бо, по-грубія́нському, брута́льно, по-проста́цькому, шо́рстко, невві́чливо.
Бру́тто – бру́тто, гру́бо.
• Вес бру́тто – гру́ба вага́, вага́ з та́рою (= вес товара с упаковкой).
Выпрова́живать, вы́проводить – випрова́джувати, ви́проводити, виряжа́ти, ви́рядити, (прогнать грубо) ви́тришкати, ви́шти[у]рити.
• Вы́проваженный – ви́проваджений, ви́ряжений; ви́тришканий, ви́штирений.
Де́рево – де́рево (мн. де́ре́ва́) (в песнях) дре́во, (ум. дере́вце́, дре́вко; соб. де́рево, дере́в’я, ср. р.). [Не руба́й де́рев! Що тут дері́в за цей год пору́бано! Помости́ гнізде́чко у садо́чку, на висо́кім дре́вку́, на яворку́ (Чуб.). І скрізь у дворі́ зелені́ло де́рево (Грінч.). Круг йо́го – зру́бане дере́в’я і пеньки́ сві́жі (М. Вовч.)].
• Одно де́рево – дереви́на, (в песнях) древи́на. [Уве́сь садо́к – три дереви́ні та й ті́льки].
• Кусочек де́рева – дереви́нка. [Боро́давки зганя́ють дереви́нкою від хреста́].
• Срубленные для постройки дере́вья – соб. дере́вня (ж. р.). [Хті́ли ха́ту будува́ти, зачали́ вже вози́ти дере́вню].
• Де́рево лесное, не плодовое – лісовина́; такое же плодовое – ди́чка. [Ця гру́ша – ди́чка, гру́ші з не́ї терпкі́ й давлю́чі].
• Де́рево садовое, плодовое – садовина́.
• Деревцо́ плодовое, выросшее из зёрнышка – зерни́ця, сі́янка. [Я насі́яв торі́к груш та я́блунь, так тепе́р зерни́ці в арши́н. Ці грушки́ мо́жна й повиру́блювати, бо це не ще́пи, а сі́янки].
• Молодое дикорастущее деревцо́, взятое для окулировки – живе́ць (р. -вця́), дичо́к (р. -чка́).
• Де́рево, оставленное при порубке леса – насі́нник, мая́к.
• Д. отмеченное знаком для обозначения межи – клякове́ де́рево.
• Д. высокое, стройное – стрімке́ де́рево, гонча́к.
• Д. дуплистое – дупля́к, дуплі́й. [Дуб дуплі́й].
• Дере́вья с искривленными, уродливыми стволами – кривундя́ччя, корча́нь, криваки́.
• Де́рево в несколько кривых стволов – корчаго́вина. [Отсю́ корчаго́вину теж мо́жна зруба́ти, а отсього́ дубка́ – поки́нути: він оди́н і рівне́сенько росте́].
• Дере́вья корявые, преимущественно дубы – кордуба́ччя.
• Д-во с раздвоенным стволом – розкаря́ка (сущ.), розкаря́кувате (прил.).
• Д. сросшееся – зро́стень.
• Д. засохшее на корню – сухості́й (р. -сто́ю), суш (р. -ші), сушни́к. [Це дро́ва пога́ні, з сухосто́ю, вони́ ма́ло грі́ють. Це не садо́к, а сама́ суш].
• Сучковатые, изогнутые куски д-ва, употребл. для постройки лодочных рёбер – колю́би.
• Искривленное де́рево, выкопанное с корнем, идущее на полоз в санях – копани́ця (гал.).
• Кривой кусок де́рева, идущий на полозья – скорси́на, криву́ля.
• Отрубок де́рева, грубо отделанный для приготовления из него ложки, клёпки – генти́на (Шух.).
• Д. для курительной трубки – лупеха́, злу́пок (Вас.).
• Д. сломанное, вывернутое ветром – вітроло́м, ви́воротень (р. -тня).
• Д. с трещинами в коре, проникающими до древесины – вітрува́те.
• Сгнившее д. – струпіші́ле, порохно́.
• Нанесенное полой водой д. – бережня́к, прави́ння.
• Роща или купа дере́вьев одной породы (и сорт де́рева для поделок) обозначается окончанием -и́на: берестовое д. – берести́на. [Пішли́ в берести́ну збира́ти хмиз. Обу́х зро́блено з берести́ни]; березовое д. – бере́зина; д. боярышниковое – глоди́на; д. буковое – бу́ковина, бучи́на; д. вербовое – верби́на; д. вишнёвое – вишни́на; д. вязовое – ільми́на, вильми́на; д. грабовое – граби́на; д. грушевое – груши́на; д. дубовое – дуби́на; д. калиновое – калини́на; д. кедровое – кедри́на; д. кленовое – клени́на; д. липовое – ли́пи́на; д. ольховое – вільши́на; д. ореховое – (г)орі́шина; д. осиновое – оси́чина; д. сосновое – сосни́на; д. терновое – терни́на; д. тиссовое – тиси́на; д. тутовое – морви́на; д. черёмуховое – чере́мши́на; д. черешневое – чере́шина, чере́шнина; д. яблоневое – яблуни́на; д. яворовое – явори́на; д. ясеневое – ясени́на; д. эбеновое – гебе́[а́]н.
Дубова́тый –
1) (сделанный грубо, неуклюже) парта́цький, незгра́бний;
2) (грубоватый, неуклюжий) дубува́тий, брусува́тий, незгра́бний.
Каса́ться, косну́ться –
1) (кого, чего, физически) торка́тися, торкну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, об що, у що, дотика́тися, діткну́тися до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти, заторкну́ти кого́, що. [Яки́йсь хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла, щось бере́ з-за плече́й (Коцюб.). І вона́ пішла́ туди́, де не́бо торка́ється до землі́ (Грінч.). Торка́ється об сухе́ стебло́ терно́ве, щі́льно ту́литься (Васильч.). Шпиль його́ торка́вся в са́ме не́бо (Крим.). Чу́ю, щось холо́дне мене́ торка́є (Крим.)].
• Твой взор меня -ну́лся – твої́ о́чі мене́ заторкну́ли; (мимолётно) твій по́гляд перебі́г по мені́.
• Вода приятно -са́лась тела – вода́ лю́бо торка́лася ті́ла.
• Жизнь грубо -ну́лась его – життя́ йо́го брута́льно зачепи́ло (діткну́ло).
• Моих зениц -ну́лся он – він торкну́вся мої́х зіни́ць, він доторкну́вся до мої́х зіни́ць.
• Не -са́ясь земли – не торка́ючи(сь) землі́.
• Свет -ну́лся глаз – сві́тло торкну́лося оче́й.
• -ться слуха – торка́тися, торкну́тися ву́ха, уше́й, дохо́дити, дійти́, добува́тися, добу́тися ву́ха, до ву́ха.
• Шкаф -ется стены – ша́фа торка́ється сті́нки (дотуля́ється до сті́нки).
• Чужого (имущества) не -са́йся – чужо́го (добра́) не чіпа́й, не торка́й, (образно) зась до чужи́х ковба́с;
2) (кого, чего, до чего, легко и слабо) доторка́тися, дото́ркуватися, доторкну́тися, дотика́тися, діткну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти кого́, що, (задевая, цепляя) черка́тися, черкну́тися чим до ко́го, до чо́го, у що, об ко́го, об ві́що, з чим; срвн. Прикаса́ться. [Ходи́ ти́хо як лин по дну, що ні до ко́го не доторка́ється (Номис). Рука́ моя́ дото́ркувалася до її́ руки́ (Кон.). Було́ тісне́нько: вони́ з Катери́ною черка́лись одно́ об о́дного плече́м (Грінч.). Її́ плече́ черка́ється з його́ плече́м (Мирн.). Язи́к ті́льки черка́ється об піднебі́ння (Н.-Лев.)].
• Ни до чего не -ется – ні до чо́го не бере́ться; і за холо́дну во́ду не бере́ться.
• -ну́лся до его плеча – доторкну́вся до його́ плеча́, торкну́в його́ плече́;
3) (распространяясь достигать чего) сяга́ти, сягну́ти, дохо́дити, дійти́, достава́ти, доста́ти до чо́го, чого́; срвн. Достига́ть 3. [Велика́ни рука́ми ма́ло-ма́ло не́ба не сяга́ли (Рудан.). Йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є (Чуб. V)].
• Вода -са́ется коленей – вода́ сяга́є колі́н.
• Восточная граница -са́ется Кавказа – схі́дня межа́ сяга́є (до, аж до) Кавка́зу.
• Головой -са́лся потолка – голово́ю достава́в до сте́лі (сяга́в сте́лі, торка́в сте́лю).
• Половодье -са́лось крайних изб – по́вінь (вели́ка вода́) дохо́дила до кра́йніх хат.
• Цивилизация этих стран не -ну́лась – цивіліза́ція до цих краї́н не сягну́ла (цих краї́н не діста́ла, не заторкну́ла);
4) (иметь отношение к чему) торка́тися, торкну́тися, дотика́тися, діткну́тися, стосува́тися, ти́читися, (малоупотр.) ти́ка́тися, тикну́тися кого́, чого́ и до ко́го, до чо́го. [Акаде́мія в усі́х спра́вах, що торка́ються нау́к та осві́ти, ма́є пра́во безпосере́дньо зно́ситися з усіма́ устано́вами (Ст. А. Н.). Мовчи́ть, нена́че до йо́го й не стосу́ється (Сквирщ.). Тут єсть щось таке́, що торка́ється (ти́читься) тебе́ (Звин.)].
• Беседа, речь -ется вопроса о… – розмо́ва йде про…, мо́ва (річ) про те, що…
• Меня это не -ется – це до ме́не не нале́жить, це мене́ не стосу́ється.
• Это вас не -ется (не ваше дело) – це до вас не стосу́ється, це до вас не ти́читься.
• Дело -ется личности – спра́ва стосу́ється осо́би (зачіпа́є осо́бу).
• Дело -ется кого, чего – хо́дить (іде́ться) про ко́го, про що. [Але я все сторожки́й, де хо́дить про те́бе, коха́ний мій (Леонт.)].
• Что -ется (кого, чего) – що-до ко́го, що-до чо́го. [Що-до молоди́х Шмі́дтів, то (вони́) захо́дили до профе́сора за тих трьох днів не ча́сто (Крим.)].
• Что же -ется – що-ж до, а що вже. [Що-ж до сами́х шахтарі́в, то вони́ поділи́лися вира́зно на дві ча́стки (Грінч.). А що вже Васи́лько – ти́хий, сумни́й (М. Вовч.)].
• Что -ется меня (по мне) – що-до ме́не, про ме́не, по мої́й голові́. [Про ме́не – робі́ть, як зна́єте. По мої́й голові́ – хоч вовк траву́ їж. (Сл. Гр.)].
• Тебя не -ется! – не про те́бе ді́ло! не твоє́ ме́леться!
• Чего ни косни́сь – що не візьми́, до чо́го не оберни́ся, за що не ві́зьмешся, то…
• А косни́сь тебя, что ты сказал бы – неха́й би тебе́ торкну́лося, що́ сказа́в би; а якби́ тобі́ таке́, що́ сказа́в би;
5) (только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торка́тися, торкну́тися, дотика́ти, діткну́ти, обхо́дити, обійти́ кого́. [Його́ ли́хо ма́ло мене́ торка́ється (Ніков.). Мене́ пісні́ й проро́цтва не обхо́дять: аби́ зако́н – проро́ків непотрі́бно (Л. Укр.)].
• Нас это близко -ется – нас це бли́зько обхо́дить.
• А насколько ж (а разве) это меня -ется? – а що то мене́ обхо́дить?;
6) (чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що.
• Не -сайтесь этого вопроса – не торка́йтеся ціє́ї спра́ви; не зга́дуйте про це.
• -ну́лся в двух словах… – згада́в двома́ слова́ми про що.
• Оратор -ну́лся вопроса о… – промо́вець торкну́вся спра́ви про що или чого́.
• Каса́ющийся – (относящийся) доти́чний до чо́го и чого́, (относительный) стосо́вний до чо́го, що-до ко́го (спра́ва), про́ти, су́проти ко́го, чо́го; см. ещё Каса́тельный. [Ко́жний з прису́тніх на суді́, коли́ що знав доти́чне спра́ви, міг про се заяви́ти су́ддям (Ор. Лев.). А оце́ спра́ва – що-до гро́шей (Звин.)].
• Каса́емо – що-до, про́ти, су́проти ко́го, чо́го.
Кусо́к, Кусо́чек –
1) (часть чего-л.) шмато́к (-тка́), шмато́чок (-то́чка), кусо́к (-ска́), ку́сень (-сня), кусо́чок (-чка), ку́сник (-ка), ку́сничок (-чка), (зап.) шту́ка, шту́ченька, кава́лок (-лка), кава́лочок (-чка), кава́льчик (-ка). [Про́ханий шмато́к го́рло дере́ (Приказка). Ми́ска пшона́, кусо́к са́ла, то до ме́не вся припра́ва (Пісня). Кусо́к полотна́ (Полт.). Відвали́в кри́ги оттаки́й ку́сень (Казка). І розірва́в свою́ міцну́ прися́гу, мов ку́сничок гнило́ї шовкови́нки (Куліш). І́цка розірва́ло на шту́ки (Франко). Живце́м поруба́ли на шту́ки (Маковей). Бі́лі па́льці – на кава́льці, а ру́ченьки – на шту́ченьки (Пісня). То і ку́рку, і пече́ню, і кава́лок ки́шки, все, що бу́ло у торби́ні, стереби́в до кри́шки (Рудан.)].
• Лакомый -чек – ла́сий шмато́чок.
• -сок кожи – шкура́т, шкурато́к (-тка́). [Дме́ться мов шкурато́к на вогні́ (Квітка)].
• -со́к дерева, железа – кусо́к де́рева, залі́за.
• -со́к мыла – брусо́к (-ска́) ми́ла.
• В мелкие -ки – на шма́ття, на шкама́ття, на к[г]аму́з, вдрі́зки, на дрі́зки, на (в) ска́лочки, (пров.) на ка́нцурки, на ґа́нзур; срвн. Вдре́безги. [Вхопи́в мене́ і розтерза́в на шма́ття (Куліш). На шкама́ття шматува́ли ті́ло (Франко). Строщи́ти на дрі́зочки (Номис). Розіб’ю́ в ска́лочки ото́й калама́рчик (Г. Барв.). Так той меч на ка́нцурки й розско́чився (Манж.). Соло́му б’є на ґа́нзур (Сл. Гр.)].
• Резать на -ки́ – криши́ти, кра́яти, батува́ти; срвн. Ре́зать, Кроши́ть.
• Составлять из -ко́в – штукува́ти. [Штуко́вана спи́нка в паляту́рці (Звин.)];
2) (ломоть) ски́ба, ски́бка, ски́бочка, кусо́к, ку́сень, шмато́к, лу́ста, лу́стка, лу́сточка, парти́ка, (диал.) кі́мса, ла́манець, ми́нтус. [Відрі́зав ски́бку хлі́ба і гру́бо посоли́в її́ (Коцюб.). Ски́бка кавуна́, ди́ні. Бог дав рото́к, дасть і кусо́к (Номис). До́брий ку́сень лежа́в у ньо́го за па́зухою (Франко). Хлі́ба шмато́к дасть біг (Номис). Хоч я́шна лу́ста, та пшени́чне сло́во (Номис). Лу́стку хлі́ба посолю́ (Кониськ.). Іди́ роби́ти на хлі́ба парти́ку (Сл. Гр.). Пасту́х за воро́та, кі́мса в йо́го коло ро́та (Номис). Ішо́в ста́рець по доли́ні з ламанця́ми у торби́ні (Гліб.)].
• -чек (ломтик) сала – крише́ник. [На стіл по́вну ми́ску са́ла крише́никами (Кониськ.)].
• Он имеет -со́к хлеба – він шмато́к хлі́ба ма́є; він живе́ в доста́тках, він не зна́є біди́;
3) (клочок) кла́поть (-птя), кла́птик, ла́тка, ла́точка, ски́бка, ски́бочка. [Купи́в кла́птик землі́ (Грінч.). Ви́хопив з мої́х рук папі́р, порва́в і, хова́ючи кла́птики, ки́нув на ме́не по́гляд по́вний гні́ву (Васильч.). Вели́ке ща́стя – ла́точка землі́ (Коцюб.). Кру́титься оди́н з о́дним на свої́й ски́бці (Коцюб.)];
4) (о твёрдой массе) гру́дка, гру́дочка, дріб (р. дро́бу), дрібо́к (-бка́), дрібо́чок (-чка). [Цур ду́рня та ма́сла гру́дка! (Номис). Гру́дочка со́ли (Сл. Гр.). Дріб со́ли, дріб! (Веснянка). Да́йте со́ли два дрібо́чки, посоли́ти огіро́чки (Пісня). Дово́лі ки́нуть ку́рева дрібо́чок (Л. Укр.)].
• -со́к, -со́чек сахара, мела, льда – гру́дка, гру́дочка цу́кру, кре́йди, льо́ду;
5) -со́к (материи: штука) – шту́ка, (полотна: скаток) суві́й (-во́ю). [Прийшо́в мужи́к до крамни́ці, сукно́ огляда́є, переки́нув штук із два́дцять, все не добира́є (Рудан.)].
Лицо́ –
1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)].
• Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар.
• Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́).
• Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́).
• Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́).
• Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)].
• Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)].
• Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид.
• Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)].
• Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)].
• -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́.
• В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)].
• -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)].
• -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)].
• -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́.
• -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)].
• -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)].
• Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)].
• Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч.
• Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)].
• Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми.
• Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту.
• По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)].
• Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)].
• Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй.
• Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)].
• На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)].
• Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)].
• Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць.
• Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го.
• Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі.
• Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)].
• Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися.
• С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та;
2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)];
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)].
• Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
• Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є.
• Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́).
• Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба.
• Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови.
• Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті.
• Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа).
• Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня.
• Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)].
• Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)].
• Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці.
• Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну.
• Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба.
• Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба.
• Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба.
• Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба.
• Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено.
• Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба.
• Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди).
• Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба.
• -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві.
• Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці).
• Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би.
• В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)].
• От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́.
• От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння.
• Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе.
• От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх.
• Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу.
• Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)].
• Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі.
• Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
4) грам. – осо́ба.
• Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня.
• -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́.
• Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7.
• Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́.
• По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)].
• По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської.
• Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́.
• -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)].
• -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)].
• Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що.
• Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти.
• Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють.
• Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2;
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)].
• Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)].
• Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів;
8) лице́; см. Поли́чное;
9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность).
• По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т.
• Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?).
• По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го.
• По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять.
• Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким.
На́грубо, нрч. –
1) ду́же гру́бо, прегру́бо, як-найгрубі́ше.
• Грубо -бо – гру́бо-прегру́бо;
2) (вчерне) гру́бо, на́чорно.
• Первая тёска камня -бо – пе́рше гру́бе обті́сування ка́меню.
II. Наки́дывать и Накида́ть, наки́нуть –
1) что на кого, на что – накида́ти, наки́нути, (о мног.) понакида́ти що на ко́го, на що, (об одежде ещё) скида́ти, ски́нути, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, нахо́плювати и нахопля́ти, нахопи́ти що на ко́го, на що, (на самого себя ещё) накида́тися, наки́нутися, обкида́тися, обки́нутися чим, (о мног.) поскида́ти, понапина́ти, понахо́плювати що на ко́го, на що, понакида́тися, пообкида́тися чим; срв. II. Набра́сывать 1. [Ски́нув нао́пашки оде́жину і ви́біг на ву́лицю (Кониськ.). Оде́жину яку́сь нахо́плять, що аж гля́нути ги́дко (Номис). «Наки́нься чим, а так не вихо́дь.» – «Ой, нема́-ж чим наки́нутися!» (Звин.)].
• -ть узду на кого – закида́ти, заки́нути, напина́ти, напну́ти (нап’я́сти́) гнузде́чку (обро́ть) на ко́го, кому́. [Заки́нув на чо́рта обро́ть (Рудан.)].
• -ть петлю на шею кому – накида́ти, наки́нути, закида́ти, заки́нути пе́тлю (за́шморг) на ши́ю кому́.
• -ть горшок, банки кому – скида́ти, ски́нути горща́, приклада́ти, прикла́сти баньки́ кому́;
2) (работу на кого) накида́ти, наки́нути пра́цю (робо́ту) кому́, зверта́ти, зверну́ти пра́цю (робо́ту) (з се́бе) на ко́го. [Я не хоті́в ціє́ї робо́ти, мені́ її́ наки́нули (Київ). Сам він нічо́го не роби́в, а все ді́ло зверну́в на старшину́ (Грінч.)];
3) накида́ти, наки́нути; см. Набавля́ть. [Ма́ло, наки́нь ще хоч тро́хи! (Київщ.)].
Наки́нутый –
1) наки́нутий и наки́нений, ски́нутий, на́пну́тий и на́п’я́тий, нахо́плений, понаки́даний, понапи́наний, понахо́плюваний; заки́нутий и заки́нений;
2) наки́нутий и наки́нений, зве́рнутий и зве́рнений;
3) наки́нутий.
-ться –
1) накида́тися, наки́нутися, понакида́тися; бу́ти наки́даним, наки́нутим и наки́неним, понаки́даним и т. п.;
2) (агрессивно) накида́тися, наки́нутися, напада́ти(ся), напа́сти(ся), (зап.) ве́ргатися, ве́рг(ну)тися, (только о людях) нашто́пуватися, нашто́патися, (словесно) напада́тися, напа́стися, наскі́пуватися и наскіпа́тися, наскі́патися на (до) ко́го, прискі́пуватися, прискі́патися до ко́го, насіда́ти, насі́сти на ко́го, нако́пуватися, накопа́тися на ко́го, (зверем) визвіря́тися, ви́звіритися на ко́го; срв. II. Набра́сываться 2. [Соба́ки наки́нулися на нас (Сл. Ум.). Поліція́ни, як зві́ри, ве́рглися на Бо́вдура (Франко). Нашто́павсь на Семе́на, та й дава́й його́ удво́х міси́ть (Новомоск.). «Чого́ стої́ш? Іди́!» – гру́бо напа́всь Шмідт на слугу́ (Крим.). Ми тут гуля́ли, до нас наскі́пались: де та й де мою́ дочку́ ді́ли? (Мирний). «Не ві́риш?» – прискі́павсь він до ме́не, поба́чивши, що я посміха́юсь (Черкас.). Найбі́льше-ж нако́пується на Хі́врю (Крим.). Чого́ ти ви́звірився на діте́й? (М. Левиц.)];
3) (на роботу, на еду и т. п.) допада́тися, допа́стися до чо́го; срв. II. Набра́сываться 2 (-ться на еду). [Допа́вся до книжо́к (Крим.). Допа́вся до борщу́ так, що й за ву́ха не одтя́гнеш (Богодух.)].
На́толсто, нрч. – ду́же то́всто, ду́же гру́бо.
• Толстым -то – то́всто-прето́всто, гру́бо-прегру́бо, товсті́сінько, грубі́сінько.
Нера́же, нрч. –
1) недо́бре, не до ладу́, негара́зд; гру́бо.
• -же обтесал – недо́бре (гру́бо) обтеса́в;
2) нега́рно, него́же, нехо́роше́, нече́пурно.
• -же вырядилась – нега́рно (нехо́роше́) убра́лася (прибра́лася).
Оболва́нивать, оболва́нить –
1) (грубо отделать и в переносном смысле) обті́сувати, обтеса́ти. [Обті́сую ка́мінь. Хоч так-сяк обтеса́ти хло́пців, щоб вони́ на екза́мені не стовпця́ми стоя́ли (Грінч.)];
2) (шутливо: обстричь очень низко) обмакого́нювати, обмакого́нити, обмакоти́рювати, обмакоти́рити. См. Острига́ть;
3) (делать, сделать болваном в перен. смысле) заду́рювати, задури́ти, затумани́ти. [Пожи́в серед ду́рнів, то вони́ й його́ затумани́ли];
4) см. Обма́нывать, Обмоше́нничать.
• Оболва́ненный – обте́саний.
Пленя́ть, плени́ть –
1) (брать в плен) полони́ти, заполони́ти, яси́рити, з’яси́рити, в нево́лю (в поло́н) забира́ти и займа́ти, забра́ти и заня́ти, в яси́р узя́ти кого́. [Є чу́тка, що цар хо́че весь світ полони́ти (Шевч.). Оця́ гру́бо матеріялісти́чна поро́да найбі́льш заполони́ла його́ фанта́зію (Крим.). Орда́ яси́рить, поло́нить];
2) (прельстить, привлечь) полони́ти, заполо́нювати, заполони́ти, на́дити, прина́дити, чарува́ти, зчарува́ти, причарува́ти, скоря́ти, скори́ти, прилюбля́ти, прилюби́ти кого́. [Ду́мка, я́к-би заполони́ти Четверти́нського (Стор.). Заполо́нює серця́ жіно́чі (Крим.). Хло́пця зчарува́ла. Лі́рика Шевче́нка скоря́є всіх своє́ю красо́ю (Єфр.). Гляди́, щоб вона́ тебе́ не прилюби́ла та не причарува́ла (Неч.-Лев.)].
• Пленё́нный – полоне́ний, з[при]чаро́ваний.
Прегру́бо – прегру́бо, пребрута́льно, ду́же (ве́льми) гру́бо, брута́льно.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Барабан –
1) (в разн. знач.) бараба́н, (редко, муз.) тараба́н, (для навивания проволоки, кабеля, ещё) наві́й;
2) (часть ворота, на которую навивают канат) бара́н:
• барабан парового котла – барабан парового котла;
• бильный барабан – ше́рет;
• заби́ть в барабан – забараба́нити, затараба́нити, (дробь) задріботі́ти;
• по барабану (безразлично) – (разг., жарг.) по барабану, по цимбалах, до лампочки, паралельно, фіолетово, плювати, (грубо, рус.) пофіґ;
• подающий барабан – (техн.) подавач.
[Ра́птом задріботі́в на сво́їм тараба́ні (І.Франко). Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли, Загриміли всюди сурми, Тарабани загули (О.Олесь). Як митцеві, мені якось по барабану, відтворює ця річ історичну правду, чи ні, якщо вона стильна (Лесь Подерв’янський). — Чесно кажучи, мені пофіґ, Дано, що тобі кепсько (А.Мухарський). Цей подумки проказаний тост мені так припав до вподоби, що я його виголосив ще кілька разів, аж поки мені не стало по цимбалах. (Ю. Винничук). Просторікують якісь там сопливі інтелігетики? Або протестують кабінетні шевченкознавці, чи самозвана еліта у драних штанях? Усе це нам по цимбалах, по барабану, тобто — до лампочки Ілліча. Ми за широкими плечима, тож і тухлі яйця нам не страшні (Віра Носенко). І осли грають роль в музиці: їхню шкіру натягують на барабан (Еміль Кроткий). Під палкою навіть в барабані пробуджується Муза (С.Є.Лєц). 1. Деколи першу скрипку в оркестрі грає барабан. 2. Настрій класний, весняний! Іду, усміхаюсь… У мене сьогодні неділя і мені по барабану, що в усіх середа!]. Обговорення статті
Грубый –
1) грубий; (жёсткий) цупкий, шорсткий, (грубого размера) дебелий; (о голосе, низкий) товстий;
2) грубіянський, брутальний, неввічливий, простацький, (жёсткий) шорсткий, терпкий:
• в грубых чертах – згруба, приблизно;
• грубая обработка (техн.) – начорна обробка;
• грубая ошибка – груба (тяжка, прикра) помилка (хиба, похибка);
• грубо говоря – спрощуючи, загалом, не деталізуючи, (диал.) згрубша; приблизно, приблизно кажучи;
• грубое невежество – темна темнота, грубе (простацьке) неуцтво, дурне невігластво;
• грубое обхождение – грубе (брутальне) поводження;
• грубый человек (по виду) – мурло, мурмило; (по обращению) грубіян.
[Грубе полотно. Цупка тканина. Шорстка тканина. Шорстке волосся. В шорстких, та незлих словах. Терпка в нього вдача (АС). Згрубша шаную рамки правопису, але не аж так глибоко, щоби укорочувати собі життя, силуючи себе, всупереч здоровому глузду, класти на папір такі комбінації значків, котрі би-м не вимовив за жодну винагороду, як-от: спеціаліст, діаспора, иньші подібні комбінації (Роман Мацюк). — Винен, товаришу генерал армії! — нарешті отямився вартовий, одразу підвищивши Дринова на три звання. Це були грубі лестощі, але й Дринов також був грубий (М.Каменюк, перекл. В.Войновича)]. Обговорення статті
Дебил – (лат.) дебі́л, (грубо, ещё) недоумкуватий, недо́ум, недоу́мок.
[Здоровий, повний сил дебіл]. Обговорення статті
Лицо –
1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (грам.) осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (поличное) лице́;
9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
• апеллирующее лицо – особа, що апелює;
• а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
• Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
• большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
• быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
• важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
• вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
• видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
• видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
• в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
• в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
• вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
• в поте лица (книжн.) – у поті чола;
• все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
• все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
• встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
• вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
• выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
• главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
• говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
• действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
• доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
• должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
• духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
• здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
• знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
• знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
• изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
• исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
• к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
• контактное лицо – контактна особа;
• красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
• лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
• лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
• лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
• лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
• лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
• лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
• лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
• лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
• лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
• лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
• лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
• на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
• на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
• невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
• не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
• ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
• обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
• она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
• открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
• от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
• от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
• от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
• от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
• официальное лицо – офіційна особа;
• первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
• перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
• перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
• перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
• перемениться в лице – змінитися на виду;
• подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
• подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
• показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
• по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
• по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
• по лицу́ земли – по світа́х;
• полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
• по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
• постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
• посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
• по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
• потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
• правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
• представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
• сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
• сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
• светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
• с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
• служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
• смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
• смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
• сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
• спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
• ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
• стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
• товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
• торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
• три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
• убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
• ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
• ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
• умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
• физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
• человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
• это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
• это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт]. Обговорення статті
Лишаться, лишиться – втрачати, втратити; губити, згубити, загубити; позбуватися, позбутися; позбавлятися, збуватися, збутися, збува́ти, збу́ти що, позбавлятися, позбавитися; (вульг.) ріша́тися, ріши́тися чого́, (терять) втрача́ти, тра́тити, втра́тити, стра́чувати, стра́тити; залишатися, залишитися без; спекатися, (редко) теря́ти, втеря́ть що:
• лишаться веры в справедливость – втратити віру у справедливість;
• лишаться друзей – втрачати друзів;
• лиша́ться, лиши́ться здоровья – позбува́тися, позбу́тися (збува́тися, збу́тися) здоро́в’я, тра́тити, стра́тити здоро́в’я;
• лиша́ться, лиши́ться имущества, состояния – позбува́тися, позбу́тися добра́ (майна́, має́тности), (за смертью) відумира́ти, відуме́рти чого́;
• лишаться, лишиться сил – збутися, позбутися, позбавитися сили, утрачати, утратити сили, знесилюватися, знесилитися, знесилити (висилюватися, висилитися, виснажуватися, виснажитися, знемагатися, знемогтися);
• лиша́ться, лиши́ться ума, рассудка – позбува́тися, позбутися (страчатися, стратитися, рішатися, рішитися) розуму (глузду), втрачати (страчати) розум; безглу́здіти, збезглу́зді́ти, (о мн.) побожеволіти, (с ума сходить) божево́лі́ти, збожево́лі́ти, (грубо) зсува́тися, зсу́нутися (з’їхати, спасти) з глу́зду, відбива́тися, відби́тися глу́зду, дурі́ти, здуріти; (только сов.) стерятися, стуманіти;
• лиша́ться, лиши́ться чувств, сознания – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, тратити (втрачати), втра́тити прито́мність, зомлівати (омлівати), зомліти (омліти), знеживи́тися, обмертвіти;
• лишаться самообладания – втратити самовладання;
• лиши́ться головы – збу́тися голови́;
• лиши́ться доверия, уважения, расположения, дружбы – позбу́тися дові́ри, поша́ни, прихи́льности, при́язни в ко́го, зневі́ритися кому́, втра́тити чию́ ві́ру, пошану, прихильність, приязнь; відпа́сти ла́ски в ко́го;
• лиши́ться зрения – втра́тити зір, втеря́ти о́чі, отемні́ти, стемні́ти (на о́чі);
• лиши́ться зубов – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти (обеззубіти);
• лиши́ться надежды – стра́тити наді́ю, збу́тися наді́ї;
• лиши́ться права – позбу́тися (збутися) пра́ва, відпа́сти пра́ва, (права голоса) втра́тити пра́во голосу;
• лиши́ться речи, голоса – втра́тити (стра́тити) мо́ву (го́лос);
• лиши́ться сил – знеси́литися, знемогтися, ви́силитися, позбу́тися (збутися) си́ли, стра́тити си́лу, знебу́ти си́лу;
• лиши́ться матки (об улье) – збу́тися ма́тки, зматчі́ти;
• лиши́ться славы, чести – збу́тися до́брої сла́ви, че́сти, втра́тити (втеря́ти) до́бру сла́ву, честь;
• лиши́ться сна – втра́тити сон, збу́тися сну;
• он внезапно реши́лся разума – йому́ ра́птом відібра́ло ро́зум; він ра́птом стеря́вся (збожево́лі́в);
• он лиши́лся зрения ещё в детстве – він стемні́в ще в дитинстві;
• он лиши́лся сна – він втра́тив сон, збу́вся сну, йому́
[Зсунувся з глузду, як пес з соломи (Пр.). — Цей Павло ума рішився: от сам на себе і зводить лихо — чуєте? (М.Вовчок). Ка́тря стої́ть, як стіна́ бі́ла, і ба́чу зомліва́є (М.Вовчок). — Ніхто не назове щасливими тих сиріт, що змалку позбулися рідної матері. (П.Мирний). Стої́ть, блага́є, збу́вшись всіх наді́й (Б.Грінченко). Німи́й, як люди́на, що несподі́вано втра́тила го́лос (М.Коцюбинський). До́мна ре́вне пла́кала, ма́ло не омліва́ла (М.Коцюбинський). Ти втра́тив слу́жбу і все через ме́не (М.Коцюбинський). Не видержав старий страшенної урази: руки й ноги однялись, і мову стратив!.. (І.Карпенко-Карий). Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися.. — От, на старість розуму рішився! (Б.Грінченко). Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (І.Франко). Вже сил збула́сь до бороття́ (В.Самійленко). Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (М.Вороний). І мовчать, та тільки чують, що вже Мирін зовсім опішів, послідню парку воликів виведено; а там і Улас рішився своєї шкапи, у Марка з сажа аж трьох кабанців, і вже й ситеньких, узято (Г.Квітка-Основ’яненко). Свою́ красо́ньку втеря́ла (Пісня). Були́ ми зро́ду не ду́же так має́тні, а тоді́ й ті невели́кі до́бра утеря́ли (Л.Українка). Андрома́ха млі́є (Л.Українка). Хитну́всь, звали́вся з тро́ну та й умлі́в (Крим.). Уда́рився так здо́рово, що аж знеживи́вся був. Я свою́ си́лу знебу́в. Був соба́ка в при́ймах, та й хвоста́ збу́всь (Звин.). Він па́льця збув на війні́ (АС). — Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Перший полковник пішов командувати армією, позбавившись чину (Ю.Яновський). Так, він не постеріг був людини, а що ж, крім неї, варте увага? Без неї все втрачає рацію, стає бездушною схемою, дзвоном у безповітровому просторі! (В.Підмогильний). Ви втрачаєте відчуття своєї істоти, ви перестаєте усвідомлювати себе — натомість відчуваєте зараз річку, ліс, повітря, усвідомлюєте все це сукупно (Є.Гуцало). Він же то знав про вдаване зачарування Дульсінеї, бувши сам і за чарівника, і за єдиного очевидця, і тим-то тепер остаточно переконався, що пан його навік обезглуздів і втратив тяму, отож сказав так: — При лихій годині і не в пору і в проклятий, злоповісний день спустилася ваша милость, паночку мій, у попідземне царство, і в непорад-ний час здибалися ви з паном Монтесіносом, який вас так обмарив, і охмарив. Сиділи б ви, ваша милость, тут, нагорі, не відібрало б вам розуму, від Бога вам дарованого, напоумляли б усіх і роздавали поради, а натомість верзете от нісенітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У севільському шпиталі для божевільних сидів один чоловік, якого родичі запроторили туди, бо стратив розум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бакаляр завітав до дука, передав йому все, згадав, на яких умовах герцівники билися, і додав, що Дон Кіхот яко правдивий ман-дрований рицар, вірний слову, вже вертається до себе в село, щоб перебути там рік відлюдьком, може, за цей час, як думав бакаляр, Дон Кіхот очуняє і оздоровіє, лише задля цього він, бакаляр, і затіяв усе це лицювання: це ж треба було, щоб рішився ума саме такий мудрагель, як Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Любовник –
1) коха́нець (-нця), коха́нок (-нка), (зап.) полюбовник (любовник), лю́бко́, лю́бчик, лю́бас, (ещё) ласкавець, (грубо) ба́хур;
2) (влюблённый) улю́блений, лю́бий, любко́, лю́бчик, милода́н, уко́ханий, коха́ний, коха́нець, закоханець, коха́нок, коха́ння (ср. р.), зако́хання (ср. р.), ла́до (ср. р.):
• он выступает в ролях первого любовника (театр.) – він на ро́лях пе́ршого коха́нця.
[А я собі́ лю́бчика привела́ (Пісня). Смутний вечір, смутний ранок: Десь поїхав мій коханок (Пісня). — А вчора., де була? — У любовників. Тут їх у мене ціла метка (П.Мирний). Десь за и́ншим лю́басом ходи́ла (І.Франко). На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І.Франко). Полюбо́вник Га́ннин Бі́рон став її́ проси́ти (С.Руданський). В не́ї вже й ба́хур є (В.Мова). То була її любов, то був її любчик Павлусь (І.Нечуй-Левицький). В голові її вічно шуміла сивуха; вена все ще моргала на хлопців, але вже забула лік своїм полюбовникам (М.Коцюбинський). — Мені не байдуже, щоб тут мене взивали подвійною вдовою— і по мужу, і по коханцю! (Л.Українка). А онде нещасний коханець край брами У розпачі голову стиснув руками: «Найгірша для мене ся люта година! Не любить мене чарівниця-дівчина. Подвійний мій розпач, подвійний мій жаль, Моя нерозважна печаль!..» (Л.Українка). Шлюбна жінка покинула Сенька перед кількома роками й утекла з своїм коханком до Америки (Л.Мартович). Ірен промандрувала з ним два роки по всяких усюдах, по селах і містах, де кидано її коханця, що тримав свою милу, не гребуючи способами, в теплі й великих на той час достатках (В.Підмогильний). Ми вже твої коханці, смерте: життя нам світить крізь туман. Але возрадуйся тепер ти, як місячний засіявсь лан (В.Стус). — Ой! — вигукнула перша дівчина.— Благаймо, товаришко, щоб він тут зостався, наші батьки й брати велико його вподобають… Я теж чула про його доблесть і його людяність, про яку ти оце казала; а ще кажуть, що він найвірніший і найстійкіший закоханець з усіх, що є на світі, а дама його то якась Дульсінея Тобоська, якій у всій Гишпанії належить пальма краси (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). Тієї ночі молодий флорентієць припав до забороненого джерела, приручив жагучий близнючок цієї юної кізки, навчив її вуста ігор і витівок любощів. На світанку нарешті завойована Хільзонда віддалася йому вповні, а на ранок, розчистивши нігтями місце на морозяному вікні, діамантовою обручкою вишкребла на нім об’єднані ініціали — свої та ласкавця, утверджуючи їхнє спільне щастя на тонкій і прозорій субстанції, такій нетривкій, але ж людські тіло й серце не набагато тривкіші (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Самотні, мов королеви. Їх зневажають — це зрозуміло само собою. Вони обидві приречені на немилість через власні тіла — тіла, пещені і обціловувані їхніми коханцями, кожна піддана анафемі, бо пізнала насолоду, від якої можна вмерти, так вони кажуть, умерти загадковою смертю з коханцями, але без кохання (Р.Осадчук, перекл. М.Дюрас). Він — чоловік середніх років, так і не звиклий до родини. Усе своє життя уникав тривалих стосунків. До війни він був не чоловіком, а коханцем. Тим, хто зникає, як усі коханці, залишивши по собі хаос, як усі злодії, залишивши по собі збіднілий дім (Є.Даскал, перекл. Майкла Ондатже). Усі жінки мріють про ласкавого і ніжного коханця. Але, на жаль, у ласкавих і ніжних чоловіків уже є коханці]. Обговорення статті
Любой –
1) (первый попавшийся) пе́рший-лі́пший, котри́й-будь, будь-котрий, бу́дь-яки́й, будь-хто, уся́кий, усяк, ко́жний, кожен, кожні́сінький;
2) (нравящийся) котри́й до вподо́би, уподібні́ший, милі́ший:
• берите любо́й – бері́ть уподібні́ший, (перен.) що на вас ди́виться;
• в любое время – у будь-який (в усякий) час, повсякчас, повсякчасно;
• в любом случае – в кожному (в кожнім, в усякому) разі;
• из двух дорог, выбирайте любу́ю – з двох шляхі́в вибира́йте, котри́й до вподо́би;
• люба́я вещь — гривна – геть уся́ка (ко́жна) річ по гривні;
• любой вам укажет – бу́дь-хто вам пока́же;
• любой скажет – перший-ліпший (перший-кращий) скаже, будь-хто скаже;
• любой ценой – за всяку ціну;
• любые неприятности, преграды – будь-які (всякі) неприємності, перешкоди;
• мне и любо́й нелюб – мені́ всі не до вподо́би;
• надо платить долг или идти в тюрьму — выбирайте любо́е – спла́чуйте борг чи йдіть до в’язни́ці — вибира́йте що милі́ше;
• на любой вкус – на кожен смак;
• форма оплаты любая – форма оплати будь-яка.
[Кавуні́в бага́то, вибира́йте котри́й до вподо́би (АС). Пе́рший-лі́пший школя́р дасть на це ві́дповідь (А.Кримський). — Нехай і так,— грубо кажу я. — Та в кожнім разі ти не винен, що в неї народилася дитина (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). — В кожному разі ти, Адсо, нотуй усе, нехай принаймні якийсь слід залишиться від того, що нині тут діється (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Будь-яка людина має право на дурість — проти цього не можна заперечувати, але цим правом треба користуватися з деякою поміркованістю (Людвіґ Берке)]. Обговорення статті
Масса –
1) (вещество, тело, материя, толща) ма́са;
2) (множество кого, чего) бе́зліч, си́ла, си́ла-силе́нна, незчисле́нна си́ла, си́ла си́лою, ма́са, по́вно, (куча) ку́па, гу́ра, (туча, потоп, лавина, бездна) хма́ра, як мгли́, пото́п (потопа), зава́ла, ва́лява, прі́рва, море, (тьма) тьма, (гибель, пропасть) ги́бель, (фамил.) шмат (-ту), (грубо) до чо́рта, до бі́са, до стобі́са, до сму́тку, до ви́греба чого́;
3) (народная) тиск, сила, тлум, ма́са;
4) (юрид.) ма́са, все добро́ (майно́):
• бумажная, древесная, сырая масса – паперо́ва, деревна́, сирова́ ма́са;
• воздушная маса – повітряна маса;
• двигаться сплошной массой – іти́, су́нути, пливти́ (пли́сти́) суці́льною ла́вою, хма́рою, о́блавом, ва́лом, су́нути (ці́лим) зага́лом;
• критическая маса – критична маса;
• масса вращательнодвижущаяся – маса обертоворухома;
• масса движущаяся – маса рухома;
• масса материальной точки – маса матеріяльної точки;
• масса неуравновешенная – маса незрівноважена;
• масса переменная – маса змінна;
• маса приведенная – маса зведена;
• маса присоединенная – маса приєднана;
• маса распределенная – маса розподілена;
• маса сосредоточенная – маса зосереджена (скупчена);
• маса уравновешивающая – маса зрівноважувальна;
• мышечная маса – м’язова маса;
• народные массы – наро́дні ма́си;
• собралась масса народу – зібра́лося (зійшлося, зібралася, зійшлася) бе́зліч (си́ла, си́ла-силе́нна, тьма) лю́ду (люде́й);
• сырковая маса – сиркова маса.

[О́бсяг атмосфе́ри величе́зний, а ма́са мізе́рна (М.Грінченкова). Люде́й ішло́ хма́ра хма́рою (АС). Як почало́ розтава́ти, то вода́ йшла рівчака́ми, а тепе́р, як ду́же розта́ло, — іде́ о́блавом (М.Вовчок). Наро́д-творе́ць не мо́же вже бу́ти сиро́ю етнографі́чною ма́сою (С.Єфремов). Чого́ не вда́тен збагну́ти зага́л, юрба́ (М.Леонтович). Бе́зліч пра́ці (Б.Грінченко). Си́ла-силе́нна слів, а ді́ла нема́ (АС). Груш незчисле́нна си́ла (А.Кримський). Їх там си́ла си́лою була́ (Квітка). Пое́зії, пе́вно, в тім ма́са (І.Франко). При́кростей уся́ких ку́па (Б.Грінченко). Люде́й на по́лі як мгли (Г.Барвінок). Чу́ти було́ яке́сь шепта́ння — з-посере́д пото́пи ли́стя (І.Франко). В столи́ці зби́лася ва́лява лю́ду (М.Леонтович). Гро́шей у ньо́го прі́рва (АС). Наро́ду там ги́бель (АС). Люди, які пережили критичну масу принижень (і стерпіли), не можуть бути повноцінними громадянами (Л.Костенко). — У славолюбства тисяча синів, всі рвуться уперед, і, як схибнешся, Когось пропустиш, всі на тебе ринуть Могутнім валом, і заллють, затруть, Зоставивши позаду (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). А найкраще ось що зроби: стинай віття тернове (тут скрізь того терну до гибелі росте) та й кидай по дорозі на призна́ку… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можна спробувати поставитися до неї по-християнському і полюбити. Але хоч як ти до неї ставився б, вона, ця маса, перетворена волею випадку на електорат, має голос і нічого спільного не має з демократією. Що з нею робити? Обманювати? Відмивати? Перевиховувати? Чекати, поки вимре? Але останнє — іллюзія: старі тягнуть за собою онуків, правнуків, які теж стають навкарячки (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Маса удаваних книжок, але дуже мало літературних творів; тлум інформації та добрих намірів, однак обмаль реальної думки та пам’яті — такий, власне, порядок денний (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). Той тлум вирував і клубочився, люди бігали туди й сюди (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). — І тепер нам потрібні, — сказав він, — не мечі, а батоги. Масами правили з днів сотворіння і треба ними правити до кінця цих днів. Суще лицемірство й фарс говорити, ніби вони самі здатні собою керувати (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Усі сновигають, горланять до хрипоти, вихваляючи свій товар. Конкуренція, сварки, обдурювання один одного на копійки. Найневгамовніші ми, зовсім малі, бо нам подобається брати участь, відчувати належність, бути частиною всього цього великого тлуму (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). На пароплаві панував тлум, адже ним подорожували механіки та інші відвідувачі національного свята, всі поголовно п’яні ще до обіду (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Найжахливіша маса, яку можна уявити, складалася б суцільно із знайомих (Е.Канеті). У народних мас ця сама маса завелика для сходження вгору. Зате для лавиноподібного сходу вниз — якраз (В.Шендеровіч)]. Обговорення статті
Правосудие – правосу́ддя, (реже) правосу́дність, право́суд:
• избирательное правосудие – вибіркове правосуддя;
• отправлять правосудие – чини́ти правосуддя (суд правий);
• требовать правосудия – вимага́ти (домага́тися) право́суду, правосу́ддя.
[— Бавитесь, сеньйор?! Добре. Ми вас роздавимо! Розумієш? Роздавимо! Це була тільки забавка, коли б ти знав, що тебе чекає впереді, у тебе б волосся вилізло геть ще цієї ночі. Ми тебе роздавимо, і ніхто тим не поцікавиться, загинеш, як пес. — Це… пролетарська законність… І правосуддя?.. — А що б же ти думав? — вставив котрийсь, — ич ти! (І.Багряний). — Як попаде під твій присуд винуватець, дивись на нього як на нещасну людину, підвладну всім слаботам зіпсутої натури нашої і намагайся, не кривдячи противної сторони, бути до нього спочутливим і милостивим, бо хоть усі Божі прикмети й рівні між собою, та в наших очах милосердіє Його сіяє понад правосудність (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У в’язницях я на своїй шкурі відчув, як грубо порушуються там людські права, а судові рішення щодня підтверджували ту істину, що в будь-якій країні за будь-якої системи правосуддя від того, скільки грошей може заплатити обвинувачуваний (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Зійдім з дороги правосуддя. Воно сліпе! (С.Є.Лєц). Підсудний у залі суду: — У нас в країні правосуддя чи що? За що я гроші плачу?!]. Обговорення статті
Русопёт, русопят, русопята, прост., презр. – (русский с грубо выраженными шовинистическими взглядами, квасной патриот) русотя́п, русопе́т, завзя́тий каца́п.
[Спеціяльно для русотяпів. Кілька популярних лекцій з українознавства спеціяльно для тих людей, що досі ще цією справою не цікавилися, не цікавляться і не цікавитимуться… Що таке Україна? Україною зветься «искони русская земля. — Малая Русь, где все обильем дышет»… Розляглася вона на просторах Харківської, Полтавської, Чернігівської губерень, Новоросії і Юго-Западного краю. Це Велика Україна. Крім того, до України ще належать: Червона Русь, потім Прикарпатська Русь, Угорська Русь і взагалі всіляка така Під’яремна Русь. От, значить, Мала Русь плюс Червона Русь плюс Угорська Русь плюс Прикарпатська Русь плюс Під’яремна Русь рівняється Україні. Є ще на світі Біла Русь, Фінляндська Русь, Литовська Русь, Кавказька Русь, Туркестанська Русь, Сибірська Русь, але ці до України не належать. Столиця України — Київ. Виконує обов’язки «Матері городов руських». Батька городов руських не знайдено, але він, безперечно, десь є.Утік своєчасно, наплодивши силу всіляких городенят. Дядько руських городів — Чернігів, вітчизна св. Федоська Углицького, що його дуб і досі допомагав від зубного болю. Вживають того дуба так: одкусюють од дуба обапола хворим зубом і їдять того обапола до цурки. Кумувала в Києві Біла Церква, а бабувала Полтава. Житомир на христини книші пік, а Вінниця самогон гнала. Головна річка на Україні — Дніпро, що зветься ще «Руской славы колыбель ». Населення на Вкраіні — малоросійські хохли. Звуть їх солопіями. Вони всі в широких штанях. Балакають мужицькою мовою і співають малоросійських пісень з гопаком. Мужицька мова тепер державна, і всі її повинні знати. Вона дуже подібна до російської. По-російському — трест і по-українському — трест. Синдикат — і по-російському і по-українському — синдикат. Тантьєма — так само і по-російському і по-українському. Так що ризниці майже нема ніякої, і вивчитися тої мови для тих, кому я оце присвячую своє українознавство, — не тяжко. От тільки слово процент по-українському не процент, а відсоток. Але зміст його однаковісінький. А там біржа, золото, червінці, банкноти, стерлінги, долари, це однаково і по-російському і по-українському. Отже, не бійтесь українізації (О.Вишня)]. Обговорення статті
Сцыкуха, ссыкуха – (малолетка, ругат.) сцикуха, сцикавка, сцикалка.
[Повз мене проходить гурт сцикух (о такій порі вони сповзаються, наче таргани, в міський будинок культури на скачки), шумлять і невдовзі покидають мою тишу (А.Дністровий). — А що толку з цих сцикавок? Через рік-два цицки їхні обвиснуть, шкіру роз’їсть целюліт, а п’яти порепаються, як висохла глина (О.Ульяненко). — Не звертай на них уваги, Меґі,— грубо сказав він і незграбно пов’язав на голову сестрі хустку, а потім погладив її по напружено закляклих плечах. — Сцикалки гидотні! от якби в тебе на голові залишилося трохи вошей, я взяв би та й непомітно посипав ними їхні голови! Вони б там швидко розмножилися! (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу)]. Обговорення статті
Хахаль, груб. – залиця́льник, зальо́тник, джиґу́н, ловела́с, (грубо) ба́хур, (ещё) полюбо́вник, лю́бас, лю́бчик. Обговорення статті
Хиляк, разг. – хиря́к, хирля́к, ми́ршавець, (слабак) слаба́к, (грубо, дохлятина) зди́хля, здохля́к, здохля́тина, дохля́тина, здохля́ка.
[— Потрібно було таке здихля брати на роботу, ліпше б Ярина прийшла, — завважив Максим (Леся Українка). Миколу Гнидку, що злодієм колись був і що покаявся — хирляк, справжня гнида, але жінку має, як слон, і дітей копиця (У.Самчук). Із завжди здорового, життєрадісного чоловіка перетворився в хирляка, що ледве доліз до хатини (В.Гжицький). Здалеку Рубін здавався йому слабаком (І.Сенченко). Єдиний син од Анни Ілля теж ріс, як і мати, слабосилий і нікчемний. Серед рум’яних боярчат виглядів якимсь здохляком (П. Загребельний). Геймітч почав ходити навколо нас, роздивляючись, наче коней на ярмарку, перевіряючи час від часу наші м’язи й вивчаючи обличчя. — Що ж, принаймні ви не цілком безнадійні. Не хиряки. А як над вами стилісти попрацюють, то взагалі красунчиками станете (Уляна Григораш, перекл. С.Колінз)]. Обговорення статті
Напомаженный – напомаджений:
• напомаженный рот – напомаджений рот, (ирон.) наквацьований рот (писок).
[Тільки-но уявіть, як уявляти годні-сте й уявлялку воші гнидами не пообкладали: щойно понаходило, приперлося до моєї хати сила силенна усілякого народу, підігрітого позитивними емоціями і зміцненого належним до того пійлом: незнайомі дорослі різнокаліберні дядьки — пузаті, прокурені, протокольно при краватках і переконано не роззуваючись; купа аморфних цьотечок і засушених старушенцій, ніби вони готуються стати експонатами чудернацького гербарію; з-посеред цієї клумби відцвілих квіточок знайшлася лишень одна в міру приємна молодичка, але й та густо присипана солодкавою пудрою і з грубо та недбало напомадженими губами; її ритуальний, запланований недолугим сценарієм поцілунок мерзотною кляксою прилип до моєї не вельми охайної щоки (Сорок Восьмий). Це був худий суб’єкт, напомаджений від вусів до чуприни, від якого струменіла войовнича недбалість, притаманна людям, які перетворюють свою професійну діяльність на засіб псувати життя іншим людям (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОБХОДИ́ТЬСЯ фраз. дава́ти собі́ ра́ду [обходиться без дава́ти собі́ ра́ду без];
обходя́щийся (у певну суму) сто́ящий, образ. ціно́ю в;
обходя́щийся гру́бо /обходя́щийся приве́тливо/ с кем брута́льний /приві́тний/ до кого;
ОБОЙТИ́СЬ (минутися) перемеже́нитись;
не обойдётся без кого (вода́) не освя́титься без кого;
обошло́сь благополу́чно не дійшло́ до неща́стя;
благополу́чно не обошло́сь дійшло́ до неща́стя;
я обойду́сь без чьей по́мощи я дам собі́ сам ра́ду;
обоше́дшийся = стоивший образ. ціно́ю в;
обоше́дшийся в копе́ечку ку́плений /зро́блений тощо/ за гру́бі гро́ші.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Грубо – гру́бо, брута́льно.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Дорого
• Дорого, да любо; дёшево, да грубо – дорого, та мило; дешево, та гнило. Пр. Дешеве м’ясо — поганий борщ. Пр. Дешева рибка — погана юшка. Пр. Дешеву юшку надвір виливають, а дорогу поїдають. Пр.
• Дорого мне это стоило (перен.) – дорого мені це стало (коштувало).
• Дорого яичко к Светлому Дню – дорого яєчко (дорога крашанка) к Великодню (на Великдень). Пр. Хто зразу (вчасно) дав, той двічі дав. Пр.
• Любо-дорого посмотреть на кого, на что – дуже (вельми) любо (мило) подивитися на кого, на що; сама втіха (радість) дивитися на кого, на що.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Брута́льний – грубый;
брута́льно – грубо.
Заглеме́дзок, -дзка – топорный, грубо сделанный предмет.
То́всто, нар. –
1) толсто;
2) грубо, грубым голосом.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Борода́, -ди, ж.
1) Борода. Ой не піду за старого — бородою коле. Чуб. V. 490. Заде́р бороду. Грубо: умеръ. Фр. Пр. 109.
2) Подбородокъ, нижняя челюсть.
3) Ля́дська борода́. Трава, которую не можетъ захватить коса.
4) Спа́сова борода́. Кусть ржи, оставляемый на нивѣ въ концѣ жатвы.
5) Борода́ лісова́. Раст. Usnea barbata. ЗЮЗО. І. 140.
6) — чо́ртова. Vincetoxicum officinale L. Moench. ЗЮЗО. I. 141. Ум. Борідка, борі́донька, борі́дочка. Мил. 106.
Брати́ща, -тищ, м. мн. Соб. Грубо-ласкательно: братья, братцы. Що ж, братища, — кажуть инші, — рушаймо панським добром ділитись. К. Чр. 352.
Генти́на, -ни, ж. Кусокъ дерева, грубо отдѣланный для приготовленія изъ него ложки, клепки для деревянной посуды. Шух. І. 247. 249.
Гру́бо, нар. Толсто. Перо грубо пише. Каменец. у.
Діву́ля, -лі, ж. Грубо-ласк. Дѣвушка. Не для тебе я зросла красная дівуля. Гол. І. 209.
Дока́зувати, -вую, -єш, сов. в. доказа́ти, -жу́, -жеш, гл.
1) Договаривать, договорить. «Оттут з муштри виглядала, оттут розмовляла, а там.... а там.... сину, сину!..» та й не доказала. Шевч. 69.
2) Показывать, показать, дѣлать, сдѣлать, продѣлывать, продѣлать. Котл. НП. 388. К. ЦН. 219. О. 1861. XI. 104. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). Дай нам, мати, доказати, що ми — рідні діти тих великих, що за правду гинули на світі! К. Досв. 33. Чого прозьба не докаже, те докажуть буки. Ном. Бачить Бог, що москаль такі штуки доказує над смертю, — велів йому іти, куди хоче. Чуб. І. 319.
3) — кому. Укорять, укорить кого; попрекать, попрекнуть; грубо говорить, грубо сказать. Коли б мені на чужині хоч одна людина, — ніхто б мені не доказав, що я сиротина. Мет. 58. Було старий і стане доказувати жінці: на яку ми його (сина) радість вигодували? Який з його хазяїн буде? Стор. І. 60. Вона мені щодня добре докаже. Того ж бо я й тужу: твоїй матері не вгожу... Постелю постіль — не ляже, — моєму серденьку докаже. Мет. 264.
4) Обвинять, обвинить, уличать, уличить. «Що ж роблять у Білій Церкві наші гетьмани Потоцький та Калиновський?» — Одібрав і од їх листи: один на другого доказує, — видко, що нема між ними доброї згоди. Стор. МПр. 89.
5) Быть въ состояніи, умѣть, съумѣть сказать, разсказать, пояснить. От про камінь тіки я не докажу, чи взяв його хто, чи він там. Драг. 11. Чи на сій худобі жив, чи, може, й на другій, — сього тобі не докажу. О. 1861. X. 26.
Заглеме́дзок, -дзка, м. Грубо сдѣланный предметъ. Воно таке, ніщо: заглемедзок. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Навверле́, нар.
1) Наоборотъ.
2) Напрямикъ, не держась дороги (пойти); грубо напрямикъ (сказать). Сказати навверле.
Попе́ртися, -пру́ся, -пре́шся, гл. Отправиться куда, пойти, полѣзть (грубо). Так і поперся п’яний у хату до чужих людей. Харьк.
Ремиґа́ти, -ґа́ю, -єш, гл. Жевать жвачку (о волахъ). Вози риплять, ярма брязчать, воли ремиґають. Мет. 453.
2) О людяхъ грубо: ѣсть, жрать. А ну, годі вже вам ремиґати! Волч. у. См. Розремиґа́тися.
Тестю́ра, -ри, м. Грубо-ласкат.: тесть. Константиногр. у.
То́всто, нар.
1) Толсто.
2) Грубо, грубымъ голосомъ. Ведмідь на ретязі товсто реве.
Ха́нька, -ки, ж.
1) Родъ небольшой тыквы.
2) Ханьки́ м’я́ти. Ничего не дѣлать. Йому б тільки на лавці ханьки м’яти. Константиногр. у. Ханьки мнеш, бо діла нема. Ном. № 10954.
3) Роспусти́ти ханьки́. Разговориться, розболтаться (грубо). Як распустить свої ханьки, так і за день не переслухаєш. Ком. Пр. № 39.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Гру́бо, нар. *2) Грубо. Що не скаже, то все грубо, та лається по-московськи. Крим.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бу́хнуть, ся = 1. бу́хнути, ся, ге́пнути, ся і д. Бря́кнуть 2. 2. ля́пнути, ви́палити (сказати що грубо, не розважно). 3. бубня́віти (С. Ш.), буча́віти, бу́хнути, набуха́ти. С. Л.
Имѣ́ть, ся = ма́ти, ся, мі́ти. — Людий питай, а свій розум май. н. пр. — Хто сіє по Покрові, то й не має що дати корові. н. пр. — Як маю я журити ся, докучати людям, піду лиш я сьвіт за очі, що буде, те й буде. К. Ш. — Имѣть значе́ній = ма́ти си́лу, вагу́. — Имѣ́ть се́рдце на кого́ = гнївати ся, се́рдити ся, ре́мствувати. — Имѣ́ть на замѣча́ніи = ма́ти на ува́зї, на о́цї, на пеньку́. — Имѣ́ть основа́ніе = ма́ти ра́цию. К. Ч. Р. — Имѣ́ть цѣ́лью = ма́ти на метї. — Имѣ́ющій = ма́ючий. — Имѣе́тся = є, єсть, ма́єть ся. — Не имѣ́ется = нема́, не ма́є, (в жарт або грубо) — кат’має, чорт’має. — Тим до тебе не прийшов, що чорт’має підошов. н. пр. — Ой нема, нема нї вітру, нї хвилї із нашої України. К. Ш.
Нѣтъ = 1. нема́, не ма́є, біг-ма́, грубо — чортма́, є, катма́. — Нема ж мого миленького, нема його тута; посходила по садочках шавлїя та рута. Ой немає і не буде — розранли злиї люди. н. п. — Ой нема, нема нї вітру, нї хвилї із нашої України. К. Ш. — Всього надбали. Та дїточок у їх Біг-ма. К. Ш. — В нашому полку чортма толку. н. пр. — Тим до тебе не прийшов, що чортмає підошов. н. п. — Багато ума, а в кишенї катма. н. пр. — Кинувсь до кресала, аж катма. н. к. — Нѣтъ вре́мени = нїколи, нема́ ча́су. (Д. Не́когда). — Нѣтъ ну́жды = д. під сл. Нужда́ 1. — На нѣ́тъ соше́лъ = звів ся, переві́в ся нї на́ що. 2. нї, ба-нї! — Ти був у його? — Нї, не був.
Пла́кать = пла́кати, сильно — рида́ти, хлипаючи — хли́пати, голосячи — голоси́ти, з ревом — реві́ти, грубо — ру́(ю́)мати, ру́(ю́)мсати, тихенько — пхи́кати, сли́нити, ки́снути. — Вона плаче і ридає, свою долю проклинає. н. п. — Голосить на всю улицю. — Не румсай, доню! Пожаль ся сліз. Кн. — Не румсай — сльози не вода. — Питають у мене: чого я румсала? Чого очі зарумсані? Кп. — Не слинь, Паньку, і не журись. Гул. Ар. — А воно стоїть у куточку і пхикає. н. о.
Полноли́цый = повнови́дий (С. Л.), щока́тий, миза́тий, грубо — пика́тий. — Дїти повибігали з сїней кучеряві такі повновиді. Ос.
Семья́ = сїмъя́, сїме́йство; посї(е)ме́йство, лайливо або грубо — ко́дло, в жарт про сїмъю з малими дїтьми — ви́водок.
Ста́туя = стату́я, метал. — вилива́нець, у фігурах (придорожнїх хрестах) — сьвяте́ць, грубо висїчена з каменю, що ставилась часом на степових могилах — ба́ба.

Запропонуйте свій переклад