Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 31 статтю
Запропонувати свій переклад для «гряда»
Шукати «гряда» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гряда́ –
1) (горная) па́смо гі́рське, стяга́, кряж. [Світа́ло, як га́стингських скель крейдяни́х стяга́ полягла́ перед ї́ми (Грікч.)];
2) (поперечная гряда́ камней в реке) порі́г (р. -ро́гу).
• Гря́да в речном пороге – ла́ва, забо́ра;
3) см. Гря́дка.
Ды́нник –
1) (гряда с дынями) ди́нник, ди́нище;
2) (любитель дынь) охочий до динь, диньолю́б; (разводчик дынь) ди́нник.
Забо́р –
1) (вообще ограда) горо́жа, огоро́жа (-жі), (торжеств.) огра́да; см. Огра́да, Пле́тень. [Огоро́жа круго́м нова́, висо́ка, хазя́йська (Н.-Лев.). Золоти́й сад і золото́ю огра́дою огоро́джений (Рудч.)]; (досчатый) б[п]арка́н (-на), діло́вання; (из вертикально поставленных кольев) частокі́л (-ко́лу), (из горизонтальных жердей) ворі́ння, вір’я́; (решётчатый) штахе́та (и мн. штахе́ти), штахе́тник; (из камня, кирпича) мур (-ру).
• Часть -ра между двумя столбами – пла[е]ни́ця.
• Обнести -ром – поста́вити огоро́жу, об[п]арка́нити що, заділува́ти, обмурува́ти що. Каменный -бо́р (в реке), см. Гряда́ 2;
2) (товаров, денег) забі́р, набі́р (-бо́ру). [Мого́ забо́ру (набо́ру) в крамни́ці вже карбо́ванців на п’я́теро (Звин.)].
Ка́мень –
1) ка́мінь (р. ка́меню и -меня), ум. каміне́ць (-нця́), камі́нчик (-ка), ув. каменю́ка (м. р.), камени́ще (м. р.). [Сиди́ть сестра́ на ка́мені, ру́ченьки лама́є (Рудан.). Бода́й пани́ при доро́зі камі́нчики би́ли (Пісня)].
• Ка́мень и Ка́мни (соб.) – камі́ння (-ння), ув. каміню́ччя, каміня́ччя (-ччя). [У́хо ле́две зачува́є пле́скіт хви́лі об камі́ння (Ворон.). Вгорі́ теж каміню́ччя стирча́ло і обдира́ло спи́ну (Загірня)].
• Адский, прижигательный -мень – ля́піс (-су), пеке́льний ка́мінь.
• Аспидный -мень – писа́рський лупа́к.
• Бутовый -мень – груз (-зу), бу́тор (-ру), бутори́ння (-ння).
• Винный -мень – ви́нник (-ка).
• Воздушный -мень – аеролі́т, метеоролі́т (-ту).
• Гороховый -мень – горохови́к.
• Горшечный -мень – горшківе́ць (-вця́).
• Гремучий, орлиный -мень, мин., см. Орле́ц 1 и 2.
• Дикий -мень – дика́р (-ря́), ка́мінь-дика́р. [Як заклада́ють стіжка́ пе́рший раз, то на са́мий спід кладу́ть ка́меня-дикаря́ (Звиног.)].
• Драгоценный, самоцветный -мень – самоцві́т (-ту); соб. самоцві́тне камі́ння. [Срі́бло, зло́то, самоцві́ти (Крим.). На до́вгих листо́чках гра́є і ся́є, мов самоцві́тне камі́ння, чи́ста роса́ (Мирн.)].
• Едкий -мень – їдке́ ка́лі, їдки́й пота́с.
• Жерновой, мельничный -мень – жорнови́й (млино́ви́й) ка́мінь; ка́мінь, жо́рно; срвн. Жё́рнов. [Млин на два ка́мені (Желех.)].
• Замочный -мень, архит. – замко́ви́й ка́мінь.
• Краеугольный -мень – нарі́жний ка́мінь.
• Мелкий -мень, соб. – дрібне́ камі́ння, (речной) рінь (-ни), рі́ння, (песчаный) жорства́, (щебень) груз (-зу); см. Ка́мешек и Ще́бень.
• Надгробный -мень – надгро́бок (-бка), надгро́бний ка́мінь. [Га́рний надгро́бок, з золоти́м хресто́м (Звиног.)].
• Оловянный -мень – циня́к, цино́вий ка́мінь.
• Плитный -мень – плитняко́вий ка́мінь, плитня́к.
• Подводный -мень – підво́дний ка́мінь, риф (-фу), кли́пень (-пня), соб. підво́дне камі́ння, (гряда подводных камней) ла́ва, ла́виця; срвн. Риф и Поро́г 2.
• -мень преткновения – ка́мінь спотика́ння, прити́ка, прити́чина, перешко́да; см. Преткнове́ние.
• Пробирный, пробный -мень – спро́бний ка́мінь.
• Пробный -мень, перен. – спро́бний ка́мінь, (с)про́бний брусо́к (-ска́) до чо́го (Куліш).
• Растирочный -мень – розтира́льний ка́мінь, ка́мінь для розтира́ння (розтира́ти).
• Самоцветный -мень – самоцві́т (-ту).
• Сводный -мень, архит. – дужни́й (склепі́нний, переми́чний) ка́мінь.
• Синий -мень –
а) (берлинская лазурь) берлі́нська блаки́ть (-ти);
б) (медный купорос) си́ній ка́мінь, синя́к, мідяни́й вітріо́ль (-лю).
• Смоляной -мень – смоляни́й ка́мінь, смо́лич, обсидія́н.
• Сточный -мень – камі́нний ришта́к.
• Строительный -мень – будіве́льний ка́мінь.
• Точильный -мень – брус (-са), брусо́к (-ска́).
• Угловой -мень – нарі́жний ка́мінь (-меня).
• Философский -мень – філосо́фський ка́мінь.
• Цедильный -мень – ціди́льний (фільтрува́льний) ка́мінь.
• Вымостить улицу -мнем – ви́брукувати (вульг. ви́буркувати) ву́лицю.
• Побивать -мнями – побива́ти (сов. поби́ти) камі́нням, каменува́ти (сов. скаменува́ти, покаменува́ти) кого́. [Наро́д покамену́є нас (Св. П.)].
• Превращать превратить в -мень – оберта́ти, оберну́ти в ка́мінь, кам’яни́ти, скам’яни́ти, камени́ти, скамени́ти кого́, що. [Моро́з ті́ло камени́ть (Рудан.). І очи́ма-гадю́ками до́ню скамени́ла (Куліш)].
• Превращаться, превратиться в -мень – оберта́тися, оберну́тися в ка́мінь, кам’я[ме]ні́ти, скам’я[ме]ні́ти, закам’я[ме]ні́ти, (о многих) покам’я[ме]ні́ти, ка́менем ста́ти (сі́сти), (худож.) камі́нням скамені́ти. [І камі́нням скамені́ла ці́ла Украї́на (Рудан.)].
• Строить, построить из -мня что – мурува́ти, ви́мурувати и змурува́ти, (о многом) пови[поз]муро́вувати що.
• -мни возопиют – камі́ння заголо́сить.
• Держать -мень за пазухой – хова́ти (держа́ти) ка́мінь у па́зусі (за па́зухою). [З москале́м зна́йся, а каменю́ку за па́зухою держи́ (Приказка)].
• Как -мень в воду, пропал, как -мень на дно упал – як ка́мінь у во́ду, як водо́ю вми́ло, як вода́ вми́ла кого́, що; як у во́ду впав; пропа́в, як з мо́сту упа́в.
• Как -мень ко дну – як ка́мінь на дно (на спід).
• Капля по капле и -мень долбит – кра́пля по кра́плі і ка́мінь (ске́лю) продо́вбує, вода́ і ка́мінь довбе́ (до́вба).
• Деньга и -мень долбит – гро́ші і ка́мінь кую́ть.
• Нашла коса на -мень – тра́пила (наско́чила) коса́ на ка́мінь.
• -мня на -мне не оставить – ка́меня на ка́мені не поки́нути, зни́щити до-ще́нту (до дна) що.
• Падать -мнем – опу́кою (гру́дкою) па́дати.
• Под сим -мнем лежит тело такого-то – тут похо́ваний таки́й-то, тут похо́вано тако́го-то.
• Сердце не -мень – се́рце не ка́мінь.
• Словно -мень на сердце налёг – на́че ка́мінь на се́рце впав.
• Словно -мень спал с сердца – на́че ка́мінь від се́рця відпа́в.
• Это мне как -мень на шее – це мені́ як ка́мінь на ши́ю;
2) мед. – ка́мінь, ум. каміне́ць (-нця́).
• Мочевой -мень – се́чний (сечови́й, мочови́й) ка́мінь.
Коса́ –
1) (женская) коса́, (вин. п. ко́су, мн. ко́си, кіс, ко́сами и кі́с(ь)ми), ум. кі́ска, кі́сонька, кі́сочка, коси́ця. [Ді́вка ко́су че́ше (Пісня). Дівки́ гуля́ють, кі́сками ма́ють (Грінч. III). Що-субо́ти ізмива́ла і кі́соньку запліта́ла (Пісня)].
• У девушки нрав -со́ю закрыт – у ді́вки коса́ до по́яса, а ду́мкою й коло мізи́нця не обведе́ш.
• Мелко заплетённая -са́ – коса́ в дрібу́шки (дрібни́ці).
• -са́ венком – джереґе́ля, мн. джереґе́лі, джеґере́лі (-лів).
• -сы положенные над ушами – кітки́ (-то́к).
• С большой -со́й – коса́тий.
• С чёрной, светлой, толстой -со́й – чорноко́сий, ясноко́сий, товстоко́сий.
• Без -сы – безко́сий.
• -са́ китайца неприкосновенна – коса́ в кита́йця недоторка́нна;
2) (конец, уголок) ріг (р. ро́гу), ріжо́к (-жка́), хвіст (-оста́), кіне́ць (-нця́). [Взяла́ ху́стку, зав’яза́ла в три ріжки́ по камі́нчику (Чуб.)].
• Шапка с -сами – ріжка́та ша́пка.
• -са́ кометы – хвіст, віха́ (в коме́ти);
3) (брюшное рыбье перо) пе[і]рце́, пі́рко, (тёжка) пузце́;
4) (гряда от берега) ріг (р. ро́гу), (узкая) стрі́лка, (отмель) коса́, (гряда и отмель вместе) коса́. [На Кі́нбурнській косі́ ло́влять ри́бу риба́льські та́фи (артели) (Херс.)];
5) (хвост петуха) коси́ця, коси́ці. [Сиди́ть пі́вень на крини́ці, спусти́в кри́льця ще й коси́ці (Грінч. III)];
6) (орудие) коса́ (вин. п. ко́су́), ум. кі́ска, коси́ця, ув. коси́ще; (короткая) різа́к, терпа́н.
• Клинок -сы́ – полотно́, полоте́нце, (обух) прут, (носок) пи́сок (-ска), нісо́к (-ска́), (лезвие) жа́ло, (кольцо в стыке древка с клинком) пе́рстень (-сня), напе́рсток (-стка), серга́; (задняя часть клина) п’я́тка; (клин деревян.) па́склинь (-ня), па́склин (-на), (железн.) глобо́к (-бка́).
• Древко -сы – кісся́ (-ся́), кіся́ (-ся́ти).
• Источенная -са́ – скі́сок (-ска).
• -са́ по руке – коса́ по руці́, підтра́вна коса́.
• -са́ без крюка – го́ла коса́.
• Отбивать -су́ – клепа́ти косу.
• Направлять -су́ – манта́чити ко́су.
• Точить -су́ – гостри́ти ко́су.
• Нашла -са́ на камень – тра́пила коса́ на ка́мінь (Приказка);
7) (резец) різа́к, сіка́ч (-ча́).
О́стров –
1) о́стрів (-рова), ви́спа, ви́сип; (временный) обті́к, оті́к (-то́ка), ото́ка (-ки); (пловучий) плав (-ву); (лежащий в плавнях) гряда́;
2) охот. – кру́глик. [Був кру́глик, та помі́щик його́ ви́рубав].
• Место, где был -ров – остро́вище.
Перека́т –
1) (грома) перели́в, перегрі́м (-гро́му). [Грім гуде́ з перели́вом (Квітка)];
2) (под водою) ла́ва, гряда́. [Байда́к загу́в і полеті́в з ла́ви на ла́ву, нена́че з схі́дця на схі́дець, рі́вно, як стріла́ (Неч.-Лев.). Під водо́ю стоя́ла по оди́н бік, як стіна́ рі́вна ске́ля од одного́ Дніпро́вого бе́рега до дру́гого; то була́ одна́ ла́ва Ненаси́тецького поро́га (Неч.-Лев.)].
II. Подво́дный – підво́дний, підво́дяний. [Ти́хо пливе́ руса́лонька в підво́дні пала́ти (Л. Укр.). Підво́дяна части́на росли́н (Троян.)].
• -ный телеграф – телегра́ф попідво́дний.
• -ное плавание – попідво́дне пла́вання.
• -ная лодка – підво́дний чо́вен, субмари́на.
• -ная гряда – ла́ва, ла́виця.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГРЯДА́, камени́стая гряда (на річці) поро́ги, (на морі) ри́фи, ланцю́г ри́фів.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Гряда (горы) – кряж, -жу, па́смо гі́рське.
Грядка –
1) гря́дка, -ки;
2) см. Гряда.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Гряда, гор. – па́смо;
• г. зерновая, мук. – бу́рта зернова́;
• г. каменная – забо́ра.
Каменный – кам’яни́й;
• к. (о строении) – муро́ваний;
• к. гряда (в реке) – забо́ра;
• к. здание, дом – кам’яни́ця;
• к. стена – мур (-ру), муро́вана стіна́;
• к. соль – льодя́нка, льодова́ сіль.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Барка́н, -на́ –
1) забор, ограда;
2) гряда.
Бу́рта –
1) гряда;
2) груда, куча;
3) насыпь, холм, бугор;
4) селитренная насыпь.
Гря́дка – грядка, гряда, клумба.
Забо́ра –
1) ряд, гряда поперек течения;
2) (у рыбаков) камышевая стенка, перерезывающая реку.
Па́смо, -ма –
1) пасмо;
2) прядь;
3) гряда;
4) полоса.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гри́да, -ди, ж. = Гряда 4. Вх. Зн. 12.
Гря́да, -ди, ж.
1) Гряда, грядка. Ном. №№ 10957, 6420. Були в мене два городи, — тепер нема й гряди. Чуб. V. 901. Чаще въ ум. формѣ гря́дка.
2) Островъ. лежащій въ плавнях, хребетъ острова не затопляемый водой. Браун. 51. О. 1862. V. Кух. 99. КС. 1873. І. 57. В плавнях бувають сухі гряди, на них робляться пластунські курені. О. 1862. II. 63.
3) Мѣсто, гдѣ рѣка проходитъ узкое русло и волны ея подпрыгиваютъ и плещутъ. Вх. Пч. II. 25.
4) Бревно, жердь въ сельской хатѣ, амбарѣ, ниже потолка, тянущаяся отъ одной стѣны къ другой; такихъ жердей обыкновенно двѣ, на нихъ развѣшиваютъ одежду, сушать бѣлье, дрова, коноплю. Фр. Пр. 189. МУЕ. ІІІ. 46.
Гря́дка, -ки, ж.
1) Гряда, грядка. Сидить як морква в грядці. Ном. № 10957. Угор. Ум. Гря́дочка. Чуб. ІІІ. 121.
2) = Гряда 2. МУЕ. III. 47.
3) = Гряда 4. Шух. І. 97, 98.
4) Рядъ сноповъ положенныхъ для обмолачиванія. А ну, — каже, — молоти, небоже, скоріш!... І стане у грядки, і вже так було почне вимахувать ціпом. Сим. 198.
5) Сягну́ти в чужу́ гря́дку. Сойтись съ чужой женой. Вх. Зн. 68.
Забо́ра, -ри, ж.
1) На днѣпровскихъ порогахъ: рядъ, гряда камней, прорѣзывающихъ русло поперегъ теченія. Драг. 229. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь. Левиц. ПЙО. І. 138.
2) У рыболововъ: камышевая стѣнка, перерѣзывающая рѣку (употребляется при ловлѣ рыбы котце́м). Браун. 16.
Ла́ва, -ви, ж.
1) Неподвижная скамья въ хатѣ вдоль стѣны. Вас. 194. А ні печі, а ні лави. Ном. № 1502. Гість лави не засидить, ліжка не залежить). Ном. № 11939. Лягти́ на ла́ву. Умереть (такъ какъ покойниковъ кладутъ, согласно обычаю, на ла́ві). Положи́ти на ла́ву. Хоронить. Отсюда проклятіе: Щоб тебе положи́ли на ла́ву! Желаю тебѣ смерти! Ном. № 3790; также божба: А щоб мене́ до ве́чора на ла́ві положи́ли! (коли не так кажу, зроблю). Ном. № 6762. Ки́нути під ла́ву. Пренебречь, забросить. Вони свою славу кинули під лаву. Ном. № 761. Поглузують, покепкують та й кинуть під лаву. Шевч. 123.
2) Узенькій мостикъ, бревно, переброшенное черезъ воду для перехода. Угор. Желех.
3) Рядъ, шеренга (людей, предметовъ). Повернувся козак Нечай од брами до брами, а поставив вражих ляхів у чотирі лави. Ой не вспів же та Нечаєнко на коника спасти, ой як став панів, гей як став ляхів у дві лави класти. — Пашня в полі як лава. Ном. № 10159. А в нашого пана пшениця як лава. Грин. III. 133. Іти́ ла́вою. Идти рядами; идти сплошной массой. От, позакручувавши уси, і йдуть лавою. Кв. І. 147. Става́ти ла́вою. Строиться, выстраиваться въ рядъ. У дві лави задніпрянці з москалями стали. Шевч. 574.
4) Рядъ рыболовныхъ сѣтей, поставленныхъ непрерывной стѣной. Браун. 12.
5) Гряда въ рѣчномъ порогѣ. Кодацький поріг появився... ввесь білий, вкритий піною та бризками. Байдак загув і полетів з лави на лаву рівно, як стріла. В одну мить його, перенесло через поріг. Левиц. Пов. 351.
6) Часть снаряда лиси́ці (см.). Вас. 164.
7) Коллегія судей въ старомъ малорусскомъ городскомъ судѣ.
8) Родъ карточной игры. КС. 1887. VI. 471. Які ж були до карт охочі... гуляли часто до півночі, в ніска, в пари, у лави, в жгут. Котл. Ен. III. 9. Ум. Ла́вка, ла́вонька, ла́вочка. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці. Ном. 1734. І жив — не любила, і вмер — не тужила, і на лавці лежить, і не буду тужить. Ном. № 8331. Ой привезли Бондарівну до нової хати, положили на лавонці, стали убірати. Чуб. V. 427. Не встиг дячок-неборачок на лавочку сісти, — лихо несе шмаровоза ту вечерю їсти. Чуб. V. 673.
Ляха́, -хи́, ж. Гряда. Борз. у. Ум. Ля́шка.
Па́смо, -ма, с.
1) Пасмо, мѣра нитокъ: 30 нитокъ. Вас. 202, 190. Чуб. VII. 408. Я колись п’ять пасом валу однесла, — він, спасибі йому, не погордував, узяв. Кв.
2) Прядь. Коси вилізли з під хустки і теліпались пасмами. Левиц. І. 80.
3) Гряда. Пасмо гір.
4) Годовой слой древесины. Вх. Лем. 447.
Хле́піт, -поту, м.
1) Плескъ, всплески.
2) мн. Хлепоти. = Гряда 3. Вх. Пч. II. 25.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Бичо́к, -чка́, м.
2) *Би́чок-кнут. Gobius batracho. Херс. Б. Юрківський. *Бичо́к-ци́ган. Черный бычок. *8) Окурок. Курити—аж за душу тягне; може де хоч бичка знайду. Уман. Ефр. *9) Гряда разбросанных по дну реки камней. Сл. Яворн.
Коса́, -си́, ж. *6) Песчаная гряда на воде. Сл. Яворн. Ум. ...*косиня́.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Гряда (горная) — па́смо (гі́рське).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Гряда́ = 1. ряд, стя́га. 2. кря́ж (гір), коса́ (на водї). 3. гря́дка, гряди́на. — Грядка огірків. — Грядка моркви.
Гря́дка = 1. д. Гряда́ 3. 2. же́ртка. — Повісь на жертку. 3. Гря́дки = а) полу́драбки (у возї), б) щаблї (в драбинї).

Запропонуйте свій переклад