Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 29 статей
Запропонувати свій переклад для «гріб»
Шукати «гріб» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гроб –
1) труна́, домови́на, тру́мна, тру́мно, дубови́на; (долбленый) дереви́ще; (с выпуклой крышкой) горба́та труна́.
• Гроб делать – тру́ну́ будува́ти;
2) (метоним., могила) гріб (р. гро́бу).
• Одной ногой в гробу́ стоять – бу́ти на бо́жій доро́зі, над гро́бом стоя́ти [Я над гро́бом стою́ – бреха́ти не хо́чу], (шутл.) три чи́сниці до сме́рти кому́.
• Вогнать кого в гроб – на той світ (в моги́лу) загна́ти.
• Гроба́ (мн.) – гробки́, см. Кладби́ще.
Для – для [Не для пса ковбаса́, не для ки́цьки са́ло. Для те́бе си́на породи́ла (Шевч.)], за́-для. [За́-для ньо́го зроби́ла (Квітка). За́-для таки́х бідакі́в коха́ння нема́є (Крим.)], до [Слова́ – до ра́ди, ру́ки – до зва́ди. Книжки́ до чита́ння], на ко́го, на що́, під що́ [Тут на вовкі́в приві́лля: ліс вели́кий та густи́й. Мішо́к на жи́то (під жи́то). Ма́ю бо́рошно на про́даж. А що ви, лю́ди, ро́бите? Гріб на Саломо́на (Руд.). Такі́ ку́рси заводя́ть на те, щоб було́ бі́льше тяму́щих], про [Єсть, та не про ва́шу честь. Не про те́бе вироста́ла (Черн.). Робо́та про всіх знайшла́ся (Кониськ.). Всі вони́ друкува́тимуться ті́льки про люде́й тяму́щих (Куліш). Крам, потрі́бний лю́дям про життя́ (Єфр.)].
• Одёжа для праздника, для будний и т. д. – оде́жа про свя́то, про бу́день. [Соро́чка про неді́лю].
• Для чего? – на́що? на ві́що? чому́? для чо́го? за-для чо́го? про́ що́?
• Не для чего – нема́ чого́, нема́ на́що, ні́чого. [Ні́чого (нема́ чого́) й ходи́ти туди́].
Закрыва́ть, закры́ть –
1) (окна, двери и т. п.) зачиня́ти, зачини́ти, захиля́ти, захили́ти, (о мн.) позачиня́ти и позачи́нювати (ві́кна, две́рі); (отверстие) затуля́ти, затули́ти, затика́ти, заткну́ти и затка́ти, (о мног.) позатуля́ти, позатика́ти, (заслонкой) заслоня́ти, заслони́ти, (о мног.) позаслоня́ти, (запоной и т. п.) запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́, заслоня́ти, заслони́ти, (о мн.) позапина́ти, позаслоня́ти що чим; (что-либо плотно) затушко́вувати, затушкува́ти, (пров.) заштурмо́вувати, заштурмува́ти. [Без ме́не й ді́рочки мало́ї ні́кому затули́ти (Номис). Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч. П.). А я вже й піч заслони́ла (Кониськ.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.). Запина́є вікно́ ху́сткою (Сл. Гр.)].
• -кро́й сундук, крышку – зачини́ скри́ню, причини́ ві́ко, кри́шку.
• -крой бутылку – заткни́ пля́шку.
• -кро́й кран – закрути́ кран.
• -ть уши – затика́ти, заткну́ти, затка́ти (в)у́ха, защу́лювати, защу́лити (в)у́ха, (о мног.) позатика́ти, позащу́лювати (в)у́ха. [Він сів у ку́ті, ску́лився, за́ткав ву́ха (Франко). Та й мимово́лі з одча́єм защу́лив ву́ха (Крим.)];
2) (складывать) згорта́ти, згорну́ти, стуля́ти, стули́ти.
• -ть книжку – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, стуля́ти, стули́ти кни́жку. [Кни́жку згорну́в, схова́в у свою́ ша́ховку (Грінч.)].
• -ть зонтик – згорта́ти, згорну́ти парасо́льку.
• -рыть рот – стули́ти ро́та, (насм.) заши́ти гу́би; (презрительно) замкну́ти (стули́ти) пи́сок, заткну́тися, затка́ти каглу́.
• -ть рот кому (заставить замолчать) – заці́плювати, заці́пити уста́, замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а) кому́.
• -кры́ть рот кому чем – затули́ти ро́та кому́ чим. [Деся́тник затули́в їй уста́ ша́пкою (М. Вовч.)].
• -ть глаза (веками) – заплю́щувати (заплюща́ти и плю́щити), заплю́щити, сплю́щувати, сплю́щити, закрива́ти, закри́ти, сту́лювати и стуля́ти, стули́ти о́чі; заплю́щуватися, заплю́щитися, (о мног.) позаплю́щувати, посплю́щувати, посту́лювати о́чі, позаплю́щуватися; (смежить) склепа́ти, склепи́ти (о́чі). [Оле́ся заплю́щила о́чі й знов ста́ла як ме́ртва (Н.-Лев.). Плю́щить він о́чі (Мирн.). Сплю́щу о́чі (Кониськ.). Не диві́ться, позаплю́щуйте о́чі (Харк. п.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду – і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.)].
• -ть глаза умершему – затуля́ти, затули́ти, закрива́ти, закри́ти о́чі поме́ршому. [Не суму́й, що при́йдеться самі́й у гріб ляга́ть, що не бу́де кому́ оче́й затули́ть (Франко)].
• -кры́ть глаза (умереть) – с[за]плю́щити, (смежить) склепи́ти о́чі.
• -кры́ть глаза кому (убить, погубить) – замкну́ти о́чі кому́.
• -ва́ть, -кры́ть глаза на что – заплю́щувати, заплю́щити о́чі на що, не ма́ти оче́й на що. [Навми́сне заплю́щуючи на пра́вду о́чі (Єфр.)];
3) (накрывать) закрива́ти, закри́ти, накрива́ти, накри́ти, покрива́ти, покри́ти, укрива́ти, укри́ти, (о мног.) позакрива́ти, понакрива́ти, повкрива́ти; (сплошь) кри́йма кри́ти (укрива́ти, укри́ти) що. [Зострі́лася чумака́ми, закри́ла дити́ну (Шевч.)].
• -кро́й крышкой – за[на]кри́й кри́шкою.
• -ть лицо руками – затуля́ти, затули́ти обли́ччя рука́ми, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися рука́ми, утуля́ти, утули́ти лице́ в доло́ні. [Він затули́в обли́ччя рука́ми (Крим.). Спусти́вся на ла́вку і затули́всь рука́ми (Крим.)].
• -ть голову платком – запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́ го́лову ху́сткою.
• -ть глаза чем – затуля́ти, затули́ти о́чі чим. [Зі́нька затули́ла ху́сткою о́чі і гі́рко запла́кала (Стор.)];
4) чем (скрывать от глаз, заграждать) – затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, кри́ти, покри́ти кого́, що; (застить) за́стувати; (о тумане: заволакивать) застила́ти, засла́ти (-стелю́, -сте́леш), застеля́ти, застели́ти (-стелю́; -сте́лиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти що. [Затуля́ючи собо́ю ма́ло не все вікно́ (Васильч.). Чо́рні хма́ри непрозо́рі затули́ли я́сні зо́рі (Чупр.). Ра́да-б зі́рка зійти́, чо́рна хма́ра заступа́є (Мет.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Чо́рна хма́ра з-за Лима́ну не́бо, со́нце кри́є (Шевч.). Нена́че яки́йсь тума́н застила́в йому́ о́чі (Грінч.). Не за́стуй вікна́ (Київщ.). Одійди́, не за́стуй, бо нічо́го не ви́дно (Звин.)].
• -ть что чем (завешивая) – запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти, (со всех сторон) обпина́ти, обіпну́ти, обіп’я́сти що.
• -вать что чем, заставляя – заставля́ти, заста́вити що чим. [Две́рі заста́влено ша́хвою];
5) см. Скрыва́ть, Укрыва́ть;
6) (прекращать, запрещать) закрива́ти, закри́ти (засі́дання), припиня́ти, припини́ти (засі́дання, газе́ту, журна́л, товари́ство, прийма́ння вантажу́), (счета) замика́ти, замкну́ти (раху́нки).
• -кры́ть кредиты – закри́ти креди́ти.
• -кры́ть лавку (временно, совсем) зачини́ти крамни́цю.
• Закры́тый – зачи́нений, захи́лений; зату́лений, за́ткну́тий, за́ткнений и за́тканий, засло́нений, за́пну́тий и за́пнений; зго́рнений и зго́рнутий; (о глазах) сту́лений, заплю́щений, сплю́щений, (плотно) заскле́плений, скле́плений; закри́тий, по[на]кри́тий; засту́плений; засте́лений; закри́тий, припи́нений (журна́л), (о лавке) зачи́нений.
• -тое учебное заведение – закри́та шко́ла, інтерна́т.
• -тое заседание – неприлю́дне (закри́те) засі́дання.
• -тое представление – закри́та (неприлю́дна) виста́ва.
• -тое голосование – тає́мне голосува́ння.
• -тое платье – закри́та су́кня.
• -тое письмо – закри́тий лист; (заклеиваемое по краям) закри́тка.
• -тое море – закри́те мо́ре.
• -тый слог – закри́тий склад.
• -тый экипаж, вагон – закри́тий екіпа́ж (по́віз), ваго́н.
• Вход, проезд -кры́т – вхід, прої́зд закри́то.
• Книжный магазин -кры́т – книга́рня зачи́нена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книга́рню зачи́нено.
• Магазины по понедельникам -кры́ты – крамни́ці понеді́лками зачи́нені.
• Окно -то – вікно́ зачи́нено.
• С -тыми глазами – з заплю́щеними очи́ма.
• С плотно -той крышкой – щі́льно зачи́нений.
• Свет -ры́т для кого (перен.) – світ зав’я́зано кому́.
Лопа́та – лопа́та. [Мов лопа́тою хто гріб до двора́ доста́тки вся́кі (Франко)].
• -та железная – залі́зна лопа́та, за́ступ (-па), ко́зир (-ря); см. За́ступ. [Лю́ди мо́вчки готува́ли соки́ри, кілки́, залі́зні лопа́ти (Коцюб.)].
• -та огородная – горо́дня лопа́та.
• -та пекарная – печова́, пікна́, пека́рська лопа́та.
• -та для провеивания зерна – ві́яльна лопа́та, ві́ячка.
• Борода -той – борода́, як лопа́та.
• Глядеть под -ту – на той світ збира́тися, до гро́бу мости́тися.
Моги́ла –
1) (могильная яма) я́ма, (реже) моги́ла, гріб (р. гро́ба), гробови́ще. [Вроди́ла ма́ма, що не при́йме й я́ма (Номис). У я́мі засну́ли на ві́чнії ві́ки старі́ поколі́ння (Грінч.). Нема́є мату́сі! У глухі́й те́мній моги́лі вона́ (Тесл.). Ка́же зби́ти домови́ну та і гріб копа́ти (Рудан.). Жив не в ха́ті, а в гробови́щах (Єв. Морач.)].
• Опустить гроб в -лу – спусти́ти тру́ну́ (домови́ну) в я́му, у гріб. [Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). Опуска́ють в гріб Яки́ма (Рудан.)].
• Сойти в -лу – спочи́ти в моги́лі, зійти́ з сві́ту, переста́витися, поме́рти.
• Хоть живьём в -лу ложись – хоч живи́й (живце́м) у я́му лізь (Приказка).
• Горбатого -ла исправит – яки́й зма́лку, таки́й і до оста́нку (Приказка);
2) (могильная насыпь) моги́ла, гріб, (не только ум.) гробо́к (-бка́). [Каза́в собі́ наси́пати висо́ку моги́лу (Пісня). Оста́вся почува́ть на гробка́х: положи́в (сідло́) на гробо́к і ліг на йо́му (Грінч. I)].
• -ла провалилась – моги́ла запа́ла(ся), гріб (гробо́к) запа́в(ся);
3) (могильный курган) моги́ла. [Засині́ли понад Дніпро́м висо́кі моги́ли (Шевч.)].
Моги́лка –
1) я́мка, (реже) моги́лка, гробо́к (-бка́).
• Каков в колыбельку, таков и в -ку – яки́й народи́вся, таки́й і в гріб положи́вся (Приказка);
2) моги́лка, гробо́к. Срв. Моги́ла 1 и 2;
3) -ги́лки – мо́гилки́ (-ло́к), гробки́ (-кі́в), кла́дови́ще, гробо́вище; см. Кла́дбище.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

У́ЖАС ще кошма́р, фраз. гріб з му́зикою, виг. Бо́жий страх!, страшне́ (ді́ло)!;
у́жас охвати́л кого моро́з подира́в по́за шкі́рою кому;
у́жас ско́лько! аж он скі́льки!, і на віз не вбере́ш!;
в у́жасе кто жах узя́в /охопи́в, пойня́в/ кого [Рим в у́жасе Рим узя́в жах /охо́плено жа́хом/];
к своему́ у́жасу з жа́хом, стил. перероб. яки́й жах! [к своему́ у́жасу я по́нял, что я з жа́хом збагну́в, що, я збагну́в - яки́й жах! -, що];
УМЕРЕ́ТЬ ще опрягти́ся, зійти́ в моги́лу, піти́ в сиру́ зе́млю, лягти́ в грі́б, спочи́ти наві́ки, наложи́ти душе́ю, скінчи́ти свої́ дні, відійти́ у ві́чність /в ло́но Авраа́мове/, уроч. перейти́ за пруг ві́чности, перене́стися у Бо́жі за́світи /у Бо́жу ві́чність, у світ Бо́жого ца́рства, у той світ, в і́нші світи́/, фаміл. відда́ти кінці́ /Бо́гові ду́шу/, скапу́титися, запозич. загну́тися і похідн.;
умере́ть в заро́дыше всо́хнути на пні;
умере́ть от кровоизлия́ния фаміл. зали́тися кро́в’ю;
умерший поме́рлий, уме́рлий, коротк. ме́рлий, вже неживи́й /ме́ртвий, небі́жчик/, за́браний сме́ртю, образ. тепе́р у за́світах /на не́бі/, ОКРЕМА УВАГА;
умерший наси́льственной сме́ртью /умерший неесте́ственной сме́ртью/ поме́рлий не своє́ю сме́ртю.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Гроб –
1) труна́, -ни́, домови́на, -ни;
2) (могила) гріб (гро́бу).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вгонять
• Вгонять, вогнать в гроб (устар. разг.) – заганяти, загнати в могилу (у гріб, на той світ); впроваджувати, впровадити (доводити, довести) до гробу; (тільки докон.) замучити до смерті.
• Вгонять, вогнать в краску кого – примусити червоніти, почервоніти кого; завдавати, завдати сорому (стида) кому.
• Вгонять, вогнать в пот кого (разг.) – примусити пріти, упріти, попріти кого; (тільки недокон.) піт гонити з кого.
• Вгонять, вогнать в расход – призводити, призвести до видатків (до витрат).
• Вогнать в руку, в ногу что-либо – підколоти руку, ногу чим; загнати скалку (дерево) в руку, в ногу. [Оце бігла та так терниною ногу підколола. Сл. Гр.]
Глядеть
• А там, глядить, и весна (зима…) – а там, дивись, і весна (зима…).
• Глаза б мои не глядели, не глядел бы на кого (разг.) – ані на очі бачити не хочеться кого; дивитися не хочеться на кого.
• Глядеть в глаза кому – заглядати у вічі кому; світити в очі кому. [Велике щастя в тім, що всі мені заглядають у вічі!.. Тобілевич.]
• Глядеть в гроб, в могилу (разг.) – над гробом, край могили стояти; у гріб, у могилу дивитися. [Се Мойсей, позабутий пророк, Се дідусь слабосилий, Що без роду, без стад і жінок Сам стоїть край могили. Франко.]
• Глядеть в оба – на все око (пильно) дивитися; дивитися обома; пильно глядіти (придивлятися); бути обережним (пильним); [добре] пильнувати; мати пильне око; бути на чеку (на сторожі). [Чубенко вже їхав лісом геть, поминувши заставу, наказавши їй пильнувати. Яновський. Ой, Саню, весь час треба тобі бути на сторожі. Шовкопляс.]
• Глядеть завистливо на кого, на что – дивитися заздрісно (заздро) на кого, на що; поривати очі на кого, на що; заздрити [очима] на кого, на що. [Як побачить, було, що хто-небудь їздить на коняці, то так і заздрить очима. Сл. Гр.]
• Глядеть за кем, за чем (за детьми, за порядком) (разг.) – глядіти (доглядати) кого, чого; наглядати кого, що, за ким, за чим. [Данило нічого не глядить, а тільки розоряє. Тобілєвич. Он я: і череду у полі доглядаю, Ввесь двір, кошару стережу… Глібов.]
• Глядеть правде в глаза – дивитися правді в вічі; ставати віч-на-віч з правдою.
• Глядеть свысока на кого – дивитися (глядіти) звисока (згори, згорда) на кого. [Він навіть силувався глядіти на нього згірдно, звисока. Франко. Не згорда я дивлюсь на тебе, пане… П. Куліш.]
• Глядеть сквозь пальцы на что (разг.) – крізь пальці (крізь пучки) дивитися на що; не зважати (не звертати уваги) на що; мов не бачити чого; у півока дивитися на що; примружувати (прижмурювати) очі на що. [Учитель дивився крізь пальці навіть на їхнє жирування в коридорі, аби не заважали. Головко.]
• Глядь – [Аж] зирк; [аж] гульк; [аж] глядь; аж. [Аж зирк! Тарган із шпарки вигляда. Годованець. Аж гульк! Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить. Шевченко.]
• Куда глаза глядят (разг.) – Див. глаз.
• Не глядел бы на свет [Божий] (разг.) – світ знемилів (незмилився) кому; (і) жити не хочеться; світ надокучив (набрид, обрид, остогид) кому; (і) світ не милий кому. [І сказати вам не знаю, що моє серце тоді перенило… світ мені незмилився… Барвінок. Мені й так голова крутиться, світ мені обрид, не хочу на нього дивитися! Франко. Іду я туди, і світ мені не милий. Козланюк.]
• Смерть ни на что не глядит – зі смертю торгу нема. Пр. Смерті не [можна] відперти. Пр. Смерть і родини не чекають години. Пр. Смерть не жартує. Пр. Смерть не перебирає. Пр. Смерть не питає, чий ти. Пр. Смерть не питає, чи хочеш, чи не хочеш. Пр.
• Того и гляди (разг.) – так і дивись (стережись); от-от (ось-ось); затого. [Їдемо по косогору, так і дивись, що перекинемось. Зима ось-ось потисне, — подумала вона, — ані я, ні Остап не маємо чим загорнутись, треба заробляти. Коцюбинський. Затого сивий волос проб’ється. Барвінок.]
Горбатый
• Горбатого могила исправит – горбатого могила виправить. Пр. Горбатого хіба гріб вирівняє. Пр. Горбатого й могила не виправить (не справить, не спростає, не випростає). Пр. Горбатого простує могила, а злобивого дубина. Пр. Яке в колиску, таке в могилку. Пр. Якого уродила ненька, такого прийме й земелька. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість остався. Пр. Лихого справить заступ та лопата. Пр. Криве дерево не дуже випрямитись. Пр. Лисе теля вродилося, лисе й загине. Пр. Коростяве порося дарма чесати. Пр. Крукові й мило не поможе. Пр. З чорної кішки білої не зробиш. Пр. Пізно старого кота вчити гопки. Пр. Щербатого горшка ніколи не поправиш. Пр.
Загнать
• Загнать в могилу кого (устар. разг.) – загнати в гріб (у могилу, давн. на той світ) кого; довести до гробу (до могили) кого.
• Загнать в угол кого – загнати в [тісний (глухий)] кут кого.
• Загнать туда, куда ворон костей не занесёт – заслати туди, де козам роги правлять (утинають); заслати туди, де волам роги правлять [а кози (кіз) кують підковами].
Исправить
• Горбатого одна могила исправит – горбатого [хіба вже] могила виправить (справить). Пр. Горбатого і могила не справить (не випростає). Пр. Горбатого справить могила, а злобивого дубина. Пр. Горбатого хіба гріб вирівняє. Пр. Лихого справить заступ та лопата. Пр. Яке в колиску, таке в могилку. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Яким уродила ненька, такого прийме й земелька. Пр. Лисе теля вродилося, лисе й загине. Пр. Коростяве порося дарма чесати. Пр. Крукові і мило не поможе. Пр. З чорного кота білого не зробиш. Пр. Пізно старого кота вчити гопки. Пр. Щербатого горшка ніколи не виправиш. Пр. Кривого дерева не виправиш. Пр.
Могила
• Быть на краю могилы, гроба (перен.) – Див. край.
• Горбатого могила исправит – горбатого могила виправить. Пр. Горбатого хіба гріб вирівняє. Пр. Горбатого і могила не виправить (не справить, не випростає). Пр. Горбатого випростує могила, а злобивого дубина. Пр. Лихого справить заступ та лопата. Пр. Криве дерево недуже випрямитись. Пр. Коростяве порося дарма чесати. Пр. Крукові й мило не поможе. Пр. З чорного кота білого не зробиш. Пр. Пізно старого кота вчити гопки. Пр. Щербатого горщика (горшка) ніколи не поправиш. Пр.
• До [самой] могилы – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку.
• Каков в колыбельку, таков и в могилку – який народився, такий і в гріб положився. Пр. Який змалку, такий і до останку. Пр. Яке в колиску, таке й у могилку. Пр. Якого вродила ненька, такого прийме і земелька. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Лисе теля вродилося, лисе й загине. Пр.
• Найти [себе] могилу – знайти [собі] могилу (смерть); (лок. розм.) найти свою хату.
• Рыть (копать) могилу кому – рити (копати) могилу (яму) кому; рити на кого.
• Свести (загнать) в могилу кого – звести з світу кого; на той світ (у могилу, у яму, у гріб, до гробу) загнати кого; довести до могили (до гробу) кого; упровадити в могилу (до могили, у гріб, до гробу) кого; укласти в домовину кого.
• Сойти в могилу – зійти зі світу (іноді зійти з блиску-світу); умерти (померти).
• [Стоять] одной ногой в могиле; одна нога в могиле; смотреть (глядеть) в могилу – [Стояти] одною ногою над гробом (у гробі, у ямі, у домовині, у труні); одна нога в труні (в домовині, в гробі); на далекій путі стояти; на вмерті бути; час недовгий чи й; до гробу недалеко кому; недовго вже гуляти по світі кому; (образн. поет.) недовго вже ряст топтати кому; (ірон.) три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто; (згруб.) землею вже пахне (смердить) від кого.
• Унести [с собой] в могилу – узяти (забрати) [з собою] в могилу (у яму, до гробу).
• Хоть живьём в могилу ложись – хоч живий (живцем) у яму лізь (лягай). Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Гріб, р. гро́бу – гроб. У гро́бі – во гробу.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

гребти́, гребу́, гребе́ш; гріб, гребла́, гребли́; грі́бши
гріб, гро́бу, у -бі; гроби́, -бі́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гребти́, -бу́, -бе́ш, гл. прош. вр. гріб, гребла́, гребло́.
1) Гресть (весломъ). Так гребе, що страх, човном. Рудч. Ск. І. 206. І стали веслами гребти. Котл. Ен. ІІ. 8. Гребти́ у ход. Гресть прямо впередъ; з під човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстраго хода. Вас. 189.
2) Сгребать (о сѣнѣ). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. 453.
3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Ном. Курка що гребе, то все на себе. Ном. № 9740. Кінь гребе копитом.
Грі́б, гро́бу, м.
1) Могила. Мет. 399. Знайшли батьків гріб і одкопали його аж до труни. Грин. II. 186. На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила. Рудч. Ск. І. 157. Зробили домовину, по домувині припустили і гріб. Драг. 103. А збіглися джумаченьки та під могилочку, викопали гріб глибокий. Рудч. Чп. 167. Гроби́. Кладбище. Грин. І. 50.
2) мн. Гроби́. Родъ игры, въ которой одна пара играющихъ ловить двѣ другія. Чуб. ІІІ. 89. Кв. П. II. 100. Ив. 55. Игра эта называется еще ро́би. (См. Роб 3.) Гро́би испорченное ро́би? Ум. Гро́бик, гробо́к. Гробок запав. Харьк. г. Гробо́чок. Гол. I. 229. См. Гробки́.
Гробо́к, -бка́, м. Ум. отъ гріб. Могила, могилка. Полковник остався почувать на гробках.... Узяв сідло, положив на гробок і ліг на йому. Грин. І. 50. Гробки́ = Гроби = Гробовище = Кладовище. Мнж. 178. Левиц. І. 117. На гробках посідали. Черниг.
Гробо́чок, -чка, м. Ум. отъ гріб.
Зступа́тися, -па́юся, -єшся, сов. в. зступи́тися, -плю́ся, -пишся, гл.
1) Сходиться, сойтися вмѣстѣ, сближаться, сблизиться. Передні... зступаються ближче один до одного. Мир. ХРВ. 262.
2) Осѣдать, осѣсть, сойтись, сдвинуться. Зступилась хата. Канев. у. Ввійшов Іван до Остапа в гріб і слідком за ним земля зступилась. Грин. І. 288.
3) Сжиматься, сжаться. Як зступляться черевики, то ще й кісні будуть. Канев. у.
Сплюща́ти, -ща́ю, -єш и сплю́щувати, -щую, -єш, сов. в. сплю́щити, -щу, -щиш, гл. Закрывать, закрыть, сомкнуть (глаза). Ручки зложу, очки сплющу та ще слово скажу: через тебе, моя мила, в чорний гріб заляжу. Чуб. V. 232.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Гребти́, -бу́, -бе́ш, гл., прош. вр. гріб, гребла́, гребло́. *Одн. в. гребну́ти, -ну́, -не́ш. 1) Гресть, *гребнуть (веслом).
Грі́б, гро́бу, м.
1) *У гро́бі. Во гробу. Сл. Нік.
Д, пред. *2) = Ік, к. Пригортається д’мені. О. Федьк. Прискочила д’нему і забагала: Аби деревище було писане, аби гріб був богацький. Черемш. «Село вигибає».

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Гробъ = труна́, домови́на (дубова) — дубови́на, гріб, (кришка) — ві́ко. С. З. — Як не живеш, а все труни не минеш. н. пр. — Ой умру я, моя мамо, ой умру, збудуй мінї, моя мамо, з клен-древа труну. н. пр. — Тешуть явір, тешуть яворину, молодому козакови та на домовину. н. п. — Подиви ся, доню, яка я стара, мінї в домовину лягати пора. н. п. —Убють тебе, вона в гріб ляже. Кот. — Въ гробъ гляди́тъ, одно́й ного́й въ гробу́ = на ла́дан дише, на тонку́ пряде́. — Вогна́ть, свести́ кого́ въ гробъ = на той сьвіт загна́ти. — До гро́ба, по гро́бъ = до сме́рти, по ві́к, по́ки сьвіт со́нця. — Гроба́ = гробови́ще (С. Аф.), гробки́, кладови́ще, могилки́. — Дївчина сирота, як іде за́між, то йде на гробки тужити по матері.
Моги́ла = 1. я́ма, гробови́ще, гріб. 2. моги́ла. — Ой робіте труну та широкую, викопайте яму та глибокую, висипте могилу та високую. н. п. — Гробовища у землю глибокі. К. Д. — Тодї було трохи жаль, як на лавцї лежав, як до гробу понесли, то всї жалї одійшли. Я до гробу йшла — поплакувала, а від гробу йшла — поскакувала. н. п. Под. — Висипали над козаком високу могилу, посадили у головах червону калину. н. п.