Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 74 статті
Запропонувати свій переклад для «гуля»
Шукати «гуля» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гу́ля (ласкат.) – голу́бонько, голубо́чок.
Балда́ –
1) (на дереве) ґу́ля;
2) до́вбня;
3) см. Колоту́шка; мо́лот (кузнечный);
4) (о человеке) бла́зень (р. -зня), ґо́лда (м. р.).
Болона́ – ґу́ля, на́росль (р. -ли) (на де́реві).
Бугро́вина – ґу́ля, о́пух.
Вахла́к –
1) (шишка, нарост) ґу́ля, ґурґу́ля, бурбу́ля, морґу́ля;
2) (увалень) вайло́, вахла́й, вахло́, вахла́к, чвала́й, товпи́га, тюхті́й; (мужиковатый, неотёса) муги́р, мугиря́ка, ґе́вал.
Вы́плывок –
1) ви́ливок (ку́рячий);
2) ґу́ля, на́ріст (р. -росту) на де́реві.
Желва́к – ґу́ля, жо́вно, обыкн. во множ. жо́вна (р. жо́вен), морґу́ля. [Розхри́стана, простоволо́са, і, як в нами́сті, вся в жовна́х (Котл.)].
Заса́д – (на теле, преимущ. в горле) зава́лка, ґу́ля, пухлина́.
Кила́ –
1) мед. – гила́, ґи́ла́, кила́;
2) (на дереве) ґу́ля, морґу́ля.
Мысль – ду́мка, га́дка, мисль и (реже) ми́сля (-лі), ду́ма, дум (-му), по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), ум.-ласк. ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка. [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Шевч.). На́прямки філосо́фської ду́мки (Основа 1915). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Грінч.). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (Франко). Ста́ли у́мисли коза́цьку го́лову розбива́ти (Ант.-Драг.). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М. Вовч.). Ви́орала дівчино́нька ми́слоньками по́ле (Чуб. V). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л. Укр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Шевч.)].
• -ль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ця), шляхе́тна ду́мка (ду́ма). [Творе́ць висо́ких дум (Самійл.) Гніздо́ думо́к висо́ких (Франко)].
• -ль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка.
• -ль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка.
• -ль предвзятая, задняя, преступная – упере́дня, потає́нна, злочи́нна ду́мка.
• Делать что с предвзятою -лью – роби́ти що з упере́дньою ду́мкою (з упере́дженням).
• Говорить с задней -лью – говори́ти (каза́ти) з потає́нною ду́мкою (зна́рошна), (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) на здога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти.
• Иметь заднюю -ль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку.
• -ль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́м(к)а.
• -ль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка). [В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л. Укр.)].
• -ль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́м(к)а.
• Руководящая, главная -ль сочинения – провідна́, головна́ ду́мка (іде́я) тво́ру.
• Без -лей – без думо́к, безду́мно. [Безду́мно ди́влячись (Л. Укр., Крим.)].
• В -лях – на ду́мці, у ду́мці; срв. Мы́сленно. [Мо́вив собі́ на ду́мці (Кониськ.). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (Васильч.)].
• Иметь в -лях – ма́ти на ду́мці, поклада́ти в думка́х, в голові́ кла́сти, в го́лову собі́ кла́сти. [Не мав на ду́мці (Коцюб.). І в го́лову собі́ не кла́ла (Сторож.)].
• И в -лях не было, и в -лях не имел – і ду́мки (га́дки) не було́, і на ду́мці не було́, і ду́мки не мав, і ду́мкою не вів, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́в про що, за що. [За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (Н.-Лев.). Ти собі́ і в го́ловах не поклада́й! (Квітка). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (Франко)].
• Мне это не по -ли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би). [Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (Метл.). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Чуб. V)].
• По -ли автора – на ду́мку (на га́дку) а́второву, я́к гада́є а́втор.
• При одной -ли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це. [Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (Коцюб.)].
• С такими -лями – у таки́х думка́х, з таки́ми думка́ми.
• Вертится -ль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка).
• Взвешивать в -лях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях).
• Высказывать -ль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку).
• Не допускать и -ли – і в ду́мці не ма́ти, і в голові́ не поклада́ти, і в го́ловах не поклада́ти, і ду́мки не припуска́ти.
• Навести на -ль кого – на ду́мку наверну́ти кого́.
• Наводить на -ль (намекать) – дава́ти на ро́зум, каза́ти на здо́гад.
• Обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що.
• Одна -ль опережает (обгоняет) другую – ду́м(к)а ду́м(к)у поганя́є (пошиба́є, пошива́є), (поэт.) за ду́мою ду́ма ро́єм виліта́є (Шевч.).
• Обуревают меня -ли – беру́ть мене́ гадки́ (думки́), обляга́ють гадки́ (думки́) го́лову, обсіда́ють мене́ ду́ми (думки́), (поэт.) ми́слоньки зано́сять (Метл.).
• Осенила -ль – зри́нула (в голові́) (осия́ла) ду́мка, (фамил.) стре́льнула, (шибну́ла) ду́мка. [Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Грінч.)].
• Отрешиться от -ли – зректи́ся ду́мки, поки́нути ду́мку.
• Потерять -ль – спусти́ти з ду́мки.
• Избавиться от -ли – позбу́тися ду́мки.
• Притти на -ль – спа́сти (впа́сти, прийти́) на ду́мку, наверну́тися на ду́мку. [На ду́мку мені́ спа́ло (Звин.). До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (Кониськ.)].
• Приходить к -ли (к заключению) – прихо́дити до ду́мки (до ви́сновку).
• Постичь -ль чью – збагну́ти ду́мку чию́.
• Подать, дать -ль – пода́ти ду́мку, на ро́зум посла́ти кому́ (Квітка).
• Вот так дельная -ль! – от так розу́мна (путя́ща) ду́мка!
• Пугать (разгонять) -ли – поло́хати думки́. [Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (Вороний)].
• Меня пугает -ль, мне страшно при -ли – мене́ ляка́є ду́мка, мені́ стра́шно (ля́чно) на саму́ ду́мку.
• Собираться с -лями – збира́ти (доку́пи) думки́, змірко́вуватися, (перен.) ро́зуму збира́ти. [Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.)].
• У него явилась -ль – з’яви́лася в йо́го ду́мка (Грінч.).
• От -лей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є (Грінч.).
• Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку).
• Я относительно этого одних с вами -лей – я про це (книжн. що-до цьо́го) таки́х са́мих думо́к, як і (що й) ви, у ме́не одна́кові з ва́ми думки́ про це (що-до цьо́го).
• Я сказал это без всякой дурной -ли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
• Образ -лей – на́прям думо́к, спо́сіб ду́мання (ми́слення) (Франко).
• Хорошей -лью не грешно воспользоваться – з до́брої ду́мки не гріх і скористува́тися.
• Книга эта богата -лями – ця кни́жка бага́та на думки́.
• Эта -ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця).
• Одна -ль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́.
• Узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати.
• Он хорошо выражает (свои) -ли – він до́бре висло́влює (вимовля́є) свої́ думки́, у йо́го хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́).
• Пьяного речи – трезвого -ли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́.
• -лям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́.
Над и На́до, предл. –
1) с твор. п. – над, (редко) на́до, (для обознач. большей или меньшей пространности места или же множественности предметов либо мест, над которыми что-н. совершается или имеет к ним отношение) понад ким, чим, (выше чего) поверх, верх чо́го. [Зозу́ля літа́ла – над на́ми куючи́ (Сл. Гр.). Стої́ть я́вір над водо́ю, в во́ду похили́вся (Пісня). Простя́г, грі́є ру́ки над по́лум’ям черво́ним (М. Вовч.). Мі́сце над мо́рем (Л. Укр.). Понад мо́рем на бульва́рі я само́тний походжа́ю (Вороний). Чорні́є гай над водо́ю, де ляхи́ ходи́ли, засині́ли понад Дніпро́м висо́кі моги́ли (Шевч.). Хто запла́че надо мно́ю, як рі́дна дити́на (Шевч.). Дуну́в ві́тер понад ста́вом – і слі́ду не ста́ло (Шевч.). Червоня́сте та сі́ре камі́ння скрізь понад шля́хом нави́сло неплі́дне та го́ле (Л. Укр.). На́че ге́тьман з козака́ми понад хма́рами гуля́ і із лу́ка блискавка́ми в ворогі́в свої́х стріля́ (Олесь). А понад всім блаки́тне не́бо сла́лось і со́нце йшло та ху́тору смія́лось (Щогол.). Як ду́же зі́лля кипи́ть, ми́лий поверх де́рева лети́ть (Номис). Козаки́ не пока́зувалися верх око́пів (Маковей)].
• Меч Дамокла висит над его головою – Дамо́клів меч звиса́є (виси́ть) над його́ голово́ю.
• Над дверью были написаны следующие слова – над двери́ма були́ напи́сані такі́ слова́.
• Птицы летали над рекою – птахи́ (пташки́) літа́ли над рі́чкою (в этом случае река мыслится в её целостности или же имеется в виду одно определённое место), понад рі́чкою (во многих местах, повсюду над рекой).
• Село раскинулось над рекой – село́ розгорну́лося понад рі́чкою.
• Железнодорожный путь проходил над морем – залізни́чна ко́лія ішла́ понад мо́ре(м).
• Замок этот господствует над городом – за́мок цей пану́є над мі́стом.
• Над городом летали аэропланы, разбрасывая воззвания – понад мі́стом літа́ли аеропла́ни (літаки́), розкида́ючи відо́зви.
• Работа, работать над чем, кем – пра́ця, працюва́ти коло чо́го, над чим, над ким. [Лиша́ється бага́то ще попрацюва́ти коло то́го, що дала́ приро́да (Рада). Роки́ напру́женої пра́ці над сами́м собо́ю (М. Калин.)].
• Сидеть над работой – сиді́ти над (за) робо́тою.
• Трудиться над составлением проекта – працюва́ти над склада́нням (коло склада́ння) проє́кту.
• Он задумался над этим вопросом – він зами́слився над цим пита́нням.
• Смеяться над кем, над чем – смія́тися з ко́го, з чо́го.
• Шутить над кем – жартува́ти з ко́го.
• Над ним разразилось большое несчастье – на йо́го впа́ло вели́ке ли́хо.
• Сжалиться над кем – згля́нутися на ко́го.
• Иметь над кем власть – ма́ти над ким вла́ду.
• Принять начальство над армией – узя́ти про́від над а́рмією.
• Над ним наряжён суд – над ним уря́джено суд.
• Над ним исполнили приговор суда – над ним ви́конано ви́рок су́ду;
2) с вин. п. – над ко́го, над що, понад ко́го, понад що (в укр. яз. эта конструкция, при глаголах движения обычна). [Ди́виться було́ він розпа́леними очи́ма куди́сь понад го́лови прису́тнім (Леонт.)].
• Подыми конец доски над себя – підійми́ (підведи́) кіне́ць до́шки над се́бе.
• Пошли над берег погулять – пішли́ над (у) бе́рег погуля́ти;
3) (в сложении) –
а) (для обознач. действия сверху наверху чего-л.) над, на, до, при, під, по, ви, роз и т. п., напр.: Надстроить колокольню – надбудува́ти дзвіни́цю.
• Надписать письмо – надписа́ти листа́.
• Надсмотр – до́гляд, на́гляд.
• Надлить бутылку –
а) (отлить) надли́ти пля́шку;
б) (долить) доли́ти пля́шку.
• Надлить молока – підли́ти молока́.
• Надрыжеть – поруді́ти (ви́рудіти) (тро́хи, зве́рху).
• Надсидеть яйцо – над[при]си́діти яйце́.
• Надцвести – розцвісти́ над чим;
б) (для одознач. почина, зачина) над, напр.: Надломить калач – надломи́ти кала́ч(а́).
• Надбитый горшок – надби́тий го́рщик.
• Надгрызок сыру – надгри́зок си́ру.
Нако́стница – накости́ця; (у человека) хрящова́ ґу́ля на кі́стці; (у лошади на ноге) хрящова́ ґу́ля на нозі́ (в коня́).
Нако́сток – на́кісток (-тка), кістяна́ ґу́ля на кі́стці.
На́пла́в –
1) см. Напла́вка;
2) на́пла́в (-ву); намул (-лу); см. Нано́с 2;
3) о́сад (-ду), на́кип (-пу); см. Оса́док, На́кипь;
4) (на своде домны) жу́желиця;
5) плаво́к (-вка́), бомби́рка; срв. Поплаво́к;
6) плав (-ву), плив (-ву).
• Судно идёт -вом –
а) (силою течения) судно́ йде пла́[и́]вом, судно́ пливе́ (ті́льки за) водо́ю (течіє́ю);
б) (разбегом, инерциею) судно́ йде розго́ном (із розго́ну);
7) (нарост на дереве, callus) на́пли́нок (-нку), ґ[г]у́ля, (прикорневой) наго́ни (-нів) (Волинь);
8) бот. Potamogeton pusillus L. – рде́сник (-ку) (дрібни́й), жабурни́к (-ку́) (дрібне́нький).
Наро́ст –
1) (действие) нароста́ння, на́рі́ст (-ро́сту);
2) (наросшее) на́ріст (-росту, м. р.) и (реже) на́рість (-рости, ж. р.) на́росля, (часто) на́ростень (-тня), (на кости ещё) накі́стник, (на дереве ещё, диал.) я́пина, (в виде кольца, пров.) пере́щик, (на плоде ещё) струп (-па); специальнее: (шишка, преим. на теле) ґ[г]у́ля, (пров.) морґу́ля, ґурґу́ля, (мозольный) мозо́ля (-лі), (пров.) могодзу́ля, мудзу́ля; (на трубе) на́липень (-пня). [Ме́ртва, для всіх ру́ських племе́н одна́кова чужа́ мо́ва, скі́льки вона́ не оживля́лась сві́жими місце́вими на́ростами (Р. Край). На нозі́ завела́сь яка́сь на́рість (Н.-Лев.). Кістяні́ на́ростні вкида́ються перева́жно у робо́чих ко́ней (Корольов). Вапняко́ві на́плави чи на́ростні звуть сталакти́тами (Троян.) Дуплина́сті з на́ростнями буряки́ (Урядж. Лабор.). Ба́чите, які́ в осоко́ра вітрови́ни скрізь та я́пини (Новомоск.)].
• Покрытый -тами – вкри́тий на́ростами (на́ростнями и т. п.); (диал.) япинува́тий; струпува́тий; ґ[г]улюва́тий;
3) до́точка, на́дточка; см. Надста́в 2 б;
4) (зародыш в яйце) за́плід (-плоду), за́плідок (-дка).
Нашлё́пка –
1) (действие) –
а) (от I. Нашлё́пывать) напле́скування, наля́скування; нашльо́пування, наля́скування, нах(а)ля́стування, наля́пування, накле́пування; оконч. напле́ска́ння, наля́скання; нашльо́пання, наля́скання, нах(а)ля́стання, наля́пання, наклепа́ння, надава́ння шльопанці́в (ля́панці́в);
б) (от II. Нашлё́пывать) накля́пування, нахрьо́пування, оконч. накля́пнення, нахрьо́пнення;
2) шльопанці́, ляпанці́ (-ці́в), (диал.) лопоца́нка.
• Дать -ку кому – надава́ти шльопанці́в (ля́панці́в) и (диал.) да́ти лопоца́нки кому́, нах(а)ля́стати кого́;
3) (синяк) сине́ць (-нця́), синя́к (-ка́), шму́гля, шму́льга, (с шишкой) ґу́ля.
О́пухоль – пухли́на, пухлени́на, о́пух; набря́клість.
• -холь твёрдая – ґу́ля, ґудз, морґу́ля, моцу́ля.
• -холь шейных желез – жо́вна. [Як у нами́сті вся в жовна́х (Котл.)].
• -холь заушных желез – заву́шниці, сви́нка.
• -холь слюнных желез у скота – зало́зиця.
• -холь вымени – осо́вище.
• -холь спадает – пухли́на відтуха́є. Срв. Отё́к.
Пупы́рь, Пупы́рыш – пухи́р (-ря́), пухи́рчик, прищ, при́щик; (шишка) ґу́ля, ґу́лька.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Интеллигент, интеллигентка – (от лат.) інтелігент, інтелігентка:
• мягкотелый интеллигент – м’якоду́хий (хистки́й, безво́льний) інтеліге́нт, ми́ршавий (нікче́мний) інтеліге́нт, інтеліге́нт-м’якоду́х.
[Він був гидливим страшенно тому, що був інтелігентом, відколи закінчив обласний музпед по класу баяна (О.Жовна). …всі вони, ті совкові «блискучі інтеліґенти», на волі скисли й розтеклися, як медузи, вийняті з глибоководдя, весь їхній підводний блиск при світлі дня виявився просто оптичною злудою, побічним ефектом тодішньої атмосфери суспільного паралічу, в якій тільки й можна було прийняти імпотенцію за вид духовного аристократизму… (О.Забужко). І ґуля, і ґава, і ґандон — це все є в слові з “ґ” посередині, — “інтеліґент”. Він вміщає в собі всі три попередні слова (О.Ірванець). Відтоді у старого (сорок років з гаком) Аристарха Людинюка, як і в більшості тогочасних українських так званих інтелігентів, тобто у першому коліні (інтелігентів у другому, третьому і решті колін на той час уже було винищено як клас), а також напівінтелігентів-самозванців, ідейної каші в голові побільшало. Там кипіло, шумувало і булькало вариво, в яке було всипано: трохи стихійного націоналізму; дрібку побутового марксизму; частку колінкування перед недосяжним у споживчому сенсі Заходом; крихту збоченського радянського патріотизму; жменю «американської мрії», адаптованої до рівня фабрично-заводських та колгоспно-радгоспних курилок з її (мрії) головним фетишем у вигляді авта за одну зарплату; якусь «толіку» слов’янофільства і сором’язливого оглядання на Москву, стихійно зародженого впродовж століть національного гноблення Буковини різними чужинськими імперіями і королівствами; порцію центральноєвропейського маєстату, що виявляв себе у презумпції ґречності (звертання на «Ви» до кожного, хто того вартий і навіть не вартий, дякування за питання про здоров’я, торкання крисів капелюха при вітанні), у звичаї пити каву з підсмажених зерен, змелених на млинку, та в сталій моді знати, хоча б на побутовому рівні, кілька мов, зокрема — циганську та ідиш; дещицю побожності, що передбачала не так регулярне відвідування церкви, як запопадливе дотримання усіх православних свят, коли заборонено працювати, а на Різдво, Великдень та Храм (у Джерелеві — на Першу Пречисту) щедрі застілля з горілкою і пивом у простих та винами й лікерами у підпанків; пучку забобонів дохристиянського походження, що приписували боятися чорної кішки, жінки з порожнім відром та циганки, які переходять дорогу; кілька грамів нерозбірливої начитаності, яку забезпечували за Австрії видання «Руської бесіди», за Румунії — газети «Час», а за москалів — більш-менш ліберальні «товсті» літературні журнали, в тому числі московський «Новый мир» (В.Кожелянко). Бездуховні та лицемірні американські «мідли» донедавна, поки дозволяли закони РФ, стояли в черзі по право на всиновлення дітей-інвалідів, від яких відмовилися в російських пологових будинках духовні російські мамусі. А російські інтелігенти, нащадки Чехова, навперегін кидаються підписувати вірнопідданські листи верховному правителю на підтримку війни в Україні (Ю.Макаров). Він мав ваду, властиву всім інтеліґентам: був нікчема. Знав дуже багато й заплутавсь у тому знанні (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Важко повірити, що один святий шахрай на момент, коли маршали США запізніло заарештовували його, встиг накопичити дев’яносто три «роллс-ройси»! Далі ще гірше — вісімдесят три відсотки з тисяч ошуканих ним американців училися в університетах і, отже, відповідають моєму улюбленому означенню інтелігента: «Людина, освіта якої перевищує її розумові здібності» (В.Ракуленко, перекл. А.Кларка). 1. Справжній інтелігент ніколи не скаже: «Як був дурнем, так ним і залишився». Справжній інтелігент скаже: «Час над ним не владний». 2. Черга часів перебудови. Через чергу пропихається здоровений бугай з криками: «Пропустіть інваліда, …! Та я недоношений! Я семимісячним народився!!! Пропустіть інваліда!!!» Худющий інтелігент (протираючи окуляри): «Товариші, думаю, не помилюсь, висловивши загальну думку — послати товариша в … ще на два місяці». 3. — Ти що, інтелігент?! — Що ви, що ви. Таке ж бидло, як і ви]. Обговорення статті
Козёл –
1) козел, (животн.) цап, (диал.) цапу́р, (ласк.) цапу́сенько, (собир.) цапня́;
2) (о глупом человеке) цап, кзел;
3) (козлиная кожа) козли́на, козля́тина, козло́ва шку́ра;
4) (ворот) ручни́й ко́ло́ворот;
5) (скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, лавка;
6) (спорт.) козел:
• взять на козла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну);
• дать козла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом;
• доить козла́ – мочитися;
• забивать козла – (играть в домино, рус.) забивати козла;
• козёл отпущения (разг.) – козел відпущення (розгрі́шення); жертовне ягня; цап спокути, офірний (жертовний) цап, цап-відбувайло;
• козла драть, петь козлом (разг.разгпрезр.) – пускати цапа, козлякува́ти, цапиним голосом (на цапиний голос, глас) співати; по ко́зу (козли́) де́рти;
• от козла ни шерсти, ни молока; как от козла молока – як з цапа вовни (Пр.); не буде з цапа вовни (Пр.); як з бика молока (Пр.); як з бика — ні лою, ні молока (Пр.); як з козла молока (Пр.);
• прыгать козло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап;
• пустить козла в огород – пустити цапа в капусту (Пр.); приставити вовка до отари (Пр.);
• пустить козла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па;
• стать козло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки.
[Ву́са — честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка). Дурни́й, як цап (АС). Ой, цап з ме́не, цап! (АС). Козел меле, козел меле, коза насипає (Г.Барвінок). Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис). Стриба, як цап на городі (Номис). — Що з вашої науки? Як з козла молока! (П.Мирний). Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л.Українка). Чужі пішли, але з Бекіром трудна була рада: він уперся, як цап, і лишився на ніч (М.Коцюбинський). Із нього науки, як з цапа вовни (І.Франко). Через марність свого чуття до дівчини він фатально почав зазнавати втіхи від приниження. А що його постійне зринання з соробкопівського небутгя в ту хвилину, коли Марта лишалась самотня, ïï не могло не дратувати, то й крику та гдирання в ïх розмовах, отже, й таємноï радості для хлопця було досить. Отак Льова робився добровільним козлом відпущення для Мартиного чорного настрою, послужливою метою для проявів ïï гніву (В.Підмогильний). Тут Кутузов шарпнувся, стрибнув убік і панічно побіг, подався стрімголов, вистрибом, як козел (І.Багряний). Зашепотів весняний сніг, забелькотав, задзюрив, навергав геть забутих снів до дна всю душу збурив. Пронозисто чалап-талап ясними калюжами на кладці із козою цап побуцькався рогами (В.Стус).  Він міг працювати невтомно і методично. А міг, полишивши працю, бігти на футбольний стадіон «Динамо», — адже був запальним уболівальником цієї команди. Або міг годинами газардно «забивати козла» (грати в доміно) чи спостерігати, як інші грають (Г.Кочур). — Коротше, вони з мене вже готували цапа-відбувайла. Хотіли як агнця заколоти (О.Ульяненко). Якийсь час Карл-Орса не з’являвся до нас, а тоді прийшов і сказав, що хоче, аби Ева пішла з ним до крамниці, мовляв, треба багато що з’ясувати і зробити, куди ділася його ґуля під пупом, ми так і не довідалися, а мати тільки сказала, що таких цапів, як він, не бере жодна хвороба, вони найживучіші на світі (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якби козла відпущення можна було ще й доїти! (С.Є.Лєц). 1. Я з’їв сметану «Президент», але президентом так і не став. Викурив пачку цигарок «Аташе», але аташе з мене також не вийшов. І тільки випивши пиво «Козел», я відчув: процес пішов. 2. Якщо чоловік козел, то роги йому — прикраса. — Хай цього козла ґрінпіс захищає. 3. Жінки називають козлом того, кого не вдалося зробити бараном. 4. — Вчора возив дочку в село, показував козла. — Нащо? — Щоб знала, як виглядає справжній козел. А то вона зі слів матері неправильно його уявляє]. Обговорення статті
Мысль – ду́мка, (книжн.) мисль, (реже, прост., мысля) ми́сля, ду́ма, дум, (предположение) га́дка, по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), (ум.-ласк.) ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка:
• без задних мыслей – без потайних (затаєних, прихованих) думок;
• без мыслей – без думо́к, безду́мно;
• быть далёким от мысли – [і] не думати; і в думці не мати, (книжн.) бути далеким від думки, дале́кий ду́мки (А.Ніковський);
• вертится мысль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка);
• взвешивать в мыслях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях);
• в мыслях – на думці (на мислі, у думці, у думках);
• воспарить мыслью – злинути (злетіти, знестися) думками;
• выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей – вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (иногда) ума випитувати, випитати;
• высказывать мысль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку);
• говорить с задней мыслью – говори́ти (каза́ти) з потає́мною (з потайною, затаєною, прихованою) ду́мкою, (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) наздога́д бурякі́в[, щоб дали́ капу́сти]; закидати наздогад;
• голова полна тяжёлых мыслей – важкі думи обсіли голову;
• делать что с предвзятой мыслью – роби́ти що з упере́дженою (упере́дньою) ду́мкою (з упере́дженням, упереджено);
• дельная мысль –розу́мна (путя́ща) ду́мка;
• засела мысль – вроїлася думка;
• загореться мыслью – запалитися думкою;
• и в мыслях не было, не имел чего – і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що, і в голові (і в головах) не покладав про (за) що;
• избавиться от мыслей – позбутися (збутися) думки;
• иметь в мыслях что – мати на думці (в думках) що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що;
• и мысли такой не было – і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було;
• иметь заднюю мысль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку;
• книга эта богата мыслями – ця кни́жка бага́та на думки́;
• ловить (поймать) себя на мысли – ловити (зловити, піймати, спіймати) себе на думці;
• мелькнула мысль в кого – промайнула (майнула, сяйнула) думка в кого;
• меня озари́ла блестящая мысль – пройняла́ мене́ блиску́ча ду́мка, сяйну́ла мені́ в голові́ ду́мка;
• меня пугает мысль, мне страшно при мысли о… – мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…;
• мне это не по мысли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би);
• мысли без всякой связи – думки без ладу; безладні думки;
• можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной мысли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку);
• мысль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ца), шляхе́тна ду́мка (ду́ма);
• мысль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка;
• мысль (замечание) по существу – посутня (заувага) думка;
• мысль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́мка (дума);
• мысль предвзятая, задняя, преступная – упереджена (упере́дня), потає́нна, злочи́нна ду́мка;
• мысль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка);
• мысль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка;
• мысль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́мка (дума);
• мыслям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́;
• навеять мысль – вроїти думку;
• наводить, навести на мысль кого – наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; давати, дати на розум кому; каза́ти на здо́гад;
• намечать в мыслях кого – закидати на кого;
• не допускать [и] мысли о чём – [і] в думці не мати про (за) що; [і] в голові (в головах) не покладати чого; [і] думки не припускати про (за) що;
• не покидала мысль кого – не виходило з голови в кого;
• не иметь в мыслях чего – не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого;
• оборвать цепочку мыслей – перепинити течію думок;
• образ мыслей – напрям (напрямок) думок; спосіб думання (мислення);
• обратить все свои мысли на что – звернути (обернути) усі свої думки на що;
• обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що;
• обуревают меня мысли – беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки);
• одна мысль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́;
• одна мысль сменяет (опережает, обгонятет) другую – думка думку (дума думу) побиває (пошибає, пошиває, поганяє);
• осенила мысль кого – блиснула (сяйнула, зринула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; спала кому думка; (фамил.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому;
• оставить мысль – скинутися думки;
• от мыслей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є;
• от одной мысли о чём – від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що;
• отрешиться от мысли о чём – позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що, спустити з думки що;
• поглощённый мыслями – заклопотаний (захоплений, охоплений) думками;
• подать мысль кому – подати (дати) думку (на розум дати, послати) кому;
• по его мысли – на його думку (гадку);
• полёт мысли – лет думки, літ (ширяння) думок; буяння мислі;
• по мысли автора – на авторову (о жен. авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка;
• постичь мысль чью – збагну́ти ду́мку чию́;
• потерять мысль – спусти́ти з ду́мки;
• появилась мысль – з’явилася думка;
• прийти на мысль – спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку;
• приходить, прийти к мысли (к заключению) – прихо́дити, прийти до ду́мки (до ви́сновку); доходити, дійти думки (висновку);
• при одной мысли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це; від самої думки (гадки) про це;
• пришла мне в голову мысль – спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка;
• пугать (разгонять) мысли – поло́хати думки́;
• пьяного речи — трезвого мысли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́;
• растекаться мыслию по древу – розтікатися мислію по древу (по дереву);
• собираться, собраться с мыслями – збиратися, зібрати [докупи] думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися; (перен.) ро́зуму збира́ти;
• с такими мыслями – у таких думках; з такими думками;
• узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати;
• устремиться мыслями к чему – полинути думками до чого;
• хорошая мысля приходит опосля – на думку (гадку) спало коли пропало (Пр.); якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.);
• хорошей мыслью грешно не воспользоваться – з доброї думки не гріх і скористатися (скористува́тися);
• хорошо выражать (свои) мысли – до́бре висло́влювати (вимовля́ти) свої́ думки́, мати хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́);
• эта-ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця);
• я относительно этого одних с вами мыслей – я про це (щодо цього) таких самих думок, як і (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього);
• я сказал это без всякой дурной мысли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
[А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Т.Шевченко). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (П.Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Б.Грінченко). Мислі до суду не позивають (Номис). Що з голови, то з мислі (Номис). Ой думаю та гадаю, а що моя мисля зносить (Сл. Гр.). Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (І.Нечуй-Левицький). Та не такої думки був князь Єремія (І.Нечуй-Левицький). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (І.Франко). Творе́ць висо́ких дум (В.Самійленко). Гніздо́ думо́к висо́ких (І.Франко). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М.Вовчок). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л.Українка). В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л.Українка). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Сл. Гр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (А.Метлинський). Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Б.Грінченко). Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (М.Коцюбинський). Мо́вив собі́ на ду́мці (О.Кониський). Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (М.Вороний). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (С.Васильченко) До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (О.Кониський). А вже дівчата в плахтах, у намисті, вінки пускають за водою вниз. А вже гадають, хто кому на мислі, а хлопці зносять до багаття хмиз (Л.Костенко). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Т.Шевченко). Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.). Не мав на ду́мці (М.Коцюбинський). За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (І.Нечуй-Левицький). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (І.Нечуй-Левицький). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (І.Франко). — О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує (Сл. Гр.). Будьте уважні до своїх думок — вони початок учинків (Лао Цзи). Нестачу глубини думки звичайно компенсують її довжиною (Ш.Монтеск’є). Не всі думки доводь до язика. Думок незрілих не виводь у діло (Л.Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Та тії просьби не помагали, бо дурний чолов’яга намірився будь-що-будь усім аретинським мешканцям свою ганьбу виявити, хоч доти ніхто про те й гадки не мав (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Неборака бачив уже в думці, як за правицю його потужну вінчають його, щонайменше, на трапезонтського цісаря (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Прекрасні мої дами, той лемехуватий суддя-провінціал, про якого я говорив вам учора, не дав мені розказати однієї історійки про Каландріна, що вертілася в мене на думці… (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). … не раз йому й самому набігала думка взятися за перо і написати те заповідане продовження — і він був би його написав, а може, й видав, якби тому не стали на заваді інші, важливіші помисли, що безнастанно тривожили його ум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). … Санчо, споживши того дня добрий повечірок, одразу ж пірнув у браму сну, а Дон Кіхот довго не міг склепити очей не так од голоду, як од химер своїх: думки його роїлися самопаш, залітаючи в тисячі преріжних місць (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …запалилась вона до нього потайною жагою, а що сама була молода та яра і знала, що він овдовів, то гадала, що легко їй буде бажання своє вдовольнити — варто їй тільки сором свій перемогти і йому все. що на мислі має, виявити (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Щоправда, у декого й інша думка в голові майнула — як зустрінемо не корсарську, а купецьку галіоту, то буде нам зиск, а не згуба, бо, захопивши її, зможемо певніше й безпечніше подорож свою морську одбути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я даремно трачу несписанні зусилля на те, щоб впорядкувати свої думки, що, можливо, нічого не варті (Л.Вітґенштайн). Людям, як я помітив, подобаються такі думки, що не заставляють думати (С.Є.Лєц). Думки як блохи, скачуть з людини на людину. Але не всіх кусають (С.Є.Лєц). Думки деяких людей такі нікчемні, що не доходять навіть до їхньої голови (С.Є.Лєц). До глибокої думки треба піднятися (С.Є.Лєц). 1. Думка колобка в першу шлюбну ніч: «От бабуся, зараза, недоліпила…» 2. Думка як жінка — якщо доступна для всіх, то вже не цікава. 3. Думка як риба — якщо на поверхні, то вже майже мертва]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Желвак, мед. – ґу́ля, -лі, жо́вно.
Кила –
1) (мед.) ґила́, -ли́;
2) (бот.) ґу́ля, -лі.
Шишка –
1) (на теле) ґу́ля, -лі;
2) (сосновая) ши́шка, -ки.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Воскресенье
• В воскресенье – у неділю (неділею). [Неділею на ярмарку стояв… Гордієнко.]
• В одно воскресенье – котроїсь (одної) неділі.
• Каждое воскресенье – щонеділі. [Збирається рід до роду, Гуля щонеділі. Н. п.]
• Каждое воскресенье бывающий – щонедільний.
• По воскресеньям – неділями (у неділі); щонеділі.
• Под воскресенье – проти неділі.
Вскочить
• Вскочил как встрёпанный (ошпаренный) – скочив як о(б)шпарений.
• Вскочила шишка – набігла ґуля; набіг синяк.
• Вскочить с места, вскочить на ноги – Схопитися з місця; зірватися на [рівні] ноги.
Шишка
• Вскочила шишка на лбу – набігла ґуля на лобі.
• Крупная шишка кто (перен.) – велика цяця (велике цабе).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ґу́ля, -лі –
1) нарост, шишка;
2) тыква.
Ґу́лька –
1) ум. от ґу́ля.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ґу́ля, -лі, -лею; ґу́лі, ґуль
ґурґу́ля, -лі = ґу́ля

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бісія́нський, -а, -е. = Бісовський. Какъ бранное слово встрѣчено въ народ. разсказѣ: Ну, та й утяла ж бісіянська віра! так гуля й набігла. Грин. II. 207.
Бозуля, -лі, ж. Шишка (на тѣлѣ), желвакъ, то же, что и ґуля. Вх. Лем. 393. Ум. Бозулька.
Бу́бна, -ни, ж. = Ґуля. Черном.
Гу́ля, -лі, ж.
1) Дѣтск. голубь. О. 1861. VIII. 8. Чаще во мн. ч. Прилетіли гулі та й сіли на люлі; а ви, гулі, не гудіть.... ХС. II. 195.2) = Сич. Вх. Лем. 406.
3) = Ґуля.
Гуля-гуч! меж. Крикъ, которымъ гонять гусей. Вх. Лем. 406.
Гуля́ти, -ля́ю, -єш, гл.
1) Гулять, расхаживать, ходить, ѣздить гдѣ либо. От котик і довідався, що царь з дочкою гулятиме біля річки. Рудч. Ск. По садочку я гуляю, товариша викликаю. Мет. 69. В тій галері од пристані далеко одпускали, Чорним морем далеко гуляли. Дума. Вітер віє повіває, по полю гуляє. Шевч. 8. А думка край світа по хмарі гуля. Шевч. 9. Ревуть ляхи, а поставець по столу гуляє. Шевч.
2) Кутить, веселиться, гулять, развлекаться, пировать. От знов грошей доволі; знов коваль п’є та гуляє. Рудч. Ск. І. 65. Гуляй, дитино, поки твоя година. Ном. Козацьтво гуляє, байрак гомонить. Шевч. Гу́льма гуля́ти. Гулять напропалую.
3) Быть празднымъ. Козак — душа правдивая, сорочки не має — коли не п’є, так нужу б’є, а все не гуляє. Ном. № 769. Роби, не лежи, не гуляй! — сам Бог сказав. Рудч. Ск. І. 178. Шлях не гуляє, т. е. много на немъ народу. Ном. № 11390. Щоб він, гуляючи, навчав Настусю заповідь. Шевч.
4) Быть въ гостяхъ, развлекаться въ гостяхъ. Рудч. Ск. І. 82. То оце вже ви й додому? гуляйте в нас іще. Черниг. Гуляйте! — Гуляли б, та хліба не брали. (Шутка). Ном. № 11876.
5) Играть (въ различныя игры). Вони... гуляють у карти. Рудч. Ск. І. 107. Гуляють у тісної баби. Рудч. Ск. І. 199.
6) Танцовать. О. 1862. IV. 25. Він як заграв на ту дудку, то увесь товар і я гуляли до самого вечора. Грин. II. 82.
7) О животныхъ: быть въ періодѣ случки, бѣгаться. Наша корова тепер саме гуляє. Полт.
Ґу́ґля, -лі, ж.
1) Родъ верхней мужской и женской одежды изъ бѣлаго сукна у гуцуловъ. Форма ґуґлі: мѣшокъ, распоротый по одной сторонѣ, надѣтый на плечи и связанный на шеѣ шерстянымъ шнуркомъ или мѣдною цѣпью; сшитый конецъ ґуґлі служитъ вмѣсто башлыка. Гол. Од. 69.
2) = Ґуля. Як ударив, так ґуґля й набігла йому. Новомоск. у. Ум. Ґу́ґолька.
Ґузва, -ви, м. = Ґуля. Вх. Лем. 408.
Ґузу́ля, -лі, ж. Круглая шишка. (См. Ґузва, ґуля). Ум. Ґузу́лька. Мат на челі ґузульку. Вх. Лем. 408.
Ґу́лька, -ки, ж. Ум. отъ ґуля.
Ґу́ля, -лі, ж. Наростъ, шишка. Набігла ґуля за вухом. Закр. Ум. Ґу́лька. Харьк.
Ґурґу́ля, -лі, ж. = Ґуля.
Ду́мка, -ки, ж. Мысль; намѣреніе, замыселъ. Рукою (на молитві) махаєш, а думкою скрізь літаєш. Ном. № 177. А думка край світа на хмарі гуля. Шевч. 9. Така́ в йо́го ду́мка. Онъ такъ думаетъ, предполагаетъ. Така в його думка була, щоб дівчина йому жінка була. Мил. 97. На ду́мці стоя́ти. Не сходить съ ума, быть на умѣ. На ду́мку спа́сти. Придти въ голову. Стор. М. Пр. 51. Ду́мка б. Предполагается. Думка б завтра вже їхати. Ду́мка така́, що.... Можно думать, что... Ду́мку взя́ти. Вознамѣриться, рѣшить. Узяла собі таку думку: покину їх. МН. І. 10. На мою́ ду́мку. По моему мнѣнію.
2) Родъ лирическаго стихотворенія (элегическаго характера). Ум. Ду́монька. Голос як сурмонька, т’але ж чортова домонька. Ном. № 2984. Слова твої прекраснії, превражая думка. Мет. 107.
Зупи́н, -ну, м. Удержъ. Гуля собі, — нема йому на світі зупину. О. 1862. VIII. 54. Зупину не було її ході крівавій. К. Псал. 181.
Край, кра́ю, м.
1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. Харьк. До краю одежі його приторкнулись. Єв. Мр. VI. 56. Нема краю тихому Дунаю. Мет. 14. Уразив він моє серце в самий край. КС. 1882. X. 37. Од кра́ю до кра́ю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають. Шевч. 75.
2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Харьк. Оце ж моєму наймитуванню край. Полт. До кра́ю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. Кра́ю, до кра́ю дово́дити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Шевч. 107. Та доведу вже до краю, доведу — спочину. Шевч. 206.
3) Бортъ (судна). Мнж. 179.
4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає. Гол. І. 115.
5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу. Мет. 85.
6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. ЗОЮР. І. 214. Тяжко-важко умірати у чужому краю. Шевч. Рі́дний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. К. ЧР. 11. Треба рятувати рідний край. Стор. МПр. 57.
7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай. Посл.
8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Волч. у. Мені край треба продати корову, а инчу купити. Волч. у. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. Макс. А думка край світу на хмарі гуля. Шевч. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Макс. Виплакала карі очі, край козака стоя. Нп. Тільки край мого серденька як гадина в’ється. Грин. III. 220. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Шевч. Надибав дівчину край долини. Гол. I. 120. Моя хата край води. Нп. Ум. Краєчок, крайо́к. З краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. II. 188.
Моґу́ля, -лі, ж. = Ґуля. Черном.
Переті́к, -то́ку, м. Протокъ. Ум. Переті́чок. Тече річка з перетічками, гуля старий з молодичками. Нп.
Ро́жа, -жі, ж.
1) Роза, Rosa centifolia. Также по́вна ро́жа, па́нська рожа. Моя врода, як повная рожа. Макс. Сидить Олена між дружок як повна рожа. МВ. ІІ. 66. Ой ти, дівчино, повная роже! Нп. Цвів кущ панської рожі. Левиц. І. 23.
2) Гаєва́ ро́жа. Шиповникъ. МВ. І. 156.
3) Мальва. Соба́ча ро́жа. a) Althaea officinalis L. ЗЮЗО. І. 111. б) Lavatera thuringiaca L. ЗЮЗО. І. 175, 126.
4) Чо́рна ро́жа. Раст. Althaea rosea. Вх. Пч. І. 8. То-же горо́дня ро́жа. ЗЮЗО. І. 174.
5) Ро́жа по́вна. Родъ вышивки. Чуб. VII. 4 27.6) — польова́. Раст. Lavatera thuringiaca. Лв. 99.
7) — переви́та, подлу́жна, польова́. Роды писанокъ. КС. 1891. VI. 375.
8) Родъ дѣтской игры. Ив. 63. Ум. Ро́женька, ро́женочка. Ішов милий гіронькою, мила під горою; зацвів милий роженькою, мила калиною. Чуб. V. 266. Та чи мак, чи рожа на дворі процвітає? А ні мак, ні роженочка, дочко моя, а то ж твоя челядь гуля. КС. 1883. II. 376.
Товсти́й, -а́, -е́.
1) Толстый. Дочка товста. Мет. 311. Живіт товстий, а лоб пустий. Ном. Деревце те не товстеє. Котл. Ен. III. 18. Сорочка товста.
2) Грубый, низкій (о голосѣ). ЗОЮР. II. 18. А змія приходить до бережка та вп’ять кличе товстим голосом. Рудч. Ск. II. 40.
3) Крѣпкій (о снѣ). Не хоче нічого робить, тільки все гуля та спить товстим сном. Рудч. Ск. II. 55.
4) О зимѣ: снѣжная, съ глубокими снѣгами. Зіма тоді саме була товста та люта. Мнж. 84.
5) Жирный. Товстий сир. Грин. II. 321, 322. Ум. Товсте́нький, товсте́сенький.
Як, нар.
1) Какъ. Вода чиста, як сльоза. ЗОЮР. І. 147. Добре, як у Бога за дверима. ЗОЮР. І. 147. О, як болить моє серце, а сльози не ллються. Котл. НП. 339. Як вас маємо звати? Харьк. Як ти підеш, що такий дощ? Харьк. Як крикну я: брешеш! Стор. М. Пр. 47. Як дам ляща тобі я в пику, то тут тебе лизне і чорт! Котл. Ен. І. 83. Як глянув господарь і зо зла аж посинів. Гліб. Як на ім’я. Какъ по имени, какъ зовутъ. Забулась, як на ім’я того пана. МВ. І. 138. Як ся ма́єш? Какъ поживаешь? Здоров, Еоле, пане-свату! ой як ся маєш, як живеш? Котл. Ен. І. 7. Як ось. Какъ вотъ, вотъ и. Тут тілько що перемолився Еней і рот свій затулив, як ось із неба дощ полився. Котл. Ен. II. 33. Як ма́є бу́ти. Какъ быть должно. Набігла ґуля, як має бути. НВолын. у. Як.... так.... Какъ.... такъ.... Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Ном. № 688. Як у воді не без чорта, так у великого пана не без жида. ЗОЮР. І. 146. Як же. а) Какъ же. Як же твого брата звуть? б) Да какъ, ужъ какъ. Як же зчепились вони, — така буча збилася, що ледві розняли їх. МВ. ІІ. 185. в) А какъ. Як же вмер паволоцький полковник..., він вийшов. К. ЧР. 15. Як то? Какъ? (восклицаніе удивленія). Як то? ти не хочеш сього робити? Як то при нарѣчіи: какъ. Як то сумно було в нас у хати! МВ. II. 45. Як-ся = Якось. Пита він як-ся ласкаво і грізно. МВ. II. 125. Як не́будь. Какъ-нибудь. Як небудь достати його. Рудч. Ск. І. 7. Як мо́га. Изо всѣхъ силъ. Як мога швидче утікай. Котл. Ен. III. 19.
2) Какъ будто, будто бы. Еней тогді як народився. Котл. Ен. І. 11. Въ томъ же значеніи: як би. Пійшов на свято не явно, а як би потай. Єв. І. VII. 10. Вона стоїть, — от як би вона, без згадки і думки, разом перед яким дивом опинилась. МВ. II. 90.
3) Если. Правду старий співа, як не бреше. Шевч. 154. Як би. Если бы. Як би не Біг, — хтоб нам поміг. Ном. № 10. Як би знала, що покине, — була б не любила; як би знала, що загине, — була б не пустила. Шевч. 12.
4) Когда, во время. Як були ми в його, бачили його брата. Харьк. Як же мені знать, которий мені год? Як родивсь, то без пам’яти був; як ріс, то розуму не мав; а як уже до розуму дойшов, тогди б то й лічить, та багацько літ уплило. ЗОЮР. І. 146. Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Посл.
5) Чѣмъ, нежели. Йому більше, як сто год. Екат. Що.... то.... Чѣмъ.... тѣмъ.... Що далі, то більша дорожнета на хліб. Харьк. б) Лишь, только. Більш мені на землі нічого не треба, як оця домовина. Г. Барв. 212.
7) Смотря по, смотря какъ, смотря какой. За юшкою подають звичайно капусту, а тоді — як у кого достаток. Грин. III. 536. Въ томъ же значеніи: як до. Чи дорогі воли на ярмарку? — Як до вола, — т. е. смотря по тому, какой волъ. Полт. Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні.
8) Чуть. Та селом іду — як не плачу: кого люблю, то й не бачу. Грин. ІІІ. 230. Охвицер як волосся на собі не рве. Г. Барв. 403.
9) Як.... як.... (повтореніе). И.... и.... какъ..., такъ и.... Як день, як ніч, — раз-у-раз тупаю та працюю. Г. Барв. 193. У тій горниці стіл стоїть і на йому як пити, як і їсти. Мнж. 25.
10) Як ка́жете? Что вы говорите? Ум. Я́кеньки.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Ґу́ля, -лі, ж. *2) = Каба́к, ка. Хот. Нік.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ба́лда́ = 1. гу́ля, ґу́ля (на дереві). 2. до́вбня. 3. мо́лот (ковальський). 4. д. Балбе́съ.
Бло́на́ = 1. шку́рка, кожушо́к, толубе́ць, плїва́, плїнка. 2. анат. Placenta — місце, місто, послїд; соро́чка. — Щасливий — в сорочцї родив ся. н. пр. 3. ґу́ля, гу́ля, на́ріст.
Болона́ = ґу́ля, ґу́ґля, ґурґу́ля, морґу́ля, ґу́ля, гу́гля і т. д. С. Аф. З. Л. — Від його цибуха набігла гуля за вухом. С. З. — Ач які ґуґлї на дереві.
Брезжа́ть = 1. брязча́ти, брязкотїти, дреньча́ти. — Козак гуля, брязчать його гроші. н. п. — Щоб тїї підківки брязчали, щоб наші вороги мовчали. н. п. 2. бри́нькати. — Чую, щось бринькає на бандурі.
Бря́кать = бря́зкати, брязкотїти, брязча́ти. — Козак ґуля, брязчять його гроші. н. п.
Бугро́ви́на = гу́ля, ґу́ля, о́пух.
Булды́рь = 2. пухи́рь, ґуля, морґу́ля. С. Л. 2. нерівне місце в по́лї. 3. ха́тка на бе́лебнї або в пустирі.
Вахла́къ = 1. кгу́ля, ґурґу́ля, моргу́ля, гу́ля. 2. чвала́й, вайло́, вахла́й, тюхтїй, маму́ла, мурми́ло. С. З. Ман. Ш. — З такими вахлаями шкода на во́вка полювати. Кул. — Чвалаями ходять, а бісів проводять. н. пр.
Волды́рь = 1. пухи́рь (С. З. Л.), міху́р. (Под. С. Л.) — Як пухирі надутиї. Л. В. 2. ґу́ля, гу́ля, морґу́ля, ґурґу́ля. С. Л. — Від його цибуха набігла гуля за вухом. С. З.
Вы́плывокъ = 1. гуля, ґу́ля (на дереві.) 2. д. Вы́плавокъ.
Гла́нда, частїше мн. гла́нды = зало́за, зало́зи, ґу́ля, ґу́лї. — Напухли залози на шиї.
Гремѣ́ть = 1. гремі́ти, грімотїти, грімота́ти, гуркотїти, грюкотїти, (починати) — вигрімля́ти, нагріма́ти, (з далека) — стугонїти, туркотїти, (перестати) — відгримі́ти. — Як стане по небу грім грімотати, та стане блискавками небо засипати. н. д. — Хмара хмару швидко гонить, грім по небу грюкотить. Сніп. — От опівночі стукотить-грімотить, іде змій. н. к. — Мов млинове колесо гуркотить. Фр. — Стугонить Днїпро по скелях, бєть ся об пороги. В. Щ. — Перечасуймо лишень, бо грім нагріма і дощ накрапа. С. Л. 2. брязча́ти, брязкотїти. — Козак гуля, брязчать його гроші. н. п.
Желва́къ = жо́вна (С. Аф.), гу́ля (С. З.), ґу́ля, морґу́ля, ґурґу́ля. — Розхрістана, простоволоса і, як в намистї, вся в жовнах. Кот. — Від його цибуха набігла гуля за ухом. С. З.
Заса́дъ = зава́лка, гу́ля, ґу́ля.
Кила́ = 1. мед. Hernia — гила́, ґи́ла. (д. ще: Гры́жа 1.). 2. ґу́ля, морґу́ля (на дереві).
Нако́стница = ґу́ля на нозї у коня́.
Наплы́въ = 1. на́плив, плав. 2. ґу́ля на де́реві.
Наро́стъ = на́ріст, на́рість, на́ростень, на́росля, гу́ля, ґу́ля (С. З.), ґурґу́ля, морґу́ля. — На нозї завелась якась нарість. Лев. — На дереві якісь ґулї поробили ся. — Така в його морґуля на щоцї зробила ся. Чайч.
О́пухоль = о́пух (Лев. С. Л.), пухли́на, пухля́тина (Лев.), ро́зпух, на шиї — зало́за, жо́вна (д. Железа́, Желва́къ), за ухом — сви́нка, від удару — гу́ля, ґу́ля, гурґу́ля, морґу́ля, діфтеритна — о́бкла́д, обладки́, ґу́лї, зава́лки, у корів, на виммі — осо́вище. Ман. — По всїй нозї розлїзла ся пухлина. Кн. — Опух зробив ся, та такий червоний, як буряк. н. о.
Пари́ть = ширя́ти, шуга́ти (С. Л.), лїтати, буя́ти (С. Ш.), носи́тись. — А думка край сьвіта на хмарі гуля, орлом сизокрилим лїтає, ширяє, аж небо блакитне широкими бъє. К. Ш. — Ширяє мріями геть понад землею. — Шуляк шугає. С. Л. — Буяли в небі крилами орлицї. С. Ш. — Та лїтає орел, та лїтає сизий, він лїтає в високости. н. п.
Поплаво́къ = поплаве́ць (С. Жел. З.), деревъяний у неводів— галага́н (С. Жел. Аф.). — Вода шумить!.., вода гуля!.. На березї рибалка молоденький на поплавець глядить і промовля: лови ся рибонько велика і маленька. Гул. Ар.
Ши́шка = 1. ши́шка, на тїлї — гу́ля (С. Аф. Л.), гу́гля (С. Аф.), ґу́ля (С. Л.), морг(ґ)у́ля, г(ґ)ург(ґ)у́ля, могодзу́ля, ґуна́дза (Ман.). — Від його цибуха набігла гуля за вухом. С. З. — Вертав ся він до господи часом з гулею на лобі. Кн. — Така ґуля, як кулак, в горлї йому сїла... Лїчать, лїчать дохторі, а все ґуля цїла. Руд. — Таку йому у два кулаки ґунадзу на потилицї нагнав, н. к. Май. — Наби́ть шишку = наґуна́дзити. Ман. 2. бот. Strobilus = ши́шка, бі́рка (Хар.), буру́лька (Кр.). — Пішли у бір по шишки. Кв. — На лататтї бувають великі бурульки. Кр.

Запропонуйте свій переклад