Знайдено 33 статті

Запропонувати свій переклад для «гідність»

Шукати «гідність» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Звучащий – який (що) звучить, (предназначенный звучать) звуковий, голосовий, (имеющий свойство издавать звук, физ.) звучни́й, зі звуком (звучанням), (звонкий) лункий, дзвінкий, (озвученный) озвучений: • звучащая открытка – звукова поштівка; • звучащая сказка, книга – звукова (голосова) казка, книга; • звучащая речь, звучащее слово – живе мовлення, живе слово; • звучащее тело – (физ.) звучне тіло; • звучащий как гром – громозвучний, гучноголосий. [І мовив йому Менелай русокудрий: «Хай, Телемах, поворот твій додому, якого так прагнеш, Гери божистої муж здійснить тобі, Зевс громозвучний…» (Б.Тен, перекл. Гомера). Справа не тільки в тому, що в поезії Шевченка заграла всіма тонами звучна і ніжна українська мова. Справа не тільки в тому, що Шевченко ствердив і виховав національну гідність українського народу… Справа насамперед в тому, що завдяки Шевченкові українською мовою були написані твори, які мають як з естетичного, так і з ідейного боку світове значення (М.Слабошпицький)].

Кроссворд – (англ.) кросворд. [Кросворди, як і пазли та крикет, — насправді не ігри. Це просто засоби, які допомагають збавляти час. А тому вони не зовсім збігаються з тим напрямком, у якому розвивається сучасий світ (А.Маслюх, перекл. Д.Кларксона). З листа читача редакторові газети: «Ваші кросворди принижують мою людську гідність — через них я відчуваю себе повним ідіотом!»].

Необходимость – коне́чність, доконе́чність, потрі́бність, невідмі́нність (неодмі́нність), немину́чість, (рус.) необхі́дність, (нужда) потре́ба: • в меру необходимости, по мере необходимости – за потреби, як до потреби, в міру потреби, при потребі; • в случае необходимости, если возникнет необходимость – якщо (коли) буде треба, якщо (коли) буде (є) потреба, за потреби, у разі потреби, як буде потреба; • в этом нет необходимости – на це (у цьому) нема (немає) потреби (конечної, доконечної потреби), (разг.) на це нема (краю); • имеется необходимость в чём – є потре́ба на що; • иметь необходимость в чём – потребува́ти чого́, ма́ти потре́бу чого; • крайняя необходимость – крайня (конечна, доконечна, нагла, нагальна, неминуча) потреба, крайня конечність, конечна необхідність, конечна річ; • настоятельная, насущная необходимость – пильна (пекуча) потреба; • нет необходимости – не треба, нема (немає) потреби, не слід, не варто; • нет никакой необходимости – немає жодної (ніякої) потреби, (ирон.) дуже мені це треба!; • отпала необходимость в чем (делать что) – (вже) нема (немає) потреби в чому (робити що); • покориться необходимости – скори́тися коне́чності (немину́чій потре́бі, диал. му́сові); • по необходимости – з [конечної] потреби, з конечності, (по принуждению) з при́мусу, (диал.) з му́су, (рус.) з необхідності; • предметы первой необходимости – ре́чі (най)пе́ршої потре́би; • при необходимости – якщо (коли) треба, якщо (коли) є потреба, у разі (за) потреби, в потребі; • ставить, поставить кого в необходимость – змушувати, змусити (примушувати, примусити, зневолювати, зневолити, приневолювати, приневолити) кого. [Доконе́чність заду́маної робо́ти (Н.-Лев.). Жене́ мене́ до то́го немину́чість (Грінч.). Ніхто́ не осмі́лювався без кра́йньої коне́чности взя́ти на се́бе ту страшну́ гі́дність (Франко). З коне́чности бере́ арти́ст робо́ту (Л. Українка)].

Партиец, партийка – партієць, партійка. [На вулицях завжди красувався взірець майбутнього, що обіцяє партієць. Під тинами, де зеленіла смуга шпоришу, в холодку від тополь прилягав Свитченко і хропів. Обжмаканий, як годиться «каенесові», себто «незаможному». Село вживало його ім’я, замісно назвати когось: «ледащо» (В.Барка). Ще дужче Сєня зневажав голодранців, які сиділи позаду, — всіх отих комнезамівців, партійців, активістів, котрі були ніким, а хотіли стати всім тільки через те, що, ледацюги, світили голими сраками (В.Шкляр). Григорій ще не мав жодного завербованого партійця, але вже проводив напружену інтелектуальну роботу зі створення програми, структури і — головне — назви своєї партії. Ну, з програмою ясно: соціальна справедливість і національна гідність, а ще — свобода. Свобода як навища цінність. Зі структурою теж мороки не буде. На вершині він — голова, вождь, фюрер, далі — провід, політбюро, ближнє коло, потім — політрада, цека, дальнє коло, і нарешті — низові осередки, посполиті партійці, члени, коротше кажучи (В.Кожелянко)].

Сосредоточенность – зосередженість, скупченість, (собранность) зібраність, (сконцентрованность) сконцентрованість, (внимательность) уважність. [І от раптом принцесу Елізу підмінено. Хтось зідрав із неї хмуру заціплену скупченість, із-під неї вийшла нова людина. Це тепер — весело-владна, грайлива, ніжна дівчина (В.Винниченко). Спочатку спробував вплинути на своє сумління, ставлячи себе в умови, коли б не писати було соромно: сідав до столу, рішуче виймав аркуш білого паперу, одкривав каламаря й брав у руки перо. І чекав. Але замість бажаної зосередженості всякий дріб’язок відтягав його увагу — очі непомітно спинялись на оголошеннях старої газети, на етикетці від цигарок, на суглобах власних пальців, на все пильно роздивляючись, скрізь шукаючи пристановища, аби не звернутись на зрадницький аркуш, де полягало їхнє завдання; уші прислухались до криків, гомону й шелесту за стіною, а в голові самопас блукали порізнені думки, зникаючи без сліду в звоях диму, що хмарою оповивав його й душив від паленого тютюну. І нічого не виходило (В.Підмогильний). Природна гідність часто здавалася гордістю, а зосередженість і пориви лихого запалу заслоняли від стороннього ока м’якість доброї, але колючої і трохи сумовитої вдачі (М.Стельмах)].

Терять, потерять – втрачати, тратити, втратити, страчувати, губити, загубити, позбуватися, позбутися, зане́дбувати, занедбати, зіпсовувати, зіпсувати, лишатися без, марнувати, гайнувати, гаяти, нищити, знищити, (устар.) теряти, втеряти: • лучше с умным потерять, чем с глупым найти – краще з розумним двічі загубити, як з дурним раз знайти (Пр.); краще з розумним загубити, ніж з дурнем знайти (Пр.); • нечего терять кому – нема чого (нічого) втрачати кому; не має чого втрачати хто; • потерять в весе – утратити на вазі; утратити ваги; • потерять зрение – утратити зір, (тогда разг.) стемніти (на очі); • потерять расположение, право – утратити (стратити) ласку, право; відпасти ласки чиєї, права чийого; • потерять силы на работе – виробити (спрацювати) силу; • потерять совесть – утратити совість (сумління); (иногда образн. ещё) на дитячий розум перейти (зійти); • терять достоинство (сон, аппетит, тепло, спокойствие…) – втрачати (губити) гідність (сон, апетит, тепло, спокій…) (в науковому (медицина стилі – втрачати апетит, багато крові…); • терять здоровье – занепада́ти, занепа́сти на здоро́в’я (здоро́в’ям); • терять запах – видиха́тися, ви́дихнутися, ви́дхнутися; • терять книжку (ручку, шапку…) – губити книжку (ручку, шапку…); • терять, потерять надежду – втрача́ти, втра́тити (стратити) наді́ю на ко́го, на що, (иногда) знадіятися; (ещё) зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му, в чо́му; • терять нить разговора – губити (втрачати) хід (нитку) розмови; • терять пациента (сленг, мед.) – втрачати пацієнта; • терять покров – линя́ти, вили́нювати, обла́зити, губи́ти во́лос, во́вну, ше́рсть, перо́, скида́ти во́вну, перо́, шку́ру; • терять, потерять веру в кого, что – зневіря́тися, зневі́ритися в ко́му, в чо́му; утратити віру в кого, в що; • терять, потерять время – втрачати, втратити (губити, загубити) час; марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, гаяти, згаяти, марно витрачати, витратити) час; • терять, потерять голову – втрачати, втратити (губити, згубити) голову; • терять, потерять голос, спадать с голоса – тра́тити (утратити, стра́тити) го́лос, спада́ти (спа́сти) з го́лосу; • терять, потерять рассудок – утрачати, утратити [добрий] розум; відбігати, відбігти розуму; божеволіти, збожеволіти; з глузду зсуватися; • терять, потерять счёт кому, чему – губити, згубити лік кому, чому; забувати, забути лік кому, чому; мати безліч кого, чого; • терять равновесие – втрачати рівновагу; • терять силу – втрачати силу; знесилюватися; (о законах) втрачати силу, чинність; • терять сознание – непритомніти; падати в нестяму; • терять состояние – нищитися; • терять цвет – линя́ти, вили́нювати, блякува́ти, бля́кнути, полові́ти, здава́ти, обла́зити. [Старого любити — тільки дні губити (Пр.). — Лікарю, ми втрачаємо хворого! Що робити? — Нічого не робити. Дамо йому спокійно піти. Незабаром він знову захворіє й повернеться].

Любовь – 1) (к кому страсть, любовное влечение) коха́ння, (ласк.) коха́ннячко, любо́в, лю́бощі до ко́го, лю́бість, (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння; 2) (любовные ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі, ми́лува́ння, лю́бість, ла́ска, коха́ння; 3) (предмет любви) коха́ння (коханячко), милува́ння (милуванячко), закоха́ння (закоханячко); 4) (нравственн. чувство) любо́в, люба́; 5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го: • безумная любо́вь – шале́не коха́ння (закохання); • брак не по любви – шлюб (одруження) без кохання (без любові); • брак по любви́ – шлюб до (з) любо́ві (до сподо́би); • братская любо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в; • вера, надежда, любо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в; • возбудить в ком любо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ (в се́бе); • вспылать любовью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися; • вспыхнуть любовь – лахну́ти любо́в’ю, коха́нням; • гореть, сгорать от любви к кому – палати коханням до кого; • делать что с любовью, с любовью заниматься чем-либо – робити що залюбки (з любістю, з любов’ю); кохатися в чому; працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням; • жениться, выйти замуж по любви́ – одружи́тися (за́між піти́) з любо́ві; • изъявлять любо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́; • искренняя, настоящая любо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в; • любо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність; • любовь к искусству – любов до мистецтва; • любовь к родине – любов до рідного краю (до рідної країни, до рідної землі, до рідної сторони), любов до батьківщини (до вітчизни, до отчизни); • любо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в; • любовь не картошка — не выкинешь (не выбросишь) за окошко – любов не короста — не вигоїш спроста (Пр.); згадай та охни, мовчи та сохни (Пр.); • любовь не пожар, а загорится – не потушишь – любов не пожежа, а займеться — не погасиш (Пр.); • любо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мне не дорог твой подарок, дорога твоя любовь – не дороге дарування (даруваннячко), дороге твоє кохання (коханнячко); • нашим новобрачным совет да любо́вь (мир да любовь)! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися!; • нежная любо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в; • не по любви – не до любові (любості); • объяснение в любви́ – осві́дчення (про коха́ння); • первая любовь – пе́рше ко́хання (закохання), пе́рша любо́в; • объясняться, объясниться, признаваться, признаться в любви кому – признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому, робити, зробити кому признання в любові (у коханні), освідчувати, освідчити кохання кому, освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому, визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою); • относиться с любовью – ста́витися з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно; • питать любо́вь к чему – коха́тися в чо́му; • по любви – з кохання; • пылкая, пламенная любо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в; • пребывать в любви – пробува́ти в любо́ві; • приобрести чью любо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску; • родительская любо́вь – батькі́вська любо́в; • с любовью – до любо́ви, з любов’ю, коха́но; • старая любовь не ржавеет, старая любо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма (Пр.); давнє кохання не ржавіє (іржавіє) (Пр.); • супружеская любо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння; • сыновняя любо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в; • умирать, погибать от любви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Хто не лю́бить, той не пізна́в Бо́га, бо Бог є любо́в (Біблія). Піді́йдеш йому́ під ла́ску (П.Куліш). Він мені визнавав любов свою (П.Куліш). Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г.Барвінок). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л.Українка). Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М.Вовчок). Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Б.Грінченко). Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Б.Грінченко). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Б.Грінченко). Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М.Вовчок). Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л.Українка). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня). Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М.Вовчок). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (А.Кримський). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня). Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня). З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (С.Єфремов). Ой, Бо́же, Бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Г.Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Пр.). Колишній дотик її руки живущим огнем проймав йому кров. Він згадував їхню зустріч на пароплаві, її слова і шукав у них бажаної запоруки. Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший (В.Стись). Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, — ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних (В.Стус). І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! (В.Стус). Напередодні об’єднання Німеччини, яке всіх лякало, один француз мрійливо промовив: «Я так люблю Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві»… В українців причин для ніжних почуттів до Росії куди більше, ніж у французів до Німеччини. Моє серце розривається від любови, і я хотів би, щоб Росій було хоча б штук п’ять-шість. Правда, моя любов до Совєтського Союзу була ще ніжнішою, і я вцілів тільки тому, що об’єктів її прикладення стало 15 (з інтернету; Дивнич). Любить Бог українця, але не признається (В.Слапчук). Усе було — і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов — як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов — як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї (Л.Костенко). Абсолютно ідіотська фраза з російської — «займатися любов’ю». Повна нісенітниця. Любов, кохання, честь, гідність — все це абстракції. Як можна займатися честю, совістю. В українській мові є прекрасне слово «кохаються». Шановні, кохайтеся, якщо можете. Ну, а коли ні, «займайтеся». Що зробиш… (Ярослав Трінчук). Крім того, любов — це ще багато різних речей, тільки чомусь у нас в наявності всього два слова для означення того складного багатокомпонентного почуття: «кохання» — це те, що із сексом, а все решта — просто «любов». Тішить тільки, що у росіян взагалі лиш одне на всі випадки життя. Вони просто «люблять» все підряд: і батьківщину, і маму, і друга, і кохану, і песика. В той час як у Біблії розрізняють три відтінки такого почуття, а у Греції — цілих шість: • Ерос – романтично-чуттєва любов, Прагма — реалістична любов, Маніа — хвороблива любов, Агапе — безумовна любов, Сторге — любов-дружба, Людус — любов-гра (Ярка Дубинська). Справжня любов, як рослина — повинна рости (Валерій Чоботар). Якщо абстрагуватися від біохімічних процесів у мозку, які, за твердженням фізіологів-матеріалістів, породжують те, що мудаки-поети називають коханням (щасливе кохання — це фермент, який активізує ті нейронні ланцюжки, що відповідають за ейфорію; нещасне, відповідно, стимулює мозкові зони депресії), і розглянути проблему в метафізичному вимірі, то є така думка, що любов — це не лише найбільший дар Божий, а взагалі — атрибут Бога в людині, одна з рис образу і подобія. А хто проти? Та це про любов. Ми ж тут — про суку-любов, яка, з одного боку, большая и чистая, а з другого — маленькая и пошлая, любов, яка нищить, висотує нерви, висушує мозок, вичавлює з людини кров (інша людина, на яку, власне, й спрямована любов, п’є ту кров горнятками, хоча не обов’язково є вампіром). Одне слово, якщо вербалізувати проблему в контексті запропонованого дискурсу, то любов як категорія поширює свою юрисдикцію зі сфери емоційного на рівень матерії у її білковій формі існування. Щось таке (В.Кожелянко). Любов — сприятлива сила, що дозволяє говорити про будь-що доглибно (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). — … життя людське надто довге для одного кохання. Просто-таки надто довге. Це мені мій Артур пояснив, коли накивав п’ятами… І це правда. Кохання — це чудово. Та одному з двох воно завжди видається надто довгим. І тоді другий залишається ні з чим. Сидить і чекає чогось, витріщивши очі. Чекає, як божевільний… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання потрібне вже хоч би для того, щоби навчитися Болю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Він кохав її, він прислухався до цього кохання, яке кликало Поль, доганяло її, розмовляло з нею; Сімон слухав його заклякнувши, налякано, почуваючи тільки біль і спустошення (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так, моє кохання було надто велике. А надто велике кохання обтяжливе для того, на кого воно спрямоване, я цього не розуміла, нічого про це не знала. Та якби й знала, це однаково не допомогло б. Бо хто може визначити міру кохання?  (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Майже всю ніч пролежала, зціпивши зуби й стиснувши кулаки, задихаючись від люті й жаху, ба гірше — від каяття, цього сліпого прагнення повернути час назад хоч на годину, на секунду. Та тільки не час любощів (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Чи то любов робить людину дурною, чи тільки дурні й закохуються? Роками я торгую зі своїм клунком і знана всіма як сваха, проте на це запитання відповісти не можу (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Обидві, обравши різні напрямки, прагнули вирватися з цього зліпленого з різних елементів світу: горда Клариса в служіння мистецтву, до якого, проте, як невдовзі довелося визнати її вчителеві, в неї не було справжнього покликання, а тендітно-меланхолійна і, властиво, не пристосована до життя Інес — назад, під крило й під духовний захист надійного міщанського побуту, шлях до якого відкривав респектабельний шлюб, бажано з кохання, а як ні, то й без нього (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Чому ви не витурите його? — Він не такий поганий, докторе. Тільки запальний… — Равік глянув на дівчину. Кохання, подумав він. І тут кохання. Одвічне диво. Воно не тільки осяває барвистою веселкою мрій сіре небо буднів, а й може оточити романтичним ореолом купу лайна. Диво і страхітливий глум водночас. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання травами не лікується (Овідій). Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема (Ф. де Лярошфуко). …людське життя тягнеться надто довго для одного кохання (Е.М.Ремарк). Любов іноді приходить так несподівано, що ми не встигаємо роздягнутися (С.Є.Лєц). Кохання — це грубе перебільшення різниці між однією людиною і всіма іншими (Дж.Б.Шоу). Любов терпить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона тішиться мализною, але вимагає всього (Клайв Льюїс). Серед всесвітнього варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання (М.Уельбек). Любов, що боїться перешкод, — це не любов (Д.Ґолсворсі). Шлях справжнього кохання ніколи не був гладкий (В.Шекспір). Ніщо так не економить час і гроші, як взаємне кохання з першого погляду].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)