Знайдено 44 статті
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Дворе́цкий – ша́фар (р. -ря), марша́лок (двору), (попроще) клю́чник. [Не тре́ба бі́льше ша́фаря в цім до́мі (Грінч.)]. |
Дозволя́ть, дозво́лить – дозволя́ти, дозво́лити, (вульг.) подозво́лити, позволя́ти, позво́лити; попуска́ти, попусти́ти, по́пуск дава́ти, да́ти по́пуск. [Не дозволяти́муть ді́тям у садо́к ходи́ти. Нача́льство і подозво́лило мені́ обо всім до вас писа́ти (Квітка). Не попуска́й цим руко́писам заги́нути. Пощо́-ж ти їм сей по́пуск попуска́єш? (Куліш). Дай по́пуск у всьо́му, не спереча́йся (Куліш)]. • Дозволя́ть, -ли́ть себе что (допустить что) – допуска́тися, допусти́тися чого́. [Вони́ допуска́ються брехні́]. • Не дозво́лить – не дозво́лити, (воспретить) – заказа́ти. [Її́ ро́дичі заказа́ли йому́ бува́ти в їх до́мі (Франко)]. • Дозво́лено – ві́льно. [Але неха́й мені́ бу́де ві́льно ісказа́ти, що нічо́го тобі́, ца́рю, з Украї́ни жда́ти (Рудан.)]. • Не дозво́лено – не ві́льно. [Тут не ві́льно рва́ти кві́ти і толочи́ти траву́. В ваго́ні не ві́льно плюва́ти і насмі́чувати]. • Дозво́ленный – дозво́лений, (вульг.) подозво́лений. |
Домоправи́тель – доморя́дець (р. -дця), доморя́дник (Куліш), ша́фар [Не тре́ба бі́льше ша́фаря в цім до́мі (Грінч.)], домоправи́тель. |
Неожи́данность –
1) (свойство, качество) несподі́ваність, (редко) неспога́даність, (внезапность) рапто́вість, на́глість (-ости); 2) (неожиданное событие сюрприз) несподі́ванка. [Приє́мна несподі́ванка: не ждав тебе́ з свої́й до́мі ба́чити (Л. Укр.). Хоті́в тебе́ несподі́ванкою здивува́ти (Грінч.). Не тре́ба каза́ти, неха́й це несподі́ванкою бу́де (Коцюб.). Розгу́блений і спантели́чений несподі́ванкою ви́пустив з рук рушни́цю (Кирил.)]. • От -ти – з несподі́ванки, (диал., собств., исподтишка) спо́тання. [Тро́хи почервоні́вши з несподі́ванки (Грінч.). «Ой!» – тихе́нько з несподі́ванки (Головко). Схва́чується мов опе́чений, – він спота́ння не добра́вся до правди́вої тя́ми того́ жа́рту (Н. Лев.)]. |
Непоря́док – бе́злад (-ду), безла́ддя (-ддя), непоря́док (-дку), нела́года; срв. Поря́док, Беспоря́док 1. [Куди́ не поткни́сь, усю́ди бе́злад (Мова). Без жі́нки не збу́дешся нела́годи в до́мі (Мова)]. • Это -док – це безла́ддя; це не гара́зд, це не спо́сіб, так не годи́ться (роби́ти). |
Переде́лывать, переде́лать –
1) переробля́ти и переро́блювати, перероби́ти, (о мног.) попереробля́ти и -ро́блювати що; перемайстро́вувати, перемайструва́ти, перешталто́вувати, перешталтува́ти що; (переправлять) переправля́ти, перепра́вити що; (преобразовывать) перетворя́ти, перетвори́ти кого́, що в (на) що; (о мног.) поперемайстро́вувати, поперешталто́вувати, попереправля́ти, поперетворя́ти кого́, що в (на) що. [Па́нської сто́ти (натуры) не переро́биш. Комо́ру перемайструва́в на ха́ту, та й гара́зд (Кониськ.). Все в до́мі перешталто́вує (Мова). Перетвори́ти сирову́ етнографі́чну ма́су в свідо́му на́цію – я не зна́ю бі́льшого за́міру на сві́ті (Єфр.)]. • -лать фасон платья – перероби́ти, відміни́ти фасо́н убра́ння. • -лать на свой лад – по сво́єму (на своє́) перероби́ти, на свій кшталт поверну́ти; 2) (всё) перероби́ти, пороби́ти (все). [Па́нської робо́ти не переро́биш]. • Переде́ланный – переро́блений, перетво́рений и т. д. |
Переина́чивать, переина́чить – переина́чувати, переина́чити, переина́кшувати, переина́кшити, переи́нчувати, переи́нчити що; (переделывать по своему, переладить) переверта́ти, переверну́ти, перешталто́вувати, перешталтува́ти що. [Все в до́мі перешталто́вує (Мова)]. • Не -вай слов моих – не перекру́чуй мої́х слів. • Переина́ченный – переина́ч[кш]ений, переи́нчений. Срв. Переде́лывать. |
Принима́ть, приня́ть –
1) что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)]. • Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?; 2) кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)]. • -ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)]. • -ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́. • У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися. • -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)]. • -ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)]. • -ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки. • -ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві. • Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої. • Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно. • -ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние. • -ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т. • -ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение. • -ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що. • -ть на свой счёт – а) (расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт; б) (отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)]. • -ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта). • -ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію. • -ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти. • -ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти). • -ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го. • -ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів. • -ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́. • -ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го. • -ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́. • -ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)]. • -ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння. • -ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)]. • -ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що. • -ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що. • -ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким. • -ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)]. • -ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт. • -ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду. • -ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне. • -ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду). • -ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду. • -ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́. • -ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́. • -ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства). • -ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки). • -ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію. • -ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до… • -ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́. • -ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)]. • -нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися. • -ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру. • -ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)]. • Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)]; 3) (брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)]. • Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й; 4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)]. • -ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти. • Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́. • -ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́; 5) -ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)]. • -ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця. • -ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)]; 6) (убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу]. • -ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги. • Принима́емый – при́йманий. • При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки. • -няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
НАЙТИ́ (істину) відкри́ти, (що все гаразд) поба́чити; ба. повизнахо́дити; найти вы́ход зара́дити собі́, да́ти собі́ ра́ду, ви́в’язатися, прибра́ти спо́собу; найти вы́ход и вы́браться ви́дістатися; найти до́ступ /найти доро́гу/ к чему проте́рти сте́жку до чого; найти душе́вный поко́й спочи́ти душе́ю; найти ключ к се́рдцу досту́катися до се́рця; найти лазе́йку знайти́ о́б’їздку; найти ме́сто (в душі) посі́сти мі́сце; найти на кого стил. перероб. вступи́ти у кого [что-то нашло́ на меня́ щось у ме́не вступи́ло]; найти недочёт в чём да́ти дога́ну чому; найти отве́т здобу́тися /спромогти́ся/ на ві́дповідь; найти уедине́ние (найти поко́й и уедине́ние) (у глушині) заши́тися; найти прию́т (де) пригрі́тися, прихили́ти го́лову [не́где найти приют нема́ де прихили́ти го́лову]; найти себе́ моги́лу зломи́ти собі́ карк; найти себя́ образ. приста́ти до бе́рега; найти сре́дство ще спромогти́ся; найти сча́стье жарт. вхопи́ти Бо́га за бо́роду; днём с огнём не найти із сві́чкою в рука́х не знайти́; как найдёт на кого як набіжи́ть; как найдёшь ну́жным /как найдёте ну́жным/ як собі́ зна́єш /зна́єте/; нашла́ блажь /нашла́ дурь/ на кого при́мхи напа́ли на, узя́в о́дур кого; наше́дший 1. що знайшо́в тощо, ОКРЕМА УВАГА, 2. що натра́пив тощо, ОКРЕМА УВАГА; наше́дший всео́бщее призна́ние загальнови́знаний; наше́дший подтвержде́ние потве́рджений; наше́дший себе́ моги́лу зломи́вши собі́ карк; наше́дший смерть заги́блий; наше́дшие в дом зі́брані в до́мі. |
ПРОЯВЛЯ́ТЬ (нетерпець) вика́зувати, (чуття) засві́дчувати, (фото) галиц. виклика́ти; проявлять бди́тельность начува́тися; проявлять безрассу́дную отва́гу про́ти рожна́ пе́рти, пе́рти на роже́н; проявлять беспе́чность к чему легкова́жити що; проявлять беста́ктность зга́дувати мотузо́к у до́мі ши́беника; проявлять вы́держку не панікувати; проявлять геро́йство оказ. геро́йствувати; проявлять гума́нность /проявлять гуманное отноше́ние/ фаміл. ма́ти Бо́га в животі́; проявлять забо́ту о чём дба́ти про що; проявлять изобрета́тельность бра́тися на шту́ки; проявлять и́стинные наме́рения пока́зувати ро́ги; проявлять недальнови́дность не ба́чити да́лі від сво́го но́са; проявлять недово́льство крути́ти /док. закрутити/ но́сом; проявлять нетерпе́ние вика́зувати нетерпе́ць; проявлять неуваже́ние к кому зневажа́ти кого; проявлять по́лное безразли́чие /проявлять беззабо́тность, проявлять незаинтересо́ванность тощо/ ма́ло ду́мати; проявлять разбо́рчивость в вы́боре чего перебира́ти чим; проявлять свободомы́слие іти́ про́ти те́чії́; проявлять спосо́бности к чему ма́ти хист до чого; проявлять чрезме́рную поспе́шность хапа́тися як попі́вна за́між; не проявлять самостоя́тельности трима́тися за ма́мину спідни́цю; |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Ад
• В доме сущий ад – у хаті (в домі) як у пеклі; у хаті (в домі) страшенний (несусвітенний) шарварок; у хаті (в домі) страшенна (несусвітенна) колотнеча; (образн.) хата пеклом пахне. [Колотнеча в хаті набирала загрозливого характеру. Ле. Де лиха жінка, там хата пеклом пахне. Пр.] • В душе ад – в (на) душі як у пеклі. [Мати лежить на смерті, а тут ще й хату бісові зайди спалили, й корову взяли — в душі як у пеклі. З нар. уст.] • Житель ада – пекельник. [Пекельнику, як ти сюди пробравсь? Лукаш, перекл. з Гете.] • Исчадие ада – Див. адов. |
Богослужение
• Совершать богослужение (религ.) – правити службу [Божу]; правити; служити (чинити) відправу. [Дізнався був владика, що сліпий старець чинить у Божому домі відправу, і заборонив. Вовчок.] |
Домашний
• Для домашнего обихода – для домашнього (хатнього) вжитку. • Домашнего изделия – доморобний (саморобний, розм. [з] свого роблива); домашній. • Домашнего тканья – домотканий (самотканий); (як імен.) самоткан. • Домашние неприятности – домашні (хатні) неприємності; (розм. жарт.) хатня морква. • Домашний кров, дом – домівка (зрідка домівля); господа; оселя. • Домашний обыск – трус у домі (в квартирі). • Домашний очаг – домашнє (родинне) вогнище; домівка. • Домашняя птица (сборн.) – свійська птиця; дробина (іноді дріб). • По-домашнему – по-домашньому; як (у)дома. • По домашним обстоятельствам – з домашніх (хатніх) причин; через домашні обставини. |
Дом
• Без хозяина — дом сирота – без хазяїна і двір плаче. Пр. • Брать работу на дом – брати роботу додому. • Бывать дома у кого – бувати в домі у кого; ходити (навідуватися) до кого. • Вне дома, снаружи – не вдома; надворі; поза домом. • Врач принимает на дому – лікар приймає [у себе] (в)дома. • В своём доме как хочу, так и ворочу – своя хата — своя правда, своя стріха — своя втіха. Пр. Хіба ж мені не можна у своїй хаті пісні співати? Пр. • Всякий дом хозяином держится – хата господарем стоїть. • Дом в три этажа – будинок (дім) на три поверхи. • Дом его — полная чаша – він має всього вдоволі (подостатком); у нього є що їсти й пити, є і переє; (іноді) такий багатир, що не знає, що то «нема»; у домі (у господі) його — аж через вінця ллється; (іноді уроч.) дім його — мов повна чаша. • Жить одним домом с кем – жити разом (спільно) з ким; мати одне господарство з ким. • Каменный дом – кам’яниця; мурований (кам’яний) дім. • Нежилой, опустевший дом – нежилий, порожній дім (будинок); пустка. • Не на кого оставить дом – нема від кого (ні від кого, іноді не маю від кого) піти з дому; нема на кого (ні на кого, іноді не маю на кого) лишити дім (хату). • Отлучиться из дому – відгодитися з дому (з домівки, з хати); відлучитися (піти на час, на якийсь час) з дому (з хати). • Отчий дом – батьківська хата; рідна домівка (хата); рідний дім; (іноді арх.) отчий дім. • Прийти в гости всем домом – прийти в гості (в гостину) всією родиною (всією сім’єю). • Разошлись по домам – порозходилися додому (по домівках). • Свой дом – своя господа (домівка, хата); свій дім. • Скорая помощь на дому – швидка допомога (в)дома (у слабого, у хворого). • Сумасшедший дом – дім для божевільних (для навіжених); (прям. і перен.) божевільня. • Хлопотать по дому – поратися у господарстві (по господарству); клопотатися господарством. • Часто бывать в доме у кого – учащати до кого. |
Дыбом
• Волосы встают, встали, становятся дыбом (перен. разг.) – волосся стає, стало диба (дибом, дуба, дубом, стовбура, стовбуром); волосся догори (угору) лізе, полізло; волос (чуб) догори (угору) лізе, поліз; чуприна догори (угору) лізе, полізла; волосся дибиться, здибилося (їжиться, наїжилося, настовбурчується, настовбурчилося, лок. настовпужується, настовпужилося); волос (чуб) дибиться, здибився (їжиться, наїжилася, настовбурчується, настовбурчилася, лок. настовпужується, настовпужився); чуприна дибиться, здибилася (їжиться, наїжилася, настовбурчується, настовбурчилася, лок. настовпужується, настовпужилася); волосся стає, стало (іде, пішло) вгору (догори); волос (чуб) стає, став (іде, пішов) вгору (догори); чуприна стає, стала (іде, пішла) вгору (догори); волосся стає, стало на голові; волосся їжаком стає, стало. • Всё в доме дыбом стало (перен. разг.) – у домі (у хаті) все догори дном (горідна, догори ногами, сподом, сторч, сторчма, перевертом, переверть, шкереберть). |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
дім, до́му, до́мові, в до́мі; доми́, -мі́в, -ма́м |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Заморя́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. замори́ти, -рю́, -риш, гл.
1) Замаривать, заморить, изнурить. Вона повинна умерти на той час і заморити все в домі. Левиц. Пов. 14. 2) Приводить, привести въ безпамятство, лишить чувствъ. Молодиці різали ногу, — вона казала, що слабого спершу заморяють, а тоді ріжуть. Кіев. г. Що ми того меду поїли! Було батько як заморить колодок три, або й більш, як надбають його, — та і їсти вже не хочеться. Грин. II. 88. 3) Замори́ти дідка́. Въ дѣтской игрѣ въ дідо́к: ударить палкою на лету деревянный шаръ (дідо́к). Ив. 25. |
Зоздрі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Увидѣть. В полі і в домі нічого не зоздріли. КС. 1884. І. 33. |
Оселя́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. осели́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Поселяться, поселиться. Радюк покинув свій хутір і оселився в жінчиному домі, в Журбанях. Левиц. Пов. 148. |
Пльондр, -ра, м.
1) Этажъ. Св. Л. 218. Вікна в сьому домі на спідньому пльондрі Бог-зна колишні. Св. Л. 217. 2) мн. Поперечныя балки (въ хатѣ). Вх. Зн. 50. |
Приспоря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. приспори́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Умножать, умножить. Грин. III. 158. Бог приспоряє і ранньою і пізньою росою. Ном. № 584. Став їм Господь видимо помогати, а й в полі і в домі всю худобу приспоряти. КС. 1884. І. 33. |
Споважа́ти, -жа́ю, -єш, гл. Уважать. Дай мені, Боже, сей поход сходити, знав би я, як свою матір у домі споважати. Мет. 418. |
Ядро́, -ра́, с.
1) Зерно (хлѣбное), сѣмячко (мясистаго плода), зерно орѣха. Чуб. III. 452. Роди, Боже, жито, пшеницю: у полі ядро, а в домі добро. Маркев. 1. Але він не посадив фсьо: сховав під язик їдно ядро ябвоньове. Гн. І. 15. 2) Завитокъ овчины. Блага́ на ядро́ — «слабая овчина съ палой овцы». Вас. 153. 3) Ядро, testiculus. Вх. Лем. 488. Ум. Яде́рце, яде́речко. Ой ори, синку, широку нивку, та посіємо яру пшеницю, та уродиться зелене стебельце, зелене стебельце, золоте ядерце. Чуб. III. 465. Роскушу орішок та вийму ядерце. Нп. Ядеречко у житові ще м’якеньке. Волч. у. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
*Засі́даний, -а, -е. Относящийся к заседаниям. —дім. Дом заседаний, сенат. В Москві, в городі, в засіданім домі сенатори собирались. Нп. Яворн. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 
комента́торка, комента́торок; ч. комента́тор та, хто коментує перебіг подій під час якогось заходу. [І вона виконувала цю місію з безмежною терплячістю та поблажливістю вчительки початкових класів, яка схилилася над неслухняним учнем, котрому наука до голови не йде, – іронізує коментаторка «Німецької хвилі» Барбара Везель. (Україна молода, 2017). Гарне враження від колекції зіпсувала хіба що одна з коментаторок, яка повсякчас «нагадувала», який елемент одягу у кого запозичений. (Високий замок, 2006). В цьому домі жінок, де попит був переважно на чоловіків, де пан де Шарлюс злапав Мореля, де «домоврядниця», постійна читачка «Ґолуа», коментаторка світських новин <…>. (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. Альбертина зникає», 2001). – Тут розташована наша дром-зона, – знову заговорила коментаторка. (Олег Авраменко «Зорі в твоїх долонях», 2001).] // спорти́вна комента́торка — професійна дикторка-журналістка, яка коментує спортивні події. [Яна [Бондар] вперше спробує себе в ролі спортивної коментаторки й, звісно, трохи хвилюється. (UA: Суспільне, 29.11.2019).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 372. |
комуні́стка, комуні́сток; ч. комуні́ст 1. членкиня комуністичної партії. [<…> новоявлена комуністка Оксана Калетник <…>. (Високий замок, 2012). Корів нагодували і подоїли своєчасно, але комуністка не залишила без уваги цей факт. (Радянська Волинь, №20, 1971). <…> дуже зрадів, що її спіткала така смертна для комуністки доля. (Володимир Сосюра «Третя рота», 1959). Вони не були комуністками, не були салдатами революції. (Сергій Пилипенко «Тисячі в одиницях», 1922).] 2. прихильниця комунізму. [Пані Рузвельт – перша комуністка в «Білому Домі». (Українські щоденні вісті, 20.07.1941, №13). ...Словом, я безпартійна комуністка. (Микола Хвильовий «Заулок», 1923).] // ана́рхо-комуні́стка – прихильниця анархо-комунізму. [Ольга Іллівна Таратута — українська анархо-комуністка. (artsandculture.google.com).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 372 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 255. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич). Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) |
нелега́лка, нелега́лок, нелеґа́лка, нелеґа́лок; ч. нелега́л, нелеґа́л та, хто нелегально перетнула кордон і перебуває на території країни без належних документів. [Маму, як нелегалку, звідти вислали. (Україна молода, 2016). Чоловік Наталки, італієць, навіть мав неприємності через це, бо в його домі працювала нелегалка. (Дара Корній «Зірка для тебе», 2012). Ти мені сама скажи, от де може працювати нелеґалка? Вони ж нелеґалки. (Володимир Єшкілєв «Пафос», 2001).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 335. |
опіку́нка, опіку́нок; ч. опіку́н 1. та, хто піклується про когось, доглядає когось. [Були ситуації щодо опікунки для осіб хворих та престарілих. (Високий замок, 2018). Піти проти волі всемогутньої опікунки, стати десь гувернанткою і посивіти в чужому домі. (Галина Пагутяк «Сни Юлії і Германа», 2010). Німкеня підвела очі до неба і, не питаючи про причину, промовила: – Відведіть її до шпиталю, – віддала Катрю двом опікункам. – Хай їй там дадуть заспокоюючих крапель. (Наталена Королева «Без коріння», 1936). Хоч не раз з приємностю представляла себе за взір давніх традиційних опікунок простого люду, що з кошиком в руках спішили від одної стріхи до другої, вносячи усюди поміч і потіху <...> (Наталя Кобринська «Ядзя і Катруся», 1890).] 2. юр. та, хто здійснює опіку. [11-річна сирота з Пустомитівщини, від якої відмовилася опікунка, переїде до дідуся (galnet.fm, 01.10.2019). Опікунка хотіла переселити онуків у сільський напіврозвалений будинок, не придатний для життя. (Високий замок, 2007). Дорослі дівчата отримують власні квартири, а дітлашня мешкає з опікунками. (Юрій Винничук «Діви ночі», 1992). Тітка, її теперішня опікунка, а його рідна сестра, часом приходила до них і просила його, щоб він оддав їй Пашу на виховання, але він про це не хотів і чути. (Тарас Шевченко «Художник», пер. Леонід Білецький, 1960). А тим часом ноги хоча з кожною хвилиною робляться немов якісь важкіші, несвідомо і ніби против їх бажання несуть їх наперед, усе наперед, щораз ближче до цілі, до помешкання їх опікунки Войцехової. (Іван Франко «Яндруси», 1905). Його опікунка пані Ленчевська пише розпучливі листи про його аскетичне теперішнє життя, про його студії природи. (Уляна Кравченко «Спогади учительки», 1887).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 525. Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 713. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) |
підполко́вниця, підполко́вниць; ч. підполко́вник 1. службовиця середнього командного складу у війську, органах безпеки та ін., рангом нижче полковниці. [За плечима підполковниці Оксани Іванець – понад 21 рік прикордонної служби. (slk.kh.ua, 29.02.2020). <…> можна згадати колишню керівницю Донецького офісу СММ ОБСЄ, підполковницю ЗС Молдови Ольгу Скріповську, яка опинилася в центрі скандалу через своє фото з георгіївською стрічкою під час параду 9 травня 2010-го в Бєльцях. (Український тиждень, 2019). Керує цією брудною справою підполковниця СБУ Наталія Попович. (Юрій Винничук, Фб, 2016). <…> підполковниця Полтева (Дмитро Багалій «Історія Слобідської України», 1918).] 2. заст. дружина підполковника. [Її чоловік був підполковником. А усі кажуть на неї Полковниця, бо Підполковниця – дуже довго. (Брати Капранови «Забудь-річка», 2016). <…> як ти смієш зневажати мене у своєму домі та ганьбити мене, підполковника війська чорноморського та ще й члена військового правленія, та ще й укупі з моєю рідною жінкою, підполковницею! Га? (Василь Мова «Старе гніздо й молоді птахи», 1883).] Словник української мови: в 11 томах, Том 6, 1975, с. 485 – розм. дружина підполковника. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) |
служни́ця, служни́ць; ч. служни́к 1. та, хто прислуговує в домі або комусь. [Ніколи не бери на роботу служницю, яка раніше служила в сусідів. (Версії, 2019). – Я переказував вашою служницею, бо сам якось... не мав сміливості зайти... (Ірина Вільде «Столівників не буде», 1968). Служниця пильно спостерігала, як він ворушився. (Тодось Осьмачка «Ротонда душогубців», 1956). Служниці чепурили покої <…>. (Леся Українка «Приязнь», 1905). Давні служниці теж плакали. (Олена Пчілка «Товаришки», 1887).] 2. перен. та, що служить інтересам когось або чогось, сприяє якійсь справі. [Ти бігаєш з кімнати до кімнати, як служниця якнайкращих манер і прагнеш ніч стару возвеличати. (Федір Коваль «Туга», 1968). Наші вчені давно зробили з науки служницю Єдиного Безсмертного. (Микола Руденко «Чарівний бумеранг», 1966). – Середньовічний Тома Аквінський стверджував, що розум має підпорядковуватись вірі, а філософія – бути служницею богослів’я. (Андрій Химко «У пазурах вампіра», ІІ. По відродженні, 1957).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 381. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) |
союзя́нка, союзя́нок членкиня «Союзу українок». [Середній вік союзянок тоді був 70-80 років <…> (Збруч, 2018). Вище подано далеко не повну інформацію про діяльність СУА упродовж 90 років. Союзянки мають чим пишатися, зроблено чимало! (Свобода, 2015). У Народному домі «Просвіта» села Розжалів Радехівського району відбулися відкриті збори Союзу українок: пані Ганні Загурській було присвоєно звання почесної союзянки. (Високий замок, 2002). <…> цілий ешелон всілякої людности, традиційно званої галицькою інтеліґенцією – якісь інженери, лікарі, правники, ґімназійна професура, редактори газет, карикатурні політики й профспілкові аферисти – yci з жіноцтвом (активістки, союзянки, просвітянки), дітьми, слугами й домашніми тваринами, особливо котами <…>. (Юрій Андрухович «Центрально-східна ревізія», 2000). «Скільки вас, соколи, за Україну впало у ту війну?» – ці слова тернопільської поетеси Ганни Костів-Гуски були рефреном цього гарного концерту з участю хору союзянок під керівництвом Світлани Продасевич. (Вісті комбатанта, 1996, №4).В журналі друкувалися також рецензії на різні видання та звідомлення про працю союзянок у краю. (Сучасність, Мюнхен, 1974, №7-8).] Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 384. |
спадкоє́миця, спадкоє́миць; ч. спадкоє́мець 1. юр. та, хто одержала спадщину або має право на її одержання. [Американська актриса і спадкоємиця найбільшої в світі мережі готелів планує провести в Україні конкурс краси світового масштабу. (Фіртка, 2019). Стара, на свою біду, напевно, не раз натякала Яні, що зробить її своєю спадкоємицею. (Олександр Вільчинський «Неврахована жертва», 2000). І треба сказати, що вона проявила себе як достойна спадкоємиця і розпорядниця виконання волі небіжчика. (Юрій Дольд-Михайлик «І один у полі воїн», 1956). Цей же Віллі запропонував у наречені єдиній спадкоємиці Крупа, – фройляйн Берті Круп, – аристократа фон-Болен-унд-Ґальбаха. (Олекса Влизько «Поїзди йдуть на Берлін» (збірка), 1930). Світ ніколи не зрозуміє ні того, що Водрек міг зробити тебе єдиною своєю спадкоємицею, ні того, що я міг би дозволити це. (Гі де Мопассан «Любий друг», пер. Валер’ян Підмогильний, 1928). Через те, коли ця спадкоємиця збанкрутованих королівських біржових спекулянтів дійсно закинула гачок на цю біржову акулу й акула клює, то нам рація мати свою людину в тому домі <…> (Володимир Винниченко «Сонячна машина», 1924).] 2. дочка правителя або інша особа, до якої має перейти влада. [Тут є свідки, а спадкоємиці престолу не годиться так поводитися. (Марк Твен «Таємничий незнайомець», пер. Євген Крижевич, 1985).] 3. перен. та, хто продовжує чиюсь діяльність, справу, певні традиції та ін. [Тож рішення зам’яти злочини й провали радянської влади, а також позиціонувати Росію спадкоємицею радянської імперії – це насправді відсутність вибору. (Український тиждень, 2018). Можливо, тому, що самі [жінки-письменниці] вже почувалися спадкоємицями зрілої традиції жіночої літератури, маючи своїми попередницями Марка Вовчка, Ганну Барвінок, Олену Пчілку та Наталю Кобринську. (Соломія Павличко «Теорія літератури», 1999). Західна інтеліґенція, спадкоємиця гуманістичних традицій, набула інфантильно рожевого кольору і з симпатією поглядала на москву <…> (Євген Сверстюк «Українська література і християнська традиція», 1992). Вони вважали Камакуру спадкоємицею суворих традицій Нара і його владних правителів. (Всесвіт, 1963, №3). <…> саме Литовська Русь, себто Білорусь і Україна, найбільше зберегла й розвинула староруські правові норми і таким робом, в протилежність до Москви, явилась безпосередньою спадкоємицею дотатарської удільної Руси. (Дмитро Дорошенко «Нарис історії України», Т. 1, 1932).] див.: спадкоє́мниця Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 482. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич). |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Внизу́ = внизу́, зни́зу, у спо́дї, на спо́дї, до́лї. — Ми живемо в однім домі: він у горі, а я внизу. — Зверху нїчого, а на сподї почорнїло. |
Пуска́й, пусть = неха́й, хай, най, бода́й. С. З. Л. — Ой полети, галко, де мій рідний батько, — нехай мене одвідає, коли йому жалко. н. п. — Ой хто дочок має, нехай научає, пізно до корчомки нехай не пускає. н. п. — Нехай мене тай не жде, нехай собі за між йде. н. п. — Нехай мене той голубить, котрий мене вірно любить. н. п. — Хай не зна він нї в хазяйстві щастя, ані в домі од дїтей потїхи! Бодай зхирів з своїм родом цїлим! Ст. С. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)