Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «дрижаки»
Шукати «дрижаки» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дрожа́ть, дро́гнуть, задрожа́ть – тремті́ти, затремті́ти, дрижа́ти, задрижа́ти, труси́тися, затруси́тися, колоти́тися, заколоти́тися; (о слёзах, струнах) брені́ти, забрені́ти; (сотрясаться) дриготі́ти (гал. дриголі́ти), задриготі́ти, движі́ти, задвижі́ти, двигті́ти, задвигті́ти, ті́патися, заті́патися, тіпну́тися; (о свете) миг(о)ті́ти. [Тремти́ть душа́ моя́ і ті́ло (Самійл.). Сльо́зи брені́ли на оча́х (Грінч.). Гу́би в йо́го почали́ нерво́во ті́патися (Грінч.). Аж земля́ двигти́ть. І движи́ть земля́, і сто́гне].
• -ать подобно студенистому веществу – драглі́ти, дрягті́ти. [Са́ло на їх так і дрягти́ть. Підборі́ддя м’я́ко драглі́ло за ко́жним сло́вом].
• -ать как в лихорадке – труси́тися, як на ножі́, як в пропа́сниці.
• -ать так, что зуб на зуб не попадёт – зуба́ми сі́кти (кла́цати, цокоті́ти), (вульг.) третяка́ вибива́ти.
• -ать от холода – тремті́ти (труси́тися) з хо́лоду, (шутл.) дрижаки́ ї́сти.
• Он дрожи́т от холода – дро́жі (шутл. дрижаки́) беру́ть його́. См. Дро́гнуть, Дрожь.
Дрожь –
1) дрижа́ (р. -жі́) [Така́ мене́ вчо́ра дрижа́ взяла́], дрож (м. и, реже, ж. р.) (р. -жу и -жи), (чаще во множ. дро́жі) [Перебі́г дрож у ньо́го по-за плечи́ма (Франко). Щось мене́ дро́жі беру́ть], (вульг.) дрижаки́ (р. -кі́в), дригота́, дриго́ти (р. -гі́т), здри́ги, дрижа́ння [Все те обси́пало її́ спи́ну дрижа́нням (Неч.-Лев.)], тремті́ння [По ті́лу пробіга́є тремті́ння (Л. Укр.)]; (шутливо) цига́нський піт (р. по́ту) [Труси́лось ті́ло, його́ цига́нський піт пройма́в (Греб.)].
• Бросать в дрожь – моро́зити, бра́ти з-за спи́ни.
• Бросить в дрожь – моро́зом вси́пати. [Я чу́ю крик – так мене́ моро́зом і вси́пало];
2) (трель) тріль (р. трі́ли), брені́ння.
Знобь – дригота́, дрижаки́ (-кі́в).
• Меня знобь берёт – мене́ дрижаки́ беру́ть; см. Дрожь; (мне жутко) я (аж) потерпа́ю.
Пронима́ть, проня́ть –
1) см. Пронза́ть, пронзи́ть;
2) см. Прони́зывать;
3) (кого, что) пройма́ти, про(й)ня́ти, дійма́ти, дійня́ти, розбира́ти, розібра́ти, дошкуля́ти, дошку́лити кого́, що, (грубо) бра́ти, взя́ти за печінки́ кого́. [Аж ляк пере́йме (Фр.)].
• Ветер -ма́ет – ві́тер пройма́є.
• Холод -ма́л до костей – хо́лод дійма́в (пройма́в) до кісто́к.
• Меня дрожь -ма́ет – мене́ тру́сить, мене́ дрижаки́ (дро́щі) беру́ть.
• Его ничем не -мё́шь – його́ нічи́м не ді́ймеш (не дошку́лиш).
• -няло́ таки его – дійняло́ (про(й)няло́) так його́, (грубо) таки́ взяло́ його́ за печінки́ (см. ещё Донима́ть).
• Пронима́ющий, прил. – дошкульни́й, шкульки́й. [Карта́в мене́ слова́ми дошкульни́ми (Грінч.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Чучело –
1) (набитая шкура животного) опу́дало;
2) (для отпугивания птиц) опу́дало, о́пуд, ляка́ло, ляка́йло, ляка́чка, страшо́к (-шка́), (из соломы) солом’яник, дід соло́м’яний;
3) (перен.: о человеке) опу́дало, одоро́бло, одоро́бало, доро́бло, доро́бало, чупера́дло, поторо́ча, мацапу́ра, опу́д:
• чучело гороховое – опу́дало, одоро́бало, одоро́бло, гороб’я́че страши́ло, ку́ряча во́ва.
[Годився б у коноплі на опудало (Сл.Гр.). Отсе опудало погане (І.Котляревський). Щоразу обсервуючи нову його пасію, здавалося, що нічого страшнішого вже не існує, але яке ж було наше здивування, коли Адрон наступного разу приводив ще більше опудало (Ю.Винничук). Людина без національної душі — це опудало. Робот. Який ляпає своїм механічним язиком, що йому запланують, робить усе, що запрограмують. Робот не має відчуття національної приналежності, отже, й національної гідності. Опудалу байдуже на чиєму городі стояти, що охороняти і кого лякати. Воно — опудало (Євген Дудар). Не знати, що більше розлютило нічних джерелівських легіонерів — ці чортові прапорці, від яких тоді ніде не можна було сховатися, ця ідіотська зірочка, схожа на ту, яку їм почепили на груди ще в першому класі, Фелікс Едмундович, проти якого вони особисто нічого не мали, бо знали його тоді як «лицаря революції», а не як головного більшовицького ката, садиста і безжалісного вбивцю, чи те, що завод — безалкогольних напоїв, але вони накинулися на залізне страховисько, як македонці на перського бойового слона. Не змовляючись. Усі троє разом. Почали ламати. Ламали, ламали, ламали… Але зуміли лише з вертикального положення перемістити те одоробло у горизонтальне. Потім плюнули, розтерли і пішли (В.Кожелянко). Який він має блазенський вигляд у тому вбранні й злиденному ковпачку! І перед цим чуперадлом ми колись дрижаки ловили, як він, урочисто сидячи за кафедрою, спиняв кінчик свого олівця на прізвищі якогось учня та ганяв його по французьких неправильних дієсловах, хоча згодом, у Франції, вони так і не стали нам у пригоді (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БРОСА́ТЬ фраз. носи́ти [жизнь броса́ла их всю́ду за вік їх носи́ло всю́ди];
бросать в жар обсипа́ти жа́ром, пройма́ти моро́зом, док. як вогне́м обхопи́ти;
бросать взгля́ды ще пози́ркувати, стріля́ти очи́ма, стри́гти очи́ма;
бросать в лицо́ упрёки коло́ти о́чі доко́рами, забут. цві́кати в о́чі;
бросать в пот ударя́ти в піт, обсипа́ти по́том;
бросать гря́зью обкида́ти боло́том;
бросать жре́бий ки́дати жеребо́к, забут. ки́дати льо́си;
бросать небре́жно (слова) ки́дати че́рез ве́рхню гу́бу;
бросать тень ки́дати пля́му;
бросать перча́тку стил. відповідн. виклика́ти на герць;
бросать слова́ на ве́тер говори́ти на ві́тер, прибл. розкида́тися слова́ми;
бросает в дрожь кого дрижаки́ б’ють кого;
броса́ющий що ки́да тощо, зви́клий /ста́вши/ ки́дати, зда́тний ки́нути, ки́дальник, киду́н, киді́й, киде́ць, прикм. ки́дальний, мета́льний;
бросающий гря́зью зда́тний обки́дати боло́том, лихосло́в, обмо́вник;
бросающий де́ньги на ве́тер марнотра́т, розкида́й-тисячі́;
бросающий жре́бий киде́ць же́ребу;
бросающий ка́мешки в чей огоро́д зви́клий ки́дати камінці́ у чий горо́д;
бросающий на произво́л судьбы́ гото́вий ки́нути напризволя́ще;
бросающий слова́ на ве́тер ще́дрий на пусті́ слова́, скоробре́ха;
бросающий тень ра́ди́й ки́нути пля́му;
бросающий я́корь що кида́є я́кір;
бросаемый ки́даний, ве́рганий, ме́чений;
ДРОЖА́ТЬ, рідко дриґоті́ти, фаміл. дрижаки́ ї́сти, (про світло) ще мерехті́ти, (перед ким) труси́ти штана́ми, боя́тися кого, (за кого) уболіва́ти, тлі́ти душе́ю, (у трясці) би́тися, труси́тися, ті́патися;
дрожа́ть над кем, здува́ти порохи́ з кого;
дрожа́ть от стра́ха, фраз. цокоті́ти зуба́ми;
дрожа́ от стра́ха, із стра́хом Бо́жим;
дрожи́т, как оси́новый лист кто, дрижаки́ б’ють кого, дрожа́щий, що тремти́ть тощо, прикм. тремтли́вий, тремтя́чий, / - світло/ мерехтли́вий, тріпотли́вий, мигтю́чий, тріпотю́чий, /голос/ перери́вчастий, образ. як у тря́сці, з тремті́нням;
дрожа́щий за свою́ жизнь, боягу́злива шку́ра, стил. перероб. з душе́ю у п’я́тах, потерпа́ючи за свою́ шку́ру;
дрожа́щий над чем, гото́вий трясти́ся над;
дрожа́щий над ка́ждой копе́йкой, ла́ден вме́рти за ко́жну копі́йку;
дрожмя́ дрожа́щий, ті́паний як у тря́сці.
ДРОЖЬ, коротк. тре́мт, жарт. цига́нський піт [дрожь пробира́ет = цига́нський піт пройма́є];
дрожь пробира́ет /в дрожь броса́ет/ кого, дрижаки́ їсть /дрижаки́ хапа́є, дрижаки́ ло́вить/ хто, дрижаки́ б’ють кого.
КОНВУ́ЛЬСИИ укр. ко́рчі, корчі́й, судо́ма, дрижаки́.
ОЗНО́Б фраз. дрижаки́, трясу́чка, тря́сця.
ОХВА́ТЫВАТЬ (про одяг) ще обтяга́ти, (душу) обсіда́ти, розлива́тися хви́лею де, галиц. перейма́ти, фраз. перейма́тися чим [его́ охвати́ла грусть він перейня́вся сму́тком], (про чуття) образ. ляга́ти на се́рце;
охватывать кого чем (про чуття) пройма́ти /опада́ти, опано́вувати/ кого що, напада́ти на кого що [её́ охвати́л у́жас на не́ї напа́в жах];
охватывать гла́зом /охватывать взо́ром/ оббіга́ти очи́ма, сяга́ти о́ком;
охватывать умо́м могти́ збагну́ти;
дрожь охватывает те́ло дрижаки́ перехо́дять ті́лом;
страх охвати́л /страх охватывает/ страх узя́в /бере́/;
охватывает грусть, охватывает скорбь /охвати́ла грусть, охвати́ла скорбь/ кого бере́ /взяв/ жаль;
охватывает тяжёлое чу́вство під се́рцем немо́в га́дина в’є́ться; пор. ОВЛАДЕВАТЬ;
охватывающий що /мн. хто/ охо́плює тощо, ста́вши охо́плювати, зда́тний /покли́каний/ охопи́ти, прикм. широкося́жний, всеося́жний, рідко охва́тний, обхо́плювальний, охо́плювальний, ото́чувальний, пройма́льний, перейма́льний, обійма́льний, обтя́гувальний, ого́ртувальний, сповива́льний, окрива́льний, осяга́льний, засяга́льний, захо́плювальний, охо́пливий, військ. (маневр) облого́вий, реконстр. обсадо́вий, складн. охопи́- [охопи́-оком] див. ще обнимающий;
охватывающий гла́зом /охватывающий взо́ром/ стил. перероб. оббі́гши очи́ма;
охватывающий подпи́ской зда́тний охопи́ти передпла́тою, стил. перероб. охо́плюючи передпла́тою;
охватывающий умо́м зда́тний збагну́ти, охопи́ти розумом;
охватывающийся/охватываемый охо́плюваний, ото́чуваний, по́йманий, про́йманий, пере́йманий, обі́йманий, обтя́гуваний, ого́ртуваний, спови́ваний, окри́ваний, ося́ганий, зася́ганий, захо́плюваний;
ПРОБИРА́ТЬ (до кісток) ще прони́зувати, (грядку) прорі́джувати, (місце) очища́ти, звільня́ти, (словами) чи́стити (на всі бо́ки), но. бра́ти [пробира́ет страх бере́ страх];
пробирает до косте́й пропіка́ти до кісто́к;
пробира́ет дрожь кого напа́ли дрижаки́ на;
пробира́ет дрожь за кого пройма́є страх за;
пробира́ющий 1. що /мн. хто/ пробира́є тощо, зви́клий пробирати, зда́тний пробра́ти, прикм. прони́зливий, го́стрий, /мороз/ шпарки́й, пробиру́щий, гостропеку́чий, 2. отчитывающий, 3. пропалывающий;
пробирающийся що /мн. хто/ продира́ється тощо, пор. пробирающий, стил. перероб.;
пробира́емый 1. прони́зуваний, проби́раний, про́йманий, 2. вичи́туваний, вигово́рюваний, 3. пропо́люваний, прорі́джуваний, переби́раний;
ТРЯСТИ́СЬ ще хита́тися, здрига́тися, (про мури тощо) ходи́ти хо́дором, (від холоду) тремті́ти, дрижа́ти, вибива́ти /ї́сти/ дрижаки́, цокоті́ти зуба́ми;
трясущийся 1. що /мн. хто/ трясе́ться тощо, зви́клий трясти́ся, гото́вий затрясти, трясу́н, тряси́душа, прикм. тремтя́чий, труськи́й, тряськи́й, дриґотли́вий, тріпотли́вий, тремтли́вий, трясу́чий, 2. = трясомый;
трясущийся над ка́ждой копе́йкой гото́вий вме́рти за копі́йку;
трясущиеся ру́ки тремтя́чі ру́ки;
ЗАТРЯСТИ́СЬ оказ. заколоти́тись і похідн.;
СТРЯСТИ́СЬ (про лихо) спітка́тися, фраз. припа́сти [стрястётся беда́ припаде́ ли́хо].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Зноб – дриґота́, -ти́, дрижаки́, -кі́в.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бросать
• Бросать, бросить без внимания кого, что – кидати, кинути, покинути ((за)лишати, (за)лишити) кого, що; занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти) кого, що; кидати, кинути без уваги кого, що; (образн.) кидати, кинути під лаву кого, що. [А дитя своє зовсім занедбала — пропадає дитя. Вовчок. Одвезли дитину да й занехаяли. Сл. Гр.]
• Бросать, бросить в жар – брати, взяти (понімати, пойняти) жаром (вогнем); обсипати, обсипати жаром (вогнем); кидати, кинути в жар. [Мар’яну кинуло в жар, потім вона зблідла, зів’яла, як лист у задуху на сонці. Коцюба.]
• Бросать, бросить взгляд (взор) – зиркати, (по)зирнути (скидати, скинути, спадати, спасти, накидати, накинути) оком (очима); блимати, блимнути оком (очима); зводити, звести очі; наводити, навести (зглянути) оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути, глипати, глипнути) очима; кидати, кинути погляд (оком, очима); намигнути оком. [Скинула оком на Микиту. Кропивницький. Хто на неї з парубків згляне оком, то так і залюбиться. Свидницький.]
• Бросать, бросить в тюрьму – кидати, кинути (закидати, закинути, запроторювати, запроторити) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); (давн.) завдавати, завдати в холодну (в чорну); (про багатьох) позакидати, (позапроторювати) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); позавдавати в холодну (чорну). [Оцей ось пильний пан… звелів усіх завдати в холодну. Ільченко.]
• Бросать, бросить в холод – брати, взяти холодом (морозом); обсипати, обсипати (сипати) снігом [за шкіру]; всипати, всипати морозом; трусити, затрусити; мороз іде, пішов по кому; мороз іде, пішов [по шкурі, поза плечі] кому. [Як гляне, то аж мороз по шкурі піде. Тобілевич.]
• Бросать, бросить камешки (камешек) в чей огород (перен.) – камінці кидати, кинута (закидати, шпурляти, пошпурити) до чийого городу (в чий город); водою бризкати, бризнути на кого; квітку кому пришивати, пришити; (жарт.) стригти куди; ключку закидати, закинути куди; загинати, загнути куди. [Христя знає, куди це Грицько стриже, та мовчить. Мирний.]
• Бросать, бросить на ветер слова – кидати, кинута на вітер слова.
• Бросать, бросить на произвол судьбы – кидати, (по)кинути напризволяще; відбігати, відбігти кого, чого. [Повідбігали і хазяйства свого і діточок манесеньких. Квітка-Основ’яненко.]
• Бросать, бросить (оставлять) кого, что – кинути, покинути ((за)лишити) кого, що; зацурати кого, що; (образн.) п’ятами закивати на кого; (про багатьох) покидати (позалишати) кого, що. [Твою дочку хоче брати, мене, бідну, зацурати. Сл. Гр.]
• Бросать, бросить палки под колёса – кидати, кинути паліччя (палки) в колеса (між колеса, під колеса).
• Бросать, бросить тень на кого, что (перен.) – кидати, кинути тінь на кого, на що, ганьбити (ганьбувати, зганьбувати, славити, неславити, знеславити, безчестити, збезчестити) кого; плямити, заплямити (тьмити, отьмарювати, отьмарити) кого, що; у славу (неславу) вводити, ввести кого; безчестя класти, покласти на кого. [Нащо ганьбити чоловіка? Сл. Гр.]
• Бросать, бросить швырком, швырнуть – вергати, вергнути (шпурляти, шпурнути, жбурляти, жбурнути, швиргати, швиргонути). [Такі дуби верга, що по півтора обіймища. Казка. І зо зла палицю хапає… Шпурнув — та й всіх курей побив. Глібов.]
• Бросать в беспорядке, как попало – Див. беспорядок.
• Бросать, метать жребий – кидати, метати (брати) жеребок (жереб); жеребкувати; (на палиці) мірятися (вимірятися).
• Бросим! – киньмо!; покиньмо!; облишмо!
• Его бросает, его бросило в дрожь – його кидає, кинуло в дрож; його проймає, пройняв дрож (циганський піт); він їсть дрижаки; його напали дрижаки; його морозить (бере з-за спини). [Аж зимний дрож ненависті проймав запорозького козака. Ільченко.]
• Его бросает, его бросило в пот (от работы) – його проймає, пройняв піт від роботи; попоробив (попрацював, доробивсь) до поту; він упрів від роботи; (жарт.) він нагрів чуприну (лоба).
Дрожать
• Дрожать за свою шкуру (вульг.) – боятися (труситися) за свою шкуру.
• Дрожать как в лихорадке – тремтіти (труситися, тіпатися) як (мов…) у лихоманці (як із пропасниці); труситися як на ножі.
• Дрожать как [осиновый] лист – тремтіти як осика (як осичина); труситися як на ножі.
• Дрожать над копейкой (перен.) – труситися над кожною копійкою.
• Дрожать от боли – тремтіти з (від) болю.
• Дрожать от гнева, возмущения – тремтіти з (від) гніву, обурення.
• Дрожать от холода, от страха… – тремтіти (труситися, дрижати з (іноді від) холоду, страху (жаху…); (жарт.) дрижаки ловити (їсти); дрожі (жарт. дрижаки) беруть кого.
• Слеза дрожит – сльоза тремтить (бринить).
Дрожь
• В дрожь бросает, кидает кого; дрожь берёт, пробирает, пронимает кого – дрож (циганський піт) проймає кого; у дрож кидає кого; дриґоти проймають кого; дрижаки беруть кого; дрижаки напали на кого; (лок.) дрижа бере кого.
• Лихорадочная дрожь – дрож (дрожі, дриґота) від пропасниці; зимниця.
Кидать
• Кидать жребий – кидати (брати) жереб (жеребок); жереб(к)увати; (на палиці) мірятися (вимірятися).
• Кидать, кинуть взгляд (взор) – (те саме, що) Бросать, бросить взгляд (взор). Див. бросать.
• Меня кидает в дрожь – дрож (циганський піт) проймає мене; у дрож кидає мене; дриґоти проймають мене; дрижаки беруть мене (напали на мене); (лок.) дрижа бере мене.
• Меня кидает в жар и холод – мене кидає в жар і в холод; поймає (понімає, усипа, бере) мене вогнем (жаром) і морозом (холодом); палить і морозить мене.
Трус
• Труса праздновать – дрижаки справляти; підгинати хвіст (хвоста).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дрижаки́, -кі́в – дрожь.
Лови́ти – ловить, уловлять.
• Ґа́ви лови́ти – ротозейничать.
• Дрижаки́ лови́ти – дрожать от холода.
• Ловитися – ловиться. Лови́тися на сло́ві – пойматься на слове.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

дрижаки́, -кі́в, -ка́м

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Дрижаки́, дрижа́ння, дрижа́ти = Дріжаки́, дріжа́ння, дріжа́ти.

Запропонуйте свій переклад