Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 27 статей
Запропонувати свій переклад для «дядя»
Шукати «дядя» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дя́дька –
1) (презр. от дя́дя) дядю́ра;
2) (приставленный к надзиранию за детьми, пестун, особ. служитель в пансионах мужск. учебн. зав.) догля́дач, дозо́рець (р. -рця), песту́н (р. -на́), ня́ньо (не́ньо), дя́дьо. [Вихо́дять се́меро царе́вичів, а з ни́ми їх ня́ньо].
Дя́дя –
1) (брат отца или матери; муж тётки) дя́дько, дя́дьо, (в зап. местностях различают: брат матери – вуй, ву́йко, а брат отца – стрий (р. -и́я).
• Жена родного дя́ди – дяди́на (р. -ни). [Ті́тка – то рі́дна сестра́ ма́терина або́ ба́тькова, а дяди́на – не рі́дна, ті́льки жі́нка рі́дного дя́дька];
2) (вежливо – всякий посторон. человек средних л.) – дя́дько, дя́дьо (р. -дя).
Дя́дюшка – дя́дько, дя́дечко (зап. стри́й, ву́йко, ву́єчко). См. Дя́дя.
Злой, Зол – 1а) (дурной, недобрый) лихи́й, злий, недо́брий, кля́тий, лю́тий, злісни́й, злі[о]сли́вий. [Лихи́й до́брого попсує́ (Номис). На сві́ті лихи́х люде́й більш ніж до́брих (Кониськ.). Лихи́й на́мір. Неха́й собі́ злі́ї лю́ди що хотя́ть гово́рять (Шевч.). Вона́ ду́же недо́бра: б’є свої́х па́синків, ї́сти їм не дає́ (Звин.). Схамени́ся, лю́тий вра́же (Ворон.). Ну, та й злісли́ва у ме́не жі́нка (Кан. п.). Примі́та: у кля́тої жі́нки ко́си тверді́ (Звин.). Злісна́ ду́мка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихи́й, заї́дливий, (бранно) ка́таржний. [Зня́ли з ньо́го голо́воньку злі́ї басурма́ни (Метл.). Соба́ки злі – покуса́ють та не загово́рять (Шевч.)].
• Злой дух – нечи́ста си́ла, враг, мара́.
• Злые духи – нечи́ста си́ла (см. Дух 1).
• Злой гений – лихи́й ге́ній.
• Злой умысел – лихи́й, злий на́мір, зло(в)ми́слення.
• Злой человек – лиха́ люди́на, злоби́тель, бузуві́р.
• Зло́е дело – злочи́нство.
• Злой поступок – лихи́й вчи́нок.
• Зла́я женщина – недо́бра жі́нка, злі́сниця, з’їду́ха, бузуві́рка (см. Злю́чка).
• Зла́я критика – злісна́ кри́тика.
• Зла́я судьба, рок – лиха́ до́ля, зла до́ля, лю́та, зла недо́ля, недо́ля, лиха́ годи́на, (бездолье) безтала́ння; срвн. Злосча́стие. [Лиха́ до́ля і під земле́ю нади́бає (Номис). Зла́я до́ля мо́же на тім бо́ці пла́че (Шевч.). Ой, лиха́я годи́на моя́! Одцура́лась роди́на моя́! (Макс.)].
• Злой, как змея – лихи́й, як гадю́ка, гадюкува́тий. [Вона́, ка́жуть, ду́же гадюкува́та (Кон. п.)].
• Делать зло́е (зло) – ли́хо ко́їти, чини́ти кому́.
• Зле́йший враг – лю́тий, найлю́тіший, завзя́тий во́рог. [Поба́чив знайо́мого му́ляра по́руч із свої́м завзя́тим во́рогом (Франко)].
• Злы́е травы – шкідли́ві тра́ви, лихе́ зі́лля;
б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лю́тий, недо́брий, злий, злісни́й, серди́тий. [Недо́брий сміх (Крим.). Недо́бра ра́дість (Коцюб.). Зиркну́в на ньо́го лю́тим по́глядом (Кримськ.). О́чі були́ ні́би серди́ті (Н.-Лев.). Злісни́й сміх (Л. Укр.)];
в) (бедственный, жестокий) лю́тий, лихи́й; см. Жесто́кий, Лю́тый. [Свою́ Украї́ну любі́ть, любі́ть її́… во вре́м’я лю́те (Шевч.). Лю́та недо́ля. Їм лі́рник співа́в про коли́шню нево́лю, про па́нську сваво́лю лиху́ю (Л. Укр.)];
г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лю́тий, кля́тий, серди́тий. [Зима́ лю́та; ві́тер сви́ще (Руданськ). Серди́тий ві́тер завива́ (Шевч.)];
д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лю́тий, кля́тий, лихи́й, тяжки́й. [Лю́та хворо́ба. Лиха́ гаря́чка];
е) (о горчице, хрене и т. п.) серди́тий, лю́тий, кля́тий. [Серди́тий хрін];
2) (сердитый) злий, лихи́й, лю́тий; см. Серди́тый. [Уста́в сього́дні ду́же злий (Звин.)].
• Быть злым на кого – бу́ти лихи́м, лю́тим на ко́го, бу́ти лихо́ї во́лі на ко́го, злува́ти на (и про́ти) ко́го, (опис.) лихи́м ду́хом ди́хати на ко́го, злим (лихи́м) о́ком диви́тися на ко́го; см. Зло́бствовать. [І пан був лихо́ї во́лі на йо́го (Свидн.)].
• Очень злой – ду́же лихи́й, злий, лю́тий и т. д.; (прелютый) прелю́тий, запрелю́тий.
• Он на вас очень зол – він на вас ду́же лихи́й, злий, (фамил.) храп ма́є.
3) (ретивый) завзя́тий.
• Дядя был злой рыбак – дя́дько був завзя́тий риба́лка.
I. Лесно́й –
1) лісови́й, (реже) лісни́й; гайови́й; см. Лес 1. [Я люди́на лісова́: роди́лася, зросла́ і жила́ я до́сі в краї́ні лісові́й (Кониськ.). Лісова́ Пі́сня (Л. Укр.). Гайова́ царі́вна (Грінч.)].
• -но́й бог – лісови́й бог (-га), полісу́н (-на), (классич.) сільва́н (-на); см. Ле́ший.
• -ная ботаника – лісобота́ніка.
• -но́е ведомство – лісне́ уря́дництво.
• -но́й институт – лісни́й інститу́т (-та).
• -но́е дерево – лісове́ де́рево, лісови́на.
• -но́й материал – лісове́ де́рево.
• -на́я поляна – лісова́ поля́на, лісова́ га́лява; см. Поля́на. [На га́ляву виска́кує з гущини́ са́рна (Коцюб.)].
• -но́е пространство – лісовина́; (боровое) боровина́.
• -на́я сторона – лісова́ сторона́ (краї́на).
• -на́я стража – лісова́ сторо́жа.
• -но́е дело, хозяйство – лісівни́цтво, лісове́ господа́рство.
• -но́й барин, -на́я кукла (шутл.) – лісови́й дя́дько; см. Медве́дь.
• -но́й дядя, см. Ле́ший.
• -но́й горох, бот. Vicia silvatica L. – лісова́ ви́ка, лісови́й горо́шок (-шку и -шка).
• -но́й орех –
а) (орешник), см. Лещи́на;
б) (плод) ліско́вий горі́х (-ха).
• -на́я фисташка, бот. Staphylaea pinnata L. – клоки́чка.
• -но́й хвощ, бот. Equisetum silvaticum L. – хвощ (-ща́) лісови́й;
2) дере́вни́й, лісни́й.
• -на́я пристань – лісна́ при́стань (-ни).
• -но́й склад – лісни́й склад (-ду), лісна́ (-но́ї). [У нас на лісні́й уже́ нема́ до́брих дубкі́в, попро́дали (Звин.)];
3) см. Ле́ший;
4) см. Лесни́чий.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Мудак, груб., оскорб. – мудак, мудь, мудило, мудло, мудацюра.
[Якщо навіть в Росію перестануть пускати Порошенка та Жулинського і ще пів України занесуть в чорний список осіб, яким заборонено в’їзд до РФ, мудило Лужков має бути негайно оголошений персоною нон-грата в Україні (О.Медведєв). У реєстратурі Ольгу знали, радісно закивали до неї головами й повідомили, що Гнат Юрович не в настрої, що цілий ранок комизився, снідав погано, обідав зі скандалом, до сортиру не ходив і загалом поводився сьогодні, як мудак, зрештою, як і вчора, і позавчора (С.Жадан). Дядя Федір в містечку Судак Що не робить, то зробить не так, Вже три роки підряд Він струга негренят, Що тут скажеш – мудак є мудак (Ю.Позаяк). — У кожній генерації ти можеш знайти мудаків і тих, хто мислить. Перших більше (Л.Подерв’янський). ніби ж і сам не зовсім мудак й друзі — не мудаки все що збулось — збулося не так з точністю до навпаки (О.Ірванець). Колись, як іще «Прем’єр-палас» був готелем «Україна», під його стінами навіть узимку можна було зустріти дєвочек, котрі грілися цигарками і надією на тепле ліжко з яким-небудь мудилою (М.Рябчук). — Чи ти не знаєш, мудю такий, лайдаку, гунцвоте, що якби вона не вливала сили в правицю мою, то я і блохи вбити не здолів би? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Кілька років тому сільрада санкціонувала його будівництво, але тепер мудаки, котрі в ній працюють, напевне вирішили, що будинок сам присунувся до берега річки. Зрозуміло, що все це було купою брехні, бо після того як нас, зрештою, вигнали все стихло — мабуть, будинок повернувся на призначене йому місце (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Чоловік, бесідуючи з діставучим автоінспектором, закипає: — Слухай, а якщо я скажу, що ти мудак, ти ж, певно, образишся? — Ну, так. І я ж при виконанні. — А якщо подумаю? — Ну, думати у нас не заборонено. — Так от. Я думаю, що ти мудак]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДЯ́ДЯ, дя́дя Сэм, ву́йко Сем.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дядя – дя́дько, -ка, дя́дьо, -дя.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Обитель
• Каков строитель, такова и обитель – робив — на себе дивив. Пр. Зробив дядя, на себе глядя. Пр. Який пан, такий і крам. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ба́діка – дядя, батя.
Бадьо –
1) батя;
2) дядя, батя.
Вуй, род. ву́я – дядя (по матери).
Ву́йко –
1) дядя;
2) (у гуцулов) медведь.
Дя́дько –
1) дядя;
2) (в обращении) дядя, почтенный;
3) соба́чий – волк.
Дя́дьо –
1) дядя;
2) (зап.) отец.
О, межд. –
1) о.
• О, мій дру́же – о, друг мой!
2) вот.
• О, ба́чиш, не послу́хався – ну, вот видишь, и не послушал.
3) эво, эвона, вот-те-на, на-ка.
• О, і дя́дько ї́дуть – на-ка, глядите, дядя тоже едет.
Стрий, р. стри́я, стрик, -ку – дядя.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Вуй, ву́я, м. Дядя. Желех. Ум. Ву́йко. См. Стрий, дядько.
Дя́дько, -ка, м.
1) Дядя.
2) Человѣкъ среднихъ лѣтъ. Изъ уваженія малороссіяне называютъ такъ всякаго старшаго себя лѣтами. Чуб. VII. 355. Не впадає москаля дядьком звати. Ном. № 850.
3) — соба́чий. Волкъ. Як собаки гавкають! Чи не пробірається до овець собачий дядько? О. 1861. V. 71.
4) Дя́дька накла́сти. Перепутать основу во время снованія. А я слухаю, що вона балака, та й наклала дядька. Оксана в мене сьогодні снувала, так аж двох дядьків наклала. Одного ж я змотала, а другий зостався. За дядьків ткачі лають, як направляють полотно. Черниг. у. Ум. Дя́дечко. Охріме дядечку! будь ласкав схаменись! Хата, 54. Що ж мені, дядечку, по тіх грошах? МВ. І. 107.
Дя́дьо, -дя, м.
1) Дядя (дѣтск.). О. 1862. IX. 119.
2) Отецъ. Желех.
Дядю́сь, -ся́, м. Ум. отъ дядя.
Дя́дя, -ді, м. Дядя. Бігла теличка та з березничка та до дяді в двір. «Дай, дядю, пиріг!» Чуб. III. 479. Зробив дядя, на себе глядя. Ном. № 10429.
Стрий, стри́я, м. Дядя. Гн. II. 17.
Утина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. утну́ти и утя́ти, утну́, -не́ш, гл.
1) Отрѣзывать, отрѣзать, урѣзывать, урѣзать, надрѣзывать, надрѣзать, отрубить, надрубить. Аркан втяли, коня взяли. АД. І. 135. Десять разів мірь, а раз утни. Посл. Не тримай з панами спілки, бо як твоє довше, то втнуть, а як коротше, то натягнуть. Ном. № 1207. Утя́ти до гапликі́в. Плохо сдѣлать, сказать невпопадъ. Ном. № 12469.
2) Только сов. в. Нарубить, срубить извѣстное количество. Підіть ви. братоньки, сосноньки втніть, аби наш коровай красно ся впік. Гол. IV. 313.
3) Только сов. в. Нанести ударъ, попасть выстрѣломъ. Не втнеш, Аврааме, Ісаака, бо порох замок. Ном. № 5456. Не втнеш Каїн, Абля, бо тупая шабля. Ном. № 5458.
4) Только сов. в. Сдѣлать, смастерить. Великі роблять без грошей те, що малі не втнуть за гроші. Ном. № 13953. Утяла мама милая, що й на світ стидно. Ном. № 7570. Ей нуте, косарі, бо нерано почали! — Хоть нерано почали, та багато утяли. Мет. 314. Молебень же втяли Еолу. Котл. Ен. IV. 12. Утя́в дя́дя на се́бе гля́дя — плохо сдѣлалъ; то-же значеніе: Утя́ла, аж па́льці зна́ти. Грин. І. 244.
5) Только сов. в. Запѣть, заиграть съ жаромъ. Утни, батьку, щоб нехотя на ввесь світ почули. Шевч. 47. З кишені витягнув сопілку, да як утне! Греб. 373.
6) Только сов. в. Понять, догадаться. Язиком дивним нам сокочуть, і ми їх мови не втнемо. Котл. Ен. IV. 27. Мабуть підсудок? — Ні! — Так лев? — Ні! — Так мішок з дукатами? — Ні, ні! — Так папорті цвіток? — Але ж! — Так з нами хрестна сила, мабуть вона полубіса вродила. — Не втяв. Греб. 373.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Дя́дя, -ді, м.
2) Отец. Хот. Нік.
Не́ня, -ні, ж., ласк. *2) Отец, дядя. Хот. Нік.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Дя́дюшка, дя́дя = дя́дько, дя́дичко, (жінка його відносно до небожа або небоги чоловіка) — дя́дина.

Запропонуйте свій переклад