Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 88 статей
Запропонувати свій переклад для «жвавий»
Шукати «жвавий» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бо́дрый – бадьо́рий, невто́млений, жва́вий, бо́дрий, бодре́нний.
• -рый молодец – бодра́к.
• Сделаться бодре́е – побадьорі́шати.
Бо́йкий – метки́й, жва́вий, мото́рний, бадьори́стий, сміле́нький, би́стрий, рі́звий.
• Бо́йкая на ноги – полету́ха.
• -кий на язык – язика́тий.
• -кий человек – ко́зир (р. -ря).
• -кое место – ро́зигри, лю́дне мі́сце. [Він на таки́х ро́зиграх живе́, що хто йде, не мине́].
• Бойкая доро́га –
1) лю́дний шлях;
2) грудкува́тий (нері́вний) шлях.
Бра́вый – бра́вий, голі́нний, жва́вий, молоде́цький, геро́йкуватий. [Павло́ яки́й голі́нний, а й він зляка́вся. Запанува́в над ля́хами Понято́вський жва́вий. Ой що-ж ти ро́биш, Ба́йдо молоде́цький? Ко́стик був хло́пець геро́йкуватий].
• Б. человек – ко́зир (р. -ря). [Ко́зир ді́вка – не вам рі́вня].
• Принимать бра́вый вид – козири́тися. [Коло́ ді́вки парубо́нько пі́внем козири́ться].
Бро́ский –
1) (далеко бросающий) кидки́й;
2) (проворный) метки́й, жва́вий, мото́рний, швидки́й, метушли́вий;
3) см. Броско́вый, бросово́й.
Бы́стрый – би́стрий, прудки́й, швидки́й, жва́вий, бо́рзий, (шибкий) – шпарки́й, (поспешный) – похі́пливий, похіпни́й, (спорящийся) спі́рний; (о лошадях кроме вышеуказан. эпитетов) го́нкий, летю́чий, по́хваткий.
• Бы́страя вода, см. Быстрото́к. Бы́стрый в движениях, с бы́стрыми движениями – метки́й ру́хами.
Воодушевле́ние –
1) (действие) загріва́ння до чо́гось, додава́ння ново́го ду́ху;
2) (состояние) за́пал, захо́плення, жва́вий дух.
Живо́й –
1) живи́й, (редко) живу́щий. [Каза́ли поме́р, а він живі́сінький. Вона́ й живу́ща була́ на́че ме́ртва (М. Вовч.)].
• Живо́й элемент (и всё живо́е, живущее) – живло́. [За со́нцем усе́ живло́ проки́нулось (Мирн.)].
• Остаться в живы́х – ви́жити, (о многих) повижива́ти. [Мої́ ді́ти таки́ повижива́ли, а се́стриних тро́є поме́рло з о́бкладу].
• Оставлять в живы́х – лиша́ти живо́го, лиша́ти при життю́. [Лиша́ли при життю́ хлоп’я́ток. (Св. Письмо)].
• Стать живы́м – відживи́тися, оживі́ти. [І дихну́в госпо́дь на ньо́го, то він відживи́вся (Рудан.)].
• Стать живо́й действительностью, воспринять живо́й образ – вживи́тися. [Ба́чу його́, ві́ри не йму: се, кажу́, моя́ ду́мка щоде́нна, щоча́сна вживи́лася (М. Вовч.)].
• В живо́й действительности – в живі́й ді́йсності, живце́м. [Поді́ї в дра́мі прохо́дять перед на́шими очи́ма, пока́зуються живце́м, а не в само́му ті́льки оповіда́нні про них (Єфр.)].
• Принимать живо́е участие – бра́ти пи́льну (жва́ву) у́часть.
• Задеть кого-либо за живо́е – дозоли́ти, допекти́ кому́, упекти́ кого́; см. Допе́чь, Дое́хать.
• Ни живо́й души – ні живо́го ду́ха (Неч.-Лев.).
• Живо́й язык – жива́ мо́ва. [Словни́к украї́нської живо́ї мо́ви].
• Живо́й человеческий дух – живу́щий дух лю́дський.
• Жива́я вода – вода́ джере́льна, теку́ча, біжу́ча.
• Жива́я и мёртвая вода (в сказках) – вода́ живу́ща й зцілю́ща, живля́ща і жертвля́ща.
• Жива́я изгородь – живоплі́т (р. -пло́ту).
• На живу́ю руку – на швидку́ руч, (на) швидкору́ч. [Ні́коли було́ – на швидкору́ч зроби́ла];
2) (ясный) живи́й, вира́зний, я́сний. [Усе́ промину́ло, а в спо́минку – живі́сіньке, аж ся́є (М. Вовч.). Таке́ вира́зне стої́ть воно́ перед очи́ма];
3) жва́вий, мото́рний, метки́й, швидки́й. [І нату́ру ма́ю жва́ву (Самійл.). Таки́й жва́вий, як рак на гре́блі (насмешка). Мото́рна ді́вчина]; см. Бо́йкий, Подви́жный, Разбитно́й.
• Жива́я женщина, девушка – мотору́ха. [Там така́ мотору́ха – як на шру́бах уся́].
• Слишком живо́й (о ребёнке) – верту́н, верту́нчик. [Таки́й верту́н, що й на мі́сці не вси́дить; так і кру́титься, як та́я дзи́ґа].
• Делаться живе́е – жваві́шати, моторні́шати;
4) (лишь о музыке) доско́чистий. [А ну йому́ марш! – і вдали́ тако́го доско́чистого, аж воло́сся ї́житься (Свидн.)].
Жи́вчик –
1) (о человеке) жва́вий, мото́рний, непосидя́чий;
2) (пульс) жи́вчик;
3) (нервное подёргивание) ми́шка, жи́вчик. [Коло ока́ б’ють жи́вчики (Коцюб.)];
4) заплідни́к, заплі́док (р. -дку). [Кліточки́ ці зву́ться «жи́вчиками» (заплідника́ми) (Троян.)].
Залихва́тский –
1) (лихой, удалой) хва́цький, молоде́цький; (о лошадях) жва́вий, баски́й, порс(ь)ки́й; (о песне, танце) завзя́тий, хва́цький;
2) (бесшабашный) очайду́шний.
Заца́рствовать – зацарюва́ти, запанува́ти, засі́сти на ца́рстві. [Поки́ не в Варша́ві запанува́в над ляха́ми Понято́вський жва́вий (Шевч.)].
• -ться – (слишком) зацарюва́тися.
Игри́вый – грайли́вий, жарто[і]вли́вий, жартли́вий, пустотли́вий; (резвый) жва́вий, мото́рний, стрибли́вий. [Є жартовли́ве щось в вечі́рньому огні́ (Куліш). Пустотли́вий па́рус со́нця (Коцюб.). Стрибли́ве киценя́тко (Звин.)].
• -вое воображение – грайли́ва (пустотли́ва) уя́ва.
• -вый ребёнок – пустотли́ва дити́на, пусту́нчик, стрибу́нчик.
Козы́ристый –
1) кози́ри́стий, козирни́й, бага́тий на ко́зирі.
• -тая карта – кози́ри́ста (козирна́) ка́рта;
2) (бойкий) жва́вий, мото́рний, метки́й; (несговорчивый) сперечли́вий; (хвастливый) чванли́вий, заго́нистий, зано́систий, задавакува́тий.
Ко́зырь –
1) (в карт. игре) ко́зир (-ря), ув.-соб. козиря́ччя, (открытый) сві́тка. [До вся́кої ма́сти ко́зир (Номис). У те́бе було́ саме́ козиря́ччя (Яворн.). Сві́тка – туз (Звин.)].
• Старшие -ри – ста́рші (бі́льші) ко́зирі.
• Что -ри? – що ко́зир? що сві́тить?
• Ходить, пойти с -ре́й, см. Козыря́ть, Козырну́ть 1.
• Быть -рем – бу́ти ко́зирем, світи́ти. [Що сві́тить? – Черво́ва ші́стка (Звин.)].
• Открывать, открыть (вскрывать, вскрыть) -зырь – світи́ти ко́зиря, висві́чувати, ви́світити що, яку́ масть, яку́ ка́рту.
• Выменять -зырь – ви́світити що (Сл. Ум.).
• Свои -ри (игра) – віз (р. во́за), візо́к (-зка́).
• Это ему -зырь в руки – це на його́ млин вода́, це йому́ на́ руку кові́нька;
2) ко́зир (-ря), зух (-ха), коза́к (-ка́), бра́вий, жва́вий, голі́нний, мото́рний, смі́ливий.
• -зырь-девка – ко́зир-ді́вка (Квітка). [А ді́вка-ж то собі́ й ко́зир! (Федьк.)].
• Ходить -рем – (пі́внем) козири́тися, хизува́тися, кукурі́читися. [Коло ді́вки парубо́нько пі́внем козири́ться (Чуб.)].
• Смотреть -рем – ко́зирем диви́тися, козири́тися, ма́ти бра́вий ви́гляд (-ду);
3) (навес над дверью, окном и т. п.) дашо́к (-шка́), маркі́за;
4) (в обуви) ко́зир, верх (-ху) (перед(к)і́в);
5) (патроны нашитые на черкеске) гузирі́ (-рі́в);
6) (головка полоза в санях) скорс (-са), голо́вка.
Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)].
• -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух.
• -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж.
• -кий мусор, горн. – штиб (-бу).
• -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́.
• Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис).
• -кая кавалерия – легка́ кінно́та.
• -кое войско – легке́ ві́йсько.
• -кая атлетика – легка́ атле́тика.
• -кое орудие – легка́ гарма́та.
• -кое ружьё – легка́ рушни́ця;
2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й.
• -кая проседь – леге́нька сивина́.
• С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий.
• -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки.
• -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)].
• -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру.
• -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́).
• -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць.
• -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)].
• -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра.
• -кая вина – неважка́ прови́на.
• -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін.
• -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки.
• -кая улыбка – леге́нька у́смішка.
• -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін).
• -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон.
• У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить.
• -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух.
• С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією.
• На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем).
• -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́.
• -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь.
• -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на).
• -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар).
• У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар.
• -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги).
• -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки.
• Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно.
• -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи).
• -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча.
• -кое сердце – м’яке́ се́рце.
• -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н.
• -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во.
• -кий раствор – неміцни́й ро́зчин.
• -кий напиток – легки́й напі́й.
• -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух).
• -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі;
3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)].
• -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки.
• -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб.
• Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)].
• -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб.
• -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб.
• Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.).
• -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий.
• -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска.
• -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря;
4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий.
• -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та).
• -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт!
• -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний.
• -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння.
• -кий слог – легка́ мо́ва.
• Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву.
• -кий стих – легки́й вірш.
• -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит.
• -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця).
• Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху.
• -кая добыча – легка́ здо́бич;
5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий.
• -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́.
• -кая шутка – леге́нький жарт.
• -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій.
• -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками.
• -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь.
• -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум.
• -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення.
• Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне).
• -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча.
• -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на.
• -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ.
• -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві.
• С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́.
• -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи.
• -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос.
• -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка.
• -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство;
6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний.
• -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв.
• Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця.
• -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї.
• Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну;
7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)].
• -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги.
• -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й.
• -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)].
• -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки).
• -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку.
• С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)].
• Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)].
• Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч).
• Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)].
• -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка.
• -кий на язык –
а) язика́тий, слизькоязи́кий;
б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий.
• -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка).
• -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля);
8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й.
• -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на.
• -кие украшения – легкі́ оздо́би.
• Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)].
• Становиться более -ким, см. Легча́ть.
• Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.
Лихо́й, прлг. –
1) (бойкий, удалой) –
а) (о человеке) хва́цький, мото́рний, голі́нний, бадьо́рний бадьори́стий, жва́вий, бра́вий.
• -хо́й малый – мото́рний па́рубок (-бка), голі́нний хло́пець, зух (-ха), ко́зир (-ря), коза́к (-ка́); срв. Лиха́ч 1. [Ене́й був па́рубок мото́рний і хло́пець хоть куди́ коза́к (Котл.)].
• -хо́й ездок – бра́вий їзде́ць (-дця́).
• -хо́е дело – молоде́цька спра́ва;
б) (о лошади) баски́й. [Пої́хала в свої́м ридва́ні баски́ми ко́нями, як звір (Котл.)];
2) (худой, злой, злобный) лихи́й, злий; срв. Злой 1. [Як до те́бе ходи́ти, тебе́ ві́рно люби́ти? В те́бе ба́тько лихи́й, в те́бе ма́ти лиха́, і соба́ки лихі́ (Пісня). Зла́я до́ля (Шевч.)].
• -хая болезнь – пога́на сла́бість, лиха́ (францу́зька) хворо́ба, пра́нці (-ців).
• -хо́й глаз – лихе́ (урі́чливе, урі́чне) о́ко.
• -хо́е дело – недо́бре ді́ло, лихи́й учи́нок (-нку), злочи́нство.
• -ха́я сторона – лиха́ краї́на (сторона́).
• -хо́й человек – лиха́ люди́на.
• -хи́м (благим) матом кричать, см. Мат.
• -ха́ беда почин – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко.
• -хо́е споро: не умрёт скоро – по́гань сиві́є, та не старі́є.
• -хо́е лихим избывается – на лю́ту х(в)оро́бу лю́тий і вік.
• Тот не лих, кто во хмелю тих – хто п’є та спить, той не гріши́ть;
3) (сердитый) злий, лихи́й, лю́тий, серди́тий на ко́го.
• За что до нас ты лих? – за що (чого́) ти злий (лихи́й) на нас? За що на нас ти злу́єш?
Ло́вкий –
1) спри́тний, (живой, проворный) мото́рний, метки́й, жва́вий, прово́рний, (юркий) в’юнки́й, (зап.) зви́нний, (умелый) зру́чний, ру́чий, впра́вний, (разбитной, сметливый) промітни́й, тямки́й, доте́пний, (зап.) зми́сний, імкли́вий, ум.-ласк. спритне́нький, моторне́нький и т. д. [Цей кіт ду́же спри́тний, не впійма́єте (Звин.). З то́го леда́чого па́рубка та став таки́й мото́рний коза́к, що ні зду́мати, ні сказа́ти (Рудч.). Воно́ хоч і клишоно́ге, а метке́ (Кониськ.). На ли́хо зда́вся він прово́рний (Котл.). А сам був хло́пець ру́чий і на всі ви́гадки мите́ць (Свидн.). В’юнки́й хло́пець (Яворн.). А промітни́й він: оце́ поверну́вся, купи́в горшкі́в, прода́в та купи́в обі́ддя (Канівщ.)].
• -кий танцор – згра́бний (ру́чий, зви́нний) танцюри́ст(а), впра́вний танцюри́ст(а), (фам.) танцю́ра ру́чий.
• -кий делец – впра́вний (метки́й) діло́к, спри́тний діло́к (р. -ока́), мите́ць; срвн. Ловка́ч.
• -кий плут мошенник – спри́тний (промітни́й, проно́зуватий) пройди́світ, шахра́й, круті́й.
• Он -кий малый (парень) – з йо́го мото́рний хло́пець (хлопчи́на, хлоп’я́га), (насм.) з йо́го моторя́ка, з йо́го круті́й хоч-куди́.
• -кий дипломат – спри́тний диплома́т.
• Вишь ты какой -кий! – а́ч (чи ти ба́) яки́й спри́тний!
• -кое движение – спри́тний (зру́чний) рух. [Спри́тним ру́хом ви́дравшись із рук (Черкас.). Зру́чним ру́хом улови́в соба́чку за спи́нку (Крим.)].
• -кая женщина – спри́тниця, мотору́ха, (ласк.) мотору́шка;
2) (удобный, о вещи) зру́чний, вигі́дний, імки́й, (сподручный) хватки́й, похватни́й, (мёткий) замашни́й, кидки́й. [Замашна́ коса́ (Чуб. III). Кидка́ гру́дка (Полт.)];
3) (меткий) влу́чли́вий, влучки́й; влу́чний.
• -кий стрелок – влу́чли́вий (влучки́й) стріле́ць.
• -кий удар, выстрел – влу́чний уда́р, по́стріл.
• -кий ответ – влу́чна ві́дповідь.
Неутоми́мый – невто́мний, (устар.) невтоми́мий; (неусыпный) невсипу́щ[ч]ий. [З йо́го коса́р таки́й жва́вий, таки́й робо́чий – невто́мний (Мирний). Невто́мні ру́ки (Грінч.). Невто́мна пого́ня за бага́тством (Франко). Невто́мний рух пра́ці (А. Любч.) Невсипу́ща з не́ї хазя́йка була (М. Вовч.). Невсипу́ща революці́йна кров бурли́ва (Франко)].
Оживля́ть, оживи́ть –
1) (воскрешать) оживля́ти, оживи́ти, відживля́ти, відживи́ти, (о многих) пооживля́ти, повідживля́ти кого́;
2) (сообщать бодрость) підживля́ти, підживи́ти, ожва́влювати, ожва́вити, розбу́ркувати, розбу́ркати кого́, живи́ти кого́, що.
• Это несколько -ви́ло его – це тро́хи відживи́ло, підживи́ло його́.
• -ви́ть себя едою, водою и пр.– підживи́ти себе́ ї́жею, закропи́ти, прокваси́ти ду́шу.
• Оживля́ющий – живлю́щий, живу́щий.
• -щее средство – живлю́ще на́діб’я.
• Оживлё́нный – оживле́ний, віджи́влений; ожва́влений, жва́вий, живи́й.
• -ный разговор – жва́ва розмо́ва.
Подвижно́й и подви́жный –
1) жва́вий, мото́рний, рух[ш]ли́вий, ворух[ш]ли́вий, ворушки́й, движки́й; (о живых существах ещё) метки́й, непосидя́[ю́]чий, непосидя́[ю́]щий, побігу́щий, потовку́щий, пострибу́щий, поворотн[к]и́й; (об экипаже) бігки́й. [Жва́ва як ри́бка в рі́чці. Мото́рна як соколи́ця (М. Вовч.). На його́ звича́йно ворушко́му обли́ччі тепе́р був яки́йсь засти́глий ви́раз (Корол.). Непосидю́ще кошеня́. Побігу́ща дити́на – не вси́дить, а все метуши́ться то туди́, то сюди́. Як-би я була́ тро́хи поворотні́ша, а то обмаму́рилась]. Шутл. об очень -ном существе – як на шру́бах. [Ва́ша ді́вчина уся́ як на шру́бах];
2) (передвижной) рухо́мий, пересувни́й, поворотни́й, порушни́й. [Купи́в рухо́мі лі́тери і заходи́вся вчи́ти си́на чита́ти. Пророби́в ді́рку і заби́в поворотно́ю до́щечкою. Порушне́ сполу́чення кісто́к (Троян.)].
• -но́й состав (на жел. дороге) – рухо́ма части́на.
Пребо́йкий – прежва́вий, преметки́й, премото́рний, преби́стрий, ду́же (ве́льми) жва́вий, метки́й и т. д.; см. Бо́йкий.
Прело́вкий –
1) ду́же мото́рний, ду́же жва́вий, см. Ло́вкий, Прово́рный, Расторо́пный;
2) ду́же зру́чний; см. Удо́бный;
3) ду́же влу́чний; см. Уда́чный, Ме́ткий.
• -ло́вко – ду́же мото́рно (жва́во); ду́же зру́чно; ду́же влу́чно.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Говорящий – (який) що говорить; говорю́чий, (реже) говорю́щий; мовець, промовець;
• быстро и много говорящий – дріботун;
• говорящие головы – (насмешл.) говорючі голови;
• говорящий в нос – гугнявий;
• говорящий наобум (глупости) – дурноляп;
• говорящий и слушающий (слушающие) – мовець і слухач (слухачі);
• говорящие на одном языке – одномовці (одномовні);
• говорящий попугай – говорючий папуга;
• говорящий правду – правдомовець;
• говорящий сам за себя – (о факте) досить промовистий;
• говорящий это уверен, что… – той, хто говорить (каже), певен (певний), що…;
• громко говорящий – гримки́й, гомінки́й;
• документ, говорящий о том… – документ, де йдеться (сказано) про те…;
• красиво говорящий – красномовець;
• мало говорящий – маломовний, мовчун;
• много говорящий – говорю́щий, говорю́чий, говірки́й, балакучий, язикатий, гомонли́вий, мо́вний, словомовний; балака; балакун; пащекун; базіка, торохтій;
• не говорящий ещё ребёнок – немовля́ща (немовля́ча) дитина; немовля;
• неразборчиво (невнятно) говорящий – невиразний у вимові; (лепечущий) лепетли́вий, лопітливий, белькотли́вий, лепету́н, лепе́тя, мимрі́й;
ничего не говорящий – незначий, незначущий, малозначний, без жодної ваги;
• плохо говорящий – кривомовний (кривомовець), (образн.) говорить наче протезами переставляє;
• число (количество) говорящих на украинском… языке – число (кількість) мовців українською…
[Хоч дитина немовляща — І воно вгадає Твої думи веселії (Т.Шевченко). — Сідайте, мої гостоньки любі та милії, — припрошував дід Грицай, трохи шепеляючи: дід був жвавий, проворний, говорючий, говорив швидко, неначе шаткував язиком капусту, а як він говорив, то все крутив головою, аж посічені кучері тряслися, неначе їх напала пропасниця (І.Нечуй-Левицький). Хмиззя, обмазане в глей, говорюча ластівка носить. Поки не зліпить гнізда (М.Зеров). — А тепер хазяїнів видушили — зостались балакуни, та й то не при своїм умі: кождий панувать аж труситься, а вдає з себе слугу народа, роботягу переживальника, наживаючись тим часом до переситу. Вдайся до їх совісті чи громадського почуття — станеш ворогом… очманілі сини сталінського вчення!… — вилаявся Вікентій (Ф.Роговий). Не йди від мене говорющий діаманте Спи тут як дома тут усе твоє (М.Лукаш, перекл. Г.Аполінера). Чому слухач засинає, а мовець ні? Той більше втомлюється (М.Жванецький). Умиюсь дощами; утрусь — чапраком; А вичеше — терен колючий, А висушить — сонце; в спеку під дубком Напоїть рівчак говорючий… (Левко Боровиковський)]. Обговорення статті
Динамичный – динамічний, моторний, рухливий, діяльний, живий, жвавий, невтомний. Обговорення статті
Живой, жив – живий; (бойкий) жвавий; (подвижный) моторний, меткий; швидкий; виразний, яскравий, чіткий; органічний, реальний, життєвий, життьовий:
• едва жив ушёл, спасся – ледве (ледві) з душею вирвався (втік, вихопився, вискочив);
• живая действительность (перен.) – жива дійсність;
• живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина моторуха;
• живая изгородь – живопліт (иногда обсада);
• живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща;
• живая улика – живий (наочний) доказ;
• жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький; жив-здоров;
• жив и здоров – живий-здоровий, живий і здоровий;
• жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося;
• живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…);
• живой живое и думает – живий живе й гадає;
• живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого, правдивий (достеменний) портрет чий, з кого;
• живой интерес – жвавий (живий) інтерес;
• живой ум – бистрий розум;
• живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо притьмом) (зробити що);
• задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого, дойняти (вразити, дозолити); до живого кого, допекти кому, кого, допекти до живого (до живого серця) кому, кого;
• захватить живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого;
• на живую нитку (разг.) – на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем, на живу нитку;
• на живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч, на швидку руку (робити що);
• нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого, нема й на світі кого;
• ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий;
• ни [одной] живой души (разг.) – [а]ні живої душі, [а]ні живого духа, [а]ні лялечки, ні душечки, ані лялечки;
• оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим, дарувати життя кому; лишати при життю;
• остаться в живых – вижити (про багатьох повиживати); залишитися (зостатися) живим [серед живих];
• пока жив буду – поки [й] житиму, поки мого віку;
• принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому;
• сжечь живым – спалити живцем (живого);
• с живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти, живого білувати.
[Поглянула навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (М. Вовчок). Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (П. Мирний). Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (І. Нечуй-Левицький). — Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський). Я сам з душею втік. Занялася хата вночі, то ледві з душами повихоплювалися, в чому спали (АС). Він допоміг Дон Кіхотові встати й посадив його на Росинанта, що теж був ледве живий та теплий (М. Лукаш, перекл. М. Сервантеса). Нарешті він зачепив Ааза за живе… чи за гаманець, що в його випадку одне й те ж (С.Михаць, перекл. Р.Аспріна). Якось я бачив живий символ тріумфу людини. Вона вже стояла над прірвою і пісяла в неї (С. Є. Лєц). Живе не може бути потворним (К. Шанель)]. Обговорення статті
Коронный – коро́нний; (правительственный) урядо́вий, держа́вний, (казённый) скарбо́ви́й:
• коронные земли – скарбо́ві́ зе́млі;
• коронный гетман – коро́нний ге́тьма́н;
• коронный номер – коронний номер;
• коронный разряд – (электр.) коронний розряд.
[Поки Сулима ходив  з  низовими запорозькими козаками у Чорне море, Кодацька, фортеця була вибудувана, і коронний польський гетьман Конецпольський, запеклий ворог козацької волі, прибув у Кодак з польськими панами й військом і справив у новій фортеці бучний бенкет, а після бенкету прикликав до себе старшину покірних йому реєстрових козаків і повів її разом з польськими панами оглядати замчище, глузливо похваляючись козакам у вічі, що тепер, мовляв, козацькій сваволі прийшов край (А.Кащенко). Глупа ніч; проте у польськім Обозі край намету коронного гетьмана Степана Потоцького жвавий клопіт і рух (М.Старицький). В половині февраля 1648 року до його дійшла чутка, що «якийсь» козак Хмельницький, зібравши купу запорозьких гультяїв, розбив в степах козацький скарбовий корсунський полк, що стеріг границю од татарського нападу, а потім став закликати до своєї купи народ і забирати його до свого війська (І.Нечуй-Левицький). Всі бачили, як гуртувалися і пробиралися наперед змовники — великий підскарбій Морштин, брати Сапеги великий коронний гетьман Яблоновський та ті, хто їх підтримував. Було ясно, що вони сьогодні готуються дати Собеському рішучий бій (В.Малик). Кінець кінцем совість не дозволяє закривати очі. Ліс скарбовий, а тут знаходяться такі, що готові вбити (Р.Андріяшик). Лорд наніс свій коронний удар — скрутив дулю і дав можливість співбесіднику дуже детально її розгледіти… (Юрай Курай)]. Обговорення статті
Обстановка – обстава, обстанова, оточення, умови, становище, стан, ситуація, (обстоятельства) обставини:
• благоприятная обстановка – сприятливі умови (обставини);
• в обстановке полной секретности – в умовах цілковитої таємності;
• в мирной обстановке – в умовах миру;
• дестабилизация обстановки – дестабілізація становища;
• жить при неблагоприятной обстановке – жити в несприятливих умовах (обставинах, оточенні);
• международная обстановка – міжнародний стан;
• неблагоприятная обстановка – несприятливі умови (обставини);
• обстановка квартиры – обстава квартири;
• окружающая, внешняя, домашняя обстановка – наокружні, зверхні, хатні обставини, оточення, довкілля, довкружжя;
• оперативная обстановка – оперативні обставини;
• при такой обстановке – за таких обставин (умов), у таких умовах;
• смена обстановки – зміна обстанови (умов, обставин);
• совместная жизнь при такой обстановке была ужасна – спільне життя за таких обставин жахливе було.
[Перед моїми очима встала вся обстава давніх дідових покоїв (І.Нечуй-Левицький). Вона знала, що Балабуха не жвавий в розмові, й попросила його в садок, де сподівалась почути при поетичній обставі те слово, котрого вона вже ждала двадцять три роки з половиною (І.Нечуй-Левицький). Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться (Л.Українка). Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (В.Стефаник). Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (С.Васильченко). Зринала в пам’яті обстава якоїсь чепурної теплої хатки: заквітчані сухим зіллям та рушниками ікони, стіл, засланий чистою скатертю (С.Васильченко). Ґава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (І.Франко). Тепер уже йому здавалося, що це не іспити мучили його дома, але ціла вороницька обстанова. Те його ліжко, той садок з ямками, той лубин, той лісок — усе те були його вороги, що гризли його душу й сушили мозок (Л.Мартович). Світ розбурканих людей, що задихаються серед старих обставин (С.Єфремов). Але хлопець чекав її і якось цікавіше, ніж навіть уперше зайшовши, роздивлявся на обставу в кімнаті, що дала йому несподіваний притулок. Вона була убога та обстава, з ліжка, двох стільців, крісла та столика складаючись, не маючи навіть шафи, щоб дати місце повішеним на стіні й тканиною запнутим сукням. Але невідома дівчина, що мешкала в ній, створила з цих нужденних речей якусь принадну гармонію, зуміла надихнути жіночою грацією їхнє розташування, повити зачаруванням юності їхню лагідну простоту (В.Підмогильний). Саме під час нашої розмови почулися перші гарматні вибухи з боку Джугастри, потім кулеметні й рушничні стріли, — то москалі атакували Запорожців. За півгодини Марківка наповнювалася обозами різних частин. Обстанова змінилася, значно на гірше (М.Омелянович-Павленко). Заспокійливо торохтіли відра, що в них вибирали картоплю, — навіть якби зайнялася пожежа, то не зразу повірила б у це Маріка, — така була мирна обстава в селі (В.Міняйло). З плином літ йому вдалося уподібнити обставу казино до внутрішнього образу улюбленої ним кондитерської, порозставлявши по кутках мініатюрні столики і прикривши настільні лампи червонястими абажурами (Є.Горева, перекл. Й.Рота). — Уважай, щирий мій і вірний джуро, яка темна й невидна ця ніч, яка непевна тиша панує довкола, як глухо й тривожно шумотять ці дерева, як грізно бушує ця вода, що ми її шукаємо, ніби реве-спадає з височезних Місячних гір, як безугавно стукотить щось невідоме, бентежачи й терзаючи наш слух: всі ці обставини, разом узяті чи й кожна зосібна, здатні заронити ляк, острах і жах у груди самого Марса, не кажучи вже про тих, хто не звик до подібних пригод і небезпек, та все те, що я тобі щойно змалював, лише збадьорює і збуджує в мені духа і в серці моїм закипає палке жадання будь-що-будь піти назустріч сій небезпечній пригоді (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У меблях і хатньому начинні я не помітив вишуканости, і все ж обстава Лолиної квартири тішила око, видавалася мені після готелю приємна і стерпна (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Хоч ці дві кімнати були менші, ніж та, через яку ми ввійшли в бібліотеку (дійсно, та була семикутна, а ці дві — прямокутні), обстанова була такою ж: шафи з книжками, а посередині — стіл (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Він також хотів відгородитися від усього, нічого не бачити, власне, нічого не переживати, принаймні в прямому, звичному значенні цього слова: він не прагнув до зміни обстанови, не шукав нових вражень, розваг, відпочинку, а що стосується цього останнього, — відпочинку, — то Адріан часто сміявся з людей, які завжди відпочивають, засмагають і набувають сили, тільки невідомо для чого (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Обстава тієї кімнати: два металеві ліжка, — односпальне, де спала мати, і двоспальне, на якому спали діти, між ними нічний столик, навпроти столика дзеркальна шафа (О.Жупанський, перекл. А.Камю). — Ви запевне, що народилися не в такій обставі. Мої батьки все перебудували (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Я розпачливо хотів розчинитися в обставі — невидимо ковзати між предметами в китайському стилі, як риба між коралових рифів,— а проте, здавалося, я приваблював небажану увагу до себе сотні разів на день (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Попри обставу й обставини, я поснідав усмак, як ніколи. Гостро, по-прустівському, як після дози мескаліну, всотував кожен запах і смак цих ласощів. Голодний як вовк, я виїв усе, що було на таці, й до краплі допив каву (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Ніч. Сортувальна станція. Добре видно було обставу (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Ґаскуань кинув тріски в піч і, позадкувавши, зачинив двері. Тоді засвітив гасову лампу на столі, став на коліна й запалив у печі вогонь, усім тілом відчуваючи, як Анна мовчки оцінює кімнату з її вбогою обстановою (В.Панченко, перекл. Е.Катон)]. Обговорення статті
Прелюбопытно – цікавуще, цікавенно, прецікаво, дуже цікаво.
[— Це має бути прецікаво,— зітхнув дідусь, у чию голову природа, на жаль, не вклала здатности виявляти жвавий інтерес і до шведських кооперативів, і до Мобанової роботи над роллю, так само як забула вділити головам бабусиних сестер бодай крапельку смальцю, без якого навіть передсуди про інтимне життя Моле або графа Паризького спісніють (А.Перепадя, перекл. М.Пруста)]. Обговорення статті
Придумщик, разг. – вигадник, вигадниця, (разг.) вигадько, видумаха.
[Обізветься тоді Дон Кіхот, обертаючись до Санча: — А що, друже Санчо, не я тобі казав, що зброєносців мені не забракне? Ти бачиш, хто пропонує мені свої послуги — сам славнозвісний бакаляр Самсон Карраско, перший вигадник і витворник серед спу-деїв саламанчанської школи, здоровий на тілі, жвавий у русі, здержливий на язик, витривалий на спеку й холод, на спрагу й голод, оздоблений усіма чеснотами, які повинен мати джура в мандрованого рицаря (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Карденіо й священик дивились на все те із-за хащуватих скель і не знали, як їм краще до них приєднатись; та із священика був неабиякий вигадько, і він хутко прирозумів, як їм із клопоту вийти: узяв ножиці, що носив із собою у піховці, обстриг швиденько Карденію бороду і дав йому свого сірого плаща та чорний пристібний ковнір, а сам зостався в одних штанях та камізельці,— і Карденіо так супроти колишнього змінився, що й сам себе в дзеркалі, певно, не впізнав би (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Ретивый –
1) (рьяный) завзятий, заповзятий, ревний, (диал.) зага́рливий, падкови́тий, (к работе) беручкий, беркий, запопадливий, запопадний, ретельний, рвійний;
2) (живой, резвый) жвавий; (о лошади) баский, (о серце) палки́й, гаря́чий. 
[Поки не досвідчусь правди, то й життя мені не життя… Отож ставай не гаючись до сього любовного герцю, і то не мляво та оспало, а з усім палом і з усією пристрастю, якої вимагає моє рвійне бажання, з усією певністю й довірою, запорукою якої є наша дружба (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)] Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Бойкий – метки́й, жва́вий, мото́рний, -а, -е.
Живой –
1) живи́й, -а́, -е́;
2) (бойкий) жва́вий, мото́рний, -а, -е; живая вода – цілю́ща вода́; живая вера – те́пла ві́ра.
Живчик –
1) (пульс) жи́вчик, -ка;
2) (биол.) заплідни́к, -ка́; З) (о человеке) жва́вий, -а, -е.
Лихой –
1) (злой) лихи́й, зли́й, -а, -е;
2) (резвый, бойкий) мото́рний, хва́цький, жва́вий, -а, -е;
3) (о лошади) баски́й.
Разбитной – метки́й, -а́, -е́, жва́вий, мото́рний, -а, -е.
Расторопный – мото́рний, жва́вий, -а, -е, метки́й, -а́, -е́.
Резвый – жва́вий, мото́рний, -а, -е.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Бойкий – меткий; жвавий; моторний. Бойкий на язык – язикатий. Бойкое место – людне місце.
Живой – живий; (подвижный) – моторний; меткий; швидкий; (бойкий) – жвавий. Оставаться в живых – вижити. Оставлять в живых – лишати живого; лишати при життю. Задеть за живое – вразити, дозолити, допекти кому. На живую руку – на швидку руку; (на)швидкоруч. Делаться живее – жвавішати; моторнішати.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бойкий
• Бойкая торговля – жвава торгівля; жвавий торг.
• Бойкая улица, дорога – людна вулиця, людний шлях.
• Бойкий, бойкая на ноги – швидкий, швидка; (образн.) політун, політуха.
• Бойкий, бойкая на язык (на слова) – спритний, спритна на слові; язикатий, язиката.
• Бойкое место – людне місце; (давн.) розміри. [Він на таких розиграх живе, що хто йде, не мине. Сл. Гр.]
Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Жва́вий – живой, бойкий, резвый, подвижной, энергичный, бравый.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Летит, как стрела (пуля). Мечется, как бешенная (угорелая) кошка. —
1. Гонить, як вітрів батько.
2. Біжить, мов з шибениці зірвався.
3. Вихопився, як Пилип з конопель.
4. Вирвався, як заєць з конопель.
5. От побіг, мов скажений.
6. Крутиться, як дзиґа.
7. Такий жвавий, як біс уночі.
8. Ото драпонув, аж потилиця лиска.
9. П’ятами накивав, аж залопотіло.
10. Тільки чуприна майорить.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

жва́вий, -ва, -ве

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Войо́вник, -ка́, м. Боецъ, воинъ, рубака, воитель. К. МБ. X. 19. Не для таких, як я, війна, і войовник з мене не жвавий. МВ. II. 15.
Голова́тий, -а, -е.
1) Съ большой головой, головастый. Такий здоровенний, головатий, банькатий, з закорюченим носом. Стор. МПр. 156. Чужі діти череваті й головаті і багацько їдять, а вже мої — як паненята. Ном. № 9240.
2) О растеніяхъ: съ большой головкой, кочнемъ. Капуста головата. Ном. № 261. (Мак) поріс такий головатий. Рудч. Ск. І. 52.
3) Умный, разумный. Рудч. Ск. II. 198. Козарлюга дуже ручий, жвавий, головатий. Мкр. Н. 30.
4) — ба́тько, — та ма́ти. См. Батько, мати.
5) — круг. Гончарный кругъ извѣстной конструкціи. См. Круг 11. Вас. 179.
Жва́вий, -а, -е. Живой, бойкій, рѣзвый, подвижной, энергичный, бравый. Жвавий Савка, аж шкура на йому горить. Ном. № 5765. Такий жвавий, як рак на греблі. Ном. № 10995. Жвавий, як ведмідь до корита. Ном. № 6550. Жвавий, як рибка в річці. Ном. № 5761. Запанував над ляхами Понятовський жвавий. Шевч. 123. Ум. Жваве́нький, жваве́сенький. І Галя своїми жвавенькими оченяточками у їх питалася: чи її правда. МВ. ІІІ. 84.
Запанува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Загосподствовать, воцариться. Запанував над ляхами Понятовський жвавий. Шевч. 131. Знов смерть запанувала там, де недавно був гармидер і колотнеча. Левиц. Пов. 86.
Коза́к, -ка́, м.
1) Казакъ, воинъ, рыцарь. Висипали козаченьки з високої гори: попереду козак Хмельницький на воронім коні. АД. II. 107. То велю я вам междо собою козака на гетьманство обірати, буде междо вами гетьманувати, вам козацькі порядки давати. АД. II. 120. О милий Боже України, не дай пропасти на чужині в неволі вольним козакам! Шевч. 58.
2) Какъ идеалъ рыцаря, прекраснаго въ нравственномъ и физическомъ смыслѣ, слово коза́к прилагается въ народной поэзіи ко всякому молодому человѣку. Ой ти, козаче, ти хрещатий барвінку! Мет. 87. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79.
3) — чорномо́рський. Казакъ Кубанскаго казачьяго войска
4) Членъ вольнаго сословія казаковъ въ Черниговск. и Полтавск. губ. МВ.
5) Танецъ. Парубки... розганяли дівчат як полохливих лебедів і починали козака. Левиц. І. 15.
6) Названіе красиваго, но хитраго вола. КС. 1898. VII. 46. Ум. Коза́ченько, козачо́к, козу́ря. Зібрав Тарас козаченьків поради прохати. Шевч. Буде тобі, моя доню, лихая година, що ти того козаченька щиро полюбила. Мет. 72. Козаченьку-барвіночку! Мет. 8. Ув. Козарлю́га, козачи́ще. Васюринський козарлюга все п’є та гуляє. ЗОЮР. І. 322. Козарлюга дуже ручий, жвавий. Мкр. Н. 30. Славного війська козачище. Нп. Первий запорожець був здоровенний козарлюга. К. ЧР.
Коща́вий, -а, -е. Костлявый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. II. 137.
Луди́ти, -джу, -диш, гл. Привлекать, приманивать, заманивать. Вх. Зн. Вх. Уг. 250. До світлиці уступає молодець хороший, жвавий, вус маленький, око каре, волос красний кучерявий, а личенько таки лудить, хоч го трошки снядь присіла. Федьк. І. 127.
Москва́, -ви́, ж.
1) Москва (городъ).
2) = Москаль. Москаль, що якесь старе залізо продавав... і не чує, що жвавий міщанин у чемерці штовха його: «Москва, москва, чи продаєш залізо?» МВ. І. 24.
Невто́мний, -а, -е. Неутомимый. З його косарь такий жвавий, такий робочий-невтомний. Мир. ХРВ. 14.
Похі́д, -хо́ду, м.
1) По́хід. Походка, поступь. У обох похід однаковий: як увечері, то й не розбереш, котрий іде: чи той, чи сей. Новомоск. у. Видно пана по походу. Лебед. у. Похід жвавий і моторний. Грин. III. 610. У кожного звіря в плавні є свій похід. О. 1862. II. 63.
2) Похі́д. Походъ. См. Поход. Ум. Похо́дець. Не Маріїн то походець, то Маріїн лиш уборець. АД. І. 303.
Похі́пливий, похіпни́й, -а, -е.
1) Проворный, быстрый. Високого зросту, кощавий, похіпливий, жвавий. МВ. II. 136.
2) Понятливый, быстро схватывающій, воспріимчивый. Похіпна дитина. НВолын. у. Не похіпне якесь. НВолын. у.
3) = Похватний. Чарка — найпохіпніще діло. НВолын. у.
Спла́скати, -щу, -щеш, гл. Соткать? Ворона напряде, сорока насмиче, а горобчик, жвавий хлопчик, полотенце сплаще. Чуб. V. 1144.
Шку́ра, -ри, ж.
1) Шкура, кожа. З одчого вола двох шкур не деруть. Ном. № 7472. Пошився в собачу шкуру. Ном. № 2910. Жвавий, аж шкура на ньому говорить. Ном. № 5764. В одну́ шку́ру. Крайне настойчиво (хотѣть, добиваться чего). Чіпка розвередувався: «Їсти та й їсти, бабо!» В одну шкуру: «їсти!» Мир. ХРВ. 33. Затялись в одну шкуру: давай рощот! — і дав. Мир. ХРВ. 259.
2) Бранное: женщина легкаго поведенія. Ум. Шку́рка, шку́рочка.
Щи́голь, -гля, м. Пт. Щеголь, Fringilla carduelis. Ум. Щи́глик. Жвавий як щиглик. Левиц. Пов. 58. Думав собі щиглик громаду збірати. Грин. III. 663.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Расторопный — жва́вий, мото́рний.
Энергичный, -но — енергі́йний, -по, жва́вий, -во, завзя́тий, -то.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бо́йкій = жва́вий, мото́рний, метки́й, го́стрий, бо́йкий. С. З. Л. — Там то, мамцю, хлопець жвавий, як виросте, буде бравий. н. п. — Бо́йкая доро́га = вибо́їста, грудкова́та, нерівна. — Бо́йкое мѣ́сто = лю́дне. — Це саме людне місце, тут завше народ товчеть ся.
Бро́скій = 1. кидки́й, метки́й. — Він дуже меткий — дальше всїх кидає. 2. жва́вий, мото́рний, швидки́й. 3. пусти́й, нїкче́мний.
Возгоспо́дствовать = запанува́ти. — Поки у Варшаві запанував Понятовський жвавий. К. Ш. — І життя могутне знову запанує і нїщо не зломить силу молодую. Чайч.
Воцари́ться = зацарюва́ти, оцари́ти, ся, запанува́ти. — Поки у Варшаві запанував Понятовський жвавий, запанував, тай думав шляхту приборкать трошки. К. Ш. — На сьвітї правда запанує. — І життя могутне знову запанує, і нїщо не зломить силу молодую. н. п.
Живо́й = 1. живи́й, живу́щий. — Він ще живий. 2. живи́й, ясни́й. 3. жва́вий (С. Аф. З.), мото́рний, швидки́й, хватки́й. — Ой який то хлопець жвавий, ще й до того кучерявий. н. п. — Жвавий, як біс у ночі. н. пр — Швидка, гнучка, хвистка, порскенька, була із дявола лиха. Кот. — Жива́я вода́ = а) крини́шна в. б) живу́ща, цїлю́ща в. (Д. під сл. Живи́тельный.) — Живо́е серебро́ = живе́ срібло́. — З одного краю дудочки видимають із скла бульбашку, наливають туди живого срібла. Д. п. Сьв. Б. — Живо́й забо́ръ, жива́я и́згородь = обса́да, живоплі́т. (Гал.). — Жива́я вѣ́ра = те́пла ві́ра. — На живу́ю ни́тку = на живу́ ни́тку, на швидку́ ру́ку. — Живо́е уро́чище = живе́ уро́чище, натура́льна межа́ (річка, течія).
Жи́вчикъ = 1. жва́вий, же́вжик, фе́ртик, хве́ртик, фи́нтик, хви́нтик. 2. жи́вчик (бюща жила). 3. ми́шка (під оком).
Завла́ствовать = запанува́ти. — Поки у Варшаві запанував Понятовський жвавий. К. Ш.
Загоспо́дствовать = запанува́ти. — Поки у Варшаві запанував Понятовський жвавий. К. Ш.
Заца́рить, заца́рствовать = зацарюва́ти, запанува́ти. — Поки у Варшаві запанував Понятовський жвавий. К. Ш.
Игри́вый, во = жва́вий, во, жартли́вий, жартовли́вий, во. — Ой який то хлопець жвавий, ще до того кучерявий. н. п. — Гей козаче уродливий, молоденький та жартливий. н. п. — Є жартовливе щось в вечірньому огнї, так весело, немов у лїтнїй день мінї. К. Д. Ж.
Ки́дкій = 1. кидки́й. 2. швидки́й, жва́вий, хапки́й, хапли́вий, сквапли́вий, похіпни́й, мото́рний. 3. ла́сий, хти́вий. – Ласий на ковбаси. н. пр.
Ко́зырь = 1. ко́зирь, той, що сьвітить — сьві́тка. С. З. — Открыва́ть ко́зырь = сьвіти́ти. – Вы́мѣнять ко́зырь = ви́сьвітити. – Свои́ ко́зыри (гра) = віз (К. Ст. 1887—6), візо́к (С. Аф. З.). — Давайте грати у воза. 2. ко́зирь, жва́вий, сьмі́ливий. — Козирь дївка! Кв.
Конёкъ = 1. ко́ник, ко́ничок, кони́че́нько, лошачо́к. — Козак молоденький, під ним коник вороненький. н. п. — По серединї пан хорунжий, під ним кониченько, під ним вороненький, сильно дужий. н. п. 2. коньо́к, частїше мн. коньки́, скобзу́н, ли́жва, ли́жви (Гал. С. Пар.), костяні — на́рти. — В лижви чоботи прибрав, та по льоду легесенько з саночками вів погнав. (Дзвінок). 3. комаха Gryllus — ко́ник. — Наш коник-стрибунець живе так саме, як і сарана. Степ. — Жвавий коник скакунець доцьвірінькав ся в кінець. Старицький. Байки. 4. риба Syngnatus hippocampus — ко́ник (морський). 5. гре́бінь (в стрісї). 6. гло́вень (верхнїй одвірок).
Кузне́чикъ, ком. Gryllus = ко́ник (С. Л.), коби́лка, Tettrix — коби́ли́ця (С. Жел.) Locusta — травъяни́й ко́ник. — Наш коник стрибунець живе так саме, як і сарана. Степ. — Жвавий коник–скакунець доцьвірінькав ся вкінець. Байки Старицького.
Лиха́чъ = хват (С. Ш.), хва́цький (С. Ш.), мото́рний, жва́вий.
Лихо́й, ли́хо = 1. лихи́й, зли́й, ли́хо, зле́. — Лихий попутав. Мир. 2. хва́цький, ко, мото́рний, но, жва́вий, во, (про коня) — баски́й. — Тай хвацько ж танцює. Кн. — Та й хвацька ж то колись була козацькая мати! Еге !.. була, та поплила; їі не вертати. Гул. Ар. — Баскі коні за мить перелинули міст. Чайч.
Ло́вкій, ко = 1. зру́чний, но (С. З. Л.), ру́чий (С. З. Л.), про палицю то-що — замашни́й (С. Аф.). — Незручно батіг держати, бо рукава довгі. С. З. — Замашна гилка. — Смерте страшна, замашная косо! Сковорода. 2. метки́й (С. Л.), мото́рний, но (С. З.). спри́тни́й, но, жва́вий, во, хва́тський, хва́цький, ко (С. Ш.), шамки́й (С. З.), зру́чний, но, ру́чий, згра́бний, но, до влучання в мету — влучки́й, влучни́й, в(у)лу́чен (С. Ш.). — Меткий хлопець. — Веселий, ручий молодик, письменний, сьмілий, балакливий. Мет. — Отце ж Сара хоч і стара, та, бач, жінка руча. У. в. — Цей кіт дуже спри́тний. Кр. — Бог хоч не скорен, та влучен. н. пр.
Молодцова́тый, то = молоде́цький, по молоде́цьки, бадьо́рний, но, бадьори́стий (С. Аф. З. Ш.), жва́вий, во. —Борода йому снїгом взяла ся, а як по молодецьки похожає. Кн.
Мотылёкъ, мотылёчекъ = мете́лик, мете́личок. — Жвавий, як метелик. н. пр. — З гусеницї метелик став хороший, золотий, аж сяв. Б. Б. — Всї метелики вживають тільки рідку їжу, найпаче — солодкий квітовий сік. Степ.
Попрыгу́нъ, попрыгу́нья = скаку́н, скакуне́ць, скаку́ха, скакелю́ха, стриба́ч (С. Жел.), стрибу́н, стрибуне́ць, брику́н, брикуне́ць, брику́ха (С. Ш.). — Жвавий коник-скакунець доцьвірінькав ся в кінець. Ст. Б.
Прыгу́нъ, нья = скаку́н, скакуне́ць, плигу́н, плигуне́ць, стрибу́н, стрибуне́ць, брику́н, ха. — Жвавий коник скакунець доцьвірінькав ся в кінець. Ст. Б.
Разбитно́й = метки́й, жва́вий, мото́рний, же́вжик. — Хлопъя метке, по слово в кишеню не полізе. Кн.
Развя́зный = розвъя́зний (О. Жел.), жва́вий, ві́льний, неви́мушений (С. Жел.).
Расторо́пный, ая = жва́вий, жва́ва, хистки́й (С. Л.); мото́рний (С. Л.), мотору́н, моторя́к, мотору́ха, похіпни́й, поворо́тниця. — Така поворотниця, як ведмідь. Кр.
Рѣ́звый = жва́вий, мото́рний, д. ще Рѣзву́нъ; про коней — баски́й, порськи́й. — Що то за кобила була добра, що за прудка, що за баска. К. X.
Скаку́нъ, скаку́нья, скакуно́къ, скаку́нчикъ = скаку́н, ха, скакуне́ць, стрибу́н, стриба́ч (С. Жел.), стрибу́ха, стрибуне́ць, пострибу́нчик, брику́н, ха, брикуне́ць (С. Ш.). — Жвавий коник скакунець доцьвірінькав ся в кінець. Ст. Б. — Хлопчик стрибунець. 2. Cicindela, ком. — плигу́н. — Всяк, хто бачив, як той плигун стрибає. Ст. О.
Ско́рый = ско́рий, швидкий (С. Л.), хутки́й (С. З.), прудки́й (С. Л. З.), шпарки́й (С. З.), мото́рний, жва́вий, ско́рен, скоропа́дний, шамки́й (С. Л.), похватний, похопли́вий (С. З.), сквапли́вий. – Швидкої роботи нїхто не хвалить. н. пр. — Гляньте, яка швидка — усіх попередила, усїх перегнала. Кн. — Бог хоч не скорен, та влучен. н. пр. — Бо́лѣе ско́рый = ско́рший, скорі́ший, шви́дчий, пру́дчий. — Оттак швидча справа буде. С. Л. — Са́мый ско́рый = найскорі́ший, найшви́дчий, найшвидчіший і т. д. — Въ ско́ромъ вре́мени = ско́ро, незаба́ром (Д. Вско́рѣ). – На ско́рую ру́ку = на швидку́ ру́ку, по́хапцем.
Удало́й = уда́лий (С. Ш.). уда́тний (С. Л.), голїнний (С. З.), жва́вий, сьмі́ливий, відва́жний. — Хлопцї риболовцї, удалі молодцї. н. п. — Парубок голїнний хоч куди. Кв. — Хлопець голїнний, — що й казати! Еге, голїнний до скляного бога. Кр. — Удала́я голова́ = д. Удале́цъ. — На удалу́ю = на ща́стя, навмання́, на о́слїп.
Энерги́ческій = енергі́чний (С. Жел.), жва́вий, живки́й, берки́й, беручки́й, завзя́тий, шпарки́й (С. З.), палки́й. – Понятовський жвавий. К. Ш. — Беркий до роботи. Кн. — Наш завзятий Головатий. К. Ш.

Запропонуйте свій переклад