Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «жменя»
Шукати «жменя» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Горсть, го́рстка, -точка –
1) жме́ня, ум. жмі́нька, жмі́нечка, увел. жме́нище. [Взя́ти щось у жме́ню. Жме́ня пшени́ці, піску́, конопе́ль, квіто́к].
• Горсть льна, конопли – го́рстка льо́ну, конопе́ль (го́рстка = 4 – 5 жмінь); умен. го́рсточка.
• Г-и двух рук вместе – при́горщ (р. -щи), при́горшня;
2) (малость) жме́ня, жмі́нька. [Нас жме́ня, а їх ві́йсько ці́ле. Хоч-би жмі́нька ща́стя (Чупр.)].
Ма́лость –
1) (малое количество) мали́зна, малина́, де́щиця, кри́ха, кри́шка; кри́шечка, кри́хта, жме́ня, щось. [Як писа́ли лю́дям во́лю, то здебі́льшого або́ зовсі́м землі́ не дава́ли, або́ дава́ли саму́ мали́зну (Єфр.). Гро́шей сама́ де́щиця зоста́лась (М. Грінч.). Не дали́ і кри́шки здрімну́ти (Рудан.). Хо́ч-би кри́шечку переміни́вся (Куліш). Прині́с я тобі́ грошеня́т кри́хту п’ять карбо́ванців (М. Вовч.). Стої́ть хати́на, коло́ не́ї жме́ня горо́да (Н.-Лев.). Тютюну́ вкрав щось (Тесл.)].
• Подожди -лость – пожди́ (почека́й, погуля́й) тро́шки;
2) (пустяк) мали́зна, малина́, ма́лість (-лости), дрібни́ця, аби́що.
• Всякая -лость его сердит – уся́ка дрібни́ця його́ се́рдить, за ко́жну мали́зну (за ко́жне аби́що) гні́вається.
Напра́сный –
1) (тщетный, бесполезный) даре́мний, ма́рний, некори́сний, поро́жній, задаре́мний, надаре́мний, (пропащий) запропа́лий. [Ти все не йдеш, і за́клик наш даре́мний (Самійл.). Він ба́чив, що даре́мні бу́дуть всі його́ слова́ (Грінч.). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звягельщ.). І ба́чу, що ма́рні були́ всі замі́ри (Самійл.). Надаре́мна ту́га (Голов. I)].
• -ный вопрос – даре́мне (ма́рне) пита́ння. [Не ра́див-би я вам завдава́тися ма́рними пита́ннями (Крим.)].
• -ное желание – даре́мне (ма́рне) бажа́ння. [За́мість безсме́ртя лю́дям ти дала́ даре́мнеє бажа́ння (Самійл.)].
• -ная мечта – ма́рна (даре́мна, поро́жня) мрі́я.
• -ная надежда – ма́рна (поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовчанщ.)].
• -ный страх – даре́мний страх. [І поки́нь ти даре́мний свій страх (Грінч. I)].
• -ный труд – даре́мна (ма́рна, запропа́ла) пра́ця (робо́та), дарма́-пра́ця, шко́да́ пра́ці, пра́ця на ві́тер. [Даре́мная робо́та! все вода́ змива́є (Рудан.). Нема́ло ма́рної пра́ці (Франко). Дурно́му про розу́мне бала́кати – запропа́ла пра́ця (Сл. Гр.). А він хо́че, щоб слу́хали, як старці́ співа́ють! – Дарма́ пра́ця, па́не бра́те! (Шевч.). О, й не кажі́ть про ньо́го: шкода́ пра́ці! (Куліш)].
• -ные старания, усилия – даре́мні (ма́рні) силкува́ння (з[на]мага́ння). [Лу́чче жме́ня в споко́ю над при́горщі, по́вні пра́ці й ма́рного силкува́ння (Куліш)].
• -ная трата – марнува́ння (-ння), даре́мна (ма́рна, непотрі́бна) ви́трата.
• За -ный труд никто спасибо не скажет – за даре́мну (непотрі́бну) пра́цю ніхто́ не подя́кує;
2) несправедли́вий, безви́нний, безневи́нний, даре́мний, (безосновательный) безпідста́вний; срв. Безви́нный, Несправедли́вый.
• -ное обвинение – несправедли́ве (даре́мне) обвинува́чення.
• -ное оскорбление – безневи́нна обра́за.
• -ное подозрение – даре́мна (безпідста́вна) підо́зра.
Немно́го, нрч. – небага́то, тро́хи, (редко, зап. тро́ха), ма́ло(-що), (устар.) немно́го, (кое-что) де́що, щось, (малость) де́щиця, (не так много) не скі́льки, (маловато) о́бмаль, не гу́рт, (диал.) не з гу́рта, (перен.) ка́пля, жме́ня, дроби́нка, (зап.) дрі́бка; срв. Мно́го 1 (Не -го). [Ті́льки ба́чив, а прочита́в ду́же небага́то (Шевч.). Літерату́рних тво́рів Ле́ніна ма́ємо ду́же небага́то (Еллан). Ма́ємо й горо́дчик і пашні́ тро́хи (М. Вовч.). А згада́ймо! мо́же се́рце хоч тро́хи спочи́не (Шевч.). Та я коли́сь тро́хи пла́вав (Мирний). Я таки́ тро́хи задріма́в, щоб хоч ма́ло голові́ ле́гше було́ (Квітка). За царя́ Горо́ха, як люде́й було́ тро́ха (Номис). Лиш да́ми тро́ха кри́вляться (Франко). А Переби́йніс про́сить немно́го (Пісня). Люди́на без суспі́льства ма́ло-що спромо́жна осягну́ти (Наш). Зароби́в де́що гро́шей (Франко). Тютюну́ вкрав щось, так його́ й прогна́ли (Тесл.). Грошеня́т де́щицю прині́с (Кониськ.). Ді́ла не скі́льки (Сл. Гр.). Хоч і не скі́льки, а й На́стя бере́ во́ду (Борзенщ.). Нові́тніх оса́д іще́ тут о́бмаль (Крим.). У передмі́ськім ліску́ лю́ду о́бмаль (Крим.). Худо́бу забра́в, не гу́рт тіє́ї й худо́би було́ (Загірня). У сами́х у їх не гу́рт чого́ є (Грінч.). На сві́ті страв було́ тоді́ не гу́рт, бо м’я́сива тоді́ іще́ не ї́ли (Крим.). Писа́в горопа́ха, щоб присла́ли гро́шей, – дак і ту́т-же не з гу́рта (Борзенщ.). За старо́го Хме́ля люде́й було́ жме́ня (Номис). Стої́ть хати́на, коло не́ї жме́ня горо́да (Н.-Лев.). Зачне́ сірі́ти, так що мо́жна бу́де хоч дрі́бку ба́чити в лі́сі (Франко). Дрі́бку посто́яти і поговори́ти (Верхр.). Дрі́бку води́ в скляня́тко взяв (Яворськ.)].
• -го погодя – тро́хи зго́дом, по малі́й годи́ні. [Коли́ тро́хи зго́дом дзвоно́к: дзеле́нь-дзеле́нь (Рудч.). Коли́ по малі́й годи́ні і він прихо́дить наза́д (Новомосковщ.)].
• -го не два метра – бе́змаль (без тро́шки) (не) два ме́три; срв. Немно́гий (Без -гого).
• -го взял – небага́то поживи́вся, (грубо) поживи́вся, як пес му́хою.
• -го пользы от этого – з цьо́го небага́то кори́сти.
• -го поправился – тро́хи очу́няв (оду́жав, окли́гав).
• -го лучше, больше – не бага́то (не на бага́то, тро́хи) кра́ще, бі́льше.
• Ещё -го и конец – ще тро́хи та й край.
Отли́в –
1) (действие), см. Отлива́ние, Отли́тие;
2) (морской) відли́в, відпли́в. [Морські́ припли́ви та відпли́ви];
3) (материи, камня) по́лиск, ви́лиск (-ку).
• Ткань с -вом – ткани́на з по́лиском или міню́ча (мінли́ва, міньо́на) ткани́на.
• С цветным -вом – селезни́стий, мінли́вий, міньо́ний;
4) (у водост. труб) відли́в, рино́вище, жме́ня, (под краном) злива́льниця.
Пове́сьмо – по́вісьмо, пові́смо. [Дві руча́йки – жме́ня; із десяти́ жмінь – по́вісьмо (Борз. п.)].
По́ймо, по́имок – жме́ня.
При́горшня и мн. при́горшни – при́го[і]рщ (-горщи, ж. р.), и при́горща (-щі), (горсть) жме́ня, ум. жме́[і́]нька, жмі́нечка. [В при́горщі була́ ці́ла ку́па сухарі́в (Васильч.)].
• -шнями – при́горщами.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Прелесть – (наваждение) мана́, (соблазн) споку́са; (обаяние, привлекательность) прина́да, прина́дність, прива́бливість, ва́ба, прива́ба, пова́ба, по́ваб, прива́бність, пова́бність, прина́дливість; (красота) краса́, ро́зкіш; (физическая) вро́да, (очарование) чарування, чари, чар:
• Вы просто прелесть! (разг.) – Ви просто чудові (чудо)!;
• женские прелести – (ирон.) жіночі принади;
• какая прелесть!; что за прелесть! – яка́ краса́! яка́ ро́зкіш!, (о красивой женщине) що за краса́!, (шутл.) яка́ ця́ця!;
• прелести жизни – принади (втіхи, красо́ти) життя;
• пре́лесть новизны – прина́да (прина́дність) новини́, нові́тности (Крим.), пова́бність новини́ (Коц.);
• просто пре́лесть! – чиста розкіш!
[В обли́ччі в йо́го була́ яка́сь прина́да (АС). Прива́би світові́ обе́рнуться у дим (Ворон.). Квітки́ в не́ї — чи́ста ро́зкіш (АС). Хто вмира́є, — тих відміня́є ди́вна вро́да (М. Зеров). При врученні галичанин набирає урочистого вигляду, випинає груди з вишитою краваткою і півгодини розхвалює принади та переваги власного підношення. А вже вдома мало не до самого ранку побивається за втраченою річчю (Онуфрій Жменя)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ГРУ́ППА (про щось дрібне) жме́ня, жме́нька.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Горсть, горстка – жме́ня, -ні, жме́нька, -ки; (в две руки) при́горщ, -щі; (горсть конопли) го́рстка, -ки.
Пригоршня – жме́ня, -ні, при́горща, -щі.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Горсть
• Собралась горсть народа (перен. книжн.) – зібралася жменя народу (людей).
Царь
• Без царя в голове кто – безверхий хто; безклепкий хто; клепки в голові не має хто (немає в кого); без клею в голові хто.
• При царе Горохе (шутл.) – за царя Гороха [, як людей було трохи]. Пр. За царя Тимка (Панька) [, як земля була тонка]. Пр. За царя Хмеля [, як людей була (було) жменя]. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Жме́ня –
1) горсть;
2) немного, малость.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

жме́ня, -ні, -нею; жме́ні, жмінь

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Жме́ня, -ні, ж.
1) Горсть, часть руки. Лучче синиця в жмені, ніж журавель в небі. Ном. № 7295. Сім’ю свою треба хазяйці так тримати, як мак у жмені. МВ. II. 84.
2) Пригоршня, горсть, количество сыпучихъ тѣлъ, пеньки, льна и пр., которое можетъ помѣститься въ горсти. Вас. 200. Чуб. VII. 408. Саме менше, а жмінь шість (конопель) пропало. ЗОЮР. І. 11. Візьми, сестро, піску жменю. Макс. Висипав їй жменю дукатів. Стор. М. Пр. 41. Укинув попелу жменю. Рудч. Ск. І. 106.
3) Какъ обозначеніе малаго количества: немного, малость. За старого Хмеля (Богд. Хмельницького) людей було жменя. Ном. № 666. Оглянувся Сомко, аж при йому тілько зо жменю старшини. К. ЧР. 340. Стоїть хатина, коло неї жменя города. Левиц. І. 100.
4) Часть полотика, полольщицкой кирки: желѣзная треугольная пластинка, — посредствомъ уха она надѣвается на рукоять. Шух. I. 164. Ум. Жме́нька, жмі́нька, жмі́нечка. Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. Ном. № 9677. Ув. Жме́нище.
Жмі́нечка и жмі́нька, -ки, ж. Ум. отъ жменя.
Запо́ла, -ли, ж. Подолъ женской рубахи. Дід і вкинув їй у заполу жменю жару... Баба одійшла трошки... а дай подивлюсь, що воно тут за жар в пелені. Коли подивилась, аж воно повна жменя грошей. ХС. IV. 23.
Руча́йка, -ки, ж. Мѣра пеньки, льна: столько, сколько можно взять рукой = 1/10 повісма = жменя. Черниг. у. Черк. у. Пас. 200.
Хміль, хме́лю, гл.
1) Хмель, Humulus lupulus L. ЗЮЗО. I. 125. Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється? Макс. (1834), 96. Хме́лем зарости́. Быть заброшеннымъ. Було ремесло, та хмелем заросло. Ном. № 10412.
2) Хмель, опьяняющій напитокъ. Хміль — не вода: чоловікові біда. Ном. № 11454.
3) Родъ узора въ вышивкѣ. На образах рушники, шиті орлами та хмелем. Левиц. І. 27. Также узоръ въ вышивкѣ: хмі́ль голова́тий. Чуб. VII. 427.
4) — боло́тяний. Раст. Humulus lupulus L. ЗЮЗО. І. 176.
5) род. п. хме́ля. Сказочный царь древнѣйшихъ временъ. Жили за царя Хмеля, як була людей жменя, чоловік та жінка. Грин. II. 278. Ум. Хме́лик.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Горсть = жме́ня, (в дві руки) — при́горшня, при́горщ (С. Аф. З. Л.). — Ой посїю жита жменю, а другу ячменю. н. п. — Нема що в жменю взяти. С. З. — Чужого візьмеш жменю, а свого даси пригоршню. н. пр. — Чуже візьмеш жмінькою, то чорт твоє міркою. н. пр.
Зерно́ = зе́рно, зерни́на, насїни́на, здр. — зе́рнятко, зерни́нка, зере́нце, зб. — зе́рно, збі́жжя, пашня́, пашни́ця, насїння, здр. — насїннячко, (бобів) — боби́на. — Збіжжя сїй, тай ся надїй. н. пр. — Роди, Боже, жито, пшеницю і всяку пашницю. н. п. — Зерно́ жемчу́жное = пе́рло, перли́на. — З. ма́ковое = мачи́на, мачи́нка. — З. пшени́чное = пшеничи́на. (Полт. Чайч.). – З. просяно́е = проси́на. — З. ржано́е = жити́на. — З. фасо́ли = квасоли́на. — Отбо́рное з.= чо́ло.— (Жменя зерна, як сїють) — сїва́к, (витрушене, як кладуть снопи) — на́трус, підсто́жина, (дрібне, що багато йде на мірку) — замі́ркувате, (мішане, на пр. жито і пшениця) — су́ржик, (нечисте, що лишило ся після віянки) — послїд, ви́точки. С. Л. — Оце хлїб перевіяла, зостав ся послїд — буде чим курей годувати. Чайч. — Купив пшеницю — саме чоло

Запропонуйте свій переклад