Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 31 статтю
Запропонувати свій переклад для «зав’язувати»
Шукати «зав’язувати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Безотра́дный – безвідра́дісний, безра́дісний, безпросві́тній.
Делать кому жизнь -ной – зав’я́зувати світ кому.; -но – безра́дісно, без просві́тку.
Завя́зывать, завяза́ть
1) зав’я́зувати, зав’яза́ти.

-зать петлёй – запетлюва́ти, зав’яза́ти за́шморгом, зашморгну́ти.
-за́ть так, что трудно развязать – затягти́, (диал.) заґрундзюва́ти.
-за́ть, перепутывая завязки – забо́рсати.
-зать узел – зав’яза́ти ву́зол, заґу́дзлити, заву́злити.
-за́ть голову лентой – пов’яза́ти го́лову стрі́чкою (скиндя́чкою).
-за́ть голову платком – зав’яза́ти (зв’яза́ти) го́лову ху́сткою, (себе) зав’яза́тися ху́сткою, завину́тися, зап’ясти́ся, напну́тися (ху́сткою). [А Оля́на га́рно вбра́лась, завину́лась, впереза́лась (Рудан.). Зап’яла́ся хусти́ною].
-вать во что – ув’я́зувати, ув’яза́ти що в що. [Ув’яза́ла подушки́ в рядно́];
2) (
начинать, начать) почина́ти, поча́ти, зачина́ти, зача́ти, розпочина́ти, розпоча́ти. [Розпочали́ розмо́ву].
-вать отношения с кем – захо́дити в зно́сини, в стосу́нки, нав’я́зувати, нав’яза́ти (зав’я́зувати, зав’яза́ти) відно́сини з ким.
-за́ть приятельские отношения – заприятелюва́ти з ким, нав’яза́ти при́язні стосу́нки з ким.
Завя́занный – зав’я́заний, ув’я́заний; нав’я́заний.
Закрыва́ть, закры́ть
1) (
окна, двери и т. п.) зачиня́ти, зачини́ти, захиля́ти, захили́ти, (о мн.) позачиня́ти и позачи́нювати (ві́кна, две́рі); (отверстие) затуля́ти, затули́ти, затика́ти, заткну́ти и затка́ти, (о мног.) позатуля́ти, позатика́ти, (заслонкой) заслоня́ти, заслони́ти, (о мног.) позаслоня́ти, (запоной и т. п.) запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́, заслоня́ти, заслони́ти, (о мн.) позапина́ти, позаслоня́ти що чим; (что-либо плотно) затушко́вувати, затушкува́ти, (пров.) заштурмо́вувати, заштурмува́ти. [Без ме́не й ді́рочки мало́ї ні́кому затули́ти (Номис). Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч. П.). А я вже й піч заслони́ла (Кониськ.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.). Запина́є вікно́ ху́сткою (Сл. Гр.)].
-кро́й сундук, крышку – зачини́ скри́ню, причини́ ві́ко, кри́шку.
-крой бутылку – заткни́ пля́шку.
-кро́й кран – закрути́ кран.
-ть уши – затика́ти, заткну́ти, затка́ти (в)у́ха, защу́лювати, защу́лити (в)у́ха, (о мног.) позатика́ти, позащу́лювати (в)у́ха. [Він сів у ку́ті, ску́лився, за́ткав ву́ха (Франко). Та й мимово́лі з одча́єм защу́лив ву́ха (Крим.)];
2) (
складывать) згорта́ти, згорну́ти, стуля́ти, стули́ти.
-ть книжку – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, стуля́ти, стули́ти кни́жку. [Кни́жку згорну́в, схова́в у свою́ ша́ховку (Грінч.)].
-ть зонтик – згорта́ти, згорну́ти парасо́льку.
-рыть рот – стули́ти ро́та, (насм.) заши́ти гу́би; (презрительно) замкну́ти (стули́ти) пи́сок, заткну́тися, затка́ти каглу́.
-ть рот кому (заставить замолчать) – заці́плювати, заці́пити уста́, замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а) кому́.
-кры́ть рот кому чем – затули́ти ро́та кому́ чим. [Деся́тник затули́в їй уста́ ша́пкою (М. Вовч.)].
-ть глаза (веками) – заплю́щувати (заплюща́ти и плю́щити), заплю́щити, сплю́щувати, сплю́щити, закрива́ти, закри́ти, сту́лювати и стуля́ти, стули́ти о́чі; заплю́щуватися, заплю́щитися, (о мног.) позаплю́щувати, посплю́щувати, посту́лювати о́чі, позаплю́щуватися; (смежить) склепа́ти, склепи́ти (о́чі). [Оле́ся заплю́щила о́чі й знов ста́ла як ме́ртва (Н.-Лев.). Плю́щить він о́чі (Мирн.). Сплю́щу о́чі (Кониськ.). Не диві́ться, позаплю́щуйте о́чі (Харк. п.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду – і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.)].
-ть глаза умершему – затуля́ти, затули́ти, закрива́ти, закри́ти о́чі поме́ршому. [Не суму́й, що при́йдеться самі́й у гріб ляга́ть, що не бу́де кому́ оче́й затули́ть (Франко)].
-кры́ть глаза (умереть) – с[за]плю́щити, (смежить) склепи́ти о́чі.
-кры́ть глаза кому (убить, погубить) – замкну́ти о́чі кому́.
-ва́ть, -кры́ть глаза на что – заплю́щувати, заплю́щити о́чі на що, не ма́ти оче́й на що. [Навми́сне заплю́щуючи на пра́вду о́чі (Єфр.)];
3) (
накрывать) закрива́ти, закри́ти, накрива́ти, накри́ти, покрива́ти, покри́ти, укрива́ти, укри́ти, (о мног.) позакрива́ти, понакрива́ти, повкрива́ти; (сплошь) кри́йма кри́ти (укрива́ти, укри́ти) що. [Зострі́лася чумака́ми, закри́ла дити́ну (Шевч.)].
-кро́й крышкой – за[на]кри́й кри́шкою.
-ть лицо руками – затуля́ти, затули́ти обли́ччя рука́ми, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися рука́ми, утуля́ти, утули́ти лице́ в доло́ні. [Він затули́в обли́ччя рука́ми (Крим.). Спусти́вся на ла́вку і затули́всь рука́ми (Крим.)].
-ть голову платком – запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́ го́лову ху́сткою.
-ть глаза чем – затуля́ти, затули́ти о́чі чим. [Зі́нька затули́ла ху́сткою о́чі і гі́рко запла́кала (Стор.)];
4)
чем (скрывать от глаз, заграждать) – затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, кри́ти, покри́ти кого́, що; (застить) за́стувати; (о тумане: заволакивать) застила́ти, засла́ти (-стелю́, -сте́леш), застеля́ти, застели́ти (-стелю́; -сте́лиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти що. [Затуля́ючи собо́ю ма́ло не все вікно́ (Васильч.). Чо́рні хма́ри непрозо́рі затули́ли я́сні зо́рі (Чупр.). Ра́да-б зі́рка зійти́, чо́рна хма́ра заступа́є (Мет.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Чо́рна хма́ра з-за Лима́ну не́бо, со́нце кри́є (Шевч.). Нена́че яки́йсь тума́н застила́в йому́ о́чі (Грінч.). Не за́стуй вікна́ (Київщ.). Одійди́, не за́стуй, бо нічо́го не ви́дно (Звин.)].
-ть что чем (завешивая) – запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти, (со всех сторон) обпина́ти, обіпну́ти, обіп’я́сти що.
-вать что чем, заставляя – заставля́ти, заста́вити що чим. [Две́рі заста́влено ша́хвою];
5)
см. Скрыва́ть, Укрыва́ть;
6) (
прекращать, запрещать) закрива́ти, закри́ти (засі́дання), припиня́ти, припини́ти (засі́дання, газе́ту, журна́л, товари́ство, прийма́ння вантажу́), (счета) замика́ти, замкну́ти (раху́нки).
-кры́ть кредиты – закри́ти креди́ти.
-кры́ть лавку (временно, совсем) зачини́ти крамни́цю.
Закры́тый – зачи́нений, захи́лений; зату́лений, за́ткну́тий, за́ткнений и за́тканий, засло́нений, за́пну́тий и за́пнений; зго́рнений и зго́рнутий; (о глазах) сту́лений, заплю́щений, сплю́щений, (плотно) заскле́плений, скле́плений; закри́тий, по[на]кри́тий; засту́плений; засте́лений; закри́тий, припи́нений (журна́л), (о лавке) зачи́нений.
-тое учебное заведение – закри́та шко́ла, інтерна́т.
-тое заседание – неприлю́дне (закри́те) засі́дання.
-тое представление – закри́та (неприлю́дна) виста́ва.
-тое голосование – тає́мне голосува́ння.
-тое платье – закри́та су́кня.
-тое письмо – закри́тий лист; (заклеиваемое по краям) закри́тка.
-тое море – закри́те мо́ре.
-тый слог – закри́тий склад.
-тый экипаж, вагон – закри́тий екіпа́ж (по́віз), ваго́н.
Вход, проезд -кры́т – вхід, прої́зд закри́то.
Книжный магазин -кры́т – книга́рня зачи́нена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книга́рню зачи́нено.
Магазины по понедельникам -кры́ты – крамни́ці понеді́лками зачи́нені.
Окно -то – вікно́ зачи́нено.
С -тыми глазами – з заплю́щеними очи́ма.
С плотно -той крышкой – щі́льно зачи́нений.
Свет -ры́т для кого (перен.) – світ зав’я́зано кому́.
Зама́зывать, зама́зать
1) (
покрывать глиной, краской, заделывать) зама́зувати, зама́зати, зама́щувати, замасти́ти, помасти́ти що чим, (о мног.) позама́зувати, позама́щувати; (покрывать краской) замальо́вувати, замалюва́ти, (как-нибудь) замазю́кувати, замазю́кати, заґі́дзювати, заґі́дзяти; (щели глиной) шпарува́ти и зашпаро́вувати, зашпарува́ти, (о мн.) позашпаро́вувати (щі́ли́ни), пошпарува́ти; (окна замазкой) китува́ти и закито́вувати, закитува́ти, позакито́вувати що (ві́кна);
2) (
залепливать во что) зама́зувати, зама́зати, залі́плювати, заліпи́ти кого́, що в що;
3) (
замарывать) зама́зувати, зама́зати, зама́щувати, замасти́ти що, (о мн.) позама́зувати, позама́щувати; (марать краской, чем-л. жидким) захви́ськувати, захви́ськати, убира́ти, убра́ти в фа́рбу; (чем-л. жирным) заяло́жувати, заяло́зити, засмальцьо́вувати, засмальцюва́ти що; (о лице) заму́рзувати, заму́рзати; см. Зама́рывать;
4) (
скрывать) зама́зувати, зама́зати, затушко́вувати, затушкува́ти. [Що там зама́зувать? Кажі́мо пра́вду (Л. Укр.). Яко́сь затушкува́ли ту́ю спра́ву];
5)
-вать рот кому – замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, замурува́ти рот кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а́) кому́.
Людям уст не -жешь – лю́дям губи́ не замкне́ш (Приказка).
Зама́занный – зама́заний, зама́щений, пома́щений чим; замальо́ваний; залі́плений у що; зашпаро́ваний; закито́ваний; заму́рзаний, заяло́ж[з]ений.
Запу́тывать, запу́тать
1)
что (перепутывать) – заплу́тувати, заплу́тати, запу́тувати, запу́тати, забо́рсувати, забо́рсати й забурсува́ти що, (о мног.) позаплу́тувати; (о волосах: вз’ерошить) ку́длати, заку́длати, куйо́вдити, за[с]куйо́вдити, (о мн.) поку́длати, покуйо́вдити.
-тать дело – заплу́тати спра́ву;
2)
кого (приводить в замешательство) – заплу́тувати, заплу́тати, збива́ти, зби́ти кого́. [Слі́дчий заплу́тав його́ геть, він не знав, що й каза́ти (Київ)];
3) (
увязывать верёвкой что-л.) зав’я́зувати, зав’яза́ти, ув’я́зувати, ув’яза́ти що, зашнуро́вувати, зашнурува́ти, ушнуро́вувати, ушнурува́ти що;
4)
кого во что – заплу́тувати, заплу́тати, уплу́тувати, уплу́тати кого́ в що, (о мног. поза[пов]плу́тувати), уверта́ти, уверну́ти, вкру́чувати, вкрути́ти кого́ в що; см. Впу́тывать.
-тывать, -тать кого в дело – за[в]плу́тувати, за[в]плу́тати кого́ в спра́ву, пришива́ти, приши́ти кого́ до спра́ви.
-тывать, -тать (завлечь кого во что) – заплу́тувати, заплу́тати кого́ в що, затене́тити кого́. [Щоб мо́лодіж мою́ лица́рську ви у любо́вні сі́ті заплу́тали? (Грінч.)]; (влюбить в себя) закоха́ти кого́ в се́бе, закрути́ти кого́, кому́ го́лову.
II. Накла́дывать и Налага́ть, наложи́ть
1)
см. I. Накла́дывать 1 и 2;
2) наклада́ти
и (редко) накла́дувати, накла́сти и (реже), наложи́ти, (о мног.) понаклада́ти, понакла́дувати що. [Ярмо́ наклада́є, воли́ запряга́є (Пісня). Данину́ з ро́ку в рік не змогли́ хижаки́ на селя́н накла́дувати (Куліш)].
-жи́ть головой – накла́сти (реже наложи́ти) голово́ю.
-ть дань, налог, подать, пошлину, штраф, эпитимию на кого – наклада́ти, накла́сти, накида́ти, наки́нути, (о мног.) понаклада́ти, понакида́ти дань (данину́), пода́ток, по́дать, ми́то, пеню́, поку́ту на ко́го, кому́. [Додатко́вий пода́ток наклада́ли (Доман.). Хи́жі сусі́ди ча́сто напада́ли на їх і накида́ли на їх по́даті (Н.-Лев.). Наки́нули мостово́го ще по копі́йці з ху́ри (Сл. Ум.)].
-ть запрещение на что – наклада́ти, накла́сти заборо́ну на що.
-ть клеймо на кого, на что – таврува́ти, натавро́вувати, натаврува́ти, клейни́ти, наклейни́ти, (о мног.) потаврува́ти, понатавро́вувати, поклейни́ти кого́, що, (о товарах ещё) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) пошта[е]мпува́ти що.
-вать, -жи́ть люльку – набива́ти, наби́ти, наклада́ти, накла́сти лю́льку. [На ву́лиці та в переву́лку наклада́ла та Мару́шка Васи́лькові лю́льку (Грінч. III)].
-ть наказание на кого – наклада́ти, накла́сти ка́ру на ко́го.
-ть обязанность на кого – наклада́ти, накла́сти, поклада́ти, покла́сти, накида́ти, наки́нути обо́в’я́зок (пови́нність) на ко́го, кому́.
-га́ть, -жи́ть оковы на кого – забива́ти, заби́ти, (о мног.) позабива́ти в кайда́ни кого́, поклада́ти, покла́сти кайда́ни на ко́го. [По дво́є кайда́нів на но́ги покла́дено (Ант.-Драг.)].
-ть отпечаток на кого, на что – познача́тися, позначи́тися, відбива́тися, відби́тися на ко́му, на чо́му.
-жи́ть печать на кого, на что – покла́сти (редко наложи́ти) печа́ть, (перен. ещё) знак (озна́ку) на ко́го, на що.
-ть повязку на что – наклада́ти, накла́сти по́в’язку на що, (чаще) завива́ти, зави́ти, зав’я́зувати, зав’яза́ти, бандажува́ти, забандажува́ти що чим, що в що.
-ть руку на кого, на что – наклада́ти, накла́сти ру́ку на ко́го, на що, пригно́блювати, пригноби́ти кого́.
-ть руки на себя – здійма́ти, зня́ти ру́ки на се́бе, ру́ки на се́бе наклада́ти, накла́сти, смерть собі́ заподі́яти, ві́ку собі́ вкороти́ти.
-ть слой серебра, золота – наклада́ти, накла́сти, сади́ти, насади́ти срі́бло, зо́лото. [Лапки́ – з бі́личого хвоста́, щоб сади́ти на ря́мці зо́лото (Яворн.)].
Не -га́й гнева, -ложи́ милость – не бери́ в нела́ску, зміни́ гнів на ла́ску.
Накла́дываемый и Налага́емый – що його́ (її́, їх) наклада́є (-да́ють), що наклада́ється и т. п., накла́даний и накла́дуваний; наки́даний; покла́даний. [Лю́ди визволя́тимуться з-під пут, накла́дуваних приро́дою (Азб. Комун.)].
Нало́женный – накла́дений и (реже) нало́жений, понакла́даний, понакла́дуваний; наки́нутий и наки́нений, понаки́даний; наби́тий; покла́дений. [Моя́ кі́сонька, віно́чком нало́жена (Чуб.)].
-ный платёж – післяпла́та, накла́дений платі́ж (-тежу́).
Послать с -ным платежом – по[наді]сла́ти з(за) післяпла́тою.
-ться – наклада́тися, накла́стися, понаклада́тися; бу́ти накла́д(ув)аним, накла́деним и (реже) нало́женим, понакла́д(ув)аним и т. п. Повязка -ется на рану – ра́ну завива́ють (зав’я́зують, бандажу́ють).
Обвя́зывать, обвяза́ть – обвя́зувати, обвяза́ти, ув’я́зувати, ув’яза́ти, зав’я́зувати, зав’яза́ти, пообвя́зувати, поув’я́зувати, позав’я́зувати що чим.
-за́ть тюк – ув’яза́ти паку́нок.
-за́ть голову, руку платком – зав’яза́ти (звяза́ти) го́лову ху́сткою, зав’яза́ти ру́ку ху́сткою. [Звяжи́ мені́ голо́воньку, най не боли́ть ду́же].
Обвяза́ть деревья соломой (на зиму) – повку́тувати дере́ва́ соло́мою.
Обвя́занный – обвя́заний, ув’я́заний, зав’я́заний.
С -ной головой – з зав’я́заною голово́ю.
Обездо́ливать, обездо́лить кого
1) позбавля́ти, позба́вити кого́ його́ ча́стки, па́ю, па́йки;
2) знедо́лювати, знедо́лити, збезтала́нювати, збезтала́нити, знещасли́влювати, знещасли́вити кого́, зав’я́зувати, зав’яза́ти світ кому́.

Обездо́ленный – знедо́лений, збезтала́нений, знещасли́влений.
Повя́зывать, повяза́ть
1) зав’я́зувати, зав’яза́ти що, в’яза́ти, пов’яза́ти що, завива́ти, зави́ти
и завину́ти що чим, що в що. [Ра́ни мої́ смерте́льнії промива́в, м’яке́нькою ба́вовною заклада́в, черво́ною кита́йкою завива́в (Грінч.)].
-вать голову платком, на голову платок – зав’я́зувати, зав’яза́ти, вив’я́зувати, ви́в’язати, в’яза́ти, пов’яза́ти го́лову ху́сткою, платко́м (в ху́стку, в плато́к), завива́ти, зави́ти и завину́ти, запина́ти, зап’я́сти́ и запну́ти го́лову ху́сткою, платко́м (в ху́стку, в плато́к), напина́ти, нап’я́сти́ и напну́ти го́лову ху́сткою, на го́лову ху́стку, (о мног.) позав’я́зувати, повив’я́зувати, позавива́ти, позапина́ти го́лови хустка́ми, платка́ми (в хустки́, в платки́), понапина́ти го́лови хустка́ми (платка́ми), на го́лови хустки́ (платки́). Срв. Повя́зываться. [Зав’яжу́ я голі́воньку шовко́вим плато́чком. Жінки́ зав’я́зують го́лову в ху́стку із ку́пром (Свидн.). Стоя́ла перед дзе́ркальцем і вив’я́зувала го́лову шовко́вим платко́м (Мирн.). Молоді́ї молоди́ці, завива́йте голови́ці (Чуб.). Купи́, ма́ти, шо́вку завину́ть голо́вку].
-за́ть голову лентой, на голову ленту – зав’яза́ти (пов’яза́ти) го́лову стрі́чкою (скиндя́чкою), на го́лову стрі́чку (скиндя́чку).
-вать, -за́ть галстук – в’яза́ти, зав’яза́ти крава́тку. [В’я́же до соро́чки кольори́сті краватки́ (Васильч.)];
2) (
на спицах) плести́ (ча́сом, и́ноді) (прутка́ми);
3)
сов. пов’яза́ти. [Вже пов’яза́ли ове́с].
Повя́занный – зав’я́заний, пов’я́заний.
С -ной головой – з зав’я́заною (ви́в’язаною, пов’я́заною, зави́неною и т. д.) голово́ю, (о женщине) зав’я́зана, ви́в’язана, пов’я́зана, зави́нена и зави́нута и т. д.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Рука – рука:
бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки;
большая рука (перен.) – велика рука (лапа);
большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий;
брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого;
брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук;
брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе;
быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого;
валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться;
вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому;
в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх;
в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що;
выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку);
выдать на руки – видати на руки;
выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук;
гулять по рукам – по руках ходити;
давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому;
дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б);
дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому;
держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою;
держать чью руку – тягти за ким;
живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить);
зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике);
играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки;
из верных рук (узнать) – з певного джерела;
из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого;
из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки;
иметь руку – мати руку (зару́ку);
как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого;
как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло;
к рукам прибрать – до рук прибрати;
левая рука – шульга, ліва рука, лівиця;
легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто;
ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки;
марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що;
мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч);
набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого;
навострить руку – наламати руку;
на все руки – до всього здатен;
на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч;
наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку;
на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути);
на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги;
на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому;
на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк;
не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому;
не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що;
обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч;
обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що;
одной рукой – однією рукою; одноруч;
опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки;
опытная рука – вправна рука;
отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки;
отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого;
от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено);
от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що;
отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають;
передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук);
подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому;
под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши;
под горячую руку – під гарячу руч (руку);
подделать руку (о почерке) – підробити руку;
под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути);
под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку;
под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя;
показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що;
попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому;
попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому;
по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку;
по рукам! – згода!;
по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний;
правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого;
прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого;
прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що;
приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого;
пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки;
просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї;
проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї;
рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким;
рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому;
рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто;
рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого;
рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.);
руки вверх! – руки вгору (догори)!;
руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого;
руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.);
руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого;
руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто;
руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого;
руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого);
рукой не достанешь – рукою не досягнеш;
рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима;
руку приложить – рукою власною розписатися;
сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого;
своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто);
своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.);
связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому;
скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи;
с легкой руки – в добрий час;
сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти;
смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого;
собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався);
сон в руку – сон справдився; пророчий сон;
с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч);
средней руки – пересічний (посередній, помірний);
с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами;
с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути;
с руки – під руку;
с рук на руки – з рук до рук;
сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося;
тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто;
ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати;
узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела;
умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки;
ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що;
ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки);
ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати);
холодно рукам – холодно в руки;
человек с отвисшими руками – вислорукий;
чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що);
щедрой рукой – щедрою рукою; щедро;
языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.).
[— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАГОВА́РИВАТЬ, образ. обзива́тися сло́вом, зав’я́зувати розмо́ву;
загова́ривать зу́бы, ще підпуска́ти ля́си;
загова́ривающий, що забала́кує тощо, ра́ди́й забала́кати, зви́клий /ста́вши/ забала́кувати, охо́чий до розмо́ви;
загова́ривающий зу́бы, шепту́н /шепту́ха/, зна́хур, ПЕРЕН. окозами́лювач, маста́к забива́ти ба́ки;
загова́риваемый, (про зуби) замо́влюваний, відші́птуваний, загово́рюваний;
НАЛА́ЖИВАТЬ ще направля́ти, достосо́вувати /пристосовувати/, ладна́ти, дава́ти лад, дово́дити до ладу́, реконстр. нала́джувати;
налаживать дела́ дава́ти лад спра́вам;
налаживать де́ло ста́вити ді́ло;
налаживать отноше́ния /налаживать свя́зи/ заво́дити /зав’я́зувати, галиц. нав’я́зувати/ стосу́нки;
налаживающий покли́каний /зда́тний/ наладна́ти, ім. НАЛАДЧИК, прикм. лагоди́льний, коректува́льний, нала́годжувальний, нала́джувальний, напра́влювальний, достосо́вувальний, пристосо́вувальний, припасо́вувальний, упорядко́вувальний;
налаживающий дела́ стил. перероб. даючи́ лад спра́вам;
налаживающий де́ло зда́тний поста́вити ді́ло;
налаживающий отноше́ния зда́тний заве́сти́ /зав’яза́ти, галиц. нав’яза́ти/ стосу́нки;
налаживающийся/налаживаемый нала́годжуваний, нала́джуваний, напра́влюваний, достосо́вуваний /пристосовуваний/, припасо́вуваний, упорядко́вуваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Завязывать, завязать – зав’язувати, -зую, -зуєш, зав’язіти, (зав’яжу, зав’яжеш); (петлей) зашмо́ргувати, -гую, -гуєш, зашморгнути, -ну, -неш.
Повязывать, повязать – зав’я́зувати, -зую, -зуєш, зав’яза́ти, -в’яжу́, -в’я́жеш; -ться – (платком) запина́тися, -на́юся, -на́єшся, запну́тися, -ну́ся, -не́шся.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Безотрадный
• Делать кому жизнь безотрадной
– зав’язувати світ (світа) кому. [Дівчино моя, — озвався він стиха, — така в мене думка, що я тобі світа зав’язав. Вовчок.]
Закрывать
• Закрывать, закрыть дверь, окно…
– зачиняти, зачинити (захиляти, захилити) двері, вікно…
• Закрывать, закрыть глаза на что
– заплющувати, заплющити (закривати, закрити) очі на що; не мати очей на що.
• Закрывать, закрыть рот кому
(фам.) – затуляти, затулити рота кому; замикати, замкнути губу (уста) кому; зав’язувати, зав’язати язик(а) кому; заціплювати, заціпити рота (язик(а), уста) кому; (зниж.) заціпити (зацитькати) кого; (іноді) зашивати, зашити рота (губи) кому. [Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря», А їм неначе рот зашито. Шевченко.]
• Закрыть двери дома для кого
– перестати запрошувати (приймати) кого; (образн.) перекопати (загородити) стежку кому до свого дому (до своєї господи, хати).
• Навеки закрыть, сомкнуть глаза
– навік(и) склепити (заплющити, замкнути, закрити) очі; (поет.) навік(и) заснути.
Замазывать
• Замазывать, замазать рот кому
(вульг.) – замазувати, замазати (замуровувати) рот(а) кому; замикати, замкнути губу (уста) кому; зав’язувати, зав’язати язик(а) кому.
• Людям уст не замажешь
– людям губи (рота) не затулиш (не замкнеш). Пр.
Идти
• Богатство не идёт ему на пользу, впрок
– багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку).
• Вода идёт на убыль, убывает
– вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло.
• Время идёт
– час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає).
• Всё идёт как по маслу
– усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз.
• Всё идёт хорошо
– усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд).
• Год шёл за годом
– рік минав (збігав) по рокові (за роком).
• Голова кругом идёт
– голова обертом іде; у голові наморочиться.
• Дело идёт на лад
– діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється).
• Дело идёт о…
– ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)…
• Дождь идёт
– дощ іде (падає); дощить.
• Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год
– вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік].
• Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом
– життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли.
• Идём, идёмте
– ходім(о), (рідше ідімо).
• Идёт!
– гаразд!; добре!; згода!
• Идёт как корове седло
– пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.]
• Идёт к добру
– на добро (на добре) йдеться.
• Идёт слух, молва о ком, о чём
– чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що.
• Иди, идите сюда!
– ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди!
• Идти на все четыре стороны
– під чотири вітри йди; іди на всі чотири.
• Идти (брать начало) от кого, от чего
– іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого.
• Идти в гору
(перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили).
• Идти в ногу
– іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь.
• Идти в обход
– іти в обхід (круга, околяса, околясом).
• Идти во вред кому, чему
– на шкоду йти кому, чому.
• Идти войной на кого
– іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого.
• Идти впереди (предводительствовать)
– перед вести (держати); іти попереду; передувати.
• Идти вразрез с чем
– різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому.
• Идти в руку кому
– іти в руку (на руку) кому; вестися кому.
• Идти за кем, за чем
(для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.]
• Идти за кем, за чем (следом)
– іти за ким, за чим.
• Идти к делу
– стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі).
• Идти ко дну
– іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати.
• Идти кому
– бути до лиця; личити; пасувати.
• Идти, куда глаза гладят
– іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання.
• Идти к цели
– іти (прямувати, простувати) до мети.
• Идти к чему
– личити (пасувати) до чого.
• Идти медленным шагом
– іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.]
• Идти на авось
– іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі).
• Идти на всех парах
– іти повним ходом.
• Идти на всё
– наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все.
• Идти навстречу кому
– іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого.
• Идти наперекор кому
– іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити.
• Идти на поводу у кого
– іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого.
• Идти на попятную, идти на попятный [двор]
– відступатися (відмагатися) від чого; задкувати.
• Идти напролом
– пробоєм іти; (іноді) іти напролом.
• Идти наудачу
– іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя).
• Идти [поддаваться] на удочку
– іти на гачок.
• Идти на хлеба к кому
(нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки.
• Идти на что
– іти на що; приставати на що; пускатися на що.
• Идти, не зная дороги
– іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги.
• Идти окольным путём
– іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно).
• Идти переваливаясь
– іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати.
• Идти пешком
– іти пішки (пішо, піхотою).
• Идти плечо к плечу, ряд к ряду
– іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава).
• Идти под венец, к венцу
– іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники).
• Идти подпрыгивая
– іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом).
• Идти, пойти замуж
– іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси).
• Идти, пойти по стопам чьим
– іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку.
• Идти по круговой линии
– іти круга; іти колючи; колувати.
• Идти по направлению к чему
– прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого.
• Идти по улице, по полю, по берегу
– іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом…
• Идти по чьим следам
(перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию.
• Идти пошатываясь
– іти заточуючись; точитися (заточуватися).
• Идти прямо, напрямик к чему, куда
– іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди.
• Идти рядами
– іти лавами (рядами).
• Идти с веком наравне
– іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові.
• Идти своей дорогой, своим путём
– іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку.
• Идти семеня ногами
– дріботіти (дрібцювати).
• Идти следом, вслед за кем
– іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким.
• Идти стеной
– лавою (стіною) йти.
• К тому идёт дело
– на те воно (до того воно) йдеться.
• Куда ни шло
– ще якось [може]; де наше не пропадало!
• К чему идёт дело
– до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься).
• Лёд идёт по реке
– крига (лід) іде рікою (річкою, на річці).
• Медленно идти
– іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися).
• Не идёт тебе так говорить
– не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати.
• Ничего в голову не идёт
(разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться.
• Один раз куда ни шло
– один раз іще якось можна; раз мати породила.
• Он на всё идёт
– він на все пристає (йде).
• О чём идёт речь?
– про (за) що йдеться?
• Работа идёт хорошо
– робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре.
• Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо
– ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що.
• Речь идёт о том, чтобы
– ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб…
• Снег идёт
– сніг іде (падає); сніжить.
• Товар этот не идёт с рук
– крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту.
• Хозяйство идёт хорошо
– господарство ведеться добре.
• Шли годы
– минали роки (літа).
• Это в счёт не идёт
– на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги.
• Эта дорога идёт в город
– ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста.
• Я не в состоянии идти
– я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.
Поперек
• Вдоль и поперёк
– у(з)довж (уподовж) і впоперек; у(з)довж і вшир.
• Вдоль и поперёк знать кого
Див. вдоль.
• Говорить поперёк
(разг.) – казати (говорити) наперекір (всупереч); перечити.
• Поперёк себя толще кто
– ширший (ширша), ніж (як) довший (довша) хто.
• Становиться, стать поперек горла
Див. горло.
• Становиться, стать поперёк дороги кому
– ставати, стати на дорозі кому; шлях (дорогу, стежку) заступати, заступити кому; ставати, стати поперек дороги (шляху) кому; (іноді) на переметі ставати, стати кому; зав’язувати, зав’язати дорогу кому; (образн.) перекопувати, перекопати дорогу кому; зорювати, зорати (переорювати, переорати) дорогу кому.
Рот
• В рот не йдёт что
(разг.) – не лізе в горло (зниж. у пельку) що.
• Ему замеси да и в рот поднеси
– дай у руки, покажи, ще й у рот положи, то він і тоді розкришить. Пр. Дай яєчко, облупи, ще й у рот поклади. Пр.
• Затыкать, заткнуть (закрывать, закрыть, зажимать, зажать) рот кому
(разг.) – затикати, заткнути (забивати, забити, затуляти, затулити) рот(а) кому; замикати, замкнути рот(а) (уста, губу, вульг. писок) кому; зав’язувати, зав’язати рот(а) (язик(а)) кому; заціплювати, заціпити (засупонювати, засупонити) пащу кому; зацитькувати, зацитькати кого.
• Каша во рту у кого
– мов (наче, неначе…) клоччя жує хто.
• Лишний рот
– зайвий рот (їдень); (згруб.) зайва пелька.
• Мимо рта прошло, пролетело
(разг.) – тільки облизався; (с)піймав облизня.
• Набрать в рот воды
– набрати води в рот.
• Не сметь рта разинуть (открыть, раскрыть)
– не сміти й рота роззявити (відкрити, розкрити, розтулити); не сміти й пари з уст (з рота) пустити.
• Открывать, открыть рот
– відкривати, відкрити рот(а); заговорити (забалакати).
• По усам текло, а в рот не попало
– по бороді текло, а в роті сухо було. Пр. Коло рота текло, а в рот не попало, Пр. Понюхав пирога, та не вдалося покуштувати. Пр. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Пр. Коло носа в’ється, а в руки не дається. Пр.
• Разевать, разинуть, раскрыть рот
(разг.) – роззявляти, роззявити, розкривати, розкрити рот(а) (згруб. вершу).
• Разинув (разиня) рот (делать что)
– абияк (леда-як).
• Рот до ушей
– рот до [самих] вух; губи (губа) від вуха до вуха.
• Рот не ворота — клином не запрёшь; чужой рот — не огород, не притворишь
– рот не город — не загородиш. Пр. Чужий рот не хлів — не зачинити. Пр.
• Смотреть (глядеть) в рот кому
– дивитися (заглядати) в рот(а) (до рота) кому.
• С пеной у рта
– з піною на губах (на устах, коло рота).
• Хлопот (забот) полон рот у кого
(разг.) – клопоту повна голова у кого.
Рука
• Бить (ударять) по рукам
– бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки.
• Большая рука
(перен.) – велика рука.
• Большой, небольшой руки кто
– великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто.
• Брать, взять в руки кого
– брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого.
• Брать, взять в [свои] руки
– брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук.
• Брать, взять себя в руки
– опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.]
• Валится из рук (дело, работа)
– з рук падає (летить); рук не держиться.
• Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки
– вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому.
• В руках у кого, чьих
– у руках у кого, чиїх.
• В руки плывёт, идёт… кому что
– пливе в руки кому що; плине як з води кому що.
• Выпускать, выпустить из рук
– випускати, випустити (пускати, пустити) з рук.
• Гулять по рукам
– по руках ходити.
• Давать, дать по рукам кому
(разг.) – давати, дати по руках кому.
• Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого
– діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.]
• Держать себя в руках
– держати (тримати) себе в руках; панувати над собою.
• Живой рукой
(разг.) – [Одним] духом; миттю (умить).
• Зло небольшой руки
(разг.) – невелике лихо (лихо невелике).
• Играть в четыре руки
(муз.) – грати на чотири руки.
• Из рук вон плохо, плохой
– украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого.
• Из рук в руки (передать, перейти)
– з рук до рук; з рук у руки.
• Иметь руку
– мати руку.
• Как без рук без кого, без чего
– як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого.
• Как рукой сняло (боль, усталость…)
– як рукою відняло; як вітром звіяло.
• Легок на руку
– легка рука в кого; легку руку має хто.
• Ломать (заламывать) руки
– ламати (заламувати) руки.
• Марать (пачкать) руки об кого, обо что
– паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що.
• Мозолить руки
(разг.) – мозолити руки.
• На живую руку
– на швидку руку; нашвидкуруч.
• На руках чьих, у кого (быть, находиться)
– на руках чиїх, у кого (бути).
• На руку кому
– на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому.
• На скорую руку
– на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк.
• Не даётся в руки кому (не спорится)
– не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому.
• Не с руки, не рука кому что
– не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що.
• Обеими руками ухватиться, схватиться за что
– обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що.
• Одной рукой
– однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.]
• Опускать, опустить руки
– спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.]
• Отбиваться, отбиться от рук
– відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки.
• Отбиваться руками и ногами от чего
(разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого.
• От руки (писать, рисовать, чертить)
– рукою (ручним способом).
• От руки сделать (сделано) что
– рукою (руками) зробити (зроблено) що.
• Отсохни [у меня] руки и ноги
(разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають.
• Подать руку [помощи]
– подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому.
• Под весёлую руку
– у добрім настрої; веселим бувши.
• Под горячую руку
– під гарячу руч (руку).
• Под рукой (быть, находиться…)
– напохваті; під рукою (при руці) (бути).
• Под сердитую руку
– під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя.
• Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому
– попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому.
• Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому
– попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому.
• По правую, по левую руку
– праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку.
• По рукам!
– згода!
• Правая рука чья, у кого
(перен.) – права рука чия, у кого.
• Прибирать, прибрать к рукам кого
– до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого.
• Прибрать к рукам что
– прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що.
• Приложить руку к чему
– докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого.
• Пропускать, пропустить мимо рук
– пускати, пустити повз руки.
• Просить руки кого, чьей
– просити (прохати) руки чиєї.
• Проходить, пройти через руки чьи
– переходити, перейти через руки чиї.
• Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой
– рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким.
• Рука набита чья, в чём, на чём
– рука вправна (набита, наламана) чия, на чому.
• Рука не дрогнет у кого (сделать что)
– рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто.
• Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого
– рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого.
• Рука руку моет [и обе белы бывают]
– рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр.
• Руки вверх!
– руки вгору (догори)!
• Руки не отвалятся у кого
(разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.]
• Руки не протянешь, так с полки не достанешь
– не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр.
• Руки опускаются (отнимаются) у кого
– руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого.
• Руки отваливаются, отвалились у кого
– руки падають, упали в кого; геть стомився хто.
• Руки прочь от кого, от чего
– геть руки від кого, від чого.
• Руки чешутся у кого
(перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого).
• Рукой не достанешь
– рукою не досягнеш.
• Рукой подать
– [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.]
• Сбывать, сбыть с рук кого, что
– збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого.
• Своя рука (у кого)
– своя рука (у кого); має руку (хто).
• Своя рука владыка
– своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр.
• Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого
– зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому.
• Скор на руку
– швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи.
• Сложа (сложив) руки сидеть
– згорнувши (склавши) руки сидіти.
• Смотреть (глядеть) из рук чьих
– дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого.
• Сон в руку
– сон справдився; пророчий сон.
• С пустыми руками
– з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч).
• Средней руки
– пересічний (посередній, помірний).
• С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами)
– з руками і з ногами.
• С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать)
– з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути.
• С рук на руки
– з рук до рук.
• Сходит, сошло, сойдёт с рук кому
– так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому.
• Тяжёлая рука у кого
– важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто.
• Узнать что из верных рук
– довідатися (дізнатися) про що з певного джерела.
• Умывать, умыть руки
(разг.) – умивати, умити руки.
• Ухватиться (схватиться) обеими руками за что
– обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що.
• Ходить, пойти по рукам
– ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки).
• Ходить с протянутой рукой (нищенствовать)
– з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати).
• Чужими руками (делать что)
– чужими руками (робити що).
• Щедрой рукой
– щедрою рукою; щедро.
• Языком болтай, а рукам воли не давай
– язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зав’я́зувати, зав’яза́ти
1)
завязывать, связывать, повязывать.
Зав’яза́ти го́лову – выйти замуж.
2)
закладывать, заложить (здание).
Зав’яза́ти вік – испортить жизнь. Зав’яза́ти світ – сделать жизнь безотрадной.
Зав’яза́ти язи́к – заставить молчать.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Завязывать, -зать – зав’язувати, зав’яза́ти; з. торговые сношения – нав’язувати, нав’яза́ти торгове́льні стосунки.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

зав’я́зувати, -зую, -зуєш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Заву́злити, -лю, -лиш, гл. Завязать узломъ. Натяг вірьовку і став зав’язувати. Не вспів він удруге завузлити, як просунулась рука. Стор. М. Пр. 107.
Зав’яза́ти, -ся. См. Зав’язувати, -ся.
Зав’я́зувати, -зую, -єш, сов. в. зав’яза́ти, -жу́, -жеш, гл.
1) Завязывать, завязать.
Зав’язав вовка в мішку. Рудч. Ск. Великої треба хусти, щоб зав’язати усти. Ном. № 6988.
2) Связывать, связать.
Гріх не личком зав’язати та під лавку сховати. Ном. № 101.
3) Повязывать, повязать.
Не росплете довгу косу, хустку не зав’яже. Шевч. 27. Переносно: зав’яза́ти го́лову. Выдти замужъ. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Чуб. V.
4) Закладывать, заложить (зданіе).
Зав’єзує хату. Шух. І. 88.
5)
вік. Испортить жизнь. Я і твій вік зав’язала. Кв. Драм. 326.
6)
доро́гу. Преградить путь, стать на пути. Гуси, гуси, зав’яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому. Ном. № 327.
7)
світ. Сдѣлать жизнь безотрадной, горестной, несчастной. Зеленая ліщинонька проти сонечка зав’яла, молодая дівчинонька козаку світ зав’язала. Нп. Що вже тобі, дитя моє, зав’язаний світ. Мет. 138.
8)
язи́к. Заставить молчать. Людям язика не зав’яжеш. Ном. № 6984.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Завяза́ть, завя́зывать, ся = 1. завяза́ти, завя́зувати, ся. 2. заплести́, заплїта́ти. 3. поча́ти, зача́ти, роспоча́ти, почина́ти, зачина́ти, роспочина́ти, ся. — Почав дїло, та й сам не радий. — Зачав розмову.
Зароди́ть, зарожда́ть, ся = зароди́ти, ся, закони́ти, ся, зача́ти, ся, заклю́нути ся; заро́жувати, ся, заро́джувати ся (С. Аф.), законя́ти ся, зачина́ти ся, закльо́вувати ся, (про рослини ще) — кільчи́ти ся, завя́зувати ся, розпу́кувати ся, пуска́ти кільця, па́рістки. — Як його Господь закопив, так і вродило ся. Хар. Чайч. — Законя́єть ся дитина. Полт. Чайч. — Чи то давнє яко лихо прокинулось в хатї? Чи вчорашнє, задавлене, знов заворушилось, чи ще тільки заклюнулось? К. Ш. — Виноград кільчить ся. — Верба розпукуєть ся.
Пе́тля = 1. петля́, здр. пете́лька, в сорочці — за́стіжка, особлива, щоб завъязувати — за́шмор (С. Аф.). — Стьожка в застіжках. Номис. 2. заві́са. С. Л. — Хвіртка на поржавілих завісах. Кв. 3. ба́бка (металева в одежї). С. Ш. 4. о́чко, ві́чко (в плетїннї).
Повя́зывать = завъя́зувати.

Запропонуйте свій переклад