Знайдено 31 статтю
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Безотра́дный – безвідра́дісний, безра́дісний, безпросві́тній. • Делать кому жизнь -ной – зав’я́зувати світ кому.; -но – безра́дісно, без просві́тку. |
Завя́зывать, завяза́ть –
1) зав’я́зувати, зав’яза́ти. • -зать петлёй – запетлюва́ти, зав’яза́ти за́шморгом, зашморгну́ти. • -за́ть так, что трудно развязать – затягти́, (диал.) заґрундзюва́ти. • -за́ть, перепутывая завязки – забо́рсати. • -зать узел – зав’яза́ти ву́зол, заґу́дзлити, заву́злити. • -за́ть голову лентой – пов’яза́ти го́лову стрі́чкою (скиндя́чкою). • -за́ть голову платком – зав’яза́ти (зв’яза́ти) го́лову ху́сткою, (себе) зав’яза́тися ху́сткою, завину́тися, зап’ясти́ся, напну́тися (ху́сткою). [А Оля́на га́рно вбра́лась, завину́лась, впереза́лась (Рудан.). Зап’яла́ся хусти́ною]. • -вать во что – ув’я́зувати, ув’яза́ти що в що. [Ув’яза́ла подушки́ в рядно́]; 2) (начинать, начать) почина́ти, поча́ти, зачина́ти, зача́ти, розпочина́ти, розпоча́ти. [Розпочали́ розмо́ву]. • -вать отношения с кем – захо́дити в зно́сини, в стосу́нки, нав’я́зувати, нав’яза́ти (зав’я́зувати, зав’яза́ти) відно́сини з ким. • -за́ть приятельские отношения – заприятелюва́ти з ким, нав’яза́ти при́язні стосу́нки з ким. • Завя́занный – зав’я́заний, ув’я́заний; нав’я́заний. |
Закрыва́ть, закры́ть –
1) (окна, двери и т. п.) зачиня́ти, зачини́ти, захиля́ти, захили́ти, (о мн.) позачиня́ти и позачи́нювати (ві́кна, две́рі); (отверстие) затуля́ти, затули́ти, затика́ти, заткну́ти и затка́ти, (о мног.) позатуля́ти, позатика́ти, (заслонкой) заслоня́ти, заслони́ти, (о мног.) позаслоня́ти, (запоной и т. п.) запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́, заслоня́ти, заслони́ти, (о мн.) позапина́ти, позаслоня́ти що чим; (что-либо плотно) затушко́вувати, затушкува́ти, (пров.) заштурмо́вувати, заштурмува́ти. [Без ме́не й ді́рочки мало́ї ні́кому затули́ти (Номис). Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч. П.). А я вже й піч заслони́ла (Кониськ.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.). Запина́є вікно́ ху́сткою (Сл. Гр.)]. • -кро́й сундук, крышку – зачини́ скри́ню, причини́ ві́ко, кри́шку. • -крой бутылку – заткни́ пля́шку. • -кро́й кран – закрути́ кран. • -ть уши – затика́ти, заткну́ти, затка́ти (в)у́ха, защу́лювати, защу́лити (в)у́ха, (о мног.) позатика́ти, позащу́лювати (в)у́ха. [Він сів у ку́ті, ску́лився, за́ткав ву́ха (Франко). Та й мимово́лі з одча́єм защу́лив ву́ха (Крим.)]; 2) (складывать) згорта́ти, згорну́ти, стуля́ти, стули́ти. • -ть книжку – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, стуля́ти, стули́ти кни́жку. [Кни́жку згорну́в, схова́в у свою́ ша́ховку (Грінч.)]. • -ть зонтик – згорта́ти, згорну́ти парасо́льку. • -рыть рот – стули́ти ро́та, (насм.) заши́ти гу́би; (презрительно) замкну́ти (стули́ти) пи́сок, заткну́тися, затка́ти каглу́. • -ть рот кому (заставить замолчать) – заці́плювати, заці́пити уста́, замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а) кому́. • -кры́ть рот кому чем – затули́ти ро́та кому́ чим. [Деся́тник затули́в їй уста́ ша́пкою (М. Вовч.)]. • -ть глаза (веками) – заплю́щувати (заплюща́ти и плю́щити), заплю́щити, сплю́щувати, сплю́щити, закрива́ти, закри́ти, сту́лювати и стуля́ти, стули́ти о́чі; заплю́щуватися, заплю́щитися, (о мног.) позаплю́щувати, посплю́щувати, посту́лювати о́чі, позаплю́щуватися; (смежить) склепа́ти, склепи́ти (о́чі). [Оле́ся заплю́щила о́чі й знов ста́ла як ме́ртва (Н.-Лев.). Плю́щить він о́чі (Мирн.). Сплю́щу о́чі (Кониськ.). Не диві́ться, позаплю́щуйте о́чі (Харк. п.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду – і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.)]. • -ть глаза умершему – затуля́ти, затули́ти, закрива́ти, закри́ти о́чі поме́ршому. [Не суму́й, що при́йдеться самі́й у гріб ляга́ть, що не бу́де кому́ оче́й затули́ть (Франко)]. • -кры́ть глаза (умереть) – с[за]плю́щити, (смежить) склепи́ти о́чі. • -кры́ть глаза кому (убить, погубить) – замкну́ти о́чі кому́. • -ва́ть, -кры́ть глаза на что – заплю́щувати, заплю́щити о́чі на що, не ма́ти оче́й на що. [Навми́сне заплю́щуючи на пра́вду о́чі (Єфр.)]; 3) (накрывать) закрива́ти, закри́ти, накрива́ти, накри́ти, покрива́ти, покри́ти, укрива́ти, укри́ти, (о мног.) позакрива́ти, понакрива́ти, повкрива́ти; (сплошь) кри́йма кри́ти (укрива́ти, укри́ти) що. [Зострі́лася чумака́ми, закри́ла дити́ну (Шевч.)]. • -кро́й крышкой – за[на]кри́й кри́шкою. • -ть лицо руками – затуля́ти, затули́ти обли́ччя рука́ми, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися рука́ми, утуля́ти, утули́ти лице́ в доло́ні. [Він затули́в обли́ччя рука́ми (Крим.). Спусти́вся на ла́вку і затули́всь рука́ми (Крим.)]. • -ть голову платком – запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́ го́лову ху́сткою. • -ть глаза чем – затуля́ти, затули́ти о́чі чим. [Зі́нька затули́ла ху́сткою о́чі і гі́рко запла́кала (Стор.)]; 4) чем (скрывать от глаз, заграждать) – затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, кри́ти, покри́ти кого́, що; (застить) за́стувати; (о тумане: заволакивать) застила́ти, засла́ти (-стелю́, -сте́леш), застеля́ти, застели́ти (-стелю́; -сте́лиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти що. [Затуля́ючи собо́ю ма́ло не все вікно́ (Васильч.). Чо́рні хма́ри непрозо́рі затули́ли я́сні зо́рі (Чупр.). Ра́да-б зі́рка зійти́, чо́рна хма́ра заступа́є (Мет.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Чо́рна хма́ра з-за Лима́ну не́бо, со́нце кри́є (Шевч.). Нена́че яки́йсь тума́н застила́в йому́ о́чі (Грінч.). Не за́стуй вікна́ (Київщ.). Одійди́, не за́стуй, бо нічо́го не ви́дно (Звин.)]. • -ть что чем (завешивая) – запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти, (со всех сторон) обпина́ти, обіпну́ти, обіп’я́сти що. • -вать что чем, заставляя – заставля́ти, заста́вити що чим. [Две́рі заста́влено ша́хвою]; 5) см. Скрыва́ть, Укрыва́ть; 6) (прекращать, запрещать) закрива́ти, закри́ти (засі́дання), припиня́ти, припини́ти (засі́дання, газе́ту, журна́л, товари́ство, прийма́ння вантажу́), (счета) замика́ти, замкну́ти (раху́нки). • -кры́ть кредиты – закри́ти креди́ти. • -кры́ть лавку (временно, совсем) зачини́ти крамни́цю. • Закры́тый – зачи́нений, захи́лений; зату́лений, за́ткну́тий, за́ткнений и за́тканий, засло́нений, за́пну́тий и за́пнений; зго́рнений и зго́рнутий; (о глазах) сту́лений, заплю́щений, сплю́щений, (плотно) заскле́плений, скле́плений; закри́тий, по[на]кри́тий; засту́плений; засте́лений; закри́тий, припи́нений (журна́л), (о лавке) зачи́нений. • -тое учебное заведение – закри́та шко́ла, інтерна́т. • -тое заседание – неприлю́дне (закри́те) засі́дання. • -тое представление – закри́та (неприлю́дна) виста́ва. • -тое голосование – тає́мне голосува́ння. • -тое платье – закри́та су́кня. • -тое письмо – закри́тий лист; (заклеиваемое по краям) закри́тка. • -тое море – закри́те мо́ре. • -тый слог – закри́тий склад. • -тый экипаж, вагон – закри́тий екіпа́ж (по́віз), ваго́н. • Вход, проезд -кры́т – вхід, прої́зд закри́то. • Книжный магазин -кры́т – книга́рня зачи́нена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книга́рню зачи́нено. • Магазины по понедельникам -кры́ты – крамни́ці понеді́лками зачи́нені. • Окно -то – вікно́ зачи́нено. • С -тыми глазами – з заплю́щеними очи́ма. • С плотно -той крышкой – щі́льно зачи́нений. • Свет -ры́т для кого (перен.) – світ зав’я́зано кому́. |
Зама́зывать, зама́зать –
1) (покрывать глиной, краской, заделывать) зама́зувати, зама́зати, зама́щувати, замасти́ти, помасти́ти що чим, (о мног.) позама́зувати, позама́щувати; (покрывать краской) замальо́вувати, замалюва́ти, (как-нибудь) замазю́кувати, замазю́кати, заґі́дзювати, заґі́дзяти; (щели глиной) шпарува́ти и зашпаро́вувати, зашпарува́ти, (о мн.) позашпаро́вувати (щі́ли́ни), пошпарува́ти; (окна замазкой) китува́ти и закито́вувати, закитува́ти, позакито́вувати що (ві́кна); 2) (залепливать во что) зама́зувати, зама́зати, залі́плювати, заліпи́ти кого́, що в що; 3) (замарывать) зама́зувати, зама́зати, зама́щувати, замасти́ти що, (о мн.) позама́зувати, позама́щувати; (марать краской, чем-л. жидким) захви́ськувати, захви́ськати, убира́ти, убра́ти в фа́рбу; (чем-л. жирным) заяло́жувати, заяло́зити, засмальцьо́вувати, засмальцюва́ти що; (о лице) заму́рзувати, заму́рзати; см. Зама́рывать; 4) (скрывать) зама́зувати, зама́зати, затушко́вувати, затушкува́ти. [Що там зама́зувать? Кажі́мо пра́вду (Л. Укр.). Яко́сь затушкува́ли ту́ю спра́ву]; 5) -вать рот кому – замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, замурува́ти рот кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а́) кому́. • Людям уст не -жешь – лю́дям губи́ не замкне́ш (Приказка). • Зама́занный – зама́заний, зама́щений, пома́щений чим; замальо́ваний; залі́плений у що; зашпаро́ваний; закито́ваний; заму́рзаний, заяло́ж[з]ений. |
Запу́тывать, запу́тать –
1) что (перепутывать) – заплу́тувати, заплу́тати, запу́тувати, запу́тати, забо́рсувати, забо́рсати й забурсува́ти що, (о мног.) позаплу́тувати; (о волосах: вз’ерошить) ку́длати, заку́длати, куйо́вдити, за[с]куйо́вдити, (о мн.) поку́длати, покуйо́вдити. • -тать дело – заплу́тати спра́ву; 2) кого (приводить в замешательство) – заплу́тувати, заплу́тати, збива́ти, зби́ти кого́. [Слі́дчий заплу́тав його́ геть, він не знав, що й каза́ти (Київ)]; 3) (увязывать верёвкой что-л.) зав’я́зувати, зав’яза́ти, ув’я́зувати, ув’яза́ти що, зашнуро́вувати, зашнурува́ти, ушнуро́вувати, ушнурува́ти що; 4) кого во что – заплу́тувати, заплу́тати, уплу́тувати, уплу́тати кого́ в що, (о мног. поза[пов]плу́тувати), уверта́ти, уверну́ти, вкру́чувати, вкрути́ти кого́ в що; см. Впу́тывать. • -тывать, -тать кого в дело – за[в]плу́тувати, за[в]плу́тати кого́ в спра́ву, пришива́ти, приши́ти кого́ до спра́ви. • -тывать, -тать (завлечь кого во что) – заплу́тувати, заплу́тати кого́ в що, затене́тити кого́. [Щоб мо́лодіж мою́ лица́рську ви у любо́вні сі́ті заплу́тали? (Грінч.)]; (влюбить в себя) закоха́ти кого́ в се́бе, закрути́ти кого́, кому́ го́лову. |
II. Накла́дывать и Налага́ть, наложи́ть –
1) см. I. Накла́дывать 1 и 2; 2) наклада́ти и (редко) накла́дувати, накла́сти и (реже), наложи́ти, (о мног.) понаклада́ти, понакла́дувати що. [Ярмо́ наклада́є, воли́ запряга́є (Пісня). Данину́ з ро́ку в рік не змогли́ хижаки́ на селя́н накла́дувати (Куліш)]. • -жи́ть головой – накла́сти (реже наложи́ти) голово́ю. • -ть дань, налог, подать, пошлину, штраф, эпитимию на кого – наклада́ти, накла́сти, накида́ти, наки́нути, (о мног.) понаклада́ти, понакида́ти дань (данину́), пода́ток, по́дать, ми́то, пеню́, поку́ту на ко́го, кому́. [Додатко́вий пода́ток наклада́ли (Доман.). Хи́жі сусі́ди ча́сто напада́ли на їх і накида́ли на їх по́даті (Н.-Лев.). Наки́нули мостово́го ще по копі́йці з ху́ри (Сл. Ум.)]. • -ть запрещение на что – наклада́ти, накла́сти заборо́ну на що. • -ть клеймо на кого, на что – таврува́ти, натавро́вувати, натаврува́ти, клейни́ти, наклейни́ти, (о мног.) потаврува́ти, понатавро́вувати, поклейни́ти кого́, що, (о товарах ещё) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) пошта[е]мпува́ти що. • -вать, -жи́ть люльку – набива́ти, наби́ти, наклада́ти, накла́сти лю́льку. [На ву́лиці та в переву́лку наклада́ла та Мару́шка Васи́лькові лю́льку (Грінч. III)]. • -ть наказание на кого – наклада́ти, накла́сти ка́ру на ко́го. • -ть обязанность на кого – наклада́ти, накла́сти, поклада́ти, покла́сти, накида́ти, наки́нути обо́в’я́зок (пови́нність) на ко́го, кому́. • -га́ть, -жи́ть оковы на кого – забива́ти, заби́ти, (о мног.) позабива́ти в кайда́ни кого́, поклада́ти, покла́сти кайда́ни на ко́го. [По дво́є кайда́нів на но́ги покла́дено (Ант.-Драг.)]. • -ть отпечаток на кого, на что – познача́тися, позначи́тися, відбива́тися, відби́тися на ко́му, на чо́му. • -жи́ть печать на кого, на что – покла́сти (редко наложи́ти) печа́ть, (перен. ещё) знак (озна́ку) на ко́го, на що. • -ть повязку на что – наклада́ти, накла́сти по́в’язку на що, (чаще) завива́ти, зави́ти, зав’я́зувати, зав’яза́ти, бандажува́ти, забандажува́ти що чим, що в що. • -ть руку на кого, на что – наклада́ти, накла́сти ру́ку на ко́го, на що, пригно́блювати, пригноби́ти кого́. • -ть руки на себя – здійма́ти, зня́ти ру́ки на се́бе, ру́ки на се́бе наклада́ти, накла́сти, смерть собі́ заподі́яти, ві́ку собі́ вкороти́ти. • -ть слой серебра, золота – наклада́ти, накла́сти, сади́ти, насади́ти срі́бло, зо́лото. [Лапки́ – з бі́личого хвоста́, щоб сади́ти на ря́мці зо́лото (Яворн.)]. • Не -га́й гнева, -ложи́ милость – не бери́ в нела́ску, зміни́ гнів на ла́ску. • Накла́дываемый и Налага́емый – що його́ (її́, їх) наклада́є (-да́ють), що наклада́ється и т. п., накла́даний и накла́дуваний; наки́даний; покла́даний. [Лю́ди визволя́тимуться з-під пут, накла́дуваних приро́дою (Азб. Комун.)]. • Нало́женный – накла́дений и (реже) нало́жений, понакла́даний, понакла́дуваний; наки́нутий и наки́нений, понаки́даний; наби́тий; покла́дений. [Моя́ кі́сонька, віно́чком нало́жена (Чуб.)]. • -ный платёж – післяпла́та, накла́дений платі́ж (-тежу́). • Послать с -ным платежом – по[наді]сла́ти з(за) післяпла́тою. • -ться – наклада́тися, накла́стися, понаклада́тися; бу́ти накла́д(ув)аним, накла́деним и (реже) нало́женим, понакла́д(ув)аним и т. п. Повязка -ется на рану – ра́ну завива́ють (зав’я́зують, бандажу́ють). |
Обвя́зывать, обвяза́ть – обвя́зувати, обвяза́ти, ув’я́зувати, ув’яза́ти, зав’я́зувати, зав’яза́ти, пообвя́зувати, поув’я́зувати, позав’я́зувати що чим. • -за́ть тюк – ув’яза́ти паку́нок. • -за́ть голову, руку платком – зав’яза́ти (звяза́ти) го́лову ху́сткою, зав’яза́ти ру́ку ху́сткою. [Звяжи́ мені́ голо́воньку, най не боли́ть ду́же]. • Обвяза́ть деревья соломой (на зиму) – повку́тувати дере́ва́ соло́мою. • Обвя́занный – обвя́заний, ув’я́заний, зав’я́заний. • С -ной головой – з зав’я́заною голово́ю. |
Обездо́ливать, обездо́лить кого –
1) позбавля́ти, позба́вити кого́ його́ ча́стки, па́ю, па́йки; 2) знедо́лювати, знедо́лити, збезтала́нювати, збезтала́нити, знещасли́влювати, знещасли́вити кого́, зав’я́зувати, зав’яза́ти світ кому́. • Обездо́ленный – знедо́лений, збезтала́нений, знещасли́влений. |
Повя́зывать, повяза́ть –
1) зав’я́зувати, зав’яза́ти що, в’яза́ти, пов’яза́ти що, завива́ти, зави́ти и завину́ти що чим, що в що. [Ра́ни мої́ смерте́льнії промива́в, м’яке́нькою ба́вовною заклада́в, черво́ною кита́йкою завива́в (Грінч.)]. • -вать голову платком, на голову платок – зав’я́зувати, зав’яза́ти, вив’я́зувати, ви́в’язати, в’яза́ти, пов’яза́ти го́лову ху́сткою, платко́м (в ху́стку, в плато́к), завива́ти, зави́ти и завину́ти, запина́ти, зап’я́сти́ и запну́ти го́лову ху́сткою, платко́м (в ху́стку, в плато́к), напина́ти, нап’я́сти́ и напну́ти го́лову ху́сткою, на го́лову ху́стку, (о мног.) позав’я́зувати, повив’я́зувати, позавива́ти, позапина́ти го́лови хустка́ми, платка́ми (в хустки́, в платки́), понапина́ти го́лови хустка́ми (платка́ми), на го́лови хустки́ (платки́). Срв. Повя́зываться. [Зав’яжу́ я голі́воньку шовко́вим плато́чком. Жінки́ зав’я́зують го́лову в ху́стку із ку́пром (Свидн.). Стоя́ла перед дзе́ркальцем і вив’я́зувала го́лову шовко́вим платко́м (Мирн.). Молоді́ї молоди́ці, завива́йте голови́ці (Чуб.). Купи́, ма́ти, шо́вку завину́ть голо́вку]. • -за́ть голову лентой, на голову ленту – зав’яза́ти (пов’яза́ти) го́лову стрі́чкою (скиндя́чкою), на го́лову стрі́чку (скиндя́чку). • -вать, -за́ть галстук – в’яза́ти, зав’яза́ти крава́тку. [В’я́же до соро́чки кольори́сті краватки́ (Васильч.)]; 2) (на спицах) плести́ (ча́сом, и́ноді) (прутка́ми); 3) сов. пов’яза́ти. [Вже пов’яза́ли ове́с]. • Повя́занный – зав’я́заний, пов’я́заний. • С -ной головой – з зав’я́заною (ви́в’язаною, пов’я́заною, зави́неною и т. д.) голово́ю, (о женщине) зав’я́зана, ви́в’язана, пов’я́зана, зави́нена и зави́нута и т. д. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ЗАГОВА́РИВАТЬ, образ. обзива́тися сло́вом, зав’я́зувати розмо́ву; загова́ривать зу́бы, ще підпуска́ти ля́си; загова́ривающий, що забала́кує тощо, ра́ди́й забала́кати, зви́клий /ста́вши/ забала́кувати, охо́чий до розмо́ви; загова́ривающий зу́бы, шепту́н /шепту́ха/, зна́хур, ПЕРЕН. окозами́лювач, маста́к забива́ти ба́ки; загова́риваемый, (про зуби) замо́влюваний, відші́птуваний, загово́рюваний; |
НАЛА́ЖИВАТЬ ще направля́ти, достосо́вувати /пристосовувати/, ладна́ти, дава́ти лад, дово́дити до ладу́, реконстр. нала́джувати; налаживать дела́ дава́ти лад спра́вам; налаживать де́ло ста́вити ді́ло; налаживать отноше́ния /налаживать свя́зи/ заво́дити /зав’я́зувати, галиц. нав’я́зувати/ стосу́нки; налаживающий покли́каний /зда́тний/ наладна́ти, ім. НАЛАДЧИК, прикм. лагоди́льний, коректува́льний, нала́годжувальний, нала́джувальний, напра́влювальний, достосо́вувальний, пристосо́вувальний, припасо́вувальний, упорядко́вувальний; налаживающий дела́ стил. перероб. даючи́ лад спра́вам; налаживающий де́ло зда́тний поста́вити ді́ло; налаживающий отноше́ния зда́тний заве́сти́ /зав’яза́ти, галиц. нав’яза́ти/ стосу́нки; налаживающийся/налаживаемый нала́годжуваний, нала́джуваний, напра́влюваний, достосо́вуваний /пристосовуваний/, припасо́вуваний, упорядко́вуваний; |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Завязывать, завязать – зав’язувати, -зую, -зуєш, зав’язіти, (зав’яжу, зав’яжеш); (петлей) зашмо́ргувати, -гую, -гуєш, зашморгнути, -ну, -неш. |
Повязывать, повязать – зав’я́зувати, -зую, -зуєш, зав’яза́ти, -в’яжу́, -в’я́жеш; -ться – (платком) запина́тися, -на́юся, -на́єшся, запну́тися, -ну́ся, -не́шся. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Безотрадный
• Делать кому жизнь безотрадной – зав’язувати світ (світа) кому. [Дівчино моя, — озвався він стиха, — така в мене думка, що я тобі світа зав’язав. Вовчок.] |
Закрывать
• Закрывать, закрыть дверь, окно… – зачиняти, зачинити (захиляти, захилити) двері, вікно… • Закрывать, закрыть глаза на что – заплющувати, заплющити (закривати, закрити) очі на що; не мати очей на що. • Закрывать, закрыть рот кому (фам.) – затуляти, затулити рота кому; замикати, замкнути губу (уста) кому; зав’язувати, зав’язати язик(а) кому; заціплювати, заціпити рота (язик(а), уста) кому; (зниж.) заціпити (зацитькати) кого; (іноді) зашивати, зашити рота (губи) кому. [Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря», А їм неначе рот зашито. Шевченко.] • Закрыть двери дома для кого – перестати запрошувати (приймати) кого; (образн.) перекопати (загородити) стежку кому до свого дому (до своєї господи, хати). • Навеки закрыть, сомкнуть глаза – навік(и) склепити (заплющити, замкнути, закрити) очі; (поет.) навік(и) заснути. |
Замазывать
• Замазывать, замазать рот кому (вульг.) – замазувати, замазати (замуровувати) рот(а) кому; замикати, замкнути губу (уста) кому; зав’язувати, зав’язати язик(а) кому. • Людям уст не замажешь – людям губи (рота) не затулиш (не замкнеш). Пр. |
Идти
• Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). • Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло. • Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає). • Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз. • Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд). • Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком). • Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться. • Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється). • Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)… • Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить. • Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік]. • Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли. • Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо). • Идёт! – гаразд!; добре!; згода! • Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.] • Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться. • Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що. • Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди! • Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири. • Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого. • Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили). • Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь. • Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом). • Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому. • Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого. • Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати. • Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому. • Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому. • Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.] • Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим. • Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі). • Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати. • Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати. • Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання. • Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети. • Идти к чему – личити (пасувати) до чого. • Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.] • Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі). • Идти на всех парах – іти повним ходом. • Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все. • Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого. • Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити. • Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого. • Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати. • Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом. • Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя). • Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок. • Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки. • Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що. • Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги. • Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно). • Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати. • Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою). • Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава). • Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники). • Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом). • Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси). • Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку. • Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати. • Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого. • Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом… • Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию. • Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися). • Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди. • Идти рядами – іти лавами (рядами). • Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові. • Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку. • Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати). • Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким. • Идти стеной – лавою (стіною) йти. • К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться. • Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало! • К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься). • Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці). • Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися). • Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати. • Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться. • Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила. • Он на всё идёт – він на все пристає (йде). • О чём идёт речь? – про (за) що йдеться? • Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре. • Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що. • Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб… • Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить. • Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту. • Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре. • Шли годы – минали роки (літа). • Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги. • Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста. • Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу. |
Поперек
• Вдоль и поперёк – у(з)довж (уподовж) і впоперек; у(з)довж і вшир. • Вдоль и поперёк знать кого – Див. вдоль. • Говорить поперёк (разг.) – казати (говорити) наперекір (всупереч); перечити. • Поперёк себя толще кто – ширший (ширша), ніж (як) довший (довша) хто. • Становиться, стать поперек горла – Див. горло. • Становиться, стать поперёк дороги кому – ставати, стати на дорозі кому; шлях (дорогу, стежку) заступати, заступити кому; ставати, стати поперек дороги (шляху) кому; (іноді) на переметі ставати, стати кому; зав’язувати, зав’язати дорогу кому; (образн.) перекопувати, перекопати дорогу кому; зорювати, зорати (переорювати, переорати) дорогу кому. |
Рот
• В рот не йдёт что (разг.) – не лізе в горло (зниж. у пельку) що. • Ему замеси да и в рот поднеси – дай у руки, покажи, ще й у рот положи, то він і тоді розкришить. Пр. Дай яєчко, облупи, ще й у рот поклади. Пр. • Затыкать, заткнуть (закрывать, закрыть, зажимать, зажать) рот кому (разг.) – затикати, заткнути (забивати, забити, затуляти, затулити) рот(а) кому; замикати, замкнути рот(а) (уста, губу, вульг. писок) кому; зав’язувати, зав’язати рот(а) (язик(а)) кому; заціплювати, заціпити (засупонювати, засупонити) пащу кому; зацитькувати, зацитькати кого. • Каша во рту у кого – мов (наче, неначе…) клоччя жує хто. • Лишний рот – зайвий рот (їдень); (згруб.) зайва пелька. • Мимо рта прошло, пролетело (разг.) – тільки облизався; (с)піймав облизня. • Набрать в рот воды – набрати води в рот. • Не сметь рта разинуть (открыть, раскрыть) – не сміти й рота роззявити (відкрити, розкрити, розтулити); не сміти й пари з уст (з рота) пустити. • Открывать, открыть рот – відкривати, відкрити рот(а); заговорити (забалакати). • По усам текло, а в рот не попало – по бороді текло, а в роті сухо було. Пр. Коло рота текло, а в рот не попало, Пр. Понюхав пирога, та не вдалося покуштувати. Пр. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Пр. Коло носа в’ється, а в руки не дається. Пр. • Разевать, разинуть, раскрыть рот (разг.) – роззявляти, роззявити, розкривати, розкрити рот(а) (згруб. вершу). • Разинув (разиня) рот (делать что) – абияк (леда-як). • Рот до ушей – рот до [самих] вух; губи (губа) від вуха до вуха. • Рот не ворота — клином не запрёшь; чужой рот — не огород, не притворишь – рот не город — не загородиш. Пр. Чужий рот не хлів — не зачинити. Пр. • Смотреть (глядеть) в рот кому – дивитися (заглядати) в рот(а) (до рота) кому. • С пеной у рта – з піною на губах (на устах, коло рота). • Хлопот (забот) полон рот у кого (разг.) – клопоту повна голова у кого. |
Рука
• Бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки. • Большая рука (перен.) – велика рука. • Большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто. • Брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого. • Брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук. • Брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.] • Валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться. • Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому. • В руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх. • В руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що. • Выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук. • Гулять по рукам – по руках ходити. • Давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках кому. • Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.] • Держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати над собою. • Живой рукой (разг.) – [Одним] духом; миттю (умить). • Зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике). • Играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки. • Из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого. • Из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки. • Иметь руку – мати руку. • Как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого. • Как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло. • Легок на руку – легка рука в кого; легку руку має хто. • Ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки. • Марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що. • Мозолить руки (разг.) – мозолити руки. • На живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч. • На руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути). • На руку кому – на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому. • На скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк. • Не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому. • Не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що. • Обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що. • Одной рукой – однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.] • Опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.] • Отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки. • Отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого. • От руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом). • От руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що. • Отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають. • Подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому. • Под весёлую руку – у добрім настрої; веселим бувши. • Под горячую руку – під гарячу руч (руку). • Под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути). • Под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя. • Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому. • Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому. • По правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку. • По рукам! – згода! • Правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого. • Прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого. • Прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що. • Приложить руку к чему – докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого. • Пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки. • Просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї. • Проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї. • Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким. • Рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому. • Рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто. • Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого. • Рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр. • Руки вверх! – руки вгору (догори)! • Руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.] • Руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. • Руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого. • Руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто. • Руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого. • Руки чешутся у кого (перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого). • Рукой не достанешь – рукою не досягнеш. • Рукой подать – [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.] • Сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого. • Своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто). • Своя рука владыка – своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр. • Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому. • Скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи. • Сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти. • Смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого. • Сон в руку – сон справдився; пророчий сон. • С пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч). • Средней руки – пересічний (посередній, помірний). • С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами. • С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути. • С рук на руки – з рук до рук. • Сходит, сошло, сойдёт с рук кому – так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому. • Тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто. • Узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела. • Умывать, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки. • Ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що. • Ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки). • Ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати). • Чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що). • Щедрой рукой – щедрою рукою; щедро. • Языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Зав’я́зувати, зав’яза́ти –
1) завязывать, связывать, повязывать. • Зав’яза́ти го́лову – выйти замуж. 2) закладывать, заложить (здание). • Зав’яза́ти вік – испортить жизнь. Зав’яза́ти світ – сделать жизнь безотрадной. • Зав’яза́ти язи́к – заставить молчать. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 
Завязывать, -зать – зав’язувати, зав’яза́ти; з. торговые сношения – нав’язувати, нав’яза́ти торгове́льні стосунки. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
зав’я́зувати, -зую, -зуєш |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Заву́злити, -лю, -лиш, гл. Завязать узломъ. Натяг вірьовку і став зав’язувати. Не вспів він удруге завузлити, як просунулась рука. Стор. М. Пр. 107. |
Зав’яза́ти, -ся. См. Зав’язувати, -ся. |
Зав’я́зувати, -зую, -єш, сов. в. зав’яза́ти, -жу́, -жеш, гл.
1) Завязывать, завязать. Зав’язав вовка в мішку. Рудч. Ск. Великої треба хусти, щоб зав’язати усти. Ном. № 6988. 2) Связывать, связать. Гріх не личком зав’язати та під лавку сховати. Ном. № 101. 3) Повязывать, повязать. Не росплете довгу косу, хустку не зав’яже. Шевч. 27. Переносно: зав’яза́ти го́лову. Выдти замужъ. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Чуб. V. 4) Закладывать, заложить (зданіе). Зав’єзує хату. Шух. І. 88. 5) — вік. Испортить жизнь. Я і твій вік зав’язала. Кв. Драм. 326. 6) — доро́гу. Преградить путь, стать на пути. Гуси, гуси, зав’яжу вам дорогу, щоб не втрапили додому. Ном. № 327. 7) — світ. Сдѣлать жизнь безотрадной, горестной, несчастной. Зеленая ліщинонька проти сонечка зав’яла, молодая дівчинонька козаку світ зав’язала. Нп. Що вже тобі, дитя моє, зав’язаний світ. Мет. 138. 8) — язи́к. Заставить молчать. Людям язика не зав’яжеш. Ном. № 6984. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Завяза́ть, завя́зывать, ся = 1. завяза́ти, завя́зувати, ся. 2. заплести́, заплїта́ти. 3. поча́ти, зача́ти, роспоча́ти, почина́ти, зачина́ти, роспочина́ти, ся. — Почав дїло, та й сам не радий. — Зачав розмову. |
Зароди́ть, зарожда́ть, ся = зароди́ти, ся, закони́ти, ся, зача́ти, ся, заклю́нути ся; заро́жувати, ся, заро́джувати ся (С. Аф.), законя́ти ся, зачина́ти ся, закльо́вувати ся, (про рослини ще) — кільчи́ти ся, завя́зувати ся, розпу́кувати ся, пуска́ти кільця, па́рістки. — Як його Господь закопив, так і вродило ся. Хар. Чайч. — Законя́єть ся дитина. Полт. Чайч. — Чи то давнє яко лихо прокинулось в хатї? Чи вчорашнє, задавлене, знов заворушилось, чи ще тільки заклюнулось? К. Ш. — Виноград кільчить ся. — Верба розпукуєть ся. |
Пе́тля = 1. петля́, здр. пете́лька, в сорочці — за́стіжка, особлива, щоб завъязувати — за́шмор (С. Аф.). — Стьожка в застіжках. Номис. 2. заві́са. С. Л. — Хвіртка на поржавілих завісах. Кв. 3. ба́бка (металева в одежї). С. Ш. 4. о́чко, ві́чко (в плетїннї). |
Повя́зывать = завъя́зувати. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)