Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 36 статей
Шукати «задниц*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

За́дница – зад (-ду), оза́ддя, гу́зно, гуз(н)и́ця, (благоприст.) па́ні-ста́ра, ге́па, го́ла, (зап.) ду́па.
За́дний – за́дній, поза́дній, зати́льний.
• -ние колёса – за́дні коле́са.
• -няя сторона, часть (строения, двора) – зати́льна сторона́, тил (-лу), зати́лок (-два), зати́лля.
• -ние двери – зати́льні, задвірко́ві две́рі.
• -ний двор – задві́рок (-рку).
• -ние комнаты (окнами во двор) – зати́льні кімна́ти, хати́ очи́ма в двір.
• -няя часть тела, туши – зад (-ду), оза́ддя, оза́док (-дка); срвн. За́дница.
• -ний проход – відхі́дник (-ка).
• -няя часть головы – поза́дня части́на голови́, зати́лля голови́.
• -няя мысль – потайна́ (за́дня) ду́мка.
• -ний ход – за́дній хід (хо́ду), хід наза́д.
• -нее число – за́дня (попере́дня), мину́ла да́та.
• -ним числом – мину́лою да́тою, мину́лим число́м.
• -ним умом крепок – му́дрий по шко́ді.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Жо́па, за́дница, по́па (вульг.) – срака, (ум.) сраченя́, гузно, гузниця, дупа, (ув.) дупенція; (попка, ум.) дупця, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупампулька тощо; (ув.) дупище, ґедзло, ґепа, сідниці, зад;
• полная жопа (разг., в знач. «плохо дело!») – повна дупа;
• получить по попе – дістати по дупі.
[Поцілуй мене у ґедзло (Сл. Гр.). Як любо бачити зимову ідилію, коли важкотілі жінки ґраційно падають пишними дупенціями на слизький лід… (В.Даниленко). Після нетривалої перерви дупи замиготіли перед очима з такою частотою, що нічого, крім них, і не бачив: дупа в політиці, дупа в економіці, дупа в культурі, міжконфесійна дупа, дупище людських взаємин (В. Павлів). А є ж бо такі чудові слова, як «дупця, дупелька, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупапулька, дуплюська, дупампуся, дупочка, дуплюсечка, дупелюсточка, дуперлинка, дупівонія», а в деяких, жартівливих місцях,— «дупенція, дупокльоцик, дупендра, дупижмо, дупасія, дупекло». (Ю. Винничук). Активістці УНСО в Конотопі Надавали ментяри по жопі. Вона ніжками тупа: То не жопа, а дупа! Тож ганьба вам, менти в Конотопі! (Юрко Позаяк). Нас вабить вигин вуст дівиці і хижий виклик їх зіниць, вузькі броньовані спідниці і хтива випуклість сідниць (Віктор Шушпан). Метелик доганя метелика. І квітка квітку доганя. І їде дитинча на велику І відбиває сраченя… (Галина Паламарчук). Одягла кохтину «з Європи», що сягала пупка, міні-спідничку, котра заледве прикривала сраченя — «два зубочки часнику», вхопила потерту торбинку-«човник» — також «з Європи», й, не поснідавши, вибігла з будинку, назустріч лихові, яке вже висновувалося, вже маріло попереду… (Неля Шейко-Медведєва). Цього разу Ворон узяв її ніжно, поволі, з усією ласкою, на яку була здатна його зашкарубла натура; він губами блукав по її тілу, як п’яний джміль по квітці, і дивувався, наче ніколи такого не бачив, сильно так дивувався і рівчачкові поміж грудей, і пласкому животику, і виразно випнутому пагорбку, вкритому зовсім не шорсткою, шовковою травичкою, дивувався повнявому випуклому сраченяті, тонким пальчикам, коротко стриженому волоссю і тому, які можуть бути холодні зуби у спраглому жіночому роті (В.Шкляр). Слово «дупа» мало дуже багато значень. Наведу лише частину: 1. Дупа – частина тіла, на якій сідається. 2. Жіночий статевий орган («Люська дала мені дупу»). 3. Жінка, як об’єкт сексуального зацікавлення («О, та Нуська файна дупа»). 4. Про когось, хто є недорайдою, чи то пак офермою («Борщ без мнєса то є зупа, хлоп без вуса то є дупа»; «та з нього такий дупик, що страх»). 5. Жінка, що належить комусь іншому (Чия то дупа? Стефкова?«) 6. У значенні спини («Світ повернувся до мене дупою») 7. «Взяти за дупу» – до чогось примусити. 8. «Йому бракує тільки другої дупи» – те саме, що йому бракує тільки пташиного молока. 9. «Цілувати когось в дупу» – підлизуватися. 10. «Темно, як у мурина в дупі». 11. У значенні серця – «це тішить мою дупу»; «аж ми жаль дупу стиснув». 12. «Добратися до чиєїсь дупи» – поквитатися. 13. «Дупа волова», «дупа з вухами» – нездара. 14. «Дупа з яйцями» – про вольову жінку. 15. «Гризти дупу» – нарікати на щось, шкодувати. 16. «П’яний в дупу»; «п’яний в штири дупи». 17. «Виглядає, як дупа» – про когось, хто зле виглядає (Ю.Винничук). Тільки й того, що відшмагали вже старою, а тому шорсткою, як наждак, і колючою, що аж іскрила, кропивою. Ще цілі дві доби по моїм першім шкільнім дні мені здавалося, що ті іскри сиплються з моїх ніжок і худої дупці і вдень, і вночі (О.Слоньовська). Так відшмагали, що із сраки аж клапті летіли (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Панове, ваше щастя, що я маю гарячу подругу світового класу з бездоганно пропорційним срако-цицьковим співвідношенням, а то б я розсердився (О.Негребецький, перекл. «Не займайте Зохана»). — Гайє, чоловіче, ох і ноги в неї, ого-го!— Його думки повзуть трохи вище.— В неї, мабуть, і гепа гарна, отака… як у слонихи (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Тупий, як срака. 2. Навіть на найвищому троні сидить дупа. 3. Тепер не заведено казати: «Ідіть в дупу!». Тепер кажуть: «Усім залишатися на своїх місцях!» 4. Срака — багатофункційна частина тіла. Крім основного призначення, нею думають, нею ж відчувають, через неї ухвалюють рішення і виконують більшість робіт, на неї шукають пригод, a коли знаходять, в ній же і сидять. 5. Поки є срака — пригоди не закінчаться!].
 Обговорення статті
Индюшачий, индюшечий, индюшиный – індичий.
[Не вспіють квартою в ротах пополоскать,— Вже й по-індичому в шинку заґерґотали! (П.Гулак-Артемовський). Отець Тріщин витягнув з рота індиче стегно, але задержав його в такій позиції, що мав змогу кождого часу вхопити зубами те самісіньке місце, яке гриз перед тим (Л.Мартович). …був за ступінь від намисленого: прийти, замкнути двері зсередини, скрученим паспортиським журналом заткнути пельку старої розпузатілої ропухи, оприщавілої підстилки всіх мусорів, що хапали за бродяжництво, незмивною фарбою проштампувати їй землисту, дрімотно нажаблену, морду, напудрений лоб, залляту жиром спиняку, драглисту задницю, синюваті індичі ноги і копняком загнати печатку в зашмуляне, як старий палярес, клімактичне кубло жеківської законодоленосної здихоти! (Є.Пашковський)]. Обговорення статті
Холуй – (прост. лакей) холу́й, (жен.) холу́йка, лаке́й, слуга́, (презр.) лаки́за, лаку́за, лабу́за, вислу́жник, вислуга́ч, (угодник) прислу́жник, послу́жник, (ирон.) попуши́ло, (жарг.) ші́стка, (подхалим) підні́жок, підчи́хвіст, лизоблю́д, підли́за, при́хвостень.
[Липучий равл в золоченій лівреї, блідий холуй, драглистий від сидні… (Л.Костенко). Дотліває з димом край оспалих синів-лакиз (В.Стус). Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи! Життя не наліза на ваш копил. Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій Уже немає місця для могил! (В.Симоненко). Раби, підніжки, грязь Москви, Варшавське сміття — ваші пани, Ясновельможнії гетьмани. Чого ж ви чванитеся, ви! Сини сердешної Украйни! Що добре ходите в ярмі, Ще лучче, як батьки ходили. Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили (Т.Шевченко). Лукавець, гетьманський прихвостень, ще недавнечко сам ходив у драній свиті, соболиний ковнір личить йому як корові сідло, а вже хоче ступати по-панськи. І що то за диво: вчора виліз із свити, а сьогодні хоче пхнути ногою того, з ким сьорбав кулешу з одного казана (Ю.Мушкетик). Мнямлі й прихвосні, перебіжники й пристосуванці заразили решту зрадництвом і продажністю, лихоманкою зисколюбові; опустельнили територію! кинути мужа й матір, продати задницю стало найподвижнішим ділом; як може вижити народ, де за одного іноземця мріє продатись по двісті кандидаток?! (Є.Пашковський). Жодна людина не може бути героєм для свого лакея. Не тому, що герой — не герой, а тому що лакей — тільки лакей (Ґ.Геґель). Коли король голий, і лакеї швиденько скидають свої лівреї (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗА́ДНИЦА, вульг. гу́зно, оказ. оза́ддя, евфем. не найкра́ще мі́сце.
ЧЕСА́ТЬ (тіло) ще розчу́хувати, (волос) розчі́сувати, зачі́сувати, (вовну) вичі́сувати, (словами) ЖАРГ. стри́гти;
чесать языки́ тереве́ні пра́вити, перетира́ти на язика́х, чу́хати піднебі́ння;
чешущий 1. що /мн. хто/ чу́хає тощо, зви́клий чу́хати, ра́ди́й почу́хати, складн. сверби́- [чешущий за́дницу сверби́гуз], стил. перероб. чу́хавши, 2. що че́ше тощо, зви́клий чеса́ти, зда́тний ви́чесати, чеса́льник, прикм. чеса́льний, для чеса́ння;
чешущий зу́бы баляндра́сник, 3. шпарящий /див. ШПАРИТЬ/. шпарящийся 1. що /мн. хто/ чу́хається тощо, чу́ханий, зви́клий чу́хатися, чухра́й, чухрі́й, 2. що че́шеться, че́саний, чеса́льник, прикм. чеса́льний, 3. що сверби́ть, (про місце) чу́ханий, розчу́хуваний, прикм. свербля́чий, розсвербі́лий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Задница – зад (род. за́ду).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Га́пка –
1) мужланка;
2) дедушка грубого сложения,
3) задница;
4) петля из про волоки.
Ґе́дзло – задница.
Зад, -ду –
1) зад, задняя часть;
2) зад, задница.
Седно́, -на́ – задница.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Витріща́ка, -ки, об.
1) Тотъ, кто таращить глаза.
2) Задница. Харьк.
Га́пка, -ки, ж.
1) Петля изъ проволоки для застегиванія платья.
2) Задница. К. ЦН. 223.
Ге́па, -пи, ж. Задница. А я знаю, що він діє, — коло печі гепу гріє. Ном. № 14074.
Гузи́ця, -ці, ж. Задница. Ном. № 5655.
Гу́зно, -на, с. Задница. Ном. № 2995, 2617.
Ґе́дзло, -ла, с.
1) Укушенное оводомъ мѣсто? Уразив козла у ґедзло. Ном. № 3390.
2) Задница. Поцілуй мене у ґедзло.
Ду́па, -пи, ж. Задница. Вх. Уг. 237. Хорошенько в три берези по дупах затинайте. ЗОЮР. І. 320. Ум. Ду́пка.
I. Зад, -ду, м.
1) Задъ, задняя часть.
2) Задъ; задница. Голова — кість, а зад, вибачте, м’ясо: в голову цілують, а в зад б’ють. Ном. № 1288. Ум. Задо́к, задо́чок.
За́дниця, -ці, ж. То же, что и запаска 1, называемая за́дницею въ тѣхъ случаяхъ, когда этотъ кусокъ сукна, надѣваемый сзади, противополагается сопровождающему его переднему куску, фартуху, носящему названіе: попере́дниця. Заськи тобі, почитухо, заськи, без задньої запаски... на порозі зачепилася і задниця загубилася. Мил. 156.
Запа́ска, -ки, ж.
1) Женская одежда, замѣняющая юбку: кусокъ черной домотканной шерстяной матеріи, надѣваемый такъ, чтобы концы его сходились спереди; поверхъ этого куска, спереди, въ видѣ передника, надѣвается другой кусокъ такой же матеріи, синяго цвѣта; оба куска вмѣстѣ подвязываются краснымъ шерстянымъ поясомъ. Задній кусокъ называется просто запа́ска или за́дниця, передній — попере́дниця. Чуб. VII, 427, 428. Вас. 170. КС. 1893. V. 282. Мил. 156.
2) Родъ женскаго передника: а) полотнянаго бѣлаго, надѣваемаго къ юбкѣ. Гол. Од. 21, 50. б) шерстяного зеленаго или краснаго, надѣваемаго поверхъ пла́хти или опи́нки. Чуб. VII. 428. Kolb. I. 37. А я ж тую дрібну ряску заберу в запаску. Мет. 8. Ум. Запа́сонька, запа́сочка.
Паніста́ра́, -ри, ж. Задница. Чи хочеш, щоб тобі я дав по паністарі блискавками. Котл. Ен. VI. 84. Ум. Паніста́рочка. Ном. № 10207.
Поза́дниця, -ці, ж. Задняя половина запаски. Аф. 428. См. Задниця.
Попере́дниця, -ці, ж. Передняя часть запа́ски, фартухъ, надѣваемый спереди къ запаскѣ, плахтѣ. Чуб. VII. 427. КС. 1893. V, 282, XII, 449. Вас. 170. МУЕ. І. 141. См. Задниця.
Ренджи́ґло, -ла, с. Задница. Одвернув, як циган ренджиґло. Ном. № 11333.
Сверби́гуз, -за, м.
1) Часто чешущій задницу.
2) Раст. Torilis Antrysous Gaert. ЗЮЗО. I. 139.
Седно́, -на́, с.
1) Задница. Трахвив го в седно. Ном. № 1782.
2) = Садно.
Сі́дало, -ла, с.
1) Насѣстъ. Усі кури на сідалі, півень на порозі. Мет. 16.
2) Сѣдалищная часть человѣческаго тѣла, задница. ЕЗ. V. 57.
Сра́ка, -ки, ж. Задница.
Стари́й, -а́, -е́.
1) Старый, ветхій, дряхлый, давній. Пек його матері, як завелося: і старе, і мале у боки взялося. Ном. № 12484. Бог старий господарь. Ном. № 58. Старий завіт.
2) Употр. какъ существ. въ м. и ж. р. Стари́й. а) Старикъ. б) Мужъ. Такъ ого обыкновенно называетъ жена, но иногда и посторонніе, обращаясь къ женѣ того, о комъ рѣчь. (Жінка) й каже: «Що ж, старий, — тобі є, поміч, а мені нема. ЗОЮР. І. 65. Здорові були! А де се ваш старий? Стара́: а) Старуха. б) Жена. в) Валетъ трефъ при игрѣ въ хвальку. КС. 1887. VI. 465.
3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. Шух. І. 22.
4) Стари́й день. Бѣлый день. Співають, а на дворі вже старий день. Св. Л. 59.
5) Стара́-па́ні. Переносно: задница. Ум. Старе́нький, старе́сенький. Рудч. Ск. І. 183. Упадемо матері старенькій крижем до ніг. ЗОЮР. І. 23.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Го́лий, -а, -е. *5) Один только, один лишь, простой. Кравець за голу роботу бере півтора карбованця. А ще ж тра докладу до кожуха. Крим. *10) Го́ла (го́лої). Задница. Закатав йому десять різок на голу. Крим.
Зад, -ду, м.
2) Зад; задница, *задний проход. *За́дом ки́дати. Лягаться. Кінь норовистий, усе задом кидає. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Наку́пуватися, сов. в. накупа́тися, гл. *Я своєму Миколі вже кажу, що не можна отак у ставку накупуватися, бо в задниці верба виросте. Пир. у., Конон.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

За́дница = зад, гу́зно (С. Аф. З.), сра́ка (С. З.), ку́пра, ге́на, панїста́ра (С. З.), дупа, (половинка) — пі́вдупка. — В голову цїлують, а в зад бють. н. пр. — Прийшлось узлом до гузна. н. пр. — Чи хочеш, щоб я тобі дав по панїстарі. Кот. — До сухої сраки не вчеплять ся раки. н. пр.
Я́годица = 1. лоза́ виногра́ду. 2. зад, гу́зно (д. За́дница). 3. пи́птик (д. Сосо́къ).