Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 21 статтю
Шукати «затурк*ати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Забива́ть, заби́ть –
1) (заколотить) забива́ти, заби́ти, (о мн.) позабива́ти що. [Позабива́ли ві́кна й две́рі].
• -би́ть железн. полосами – заштабува́ти.
• -ва́ть, -би́ть гвоздём – забива́ти, заби́ти цвя́хом, загво́жджувати, загвозди́ти;
2) (вколачивать) забива́ти, заби́ти, гна́ти, заганя́ти, загна́ти, (о мн.) позабива́ти, позаганя́ти що куди́, у ві́що. [Позабива́ти тут скрізь кілки́. Загна́ти клин(а)].
• -би́ть в колодки – заби́ти в ди́би, в диби́ці, (провинц.) зди́бати. [Но́ги зди́бають, ру́ки сплу́тають і везу́ть до прийо́му (Руданськ.)];
3) -би́ть (загромоздить) дорогу снегом – заби́ти (забурти́ти) доро́гу (путь).
• -би́ть наносом, песком, грязью, снегом – забузува́ти на́мулом, піско́м, багно́м, бру́дом, сні́гом. [Ба́нька скляна́, та забузо́вана, то й не ви́дко, що́ в їй. Ко́си в те́бе брудні́ – бач як гребіне́ць забузува́ла, розчі́суючись].
• -би́ть (засорить) отверстие – заби́ти відту́лину, (безл.) засніти́ти (и засміти́ти), захара́сти́ти. [Щось засніти́ло крант у самова́рі, – вода́ не біжи́ть];
4) -би́ть в набат, тревогу – би́ти (уда́рити) на ґвалт.
• -би́ть в барабан – заб[т]араба́нити, (дробь) задріботі́ти. [Ра́птом задріботі́в на сво́їм тараба́ні (Франко)];
5) -ва́ть, -би́ть голову кому – забива́ти, заби́ти кому́ ба́ки (го́лову), заду́рювати (задури́ти) кого́ (го́лову кому́), дури́ти кому́ го́лову, моро́чити, заморо́чити, запа́морочити, зату́ркувати, зату́ркати го́лову кому́. [Чолові́к дурни́й, бо жі́нка задури́ла. Мене́, тако́го па́на, сюди́ заду́рювать прийшла́! (Гліб.). Не моро́ч (не дури́) мені́ голови́, бо вже й так, о́бертом іде́. Оці́ діти́ська так зату́ркають го́лову, що за день зо́всім дурна́ ста́ну];
6) -ва́ть, -би́ть кого (притупить умств. способности) – забива́ти, заби́ти, приголо́мшувати, приголо́мшити, заголо́мшити, заду́рювати, задури́ти, зату́ркувати, зату́ркати кого́.
• -би́ть толчками – заштовха́ти, затовкти́, затолочи́ти кого́.
• -би́ть плетьми до смерти – заби́ти, зашмага́ти кого́ нагая́ми (канчука́ми) на смерть.
• -бить до полусмерти – ма́ло дух не ви́бити; ті́льки(-но) живо́го пусти́ти.
• Заби́тый – заби́тий; заштабо́ваний; заби́тий цвя́хом, загво́жджений; за́гнатий куди́, у ві́що; заби́тий у ди́би, у диби́ці, зди́баний; заби́тий, забузо́ваний (му́лом, сні́гом, пі́ском и т. п.); (о ребёнке, человеке) заби́тий, приголо́мшений, заголо́мшений, заду́рений, зату́рканий; зашто́вханий, зато́вчений, затоло́чений. [Найгі́рша в кла́сі школя́рка, засмі́яна та заби́та (Васильч.). Приголо́мшений те́мний люд. Мала́ на зріст, а на вда́чу заля́кана та зашто́вхана (М. Левиц.)].
• -тый плетьми до смерти – заби́тий, зашма́ганий нагая́ми, (канчука́ми) на смерть, (до полусмерти) ті́льки(-но) живи́й.
• -тая дорога (путь) – заби́тий, забивни́й шлях (заби́та, забивна́ доро́га, путь). [Забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Забивна́ путь: заме́ти наве́ргало такі́ (Мирн.)].
Заворкова́ть – забуркоті́ти (-кочу́, -коти́ш), забуркота́ти (-кочу́, -ко́чеш), затуркоті́ти, затуркота́ти. [Затуркота́ли голуби́ в голубнику́].
Зага́нивать, загоня́ть –
1) (утомлять) заганя́ти и заго́нити, загна́ти, мори́ти, замори́ти, затоми́ти кого́, (о многих) позаго́нити, помори́ти, потоми́ти;
2) -ня́ть кого – настраха́ти, настраши́ти, напу́дити кого́.
• -ня́ть кого в споре – заморо́чити, зату́ркати, (вульг.) забелькота́ти кого́.
Зала́живать, зала́дить –
1) зала́годжувати, зала́годити, заладно́вувати, заладна́ти, ла́годити, пола́годити що;
2) (запрягать) заклада́ти, закла́сти, запряга́ти, запрягти́ (ко́ні);
3) (запирать) замика́ти, замкну́ти, (о мног.) позамика́ти що;
4) -дить (стать твердить одно и то же) – заторочи́ти, зату́ркати, запра́вити, заве́сти́, поча́ти пра́вити, прова́дити.
• -дил своё – заві́в своє́ї.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Забивать, забить –
1) (заколотить) забивати, забити, (о мн.) позабивати що, (железн. полосами) заштабувати, (гвоздём) забивати, забити цвяхом, загвожджувати, загвоздити;
2) (вколачивать) забивати, забити, гнати, заганяти, загнати, (о мн.) позабивати, позаганяти що куди, у віщо; (гол) забивати, забити; (в колодки) забити в диби, в дибиці, (провинц.) зди́бати;
3) (загромоздить дорогу снегом) забити (забуртити) дорогу (путь); (наносом, песком, грязью, снегом) забузувати на́мулом, піском, багном, брудом, снігом; (засорить отверстие) забити відтулину, (безл.) заснітити (і засмітити), захарастити;
4) (в набат, тревогу) бити (ударити) на ґвалт, (в барабан) заб(т)арабанити, (дробь) задріботіти;
5) (голову кому) забивати, забити кому баки (голову), задурювати (задурити) кого (голову кому), дурити кому голову, морочити, заморочити, запаморочити, затуркувати, затуркати голову кому;
6) (притупить умств. способности) забивати, забити, приголомшувати, приголомшити, заголомшити, задурювати, задурити, затуркувати, затуркати кого; (толчками) заштовхати, затовкти, затолочити кого; (плетьми до смерти) забити, зашмагати кого нагаями (канчуками) на смерть; (до полусмерти) мало дух не вибити; тільки (тільки-но) живого пустити;
7) (место, очередь, сленг.) забивати, забити;
7) (терять, потерять интерес, проигнорировать, покончить, вульг.) забивати, забити:
• забивать, забить голову кому (разг.) – забивати, забити (захаращувати, захарастити) голову кому; задурювати, задурити кого; дурити, задурити голову кому; забивать кого (в работе) (перен. разг.) – перевершувати (заломлювати, заломляти) кого (в роботі);
• забить в барабан (барабаны) – забарабанити (затарабанити); (дрібно) задріботіти;
• забить в колодки – забити в диби (в дибиці, у скрипиці); (лок.) здибати;
• забить до полусмерти кого – мало дух не вибили з кого; тільки-но живого пустити;
• забить нож, топор – затупити ніж, сокиру;
• забить себе в голову что (разг.) – забрати собі в голову що;
• забить тревогу – ударити на сполох (на ґвалт).
[Забив, як ведмедя жолудь (Пр.). Забили в скрипицю Та й повезли до прийому (Т.Шевченко). А там панові не вподобався, Писарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (С.Руданський). Раптом задріботів на своїм тарабані (І.Франко). Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла! (Л.Глібов). Позабивали вікна й двері. Загнати клина. Коси в тебе брудні – бач як гребінець забузувала, розчісуючись. Чоловік дурний, бо жінка задурила. Не мороч (не дури) мені голови, бо вже й так, обертом іде. Оці дітиська так затуркають голову, що за день зовсім дурна стану (АС). — Я бігав і впав… ударився дуже… боляче… — проказав він з перервами немов гикаючи. — Що ж ти забив? — Коліно… аж ось… (В.Підмогильний). Це-бо було горде створіння. Як той дикий кінь, що ладен забити на смерть того, хто посміє доторкнутись до нього рукою (І.Багряний). Нічого страшного, що держава в нас «забила» на музику, — хай хоча б не заважає. Бо хоч би чим вона опікувалася — завжди виходить УТ-1, який може викликати хіба забобонний жах (Костянтин Костенко). Аромат молодої трави, запах пилу, прибитого до дороги величезними, як квасоля весняного дощу, схожий на запахи розрізаної сирої картоплі і першої сперми на дівочих пальцях, бензиновий дух приватних, придбаних усупереч марксизму-ленінізму авт, — усе це вночі вщент перебивало офіційні денні радянські запахи — хлорки в громадських вбиральнях, асфальту, яким від пізньої осені до ранньої весни кожного року латали безкінечні ями на джерелівських дорогах, солярки, якою щедро напували залізних коней на мілітарних гусеницях, що своїми багатотонними бебехами перетворювали масний балканський чорнозем на сірі ґрунти «средней полосы братской России». Не кажучи вже про небо, яке — нічне, з великими вільними зорями і незалежним від профсоюзу повним місяцем — просто забило на це порожньо-блискуче, партійно-монументальне північне сяйво та підсвічені електрикою червоні зірки вкупі з кремлівськими рубінами під ним (В.Кожелянко). Дон Кіхот обернувся до Санча і сказав спересердя: — Слухай же тепер, Санчисько, що я тобі скажу: друге таке лайда-чисько, як ти, навряд чи знайдеться ще в цілій Гишпанії. Ах ти ж, брехуняко всьогосвітній! Чи не ти говорив мені оце щойно, ніби з сієї королівни вчинилась якась там дівчина Доротея, а голова, що я одтяв велетневі, то вже ніби твоя пся мама, і цими дурницями так мені памо-роки забив, як ніхто ніколи. Клянусь… (тут він звів очі до неба і зціпив зуби), я тобі такого дам перегону, що стане того пам’яткового на всіх брехливих джур, котрі служитимуть при мандрованих рицарях до кінця світу! (М.Лукаш, перекл.  М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Толк –
1) (разум) толк (товк), тяма, глузд, розум, інтелект, (прок) користь, пуття, добро, (мнение, суждение, устар.) думка, міркування, (толкование, устар.) тлумачення, (смысл) сенс, рація, зміст;
2) (пересуды, разговоры, уст.) пере́су́ди, розмови, балачки, (молва, слухи) чутка, чутки, поголо́ска, по́голос, поголо́сок;
3) (разновидность учения) напрям (спрямування), (рел.) секта:
• без толку – без пуття; без ладу; безглуздо; (разг.) по-дурному;
• взять в толк – узяти до тями (у тямки, у тямок); добрати розуму; зрозуміти; збагнути; уторопати;
• во всем этом мало толку – в усьому цьому мало глузду (сенсу);
• в толк не возьму – невтямки мені; не доберу розуму (ума); не второпаю (не збагну);
• где ум, там и толк – де голова, там і розум (Пр.); де розум, там і глузд (Пр.);
• говорите толком – кажіть ладом;
• дать толк чему – дати лад чому; довести до пуття що;
• делать не спеша, с толком – не поспішаючи робити; покладаючи робити;
• добиться толку – допитатися; дійти пуття, добитися толку;
• другого толка – іншого штибу;
• знать (понимать) толк в чём – розумітися (знатися) на чому; тямити силу в чому; смак знати в чому;
• из него толк выйдет (будет) – з нього будуть люди; з нього буде пуття; з нього щось [путнє] буде;
• какой толк в том… – який сенс в тому;
• не будет из этого толку – не буде з цього діла (ладу, пуття, добра); (фиг.) з цього дива не буде пива (Пр.);
• не будет толку из кого – не буде пуття з кого; нічого не вийде з кого; добра не буде з кого;
• повод к толкам – привід до пересудів (балачок, розмов);
• поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно);
• пошли толки о ком – узяли на язики кого;
• православные старообрядческого толка – православні-старообрядці;
• сбивать, сбить с толку кого – спантеличувати, спантеличити кого; збивати, збити з пантелику кого; збивати, збити з плигу (з пливу) кого; затуркувати, затуркати кого (голову кому); забивати, забити баки кому;
• сбиваться, сбиться с толку – спантеличуватися, спантеличитися; збиватися, збитися з пантелику (з плигу, з пливу); затуркуватися, затуркатися;
• сбитый с толку – спантеличений, заторо́плений;
• старый волк знает толк – вовк старий не лізе до ями (Пр.); був вовк у сіті, був і перед сіттю (Пр.); старий вовк лапу собі відгризе, а в руки не дасться (Пр.); мудрий не лізе під стіл (Пр.); старого лиса не виведеш із лісу (Пр.); старий кінь знає, де йому сідло долягає (Пр.);
• с толком (говорить, делать что-либо) – з розумом (розумно, розсудливо, з розсудом); до пуття (до діла, до ладу);
• что из него толку? – який з нього пожиток?;
• что толку? – який сенс?;
• шуму много, а толку мало – галасу багато, а діла мало (Пр.); діла на копійку, а балачок на карбованець (Пр.); хвальби повні торби, а в торбах нема нічого (а в тих торбах пусто) (Пр.); розносився, як чорт (як дідько) з бубном (Пр.).
[Збився з пантелику, як пияк з дороги (Пр.). На лихо Бог дасть толк (Номис). У нашому повку чортимає товку (Номис). Еней од страху з плигу збився (І.Котляревський). — Бог з вами, добродію! .. Що ви говорите! Я річі вашої в толк собі не візьму… (І.Котляревський). — Наші догадуються, хто це похазяйнував, та мовчать, а пан утямку ніяк не візьме (Панас Мирний). — Чи можете утямки взяти ви, Що горя мав я вище голови (М.Зеров). Жінка Тельє та двоє дорослих синів його не могли взяти втямки, чому такий працьовитий чоловік кинув роботу (М. Коцюбинський). Певні були, що ті не втечуть.., але не могли добрати розуму, як їх узяти (Б.Грінченко). — Та ну тебе! Як сам був непутящий, Той інших любиш збити із пуття (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). — Бо треба нам, чого не знаєм ми, Що знаємо — з того пуття немає (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — А що ж ми робитимемо в тому комітеті? А то пристати пристанемо, а толку дасть Біг… (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). — Онде диво! Подивіться! Я хотів би, як годиться, Все народу з’ясувати, Та не можу ради дати, Бо й самому не до тями… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). … мало не перехрестився з великого чуда та дива, — він ніяк не міг узяти собі в тямки що́ все це означає; його супровідники теж нічого не розуміли (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Гроші — як гній: якщо їх не розкидати, від них буде мало користі (Ф.Бекон). Сенс в житті розумієш тільки потім, але жити доводиться спочатку (С.К’єркеґор). Після вчорашнього пограбування банку грабіжникам вдалося зникнути з мільйоном доларів. Поліціянти спантеличені й намагаються з’ясувати мотиви такого зухвалого злочину]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАДЁРГИВАТЬ, (завісу) ще зашмо́ргувати, (кого) зату́ркувати;
задёргивающий, 1. що запина́є тощо, зви́клий /ста́вши/ запина́ти, шморгу́н, (що смика) сі́пало, то́ргало, оказ. запина́льник, затяга́ч, прикм. зашмо́ргувальний, затягальний; зату́ркувальний, засми́кувальний, заша́рпувальний, 2. що зату́ркує тощо, зда́тний зату́ркати, зви́клий зату́ркувати, ту́ркало;
задёргивающийся/задёргиваемый, 1. зашмо́ргуваний, затя́ганий, 2. зату́ркуваний, засми́куваний, заша́рпуваний.
ОБОЛВА́НИВАТЬ образ. зату́ркувати (го́лову), стил. відповідн. оступа́чувати;
оболванивающий що /мн. хто/ оступа́чує тощо, ста́вши оступа́чувати, зда́тний оступа́чити, для оступа́чення, за́йня́тий оступа́ченням;
оболванивающийся/оболваниваемый зату́ркуваний, оступа́чуваний, обду́рюваний, ЖИВОМОВН. обті́суваний, обмакоти́рюваний.
СБИТЬ, сбить оско́мину ще ви́пустити па́ру;
сбить спесь ще вкрути́ти хвоста́, зби́ти ро́ги;
сбить с то́лку ще зби́ти з пли́гу, зату́ркати, замакі́трити го́лову /світ/ кому;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Забивать, забить –
1) (вбивать, вколачивать клин, кол) забива́ти, -ва́ю, -ва́єш, заби́ти, -б’ю́, -б’є́ш, вбива́ти, -ваю, -ва́єш, вби́ти (вб’ю, вб’єш);
2) (вколачивать) заганя́ти, -ня́ю, -ня́єш, загна́ти (зажену́, зажене́ш);
3) (притупить умственную способность) зату́ркувати, -кую, -куєш, зату́ркати, -каю, -каєш, приголо́мшувати, -шую, -шуєш, приголо́мшити, -шу, -шиш.
Заворковать – заворкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, затуркота́ти, -кочу́.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Толк – тяма; глузд; розум. Без толку – без пуття. Понимать, знать толк в чем – розумітися, знатися на чому. Взять в толк – добрати (розуму). Добиться толку – допитатися. Сбивать, -ся с толку – збивати, -ся з пантелику; затуркати кого.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Задурить
• Задурить голову кому (разг.) – заморочити (затуркати) голову кому; затуркати (заморочити) кого.
Толк
• Без толку – без пуття; без ладу; безглуздо; (розм.) по-дурному.
• Взять в толк – Добрати розуму; зрозуміти; збагнути; уторопати.
• Где ум, там и толк – де голова, там і розум. Пр. Де розум, там і глузд. Пр.
• Дать толк чему – дати лад чому; довести до пуття що.
• Знать (понимать) толк в чём – розумітися (знатися) на чому; знати силу в чому.
• Из него толк выйдет (будет) – з нього будуть люди; з нього буде пуття.
• Не будет из этого толку – не буде з цього діла (ладу, пуття); (фіг.) З цього дива не буде пива. Пр.
• Не будет толку из кого – не буде пуття з кого; нічого не вийде з кого.
• Сбивать, сбить с толку кого – спантеличувати, спантеличити кого; збивати, збити з пантелику кого; збивати, збити з плиту (з пливу) кого; затуркувати, затуркати кого (голову кому); забивати, забити баки кому.
• Сбиваться, сбиться с толку – спантеличуватися, спантеличитися; збиватися, збитися з пантелику (з плигу, з пливу). [Еней од страху з плигу збився. Котляревський.]
• Старый волк знает толк – вовк старий не лізе до ями. Пр. Був вовк у сіті, був і перед сіттю. Пр. Старий вовк лапу собі відгризе, а в руки не дасться. Пр. Мудрий не лізе під стіл. Пр. Старого лиса не виведеш із лісу. Пр. Старий кінь знає, де йому сідло долягає. Пр.
• С толком (говорить, делать что-либо) – з розумом (розумно, розсудливо); до пуття (до діла).
• Что из него толку? – який з нього пожиток?
• Что толку? – який сенс?
• Шуму много, а толку мало – галасу багато, а діла мало. Пр. Діла на копійку, а балачок на карбованець. Пр. Хвальби повні торби, а в торбах нема нічого (а в тих торбах пусто). Пр. Розносився, як чорт (як дідько) з бубном. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зату́ркати и затурча́ти –
1) (о голубях) заворковать;
2) заговорить быстро;
3) забить, запугать.
• Зату́ркати го́лову – сбить с толку.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

зату́ркати, -каю, -каєш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Зату́ркати, -каю, -єш, гл.
1) О голубяхъ: заворкотать. Гілля до гілля прихилилось, затуркали горлиці. Стор. І. 100.
2) Заговорить быстро. От як затуркали, затуркали, бо, звісно, як наші молодиці, скілько їх не буде, та як заговорять разом усі в один голос, так нічого і не второпаєш. Кв. І. 134.
3) — го́лову. Сбить съ полку, затуманить (голову).
Затурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Затуркати І и 2. Затурчить у вухо горлицею. Стор. Т. 90.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Забива́ть, ся, заби́ть, ся = 1. забива́ти, ся, вбива́ти, ся, заби́ти, вби́ти, ся. — Забивати палї. — Забити шпари. — Вбити вовка. — Треба кілок у землю забить. С. Аф. 2. зату́ркувати, приголо́мшувати, глу́зд одбива́ти, забива́ти, зату́ркати і т. д. — Хлопець був як слїд, та як почали товкти трохи не щодня, зовсїм глузд одбили. 3. зала́зити, залїза́ти (куди, ховаючись), забива́ти ся. — Забив ся дурнїсїнько у город — опізнивсь па базарь. С. Аф. — Заби́ть ножъ, топо́ръ = затупи́ти ні́ж, соки́ру. — Заби́ть трево́гу = вда́рити на ґва́лт, на споло́х, зґвалтува́ти. — Заби́тый = приголо́мшений.
Заворкова́ть = завуркота́ти, завуркотїти, забуркотїти, затуркота́ти, (д. Воркова́ть).
Зага́нивать, загоня́ть = 1. заганя́ти, загна́ти, змордува́ти, замордува́ти. — Їхали так швидко, зовсїм змордували коней. — За́гнанный = змордо́ваний, шкапови́тий. 2. зату́ркувати, заморо́чувати, запаморо́чувати, забива́ти па́мороки, ба́ки, зату́ркати і т. д. — Одно за другим питає, зовсїм затуркав мене. — Що почнеш казати, а він зараз в одвіт забиває памороки.