Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Запропонувати свій переклад для «звено»
Шукати «звено» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Звено́ –
1) (цепи) ла́нка, кільце́, колісце́, жучо́к (-чка́). [Біда́ за біду́ чіпля́ється, як у ланцюзі́ кільце́ за кільце́ (Номис). Пу́то на п’ять жучкі́в (Конотіп.)];
2) (перен.) ла́вка; кільце́.
• -но́, воен., спорт. – ла́нка;
3) (часть изгороди) пла[е]ни́ця, (гал.) пря́сло;
4) (кусок рыбы) звіно́к (-нка́), кружа́льце. [А сам пішо́в до ку́моньки звіно́к ри́би ї́сти (АД.)].
Коле́но –
1) (часть тела; мн. ч. коле́ни, -ней) колі́но (мн. колі́на, -лі́н, -ньми, -нах и -нях), соб. колі́ння. [Де но́ги перегина́ються,— то колі́на (Звин.)].
• До -ле́н – по колі́на, до колі́н. [Жупани́на по колі́на (Мет.)].
• Грязь по (в) -но – боло́то (грязь) по колі́на.
• На -нях (коленопреклонённо) – навко́лішках, навко́лі[ю]шки, навко́лінки, навко́лі́нці, на колі́на[я]х, уклі́нно. [Навко́лішках перед образа́ми мо́литься (Кон.). Рома́н стої́ть навко́лішки бі́ля поро́гу (Васильч.)].
• Ставать, стать, падать, упасть (опускаться, опуститься) на -ни[а] перед кем – става́ти, ста́ти, па́дати, упа́сти, (о мног.) постава́ти, попа́дати навко́лі[ю]шки, навко́лінки, навко́лі́нці, (зап.) укляка́ти, кля́кнути, у[о]кля́кнути, прикля́кнути, (о мног.) повкляка́ти перед ким. [Щоб перед їм скида́ли всі шапки́, навко́лішки става́ли (Грінч.). Прямі́сінько перед усіма́ бух навко́люшки (Мирний). Став навко́лінки (Звин.). Богомі́льні укляка́ли, щи́ро сповіда́лись (Рудан.). Укля́кла на оби́два колі́на на мо́кру од кро́ви зе́млю (Коцюб.)].
• Ставить на -ни – ста́вити на колі́на, навко́ліш[н]ки.
• Ползать на -нях перед кем – колінкува́ти перед ким.
• Пьяному море по -но – п’я́ному мо́ре по колі́на; п’я́ний і в ого́нь полі́зе;
2) (мн. ч. коле́на, -ле́н)
а) (изгиб) колі́но (мн. колі́на, -нами, -нах), за́воро[і]т (-роту), за́воротень (-тня).
• -но реки – колі́но (за́ворот) ріки́.
• Река дала -но – ріка́ заверну́ла колі́ном (Грінч.).
• Узор -нами – узо́[і́]р зубця́ми (кли́нцями), колінча́стий, зубча́стий узо́[і́]р;
б) (техн.: -но вала, трубы и т. п.) колі́но;
в) (в песне, в пении) колі́но. [Не попаде́ш пі́сні; на колі́на крута́ (Харківщ.)];
г) (род) колі́но, поколі́ння, рід (р. ро́ду). [Моя́ жона́ не про́стого колі́на (Л. Укр.)].
• Отцовское -но – ба́тьківський рід.
• Родственник в третьем -не – ро́дич тре́тього колі́на;
3) (в стебле растений; мн. ч. коле́нья, -ньев) колі́но, колі́нце, колі́нчик; (звено) ла́нка. [Одрі́зав очерети́ну са́ме на колі́нці (Сл. Ум.)].
Коле́чко –
1) (носимое на пальце) обру́чка, каблу́чка, обіде́ць (-дця́), (перстенёк) пе́рсник, персте́ник (-ка), персте́ничок (-чка).
• Играть в -ко – гуля́ти, гра́ти(ся) в пе́рсня;
2) кільце́, ко́лечко; (звено) ла́нка.
• -чко колбасы – кі́льце́ ковбаси́.
• Волосы -ками – воло́сся ку́чериками, завито́чками.
Кольцо́ –
1) кі́льце́, ко́ло, (обод) о́бід (р. о́бода), обіде́ць (-дця́);
2) (круг) ко́ло (р. мн. кіл), о́кіл (-колу), окі́льце, кі́льце́.
• Пускать дым -цами – пуска́ти дим кі́льцями, зво́ями.
• Окружать -цо́м – ото́чувати ко́лом (навко́ло);
3) (для пальца) каблу́чка, обру́чка, (перстень) пе́рстень (-сня) и пе́рстінь (-стеня).
• Венчальные -ца – шлю́бні обру́чки, каблу́чки.
• Размениваться -цами – міня́тися каблу́чками, обру́чками;
4) (техн.) (дверное) кільце́ (в две́рях), (в ведре подвижное) ду́жка, (соед. плуг с передком) тяж (-жи), ужва́, (на ободе экипажн. колеса) ірва́нт, (для устран. трения) ша́йба, (соед. косу с косовищем) напе́рсток (-тка), серга́, (соед. дышло с ярмом) живе́ць (-вця́), (деревян.) ро́зкрут (-та), (соед. оглоблю с санями) за́верт (-та), (для привяз. лошадей) коно́в’язь (-зи), (железн. в скреплениях) ри́хва; (в механике) каблу́чка.
• Внешнее -цо́ – околи́шня каблу́чка.
• Нажимное -цо́ – притиско́ва каблу́чка;
5) (извив змеи) кі́льце́, скру́тінь (-теня). [Залі́зними скру́тенями обвива́є свою́ же́ртву (Єфр.)];
6) см. Звено́.
Пря́сло –
1) (частокол) частокі́л (-ко́лу);
2) (звено изгороди) пла[е]ни́ця, (гал.) пря́сло.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ведущий – (св-во акт.)
1) відни́чий, провідни́чий, головни́й, основни́й, чі́льний, провідни́й, керівни́й, чолови́й, ключови́й;
2) тягови́й, рухови́й, руші́йний; (в акт. действ.)
1) що веде, що проводить, що провадить;
2) що тягне, що рухає; (акт. субъект действ.) а) воді́й, відник, проводі́й, провідник, провадник, вожа́й, поводи́р, проводи́р; б) тяжій, рушій:
• ведущая отрасль промышленности – провідна галузь промисловості;
• ведущая роль – провідна (основна, головна, чільна, керівна) роль;
• ведущая фигура – ключова фігура (особа, постать);
• ведущее звено – перша ланка;
• ведущее колесо – тягове́ колесо;
• ведущий барабан, вал, диск – тягови́й барабан, вал, диск;
• ведущий борьбу – борець;
• ведущий, ведомый самолёт – чі́льний, ведений літак;
• ведущий винт – тяговий ґвинт;
• ведущий войну – зайнятий війною, у стані війни;
• ведущий в тупик – спрямований у безвихідь;
• ведущий двойную игру – дворушник;
• ведущий замкнутую жизнь – відлюдько;
• ведущий специалист, инженер – провідний фахівець, інженер;
• ведущий к гибели – згу́бливий;
• ведущий к победе – переможний;
• ведущий переговоры – учасник переговорів;
• ведущий передачи, программы – відни́к (провідник, проводар, модератор, спрямовувач, чільник) передачі, програми;
• ведущий протокол – протоколіст. Обговорення статті
Связующий – що зв’язує, сполучає, поєднує, зв’язувальний, в’язальний, в’яжучий, (соединяющий) сполучний, єднальний, поєднавчий, поєднальний, (волейбол.) розігрувач;
• связывающий снопы – снопов’яз;
• связующее вещество – в’язальна речовина, в’язій;
• связующее звено – сполучна ланка. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗВЕНО́ (організації) кліти́на.
ВЕСТИ́ (протокол) писа́ти, (до чого), спричиня́тися, спричиня́ти що, (наслідки за собою) тягти́;
вести борьбу́ /вести иссле́дования, вести наблюде́ния тощо/ боро́тися /дослі́джувати, спостеріга́ти тощо/;
вести борьбу́ с чем дава́ти бій /оголо́шувати війну́/ чому, побо́рювати що;
вести двойну́ю игру́ торгува́ти на два база́ри;
вести де́ло ору́дувати;
вести де́ло к чему гну́ти куди /до чого/;
вести за́мкнутую жизнь жи́ти відлю́дно;
вести за собо́й что виклика́ти;
вести к чему ще йти́ся на [ведёт к сча́стью іде́ться на ща́стя], (мову) гну́ти /хили́ти/ куди;
вести нача́ло похо́дити, бра́ти поча́ток;
вести ого́нь стріля́ти;
вести пра́здные разгово́ры ба́витися балачка́ми;
вести перегово́ры ве́сти́ перемо́вини;
вести разгово́р бала́кати, ве́сти́ мо́ву;
стро́го вести себя́ (досто́йно вести себя́) шанува́тися;
вести себя́ прили́чно не дозволя́ти за́йвого;
вести скита́льческую жизнь блука́ти світа́ми;
вести собра́ние /вести заня́тия/ керува́ти збо́рами /заня́ття́ми/;
вести счёт рахува́ти;
вести холосто́й о́браз жи́зни одинакува́ти;
и у́сом не ведёт /и у́хом не ведёт/ (не вживає заходів) ні кує́ ні ме́ле;
веду́щий що веде́ тощо, покли́каний ве́сти́, воді́й, провідни́к, вожа́й, поводи́р /проводир/, прикм. головни́й, провідни́й, чі́льний, напрямни́й, чолови́й, ключовий [ведущая фигу́ра ключова́ фігу́ра], галиц. пра́порний, (про колесо) тягови́й, рухови́й, /певну працю/ за́йня́тий чим, відповіда́льний за, фраз. пе́рший [веду́щее звено́ перша ла́нка], образ. на /в/ чолі́, тех. директи́вний [ведущий луч директивний про́мінь];
ведущий большу́ю игру́ граве́ць у вели́кій грі;
ведущий борьбу боре́ць;
ведущий в ата́ку (рій) проривни́й, /хто/ стил. перероб. в чолі́ ата́ки;
ведущий войну́ за́йня́тий війно́ю, у ста́ні війни́;
ведущий в тупи́к спрямований у безви́хідь;
ведущий двойну́ю игру́, двору́шник;
ведущий за́мкнутую жизнь відлю́дько;
ведущий за собо́й что зда́тний ви́кликати, /в атаку/ = ведущий в атаку;
ведущий знако́мство з до́бре знайо́мий з;
ведущий к сприя́тливий для чого, зда́тний призве́сти до;
ведущий к ги́бели згу́бливий;
ведущий к осложне́ниям зда́тний ускла́днити;
ведущий к побе́де перемо́жний, оказ. проривни́й;
ведущий перегово́ры перемо́вець, уча́сник перегово́рів;
ведущий перепи́ску кореспонде́нт;
ведущий програ́ммы реконстр. провідни́к чого;
ведущий протоко́л протоколі́ст;
ведущий речь о чём фраз. заклопо́таний чим;
ведущий самолёт піло́т;
стро́го ведущий себя́ стате́чної пове́ді́нки, зви́клий шанува́тися;
ведущий скита́льческую жизнь зви́клий блука́ти світа́ми, обходи́світ, ві́чно в ма́ндрах, ві́чний мандрівни́к, розблу́каний світа́ми;
ведущий хозя́йство головни́й госпо́дар;
ведущее колесо́ рухове́ ко́лесо;
ведущийся що веде́ться тощо, ве́дений, прова́джуваний;
ведо́мый ве́дений, (трибок) обе́ртаний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Звено – ла́нка, -ки, кільце́, -ця́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Звено (в цепи) – ла́нка;
• з. (бороны) – пла́шка;
• з. (забора) – плани́ця;
• з. крепи – віне́ць кріпи́льний;
• з. редукционное – ла́нка редукці́йна;
• з. тормозное – л. гальмівна́;
• з. упаковочное (в сноповязалке) – л. пакува́льна;
• з. фасонное – л. обрисо́ва.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

звено́ ла́нка,-ки; кільце́,-ця́ (1. окрема деталь машини, механізму; 2. складова частина; 3. кільце ланцюга)
з. входно́е ла́нка вхідна́
з. выходно́е ла́нка вихідна́
з. ги́бкое ла́нка гнучка́
з. гу́сеничное ла́нка гу́сенична
з. замыка́ющее ла́нка замика́льна
з. захва́тывающее ла́нка захопна́
з. зубча́тое ла́нка зубча́ста [три́бова]
з. интегри́рующее ла́нка інтегрува́льна
з. исполни́тельное ла́нка викона́вча
з. механи́зма ла́нка механі́зму
з. нача́льное ла́нка початко́ва
з. основно́е ла́нка основна́
з. пла́вающее ла́нка пла́вальна
з. промежу́точное ла́нка проміжна́
з. самоустана́вливающее ла́нка самоустано́вна
з. соедини́тельное ел. ла́нка злучна́; мех. ла́нка з’є́днувальна
з. цепи́ кільце́ ланцюга́

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Кільце́, -ця́ –
1) круг, кружок;
2) звено.
Ла́нка –
1) звено;
2) низка монист;
3) ямка в детской игре.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Звено – ла́нка, кільце́.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Кільце́, -ця́, с.
1) Кругъ, кружекъ. Ой у місці в крайній хаті кільцем танець ходить. Гатц. 296.
2) Кольцо вообще, за исключеніемъ носимаго на пальцѣ. Ведмідь здоровий, та кільце в носі. Ном. № 4228. Хто старцям милостину подавав, то все перед ним і лежить: чи шматок хліба, чи кільце ковбаски. ЗОЮР. І. 306.
3) Звено. Біда за біду чепляється, як у ланцюзі кільце за кільце. Ном. № 2164.
Ла́нка, -ки, ж.
1) Звено.
2) Низка монистъ. Вх. Зн. 31.
3) Каждая изъ ямокъ въ землѣ, по которымъ катаютъ мячъ въ дѣтской игрѣ того-же имени. Ив. 34.
Скопа́, -пи́, ж. Родъ морской птицы. (На морі) ізверху риба грає; шумить скопа; шубовсь... хватає — і вгору мчить якесь звено. Мкр. Г. 4 2.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Звено — ла́нка, -ки; З. подвоза — ла́нка підво́зу; З. понтона — ла́пка понто́на; З. цепи — ланка ланцю́га.
Сторожевой — сторожови́й; С. звено — сторожова́ ла́нка; С. охранение — сторожова́ охоро́на; С. отряд — сторожови́й загі́н; С. пост — охоро́нна сті́йка; С. резерв — сторожови́й резе́рв.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Звено́ = звіно́к, (у ланцюзї) — кі́льце, (в огорожі) – пря́сло, (в чому иншому) — шмато́к. — А сам пішов до кумоньки звінок риби зъїсти. н. д. — Ще з шестеро прясел, то й була б огорожа. К.
Пря́сло = пря́сло (д. під сл. Звено́).

Запропонуйте свій переклад