Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 44 статті
Запропонувати свій переклад для «зневажливо»
Шукати «зневажливо» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Насмеха́ться, насмея́ться над кем, чем – смія́тися, насміха́ти(ся) и (редко) насміва́тися, насмія́ти(ся) з ко́го, з чо́го, (редко) кому́, чому́, посмі́шкувати, посмішк(о́в)ува́тися, напосмішкува́тися, глузува́ти, поглузува́ти, глумува́ти, поглумува́ти, глуми́тися, наглу́митися, кепкува́ти, покепкува́ти (пров.) кпи́ти(ся), накпи́ти(ся), закпи́ти, (редко) шкилюва́ти, шки́лити з ко́го, з чо́го, (поднимать на смех) на глу́зи (на глум, на кпи́ни, на смі́х) бра́ти, взя́ти кого́, що, смі́хи збива́ти, зби́ти з ко́го; сміх собі́ роби́ти з ко́го. [Чи не люблю́ тебе́ щи́ро, чи з те́бе смія́вся? (Шевч.). Не чу́є, не ба́чить, як вороги́ смію́ться їй (Шевч.). Мо́же де́мон яки́й насміха́ється з ме́не? (Франко). Знева́жливо насміва́ється з ньо́го (Крим.). Насмія́лась татарва́ з бі́дного Мики́ти (Шевч.). Щоб ви на́шому пісно́му борще́ві не насмія́лися (Зміївщ.). Ста́ли з їх сусі́ди насміха́ти (Метл.). З ме́ртвих насміха́ли (П. Тичина). Хоті́в я, ма́ти, з сироти́ насмія́ти (Чуб. V). З на́ших сліз вони́ глузу́ють (Самійл.). З хазя́їна кепку́є (Грінч. III). Було́ не кпи́ти з бі́дного Мики́ти (Номис). Хоч ти си́льний, а зі сме́рти ти даре́мно кпи́шся (Рудан.). Мару́ся з коза́ка накпи́ла (Грінч. III). З усі́х мої́х фанта́зій ти гарне́нько вмів закпи́ти (Крим.). Люби́ла шкилюва́ти з школярі́в (Яворн.). Шки́лить та й шки́лить ці́лий ра́нок з ба́би (Чернігівщ.). Щоб сіячі́в твої́х їх вла́сне поколі́ння на глум не бра́ло і на смі́х (Франко). Чого́ ти смі́хи зби́ла із моє́ї ха́ти? (Гол. I)].
Небре́жно, нрч. –
1) недба́ло, недба́йли́во; (невнимательно) неува́жно; (равнодушно) ба́йду́же, байду́жно; (пренебрежительно) знева́жливо. [Што́льні були́ оцямро́вані до́сить недба́ло (Франко). Грома́дські зако́ни встано́влено недба́ло (Л. Укр.). Сторі́нка папе́ру, недба́ло попи́саного (Крим.). Красо́ Украї́ни, Поді́лля! – розки́нулось ми́ло, недба́ло (Л. Укр.). Недба́ло відпові́в (Грінч.). Недба́ло підспі́вував (Черкас.). Спокі́йно та недба́ло пішо́в із світли́ці (Грінч.). Привіта́лася ба́йдужно й недба́йливо (Н.-Лев.). Говори́ла про своє́ скоро́чення недба́йливо (В. Підм.). Працю́є хло́пець неува́жно (Загірня)].
• Он -но относится к своим обязанностям – він недба́ло (недба́йли́во, неува́жно) ста́виться до свої́х обо́в’я́зків;
2) (в сложении) недба́ло-, недба́йли́во-; неува́жно-; знева́жливо-.
Непочте́ние –
1) (действие) непошанува́ння, невшанува́ння;
2) (отсутствие чувства уважения) непошана, нешаноба, неповага, не(по)шану[о]вання, неповажання до кого, до чого, зневага до кого, до чого и (реже) кому, чому. [Скарати вчителя за його непошану до свого начальства (Грінч.). Щоб за неповагу до старших була зараз кара (Грінч.). Побачив Турн собі зневагу (Котл.)].
• С -нием относиться к кому – ставитися без пошани (поваги, шани, (по)шану[о]вання, поважання) до кого, не шанувати, не поважати кого, ставитися зневажливо до кого.
• Оказать кому -ние – ви́явити до ко́го (вчини́ти кому́) непоша́ну и т. п., не пошанува́ти кого́.
Непочти́тельно, нрч. – нешанобли́во, нешановли́во, без шано́би, без поша́ни, непова́жливо, (пренебрежительно) знева́жливо. -но относиться к кому, см. Непочте́ние (С -нием относиться).
Неуважи́тельно, нрч. –
1) нешаноб[в]ли́во, знева́жливо, знева́жно, без пова́ги, без поша́ни;
2) непова́жно, неслу́шно, без пова́жної (важли́вої, слу́шної) причи́ни. Срв. Неуважи́тельный.
Оскорби́тельный – обра́зливий, вра́зли́вий, знева́жливий.
• -но – обра́зливо, вра́зли́во, знева́жливо.
Презри́тельно – прези́рливо, знева́жливо, знева́жно, пого́рдливо, згі́рдно, зго́рда, з пого́рдою, прези́ркувато. [Подиви́всь на ме́не та й знева́жливо усміхну́всь (Крим.). За́єць! – поду́мала пого́рдливо Катерина (Грінч.). Прези́рливо ди́виться на ньо́го (Л. Укр.)].
Пренебрежи́тельно – знева́жливо, знева́жно, пого́рдливо, згі́рдно, зго́рдливо, зго́рда; срв. Презри́тельно, Гордели́во.
• -но обращаться с кем.-н. – знева́жливо пово́дитися з ким.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Велосипед – (франц. от. лат.) велосипед, (диал., польск.) ровер:
• изобретать, изобрести велосипед – винаходити, винайти велосипед (колесо); відкривати, відкрити Америку.
[Стежкою в бік залізниці їхав дядько на велосипеді. Він помітив, що у кущах борюкається якась лайлива гадь, закрутив навіжено педалями й за п’ять хвилин був на станції. Там він перетнув усі вісім колій і тільки тоді, не злізаючи з веломашини, щедро висякався (В.Діброва). Ніщо не дарує більшого відчуття благочестя й невразливості, ніж велосипед в Амстердамі. Тут скинуто диктатуру автомобіля, і ви стаєте частиною великого племені, що гордо сидить у сідлах і зневажливо споглядає капоти дурнів і легкодухів за кермом  (Ю.Костюк, перекл. Д.Ніколза)] Обговорення статті
Доходяга, прост. –  доходяга, здохля́ка, здохля́тина, здохлі́й.
[Старший партієць, надумавши, подав шоферові знак — стати. Вискочив на обочину і підступив до селянина. З першого ж погляду, кинутого зблизька, переконався: він! Той самий, хто знає, де чаша; хто зневажливо посвічує очима, мов сова, — він!.. До чого дійшов?.. Погас! Погас остаточно, він — доходяга, йому кінець (В.Барка). Діди казали, що це не біда, що здоровий; вперше за сто років з’явився справжній мужик. Бо ж довкола — одні доходяги, що рвали печінку самогоном, який в народі прозвали «колотівкою» (гнали з жіночих колготок) (О.Ульяненко). Спробуй собі когось нормального знайти. Та нереально. Або алкаш, або доходяга, або тупий, як валянок (Василь Насипаний)].
 Обговорення статті
Цыпочка, цыпа – ці́понька, ціпочка, ціпа, куріпочка.
[— Ах, ти, моя старенька! моя поганенька, моя малесенька, моя ціпонька, моя милесенька!..— лащиться дядько до тітки, тріпаючи її по щоці рукою (М.Коцюбинський). Голохвостий: — Дави луччі за самих найкращих панночок; ви просто така ціпонька, що аж слина котиться, — вірте! (М.Старицький). Коли кирпатенька куріпочка, дружина Іванового брата, побачила, що я їм фісташки, вона при жінках, зневажливо закопиливши губу, сказала: «При злиднях, та ще й з перцем» (В.Сосюра). — То з ким же це в тебе рандеву, як не з Фітцджеральд? — питаю. Я знов сів біля нього на раковину. — Часом не з отією ціпою Філліс Сміт? (Олекса Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера). Одне слово, з тим йєльським студентиком сиділа шикарна ціпочка. Слухайте, вона була просто чарівна! Та почули б ви їхні балачки! По-перше, обоє були вже трохи під газом. Студентик — той одно мацає її під столом, а сам тим часом розповідає про якогось додика з їхнього гуртожитку, який зжер цілу коробку аспірину й ледве не повідкидав копита. А ціпочка всю дорогу примовляє: «Ой, який жах!.. Не треба, любий… Прошу тебе… Тільки не тут…» Уявляєте — мацає дівчину, а сам тим часом розповідає їй про якогось йолопа, що мало не вкоротив собі віку?! Я від тих двох трохи не гигнув (Олекса Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРЕНЕБРЕЖЕ́НИЕ, с пренебрежением пого́рдливо, знева́жливо, по́гордо, з пого́рдою.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Оскорбительный – обра́зливий, знева́жливий, -а, -е; -но – обра́зливо, знева́жливо.
Третировать (кого) – поневіря́ти (кого́), знева́жливо пово́дитися (з ким).
Унизительный – знева́жливий, -а, -е; -но – знева́жливо.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Пренебрежение – зневага; погорда; гордування. Оставлять в пренебрежении – занехаяти що. С пренебрежением – гордуючи; зневажливо; погордливо. Смотреть с пренебрежением – дивитися з погордою.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Пренебрежение
• Оставить в пренебрежении кого, что – знехтувати (занедбати, занехаяти) кого, що.
• С пренебрежением смотреть на кого, на что, относиться к кому, к чему – з погордою (із зневагою, погордливо, зневажливо) дивитися на кого, на що; з погордою (із зневагою, гордуючи, погордливо, зневажливо) ставитися до кого, до чого; упослідкувати кого, що.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Знева́жливо, нар. –
1) непочтительно;
2) небрежно.
Знева́жно, см. Знева́жливо.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Знева́жливо, нар. Неуважительно, пренебрежительно. К. Бай. 18.
Знева́жно, нар. = Зневажливо. Левч. 83, 121.
Титу́л, -лу, м. Титулъ. Що мені по титулі, коли нема нічого в шкатулі. Шейк. Він Байдою зневажливо назвався, титулу Вишневецьких одцурався. К. Бай. 18.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

мета́льниця, мета́льниць; ч. мета́льник
спортсменка, яка займається метанням диска, списа, гранати та ін. [Українська метальниця молота Ірина Новожилова виграла міжнародні змагання в Яблонці-над-Нисою (Чехія), метнувши старяд на 71,95 м. (Україна молода, 2015). Метальниця дисків зневажливо зміряла Лєну з ніг до голови і відповіла: – Качатися тобі треба. (Таня Малярчук «Біографія випадкового чуда», 2012). Також до п’ятірки володарів ліцензій ввійшли майстри спорту міжнародного класу: бігунка Оксана Кречуняк, метальниця Оксана Головащенко та ще одна луганчанка, яка також спеціалізується в цій дисципліні, майстер спорту Оксана Шетельова. (День, 2003).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 685.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
ре́чниця, ре́чниць; ч. ре́чник
1. виразниця чиїхось поглядів, бажань, інтересів та ін. [Натомість існував ліс, поле, озеро, світова культура, поетичним словом Ірини Жиленко покликана у постійні співрозмовниці з духоплином тої, що була й залишається речницею перманентної повноти людського буття, не окраденого суєтою і суєтністю чоловічого його начала. (Григорій Штонь «Пані Іра (Ірина Жиленко)», 2010). Nomina actoris, витворені від слів з абстрактним значенням, із значенням прикмети або дії: речниця («її вважали За речницю великої снаги» – «Віче», II, 97; Грін.: Кул.) <…>/ (Юрій Шевельов «Внесок Галичини у формування української літературної мови», 1944). Вона вдовольняється здебільшого розмалюванням духовного світу своєї героїні, що є заразом речницею її власної душі <…>. (Павло Филипович «О. Кобилянська в літературному оточенні», 1928).]
// завзята, пристрасна захисниця, прихильниця когось або чогось. [Як заявила речниця італійського феміністського руху, вчителька географії й авторка туристичних путівників по місцях, пов’язаних із визначними жінками, Марія Піа Ерколіні, з її ініціативи феміністки склали перелік назв вулиць, площ та громадських об’єктів у всіх містах Італії. (Україна молода, 2012). Одного разу в житті панни Гольм настала ясна пора й додала їй нового запалу в боротьбі, бо на літо до містечка приїхала відпочивати речниця жіночої емансипації. (Мартін Андерсен-Нексе «Переродження», пер. Ольга Сенюк, 1969).]
// та, хто в своїй особі представляє когось або щось. [Про це заявила речниця НАТО Оана Лунгеску, повідомляє Reuters. (Європейська правда, 2014). Речниця Президента Оксана Косарева в інтерв’ю агенції «Асошіейтед Прес» сказала, що позиція президента не змінилася – наразі <…>. (Високий замок, 2004). <…> ясно, що вона це приточила від себе, – але виставляла справу так, що, мовляв, скривджено хай і її, але ж кривда, завдана нашій представниці, речниці від нашого імени, окошується і на нас. (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. Содом і Гоморра», пер. Анатоль Перепадя, 1998).]
2. заст. ораторка. [<…> Гіпатія зневажливо-гнівно показала рукою в бік осібного гурту багатіїв, що прийшли послухати знамениту речницю. (Олег Романчук «Зоряний кристал», 1986).]
див.: побо́рниця, представни́ця
Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 523.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Арши́нникъ = 1. кра́марь (більше зневажливо або лайли́во). 2. шахра́й. С. З.
Дѣвчо́нка = дївчина (зневажливо або з докором). — Ото пустотлива дївчина.
Евре́й = жид, жид, жидови́н, поб. — жидюга́, жидя́ка, зневажливо — па́рх, зб. — жидова́, здр. — жидо́к, жи́дик. С. Аф. — Не хотїли жиди манни їсти, нехай же чорта з’їдять. н пр. — Наші жидки неборачки: єдні нішки, другі рачки. н. пр. — Уподобля́ться евре́ю = жидові́ти.
Кровь = 1. крів, кров, кро́ва (С. Л.), здр. — крівця́, мазка́ (С. З. Л.), па́сока (С. З.), руда́ (С. З. Л.), ю́шка, переважно у жінок підчас місячки — кра́ска. — З правого крильця потече крівця. н. п. — Руда — не вода, розливати шкода. н. пр. — Вдарю так, що й мазка потече, що й пасокою вмиєш ся. — Треба коневи руду пустити. С. Л. — Треба йому мазку пустити. Кр. — Кро́вью нажито́е = кріва́виця. (Д. під сл. Кро́вный). — Изби́ть въ кровь = объюши́ти. — И́стёкъ кро́вью = зійшо́в кро́въю. 2. рід, плід, пле́мъя, поро́да, найбільше зневажливо — ко́дло. С. З. Л. — Бо я панського роду — не ходила боса зроду. н. п. — Добра порода та лиха врода. н. пр.
Куте́йникъ = духо́вний, (зневажливо) — книшохва́т, книшола́п.
Ла́вочникъ, ца = кра́марь, кра́мар, ка, зневажливо — крамарчу́к. С. З. — Крамарь заправив так цїну, що нема чого й торгуватись. — А ти як хоч зови — на все позволяю, аби тільки не крамарем, бо за те й полаю. К. З. о Ю. Р. (з напису під мальованим Запорожцем).
Лаке́й = лаке́й (Лїв.), зневажливо — лаку́за, лаки́за, лаки́зка (Лїв. С. З.), льо́кай, ло́кай (Гал. і Прав.), покойо́вий, пахо́лок (С. Л.), у правобережних панів молодий пахолок при покоях — козачо́к. — Будка проїхала.., конї басували і лакизка ззаду куняв. Номис. С. З.
Литера́торъ = письме́нник, письмо́воць, зневажливо — письма́к, писа́ка.
Мѣщани́шка (зневажливо) = міщанчу́к. С. З.
Обрати́ть, обраща́ть, ся = оберну́ти, поверну́ти, наверну́ти, приверну́ти, оберта́ти (С. З. Л.), поверта́ти, наверта́ти, приверта́ти, ся (Кн.). — Нехай тобі Господь поможе, де ти ступиш і з речами обернеш ся. н. пр. — Писарь повернений в салдати за шахрайство. Кн. — Зигмунд III. тїшив ся думкою, що йому удалось до останку навернути Русинів до унїї. Бар. О. — Магометанам і жидам вірі християнській наверненим. Б. Н. — Жидів привернули до православія. Кн. — Не з його головою штундових до православія привертати. Кн. — Обрати́ть, обраща́ть внима́ніе = заува́жити, зверну́ти ува́гу, уважа́ти (С. Л. Ш.), вважа́ти (С. Л.), зважа́ти, зверта́ти ува́гу, потура́ти, на кого — окрім тих слів — наки́нути, намигну́ти о́ком, зверну́ти око. — Уважай добре, куди дорога йде. С. Л. — Не вважай на його слова. С. Л. — Тим то ти і зауважив на ту фразу. Кн. — Не потурай, коли часом буду смутна. Кв. — Не потурай, молода дївчино, моїй розмовоньцї, держи розум і ум добрий в своїй головоньцї. н. п. — А я вже її накинув оком. Кр. — Д. ще під сл. Внима́ніе. — Обрати́ться, обраща́ться къ кому́ = уда́ти ся (С. Л. Ш.), оберну́ти ся, зверну́ти ся, поверну́ти ся, уда́рити ся, ткну́ти ся (Гр.), піткну́ти ся (Гр.), удава́ти ся (С. Ш.) і т. д. — Як біда — удавай ся до жида. н. пр. — Ой удав ся до коня словами. н. п. — Коли вдамо ся до аналогії, так... Кн. — Чи не удавав ся до чортів? Б. Н. — Князі не раз звертали ся у справах громадських за порадою до єпископів. Бар. О. — Не хотячи пристати до Дорошенка, удали ся собі до Хана кримського. Л. Сам. — Знав до кого і коли треба повернути ся. Кн. — От він і ударив ся до знахорки. н. о. — Обрати́ть, обраща́ть въ ничто́ = оберну́ти, поверну́ти, оберта́ти, поверта́ти в нївець. — Ці непутства можуть обернути в нївець усю славу наших кращих вчинків. Ст. Г. — Д. ще під сл. Ничто́. — Обрати́ться въ дымъ = здимнїти. — Пропав, як здимнїв. н. пр. — Обрати́ться во что́ = переки́нути ся, переверну́ти ся. С. Л. — А та дитина і перекинула ся гадюкою. Кн. — Відьма перекинула ся сорокою. С. Л. — Обрати́ться въ бѣгство = ки́нутись, пуститись навтїки, навтїкача́. — Обраща́ться съ кѣмъ = пово́дити ся (С. З.), обіхо́дити ся, полїтично — полїтикувати ся, зневажливо — поневіря́ти. — Знала вона, як з ким поводити ся, як заговорити. Ос. — Скрізь пішла чутка, як він поводив ся з першою жінкою. Лев. В. — З панами не жила — не знаю, як з ними поводити ся. Кн. — Не бачивши сїльського люду, як поводить ся поміж собою. Кулїш. С. З. — Слухай брате: за які ти вчинки не гаразд поводиш ся зо мною. Ст. Г. — Склались погляди на те, як треба поводити ся з людьми. Бар. О. — Вони полїтикують ся, а нишком чигають один на одного. Кулїш. С. З. — Д. ще під сл. Обходи́ться 1. — Обраща́ться вокру́гъ — оберта́ти ся навко́ло, коло чо́го, навкруги́, колува́ти. — Земля коло своєї оси обертаєть ся. Де-що про Сьв. Б. — Планети побічні, кружачи коло планет головних, з ними враз коло звізд сталих колують. Зем. — Земля, сама коло себе обертаючись, іще круги сонця ходить. Де-що про Сьв. Б.
Поколѣ́ніе = поколїння (С. Жел.), колїно (С. Л.), пле́мъя (С. Жел.), рід, порі́ддя, порі́дня, зневажливо — ко́дло (С. З.). — Поколїння поколїнню об тобі роскаже. Аф. — Нашому роду нема переводу. н. пр. (Д. Колѣ́но 3).
Поро́да = плід, поро́да, порі́ддя, порі́дня, породїння, рід, стан, зневажливо — ко́дло (С. З.). — Добра порода та лиха врода. н. пр. — Свинї не тутешні, доброго стану, буйні. Кн.
Пото́мство = пото́мство, наща́д (С. Жел.), наща́дки, наща́док (С. Л.), плід, порожде́ння, наслїддя, зневажливо — ко́дло (С. З.). — Не маючи по собі потомства. Кіев. Ст. — Щоб йому дихать не дало з його нащадком. н. пр. — Промінь слави сяє над головами далеких нащадків його. Кн. — Поляне хочуть вигубить нас усїх з нащадком. Бар. О. — Який дїд, такий його й плід. н. пр.
Презри́тельный, но = 1. гане́бний, но. — Ганебний вчинок. 2. знева́жливий, во, знева́жний, но, погордли́вий, прези́ркуватий, то. — Зневажливий погляд. — Він Байдою зневажливо назвав ся, титулу Вишневецьких одцурав ся. К. Б. — Презиркуватий осьміх затремтїв на устах його. Лев. В. — Роскис! презиркувато хряпнув губами Калитка. Лев. В. (Д. ще під сл. Пренебрежи́тельный).
Пренебрежи́тельный, но = знева́жливий, во, неува́жливий, во, знева́жно (С. Л.). — На православну віру гляділи за-для упадку духовенства зневажливо. Бар. О. (Д. ще під сл. Презри́тельный 2). — Пренебрежи́тельно обраща́ться съ кѣмъ = гордува́ти (ким), не́хтувати (ким), поневіря́ти (кого) і д. Пренебрега́ть.
Прише́лецъ = захо́жий (С. Л.), захо́дець (С. Л.), за́йда, прихі́дько, при́ходень (С. З.), при́ходець, іронично або зневажливо – заволо́ка (С. Л.), приблу́да (С. Л.), припле́нтач, причва́лок, причва́льник, придри́панець. — Не тутешній він, зайда десь зза Десни. Кн. — А на чужій на сторонцї зовуть мене заволокою. н. п. — Приблуда князь, була й княгиня. К. Ш. — Троянець — втікач, приплентач, ланець. Кот.
Пья́ница = 1. пъяни́ця, пія́к, пія́ка (С. З.), опія́ка (С. З.), пропі́й, перепі́єць (С. З.), перепійця, поб. — пъяню́га (С. З.), пропія́ка, зневажливо — пъяни́чка, пъянди́голова. — Пьяниця не просипенний. — Спить пъяниця в рубленій коморі, гляди ж його не розбуди. н. п. — Ой пропою, пропою, пропала я з тобою. н. п. 2. рос. д. Голубе́ль.
Родъ = 1. рід, пле́мъя, колїно, зневажливо — ко́дло. — Кляне свій рід і плід. н. пр. — Рєпнїна була дитиною свого кодла. Кн. 2. рід, поро́да, порі́ддя, порідня́. — Добра порода та лиха врода. н. пр. 3. врожа́й. — Ны́нѣ гриба́мъ родъ = тепе́р на гриби́ врожа́й. — Отъ ро́ду не вида́лъ = з ро́ду не ба́чив.
Ротъ = ріт, рот, уста́, здр. — рото́к, ротеня́, тко, у́стоньки (С. Ш.), поб. — роти́ще, зневажливо — пе́лька, пи́сок. — Роззяв ріт, то я сам тобі вскочу. н. к. — На чужий роток не накинеш платок. н. пр. — В кого в руках, в того й в устах. н. пр. — Анї пари з уст. н. пр. — Склепили ся карі очі й устоньки мої. н. н. — Въ роть ничего́ не йдётъ = в пе́льку нїчо́го не лїзе. — Зажа́ть кому́ ротъ = зацїпити, заци́тькати. – Хлопо́ть по́лонъ ротъ = кло́поту по́вна голова́.
Умира́ть, умере́ть = у(в)міра́ти (С. Л. Ш.), ме́рти (С. Л.), поміра́ти, кона́ти, кінча́ти ся, на бо́жій доро́зї стоя́ти, у(в)ме́рти (С. Л. Ш.), поме́рти (С. Л.), скона́ти (С. Л.), покона́ти, переста́вити ся, опочи́ти, на той сьвіт піти́, Бо́гові ду́шу відда́ти, зневажливо або лайливо кажучи — ду́ба да́ти, одубі́ти, ґи́ґнути, наложи́ти голово́ю, здо́хнути, окочу́рити ся, опрягти́ ся, про кількох — повміра́ти. — Час приходить помірати — нїкому поради дати. н. д. — Не вмер Данило — болячка вдавила. н. пр. — Умер багатир — ходїм ховати, умер убогий — шкода дороги. н. пр. — Почуй мій голос, глянь на мене, незрячі очі просьвіти, не дай мінї в гріхах сконати. К. И. — Бодай тиї та сконали, що нас розлучали. н. п. — Були кращі — повмірали. н. п. — Сказав: прощайте та й Богові душу віддав. н. о. — Тричі чи що перекинувсь Пелузїй і там же дав дуба. Дум. — А він і дуба дав, поки я прибігла. н. о. — Ой поїхав, не звінчавсь зо мною, бодай же він у дорозї наложив головою. н. п. — Уме́ршій = поме́рший (С. Л.), у(в)ме́рлий (С. Ш.), ме́рлий, зме́рлий (С. Л.). — Так помогає, як умерлому кадило. н. пр.

Запропонуйте свій переклад