Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 31 статтю
Запропонувати свій переклад для «каблук»
Шукати «каблук» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Каблу́к –
1) підбі́р (-бо́ра), обца́с (-са), каблу́к (-ка́), закаблу́к (-ка).
• -ки́ (мн.) – обца́си, підбо́ри, каблуки́, (кожан. преим. в дамской обуви) ко́рки (-ків, ед. ч. ко́рок (-рка));
2) (впалый рубец карниза) ви́йма, жо́лоб (-ба).
Каблучо́к –
1) (ум. от Каблу́к) підбо́рок (-рка), обца́сик;
2) (колпачок) ковпа́к.
Дуга́ –
1) (изгиб) дуга́ (ум. ду́жка, ду́жечка), лук, каблу́к. [Круг ді́литься на ду́ги. Си́ні ду́ги під очи́ма. Літа́ його́ гнуть у каблу́к (Фр.)].
• Горная дуга́ – каблу́к (Тутк.);
2) (в упряжи) дуга́;
3) (описат. – воз) віз (р. во́за), підво́да, ху́ра.
• По рублю с дуги́ – по карбо́ванцю з підво́ди.
• Согнуть, согнуться, в -гу́ – зігну́ти як дугу́, зігну́тися як дуга́. [Ой ти, стари́й дідуга́, і зігну́вся як дуга́].
• Изгибаться -го́й, в -гу́ – вилу́чуватися, лу́ка става́ти. [Доро́га тяжка́, то ко́ні аж лу́ка стаю́ть].
Лука́ –
1) за́крут (-ту), лука́, луко́вина; см. Излу́чина;
2) зато́ка; см. Зали́в;
3) (седельная) лука́, облу́к (-ка́), каблу́к (-ка́). [Ота́ман мовчи́ть, похили́всь до луки́ (Грінч.)];
4) см. Лука́вство.
Окру́жность –
1) (окрестность) окі́л (око́лу), кружи[е]на́[я́]. [На ввесь окі́л є оди́н чинба́р (кожевник). Пога́с ого́нь ясни́й, що в те́мному світи́в око́лі (Сам.). Мов у дзво́ни мідяні́ дзво́не хто по кружені́ (Черняв.)]. См. Окре́стность;
2) геом. – обві́д (р. обво́ду), круг, кружи[е]на́[я́], о́круг. [Довгота́ обво́ду землі́ вино́сить… (Калит.). Це боло́то версто́в із сім кружині́. В мої́х дупля́нках о́круг вели́кий].
• Часть -сти – каблу́к.
• Город имеет милю в -сти – мі́сто ма́є одну́ ми́лю кружині́.
• На пять вёрст в -сти (кругом) – на п’ять версто́в круго́м.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КАБЛУ́К, под каблуко́м (у неї) під панто́флею, (не в неї) під п’ято́ю.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Каблук – закаблу́к, -ка; -чный – закаблу́ковий, -а, -е.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Каблук – підбо́р (-ра).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Каблук
• Быть под каблуком у кого (разг. фам.) – бути чиїм підніжком; бути підніжком (за підніжок) у кого; бути під закаблуком (під ногами) в кого; бути під пантофлею (під п’ятою) чиєю, у кого; жити за чиїм загадом (розказом). [І старшина у нього під п’ятою і становий під пахою!.. Кропивницький.]
Бараний
• Согнуть (скрутить) в бараний рог – скрутити геть; скрутити в баранячий ріг; зігнути як (в) дугу; зігнути в каблук; на порох (на табак, на т[к]абаку) стерти (зім’яти). [Літа його гнуть у каблук. Франко. Йому я ребра полічу, Зімну всього я на кабаку… Котляревський.]
Гнуть
• Гнуть в дугу кого (перен. разг.) – гнути у дугу (у каблук) кого; гнути як дугу кого; лука ставити кого. [Ото ж ти мене, небоже, зігнув у дугу! Стефаник. Хоч літа його гнуть у каблук із турботами в парі, Та в очах його все ще горить, Мов дві блискавці в хмарі. Франко.]
• Гнуть горб, спину (перен. разг.) – гнути спину (хребет); кряжити. [Все життя кряжила: то в панів, то в багатіїв. З нар. уст.]
• Гнуть куда, к чему – гнути (хилити, вернути, навертати) куди, на що. [Але треба мати десять голів, щоб добрати, куди він гне. Тихий. Знаю, куди ти хилиш! Васильченко. Куди вони, діти наші, вернуть? Смолич.]
• Гнуть свою линию (перен. разг.) – гнути свою лінію; робити все по-своєму; (образн.) виводити (прясти) свою нитку. [Добре прядеш свою нитку, що тільки вшиєш нею? Стельмах.]
• Гнуть спину, шею перед кем (перен. разг.) – гнути спину (хребет), шию перед ким; плазувати перед ким. [Вчора перед паном спину гнули, підкорялися, а сьогодні взялися за вила… Гордієнко.]
Дуга
• Гнуть, согнуть в дугу, в три дуги кого (разг.) – гнути, зігнути в дугу (як дугу) кого; гнути, зігнути в каблук (у три погибелі) кого.
• Гнуться, согнуться в дугу – гнутися, зігнутися дугою (як дуга).
• Изгибаться, извиваться дугой – гнутися дугою (як дуга); лука ставити; видумуватися. [У колисці Вівдя аж лука ставала кричучи. Дніпрова Чайка.]

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

каблу́к каблу́к,-ка, підбо́р,-ра (тех. пристрій у вигляді кільця)
к. шлифова́льника каблу́к шліфува́льника
подпя́точник підп’я́ток,-тка, підбі́р,-бо́ру, каблу́к,-ка́

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Каблу́к, -ка́ –
1) дуга, часть окружности;
2) снаряд для спугивания рыбы;
3) лука в седле.
Кі́рка –
1) кожица, корка плодов;
2) сандал;
3) подбор, каблук.
Ко́рок, -рка –
1) пробка;
2) каблук.
Обца́с, -су – каблук.
Підбі́р, -бо́ру –
1) подбор;
2) каблук;
3) (мн.) веревки вверху и внизу рыболовной сети.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

каблу́к, -ка́; -луки́, -кі́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гре́бінь, -ня, м.
1) Прядильный гребень. Чуб. VII. 409. Вас. 200. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. Рудч. Ск. І. 178.
2) Гребенка, гребешокъ. То йому так потрібно, як лисому гребінь, сліпому дзеркало. Ном.
3) Доска съ зубьями, составляющая часть каблука. См. Каблук 2. Шух. І. 228.
4) Подобная гребню часть решітки. См. Решітка 5. Шух. І. 167. У Вх. Зн. 12 = решітка 5.
5) Гребень, верхняя грань вещи, стоячая полоса, напр.: гребень на крышѣ. (Залюбов.). Шух. І. 91, 117. Клуню покриєш стару, та на коморі гребінь виложиш. О. 1862. IX. 7. Гребень горы или подобнаго ей возвышенія. З того боку — провалля і з сього боку провалля, а по середині гребінь. Грин. II. 59. Гребень волны. Од берега до берега на Дніпрі появився білий гребінь, неначе біла грива величезного коня. Левиц. Пов. 351.
5) Украшеніе на нижней части мѣдной курительной трубки. Шух. І. 276.
6) Гребешокъ на головѣ птицъ. Ум. Гребіне́ць, гребінчик. Ув. Гребіни́ще. Бери, милий, днище й гребінище. Чуб. V. 1074.
7) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 190.
За́відь, -воді, ж. Въ выраж.: чо́боти зши́ти під за́відь, т. е. такъ, что каблукъ пришить дратвою, образующею рубецъ сверху надъ каблукомъ. Черном.
Каблу́к, -ка́, м.
1) Дуга, часть окружности.
2) Снарядъ для спугиванія рыбы, состоящій изъ дуги, концы которой соединены доской, оканчивающейся зубьями въ видѣ гребня; бороздя дно, эти зубцы спугиваютъ мелкую рыбу, попадающую въ поставленную раньше сѣть. Дуга наз. каблук, доска съ зубьями — гре́бінь. Шух. 1. 228.
3) Лука въ сѣдлѣ. См. Облук. Шух. І. 252.
Кі́рка, -ки, ж. Ум. отъ кора́.
1) Кожица, корка плодовъ. На запіканку корінькову купив кубеби, калгану... і свіжу кірку із лимон. Мкр. Г. 69.
2) Сандалъ. Крашанки галунють, а тоді варють у кірці. Константиногр. у.
3) Подборъ, каблукъ. Убере було мене дядина, в дрібушки поплете, стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. (О. 1861. VI. 19).
Компли́к, -ка, м. Обрѣзки кожи, склеенные между собой и крѣпко сбитые въ бруски; употребляются также для каблуковъ. Вас. 162. Въ Сумск. у. такъ называется низкій каблукъ.
Ко́рок, -рка, м. Каблукъ. Чуб. VII. 431. Один чобіт на підкові, а другий на корку. Нп. Чоботи на височенних корках пошиє, щоб не швидко зносились. Г. Барв. 516. Ум. Ко́рочок. Черевички на корочках височеньких. МВ. II. 77.
Обца́с, -су, м. Каблукъ. Гол. Од. 52. Їден чобіт на підкові, другий на обцасі. Чуб. V. 1067.
Підбі́р, -бо́ру, м.
1) Каблукъ. Ой устели, молода дівчино, та бумагою двір, ой щоб не помазав молодий козаченько, ні чобіт, ні підбір. Мет. 68.
2) мн. Веревки вверху и внизу рыболовной сѣти.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Каблук — закаблу́к, -ка, підбі́р, -бо́ра.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Каблу́къ = закаблу́к, підбо́р, підпя́ток. — Спіткнула ся та й упала, закаблуки поламала. н. п. — Закаблукам лиха дам, достанеть ся й передам (танцюючи) н. п. — Чоботи на високих підборах.
Запя́токъ = задо́к (у обувя), каблу́к, (спідня частина) — закаблу́к. — Задки у чобіт покривили ся. — Закаблукам лиха дам (танцюючи), достанеть ся й передам. н. п.

Запропонуйте свій переклад