Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 30 статей
Запропонувати свій переклад для «кличка»
Шукати «кличка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Кли́чка –
1) (человека) при́кладка, прі́звище. [Смотри́телеві тюрма́ дала́ прі́звище «мо́рда» (Коцюб.). Ви́думав на ньо́го прі́звище «дро́хва» (Крим.)].
• Давать, дать -ку кому – дражни́ти, продражни́ти кого́; срвн. Кли́кать 3. [По-ву́лишному Маку́хою дра́жнять (Сл. Гр.)].
• По -ке – на прі́звище;
2) (животного) на́зва, о́кличка.
• Животное знает свою -ку – твари́на зна́є свою́ на́зву, слу́хає о́клички.
• Пропала собака по -ке «Том» – забі́г соба́ка на́звою (на о́кличку) «Том».
• По псу и -ка – по Са́вці сви́тка; яко́ї ма́сти, так і кли́чуть (Приказки).
• Не смотри на -ку, смотри на птичку – не в тім си́ла, чи коби́ла си́ва, а в тім, чи везе́ (Приказка).
Накли́чка –
1) см. На́клик 1;
2) прі́звище, при́кладка; срв. Кли́чка.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Беспородный – безпорідний, (непородистый) непородистий, (несортовой) несортовий:
• беспородное зерно – несортове зерно.
[Але звільнення прийшло не відразу. Певний час ти маєш цього безпорідного лошака поряд у стійлі (Євгенія Кононенко). На гвалт собак вигулькнув господар, кремезний, зарослий як гайовик-щезник, борода до грудей. Викотилися чотири собаки — білявий, на високих лапках песик, його побратим — чорнющий, кудлатий, і дві собачі молодиці — вишукана пінчерка з крислатими вухами і безпорідна, руда, підсліпувата, зі сточеними вже зубами і величезною грижою під черевом, аж до землі (Марина Меднікова). Китайська обслуга — у білих нейлонових сорочках і чорних камізельках. Усі вони — прудкі, низенькі та несортові. Видно, що втікачі не з Гонконгу чи Тайваню, а з глибин материка (Володимир Діброва). У ветеринара: — Кличка? — Олігарх. — І як він? — Справжній оліхарх. Безпорідний, нахабний і весь дім обжер]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПАРО́ЛЬ укр. га́сло, діял. кли́чка.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Кличка – при́кладка, -ки, прі́звище, -ща.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Кличка
• Не смотри на кличку, смотри на птичку – не в тім сила, що кобила сива, а в тім, чи везе. Пр. Не в тім хороша, що чорнобрива, а в тім, що діло робить. Пр.
• По шерсти собаке и кличка дана – якої масті, так і кличуть. Пр. Не кожний пес Лиско. Пр. По Савці свитка. Пр.
Масть
• В масть; под масть; к масти – під масть; до масті.
• Не в масть; не под масть; не к масти – не під масть; не до масті.
• Одной масти; под одну масть (перен.) – одної масті; під одну масть; на один копил (кшталт).
• По масти кличка – якої масті, так і кличуть. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Му́рин, -на –
1) мавр;
2) кличка собаки.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Кличка – на́звище.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Барбо́с, -са, м. Кличка собаки. За хатою коло воріт забрехав барбос наче на вовка. Левиц. I. 30.
Білко́, -ка́, м. Кличка собакъ бѣлой масти. Грин. І. 33.
Брова́, -ви́, ж.
1) Бровь. Не так очі як ті брови, любі, милі до розмови. Мет. 10. Бро́ви на шнуро́чку. Узенькія ровныя красивыя брови.
2) Мясистый наростъ надъ глазомъ тетерева. Шух. I. 238.
3) Кличка вола съ чорными бровями. КС. 1898. VII. 42. Ум. Брі́вка, брі́вонька, брі́вочка, бровеня́, бровеня́тко, бровеня́точко. Брівками моргає. Г. Арт. (О. 1861. III. 109). В мене чароньки — чорні брівоньки, в мене принада —сама молода. Нп.
Бровко́, -ка, м. Кличка собаки съ большими бровями. Kolb. І. 65. Побачила, що ось лежав у бур’яні бровко муругий. Котл. Ен. ІІІ. 38. Отари стережуть бровки кудлаті, гавкущі, злющі. К. МБ. II. 119.
Вавці́р, -ра, вавча́р, -ра, м. Кличка стараго кота. Желех. Ой ти вавціру поганий! (говорится переносно и о человѣкѣ, совершающемъ проказы, наносящемъ ущербъ). Фр. Пр. 134.
Вовк, -ка́, м.
1) Волкъ, Canis lupus. Вовка ноги годують. Посл. Вовки-сіроманці квилять-проквиляють. Дума. Вмѣсто этой правильной формы мн. ч. въ кобзар. думахъ иногда встрѣчается вовці — поддѣлка кобзарей подъ церковно-славянскій языкъ: Вовці-сірохманці нахождали. АД. I. 117. Хоч вовкі́в ганя́й (у ха́ті). Очень холодно. Ном. № 638. Вовки́. Волчій мѣхъ, волчья шуба.
2) Кличка темно сѣраго и угрюмаго вола. КС. 1898. VII. 42.
3) Раст. Ononis pircina. Шух. I. 21.
4) Родъ дѣтской игры. Ив. 45. Загина́ти сухо́го вовка́. Родъ игры: нѣсколько мальчиковъ набрасываются на одного и пригибаютъ ноги къ землѣ. КС. 1887. VI. 480.
5) Средина разрѣзаннаго арбуза, остающаяся неразрѣзанной. Панич порізав кавуна на скибки і розіклав на траві. Скибки роспались і з середини випав червоний вовк. Левиц. Пов. 229. Ум. Во́вченько, вовчо́к, во́вчик. По дівчиноньці дзвони задзвонили, а по козакові вовченьки завили. Мет. 96. Въ сказкахъ: вовчик-братік та лисичка-сестричка. Ув. Вовцю́га.
Гала́й.
1) = Гала́йко. Желех.
2) Кличка собаки. Вх. Лем. 401.
3) На гала́й-бала́й. Необдуманно, на авось, какъ попало, какъ нибудь. Ном. № 13030.
4) У гала́й сві́та піти́. = Гала світа піти. Желех. См. Гала 2.
Жук, -ка́, м.
1) Жукъ, Scarabeus. Жуки́ у голові́ (у ко́го). Глупъ. Нехай, дурні, собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб.
2) Кличка черной собаки. Аф. 403. Ум. Жучо́к, жуче́чок. Ув. Жучи́ще.
Кудла́й, -лая́, м.
1) Человѣкъ со всклокоченной головой.
2) Кличка мохнатой собаки.
Лапко́, -ка́, м. Кличка собаки съ толстыми лапами. Харьк.
Лиско́, -ка́, м. Кличка собаки съ бѣлымъ пятномъ на лбу.
Му́рин, -на, м.
1) Мавръ. Отелло, венецький мурин. (Шекспірові твори... поперекладав П. Куліш. І).
2) Кличка собаки. Вх. Лем. 436.
Рудько́, -ка́, м. Кличка рыжихъ домашнихъ животныхъ, преимущ. собакъ, кошекъ. А ти, коте-рудьку, підтопи нам грубку. Мил. 43.
Рябко́, -ка́, м.
1) Родъ варенаго кушанья изъ пшена и гречневой муки. Кіев. у. Вбірали.... хрін з квасом, редьку, буряки, рябка, тетерю, соломаху. Котл. Ен. IV. 19. Чого то з сього святого хліба не зробиш? усячини: діда, братки, рябка, сучку, каленика.... Кух. (О. 1861. XI. 27.
2) Кличка собаки. Як Рябка годують, так Рябко й гавка. Ном. № 7129.
3) Названіе пестраго кота. Ой ти, коте-рябку! Мил. 42.
Тарко́, -ка́, м. Кличка пестрой собаки. Шейк.
Черну́ля, -лі, ж. Кличка черной коровы. Вх. Лем. 482.
Черну́шка, -ки, ж.
1) Раст.: a) Nigella sativa L. ЗЮЗО. І. 129. б) — ди́ка. Nigella arvensis L. ЗЮЗО. І. 129.
2) Монахиня.
3) Кличка коровы. Kolb. І. 65. Ум. Черну́шечка. Що й у Київі да в манастирі.... там жила-була собі чернушечка. Чуб. V. 1167.
Чорнобри́в, чорнобри́вий, -а, -е. Чернобровый. Чорнобрив, чорнобрив дрова рубає, а чорнобрива тріски збірає. Чуб. Чорнобри́ва. Кличка коровы. Kolb. І. 65. Ум. Чорнобри́венький. Шевч. 303.
Чухра́й, -рая́, м. Кличка борзыхъ собакъ. Чухрай угонку дав. Котл. Ен. IV. 10.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Кличка — прі́звисько, -ка; по кличке — на прі́звисько.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Кли́чка = при́кладка, при́звіще, на́зва, на́звище (Чайч.). — Як склепле призвіще, так з ним і в домовину ляжеш. Кн.

Запропонуйте свій переклад