Знайдено 48 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Корчма́ (украинизм) – ко́рчма, (ум. корчо́[е́]мка), ора́[е́]нда, (вне акциза) во́льна; см. Каба́к. [Заї́хали до оре́нди запива́ти могори́ч (Звиног.)]. |
Доезжа́ть, дое́хать – доїжджа́ти (доїзди́ти), дої́хати, добіга́ти, добі́гти. [Не дої́здячи́ Солодьків, ко́рчма стої́ть (Свидн.). По́їзд добі́г до ста́нції]. |
Дом –
1) (сооружение) дім (р. до́му) (ум. дімо́к, домо́к (р. -мка́), до́мичок, домо́чок (р. -чка); ув. доми́ще), буди́нок (р. -нку); (ум. буди́ночок) (р. -чка), го́рниці (мн., р. -иць). [Го́рниці га́рні збудува́ли, вели́кі]. • Каменный дом – ка́м’яни́ця, мурова́ниця (Вхр.). • Барский роскошный дом (дворец) – пала́ти, пала́ц. • Дом нежилой – нежили́й буди́нок, пу́стка. • Загородный дом – позамі́ський буди́нок, (мыза) фільва́рок (р. -ку), ху́тір (р. -тора). • Вне до́ма, наружу – невдо́ма, надво́рі. [Хіба́ ті́льки світу, що в вікні́? – надво́рі ще більш]; 2) (учреждение) дім [Торго́вий дім], буди́нок. [Селя́нський буди́нок]. • Детский дом – дитя́чий дім, (ясли) охоро́нка. • Воспитательный дом – дитя́чий за́хисток, дім (буди́нок) для ви́ховання ді́тей. • Д. молитвенный – молито́вня, молито́вний дім. • Д. странноприимный – приту́лок для подоро́жніх, привіта́льня. • Д. отдыха – буди́нок для відпочи́нку. • Д. ночлежный – нічлі́г (р. -гу). [Нічлі́г ті́льки ще одпе́рли; босячня́ так і су́нула в две́рі (Тесл.)]. • Д. рабочий, исправительный, смирительный – дім примусо́вої пра́ці. • Д. исправительно-трудовой – дім пра́ці й попра́ви. • Д. арестный – решта́рня, (грубо, кутузка) буцега́рня. • Д. для сумасшедших – божеві́льня, дім для божеві́льних (навіже́них). • Д. заезжий (постоялый) – за́їзд. • Д. питейный – шинк (р. ши́нку), шино́к (р. -нка́), ко́рчма́, (устар.) ора́нда. [Хо́дить до ора́нди горі́лочку пить (Чуб.)]. • Д. публичный – дім розпу́сти, (эвфем.) лупана́р, (грубо) бурде́й. • Д. игорный – дім картя́рський, дім гра́льний; 3) (домашний кров, своё жилище, свой угол) домі́вка, домі́вля, госпо́да, осе́ля, до́ма (ж. р.). [Порозмовля́ємо щире́нько з земляко́м, домі́вку згада́ємо (Васильч.). Віта́ємо в госпо́ді на́шій вас (Грінч.). Не мина́йте госпо́ди на́шої – ми вам за́всіди ра́ді. Си́на рі́дного з осе́лі він прогна́в. Чия́ до́ма найбли́жче, туди́ ї́дьмо гурто́м ночува́ть (Неч.-Лев.). Занесе́ш до моє́ї до́ми]; 4) (династия) дім. [Катери́на II – не з до́му Рома́нових]. |
Духа́н – духа́н, ко́рчма (на Кавка́зі). |
Заведе́ние –
1) (действие) заводі́ння, запрова́джування, оконч. заве́дення, запрова́дження чого́; 2) (обычай) зви́ча́й (-ча́ю). • У нас такое -ние – у нас так заве́дено (так веде́ться, так пово́диться, таки́й зви́ча́й). • У нас и -ния такого нет – тако́го звича́ю у нас і в заво́ді нема́; у нас і заво́ду тако́го нема́; у нас так не веде́ться (не пово́диться, не заве́дено); 3) (учреждение) устано́ва, за́клад (-ду). • Учебное -ние – навча́льна устано́ва, шко́ла. • Воспитательно-исправительное -ние – вихо́вно-попра́вний за́клад; устано́ва (за́клад, буди́нок) для вихова́ння та напра́ви. • Богоугодное -ние – шпита́ль (-лю́), (руссизм) богаді́льня. • Торговое -ние – торгове́льний за́клад. • Питейное -ние – шинк, шино́к (р. ши́нку), ко́рчма́. • Трактирное -ние – трахти́р (-ра). • Прачешное -ние – пра́льня. • Красильное -ние – фарба́рня, краси́льня. |
Испо́ртить –
1) кого, что – зба́вити, зі[о]псува́ти, попсува́ти, (повредить, изувечить) зні́вечити (редко зані́вечити), поні́вечити, знеха́яти, спога́нити кого́, що; срвн. По́ртить. [До́брого ко́рчма не зопсу́є, а лихо́го і це́рква не попра́вить (Номис). Зба́вили їй дити́ну: «а вона́-ж у ме́не була́ слухня́на та звичайне́нька» (Єфр.). Він а́ґрусом (крыжовником) зба́вив зу́би (Звин.). Поні́вечите, та́ту, зе́рно: попрі́є воно́, пропаде́ (Кон.). Життя́ стоя́ло перед не́ю знеха́яне лука́вими за́мірами (Мирний.)]. • -тить дорогу – розби́ти доро́гу (шлях), (размокшую: ездой, ходьбой) згрузи́ти, згрязи́ти доро́гу. • -тить замок, ключ – зба́вити, скрути́ти замо́к, ключ (ключа́). • -тить здоровье – зіпсува́ти, зба́вити, зні́вечити здоро́в’я. • -тить жизнь (в браке) – зав’яза́ти вік, світ чий, кому́. [Я твій вік зав’яза́ла (Квітка)]. • -тить отношения – попсува́ти відно́сини з ким. • -тить характер – зіпсува́ти, зба́вити, (изуродовать) спотво́рити вда́чу чию́, кому́. • -тить дело – зба́вити, зве́сти, зіпсува́ти спра́ву, (иносказ.) зроби́ти з лемеша́ шва́йку. • -тить везде дело – скрізь попсува́ти спра́ву, (иносказ.) ку́ди не пі́деш, то золоті́ ве́рби росту́ть (Рудч.); 2) (свахлять) зі[о]псува́ти, спарта́чити, спаску́дити, спарто́р[л]ити, зги́дити, спога́нити що, (о мн.) попсува́ти, попарта́чити, попарто́р[л]ити и т. д. [Не кажі́ть, щоб вона́ вам ши́ла соро́чку: зги́дить (Звин.)]; 3) (сглазить) навро́чити, зуро́чити, спристрі́тити, спрозо́рити кого́; срвн. Сгла́зить. [Мо́же то вона́ коро́ву спристрі́тила? (Звин.)]. Испо́рченный – 1) зба́влений, зі[о]псо́ваний, зіпсу́тий, псо́ваний, попсо́ваний, зні́вечений, поні́вечений, спога́нений, знеха́яний. [Таки́й молоди́й хло́пець, а вже таки́й наха́бний, таки́й зба́влений (Н.-Лев.). Був се наро́д псо́ваний (Куліш). Зопсо́вані зу́би (Коцюб.). Де́які (фігу́ри) ду́же попсо́вані (Л. Укр.)]; 2) спарта́чений, спаску́джений и т. д.; 3) навро́чений, зуро́чений, спрозо́рений, спристрі́чений, причи́нний. |
Каба́к – шино́к, шинк (-нку), шиньо́к, шиньк (-ньку), ко́рч[ш]ма́, (питейн. погребок) пивни́ця, (на откупе) ора́нда, (с своб. продажей) во́льна (-ної), (с беспатент. продажей) деше́ва (-вої); ум. шино́чок, корчо́мка. [Іди́ ж, та гляди́ мені́, не захо́дь у шино́к (Рудч.). Хутчі́й до ши́нку, щоб наї́стися та напи́тись (Основа). Ішли́ пи́ти до ко́рчми, йшли й по горі́лку, хова́ючи пляшки́ в рука́в (Коцюб.). У ора́нді на столі́ сиді́ли лі́рники та гра́ли (Шевч.)]. • Посещать -ба́к – учаща́ти до ши́нку. • Содержать -ба́к – шинкарюва́ти, шинка́рити, шинкува́ти. • -ба́к устроить (шуметь) – ко́рчму заве́сти́. |
Кружа́ло –
1) кружа́ло; 2) ши́н(о́)к (-нку), ко́рчма́. |
Пья́ница –
1) п’яни́ця, пия́ка, опия́ка (общ. р.), пия́к (-ка́), пия́чка (-ки), опи́ус, випива́ка, пропі́й (-по́я), пропо́єць (-пі́йця), пропі́йниця (ж. р.), каплі́й (-лія́), каплю́жник, каплю́жниця, п’янди́голова, не-мина́й-корчма́; срв. Пьянчу́га, Выпива́ла. [П’яни́ця проспи́ться (Приказка). То такі́ опи́уси, що все попропива́ють (Поділля). Він-би чолові́к і нічо́го, так ото́ його́ ли́хо: випива́ка (Харк.). Ой пропо́ю, пропо́ю, пропа́ла я за тобо́ю (Чуб. V)]. • Свойственный -це – п’яни́цький; 2) см. Пьяни́ка. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ЗАПИВО́ХА, залива́ха, не-мина́й-корчма́. |
ПОВЕ́СНИЧАТЬ ще жирува́ти, фаміл. жеребцюва́ти, галиц. батярува́ти; повесничающий що /мн. хто/ гультяю́є тощо, ста́вши /зви́клий/ жирува́ти, гультя́й, гульві́са, вітрого́н, мартопля́с, не-мина́й-корчма́, (дон-жуан) джиґу́н, зальо́тник, галиц. ба́тяр, зневажл. жеребе́ць, прикм. гультіпа́цький; пор. ЛОВЕЛАСНИЧАТЬ. |
ПРОЖИГА́ТЬ, прожига́ющий 1. що /мн. хто/ пропа́лює тощо, ра́ди́й пропали́ти, ста́вши пропа́лювати, для пропа́лювання, за́йня́тий пропа́люваням, пропа́лювач, прикм. пропа́лювальний, просма́лювальний, пропе́чувальний, 2. що /мн. хто/ марну́є тощо, зви́клий марнува́ти, марнотра́тець, марнотра́тник, прикм. марнотра́тний; прожигающий жизнь марнотра́тець /проци́ндрювач/ життя́, не-мина́й-корчма́; прожигающийся/прожига́емый 1. пропа́люваний, просма́люваний, пропе́чуваний, 2. марно́ваний; |
ПЬЯ́НСТВОВАТЬ ще залива́ти о́чі, залива́ти за ко́мір, загляда́ти в ча́рку, ки́снути в горі́лці, фольк. пи́ти-гуля́ти, мед-горі́лку пи́ти; пьянствующий що /мн. хто/ пия́чить тощо, схи́льний до пия́цтва, ра́ди́й зали́ти о́чі, пия́к, пия́ка, п’яни́ця, пиворі́з, залива́ха, випива́ка, пите́ць, питу́щий, образ. не-мина́й-корчма́; ОТПЬЯ́НСТВОВАТЬ відпия́чити і похідн.. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Корчма – ко́рчма, шинк, -ку, шино́к, -нку. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Гости́нець, -нця –
1) подарок, гостинец; 2) столбовая дорога, шоссе; 3) корчма. |
Ко́рчма́, ко́ршма́ – корчма, кабак. |
Мина́ти, -на́ю, мину́ти –
1) проходить, миновать. • День мина́є – день проходит. 2) що, кого – проходить, пройти мимо. • Не-мина́й-корчма́ – пьяница. 3) що – пропускать, пропустить; 4) чим – обносить (чаркой); 5) кого, чого – избегать, избежать; мина́тися – 1) проходить, кончиться; 2) отходить, отойти (о плодах, овощах и пр.); 3) пройти даром, безнаказанно. • Це йому́ так і мину́лося – так оно и прошло для него безнаказанно. 4) (о деньгах, вещах) истрачиваться, истратиться; 6) умирать, умереть. |
Не-мина́й-корчма́, -ми – пьяница. |
Ора́нда –
1) корчма, питейный дом, кабак; 2) аренда. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 
Трактир – трактир (-ру), шино́к (-нку), корчма́. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
ко́рчма́, -ми́; ко́рчми, ко́рче́м |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Верстови́й, -а, -е. Верстовой. — шлях. Столбовая дорога. На верстовім шляху в полі корчма під вербою. Шевч. 455. |
Ви́гін, -гону, м. Выгонъ, пастбище за селомъ. Край великого зеленого вигону стояла корчма. Левиц. І. 14. |
Гости́нець, -нця, м.
1) Подарокъ, презентъ, гостинець. Так і гостинців брать не хоче, не хоче й пана закохать. Шевч. Якого ти мені, тату, гостинця купив? Ном. № 12431. 2) Большая дорога, столбовая дорога. Гостинцем буде їхати губернатор. Каменец. у. По під Камінець збитий гостинець; там військо стоїть, ладу не знає. Чуб. Аж тут два люде гостинцем їдуть. Федьк. 3) Корчма. Підемо го пропити до нового гостинце, за червоне винце. Гол. IV. 435. Ум. Гости́нчик, гости́нчичок (только въ 1-мъ значеніи). Чуб. V. 663. Ой приїхав мій миленький з дороги, привіз мені гостинчик дорогий. Чуб. V. 520. |
Де, нар.
1) Гдѣ. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. Сова знає, де кури почують. Ном. № 5739. Де ви ся повертаєте, як ви ся маєте? Мет. 444. Горе дворові, де корова росказ волові. Ном. За городом левада, де зібралась громада. Ном. Та не де́ діне́ться. Нигдѣ не дѣнется, не пропадетъ. МВ. (О. 1862. ІІІ. 54). 2) Куда. Сама ж я не знаю, де мій милий дівся, а чи його звіри ззіли, а чи він утопився. Мет. Три царі, де ви йдете? Чуб. ІІІ. 342. Не було де́. Некуда было. Було втікать, чорний баране. — «Не було де, вельможний пане». Гол. IV. 529. 3) Откуда. Де ся взяв татарин стидкий, бридкий, поганий: хоче вдову зарубати, собі дитину забрати. Макс. (1849) 97. 4) Когда. Де Христос родився, той день празнуємо. Чуб. ІІІ. 377. 5) Въ соединеніи съ прилагательными: какой; тотъ, который. Не бере малого, а вибірає, де більший. Де кращого шукає. Де менші між їми, як ті поросята, валялись та грались собі на піску; де набільші — в «свинки» поодалі гралися. Сніп. 155. З де-бі́льшого, з де-бі́льша. Большею частью. 6) Какъ. Де йому й жити було! Воно й росло так, аби слава, а тії виправки та походи силу з його всю вибрали. МВ. 7) Де-б. а) Гдѣ бы; куда бы, откуда бы. П’ять слів сказать, і де б взялася поміч. Сніп. б) Вмѣсто того, чтобы. Де б піти до церкви, а вона потягла у ліс по горіхи. Харьк. г. Де б молитися та в гріхах каятись, а вона ще пику малює та до судських примиляється. Харьк. в) Де б то. Гдѣ бы то, куда бы то. (Козак) не питається, де б то стати, коня попасти, а питається, де корчма новая. Черниг. г. 8) Де вже! Ну гдѣ таки. Де вже було мені служити! Хата. 164. 9) Де в бі́са, де в ка́та! Гдѣ тамъ! Куда тамъ! Кой чортъ! А що, куме, багато заробив грошенят на заробітках? — «Де в біса! тепер не те стало, що колись у старовину. Харьк. Де в біса, які звичайні!... А кажуть люде, добрих батьків діти. Пригляділись старі очі на турка й на брата; на чужу кров і на рідну — та де його в ката! не спочину на родині, отут десь загину. Морд. (Млр. л. сб. 78). 10) Де то. Гдѣ же; куда же. Де то твоя слава подівалася — чубатим козакам досталася. Морд. (Млр. л. сб. 91). Де то моя Катерина? Шевч. 79. 11) Де ж. а) Гдѣ же. Ой де ж мені, моя мила, коників набрати — по за гаєм зелененьким до тебе об’їзжати. Мет. 60. б) Куда же. Ох, погибель же моя! де ж мені тепер діться? К. ЧР. 44. Ой де ж ти їдеш, о, мій синочку? — Їду в гороньки, аж до дівоньки. Чуб. ІІІ. 290. в) Развѣ. Ні жувати, ні ковтати не можна, не йде в горло. Се бо був хрін. Де ж його можна їсти. Кв. г) Де ж пак! Какъ же! еще бы! Може вона за пана хоче? Де ж пак! вона мабуть за царя думає. Пнеться, наче справді велика цяця. Де ж пак! нові штани справив. Ном. Злякаються вони! де ж пак! І в горобину ніч приїдуть для такої панночки, як наша. Шевч. 12) Де тобі. Куда тамъ! Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти, та де тобі! таке лихо, що не видно й світа! Шевч. 84. 13) Де хотя́. Гдѣ угодно. У старовину такого землі було, що кожний де хотя селивсь і кілько хотів, стілько й займав. Харьк. г. 14) Де да́лі. Чѣмъ далѣе. Де далі, усе стихає, ні травка не колишеться, усе жде чогось великого, страшного. Кв. Пов. Примѣч. Остальныя слова сложныя съ де см. отдѣлъно въ соотвѣтствующихъ мѣстахъ алфавита. |
Дилюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. Строить изъ бревенъ. Ой у полі корчма дильом дильована. Нп. |
Зопсува́ти, -су́ю, -є́ш, гл. = Зіпсувати. Зовсім бісова собака сало зопсувала. Канев. у. Доброго корчма не зопсує, а лихого і церква не поправить. Ном. № 3232. См. Запсувати. |
Ко́рчма́, -ми, ж. Корчма. А козак сидить у корчмі та мед-вино кружає. Дума. Корчму́ роби́ти. Значить у лемковъ устраивать забаву съ музыкой и угощеніемъ. Вх. Лем. 427. Ум. Корчо́мка, корчо́мочка. Ой крикнули молодці да сидючи в корчомці. Макс. А всі дівки прийдуть до корчомочки гуляти. Чуб. V. 114. |
Корчо́мка, корчо́мочка, -ки, ж. Ум. отъ корчма́. |
Ко́ршма́, -ми́, ж. = Корчма. Доброго коршми не зопсує, а лихого і церков не поправить. Ном. № 3232. Ум. Корше́мка, коршмо́нька, коршо́мка. Іди, сину, до коршемки. Грин. III. 322. Козак ледащиця не хоче робити, іде до коршмоньки мед-горілку пити. Чуб. V. 39. |
Мина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. мину́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Проходить, пройти, миновать. Що буває, те й минає. Ном. Минають дні, минають ночі, минає літо; шелестить пожовкле листя. Шевч. 224. Як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе — як усе минає! МВ. II. 151. Не зазнаю я роскоші, — вже й літа минають. Мет. 106. Минули ті роки, що роспірали боки. Посл. 2) Проходить, пройти мимо. Хто йде, то минає, бо роду немає. Мет. 244. Минули вже село, — знову поле. Не мина́й корчма́ (употребляется какъ существительное). Пьяница. Ном. № 11694. 3) Пропускать, пропустить. Сього не читай — минай. Богородицю так було поспіль прокажу, не мину й слова. Г. Барв. 356. Де був багатий жид і того не минали. Лукаш. 56. Бодай мого сина на первій потребі первая куля не минула. Лукаш. 39. 4) Обносить (чаркой). Як горілку п’ють, то мене минають, а як ся б’ють, то від мене починають. Ном. № 2093. 5) Избѣгать, избѣжать. Що Бог навіне, того ніхто не мине. Ном. № 55. |
Не-мина́й-корчма́, -ми́, об. Прозваніе пьяницы. Ном. № 11694. |
Ора́нда, -ди, ж.
1) Корчма, питейный домъ, кабакъ. Ходить до оранди горілочки пить. Чуб. V. 752. 2) Аренда. |
Пошива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. поши́ти, -ши́ю, -єш, гл. Крыть, покрыть соломой крышу. Пошивати хату. Каменец. у. Стоїть корчма над болотом, не пошита околотом. Гол. III. 522.
2) — дрітев. Обвивать, обвить проволокой. Шух. І. 275. |
Схи́лок, -лку, м. Наклонъ, спускъ, скатъ. склонъ. Та бо в нашім Яворові корчма коло схилку. Гол. III. 220. |
Трясти́ся, -су́ся, -се́шся, гл. Трястись. «Де цимбали? Грай, псявіро!» Аж корчма трясеться. Шевч. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Корчма́ = корчма́, здр. коршми́ця, ора́нда, шинк, шино́к. (Пр. д. під сл. Каба́къ). |
Воровско́й = 1. зло́дїйський. (С. Аф.). — Де Рим, де Крим, а де злодїйська корчма. н. пр. 2. кра́дений. — Лучче своє латане, як чуже крадене. н. пр. — Воровскія де́ньги = фальши́ві гро́ші. — Воровскіе лю́ди = зло́дії, розбиша́ки, гультя́йство. |
Гости́ница = гости́ниця, гости́ний дім, віта́льниця. (О. С, теж Эв. — у Запорожцїв при манастирях), за́їзд (Прав.), корчма́, заїздний або постоя́лий двір (Лїв.), трахти́рь, трахти́р. — Хто би сам корчми попутниє в дому своєм міл, а не при дорозї, це збудувавши дому гостиного. Ст. Л. — Ходїм до трахтиру. С. Ш. |
Домъ = 1. дім, буди́нок, (мурований) — камяни́ця, камъяни́ця, (великий, панський) — го́рницї (С. Аф.), сьвітли́ця, хоро́ми, буди́нки (С. Ш.), поко́ї, (простий) — ха́та. — Почали муровати оту камяницю. Фр. — Біля гряницї не впадає будувати сьвітлицї. н. пр. — Саме на горбочку стоять панські будинки. н. о. — Піду у горницї. — У сьвітлицю — камъяницю зазивала, за білий стіл сажала. н. п. — Заѣ́зжій домъ = за́їзд. — Моли́твенный домъ = молито́вня (С. Л.), капли́ця, капли́чка. С. З. — Страннопріи́мный домъ = (при манастирях у Запорожцїв) — ві́та́льня. Эв. О. Ст. — Пите́йный домъ = шино́к, шинк, корчма́, оре́нда, ора́нда. (С. З.). — Свой домъ = госпо́да, домі́вка. — Через левади та городи два куми йшли з весїлля до господи. Б. Г. — Де хлїб, сіль, каша — там і домівка наша. н. пр. — Чого ненько, чого тут блукаєш, чи ти в себе господи не маєш? н. п. 2. рід, роди́на. — Ой випємо родино, щоб нам жито родило, і житечко і овес, і зібрав ся рід увесь. н. п. |
Заведе́ніе = 1. заво́д, закла́д. — Богоуго́дное заведе́ніе = богадїльня, шпита́ль. — Пите́йное заведе́ніе = шино́к, шинк, корчма́. — Краси́льное з. = краси́льня. — Тракти́рное з. = трахти́рь. — Пра́чешное з. = пра́льня. — Уче́бное заведе́ніе = закла́д науко́вий, шко́ла. 2. зви́чай, поведе́нция, заво́д, поря́дки, заво́дки. — Така вже в нас поведенция, — що маєм робити? Кот. — Тепер у нас такі заво́дки, щоб комини були цегляні. С. Л. — У насъ тако́е заведе́ніе = таки́й зви́ча́й у нас, така́ у нас поведе́нция, такі поря́дки. — У насъ и заведе́нія тако́го нѣтъ = сього́ у нас і в заво́дї не ма́є, тако́го і зви́чаю у нас нема́, сього́ у на́с не во́дить ся. |
Испо́ртить, ся = зопсува́ти, ся, попсува́ти, ся (С. Л.), спаску́дити, спога́нити, знївечити, понївечити, ся (С. Л.), зги́дити, ся, перенївечити, занапасти́ти, ся (С. Л.), скапса́ти, (очима) — навро́чити, з’уро́чити (С. Л.), спристрі́тити, (чарами) — пороби́ти, (морально) — зледащі́ти, розледащі́ти, розледа́чити ся, розги́дити ся, розпаску́дити ся, роспадлю́чити ся, (про їстовні речі́) — проту́хнути, (багато або усе) — перепсува́ти. — Доброго корчма не зопсує, а лихого й церква не поправить. н. п. — Старий віл борозни не попсує. н. пр. — Заграв би вам, та бачите — справи нема, справи: учора був на базарі — кобза зопсувалась, розвалила ся... К. Ш. — Жид мовить: хрест нї зопсує, нї направить. н. пр. — Там добре, де нас нема, а куди ми поткнемось, там і попсуємо. н. пр. — Одна паршива овечка цїлу отару споганить. н. пр. — Перейшла дорогу, отож вона й спристрітила корови. Кр. — Скапсали дїло. Полт. — Испо́рченный = зіпсо́ваний (К. Кр.), зопсо́ваний, попсо́ваний, знївечений, понївечений, зледащі́лий, з’уро́чении, проту́хлий. |
Каба́къ = шино́к, шинк (С. З.), здр. — шино́чок, (переважно такий, де разом з шинком і заїзд) — ко́рчма́, ко́ршма́, здр. — коршми́ця, ора́нда (Прав.). — А пъяниця-неробітниця, що день, що ніч пъє, а як прийде із шинку до дому мене молодую бъє. н. п. — Ще я був малим, як батько зве було, та каже: „Синку! На посудину та збігай по горілочку до шинку.“ В. Щ. — Як до церкви, то й ноги болять, а як до корчми, то і в боки взяв ся. н. пр. — Піп каже: ідїмо до божницї, а пъяниця каже: ідїмо до коршмицї. н. пр. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)