Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 44 статті
Запропонувати свій переклад для «костер»
Шукати «костер» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Костё́р –
1) бага́ття (-ття), (ум. бага́ттячко), огни́ще, о́гнисько, косте́р (-тра́), костри́ще, (зап.) ва́тра, (тлеющий) жа́риво, (дымный) ку́рище [Недале́ко від Дністра́ гори́ть бага́ття, круг йо́го сидя́ть козаки́ (М. Загірня). Хо́лодно в курені́, то я накла́в бага́ттячка та й грі́юся (Звин.). Як розпа́лю я́сну ва́тру, – ви́дно всім здале́ка (Л. Укр.). На горо́ді розікла́ли огни́ще і вся́кої стра́ви понава́рювали (ЗОЮР). Одно́ він ма́є пра́во – на костри́ще (Л. Укр.)].
• Разложить, развести -тё́р – накла́сти, розпали́ти, запали́ти, розгніти́ти бага́ття, огни́ще;
2) (куча дров, хвороста и т. п.) косте́р (-тра́);
3) см. Косте́рь 2.
Зажига́ться, заже́чься – запа́люватися, запали́тися, (загораться) займа́тися, за(й)ня́тися, загоря́тися, загорі́тися, засві́чуватися, засвіти́тися, (о мног.) позапа́люватися, позайма́тися, позагоря́тися, посвіти́тися, позасві́чуватися; срвн. Загора́ться, загоре́ться.
• Ночью -га́лся костёр – уночі́ запа́лювали (запа́лювано) бага́ття.
• Сердце -гло́сь местью – се́рце запали́лося по́мстою.
• На небе уже -га́ются, -гли́сь звёзды – на не́бі вже засві́чуються (займа́ються), посвіти́лися (позасві́чувалися) зо́рі.
• Глаза -гли́сь ненавистью – о́чі засвіти́лися (заогни́лися) нена́вистю.
Ку́рево –
1) (вещество курильное) ку́рево, кади́ло. [Дово́лі ки́нуть ку́рева дрібо́чок (Л. Укр.). Прихо́дили до Пе́рсії ці́лі карава́ни па́хощів та кади́ла (Крим.)];
2) (костёр дымящийся) ку́рище;
3) (для подкуривания пчёл) підку́р (-ру), о́кур (Шух.).
Кури́ться –
1) (благоуханно) кури́тися. [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.)];
2) (тлеть с дымом) кури́тися, курі́ти (-рю́, -ри́ш). [Зеле́ная ліщи́нонько, чом не гори́ш та все ку́ришся (Пісня). По сада́х ку́рища курі́ли (Корол.)].
• Костёр, дрова -тся – во́гнище ку́риться, дро́ва ку́ряться;
3) -ться (о трубке, папиросе) – пали́тися, кури́тися. [Чого́сь у ме́не не ку́риться, – чи тютю́н не сухи́й, чи що (Сл. Гр.). Хоч поки́нь лю́льку, – не па́литься (Полтавщ.)];
4) водка -тся из картофеля – горі́лку го́нять з карто́плі.
Но́йка –
1) см. Нытьё́;
2) бага́ття (-ття), о́гнище, жа́риво; см. Костё́р 1.
Ого́нь, огонё́к –
1) (в)ого́нь (-гню́) (ум. о́гник, о́гничок), бага́ття, (гал.) ва́тра (ум. бага́ттячко, ва́терка), (костёр, очаг) о́гни́ще, ва́трище; (детск.) жи́ж(к)а, жижи́йка.
• Высечь ого́нь – ви́кресати огню́.
• Развести огонь – розве́сти́, розгніти́ти, розікла́сти ого́нь (бага́ття, ва́тру).
• Не дали ли бы вы мне огоньку́? – чи не дали́-б ви мені́ вогню́, бага́ття (багачу́, при́ску, ва́терки)?
• Заимствовать -ньку́ на трубку – залю́лювати.
• Кузница на четыре огня́ – ку́зня на чоти́ри о́гнища.
• Живой ого́нь (вытертый из дерева) – жива́ ва́тра.
• Предать огню́ и мечу – спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти, огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти.
• Подлить масла в ого́нь – дода́ти га́рту.
• Нет дыму без огня́ – ди́му без огню́ не бува́є.
• Пройти сквозь ого́нь и воду – бу́ти на коні́ і під коне́м, на во́зі й під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ Рим і Крим.
• Из огня́ да в полымя – з дощу́ та під ри́нву, з огню́ та в по́ломінь.
• Попасть меж двух огне́й – попа́сти в ле́щата, потра́пити межи́ мо́лот і кова́дло.
• Гореть как в огне́ – горі́ти як жар (як ув огні́), мов на кір горі́ти.
• Ого́нь без пламени – (сами́й) жар.
• Глаза горят словно ого́нь – о́чі горя́ть як жар.
• Всё как огнё́м взяло – огне́м все пішло́.
• Дом сразу был охвачен огнё́м – буди́нок відра́зу взя́вся огне́м, по́лум’ям.
• Дышущий огнё́м – огнедиха́тий. [Огнедиха́тий драко́н]. См. Анто́нов огонь, Блужда́ющий огонь. Пушечный ого́нь – гарма́тний ого́нь, гарма́тна стрільба́.
• Он не был ещё под огнё́м – він не ню́хав ще по́роху, він не був ще в бою́.
• Беглый ого́нь – перебіжни́й (розбивни́й) ого́нь;
2) ого́нь, жар, пал, за́пал.
• Творческий ого́нь – тво́рчий ого́нь.
• В нём много огня́ – в ньо́му бага́то огню́ (жа́ру, за́палу);
3) сві́тло (им. мн. світла́), ум. сві́телко, по́світ (-ту).
• Зажигать, зажечь ого́нь (огни́) – світи́ти (засві́чувати), засвіти́ти ого́нь, посвіти́ти (позасві́чувати) світла́, посвіти́тися. [Всі лю́ди вже посвіти́лися].
• Потушить ого́нь – погаси́ти сві́тло.
• Подайте огня́ – принесі́ть світло́, да́йте сві́тла.
• Сидеть при огне́ – сиді́ти при сві́тлі.
Поджига́ть, подже́чь –
1) (дрова в печи, костёр) підпа́лювати, підпали́ти, підтопля́ти, підтопи́ти, розтопля́ти, розтопи́ти (в печі́).
• -га́ть, -же́чь кого, что – підпа́лювати, підпали́ти, пали́ти, спали́ти кого́, що; черво́ного пі́вня пусти́ти кому́; ого́нь пусти́ти кому́. [Хо́дять палії́, підпа́люють (па́лять); учо́ра Семе́на Гри́ву спали́ли: все згорі́ло – і ха́та, і тік, і хлівці́].
• При степном пожаре -га́ть, -же́чь траву, чтобы встречным огнём прекратить распространение пожара – відпа́люватися, відпали́тися;
2) (к мятежу, бунту, неповиновению и т. п.) підпа́лювати, настре́нчувати, підбу́рювати, (вульг.) підцько́вувати, піддро́чувати кого́. [Сей хан підпа́лював у Орди́ ди́кий завзя́тий дух (Куліш). Такі́ хо́дять, що про́ти нача́льства піддро́чують]. Срв. Подстрека́ть.
• Подожжё́нный – підпа́лений, підбу́рений, настре́нчений, підцько́ваний, піддро́чений.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДЫМИ́ТЬ, ДЫМИ́ТЬСЯ, укр. димі́ти, курі́ти;
дымя́щий, дымя́щийся, що дими́ть, пови́тий ди́мом, прикм. димни́й, курни́й, димува́тий, димови́й, диму́чий, димляни́й, фраз. зади́млений;
дымя́щийся костёр, ку́рище, ку́риво, димне́ /курне́/ бага́ття.
РАЗВОДИ́ТЬ (вартових) розставля́ти;
разводить антимо́нии ще розво́дитися, розпатя́кувати, просторі́кувати, оказ. розво́дити пари́;
разводи́ть виногра́д виноградарюва́ти;
разводить карау́л укр. розставля́ти сторо́жу;
разводить туру́сы на колёсах розка́зувати сон рябо́ї коби́ли;
разводить филосо́фию пуска́тися у філосо́фію, коротк. мудрува́ти;
разводя́щий 1. що /мн. хто/ розво́дить тощо, зви́клий розводити, зда́тний розве́сти́, для розве́дення, за́йня́тий розве́денням, реконстр. розводі́й, (забіяк) розборо́нювач, прикм. розвідни́й, розводо́вий, 2. що розлуча́є тощо, гото́вий розлучи́ти, розлу́чник, прикм. розлу́чний, 3. растворяющий, 4. выращивающий, 5. Болтающий 2, 6. разжигающий;
разводящий антимо́нии ра́ди́й розпатя́кувати;
разводящий костёр взя́вшися розкла́сти ва́тру;
разводящий часовы́х розвідни́й;
разводящийся/разводи́мый ве́дений, розво́джуваний, розлу́чуваний, розпло́джуваний, розпа́люваний, розкла́даний, прикм. розвідни́й;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Костер – о́гнище, -ща, бага́ття.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Костер (крепл.), горн. – клі́тка;
• к. для выжигания древ. угля – стави́ло, ставе́ць (-вця́).
Куча (угля и пр.) – ку́па;
• к. дровяная – майо́р (-ра);
• к. д., костер – ставе́ць (-вця́).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

костёр ва́тра,-ри, во́гнище,-ща

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Бага́ття –
1) огонь;
2) горящие угли;
3) костер.
Бага́ттячко – огонек (мал. костер).
Ва́тра – костер, очаг, огонь.
Жа́риво – тлеющий костер.
Косте́р, -тра́ –
1) сажень дров;
2) куча камыша.
Ку́рево –
1) дым;
2) копоть, нагар;
3) дымящийся костер.
• То не па́ливо, а ку́рево – это не горит, только дымит.
• Забу́в до́ма ку́рево – забыл дома табак, вообще все для курения.
О́гнище –
1) костер.
• В о́гнище вки́нутися – вспылить.
2) кострище;
3) очаг.
• Роди́нне о́гнище – домашний очаг.
Стуг, -га – костер.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бага́ття, -тя, с.
1) Огонь. Крешіть, дядьку, багаття! Велів багаття розводить... казав троянський флот спалить. Котл. Ен. V. 33.
2) Горящіе угли.
3) Костеръ. Наймит роспалив багаття, повісив на вагани казанок і почав варити куліш. Левиц. Пов. 109.
Жа́риво, -ва, с. Тлѣющій костеръ. Кіев.
Косте́р, -тра́, м.
1) Сажень дровъ.
2) Куча камыша, сложенная изъ 30 кіп камыша, причемъ каждая копа́ имѣетъ 60 кулі́в. Павлогр. у. Стояв у неї на городі в кострі на зіму очерет. Котл. Ен. І.
Куль, -ля́, м.
1) Вымолоченный снопъ. Дав йому він в’язочку сіна і куль соломи і міх полови. Ном. Употребл. для солом, кровель. Купила дві копи кулів. Батько, де текло, кришу поладив. Г. Барв. 249.
2) Связка камышу. В костер кладуть 30 кіп очерету, а в копі — 60 кулів. Павлогр. у.
3) Палка или конусообразный обрубокъ, употребляемый въ дѣтской игрѣ того-же имени. Ив. 22.
4) Родъ жгута, свернутаго изъ сви́тки, которымъ бьютъ во время дѣтской игры въ крам. Ив. 43. Ум. Ку́лик.
Кури́ще, -ща, с.
1) Облако дыму, пыли. Од диму сонце закаптилось, курище к небу донеслось. Котл. Ен.
2) (Съ удареніемъ на первомъ слогѣ). Дымящійся костеръ. Богуславъ.
О́гнище, -ща, с.
1) Костеръ. Спасибі жіночкам, на городі розіклали огнище і всякої страви понаготовляли. ЗОЮР. II. 286. В о́гнище вки́нутися. Вспылить. Сердитий був парубок, так у огнище і вкинеться! Як жар стане. Харьк. г.
2) Мѣсто, гдѣ былъ костеръ. На огнищі не швидко виросте трава. Волч. у.
Стуг, -га, м. Костеръ. Левч. 60.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Бага́ттячко, -ка, с. Небольшой костер, костерчик. Холодно в куріні, то я наклав багаттячка тай гріюся. Крим.
Ва́тра, -ри, ж. *3) Костер. Черемш. «Село вигибає».
Косте́р, -тра́, м. *3) Раст. Костёр.
Наклада́ти, сов. в. накла́сти, гл.
1) *Наклада́ти лю́льку. Набивать трубку. Почав накладати люльку. Мирн. «Правда», 1874, 468. *6)—за ким, з ким. Якшаться с кем, водиться с кем. Плаче: мій чоловік накладає за Мариною, я собі смерть заподію. Крим. *Мав з ворогами елінів разом накладати. Ніков. *10) Бить, колотить. Шо ти забув, як я тобі то-рік наклав,— то ще хочеш? Полт. у. Г. Йов. *11) Гадить. От бісової тварюки діти! Під самими дверима наклали,—мало їм подвірря. Полт. у. Г. Йов. *12)—бага́ття. Развести (костер). Холодно в куріні, то я наклав багаттячко та й гріюся. Крим.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Костер — бага́ття.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Bromus arvensis L. — сто́колос польови́й (Сл, Ру); бромус польовий (Оп), стоколо́са полева́ (Мл); вівсянка (См — ПД, ВЛ), ди́рза (Гр), костер польовий (Сл), кострюльки (Ln — СТ), костю́льки́ (Рг1, Ан, Ів, Mk — ПД), мітлиця (Ян1 — СТ), сивець (Го1 — СЛ), синець (Ln, Сл — СТ), стоколос (Ан — ПД), стоколо́са (Вх7, Гб — ДС, ЛМ), шмир (Вх7 — ЛМ).
Bromus inermis Leysser — сто́колос безо́стий (Сл, Ру; Mk); стоколо́са гладка́ (Мл); костер безостий (Сл), костирь голоколосий (Сл), метлиця (Сл — ПС), пері́й (Вл, Жл), пирей (Ан, Mk — СД, СТ, СЛ), пирей великий (Ан, Ln — СТ), пирі́й (Ан, Hl, Ів, Mk — СД, СТ, БУ), пирій-костирь (Ян2, Сл — СД), пирійка (Ос — ПД), стоко́лос (Сл, Мс — СД, СТ), стоколоса безостна (Сл), тонконіг (Сл — ПС), травка (Сл — СД).
Bromus japonicus Thunb. — сто́колос япо́нський (Ру); бромус японський (Оп), сто́колос розло́гий (Сл), стоколо́са розбрі́ла (Мл); костер розкидистий (Сл), мітлиця (Mk — ПД), овсюг (Сл — СТ).
Bromus secalinus L. — сто́колос жи́тній (Сл, Ру; Mk); бромус житній (Оп), стоколоса заглушка (Вх1, Вх2, Мл; Жл); житняк (Ln, Сл — СТ), костер (Ан), кости́р(ь) (Рг1, Ан, Пс, Мн, Ду, Ів, Сл), костю́льки́ (Ан, Пс, Жл, Мн, Сл), метлиця (Hl — БУ), мітлиця (Сл), мітлиця справжня (Мн2), овся́нка (Рг1, Пс, Жл, Мн), сто́коло́с (Рг1, Ан, Пс, Hl, Rs, Ду, Ів, Сл, Mk — СД, СТ, ПД, ВЛ, БУ), сто́коло́са (Гв, Вх, Пс, Mk, Он, Гб — ПД, ВЛ, ДС, БО), стоколо́сник (Ан, Ів — СТ), стоколо́сь (Жл).
Bromus sterilis L. — сто́колос неплі́дний (Ру); стоколо́са пуста́рка (Вх2, Мл); костер (Mk — СТ), мітличка (Ян1 — СТ).
Poa trivialis L. — тонконі́г звича́йний (Сл, Ру, Оп); вибіжка глодавка (Вх1), ви́сипка звича́йна (Мл); гло́давка (Жл, Мл — СЯ), костер лісний (Ан — СЛ), м’ятлик (Шс2 — СТ), тонконі́г (Жл, Ум, Гр, Ду, Ів, Сл), тонконог (Ан — СТ).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Безо́стный костёръ, рос. Bromus inermis = пирій. С. Ан.
Костёръ = 1. о́гнище, о́гнисько (Под.), бага́ття, (що тільки тлїє) — жа́риво. — Над річкою Синюхою огнища горіли, ой вже ж наші козаченьки без харчів змарнїли. н. п. — Огнища палають. К. Д. — Квітки пахнуть ясним ранком, соловейко свище, край дороги догоряє забуте огнище. Аф. — Став роскладати огнище: кашу варити. н. о. — Розвели багаття, почали грітись. н. о. — Так, мабуть чоловік біля багаття грів ся, та їдучи й покинув так його. Гр. 2. (в коноплї і в льону) — костри́ця, що зостаєть ся після тертицї — термі́ття, термітя́ча. — Термітяча залїзло в палець. С. Ш.
Костеря́ = д. Костёръ 2.
Костра́ = д. Костёръ 2.
Костри́ка, костри́ца = д. Костёръ 2.

Запропонуйте свій переклад