Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 51 статтю
Запропонувати свій переклад для «кочерга»
Шукати «кочерга» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Кочерга́ – коцюба́, кочерга́, загріба́чка, (зап.) кута́ч (-ча́), (деревянная без крюка) о́жог (-га), ожи́го. [Бий тебе́ коцюба́ (Звин.). За коцюбу́, за лопа́ту та й вигна́ла його́ з ха́ти (Пісня). Поста́рили, бра́те, та чужі́ї ха́ти, коче́рги, лопа́ти (Пісня)].
• Ни богу свечка, ни чорту -га́ – ні к бо́гу сві́чка, ні к ді́дьку ожи́го (Грінч. I); ні бо́гові сві́чка, ні чо́ртові шпи́чка (Приказка).
• Ручка -ги́ – кочержи́лно. [Руба́й, си́ну, ясени́ну, бу́де кочержи́лно (Пісня)].
• Место для -черг у печки – кочере́жник (-ка).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дифференциальный – (от дифференциала) диференціяльний; (от дифференцировать) диференційний:
• дифференциальная рента – диференційна рента;
• дифференциальное исчисление – диференційне числення;
• дифференциальное сечение – диференціяльний переріз;
• дифференциальное уравнение – диференційне (диференціяльне) рівняння;
• дифференциальные зависимости при изгибе – диференційні залежності (для) згинання;
• дифференциальный конденсатор – диференційний конденсатор;
• дифференциальный коэффициент – диференційний коефіцієнт, похідна;
• дифференциальный тариф – диференційний тариф;
• диффреренциальный элемент – диференціяльний елемент.
[Натомість у багатьох словах без жодної семантичної навантаги фігурує як зайвий баласт суфікс -альн(ий) (аксіальний, парціальний, зодіакальний замість природних аксійний, парційний, зодіаковий тощо). До того ж, надмірне вживання цього суфікса (подекуди разом з -он-) не дає змоги відрізняти семантику слів з ним і без нього: функційний (від функція) та функціональний (від функціонал), диференційний (від диференціювати) та диференціальний (від диференціал), орнаментовий (пов’язаний з орнаментом) та орнаментальний (про мистецтво тощо), орбітовий (від орбіта) та орбітальний (від орбіталь) (Є.Карпіловська, О.Кочерга, Є.Мейнарович). Дорогі студенти! Пам’ятайте, гроші розв’язують усе. Навіть складні диференційні рівняння] Обговорення статті
Институт – (лат.) інститут:
• институт благородних девиц – інститут шляхетних дівчат (панянок);
• институт брака – інститут шлюбу;
• институты власти – інститути влади;
• научно-исследовательский институт – науко́во-до́слідний (науко́во-дослі́дчий) інститут.
[Умилася. А добрі люде Прибрали, в Київ одвезли У інститут (Т.Шевченко). Па́нночка пої́хала вчи́тись до інститу́ту (Г.Барвінок). Батько хотів оддати її в гімназію або в інститут (І.Нечуй-Левицький). В інституті, куди він прийшов за направленням, треба було пройти приймальну комісію, оформити документи (В.Підмогильний). Наприкінці квітня 1933 року відбулися нарада з питань національної політики в ЦК КП(б)У та засідання створеної на початку того самого місяця Комісії НКО в справі перевірки роботи на мовному фронті. Заступник наркома освіти Андрій Хвиля виступив на обох зібраннях з доповіддю «Націоналістична небезпека на мовному фронті й боротьба проти неї», що під назвою «Викорінити, знищити націоналістичне коріння на мовному фронті» вийшла друком в журналі «Більшовик України» та окремою брошурою. <…> Саме тут вперше прозвучав мотив про «штучний відрив від спільної братньої українській мові – мови російського народу», що відтоді став провідним у кампанії критики та перегляду засад та доробку українських мовознавців та словникарів, зокрема й насамперед працівників зліквідованого після процесу СВУ Інституту Української Наукової Мови <…> та створеного на його руїні Науково-Дослідчого Інституту Мовознавства <…>, пізніше перейменованого на Інститут Мовознавства (О.Кочерга). Наша бабуся, випускниця Одеського інституту шляхетних панянок, вільно володіла французькою, тож привчила внуків шанобливо ставитися до всіх мов (брати Капранови). Шлюб — це суспільний інститут, що дозволяє чоловікові й жінці дістати максимальну насолоду при ролученні (Северин Барбаг). Тепер серед учених розвелося не менше невдах, ніж серед випускників консерваторії… Зрештою всі ті, хто за багато років не досяг жодного успіху, зібралися докупи, створивши інститут (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Інститут напівпровідників імені Івана Сусаніна]. Обговорення статті
Солнечный – сонячний, сонцевий:
• Солнечная система – Сонцева система;
• солнечная сторона – осо́ння, відсо́ння, сонячний бік;
• солнечное излучение – сонцеве випромінювання;
• солнечное сплетение, чревное сплетение – (анатом.) сонячне (черевне) сплетіння, черевний мозок;
• солнечные часы – сонячний годинник;
• солнечный зайчик – сонячний зайчик;
• солнечный удар – сонячний удар;
• с солнечной стороны – з сонячного боку; на відсонні.
[Вилучення варіянтів прикметників на -овий, -евий (місяцевий, сонцевий, зоревий, квадратовий тощо) призвело до того, що ми не маємо окремих терміносполук на позначення сонцевого дня чи зоревого року (астрономічні проміжки часу) від сонячного дня чи зоряної ночі (в астрономії такі сполуки є характеристиками стану атмосфери та можливости спостерігати небо); ми не маємо відмінних прикметників від слова місяць у двох його значеннях (одна дванадцята року та небесне тіло) і тому позбавлені змоги сказати щось типу «місячний термін за місяцевим календарем» (О.Кочерга) … розвертаючись на сто вісімдесят градусів, дістав його блискавичним маваші-гері й, поки зарізяка, завалюючись назад, втрачав рівновагу, — вгатив ще, на сей раз правим, у сонячне сплетіння (Л.Кононович). — Я й досі пам’ятаю, де стояла хата, а де стайня і клуня, пам’ятаю пагорок за хатою і грядки на осонні (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він був тендітний і нервовий, мав хворобу симпатичної нервової системи, сонячного сплетіння, від якої походять різні страхи й раннє передчуття смерті, і постійно їздив лікуватися до меранського санаторію для заможних пацієнтів (Є.Попович, перекл. Т.Мана)]. Обговорення статті
Спаситель –
1) Спаситель, Спас, Збавитель;
2) рятівник, рятувальник, (спасительница) рятівниця, рятувальниця, (редко) спаситель, спасителька, (освободитель) визволитель, (освободительница) визволителька, (избавитель) збавитель.
[Слава вам, Убогим людям, чабанам, Що привітали, заховали І нам Спасителя спасли Од Ірода (Т.Шевченко). Кабанцевого Івася всі трохи на руках не носять. — Ось хто наш спаситель. Ось хто спас нас від голодної смерті (П.Мирний). Тихович сердечно подякував свому рятівникові (М.Коцюбинський). — Я не буду спасителькою Тухольщини (І.Франко). — Ні, тьотю, я знаю і вірю в нього. Він узяв мій наперсток, і з того часу, де б я не була, моя душа належить йому, мойому збавителю (І.Кочерга). В своєму житті я пізнав два важливих фактори: перше, що я великий грішник і, друге, що Ісус Христос в незмірній величі є моїм Спасителем (І.Ньютон)]. Обговорення статті
Учёный –
1) (сущ.) науковець, учений;
2) (прилаг.) науковий, учений;
3) (причаст.) учений:
• не учи учёного – не вчи вченого [їсти хліба печеного]; не вчи тата дітей робити (Пр.);
• учёная степень – науковий ступінь, (совет.) учений ступінь;
• ученое исследование – наукова розвідка, наукове дослідження;
• учёное общество – наукове товариство;
• учёное сообщество – наукова спільнота;
• учёный (гуманитарные дисциплины, общественные дисциплины, естественные дисциплины – гуманітарник, суспільник, природничник;
• учёный секретарь – науковий секретар, секретар-науковець, (совет.) учений секретар;
• учёный совет – наукова рада, (совет.) учена рада;
• учёный человек – учена людина.
[Учений, а кобили не запряже (Номис). А се справді перше говорив, що й хати нові поставлю у три віконця, а потім — то й старі розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (М.Вовчок). — І дасть же Господь такий талан чоловікові, та от так і не вміє його шанувати, — одказала, зітхнувши, Христя. — Піди ж ти… І вчений, і розумний, та — ба! Паничі ним гордують, — як його з п’яницею водитися! Панянки — соромляться, бояться; одні купці за нього… Що ти з гріхом чоловічим поробиш? Такий уже його гріх! (П.Мирний). — Я вже не знаю, що далі й буде на світі. Які тепер парубки стали! Ой Господи! Вони, бач, вчені, в школі вчились. Вчені вони та недрюковані! — бідкався Филін (І.Нечуй-Левицький). І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепер зводяться від судороги злості, — Чи вам байдуже про такі погрози? Уста, що солодко співали й вимовляли Солодкі речі або тихі жалі, Тепер шиплять від лютості, і голос Спотворився, неначе свист гадючий, — Що, як для вас жалом язик їх буде?.. (Л.Українка). Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав нагороду і вже тепер новий наказ готує, кого вважати треба божевільним, хто має «право на шпиталь довічний» (Л.Українка). — Я, бідний, невчений пастух, та обстав сильно за громадою. А що би то було, якби я був учений та й маючий господар (Л.Мартович). Та й робота у мене зовсім не за фахом. Заповідався на вченого, а фактично я ж навіть не інженер. Спеціаліст з комп’ютерної техніки, так це тепер називається, а насправді — їжджу на виклики, ремонтую комп’ютери по офісах і міністерствах, міняю диски, доставляю пам’ять. Словом, обслуговую клієнтів (Л.Костенко). Замість слова “науковець” ми вживаємо “вчений”, хоча багато науковців хоч і вчені, але нічого так і не навчені. Водночас слово “вчений” усталено вживають і замість “науковий” у сполученнях “вчений секретар”, “вчена рада”. Назви наших вчених звань (які чомусь співіснують із науковими ступенями, це вже стало звичним і нікого не дивує) (Ольга Кочерга). Питання про авторський копірайт чомусь анітрохи не збентежило українського академіка (і політика), ані, тим більше, не стурбувало його питання про копірайт перекладача — дарма що статтю Карозерса український «учений» передер аж ніяк не з ориґіналу (для цього треба було би знати англійську, чого серед українських «учених» майже не трапляється), а таки з російської версії, опублікованої в Інтернеті (М.Рябчук). — І ви маєте нахабство звинувачувати бідолашного доктора Стоуна в тому, що він звичайний злодій? Чоловіка, який має стільки наукових звань? (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Ці скромні допоміжні сили великого наукового пошуку перевершили в питаннях економії навіть наукового секретаря, хоч той славився скнарістю, навіть переграли його, використовуючи, наприклад, газ із анклавів, щоб готувати собі печеню, а також усілякі ще небезпечніші раґу (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Ні, ні, не вчи ученого їсти хліба печеного (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). Він не знає, як там у Берліні. Ґаус підвівся. Але в Ґеттінґені він ще не зустрів жодного молодого вченого, який би не був віслюком (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Науковці мають звичку висміювати попередників, але рідко хто усвідомлює (така вже людська природа), що і їх висміюватимуть у (дуже недалекому) майбутньому (М.Климчук, перек. Н.Талеба). Науковці бувають двох видів — ті, що хочуть знати, не піклуючись, чи вважають їх знавцями інші, і ті, кого не хвилюють знання, але вкрай переймаються репутацією знавців (С.Батлер). В слові “учений” міститься тільки поняття про те, що когось багато вчили, але це ще не означає, що він чомусь навчився (Ґ.К.Ліхтенберґ). Розумні не бувають ученими, учені не бувають розумними (Лао Цзи). Якщо науковець не може пояснити восьмирічному хлопчику, чим він займається, то він шарлатан (К.Вонеґут). Науковець — не той, хто дає правильні відповіді, а хто ставить правильні питання (К.Леві-Строс). 1. Українські науковці виявили, що вже давно нічого не виявляли. 2. Досвідчений науковець — новачку: — Якщо на графіку дані не відповідають початковій гіпотезі, то роби лінії грубшими]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КОЧЕРГА́ (мала) ще коцю́бка; прикм. похідн. кочере́жний.
СВЕ́ЧКА, ни Бо́гу све́чка ни чёрту кочерга́ ще ані́ до ра́ди ані до зва́ди.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Кочерга – (деревян.) коцюба́, -би́; (железн.) кочерга́, -ги́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Кочерга – коцюба́;
• к. железная – к. залі́зна;
• к. кузнечная – к. кова́льська.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Кочерга
• Ни Богу свечка, ни чёрту кочерга – ні Богові свічка, ні чортові шпичка (ладан). Пр. Ні грач, ні помагач. Пр. Ні пава, ні ґава. Пр. Ні з губи мови, ні з носа вітру. Пр. Ані до ради, ані до звади. Пр. З нашого Захарки ні Богу свічка, ні чортові угарка. Пр. Це ні до чого.
Беречься
• Берегись! – бережися!; стережися!; (загрозливе) Гляди!; начувайся! [Начувайсь, За ці слова мені ти ще заплатиш… Кочерга.]
Бесплатно
• Бесплатно сделать, получить, дать что-либо – зробити, одержати, дати що безплатно (неплатно, безвідплатно); без плати зробити, одержати, дати що; (розм.) дурно (задурно, дармо, даром, задарма, на дурницю) зробити, одержати, дати що; за спасибі; (жарт.) за так гроші (грошей). [Усім дівкам продає, своїй Домні дурно дає. Чубинський. Чи бачили — робити на дурницю! Кочерга. Як тільки прийдете — стукніть у моє віконце. Просто так, за спасибі. Земляк. Для тебе ні по чім: за так гроші. Кониський.]
• Бесплатная работа – безплатна (неплатна) праця (робота); (розм.) дармовщина.
Беспокойство
• Избавиться от беспокойства – збутися (позбутися) турбот (клопоту).
• Извини(те) (прости(те)) за беспокойство – вибач(те), вибачай(те) (пробач(те)), що турбую (потурбував) тебе (вас), що завдаю (завдав) тобі (вам) клопоту, що завдаю (завдав) тобі (вам) турбот; вибач(те), вибачай(те) (пробач(те)) за клопіт (за турботи, за турбування). [О, змилуйся, мій пане, Пробач мені за клопіт цей дурний! Кочерга.]
• Причинять, причинить беспокойство кому – завдавати, завдати (заподіювати, заподіяти (тільки докон.) наробити) клопоту (турбот, (давн.) турбації) кому; клопотати, заклопочувати, заклопотати кого; непокоїти, занепокоїти (турбувати, потурбувати) кого; клопотати, заклопотати голову кому (чию). [Ніяково мені було завдавати йому клопоту, пробував відмагатися, але — де там… Гончар. Щоб він твою бідну голівоньку Та вже більш не клопотав. Н. п.]
Бог
• Без Бога ни до порога – без Бога ні до порога. Пр. Без Божої волі й волос з голови не спаде. Пр. Не родить рілля, але Божа воля. Пр. Як Бог дасть, і в печі не замажешся. Пр.
• Бог вам судья – бог вас розсудить.
• Бог знает, Бог весть – бог знає (бозна, Бог відь, Бог віда, невідь); святий знає; (з відтінком осуду) казна. [Бог знає, як ті дрібненькі кісточки держалися вкупі? Стефаник. А що з того буде — Святий знає. Шевченко.]
• Бог знает, когда это и было – коли вже те в Бога (в світі) й діялось.
• Бог на помощь, Бог (в) помочь – боже поможи; помагай Бог; (по)магайбі; (не)хай Бог (Господь) помага. [Помагай Біг! — проказав од порога густим басом дід. Панч. Тепер, — каже, — нехай вам Господь помагає: будьте щасливі і довголітні… Стороженко.]
• Бог не выдаст, свинья не съест – коли Бог не попустить, то свиня не вкусить. Пр. Бог не попустить, свиня не з’їсть. Пр. Як не дасть Бог смерті, то чорти не візьмуть. Пр.
• Бог правду видит, да не скоро скажет – бог усе бачить, та не скаже. Пр. Бог не скорий, та влучний. Пр. Бог видить і знає, але нікому не скаже. Пр. Все минеться, одна правда зостанеться. Пр.
• Бог то Бог, да и сам не будь плох – бог то Бог, а не будь і сам плох. Пр.
• Бог шельму метит – видно, що жак, — такий на нім знак. Пр. Недаром Бог назначив. Пр.
• Богу молись, а добра-ума держись – на Бога покладайся, а сам розуму тримайся. Пр. Не все до Бога; треба й до розуму свого. Пр.
• Боже мой – боже мій; світе [мій]; Боже-світе. [Боже мій! Іване! І ти мене покидаєш? А ти ж присягався. Шевченко.]
• Вот Бог, а вот порог – отут Біг, а тут поріг. Пр.
• Давай Бог ноги – [Узяв] ноги на плечі; хода (ходу); в ноги; навтіки. [Стадо в ноги в чисте поле, Лошиця осталась. Руданський.]
• Дай Бог – дай Боже; якби ж [то]. [Коли в мене чоловік добрий, Дай же Боже йому вік довгий. Н. п.]
• Дай Бог здоровья кому – дай Боже здоров’я кому; поздоров Боже кого. [Поздоров Боже мого старого і мене коло його. Н. п.]
• Дай Бог успеха кому – щасти Боже кому; щасти доле кому; хай щастить кому. [Щасти вам Боже на всяке добро! Н.-Левицький.]
• Ей-богу! – їй-бо(гу)!; їй же богу!; бігме!; далебі!; (лок.) присягай-бо(гу); присягай-біг. [От, їй-богу, не знаю! Сенченко. Ой, їй-бо, не можу дихати. М. Куліш. А діла, діла-то й бігме, Одна подоба лиш наділо… Усенко.]
• Если Богу угодно – коли (як) воля Божа.
• Как Бог на душу положит – як заманеться (схочеться); собі до вподоби.
• Как Богу угодно – дійся воля Божа.
• На Бога надейся, а сам не плошай – бога взивай, а [сам] рук докладай (руки прикладай). Пр. Богу молися, а сам стережися. Пр. Боже поможи, та й сам не лежи. Пр. Надія в Бозі, як (коли) хліб у стозі. Пр. На Бога надійся, а сам до роботи берися. Пр. На Бога складайся (здавайся), а праці (а сам роботи) не цурайся. Пр. Роби, небоже, то й Бог поможе. Пр. Богу молись, а сам трудись [бо з голоду здохнеш]. Пр. На Бога надія та й на кума Матія. Пр. Дожидай долі, то не матимеш і льолі. Пр. Хто все Богу молиться, той швидко оголиться. Пр. Тоді Бог дасть, як сам заробиш. Пр. Святі хлібом не нагодують. Пр.
• Не боги жгут горшки – не святі горшки ліплять; на таке діло не треба майстра.
• Не дай (упаси, сохрани, избави, не приведи) бог – не дай боже; крий (боронь, борони, ховай) боже; хай бог (господь) милує; (не)хай бог боронить (ховає); не доведи господи. [«Буде йому від пана, — думаю, — коли якусь плямочку на тому коневі, боронь боже, помітить». Муратов.]
• Ни Богу свечка, ни чёрту кочерга – ні Богові свічка, ні чортові шпичка (ладан). Пр. З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові унарка. Пр. Не вміє котові хвоста зав’язати. Пр. Молодець як печений горобець. Пр. Ні сюди Микита, ні туди Микита. Пр. Ані до ради, ані до звади. Пр.
• Ни боже мой – нізащо; ні в якому разі.
• Призывать Бога в свидетели – богом свідчитися; свідок Бог. [Богом свідчиться, а чортові душу продав. Пр.]
• Ради бога – бога ради; на бога; пробі; на бога зглянься. [Поїдьмо, бога ради, поїдьмо. П. Куліш.]
• Слава богу – слава богу; хвалити бога. [Хвалити бога, в добру годину доїхали. Стельмах.]
• Человек предполагает, а Бог располагает – чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Пр. Чоловік крутить, а Бог розкручує. Пр.
• Что Бог послал – що Бог дав; що є. [Їжте, що Бог дав. Номис.]
Броситься
• Броситься бежать – кинутися (пуститися, вдаритися) бігти (тікати); кинутися (вдаритися) навтікача (навтік, навтіки, навтіч).
• Броситься в погоню за кем, чем – кинутися (пуститися, вдаритися) бігти за ким, за чим; кинутися (побігти) на(в)здогін (удогін) за ким, за чим; наздоганяти кого, що. [Кинулись навздогін — де там, і слід запав. Кочерга.]
• Броситься врассыпную – Див. врассыпную.
• Броситься в слёзы – ударитися в сльози (у плач); [ударитися] у голос; заплакати. [Справді робиться страшно. Деякі вже й у голос. Барвінок. Заплач, дурню, по своїй голові. Номис.]
• Броситься, метнуться в сторону – кинутися (метнутися) вбік (набік); уломити вбік (набік). [От заєць убік як уломить… Сл. Гр.]
• Броситься на что (о многих) – понакидатися на що. [Діти так і понакидались на яблука. З нар. уст.]
• Броситься с головой в работу – заглибитися (поринути, пірнути) [з головою] в роботу; залізти в роботу по [самі] вуха (по [саму] шию).
• Броситься со всех ног (бежать) – кинутися щодуху (що є духу, скільки духу, чимдуж); узяти ноги на плечі; (недок. брати ноги на плечі). [Тоді, Андрюшко, мабуть, і тобі треба брати ноги на плечі. Панч.]
• Броситься стремительно – кинутися (метнутися) стрімголов; кинутися опукою. [Онилка кинулась до мене опукою. Барвінок.]
• Кровь бросилась в голову – кров ударила (линула) до голови (в голову). [Андрій раптом розрум’янився, бо кров вдарила в його голову… Чендей.]
Быть
• Будем бдительны! – будьмо пильні!
• Будем готовы! – будьмо готові (напоготові)! [Вони вже близько, будьмо ж всі готові зустрінути врочисто молодих. Кочерга.]
• Будем здоровы! – будьмо здорові!; будьмо! [Сідай і ти, Насте, — розпорядився Гаркуша, наливаючи чарки — …Отож, за те, щоб добре поярмаркувалось… Будьмо. Гончар.]
• Будем знакомы! – будьмо знайомі!; познайомимося! (зазнайомимося!)
• Будет! – годі; буде!; доволі!; досить! [Не плач, серденько, годі! Вовчок. Та буде ж, буде… Квітка-Основ’яненко.]
• Будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято. Пр. Буде й на нашій вулиці свято. Пр. І в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр.
• Будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…; буде по-моєму, по-твоєму… [І побачиш, як не на моє вийде. М. Куліш. Нехай, думаю, по-твоєму буде. Стороженко.]
• Будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе).
• Будет тебе! будет вам! – буде тобі! буде вам!; знатимеш! знатимете!; матимешся! матиметеся!; начувайся! начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!
• Будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють. Пр. Солодкого проглинуть, гіркого проплюють. Пр. Хто стається медом, того мухи з’їдять. Пр. Будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть). Пр.
• Будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві; зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку; коли (якщо) ласка твоя, ваша; (розм.) спасибі тобі; спасибі вам. [Скажи мені, будь ласкав, тату, Чого ячмінь наш так поріс… Гребінка. Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих. Візьміть та вирубайте їх. Глібов.]
• Будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові; бувай, бувайте; (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові; щасливо. [Бувайте здорові, молодиці! Вовчок.]
• Будь он…, он бы… – якби (коли б) він був…, він би…
• Будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша; будь ласка (будьте ласкаві). [Коли ваша ласка, — кажу, — то й я собі біля вас стану. Вовчок.]
• Будьте уверены – будьте певні; майте певність. [Будьте певні, що ви не вмрете — живі будете. Вишня.]
• Будь что будет; была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде що буде; хай (най) діється (буде) що хоче; або пан, або пропав. Пр. [Або здобути, або дома не бути. Пр. Раз козі смерть. Пр. Куць виграв, куць програв. Пр. Подивилась Катерина: — І ви, бачу, люди! Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде! Шевченко.]
• Была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде. Пр. Кому кого у надобі, той того найде у кадовбі. Пр. Що по надобі, то найдеш і в кадобі. Пр.
• Была бы шея, а ярмо найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться). Пр. Аби шия, а хомут буде. Пр. Аби пшоно — каша буде. Пр. Аби голова, а шолуді будуть. Пр. Аби корито, собаки будуть. Пр. Аби болото, а жаби будуть. Пр. Аби хліб, а зуби будуть (найдуться). Пр. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Пр. Аби побрязкачі, послухачі будуть. Пр. Аби люди, а піп буде. Пр. На мої руки найду усюди муки. Пр.
• Был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився. Пр. Був мед, та гості попили. Пр. Було діло, та полетіло. Пр. Був колись горіх, а тепер свистун. Пр. Був волом, та став козлом. Пр. Був лісничим, а тепер нічим. Пр.
• Быть беде – без біди тут не обійдеться; начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха.
• Быть без души от кого – всією душею упадати коло кого; дух за ким ронити; палко любити кого. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш. Грітенко.]
• Быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким; тримати спілку з ким; спілкувати з ким.
• Быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (згоді, ладу); добре тривати з ким; бути (жити) не в ладу (не в (з)лагоді, не в згоді) з ким; не ладнати з ким; незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким. [Нам не треба сварки, ми в злагоді. Мартович.]
• Быть в новость кому – бути за новину кому.
• Быть во главе – на чолі бути (стояти); перед вести. [Бо Панько перед вів!.. М. Куліш.]
• Быть в ответе за что – відповідати за що.
• Быть в сборе – зібратися; бути вкупі.
• Быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись); здужати (здолати); мати змогу (силу); примогти. [Коли б змогтись, та ще поволоктись. Пр. Приміг би — в ложці води втопив. Пр.]
• Быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким; посваритися з ким; (образн.) розбити глек і з ким. [Часом ти що не по-моєму, — я косо гляну, а часом я що не по-твоєму — ти скривишся, та дивись і розіб’ємо глек! Кониський.]
• Быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити. [Жити чи не жити — Ось що стало руба. Старицький, перекл. із Шекспіра.]
• Быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим; (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити… [Хай чабан! — усі гукнули, — За отамана буде. Тичина. І він зайшов у другу кімнату, що правила йому за робочий кабінет. Баш.]
• Быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою; бути подружжям; бути в парі (до пари). [Не будемо ми, серденько, в парі, душа моя чує. Чубинський. Не судилось нам, серденько, Бути до пари. Кримський.]
• Быть начеку (настороже) – бути наготові (насторожі); пильнувати; бути обережним.
• Быть не может! – бути не може!; [це] неможливо!
• Быть ни при чём – бути ні до чого; не мати нічого спільного з чим.
• Быть по сему! – хай буде так!; так має бути!; нехай так! [Хай буде так! Іди! Кочерга.]
• Быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого. [З роботи ніколи не вилазить. Сл. Гр.]
• Быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути; не переводитися. [Яка вона молодесенька, а вже свати не переводились у хаті. Вовчок.]
• Всё может быть – усе може статися; все може бути. [Я не кажу напевне, а все може статися. Старицький.]
• Да будет! – хай (най) буде!
• Должно быть – певно; мабуть (мабуть чи не); повинно (мусить бути). [Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі. Шевченко.]
• И был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав). [Похвалили млин і поїхали, і німець той з ними. Тільки його й бачили. Кониський.]
• Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати? [Що тут у світі робити? Казка.]
• Кто бы ни был – хоч би хто був; хто б був не був. [Хто б був не був батько, а вже ж він батько. Свидницький.]
• Может быть – може.
• Надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть; [десь] певно; либонь; мабуть чи не; десь (десь-то); (зах.) відай. [Удався, мабуть, я у того пращура свого, у Савлука козака. Вовчок.]
• Не будь я (пусть я не буду) – [Не] хай я не буду.
• Не будь я тогда где… – якби я не був тоді де…
• Не знает, как ему быть – не знає, що йому робити (діяти, чинити); (образн.) не зна, на яку (котру) ступити. [Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною. Мартович.]
• Не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні. Пр. Або буде, або й ні. Пр.
• Одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде.
• Пока ещё что будет – пока там ще до чого дійдеться.
• Стало быть – отже; виходить; значить. [Значить, подорожувати будемо ми лише втрьох… Трублаїні.]
• Так и быть – (не)хай (і) так; так тому й бути; гаразд (добре); сількісь; (давн.) іносе. [Найкраще у житті — це життя… а вмирати… ну, що ж, нехай і так! — життя є наука про смерть. Ільченко. «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. Котляревський.]
• Хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) і т. ін. [Хотів був обережно вгорнути в клапоть шовку й той пречудовий образок. Ільченко. Уже були спробували з сінокосами, — обпеклися. Головко.]
• Чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться. Пр. Що суджено, то не розгуджено. Пр. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. Пр. Що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш. Пр. Чи співатиме півень, чи ні, а день буде. Пр. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. Пр. Що має утонути, то не увисне. Пр. Що має висіти, то не утоне. Пр. Лихая доля і під землею надибає. Пр.
• Чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!; щоб твого й духу [тут] не було!; щоб тебе тут не було! [Іди з двору, щоб і дух твій тут не пах!.. Тобілевич. Геть звідси! Щоб твого духу тут не було! Гордієнко.]
Ввек
• Ввек не забуду – повік (увік, довіку, до смерті, до гробної дошки, поки світу, ніколи в світі) не забуду; повік (до скону, до смерті) пам’ятатиму. [Повік твоєї ласки не забуду. Кочерга.]
Вот
• Вот, вот! – еге ж!; авжеж!; атож!
• Вот-вот – от-от (ось-ось); зато-то; далі-далі; як не; [ось-ось, от-от] не видко як; [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно; тільки що не.
• Вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий; битий ходиш.
• Вот где – [Аж] ось де; (іноді) осьдечки, осьденьки; [аж] от де. [Я тебе там шукав, а ти осьдечки! Шиян.]
• Вот дура!; вот дурень! – ото дурна!; ото дурень!
• Вот ещё! – ото ще!; оце!; ото!; ат! (ет!); ще чого!
• Вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом.
• Вот же – отож. [Колись він робив на шахті в Катовицях! Отож і знав, що до чого. Муратов.]
• Вот здесь – ось-о; ось-ось-о; ось де (іноді осьдечки); ось тут; отут (іноді отутечки, отутеньки). [Я — ось-ось-о… Мирний.]
• Вот и всё – от (ось, оце) і все; та й годі (та й уже); от і по всьому (та й по всьому); та й квит (та й решта). [Перед нею затихну, поплачу нишком, та й годі! Вовчок. І справі край? Звільниш мене та й квит? Кочерга.]
• Вот и вся недолга – от тобі (та) й край; та й годі; от і (та й) все; от тобі й кінець; та й квит.
• Вот именно – атож, отож-то.
• Вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре); от і чудово.
• Вот как! (разг.) – он (ось, от) як!; ага!; ов(ва)! [Овва! Ти, бачу, Миколо, десь набрався великого розуму. Франко.]
• Вот каким, вот таким образом – ось так, отак; (іноді (о)такечки, (о)такеньки).
• Вот какой – ось який; от такий (отакий).
• Вот когда – [Аж] ось (от) коли.
• Вот потому, поэтому – (о)тим-то (тому-то); (іноді) отож.
• Вот сюда – ось (от) сюди; осюди.
• Вот так – от так; ото. [От так видовисько! Українка.]
• Вот так – от (ось) так; отак. [Отак узяв би мою донечку… та й пригорнув би… ось так і так… Ільченко.]
• Вот такой – ось (от) який; отакий. [Отакий рад би вискочити із свої шкіри. Мартович.]
• Вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!
• Вот так-так!. – оце (от) так-так!
• Вот так-то!. – отак-пак!
• Вот там – он там; отам; (іноді) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки).
• Вот тебе, бабушка,, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра.
• Вот тебе!; вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!
• Вот тебе (те) (и) на!; вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! (разг.) – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)! [От тобі маєш! Що ж це за диво?.. Коцюбинський. А що? попавсь — от тобі й на! Глібов.]
• Вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (іноді) отеперечки (отепереньки).
• Вот тогда – ось (от) тоді; отоді.
• Вот тот – от (он) той; отой. [Я не такий, як отой із глухого села, що витуманить у дурного п’ятку та й уважає її за крадену. Мартович.]
• Вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно.
• Вот туда – ось (от) туди; отуди. [От туди має прийти один офіцер. Смілянський.]
• Вот человек! – оце людина!
• Вот это – оце; ото [ж]. [Оце її ділянка. Завгородній. Ото вже, напевне, смерть іде до мене. Турчинська.]
• Вот этот – ось (от) цей; оцей. [Я маю вам сказати, що я дотепер бродив лісами й дебрами, аж оцей чоловік вивів мене на гладке… Мартович.]
• Как вот – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут). [Аж біжить вовк-панібрат. Казка.]
• Так вот – отож; ото; так от (ось). [Отож послав Михайло сватів; дівчата вже в дружки прибираються та міркують, яке-то весілля в Наталі буде. Вовчок.]
Всё
• [А] всё-таки – [А] таки; [а] проте; [а] втім; [а] все ж; [а] все-таки. [Проте Берник цього разу обійшовся зі мною несподівано. Муратов.]
• Всё-всё – усе чисто; усе дочиста; геть усе.
• Всё в совокупности; всё вместе взятое – усе гуртом; усе разом; усе загалом; усе разом узяте.
• Всё выше и выше – дедалі (щораз, чимраз) вище; усе вище й вище; (як прикм.) дедалі (щораз, чимраз) вищий; усе вищий і вищий.
• Всё же, всё ж – все-таки; проте; таки. [І все-таки не він, а ми перемогли час, Лідо! Кочерга.]
• Всё и вся – геть (чисто) усе; усе й уся.
• Всё или ничего – усе або нічого; або (хоч) пан, або (хоч) пропав. Пр. Або (з)добути, або дома не бути. Пр.
• Всё обстоит благополучно – усе гаразд; усе добре. [Бачу, що ти веселий — мабуть, усе гаразд? Вовчок.]
• Его всё нет – його все [ще] нема(є); його нема та й нема. [Пропав Стьопка, як у воду впав… Нема та й нема, та й по сей день нема! Мирний.]
• Ему (ей…) всё ни по чём – він (вона…) на все байдуже; йому (їй…) все байдуже; він (вона…) ні за що (ні на що) не дбає; йому (їй…) все дарма; йому (їй…) ані гадки; він (вона…) ані гадки (і гадки не має); йому (їй…) все дурниця (все за іграшку). [Його лають, а він ані гадки. Сл. Гр.]
• И всё тут (разг.) – та й годі; та й край; та й решта; та й уже. [Ми вас не хочемо знати, та й годі! Франко.]
• При всём том – попри все те; з усім тим.
Выражение
• Выражение лица – вираз обличчя (лиця); вираз на лиці (на виду, на обличчі). [Ротмістр і очима і всім виразом показував, щоб він збирався геть… Панч.]
• Глаза, лицо без выражения – безвиразні (невиразні, невиразисті) очі; очі без виразу; безвиразне (невиразне) лице (обличчя); лице (обличчя) без виразу. [Середнього віку чоловік з невиразним обличчям. Н.-Левицький.]
• Говорить, читать без выражения – говорити, читати безвиразно.
• Извините, простите за выражение – пробачте (вибачте, вибачайте, простіть, даруйте) на [цьому, цім] (іноді у цім) слові; не вам (не при вас) кажучи; шануючи (шанувавши) слухи ваші. [Пробач мені на слові цім, мій пане… Кочерга. Та се не чоловік, а так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво. Сл. Гр.]
• Лишать, лишить выражения (делать невыразительным) – зневиразнювати, зневиразнити.
• Находить, найти выражение в чём – виявлятися, виявитися (виливатися, вилитися) у чому; знаходити, знайти свій вираз (вияв) у чому. [Уся любов її виливалася в піснях. З нар. уст.]
• По выражению кого – за висловом чиїм, кого; як висловився хто; (розм.) мовляв хто (словами чиїми, кого).
• По выражению лица – з виразу обличчя.
• Придавать, придать выражение лицу – надавати, надати виразу обличчю.
• Читать стихи с выражением (с чувством) – читати (декламувати) вірші виразно (з почуттям).
Глупость
• Глупости! (фам.) – дурниця!; дурниці!
• Говорить глупости, наговорить глупостей – дурне говорити (балакати, казати); дурного наговорити (набалакати, наказати); говорити (казати), наговорити (наказати) півтора людського; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати, ні кому дурно дати; говорити, наговорити, що не причепити ні до кола, ні до плота; наговорити такого, що й кінь би [з того] сміявся. Див. іще вздор.
• Делать, сделать глупость, наделать глупостей – дурниці робити (виробляти), наробити дурниць; дурницю робити, зробити (стрельнути, стрілити); (тільки недокон.) дуріти. [Ще хвилина — і я б наробив жахливих дурниць. Кочерга. А дуріти нам не гоже. Вовчок.]
• Не говори глупостей – не кажи (не говори, не плещи, не плети) дурниць; (зах.) хай тобі язик не забігає.
• По глупости – здуру; з дурного розуму (ума); з дурної голови; через дурість (безглуздя, недоумство, нерозум). [Усе то з дурного розуму. Пр. Із старшиною хотів породичатися з дурної голови! Гордієнко.]
• Пороть глупости (вульг.) – Див. вздор.
• Спороть глупость (вульг.) – ляпнути (бовкнути, зверзти, сплести, вмолоти) дурницю (дурне); сказати півтора людського; дати маху (хиби, хука); обмахнутися; схибити; змилити; (образн.) осковзнутися; шпака вбити.
Глупый
• Глупая (еловая) голова – дурна (капустяна) голова; капустяний качан; дурна макітра; голова неначе клоччям (пір’ям) набита (начинена). [З дурної голови та на людську. Пр. У тебе, Кузьмо, капустяний качан на в’язах! Тобілевич.]
• Глуп завяжет, а умный не скоро развяжет – один дурень (один дурний) зіпсує, що й десять розумних (сто мудрих) не направлять (не направить). Пр. Що дурний зав’яже, мудрий не хутко (не легко) розв’яже. Пр. Один дурень камінь у воду кине, а десять розумних не витягне. Пр. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть. Пр. Як напише дурень, то не розбере й розумний. Пр.
• Глуп как пробка – дурний як [сосновий] пень (як довбня, як колода, як кіл у плоті, як чіп, як ціп, як сак, як ступа, як путо); дурний аж світиться (аж крутиться). [Високий, як дуб, а дурний, як пень. Пр. Дурний ти, мов колода, а не журишся. Стельмах.]
• Глуп как сивый мерин – дурний, як вівця (як баран, як цап, як кіт); дурний, як [драний] чобіт (як постіл).
• Глуп совсем, кто не знается ни с кем – не в самоті, а в гурті розум спіє. Пр.
• Глупые головы – цвілі (дурні, капустяні) голови; капуста головата; дурні макітри. [Це дурні голови. Вовчок. Комусь потрібні дуже Дурні макітри ваші. Кочерга.]
• Глупый человек – дурна (дурноголова, дурноверха, макоцвітна) людина; дурний (дурноголовий, дурноверхий, макоцвітний) чоловік; туман; довбня; (образн.) у нього жуки в голові; він з жуками в голові; у нього нема в голові лою (олії); у нього в голові клоччя; у нього ані клепки в голові. [Ані клепки, люди добрі, нема в голові мого чоловіка, ні грудочки лою, ні краплиночки олії, а в голові чоловіка одна полова, та й то не перевіяна… Стельмах. Мені памороки забито киями, а у вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.]
• Глупым делаться, сделаться, стать – дурніти, здурніти (подурніти); спадати, спасти з розуму. [З дурним і сам здурнієш. З нар. уст.]
• Он (ты…) не глуп – він (ти…) не дурний (не дурень); він (ти…) не цвяшком (не гвіздком) у тім’я битий; він (ти…) не в тім’я битий; він (ти…) з клепкою в голові; він (ти…) не ликом шитий; він (ти…) має (маєш…) лій (олію) в голові. [Правда, до нашої панночки не легко приступитись, та я теж не в тім’я битий, либонь, і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось. Українка.]
• Прикидываться глупым – удавати (грати) дурня (дурного); прикидатися дурнем (дурним); придурюватися. [Чи ти дурний, чи вдаєш дурного? Мартович. Та ти не придурюйся, бо все ідно підважимо двері. Антоненко-Давидович.]
• Совершенно глупый – зовсім дурний; цілковитий дурень; з дурнів дурень; дурнісінький; сповна дурень; (образн.) ума ні з шило нема; розуму ані ложки; розуму в голові ні на макове зерня (ні на мачину); дурний — далі нікуди. [Голова у тебе, хлопче, мов казан в економії, та розуму в ній нема, ані ложки, увесь, либонь, горобці висьорбали. Стельмах.]
• Я (он…) не так глуп, чтобы… – я (він…) не такий дурний (дурень), щоб…; чи я (він…) такий дурний (дурень), щоб…; хіба б я (він…) розуму не мав, щоб… [Проте Гнат не такий дурний, щоб журитись за Настею. Коцюбинський.]
Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Голова
• Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр.
• Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову).
• Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.]
• В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше.
• Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.]
• Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.]
• Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.]
• В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.]
• В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.]
• Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому.
• Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого.
• Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.]
• Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.]
• Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.]
• Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.]
• Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися).
• Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.]
• Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.]
• Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.]
• Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.]
• Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого.
• Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.]
• Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр.
• Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати).
• За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр.
• Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.]
• Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.]
• Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.]
• Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.]
• Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.]
• На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати.
• Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому.
• На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.]
• Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.]
• Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.]
• Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр.
• Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту.
• Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.]
• Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова.
• Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр.
• Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр.
• Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову.
• Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий.
• Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе.
• Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.]
• Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.]
• Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.]
• Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр.
• Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр.
• Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості).
• Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.]
• Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.]
• Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.]
• Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.]
• Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.]
• Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.]
• Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан).
• С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр.
• Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.]
• Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.]
• С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.]
• С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.]
• Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.]
• Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр.
• Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр.
• Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.]
• Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.]
• Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр.
• С седой головой – сивоголовий.
• Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що.
• Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.]
• Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене.
• Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.]
• Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.]
• У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.]
• Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.]
• Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр.
• Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.
Ка
• (А)ну-ка, (а)нуте-ка – (а)ну лиш(ень); (а)ну-бо; (а)нум(о). [Анумо знову віршувать. Шевченко. Пріся: і справді, сестри, — нум варити пиво. Кочерга.]
• А поворотиська – а повернись лишень; а повернись-но (іноді бо).
• Дай-ка, дайте-ка (разг.) – дай лиш(ень), дайте лиш(ень); дай-но, дайте-но; дай-бо, дайте-бо; ке лиш(ень), кете лиш(ень). [А ке лиш, дівко, вогню люльку запалити, підходячи до печі, промовив Грицько. Мирний. Кете лиш кресало Та тютюну, щоб, знаєте, Дома не журились. Шевченко.]
• Иди-ка, идите-ка сюда! – ходи (іди), ходіть (ідіть) лиш(ень) сюди!; ходи-но (іди-но), ходіть-но (ідіть-но) сюди!; іди-бо (ходи-бо), ідіть-бо (хо-діть-бо) сюди!
• На-ка, нате-ка вот! – ось на, ось нате!; на-бо, нате-бо!; на, нате лиш(ень)!; нате-но!; візьми, візьміть!
• Полетим-ка – полетімо ((по)линьмо). [Линьмо, линьмо в гори. Українка.]
• Споём-ка песенку – заспіваймо пісеньки (пісеньку); ну-мо пісеньки співати.
Подобру-поздорову
• Помиритесь с ним подобру-поздорову – помиріться з ним тихенько та любенько.
• Уходи (убирайся…) подобру-поздорову – іди собі (забирайся, тікай…) поки (доки) цілий [і здоровий] (живий та цілий); забирайся, поки не пізно; (іноді) іди з добра ума. [Іди ж мені, кажу, з хати з добра ума, а то он бач — кочерга. Сл. Гр.]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Загріба́чка – кочерга.
Коцюба́ – кочерга.
Кочерга́, -ги́ – кочерга.
Кута́ч, -ча – кочерга.
Погреба́ч, -ча́ – кочерга.
Пота́ска – (у горшечн.) кочерга.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Ни Богу свечка, ни чорту кочерга. Див. Ни рыба, ни мясо. —
1. З нашого Захарка ні Богу свічка, ні чортові угарка.
2. Ні Богові свічка, ні чортові ладан.
3. Не вміє кішці хвоста зав’язати.
4. Молодець, як печений горобець.
5. Ні сюди Микита, ні туди Микита.
Без хозяина товар плачет (укр.). —
1. Без хазяїна й двір плаче, а без хазяйки й хата.
2. Без хазяїна чужі руки кочерга.
3. За хорошим хазяїном і свинка - господинка.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

кочерга́, -рги́, -рзі́; коче́рги, кочере́г, коче́ргам

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Загріба́чка, -ки, ж. Кочерга. Ухопила горнець з печі, та й шпурнула в груди. Та бо я ся від череп’я зачяв обтрісати, вна вхопила загрібачку: «Рушай, гицлю, з хати!» Гол. III. 215.
Коцюба́, -би́, ж.
1) Кочерга. Мовчи, суко, чорт з тобою! ось я тебе коцюбою! Чуб.
2) Названіе вола съ выступающими впередъ и расходящимися въ стороны рогами, концы которыхъ загнуты наружу. КС. 1898. VII. 45.
Кочерга́, -ги́, ж.
1) Кочерга. Підняв морду так, що й кочергою носу не достанеш. Ном. № 2462.
2) Въ курит. трубкѣ: треугольная металлическая пластинка, посредствомъ которой крышка прикрѣплена къ самой трубкѣ. Шух. І. 276.
3) Коче́рга. Въ штанахъ: разрѣзъ спереди. Шух. І. 153. Ум. Кочере́жка.
Кочере́жка, -ки, ж. Ум. отъ кочерга.
Кута́ч, -ча, м. Кочерга. Желех.
Погрібач, -ча, м. Кочерга. Вх. Лем. 451.
Потаска, -ки, ж. У горшечниковъ: деревянная, рѣдко желѣзная кочерга въ видѣ буквы Т для перегребанія въ горнѣ во время обжиганія. Вас. 179.
У́м, ума́, м. Умъ. Багато ума, та в кишені кат-ма. Ном. № 1553. Не при умі́. Не въ своемъ умѣ. Розум не вернувсь. Така вона стала якась — не при умі. МВ. І. 102. З добра́ ума́. По добру. Іди ж мені, кажу, з хати з добра ума, а то он бач — кочерга. Сим. 131. Ума́ виві́дувати. Узнавать образъ мыслей, разспрашивать, разузнавать. О, се такий пан, що мабуть ума вивідує. Черк. у. Ум. Уме́ць, умо́чок.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Кочерга́ = (залїзна) — кочерга́, здр. кочере́жка, (деревяна) — коцюба́, (держално) — кочержи́лно, (пряма деревина замість кочерги) — о́жуг, (місце в хатї, де ставлять кочерги то-що) — кочере́жник. — Постаріли, брате, та чужиї хати, кочерги, лопати. н. п. — Ой доню, доню, та небудь дурною — бий того жевжика хоч кочергою. н. п. — За коцюбу, за лопату, та й вигнала його з хати. н. п. — Та цить, невістко, не розпускай губи, як ухвачу коцюбу — позбіраєш зуби. н. п. — Рубай, сину, ясенину, буде кочержилно. н. п. — Візьми ожуг та перебий в грубі головешки. — Як не маєш дати, вигони з хати хоч кочергою, хоч лопатою. н. п.
Богъ = Бог, Біг, здр. — Бо́женько, дїтське — Бо́зя. — Як будеш в дорозї, памятай о Бозї. н. пр. — Без Бога нї до порога. н. пр. — Боже! Боже! „А чого, небоже?“ Їсти, Боже! „Роби, небоже“. н. пр. — Нї Богові сьвічка, нї чортові кочерга́. н. пр. — Богъ въ по́мощь, Богъ на по́мощь, Помога́й Богъ = поможи́ Бо́же, Бо́же поможи, помага́й Біг, мага́й-Біг! — Ішов козак дорогою: помагай Біг, женче! н. п. — Боже поможи! а сам не лежи. н. пр. Богъ да́стъ = да́сть Біг, Біг-ма́! — Богъ тебѣ́ судья́ = суди́ тебе́ Бог. — Бо́гъ вѣсть = Бо’зна. — Бо’зна що вигадує. — Бо́га призыва́ть во свидѣ́тели = Бо́гом сьвідчити ся. — Богом сьвідчить ся, а чортові душу запродав. н. пр. — Богъ меня́ побе́й = Побий мене́ Боже, Біг-ме́. — Біг-ме! що я не брав. С. Ш. — Бо́же храни́, сохрани́ Боже, оборони́ Боже, упаси́ Бо́же = кри́й Бо́же, боро́нь Бо́же, хова́й Бо́же. — Крий Боже, як страшно! — Благодаре́ніе Бо́гу = дя́ка Бо́гові, хвали́ти Бога. — Хвалити Бога, усе гаразд. — Да́й Богъ = бо́’да́й, дай Бо́же. — Бода́й тая річка куширем заросла н. п. — Дай, Боже, щастя, долю, хлїба в волю. н. пр. — Дай Богъ здоро́вья = Поздоро́в, Боже. — Поздоров, Боже, батька, то все гаразд буде. н. пр. — Поздоров, Боже, мого старого і мене коло його. н. п. — Ей Бо́гу = їй Бо́гу, їжете Бо́гу, да́лебі, прися́й Бо́гу. — Далебі, що так. — Не здатний, далебі, брехать. Кот. — Какъ васъ Богъ ми́луетъ? = Як ся ма́єте?, Як вас Бог ми́лує? — На Бо́га упова́й, а самъ не плоша́й — На Бога поклада́й ся, а сам робити не цурай ся. н. пр. — Роби, небоже, то й Бог поможе. н. пр. — Надїя в Бозї як хлїб у сто́зї. н. пр. — Ра́ди Бо́га = Бо́га ра́ди, про́бі. – Кричить пробі її мати, щоб дївчину рятувати. н. п. — Сча́стливъ тво́й Богъ = ща́стя твоє́. — Ну, щастя твоє, що втік. — Сла́ва Бо́гу = сла́ва Бо́гу, хвали́ти Бо́га. — Хвалити Бога, всього є доволї. — Хвалити Бога, що так обійшлось. С. Ш. — Чѣмъ Богъ посла́лъ = що Бог дав.
Клюка́ = 1. ко́стур (палиця, цїпок загнутий), загострений — клю́чка, з булавою — кові́нька. — Дїду Сидоре, собак бою ся! — Аз костуром бабко! н. пр. — Візьми ключку та насмикай сїна. — Взяв ковіньку, пішов у свинки грати. 2. кочерга́, коцюба́ (залїзна на заводах).
Ни = нї, анї; не. — Правдою увесь сьвіт зійдеш, а неправдою анї до порогу. н. пр. — Нї Богові сьвічка, нї чортові кочерга. н. пр. — Анї до ради, анї до звади. н. пр. — Ни съ мѣ́ста! = анї ру́ш! С. Ш. — Ни кро́шки = анї кри́хотки. С. Ш. — Ни за́ что, ни про́ что = нї з́а що, нї про́ що, да́рма, ду́рно. — Ни то́, ни сё = нї се́, нї те́, нїсяко́ї, нї тако́ї (Чайч.). — Ни съ, того́, ни съ сего́ = нї з то́го, нї з сьо́го, з до́брого дива, нї сїло, нї впа́ло (Лев.).
О́жегъ = о́жуг. (Д. під сл. Кочерга́).
Прямо́й = 1. прями́й, про́стий, пра́вий. — Проста дорога. С. Л. — Правий, як кочерга. н. пр. — І виросла бузининка та така гарна, така правенька. н. к. Ман. 2. правди́вий, щи́рий, спра́вжнїй. — П. христіани́нъ = правди́вий христия́нин. (Д. И́стинный і Настоя́щій).
Рукоя́тка, рукоя́ть = руківъє́ (Ніс.), ру́чка, батога — пу́жално (д. Кнутови́ще), грабель — граби́льно, гра́блище (д. Гра́бли), дверей — ру́чка, жорна — милі́н, заступа — заступи́льно (д. За́ступъ), коси — кісся́, косьє́ (д. Коса́), коло́ворота — ко́рба, крути́ло, кочерги — кочержи́лно (д. Кочерга́), ложки — держачо́к, стебло́, мітли — де́ржало, де́ржално, мі́тлище (д. Метлови́ще), меча, шаблі — де́ржално, держа́к, де́ржало (С. Л.), ру́чка, ножа — коло́дка, коло́дочка (С. Л.), посудини — де́ржало, ру́чка, у́шко (С. Ш.), рогача — рогачі́лно, свердла — ценди́бар, сапи — сапи́льно, сокири — топори́ще (С. Л. Ш.), топори́ско, цїпа — цїпи́льно, цїпи́льня, черпака — держа́к, де́ржално (С. Л.), щітки — щітни́к. — Вельми коротке пужално, наче у нагайки. Кн. — До залізних грабель треба й грабильно залїзне. Кн. — Пішов набити заступ на заступильно. Кн. — Незручна ся коса про мене треба довшого косья. Кн. — А до маховика приправляна корба. Кн. — Держачок у ложки непомірно довгий. Кн. — Поти бились, поки в руках од мечів самі держална позоставались. Б. К. — Засадив ніж у груди по саму колодочку. Кн. — Грай, грай, глечику, а підеш без ушка. н. пр. — Треба вкоротити сапильно, довге воно, тому й сапати важко. Кн. — Товсте топорище, таке, що й рукою не обіймеш. Кн. — Як утопає, сокиру дає, а як порятують, і топорища жаль. н. пр. — Позагублявши сокири, добре й топориско. н. пр. — Ось привъяжу бича до цїпильна. Кн. Д. ще під сл. Держа́лка.

Запропонуйте свій переклад