Знайдено 117 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Краса́ –
1) краса́, красота́, (стар.) ліпота́, ласк. кра́сонька; (пригожесть, красивая наружность) уро́да, вподо́ба, подо́ба, ласк. вро́донька, вподо́бонька, подо́бонька; (роскошь) пишно́та, (украса) оздо́ба, окра́са. [На́що-ж мені́ краса́ моя́, коли́ нема́ до́лі? (Шевч.). Ой, хоч зна́йдеш з ру́сою косо́ю, та не зна́йдеш з тако́ю красо́ю (Пісня). Свою́ кра́соньку утеря́ла (Пісня). Відчу́ти поети́чну красу́ (Крим.). Ой тя́жко жаль мені́ ру́сої своє́ї коси́, красоти́ діво́цької (Метл.). Дале́ко їй було́ до старода́вньої ліпоти́ (Куліш). До́вго, до́вго дивува́лись на її́ уро́ду (Шевч.). Моя́ вро́да, як по́вная ро́жа: і на ли́ченьку рум’яне́нька, і на ста́ну го́жа (Пісня). Вподо́бонькою зва́ли: он де на́ша вподо́бонька (Г. Барв.). Як ми́лого не люби́ти, коли́ подобо́нька: сам біля́вий, вус чорня́вий, як у соколо́нька (Пісня). Край те́бе вся и́нша пишно́та приро́ди ува́ги моє́ї не зве́рне (Самійл.). Всю окра́су життя́ проглину́ло слове́чко це: зра́да! (Вороний)]; 2) бот. Amarantus caudatus L. – краса́, щири́ця, щир черво́ний, щире́ць (-рцю́), ли́сячі хвости́. |
Безжи́зненный –
1) безду́шний, безжи́вний, неживи́й. [Краса́ безжи́вна]; 2) мля́вий. Безжи́зненно – 1) безжи́вно, безду́шно, нежи́во; 2) мля́во. |
Благоле́пие – ліпота́, вели́чня краса́. |
Воло́дка, бот. – гострове́ршки, сухове́ршки, дівча́ча краса́, горля́нка. |
Восторга́ть – порива́ти, надпорива́ти, (захватывать, увлекать) захо́плювати, сов. захопи́ти, захва́чувати, захвати́ти. [Він ні́мо диви́всь на не́ї: її́ краса́ його́ порива́ла]. |
Восхити́тельный – чарівли́вий, чарівни́й, чудо́вий, лю́бий се́рцю, таки́й що порива́є, (совсем вульг.) ло́вкий, ловке́нький. [Чудо́ва лі́тня ніч (Самійл.). Чарівна́ краса́ лі́су (Коцюб.). Яка́ ловке́нька ша́почка!]. |
Впечатле́ние – вражі́ння. • Производить, произвести впечатле́ние – справля́ти (спра́вити, роби́ти, зроби́ти) вражі́ння на ко́го, поруша́ти, пору́шити кого́. • Производить, произвести на кого сильное впечатле́ние – (ду́же) вража́ти, врази́ти кого́, дохо́дити, дійти́ до душі́ (до се́рця) кому́, запа́сти в ду́шу, в се́рце кому́. [Її́ краса́ врази́ла його́]. • Произвести на кого неприятное впечатле́ние – при́кро врази́ти кого́. • По первому впечатле́нию – з найпе́ршого вражі́ння. |
Деви́ческий – діво́чий, діво́цький, дівча́чий, паня́нський. [Діво́ча краса́. Паня́нський (діво́цький) вік недо́вгий – і не нагуля́єшся, а вже за́між віддаю́ть]. |
Долженствова́ть, быть до́лжным – му́си[і]ти, ма́ти, ма́тися. • До́лжен, должна́ (с оттенком принуждения) – му́сить, (до́лжный бы) – пови́нен, пови́нна, ма́є, ма́ється. [Хоч не хо́чу, так му́шу (Грінч.). Ми не пови́нні заги́нуть обо́є (Л. Укр.). Краса́ з добро́м єдна́тися пови́нна. Сагайда́чний ви́значив, хто що ма́є роби́ти (Загір.). Зві́дки це вихо́дить, що ми ма́ємо бу́ти ї́хніми раба́ми? (Крим.). Чи зійшло́ со́нце? – Ма́ло зійти́ вже. Вза́втра я ма́ю(сь) ї́хати на село́. Ма́лася чужа́ бу́ти, тепе́р моя́ бу́деш. Ма́лося (должны́ (бы) были) йти в го́род, та дощ не пусти́в]. • До́лжно – слід, тре́ба, (полагается) нале́жить, (подобает) годи́ться. [Не слід (не годи́ться) тобі́ ла́ятись]. • Должно́ быть – ма́бу́ть, му́сить бу́ти, пови́нно, пе́вне[о], десь, віда́й, либо́нь; срв. Вероя́тно. [Обіця́вся верну́тися, та ма́буть і зги́нув (Шевч.). Іде́ шляхо́м молоди́ця, му́сить бу́ти з про́щі (Шевч.). Пе́вне ти, ді́вчино, и́ншого коха́єш. Десь, зима́ та не скі́нчиться – наріка́ють ді́ти (Л. Укр.). Під лі́сом, пови́нно, є вода́. Віда́й, було́ їм до́бре (Л. Укр.). Либо́нь то лу́снула дурна́ в старо́ї скри́пки там струна́ (Крим.)]. • Не должно́ (бы) быть – не пови́нно бу́ти. • Как до́лжно – як слід, як му́сить бу́ти. [Похова́ли грома́дою, як слід по зако́ну (Шевч.)]. • Поступать, как должно́ честному человеку – чини́ти так, як му́сить (як пови́нна) че́сна люди́на; як годи́ться; як ли́чить (лицю́є) че́сній люди́ні. • Как быть до́лжно – як ма́є бу́ти, як випада́є. |
Живу́чка, живу́чая трава, бот. Ajuga reptans L. – сухове́ршки, горля́нки, гострове́ршки, дівча́ча краса́. |
Земно́й – земни́й, назе́мний, (зап.) зе́мський; (в противопол. неземному) сьогосві́тній, світови́й. [Світова́ краса́ діво́ча прив’я́не (Крим.). Вже мій шлях назе́мний скі́нчений (Л. Укр.)]. • -ной поклон – дозе́мний поклі́н (уклі́н). • -ной шар – земна́ ку́ля. • Во время -но́й жизни – на сьо́му сві́ті, за сьогоча́сного життя́. |
Изве́чный – одві́чний, (с)поконві́чний. [І поли́нуть у ті небеса́, де сія́є одві́чна краса́ (Л. Укр.). Одві́чний дух (Тичина). Ця боротьба́ є проо́браз споконві́чної боротьби́ по́між ясни́м бо́гом Орму́здом та те́мним бо́гом Агрима́ном (Крим.). Поконві́чні висо́кі Карпа́ти (Млака)]. |
Изя́щество, Изя́щность – го́жість, кра́сність, че́пурність, зг[ґ]ра́бність, га́рність, дола́дність, майсте́рність, елега́нтність (-ности), (красота) краса́. [Переклада́ч намага́всь бу́ти досло́вним, ті́льки-ж через ту́ю досло́вність не постражда́ла стилісти́чна го́жість оригіна́лу (Крим.). Мину́ла ю́ная краса́ і вро́да, і чепу́рність (Крим.). Надає́ пері́одові (слове́сному) музи́чности, дола́дности (Єфр.). По́статі богі́в не ма́ють ні краси́, ні згра́бности (Л. Укр.). Він лю́бить красу́ й розумі́є га́рність форм (Н.-Лев.)]. • -ство движений – го́жість, елега́нтність ру́хів. |
Косма́тая трава, бот. Ajuga reptans L. – горля́нки, гострове́ршки, сухове́ршки, дівча́ча краса́. |
Краси́вость – га́рність, кра́сність, красови́тість, вродли́вість (-вости); см. Краса́, Краси́вый. |
Красови́тость – красови́тість (-тости), краса́. |
Красота́ –
1) краса́, (ласк. кра́сонька), красота́, (преимущ. лица) вро́да, ласк. вро́донька, (поэтич.) ліпота́; см. Краса́. [Нащо-ж мені́ краса́ моя́, коли́ нема́ до́лі? (Шевч.). Оповіда́ння не ся́є нія́кою мисте́цькою красо́ю (О. Пчілка). Крізь нове́є лю́стронько вигляда́лася, сама́ свої́й кра́соньці дивува́лася (Чуб.). Ой тя́жко жаль мені́ ру́сої своє́ї коси́, красоти́ діво́цької (Метл.). Ді́вчина чудо́вої вро́ди (Грінч.). Царі́вна ди́вно-га́рної уро́ди (Крим.). Та не одно́ю ліпото́ю Мару́ся зві́сна ста́ла всім, а бі́льше ро́зумом свої́м (Греб.)]. • -та́ природы – краса́ світова́, краса́ приро́ди. [Ва́ші о́чі весели́ть краса́ світова́ (Мирн.)]. • -та́ слова, движений, тела – краса́ сло́ва, ру́хів, ті́ла. • -та́ душевная – краса́ душі́. • Блистать -то́й – пиша́ти красо́ю, вро́дою, красува́ти(ся). [І по сме́рті вона́ вро́дою пиша́ла (Грінч.). Ві́чно красу́є там ро́жа чуде́сна (Л. Укр.). Ве́село йому́, леге́нько, і світ йому́ красу́ється (М. Вовч.)]. • Вода -ты (в сказках) – краси́ва вода́. • Придающий -ту́ – що нада́є, додає́ краси́ (вро́ди), окра́сний. • Эти одиноко стоящие деревья придают -ту́ всей окружающей местности – ці самі́тні дерева́ надаю́ть краси́ всій око́лиці; 2) -та тысячная, бот., см. Краса́ 2. |
Лепота́ – ліпота́, краса́. [Дале́ко їй було́ до старода́вньої ліпоти́ (Куліш)]. |
Лихора́дочный –
1) пропа́сний, пропа́сничний, лихома́нковий, трясце́вий, трясови́чний; (горячечный) гарячко́вий. [В які́йсь гарячко́вій нестя́мі (Коцюб.)]. • -ный жар – пропа́сний жар. [Здає́ться, що в ньо́го пропа́сний жар (Крим.)]. • -ный озноб – дригота́ (моро́з) від пропа́сниці. • У него -ный озноб – його́ моро́зить (холоди́ть). • -ный пульс – пропа́сний (лихома́нковий) пульс (-су). • -ный больной – слаби́й (-бо́го) на пропа́сницю. • -ная кора – хі́нна кі́рка, хі́на. • -ная трава, бот. – а) см. Лихора́дочник; б) Ajuga reptans L. – горля́нка (повзу́ча), діво́ча краса́, сухове́ршки (-ків); в) Aristolochia Clematitis L. – хвилівни́к (-ка́) (звича́йний), хвили́нник, кирказо́н (-ну), меч-де́рево; г) см. Мау́н; ґ) Hieracium Pilosella L. – нечуйві́тер (-тру) (волоси́стий); д) Lepidium ruderale L. – воню́чка, воню́чі ві́ники (-ків); е) Pedicularis palustris L. – шолуди́вник (боло́тяний), смиз (-зу); є) Ranunculus sceleratus L. – жовте́ць (-тцю́) отруйни́й, биша́к (-ку́), лю́тик; ж) Sedum acre L. – очи́ток (-тка и -тку) (го́стрий), бурячки́ (-кі́в), молоди́ло; з) Teucrium Chamaedrys L. – самоси́л (-лу); 2) перен. – гарячко́вий. [Гарячко́ва ене́ргія (Коцюб.). Гарячко́ва робо́та (Єфр.)]. • -ная деятельность – гарячко́ва дія́льність (-ности). |
Лоё́к, бот. Ajuga reptans L. – горля́нка, горлови́нка, діво́ча краса́. |
Многообра́зный – багатоо́бра́з(н)ий; різномані́тний, розмаї́т(н)ий, різнобі́рний. [Багатообра́за краса́ (Країна Сліпих)]. |
Му́жественный –
1) (свойственный мужчине, обладающий качествами мужчины) му́жній. [З молодо́го хло́пця почина́є вихо́дити му́жній доро́слий чолові́к (Н.-Лев.). Му́жнє, але́ деліка́тне лице́ (Н.-Лев.)]. • -ная красота – му́жня краса́. [Його́ му́жня краса́ бра́ла на се́бе о́чі (М. Грінч.)]. • -ный тип – му́жній тип; 2) (отважный) му́жні[и]й, відва́жний, смі́ливий, смі́лий. [Бу́дьте му́жні, непохи́тні є́дністю своє́ю (Олесь). Се́рце пови́нно бу́ти ві́рним і му́сить бу́ти му́жнім (Кониск.). Його́ засма́лене му́жнє обли́ччя спахну́ло вже зва́гою (Коцюб.)]. • -ный вид – му́жній ви́гляд, му́жня по́стать. • -ная душа, -ный дух – му́жня (відва́жна, смі́лива) душа́, му́жній (відва́жний, смі́ливий) дух. [Му́жній дух запоро́зький (Куліш)]. • -ный поступок – му́жній (відва́жний, смі́лий) учи́нок. |
Мы́ло –
1) ми́ло. [Чуже́ й ми́ло голи́ло, а своя́ й бри́тва не бере́ (Приказка)]. • -ло простое (стиральное) – про́сте (пра́льне) ми́ло, ми́ло до прання́. • -ло туалетное (душистое) – ми́ло до́бре, ми́ло туале́тне (запашне́). • -ло дегтярное, жидкое, ядровое – ми́ло дігтяне́ (дьогтьове́), рідке́, ядро́ве. • -ло купальное, плавающее – ми́ло купа́льне, пливу́ще (нетону́ще) ми́ло. • -ло мраморное, прозрачное, яичное – ми́ло мармуро́ве, прозо́ре, яє́чне. • Кусок, брусок -ла – кусо́к, брусо́к ми́ла. • Остаток -ла (обмылок) – зми́лок, недо́милок (-лка). • -ло серо, да моет бело – чо́рна коро́ва, – бі́ле молоко́, сіре́нька ку́рочка, – золоті́ яє́чка. • Ровно -ла наелся – пійма́в о́близня. • Их как -лом взяло – їх як ли́зень (лиз) злиза́в, їх як водо́ю зми́ло; 2) (на лошади) ми́ло, пі́на. • Лошадь примчалась вся в -ле – кінь примча́в уве́сь у ми́лі (у пі́ні) (зами́лений); 3) бот. – а) Кукушкино -ло (Lychnis chalcedonica L.) – зірки́ (р. зіро́к) горо́дні, зоря́, лісові́ зірочки́, гори́тва, гори́ця, грань (-ни), вогні́вка, діво́ча краса́; б) (Cypsophila muralis L.) лиши́ця (звича́йна), лиси́чка, миши́ця, перекоти́-по́ле, соба́че ми́ло; в) Дикое -ло (Dianthus superbus L.) – гвозди́ки розкі́шні, зво́здик (-ку) (стріпча́тий), крутове́жа; г) см. Мы́льник 1. |
Накрасова́ться – накрасува́ти(ся), накрасі́ти, напиша́ти(ся), напишни́тися (красо́ю). [Накрасува́лася вона́, діву́ючи, а як за́між пішла́, то де й ді́лася та краса́ діво́ча! (Загірня)];
2) (о хлебных злаках) накрасува́тися, наквітува́ти. |
Небе́сный – небе́сний, (диал.) небе́ський; (неземной) надзе́мний. [Мі́сяць зник з оче́й у небе́сному ся́йві (Країна Сліпих). Блага́ти му́сять си́лу ту небе́сну (Л. Укр.). Було́ йому́ прі́звище «небе́ський», бо він усе́ вго́ру, на́че на не́бо, диви́всь (Звин.). В алла́ховій оби́телі надзе́мній (Куліш)]. • -ная империя – небе́сна імпе́рія, Кита́й (-та́ю). • -ная красота – небе́сна краса́, надзе́мна краса́ (Франко). • Круг -ный – небе́сне ко́ло, (горизонт) небокру́г (-гу), (небо) не́бо. • -ная лазурь – небе́сна блаки́ть. • -ная любовь – небе́сна любо́в. • Птицы -ные – пта́ство небе́сне (Куліш). • -ный свод – небе́сне склепі́ння; см. Небосво́д 1. • Твердь -ная – (види́ме) не́бо. • -ное тело – ті́ло небе́сне, (светило) світи́ло. • -ный цвет – небе́сний (блаки́тний) ко́лір. • Царь -ный! (устар.) – ца́рю (ц.-слав. ца́рю) небе́сний! бо́же сві́те! • Царство ему -ное (устар.) – ца́рство йому́ небе́сне (Номис), неха́й царству́є (Шевч.). |
Неземно́й – неземни́й, надзе́мний. [Неземне́ ся́йво (Крим.). Спів неземно́го коха́ння (Вороний). Я приколо́в тобі́ на гру́ди троя́нди чо́рні, неземні́ (М. Рильськ.). Надзе́мна краса́ (Франко)]. |
Неувяда́емый –
1) (о цветах) невідцві́тний, неоцві́тний, нев’яну́щий, (зап.) нев’яду́щий, нев’я́лий; 2) (перен.) нев’яну́щий, (зап.) нев’яду́щий, (неумирающий) невмиру́щий, (негибнущий) непропа́щий, (непреходящий) немину́щий. [Краса́ моя́ нев’яну́ща (Свидн.). Нев’яну́щі зразки́ літерату́рної тво́рчости (Рада). Невмиру́щий о́браз борця́ (Рада). Непропа́щі ці́нності вели́кої культу́ри (М. Калин.). В цьо́му його́ немину́ща заслу́га (Рада)]. |
Неусто́йчивый –
1) (нестойкий) нестійки́й; (неустановившийся, непостоянный) неста́лий, нетривки́й; нестано[і]вки́й; (колеблющийся) хитки́й, хистки́й, хибки́й; (изменчивый) мінли́вий, (нетвёрдый) нетверди́й, (ненадёжный) непе́вний. [Хитка́ кла́дка через рі́чку (Липовеч.). Мо́ре хитке́ (Вороний). Хиткі́ суспі́льні елеме́нти (Пр. Правда). Хибки́й місто́к (Г. Барв.). (У ліле́ї) стебло́ тоне́ньке, хибке́ (Куліш). В ме́не се́рце хибке́ (М. Вовч.). Мінли́ві естети́чні по́гляди (М. Зеров). Нетверди́й політи́чний курс (Пр. Правда). Чудне́, хибке́, непе́вне сло́во в йо́го (Куліш). Краса́ твоя́ непе́вна, як тума́н (Вороний)]. • -вая лодка – хи(с)тки́й (хибки́й, переки́дистий, вертки́й) чо́ве́н. [Ду́ма в йо́го гойда́лась, як хибки́й чо́вен на мо́рі (Коцюб.)]. • -вая погода – неста́ла (мінли́ва) пого́да. • -вое равновесие – нестійка́ (хистка́) рівнова́га. • -вый столб – нестійки́й (хитки́й) стовп. • -вые цены – хиткі́ (неста́лі) ці́ни. • -вый человек – неста́ла (нестійка́, хитка́, хистка́) люди́на; 2) хим. – нетривки́й. |
Ночной – нічни́й, (происход. ночью, свойственный -чи ещё) вночі́шній. [По́гляд звів геть на не́бо нічне́є (Л. Укр.). В те́мряві нічні́й (Вороний). Калата́ло нічно́го сто́рожа (Коцюб.). Гудо́к прорі́зав пові́тря; кінча́лася нічна́ змі́на (Ледянко). Холо́дне вночі́шнє пові́тря (Грінч.) Серед вночі́шньої ти́ші (Корол.). Цвірча́ли вночі́шні цвіркуни́ (Загірня)]. • -на́я бабочка, -но́й мотылёк – не́тля, нічни́й мете́лик. [В гнівли́ве се́рце по́мисл злий, як не́тля в сві́тло, ли́не (Франко)]. • -ны́м бытом – вночі́; см. ниже -но́й порой. -но́е время, -на́я пора – нічни́й (вночі́шній) час, нічна́ доба́, (редко) нічна́ діб (р. доби́); см. Пора́ 1. • В -но́е время, -но́й порой, в -ну́ю пору – вночі́, за но́чи, нічно́го (вночі́шнього) ча́су, нічно́ї доби́, нічно́ю добо́ю, (диал.) уні́чпори (Біл.-Нос.); срв. Но́чью. • -но́й горшок – нічни́й го́рщик, нічни́й горще́чок, (нічне́) горня́(тко), урина́л (-ла), нічна́ ва́за, (эвфем.) генера́л. [Переда́йте мені́, будь ла́ска, нічни́й го́рщик (М. Хвильов.). Карло́ Іва́нович увійшо́в з поро́жнім «генера́лом» і поста́вив його́ обере́жно під кро́вать (М. Хвильов.). Шви́дше посади́ дити́ну на горня́тко! (Звин.)]. • -но́й дозор – нічни́й дозі́р, нічна́ ва́рта (ча́та). • -на́я красавица, бот. – а) (Hesperis matronalis L.) вечерни́ці (-ниць) (паху́чі), вечі́рня (нічна́) фія́лка, вечі́рня (нічна́) доба́; б) -на́я красавица и -на́я красота (Mirabilis Jalappa L.) нічна́ краса́; в) -на́я красавица и -ны́е духи (-но́й дух) (Platanthera bifolia Rchb.) любка (дволиста), нічна́ фія́лка. • -но́й мрак, см. Мрак. • -но́й отдых – нічни́й відпочи́нок (-нку), спокі́йне ночі́вля (-ля, ср. р.). [Як тебе́ забра́ли в москалі́, – ні одного́ спокі́йного ночі́вля не ма́ли ми (Г. Барв.)]. • -но́й пастух – нічни́й пасту́х, нічлі́жник, (редко ночлі́жник), нічліжа́нин, (редко) ночліжа́нин (мн. -жа́ни, -жа́н). [Ночлі́жники ба́чили, що такі́-то коло їх ко́ней ворожи́ли (Номис)]. • -ная птица – нічни́й (вночі́шній) птах, нічна́ (вночі́шня) пта́ха (пта́шка), нічни́ця. • -на́я работа – нічна́ (вночі́шня) робо́та; нічкува́ння. • -ная рубашка – нічна́ соро́чка, соро́чка на́ ніч. • -но́е светило – нічне́ світи́ло, мі́сяць (-ця), мі́сяць ясноро́гий, нічни́к (-ка́) (Чуб. I), (поэт., аллег.) золота́ діжа́. • -на́я тень – нічна́ (вночі́шня) тінь; (видение) нічни́й при́вид. |
Ослепля́ть, ослепи́ть –
1) сліпи́ти, осліпля́ти, осліпи́ти, темни́ти, потемни́ти кого́, вийма́ти (ви́йняти) о́чі кому́, (о многих) ви́сліпити кого́, посліпи́ти кого́, о́чі повийма́ти кому́; 2) сліпи́ти, заслі́плювати, засліпи́ти, (о многих) позаслі́плювати кого́ и кому́ о́чі. • Солнечный блеск -ля́ет глаза – со́нячне промі́ння слі́пить о́чі. • Её красота -пи́ла его – її́ краса́ засліпи́ла йому́ о́чі. • Страсти -ля́ют нас – при́страсті заслі́плюють нам о́чі (заслі́плюють нас). Ослеплё́нный – 1) ослі́плений, оте́мнений; 2) заслі́плений. |
Очарова́тельный – чарі́вни́й, чарівли́вий, чарівки́й. [Чарівна́ краса́]. |
Покоря́ть, покори́ть – скоря́ти, скори́ти, кори́ти, покори́ти, упоко́рювати, упоко́ри́ти, підкоря́ти, підкори́ти, знево́лювати, знево́лити, підхиля́ти, підхили́ти, підгорта́ти, підгорну́ти кого́ під ко́го, опано́вувати, опанува́ти кого́; подо́ла́ти кого́, під свою́ ру́ку (во́лю) нахиля́ти (нагина́ти) кого́; (только войной) воюва́ти, звоюва́ти кого́, підбива́ти, підби́ти кого́ під се́бе. [Умі́в свої́ почуття́ ро́зумові скоря́ти. Річ твоя́ ти́ха, а кори́ла всю Украї́ну (Основа). Кого́ не знево́лить така́я краса́? Князьки́ Русь-Наддніпря́нщину під свою́ ру́ку нахили́ли (Куліш). Олекса́ндер Македо́нський підби́в І́ндію. Не ди́во бага́тим ска́рбом трясти́ і зо́лотом люде́й під свою́ во́лю нагина́ти (Куліш)]. • -ри́ть чей ум, волю – скори́ти чий ро́зум, во́лю. • Покорё́нный – упоко́рений, з[по]нево́лений, підби́тий, подо́ланий, опано́ваний, звойо́ваний. [Упоко́реним лю́дям таки́ мрі́ялася во́ля. І знево́лена краї́на вже не сте́рпіла знуща́ння (Грінч.). Зоста́тись оту́т в подо́ланій землі́, оста́ннього со́рому жда́ти (Л. Укр.)]. |
Полнота́ –
1) по́вність (-ости), по́вня, по́внява, повнота́, щерть (-ти). [Виявля́ла всю по́вню свої́х вла́сних індивідуа́льних сил (Грінч.). У по́вняві дозна́є недоста́тку, всі зли́годні піді́ймуться на йо́го (Куліш). По́внява та ці́лість почува́ннів. У засі́ках така́ по́внява, що аж трища́ть. Мі́сячник цей з найбі́льшою по́вністю обороня́в Шевче́нкові ідеа́ли (Грінч.). Все те бага́тство почало́ в не́ї ме́ншати, та й ніко́ли вже не пішло́ вго́ру до тако́ї ще́рти (Куліш). Жада́є, щоб шви́дче яви́лась у повноті́ краса́ ми́ру (Квітка)]. • От -ты́ сердца говорят уста – з по́вні (по́вняви) се́рця уста́ промовля́ють. • -та́ звука – по́вність зву́ку; 2) огря́дність, по́вність, дебе́лість, си́тість (-ости). [Ра́да була́-б збу́тися хоч з-полови́ни своє́ї огря́дности]. |
Пре́лесть –
1) мана́, споку́са; см. Обольще́ние, Собла́зн; 2) (обаяние) прина́да, прина́дність (-ности), ва́ба, прива́ба, пова́ба, по́ваб (-бу), пова́бність (-ности). [В обли́ччі в йо́го була́ яка́сь прина́да. Прива́би світові́ обе́рнуться у дим (Ворон.)]; 3) (красота) краса́, ро́зкіш (-коши); (физическая) вро́да. [Квітки́ в не́ї – чи́ста ро́зкіш (Звин.). Хто вмира́є, – тих відміня́є ди́вна вро́да (М. Зеров)]. • Какая -лесть! – яка́ краса́! яка́ ро́зкіш! (о красивой женщине) що за краса́! (шутл.) яка́ ця́ця! • Пре́лесть новизны – прина́да новини́, нові́тности (Крим.), пова́бність новини́ (Коц.). |
Привлека́тельный – прина́дний, прива́бний, прина́дливий, прива́бливий, вабли́вий, пова́бний, вабни́й, знадли́вий, зна́дни́й для ко́го, кому́, (заманчивый) зала́сний кому́. [Прина́дна жі́нка. Прина́дна краса́. У́сміх прина́дний (Г. Барв.). Прива́бливе обли́ччя. Чо́рне мо́ре, неося́жне, широ́ке, невимо́вно прина́дливе (Кониськ.). Для те́бе прива́бного нема́ нічо́го там (Л. Укр.). Коза́к та во́ля – зала́сна до́ля (Ном.)]. • -тельная наружность – прина́дне обли́ччя. • -льно – прина́дно, прива́бно, прива́бливо, вабли́во, звабли́во, ва́бно, знадли́во, зала́сно. [Життя́, опи́сане так прива́бно в книжка́х (Л. Укр.). Знадли́во всміха́ється (Л. Укр.)]. |
Привяда́ть, привя́нуть – в’я́нути, прив’ява́ти, прив’я́нути, прив’яли́тися. [Уже́ на́ші василе́чки од со́нця пов’я́ли, – неха́й в’я́нуть, прив’ява́ють (Мет.). Йому́ здало́ся, що кві́тка з йо́го диха́ння прив’яли́лася (Крим.)]. • Красота -да́ет – краса́ (вро́да) в’я́не (прив’ява́є). |
Применя́емый – прикла́даний, ужи́ваний, пристосо́вуваний до чо́го, де; прирі́внюваний, примі́нюваний до ко́го, до чо́го. [Ме́тод, прикла́даний (ужи́ваний) до студіюва́ння фолькло́ру. Ме́тоди, вжи́вані в суча́сній шко́лі. Лі́ки, вжи́вані до лікува́ння сухі́т. Помарні́ла краса́, коли́сь примі́нювана до вра́нішньої зорі́ (М. Грін.)]. |
Приро́да –
1) приро́да, нату́ра. [Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (Коцюб.). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л. Укр.)]. • Законы -ды – зако́ни приро́ди (нату́ри). • Тропическая -да – тропі́чна приро́да. • Мёртвая (тихая) -да, живоп. – ме́ртва приро́да. • Живая -да – жива́ приро́да, животві́р (-тво́ру); 2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, єство́; (сущность) істо́та (реже сто́та); (характер) вда́ча. [Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Во́вча нату́ра тя́гне до лі́су (Чуб.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Ві́рив у матеріялісти́чну свої́х тео́рій нату́ру (Корол.). Приро́да мора́ли]. • -да растений, животных – приро́да росли́н, тва́рів. • -да человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни. • Женская -да скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить. • Отдать долг -де, см. Отдава́ть. • -да вещей – приро́да или єство́ (істо́та) рече́й. [Ми не мо́жемо зна́ти саму́ істо́ту рече́й (Основа 1915)]. • Это в -де вещей – це світова́ річ. • Привычка вторая -да – зви́чка – дру́га нату́ра. • Гони -ду в дверь, она влетит в окно – крий, хова́й пога́не, а воно́ таки́ гля́не. • По -де (по своим врождённым качествам) – з приро́ди, з нату́ри, приро́дою, нату́рою (срв. п. 3). [Вона́ з приро́ди че́сна (Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Грінч.)]. • Долгие по -де слоги – до́вгі з приро́ди (з нату́ри и т. д.) склади́; 3) (рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди). • От -ды – зро́ду, від зро́ди. [Він від зро́ди таки́й (Левч.)]. • Он от -ды глух – він зро́ду глухи́й. • От -ды способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти). [Як феа́ки сами́ над усі́х люде́й уродли́ві по мо́рю гна́ти швидки́й корабе́ль (Потеб. Одис.)]. • Он по -де (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з. |
Пу́стошь –
1) пусти́р (-ра́), пуста́р (-ра́), пустовщи́на, пу́стка. [Щоб тут було́ без нас? краса́ яка́я? Була́-б доли́нонька нена́че пу́стка та́я (Гліб.). Нови́й Афо́н – сві́тич елега́нтної й естети́чної культу́ри серед окру́жної безлю́дної пу́стки (Крим.). На тих борисла́вських мочара́х та пустира́х кри́ються джере́ла мілійоно́вих капіта́лів (Франко)]. • Обращать, -тить в -тошь – пусто́шити, спусто́шити що; 2) (пустота) пу́стка. • -тошь в доме – пу́стка в ха́ті; 3) см. Пустя́к. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ВЕЛИКОЛЕ́ПИЕ коротк. краса́; со всем великолепием (святкувати) гу́чно-бу́чно; во всём великолепии в усі́й красі́. |
ГУБИ́ТЬ, губящий 1. що занапаща́є, зда́тний /гото́вий/ занапасти́ти, згу́бник /ви́губник/, руйнівни́к, прикм. згу́бний, душогу́бний, руйнівни́й, згу́бливий /вигубливий/, згу́бчий /вигубчий/, стил. перероб. занапасти́вши, фольк. складн. загуби́-краса [губящий красу́ загуби́-краса]; 2. уничтожающий; губящий что [н. ліс] шкідли́вий для чого [н. лі́су]. ЗАГУБИ́ТЬ укр. занапасти́ти; загубить жизнь чью вкороти́ти ві́ку кому; загубить ду́шу чью зба́вити ві́ку кому. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Краса – краса́, -си́, вро́да, -ди. |
Благолепие – вели́чня краса́; -пный – вели́чно-прекра́сний. |
Изящество, изящность –
1) краса́, -си́; 2) ви́тонченість; 3) (о худ. работе) майсте́рний; -ная литература – кра́сне письме́нство. |
Красота – краса́, -си́, вро́да, -ди. |
Прелесть –
1) (красота) краса́, -си́, ро́зкіш (род. ро́зкоші́); 2) (соблазн) ва́ба, -би, прина́да, -ди. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Краса
• Во всей [своей] красе – в усій [своїй] красі; (іноді) у всій [своїй] оздобі. • Для красы (разг.) – (за)для, (за)ради краси. |
Гордиться
• Гордиться кем, чем – бути гордим з кого, з чого, ким, чим. • Не гордись званием, а гордись знанием – хвалися не родичами-орлами, а своїми ділами. Пр. Красна пташка своїм пір’ям, а людина — своїми знаннями. Пр. Не краса красить, а розум. Пр. Вихвалявся гриб гарною шапкою, та що з того, коли під нею голови нема. Пр. Одержавши диплом, не думай, що ти вже агроном. Пр. |
Красота
• Блистать красотой – пишати(ся) (сяяти) красою (вродою); красувати(ся). • Во всей [своей] красоте – в усій [своїй] красі. • Какая красота! – яка краса! • Красота приглядится, а ум вперёд пригодится – краси на тарілці не краяти, аби з нею господиня була. Пр. • По красоте нет ей равной – красою (вродою, на красу, на вроду) немає їй рівні. |
Прелесть
• Вы просто прелесть! (разг.) – ви просто чудові! • Какая прелесть!; что за прелесть! – яка краса!; яка розкіш! |
Развязывать
• Развязывать, развязать мошну (кошель) – розв’язувати, розв’язати калитку (капшук); брязнути гаманцем (капшуком). • Развязывать, развязать руки кому – розв’язувати, розв’язати світ (руки) кому; сягнути глибше до кишені. • Развязывать, развязать язык кому – розв’язувати, розв’язати язик (іноді згруб. губу, рота) кому. [Мелашчина краса таки розв’язала їй (Кайдашисі) язик. Н.-Левицький. Насилу розв’язав рота! Кропивницький.] |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Краса́, крас – красота. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Безжи́вний, -а, -е. Безжизненный, мертвый. Краса безживна. Щог. В. 64. |
Діво́чий, -а, -е. Дѣвичій. Єсть серце єдине, серденько дівоче, що плаче, сміється, як він того хоче. Шевч. 133. Проливав кров червону річками. То не кров, аж дівоча краса. Чуб. V. 7. Дівочий манастирь. Шевч. Діво́ча гімна́зія. Женская гимназія. О. 1861. І. 321. Дівчата з дівочої гімназії. О. 1862. II. 52. Діво́ча кров. Раст. Amygdalus nanna L. ЗЮЗО. І. 111. |
Засліпля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. засліпи́ти, -плю́, -пиш, гл. Ослѣпить. Молода княгиня всіх засліпила своєю красою. Стор. МПр. 76. Її краса засліпила йому очі. Левиц. КС. 86. Йому засліпи́ло о́чі. Онъ ослѣпъ. Переносно: закрылъ глаза, пересталъ видѣть (ночью, во снѣ). Сієї ночі, як ворогам засліпить очі. Мкр. Г. 38. Переносно: ослѣпить, лишить правильнаго взгляда на вещи. Нехай і турчин... Байди золотом не засліпляє. К. Бай. 29. Пам’ять посмертна твоя засліпляла маною нам очі. Костом. (О. 1861. І. 94). Покиньте... засліплених латиною панів. К. ПС. 134. |
Зі́мний, -а, -е, зі́мній, -я, -є.
1) Зимній. Зімне сонце, як мачушине серце. Ном. № 619. 2) Холодный. Козак зімної води просить. Гол. І. 106. Парубоцькая краса, як зімняя роса. Чуб. III. 81. Бо зімна роса, як дівчина боса. Чуб. V. 32. Ум. Зі́мненький, зімне́(і́)се(і)нький. Росла я при криниці, при зімненької водиці. Чуб. V. 49. |
Зноси́тися, -шу́ся, -си́шся, гл. Износиться. Зносилася свити. І краса була — не знать коли зносилася. Мир. Пов. І. 117. |
Крас, -су, м. = Краса. Вдовонька не дівонька, не дівочий крас. Чуб. V. 71. |
Краса́, си́, ж.
1) Красота. Дочка в тебе буде на ввесь світ красою, а зять — на ввесь світ славою. К. ЧР. 56. Ой хоч знайдеш з русою косою, да не знайдеш з такою красою. Нп. Краси́ набіра́тися. Хорошѣть. Поки Явтух ріс та краси набірався, Фрузина ледачіла, старілась. Св. Л. 65. 2) Раст. Amarantus caudatus L. ЗЮЗО. І. 111. Ум. Кра́сонька. Свою красоньку утеряла, хоть я й молода. Макс. Круз нове люстренько виглядалася, сама своїй красонці дивувалася. Чуб. V. 6. |
Кра́сий, -а, -е. Пестрый, разноцвѣтный. Вх. Зн. 29. Кра́са. Названіе коровы. Kolb. І. 65. |
Красота́, -ти́, ж. = Краса. Ой тяжко жаль мені русої своєї коси, красоти дівоцької. Мет. Божою красотою людей веселити. Шевч. |
Кровця́, -ці́, ж. = Крівця. Червоная кровця — то дівоча краса. Чуб. V. 17. |
Повно́та, -ти, ж. Полнота. Жадає, щоб швидче явилась у повноті краса миру. Кв. |
Поста́ва, -ви, ж.
1) Наружность, осанка, видъ. Постава свята, а сумління злодійське. Ном. № 178. Що за краса! що за урода пишна! що за постава горда і велишна! К. ЦН. 173. 2) Поза, положеніе тѣла. Княгиня не змінила своєї постави. К. ЧР. 326. 3) Угощеніе. Де була така постава? де такий достаток? І напитки, і наїдки, і музикам взяток? Мкр. Н. 32. |
Розма́й, -ма́ю, м. Основное значеніе: что-либо развѣвающееся, поэтому розмай — эпитетъ лѣса: Ой гаю мій, гаю, великий розмаю, як я впущу голубочку, вже ж і не спіймаю. Также тотъ, который развѣваетъ, разбрасываетъ въ стороны; поэтому въ свадебной пѣснѣ брать невѣсты, расплетающій ей косу, называется: розмай-коса. Ой глянь, дівчино, крізь колач, карими очима та й заплач, бо іде твій розмай-коса, загуби-краса. Нп. Розма́й, розма́й-зі́лля — растеніе, о которомъ поется въ пѣсняхъ, повидимому то-же, что и тирлич (когда его варятъ, то это заставляетъ милаго прилетѣть), а быть можетъ это и не имя опредѣленнаго растенія, а названіе волшебнаго зелья, имѣющаго извѣстную чудодѣйственную силу. Біжи, дівко, до гаю, шукай корінь розмаю. Ще до гаю не дійшла, розмай-зіллячко знайшла... «Кипи, кипи, корінець, поки прийде молодець!» Ще корінець не вкипів, вже молодець прилетів. Чуб. V. 414. |
Уража́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. урази́ти, -жу́, -зи́ш, гл.
1) Поражать, поразить, ранить. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, там я вражу. Гол. І. 2. 2) Задѣвать, задѣть, ударить, потревожить, разбередить уже имѣющуюся рану или больное мѣсто. Моя виразка була зовсім загоїлась, та, бач, десь уразив, — вона знов і прокинулась. Лебед. у. Помалу, братці! не вразьте моїх смертельних ран. Дума. Трудно рану гоїти, а не вразити. Ном. № 1574. 3) Уязвлять, уязвить, оскорблять, оскорбить, обитѣть. Вона вразила мене словом лихим. Новомоск. у. 4) Поражать, поразить, удивить сильно. Молодих туляків незвичайно вразила краса Київа. Левиц. Пов. 5. |
Ухопи́ти, -плю́, -пиш, гл. Схватить. Кінву-чвертівку в руки вхопи, та в льох убіжи, та вісім бочок мини, а з дев’ятої поганого пива наточи. ЗОЮР. І. 204. Ухопили батька, як чорт грішну душу. Ном. № 2346. Ухопила його за серце тая чудовная краса. К. (ЗЮЗО. II. 203). Ухопи́в за че́сну гри́ву — схватилъ за волосы. Ном. 3992. — як соба́ка обме́тиці, — ши́лом па́токи. Потерпѣлъ неудачу. Ном. № 12155, 1814. Одни́ми рука́ми не вхоплю́. Не въ состояніи всего сама сдѣлать. Г. Барв. 98. Вхопи́ти тропи́. Попасть на надлежащую дорогу, а переносно — найтись какъ поступить, собразить; оріентироваться. Не вхопиш тропи, куди йти. Мир. ХРВ. 389. От доля! ніяк не вхоплю тропи. Г. Барв. 410. Воно б то й гаразд, та не вхопили тропи, як і що треба. Харьк. г. Якими ж шляхами й куди мандрувати, щоб не вхопив Процько тропи доганяти? |
Чудо́вний, -а, -е.
1) Чудотворный. Чудовна икона. Черк. у., Лебед. у. Заступить нас чудовна Божа мати (икона). К. МБ. II. 124. Чудовний образ Пресвятої. Шевч. 366. 2) Чудный. Вхопила його за серце тая чудовная краса. К. (ЗОЮР. II. 203). |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
*Нев’яну́щий, -а, -е. Неувядаемый. Може вже й у гробі краса моя нев’януща. Св. Л. 255. |
*Незахі́дній, -я, -є. Не заходящий. Може вже й у гробі краса моя нев’януща, сонце моє незахіднєє. Св. Л. 255. |
Необо́рний, -а, -е. *Як доля, необорна була її краса. Л. Укр. *Необорна буяє вільна стихія. Нік. Замовкали в якійсь фатальній, необорній тиші. Ніков. |
Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 
Aconitum variegatum L. — то́я строка́та; аконі́т строка́тий (Ру, Оп), тоя краса (Вх1), то́я сорока́та (Мл); вовкобой (Сл), капці зозулині (Ос — ВЛ), лабачий (Ощ, Mk — ГЦ), лабушта́н (Шх, Коб — ГЦ), тойка (Ос — ВЛ), то́я (Нв, Сл, Ос — ВЛ, ПЦ), ту́я (Коб — ГЦ), череви́ки (Кч — БО), чорното́я (Кч — БО). |
Ajuga reptans L. — горля́нка повзу́ча (Сл, Ру, Оп); дубрак повзю(у)чий (Вх1, Вх3, Вх6), дубра́к стелю́х (Мл), дубровка повзаюча (Во), івняк повзаючий (Во); богоро́дич(ш)ник (Ан, Ів — СТ), гадюче зілля (Ос — ВЛ), головеще́чки (Rs — ВЛ), горля́нка (Ан, Ів, Сл — СД, ПЦ), гострове́ршки (Ум, Ів, Сл), дубра́к (Жл), дубрі(о)вка (Ан, Hl, Mk, См — СТ, БУ), живучка (Ан, Сл — СТ), золотник (Ос — ПД), кади́ло (Гд — БО), краса дівоча (Сл), краса́ дівча́ча (Ан, Ів), лойок (Ан — ПС), острове́ршки (Ан — ПД), ранник (Ос — ВЛ), сенець (Сл), синоцвіт (Сл), сухове́ршки (Вл, Ан, Ду, Сл — ПД). |
Amaranthus caudatus L. — щири́ця хвоста́та (Мл, Ру, Оп); краса́ (Сл; Рг1, Пс, Ум, Ду, Ів); бура́чка (Лс2 — ПЦ), бурачки́ (Ан, Rs — ВЛ, ПЦ, ПС), васильок городній красний (Ан — СД), кітяхи (Rs — ВЛ), підсвекольник (Го1 — СЛ), плеть-трава (Ан), про́со декорати́вне (Пок — ВЛ), про́со ди́ке (Нв, Вх, Жл, Ду — ВЛ), про́со туре́цьке (Вх, Жл, Гр, Ду, См — ПД, ДС), просо червоне (Ос — ВЛ), сопля індича (Го1, Сл — СЛ), хвіст лисій (Зл — СД), хвости́ лиси́чі (Ум, Ів, Сл), хвостики лисячі (Ан — СД), щир (Ан), щир черво́ний (Вх, Ос — ПД, ДС), щирець (Сл), щири́ця (Ан, Ів), щириця лисячий хвіст (Кри — СТ), щуриця (Мл — ДС). |
Filipendula vulgaris Moench — гадю́чник звича́йний (Оп); гадю́чник (Сл; Рг1, Пс, Жл, Mj, Ум, Ян2, Ів — СД), гадю́чник шестипелюстко́вий (Ру), лаба́зник бульви́стий (Мл), таволга бульвочна (Вх1); балаба́н (Ан, Hl, Шс, Сл, Mk, Ос, Ук — СД, СТ, ПД, ВЛ, ПЦ, БУ), балабо́н (Мо, Ос — ПД, ВЛ), бальзан майський (Ос — ПД), бес-дерево (Ан — СЛ), білоголовник (См — ВЛ), бобони (Ос — ПД), бузина польова (Ан — СТ), буранчики (Ос — ВЛ), вороне́ць (Рг1, Ан, Пс, Mj, Ян2, Ів, Сл — СД), гірча́к (Нв, Ук, См — ВЛ, ДС), горілочка біла (Сл — ПС), горілочки (Ос — СД), горішок (Ос — ПС), горкун (Ан — ВЛ), гречишник (Ан — СЛ), деревій лісний (Ан — СЛ), золотник (Ос — ПД), кашка (См — ДС), кашка-квіти (Ос — СД), ключ (Ан — СЛ), краса лугів (Ln — СТ), ли́пка (Рг1, Вл, Пс, Жл, Mj, Ум, Шс, Шс2, Ду, Ів — СТ), медовик (Чн, Го2, Сл — СЛ), медуниця (См — ПЦ), ну́дик (Мо — ПД), огурешник (Ан, Сл — СТ), орішки земляні (Ln, Шс — СТ), орішки медові (Ан — СТ), поритник (Пс), порушник (Ан, Ос — СД, ПД), поча́точки (Ан, Ів — СД), почи́ночки (Ав, Рг1, Пс, Жл, Ум, Ду, Ів, Ос — СД), пух (Tl — СД), ранник (Ос — СТ), ржочки (Ан — СЛ), рябинка (Ан, Шс — СТ), самир (Ан — ПД), серце земляне (Ос — СД), смутник (Ан — ПС), стожильник (Ос — СД), судочист (Ан — СЛ), таволга (Шс — СТ), талаба́н (Чн, Рг1, Вл, Ан, Пс, Жл, Шс, Сл, Ос — СТ, ВЛ, СЛ), тарлаба́н (Рг1, Вл, Ан, Пс, Жл, Ду), формулівка (Ос — ВЛ). |
Lychnis chalcedonica L. — зірки́ садо́ві́ (Ру, Оп); горя́чка (Вх6; Вх — ДС), зага́ра (Вх6; Жл — ДС), зага́ра горо́дяна (Мл), зірки́ горо́дні (Сл), тата́рське ми́ло (Ру), ясновець загара (Вх2); вогні́вка (Жл), горитва́ (Чн, Яв, Сл — СЛ), гори́цвіт (Ан, Ів), гориця (Чн — СЛ), грянь (Вх, Жл — БУ), жар-цвіт (Го1 — СЛ), загарія (Mk — ПД), за́ря (Вх, Жл, Гб2 — БУ, ГЦ), затягач (Ан — СД), зі́рка (Жл, Вх6, Mk, Ук — ПД), зірки́ (Вх, Рг1, Лч, Ан, Пс, Ду, Ів, Сл, Mk, Ук), зірочки́ (Чн, Рг1, Лч, Ан, Пс, Яв, Ів, Сл — СД, СЛ), зірочки лісові (Сл), зорки (Рг1, Ан, Мн2, Шм), краса́ діво́ча (Яв — СЛ), махортник (Ан — СЛ), сірка (Ос — ВЛ), фірлі́тка (Гб — ДС). |
Mirabilis jalapa L. — нічна́ красу́ня звича́йна, ца́рська борі́дка (Ср, Ан, Жл, Шс2, Ян4, Ів, Сл, Mk, Ук, Опа — СД, СТ); міра́біліс яла́па (Ру, Оп), нічна́ краса́ (Сл), нічна́ краса́ звича́йна (Мл), нічна́ красу́ня (Ру; Ук, Кри, Опа — СТ); борода царська (Рг1, Пс), зорка (Шс2 — СТ), лазорики (Ос — СД), моцноздо́ба (Мо — ПД). |
Moehringia trinervia (L.) Clairv. — мери́нґія трижи́лкова; мери́нгія трижи́лкова (Сл, Ру, Оп), мерингія тринервна (Вх1), мері́нґія трине́рвна (Мл); краса́ но́чи (Мл). |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Краса́ = краса́, вро́да, уро́да (С. Ш.). – Краси на тарільцї не подаси. н. пр. — Чудова, чарівнича краса наших степів. Кн. — Не жури ся, стара мати, що бідного роду, візьмуть люди твою доню за хорошу вроду. н. п. — Довго, довго дивувались на її уроду. К. Ш. |
Амара́нтъ, рос. Amarantus candatus = краса́, щири́ця, лиси́чі хвости́, а. retroflexus L. — щири́ця, волоха́ч, А. paniculatus — васи́льки, черво́ний щир, садова́ щири́ця, щире́ць. С. Ан. — По над шляхом щирицею оврашки гуляють. К. Ш. |
Благолѣ́піе = краса́ (вели́чна). |
Благообра́зіе = краса́, вро́да, го́жість. |
Бу́ковица, рос. Betonica = бу́квиця, бу́ковник, бук-трава́, польови́й кану́пер, матери́нка. С. Ан. — Бу́квица бѣ́лая = д. Бара́нецъ 2. — Б. лѣсна́я, Stachys silvatica — бу́ковиця, ба́бка. — Б. русская, Aiuga pyramidalis = горля́нка, дївча́ча краса́, гострове́ршки, сухове́ршки, богоро́дишник. С. Ан. |
Воло́дка, рос. Ajuga pyramidalis, reptans = гострове́ршки, сухове́ршки, дївча́ча краса́, горля́нка. С. Ан. |
Впечатлѣ́ніе = враже́ння (С. Л.), вражі́ння. (Фр.) — Произвсети́ впечатлѣ́ніе = врази́ти. — Розмова зробила на нього дуже прикре вражіння. Фр. — Молодих незвичайно вразила краса... Лев. |
Гры́жница = 1. д. Гры́жникъ 1. 2. рос. Ajuga reptans L. — сухове́ршки, гострове́ршки, дївча́ча краса́, горля́нка. С. Ан. |
Дубро́вка, рос. Ajuga reptans L. = сухове́ршки, острове́ршки, дївча́ча краса́. С. Ан. |
Дѣви́ческій = дївча́чий, дїво́чий, дїво́цький. С. Аф. Л. — Може найдеть ся дївоче серце, карі очі, що заплачуть на сї думи — я більше не хочу. К. Ш. — Хлопяча біда — у некрути брати, а дївчача біда — не рідная мати. н. п. — Дївоцька краса, як лїтня роса. н. п. — Та жаль мінї русої коси — дївочої краси. н. н. — Та вже ж мінї не ходити у лїс по орішки, та вже ж мінї минули ся дївоцькії сьмішки. н. п. |
Живу́чка, живу́чая трава́, рос. Ajuga reptans L. = сухове́ршки, горля́нка, гострове́ршки, дївча́ча краса́. С. Ан. |
Земно́й = 1. земни́й, сьвітови́й. — Сьвітова краса і пишність М. В. — Земна́я пове́рхность = по́верх земни́й. 2. земляни́й. — Земна́я глы́ба = ски́ба землї. — Земно́й покло́нъ = уклі́н до землї. |
Изя́щество, изя́щность = краса́, вибо́рність. |
Красота́ = краса́, вро́да (С. Л.), уро́да (С. Ш.), здр. вро́донька, уро́донька, лїпота́, ла́дність (С. Пар.), подо́ба, го́жість (С. Пар.). — Краси на тарільцї не подаси. н. пр. — Де врода, там і сила. н. пр. — Ус — козацький скус, носа — дївоцька краса. н. пр. — Ой дбай, мамо, дбай, мене заміж оддай, та не давай за ледачого, бо вродоньки жаль. н. п. — Горе ж тому козакові із хорошою вродою, що за його дївчата бъють ся, молодицї позивають ся. н. п. — Де урода, там і смак. н. пр. С. Ш. — Шкода мінї уродоньки й високого росту — прийшлось мінї утопитись з високого мосту. н. пр. |
Мѣ́стность = мі́сце, місцьо́вість. — Чарівна краса тїї місцьовостї вабила його до себе. Кн. — М. холми́стая = горби́, кучугу́ри. — Хутір розкинув ся саме на кучугурах. — М. оби́льная исто́чниками = криничо́вина. |
Неизобрази́мый = несказа́нний. — Краса несказанна. |
Обнови́ть, обновля́ть, ся = онови́ти, понови́ти (С. Л.), віднови́ти, оновля́ти (Кн.), поновля́ти, відновля́ти, ся (С. Ж.). — Сьвіжа краса природи обхоплює і оновляє мене. Кн. — В церкві горів золотом оновлений іконостас. Кн. |
Одино́чество = самота́ (С. З. Л.), самоти́на, само́тність, самотїлість. — Въ одино́чествѣ = в самоти́нї, самото́ю. — В неволї, в самотї нїко́ли нема з ким серця поєднать. К. Ш. — Не дай мінї вік дївувати, в самотинї віку доживати. н. п. — І марне згинуть в самотинї. К. Ш. — В самотинї завъяла моя краса. К. К. — Бровенята дома зносити, в самотині віку дожити. К. Ш. — Він мучивсь раною, не знаючи, де лїки, топив свій сум тяжкий в самотині великій. К. Д. Ж. — Аж тепер почув Семен свою самотїлість. Бар. Одино́чка = о(є)дина́к, о(є)ди́нець(С. З.), здр. оди́нчик (С. З.), єдини́ця (сп. р.), о(є)дина́чка, ідина́чка (Под.). — Ой я в батька єдиниця. н. п. — Ой не бий мене, бо я твоя сестра, а мамина дочка ідиначка. н. п. Под. — Дочка у мене одиначка, хазяйка добра, пряха, швачка. Кот. — О боги! як ви допустили, щоб і одинчика убили. Кот. — Въ одино́чку = самото́ю, сам собі́. — Самотою не прожити. Г. Бар. — Живе сам собі. — По одино́чкѣ = д. По одина́чкѣ під сл. Одина́чка. |
Па́губа = 1. згу́ба (С. З.), поги́бель (С. Л.), заги́ба (С. Л.), заги́н (С. Л.). — Хай перестане дївчат любити, бо то єсть згуба цїлого сьвіту. н. п. — Ой ти дївчино, моя люба, твоя краса — моя згуба. н. п. — Видячи отчизну до крайнеї приходячую згуби. Малена. С. З. — Лукавий спокусив, бо він мого загину хоче і він мене підвів. Гр. Чайч. 2. згу́ба (С. З.), утра́та (С. Ш.), стра́та (С. З.). — Чия згуба, в того річей повна губа. н. пр. — Не хочеш утрати, не йди нї в куми, нї в свати. н. пр. — Хто-ж мі страту нагородить. н. п. Б. |
Поги́бель = поги́бель, заги́ба (С. Л.), заги́н (С. Л.), стра́та, згу́ба (С. З.). — Серце, Катерино, не показуй людям сльози, терпи до загину. К. Ш. — Видячи отчизну до крайнеї приходячую згуби. Мазепа. С. З. — Ой ти дївчино, моя люба, твоя краса — моя згуба, брови чорні, очі сиві, а я хлопець нещасливий. н. п. |
Пре́лесть = 1. кра́са, ро́скіш. 2. ва́ба, прива́ба, прина́да, ома́на і д. Обольще́ніе і Обая́ніе. — Яку має силу й честь, яка ва́ба тієї чести? Лев. В. |
Прельсти́тельный, но = прина́дний, прива́бний, но, вабли́вий, звабли́вий, во. — Але щастя, доля, втїха все принадне та звабливе, все даєть ся нам до часу, все минуче і зрадливе. Мова. — Мов чорна гадина — коса, хвилює кров і серце нудить її привабная краса. Мова. — І дивить ся всюди усе так звабливо, що тільки б здаєть ся радїй. Чайч. (д. ще під сд. Обольсти́тельный). |
Рѣ́дкій = рідки́й, не густи́й, про тканину ще — сївки́й. — Рідкий ліс. — Рідке́ волосся. — Сівкий серпанок. 2. рідки́й, ди́вний, незвича́йний. – Рідкий гість. — Дивна краса. — Незвичайна здатність до... |
Ты́сячная красота́, рос. Amaranthus caudatus L. = краса́, щири́ця. С. Ан. |
Удивля́ть, удиви́ть, ся = дивува́ти, ся (С. Л.), диви́ти (С. Л.), подивля́ти, ди́вом дивува́ти, чудува́ти ся, здивува́ти, ся, удивува́ти, подивува́ти, надивува́ти, надиви́ти, ся, надто — оступа́чити. – Свою силу показують, людей дивують. н. к. Грінч. — Се мене дивує. Кн. — Ой люди ся дивували, який він хороший, а пани ся дивували скільки має грошей. н. п. — Не дивуйте ся дївчата, що я обідрав ся. н. п. — От слухає шпака усяк, дивуєть ся та вихваляє, як він сьпіває. Б. Г. — Де дїла ся краса тая, що всї дивувались? К. Ш. – Як глянула, аж здивувалась, не думала, не сподївалась. Б. Г. — А Данта старого полупанком нашим можна здивувать. К. Ш. — Нехай люди не здивують, як я, мамо, потанцюю. К. Ш. — Треба, каже нїмецький критик, дивом дивувати, що Шевченко... К. Ш. — Усї козаки на острів вихожали, великим дивом дивували. н. д. |
Ца́рствовать = царюва́ти, панува́ти, цїсарюва́ти (Гал.), скінчить — відцарюва́ти. — Господь царює над землею, краса його страшна, велична. К. П. — Настане иньший вік і иньші люде — над ними правда царювати буде. К. В. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)