Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 23 статті
Запропонувати свій переклад для «кришталь»
Шукати «кришталь» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Го́рный –
1) гі́рський, гі́рний, горови́й, верхови́нський. [Гі́рський розбі́йник. Горова́ вода́. Верхови́нські озе́ра].
• Го́рная цепь – гі́рське па́смо, па́смо (па́смуга) гір. [Па́смуги Тієнь-Шану].
• Го́рный кряж, хребет – гі́рський кряж (р. кряжа́).
• Го́рная равнина – полони́на, ум. полони́нка, полони́ночка.
• Го́рная тропинка – гі́рська сте́жка, (гал.) плай (р. плая́);
2) (нагорный) нагі́рний, наго́ряний. [За́мок нагі́рний. Наго́ряна земля́];
3) (покрытый горами) гі́рський, горя́нський [На́ша місце́вість степова́, а не гі́рська (Крим.). І на Дніпро́вій Украї́ні, і на горя́нській за кордо́ном (Мордов.)];
4) (рудокопный) гірни́чий, гі́рський.
• Го́рный инженер – гірни́чий інжені́р, інжені́р-гірни́к.
• Го́рное дело, промысел – гірни́цтво.
• Го́рный институт – гірни́чий інститу́т.
• Го́рное правление – гірни́ча упра́ва;
5) минер. и геол. Го́рная порода – гі́рська поро́да, горотві́р (р. горотво́ру).
• Го́рное масло – гі́рська олі́я.
• Го́рный хрусталь – гі́рський кришта́ль.
Звене́ть –
1) (издавать металл. звук) дзвені́ти, брині́ти, бреньча́ти, дзенькоті́ти, дзеле́нькати, дзеленькоті́ти, те́нькати, теле́нькати, (сильно) видзво́нювати. [Ті́льки дзвені́ло скло у ві́кнах (М. Вовч.). Щоб чобітки́ не рипі́ли, щоб підкі́вки не брині́ли (Грінч. III). Чи бу́де лад, чи не бу́де: в яко́му у ме́не у́сі дзвени́ть? (Номис). Дале́ко, ле́дво чуть, теле́нька дзво́ник (Франко)].
• Колокола жалобно -ня́т – дзво́ни голо́сять. [Надво́рі дзво́ни голо́сять, мря́ка мрячи́ть (Тесл.)];
2) (звякать) бряжча́ти, бря́зкати, брязкоті́ти, бряжча́ти, дзвони́ти, дзинча́ти, дзелен(ь)ча́ти, дзе́нькати, дзі́нькати, креса́ти. [Пішо́в коза́к доро́гою, підківка́ми кре́ше (Грінч. III). Бря́зкають ключі́ в коридо́рі (Тесл.)];
3) (о голосе) брині́ти, дзвені́ти, ляща́ти;
4) (о мухах) деркоті́ти, брині́ти, зумі́ти;
5) (звонко квакать) ку́мкати.
• Звеня́щий – дзвеню́[я́]чий, дзвінку́чий, дзенькотли́вий, тремки́й. [Тремки́й го́лос, як тонке́ срі́бло, як найто́нший кришта́ль (Н.-Лев.). Підхопи́ла дру́га тим са́мим хорови́то дзвеню́чим го́лосом (Корол.)].
• Медь -ня́щая, кимвал бряцающий – мідь дзвеню́ча, кімва́л брязку́чий.
Криста́лл – криста́л (-лу), кришта́ль (-лю), (одиночный) крис[ш]тали́на, крис[ш]тали́нка.
• -та́лл льда при замерз. воды – ска́лка, стрі́лка. [У воді́ вже ска́лки: замерза́ти почала́ (М. Грінч.)].
Многогра́нный –
1) багатогра́нний, гранча́стий, грани́стий, граня́[а́]стий. [Гранча́ста ба́ня (купол), -та пля́шка (Свидниц.) Кришта́ль гранча́стий (Крим.). Грани́сті я́блука (Чернігівщ.). Коло́ни граня́сті (Л. Укр.)].
• -ное творчество Франка – багатогра́нна тво́рчість Франко́ва;
2) геом. – багатості́нний, багатогра́нний, поліедри́чний.
• -ный угол – багатості́нний кут (-та).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Всеохватывающий, всеохватный – всеосяжний, (всеобъемлющий) всеохопний, (реже, всесторонний) всебічний.
[Активні дієприкметники теперішнього часу найчастіше відтворюються прикметниками: панівний, руйнівний, гальмівний, всеохопний, захопливий, чарівливий, навколишній (довколишній), життєствердний, металорізний, нержавний і т. д. Отже, гальмівний (не гальмуючий) центр, панівна (не пануюча) ідея, навколишнє (не оточуюче) середовищу, координаційний (не координуючий) центр, життєствердна (не життєстверджуюча) музика тощо (О.Пономарів). Художники писали портрети автора «Вертера», а знамениті фізіономісти (Ляфатер, Ціммерман) знаходили в його обличчі всі ознаки генія — «всеохопний і всепроникний орлиний погляд», «діяльний дух, що осягнув надто багато…» (Є.Сверстюк). — У мене є американський друг, у якого прабабця була українкою. Він каже, що його дід забув усі українські слова, крім — срака, курва. Він не міг говорити українською, але міг лаятися. Це слова, які найбільш енергетично наповнені. Слово «срака» наскільки всеохопне, воно виразить тобі що завгодно (Ірена Карпа). Мозок за своєю природою всеосяжний: було б лише звідки черпати інформацію! (Олег Кришталь). Перед її смертю відчував ці очі крізь усі стіни. Були домом, він жив у них, у цьому темному всеохопному стійкому відблиску близького скону (О.Король, перекл. В.Фолкнера)]. Обговорення статті
Привычка – зви́чка, (разг.) приви́чка, за́ви́чка, на́ви́чка, (редко) пови́чка, (диал.) звичайка, призвича́йка, призвича́єння, нало́га до чо́го, (обыкновение) зви́ча́й, манера, традиція:
• без привы́чки – без на́вички (зви́чки);
• войти в привычку – стати (статися, зробитися) звичкою (зви́ча́єм, звичним, звичайним);
• за ним водится привычка – він має звичку (завичку);
• иметь привы́чку – ма́ти зви́чку;
• нарушить привы́чку – злама́ти зви́чку;
• оставить, бросить привы́чку – ки́нути (закинути) зви́чку, ки́нутися зви́чки;
• по привычке – з на́вички, з за́вички, за зви́чкою, (по обыкновению) [своїм] звича́єм;
• привычка — вторая натура (природа) – зви́чка — то дру́га нату́ра, зви́чка — що вда́ча;
• при привычке – від звички; через звичку;
• у него такая привы́чка – у ньо́го така́ зви́чка, на́вичка;
• усвоить привы́чку – набра́тися зви́чки, узя́ти зви́чку; узя́ти нату́ру;
• хорошая, дурная првы́чка – до́бра (га́рна), пога́на зви́чка, на́вичка, за́вичка;
• это вошло у него в привычку – він звик до цього; це стало (зробилося) його звичкою; це стало для нього звичним;
• это в привычке людей – так ведеться (такий звичай) у людей;
• это входит в его привы́чки – у ньо́го така́ зви́чка, таки́й звича́й.
[Така́ зви́чка бі́сова (П.Мирний). Відби́всь од мі́ських за́вичок (Б.Грінченко). У ньо́го нало́га пи́ти горі́лку (Сл. Гр.). Я й завички не брала удень спати (Сл. Гр.). Ви йому не дивуйте: в його така повичка (Сл. Гр.). Панич ходе по хаті, слухає та спльовує… У його була така чудна привичка — усе мов спльовує… (П.Мирний). — Звичка до розкошів уїлась їй у серце, мов іржа, — без них їй тяжко… (Л.Українка). Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Л.Мартович). Мав навичку щонеділі впитися (Л.Мартович). — Ви промеж панами буваєте, а я промеж мужиками вештаюсь. Стало буть, тут діло навику, а привичка, кажуть, друга природа (М.Кропивницький). Починаю своєю звичкою перебирати в думках старі сюжети новел (С.Васильченко). Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми (Г.Хоткевич). Деталі вчорашнього дня проходили перед ним ясною ниткою. Може, ще з часів свого дитячого чередникування, лежачи в полі, плетучи батоги та кошики, він вкорінив у собі звичку до самопоглиблення (В.Підмогильний). «Досить… Проклятий, проклятий край… Ху-у! Немає сил…” Він шепотів без скарги, так, за старою в’язничною звичкою говорити з самим собою (І.Багряний). …“пане брате” — це була призвичайка в мові командира Бурлаки (Владислав Фортуна). О що то — єдність душ? О що то — щирість? Довіра? Приязнь? Що то є любов? То рівновага звички. Скам’яніле здивовання, подовжене в віки (В.Стус). Одщипнула крихту, жує помаленьку, слухає на смак, а  тоді:  »До-обрий!«  —  І  очима кліп-кліп. О, знову плакать заходжується! От звичка! І пішов на грядки картоплиння згрібати (Гр.Тютюнник). Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас (Л.Костенко). — Вона у мене, як була молодша,була предивна, як на людський глузд. Було, сльозами набрякають очі, вона ж сміється кутиками вуст. Таке обличчя чи така вже звичка, а голосочок! — чистий, мов кришталь. Така була красива молодичка, вуста сміються, а в очах печаль (Л.Костенко). »Ви ж казали, що бульйон з яйцем є«, — хлипаючи, звертається він до касирки. » Тоді був, — незворушніє касирка. — Ти чого без черги питався? Треба було б не питатись, а, як усі люди, стояти в черзі… Мудак!" Ця мила московська звичка до незнайомих звертатися на ти! Цей прояв вселенськості, вселюдськості, всебратськості російського національного духу! (Ю.Андрухович). …то  була  цілком самодостатня творчість, в якій твоє власне фізичне незадоволення важило  не так-то й багато, — залишившись сама — бо він, завинувшись у довгополе, схоже на шинелю пальто, одразу пірвався кудись на помивку: звичайка досить хамська, коли вдуматися, але й це тебе тоді не зразило… (О.Забужко). В очі світити, стріляти в спину — Звичка, як Всесвіт, — Не має меж (І.Павлюк). Всі оті жестики, хусточки, вологі оченята, тушеві струмочки по щоках, сопіння, пошмаркування носика, стогони, похлипування – це дуже давня й набридлива звичка, яка кумарить, наче реклама, яку щодня крутять то телеку (А.Дністровий). — Ти мене дратуєш. — А надто — твої звички. — Мої звички? — Ти свистиш, — відповіла вона і виставила пальці, щоб перелічити. О Господи, то вона ще й на пальцях лічитиме? — Повторюєш одне й те ж саме… — Я? — …Щоранку зауважуєш, буцім я спізнилася. Щоранку готуєш каву, аби виглядати справжнім страстотерпцем (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Звичка — друга натура (Цицерон). Звичка — спритна, але надто колупайлива домоврядниця (М.Пруст). Добрі звички продовжують життя, а погані роблять його приємним]. Обговорення статті
Роща –
1) гай, (сосновая) сосни́к, бірни́к, сосняк, соснівка, (в овраге) байрак, (липовая) липня́к, (берестовая) берестни́к, (ольховая) вільши́на, (вербовая) вербни́к, вербняк, (диал.) гаїна, (берёзовая) березни́к, (сиреневая) бузни́к, (дубовая) дубни́к, дубняк, дуби́на, (дуброва) діброва; (участок леса) ділянка лісу.
[А може, й Сам на небесі Смієшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами, Як править миром! Бо дивись, Он гай зелений похиливсь, А он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно, А верби геть понад ставом Тихесенько собі купають Зелені віти… Правда, рай? А подивися та спитай! Що там твориться, у тім раї! (Т.Шевченко). На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільхи та верб, розкидані кущі верболозу (І.Нечуй-Левицький). Тихесенький  вечір На землю  спадає, І  сонце  сідає В  темнесенький  гай (В.Самійленко). Заходить день за обрій синій, А він блискуче бився нині. Шепоче гай:Не покидай (Юрій Дараган). Щось мріє гай — Над річкою. Ген неба край — Як золото. Мов золото-поколото, Горить-тремтить ріка, як музика (П.Тичина). За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою (М.Вінграновський). Вгамуються вітри і зливи; до влади криги шанобливий, принишкне лісовий ручай, і гай у спокої застигне (Л.Хворост). І небо там, здається йому, ясніше, і сонце дужче яскріє, мов помолодшало; а це де взявся перед очима гай пречудовий, дерева там усе майні та ряснолисті, зелень така яра, що любо глянути, а слух же тобі голублять пташечки дрібні та розмаїті, що незліченними зграями пурхають-в’ються поміж віттям переплетеним. А он і струмок дзюркоче, рине хвилею чистою та прозорою, мов кришталь, по пісочку дрібному та камінчиках білих, сказав би, по щирому золоту та перлах добірних (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Слизень, слизняк, прям. и перен. – слимак, слизняк.
[За лексичним значенням пароніми бувають: синонімічні: повідь — повінь, крапля — капля, слимак — слизняк, привабливий — принадливий, хиткий — хибкий, плоский — плаский, барабанити — тарабанити, линути — ринути, притаїтися — причаїтися, рипіти — скрипіти, радити — раяти; антонімічні: лепський — кепський, прогрес — регрес, експорт — імпорт, еміграція — імміграція, густо — пусто; семантично близькі: крикливий (який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий) — кричущий (який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий (кричуща несправедливость); церемонний (манірний, проханий) — церемоніальний (урочистий, за певним розпорядком); цегельний (призначений для виробництва цегли) — цегляний (зроблений з цегли); ніготь (переважно у людини) — кіготь (переважно у тварини); м’язи — в’язи; кіш (кошик) — ківш (черпак), кристал (тверде тіло, що має природну форму багатогранника і внутрішню упорядковану будову) — кришталь (дуже прозоре скло високого ґатунку, якому властива гра барв і мелодійний дзенькіт); семантично різні: газ (речовина, здатна поширюватися в усьому доступному для неї просторі, рівномірно заповнюючи його) — гас (горюча рідина, продукт перегонки нафти); глуз (глузування) — глузд (розум); орден (почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші заслуги) — ордер (письмове розпорядження, документ на одержання або видачу чого-небудь); дипломат (службова особа, яка має урядові повноваження для зносин з іншими державами) — дипломант (1. студент або учень середнього спеціального навчального закладу, який працює над дипломним проектом, дипломною роботою, 2. особа, відзначена дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі); ефект (сильне враження, викликане ким-, чим-небудь) — афект (стан дуже великого, але короткочасного нервового збудження)(Ольга Зозуля)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Кристалл – кришта́ль, -лю.
Хрусталь, минер. – кришталь, -лю; -льный – кришталевий.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

кварц кварц,-цу, гірськи́й кришта́ль,-лю, (кристалі́чний SiO2; чистий кварц – безбарвний прозорий гірський кришталь, від домішок має фіолетовий відтінок – аметист; виробний напівкоштовний камінь)
хруста́ль кришта́ль,-лю
х. ба́риевый кришта́ль ба́рієвий
х. боге́мский кришта́ль боге́мський
х. го́рный кришта́ль гірськи́й
х. свинцо́вый кришта́ль олив’я́ний

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Кришта́ль, -лю – хрусталь.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

кришта́ль, -лю, -леві (чисте скло, рос. – хрусталь)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Криста́ль, -лю, м. = Кришталь. Дівчино-ягодо! який у тебе кристаль під носом — як московський патрон. Ном.
Кришта́лик, -ка, м. Ум. отъ кришта́ль.
Кришта́ль, -лю, м.
1) Хрусталь. Зуби такі, як кришталь. Грин. III. 164. Як кришталь біла. Ном. № 13149. Чиста, як кришталь, вода стояла вщерть з кам’яними краями криниці. Левиц. І.
2) Употребляется какъ ласкательное слово. Ой ти, Грицю, дорогий кришталю! Чуб. V. 431. Я тебе, кришталю, давно дожидаю. Грин. ІІІ. 171. Ум. Кришта́лик.
Моско́вський, -а, -е.
1) Великорусскій.
2) Солдатскій. Дівчино ягодо! Який у тебе кришталь під носом — як московський патрон. Ном. Пеня́ моско́вська. Безпричинная придирка; человѣкъ безъ причины и сильно придирающійся.
Тремки́й, -а́, -е́. О голосѣ: серебристый, звенящій. Тремкий (голос), як тонке срібло, як найтончий кришталь. Левиц. Пов. 192.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

кристало́графка, кристало́графок; ч. кристало́граф
фахівчиня з кристалографії. [Ада Йонат, кристалографка, перша ізраїльська жінка, що отримала Нобелівську премію, за роботу про структуру рибосоми. (Вікіпеді, 22.08.2021). Франклін – британська біофізикиня і кристалографка, що зробила важливий внесок в розуміння структури ДНК, вірусів, вугілля і графіту. (Куншт, 04.11.2020).]
див.: кристалографи́ня
  Рекомендації
  З-поміж варіантних назв кристало́графка, кристалографи́ня перевагу варто віддати першому слову. Насамперед з огляду на більшу словотворчу продуктивність суфікса -к(а). Крім цього, суфікс -к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графиня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно кристалограф походить від грец. krystallos – лід, гірський кришталь і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: кристало́графка (як і крипто́графка, фото́графка, калігра́фка), але графи́ня.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Зе́ркало = дзе́ркало, лю́стро, лю́стерко, верца́дло, сьвіча́до. С. Л. (Останнє слово здибалось мінї тільки в одній казцї, надрукованій в З. о Ю. Р., і у писательки О. Пчілки). — Тепер краси на виду́ і в дзеркалї не найду. н. п. — Там дївчина умивала ся, в люстеречко видивляла ся. н п. — В ясне люстро виглядала ся, своїм личком красувала ся. н. п. — Достала Галюня сьвічадце малеє, чи скажем „по простому“ дзеркальце теє. О. Пч. — Тим часом сьвіт почав в верцадлї примеркати і инших став мінї приміт кришталь чудовий виявляти В. Щ.
Криста́ллъ, Crystallus = кришта́ль, кришта́л (С. Жел.), один — криштали́на, (льодовий) – ска́лка. Криста́льный = криштале́вий. С. З.
Хруста́ль = кришта́ль, С. Л.

Запропонуйте свій переклад