Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 57 статей
Запропонувати свій переклад для «курча»
Шукати «курча» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вы́лупок – ви́луплене пташеня́ (курча́), голопу́цьок (р. -цька), пу́цвірінок (р. -нка).
Затере́бливать, затереби́ть – почина́ти (поча́ти) ша́рпати, сми́кати, ску́бти, то́рзати.
• -би́ть кого – заша́рпати, засми́кати, заску́бти, зато́рзати кого́. [Гу́си заску́бли курча́ (Сл. Ум.)].
Защи́пывать, защипа́ть, защипну́ть –
1) (соединять щипком) защи́пувати, защипну́ти що. [Вари́ла дру́жечка пиріжки́, защи́пувала їх в три ріжки́ (Основа)];
2) кого – защи́пувати, защипа́ти кого́, (за волосы, перья) заску́бувати, (сов.) заску́бати, заску́бти́ кого́. [Гу́си заску́бли курча́ (Сл. Ум.)];
3) почина́ти, поча́ти щипа́ти.
• Мороз -вает – моро́з щипа́є, куса́є.
• Защи́панный, Защи́пнутый – защи́пнутий; защи́паний, заску́баний.
Курё́нок – курча́ (-ча́ти), куря́ (-ря́ти).
Курчё́нок – курча́ (-ча́ти), (реже) куря́ (-ря́ти), ум.-ласк. курча́тко, курча́точко. [З курча́тами кво́чка ку́блилася (Н.-Лев.)].
Куря́ – курча́ (-ча́ти), (реже) куря́ (-ря́ти).
Молодо́й –
1) молоди́й (в песнях также мо́лод).
• -до-зелено – молоде́-зеле́не, молоде́-ро́зумом не ді́йшле.
• -дой человек – молоди́й юна́к (-ка́), па́рубок (-бка), (фамил.) молодько́ (-ка́), молода́н (-на), молодя́к (-ка́), парубчи́на, козачи́на. [Наї́хали старости́, й молоди́к за ни́ми (Шевч.)].
• Скажите, пожалуйста, -до́й человек – скажі́ть, будь ла́ска, моло́дче (юна́че, пани́чу).
• -дая женщина – молода́ жі́нка.
• -дые люди – молоді́ лю́ди, лю́ди молодо́го ві́ку, молодя́та (-дя́т).
• Побыть -ды́м (холостым) человеком – помолодикува́ти, молодико́м пожи́ти.
• -дые годы, лета – молоді́ літа́, молоди́й вік, (поэт.) мо́лодощі (-щів и -щей). [І на́що літа́ молоді́ ма́рно по сві́ту розсіва́тимеш? (М. Вовч.). Не тра́тьмо наді́ї в літа́ молоді́ї (Л. Укр.)].
• В -ды́х летах, см. Мо́лодость (В -сти) и Ле́то 3.
• Быть -ды́м, в -ды́х летах – бу́ти молоди́м, молоді́ти. [Мені́ вже само́тному та й не молоді́ти (Гліб.)].
• Дважды -до́му не бывать – дві́чі молоди́м не бу́ти, дві́чі не молоді́ти.
• Он (был) моложе меня – він (був) моло́дший за ме́не (від ме́не, про́ти ме́не), ніж (як) я.
• В нашей семье он был моло́же меня – у на́шій роди́ні (сім’ї́) він був підо мно́ю. [У батькі́в мої́х була́ вели́ка сім’я́: два бра́ти і сестра́ – ста́рші за ме́не, та ще підо мно́ю три сестри́ (Кониськ.)].
• Годами он старее меня, но по службе моло́же – на роки́ він ста́рший на (від, про́ти) ме́не, але́ на слу́жбі він підо мно́ю.
• Самый -до́й – наймоло́дший, що-наймоло́дший.
• -лод летами, да стар делами – ві́ком молоди́й, та ро́зумом стари́й; хоч і молоди́й ще, а старе́чий ро́зум ма́є (Номис).
• Из -ды́х да ранний – мале́ курча́, та вже летю́че.
• Умом -лод – ро́зумом неді́йшлий, хлоп’я́чого ро́зуму.
• Он человек уже не -до́й – він чолові́к уже́ не молоди́й (лі́тній), не молодо́го (не пе́ршого) ві́ку, пова́жного ві́ку, не перво́літок (-тка).
• Казаться (более) -ды́м, -до́ю, см. Мо́лодо.
• -до́й месяц – молоди́к, нови́к, нова́к (-ка́), молоди́й (нови́й) мі́сяць. [Зійшо́в мі́сяць, ще й нови́к (Чуб. V)].
• -ды́е побеги (дерева) – молоді́ па́гони (па́гінки, па́рости, па́ростки), молоде́ па́гіння, па́молодь (-ди).
• -до́е дерево (с неотверд. корой) – молоде́ (свидува́те) де́рево.
• -до́е вино, пиво – молоде́ вино́, пи́во;
2) -до́й, -да́я, -ды́е (жених и невеста) – молоди́й, молода́, молоді́, молодя́та; срв. Молодожё́н. [Вік вам до́вгий і ро́зум до́брий, кра́сні молодя́та! (М. Вовч.)].
Надклё́вывать, -ся, надклева́ть, -ся и надклю́нуть, -ся – надкльо́вувати, -ся, надклюва́ти, -ся, накльо́вувати, -ся, наклюва́ти, -ся, наддзьо́[ю́]бувати, -ся, наддзьо́[ю́]бати, -ся, (о мног. или во мн. местах) понад[пона]кльо́вувати, -ся, понаддзьо́[ю́]бувати, -ся; бу́ти надкльо́вуваним, надкльо́ваним, понадкльо́вуваним и т. п. [Курча́ надклюва́ло яйце́ (Київщ.). Горобці́ понаддзьо́бували я́годи (Брацл.)].
• Надклё́ванный – надкльо́ваний, накльо́ваний, наддзьо́[ю́]баний, понадкльо́вуваний и т. п. [Гля́ньте, скі́льки динь понакльо́вуваних, – то га́йвороння понакльо́вувало (Богодух.)].
II. Наклё́вываться, наклю́нуться –
1) (о птенце в яйце) на(д)кльо́вуватися, на(д)клю́нутися, (о мног.) пона(д)кльо́вуватися. [Коли́ наклю́нулося, то й ви́лупиться (Номис). Курча́ надкльо́вується з яйця́ (Сл. Ум.). Я́йця всі вже понакльо́вувалися (Богодух.)];
2) (о рыбе) заїда́ти, заї́сти, накльо́вуватися, наклю́нутися. [Коли́ поплаве́ць дрижи́ть, це зна́читься, що ри́ба заїда́є; а як заї́сть, то поплаве́ць упірне́ в во́ду (Звин.)];
3) (перен.) накльо́вуватися, наклю́нутися, закльо́вуватися, заклю́нутися; (случаться) трапля́тися, тра́питися. [Піду́, мо́же де робо́та яка́ наклю́неться (М. Грінч.). Це пита́ння по́ки-що ті́льки закльо́вується (Рада)].
• Ему -ется хорошее место – йому́ накльо́вується (трапля́ється) га́рна поса́да.
Обжа́ривать, обжа́рить –
1) (пожарить хоророшо снаружи) обсма́жувати, обсма́жити що (курча́, ри́бу);
2) (изжарить) засма́жувати, засма́жити, пекти́, спекти́; (на жару) пря́жити, упря́жити, пекти́, спекти́ (напр., карто́плю, горо́х). Срв. Изжа́рить;
3) (о солнце) пекти́, обпіка́ти, об[по]пекти́, смали́ти, об[по]смали́ти, жа́рити, об[на]жа́рити кого́, що.
• Обжа́ренный – обсма́жений, засма́жений, с[об]пе́чений, обсма́лений и т. д.
Об’еда́ть, об’е́сть –
1) об’їда́ти, об’ї́сти. [До́ки ти, дармої́де, нас об’їда́тимеш?];
2) об’їда́ти, об’ї́сти, оббира́ти, обібра́ти. [Гу́сінь ли́стя на капу́сті об’ї́ла. Сиди́ть хло́пець коло сто́лу, курча́ оббира́є].
• Об’е́денный – об’ї́дений, об’ї́джений, обі́браний.
Опаля́ть, опа́ливать, опали́ть – обсма́лювати, смали́ти, обсмали́ти (о мног. посмали́ти, пообсма́лювати), за[при,під]сма́лювати, -ли́ти, о(б)па́лювати, обпали́ти, запали́ти, спали́ти, припа́лювати, припали́ти. [Солове́йкові кри́льця посмали́ла. Со́нце припали́ло по́ле. Сльо́зи ко́тяться по па́леному обли́ччю].
• -ля́ть, -ли́ть слишком сильно – пересма́лювати, -ли́ти.
• Окончить -ля́ть – досмали́ти.
• -ли́ть перья и пух – забужува́ти. [Я вже курча́ забужува́ла].
• Человек, опа́ливающий что-либо и в частн. режущий и -ющий свиней – смалі́й (-ія́). Срв. Обжига́ть. Опа́ленный – о(б)сма́лений, обпа́лений, запа́лений, спе́чений. [Махну́в осма́леним крило́м. Вони́ несу́ть додо́му спе́чене, як і земля́, ті́ло (Коцюб.)].
Пи́скать, пи́скнуть – пи́скати, пи́снути, (тонк. голоском) пі́кати, пі́кнути. [Мовчи́, ані пи́сни. Курча́ в яйці́ пі́ка].
Пыл –
1) по́лум’я, по́ломінь (-мени);
2) за́па́л, пал (-лу), жага́, ро́зпал (-лу), завзя́ття; (горячность) я́рість (-ости). [В запа́лі налеті́в на Ма́рса, як на мале́ курча́ шулі́к (Котляр.). Пе́рший за́пал коха́ння прости́г, прийшо́в тихі́ший час (Грінч.). Яки́й гаря́чий пал, що й перешко́д не зна, як ду́шу він мені́ збенте́жує до дна (Самійл.). Говори́в з таки́м па́лом, з таки́м гаря́чим почува́нням (Неч.-Лев.). Що ща́стям, поко́єм здава́лось, те по́пелу тепла́ верства́; під не́ю жаги́ і любо́ви не зга́сла ще і́скра жива́ (Франко)].
• Пыл молодости – молоде́чий (юна́цький) за́пал, молоде (юна́цьке) завзя́ття.
• Пыл юношеской любви – за́пал (пал, жага́) молоде́чого (юна́цького) коха́ння.
• В -лу сражения, борьбы – у за́палі, у ро́зпалі бо́ю, боротьби́. [В запа́лі, в крива́вім бою́ не розібра́ли, чи то це́рква, чи про́сто буди́нок – і спали́ли (Тобіл.)].
• В -лу гнева – в ро́зпалі гні́ву. [Така́ при́кра мо́ва ті́льки в ро́зпалі гні́ву мо́виться (Єфр.)].
• С -лом – з за́палом, з завзя́ттям, запопа́дливо.
• Умерить свой пыл – осі́стися, розхолоди́тися. [Ося́дьтеся, не гарячі́ться так (Борзенщ.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Пися, писька, писюн, прост. – піся, піська, пісюн, (умен.) пісюнчик.
[Затишок, неймовірний затишок лежав на пузатих з куцими пісюнами купідонах, на меблях, навіть здоровенні кімнати, котрі виходили одна з одної, ніяк не лякали його, а навіки поховали, прихистили його від Лади (О.Ульяненко). Перед Новим роком шайки бандюків і гівнюків часто закидували яйцями вікна в перукарні й писали білою фарбою матюки на асфальті. Колись мій татуньо прокинувся вранці першого січня та уздрів, що якийсь мудак споганив вивіску нашої крамниці, переінакшивши напис із «Бун» на «Боунз». Останнє по-блатному означало набухлий чоловічий прутень. Отак ми і стали пісюнами-Боунзами (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Але няня знову, в приступі нестримного сміху: — Ви тільки погляньте, пані, на його бідного маленького пісюнчика! — бо той заворушився знову, заметався туди-сюди, ніби курча з підрізаним горлом… (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Приводить мамуня синочка до лікаря: — Лікарю, подивіться, у мого хлопчика з пісею щось. Лікар глянув і каже: «Так, мамочко, з цього моменту пісю називаємо членом і лікуємо сифіліс!»] Обговорення статті
Цыплёнок – курча, курчатко, курчаточко, (диал.) куря, курятко; ціпка, ці́понька, ціпля, ціплятко:
• цыпл́ёнок тапака (цыпленок табака) – курча тапака;
• цыплят по осени считают – що було — бачили, а що буде — побачимо (Пр.); восени і курчата курми будуть (Пр.); восени і горобець багатий (Пр.); не кажи «гоп», поки не перескочиш.
[За курми полізли крізь тин курчата (І. Нечуй-Левицький). Виходить за хату, узявши з сіней підситок із зерном. Незабаром чутно, як вона кличе: — Ціпоньки! ціпоньки! тю-тю-тю-тю-тю-тю! (Л. Українка). — Ах, ти, моя старенька! моя поганенька, моя малесенька, моя ціпонька, моя милесенька!..— лащиться дядько до тітки, тріпаючи її по щоці рукою (М.Коцюбинський). Ой на току, на току курята чубаті (Пісня). Ціпка-ціпа ціпонька Цілоденно цівкає (Олександр Виженко). І ось одного дня, приємного сонячного дня, коли під ліщиною розцвіли великі жмутики первоцвіту, а безліч фіалок обсіяло стежку, після обіду вона прийшла до кліток, а там крихітне, крихітне жваве курчатко крихітними кроками походжало біля гнізда, а мама-курка злякано кудкудахтала. Ніжне маленьке курчатко було сірувато-коричневе з темними плямками, і цієї миті це була найважливіша іскорка життя на всі сім королівств (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса).1. — Ну, курча, вчора мене пес покусав! — Скажений? – Та ні, якого б це я біса скаженого за хвоста смикав?! 2. Крутий як ціплятко]. Обговорення статті
Зевака – роззя́ва, роззявля́ка, ґава (ґава), витріщака, витрішколюб.
[Літаючи по дворах, Гава Шматок ковбаски добула; Хоч кажуть, що вона дурна роззява, А до крадіжки здатная була (Л.Глібов). «Що там?» — обізвався з двору чоловік. «Курча сорока взяла».«А хіба я не казав: роззява», — байдуже мовив дядько і знову зашаркав рубанком (Гр.Тютюнник). І хоч я не той роззявляка забудькуватий, яким і вовки без труднощів можуть полакомитись-повечеряти, і хоч не метушливий, мов чорт у болоті, а наслання якесь, а мана якась найшла на мене, змусила поминути Дармограїшине обійстя і, осідлавши моє згарячіле від солодкої тривоги тіло, погнала слідом за отим вогнем, що посувався попереду в звабливих жіночих строях (Є.Гуцало). — Не буду Вам переповідати таємниці Сходу, бо їх немає, якщо Ви, звісно, не з когорти витрішколюбів, котрих забавляють описи гарему Оттоманського султана (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Коли вони вийшли надвір, їх оточили витріщаки, що досі заглядали у вікна (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Юрба розійшлась, але Вільям і Вайолет лишилися на місці. Це були справжні представники племені роззяв. Люди, що покидають місце події із каретою «швидкої допомоги», не мають потрібних елементів, з яких складається справжня цікавість. Адже насолоду дає не сама страва, а той присмак, що лишається після неї в роті (М.Рябова, перекл. О.Генрі)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Цыплёнок – курча́, -ча́ти, курча́тко, -ка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Коршун
• Налететь, кинуться коршуном (как коршун) на кого – налетіти, кинутися на кого, як шуліка на курча.
Ловкий
• Ловкая женщина – спритниця; моторуха.
• Ловкий делец – управний (меткий) ділок; спритний ділок; митець; (образн.) такий, що й з вареного яйця курча вилупить; з піску мотузки суче; уміє з чорного біле зробити.
• Ловкий ответ – влучна відповідь.
• Ловкий плут, мошенник – спритний (промітний, пронозуватий) пройдисвіт (шахрай, крутій).
• Ловкий танцор – зграбний (ручний, звичний) танцюрист; вправний танцюрист; (фам.) ручний танцюра.
• Он ловкий малый (парень) – з нього моторний хлопець (хлопчина, хлоп’яга); (глузл.) з його моторяка (з його крутій) хоч куди.
Молодой
• В молодые годы – за молодих літ (років); за молодого віку; у молодому віці; у молодих літах; віку молодого (молодого віку), (те саме, що) В молодости. Див. молодость.
• Из молодых да ранний (разг.) – молодий та ранній; мале курча, та вже летюче.
• Как (словно, будто, ровно) молодой месяц – лиш (тільки) блиснув, та й нема.
• Молод годами, да стар умом – віком молодий, та розумом старий. Пр. Хоч і молодий ще, а старечий розум має. Пр. Хоч молоде, а старий розум має. Пр.
• Молодой месяц – молодик; молодий (новий) місяць; новак (новик).
• Молодой человек – молодик; [молодий] хлопець; юнак; парубок.
• Молодые годы – молоді літа (роки); молодощі.
• Он человек уже немолодой – він чоловік уже не молодий (літній); він немолодого (не першого) віку; він поважного віку; він не перволіток.
• Прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді літа (молоді роки); (про чоловіків ще) відмолодикувати, (про жінок ще) віддівувати.
• С молодых (младых) ногтей; от молодых (младых) ногтей – з жовтого дзьоба; з пуп’яночка (з зеленочка); з малого малку; змалку.
• Умом молод – розумом недійшлий; хлоп’ячого розуму.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зачави́ти – задавить, раздавить. Зачави́ти курча́ – зарезать цыпленка.
Курча́, -ча́ти – цыпленок.
• Курча́та на рука́х – потрескавшиеся руки.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Как в воду опущенный. —
1. Як з хреста знятий.
2. Як з того світа встав.
3. Наче курча впустив.
4. Опустилися, як на воду.
5. Ходжу, наче чоловіка згубив, або-що.
6. Розживемось, як сорока на лозі, а тінь на воді.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

курча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; курча́та, -ча́т

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Виліта́ти, -таю, -єш, сов. в. ви́летіти, -лечу, -тиш, гл.
1) Вылетать, вылетѣть. Ластівки вилітають, годину обіцяють. Ном. № 309. Вилітали запорожці на лан жито жати. Шевч. 61.
2) Взлетать, взлетѣть на что. Курча часто вилітає на квочку. Грин. II. 20.
Гомі́лка, -ки, ж. Голень. Мнж. 178. Ум. Гомі́лочка. Їжте курча, — беріть гомілочку. Зміев. у.
Господа́рство, -ва, с.
1) Имѣніе, имущество, хозяйство. Не то господарь, що збереть господарство, а то, що готовоє задержить. Ном. № 10108.
2) Хозяйничанье, хозяйство. Привикай до господарства з молоду, не будеш знав на старість голоду. Ном. № 10100.
3) Хозяева, семейство. Курча як заспіва, віщує смерть кому з господарства. Ном. (Старець) у хаті бавить господарство кобзою. Ном. № 13664.
Домина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. домня́ти и дом’я́ти, -мну́, -не́ш, гл.
1) Доминать, домять, оканчивать, окончить мять.
2) Оканчивать, окончить растирать, измельчать. Доминай бо швидче перець! Кіев. у.
3) Доѣдать, уписывать. Кухарь кота лає, а він курча уминає.
Забужува́ти, -жу́ю, -єш, гл. Опалить перья и пухъ (у птицъ). Я вже курча забужувала. Лебед. у.
Загодо́вувати, -вую, -єш, сов. в. загодува́ти, -ду́ю, -єш, гл.
1) Начинать въ первый разъ что-либо ѣсть. Як що уперве (того року) починають їсти (курча, яблуко, огірок), то перегинають за голову руку і загодовують отак: «нова новина, щоб не болів ні живіт, ні голова» (і тоді їдять). Грин. І. 253.
2) Начинать откармливать.
За́па́л, -лу, м.
1) Жаръ, горячность; пылъ, пылкость; воодушевленіе. В такім запалі він був і справді трохи похожий на героя Иліяди. Левиц. Пов. 16. В запалі налетів на Маса, як на мале курча шулік. Котл. Ен. VI. 32. Мов з запалу до забави, все грав, словом не озвавсь. Мкр. Г. 15.
2) — у го́рлі. Воспаленіе въ горлѣ. Вх. Зн. 20.
3) Затравка у ружья. (Черном.). Въ слѣд. стихахъ пѣсни употр. повидимому въ значеніи: выстрѣлъ. Вдарили разом з самопалов в седмі — п’ятдесят запалов. АД. І. 246.
Зача́вити, -влю, -виш, гл. Задавить, раздавить. — курча́. Зарѣзать цыпленка. Левиц. Пов. 106.
Кі́хоть, -хтя, м. Коготь. Розгреба (курча) своїми кіхтями пісок на греблі. К. На неї уже давно чорти кіхті гострять.
Курча́, -ча́ти, с.
1) Цыпленокъ. 3 курчатами квочка... кублилась у моркві. Левиц. І. 28. В запалі налетів на Мага, як на мале курча шулік. Котл. Ен. VI. 32. Хо́дить, як курча́та погуби́в. Имѣетъ растерянный видъ.
2) мн. Курча́та. Трещины въ кожѣ на рукахъ и ногахъ отъ холода и вѣтра. Ум. Курча́тко, курча́точко. Ой висиділа квочка четверо курчаток. Чуб. III. 194. Уже яєчко наклюнулось, то й курчатко незабаром вилупиться. Ном. № 4891.
Куря́, -ря́ти, с.
1) = Курча. 2) мн. Курята = Курчата (см. Курча 2).
Нови́на́, -ни́, ж.
1) Новость.
2) Недавнее произшествіе. Тоді козак у війську пробуває, свою новину козакам оповідає. ЗОЮР. І. 217. В славнім місті Ботушанах сталася новина: підмовила Катерина багацького сина. Гол. І. 79.
3) Новь, новина (земля въ первый разъ вспаханная). Поореш років три та й пускаєш знов на переліг, а ореш новину. ЗОЮР. І. 144. Да богат, Юрасько, батько твій, густо пшениці на новині. Мет. 165.
4) Новое платье. Ном. № 4912.
5) Новый хлѣбъ, новыя овощи, новая пища въ данномъ году. Позичений? — каже Павло, краючи хліб. — Оддамо, серце, оддамо новиною. МВ. (О. 1862. І. 74). Діти! попаде!.. новина! а йдіть но сюди! — Яка там новина? — Кавун, диня. Св. Л. 21. Як що небудь уперве починають їсти (курча, яблуко, огірок), то перегинають за голову руку і загодовують: нова новина, щоб не болів ні живіт, ні голова. Константиногр. у. Ум. Нови́нка.
Оббіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. обібра́ти, обберу́, -ре́ш, гл.
1) Обирать, обобрать.
2) Объѣдать, объѣсть, обгладывать, обглодать. Сидить хлопець коло стола, курча оббірає. Чуб. V. 653. Тоді вовці-сірохманці нахождали і орли-чорнокрильці налітали, в головках сідали, біле тіло коло жовтої кости оббірали. АД. І. 118.
3) Избирать, избрать, выбрать. Собі місця не обібрав. Чуб. V. 1014. Ні читати, ні писати, а хотять за короля обібрати. Ном. № 7908. Обібрали одного з себе і послали до його баби. Мнж. 87. Ой дівчино люба, мила... ти ж то мене обібрала і одного в світі покохала. Грин. III. 161.
Пізніхі́рочка, -ки, ж. Поздно родившійся (ребенокъ), поздно выведшійся (птенецъ). Маркев. 91. Чого це у вис, бабо, курча погане? — Е, це в мене пізніхірочка. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Пі́кати, -каю, -єш, гл. Издавать пискъ. Курча в яйці піка.
Піскля́, -ля́ти, с. = Курча. Вх. Пч. II. 11.
Пуля́, -ля́ти, с.
1) = Индича. Вх. Пч. II. 12.
2) = Курча. Черниг. у.
І. Умина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. ум’я́ти, умну́, -не́ш, гл.
1) Выминать, вымять, измять, умять.
2) Уплетать, уплесть. Так уминає, що аж за ушима лящить. Грин. І. 125. Лев уминав за сніданням ягня. Гліб. Сижу собі в кінці стола, курча уминаю. Чуб. V. 655. Не журиться Антін об тім: батько вмірає, а він блина вминає. Ном. № 4997.
Цєп’є́, -п’я́, с. = Курча. Желех.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Нена́їдний, нена́їсний, -а, -е. *2) Ненасыщающий. У дорогу раз-у-раз беріть сало, паничу, да паляницю, а то взяли курча—воно ж ненаїсне. Пир. у., Конон.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вы́веденышъ = курча́ (що недавно вилупилось), пискля́, голопу́цьок (С. Аф.), голу́цьвянок. (Чайч.).
Вы́весть, вы́вести, ся = 1. ви́вести, повиво́дити. — Вивести з лїсу. — Вы́весть изъ бѣды́ = ви́зволити, ви́рятувати. — Вывести нару́жу = ви́вести на чи́сту воду. 2. ви́вести, ви́бавити (про мишей, блощиць, цьвіркунів то що і про плями). 3. ви́вести, ся, ви́лупитись, ви́клюнути ся. — Качка вивела троє каченят. — Курча тільки що вилупилось. 4. ви́вести ся, повиво́дити ся, перевести́ ся, поперево́дити ся. — Були й кози і птиця всяка, та тепер попереводились. н. о.
Затереби́ть, затере́бливать, ся = заску́бти, заша́рпати, засми́кати, заску́бувати і т. д. — Гуси заскубли курча.
Защипа́ть, защи́пывать = 1. защипа́ти, защи́пувати. 2. защипа́ти, заскубти́, защи́пувати, заску́бувати. — Гуси заскубли курча. 3. залїпити, залїплювати (про тїсто).
Курёнокъ = курча,́ курча́тко, курченя́, куря́, куря́тко, мн. курча́та, курченя́та. С. З. — Возить ся, як квочка з курчатами. н. пр.
Куря́ = 1. курча́ і т. д. д. Курёнокъ. 2. индича́, индича́тко, мн. индича́та.
Наклева́ть, наклёвываться = наклюва́ти, надзьо́бати, надзю́бати, накльо́вувати, ся і т. д. — Посип, сину, проса, нехай вона надзьобаєть ся, та постав водицї, нехай нона напъєть ся! н. н. 2. наклю́нути, надклю́нути, накльо́вувати, ся. — Коли наклюнулось, то й вилупить ся. н. пр. — Курча надкльовуєть ся (з яйця). 3. трапляти ся, накльо́вувати ся. – Трапляєть ся служба, може матиму заробіток.
Наклёвъ = наклю́нуте мі́сце (де курча на клюнулось).
Опле́сть, оплета́ть = 1. обплести́, обплїта́ти. 2. обдури́ти, обшахрува́ти, обду́рювати. 3. потрі́скати, зже́рти, зло́пати, умняти, трі́скати, же́рти, ло́пати, умина́ти (С. Ш.), уплїта́ти (С. Ш.). — Сижу собі в кінцї стола, курча уминаю. С. Ш.
Проска́кивать, проскочи́ть, проскокну́ть = 1. проско́кувати, проско́чити, проскікнути, прострибну́ти. — Курча проскочило з курника. 2. трапля́ти ся, луча́ти ся, зустріча́ти ся, тра́пити ся, лучи́ти ся, зустрі́ти ся (рідко). 3. промча́ти ся, проскака́ти.
Умина́ть, умя́ть = у(в)ми́нати (С. Ш.), лига́ти, упи́сувати (С. Ш.), трі́скати, умъя́ти (С. Ш.), упереза́ти, уписа́ти (С. Ш.), зтрі́скати, вмоло́ти, укла́сти, запиха́ти ся. — Тай заходив ся хорошенько мнясце під дубом уминать — аж на зубах кістки тріщать. Б. Г. — Лига, як Мартин мило. н. пр. — Сижу собі в кінцї стола курча уминаю. н. к. — Уперезала вона цїлу макітру вареників. н. к. — Дали йому хлїба, — сидить, запихаєть ся, мов три днї не їв. Кр.
Цыплёнокъ, цыплёночекъ, мн. цыпля́та = курча́ (С. З. Л.), курча́тко, курченя́ (С. З.), куря́, куря́тко (С. З.), куріпъя́, цїпка, цїпля́ (С. Л.), мн. курча́та. — А кіт одно — трощить та умина курчатко. С. Б. — Котре курча часто вилїта на квочку, тому не довго животїти. н. пр. Грінч. — На вечерю були курчата.

Запропонуйте свій переклад