Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 75 статей

Запропонувати свій переклад для «кут»

Шукати «кут» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Кут – 1) кут (-та́), куто́к (-тка́). [Запалю́ я кра́йню ха́ту на всі шти́ри ку́ти (Гол.)]; 2) (невода) матня́, гузи́р (-ря́).

Запира́ть, запере́ть – замика́ти, замкну́ти, зачиня́ти, зачини́ти, запира́ти, запе́рти кого́ куди́, що, (на засов, на задвижку) засува́ти, засу́нути що, (на крючок) защіпа́ти, защепну́ти що (напр. две́рі, воро́та), (о мног.) позамика́ти, позачиня́ти, позапира́ти кого́ що, позасува́ти, позащіпа́ти що. [В ту ба́шточку вкида́ли сі́льських дівча́т і там замика́ли (М. Вовч.). Замика́йте, ді́ти, две́рі (Шевч.). Як ті́льки смерка́ло, Підпа́ра засува́в сіне́шні две́рі, про́бував до́вго, чи до́бре за́мкнені (Коцюб.). Іде́ до двере́й, защіпа́є їх (Самійл.). Як коня́ вкра́ли, він тоді́ ста́ню замкну́в (Номис). Скрипля́ть ворі́тонька – не мо́жу запе́рти (Чуб. V). Привезли́ нас аж на край села́, каза́ли уста́ти з во́за, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Позамика́ли всіх парубкі́в у холо́дну (Харк.). Окса́на позасо́вувала усю́ди две́рі (Квітка)]. • -ре́ть неприятеля – оточи́ти во́рога, загна́ти во́рога в глухи́й кут. • За́пертый и Заперто́й – за́мкнений и за́мкну́тий, зами́каний (диал. за́мканий), зачи́нений, запе́ртий, (на задвижку, крючок) засу́нутий, заще́пнутий, защі́паний. [Це́рква була́ ще запе́рта (Н.-Лев.)]. • Запира́емый – зами́каний, зачи́няний. • Запира́ющий – той, що замика́є, зачиня́є и т. д.; (сущ.) зами́кач, зачиня́льник. [Зачиня́й две́рі! – Не я їх одчини́в, шука́й и́ншого зачиня́льника (Звин.)].

Захолу́стье – 1) заку́тина, глушина́, глухи́й кут (світ), (дебри) не́три (-рів). [Хіба́ по на́ших глухи́х світа́х лю́ди чита́ють газе́ти?! (Крим.). Я живу́ в таки́х не́трах, де нема́ шкіл (Основа)]. • Глухое -стье – глуха́ глушина́, глуха́ заку́тина; 2) (в лесу) гущина́, гуща́вина, не́три (-рів). • Непроходимое -стье – непрохідна́ гуща́вина, густі́ не́три.

Косо́й – 1) (непрямой) ко́сий, скі́сни́й, укі́сний, криви́й. [Пості́л (лапоть) ко́сий, а я бо́сий (Приказка). Скісни́й про́мінь (Коцюб.). Укі́сне промі́ння (М. Левиц.)]. • -со́й ворот – ко́сий ко́мір, ко́са па́зуха. • -со́й ветер – бокови́й ві́тер. • По -со́й линии – скі́сно, на́вскіс, навкоси́, навкося́к, скісно́ю лі́нією. • -со́е направление – скісни́й на́прям. • -со́й пол – похи́ла підло́га, похи́ла долі́вка. • -со́й платок – коси́нка. • -са́я сажень – крижови́й (ко́сий) са́жень. • Сделаться -сы́м – скоси́тися, скосі́ти, (ещё более) покосі́шати. • -са́я стена, -со́й столб – похи́ла сті́нка, похи́лий, криви́й стовп. • -со́й угол – непрями́й кут; 2) (о человеке) ко́сий, зиз (-за), косоо́кий, зизоо́кий, кривоо́кий, зизува́тий; см. Косогла́зый. • -со́й взгляд – криве́ о́ко, зиз (-зу). [Він на ме́не зи́зом ди́виться (Звин.)]. • Бросать -сы́е взгляды, см. II. Коси́ться 1. • Быть на -сы́х – бу́ти в незла́годі; бу́ти як середа́ з п’я́тницею; коті́в де́рти (з ким).

Лицево́й – 1) лицьови́й. • -вая кость – лицьова́ кі́стка. • -вой угол – лицьови́й кут (-та). • -во́й че́реп – че́реп (-па) обли́ччя (-ччя). -во́е полотенце, см. Лицеви́к; 2) (о лице предмета) пра́вий, лицьови́й, зве́рхній. • -ва́я сторона – пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку), лице́; срв. Лицо́ 6. [В це́ї ху́стки дру́гий бік (изнанка) кра́щий за пра́вий (за лице́) (Брацлавщ.). Приче́пиш (дві каблу́чки золоті́) до обо́х нара́мників наплі́чника зни́зу, з лицьово́го бо́ку його́ (Біблія)]. • -ва́я сторона карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти. [Гро́шам лиця́ нема́ (Номис)]. • -ва́я сторона ткани – лице́, пра́вий, лицьови́й (и т. д.) бік ткани́ни; 3) (о лице здания) чі́льний; чолови́й. • -ва́я сторона дома – чо́ло́, чі́льний бік (р. бо́ку) буди́нку. • -во́й фасад – чолова́ фаса́да. • -вой чертёж дома – чолови́й рису́нок (-нку) (план) буди́нку; 4) (снабжённый рисунками) лицеви́й, образо́вий (руко́пис); 5) (персональный) особо́вий, особи́стий. • -во́й счёт – особи́стий раху́нок (-нку). • -ва́я книга, бухг. – особо́ва кни́га (кни́жка), кни́га (кни́жка) особи́стих раху́нків.

Многогра́нный – 1) багатогра́нний, гранча́стий, грани́стий, граня́[а́]стий. [Гранча́ста ба́ня (купол), -та пля́шка (Свидниц.) Кришта́ль гранча́стий (Крим.). Грани́сті я́блука (Чернігівщ.). Коло́ни граня́сті (Л. Укр.)]. • -ное творчество Франка – багатогра́нна тво́рчість Франко́ва; 2) геом. – багатості́нний, багатогра́нний, поліедри́чний. • -ный угол – багатості́нний кут (-та).

Наклоне́ние – 1) (действие) нахиля́ння, похиля́ння, схиля́ння, перехиля́ння, нагина́ння, оконч. нахи́лення и нахилі́ння, похи́ле[і́]ння, схи́ле[і́]ння, перехи́ле[і́]ння, нагнуття́ чого́ до ко́го, до чо́го, над ким, над чим; прихиля́ння, пригина́ння, оконч. прихи́ле[і́]ння, пригнуття́ чого́ до ко́го и кому́, до чо́го; (в одну сторону пров.) перехня́блювання, оконч. перехня́блення чого́ (на́бік, на оди́н бік); (в разные стороны) розхиля́ння, оконч. розхи́ле[і́]ння чого́; 2) (наклонённость), см. Накло́н 2. • -ние земной оси к эклиптике – по́хил (на́хил, нахи́лення) зе́мної о́си до еклі́птики. • Угол -ния – кут по́хилу (на́хилу, хи́лу); 3) грам. – спо́сіб (-собу). • Из’явительное, повелительное, сослагательное -ние – ді́йсний, наказо́вий, умо́вний спо́сіб. • Неопределённое -ние – дієйме́нник (-ка).

Необду́манно, нрч. – нерозва́жно, без розва́ги, необмірко́вано, незмірко́вано, необду́мано, (нерассудительно) нерозсу́дливо, нерозва́жливо, (неосторожно) необере́жно (наавось) навмання́, на гала́й – (на)бала́й, (попусту, зря) по-дурно́му, ду́рно. [Нерозва́жно ки́нув ущи́пливе сло́во (Крим.). Нерозва́жно відіпхну́в її́ тепе́р (Куліш). Ба́ба-диплома́тка така́ хи́тра, що й слове́чка по-дурно́му не ска́же (Грінч.)]. • -но поступать – роби́ти (чини́ти) нерозва́жно (без розва́ги). • -но сказать – бо́вкнути, бе́лькнути, ля́пнути (язико́м); срв. Сболтну́ть. [Язи́к бе́лькне та в кут, а спи́ну ви́ставлять – б’ють (Номис)].

Нора́ – 1) нора́; специальнее: (берлога, логово и змеиная -ра́) ско́та, ско́тище; (подводная в береге) нора́, пече́ра; (кротовина) кротови́на. [Пташи́на гніздо́ своє́ ма́є, лиси́ця теж но́ру (Самійл.). Ході́м шука́ти за́ячих нір (Звин.). Гадю́ки збира́ються у свої́ ско́ти (Грінч. I). Во́вче ско́тище (Мордовець). Ра́ки живу́ть по пече́рах (Сл. Гр.)]. • Лисья -ра́ – лиси́ча нора́, лиси́ча ско́та (Грінч. II); срв. Ли́сий. • Изрывать, изрыть -рами что – нори́ти, (і)знори́ти, понори́ти що; срв. II. Изрыва́ть; 2) (перен.) нора́, (медвежий угол) за́куток (-тка), заку́тина, глухи́й кут, глухи́й світ, за́стум (-му), (закоулок) закама́рок (-рка), закапе́лок (-лка); срв. Захолу́стье.

Около́ток – 1) око́лиця, около́тиця, окру́га, куто́к, кут, курі́нь (-реня́), (жители околотка) кутя́ни, кутча́ни; 2) (в городе) райо́н, кварта́л; 3) ліка́рський пункт.

Паде́ние – 1) па́дання, спада́ння, опада́ння, паді́ння, спад (-ду), о́пад, упа́д, упа́док (-дку); оконч. упа́д, спад, упа́док. [Па́дання і встава́ння. Зако́н па́дання тіл]. • Линия -ния – спадова́ лі́нія, лі́нія спа́ду. • Угол -ния – кут па́дання. • -ние власти, крепости, города – паді́ння вла́ди, форте́ці, мі́ста. • -ние цен – зни́ження (спад) цін. • -ние занавеси – спу́щення засло́ни. • -ние глухих звуков – зане́пад глухи́х зву́ків (Крим.). • Беспрерывное -ние мелких капель – безупи́нне спада́ння дрібни́х кра́пель (Коцюб.); 2) (упадок) зане́пад, підупа́д, упа́д. • Нравственное -ние – мора́льний зане́пад (упа́д), зледащі́ння. • Он увидел бездну своего -ния – він поба́чив безо́дню свого́ підупа́ду (зане́паду) (Конис.). • -ние Римской империи – зане́пад (упадок) Ри́мської імпе́рії.

Положе́ние – 1) (чего) поклада́ння, кладі́ння. • -ние основания постройки – закла́дини; 2) (предмета по отношению к окружающей местности) стано́вище, пози́ція. [Стано́вище (пози́ція) форте́ці, збудо́ваної серед гір, було́ ве́льми́ сприя́тливе за-для оборо́ни]. • -ние города – стано́вище (пози́ція) мі́ста. • -ние горизонтальное – стан горизонта́льний, позе́м(н)ий; (вертикальное) стан простови́сний. • В лежачем -нии – ле́жма́, навле́жачки. • В стоячем -нии – стовма́, навсто́ячки. • Географическое -ние страны, города – географі́чне стано́вище краї́ни, мі́ста. • -ние в пространстве – мі́сце в про́сторі. • -ние тела, головы – поста́ва ті́ла, голови́. [Нада́ти голові́ приро́дньої поста́ви]; 3) (состояние, обстоятельства) стан (-ну), стано́вище, ситуа́ція. [Які́ причи́ни призвели́ до тако́го сумно́го ста́ну (стано́вища)? В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жчого сусі́ди (Єфр.). Стано́вище було́ прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). От стано́вище: купи́ти нема́ за що і прода́ти нема́ чого́. Стан політи́чний. Стан матерія́льний]. • Попасть в неловкое -ние – опини́тися в ні́я́ковому (в при́крому) стано́вищі, ста́ні; опини́тися ні в сих, ні в тих; не зна́ти, на яку́ ступи́ти, попа́стися в кло́піт. • Поставить кого в неловкое -ние – поста́вити кого́ в ні́я́кове стано́вище. • Поставить в глупое -ние – зроби́ти ду́рня з ко́го, завдава́ти, завда́ти ду́рня кому́. • Очутиться в затруднительном -нии – опини́тися (знайти́ся) в скрутно́му ста́ні (стано́вищі), (шутл.) попа́сти в анаці́ю; загна́тися на слизьке́; упа́сти в тісну́ діру́. • Поставить кого в затруднительное -ние – призве́сти (поста́вити) кого́ в скрутни́й стан (стано́вище); (шутл.) загна́ти кого́ на слизьке́ (в тісну́ діру́; в суточки́); загну́ти карлю́чку кому́; завда́ти ха́лепи кому́, діпну́ти кого́. • Тяжёлое, стеснённое -ние – тісно́та, приту́га, скру́т(а). [Ми і в тісно́ті, і в при́гнеті куємо́ та й куємо́ собі́ слове́сні лемеші́ та чере́сла пома́лу (Куліш). Чи ви́слухав він на́ших посланці́в, що ми йому́ в приту́зі посила́ли? (Грінч.)]. • Безвыходное (безысходное) -ние – безпора́дне, безви́хідне стано́вище (стан, годи́на); тісни́й кут. • В безвыходном -нии кто – в безпора́дному ста́ні хто; нема́ ра́ди кому́; кінці́ в край кому́. [Таке́ мені́ прийшло́сь тоді́: пря́мо кінці́ в край, – ні́чого ї́сти, пішо́в та й укра́в]. • Поставить себя (кого) в безвыходное -ние – поста́вити себе́ (кого́) в безпора́дне стано́вище; оцирклюва́ти себе́; попа́стися в матню́. [Здурі́в і я на старі́ лі́та: круго́м себе́ оцирклюва́в (Греб.)]. • Он в жалком -нии – його́ стан жалю́ гі́дний (нужде́нний, злиде́нний). • -ние получилось плохое – стано́вище ви́йшло нега́рне. • -ние дел, -ние вещей – стан, стано́вище рече́й. [Більш-менш стає́ ви́дко стано́вище річе́й в на́шій мину́лості (Грінч.)]. • Дела находятся в плохом -нии – спра́ви в пога́ному ста́ні; спра́ви стоя́ть пога́но (зле, ке́псько). • Спасти -ние дела – врятува́ти спра́ву. • -ние больного – стан здоро́в’я слабо́го (хво́рого, неду́жого). • -ние больного улучшается (ухудшается) – хво́рому лі́пшає (гі́ршає). • Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. – поста́витися до ко́го, до чо́го прихи́льно, неприхи́льно; по́стать узя́ти дру́жню, воро́жу и т. п.; ста́ти до ко́го на стопу́ прихи́льну, воро́жу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние – дійти́ до нале́жного, норма́льного ста́ну (стано́вища); на стану́ ста́ти. • Неестественное -ние – неприро́дній стан. • Всё в том же -нии – все в одна́ковому ста́ні. • Быть в интересном -нии (о беременности) – бу́ти в ста́ні (при наді́ї). • Неустойчивое -ние – хитки́й стан. • Устойчивое -ние – тверди́й (станівки́й) стан. • Ложное -ние – фальши́ве стано́вище. • -ние мирное – ми́рний стан. • -ние военное – військо́ви́й стан. • -ние осадное – стан обло́ги. • Город находится на военном (осадном) -нии – у мі́сті воє́нний стан (стан обло́ги). • В оборонительном -нии – в ста́ні оборо́ни; 4) (социальное, правовое) стан, стано́вище; стать, по́стать (-ти). [Яки́й наш соція́льний стан? Рі́вність стано́вища суспі́льного. Я хо́чу Ма́рцію прийня́ти гі́дно, як то нале́жить ста́нові її́ і ро́дові (Л. Укр.). Вона́ ма́є перейти́ до ста́ну жіно́чого (Г. Барв.). Страх, со́ром і діво́ча стать її́ к двору́ мов прикува́ли (Мкр.). В кріпа́цькій ста́ті усе́ страха́є, усьо́го бої́шся (М. Вовч.)]. • -ние служебное – стано́вище, стан урядо́вий. [Люди́ні з ви́щою осві́тою, з пова́жним стано́вищем значно́го урядо́вця (Коцюб.). Його́ стан урядо́вий ду́же висо́кий]. • Высокое -ние – висо́кий стан (стано́вище, уря́д). • Человек с -нием – люди́на на стану́, на стано́вищі; 5) (тезис) тве́рдження, заса́да, те́за. • Основное -ние – ґрунтовна́ (основна́) те́за (тве́рдження, заса́да); підва́лина; 6) -ние о чём (узаконение, правило и т. п.) – зако́н, постано́ва про що, стату́т чого. • -ние об уголовных преступлениях – зако́н, постано́ва про ка́рні зло́чини. • -ние об акционерных обществах – зако́н про акці́йні товари́ства. • -ние о подоходном налоге – стату́т прибутко́вого пода́тку, постано́ва про прибутко́вий пода́ток.

Поста́вить – 1) поста́вити, постанови́ти, (только о многих предметах) поста́вляти що куди́; (усилит.: много и часто) попоста́вити, попоста́вляти; см. Ста́вить. [Семе́н ви́йняв з-під поли́ о́ко горі́лки й поста́вив на столі́ (Коцюб.). Постанови́ли сто́личок, горі́лку, зеле́ну ча́рочку і ковбаси́ (М. Вовч.). Ой ви́копай, ма́ти, глибо́кую я́му та похова́й, ма́ти, сю сла́вную па́ру, та поста́вляй, ма́ти, хрести́ золоті́ї (Метл.). А моли́лася скі́льки… що свічо́к тих попоста́вила (Кониськ.)]. • -вить горшок, чугун, обед, горшки, чугуны в печь – заста́вити (застанови́ти) го́рщик, чаву́н, обі́д, позаставля́ти (позастановля́ти), поста́вляти го́рщики, чавуни́ в піч. [Обі́д застанови́ла, хліб посади́ла (Г. Барв.). Уби́в ба́тенько тете́ру, заста́вила ма́тінка вече́ру (Козел.). Так-сяк поста́вляла що тре́ба в піч (Грінч.)]. • -вить избу, строение – поста́вити, ви́ставити, покла́сти ха́ту, зве́сти, ви́вести будо́ву. [Семе́н Яроше́нко покла́в собі́ ха́ту при доро́зі (Маковей). Два ро́ки мину́ло, за́ки покла́в ха́ту (Стеф.)]. • -вить ворота – покла́сти воро́та. [Тут Яросла́в Му́дрий воро́та покла́в (Маковей)]. • -вить каменную ограду – ви́мурувати мур. • -вить памятник умершему другу – поста́вити, зве́сти па́м’ятник поме́рлому дру́гові. • -вить леса вокруг здания – зроби́ти ришто́вання навко́ло буди́нку, обриштува́ти буди́нок. • -вить шатёр – нап’я́сти́ наме́т, шатро́, зіп’я́сти курі́нь. [Я на башта́ні́ вже зіп’я́в яки́йсь курі́нчик та й спа́тиму там, хоч-би́ й дощ (Звин.)]. • -вить самовар – настанови́ти и наста́вити самова́р(а). • -вить силок – за[на]ста́вити сильце́. [Стріле́ць сильце́ заста́вив, спійма́лась пта́шка вмить (Франко)]. • Не знаю, куда -вить мою мебель – не зна́ю, де-б поста́вляти мої́ ме́блі. • -вить на колени – поста́вити (поста́вля́ти) на колі́на (навко́лішки) кого́. • -вить кого на ноги – зве́сти, зіп’я́сти, поста́вити кого́ на но́ги. [Ота́к і звів чолові́ка на но́ги (Кониськ.). Скі́льки то стра́тили, по́ки чолові́ка на но́ги поста́вили (Мирн.)]. • -вить сына на квартиру – поста́вити (постанови́ти) си́на на ква(р)ти́ру, на ста́нцію. [У тіє́ї Петро́вої поста́вили Анто́ся на ста́нцію, як ото́ ба́тько йому́ вмер (Свид.)]. • -вить солдат на постой – поста́вити салда́тів (козакі́в) на пості́й (на посто́янку). • -вить лошадь на конюшню – поста́вити, уста́вити коня́ до ста́йні, до кінни́ці. [Ко́ничка вста́вте до кінниче́йки (АД. Гр.)]. • -вить как следует хозяйство, предприятие, издательство, работу – поста́вити, упорядкува́ти, нала́годити, наладна́ти як слід господа́рство, підприє́мство, видавни́цтво, робо́ту. • -вить кому закуску, бутылку водки, вина – поста́вити, доста́чити кому́ за́куску, пля́шку горі́лки, вина́. [Частува́в нас і за́куску доста́чив (Звин.)]. • -вить пьявки, банки – припусти́ти п’я́вки́, поста́вити ба́ньки. • -вить знак, отметку на чём-л. – покла́сти знак, за́значку на чо́му. • Я -вил свои часы по солнцу – я поста́вив, наста́вив свого́ годи́нника за со́нцем. • -вить солдат в строй, в боевой порядок – ушикува́ти салда́тів (козакі́в). • -вить оперу (пьесу) на сцену – ви́ставити о́перу (п’є́су). • Этого нельзя -вить на одну доску – цього́ не мо́жна поста́вити на́рівні. • -вить что над чем, выше чего – поста́вити, перева́жити що над що. [Му́сить у гре́цьку ві́ру охристи́тись і по всій Литві́ і По́льщі гре́цьку ві́ру над лати́нство перева́жити (Куліш)]. • -вить кого, что выше всего – над усе́ поста́вити, над усе́ вшанува́ти кого́, що. [Пови́нність я над все ушанува́в (Грінч.)]. • -вить кому в упрёк что-л. – поре́мствувати на ко́го за що, за дога́ну кому́ що взя́ти. [Пе́вне ніхто́ за те на ме́не не поре́мствує (Куліш)]. • -вить кому на вид что – ви́нести кому́ перед о́ко що, зверну́ти чию́ ува́гу на що, пода́ти кому́ на ува́гу, ви́ставити, завва́жити кому́ що. • -вить кому в большую заслугу что-л. – призна́ти кому́ (за) вели́ку заслу́гу, що… • -вить в счёт кому что – поста́вити, записа́ти на раху́нок кому́ що; (переносно) узя́ти, залічи́ти на карб кому́ що. • Ни во что -вить кого – за ніза́що взя́ти кого́. [Взяли́ сироти́ну лю́ди за ніза́що (Грінч.)]. • -вить кого втупик – оступа́чити, в тісни́й кут загна́ти кого́. • -вить кого в затруднительное положение – на слизьке́ загна́ти кого́. • -вить кого в необходимость – зму́сити, приму́сити кого́. • -вить кого в известность о чём – повідо́мити, сповісти́ти кого́ про що, за що. • -вить меж себя завет – між собо́ю умо́ву покла́сти. • -вить кого кем (над кем, над чем), см. Поставля́ть. • Поста́вленный – поста́влений, постано́влений, поста́вляний. • -ный в строй, в боевой порядок – ушико́ваний. [Огне́нні во́їни на хма́рах воюва́лись, вшико́вані як слід по-військово́му (Куліш)]. • -ный на сцену – ви́ставлений (на сце́ні); 2) см. Поставля́ть.

Прижима́ть, прижа́ть – 1) ти́сну́ти, притиска́ти, прити́скувати, прити́сну́ти, тули́ти, притуля́ти, приту́лювати, притули́ти, (о мног.) поприту́лювати, (к сердцу, груди) пригорта́ти, пригорну́ти, (придавить) приду́шувати, придуши́ти, прича́влювати, причави́ти що до чо́го. [Не могла́ говори́ти, притиска́ла руко́ю се́рце і ва́жко ди́хала (Коцюб.). Вті́шно притиска́є ри́бку до се́рця (Л. Укр.). Ді́ти, що ту́лять обли́ччя до колі́н матіро́к (Коцюб.). Обнима́в Оле́сю в та́нцях і пригорта́в до се́бе (Неч.-Лев.). Прити́снули двери́ма хвіст соба́ці (Звиног.). Причави́в двери́ма па́льця]. • -ма́ть, -жа́ть уши – щу́лити, прищу́лювати, прищу́лити, прищу́рювати, прищу́рити ву́ха. • -жать к стене (переносно) – загна́ти в тісни́й кут кого́, напну́ти кого́. • -жать (о морозе) – прити́снути, поти́снути. [Яки́й моро́з прити́снув. Коли́ сту́дінь поти́сне, не хвилю́є вода́ (Франко)]; 2) см. Притесня́ть, Угнета́ть. Прижа́тый – 1) прити́снутий, приту́лений, (к сердцу, груди) приго́рнутий, (придавленный) приду́шений, прича́влений, (об ушах) прищу́лений, прищу́рений. • -жа́тый к стене – припе́ртий до сті́нки; 2) см. Притеснё́нный, Угнетё́нный.

Припира́ть, припере́ть – 1) (дверь, окно) причиня́ти, причини́ти (во множ.), попричиня́ти що; см. Притворя́ть; 2) (прислонять) притуля́ти и -ту́лювати, притули́ти, приставля́ти, приста́вити що до чо́го; 3) (подпирать) підпира́ти, підпе́рти; (прижимать) припира́ти, припе́рти, прити́скувати, прити́сну́ти, що чим, до чо́го. [Підпе́р две́рі полі́ном]. • -ре́ть кого к стене – припе́рти кого́ до сті́нки, (переносно) загна́ти в тісни́й кут кого́, з коро́ткими гужа́ми до ко́го приступи́ти, узя́тися; 4) (притащить) припе́рти, притараба́нити, притарга́нити, приволокти́, притягти́, припха́ти що куди́. Припё́ртый – 1) причи́нений; 2) приту́лений, приста́влений; 3) підпе́ртий, припе́ртий; 4) припе́ртий, притараба́нений и т. д.

Прямо́й – 1) (некривой, простой) прями́й, прости́й, прави́й. • -менький (ум.-ласк.) – пряме́нький, просте́нький, праве́нький, пряме́сенький, просте́сенький, праве́сенький. [Руба́йся, де́рево, і пряме́ й криве́ (Рудч.). Я зна́ю сам, що про́сте, що криве́є (Куліш). Ви́зволь, Го́споди, нево́льника з нево́лі на про́стії доро́ги (Дума). Руба́йся, де́рево, криве́ і праве́ (Чуб. II). Стан праве́нький, мов топо́ля (Глібів)]. • -ма́я линия, мат. – пряма́ (проста́) лі́нія. • -мо́й угол, мат. – прями́й (прости́й) кут. • -ма́я дорога – пряма́, проста́ доро́га, прями́й, про́стий шлях. • -ма́я кишка – ку́тня ки́шка, кутня́чка; 2) (искренний) про́стий, щи́рий, прями́й. [Десь Бог мене́ покара́в – лиху́ до́лю мені́ дав; лиху́ до́лю, про́сту ду́шу (Чуб. V). А му́рин (негр), щи́рий і прями́й з приро́ди, вважа́є че́сним ко́жного (Куліш)]. • -мо́й человек – щи́ра (відве́рта) люди́на, щи́ра душа́; 3) (истый, настоящий) чи́стий, спра́вжній, ді́йсний; см. Настоя́щий, По́длинный. [Чи́стий бо́вдур (болван) (Липовеч.)]. • Друзья -мы́е – братья родные – при́ятелі (дру́зі) спра́вжні – що брати́ рі́дні; 4) (непосредственный) безпосере́дній. [Безпосере́днє голосува́ння. Зане́пад туте́шньої торго́влі був безпосере́днім на́слідком тих за́ходів (Єфр.)] -мы́е налоги – безпосере́дні пода́тки. • -мы́е наследники – безпосере́дні спадкоє́мці. • -мо́й смысл, значение – безпосере́днє розумі́ння, -нє зна́чення. • -мо́е понимание (смысл) этих слов – власти́ве розумі́ння цих слів. • -мо́й ответ – про́ста ві́дповідь. • -мо́е сообщение – пряме́ сполу́чення. • -мо́й образ действий – одве́рте пово́дження. • -мо́й характер – відве́рта, пряма́ вда́ча. • -ма́я речь, грам. – пряма́ мо́ва.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Аспект – погляд, кут зору, бік, сторона, (лат.) аспект: • в аспекте – в аспекті; в напрямку; в межах; з погляду; з позиції.

Гантель – (нем.) гантель. [Попід стінами лежать штанги і кеглі; всі гантелі поскладані в кут, а серед понакидуваних купами неохайних коричневих мішечків зі спортивним взуттям, светрами і майками стоїть тілистий, обтягнутий шкірою гімнастичний кінь і чекає, коли його винесуть на сцену (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)].

Глубинка, разг. – (захолустье) заку́тина, ві́дсторонь, глушина́, глухи́й кут (світ), (глушь) за́кутень, (рус.) глибинка.

Квантовый – квантовий: • квантовая механика – квантова механіка; • квантовая теория – квантова теорія. [Квантова теорія — найкумедніша з усіх теорій, що будь-коли висувалися в історії науки; вона абсолютно суперечить здоровому глуздові та інтуїції. Квантова теорія відкриває шлях до всіляких неймовірних парадоксів, що піддають сумніву всі наші уявлення про всесвіт. Квантова теорія має тільки один аргумент на свою користь — вона безумовно правильна. Вона витримала всі перевірки практикою (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Можна цілком впевнено стверджувати, що квантової механіки не розуміє ніхто. Краще не запитуйте себе безперестанку: «Як таке можливо?», бо тільки зайдете в глухий кут, із якого досі ніхто ще не знайшов виходу. Ніхто не знає, як це можливо (Річард Фейнман). Квантова теорія не шокує тільки того, хто її не розуміє (Нільс Бор). — Катю, ти чому плачеш? — Та книжка сумна… — А що за книжка? — «Квантова оптика»…].

Ну, междумет., част. – 1) (для выраж. побуждения, убеждения, ободрения, поощрения к действию и т. п.) ну; специальнее: (давай) дава́й, (мн.: ну́те) ну́те, дава́йте, (при обращение в 1-м лице мн.) ну́мо, нум; 2) (в выраж. угрозы, вызова) ну, (усилит.) ну-ну́, (грозя пальцем) ну-ну-ну́; 3) (в бранных выраж., проклятьях) ну, ану́; 4) (в выраж. удивления) ну; 5) (в выраж. согласия, уступки) ну; (ладно) гара́зд, до́бре; 6) (в выраж. несогласия, неудовольствия) ну; 7) (в вопросит. предлож.) ну; (неужели? в самом деле?, ого?!, диал.) йо?; 8) (в повествовании – как связка между предложениями) ну, (ну, вот) ну та, (ну) ото́, ото́ж, (ну) так от; 9) (в выраж. многократного действия) дава́й, ну; 10) (окрик на лошадей) но, ньо, (зап.) вйо, вйо-гей, (направо) гаття́ (гал.) гайта́, го́тьта, гайтта́, герта́ (налево) вістя́, (гал.) вісьта́: • а ну – ану́; ану́те, ану́мо; • а ну его! – та цур-йому́!, (пропади он пропадом) (та) ха́й-же він зги́не (зсли́зне)!; • а ну-ну́ ударь! – ану-ну́ вдар!; • а ну, тебе говорят! – ану́, тобі́ ка́жуть!; • да и ну – та й дава́й, та й ну; • да ну? – та невже (та невже ж)?; та ну?; • да ну – ну́-бо; • да ну же – та ну́-бо, (та) ну-ж бо; • да ну, идите, что ли! – та ну-бо, йдіть, чи що!; • и ну кричать – і (та й) давай (та й ну) кричати; • ни тпру ни ну – ні тпру ні ну; ні взад ні вперед; ні в кут ні в двері; • ну, а вы? – ну, а ви?; • ну вас! – цур вам! (а) бода́й вас!; • ну вас всех к семи чертям! – а йдіть ви всі під три чорти́!; • ну вас всех к чорту! – ану́ вас усі́х к чо́рту (к бі́су, до ді́дька)! а йдіть ви всі до чо́рта (до бі́са, до ді́дька)!; • ну вот ещё! – ну от іще!; (ну) ще що (скажеш, скажете, вигадаєш, вигадаєте…)!; ну, о́т іще!, (ну,) ще́ що (ска́жеш, ска́жете)!, (ах, оставь) ат!, ет!; • ну, вот, ещё что скажеш! – ну, от іще́ що ска́жеш!; ну вот он и говорит; ну, я и пошёл – отож (ото) він і каже; отож я й пішов; • ну, где таки! – де то вже таки́!; • ну, говорите! – ну, кажі́ть! кажі́ть-бо!; • ну да! (разг.) – авжеж!; звичайно!; • ну да ну, а всё на одном месте – ну та ну, а все на тім са́мім мі́сці (а все ні з мі́сця); • ну его!, ну её! – цур йому!, цур їй!; цур йому (їй), пек йому (їй)!; (нужды нет) дарма́!; • ну и – ну й, та й; • ну, и ладно – то й гара́зд, то й до́бре; • ну же – ну́-бо, ну-ж; • ну, знаете – ну, зна́єте; • ну и ну, ай да ну – ну й ну; оце так; • ну, конечно, очевидно… – ну, звича́йно (зві́сно); а зві́сно; ну, види́ма річ…; • ну и холод – ну (але) й холод; • ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати!; • ну, ладно! – ну, до́бре! гара́зд! ну-ну́!; • ну нет! – е ні!, ба ні!, ну, ні!; • ну ты подумай! – ну ти скажи!; • ну-ну́, какой сердитый! – ну-ну́, яки́й серди́тий!; • ну, пожалуй! – ну, хай і так!; ну, мабуть!; • ну, пожалуйста – ну, будь ла́ска (бу́дьте ласка́ві); • ну тебя! – цур тобі!; цур тобі пек (тобі)!; (а) бодай тебе!; а йди ти (собі)!; (отвяжись) відчепи́сь!; • ну, полно тебе упрямиться – ну, го́ді тобі́ упира́тися; • ну, смотри же! – ну, диви́ся!; • ну-с, что скажете? – ну, добро́дію (па́не), що ска́жете?; • ну так что же? – ну то що-ж?, (что из того?) ну то що з то́го?; • ну́те, рассказывайте! – ну, розповіда́йте!; • ну уж обед! – ну (та) й обі́д; • ну что вы! – ну що́ ви!; • ну что же, приходите – ну що-ж, прихо́дьте; • ну что с ним делать? – ну що з ним роби́ти?; • «Слышал ли ты, что поговаривают в народе?» — «Ну?» — «Ну, то-то, ну!» (Гоголь) – «Ти чув, що поде́йкують лю́ди?» — «Ну?» — «От тобі́ й ну!» (перекл. А Харч.); • такой, что ну! – таки́й, що ну-ну́!, (зап.) таки́й що раз! [Таке́ роби́ли, що цур йому́ вже і каза́ть! (І.Котляревський). Ну, Ваку́ло, ти-ж сам зна́єш, що без контра́кту нічо́го не ро́биться (М.Гоголь). Ану́: гоп трала́, гоп трала́, гоп, гоп, гоп! (М.Гоголь). «Ну, чи не каза́в-же я?» — поду́мав собі́ Чуб (М.Гоголь). З переполо́ху ну втіка́ть (Т.Шевченко). Зібра́в шля́хту всю доку́пи та й ну частува́ти (Т.Шевченко). Гей, ну́те, косарі́ (Номис). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Б.Грінченко). Ну́-бо не пусту́й! (М.Вороний). Ну, йди вже, го́ді бари́тися! (АС). Ну, я-ж тобі́, почека́й! (АС). Ну-ну-ну́! я-ж тобі́ зада́м, бу́деш ти мене́ пам’ята́ти! (АС). Ану́ вдар! (Сл. Гр.). Цур тобі́ (бода́й тебе́), яки́й ти дурни́й! (Номис). Цур тобі́, пек! (Сл. Гр.). Цу́р-же йому́ з лі́сом! (Т.Шевченко). А бода́й вас та цу́р-же вам! (Т.Шевченко). Ну, їсть! нівро́ку! (Номис). «Поси́дьте, по́ки я хоч з жі́нкою та з ді́тьми попроща́юсь». — «Ет, ще ви́гадав проща́ться! ході́м» (Рудченко). Де то вже таки́ він так сказа́ти мо́же! (С.Руданський). Ну, хло́пче, та й утя́в-же ти шту́ку! (АС). «А от за да́внього ча́су, коли́…» — «Ну, сва́те, згада́в часи́!» (М.Гоголь). Нема́, ну, то й нема́! (Л.Українка). «За пора́ду все, що хо́чеш, дам тобі́ я в нагоро́ду». — «Ну, на се» — пое́т відмо́вив — «не наді́юся я зро́ду» (Л.Українка). Бага́то слів було́ у ньо́го в кни́жці, ну, й каза́в-би собі́ яке́ хоті́в (Л.Українка). Вона́ така́ кра́сна, така́ кра́сна, що раз! (В.Стефаник). «Та ну-бо, розкажи́!» — «Ат, одчепи́сь!» (Сл. Гр.). Обняли́ся і дава́й цілува́тися (Сл. Ум.). — Я ось яки́й, а ви така́ ось – ну, зна́єте, ні те, ні се (О.Влизько). «Від ко́го-ж лист?» — «Від ге́тьмана Хане́нка?» — «Хане́нка? йо?» (Л.Старицька-Черняхівська). — Ну що ж, Тара́се! — рад єси́, не рад — диви́сь, яки́й в госпо́ді на́шій лад (П.Тичина). Ну, так що ж роби́ти? (М.Хвильовий). — Ну що ви, Лі́но, я ду́же вам вдя́чна (В.Підмогильний). — Ну й дива́чка ви, Ма́рто! (В.Підмогильний). «Ну, там поба́чимо» — сказа́в він ла́гідно (В.Підмогильний). «Я неві́льна!» – «Ну, види́ма річ!» (В.Підмогильний). Я інквізитор. Ну, і що із того? Чи то такі вже злочини страшні? Я не хвалюся. Віку золотого, звичайно ж, не було і при мені. Ну, катував. Ну, навертав до лона. Палив багаття вищі голови. Я їх убив, ну, може, півмільйона… Ану згадайте — скільки вбили ви? (Л.Костенко). Ти ж козак? Ну ж, скажи? Ти ж козак. Хай поганий, а таки ти козак, а таки, зловороже, козак (В.Стус). День поволі котився під три чорти. Й на це не було ради (М.Бриних). Цур йому пук! (Юрай Курай). Йому хотілося послати під три чорти Париж з усіма його інтригами, його порядками, його лицемірством (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Чоловік з похмілля підходить до дзеркала, довго дивиться на своє пом’яте, заплиле лице: — Ну і як тут не пити?].

Счастливый, счастлив – щасливий, (разг.) щасний, (везучий, ещё) удатний, удачливий, таланистий, таланливий: • сделаться счастливым – вщасливитися; • счастливая мисль – щаслива думка, (спасательная) рятівна думка; • счастливая рука у кого – щаслива (удатна, легка) рука в кого; щасливу (удатну, легку) руку має хто; щасливий (удатний, легкий) на руку хто; щастить кому; • счастливые часов не наблюдают – щасливим байдуже про час; щасливі на години не зважають; • счастливый игрок – удатний (щасливий, таланистий) гравець; счастливый путь!; счастливого пути! – щасливої дороги!; щаслива дорога (вам, тобі…)!; у щасливу путь!; ходи здоровий і щасливий!; ходіть здорові і щасливі!; хай доля (вам, тобі…) шлях таланом стеле!; • счастливым быть — всем досадить – нема щастя без заздрощів (Пр.); у щасті не без ворога (Пр.). [Щасливий той, хто знайшов у гіркому солодке, у гарячому — холодне (Г.Сковорода). Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І.Нечуй-Левицький). — Молоді літа — щасливі!.. І я колись бігав… прудко бігав. Зайця мало не переганяв! (П.Мирний). Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій (Л.Українка). Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність… (М.Коцюбинський). Чи пам’ятаєш дні ті гарні, ясні, Коли сміялось сонце, грало море, А ми на скелі вдвох стояли щасні… (М.Вороний). І знову її ім’я, що він прошепотів, відгукнулось йому щасливою луною з темних коридорів його думок. Вона була йому сонцем, що раптом кидає промінь крізь розколину хмар; він раз у раз губив її і знаходив (В.Підмогильний). Щасливий той, хто, і зазнавши мук, Життя прожив прозоро і натхненно. Щасливий той, хто серця світлий звук Проніс в трагедіях епохи недаремно (М.Вінграновський). Щасливі, кажуть, нібито не ждуть, не визирають час. І дароносний вони і в непогоду радо п’ють приблудний день заблуканої осені. І я не жду. Дарма. Не назирай: ніхто й не прийде, словом не потішить. Та й добре, що нема. Буває гірше: коли тобі і сльози позбирать не дасть захожий (В.Стус). Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає (Л.Костенко). Що нам заважає бути щасливими? Бажання бути щасливими нам заважає (М.Воробйов). Я панні сказав би, я панну шалено люблю, Та слово «люблю» — ненадійне якесь, непутяще. То що тобі, панно? Чи десь забажав веремій Твій песик лукавий, твій песик безумний і хтивий? Я, панно, пропасний, пропащий і, радше, не свій… Я, панно, самотній і, радше, не дуже щасливий… (М.Кіяновська). Вчора була до болю щасливою Сьогодні — до болю нещасною. Завтра буду до болю іншою То яка ж різниця? (Ю.Джугастрянська). — А як той чоловік, що фортуна його винесла з рідного болота на верхівля слави й процвіту (такими достеменно словами говорив той панотець), та буде собі доброзвичайний, до всякого щедровитий і приязний, супроти вікодавньої родовитої знаті не гордливий, то будь певна, Терезо, що ніхто не буде згадувати, ким він передше був, а всі поважатимуть за те, чим він тепер є, крім хіба завидників яких, що од них ніяка щаслива доля не вбезпечиться (М.Лукаш, перекл. М.Серванеса). І щастя, і успіх вам пробачать лише тоді, коли ви ними щедро поділитеся з іншими. Але інші для вашого щастя не потрібні! Утворюється глухий кут: або ти щасливий і тебе засуджують, або ти виправданий, але нещасливий (О.Соловей, перекл. А.Камю). Стати щасливим — це було б так нудно! (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Задля справедливості слід зазначити, що Хірт удосконалив систему визначення маршруту: він почав обирати шлях залежно від напряму й сили вітру, кольору неба, ба навіть характеру власних снів. Осягнути таку складну систему не годен був ніхто, і плем’я нарешті вщасливилося, що трапився такий розумний ватажок (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Європейці вважають важливою американської культури наказ «бути щасливим». Але щастя не можна ставити за мету; воно має надходити слідом за чимось. Для щастя потрібна причина. Коли вона знайдена, людина стає щасливою автоматично (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Людина ніколи не буває такою нещасною, як їй здається, або такою щасливою, як їй хочеться (Ф. де Лярошфуко). Мудрець щасливий задовільняючись малим, а дурню всього мало: ось чому майже всі люди нещасні (Ф. де Лярошфуко). Щаслива людина — обов’язково добра, але добра — не обов’язково щаслива (О.Вайлд). Самотність — це коли ті, кого ти любиш, щасливі без тебе (В.Беньямін). Щаслива людина надто задоволена теперішнім, щоб забагато думати про майбутнє (А.Айнштайн). 1. Єдине, про що прошу — дайте мені шанс переконатись, що гроші не зроблять мене щасливим. 2. — Кажуть, що чорна смуга — це розплата за щасливі дні… — І де ж я стільки щастя відхопити встиг?!].

Угол – кут, (наружный: здания, улицы) ріг, (умен.) ріжок, (устар.) вугол, (мешка, сумки) гузир, (внутренний: помещения) куток, (уголок) закуток, (карт.) кут: • вершина угла – вершина кута; • во главу угла – на чільне місце, на чоло, на перше місце; • в углу – в кутку; • из-за угла (нападать, убивать…) – із-за рогу, крадькома; потай (потайки); • завернуть за угол – завернути (зайти) за кут; • загнать в угол – загнати (завести) в [глухий] кут; • загнуть угол страницы – загнути ріжок сторінки; • из-за угла – з-за (з-поза) рогу; (исподтишка) з-за рогу, крадькома (потай, потайки), (коварно) підступно (по-зрадницьки, зрадливо); • из угла в угол ходить, слоняться… – з кутка в куток ходити, ходити туди-сюди, тинятися…; • иметь свой угол – свій куток мати; • косой угол – (мат.) непрямий кут; • медвежий угол – за́куток, заку́тина, глухи́й кут, глухи́й світ, за́стум (-му); • мрачный уголок – те́мний (те́мрявий) за́куток; • на каждом углу – на кожному розі, (везде, постоянно) на кожному кроці; • на углу (улицы) – на розі (вулиці); • красный (передний) угол (устар.) – покуття (покуть), (для молодых во время свадьбы) посад (посаг); • под углом зрения – з погляду; (иногда) під кутом зору; • поставить в угол – (наказать) поставити в куток; • по углам говорить, шептаться… – по кутках балакати, шептатися (шепотати, шепотатися, шепотіти, шепотітися)…; • прижать в угол кого (разг.) – загнати в [тісний] кут (у куток, у суточки) кого; приперти (притиснути) до стіни; прямой угол – (мат.) прямий кут; • сглаживать, сгладить (стирать, стереть) острые углы – загладжувати, позагладжувати гострі грані (ріжки); згладжувати, згладити (стирати, стерти) гострі кути, пом’якшувати ситуацію; • снимать угол – наймати (винаймати) куток; • угол вращения – кут обертання; • тупой угол – (мат.) тупий кут; • угол загиба – кут загину; • угол закругленный – кут заокруглений; • угол закручивания – кут закруту; • угол зрения – кут зору; • угол кривизны – кут кривини; • угол надреза – кут надрізу; • угол наклона – кут нахилу; • угол отклонения – кут відхилу; • угол отражения – кут відбиття; • угол падения – кут падання; • угол поворота – кут повертання; • угол преломления – кут заломлення (заломлювання); • угол при вершине – кут при вершині; • угол раскрытия трещины – кут розкриву тріщини; • угол рассеяния – кут розсіяння; • угол сдвига – кут зсування; • угол скольжения – кут ковзання. [Вже до серця доходить отрута, Як старому минулого жаль… Путь моя у каміння закута, І на кожному розі — печаль (В.Сосюра). На кожному кроці ставлять вони ставлять перед людьми дзеркало, де ми можемо живовидячки бачити події нашого життя, і ніщо інше не може нам показати так яскраво, які ми є і якими маємо бути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хліба беріть з собою тільки на дорогу, доки до Бенгалії доїдете, а в Бенгалії там на кожному кроці, як у нас бузина, росте хлібне дерево (Остап Вишня). Кути губ пропорційні ступеню свободи (С.Є.Лєц). Чим ширший кут зору, тим він тупіший].

Язык – 1) язик; 2) (речь) мова; 3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло; 4) (перен., пленный) язик; 5) (уст., народ) язик: • боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий; • болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати; • боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто; • вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти; • владеть языком – володіти (орудувати) мовою; • говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних; • говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою; • держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста); • дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик; • заливной язык – заливний язик; • злой язык – злий (лихий) язик; • идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик; • иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик; • как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; • использование (употребление) языка – мововжиток; • ломать язык – калічити мову; • население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення; • на (украинском) языке – (українською) мовою; • на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка; • овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову; • они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз; • остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто; • прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик; • проглотить язык – проковтнути язика (язик); • происхождение языка – походження мови; • просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить; • птичий язык – пташина мова; • разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова); • родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова; • слетать, срываться с языка – зриватися з язика; • хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик; • чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати; • что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.); • что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.); • чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів; • эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова; • язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто); • языки, языци – язики, народи, народності; • язык и речь – мова і мовлення; • язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.); • язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що; • язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого); • язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого; • язык преподавания – викладова мова; • язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто; • язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто; • язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.); • язык иностранный – чужа (іноземна) мова; • язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.); • языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.); • языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.); • язык пламени – язик полум’я; • язык преподавания – викладова мова. [Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЗАВОДИ́ТЬ, заводи́ть в тупи́к, заво́дити у глухи́й кут /безви́хідь/;

ПРИПИРА́ТЬ, припира́ющий що /мн. хто/ притиска́ тощо, зви́клий притискати, зда́тний прити́снути, прикм. прити́скувальний, стил. перероб. притиска́ючи; припирающий к стенке́ /припирающий в у́гол/ зда́тний загна́ти в (тісни́й) кут; припира́емый прити́скуваний;

ПРИПЕРЕТЬ, припереть к сте́нке ще загна́ти в те́мний кут.

РУКА́ (п’ясть) пу́чка, фраз. по́черк [её рука її́ почерк]; как без рук як ри́ба без води́; из ве́рных рук (знає) з пе́вного джерела́; из рук вон пло́хо ні в кут ні в две́рі, букв. зо́всім пога́но; в руки (узяти) до рук; рука о́б руку руч-о́бруч; руко́й пода́ть до чего під бо́ком що, на до́сяг руки́ що [до Ри́ма рукой подать Рим на досяг руки]; на́ руку не чист ще вмі́є бра́ти, де не клав, ма́йстер до чужи́х ка́йстер; на ско́рую руку ще аби́як; по пра́вую /ле́вую/ руку право́руч /ліво́руч/.

СЕЛО́, в село на село́; в селе́ на селі́; ни в го́роде Иван ни в селе́ Селифа́н ні па́ва ні ґа́ва, ні пан ані́ Йван; ни к селу́ ни к го́роду ще 1. з до́брого ди́ва, ні сі́ло ні па́ло, (з’явитися) як го́лий з ма́ку, як Пили́п з конопе́ль, 2. ні в тин ні в воро́та, ні в кут ні в две́рі, ні приши́й ні прилата́й.

СТА́ВИТЬ (на ноги) зво́дити, (на пости) розставля́ти, (до стінки) приставля́ти, (на чолі) наставля́ти, (намет) розбива́ти, (на стіл) подава́ти, (печать) приклада́ти, (наперед) висува́ти, (ставку) роби́ти, (п’єсу) розі́грувати, пока́зувати, /в театрі/ побут. дава́ти, (голос) шко́лити, /док. ви́шко́лити/, (вимоги) заявля́ти, виставля́ти, (на голосування) вино́сити, (питання) пору́шувати; ста́вить в безвы́ходное положе́ние припира́ти до сті́нки; ста́вить в вину́ ще інкримінува́ти, ста́вити на карб, галиц. приви́нювати; ста́вить ве́хи укр. тичкува́ти; ста́вить в зави́симость узале́жнювати; ста́вить в заслу́гу кому визнава́ти заслу́гу чию; ста́вить во главу́ угла́ ста́вити на пе́рше мі́сце, бра́ти за осно́ву; ста́вить в затрудни́тельное положе́ние заганя́ти /заво́дити/ на слизьке́, заганя́ти в кут; ста́вить в нело́вкое положе́ние садови́ти в калю́жу; ста́вить в тупи́к збива́ти з пантели́ку, спантели́чувати; ста́вить в упрёк кому ста́вити на карб; ста́вить диа́гноз діягностува́ти; ста́вить зада́чей ма́ти за мету́; ста́вить зада́чу пе́ред кем кла́сти мету́ /зага́дувати/ кому; ста́вить знак ра́венства ме́жду чем і чем дорі́внювати що до чого; ста́вить леса́ обришто́вувати; ста́вить на вид попереджа́ти; ста́вить на (вещево́е, пищевое) дово́льствие ста́вити на постача́ння (одя́гом, харча́ми); ста́вить на ка́рту что ризикува́ти чим; ста́вить (на) предохрани́тель військ. забезпе́чувати; ста́вить па́лки в колёса ще ки́дати коло́ди під но́ги; ста́вить пе́ред необходи́мостью чего зму́шувати до чого; ста́вить под ружьё мобілізува́ти; ста́вить под уда́р ще наража́ти на небезпе́ку /на ли́хо, на уда́р/; ста́вить свое́й зада́чей /ста́вить свое́й це́лью/ ста́вити /кла́сти/ собі́ за мету́; ста́вить себе́ це́лью суч. виставля́ти собі́ пла́нку; ста́вить себя́ в нело́вкое положе́ние сади́ти (само́го) себе́ в калю́жу; ста́вить себя́ в смешно́е положе́ние галиц. осмі́шувати себе́; ста́вить то́чку ще підво́дити ри́ску; ста́вить то́чки над ’и’ розставля́ти акце́нти; ста́вить ударе́ния наголо́шувати; ста́вить усло́вием ста́вити як умо́ву; ни во что не ста́вить ма́ти за ніщо́; ста́вящий що /мн. хто/ ста́вить тощо, зви́клий ста́вити, зго́дний /зда́тний/ поста́вити, за́йня́тий стано́вленням, стил. перероб. взя́вшися поста́вити; ста́вящий в зави́симость стил. перероб. узале́жнюючи; ста́вящий в затрудни́тельное положе́ние зда́тний загна́ти в кут; ста́вящий в заслу́гу що визнає́ заслу́гу; ста́вящий в изве́стность покли́каний поінформува́ти; ста́вящий в нело́вкое положе́ние маста́к сади́ти в калю́жу; ста́вящий во главу́ угла́ гото́вий взя́ти за осно́ву; ста́вящий пе́ред необходи́мостью зда́тний зму́сити; ста́вящий в счёт кому ра́ди́й поста́вити на карб /закарбува́ти/; ста́вящий в тупи́к зда́тний спантели́чити, (про питання) заско́чливий; ста́вящий в уко́р кому что схи́льний докоря́ти кому за що; ста́вящий в упрёк кому ра́ди́й заки́нути; ста́вящий зада́чу пе́ред кем стил. перероб. зага́дуючи кому; ста́вящий знак ра́венства ме́жду чем і чем гото́вий дорівня́ти що до чого; ста́вящий крест гото́вий поста́вити хрест; ста́вящий магары́ч стил. перероб. з могориче́м у рука́х; ста́вящий на вид що роби́ть заува́ження; ста́вящий на ка́рту что стил. перероб. ризику́ючи чим; ста́вящий на кон ризика́нт; ста́вящий на ме́сто кого зму́шений показа́ти мі́сце кому; ста́вящий ни во что стил. перероб. ма́ючи за ніщо́; ста́вящий о́пыты за́йня́тий до́слідами; ста́вящий пе́ред необходи́мостью чего зму́шуючи зробити що [ста́вящий пе́ред необходи́мостью отступле́ния зму́шуючи відступи́ти]; ста́вящий под ружьё кого стил. перероб. мобілізу́ючи; ста́вящий под удар стил. перероб. наража́ючи на небезпе́ку /уда́р/; ста́вящий вы́ше всего́ (ста́вящий превы́ше всего́) ста́вши цінува́ти над усе́; ста́вящий препя́тствия перешко́джувач; ста́вящий пробле́му стил. перероб. висува́ючи пробле́му; ста́вящий пье́су постано́вник п’є́си; ста́вящий ребро́м после́днюю копе́йку гото́вий тягти́ся з оста́ннього; ста́вящий реко́рд що здобува́є реко́рд; ста́вящий самова́р за́йня́тий самова́ром; ста́вящий свое́й зада́чей /ста́вящий свое́й це́лью/ взя́вши собі́ за мету́; ста́вящий себя́ на чьё ме́сто гото́вий улі́зти в чию шку́ру; ста́вящий с ног на го́лову (доказ) ви́воротній; ста́вящий то́чку зму́шений поста́вити кра́пку; ста́вящий то́чки над ’и’ покли́каний розста́вити акце́нти; ста́вящийся ста́влений, стано́влений, кла́дений, зво́джуваний, наста́влюваний, приста́влюваний, розста́влюваний, розби́ваний, пода́ваний, прикла́даний, ро́блений, вису́ваний, розі́груваний, пока́зуваний, зая́влюваний, вино́шуваний, пору́шуваний; ПОСТА́ВИТЬ, поста́вить в безвы́ходное положе́ние ще загна́ти в кут, припе́рти до сті́нки; поста́вить в вину́ поста́вити за прови́ну, інкримінува́ти, галиц. привини́ти; поста́вить в нело́вкое положе́ние /поста́вить в глу́пое положе́ние/ загна́ти на слизьке́; поста́вить в по́лную зави́симость зати́снути в кула́к; поста́вить в счёт записа́ти на раху́нок; поста́вить в тупи́к спантели́чити, зби́ти з пантели́ку; поста́вить де́ло нала́годити спра́ву; поста́вить на вещево́е /пищево́е/ дово́льствие поста́вити на постачання о́дягу /харчі́в/; поста́вить себе́ (нелёгкую) цель образ. зада́ти пла́нку (ду́же ви́соко); поста́вить на я́корь зая́корити; поста́вить себе́ це́лью (сделать) заповзя́тися (зробити); поста́вивший ОКРЕМА УВАГА; поста́вивший крест /поста́вивший на ка́рту/ стил. перероб. поста́вивши хрест /на ка́рту/; ПОСТА́ВЛЕННЫЙ (голос) (ви́)шко́лений.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Угол – (внутренний) кут, -та́, куто́к, -тка́; (наружный) ріг (род. ро́гу); красный угол – по́куття.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Ставить – ставити; (пьесу) – виставляти. Ставить на очную ставку – робити зводини; зводити віч-на-віч; ставити навіч. Ставить ударения – наголошувати. Ставить в тупик – заганяти в безвихідь, у сліпий кут. Ставить ребром – ставити руба. Ставить в пример – ставити за зразок. Ни во что ставить – брати ні за що; мати ні за що. Он меня ни во что не ставит – він мене ні за що має.

Угол (внутренний) – кут; (внешний) – ріг. На углу (улицы) – на розі (вулиці). Иметь свой угол – свій куток мати. Во главу угла – на чоло; на чільне місце.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Односторонний – однобі́чний; • о. угол – ко́сий кут (-та́).

Угол – кут (-та́); • у. (выступающий, наружный) – ріг (ро́гу); • у. астролябический – кут астролябі́йний; • у. входящий – к. вхідни́й; • у. выступающий – ріг (ро́гу); • у. двугранный, мат. – к. двості́нний; • у. заданный – к. за́даний; • у. зрения – к. зо́ру; • у. искомый – к. шу́каний; • у. конечный (лопатки) – к. кінце́вий; • у. линейный – к. ліні́йний; • у. односторонний – к. коси́й; • у. острый – к., ріг го́стрий; • у. позиционный – к. позиці́йний; • у. полярный (стереом.) – к. поля́рний; • у. предельный – к. грани́чний; • у. притупленный – к. приту́плений; • у. прямой – к. про́стий; • у. румбический – к. румбі́чний; • у. связывающий – к. звязни́й; • у. срезанный, стр. – ріг зрі́заний; • у. тупой – к. тупи́й; • у. составлять, -вить – к. утво́рювати, утвори́ти; • у. срезать – ро́га зрі́зати.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Ехать • Дальше ехать некуда (разг. фам.) – доїхати до краю; далі йти нема куди (нікуди); уже далі не йти; гірше не може бути; оце вже й глухий кут. • Едешь на день, а хлеба бери на неделю; едешь на неделю, хлеба бери на месяц – їдеш на один день, а хліба бери на тиждень. Пр. Хоч їду в гостину, та беру хліба в торбину. Пр. • Ехал к брату, а заехал к свату – їхав до Хоми, а заїхав до куми. Пр. • Ехать в гору – їхати на (під) гору. • Ехать верхом – їхати (бігти) верхи (про багатьох іще верхами); бігти конем (про багатьох кіньми; арх. кінно). • Ехать в Киев, Полтаву… – їхати до Києва (у Київ), до Полтави (у Полтаву)… • Ехать в направлении к… – їхати у напрямі до…; прямувати (простувати) до… • Ехать галопом – їхати (бігти) учвал (чвалом, навскач, галопом, угалоп, упроскік); чвалувати. • Ехать на автомобиле, по железной дороге, на пароходе… – їхати автомобілем, залізницею, їхати (пливти) пароплавом… • Ехать на долгих (устар.) – їхати, не міняючи (не мінявши) коней; їхати тими самими кіньми. • Ехать на перекладных (устар.) – їхати, перепрягаючи [коней]; їхати на підставних конях. • Ехать на своих двоих (шутл.) – їхати (іти) своїми (батьківськими). • Ехать (плыть) по морю – пливти морем. • Ехать под гору – їхати з гори. • Ехать поездом – їхати поїздом. • Ехать по проталинам – їхати таловиною (протавками, талом); (іноді) [талом] талувати. • Ехать порожняком – упорожні (порожняком, порожнем) їхати; (образн.) торохтія везти. • Ехать рысцой – їхати тюпцем (тюпки); тюпати (трюхати, трюхикати). • Ехать цугом – упростях (цугом, разг. шилом) їхати; їхати витягом. • Ехать шагом – їхати ступою (ходою); їхати тихо. • Ехать шажком – їхати тихою ступою (ходою). • Не я еду, нужда едет – не я скачу, біда скаче. Пр. • Тише едешь — дальше будешь (устар.) – помалу (поволі) їдь, далі заїдеш. Пр. Тихше їдь, дальше станеш. Пр. Іди помаленьку, доженеш і стареньку. Пр. • Улита едет, когда-то будет – поки хвалько нахвалиться, будько набудеться. Пр. Поки (доки, заким) сонце зійде, роса очі виїсть. Пр. Поки найде, то й сонце зайде. Пр. Поки бабуся спече книші, у дідуся не буде душі. Пр. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Пр. Поки багатий стухне, то убогий опухне. Пр. Поки гладкий схудне, то худий здохне. Пр. Чекай, собачко, здохне конячка — матимеш м’ясо. Пр. Його по смерть добре посилати, то нажитися можна. Пр.

Заводить • Завести в тупик – завести (загнати) у безвихідь; загнати у тісний (у глухий) кут. • Завести спор, заспорить – зайти в суперечку; засперечатися (заспоритися). • Заводить, завести знакомство, дружбу с кем – заводити, завести знайомство (знайомість, лок. знакомство), приятельство з ким; зазнайомлюватися, зазнайомитися з ким; заприятелювати (затоваришувати, заприязнитися) з ким; подружитися (здружити(ся)) з ким. • Заводить, завести новые порядки – заводити, завести новий лад (нові порядки). • Заводить, завести разговор – здіймати (знімати), зняти розмову (річ); заводити, завести мову (річ); (роз)починати, (роз)почати розмову. • Заводить, завести ссору с кем – заводити, завести (зчиняти, зчинити) сварку з ким; заводитися, завестися з ким; сваритися з ким; у сварку вдаватися, вдатися з ким; (іноді образн.) куру піднімати, підняти. • Заводить мотор – заводити мотор(а). • Заводить часы – накручувати годинник(а).

Загнать • Загнать в могилу кого (устар. разг.) – загнати в гріб (у могилу, давн. на той світ) кого; довести до гробу (до могили) кого. • Загнать в угол кого – загнати в [тісний (глухий)] кут кого. • Загнать туда, куда ворон костей не занесёт – заслати туди, де козам роги правлять (утинають); заслати туди, де волам роги правлять [а кози (кіз) кують підковами].

Заходить • Его слава заходит, зашла – його слава гасне, згасає, погасла. • Зайти в тупик – зайти у безвихідь; зайти у глухий (у тісний) кут; зайти у глухий (сліпий) завулок. • Заходить, зайти в гости – заходити, зайти в гостину (в гості). • Заходить, зайти за кем, чем – заходити, зайти до кого, по що. • Заходить слишком далеко (перен.) – далеко заганятися; заходити дуже вже далеко; [надто] багато дозволяти собі; перебирати міру; переходити всі межі; заходити за край; (іноді) переходити за край. • И на минуту не зайдёт – і на хвилину не зайде (не заскочить); (жарт. фам.) і в хату (і за поріг) не наплює (не плюне). • Он заходил взад и вперёд – він почав ходити сюди й туди. • Солнце заходило, зашло в тучах – сонце за стіну заходило, зайшло (сідало, сіло). [Сонце сіло за стіну. Манжура.] • Ум за разум заходит, зашёл у кого (фам.) – ум (глузд) за розум завертає, завернув кому, у кого; ум за розум заходить, зайшов кому, у кого; ум за ум заорав у кого, кому.

Молчать • Давайте молчать!; будем молчать! – мовчім(о)! • Когда деньги говорят, тогда правда молчит – де гроші судді, там право в кут. Пр. Де гроші говорять, там ти, розуме, мовчи. Пр. • Кто молчит, не грешит – мовчи, глуха, менше гріха. Пр. Мовчи — не пожалкуєш. Пр. • Кто молчит, тот двух научит – хто мовчить, той двох навчить. Пр. Хто мовчить, сто навчить. Пр. • Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, наче (як) води набрав у рот. Пр. Ні пари з уст. Пр. І пари з рота не пустить. Пр. Мовчить, як стіна. Пр. Заціпило йому язик. Пр. Нічичирк, і дух притаїв. Пр. Як овечка: не скаже ні словечка. Пр. • Самое лучшее молчать – найкраща (найліпша) річ мовчати. • Чья бы корова мычала, а твоя бы молчала – чия б гарчала, а твоя б мовчала. Пр. Чиє нявчало б, а твоє мовчало б! Пр.

Некуда • Девать, деть некуда – діти, подіти нема(є) де (ніде, нема куди, нікуди). • Идти, ехать дальше некуда (перен.) – далі йти, їхати нема куди (нікуди); зайти, заїхати у безвихідь (у сліпий, у глухий кут). • Некуда было пойти – не мав, не мала, не мало, не мали де (куди) піти; не було де (куди) піти; нікуди було піти. • Плюнуть некуда – і курці нема де (ніде) клюнути; нема де й голці впасти; ніде й пальцем ткнути. • Торопиться (спешить) некуда – поспішати (квапитися, хапатися) нікуди (нема куди); не маю, не маємо куди поспішати (квапитися, хапатися).

Ну • Да ну? – та невже (та невже ж)?; та ну? • Да ну, идите, что ли! – та ну-бо, йдіть, чи що! • И ну кричать – і (та й) давай (та й ну) кричати. • Ни тпру ни ну – ні тпру ні ну; ні взад ні вперед; ні в кут ні в двері. • Ну вас всех к чёрту – ану вас усіх к чорту (к бісу, до дідька); а йдіть ви всі до чорта (до біса, до дідька). • Ну вот ещё! – ну от іще!; [ну] ще що [скажеш, скажете, вигадаєш, вигадаєте…]! • Ну вот он и говорит; ну, я и пошёл – отож він і каже; отож я й пішов. • Ну да! (разг.) – авжеж!; звичайно! • Ну его!, ну её! – Цур йому!, цур їй!; цур йому (їй), пек йому (їй)! • Ну нет! – е ні! • Ну, пожалуй! – ну, хай і так!; ну, мабуть! • Ну тебя! – цур тобі!; цур тобі пек [тобі]!; [а] бодай тебе!; а йди ти [собі]!

Петля • Влезть, попасть… в петлю; очутиться (оказаться…) в петле – улізти (попастися) в петлю (у зашморг); (іноді) попастися в матню. • Завязать, затянуть петлёй, в петлю что – зав’язати зашморгом (петлею) що; зашморгнути (запетлювати) що. • Метать петли (перен.) – ключкувати; ключки (петлі) робити. • Надеть (накинуть) петлю на кого (на шею кому) (перен.) – накинути петлю на кого; загнати у тісний кут кого. • Петля затягивается (сжимается…) – зашморг (петля) затягається (зашморгується…) кому; кінці в край. • Петля плачет по ком – петля (зашморг, шибениця) плаче (тужить) за ким. • Совать, сунуть голову в петлю – устромляти, устромити голову в петлю (у зашморг). • Хоть в петлю лезь – хоч живий у яму лізь; хоч у прірву йди; хоч з мосту (хоч з гори) та в воду; хоч вішайся.

Пиковый • Остаться при пиковом интересе – зостатися ((за)лишитися) ні з чим (з порожніми руками); (образн. розм.) (с)піймати (з’їсти, ухопити, дістати, скуштувати) облизня; ухопити шилом патоки; ухопити місяця зубами; ухопити, як собака обметиці. • Пиковое положение (разг.) – скрутний стан (скрутне становище); скрут(а); тісна діра (тісний кут).

Положение • Безвыходное (безысходное) положение – безпорадне (безрадне, безвихідне) становище (безпорадний, безрадний, безвихідний стан); безвихідь; безпорадна година; тісний кут (тісна діра); (образн.) І тут боляче, і там гаряче. Пр. • Быть в бедственном положении – Див. бедственный. • Быть, находиться в затруднительном положении – бути у трудному (прикрому, сутужному, скрутному) стані (становищі); бути у скруті (притузі, тісноті); (образн.) загнатися на слизьке; упасти у тісну діру; (іноді) зайти у велике галуззя. • В безвыходном положении кто – у безпорадному (у безвихідному) становищі (стані) хто; у безвиході хто; нема ради кому; кінці в край кому; попав (потрапив) у тісний кут (у тісну діру) хто; опинився на слизькому хто; (жарт.) у матню попав хто. • В интересном (в счастливом, в таком) положении (разг.) – бути такою (в такім ділі); на таких порах бути; бути у поважному стані; бути при надії. • В лежачем положении – лежачи (лежачки, навлежачки); у лежачому стані. • В сидячем положении – сидячи (навсидячки, навсидьки); у сидячому стані. • В стоячем положении – стоячи (навстоячки); у стоячому стані. • Входить, войти в положение кого, чьё – Див. входить. • Выйти из затруднительного положения – вийти із скрути (із скрутного стану); вирятуватися із скрути; вихопитися із тісної діри. • Занять в отношении кого, чего положение дружественное, враждебное… – зайняти щодо кого, чого дружню, ворожу… позицію; поставитися до кого, до чого прихильно, неприхильно…; узяти постать до кого дружню, ворожу…; стати до кого на стопу прихильну, ворожу… • Напиться, напоить кого до положения риз (устар.) – Див. риза. • Положение больного улучшается (ухудшается) – хворому ліпшає (гіршає). • Положение изменилось к лучшему, к худшему – становище змінилося (повернулося) на краще, на гірше. • Положение хуже губернаторского (перен. шутл.) – становище (ситуація) дуже (вельми) неприємне (неприємна). • Попасть в неловкое положение – опинитися в ніяковому (у прикрому) становищі (стані); опинитися ні в сих, ні в тих; не знати, на яку (на котру) ступити; (образн.) опинитися на льоду (на слизькому, як у сливах). • Попасть в смешное положение – попасти у смішне становище (у смішну ситуацію); опинитися у смішному становищі. • Поставить в глупое положение – зробити дурня з кого; завдати дурня кому. • Поставить в затруднительное, в трудное положение кого – призвести до скрутного (трудного) стану (становища) кого; поставити кого в скрутний (трудний) стан (у скрутне, трудне становище); (жарт.) загнати на слизьке (у тісну діру, у суточки); у тісний кут поставити кого; на лід посадити кого; загнути карлючку кому; завдати скрути (клопоту, халепи кому). • Поставить себя (кого) в безвыходное положение – поставити себе (кого) в безпорадне (у безвихідне) становище; (образн. жарт.) попастися у матню; загнати у матню кого; сісти на льоду; посадити на льоду (на лід) кого; попасти (потрапити) у тісний кут (у тісну діру); опинитися на слизькому. • Прийти в надлежащее, нормальное положение – дійти до належного, нормального стану (становища); (іноді) на стану стати. • Человек с положением – людина на становищі; людина з (видатним) становищем; (іноді розм.) людина на стану; значна (поважна) людина.

Припирать • Припирать, припереть к стене (к стенке), в угол кого (разг.) – припирати, приперти до стін(к)и кого; загнати в тісний кут (у тісну діру, на слизьке) кого.

Ручка • Довести до ручки – завести у тісний кут; загнати на слизьке; завести у безвихідь. • Дойти до ручки (разг.) – дійти до краю; зайти в тісний кут (у тісну діру); попасти (потрапити) у безвихідь (у тісний кут, у тісну діру). • На скорую ручку комом да в кучку – стук-грюк, аби з рук. Пр. Косо, криво, аби живо. Пр. Зробиш з дуба шпичку. Пр. • Пожалуйте ручку! (устар.) – будьте ласкаві, ручку!; ручку, з вашої ласки!

Тупик • Ставить, поставить в тупик кого (перен.) – загонити, загнати в безвихідь (у глухий кут, у тісний кут, у суточки) кого; памороки (баки) забивати, забити кому; заморочувати, заморочити (оступачувати, оступачити) кого; (іноді) збивати, збити з тропи кого. • Становиться, стать в тупик (перен.) – заходити, зайти у безвихідь (у глухий, у тісний кут, у суточки); тетеріти, отетеріти (торопіти, оторопіти, туманіти, отуманіти).

Угол • Из-за угла (нападать, убивать…) – із-за рогу; крадькома; потай (потайки). • Из угла в угол ходить, слоняться… – з кутка в куток ходити, тинятися… • Красный (передний) угол (устар.) – покуття (покуть). [Тоді козак-нетяга на покуті сідає… ЗОЮР.] • Под углом зрения – з погляду; (іноді) під кутом зору. • По углам говорить, шептаться… – по кутках балакати, шептатися (шепотати(ся), шепотіти(ся))… • Прижать в угол кого (разг.) – нагнати в [тісний] кут (у куток, у суточки) кого. • Сглаживать, сгладить острые углы – загладжувати, позагладжувати гострі грані (ріжки).

Язык • Боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто. • Вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти. • Владеть языком – володіти (орудувати) мовою. • Говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних. • Говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою. • Держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик(а) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (іноді) замикати рот (уста). • Идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик. • Как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що. • Овладеть языком – опанувати мову (оволодіти мовою). • Они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз. • Остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто. • Прикусить (закусить) язык (перен. разг.) – прикусити (прип’ясти) язик(а), укуситися (укусити себе) за язик. [Укусись за язик, та й мовчи. Номис.] • Просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить. • Птичий язык – пташина мова. • Разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна, поточна) мова; (іноді просто) розмова (а також поет. мова-розмова). • Родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова. • Слетать, срываться с языка – зриватися з язика. • Чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (фіг. також) язиком горох товкти, язиком піну збивати. • Что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці). Пр. Хто що гадає, те й (ви)мовляє. Пр. • Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – Що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці. Пр. У п’яного що в серці, те й на язиці. Пр. Не бий, не волочи, у горілці язик намочи — всю правду скажу. Пр. • Чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів. • Язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто). • Язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (іноді) усох язик кому (в кого). [Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відняло. Мирний. І — всім разом заціпило… Шевченко.] • Язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого. • Язык преподавания – викладова мова. • Язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебення кому (у кого); (розм. також) забув язика у роті хто. [Нам сиділося, як собаці на човні, а язики в роті поприсихали. Яновський.] • Язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на ко(ло)вороті в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (іноді схвально) язикатий хто. • Язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе. Пр. (ірон.) Язик доведе до Києва і до кия. Пр. Язик на край світу доведе. Пр. Хто питає, той не блудить. Пр. • Язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає). Пр. • Язык мой — враг мой – язик мій — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Пр. Мовчи, глуха, менше гріха. Пр. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде. Пр. Язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш. Пр. Дай язикові волю — заведе у неволю. Пр. • Языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай. Пр. Губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи). Пр. Язиком мели, а рукам волі не давай. Пр. Язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай. Пр. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Пр. • Языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати. Пр. Одне — творити язиком, а друге — перти плуга. Пр. Найменше діло — балакати. Пр. Хоч варила — не варила, аби добре говорила. Пр.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

тупи́к 1. кут глухи́й 2. зал. тупи́к,-ка́ 3. безви́хідь,-ході

у́гол 1. кут,-та́ 2. ріг, ро́гу (зовнішній) у. вертика́льный кут вертика́льний у. винтово́й ли́нии кут ґвинтово́ї лі́нії у. витка́ кут витка́ у. вне́шний кут зо́внішній у. вну́тренний кут вну́трішний у. впи́санный кут впи́саний у. враще́ния кут оберта́ння у. входно́й кут вхідни́й у. выступа́ющий кут [ріг] виступни́й у. выходно́й кут вихідни́й у. давле́ния кут ти́ску у. двойно́й кут подві́йний у. двугра́нный кут двогра́нний у. дели́тельный кут діли́льний [поді́льчий] у. диэлектри́ческих поте́рь кут діелектри́чних втрат у. зажига́ния кут запа́лювання у. закру́чивания кут закру́чування у. заостре́ния кут заго́стрення у. зацепле́ния кут заче́плення у. зре́ния кут зо́ру у. иско́мый кут шу́каний у. координа́тный кут координа́тний у. корре́кции кут коре́кції у. краево́й кут крайови́й у. кре́на кут ка́нта [похи́лу] у. кривизны́ кут кривини́ у. крити́ческий кут крити́чний у. круче́ния кут круті́ння [скру́чування] у. лицево́й кут лицьови́й у. магни́тных поте́рь кут магне́тних втрат у. межосево́й кут міжосьови́й у. многогра́нный кут багатогра́нний у. надре́за кут надрі́зу у. накло́на кут на́хилу у. нута́ции мех. кут нута́ції [колива́ння] у. о́стрый кут го́стрий у. отклоне́ния кут відхи́лу у. отраже́ния кут відбиття́ у. отсе́чки кут відсіка́ння; кут зрі́зу у. паде́ния кут паді́ння; кут спа́ду у. переко́са кут переко́су у. пересече́ния кут пере́тину у. пло́ский кут пло́ский [пласки́й] у. поворо́та кут поверта́ння; кут поворо́ту у. по́ля зре́ния кут по́ля зору (оптичної системи) у. преде́льный кут грани́чний у. преломле́ния кут зало́млення у. прело́мляющий кут зало́мний у. преце́ссии кут преце́сії (кут осі обертання твердого тіла по круговій конічній поверхні) у. пролёта кут проліта́ння; кут прого́ну у. прямо́й кут прями́й у. развёрнутый кут розго́рнений у. разлёта кут розліта́ння; кут ро́збігу у. раскры́тия тре́щины кут ро́зкриву трі́щини у. рассе́ивания кут розсі́яння у. расхожде́ния кут розхо́дження у. свя́зывающий кут зв’я́зувальний у. сдви́га кут зсу́ву; кут зсува́ння у. склоне́ния кут схи́лення у. скольже́ния кут ко́взання у. сма́чивания кут змо́чування у. сме́жный кут сумі́жний у. соотве́тственный кут відпові́дний у. сре́занный буд. ріг зрі́заний у. теле́сный кут тіле́сний у. тре́ния кут тертя́ у. трёхгра́нный кут тригра́нний у. тупо́й кут тупи́й у. центра́льный кут центра́льний

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Кут, -та́ – угол (внутренний).

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Околоток – 1) (часть села, города) – куто́к (-тка́), кут (-та́); (жители околотка) – кутяни, кутча́ни; 2) – лі́карський пункт, лі́карська дільниця.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Ни с места. Ни тпру, ни ну. — 1. Ні тпру, ні ну. 2. Ні взад, ні вперед. 3. Ні в кут, ні в двері. 4. Ні в тин, ні в ворота. 5. Ні до ліса, ні до біса. 6. Ні сюди, ні туди. 7. Ні к селу, ні к городу.

Язык без костей. — 1. Говорить язик безкостий та договориться до одного кінця. 2. Язичок мельне та й у кут, а губу натовчуть.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бе́лькнути, -ну, -неш, гл. одн. в. отъ белькотати. Сболтнуть, сказать что либо необдуманно. Язик белькне та в кут, а спину виставлять — б’ють. Ном. № 1122.

Виставля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. ви́ставити, -влю, -виш, гл. 1) Выставлять, выставить. На базарі солодкий мед виставляла. Макс. Язик белькне та в кут, а спину виставляють, б’ють. Ном. № 1122. 2) Уставлять, уставить. Ввесь стіл виставив цяцьками. 3) Ставить, поставить на видъ. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Ном. № 13952. — пере́д о́чі. Представлять, представить на усмотрѣніе. 4) Устраивать, устроить, выстроить, соорудить. Виставити хату.

Губа́, -би́, ж. 1) Губа. Як би не зуби та не губи, була б душа на дубі. Ном. № 368. Язичок мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Ном. Поцілував Бондарівну у самії губи. Закр. 100. Иногда въ значеніи: ротъ. Має губу від уха до уха. Ном. № 12982 — ротъ до ушей. З доброї губи добре і слово. Посл. На всю гу́бу. Вполнѣ, совершенно, сильно, очень. Реве на всю губу. Чуб. ІІІ. 382. На всю губу пан. Ном. № 1160. Гріха на всю губу. Шевч. Въ Галиціи — ці́лою губою. Ґазда цілою губою. Ном. № 10101. Роспусти́ти губи. Много говорить, врать, сплетничать. А вони вже й роспустили губи; ех, бабська натура! Ном. Гу́бу закопи́лити. а) Надуться, разсердиться; б) заважничать. Ном. № 5084. Роби́ти з губи́ халя́ву. Не исполнять обѣщанія. Не роби з губи халяви. 2) мн. гу́би. Грибы. А хто любить губи, губи, а я печериці. Закр. 87. Виросло несчислено богато ріжних губ та грибів. Гн. І. 70. 3) = Губа́ня. Гол. Од. 80, 83. Ум. Гу́бка, гу́бонька, гу́бочка. Мнж. 108. Ув. Губи́ще.

Кут, -та, м. 1) Уголъ. Запалю я крайню хату на всі штирі кути. Гол. IV. 448. Мого Василя поховали за цвинтарем у куті. Федьк. Язичок мельне та й у кут, а губу натовчуть. Ном. № 1122. 2) Пространство земли въ углѣ, образованномъ двумя сливающимися рѣками. Зробила той кут якась річка самотека, павши у річку Остер. К. ЧР. 257. 3) Свиной хлѣвъ. Вх. Лем. 430. См. Кутець. 4) Родъ дѣтской игры. Ив. 46. См. Куток. Ум. Ку́тик, куто́к.

Куте́ць, -тця́, м. 1) Пазуха въ сѣти. Браун. 12. 2) Конусообразный глухой конецъ рыболовной сѣти ятіра. Браун. 18. 3) Хлѣвъ. Свині... до кутця заганят. Вх. Лем. 429. См. Кут.

Ку́тик, -ка, м. Ум. отъ кут. Желех.

Мельну́ти, -ну́, -не́ш, гл. одн. в. отъ моло́ти. Язичок мельне, та й у кут, а спину натовчуть. Ном. № 1122.

Пан, -на, м. 1) Господинъ, баринъ, помѣщикъ. Коли б пан до плуга взявся, то б і світа одцурався. Ном. Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать. Ном. Употребляется какъ титулъ при обращеніи къ кому-либо. Прибавляется при фамиліи, имени, родственномъ названіи, служебномъ титулѣ и пр. изъ вѣжливости, какъ русское: господинъ, господа; множ. число, особенно когда слово употреблено въ видѣ обращенія, будетъ: пано́ве. Ой обозветься пан Хмельницький, отаман, батько Чигиринський. АД. II. 36. Ей, пане куме, пане Хмельницький, пане писарю військовий! Нащо нам з тобою кролевські листи удвох читати? АД. II. 4. Гей, пане Потоцький! Чом у тебе й досі розум жіноцький? АД. II. 33. Ой одсунув та пан Нечаєнко кватирьку од ринку. АД. II. 71. Ой ходімо, пане брате, на той кут помалу! Мет. 85. Друзі, панове-молодцї. АД. І. 183. Правда, панове, полягла Кішки Самійла голова. АД. І. 219. Па́не добро́дію! Милостивый государь. Левч. 4) Съ притяжательнымъ мѣстоименіемъ или существительнымъ, указывающимъ на принадлежность женщинѣ, кромѣ прямаго значенія, также: мужъ. АД. II. 5. Прилетіла пташка, біля його впала: такі очі, такі брови, як у мого пана. Мет. 103. «Меласю!» каже Черевань, «чи бачиш, що тут у нас діється?» — Бачу, бачу, пишний мій пане! К. ЧР. 49. Па́ном ді́ло жи́ти. Жить по барски. Мірошник паном діло жив. Греб. 383. 2) Господь. Ой що ж мені пан Бог дав? Чуб. V. 65. 3) Родъ игры. Ив. 16, 19, 38. Ум. Пано́к, пано́чок, па́нонько.

Пома́лу, нар. 1) Тихонько, осторожно, слегка. Помалу ступайте, пилу не збивайте. Чуб. III. 34. Мороз дуже старий чоловік; він як дихне помалу, то й мороз не великий. Чуб. І. 32. 2) Тихо. Ой помалу малу, чумаченьку, грай, да не врази мого серденька вкрай. ЗОЮР. II. 21. 3) Медленно, не спѣша. Ой ходімо, пане-брате, на той кут помалу. Чуб. V. 256. Ні, каже, не біг, — я помалу йшов. Рудч. Ск. II. 182. Ум. Помале́ньку, помале́сеньку, помане́сеньку.

Самоте́ка, -ки, ж. Безымянная рѣчка. Зробила той кут якась річка самотека, павши у річку Остер, у лузі. К. ЧР. 257. См. еще русскій переводъ «Черн. Рады». Повѣсти. К. I. 229.

Скрива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. скри́тися, -ри́юся, -єшся, гл. Скрываться, скрыться, покрываться, покрыться. Надія в кут скрилася. Ном. № 5608.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Двугранный — двості́нний; Д. угол — двості́нний кут.

*Линейный — ліні́йний; Л. зажим — ліні́йний за́тиск; Л. конденсатор — ліні́йний конденса́тор; Л. корабль — ліні́йний корабе́ль; Л. крейсер — ліні́йний кре́йсер; Л. масштаб — ліні́йне міри́ло; Л. мера — ліні́йна мі́ра; Л. угол — лінійний кут; Л. часть — ліні́йна части́на.

„Прямо“ — „Про́сто“; П. выстрел — про́стий по́стріл; П. засечка — прями́й за́черк; „Прямо коли“ — „Про́сто коли“; П. линия — про́ста лі́нія; П. наводка — про́сте наці́лювання; П. начальник — прями́й нача́льник; П. подчинение — пряма́ підле́глість; П. попадание — про́сте влу́чання; П. угол — прями́й кут, про́стий ріг; П. удар — про́стий уда́р; П. укол — про́сти́й уко́л.

*Рычаг — ва́жіль, -желя; Р. барабана — ва́жіль бараба́на; Р. для изменения угла возвышения — ва́жіль, щоб зміня́ти кут підвищення; Р. галочный — замко́вий ва́жіль; Р отделяющий патрон в лотке от остальных — ва́жіль, що відокре́млює набі́й у Лотко́ві від ре́шти; Р. подающий — подава́льний ва́жіль; Р. под’емний — під’є́мний ва́жіль; Р. спускового механизма — ва́жіль спусково́го механі́зму; Р. стопора — ва́жіль сто́пора.

*Угол — кут, -та́, ріг, ро́гу; У. бросания — кут ки́дання; У. возвышения — кут підне́сення; У. встречи — кут зу́стрічи; У. вылета — кут ви́льоту; У. двугранный — двості́нний кут; У. заданный — за́даний кут; У. зрения — кут зо́ру; У. искомый — шу́каний кут; У. лопаты — ріг лопа́ти; У. местности — кут місце́вости; У. наклонения магнитной стрелки — кут на́хилу магне́тної стрі́лки; У. падения — кут па́дання; У. прицеливания — кут наці́лювання; У. прямой — прями́й кут; У. положения — кут поло́ження; У. понижения — кут зни́ження; У. склонения — кут зни́ження; У. склонения магнитной стрелки — кут ві́дхилу магне́тної стрі́лки.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Кутъ = 1. кут, куто́к (в хатї коло дверей). 2. матня́, гузи́рь (невода). С. Аф.

Надёжа, наде́жда = надїя, сподїя (С .З.), сподїянка, сподїванка (С. Л.), сподївання (С. З.). — Надїя в кут скрила ся. н. пр. — Надїя в Бозї, як хлїб у стозї. н. пр. — Така надїя, що від неї волос біліє. н. пр. — Казала всїм, що я найкращий між парубками і речами такими мінї надїю подала. К. X. — Потеря́ть наде́жду = стра́тити надїю.

У́голъ, уголо́къ, уголо́чекъ = уго́л (С. Ш.), вуго́л (Кр.), уголо́к (С. Ш.), улицї, стола, дошки, книжки то-що — ріг, ріжо́к(С. Л.), в серединї хати, скринї то що або між чим — кут, куто́к, куто́чок (С. Л.), двора, сада, поля, що витикаєть ся в чужий двір — за́кло (С. Л.), в хатї між стїною і пічкою або в печі — закапе́лок (С. З.), в коморі, шафі, скринї — закама́рок, в мішку або між гір — гузи́рь. — Повернїть за вугол, — отам її хата. Кр. — В своїй хаті і угли помогають. н. пр. — Жінка держить за три угдли, а муж за четвертий. н. пр. — Як син родить ся, то й угли радують ся. н. пр. — Саме головою об стіл об ріжок забив ся. н. о. — Нї в кут, нї в двері. н. пр. — В кутку під лавою. С. Л. — У сьвітї Божому нема кутка без горя, не тільки тут, а і по той бік моря. Б. Г. — Я роскажу тобі: де був, що бачив, що почув, я облїтаю всї куточки. Б. Г. — Аби хлїба шматок на теплий куток. н. пр. — Ой вийду я на улицю, стану у куточку, не займайте мене, хлопцї, удовину дочку. н. п. — Ухватив торбу за гузирь. н. к. — Яр кінчав ся гузирем між двома шпилями. н. о. — Имѣ́ть свой у́голъ = свій куто́к ма́ти, в своїй ха́ті жи́ти. — На углу́ = на рогу́, на розї, на ріжку́. — Он там на розї вулицї. Кр.— Хата на ріжку. Кр. — Його хата на самім розї, де дорога повертає на праву руку. С. Л. — Чи се тая удова, що на рогу хата, хорошую дочку має, сама не багата. н. п. — Кра́сный, образно́й у́голъ = по́куть, поку́ття (С. З.), де сходять ся лавки — розто́ки. — Всї поважають, на покутї його сажають. Б. Г. — Іде багатий сусїда, треба його на покутї посадити. н. к. Ман. — Кутя на покутї.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)