Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 40 статей
Запропонувати свій переклад для «лихоманка»
Шукати «лихоманка» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Лихома́нка
1) лиході́йка, лиході́йниця, во́рог (-га); злозичли́виця, дури́світка, шахра́йка;
2) бідола́ха, сірома́ха;
3) чмутови́ха, чмуті́вка; лю́бка, коха́на (-ної);
срвн. Лихома́н 1 - 3;
4) лихома́нка;
см. Лихора́дка.
Злока́чественный, мед. malignus – злісни́й, злосли́вий (Мед. Сл.).
-ная опухоль – злісна́ пухли́на.
-ная лихорадка – злісна́ лихома́нка.
Зноби́ть – моро́зити, холоди́ти кого́, що; срвн. Моро́зить, Холоди́ть. [Зима́ вид (лицо) моро́зить, со́нце припаля́є (Грінч.)].
-би́т кого, безл. – хо́лодом бере́, моро́зом бере́, сту́дить, моро́зить кого́. [Сту́дить мене́ (Кам. п.). Мене́ аж моро́зило з тих гістери́чних ви́криків (Крим.)].
Его -би́т лихорадка – лихома́нка, тря́сця його́ трясе́.
Колоти́ть
1) (
стучать) калата́ти, грю́[у́]кати, лупи́ти, гати́ти, гу́пати, вибива́ти, (диал.) лелу́щити, гамсе́ли́ти чим у що, чим по чо́му, об що. [Сторожі́ калата́ли усю́ ніч у бо́дню. Закрича́в Оме́лько і поча́в лупи́ть з усіє́ї си́ли кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). Були́ за́мкнені в нас сіне́шні две́рі, і як не гру́кали, не впу́щено та й го́ді (Куліш). А ну, чи почне́ да́лі лелу́щить та гу́пати кулако́м у две́рі (Н.-Лев.). У бу́бон калата́йкою вибива́є (Херс.)].
-ти́ть зубом – зуба́ми кла́цати, цокоті́ти, вибива́ти.
-ти́ть лбом – покло́ни би́ти, стели́тися перед ким.
-ти́ть языком – молоти́ти (калата́ти) язико́м, ля́пати;
2) (
что) би́ти, товкти́, (разбивать) розбива́ти, трощи́ти що. [Трощи́в посу́ду, грю́кав у две́рі і в стіл кулако́м (Коцюб.)].
-ти́ть бельё (вальком) – вибива́ти біли́зну (шма́ття) праче́м.
-ти́ть вещи, посуду – би́ти, товкти́, трощи́ти ре́чі, по́суд; см. Разбива́ть.
-ти́ть воздух (языком) – бреха́ти на ві́тер, ля́пати язико́м, торохті́ти.
-ти́ть гвозди, колья – заганя́ти, би́ти, побива́ти цвя́хи́, кілки́.
-ти́ть денежки – грошву́ (гро́шики) збива́ти.
-ти́ть карту – рі́зати, би́ти, кри́ти ка́рту.
-ти́ть коноплю, лён – ті́па́ти коно́плю (точнее пло́скінь, ма́тірку).
-ти́ть ковры, одежду – вибива́ти килими́, о́діж.
-ти́ть налоги – вибива́ти, дої́ти, тягти́ пода́тки (з люде́й);
3) (
кого: кулаками, палкой) би́ти, побива́ти, лупи́ти, лупцюва́ти, (избивать) убива́ти, (образно) ба́нити, ту́зати, ті́па́ти, мотло́ши́ти лушпа́нити, дуба́сити, дубцюва́ти, гати́ти, гніти́ти, сади́ти, гнізди́ти, пі́жити, пі́рчити, пі́рити, тасува́ти, гамсе́ли́ти, креса́ти, (ш)па́рити, ги́лити, лу́щити, лелу́щити, духопе́лити, чеса́ти, чи́стити, туса́ти, стусува́ти, молоти́ти, кі́бчити, мости́ти, бу́х(к)ати, грі́ти, лата́ти, воло́жити, мере́жити, пра́ти, го́мшити, штапува́ти, шу́стрити кого́ по чо́му, у що, дава́ти затьо́ру, хло́сту, прочухана́, духопе́лу, -пе́лів, -пе́лків, парла́, шква́рки, ма́тланки, чо́су, ду́ху, духану́ кому́, годува́ти бе́бехами, стусана́ми, товче́никами, частува́ти кулака́ми, товче́никами кого́ и т. п.; срвн. Бить, Лупи́ть. [Я – лупи́ти її́, а вона́ товче́ своє́ (Крим.). Раз погла́дь, а по́тім хоч що-дня лупцю́й, – все сте́рплять (Л. Укр.). Небі́жчик Лесь, повіда́ють, убива́в її́ тя́жко за молоди́х літ (Франко)];
4)
-ти́ть себя – би́ти (лупи́ти) себе́; см. Колоти́ться 1;
5) (
трясти, приводить в дрожь) колоти́ти, би́ти, трясти́, ки́дати ким, кого́.
-ло́тит в виски – у виски́ га́ти́ть, у виска́х стуко́че.
В груди -тит – у гру́дях стуко́че.
Злость его -ти́ла – злість його́ трясла́.
Лихорадка его -тит – його́ тря́сця (лихома́нка) трясе́.
Коло́ченный
1) (
о вещах) би́тий, то́вчений;
2) (
кто) би́тий, поби́ваний, лу́плений, уби́ваний, ба́нений, ту́заний, ті́паний; мотло́шений и т. д. В темя не -ный – не гвіздко́м у ті́м’я би́тий.
Лиха́чка – лихома́нка; см. Лихора́дка.
Лиходе́йка
1) лиході́йка, лиході́йниця;
2) лихома́нка;
срвн. Лихора́дка.
Лихои́мка
1) хаба́рниця;
см. Взя́точница;
2) лихома́нка;
см. Лихора́дка.
Лихора́дить
1)
кому – ли́ха (зла) зи́чити кому́, зломи́слити на ко́го;
2)
кого – моро́зом (хо́лодом) бра́ти, моро́зити, студи́ти кого́.
Меня -дит – мене́ моро́зить, мене́ пропа́сниця (лихома́нка, тря́сця) трясе́ (тру́сить, б’є).
Лихора́дка
1) пропа́сниця, лихома́нка, тря́сця (-ці), трясо[а]ви́ця, трясу́чка, (
веснянка) весну́ха. [Добри́день, пропа́сниці! Єсть вас сімдеся́т сім (Чуб. I). Я на пропа́сницю неду́гував (Л. Укр.). Як же ся ма́єте по ва́шій лихома́нці? (Самійл.). Тря́сця на́шим ворога́м (брань) (Чуб.)].
Болотная -ка – боло́тяна пропа́сниця (тря́сця). [Смерть од боло́тяної тря́сці (Крим.)].
-ка с бредом – гаря́чка, (в)огневи́ця.
Гастрическая -ка – шлунко́ва́ трясови́ця.
Жёлтая -ка – жо́вта пропа́сниця, корчі́й (-чія́), пога́нка.
Изнурительная -ка – висна́жлива (виснажна́) пропа́сниця, гнітю́чка, гніту́ха.
Крапивная -ка – кропи́в’яна пропа́сниця; см. Крапи́вница 1.
Нервная -ка – нерво́ва пропа́сниця. [Катери́ну труси́ла нерво́ва пропа́сниця (Грінч.)].
Перемежающаяся -ка – перемі́нна пропа́сниця.
-ка бьёт, трясёт кого – пропа́сниця (лихома́нка, тря́сця) б’є, тру́сить кого́, ті́пає кого́ и ким. [Мене́ би́ла (труси́ла) пропа́сниця (Крим.). Ща́стя – як тря́сця, кого́ схо́че, того́ тру́сить (М. Вовч.). Злість ті́пала обома́, немо́в пропа́сниця (Коцюб.)].
-ка меня, его схватила – лихома́нка (тря́сця) мене́, його́ схопи́ла, напа́ла. [Мене́ тря́сця схопи́ла (Н.-Лев.)].
Дрожать как в -ке – труси́тися (тремті́ти), мов (як) у пропа́сниці (у лихома́нці, у тря́сці), мов з пропа́сниці; труси́тися, мов пропа́сниця (лихома́нка) б’є (кого́). [Вся труси́лася, мов з пропа́сниці (Грінч.)].
Лежать в -ке – лежа́ти в пропа́сниці (в лихома́нці), на пропа́сницю (на лихома́нку);
2) (
перен.: горячка) гаря́чка, лихома́нка.
Строительная -ка – будіве́льна гаря́чка (лихома́нка).
Ломи́ха – лихома́нка; срв. Лихора́дка.
Ма́чеха
1) ма́чуха. [Ма́чуха – не ма́ти (Номис)]);
2) лихома́нка, пропа́сниця;
срв. Лихора́дка;
2)
см. Ма́ть-и-ма́чеха.
Ма́яльница – лихома́нка, пропа́сниця; срв. Лихора́дка.
Мужи́к
1) мужи́к (-ка́), чолові́к (-ка), (
зап. и гал.) хлоп (-па), (крестьянин) селяни́н, (стар.) посполи́тий (-того). [Коли́-б не мужи́к (не хлоп) та не віл, не було́-б пані́в (Приказка). Пани́ б’ю́ться, а в мужикі́в чуби́ тріща́ть (Приказка). До пані́в – пан, а до мужикі́в – мужи́к (Номис). До́ля, як лихома́нка, не розбира́, на ко́го насі́дається: чолові́к, чи пан – їй все одна́ково (Основа 1861). Пан на тро́ні, а хлоп на осло́ні (Номис). Нас хло́пами взива́ли, канчука́ми сі́кли нас (Франко). Ой, заду́мав селяни́н міща́ночку бра́ти, вона́-ж йому́ відказа́ла: «я не вмі́ю жа́ти» (Пісня)].
Быть -ком – бу́ти мужико́м, мужикува́ти, мужи́чити. [Тут мужикува́в, там панува́тимеш (Мирн.)];
2) (
пренебр.: неуч, невежа) селю́к, проста́к, сіря́к (-ка́), чубрі́й (-рія́), очку́р (-ра́), ціпов’я́з, мазни́ця, (вахлак) ґе́вал, (зап.) мудь (-дя). [Ба́тько його́ був селю́к, яко́го-ж ти пово́дження від йо́го сподіва́вся? (Київщ.). Для нас ви во́рог, зра́дник і проста́к (Франко). Сам крепа́к, неодуко́ваний сіря́к (Шевч.). Міщани́н назива́є селяни́на – очку́р, чубрі́й, а селяни́н міщани́на – салогу́б (Основа 1862). Чи ти-ж, мазни́це, вчи́вся в шко́лі? (Н.-Лев.). З ви́ду він і по оде́жі не ґе́вал, а щось не про́сте (Стор.) Хлоп хло́пом! мудь му́дьом! – Не дай бо́же з хло́па па́на! (Франко). Му́дя масти́ ло́єм, а він смерди́ть гно́єм (Номис).].
-жи́к сиволапый – мужла́й (-лая́), муги́р (-ря́), мурло́. [Тре́ба, ка́же, вас, мужлаї́в, провчи́ти, щоб ви зна́ли, як слу́хатися (Грінч.). Бо він, ба́чте, пан, а ми мугирі́ (Звин.)];
3)
народн. – мужи́к, чолові́к; срв. Муж 2.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бить
1) (
поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити;
2) (
убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати;
3) (
раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти;
4) (
вбивать) забивати;
5) (
давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати;
6) (
масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати;
7) (
о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти;
8) (
стремительно течь, вырываться) бити, бухати:
бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати;
бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати);
бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт];
бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс;
бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному;
бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету;
бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати);
бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом;
бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком);
бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому;
бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію;
бить наверняка – бити напевне;
бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце;
бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого;
бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому;
бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати);
бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися;
бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони;
бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе;
бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки;
бить по чему – бити по чому, боротися проти чого;
бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди;
бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить;
бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт);
бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака);
бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому;
бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому;
бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’;
бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити;
бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого;
бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому;
бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.);
бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу;
бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.);
в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують;
жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою;
избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні;
кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.);
лежачого не бьют – лежачого не б’ють;
на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?;
сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.).
[Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. Обговорення статті
Мужик
1) мужик, чоловік, (
зап., гал.) хлоп, (крестьянин) селянин, (стар.) посполитий;
2) (
пренебр.:
неуч, невежа) селюк, простак, сіряк, чубрій, очкур, ціпов’яз, мазниця, (вахлак) ґевал, (зап.) мудь;
3) (
народн.) мужик, чоловік:
мужик сиволапый – мужлай, мугир, мурло, мужло;
быть мужиком – бути мужиком, мужикувати, мужичити.
[Коли б не мужик (не хлоп) та не віл, не було б панів (Пр.). Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать (Пр.). До панів — пан, а до мужиків — мужик (Номис). Доля, як лихоманка, не розбира, на кого насідається: чоловік, чи пан — їй все однаково (Основа). Міщанин називає селянина — очкур, чубрій, а селянин міщанина — салогуб (Основа). Пан на троні, а хлоп на ослові (Номис). Мудя масти лоєм, а він смердить гноєм (Номис). Ой, задумав селянин міщаночку брати, вона ж йому відказала: «я не вмію жати» (Пісня). Нас хлопами взивали, канчуками сікли нас (І.Франко). Для нас ви ворог, зрадник і простак (І.Франко). Сам крепак, неодукований сіряк (Т.Шевченко). Чи ти ж, мазнице, вчився в школі? (І.Нечуй-Левицький). З виду він і по одежі не ґевал, а щось не просте (О.Стороженко) Хлоп хлопом!
мудь мудьом! – Не дай Боже з хлопа пана! (І.Франко). Треба, каже, вас, мужлаїв, провчити, щоб ви знали, як слухатися (Б.Грінченко). Тут мужикував, там пануватимеш (П.Мирний). Бо він, бачте, пан, а ми мугирі (АС). З’явились сірі мужички, що стоять по базарах та на рогах з пилами й сокирами, чекаючи покупців на свою робочу силу (В.Підмогильний). …є культура сільська, а є суто «селюцька» (О.Вергеліс). І не лякайсь, як крізь спів солов’я Прорветься горилячий рик: Адже лиш той, хто кохає, як я, Кохає, як справжній мужик (Ю.Позаяк). — Чи, може, я, будучи рицарем, зобов’язаний знати всі на світі звуки і розрізняти, котрі од валюші, а котрі ще од чого? Та, може, я тих валюш ізроду в вічі не бачив, не так, як ти, мужло репане, що серед них народився й виріс (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Не взяв же тебе враг! — здивувався Дон Кіхот.— Хлоп хлопом, а часом щось таке розумне скаже, мовби по всяких школах учився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А мені подобається, як синиці линуть до квітів і викльовують насіння, а тим часом інші птахи, птахи-мужлаї, із заздрістю дивляться на них, сидячи на землі й порпаючись у гної в пошуках хробаків (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). Цими холодними вечорами йому вже не знайти місця на лавці чи в кузні поруч із отупілими від жару мужлаями, що знай перемивають кісточки під дзижчання останніх цьогорічних мух (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Чоловіки всі однакові, кожен думає, якщо він народився з черева жінки, то він знає все про жінок (В.Шовкун, перекл. Ж.Сарамаґо). — Посполиті обдаровані чимось більшим, ніж учені мужі, які надто часто забувають про все у пошуках універсальних законів (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Усі чоловіки однакові. Різні обличчя в них тільки для того, щоб жінки могли їх розрізняти]. Обговорення статті
Старатель
1) (
устар.) дбайливець, піклувальник, дбаха, (редко) старатель;
2) (
горн.) старатель, (золотоискатель) золотошукач.
[— Що ж з нашим Тихоном? Може, люди у щасті його зовсім і забули? Ну, ну, не знаю, щоб такого старателя забули! (Г.Квітка-Основ’яненко). — Хай би там що,— заперечив Санчо,— умів брати, умій і віддати, як Бог тобі дбаха, будь і пізня птаха, не ноги кендюх носять, а кендюх ноги, краще Боже спомагання, як те раннє уставання, лежи, небоже, як Бог поможе (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Критику не пасує роля старателя, що, блукаючи поетичними пустелями, вимиває кілька піщинок, які тільки на колір здаються щирим золотом (В.Стус). Така вже її доля — доля поетеси-принцеси, інфанти, якій ніколи “не вирости з бантів”, не насолодитися рожевими снами, якій судилося до смерті “шукати казкові скарби у місті журби, боротьби і злоби”, бути вічним злотошукачем, старателем на річці життя, котрий вимиває із золотоносного піску мови іскрометні злитки метафор, епітетів, алітерацій (М.Жулинський). Шукай, вишукуй, рукава підкочуй. Цікався вмістом золота в крові, Як є, викачуй, золотошукачу. Лиш де твоя білесенька душа? В пустелі людній голос надриває?.. Та повен ківш, і ллється кров з ковша, І золота пропасниця триває… (Петро Скунць). — Звинуватили мене в усіх -ізмах, з націоналізму починаючи. Клекотіли настільки пристрасно, що я вже й сам був готовий повірити в ту ахінею: «бандерівець», «сіоніст», просто «ворог народу». Все те можна було б сприйняти як тему для ще однієї гуморески (доповнення до моєї повісті), якби не пропозиція занадто запопадливого дбайливця, ревнивця «чистоти рядів»: поставити перед деканатом питання про відрахування автора «чорнухи» з університету (А.Морговський). Скінчилася золота лихоманка. А з нею і процвітання. Поселення, зановані старателями, поступово знелюдніли, доки не лишилися самі руїни. Забравшись геть, вони лишили по собі звичку до дешевого спиртного, а також венеричні хвороби, що подесяткували корінні племена. Мали минути довгі роки. Аби неосяжні ліси оговталися від ран. Завданих численними несамовитими розкопками (І.Оржицький, перекл. Ґільєрмо Ар’яґи)].
Обговорення статті
Трясущийся – що (який) трясеться; тряський, труський, тремтячий, дриґотливий, тріпотливий, тремтливий, трясучий; трясун.
[Простий візок був труський і почав підскакувати на межах (І.Нечуй-Левицький). Віз був простий, труський (І.Нечуй-Левицький). Труський, як лихоманка, дощ. Осіння ніч, їдка та чорна. І б’ється на квадратах площ Людина й тінь її потворна. Ідуть вони. Спокійні. Вдвох (М.Бажан). Зуби його цокотіли, і руки зробилися тріпотливими, неспокійними, вони ніби шукали чогось (Г.Тютюнник). Але назустріч бігли вуличні ліхтарі, наближався аеродром, і старий тряський автобус був уже тільки сірим коконом, з якого людина вийде перетвореною, в новому вигляді (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Тільки сміятись він не може, бо щоки й губи в нього труські, того й мусив префект сміятися сам (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)].
Обговорення статті
Эрекция – (лат.) ерекція.
[Сторожко дрібцяючи по невидимих ковзанках, вона наближалася до будинку і, перш ніж звернути у двір, заходила часом під каштани, що відділяли будинок від вулиці, — задерши голову, відшукати поглядом свої вікна й по тому, котре з них освітлене, дізнатися, що зараз, не підозрюючи про радість її наближення, робить лапчик (мурчик, хвостик-пухтик). Найчастіше світилося в спальні — розмитою синцюватою плямою знизу на портьєрах: пухтик дивився телевізор. Як він звичайно жартував — нарощував хвостика: перед екраном у нього чомусь починалась ерекція (О.Забужко). Фелісіто відчув приплив бажання, лоскотання в паху, наближення ерекції. Ти ба, після стількох днів (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Але моя творча лихоманка спадає, щойно я опиняюсь перед дверима редакції. Я ж не знаю, як звуть тітоньку Джулію. Якщо почну її описувати, це може спричинити ерекцію в цілої редакції (М.Марченко, перекл. Д.Пенака). Що ж, вона точнео не Сильвія Плат. Добре, що з прозою в неї краще виходить, ніж з віршами. Та він і сам розуміє, що вся ця критика — усього лиш спроба відвернути свою увагу від очевидного факту: в нього ерекція. Що ж він за чудовисько? (Д.Кушнір, перекл. Ф.Проуз). 1. …працюю слюсарем на жіночій фабриці. Цілу зміну трешся в жіночому колективі, а щастя нема — одна ерекція. 2. — Лікарю, я вже рік без ерекції. — Ну, це діло поправне. Я ось пропишу вам таблетки, повживаєте і все стане на свої місця. Через тиждень: — Ой, лікарю, я вам такий вдячний. Ерекція тепер в мене ого-го. — Ну от бачите… я ж казав вам. А як дружина, задоволена? — Не знаю, я ще додому не дійшов]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЛИХОРА́ДКА, золота́я лихорадка золота́ лихома́нка;
у больно́го лихорадка, хво́рий ма́є гаря́чку.
ПЕРЕМЕЖА́ТЬСЯ ще перепліта́тися, образ. відбува́ти з пере́рвами, (сміхом) перевива́ти;
перемежаться /с/ чем перетика́ти чим;
перемежа́ясь упере́між, забут. про́гульком;
перемежа́ющий що /мн. хто/ чергу́є, ста́вши переплітати, ра́ди́й перемежува́ти, перемежо́вувач, (сміхом) перевива́ч, перепліта́ч, пересипа́ч, прикм. переме́жливий, перени́зливий, перепа́дливий, переси́пливий, перениза́льний, перени́зувальний, перемережа́льний, перемере́жувальний, перемежува́льний, перемежо́вувальний, перевива́льний, перетика́льний, поперетика́льний, пересипа́льний, переснува́льний, пересно́вувальний;
перемежающийся/перемежа́емый перени́заний, перени́зуваний / перемере́жаний, перемере́жуваний, перемежо́ваний, перемежо́вуваний, переви́ваний, перети́каний, поперети́каний, переси́паний, пересно́ваний, пересно́вуваний, переви́тий/ чим, оказ. пере́тканий;
перемежающийся що чергу́ється тощо, черго́ваний, періоди́чно /ок. несистемати́чно/ повто́рювано, прикм. навперемі́нно, по́воро́тно, фраз. спазмати́чно, аритмі́чно, мозаї́чно, пере́хресно, шарува́тий, мере́жчано, стрибкува́ти, книжн. пере́мі́жни́й, образ. раз таки́й, раз таки́й, мозаї́чної структу́ри; (про кульгавість) на́воротний, на́воротливий, (про дощі) розпоро́шений, перепа́дистий [перемежающиеся оса́дки перепадисті о́пади], (про вогні) мерехтли́вий;
перемежающаяся дуга́ стрибкува́та дуга́;
перемежающаяся лихора́дка по́воро́тна /на́воротна/ лихома́нка;
перемежающаяся хромота́ на́воротлива кульга́вість; пор. чередующийся.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Лихорадка – пропа́сниця, лихома́нка, -ки, тря́сця, -ці.
Трясучка – (лихорадка) тря́сця, -ті, лихома́нка, -ки.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бить
• Бить баклуши, баклушничать
Див. баклуши.
• Бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать)
– [В долоні] плескати; в долоні бити (вибивати, ляскати). [Коли йому плескали, він знав, що б’є в долоні розбуджена свідомість. Коцюбинський.]
• Бить (в) набат
– бити (дзвонити) на сполох (ґвалт); (застар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]. [Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах. Сосюра. Гей, бийте в бубни, довбиші, на гвалт. П. Куліш.]
• Бить в нос (про острый запах)
– шибати (бити) в ніс. [Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Сл. Гр.]
• Бить в одну точку
– бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному.
• Бить в цель
– бити (влучати, стріляти) в ціль; (д)осягати, (д)осягти мети.
• Бить до полусмерти кого
– бити кого мало не до смерті (доки теплий); бити та духу слухати (наслухати). [Жінка б’є та духу наслухає. Стефаник.]
• Бить дубиной, палкой кого
– дубасити (дубцювати, дрючкувати); відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого); давати дрюка (кия, бука) кому; (образн.) мастити боки буковим салом. [Тим тільки й служать, що своїх іноді братів та батьків дубасять. Мирний. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстиме. П. Куліш.]
• Бить кулаками кого
– стусанів давати кому; стусанами гріти (частувати) кого; стусувати [кулаками] кого; давати буханів (товчеників) кому; товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого; (іноді) духопелити кого; духопелу (духопелів) давати кому. [Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то так і стусана межи плечі дасть. Казка. А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече. Сл. Гр.]
• Бить масло
– колотити масло; (із сім’я) бити олію. [От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Українка.]
• Бить на слабую струнку
– бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце.
• Бить немилосердно, нещадно кого
– катувати кого; локшити кого. [Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевченко.]
• Бить плетью (кнутом) кого
– батожити (пужити) кого; давати батогів (нагаїв, канчуків, малахаїв) кому. [Нащо коня батожити, коли він і так везе. Пр.]
• Бить по затылку кого
– потиличника (-ів) (запотиличника (-ів), нашийника (-ів) давати; потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати). [Я вам потиличника дам. Котляревський.]
• Бить по карману кого
– бити по гаманцю (калитці, кишені) кого; кишеню трусити кому; змушувати на видатки (витрати) кого.
• Бить поклоны
– бити (класти, покладати) поклони; (ірон.) гріти поклони. [А як стала на порі — Вже і гості на дворі: Йдуть і здалека, і зблизька, Б’ють вдові поклони низько… Забіла.]
• Бить по нервам
– бити по нервах (на нерви); дошкуляти; діймати до живого; (образн.) пекти в живе.
• Бить (ударять) по рукам
Див. рука.
• Бить по чему
– бити по чому; боротися проти чого.
• Бить себя в грудь
– битися в груди; бити [себе] в груди.
• Бить сильно кого
– бити дуже; бити скільки влізе (влазиться) кого; давати скільки влізе (влазиться) кому; бити не жалуючи кого; давати не жалуючи (не рахувавши) кому; давати духу кому; (зрідка) давати затьору (табаки) кому; місити кого; (давн.) справляти бал кому; (образн.) бити так, що аж пір’я летить. [Бий скільки влазиться. Номис. А дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних… Шевченко.]
• Бить тревогу
– бити (збивати) тривогу; бити на сполох (ґвалт). [О, серце, угамуйся, чого ти так тривогу б’єш? Тобілевич. Гей, бийте в бубни, довбиші, на Ґвалт. П. Куліш.]
• Бить трепака
– бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака). [Інші збились біля музики, садять гопака, вибиваючи тропака, аж лихо сміється… Стороженко. Вистрибували гоцака. Котляревський.]
• Бить хворостиной кого
– бити дубцем кого; хворостити (хвоїти) кого; давати прута (лозини) кому; (давн.) давати хльору кому. [І, бачся, він тебе за те й прохворостив. Г.-Артемовський. Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору. Котляревський.]
• Бить челом кому за что (благодарить)
– чолом бити (давати) кому. [Шапки скиньте перед дідом, чолом йому бийте. М. Куліш.]
• Бить челом кому о чём (просить)
– просити (прохати) ласки (милості) в кого. [Та й поїхали до столиці Прохати милості у цариці. Н. п.]
• Бить чем-либо тяжёлым
– бити чимсь важким; гатити; гнітити; садити; мостити; трощити; гамселити. [Здоровенні, напівголі, спітнілі бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах… Довженко.]
• Бьёт лихорадка кого
– пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого, [Цілісіньку ніч трясця його била… Квітка-Основ’яненко. Усього заколотило, мов у пропасниці. Тобілевич.]
• Бьёт мой (его…) [последний] час
(перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час); приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час); приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час); приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець; я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця); (розм.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…); (образн.) уривається нитка кому. [Оце вже надходить на мене остання година. Мирний.]
• Бьют и плакать не дают
– б’ють і плакать не дають. Пр. І деруть, і б’ють, і плакать не дають. Пр.
• Бьют, как Сидорову козу
– б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу.
• Бьют не ради мученья, а ради ученья
– доки не намучишся, доти не научишся. Пр. Піти в науку — треба терпіть муку. Пр. До науки служать і буки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Б’ють — не на лихо учать. Пр.
• Жизнь бьёт ключом
(образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує); життя грає (б’є) живою цівкою.
• Кого люблю, того и бью
– кого люблю, того й чублю (і б’ю). Пр. Хто кого любить, той того чубить (згубить). Пр.
• На что он бьёт?
– на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?
• Сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт
– сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. Пр. Він сам собі руку січе. Пр. Ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз. Пр. Зварив (заварив) кашу, так і їж. Пр. Купили хріну — треба з’їсти. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадать. Пр.
Знобить
• Его знобит
– його морозить; його холодом (морозом) бере; (про лихоманку) його лихоманка тіпає (трясе); трясця його трясе.
Лихорадить
• Меня лихорадит
– мене морозить (трусить, трясе); мене пропасниця (лихоманка, трясця) трясе (трусить, б’є); у мене гарячка.
Лихорадка
• Лихорадка бьёт, трясёт кого
– пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає) кого.
Трясти
• Трясёт лихорадка кого
– трясе (трусить, тіпає, колотить) пропасниця (лихоманка, трясця) кого.
• Трясти мошной, кошельком
– трусити (брязкати, брязчати) калиткою (капшуком, гаманцем).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Лихома́нкалихорадка.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

лихома́нка, -нки, -нці; -ма́нки, -нок
тря́сця, -сці, -сці = лихома́нка

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Лино́вище, -ща, с.
1) Сброшенная вылинявшей змѣей старая кожа.
Як нападе кого лихоманка, то треба повісити на шнурочку на шию гадюче линовище. Кобел. у.
2) Кожура рака, потерянная при линяніи. Мнж. 185.
Лихома́нка, -ки, ж. Лихорадка. Сама як у лихоманці, так і труситься. Кв. І. 15.
Наскіпа́тися, -па́юся, -єшся и наскі́пуватися, -пуюся, -єшся, сов. в. наскі́патися, -паюся, -єшся, гл. Набрасываться, наброситься, нападать, напасть; приставать, пристать. Доля... як лихоманка, — не розбіра, на кого наскіпаться; чоловік, чи пан, — їй все однаково. О. 1861. III. 13. Як наскіпався на мене, так куди тобі! Мир. Пов. І. 142. Наскіпався, мов на батька. Ном. № 3465.
Потайни́й, -а́, -е́. Потайной, тайный, скрытый. Потайного собаки гірш треба боятися. Ном. № 3046. Тілько скажу подружжю потайному. Чуб. V. 663. Пошептом дає козакам потайний наказ. К. ЦН. 213. Потайний гріх ще й грішніщий. Г. Барв. 452. Потайна лихоманка. Зміев. у.
Чолові́к, -ка, м.
1) Человѣкъ.
Перелічив — аж сорок чоловіка. Рудч. Ск. II. 141. Оце вже стало їх шість чоловіка. Чуб. II. 96.
2) Вообще мужчина.
Ляхи так одуріють, що жінки між ними стануть розумніші од чоловіків. Стор. М. Пр. 46.
3) Женатый человѣкъ.
Діди з чоловіками поділились на гурточки. О. 1861. XI. Св. 30. В правім притворі стояли чоловіки та парубки; в лівім — діди, на середині — малі хлопці, а в бабинці — молодиці та дівчата. Левиц. I. 13.
4) Мужъ. Чуб. V. 128.
Чоловік умер, двоє діток мені покинув. МВ. І. 71.
5) Мужикъ, крестьянинъ.
Доля... як лихоманка, не розбіра, на кого насіпається: чоловік, чи пан — їй все однаково. О. 1861. III. 13. Пан — не пан, чоловік — не чоловік. Чуб. II. 370.
6) О волкахъ: штука.
Шість чоловіка вовків як нап’яли одного зяйця. О. 1861. V. 69. Ум. Чолові́чок, чолові́ченько. Іде чоловічок такий маленький. Харьк. Ласкат. чолові́ченько употребл. преимущ. въ значен. 2 — 4 и особенно въ послѣднемъ. Дивітеся, чоловіченьки, які в мене черевиченьки. Чуб. V. 1158. Увійшов хазяїн: «Здорова, жінко моя люба!» — Здоров, чоловіченьку! Драг. 164.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бить, ся = 1. би́ти, ся, лупи́ти, ся, лупцюва́ти, ся, колоти́ти, ся. (Батого́м, ре́мнем, малахає́м то́-що) — бато́жити, пу́жити, шмага́ти, супо́нити, чухра́ти, ні́жити, переза́ти. — Лупіть Рябка, чухрайте, ось баті́г. Гул.-Ар. — Разів із шість Рябка водою одливали, і скільки раз його, одливши, знов шмагали. Гул.-Ар. — (Важки́м чим) — гати́ти. — Схопив рубель, тай почав гатити. — (До кро́ви) — би́ти на олїю. — (До спинків) — басама́нити. — (Ду́же тя́жко) — тузи́ти, тузова́ти, тю́жити, шпа́рити, пері́щити, лу́щити, гати́ти. — Приставив тарани до брами, в ворота зачали га́тить. Кот. — (Кулака́ми де попа́ло) — сади́ти, стусува́ти, товкма́чити, стусанів дава́ти, манїжити, кудо́вчити. — А він її за коси з печі, тай давай манїжити. н. к. — Я його зараз за потилицю, тай почав кудовчити. н. о. — (Колїнками) — колїнчити. — Звалив його, колїнчив, колїнчив, тай викинув за двері. н. к. (Ло́бом, рога́ми) — бу́цати, ся. — Ходить, як овечка, а буцає, як баран. н. пр. — (Нога́ми заднїми) — брика́ти, ся, хвиця́ти, ся. — Знай, кобило, де брикати. н. пр. — (Немилосе́рдно) — катува́ти. — Буду тебе бити, буду катувати, а як прийде недїля — буду нишу мати. н. п. — (Па́лицею) — дуба́сити. (Па́лею) — па́лї дава́ти. — (По пи́цї) — ля́скати, ля́паса дава́ти, ляща́ дава́ти, ляпанця́ми годува́ти. — А він йому раз і вдруге ляща дав, так пішов. Як почав він його ляпанцями годувати. — (Різка́ми) — сїкти, па́рити, чу́стрити, чу́хра́ти, шпа́рити, пері́щити. — (Хворости́ною то-що) — хворости́ти, хво́їти, хви́ськати, хво́ськати, цви́гати. 2. вбива́ти, забива́ти, розбива́ти, вибива́ти, збива́ти, би́ти. — Забвати палю, гвіздок, кілок. — Вбивати вола. — Розбиватти посуду. — Вибивати медалї. — Збивати масло. 3. викида́ти. – Риба викидає икру. 4. (про звук) – би́ти, плеска́ти, ля́скати. — Бить въ бараба́нъ, въ наба́тъ = би́ти в бараба́на, б. на споло́х, на ґва́лт. — А він побачив злодїїв, кинув ся на дзвіницю тай давай на сполох бити. — Бить въ ладо́ни = плеска́ти, в доло́нї плеска́ти. — Іде́ мали́й та в долонї плеще: гуляй, мамо, нема батька ище. н. п. 5. (про се́рце) — колоти́ти ся, тьо́хкати, сту́кати, тїпати ся, тріпати ся. — Серце в грудях колотить ся, як не вискочить. О. Мор. 6. (про тиць) — тріпати ся, тїпати ся. — Синиця в клїтцї тріпаєть ся. С. Ш. 7. (про хворо́бу) — трясти́. — Лихоманка трясе. – Бить баклу́ши = д. Баклу́шничать. Бить ся объ закла́дъ = заклада́ти ся. — Один усе закладав ся, та без штанів і зостав ся. н. пр. — Би́ть ся я́йцами = на́вби́тки би́ти ся. — От вони похристосувались, тай почали крашанками навбитки бити ся. — Бить нога́ми = брика́ти ся. — Не підходьте до сього коня: він брикає ть ся. — Бить чело́мъ = Проха́ти ми́лості, чоло́м дава́ти. — Тай поїхали до столицї, прохати милостї у царицї. н. п. — Його добром, та йому й чолом. н. пр.
Гнету́чка = гнїтю́чка (лихоманка).
Коро́бить, ся = ко́рчити, ся, шкару́бити, ся, пачи́ти, ся, дуби́ти, ся. — Дошка на сонцї подубила ся. Кн. — Лихоманка аж корчить.
Лихора́дка, Febris = лихома́нка (С. З.), тря́сця (С. З. Ш.), трясови́ця, пропа́сниця, пога́нка, хи́ндя (Піс. С. Ш.) — Жёлтая лихора́дка = корчі́й. — Изнури́тельная лихора́дка = гнїтю́чка. — Трясуть ся, мов лихоманка їх бъє. н. к. — Щастя, як трясця: на кого схоче, на того й нападе. н. пр. — Га́ман (жидівський) — не сьвято, а трясця не хвороба. н. пр. — На́ бік хлопцї, бо чорт мужа несе; як побачить мене в вами, його трясця затрясе. н. п. — Дріжав, мов лихоманка його трусила. С. X. — Шептала баба від пропасницї і багато де-кому помогала. н. к. — Теща ж Симонова лежала тоді в пропасницї. К. Св. П. — Хай тебе хиндя попотрясе. н. пр.
Перезноби́ть = 1. поморо́зити, одморозити, поодморо́зювати. – Поодморозювали в дорозї руки й ноги. 2. перетруси́ти, переморо́зити. — Лихоманка перетрусила.

Запропонуйте свій переклад