Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 70 статей
Запропонувати свій переклад для «ловкий»
Шукати «ловкий» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ло́вкий –
1) спри́тний, (живой, проворный) мото́рний, метки́й, жва́вий, прово́рний, (юркий) в’юнки́й, (зап.) зви́нний, (умелый) зру́чний, ру́чий, впра́вний, (разбитной, сметливый) промітни́й, тямки́й, доте́пний, (зап.) зми́сний, імкли́вий, ум.-ласк. спритне́нький, моторне́нький и т. д. [Цей кіт ду́же спри́тний, не впійма́єте (Звин.). З то́го леда́чого па́рубка та став таки́й мото́рний коза́к, що ні зду́мати, ні сказа́ти (Рудч.). Воно́ хоч і клишоно́ге, а метке́ (Кониськ.). На ли́хо зда́вся він прово́рний (Котл.). А сам був хло́пець ру́чий і на всі ви́гадки мите́ць (Свидн.). В’юнки́й хло́пець (Яворн.). А промітни́й він: оце́ поверну́вся, купи́в горшкі́в, прода́в та купи́в обі́ддя (Канівщ.)].
• -кий танцор – згра́бний (ру́чий, зви́нний) танцюри́ст(а), впра́вний танцюри́ст(а), (фам.) танцю́ра ру́чий.
• -кий делец – впра́вний (метки́й) діло́к, спри́тний діло́к (р. -ока́), мите́ць; срвн. Ловка́ч.
• -кий плут мошенник – спри́тний (промітни́й, проно́зуватий) пройди́світ, шахра́й, круті́й.
• Он -кий малый (парень) – з йо́го мото́рний хло́пець (хлопчи́на, хлоп’я́га), (насм.) з йо́го моторя́ка, з йо́го круті́й хоч-куди́.
• -кий дипломат – спри́тний диплома́т.
• Вишь ты какой -кий! – а́ч (чи ти ба́) яки́й спри́тний!
• -кое движение – спри́тний (зру́чний) рух. [Спри́тним ру́хом ви́дравшись із рук (Черкас.). Зру́чним ру́хом улови́в соба́чку за спи́нку (Крим.)].
• -кая женщина – спри́тниця, мотору́ха, (ласк.) мотору́шка;
2) (удобный, о вещи) зру́чний, вигі́дний, імки́й, (сподручный) хватки́й, похватни́й, (мёткий) замашни́й, кидки́й. [Замашна́ коса́ (Чуб. III). Кидка́ гру́дка (Полт.)];
3) (меткий) влу́чли́вий, влучки́й; влу́чний.
• -кий стрелок – влу́чли́вий (влучки́й) стріле́ць.
• -кий удар, выстрел – влу́чний уда́р, по́стріл.
• -кий ответ – влу́чна ві́дповідь.
Восхити́тельный – чарівли́вий, чарівни́й, чудо́вий, лю́бий се́рцю, таки́й що порива́є, (совсем вульг.) ло́вкий, ловке́нький. [Чудо́ва лі́тня ніч (Самійл.). Чарівна́ краса́ лі́су (Коцюб.). Яка́ ловке́нька ша́почка!].
Изру́чный – зру́чни́й, впра́вний, спра́вний, нави́клий, ло́вкий, метки́й.
Иску́сный –
1) (в чём) умі́лий, майсте́рний, до́брий, (затейливый) му́дрий, прему́дрий, (находчивый) доте́пний, (наупражнявшийся) впра́вний, (ловкий) голі́нний, ру́чий, мисли́вий на що, до чо́го, в чо́му. [В умі́лого й долото́ ри́бу ло́вить (Номис). Наро́д усе́ майсте́рний (Сл. Гр.). Плести́ у ха́ті я́сла, – на що́, на що́, на це́ доте́пний був (Глібов). Бери́ мене́, дя́дьку, прему́друю шва́чку (Пісня). До́брий з йо́го кова́ль (Сл. Гр.). На шляху́ на́ша мо́ва була́, і мисли́ва рука́ її́ з пи́лу взяла́, оброби́ла її́ (Самійл.). Впра́вна рука́ (Корол.). На хи́трощі був раз-у-ра́з голінні́ший за бідола́ху Макара́ (Корол.). Годя́щий те́сля, ру́чий кова́ль де-не-де́ по се́лах зна́йдеться (Куліш)].
• -ный гимнаст – впра́вний гімна́ст.
• -ный адвокат – умі́лий адвока́т.
• -ный диалектик – доте́пний діяле́ктик.
• -ный казуист – голі́нний (доте́пний) казуї́ст.
• -ку́сен в делах – доте́пний до справ.
• Он не -ку́сен в писании – він до письма́ не доте́пний;
2) (хитро, мастерски сделанный) му́дрий, мудро́ваний, муде́рний, муде́рський, штучни́й, штуде́рний, (художественный) мисте́цький. [Це про́ста лю́лька, а єсть і мудрі́ші (Київщ.). Штучне́ генія́льне обмалюва́ння столи́чного ба́лу (Н.-Лев.)].
• -ная вещь – му́дра шту́ка (річ).
• -ное нападение – ло́вкий на́пад.
• -ные приёмы – му́дрі за́ходи.
• -ные увёртки – му́дрі ви́верти.
• -ное построение – му́дре побудува́ння; (машины) майсте́рне побудува́ння;
3) (о времени: испытательный) спро́бний, іспито́вий, спитко́ви́й.
• -ное время – спро́бний час.
• -ный срок – іспито́вий те́рмін.
Коммерса́нт – комерса́нт, комерція́нт, комерці́йник, купе́ць (-пця́), торгове́льник, (зап.) гандльо́вець (-вця).
• Ловкий -са́нт – спри́тний комерса́нт.
• Честный -са́нт – че́сний купе́ць.
Краси́вый – га́рний, кра́сний, хоро́ший, краси́вий, (зап.) фа́йний, (о внешности ещё) вродли́вий, го́жий, приго́жий, чепурни́й, красови́тий, красі́тний, ло́вкий, (фамил.) бра́вий; см. Приго́жий; (прелестный, пленительный) чарівни́й, ле́пський, (привлекательный) прина́дний, прива́бний, сподо́бний, (щеголеватый) чепурни́й, чупа́рний. [Га́рна, як кві́тка гайова́ (Номис). Я знав, що є у нас в селі́ дівча́та га́рні, що ся хоро́ша, а ся кра́ща (М. Вовч.). Кра́сна тео́рія гово́рить у йо́го одно́, а при́кра пра́ктика вимага́є зо́всім и́ншого (Єфр.). Же́сти його́ такі́ вимо́вні і краси́ві (Крим.). Не роди́сь бага́тий та вродли́вий, а роди́сь при до́лі та щасли́вий (Номис). Така́ кра́сна, коби ро́жа, як топо́ля така́ го́жа (Пісня). Сху́дле чепурне́ обли́ччя було́, як біль, бі́ле (Грінч.). Ло́вка молоди́чка (Полт.). Вдо́вине ли́чко красови́те (М. Вовч.). Ой, пани́чу, пани́ченьку, га́рний, бра́вий на ли́ченьку! (Пісня). А ле́пський, ка́жуть, го́род (Мирн.). Кому́ то вже така́ кра́ля не сподо́бна бу́де! (М. Вовч.)].
• Более -вый – кра́щий. [Така́ ді́вка, кажу́, що кра́щої в селі́ нема́: бі́ла, по́вна, ті́ло ні́жне, як па́нночка (Сторож.)].
• Самый -вый – найкра́щий.
• Удивительно -вый – га́рний напро́чуд, га́рний на ди́во (на про́диво). [Ви́шию лишень я йому́ по́душку га́рну на про́диво (Н.-Лев.). Ха́йка була́ напро́чуд га́рна з лиця́ (Н.-Лев.)].
• -вый, как картина – га́рний, як намальо́ваний (як мальо́ваний, як напи́саний). [А що вже га́рна! Як намальо́вана (Н.-Лев.). Ой одда́йте мене́ та за пи́саря, щоб я була́ молода́, як напи́сана (Грінч.). Йде було́ собі́, як мальо́вана (М. Вовч.)].
• -вый собой, лицом – га́рний із се́бе, красови́тий із се́бе, га́рний з лиця́, на красу́ га́рний, на вро́ду га́рний. [Обо́є молоді́, га́рні із се́бе (Грінч.). Він був не ду́же то красови́тий із се́бе (Яворн.)].
• Становиться, стать более -вым – кра́щати, покра́щати, краси́ набира́тися, краси́ набра́тися, гарні́шати, погарні́шати, чепурні́шати; срвн. Хороше́ть, Похороше́ть. [Лице́ стає́ мрі́йне, кра́щає (Васильч.). По́ки Явту́х, ріс та краси́ набира́вся (Свидн.). Вона́ вдво́є покра́щала (Н.-Лев.)].
• -вым делать, придавать красу, см. Кра́сить 3.
• Не родись -си́в, а родись счастлив – не роди́ся кра́сен, а роди́ся ща́сен (Приказка).
Ло́вко, нрч. –
1) спри́тно, мото́рно, ме́тко, жва́во, прово́рно, в’ю́нко, зви́нно, зру́чно, впра́вно, промі́тно, доте́пно, зми́сно, імкли́во; срв. Ло́вкий. [Тихе́нько, але́ спри́тно вклада́ється на ла́ву (Л. Укр.). Ластівки́ зру́чно хапа́ли вся́ких кома́шок (М. Грінч.). Пру́дко та зви́нно зіска́кує з рундука́ (Л. Укр.). Снопи́ кладу́ ме́тко (Г. Барв.)].
• -ко танцовать – згра́бно (зви́нно) танцюва́ти; (умело) впра́вно танцюва́ти.
• Он всё делает -ко – він усе́ ро́бить (у йо́го все ро́биться) спри́тно (мото́рно, ме́тко, впра́вно, зру́чно, з руки́), у його́ є ві́тер у рука́х.
• -ко лгать – гла́дко бреха́ти.
• Он -ко выпутался из беды – він спри́тно позбу́вся ха́лепи.
• Я его -ко провёл – я його́ спри́тно (хи́тро) одури́в;
2) (удобно) зру́чно, вигі́дно; і́мко, по́хватно; (мётко) за́машно. [Чи тобі́ зру́чно нести́? (Мирг.). По́хватно склав рядно́ (Полт.). Ціє́ю ги́лкою за́машно би́ти (Луб.)].
• -ко сшитое платье, -ко пошитая обувь – дола́дно (до ладу́) поши́те вбра́ння́, взуття́.
• -ко (по мерке, по ноге) сделанный – як ули́тий. [Як ули́ті чо́боти (Золотон.)].
• Платье -ко сидит – вбра́ння́ га́рно (дола́дно, до ладу́) лежи́ть.
• Мне в этом платье не совсем -ко – мені́ в цьому́ вбра́нні́ не зовсі́м вигі́дно (ві́льно, зру́чно).
• -ко ли мне итти туда? – чи я́ково, чи випада́є мені́ йти туди́?
• Он чувствовал себя не совсем -ко – йому́ було́ тро́хи ні́я́ково; срв. Нело́вко;
3) (метко) влу́чливо, влу́чно.
• Он -ко стреляет из ружья – він улу́чливо б’є з рушни́ці.
• Он -ко попал в цель – він влу́чно поці́лив до мети́.
• -ко сказано – влу́чно, доте́пно ска́зано.
• Ло́вче – спритні́ше, моторні́ше и пр.
Ловкова́тый – до́сить спри́тний, спритне́нький, см. Ло́вкий.
Ло́вля –
1) (ловление) лові́ння, ло́влення, ло́вля, лови́тва, вило́вля. [На лови́тву з багача́ми засі́в по́тай ми́ру (Куліш). У ставку́ не пога́на вило́вля (Звин.)].
• Какова пса -ля, такова ему и кормля – як пес га́вкає, так його́ й году́ють.
• Ловкий в -ле – ло́вний, лову́чий, імли́вий; см. Ловчи́вый.
• Жемчужная ло́вля (место) – перло́ве ло́вище.
• Рыбная -ля (место и промысл) – риболо́вля, (только место) риболо́вище.
• Занятие рыбной -лей, см. Рыболо́вство.
• Заработать рыбной -лей – зариба́лити.
• Пойти на рыбную -лю – піти́ на ри́бу, піти́ ри́би лови́ти.
• Звериная -ля – полюва́ння, (у)ло́ви (-вів); срв. Охо́та. [Не то́ді соба́к году́ють, як на вло́ви йду́ть (Номис). Сіда́ на коня́ й ї́де на полюва́ння (Рудч.)].
• Обучать сокола для -ли – заправля́ти (завча́ти) со́кола на ло́ви (Номис).
• -ля раков в норах – печерува́ння ра́ків;
2) см. Уло́в.
Ло́вок, см. Ло́вкий.
Ма́лой и Ма́лый, сщ. – хло́пець, мали́й (-ло́го). [Ой, гукну́ я на мало́го: сідла́й коня́ вороно́го (Метл.).].
• -лый, поди-ка сюда! – хло́пче, іди́-но сюди́.
• Добрый (славный) -лый – до́брий, сла́вний, ло́вкий хло́пець (хлоп’я́га, хлопчи́на, чолов’я́га).
• -лый не промах – хло́пець не ду́рень, ма́ху (хи́би) не дасть.
• Ловкий -лый – прола́за, проно́за; см. Ло́вкий. [Там таки́й прола́за, що де не посі́й, то вро́диться (Звин.)].
Нахо́дчивый –
1) (счастливый на находки), знахі́дливий;
2) (умеющий найтись) бистроду́мний, би́стрий на ро́зум, би́стрий на сло́во, бистроу́мний, доду́мливий, спри́тний, (остроумный) бистроу́мний, доте́пний, (ловкий) метки́й. [Ого́нь вига́дливого та бистроу́много гу́мору не згаса́в у йо́му (Н.-Лев.). Не ду́же доте́пний (Київ). Перо́ метко́го публіци́ста (Рада). О, метки́й хло́пець! ніко́ли не стеря́ється – зна́йде, що́ одмо́вить (Сл. Ум.)].
Нело́вкий –
1) неспри́тний, (неуклюжий) незгра́бний, (диал., вульг.) неокови́рний, невкови́рний, (мешковатый: об одежде) бахма́тий, (о человеке) вайлува́тий, (непроворный) немото́рний, неметки́й и т. п.; (робкий) ні́я́ковий; срв. Ло́вкий 1. [Став на поро́зі сі́рий і незгра́бний у свої́х до́вгих шта́нях (Коцюб.). Був у вдови́ хло́пчик, та таки́й неокови́рний (Манж.). Таке́ воно́ яке́сь невкови́рне та неговірке́ (Полт.). Я таки́й смугля́вий і нія́ковий, а вона́ мені́: «Конва́ліє!» (Сосюра)].
• -кие манеры – незгра́бні мане́ри.
• -кий человек – неспри́тна (незгра́бна и т. п.) люди́на, (увалень) незгра́ба, вайло́. [«Чому́-ж ви руки́ не подаєте́?» У, незгра́ба, не ча́сто, пе́вне, дово́диться ходи́ти під ру́ку (Черкас.)];
2) (неумелый) невпра́вний. [У йо́го ще невпра́вні ру́ки, допі́ро став до ціє́ї робо́ти (Київщ.)];
3) (неудобный: о вещи) незру́чний, невигі́дний, непохватни́й, (неметкий) незамашни́й, некидки́й. [Незамашна́ ги́лка (Луб.)];
4) (неудобный: о положении, обращении и т. п.) ні́я́ковий, незру́чний. [Прока́зував він із нія́ковою фамілья́рністю (Корол.)].
• Оказаться в -ком положении, попасть в -кое положение – опини́тися в нія́ковому стано́вищі, потра́пити в нія́кове стано́вище.
• Поставить в -кое положение кого – поста́вити в нія́кове стано́вище, зні́яковити, (сконфузить) засоро́мити, заклопота́ти кого́. [«Чому́-ж ви не же́нитесь?» – Макси́ма це пита́ння види́мо зні́яковило (В. Підмог.)].
• Чувствовать себя в -ком положении – почува́ти себе́ ні́я́ково (ні в сих, ні в тих), ні́якові́ти (оконч. зні́якові́ти), (шутл.) почува́ти себе́ як у сли́вах;
5) (неметкий) невлу́чли́вий, невлучки́й; невлу́чни́й. [Яки́й-же до́теп ваш невлу́чний! (Київ)].
• -кий стрелок – невлу́чливий (невлучки́й) стріле́ць.
• Быть -ким кому – бу́ти незру́чним (невигі́дним, ні́я́ковим и т. п.) кому́.
Подхо́дчивый –
1) (ловкий, находчивый) метки́й, промітни́й, спри́тний, ру́чий;
2) (вежливый) звича́йний, че́мний; см. Ве́жливый;
3) (вкрадчивый) уле́сливий, підле́сливий, при́ладний; см. Вкра́дчивый.
Преле́стный –
1) (обаятельный, прельщающей) прина́дний, прива́бний, прива́бливий, пова́бний, звабли́вий, вабни́й, знадни́й, знадли́вий, (пленительный) чарівни́й, чарівли́вий. [А се мо́ре лазуро́ве; се життя́ земно́го о́браз я́сний, ти́хий та прина́дний. (Франко). Прива́блива жі́нка (Коцюб.). Дівча́ чарівне́];
2) (чудный, отличный) чудо́вий, га́рний, ло́вкий (ум. ло́вке́нький, ло́венький); см. Чу́дный. [Чудо́ва кни́жка. Чудо́ва дити́на. Яка́ ловке́нька ша́почка];
3) (пригожий) вродли́вий, га́рний, прекра́сний; срв. Прекра́сный.
Прело́вкий –
1) ду́же мото́рний, ду́же жва́вий, см. Ло́вкий, Прово́рный, Расторо́пный;
2) ду́же зру́чний; см. Удо́бный;
3) ду́же влу́чний; см. Уда́чный, Ме́ткий.
• -ло́вко – ду́же мото́рно (жва́во); ду́же зру́чно; ду́же влу́чно.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Хороший –
1) добрий, гарний, хороший, (разг.) ловкий, (диал.) файний, (диал.) охвітний, (диал.) хосний;
2) (красивый) гарний, вродливий, (разг.) красний, (диал.) файний, (диал.) лепський;
3) (достаточно большой по количеству, величине) добрий:
• всего хорошего! – на все добре!; (реже) усього доброго!; (иногда) усякого добра!;
• все они хороши – всі вони однакові;
• глядеть хорошим глазом (разг.) – дивитися пильним оком;
• до села хороших десять километров – до села добрих десять кілометрів;
• из него ничего хорошего не выйдет – з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди;
• на хороший цветок летит и мотылёк – на добрий, на гарний цвіт і бджола летить (Пр.);
• хорошее дело – добра річ; гарне діло; добра (хороша) справа;
• хорошее настроение – добрий (гарний) настрій;
• хорошему всё хорошо – доброму все всюди добре (Пр.);
• хорош гусь (ирон.) – добра штучка;
• хорошего понемножку – доброго (хорошого) потрошку;
• хорошие отношения – добрі (гарні, хороші) стосунки (взаємини, відносини);
• хорош, хороша собой – гарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива;
• худого хватает, а хорошого мало – поганого досить (доста), доброго мало.
[Почали курей по хатам віднімати, яйця відбирати; відомкнули казенний ящик, потягнули чимало, турнули у город і за ренським, і за хранцюзькою водкою; а як завтра припадала п’ятниця, а пан справник був собі богомільний та богобоязний і вже нізащо душі не сквернитиме скоромним, так приказано купити і кав’яру, і кримського оселедцю, і свіжопросольної осятринки, і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Г.Квітка-Основ’яненко). Олена, що йде, то усе вихваля пана Забрьоху, який то він гарний, чорнявий, повновидий, які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г.Квітка-Основ’яненко). — Горе, мовляв той, гне, а хороше життє виправляє (Г.Барвінок). І звали вони Ласуна жити із собою: «Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили, — життя тобі буде хороше й привільне в нас» (М.Вовчок). Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший, так мене поважає! (М.Вовчок). Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! Іде, було, собі — як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (М.Вовчок). Такий був яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть, і побіліє, як крейда. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і говорять, очі карі, ясні, як зорі, і всміхнеться, було, так ласкаво, да разом і гордо і смутно, що аж за серце вколупне (М.Вовчок). А Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника, походжала, як по меду бджілка, і всю господу звеселяла (П.Куліш). Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі… (П.Мирний). Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (П.Мирний). Мені здасться, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (П.Мирний). Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (П.Мирний). Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має (Л.Глібов). Марко взяв її руку в свою: «Хороша ти». Гафійка почервоніла, навіть поночі видко: «Що — я…» (М.Коцюбинський). Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (М.Коцюбинський). Се був такий самий хороший, теплий, погідний день! (І.Франко). — Довго вже він і розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару (М.Кропивницький). Коли се одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Л.Українка). — Ось постривайте, я вам зараз щось лепське прочитаю (Л.Українка). Подивилась у водицю На личко своє, Тихо, тихо промовила: «Горенько ж моє! Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марне пропадеш! Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама… І кохання зневажене, Дружини нема!» (Л.Українка). Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Нічого сказати, хосний хлоп Петро Модестович, а все ж москаль! — витираючи аерофлотівською салфеткою губи, згадував майор Бузина вчорашній і сьогоднішній день і ті жаскі хвилини, які він пережив вранці під час сну, чи вже й не сну, а напівсну, коли йому привиділось, що він лежить у Мавзолеї Володимира Ілліча Леніна на законному місці вождя. — От якби замість Мусоргського та мав він прізвище Гулак-Артемовський, то вже була б зовсім інша річ. А так, хто він? Москаль! Хоч і ловкий хлоп (Іван Котовенко). — А чого сі два володарі так проміж себе ворогують? — спитав Санчо. — Того вони ворогують,— одказав Дон Кіхот,— що сей Аліфанфарон сам запеклий бусурмен, а закохався в доньку Пентаполіна, хорошую та вродливу християнську королівну, а отець її не хоче дати за царя-поганина, поки той свого лжепророка Магомета не зацурає і на нашу віру не пристане. — Присягаю на мою бороду,— гукнув Санчо,— добре той Пентаполін робить, і я ладен підпирати його, скільки моги моєї (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І я готовий стверджувати, що книжка для дітей, яка подобається тільки дітям, — погана книжка. Добрі — добрі для всіх. Вальс, який дає радість лише танцівникм, — поганий вальс (Клайв Льюїс). 1. Хорошу людину не здатні зіпсувати ні влада, ні гроші. Адже, коли людина справді хороша, в неї не може бути ні того, ні іншого. 2. Хворий, здавши аналізи, приходить до лікаря: — Що-небудь добре скажете? — Звичайно, скажу: для мисливців за органами ви вже не становите інтересу]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЛО́ВКИЙ галиц. зви́нний, забут. ру́чий, (ділок) в’юнки́й, гнучкий, меткий, фраз. швидкий, ж. зна́тний;
ловкий нае́здник впра́вний верхіве́ць;
ловкий плут проноза, хлюст;
СТЕ́ПЕНЬ (культурности) рі́вень, (доктора) ще звання́, ти́тул;
в вы́сшей сте́пени (з присл.) аж о́н як [аж о́н як про́сто], (з прикм.) аж о́н який [аж о́н який чо́рний], живомовн. що аж [в вы́сшей сте́пени ки́слый ки́слий що аж], та як же ж [в вы́сшей сте́пени прия́тно та як же ж приє́мно], таки́й... таки́й... [в вы́сшей сте́пени ло́вкий таки́й спри́тний, таки́й спри́тний];
в вы́сшей сте́пени опеча́ленный смутни́й на́че осі́ння хма́ра;
в гора́здо бо́льшей сте́пени дале́ко бі́льше;
в значи́тельной сте́пени ще зна́чно;
в одина́ковой сте́пени /в ра́вной сте́пени/ ще одна́ково, /рі́вною мі́рою/;
в ра́зной сте́пени рі́зною мі́рою;
в той же сте́пени тіє́ю ж мі́рою;
по сте́пени чего відпові́дно до рі́вня чого;
в той и́ли ино́й сте́пени так чи так, так чи іна́к(ше);
до не́которой сте́пени вставн. сказа́ти б;
до тако́й сте́пени насті́льки, аж так [заче́м до тако́й сте́пени наеда́ться на́що аж так наїда́тися];
до тако́й сте́пени, что аж [до тако́й сте́пени популя́рное и́мя, что ста́ло тошни́ть ду́же поши́рене ім’я́, що аж ста́ло ну́дити];
не в тако́й сте́пени (спрощений) не аж так на́дто.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ловкий –
1) (удобный) зру́чний, -а, -е;
2) (расторопный) мото́рний; спри́тний, метки́й, -а́, -е́; -кость – спри́тність, мото́рність, -ности.
Пригожий – го́жий, у(в)родли́вий, ло́вкий, -а, -е.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Ловкий
• Ловкая женщина – спритниця; моторуха.
• Ловкий делец – управний (меткий) ділок; спритний ділок; митець; (образн.) такий, що й з вареного яйця курча вилупить; з піску мотузки суче; уміє з чорного біле зробити.
• Ловкий ответ – влучна відповідь.
• Ловкий плут, мошенник – спритний (промітний, пронозуватий) пройдисвіт (шахрай, крутій).
• Ловкий танцор – зграбний (ручний, звичний) танцюрист; вправний танцюрист; (фам.) ручний танцюра.
• Он ловкий малый (парень) – з нього моторний хлопець (хлопчина, хлоп’яга); (глузл.) з його моторяка (з його крутій) хоч куди.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ємки́й –
1) хваткий;
2) ловкий, проворный, быстрый, скорый.
Згра́бний – ловкий.
Зми́сний – ловкий, смышленный.
Зру́чний –
1) ловкий;
2) удобный.
Імки́й –
1) хваткий;
2) ловкий, проворный, быстрый, скорый.
Ло́вки́й –
1) хороший, изящный, красивый;
2) вкусный;
3) мастерской.
Метки́й – шустрый, проворный, ловкий.
Мото́рний, мото́ря́чий – проворный, ловкий.
Прикі́бний – ловкий, умеющий завлечь.
Прометни́й, промітни́й –
1) изворотливый, ловкий;
2) разбитной, предприимчивый;
3) запасливый.
Промітни́й –
1) ловкий, бедовый, изворотливый, разбитной;
2) предприимчивый.
Ру́чий – ловкий, сильный.
Секе́рний – стройный, ловкий.
Спри́тний – понятливый, сметливый, ловкий.
Укла́дний – (о словах) ловкий, изворотливый, ладный.
Хистки́й –
1) колеблющийся, шаткий;
2) слабый;
3) гибкий;
4) способный, ловкий.
Че́пки́й –
1) ловкий, аккуратный;
2) цепкий.
Шмитки́й – проворный, ловкий.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Аврю́шник, -ка, м. Барашекъ-ягненокъ, годный въ будущемъ на авряка (см.). Ловкий аврюшник — хай росте. Мнж. 175.
Глядівни́й, -а́, -е́. Ловкій, проворный. Угор.
Ємки́й, -а́, -е́.
1) Хваткій. Желех.
2) Ловкій, проворный, быстрый, скорый.
Зми́сний, -а, -е. Ловкій, смышленный, догадливый.
Зру́чний, -а, -е. Ловкій; удобный. Левиц. Пов. 141.
Ло́венький, -а, -е. Ум. отъ ловкий.
Ло́вкий, -а, -е. Хорошій; красивый; вкусный. Ловка пісня. Зміев. у. Ловка квіточка. Зміев. у. Ловкий борщ. Сосниц. у. Ум. Ловке́нький, ло́венький. А були (поросятка) одно в одно, такі ловенькі. Г. Барв. 244.
Метки́й, -а́, -е́. Шустрый, проворный, ловкій, живой, скорый, бойкій. Ота смілива меткая Катря немов перелякалась чого. МВ. II. 91. А до роботи ж яка метка й берка! Г. Барв. 448. О, миша метка! Каменец. у.
Мото́рний, -а, -е. Проворный, бойкій, живой, ловкій. Хоч чорна, да моторна, а біла дуже ніжна. Ном. № 8534. 3 того ледачого парубка та став такий моторний та гарний козак, що не здумать, ні сказать. Рудч. Ск. II. 109. Моторнії сини й онуки! читайте байку для науки. Гліб. Ум. Моторне́нький.
Прикі́бний, -а, -е. Ловкій, умѣющій завлечь. Та там прикібний купець. Лебед. у.
Прово́рний, -а, -е. Проворный, быстрый, ловкій. На лихо здався він проворний, завзятійший од всіх бурлак. Котл. Ен. І.
Проворя́ка, -ки, об. Проворный, ловкій, проворная, ловкая. Я, мамочко, проворяка, йду, а дядьків парубок роззявляка где та прямо мені голоблею в рот. Грин. II. 310.
Промітни́й, -а́, -е́. Ловкій, изворотливый, разбитной, предпріимчивый. А промітний він: оце повернувсь, купив горшків, поїхав у базарь, продав та купив обіддя, — ото вже й заробив 15 карбованців; а про те ріллю виорано вже.... От брат, то то́ хамула. Канев. у.
Ру́чий, -а, -е. Ловкій. Веселий, ручий молодик. Мкр. Г. 7. Дівка руча, щира, жвава, невсипуща. Мкр. Н. 4. Вишукують собі таких малюків ручих, щоб украв і втік, а прейма викрутивсь. Св. Л. 136. Коли б мені тепер хоч зо жменю людей ручого плеча, кинувся б я левом.... на старого Острозького. К. ЦП. 223.
Секе́рний, -а, -е. Стройный, ловкій.(Угор.).
Спри́тний, -а, -е. Понятливый, смѣтливый, ловкій, проворный. Суддя такий був розумний та спритний, що яке б темне діло не було, зараз його на світ виведе. Стор. І. 32. Ти то спритний, як Матвій до куропатв. Ном. № 6564.
Хибки́й, -а́, -е́.
1) Неустойчивый, шаткій, колеблющійся. Гойдала човник, хибкий як трісочка. Левиц. І. 109. Хибкий місток. Г. Барв. 271. Хибкий віз. Черк. у. (У лілеї) стебло тоненьке, хибке. К. Дз. 218.
2) Слабый, неустойчивый по характеру, уступчивый. Таке в мене серце хибке, що й не встою, як знов проситимуть. МВ. І. 22. Чудне, хибке, непевне слово в його. К. ЦН. 255.
3) Увертливый, ловкій. Хибкий хлопець. Каменец. у. А як піде танцювати, то найхибкіщий Лавро. НВолын. у.
Хистки́й, -а́, -е́.
1) Колеблющійся, шаткій. Бистрі річечки, ще й хисткії кладочки. Грин. ІІІ. 496. Вже ступила на хистку кладку. Левиц. І. 172. Хисткий місточок. Левиц. І. 437.
2) Слабаго здоровья. Да вона в тебе скоро вмре. Бач, яка хистка. Г. Барв. 5.
3) Гибкій. Тонкий да хисткий стан. К. ЧР. 163. Уродливий парубок, хисткий, як очеретина. МВ. І.
4) Способный, умѣлый, ловкій. Ну, вже й хисткий хлопець. Канев. у. Та скора ж, та хистка, як та ластівка! Г. Барв. 103.
Ча́мняний, -а, -е. Проворный, ловкій, статный. Угор. Чамняний хлопчище. Гол. IV. 515.
Че́пки́й, -а́, -е́.
1) Ловкій, аккуратный.
2) Цѣпкій. Чепкий як рябець. Мнж. 163. Ум. Чепке́нький. Вона в нас чепкенька дівчина.
Шмитки́й, -а́, -е́. Проворный, ловкій. Вх. Лем. 485.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Впра́вний, -а, -е. Ловкий; привычный. Вже то мусить бути віз не аби-який добрий, щоб не розтренькався..., вже то мусять бути коні не аби-які вправні і не аби-як гостро ковані, щоби не порозбивали собі копита об гостре креміння. Франко.
*Доскочни́й, -а, -е. Ловкий, настойчивый, достигающий желаемого. Е, це чоловік доскочний! Як напосядеться, то й добуде, чого хоче. Ол. Пчілка.
*Зви́нний, -а, -е. Ловкий. Франко.
*Зґра́бний, -а, -е. Ловкий, изящный. Сл. Нік.
Ло́вкий, -а́, -е́.
1) *Изящный. Ловка молодичка. Херс. Нік. *2) Мастерской. Ловкі чоботи, що й казати. Крим.
*Ловкі́ший, -а, -е. Ср. ст. от Ло́вкий. Более изящный. Робив... діло, що не дозволяло йому гратися з витворною фразою, з ловкішим виразом. Ніков.
Малю́к, -ка́, м. *2) Малый. Малю́к ру́чий. Шустрый, ловкий малы. Вишукують собі таких малюків ручих, щоб вкрав і втік. Св. Л. 136.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ло́вкій, ко = 1. зру́чний, но (С. З. Л.), ру́чий (С. З. Л.), про палицю то-що — замашни́й (С. Аф.). — Незручно батіг держати, бо рукава довгі. С. З. — Замашна гилка. — Смерте страшна, замашная косо! Сковорода. 2. метки́й (С. Л.), мото́рний, но (С. З.). спри́тни́й, но, жва́вий, во, хва́тський, хва́цький, ко (С. Ш.), шамки́й (С. З.), зру́чний, но, ру́чий, згра́бний, но, до влучання в мету — влучки́й, влучни́й, в(у)лу́чен (С. Ш.). — Меткий хлопець. — Веселий, ручий молодик, письменний, сьмілий, балакливий. Мет. — Отце ж Сара хоч і стара, та, бач, жінка руча. У. в. — Цей кіт дуже спри́тний. Кр. — Бог хоч не скорен, та влучен. н. пр.
Оборо́тливый = метки́й, спритний, зру́чний, ру́чий, зворо́тчивий (С. Л.). Пр. д. під сл. Ло́вкій.

Запропонуйте свій переклад