Знайдено 107 статей
Запропонувати свій переклад для «лізти»
Шукати «лізти» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Выпа́дывать, выпада́ть, вы́пасть –
1) випада́ти, ви́пасти, (мног.) повипада́ти. [Ви́пала цегли́на з пе́чи, повипада́ли зу́би]; (о волосах) вила́зити, лі́зти, ви́лізти, повила́зити; 2) (от трясения) витряса́тися, ви́трястися, ви́труситися; 3) па́дати, упа́сти. [Якби́ доро́га впа́ла, то вони́ привезли́-б соло́му. Сніги́ впа́ли вели́кі]; 4) припада́ти, припа́сти. [Жеребо́к мені́ припа́в ї́хати. Мені́ припада́є честь говори́ти про ньо́го]; 5) (случаться, приходиться) дово́дитися, дове́сти́ся, випада́ти, ви́пасти, іти́ся, піти́ся, тра́питися, лучи́тися, суди́тися, присуди́тися. • Вы́павший – ви́палий, повипада́лий (во множ.). |
| Дыби́ться –
1) (становиться дыбом, подыматься) диби́тися [Воло́сся почало́ диби́тися], става́ти ди́бом, стовбу́рчати, насто(в)бу́рчуватися, настовпу́жуватися, ї́житися [З жа́ху ї́житься во́лос (Фр.)], лі́зти догори́; сов. в. – ста́ти ди́бом (ду́бом), на[за]стовбу́рчитися, настовпу́житися, наї́житися, полі́зти догори́. [Воло́сся полі́зло догори́]; 2) (становиться на дыбы) става́ти ца́па, ца́пки, ду́ба, го́пки, ди́ба, горо́ю (см. Дыбы́) [Кінь ца́па (го́пки) стає́ = конь ды́бится). Бода́й йому́ кінь горо́ю став!], (специальнее о лошади) спина́тися, зво́дитися, сов. – зіп’я́сти́ся (зіпну́тися, сп’ясти́ся), зве́стися. |
| Жу́тко – мо́торошно, ля́чно, то́ропко, жа́ско. [Як сама́ я в ха́ті, то так мені́ ста́не мо́торошно. Се, бач, так, як лі́том в рі́чку лі́зти: споча́тку жа́ско, а нирне́ш – то й рай (Л. Укр.)]. |
| Кара́бкаться куда, на что – де́ртися, здира́тися, дря́патися, видира́тися, видря́пуватися куди́, на що, по чо́му, (лезть) лі́зти на що, по чо́му, п’я́стися (пну́тися) на що, (диал.) дра́пкатися (Вхр.); срвн. Вскара́бкаться, Выкара́бкиваться. [Дере́ться на сті́ну (Васильк. п.). Школя́р де́рся вго́ру, сів на са́мому вершку́ й спокійне́нько їв ягідки́ (Н.-Лев.). Аж стра́шно було́ диви́тись, як та ди́ка степова́ животи́на дря́пається копи́тами на кру́чу (Куліш). П’явсь, п’явсь на ту го́ру – не зопне́ться (Чуб. I). Хто вго́ру видря́пується, ди́виться на не́ї (Куліш). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевч.)]. • Умеющий ловко -каться – деручки́й. |
| Кишка́ –
1) анат. – ки́шка, мн. кишки́ (-шо́к), (двенадцатиперстная) дванадцятипа́ла ки́шка, двана́дцятка (Мед. Сл.), (тонкая) тонка́ ки́шка, (толстая) товста́ (гру́ба) ки́шка, (слепая) сліпа́ ки́шка, (подвздошная) крута́, клубова́ ки́шка (Мед. Сл.), (прямая) ку́тня ки́шка, кутня́чка, кутни́ця, відхо́дник (Мед. Сл.). [Хоч во́вна, аби ки́шка по́вна (Приказка)]. • -ки вообще – тельбухи́, калюхи́ (-хі́в), скинбе́ї (-їв). • -ка для набивания колбас – ковба́сна ки́шка, ковбася́нка; 2) (рукав при насосах, помпа) ки́шка. [З ки́шки поже́жу залива́ють (Харківщ., Звин.)]. • Лезть из -шок, работая – з шку́ри лі́зти. • Надорвать -ки (работой, смехом) – кишки́ (животи́) порва́ти; 3) -кою – ключе́м, ни́зкою, па́смом; см. Гусько́м. |
| Лезть –
1) лі́зти, (взлезать) вила́зити, вилі́зати, зла́зити куди́, на що, по чо́му; (карабкаться) де́ртися и дра́тися (деру́ся, -ре́шся), видира́тися, здира́тися, пну́тися и п’ясти́ся (пну́ся, пне́шся), спина́тися, (цепко) дра́патися куди́, на що; (слезать) зла́зити, зліза́ти з чо́го, куди́, у що; (переть) пе́рти (пру, преш), пе́ртися, пха́тися куди́, до чо́го, у що; срвн. Ла́зить и Взбира́ться. [Серед лі́са стої́ть дуб,— дава́й по нім лі́зти (Рудан.). Зно́ву лі́зуть на со́нце важкі́, розтрі́пані хма́ри (Коцюб.). Наї́вся дурману́ та й дере́ться на стіну́ (Богодухівщ.). П’явсь, п’явсь на ту го́ру – не зопне́ться (Чуб. I). Наймички́ рего́чуться, аж на ко́мін спина́ються (Н.-Лев.). Ля́дські госпо́дарі почали́ пе́ртися на узграни́ччя всіма́ способа́ми (Куліш)]. • Лезть на дерево, на кровлю – лі́зти, ви[з]ла́зити, де́ртися, ви[з]дира́тися, пну́тися на де́рево, на покрі́влю. • Лезть на стену (в прям. и перен. знач.) – лі́зти (де́ртися и т. п.) на сті́ну. • Лезть с дерева – лі́зти (зла́зити, зліза́ти) з де́рева. • Лезть на четвереньках – ра́чки лі́зти, рачкува́ти. [Струк рачкува́в за ї́м зда́лека (Грінч.)]. • Лезть в воду – лі́зти у во́ду. • Лезть в бары, в начальство и т. п. – пну́тися или п’ясти́ся, лі́зти в пани́, в нача́льники, на па́нську лі́нію гну́ти, (грубо) пе́ртися, пха́тися, ми́катися куди́, до чо́го, у що. [Забага́тіли, в пани́ пну́ться (Слов’яносерощ.). П’я́вся до гетьманува́ння на Украї́ні (Куліш). В слов’янофі́ли так і прете́сь (Шевч.). У нача́льство він не пха́ється (Грінч.). Коли́ не піп, не ми́кайся в ри́зи (Приказка)]. • Куда ты -зешь? – куди́ ти лі́зеш, пне́шся? (грубо) куди́ ти пха́єшся (пре́шся)? [Куди́ ти пре́шся,— і без те́бе ті́сно (Л. Укр.)]. • Не лезь в чужое дело – не втруча́йся (не вми́куйся) до чужо́ї спра́ви; не пхай но́са до чужо́го про́са (Номис). • Лезть (приставать) к кому – лі́зти, в’я́знути, чіпля́тися до ко́го. • Лезть к горлу, с ножом к горлу к кому – з коро́ткими гужа́ми пристава́ти до ко́го; срвн. Пристава́ть 4. • Лезть в драку – лі́зти, сі́[и́]катися, со́ватися, сука́тися з кулака́ми (з ноже́м и т. п.) до ко́го. [Чого́ до ме́не з ножа́кою си́каєшся? (Куліш). Крича́в, со́вався з кулака́ми (Н.-Лев.). Не би́лася я, а вони́ сука́лися з кулака́ми, а я одпиха́лась (Переяславщ.)]. • Лезть в голову – лі́зти в го́лову, лі́зти (су́нутися, спада́ти) на ду́мку, на ми́слі, (фам.) пе́ртися в го́лову. [Лі́зе на ду́мку, на́че зло́дій до скри́ні (Кон.). Такі́ все дурни́ці лі́зуть (спада́ють) на ду́мку (Харківщ.). Їх ли́ця раз-у-ра́з су́нулися мені́ на ду́мку (Франко). Одні́сінька влі́злива ду́мка так і пре́ться в го́лову (Крим.)]. • Ему ничто не -зет в голову – його́ голови́ ніщо́ не держи́ться; йому́ до голови́ нічо́го не впха́єш (не втовче́ш). • Он сам в петлю -зет – він самохі́ть у пе́тлю лі́зе (пне́ться), він сам собі́ за́шморг на ши́ю накида́є. • Сапоги узки, не -зут на ногу – чо́боти вузькі́, не нала́зять на но́гу. • Шапка не -зет на голову – ша́пка не нала́зить на го́лову. • Из кожи лезть – рва́тися (видира́тися) з шку́ри; Срвн. Ко́жа. [Роблю́, аж із шку́ри видира́юся (Звин.)]. • Он в карман за словом не -зет – він язика́ не в кеше́ні хова́є, він по сло́во до кеше́ні не лі́зе; 2) а) (о волосах, мехе) лі́зти, вила́зити. [Після́ ти́фу ко́си вила́зять, лі́зе й лі́зе і кі́ска отака́ зоста́неться (Борзенщ.)]; б) (о ткани) лі́зти, розла́зитися. [Крам гнили́й: так і лі́зе (розла́зиться) в рука́х (Полтавщ.)]. |
| Ломи́ть –
1) ломи́ти, лама́ти; Срв. Лома́ть 1. [Ві́тер ві́є, гі́лля ло́мить (Грінч. III)]; 2) (о ломоте в костях, безл.) ломи́ти, крути́ти, (корчить) судо́мити що, в чо́му, ломоті́ти в чо́му. [Спи́ну мені́ ло́мить (Київщ.). На него́ду у кістка́х мені́ кру́тить (Київщ.). У ма́тері судо́мить ру́ку (Н.-Лев.). Ломоти́ть у костя́х (Верхр.)]; 3) -ми́ть цену – ломи́ти, гну́ти, загина́ти, гили́ти, заги́лювати (запрашивать) пра́вити, заправля́ти ці́ну. [Ку́ме! кажі́ть ме́нше – ломі́ть ме́нше (Мирн.). Таку́ ці́ну загина́є, що ніхто́ тако́ї не дасть (Брацлавщ.). А скі́льки він з нас ги́лить? Хіба не сто карбо́ванців? (Звин.)]; 4) (налегать) наляга́ти, (напирать) напира́ти, натиска́ти и нати́скувати; (натуживаться) нату́жуватися. • Ветер так и -мит – ві́тер так (з ніг) і ва́лить; 5) пе́рти (пру, преш), пе́ртися, пха́тися, лі́зти, су́нути(ся); срв. Ломи́ться 2. • Он -мит прямо в комнату – він пре́ться, пха́ється, лі́зе пря́мо (про́сто) до кімна́ти (до ха́ти), в кімна́ту (в ха́ту). |
| На́божничать – святобо́жити, вика́зувати побо́жність, удава́ти побо́жного, святенникува́ти, (насм.) живи́м до бо́га лі́зти. |
| Назо́йничать – настиря́тися, насти́рливо (насти́рно, в’ї́дливо) чіпля́тися, приче́пою чіпля́тися (до ко́го), сліпи́цею (сльото́ю) в ві́чі лі́зти (кому́). |
| Наклё́пывать, наклепа́ть –
1) что, чего – накле́пувати, наклепа́ти, (заклёпками) нанюто́вувати, нанютува́ти, (о мног.) понакле́пувати, понанюто́вувати що, чого́; 2) на кого, см. Наклевё́тывать. Наклё́панный – 1) накле́паний, нанюто́ваний, понакле́пуваний, понанюто́вуваний; 2) см. Наклеве́танный. -ться – 1) – а) накле́пуватися, наклепа́тися, понакле́пуватися; бу́ти накле́пуваним, накле́паним, понакле́пуваним и т. п.; б) см. Наклевё́тываться 1; 2) (напрашиваться на что) набива́тися, наби́тися на що. • Сам на грех -пался – сам на гріх нагоди́вся (налі́з, наверну́вся); 3) (приставать с наклёпами) лі́зти (в’я́знути) до ко́го з на́клепами; 4) (вдоволь, сов.) – а) наклепа́тися, нанютува́тися; б) наклепа́тися, набреха́тися, напле́ска́тися; в) наклепа́тися, накалата́тися в що. Срв. Клепа́ть. |
| Наура́, нрч. – на-ура́, (вульг.) навра́; (дружно) дру́жно, ра́зо́м, враз. • Взять -ра – взя́ти на-ура́, взя́ти знаско́ку (наско́ком, на́валом) що. • Лезть -ра́ – лі́зти на-ура́. |
| Нахрапки́, нрч. – наха́бно, наві́сом. • -ки́ лезть – осо́ю лі́зти у ві́чі кому́, насі́куватися на ко́го, сі́[и́]катися до ко́го. |
| Начетвере́ньках, нрч. – на чотирьо́х (нога́х), ра́чки, (раскарячившись) ра́ком, ра́ка. [Ану́-но, су́нься! полі́зеш од ме́не на чотирьо́х! (Звин.). Роби́ти хоч ки́єм би́ти, а ї́сти хоч ра́чки лі́зти (Номис). Ева́ндр у ха́ту ра́чки ліз (Котл.). Не всім туди́ ра́ком лі́зти, де зозу́ля кує́ (Номис). Став на две́рях ра́ком (Грінч. II)]. • Ползать -ках – рачкува́ти, (диал.) рачкува́тися. [Ді́вчина кропи́ву шатку́є, а за не́ю дити́на рачку́є (Чуб. V)]. |
| Ная́нить – (нахальничать) нахабува́ти, наха́бничати; (назойничать) настиря́тися, насти́рливо (насти́рно) чіпля́тися (до ко́го), сліпи́цею (сльото́ю) у ві́чі лі́зти (кому́), (попрошайничать) каню́чити, лабзю́кати, цига́нити. |
| Недотё́па – недоте́па, нетіпа́ка (общ. р.) (головотяп, -тяпка) головоте́с, -те́ска, головоте́са (общ. р.), бара́няча голова́. [Ба́чу, що писа́в яки́йсь недоте́па (Мова). Чого́ він таки́й бідо́вий зроби́вся? то нетіпа́ка така́ була́, а то хоч на ножа́ гото́в лі́зти (Борз.)]. |
| Нож – ніж (р. ножа́); специальнее: (большой нескладной с дерев. рукояткой) колода́ч (-ча́), колоді́й (-дія́); (кузнечный для отсекания копыт) обтина́ч; (короткий сапожный) ґнип, ґни́пе́ць, книп (-па), кни́пе́ць (-пця́); (мездрильный) штри́холь; (кессона, колодца) різа́к (-ка́); (в трепалке и электрич.) ме́чик; (запоясный) запоя́сник; (запоясный казацкий из меди вроде булавы) топу́з; (засапожный) захаля́вник, (иносказ., в разб. языке) това́риш; (с отломанным кончиком) чепе́ль; (из обломка косы) скі́сок (-ска), кі́ска, коса́р (-ря́); (резец) різе́ць (-зця́). [Ви́йде зло́дій на шлях погуля́ть з ноже́м у халя́ві (Шевч.). Го́стрі, як ніж, о́чі (Н.-Лев.). По са́му коло́дку так і всади́ла йому́ колода́ч (Кониськ.). Всі ла́ски мої́, ні́би ніж-колоді́й, в се́рце рі́зались їй (Черняв.). Ме́чик те́рниці (Н.-Лев.). Бли́снув перед очи́ма туре́цьким запоя́сником (Куліш). Ой ви́гострю това́риша, засу́ну в халя́ву (Шевч.)]. • Вращающийся нож – оберто́вий ніж. • Вспомогательный нож, электр. – допомічни́й ме́чик. • Гладильный нож – глади́льний ніж, прави́ло. • Жатвенный нож – жнива́рний ніж. • Контактный нож, электр. – дотичко́вий ме́чик. • Кухонный (поварской, приспешный) нож – кухе́нний (кухня́ний, кухова́рський) ніж. • Луговой нож (в культиваторе) – лукови́й ніж. • Мясничий нож – різни́чий (різни́цький) ніж, (секач) сіка́ч (-ча), сіка́чка. • Окулировочный нож – очкува́льний ніж. • Плужной (сабанный) нож – чересло́. • Полольный нож – полі́льницький (полі́тницький) ніж. • Пчеловодный нож – бджільни́цький ніж. • Садовой нож – садови́й (садівни́цький) ніж. • Сахароварный нож, см. Меша́лка 1. • Свекловичный нож – буря́чний ніж. • Складной нож – скла́да́ний (гал. бга́ний) ніж, (карманный, гал.) забига́ч (-ча́), (привешиваемый на поясе, плохонький) чепе́лик. • Соломорезный нож – січка́рний ніж. • Тупой нож – тупи́й ніж, тупа́к (-ка́), тупе́ць (-пця́), тупи́ця. • Фальцовочный нож – фальцівни́й ніж, прави́ло. • Финский нож – фі́нський ніж, фі́нка. [В руці́ йому́ бли́снула фі́нка (Микит.)]. • Без -жа́ зарезать кого – без ножа́ зарі́зати кого́. • Быть на -жа́х с кем – бу́ти на ножа́х, ворогува́ти з ким. • Всадить нож кому во что – встроми́ти (застроми́ти, загна́ти, вгороди́ти) ножа́ (ніж) кому́ в що́. [Мов ніж мені́ встроми́в у се́рце він (Грінч.)]. • Лезть (приставать) с -жо́м к горлу к кому – лі́зти з ноже́м до го́рла кому́, пристава́ти з коро́ткими гужа́ми до ко́го; срв. Пристава́ть 4. • Точить нож на кого – гостри́ти ніж на ко́го. • Дело дошло до -же́й – дійшло́ся до ножі́в. • Как -жо́м отрезало – як ноже́м (різце́м) відрі́зало (відтя́ло). • Как -жо́м отрезать – як ноже́м (різце́м) відрі́зати (відтя́ти); (отказать) відмо́вити як відрі́зати. • Это мне как нож в сердце – це мені́ як ніж у се́рце. |
| Обинова́ться, обину́ться –
1) вага́тися, вагува́тися, варува́тися (стесняться). [Кому́сь тре́ба лі́зти, всі вага́ються (Рудч.)]. См. Сомнева́ться, Недоверя́ть; 2) (скрывать, умалчивать из опасения) кри́ти, -ся, укри́ти, -ся, таї́ти, -ся, потаї́ти, -ся; 3) (говорить намёками загадочно) натяка́ти, натякну́ти кому́, говори́ти, каза́ти (сказа́ти) на(з)дога́д, нау́верти. • Говорить не обину́ясь – каза́ти (говори́ти) пря́мо, про́сто, навпросте́ць. |
| Па́дать, пасть –
1) па́дати (неспр. ласк. па́датоньки), па́сти, упада́ти, упа́сти, спада́ти, спа́сти, (понемногу или под что) опада́ти, підпада́ти, підпа́сти, (валиться) вали́тися, повали́тися. [Шумі́ла вода́, спада́ючи в глиб (Грінч.). Ене́ргія в йо́го спада́ла (Коц.). Прилеті́ла па́ва, в голово́ньках па́ла. Му́ри повали́лися. Сніг підпада́є потро́ху]; (о тумане, сумраке) па́дати, (у)па́сти, запада́ти, запа́сти, ляга́ти, лягти́. [Запа́в (пав) тума́н на рі́ченьку. Мо́рок но́чи пав на зе́млю]; (о лучах) па́дати, (у)па́сти, спада́ти, спа́сти, запада́ти, запа́сти. [Со́нячне промі́ння золоти́м доще́м спада́є (Ворон.). Туди́ ніко́ли не запада́ло со́нячне сві́тло (Л. Укр.)]; (в нравств. смысле) па́дати, (у)па́сти, занепада́ти, занепа́сти, ледащі́ти, зледащі́ти, пуска́тися, пусти́тися бе́рега; (вниз головой) сторчака́, сто́вбура дава́ти, да́ти. • Ни село, ни па́ло, дай бабе сало – ні сі́ло, ні па́ло, дай, ба́бо, са́ла. • На него -дает большая ответственность – на йо́го па́дає (ляга́є) вели́ка відповіда́льність. • Тень горы -дает на долину – тінь від гори́ па́дає (спада́є) на доли́ну. • -ть к чьим ногам – упада́ти, упа́сти в но́ги кому́, припада́ти, припа́сти кому́ до ніг, (порывисто) опу́кою в но́ги кому́ впа́сти. [До Кі́шки Самі́йла прибува́є, у но́ги впада́є]. • -ть ниц – па́дати, упада́ти, впа́сти ниць, припада́ти, припа́сти ниць, простели́тися. [Припа́ли всі ниць. Вона́ простели́лася лице́м до землі́ (Крим.)]. • -ть как пласт (распростершись) – кри́жем па́дати, упада́ти, упа́сти, стели́тися. [Його́ ма́ти старе́нька кри́жем упада́є]. • Западная империя -ла под натиском варваров – за́хідня імпе́рія впа́ла (повали́лася) під ти́ском ва́рварів. • Рабочее правительство в Англии -ло – робітни́чий уря́д в А́нглії впав. • Крепость -ла – форте́ця впа́ла. • -ть в обморок – зомліва́ти, зомлі́ти. См. О́бморок; 2) (о перьях, шерсти) па́дати, вила́зити, лі́зти, ви́лізти. [Воло́сся лі́зе]; 3) (умирать) па́дати, па́сти, мину́тися, (сов. о мног.) ви́лягти. Срв. До́хнуть. [Ви́ляже вся на́ша худо́ба. Коро́ва мину́лася. І паде́ш ти, як па́ли геро́ї (Черняв.)]. • Пасть в бою – полягти́, (по)лягти́ тру́пом, лягти́ голово́ю (в бою́). • Он пал мёртвый – він ліг тру́пом; 4) (понижаться, умаляться) підупада́ти, підупа́сти, занепада́ти, занепа́сти. См. Понижа́ться. • Царства -ют, а новые возникают – царства́ занепада́ють, а повстаю́ть нові́. • Барометр, термометр -дает – баро́метр, гра́дусник зни́жується. • Мороз -дает, пал – моро́з ле́гшає, ме́ншає, пуска́є(ться), моро́з пересі́вся. • Уровень -дает – рі́вень ни́зиться, зни́жується. • Цены -дают – ці́ни спада́ють, зни́жуються, ни́жчають. • -дать, пасть в цене – з ціни́ спада́ти, спа́сти з гро́шей вихо́дити, ви́йти, гро́ші губи́ти. [Кінь молоди́й у гро́ші йде, а стари́й вихо́дить]. • -дать духом – занепада́ти, занепа́сти ду́хом, упада́ти, упа́сти на ду́сі, во́нпити (ду́хом), зво́нпити (ду́хом), знижа́тися, зни́зитися ду́хом. [Панда́р зляка́вся, зво́нпив, заміша́всь (Котл.)]; 5) пасть на кого (отразиться на ком) – окоши́тися, покоши́тися на ко́му, скла́стися на ко́му. [Гляди́, щоб ці гу́лянки на твої́й голові́ не окоши́лися (Мирн.). На тобі́ все покоши́ться. На ньо́му все ли́хо і складе́ться (Квітка)]. • Пролитая им кровь -дё́т на его же голову – кров, що він проли́в (пролля́в), на йо́го-ж го́лову і впа́де. • Жребий пал на него – ви́пало (діста́лось) йому́, жеребо́к на йо́го впав, жеребо́к йому́ ви́пав, діста́всь. • Подозрение па́ло на него – підзо́р упа́в (підо́зріння впа́ло) на йо́го. • Па́дающий – той, що па́дає, паду́щ[ч]ий. • -ая звезда – летю́ча зоря́, паду́ча зоря́. См. Метео́р, Па́вший, см. Па́вший. |
| Пере́ть – пе́рти (пру, преш). [Череда́, лоби́ схили́вши, пре в хліви́ (Крим.). Узя́в повні́сінький мішо́к груш та й пре. Не мо́же стри́мати ре́готу, що так і пре з йо́го. Зади́хавшись, мов з йо́го пе́рло дух (Г. Арт.)]. • -ре́ть (-ся) на рожон – на роже́н пе́ртися, лі́зти. |
| По́лзать – по́вза́ти, плазува́ти, ла́зити. [Му́хи ла́зили по сто́лу. Дити́нка вже ла́зити почала́. Га́дина повзе́ (плазу́є)]. • -зать на четвереньках – рачкува́ти(ся); ра́чки ла́зити, лі́зти; (на коленях) колінкува́ти. • Рождённый -зать, летать не может – плазуно́ві орло́м не бу́ти. |
| Ползти́ – повзти́, лі́зти. См. По́лзать, Ополза́ть. |
| Пристава́ть, приста́ть –
1) пристава́ти, приста́ти, ли́пнути, прилипа́ти, прили́пнути, бра́тися, взя́тися до чо́го, чіпля́тися, учепи́тися до чо́го и чого́, налі́плюватися, наліпи́тися на що, (во множ.) попристава́ти, поприлипа́ти, почіпля́тися, поналі́плюватися. [Бага́тий брат ви́мазав усере́дині кру́жку ме́дом, щоб приста́ло те, що мі́ритимуть (Грінч.). Боло́то бере́ться до колі́с (Хотин. п.). Як прило́жиш до ті́ла, так і ві́зьметься (Радомиш. п.). Смола́ прили́пла до рук (Ум.). По пле́чах було́ нахво́ськає та́к, що аж соро́чка до ті́ла прили́пне (Кониськ.). Пі́деш на база́р, налі́питься боло́то на чо́боти, – хоч ноже́м зчища́й (Звин.)]. • -ста́л ко мне, как банный лист – приста́в (прили́п) до ме́не як ше́вська смола́ до чо́бота, узя́всь до ме́не смоло́ю, узя́вся (причепи́вся) як реп’я́х, реп’яхо́м узя́вся, приче́пою причепи́вся, сльото́ю узя́вся (прив’я́з); 2) (присоединиться) пристава́ти, приста́ти, прилуча́тися, прилучи́тися, (примкнуть) приверну́ти, прича́литися до ко́го, до чо́го, (во множ.) попристава́ти, поприлуча́тися до ко́го, до чо́го. [Ні до ко́го не пристає́ і до се́бе не прийма́є (Стор.). Хтось сти́ха заві́в пі́сню, до ньо́го приста́в ще оди́н го́лос (Коцюб.). Си́ла люде́й приверну́лась до украї́нства (Рідн. Край)]; 3) (привязаться, неотступно следовать) пристава́ти, приста́ти, ув’я́зуватися, ув’яза́тися, ув’я́знути, уплу́туватися, уплу́татися до ко́го и за ким, присота́тися, присі́катися, прикаса́тися, присаха́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и за ким, причепи́тися до ко́го, нав’я́зуватися, нав’яза́тися на ко́го; срв. Привяза́ться 2. [Ой ти, ту́го, ой ти, жу́рбо, не приста́нь до ме́не (Метл.). Я пішла́ до них, а вну́чок уплу́тався за мно́ю й собі́ (Новомоск. п.). Де не взяла́сь соба́ка в бі́са – чи з-під ворі́т, чи із-за лі́си – присі́калася, аж вищи́ть (Гліб.). Раз прийшло́сь йому́ йти уночі́ ву́лицею, а ві́дьма нав’яза́лась на йо́го соба́кою (Драг.)]; 4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в’я́знути, прив’я́знути до ко́го, нав’я́знути, в’яза́тися до ко́го, насти́рюватися и настиря́тися, (осо́ю) лі́зти в ві́чі кому́, (привязаться) чіпля́тися, причепи́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и кого́, начепи́тися на ко́го, сі́катися (н. вр. сі́каюся, -каєшся…), присі́куватися, присі́катися до ко́го, си́катися (си́чуся; -чешся…), скіпа́тися, прискіпа́тися до ко́го, наскі́пуватися, наскі́па́тися на ко́го, присі́патися, присука́тися до ко́го, накаса́тися на ко́го, навра́титися на ко́го, ушня́питися до ко́го; срв. Привя́зываться 3. [Чого́ до ме́не в’я́знеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Чого́ нав’я́з? (Коцюб.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Найпе́рше до Ма́сі вчепи́лась: то ти, ка́же, вкра́ла (Свидн.). Мовчи́! чого́ ти вчепи́лась душі́ моє́ї (Коцюб.). Та ну-бо го́ді! Чого́ ти причепи́вся до йо́го? (Грінч.). Чого́ ви, – ка́же, – начепи́лись на ме́не (Тесл.). Вона́ як бу́де сі́катися до те́бе, то ти возьми́ гру́ші і розси́п (Рудч.). Присі́кався, як оса́ (Номис). Так і си́чуться до нас, як чмара́ та (Г. Барв.). Скіпа́ється до лісовика́: на́що ти мою́ коро́ву загна́в? (Новомоск. п.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? (Мирн.). Чого́ це він до ме́не присі́пався? (Осн. 1862). Накаса́ється на вас, як чорт на грі́шну ду́шу (Козелец.). Навра́тивсь, як соба́ка (Манж.). Чого́ ти до ме́не вшня́пився? (Липовеч.)]. • Не -ва́й ко мне! – не в’я́зни, не лізь, не чіпля́йся до ме́не! не клопочи́ (не моро́ч) мені́ голови́! • -ва́ть, -та́ть к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… – напосіда́ти(ся), напосі́сти(ся) на ко́го, наляга́ти, налягти́, наполяга́ти, наполягти́ на ко́го, щоб…, узя́тися до ко́го, намага́ти на ко́го, намага́тися, намогти́ся, щоб… [Вона́ зна́є, що аби́ напосі́ла на ба́тька, то чого́ хо́че – того́ й домо́жеться (Мова). Лю́ди напосіда́ються на ме́не: склика́й грома́ду (Кониськ.). Що ти, приче́по, наляга́єш на ме́не? (Гр.). Чого́ се вони́ на ме́не намага́ють? (Кониськ.). Тепе́р уже́ наполягла́, щоб купи́в їй оте́ бри́нькало (Мова). Раз пропа́ла на степу́ в чумакі́в соки́ра; до їдно́го всі взяли́сь: «Ти та й ти, псяві́ра» (Рудан.). Ді́ти ду́же намага́лись, щоб і їх узя́ти на хра́м (Грінч.)]. • -ста́ть к кому с ножём к горлу – з коро́ткими гужа́ми до ко́го приступи́ти; 5) (о болезни) пристава́ти, приста́ти, прили́пнути до ко́го, чіпля́тися и чіпа́тися, учепи́тися (диал. чепи́тися) кого́, причепи́тися до ко́го, начепи́тися на ко́го, прикида́тися, прики́нутися, підки́нутися, підсахну́тися. [Щоби́ не чіпа́лися вро́ки чи дити́ни, чи худоби́ни (Етн. Зб. V). Вже на ко́го наче́питься ця по́гань, не ско́ро одче́питься (Звин.)]; 6) (к берегу) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати(ся), прича́лити(ся), приверта́ти, приверну́ти (до бе́рега), (во множ.) попристава́ти, поприча́лювати(ся), поприверта́ти (до бе́рега); срв. Прича́ливать. • Пароход -стаё́т по пути в трёх местах – паропла́в пристає́ доро́гою в трьох місця́х; 7) (останавливаться) става́ти, ста́ти де, у ко́го, прича́лювати, прича́лити до ко́го. [Прича́лив до старо́го знайо́мого, щоб і Анто́ся тут поста́вити, і само́му перебу́ти (Свидн.)]; 8) -ста́ть кому, безл. (быть приличну кому) – приста́ти, ли́чити, випада́ти, подо́бати кому́ (що роби́ти). [Насампере́д, як приста́ло поря́дному подоро́жному, пода́всь він до коршми́ (Коцюб.)]. • Не -ста́ло – не приста́ло, не ли́чить, не випада́є, не подо́ба(є) (чого́ роби́ти); см. Подоба́ет, Прили́чествовать. [Сиді́ть до́ма на поко́ї не приста́ло козако́ві (Боров.). Я́кось то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)]; 9) -ста́ть кому и к кому (быть к лицу) – ли́чити, пасува́ти кому́ и до ко́го, бу́ти до лиця́ кому́. • К нему усы не -ста́ли – йому́ ву́са не до лиця́, йому́ ву́са не ли́чать. • -ста́ло, как к корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники; 10) (выбиться, из сил) пристава́ти, приста́ти, (о многих) попристава́ти. [Ой став ко́ник пристава́ти (Метл.). Моє́му миле́нькому во́лики приста́ли (Чуб. V)]. |
| Проника́ть, прони́кнуть (сквозь что, куда) – прохо́дити, пройти́, просми́куватися, просмикну́тися, проми́кувати(ся), промкну́ти(ся), (грубо) продира́тися, проде́ртися (крізь що, куди́); (только куда) добува́тися, добу́тися, дістава́тися, діста́тися, досяга́ти, досягти́, (грубо) удира́тися, уде́ртися, утиска́тися, ути́сну́тися. • Вода -кла сквозь потолок – вода́ пройшла́ крізь сте́лю. • Свет свободно -ка́ет сквозь стекло – світ ві́льно прохо́дить крізь скло. • Пыль -ка́ет в легкие – пил прохо́дить у леге́ні. • Солнечный луч -кал сквозь трещину в ставне, сквозь листья – со́нячний про́мінь про(с)ми́кувався крізь шпа́ру у віко́нниці, крізь ли́стя. • Пуля -кла до самой кости – ку́ля пройшла́ аж до кі́стки. • Ветер сквозь щели -ка́л в избу – ві́тер крізь шпа́ри захо́див у ха́ту. • Сквозь брешь в стене он -ни́к в крепость – пробо́їною в му́рі він промкну́в (діста́вся) у форте́цю. • Посредством хитрости он -ни́к в крепость – хи́трощами він добу́вся у форте́цю. • Путешественник -ни́к в глубь Африки – мандрі́вець добу́вся (діста́вся) у глиб А́фрики. • Стараться -нуть куда – добува́тися куди́, (грубо) лі́зти, прола́зити куди́. • Свет, тепло и дождевая вода -ка́ют в пахоть – світ, тепло́ та дощова́ вода́ прохо́дять (вника́ють) у ріллю́. • Печаль -ка́ет в сердце – ту́га вника́є в се́рце (Л. Укр.). • -кать, -нуть в тайны природы – дохо́дити, дійти́ таємни́ць приро́ди, збагну́ти таємни́ці приро́ди. • Это мнение начинает -кать в умы людей – ця ду́мка почина́є дохо́дити до ро́зуму лю́дям. • -ка́ть взглядом, взором – прозира́ти, прозирну́ти, прогляда́ти, прогля́нути(ся), продивля́тися, продиви́тися. [По́гляд чо́рних оче́й нена́че прозира́є на́скрізь (Неч.-Лев.). Ой га́ю-ж, мій га́ю, густи́й не прогля́ну (Пісня). Не гли́боко прогля́нув він у ду́шу селяни́нові (Куліш). Таки́й ліс густи́й, що й не прогля́нешся. Ще прикрі́ше подиви́лася дочці́ у ві́чі, нена́че хоті́ла продиви́тися їй у ду́шу (Мирн.)]. • -ка́ть, -нуть в сознание чьё – дохо́дити, дійти́ до свідо́мости кому́. • -нуть мыслью, умом куда – пророзумі́ти, прозирну́ти в що, куди́, збагну́ти що. [Пророзумі́вши в саму́ річ спра́ви, я мимово́лі посміхну́вся (Корол.)]. • -ка́ть кого, что – пройма́ти, про(й)ня́ти, перейма́ти, пере(й)ня́ти, промика́ти, промкну́ти кого́, що. • Проника́ющий – прони́кливий, той, що прохо́дить, про(с)ми́кується и т. д. крізь що, куди́. [Уп’я́вся в ме́не до́вгим, у ду́шу прони́кливим по́глядом (Корол.)]. • Прони́кнутый чем – про(й)ня́тий, пере́(й)нятий, промкну́тий чим. [Люди́на промкну́та висо́кою ду́мкою, сві́том нау́ки (Неч.-Лев.)]. |
| Прополза́ть, проползти́ – проповзати, проповзти, про лізитипро лізти. [Вгущавині такій, що тільки вуж пролізе, ми кошем оташувались (Тобіл.)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Брезгливый – гидли́вий, бридли́вий. [Йому стало гидко й противно, бо він був гидливий зроду (І.Нечуй-Левицький). Вітер бурно, весело гладить йому волосся, в очах стоїть примружений гидливий погляд із-під червоних крил (В.Винниченко). Контрибуція бігала навколо калабані і мукала на нашу адресу якісь свої коров’ячі прокльони. В калабаню лізти вона не хотіла. Вона була бридлива, охайна корова. Ми це знали (В.Нестайко). Той робив усе, що б не побажав його пан, а коли його запитали, чи міг би він за наказом свого пана зжерти ложкою його лайно, він відповів: «Якщо пан лейтенант накаже — я жертиму, аби тільки мені не трапилася там волосинка, бо я дуже гидливий і мене може знудити» (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Візьміть себе в руки! — Не можу, я бридливий].  |
| Параллелепипед – (греч.) паралелепіпед, (устар.) рівнобіжностінник. [— Не хочу я туди лізти… там і без мене – любовний паралелепіпед (Юрій Лазірко). Трохи далі вздовж білих доріжок напиналися посірілі куби й паралелепіпеди — святочні ярмаркові павільйони, заскочені війною й тепер занурені в мовчанку (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). У дитинстві бабуся закрила його в шафці й забула. А коли випустила, він був уже дорослим сформованим паралелепіпедом]. |
| Ударяться, удариться – ударятися, ударитися, (предаваться) удаватися, удатися, (впадать) впадати, впасти, (увлекаться) захоплюватися, захопитися, (пускаться) кидатися, кинутися: • ударяться, удариться в амбицию – впадати, впасти (лізти, полізти, заганятися, загнатися, вдаватися, вломитися) в амбіцію (гонор); • ударяться, удариться в воспоминания – пускатися, пуститися (поринати, поринути) в спогади (в спомини); • ударяться, удариться в крайность – упадати, упасти (удаватися, удатися, заходити, зайти) в крайнощі (в крайність); пускатися, пуститися на крайність (крайнощі), кидатися, вкидатися в крайність (крайнощі); • ударяться, удариться в слезы – заходитися, зайтися плачем (сльозами); плакати, заплакати; • ударяться, удариться в религию, в спорт, в науку, в чтение – вкидатися, вкинутися в релігію, в спорт, в науку, в читання; захопитися релігією, спортом, наукою, читанням. [Ударилась Василіса Прекрасна об землю, лежить і думає: «А може, вже мені досить?..»]. |
| Чёрт – чорт, дідько, люципер, лукавий, куций, (нечистый) лихий, нечистий, (болотный) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник: • будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг., устар.) – неначе (наче), немов (мов), ніби (нібито), буцімто (буцім) чорт сім кіп гороху змолотив; • до чёрта, чёрт знает сколько (разг.) – до чорта (до біса, достобіса, до дідька), до лиха (до лихої години), до смутку; (эвфем.) до сина (до хріна); (ругат.) до стилої мами; страшенно; • за каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (иногда эвфем.) якого сина; • какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дідька); (эвфем. также) якого сина (хріна); (иногда давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі; на кий біс; • как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого); • к чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (ругат. ещё) під три чорти, к лихій годині; • к чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (иногда) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби; • на чёрта (разг.) – на чорта (на біса); • не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося (Пр.); не було клопоту, так чорт надав (Пр.); купив чорта з рогами на свою шию (Пр.); не мала дівка лиха, так Каленика привела (Пр.); • ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (иногда фиг. о какой-нибудь непригодной вещи) надібок у піч, мишам на снідання; • ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма; • один чёрт (разг.) – один чорт (один біс); який дідько печений, такий і варений (Пр.); який один дідько, такий і другий (Пр.); все один чорт, що собака, що хорт (Пр.); той же Савка, та на других санках (Пр.); • одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна (знає); • [сам] чёрт не брат кому – [сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому; • сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє); • [сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть; • сто чертей! (бран.) – сто (стонадцять) чортів!; • у него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий (Пр.); • у чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах; • чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува (буває); • чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам.. ) хто, що; • чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого; • чёрта с два! (разг.). – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але!; • чёрт возьми, чёрт побери (разг.) – чорт його бери!, чорт побери!; дій його честі!; (иногда) матері його ковінька!; • чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик; чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути; • чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила); [і] надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); [і] надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс); • чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна (знає); смуток його (їх…) зна (знає); • черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого; • чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…); • чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким; • чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його її, нас, вас, їх) бери (о многих, побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав); • чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє (Пр.); • чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого; • чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто; • чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере; • чёрт-те что, чёрт-те как – чорт зна що, чорт зна як; чортзна-що, чортзна-як, казна-що, казна-як; (редко) чорть-і-що, чорть-і-як; • чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється; • что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня). [Лізти чортові в зуби (Пр.). Якби в чорта грива, була б з нього кобила (Пр.). — Одначе ж, чорт побери, земляче, ти, видно, її соломою годував! (М.Гоголь). Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький). І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! (Сл. Гр.). Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті (Н. п.). Вигадай чорта, він вам і ратиці на стіл (Пр.). Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту (Пр.). Править, як чорт болотом (Пр.). Про вовка помовка, а чорт пана несе (Пр.). Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Пр.). — Козолуп! Піди, брат, турни його к чортам собачим звідси. Хай другим шляхом їде… Ну, сволоч народ! Якраз йому тоді треба їхать, як не можна (В.Винниченко). Але тепер, коли все скінчилось гаразд (дай Боже так і в усіх пригодах), скажіть мені, ваша милость, хіба ж то не смішно було, що отаке чорть-і-що нас налякало,- мене принаймні, бо ви, пане, я вже бачу, не знаєте й не відаєте, що таке страх чи переляк (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чорти батька зна що говориш, чоловіче! — вигукнув Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бог мене побий,— обізвався тоді корчмар,— коли той Дон Кіхот чи Дон Анциболот не порубав міхів із червоним вином, що в головах йому стояли! Отож, мабуть, вино розлилося, а сей молодець дума, що то кров! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тільки-но хто згадував директора, крамаря хапали чорти, він, забувши про свої муки, несамовитів і казився, чухаючи своє тіло від голови до п’ят (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отака ваша історія? — Певно, що така. А яка ваша? Ми порівняємо їх і, може, я нарешті зрозумію, на кий біс ви закинули мене посеред ночі до холодного підвалу, який смердить лайном? (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). З першого дня роботи виявилося до дідька й трохи (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). 1. — Тату! Чорт лізе в хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль. 2. Дружина — чоловікові: — Тебе сьогодні знову викликають у школу: малий знову розбив вікно. — Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?!]. |
| Рак – 1) (зоол.) рак; 2) (мед.) рак, пістряк: знать, где раки зимуют (разг. фам.) – знати, де раки зимують; знати, на чому (на чім) світ стоїть; • когда (пока) рак свистнет (прост.) – як (коли, доки) рак (бабак) [у полі] свисне; як рак на дуба вилізе та й свисне; як п’явка крикне; як виросте гарбуз на дереві; красный как рак; покраснеть как рак – червоний як рак [печений, варений]; почервоніти як рак; спекти рака; напекти раків (рака); • куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй – куди́ кінь з копито́м, туди́ й жа́ба з хвосто́м; кова́ль коня́ кує́, а жа́ба й собі́ но́гу дає́ (наставля́є); • ловить руками раков в их норах – печерувати, печіркувати, пічкарувати; показать, где раки зимуют кому (разг.) – показати, де раки зимують кому; • ползать раком (на четвереньках, разг.) – лазити рачки (рака, назадгузь), рачкувати; • пятиться, ползти… как рак, раком – рачкувати; лізти рачки; • рак-отшельник (зоол.) – рак-самітник; • сидеть как рак на мели – як рак на мілині (на піску, на рінні) сидіти; бути як на льоду (як на слизькому); зостатися на кошу; узнать, где раки зимуют (разг.) – дізнати (дізнатися) (спізнати), де раки зимують. [Робити, хоч києм бити, а їсти, хоч рачки лізти (Номис). Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили! (Пр.). Він не бував у пивницях і цікаво роздивлявся на рундук із їстівним, грубенького господаря в піджачній парі та чоботях, на плакати броварських товариств по стінах і на соковитий малюнок свіжого рака перед себе (В.Підмогильний). Згубилась міра всіх понять Як заходивсь Єжов панять. Малюта виліз десь із мряк… З марксизму — став пістряк… Зробився бомбою буряк… І рибою став рак… (І.Багряний). Егоїзм – першопричина раку душі (Л.Костенко). — А скажіть-но, пане бакаляре,— спитав Санчо,— чи списана в тій історії придибашка з янгуасцями, коли ото нашому доброму Росинантові забаглося грушки в морі печерувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ти, Господи, напевне знаєш, що в неї було, а я думаю, що то був пістряк: їжу її живіт не приймав, вона пролежала так місяців зо два і якраз перед Різдвом померла (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). І цей рак. Клятий рак. Клітини, збунтовані проти решти тіла. Повсталі, чорні, вони своїм смертельним і абсурдним заколотом заражають здорові тканини (Ігор Оржицький, перекл. Ґільєрмо Ар’яґи). — Рак любить молодих, Джеку, — сказала Морін. — А в старості навіть ця дивовижна хвороба протікає дуже повільно (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). У сепаратистів нова хвороба – мозок рака]. |
| Ай – ай, аяй: • ай-ай! – гай-гай!; овва!; ай-ай!; • ай да… – от так…; та й… [Коли ж тут хтось із-за плечей: — Овва! — Обернувсь Шрам, аж у його ззаду стоїть запорожець у кармазинах; стоїть і сміється. — Овва,— каже,— і оце б то наче й правда, а воно зовсім брехня (П.Куліш). — Гай-гай! Дивився б із воріт, А лізти високо малому не годиться. Ти, може, й світ хотів би облітать? Тепер минулося, а вдруге не минеться (Л.Глібов). Гай, гай, тепер бідному Зайцеві не до скоків. Іде, нога поза ногу, та все рясні сльози втирає, та зітхає так, що аж лісом луна йде (І.Франко). — Овва! — вигукнув Санчо.— Наколотив, виходить, сучий син гороху з капустою! (М.Лукаш, перекл. М.Серватеса). Туди ж полетіли недоїдений бутерброд з шинкою, кілька яблучних качанчиків і зіпсований пиріжок зі свининою, який я знайшла під ліжком на тому самому місці, де колись була знайшла використаний презерватив. У Станіславовій кімнаті я виявила невеликий сюрприз — повну поліетиленову торбу порножурналів під ліжком. Аяй (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Гай-гай, я й тепер ніби бачу людей, що сидять чи лежать у густому цигарковому диму: один схожий на кістяк, інший – увесь неначе поламаний, і всі кричать, галасують (Олександр Гриценко, перекл. Вітольда Ґомбровича)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| БЕСИ́ТЬСЯ ще розлю́чуватися, лі́зти на сті́нку, рва́ти й мета́ти, дохо́дити до ска́зу; беся́щийся що /мн. хто/ ка́зиться тощо, охо́плений ска́зом, розсатані́лий, оскажені́лий, розлюто́ваний, дове́де до ска́зу; ВЗБЕСИ́ТЬСЯ ще дійти́ до ска́зу; ПЕРЕБЕСИ́ТЬСЯ, перебеси́вшийся передурі́лий; ВЗБЕШЁННЫЙ ще дове́дений до ска́зу. |
| БЕСНОВА́ТЬСЯ ще лі́зти на сті́нку, запозич. рва́ти й мета́ти, (про псів і непсів) ґвалтува́тися; бесну́ющийся яки́й шалі́є тощо, шале́ний, скаже́ний, розсатані́лий, розшалі́лий, розлю́чений, дове́дений до ска́зу, шале́нець, прикм. біснува́тий, несамови́тий, /океан/ розбу́рханий. |
| БЕСПОКО́ИТЬ ще докуча́ти [беспоко́ит зуб = докуча́є зуб], фаміл. коло́шкати, розполо́хувати, розля́кувати, розколо́шкувати, образ. не дава́ти спа́ти, пекти́ в п’я́ти, (про думки) му́ляти, смокта́ти се́рце, не дава́ти спо́кою, фраз. болі́ти [беспоко́ящие нас дела́ спра́ви, що нас боля́ть]; беспоко́ить кого докучатити /лежа́ти на се́рці, не дава́ти спо́кою/ кому, му́ляти кого; беспоко́ить ду́шу му́ляти се́рце; беспоко́ить созна́ние (про думки) лі́зти в го́лову; ма́ло беспоко́ит не обхо́дить [их ма́ло беспоко́ит здоро́вье дете́й їх не обхо́дить здоро́в’я діте́й]; пусть Вас э́то не беспоко́ит вульг. яке́ Ва́ше соба́че ді́ло?; ма́ло беспоко́ит кого фаміл. і за ву́хом не сверби́ть кому; что Вас беспоко́ит? (запит лікаря) галиц. що Вам хибу́є? беспоко́ящий що докуча́є тощо, зви́клий турбува́ти, зда́тний занепоко́їти, спо́внений триво́ги /неспо́кою/, прикм. неспокі́йний, триво́жний, доку́чливий, насти́рливий, дошкульни́й, рідко шкульки́й, /чобіт/ мульки́й, /стан/ (ма́ло не) крити́чний, підсил. гли́боко /ду́же/ триво́жний. |
| ВЛА́ЗИТЬ живомовн. (в отвір) лі́зти, вла́зити; влазящий що вла́зить тощо, прикм. вла́зистий, вла́зливий. |
| ВЛЕЗА́ТЬ ще лі́зти, прола́зити; влеза́ющий що лі́зе тощо, зда́тний залі́зти, прола́за, прикм. вла́зливий /залазливий/; влезающий в ду́шу ра́ди́й /гото́вий, зда́тний/ залі́зти в ду́шу; |
| ВМЕ́ШИВАТЬСЯ ще лі́зти, пха́ти (сво́го́) но́са, пха́тися; вмешиваться не в свои́ дела́ пха́тися до чужи́х справ, пха́тися не у свій горо́д; вмешивающийся що встряє́ тощо, люби́тель /звиклий/ устрява́ти, реконстр. устрява́ка, прикм. ула́зистий, улі́зливий; вмешивающийся не в своё де́ло зви́клий пха́тися до чужи́х справ; |
| ВМЕЩА́ТЬСЯ ще захо́дити, лі́зти, вклада́тися [не вмеща́ется не захо́дить тощо], забут. пото́вплюватися; вмеща́ющийся що заходить тощо, умі́щуваний, укла́дуваний, зда́тний влі́зти; вмещающийся в карма́не під ро́змір кише́ні, кишенько́вого ро́зміру. |
| ВНИКА́ТЬ (у що) ще загли́блюватися /ок. втаємни́чуватися/, вду́муватися, фаміл. вню́хуватися, добира́тися до су́ті чого, вивча́ти що, прозира́ти (ду́мкою) що, розбира́тися у чім, осяга́ти (ро́зумом) що, стара́тися збагну́ти /осягти́/ що, розбира́ти на всі бо́ки що, (у деталі) вдава́тися, образ. пірна́ти з голово́ю; вникать во всё живомовн. дохо́дити до всьо́го; вникать во все ме́лочи вла́зити /лі́зти/ в усі́ дірки́; вника́ющий що /мн. хто/ осяга́є тощо, загли́блюваний, гото́вий розібра́тися у чім, схи́льний загли́блюватися у що, до́йда, прикм. фраз. ціка́вий; вникающий во все ме́лочи /вникающий во все дета́ли/ ціка́вий до всіх дрібни́ць /дета́лів/, що лі́зе в усі дірки́; |
| ВЫСКА́КИВАТЬ, выскакивать вперёд лі́зти попере́д ба́тька (в пе́кло); выскакивающий що виска́кує тощо, зви́клий виска́кувати, ви́пинок, Пили́п з конопе́ль; выскакивающая за́муж стил. перероб. раз-два і вже за́міжжю; |
| ДЕ́ЙСТВОВАТЬ (рішуче) бра́ти бика́ за ро́ги, зневажл. товкти́ся, (про закон) ма́ти си́лу /чи́нність/; не действовать (про руки) не слу́хати, не слу́хатися; действовать в ка́честве кого виступа́ти як хто; действовать вразбро́д не в оди́н гуж тягну́ти; действовать на не́рвы гра́ти на не́рви, натяга́ти не́рви, нервува́ти кого; действовать неосмотри́тельно не спита́вши бро́ду, лі́зти в во́ду; действовать опроме́тчиво руба́ти з плеча́; действовать по свое́й во́ле чини́ти свою́ во́лю; действовать реши́тельно образ. бра́ти бика́ за ро́ги, хапа́ти бика́ за ро́ги; действовать согласо́ванно іти́ в но́гу; действовать сообща́ тягну́ти в оди́н гуж, взя́тися за ру́ки; действующий що ді́є тощо, дія́ч, покли́каний /зго́дний, гото́вий/ поді́яти, зви́клий /схи́льний/ ді́яти, прикм. дія́льний, акти́вний, ефекти́вний, чи́нний, дійови́й, робо́чий, /парк авт/ ходови́й, фраз. в робо́ті, в ді́ї, в ру́сі, в ходу́, в си́лі, своє́ю ді́єю [успе́шно действующий у́спі́шний своєю дією], /де/ з по́лем ді́ї у чому, складн. рівноді́йний [равноде́йствующий рівноді́йний], робот-в-дії [действующий ро́бот ро́бот-в-ді́ї]; возбужда́юще /опьяня́юще тощо/ действующий = возбуждающий /пьянящий тощо/; постоя́нно /безупре́чно, осторо́жно, реши́тельно тощо/ действующий пості́йний /бездога́нний, обере́жний, рішу́чий тощо/; действующий аэродро́м акти́вне /робо́че/ лето́вище; действующий вразбро́д хаоти́чної ді́ї; действующий вулка́н живи́й вулка́н; действующий на не́рвы галиц. разли́вий див. ще нервирующий; действующий наверняка́ стил. перероб. ді́ючи безхи́бно; действующий откры́то з відкри́тим забра́лом, не хова́ючи на́мірів; действующий поря́док суча́сний поря́док; действующий ука́з чи́нний ука́з; действующий фа́ктор чи́нник; действующий че́рез го́лову зви́клий ді́яти че́рез го́лову; действующая а́рмия польова́ а́рмія; действующая моде́ль робо́ча моде́ль; действующие ли́ца дійові́ осо́би, забут. лицеді́ї; ме́дленно действующий яд отру́та пові́льної ді́ї; ЗАДЕ́ЙСТВОВАТЬ заді́яти, фраз. урухо́мити; ПОДЕ́ЙСТВОВАТЬ ще ма́ти вплив. |
| ЗАБЕГА́ТЬ, забега́ть вперё́д, ще пха́тися напере́д, лі́зти попере́д ба́тька в пе́кло; забега́ющий, що забіга́є тощо, ра́ди́й забі́гти, зви́клий забіга́ти, забіга́йло, забіжни́й; забега́ющий вперёд, зви́клий пха́тися напере́д; |
| ЗАСТРЕВА́ТЬ, збереж. гал. стря́гнути, (у багні) загруза́ти; застрева́ть в го́рле, не лі́зти в го́рло; застрева́ющий, що застряга́є тощо, застря́ганий, схи́льний /ста́вши/ застряга́ти, ма́йже застря́глий /загру́злий/; застрева́ющий в го́рле, стил. перероб. ста́вши попере́к го́рла; |
| ИЗОЩРЯ́ТЬСЯ ще викаблу́чуватися, вила́муватися, лі́зти із шкі́ри, фаміл. викобе́нюватися, (в їжі тощо) витребе́нькувати; изощряться в красноре́чии розсипа́ти пе́рла красномо́вности; изощря́ющийся що /мн. хто/ вила́мується тощо, удоскона́люваний, ра́ди́й наби́ти ру́ку, за́йня́тий удоскона́ленням, негат. педа́нт, пури́ст, акурати́ст, формалі́ст, діял. перфекціоні́ст, прикм. витребе́нькуватий [н. у стра́вах]; изощря́ющийся в красноре́чии з пе́рлами красномо́вства на уста́х. |
| КАРА́БКАТЬСЯ ще тере́бкатися, діял. чаря́пкатися, (вгору) ще п’я́сти́ся, де́ртися /дря́патися, лі́зти/ (вго́ру); карабкающийся що /мн. хто/ дере́ться тощо, ста́вши де́ртися, верходря́п, верхола́з, забут. дря́пець, дієприкм. деру́чий (уго́ру), образ. у ру́сі вго́ру, стил. перероб. де́ршися вго́ру; уме́ло карабкающийся деручки́й. |
| КИПЯТИ́ТЬСЯ (про воду) ще перева́рюватися, ПЕРЕН. гарячкува́ти, нервува́тися, галиц. денервува́ти, образ. лі́зти на сті́нку, вогне́м /при́ском/ си́пати; кипятя́щийся що переварюється тощо, кип’яче́ний, перева́рюваний, денерво́ваний, рознерво́ваний, зви́клий гарячкува́ти, гото́вий лі́зти на сті́нку, прикм. нерво́вий, забут. заво́їстий, стил. перероб. аж при́ском си́пле. |
| ЛЕЗТЬ (вгору) п’я́сти́ся; лезть в буты́лку ще пока́зувати го́нор, прибл. па́рити парка́; лезть в глаза́ / лезть на глаза́/ укр. му́ляти /мозо́лити/ о́чі, наверта́тися на о́чі, вистро́млювати пе́ред о́чі; (назо́йливо) лезть в го́лову ти́снути до голови́, (торо́чити) кому; лезть в петлю́ пха́ти го́лову в ярмо́; лезть из ко́жи ще із се́бе пну́тися, розсіда́тися; лезть на рожо́н ще пха́ти па́льці між две́рі, лі́зти на ку́лю; за сло́вом в карма́н не лезет кто кле́паний /швидки́й/ на язи́к, слів не позича́є; глаза́ на лоб ле́зут о́чі ро́гом лі́зуть; лезущий що /мн. хто/ лі́зе тощо, зда́тний влі́зти, зви́клий /ста́вши/ вла́зити, прола́за, прикм. (усю́ди) вла́зистий; лезущий в буты́лку зви́клий вдава́тися в амбі́цію; лезущий в глаза́ зви́клий му́ляти о́чі; лезущий в го́лову (про думки) невідсту́пний, насти́рливий; лезущий в ду́шу вла́зливий; лезущий из ко́жи (вон) гото́вий розсі́стися; лезущий на сте́ну ста́вши лі́зти на сті́нку; ПОЛЕ́ЗТЬ полезть в петлю́ ще почепи́ти ури́вок на ши́ю. |
| ЛОЖИ́ТЬСЯ (про тінь) па́дати, (про фарбу) наклада́тися; (живы́м) ложи́ться в гроб (живи́м) лі́зти в я́му; ложа́щийся що /мн. хто/ ляга́є тощо, кла́дений, накла́даний /покла́даний/, зви́клий /ста́вши/ ляга́ти, ра́ди́й /зму́шений/ лягти́, стил. перероб. ляга́ючи; ложиться на пле́чи кла́дений на пле́чі, стил. перероб. ляга́ючи на плечі; |
| ЛОМИ́ТЬСЯ (під вагою) розсіда́тися, (куди) лі́зти напро́пу́д; ломиться в откры́тую дверь ПЕРЕН. дово́дити очеви́дне; теа́тр ломится от пу́блики пу́бліка розно́сить теа́тр, теа́тр розсіда́ється від пу́бліки; ломя́щийся що /мн. хто/ лі́зе напро́пу́д тощо, вло́мник, напа́сник, (під вагою) аж вгина́ється; ломиться в откры́тую дверь му́дрий дово́дити очеви́дне. |
| МЕША́ТЬ образ. става́ти на зава́ді, плу́татися під нога́ми, лі́зти по́під ру́ки, (діяти) не дава́ти, (не лише про рідину) фраз. колотити [наколотити гороху з капустою], (кашу) ще розколо́чувати; мешать гре́шное с пра́ведным міша́ти кукі́ль до пшени́ці; мешать с гря́зью зато́птувати у бруд, зато́птувати у боло́то; не меша́ет /не меша́ло бы/ не зашко́дить /не зашкодило б/; не меша́ет кому что ї́сти не про́сить що у кого; ПОМЕША́ТЬ ще зашко́дити [не помеша́ет не зашкодить]; не помешать фраз. шляху́ не перебі́гти; |
| НАДОЕДА́ТЬ образ. лі́зти (в о́чі) осо́ю, нав’яза́ти на зуба́х; надоеда́ющий що /мн. хто/ докуча́є тощо, зви́клий докуча́ти, зда́тний надоку́чиний, приче́па, іржа́, сльота́, смола́, прикм. набри́дливий, обри́дливий, доку́чливий, надоку́чливий, насти́рливий, фраз. зану́дливий, дої́дливий, підсил. осору́жливий, (харч) оско́мний; |
| НАКИ́ДЫВАТЬ 2 /док. НАКИ́НУТЬ/ (одяг) ще наклада́ти; накидывать петлю́ на себя́ лі́зти (само́му) в за́шморг; накидывающий що /мн. хто/ наклада́є тощо, зму́шений накла́сти, стил. перероб. наклада́ючи, раз-два́ і вже нап’я́в, прикм. наклада́льний, накида́льний, напина́льний, пор. НАБРАСЫВАТЬ; накидывающийся/накидываемый накла́даний, наки́даний, напи́наний. |
| НАПРЯГА́ТЬСЯ ще настру́нчуватися, доклада́ти сил, не щади́ти сил, доклада́ти зуси́ль, не щади́ти зуси́ль, роби́ти зуси́лля, лі́зти із шку́ри, оказ. пру́житися; напряга́ющийся напру́жуваний, настру́нчуваний, натя́гуваний, нату́жуваний, образ. щора́з тугі́ший /пругкі́ший, пругший, пружні́ший/, стил. перероб. доклада́ючи зуси́ль; |
| ОПЕРЕЖА́ТЬ ще забіга́ти (напере́д) [опережать собы́тия забіга́ти напере́д], фаміл. лі́зти попере́д ба́тька в пе́кло, бі́гти попере́ду парово́за; опережа́ющий що /мн. хто/ випере́джує тощо, ста́вши забіга́ти, зда́тний ви́передити, прикм. випереджа́льний, випере́джувальний, попере́джувальний, жарт. попере́дба́тьковий, фім. випередни́й, фраз. аванґа́рдний, передови́й, реконстр. випере́дливий, для ви́передження, за́вжди попере́ду, з ви́передженням, складн. попере́дній [опережа́ющее напряже́ние попере́д-напру́га]; опережа́ющий в разви́тии розви́неніший; опережа́емый випере́джуваний, попере́джуваний; |
| ПЕРЕ́ТЬ (протовпом) іти́, су́нути, (на рожен) лі́зти; переть бу́ром на кого стил. відповідн. коти́ти бо́чку на; пру́щий рідко що /мн. хто/ пре тощо, ста́вши пе́рти, ра́ди́й попе́рти; |
| ПОДВЕРГА́ТЬ, подвергать чему робити що [подвергать опера́ции оперува́ти], віддава́ти на що [подвергать пы́ткам віддава́ти на торту́ри]; подвергать ана́лизу бра́ти на аналі́зу /ана́ліз/, аналізува́ти; подвергать испыта́нию ще бра́ти на і́спит, піддава́ти про́бі /і́спитові/, випро́бувати; подвергать наказа́нию ще віддава́ти на ка́ру; подвергать насме́шкам /подвергать осмея́нию/ виставля́ти на по́сміх /глум/, прохо́ду не дава́ти; подвергать неприя́тностям наража́ти на кло́поти; подвергать опа́сности фраз. зво́дити на слизьке́; подвергать (себя́) опа́сности ста́вити (себе́) під уда́р, підставля́ти (свою́) го́лову; подвергать пы́тке тортурува́ти, бра́ти на торту́ри; подвергать разно́су, стил. відповідн. розбива́ти (вщент); подвергать ри́ску /подвергать опа́сности/ образ. ста́вити на ка́рту; подвергать себя́ (смерте́льной) опасности лі́зти на роже́н; не подвергша́я кри́тике безкрити́чно; подверга́ющий що /мн. хто/ піддає́ тощо, гото́вий підда́ти, ста́вши /схи́льний/ піддава́ти, фраз. покли́каний що робити [подвергающий ана́лизу покликаний аналізувати], прикм. за́йня́тий [подвергающий обрабо́тке зайнятий обро́бкою], схи́льний що робити [подвергающий насме́шкам схильний висміва́ти); подвергающий бомбардиро́вке стил. перероб. бомбарду́ючи; подвергающий вивисе́кции за́йня́тий вивісе́кцією кого; подвергающий де́йствию све́та що піддає́ ді́ї сві́тла, стил. перероб. піддаючи́ дії світла, складн. підда́й-дії світла; подвергающий допро́су за́йня́тий до́питом кого; подвергающий заключе́нию покли́каний взя́ти під ва́рту; подвергающий избие́нию ра́ди́й підштурхобо́чити; подвергающий испыта́нию = испытывающий; подвергающий кри́тике ра́ди́й покритикува́ти; подвергающий му́кам /наказа́нию/ = мучащий /карающий/; подвергающий о́быску = обыскивающий; подвергающий (себя́) опа́сности гото́вий лі́зти в ого́нь і во́ду; подвергающий свою́ жизнь опасности гото́вий підста́вити свою́ го́лову; подвергающий опера́ции зго́дний прооперува́ти; подвергающий осмея́нию ра́ди́й ви́сміяти; подвергающий пы́тке = пытающий; подвергающий сомне́нию схи́льний бра́ти під су́мнів; подвергающий штра́фу = штрафующий; не подвергающий кри́тике безкрити́чний; подверга́емый підда́ваний /віддавати/; подвергаемый допро́су, допи́туваний; подвергаемый наказа́нию ка́раний, ві́дданий на ка́ру; подвергаемый пы́тке като́ваний, тортуро́ваний, відда́ваний на му́ки; |
| ПОДВЁРТЫВАТЬСЯ, подвёртываться по́д ру́ки (раз-у-ра́з) лі́зти під ру́ки; подвёртывающийся под руку (для вибору) пе́рший-лі́пший, (хто) зви́клий лі́зти під ру́ку, прикм. попідру́чний, пор. попадающийся под руки; |
| ПОПАДА́ТЬСЯ (де-де /про огріхи/) проска́кувати (на очі) потика́тися; попада́ться в ру́ки потрапля́ти до рук; попада́ться на глаза́ наверта́тися /коротк. трапля́ти/ на о́чі; попада́ться на у́дочку лови́тися на гачо́к; попада́ться по́д руку раз-у-ра́з лі́зти під ру́ку; попада́ется мо́жна запопа́сти; попада́ющийся що /мн. хто/ потрапля́є тощо, ста́вши потрапляти, зди́буваний /поди́буваний, нади́буваний/, (ча́сто) ло́влений, /по дорозі/ образ. (тепе́р уже́) ча́стий, деда́лі часті́ший; и́зредка попада́ющийся стил. перероб. нема́, нема́ й гля́не /ви́рине/; попада́ющийся в ру́ки чьи ча́стий бува́лець у рука́х; попада́ющийся на глаза́ щора́з поди́буваний, весь час пе́ред очи́ма; попада́ющийся на доро́ге зди́буваний на доро́зі; попада́ющийся на у́дочку ча́сто ло́влений на гачо́к; попада́ющийся по́д руку (річ) знай лі́зе під ру́ку, (хто), де не посі́й, там і вро́диться, пор. подвёртывающийся под руку; |
| ПРЕТИ́ТЬ док. (про їжу) не лі́зти в го́рло; прети́т не йде в рот. |
| ПРИЕДА́ТЬСЯ укр. набива́ти оско́му, не лі́зти в го́рло; приеда́ющийся оско́мистий, ПЕРЕН. набри́дливий, надоку́чливий, осору́жливий. |
| ПРОСИ́ТЬ (стало) випро́шувати, каню́чити, цига́нити, кла́ндати, (куди) запро́шувати, (їсти) /припрошувати/, (милостиню) же́брати, (суд) зверта́тися з проха́нням до, клопота́ти пе́ред, (за кого) клопота́ти; прося́ оказ. по́просом; проси́ть подая́ние простяга́ти ру́ку; просить проще́ния за что стил. перероб. ви́бачити що [прошу́ проси́ть за мой вид вибачте мій ви́гляд]; просить у кого сове́та проси́ти чиєї пора́ди; прошу́ люби́ть и жа́ловать любі́ть і шану́йте; проси́те и обря́щете просі́ть і да́сться вам; ПРОСИ́ТЬСЯ, проси́ться в ру́ки лі́зти в ру́ки; прося́щий 1. що /мн. хто/ про́сить тощо, зви́клий проси́ти, ра́ди́й запроси́ти, з проха́нням (на уста́х), проха́ч, кла́ндало, каню́ка, прикм. проха́льний, блага́льний, 2. попрошайничающий; просящий извине́ния перепро́шувач, з “перепро́шую” на уста́х; просящий о снисхожде́нии стил. перероб. блага́ючи про ми́лість; просящий руки́ проха́ч ру́ки; прося́щийся що про́ситься, зви́клий проси́тися; ра́ди́й попроситися див. ще просящий; проси́мый про́шений, про́ханий, випро́шуваний /припоршуваний, запоршуваний/. |
| ПРОСТУПА́ТЬ (крізь що) прозира́ти, прогляда́ти, прокльо́вуватися, лі́зти, вила́зити, оказ. прозна́чуватися, (про воду) сочи́ти; проступа́ющий що прозира́є тощо, ста́вши прозирати, щора́з видні́ший, прикм. помі́тний, реконстр. прозиру́щий, пор. ВЫРИСОВЫВАТЬСЯ; |
| РАЗБИВА́ТЬСЯ (про посуд) товкти́ся; разбива́ться в лепёшку лі́зти зі шку́ри, розсіда́тися; разобью́сь, а кров з но́са [разобью́сь, а найду́ кров з носа, знайду́]; разбива́ющий 1. що /мн. хто/ разбива́є тощо, зви́клий разбива́ти, зда́тний розби́ти, для розбиття́, за́йня́тий розбиття́м, розбива́ч, прикм. нищівни́й /руйнівни́й/ для чого, розби́вчий, розбиву́щий, тех. розбива́льний, розбивни́й, розтро́щувальний, розква́шувальний, розгро́млювальний, розса́джувальний, руйнува́льний, 2. що напина́є тощо, ра́ди́й нап’я́сти, прикм. розплано́вувальний, напина́льний, 3. що поділя́є тощо, маста́к діли́ти, розподі́лювач, прикм. від разделяющий, стил. перероб. діливши; разбива́ющий в ще́пы що тро́щить на дрізки́; разбива́ющий до́воды нищівни́й для арґуме́нтів; разбива́ющий ла́герь /разбива́ющий та́бор/ за́йня́тий розта́боренням; разбива́ющийся/разбива́емый 1./2./3. розби́ваний, прикм. розбивни́й, 1. би́тий, розтро́щуваний, розква́шуваний, розгро́млюваний, розса́джуваний, руйно́ваний, то́вчений, прикм. б’ючки́й, розби́вистий, 2. розплано́вуваний, напи́наний, 3. ді́лений, поді́люваний, розподі́люваний; разбива́ющийся в лепёшку гото́вий лі́зти зі шку́ри; |
| РАЗРЫВА́ТЬСЯ (про міну) вибуха́ти, (про зв’язок) перерива́тися, припиня́ти, (у праці) лі́зти зі шкі́ри, розсіда́тися; разрываться на ча́сти розсіда́тися; хоть разорви́сь хоч плач; разрыва́ющий 1. що /мн. хто/ розрива́є тощо, охо́чий розрива́ти, зда́тний розірва́ти, за́йнятий шматува́нням, розрива́ч, прикм. оказ. ривки́й, розри́вчий, тех. розрива́льний, рва́льний, шматува́льний, розшмато́вувальний, кра́яльний, стил. перероб. розрива́ючи, пор. рвущий, 2. що розко́пує тощо, ра́ди́й розко́пувати, зда́тний розкопа́ти, для розко́пування, за́йня́тий розкопуванням, копа́ч, розко́пувач, прикм. копа́льний, розко́пувальний, розрива́льний, перерива́льний, розки́дувальний; разрывающийся/разрыва́емый 1. раздираемый тощо рва́ний, розри́ваний, шмато́ваний, розшмато́вуваний, кра́яний, прикм. розривни́й, розри́вистий, розриву́щий, вибухо́вий, 2. ко́паний, розко́пуваний, розри́ваний /перери́ваний/, розки́дуваний; разрывающийся (у праці) гото́вий розсі́стися, (про міну) вибухо́вий, вибуху́щий; разрывающийся на ча́сти гото́вий розсістися; |
| РВАТЬ ще роздира́ти, розрива́ти, (з рук) /вирива́ти/, (жили) /надрива́ти/, (плоди) /зрива́ти/, (волос) ску́бти́, (зуб) видаля́ти, (динамітом) пуска́ти в пові́тря; рвать и мета́ть ще сатані́ти, сі́кти й руба́ти, скака́ти, лі́зти на сті́нку, при́ском си́пати; рвать на себе́ во́лосы ще рва́ти во́лос /ко́си, па́тли/, лі́зти на сті́нку, би́тися голово́ю об сінку /в мур/; рвать на ча́сти укр. шматува́ти; на ходу́ подмётки рвёт без ми́ла го́лить, прибл. дріт пряде́ і па́льців не сли́нить; |
| РВА́ТЬСЯ ще роздира́тися, (пориватися) сі́патися, (за чим) фаміл. займа́ти че́ргу з но́чі, фраз. ши́тися [рва́ться на руководя́щую рабо́ту шитися в нача́льники]; рва́ться из се́рдца (про слова) рва́тися з груде́й; рва́ться к вла́сти образ. хапа́тися за булаву́; рву́щий що /мн. хто/ рве тощо, ра́ди́й рва́ти, покли́каний розірва́ти, рвач, драч, дері́й, деру́н, підривни́к, виса́джувач у пові́тря, прикм. розриву́щий, стил. перероб. роздира́ючи; рвущий и ме́чущий з грома́ми на уста́х; рвущий на себе́ во́лосы гото́вий лі́зти на сті́нку; рвущий на ча́сти ра́ди́й розшматува́ти; рвущий с про́шлым рі́шений порва́ти з мину́лим; рвущийся 1. що рве́ться, ста́вши де́ртися, рваний, розри́ваний, розди́раний, де́ртий, дерки́й, деру́чий, (одяг) дранти́вий, 2. виса́джуваний у пові́тря, прикм. розривни́й, стил. перероб. вибуха́ючи, 3. сми́каний, ша́рпаний, 4. стремящийся тощо прикм. рвучки́й, спра́глий, жаду́щий, образ. аж млі́є, хо́че /рве́ться/; (неудержи́мо) рвущийся в бой спра́глий бо́ю (аж тру́ситься); рвущийся ввысь гінки́й, виго́нистий, виго́нчастий; рвущийся в даль спрямо́ваний /аж млі́є, рве́ться/ в да́леч; рвущийся к вла́сти жаду́щий вла́ди; рвущийся напроло́м гото́вий /наста́влений/ іти́ пробо́єм; ИЗОРВА́ТЬ ще поподе́рти; изорвать в кло́чья поде́рти на шматки́, пошматува́ти; изорва́вший ОКРЕМА УВАГА ; ПОДОРВА́ТЬ не бо́йся, не подорвёшь свой авторите́т не бі́йся, не спаде́ коро́на з те́бе; ПОДОРВА́ТЬСЯ образ. надсади́ти печінки́ /бе́бехи/. |
| СОВА́ТЬ ще стромля́ти; совать го́лову в петлю́ стил. відповідн. лі́зти на роже́н; совать нос пха́ти но́са; сую́щий що /мн. хто/ пха́є тощо, зда́тний /узя́вшись/ всу́нути /засу́нути, підсу́нути/, зви́клий /на́вчений/ пха́ти, со́вало, стил. перероб. пха́ючи; сую́щий го́лову в петлю́ гото́вий лі́зти на роже́н /у за́шморг/; сую́щий нос зви́клий пха́ти но́са; сую́щий по́д нос стил. перероб. ста́вши ти́цяти під ніс; |
| СТАРА́ТЬСЯ ще доклада́ти зуси́ль, фольк. бра́тися [стара́ется изо всех сил з усі́х бере́ться сил]; стара́ться что сделать би́тися над чим [стара́ться разгада́ть би́тися над ро́згадкою]; стара́ться изо всех сил зі шку́ри пну́тися, зі шку́ри лі́зти, розсіда́тися, розпада́тися; стара́ться идти́ в но́гу со вре́менем стара́тися не відстава́ти від сві́ту; стара́ться поддержа́ть (надії тощо) підігріва́ти, грі́ти; стара́ться обрести́ (стара́ться приобрести́, стара́ться обзавести́сь чем) дба́ти на що; стара́ться причини́ть зло /стара́ться причини́ть вред/ тка́ти ли́хо; стара́ться раздобы́ть что [н. де́ньги] живомовн. стара́тися чого [н. гро́шей]; рад стара́ться укр. до то́го то́ргу й пі́шки; стара́ющийся що /мн. хто/ стара́ється тощо, ра́ди́й стара́тися, прикм. стара́нний, ре́вний, дбайли́вий, запопа́дливий, упа́дливий, /перед ким/ вислу́жливий; стара́ющийся отблагодари́ть віддя́чливий; ПЕРЕСТАРА́ТЬСЯ образ. перегну́ти па́лицю, перетягну́ти струну́, переда́ти куті́ ме́ду. |
| ТОРМОШИ́ТЬ, тормоши́ть созна́ние лі́зти в го́лову; тормоша́щий що /мн. хто/ ша́рпає тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ ша́рпати, ша́рпало, стил. перероб. ша́рпаючи, знай шарп і шарп; РАСТОРМОШИ́ТЬ ще розру́хати, розто́рсати і похідн.; растормоши́вший ОКРЕМА УВАГА |
| ТОРОПИ́ТЬ ще приспі́шувати, на́глити, підсил. гна́ти в ши́ю; торопи́ть собы́тия приско́рювати поді́ї, образ. лі́зти попере́д ба́тька в пе́кло; ТОРОПИ́ТЬСЯ ще не бари́тися, галиц. спіши́тися; торопя́сь ще по́спіхом; не торопя́сь коротк. без по́спіху; торопя́щий що /мн. хто/ ква́пить тощо, зви́клий підганя́ти, ра́ди́й прина́глити, підганя́йло, підго́нич, приско́рювач, прикм. рідко підгі́нчий; торопя́щийся = спешащий тощо скороспі́шний, заспі́шений, галиц. приспі́шений, (автор) швидко́ї руки́; торопи́мый = поторапливаемый. |
| ТУ́ЖИТЬСЯ укр. пну́тися, напина́ти, образ. лі́зти із шку́ри; тужащийся що /мн. хто/ напина́ється тощо, напру́жуваний, зви́клий /стил. перероб. ставши/ напина́тися, зму́шений нап’я́стися, стил. перероб. напина́ючись. |
| УСЕ́РДСТВОВАТЬ ще (аж) розсіда́тися /розпада́тися/, лі́зти зі шку́ри, (у праці) вганя́ти ко́ло робо́ти; усе́рдствовать в чём припада́ти до чого; усе́рдствующий що /мн. хто/ стара́ється тощо, гото́вий лі́зти зі шку́ри, ра́ди́й стара́тися тощо, прикм. запопа́дливий, упа́дливий, дбайли́вий, стара́нний, рете́льний, ре́вний, живомовн. зага́рливий, ірон. переплигниго́пченко; ПЕРЕУСЕ́РДСТВОВАТЬ = ПЕРЕСТАРАТЬСЯ. |
| УХОДИ́ТЬ (у глиб віків) сяга́ти, (з-під ніг) тікати, фраз. пли́сти [уходить из-под ног плисти́ з-під ніг], (з дороги) вступа́тися, (у міх) захо́дити, фаміл. лі́зти; уходить в небытие́ відліта́ти (у ві́чність); уходить в отста́вку подава́тися у відста́вку; уходить в подпо́лье перехо́дити в підпі́лля; уходить корня́ми во что ПЕРЕН. сяга́ти корі́нням чого; уходить от гла́вного де́ла розмі́нюватися на мідяки́; по́чва уходит из-под ног ще земля́ запада́ється; уходя́ на відхо́ді; уходя́щий 1. що /мн. хто/ відхо́дить тощо, ра́ди́й /стил. перероб. ста́вши/ відхо́дити, зму́шений відійти́, гото́вий у доро́гу, діял. відхо́дячий, відходя́нин, відхо́да, хода́к, ході́льник, (поїзд) розпи́саний відхо́дити, прикм. відхо́жий, відхідни́й, вихідни́й, образ. вже́-на-відхо́ді, пе́ред ві́дхо́дом, (рік) близьки́й до кінця́, пор. отходящий, 2. що загли́блюється, загли́блюваний, зану́рюваний, схи́льний сяга́ти, зда́тний загли́битися, 3. що виче́рпується, витра́чуваний, вичерпуваний, 4. (у валізу) що лі́зе /захо́дить/, умі́щуваний, зда́тний вмісти́тися; далеко́ уходящий далекося́глий; далеко́ уходящий от кого в чём зда́тний переве́ршити кого в чім; уходящий вверх горобі́жний, вертика́льний, прямови́сний; уходящий в глубь веко́в прада́вній; уходящий вниз спа́дистий, долубі́жний; уходящий в о́бласть преда́ния прире́чений піти́ в бе́звість /ста́ти леґе́ндою/, забу́ваний; уходящий восвоя́си зму́шений піти́ геть; уходящий в отста́вку майбу́тній відставни́к; уходящий вперёд пере́дній; уходящий в пла́ванье відпли́ваний, відча́юваний; уходящий в подпо́лье зму́шений перейти́ в підпі́лля; уходящий в себя́ загли́блюваний у се́бе; уходящий из-под ног хилитки́й під нога́ми; уходящий корня́ми во что з корі́нням у чому; уходящий на пе́нсию / уходящий на поко́й/ відхо́жий на пе́нсію /спочи́нок/; УЙТИ́, уйти́ в ино́й мир /уйти́ в ино́й лу́чший мир/ галиц. перене́сти́ся до вічно́сти; уйти́ восвоя́си забра́тися; уйти́ в себя́ прини́шкнути, жи́ти ду́мкою; уйти́ в тень відійти́ в тінь, рідко лягти́ на дно; уйти́ из-под ног (про ґрунт) провали́тися під нога́ми; уйти́ из по́ля зре́ния /уйти́ от акти́вной жи́зни/ відійти́ в тінь; уйти́ к праотца́м піти́ в за́світи; уйти́ несо́лоно хлеба́вши поживи́тись як соба́ка му́хою; ушла́ земля́ из-под ног попливла́ в оча́х земля́, світ скрути́вся кому; душа́ в пя́тки ушла́ от стра́ха п’я́ти зате́рпли зі страху́; уше́дший ОКРЕМА УВАГА; уше́дший куда тепе́р у чому, тепе́р вже де [ушедший в лу́чший мир тепе́р у за́світах, тепе́р вже на не́бі]. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Лезть – лі́зти (лі́зу, лі́зеш). |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Вылезать
• Вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів). [Не тяжко в довги впасти, але тяжко з них вилізти. Пр.] • Вылезать из кожи (вульг. из шкуры) вон (фам.) – вилазити (лізти, виринати) з шкури; рватися (видиратися) із шкури; пнутися, п’ястися з-під шкури; аж очі рогом лізуть кому; (лок.) вилузуватися з шкіри; з усієї сили намагатися. [Кричить, аж з шкури вилазить. Номис. Після одруження Тодір, вилузуючись із шкіри, таки придбав лошата… Стельмах.] • Вылезать с чем (с неуместным вопросом, предложением) (разг.) – вихоплюватися з чим (з недоречним питанням, пропозицією). • Невозможно вылезть – не можна вилізти; нема вилазу. [Тут і в посуху багнюка, що й вилазу нема. Свидницький.] |
| Горечь
• Горечь не принять — и сладкого не видать – щоб рибу їсти, треба в воду лізти. Пр. Гірко зароби — солодко з’їси. Пр. |
| Драка
• Дракою прав не будешь – що кулак, то ще не право. Пр. • Идти в драку — не жалеть волос – пустився в бійку — чуба не жалій! Пр. • Лезть, вступать в драку – лізти (сікатися, соватися, сукатися) з кулаками; братися (ставати, спинатися) з ким до бійки; пускатися в бійку; (розм.) сіпатися битись. • После драки кулаками не машут – після бійки кулаками не махають (не машуть). Пр. Повів коня кувати, як кузня згоріла. Пр. |
| Душа
• Без души делать что – без душі робити що; абияк (сяк-так, як-небудь) робити що. • Болеть душой о ком, о чём, за кого, за что – боліти душею ким, чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем (душею) за ким, за чим, за кого, за що. • Брать, взять за душу кого (разг.) – брати, взяти (торкати, торкнути) за душу (за серце) кого; до душі діймати, дійняти кого; до душі доходити, дійти кому; зворушувати, зворушити (зрушувати, зрушити, розчулювати, розчулити) кого. • Брать на душу – брати на себе. • В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці). • В душе (мысленно) – у душі (у думці, у думках). • В душу не идёт – у душу (згруб. пульку) не лізе; з душі верне. • В нём (в ней) едва, чуть душа держится (разг.) – у нього (у неї) тільки душа в тілі; (фам.) він тільки живий та теплий (вона тільки жива та тепла); (образн.) живе як без лою каганець; душа в нім (у ній) лиш на волоску держиться; душа в ньому (у ній) на плечі (на рамені); він (вона) на тонку пряде; три чисниці до смерті йому (їй). • Всей душой – усією душею; цілим серцем. • Всеми фибрами души ненавидеть кого, что – ненавидіти з усієї (з цілої) душі кого, що; цілою істотою ненавидіти кого, що; усіма фібрами душі ненавидіти кого, що. • В тайниках души – у тайниках душі; у таємних (потаємних) закутках душі. • В чужую душу не влезешь – в чужу душу не влізеш (не заглянеш). Пр. • Выкладывать, выложить [всю свою] душу кому (разг.) – відкривати, відкрити кому, перед ким душу (серце); розгортати, розгорнути душу (серце) перед ким. • Выматывать, вымотать, вытянуть всю душу кому, у кого (разг.) – висотувати, висотати (вимотувати, вимотати) душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому. • Вынуть душу кому (разг.) – вийняти (витягти) душу (серце) з кого. • Говорить, поговорить по душе, по душам – говорити, поговорити (побалакати) щиро-відверто (щиро, по щирості, відверто). • Для души – для душі; для своєї втіхи (для свого вдоволення); собі на втіху (на вдоволення). • До глубины души (книжн.) – до глубини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця. • Душа в пятки ушла у кого (разг. шутл.) – душа у п’яти втекла (сховалася) в кого; аж душа в п’яти забігла кому; душа вже кому в п’ятах; на душі похололо; злякався, аж у п’яти закололо; злякався, аж сорочка полотном стала; злякався, аж у серці (у животі) похолонуло; з переляку аж очкур луснув. • Душа горит в ком (разг.) – душа горить чия; горить бажанням (пристрастю, жагою) хто. • Душа меру знает (разг.) – душа міру знає; усе робити в міру; душа на мірі стає. • Душа нараспашку у кого (разг.) – відверта (щира) людина (натура); щира (відверта) душа в кого; (образн.) серце на долоні в кого. • Душа не лежит к этому (разг.) – душа (серце) не лежить до цього; не пристає серце на це. • Душа не на месте у кого (разг.) – душа не на місці в кого; непокоїться хто. • Душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого; з душі верне що. • Душа разрывается – серце розривається (крається); серце рветься з болю. • Душа согрешила, а спина виновата – душа грішить, а тіло покутує. Пр. • Душа-человек – добросерда (добродушна) людина; добра душа (добре серце). • Душу открывать, открыть – душу (серце) розгортати, розгорнути перед ким; відкривати, відкрити кому, перед ким душу, серце. • Еле-еле душа в теле (разг.) – тільки душа в тілі; Тільки живий та теплий. Пр. Живе як без лою каганець. Пр. Не живе, тільки дні тре. Пр. На тонку пряде. Пр. Доходилися ніжки, доробилися ручки. Пр. Як з хреста знятий. Пр. Як з того світа встав. Пр. • Жить душа в душу (разг.) – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій з(ла)годі. • За милую душу (разг.) – залюбки; з дорогою душею. • Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі. • Как бог на душу положит – як заманеться кому; як прийдеться; як до душі припаде кому. • Кривить, покривить душой (разг.) – кривити, покривити душею; криводушити, скриводушити; не по правді робити, зробити; (образн.) розминатися, розминутися з правдою; збочувати, збочити від правди; (давн.) узяти гріха на душу. • Лежит на душе (разг.) – лежить на серці (на душі). • Лезть, влезть в душу кому (разг.) – лізти, залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому. • Наболевшая душа – наболіла (зболіла) душа; наболіле (зболіле) серце. • На душе кошки скребут – на душі (на серці) скребе [як кішка лапою]. • На душе мутит у кого; с души воротит, тянет – з душі верне кому; вадить (нудить) кого; млосно кому. • Не иметь ничего за душой (разг.) – не мати нічого (нічогісіньки) за плечима (за душею, при душі). • Не по душе – не до душі (не до серця); не до вподоби (не до сподоби); недогода. [Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.] • Не по душе мне это (разг.) – не до душі (не до вподоби, не до сподоби, не до серця) мені це. • Не чаять души в ком – душі не чути за ким, у кому; дух ронити за ким, коло кого; упадати всією душею коло кого; палко любити кого; захоплюватися ким. • Ни души (разг.) – (а)ні [живої] душі; (а)ні [живої] душечки; (а)ні [живого] духа; (розм.) ні хуху ні духу; нікогісінько. • Ни души не видно – (а)ні душі ((а)ні душечки) не видко (не видно); (а)ні лялечки не видно (не видко); нікогісінько не видно (не видко). • Ни душой, ни телом не виноват – і душею, й тілом невинний; (іноді) і на нігтик невинний; і на макове зерня(тко) невинний. • Отвести душу чем, с кем (разг.) – розважити душу чим; спочити душею на чому; (поет.) душу відволожити чим; відвести душу з ким. • От [всей] души (разг.) – від (з) [щирого] серця; від (з) [усієї] душі. • Отдать Богу душу (устар.) – віддати Богові душу; ступити в Божу путь; зажити смерті; (давн.) до свого берега причалити; (поет.) не топтати [вже] рясту; (зниж.) відкинути ноги; дутеля з’їсти; (жарт.) піти до Бога вівці пасти; пішла душа наввиринки. • От души сказать – з (від) душі сказати (вимовити). • Отлегло от души кому (разг.) – відлягло (відійшло) від серця (від душі) кому. • Отпусти душу на покаяние (разг. устар.) – пусти з душею; пусти мене на спокій; даруй мені життя; дай моїй душі спокій. • Погубить душу – згубити (загубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу; наложити душею. • Приходиться, прийтись по душе – припадати, припасти до душі (до серця, до вподоби, до сподоби); пристати (прийтися) до душі. • Рад душой – щиро радію (радий); з (від) серця (від душі) радий. • Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай (до раю), та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за Степана, так Степан не бере. Пр. • С душой играть, говорить – з почуттям грати, говорити. • С душой работать – щиро (щирим серцем) робити (працювати). • Сколько душе угодно – скільки душа (душечка) забажає; досхочу; донесхочу. • Стоять, торчать над душой чьей (разг.) – стояти над душею чиєю, у кого, кому; нависати; напосідати(ся) на кого; просвітку не давати кому; просвітлої години нема кому, кого. [Став мені над душею як кат. Пр. А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними. Українка.] • У него ничего нет за душой (разг.) – у нього нічого (нічогісінько) нема за плечима (за душею, при душі); він пуста (порожня) людина. • Хоть мошна пуста, да душа чиста – хоч чоловік убогий, та слово чисте. Пр. • Хоть шуба овечья, да душа человечья – хоч овечий кожух, зате щиролюдський дух. Пр. • Чего душе угодно – чого душа забажає (захоче). • Человек без души – людина без серця (без душі, без почуття); (образн.) камінь, а не людина. • Человек большой души – людина великої душі (великого серця). • Чужая душа — тёмный лес; чужая душа — потёмки – чужа душа (голова) — темний ліс. Пр. В чужій душі — мов серед ночі. Пр. Нікому на чолі не написано, хто він. Пр. |
| Кожа
• Гусиная кожа (перен.) – сироти; курячі лапки, гусяча шкіра. • Из кожи [вон] лезть (разг.) – із шкіри пнутися (п’ястися, рватися, видиратися, лізти, вилазити); (іноді) з-під шкури п’ястися (пнутися). • Кожа да кости; кости да кожа (разг.) – шкіра та кості; кості та шкіра; худий, як тріска (як скіпка); сама снасть; козина смерть. • Мороз по коже дерёт, подирает, пробегает (разг.) – мороз поза плечима (поза шкурою) іде; наче (мов) снігом по шкурі (по спині) тре; з-за спини морозом бере; [аж] морозом усипає. • Ни кожи, ни рожи (разг. вульг.) – ні з очей, ні з плечей. • С живого кожу драть (перен.) – з живого шкуру дерти (лупити); живого білувати. |
| Лезть
• Глаза на лоб (из-под лба, вон) лезут – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб, з-під лоба) лізуть. • Ему ничто не лезет в голову (разг.) – йому ніщо не лізе в голову (до голови); його голови ніщо не береться; йому ніщо не йде на думку. • За словом он в карман не лезет (разг. фам.) – він язика в кишені не ховає; він по слово до кишені не лізе; він по слово до батька не бігає; він по слово далеко не ходить; він слова [ніде] не позичає. • Из кожи [вон] лезть (перен. разг.) – із шкури лізти (вилазити, рватися, вибиватися, пнутися); [геть] з-під шкури п’ястися (пнутися). • Куда ты лезешь? – куди ти лізеш (пнешся)?; (згруб.) куди ти пхаєшся (прешся)? • Лезть в бары, в начальство – пнутися (п’ястися, лізти) в пани, в начальники; на панську лінію гнути; (згруб.) пертися (пхатися, микатися) в пани, в начальство. • Лезть в (на) глаза – лізти на (в) очі; лізти в вічі; бути настирливим (настирним, уїдливим). • Лезть в голову – лізти (згруб. пертися) в голову (до голови); хапатися (братися) голови; лізти на думку (на мислі). • Лезть в драку – лізти в бійку; лізти (сікатися, соватися) з кулаками (з ножем…); (розм.) сіпатися, битися. • Лезть в чужой карман (перен.) – лізти (залазити) до чужої кишені (калитки, до чужого гаманця). • Лезть в чью душу, лезть в душу кому – лізти в чию душу, в душу кому; закрадатися до чиєї душі. • Лезть на рожон (фам.) – лізти (перти) на рожен; лізти на ніж; лізти на роги (в пащу); підставляти (наставляти) свою голову (шию). • Лезть на стену – лізти (дертися, пнутися) на стіну. • Не лезет что в горло (в рот) – у горло не йде (не лізе, застряє в горлі) що; у пельку не лізе що. • Не лезь в чужое дело – не втручайся (не микайся) до чужого діла (в чуже діло, до чужої справи, в чужу справу); Не сунь (не пхай) носа до чужого проса. Пр. • Не лезь куда не следует – не лізь куди не треба (куди не слід). [Не лізь, куди голова не лізе. Пр.] • Хоть в петлю лезь (перен. разг.) – хоч у петлю лізь; хоч сам собі зашморг на шию накидай; хоч з мосту (з гори) та в воду; хоч живий (живцем) у яму лізь; хоч вішайся. • Чтобы рыбки съесть, надо в воду лезть – щоб рибу їсти, треба в воду лізти. Пр. Не обмочившись, рибки не впіймаєш. Пр. Ласа кішка до риби, та в воду лізти не хоче. Пр. Їв би кіт рибу, а в воду не хоче. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. Нікому сама птаха в руки не вскочить. Пр. Не взявшись за сокиру, хати не зробиш. Пр. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися. Пр. |
| Мыло
• Без мыла [в душу] влезть (лезть) (разг.) – без мила [в душу] влізти (лізти). • Их как мылом взяло – їх як лизень (лиз) злизав; їх мов язиком злизало; їх як водою змило (як вода змила). |
| Назойливо
• Назойливо лезть – настирно (настирливо) лізти; лізти як оса (як сльота); лізти сльотою. |
| Рак
• Знать, где раки зимуют (разг. фам.) – знати, де раки зимують; знати, на чому (на чім) світ стоїть. • Когда (пока) рак свистнет (прост.) – як (коли, доки) рак [у полі] свисне; як рак на дуба вилізе та й свисне. • Красный как рак; покраснеть как рак – червоний як рак; почервоніти як рак; спекти рака; напекти раків (рака). • Куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй – Див. конь. • Показать, где раки зимуют кому (разг.) – показати, де раки зимують кому. • Пятиться, ползти… как рак, раком – рачкувати; лізти рачки. [Робити, хоч києм бити, а їсти, хоч рачки лізти. Номис. Дай, Боже, щоб наші вороги рачки лазили! Пр.] • Сидеть как рак на мели – Див. мель. • Узнать, где раки зимуют (разг.) – дізнати(ся) (спізнати), де раки зимують. |
| Рожон
• Для какого рожна?; на какой (кой) рожон? – на (якого) біса (чорта)?; якого дідька? • Какого рожна? (вульг.) – якого дідька?; якого біса?; якої болячки? • Какого рожна [надо, не хватает кому] – якої болячки [треба ще, не стає кому]; якого дідька [треба ще, не стає кому]. • Лезть (переть) на рожон (прост.) – лізти (перти) на рожен; лізти на ніж; лізти на роги (у пащу); підставляти під обух свою голову (шию); сунути у зашморг свою голову. • Переть против рожна (разг.) – проти рожна перти. |
| Стена
• В четырёх стенах жить (сидеть) – у чотирьох стінах жити (сидіти); домувати. • Дома и стены помогают – дома й стіни помагають. Пр. У своїй хаті й кочерги помагають. Пр. У чужій хаті й тріска б’ється. Пр. • Идти стеной – іти лавою. • [И] у стен есть уши – (і) стіни мають вуха. • Лезть, полезть на стену (перен.) – лізти, полізти (дертися, подертися, п’ястися, поп’ястися) на стіну; казитися (шаленіти). • Стена в стену, стена об стену (жить) – обстінь (опостін(ь)) (жити). • Стоять, встать, стать стеной (перен.) – стояти, стати стіною. |
| Труд
• Без труда не вынешь (не вытащишь) и рыбку из пруда – без труда нема плода. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. Не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Щоб рибу їсти, треба в воду лізти. Пр. Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися. Пр. Не розбивши крашанки, не спечеш яєчні. Пр. • Брать, взять, принять на себя труд – брати, узяти на себе труд (клопіт, обов’язок). • Давать, дать себе труд – завдавати, завдати собі труду (праці); додавати, додати собі клопоту. • Добытый тяжёлым трудом – здобутий тяжкою працею; тяжко зароблений; загорьований; замозольований; потовий. • Жить собственным трудом – жити з власної (з своєї) праці. • Напрасный труд – даремна (марна) праця; шкода праці. • Не дать себе труда – не потурбуватися (не подбати), щоб…; не дати собі труду. • С большим трудом – на превелику силу; надсилу-насилу; сила-в-силу; (іноді) з великою (з тяжкою) бідою. • С трудом – насилу (усилу, через силу); (за)ледве; (іноді) з бідою. • Только в труде счастье везде – тільки праця дає щастя. Пр. • Труд человека кормит, а лень портит – праця чоловіка годує, а лінь марнує. Пр. Праця людину підносить, а лінощі псують. Пр. Праця — людині окраса, а ледарство — ганьба. Пр. |
| Четвереньки
• На четвереньках ходить, идти, ползать, ползти (разг.) – ходити, іти, лазити, лізти рачки; рачкувати. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Лі́зти –
1) лезть, ползти. • Ра́чки лі́зти – ползать на четвереньках. 2) влезать, вползать; 3) лезть, стараться проникнуть, надоедать. • Лі́зти в ві́чі – навязываться, надоедать, приставать. 4) (о глазах, волосах) вылезать; 5) вмещаться. |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен)
| Куда конь с копытом - туда и рак с клешней. — 1. Куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом. 2. Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає. 3. Не всім туди раком лізти, де зозуля кує. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| лі́зти, лі́зу, лі́зеш; лізь, лі́зьте |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Вага́тися, -га́юся, -єшся, гл. Колебаться, не рѣшаться. От громада й присудила: комусь треба лізти у яму і подивитись, що там таке; всі вагаються. Рудч. Ск. II. 195. |
| Дото́чувати, -чую, -єш, сов. в. доточи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Дотачивать, доточить о жидкости), доцѣдить. 2) Прибавлять, прибавить, увеличивать, увеличить. Чим Бог світлость доточив? — Огнем. Ном. № 403. Як почав я лізти і короткий мотузок не сягав аж до землі, то я візьму вгорі урву, а внизу доточу. Чуб. І. 215. |
| Лі́зти, -зу, -зеш, гл.
1) Лѣзть, ползти. Гадюка лізе; муха лізе. Щось лізе вверх по стовбуру. Шевч. 30. Ра́чки лі́зти. Ползать на четверенькахъ. Було таке, що рачки ліз. Котл. Ен. III. 20. Та вже бим рачки ліз, а свого доконав. Ном. № 3338. 2) Влѣзать; вползать во что-либо. Показує дорогу, а сам в болото лізе. Ном. 182. Лізь у воду! Чуб. І. 142. 3) Лѣзть, стараться проникнуть, надоѣдать. Живий до Бога лізе. Ном. № 2110. І чого б я ліз туди, куди тобі не треба! Ном. № 2790. Лізе сліпицею. Ном. № 2759. — в ві́чі. Навязываться, надоѣдать, приставать. Як слюта у очі лізе. Ном. № 2757. Отой мене пече, ріже, що не люблю, — в вічі лізе. Лис. 4) Вылѣзать (о глазахъ, волосахъ). Аж очі йому рогом лізуть. Коси лізуть. О. 1862. IX. 115. 5) Вмѣщаться. Рад би очима їсти, та в пельку не лізе. Ном. № 12035. |
| Остя́к, -ка́, м. = Остюк. Вівсянії половиці та й не хоче їсти, а яшна з остяками буде в язик лізти. Чуб. V. 1126. |
| Ра́ком, нар. На четверенькахъ, на корачкахъ. Став на дверях раком. Грин. II. 3. Не всім туди раком лізти, де зузуля кує. Ном. № 5169. |
| Ра́чки, нар. = Раком. Робити, хоч києм бити, а їсти, хоч рачки лізти. Ном. № 12184. Евандр у хату рачки ліз. Котл. Ен. V. 16. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
| Взбира́ться = зла́зити, лїзти, (на що небудь) — п’я́сти ся, спина́ти ся, дря́пати ся, дра́бати ся. – Пнеть ся, як жаба на купу. н. пр. |
| Идти́ = 1. іти́, йти́. — Він швидко йде. — Поганий дух іде. — Робота добре йде. — Не хочеть ся йому в найми йти. — Нашої пшеницї багато за гряницю йде. — Чай іде з Китаю. — Галун іде на краски. — Идти́ больши́ми шага́ми = ци́бати. — И. кружа́сь = кружля́ти. — И. ме́дленно = пле́нтати ся, пха́ти ся, плуга́нити ся, чвала́ти. — И. тяжело́ ступа́я = челе́пати, шеле́пати. — И. напрями́къ, прямо́й доро́гой, по пра́вдѣ = прямува́ти, простува́ти, про́сто йти́, проста́ти. — Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою. К. Ш. — Вертать ся довелось самому, прямуючи лїском. Б. Г. — Простали ми в Україну вольнимии ногами. К. Ш. — И. поспѣ́шно = чимчикува́ти, тю́пати, тюпотїти. — И. прихра́мывая = шкандиба́ти, шкитильга́ти. — И. пята́ми наза́дъ = задкува́ти. — И. семеня́ нога́ми = дріботїти, дробцюва́ти, тю́пати. — И. слѣдо́мъ = слїдкува́ти, слїдко́м іти. — Так слїдком за ним і ходить: куди він, туди й вона. Чайч. — И. на четвере́нькахъ = рачкува́ти, ра́чки лїзти. — Идётъ слухъ, молва́ = чу́тка йде́, чу́тка хо́дить, погові́р, поголо́ска йде́. — Идёмъ, идёмте = ходїм, ходїмте, ходїть. — Идти́ вперёдъ = передува́ти, поступа́ти ся. — Поступнїш на товстому вишивати: нитки товсті, — воно й поступаєть ся скоріш. Чайч. — Къ чему́ э́то идётъ = до чо́го воно́ йде́ть ся? — Я вже бачу до чого воно йдеть ся, та навтїкача. — Идётъ = до́бре, гара́зд, нїчо́го собі́, так собі́. — Пойдёмте гуля́ть. Идётъ = ходїмте гуля́ти. До́бре. — Рѣчь идётъ = річ веде́ть ся, мо́ва мо́вить ся. — Мова мовить ся, а хлїб їсть ся. н. пр. — И. куда́ глаза́ глядя́ть = сьвіт за́ очі. — Піду лиш я сьвіт за очі, що буде то й буде. К. Ш. 2. (про щастя) — щасти́ти, вести́сь, па́йдити, тала́нити (Пр.д.під сл Везти́ 2). 3. Идти́ къ лицу́ = ли́чити, приставати, ла́дити. — Идётъ къ лицу́ = ли́чить, до лиця́, пристає́. — Що не надїне, їй усе личить, усе до лиця. — Не подоба, не пристає очі́пок до лоба. н. п. — Сива шапка так пристала до його чорного, як галка волося. О. Мир. — Идётъ, какъ коро́вѣ сѣдло́ = приста́ло, як свинї нари́тники. н. пр. 4. тягти́сь (про час і місце). — Якось довго сей тиждень тягнеть ся. — Лїс тягнеть ся на цїлу верству. — Година довго тягнеть ся. 5. ула́зити, лїзти, увіхо́дити. — Гвіздок не лїзе в стїну. — Чоботи не лїзуть на ноги. |
| Кишка́ = ки́шка. — Пряма́я кишка́ = ку́тня ки́шка, кутни́ця, гузня́нка. — Кишко́ю = ключо́ю, ключе́м, ни́зкою. — Із вирию журавлї летять високо ключами. К. Ш. — Гуси летять низкою. — Лѣ́зть изъ кишо́къ = з шку́ри лїзти. — А він аж з шкури лїзе та свого допинаєть ся. |
| Лѣзть = лїзти, зла́зити, вила́зити, злїза́ти, вилїза́ти, (в гору, силуючись) — де́рти ся, спина́ти ся, пну́ти ся. — Лїзе на хату. — Почав він лїзти (або: злазити, злїзати з горіща). — Злїз з дерева. — Вилїз на дерево. — Вилїз з ями. — Чоботи не лїзуть на ногу. — Волосся лїзе (або: вилазить). — Порося спинаєть ся на тин. Чайч. — Дереть ся на дерево. Чайч. — Пнеть ся, як жаба на купу. н. пр. — Лѣзть на четвере́нькахъ = ра́чки лїзти, рачкува́ти. С. З. Л. — Дитина рачкує. — Лѣзть къ кому́, куда́ = сїкати ся, си́кати ся, нала́зити, пха́ти ся, ми́кати ся. — Чого він сїкаєть ся до мене? — Сичеть ся в вічі, мов оса. н. пр. — Не пхай ся, де тебе не треба. н. пр. — Коли не піп, то й не микай ся в ризи. н. пр. — Руба́ха лѣ́зетъ = соро́чка розла́зить ся. |
| На́божничать = бу́ти богобоя́зливим, побо́жним, (іронїчно) — живим до Бо́га лїзти. |
| Палиса́дникъ = палїса́дник, при́садок (Кн.), горо́дчик (Кр.). — Оце добре, що біля двору завели присадки: курява у вікна не так лїзти ме. Кн. — І памятник Катерининому сьпівацї не тулив ся б в малесенькому присадку. Кн. |
| Ползти́, ползть, попо́лзть = лїзти, повзти́, плазува́ти (С. З.), пластува́ти ся, рачки — рачкува́ти. — От він намітивши ситеньку, в траву прилїг, плазує помаленьку. Чайч. — Взяв мішок Іван з собою повен щоб набрати, та й почав він до баштану стиха плазувати. Гр. Чайч. — Нишком пластували ся до динь. Кн. |
| Привя́зываться, привяза́ться = 1. прихиля́ти ся, прихили́ти ся (до кого), віддава́ти ся, відда́ти ся (кому). 2. въя́знути (С. Л.), чіпля́ти ся, лїзти, пристава́ти, сїкати ся (С. Л.), причепи́ти ся, приста́ти, присїкати ся, прискі́пати ся, присїпати ся, приклепа́ти ся, нави́снути, очепи́ти ся, присахну́ти ся. — Въязне тай въязне — нїяк од його не одчепи ся. — За що вона сїкаєть ся до мене? Кн. — Пристав, як шевська смола до чобота. н. пр. — Ходїм, ти присїкаєш ся до неї, може вона знає, та не хоче признаватись. Лев. — Іди к чортовій матері! Чого ти до мене причепив ся ? н. о. Гр. Чайч. — Де не взялась собака в біса — присїкала ся, аж вищить. Б. Г. — А їла що? А годували ми тебе дурно? Присїкала ся дядина. О. Мир. — Та нїхто ж до того не прискіпував ся. Лев. В. — Причепив ся гарма-дарма, задивив ся, що я гарна. н. п. |
| Ракъ = 1. Cancer — рак, здр. рачо́к, самиця — рачи́ха, тодї як він линяє — лине́ць, шкурка його — лино́вище. — Лови́ть ра́ковъ (руками) = печерува́ти, пічкарува́ти. —Ползти́ ра́комъ = ра́чки лїзти. С. З. — Такий пъяний, що вже не йшов, а рачки лїз до дому. 2. мед. — рак, пістря́к, на дереві — ві́тровина. — Який це чиряк, глядїть, щоб не був, крий Боже, пістряк. |
| Тара́щиться = лїзти́ тягти́ ся, пе́рти ся, пну́ти ся (за ким). |
| Ханжи́ть = удава́ти з се́бе побо́жного, прикида́ти ся побо́жним, лицемі́рити, живи́м до Бо́га лїзти. |
| Четвере́ньки, у виразі: „на четвере́нькахъ“ = ра́чки (С. З.), о́карач (Эв.), на чва́рках, ла́зить = ра́чки ла́зити, рачкува́ти. — Коловсь сердешний об тернину, було таке, що й рачки лїз. Кот. — Робити — хоч києм бити, а їсти — хоч рачки лїзти. н. пр. — Та вже хоч рачки лїз, а свого допяв. Кн. — А вже Охрім на глум усїм пъяненький лїзе рачки. Гул. Ар. — А за нею дитина рачкує. п. п. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)