Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 29 статей
Запропонувати свій переклад для «ліпити»
Шукати «ліпити» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Загустева́ть, загусте́ть – загуса́ти, гу́с(к)нути, загу́с(к)нути, (плотнеть) тужа́віти, затужа́віти, (в меньшей степени) притужа́віти. [Гли́на ще не притужа́віла, не мо́жна ліпи́ти].
Затвердева́ть, затверде́ть – тве́рднути, затве́рднути, тверді́ти, затверді́ти, (заскорузнуть) шкару́бнути, зашкару́бнути, задубі́ти и заду́бти, (высыхая) тужа́віти, затужа́віти и затуга́віти, зату́гнути, притужа́віти, буча́віти, забуча́віти. [Затве́рдло по́ле, що й не воре́ш (Камен. п.). Шку́ра так задубі́ла, що й не зігне́ш (Звин.). Боло́то (грязь) затужа́віло, забуча́віло, що й ніг не ви́тягнеш (Камен. п.). Не мо́жна ліпи́ти валькі́в, бо гли́на ще не притужа́віла (Звин.)].
Коло́ть, кольну́ть –
1) (раскалывать) коло́ти (-лю́, -леш, -лють). [Тріски́ коло́ти (Сл. Гр.). Лід коло́ти].
• -ть (раскалывать) дрова – дро́ва коло́ти.
• -ть камень – лупа́ти. [Почали́ ске́лю лупа́ти (Звин.). Оста́всь він у Криму́, лупа́є сіль вагову́ (Пісня)].
• -ть лучину – скі[и]па́ти ска́лку (скі́пку). [Скіпки́ скіпа́є з дрови́ни (Тесл.)].
• -ть сахар – би́ти, руба́ти, грудкува́ти цу́кор;
2) (вонзать острие) коло́ти, (сов.) кольну́ти, заколо́ти, шпорну́ти, шпига́ти, шпигну́ти, штирка́ти, штиркну́ти, ш[с]трика́ти, ш[с]трикну́ти, (о мн.) поколо́ти, поштирка́ти. [Де ступне́м ступа́ю, терни́на ко́ле (Руд.). Го́лкою коло́в (Сл. Гр.). В се́рце ко́ле (Шевч.)].
• В боку -лет – у бік штрика́є, ко́ле.
• В груди -лет – у гру́дях ко́ле.
• Кольнуло (безл.) – заколо́ло, кольну́ло, шпорну́ло, штиркну́ло (щось).
• -лет иглами, мурашками – мов голка́ми ко́ле, мов при́ском обсипа́є.
• В ноги -лет (босого) – ко́лько (и ко́ле) в но́ги.
• -ть скот – рі́зати, зарі́зати, би́ти, заби́ти (скоти́ну), коло́ти, заколо́ти (свиню́, порося́).
• Хоть глаз коли́ – хоч у(в) о́ко стрель.
• -лет в ухе – штрика́є в у́сі;
3) (переносно: -ть глаза кому, попрекать) пекти́, випіка́ти о́чі кому́, цве́нькати в о́чі, викида́ти на о́чі, вибива́ти о́чі кому́, шурка́ти до о́ка. [Тре́ба-ж хоч тро́хи познайо́митись із наро́дом, щоб уся́ке дра́нтя, таке́ як оте́ць Кири́ло, не цве́нькало в о́чі (Крим.). Мені́ на о́чі викида́ють, що в нас ха́ти нема́ (Т. Барв.). Пе́рший хазя́йський син тебе́ ві́зьме? А по́тім бу́де докоря́ти та паниче́м о́чі вибива́ти? (Мирний)].
• -ть булавками (переносно) – шпичка́ми, шпилька́ми, остючка́ми коло́ти, пуска́ти шпильки́ кому́.
• Это ему глаза -лет (от зависти или злости) – це йому́ сіль в о́ці.
• Правда глаза -лет – пра́вда о́чі ко́ле.
• -ть прямо в глаз – до живо́го (мі́сця) ціля́ти, поці́лити, ліпи́ти;
4) (задевать за живое кого) шпига́ти, шпигну́ти, дотика́ти, діткну́ти, дійма́ти, дійня́ти кого́. [Тоді́ не було́ мо́ди пащикува́ти про люде́й і шпига́ти їх язика́ми (Квітка)].
• Всегда меня -лет – все мене́ шпига́є.
• Это возражение его -ну́ло – цей ви́слів його́ діткну́в, шпорну́в, уколо́в.
• -ть в сердце – шпига́ти, коло́ти в се́рце.
• -ну́ло самолюбие – уколо́ло, врази́ло амбі́цію.
• -ну́ть (сказать колкость кому) – шпигну́ти, шпорну́ти, урази́ти, (пров.) штирк[х]ну́ти, штегну́ти, дю́ґнути кого́.
• Ко́лотый – ко́лений, ру́баний, (о щепках) скі́паний.
• -тая посудина (насм. о женщине или девушке) – щерба́та ми́ска.
• -тая рана – ко́лена ра́на.
• -тый сахар – би́тий, грудкува́тий цу́кор, цу́кор груд(оч)ка́ми.
• Ко́лющий – що ко́ле; ко́льки́й, колю́щ[ч]ий.
• -щие глаза – колю́чі о́чі.
• -щее орудие – колю́ще знаря́ддя.
• -щая трава – колька́ трава́.
Кропа́ть –
1) парта́чити. [Яки́й з йо́го краве́ць – парта́чить а не ши́є (Київщ.)];
2) ба́зграти.
• -пать стихи – ба́зграти (писа́ти) нікче́мні ві́рші, ліпи́ти ві́ршики, стуля́ти ри́ми.
Лепи́ть, ле́пливать –
1) (вылеплять) ліпи́ти (-плю́, -пиш), вилі́плювати що. [Не святі́ горшки́ лі́плять (Номис)].
• Ласточка -пит гнездо – ла́стівка лі́пить гніздо́.
• Он -пит статую из глины – він лі́пить (вилі́плює) ста́тую з гли́ни;
2) (слепливать) ліпи́ти, злі́плювати, (только из теста: преимущ. о пирогах: загибать) бга́ти, (диал.) тули́ти що. [Ба́ба варе́ники лі́пить (Н.-Лев.). Бга́ти пироги́ (Г. Барв.). Тули́ла пироги́ (Борзенщ.)];
3) (прилеплять) ліпи́ти, прилі́плювати; (налеплять) налі́плювати;
4) (влеплять) ліпи́ти, влі́плювати.
• Стрелки так и -пят в щит – стрільці́ так і са́дять (лі́плять, гатя́ть) у щит;
5) (о снеге) ліпи́ти, ліпа́чити. [Сніг так і ліпа́чить (Брацлавщ.)].
Мя́киш –
1) (особ. в печён. хлебе) м’яку́шка, (вязкий, невыпеченный) глевтя́к (-ка́), ласк. м’яку́шечка, глевтячо́к (-чка́). [Нарі́зував ба́тькові сами́х шкури́нок, а собі́ брав м’яку́шку (Грінч. I)].
• Мять шарики из -ша – роби́ти (ліпи́ти) га́лочки з м’яку́шки.
• Делать фигурки из -ша – ліпи́ти ко́ники з м’яку́шки.
• Дайте мне -ша, а не горбушку – да́йте мені́ м’яку́шки, а не окра́єць.
• Здесь одна корочка, а -ша вовсе нет – тут сама́ скори́нка (шку[о]ри́нка); а м’яку́шки й тро́шки нема́є;
2) (мякоть) м’яку́ш (-шу́), м’я́кота.
• Пуля попала в -киш – ку́ля поці́лила в м’яку́ш.
• Гончая -ши на лапах ободрала – гонча́к на ла́пах м’якуші́ пообдира́в.
Но́рма – но́рма; (мера) мі́ра; (образец) зразо́к (-зка́), взіре́ць (-рця́). [Мора́льні но́рми (Наш). Яку́-ж ліпи́ти но́рму на се́рце молоде́? (Влизько). На підста́ві статисти́чних до́слідів мо́жна встанови́ти но́рму (мі́ру) спожива́ння для одного́ робітника́ (Пр. Правда)].
• Возрастная -ма́ – но́рма літ (ві́ку).
• -ма выработки – но́рма ви́робу (виробля́ння).
• Душевная -ма – поду́шна но́рма, но́рма на ду́шу.
• Количественные -мы – кі́лькісні но́рми, но́рми кі́лькости.
• Средняя -ма – пересі́чна но́рма.
• Урочная -ма – робі́тна но́рма.
• По -ме – за но́рмою.
• Сверх (Свыше) -мы – понад но́рму.
• Входить, войти в -му (становиться -мой) – става́ти, ста́ти но́рмою (за но́рму), роби́тися, зроби́тися но́рмою.
• Приходить, притти в -му – прихо́дити, прийти́ до но́рми (до норма́льного ста́ну, до норма́льного стано́вища).
Пиро́г – пирі́г (-рога́), ум. пиріжо́к (-жка́), пиріже́чок (-чка).
• Сладкий -ро́г – соложе́ник, соло́дкий пирі́г.
• Воздушный -ро́г – зби́те пе́чево.
• Слоёный -ро́г – листо́ваний пирі́г.
• -ро́г с творогом или тыквой – плац[ч]и́нда.
• -ро́г без начинки – сту́лень (-льня).
• Лепить -ги́ – ліпи́ти (бга́ти) пироги́.
• Делиться общественным -го́м – розбато́вувати (паюва́ти) грома́дський пирі́г.
• Присоседиться к общественному -рогу́ – примости́тись до грома́дського пирога́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Смешливость – смішливість, сміхотливість, сміючість, (хохотливость) реготливість.
[А хоч би й так? А хоч би й «страшна» була та вогка сміхотливість? А хоч би «страшна» була затуманена диханням смутку прозорість? Та що з того? І хай. Він із співом щастя розчинить двері душі всім «страшним» сміхотливостям, прозоростям, смуткам і танцям (В.Винниченко). Довго крутив пергамен так і сяк, дивився на харатью збоку, перевертав її, аж отроку стало смішно. Ситник не зважав на ту смішливість Пантелієву, сплюнув собі на пальця і взявся лічити рядки на пергамені (П.Загребельний). Аж раптом як заверещать дівки, як не кинуться з води на берег! Спотикаються у воді, перечіпаються. Шмаття мокре до тіла тулять, не доправши його й не посушивши. Страх, переляк в очах – Видно, що не придурюються. Куди та сміхотливість і поділася (О.Ірванець). Я навмисне уникаю слова «гумор», на мій слух воно якесь надто домашнє й невиразне, щоб його можна було ліпити до Адріана. Його сміхотливість, мабуть, була швидше своєрідним порятунком, майже вакхічним, не дуже приємним мені розслабленням після напруженої атмосфери, яку створює навколо себе винятковий талант (Є.Попович, перекл. Т.Мана)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БАРАБА́НИТЬ ще кала́та́ти, викала́тувати, оказ. цо́кати, (про дощ) ліпи́ти, лупи́ти, /у вікно/ ля́пати;
бараба́нящий що тараба́нить тощо, ра́ди́й тараба́нити, сту́кало, кала́та́льник, прикм. торохтли́вий, туркотли́вий, торохтю́чий, /дощ/ ще шпарки́й, /звук/ ще цокотю́чий.
ЗАКЛЕ́ИВАТЬ, ще залі́плювати, ліпи́ти;
закле́ивающий, що закле́ює тощо, ра́ди́й закле́їти, за́йнятий закле́юванням, закле́ювач, залі́плювач, прикм. залі́плювальний, закле́ювальний;
закле́ивающийся/закле́иваемый, залі́плюваний, закле́юваний.
КЛЕ́ИТЬ ще ліпи́ти, скле́ювати, прилі́плювати /злі́плювати, налі́плювати, розлі́плювати/;
ЛЕПИ́ТЬ (справу) тули́ти, пришива́ти;
лепить как лепёшки ліпи́ти як варе́ники;
ПРИЛЕПИ́ТЬ (хлюпком) прихлю́пнути; і похідн.;
ЛЕПИ́ТЬСЯ ще вилі́плюватися, (про дім над прірвою) ще ти́снутися;
лепящий що /мн. хто/ лі́пить тощо, зго́дний зліпи́ти, зви́клий ліпи́ти, ліпля́р, ліпи́ло, ліпа́к, жін. ліпа́шка, прикм. ліпи́льний, реконстр. лі́пчий;
лепящийся що лі́питься тощо, лі́плений, вилі́плювати, прикм. ліпки́й, (над прірвою) приту́лений, прити́снутий, складн. ліпи́- [ліпи́шишка].
НАКЛЕ́ИВАТЬ ще кле́їти, ліпи́ти;
наклеивающий що /мн. хто/ налі́плює тощо, налі́плювач див. ще клеящий;
наклеивающийся/наклеиваемый лі́плений, кле́єний, налі́плюваний, накле́юваний, прикм. наліпни́й див. ще клеящийся.
НАЛЕПЛЯ́ТЬ ще ліпи́ти;
налепля́ющий що /мн. хто/ налі́плює тощо, ста́вши ліпити, ра́ди́й наліпи́ти, налі́плювач, прикм. тех. налі́плювальний, налі́плювальний, накле́ювальний див. ще лепящий;
налепля́ющийся/налепля́емый налі́плюваний, накле́юваний, прикм. наліпни́й, пор. лепящийся.
ПЕЧЬ (сонцем) ще смали́ти, припіка́ти;
печь как блины́ ліпи́ти як варе́ники;
ПРИКЛЕ́ИВАТЬ ще прилі́плювати, ліпи́ти, кле́їти;
прикле́ивающий що /мн. хто/ прикле́ює тощо, зви́клий приклеювати, ра́ди́й приліпи́ти, за́йня́тий кле́єнням /лі́пленням/, ліпи́ло, прикле́ювач, прикм. прикле́ювальний, прилі́плювальний;
прикле́ивающийся/прикле́иваемый прикле́юваний, прилі́плюваний, кле́єний, лі́плений.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Лепить – ліпи́ти, -плю́, -пиш.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Лепить – ліпи́ти, налі́плювати.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Ересь
• Городить, нести ересь – провадити (нести) не знать що (казна-що); городити (верзти, правити) нісенітницю (нісенітниці, дурницю, дурниці); рябої кобили (шарої кішки) сон розказувати; (іноді) ліпити харки-макогоники; (лок.) ханьки мняти.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ліпи́ти – лепить.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ліпи́ти, ліплю́, лі́пиш, лі́плять

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ліпи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Лѣпить. Баба вже вареники ліпить. Левиц. І. 447. Не святі горшки ліплять. Ном. № 6054.
2) — харьки́-макого́ники. Говорить вздоръ. Ліпи, ліпи харьки-макогоники, поки хто не скаже годі. Подольск. г.
Першина́, -ни́, ж. Первинка. Хиба ж це мені першина вареники ліпити? Сквир. у. Ум. Перши́нка.
Упада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. упа́сти, упаду́, -де́ш, гл.
1) Впадать, впасть, вливаться, влиться. Лише річка не вертає у гори землицев, тілько усе упадає до моря водицев. Гол. IV. 447. Сімсот річок і чотирі та й усі ж вони та й у Дніпро впали. Макс. — в сло́во. Вставлять свое слово въ разговоръ, вмѣшиваться въ разговоръ. Котрась моя дитина щаслива, — відповідає брат. — Е, ні, — впадає в слово багач, — ви всі щасливі. Гн. II. 28. О дорогѣ: направляться, направиться, пролегать, входить. Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в темний луг, чи у поле? Мет. 97.
2) Вбѣгать, вбѣжать. Тогді вдовиченки в чужий двір впадали, шапки в руки знімали. Мет. 349. До світлиці хутко впала. Гол. І. 41.
3) Натыкаться, наткнуться, случайно встрѣтиться, напасть. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Ном. № 1790.
4) Падать, упасть. Не так то і встати, як упасти. Ном. № 2194. Як тя баба в купель клала, на груди ті искра впала. Лукаш. 117. Впав перед ним на коліна. Рудч. Ск. I. 100. До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає. АД. І. 216. Упа́сти в тісну́ діру́. Попасть въ трудныя обстоятельства. Ном. № 2223. — у гара́зд. Достичь благосостоянія. Упав у гаразд, як муха в сметану. Посл. Ном. № 1643. — на коня́. Вскочить на лошадь. Ном. № 11403. Упав Данило на коня і помчавсь, не оглядаючись. МВ. І. 156. Вона́ йому́ впа́ла в о́ко. Онъ ее замѣтилъ, обратилъ на нее вниманіе. Вона мені й тоді ще в око впала, що яке то молоде й хороше, та нещасливе. Г. Барв. 12.
5) Опускаться, опуститься, сѣсть. Прилетіла пава, коло його впала. Мет. 103.
6) Убывать, убыть, спадать, спасть. На Миколая вода впадає.
7) Вваливаться, ввалиться. Три ночі не спала, — впали карі очі. Шевч. 558.
8) Только соверш. видъ? Наступить. Ось упав мені й сімнадцятий рік. Г. Барв. 82. Аж гульк — зіма впала. Шевч. Як упала зіма на Покрову, то лежала до самого Юрія. О. 1862. II. 59. Ніч упала.
9) — на що́. Ослабѣвать, ослабѣть. Упав на ноги. Упада́є на си́лі. Обезсиливаетъ, ослабѣваетъ. Г. Барв. 113.
10) — коло ко́го. Заботливо ухаживать. Коло дитини так упадає. Чуб. Нехай би ти коло неї впадала, а не вона на староста літях коло вередливого дівчати. МН. І. 27.
11) Случаться, случиться, приходиться, придтись. Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Посл. Упало нам у однієї баби ночувати. Мнж. 123. Упало йому знов ійти лісом. Мнж. 71. От приходе неділя, чи так празник який упав. Мнж. 91. Упало і їй ліпити молодим пиріжки. Мнж. 43. На моє́ сло́во впа́ло. Вышло по моему, какъ я говорилъ. Так, як я казав, на моє слово впало. Лебед. у.
12) Доставаться, достаться, придтись. Впала йому велика худоба (родич умер багатирь). Г. Барв. 418. Взялисі (татарове) паювати: дівка впала парубкові, а тещенька зятенькові. Гол. Найшли троє яблук і всім по цілому впало. Ном. № 257.
13) Слѣдовать, приходиться, придтися, надлежать. Своєї частки, що упадала йому од його батька, не брав, — братові вже, чи невістці оддав. Грин. І. 287. На день упадає заробітку по півкарбованця. Держати ж тебе при собі на чужому хлібі не впадає. Г. Барв. 423. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Ном. № 9761. Не впада діло сьогодні ткати. Конст. у.
14) Приличествовать. Не впадав москаля дядьком звати. Ном. № 850.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Лѣпи́ть = лїпи́ти, злїплювати, (книші, шишки, короваї) — бга́ти. — Нїхто не вгадає, хто в нас шишки бгає. н. п.
Лѣпи́ться = 1. лїпи́ти ся, злїплювати ся. 2. тули́ти ся (С. Ш.), щу́лити ся. — Їде по скелї, та так щулить ся над проваллям. Кн.