Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 32 статті
Шукати «манн*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ма́нна –
1) (библейская) ма́нна (-ни). [І ма́нна на наро́д поси́палася гра́дом (Куліш)].
• -на небесная – ма́нна небе́сна;
2) (пшеничная крупа) ма́нна, ма́нні крупи́;
3) -на (травяная) – насі́ння ма́нної трави́.
Ма́нник, бот. –
1) (Glyceria fluitans L.) ма́нна трава́, ма́нна;
2) (Festuca ovina L.) типчина́, типча́к (-ку́), ове́ча трава́.
Манни́т, хим., мед. – манні́т (-ту).
Ма́нновый – ма́нновий, ма́нний.
Ма́нность – ма́нність, м’я́кість, ні́жність (-ости).
Ма́нный – ма́нний. [Ма́нна ка́ша (Київщ.)].
• -ная крупа – ма́нні крупи́, ма́нна (-ни).
• -ный вкус – ма́нний, м’яки́й, ні́жний смак (-ку). -ная трава, см. Ма́нник 1.
Ка́ша –
1) ка́ша, (жидкая кашица) кулі́ш (-лешу́), (насм.) кандьо́р (-ру), (запечен. с маслом и яйцами или лапшою) ба́бка.
• -ша гречневая, пшённая, ячневая, манная – ка́ша греча́на, пшоня́на, я́чна, ма́нна.
• Густая -ша детей не разгонит – гу́ща діте́й не розжене́ (Приказка).
• -ша – разгоня наша – ка́ша – розго́ниха на́ша (Номис).
• Борщ да -ша – пища наша – хліб та вода́ – коза́цька їда́ (Приказка).
• Сапог -ши просит – чо́біт ї́сти про́сить; чо́біт зу́би ви́щирив.
• У него -ша в голове – в ньо́го лемі́шка (ка́ша) в голові́, та ще й без олі́ї.
• Заварить -шу (о ссоре, скандале и т. п.) – зчини́ти бу́чу, колотне́чу, закрути́ти лемі́шку, навари́ти до́брої ка́ші.
• Заварилась у них -ша (иноск.) – зчини́лась у їх колотне́ча; заклекоті́ло у їх, як у ка́шнику.
• Большая -ша заварилась у них – крута́ ка́ша у їх ва́ритьса.
• Из-за пустяков такую -шу заварили – за ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка); за ма́сляні ви́шкварки завели́ся (Приказка).
• Вы -шу заварили, а нам приходится расхлёбывать – ви ка́шу завари́ли, а ми му́симо ї́сти; ва́ша ро́зчина, а нам міси́ти; слю́сар прокра́вся, а коваля́ пока́рано; хто їв я́блука, а кому́ – оско́ма (Приказки);
2) бот. Achillea Millefolium L. – дереві́й (-ві́ю), крива́вник (-ка и -ку), серпорі́з (-зу).
Крупа́ – (только мн.) кру́пи́ (р. круп и -пі́в). [Кру́пи́ греча́ні, я́чні, перло́ві, вівся́ні].
• -па́ манная (пшеничная) ма́нна (-ни).
• -па́ смоленская – греча́на ма́нна.
• -па́ снежная – крупи́ (и ед. крупа́). [Поча́вся був дощ, та на крупи́ переві́вся (Харківщ.)].
• Шапка в рубль, а щи без круп – го́ле й бо́се, а голова́ в ві́нку (Номис); чо́боти скрипля́ть, а горшки́ без са́ла кипля́ть (Номис).
Поднима́ние – підій[підни]ма́ння, здій[зни]ма́ння.

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДАР ще даро́вання, (небес) ма́нна небе́сна; зменш. дару́ночок.
ЕДА́, ще ї́дло, пожи́ва, пожи́вок, (з неба) уроч. ма́нна, (харчі) продово́льство, прові́зія, провія́нт, (варена) ва́риво.
ПИТА́ТЬСЯ образ. ї́сти й пи́ти, фраз. жи́ти [питаться ма́нной небе́сной жити ма́нною з не́ба];
питаться акри́дами (и ди́ким мёдом) святи́м ду́хом жи́ти;
питаться наде́ждой, ще багаті́ти ду́мкою, жи́ти наді́єю;
пита́ющий що /мн. хто/ году́є тощо, ста́вши живи́ти, зда́тний прогодува́ти, годува́льник, году́н, хлібода́вець, хлібода́р, тех. живи́льник, постача́льник, прикм. годува́льний, харчува́ти, живи́ти, постача́ти, пожи́вни́й, для харчува́ння, з род. відм. жи́влений;
питающий что перен. спо́внений чого [питающий дове́рие сповнений дові́ри];
питающий дру́жбу дру́жньо наста́влений;
питающий наде́жду з наді́єю;
питающий недове́рие НЕДОВЕРЯЮЩИЙ;
питающий не́жное чу́вство к спо́внений ні́жности до;
питающий отвраще́ние к спо́внений відра́зи до;
питающий пристра́стие к зако́ханий у що;
питающий сла́бость к чему схи́льний до чого;
питающий со́ком соконо́сний;
питающий уваже́ние к спо́внений пова́ги до;
питающий уве́ренность впе́внений;
питающийся/пита́емый годо́ваний, харчо́ваний, забезпе́чуваний, жи́влений, ім. годо́ванець;
питающийся живи́й, си́тий [питающийся ма́нной небе́сной жи́вий /си́тий/ ма́нною з не́ба];
питающийся па́далью стервої́дний, стервої́д.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Манна, бот. – ма́нна, -ни.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Манна
• Как манны небесной ждать, жаждать чего (книжн.) – як (наче) манни небесної чекати (ждати), прагнути (жадати) чого; як на манну небесну чекати (ждати).
• Манной небесной питаться – живитися (жити) манною небесною (ласкою Духа Святого); жити надголодь.
Небесный
• Как манны небесной (ждать, жаждать…); манной небесной питаться – як (наче) манни небесної (як манни з неба) (ждати, чекати, прагнути…); як (мов) на манну небесну (чекати); живитися (жити) манною небесною (ласкою духа святого); жити надголодь (обголодь).
• Как птица небесная, как птицы небесные (разг. шутл.) – як(о) птаха небесна, як птаство небесне; безтурботний (-на, -не, -ні), (безклопітний, -на, -не, -ні), як птах.
• Олух царя небесного – йолоп царя небесного; дурень (дурник) Божий.
• Царица небесная! – цариця небесна!; Мати небесна (Божа)!
• Царство (царствие) небесное кому – царство небесне кому; (не)хай царствує хто.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ґри́с, -су –
1) отруби;
2) молотый овес с ячменем для скота;
3) манная крупа.
Ма́нна –
1) манна;
2) молоко.
Ма́ннистий – молочный.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ма́нна, -ни, -ні

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бля́кнути, -ну, -неш, гл. = Блекнути. Паростки манньолій блякнули і жовкли. Щог. Сл. 6.
Ма́нна, -ни, ж.
1) Манна. Чуб. І. 74. І манна на народ посипалася грядом. К. Псал. 178.
2) Раст. Gliceria fluitans. ЗЮЗО. І. 124.
3) Молоко? Як би вівці на сукровищі попасли, зараз би їм уняло манну — вони утратили би молоко. Шух. І. 210.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Ма́нна, -ни, ж.
3) *Як корова манну згубить. (Заклинание). Хот. Нік.
*Манни́стий, -а, -е. Молочный, обильный молоком. Вона робила, що тільки знала, аби худоба була тиха така, як корінь у землі, така манниста, як у потоці вода. Коцюб.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Crocus heuffelianus Herbert — шафра́н карпа́тський; шафра́н Ге́йфелів (Сл), шафра́н Ге́йфеля (Ру, Оп); бренду́шка (Жл, Сл, Mk — ПД, ЗК), бриндусь (Mk — ГЦ), бринду́ша (Гу, Мал — ГЦ, ЗК), бринду́ші (Кар, Коб, Нес — БО, ГЦ), бринду́шка (Жл, Вх7, Mk, Гу, Коб — ГЦ), бриндушки́ (Сн, Коб — ГЦ), бриндюшки́ (Шх, Mk, Тка — ПД, ДС, ГЦ), вапре́ни (Нес — ГЦ), і́боля (Гт — ЗК), і́боя (Гт — ЗК), лі́то ба́бине (Коб — ГЦ), ма́нна Бо́жа (Коб — ГЦ), про́ліски (Коб — БО), раст(о́к) (Гт — ЗК), си́ньки (Нес — ЗК), фія́лка (Гт — ЗК).
Digitaria sanguinalis (L.) Scop. — пальча́тка крива́ва; пальча́тка кров’яна́ (Ру, Оп), про́со черво́не (Мл), про́со червоня́сте (Сл); бор псячий (Hl, Сл — БУ), плескуха (Мн2), просо красне (Сл), пшоно манне (Ln, Го1 — СТ).
Festuca ovina L. — костри́ця ове́ча (Ру, Оп); костеря́(е́)ва ове́ча (Вх1, Вх2; Шх, Сл, Mk — ГЦ), типча́к ове́чий (Ру); волосяник (Шс2 — СТ), волосянка (Ан, Ln — СТ, СЛ), дротя́нка (Гд — БО), кипець (Сл), костере́ва (Жл), кустерава кріслата (Mk), кустери́ва (Жл), кустри́ця (Жл), манник (Ан — СЛ), мичка (Сл, Mk — ПД), овеча трава (Ан, Шс2 — СТ), овсяниця (Сл), псєнка (Mk — ГЦ), різо́ха (Гб — ДС), різу́ля (Гб — ДС), тонконі́г (Рг1, Вл, Пс, Жл, Ум, Шс2, Ів, Сл — СТ), тонконо́жка (Вл, Пс, Жл).
Fraxinus ornus L. — я́сен(ь) білоцві́тий (Ру, Оп); ясень маннове́ць (Вх1; Жл); маннове́ць (Жл), ясен (Сл).
Glyceria fluitans (L.) R.Br. — лепешня́к плаву́чий (Ру), ма́нна трава́ (Сл; Рг1, Пс, Ум, Ів — ПД); лепешняк плаваючий (Оп), лепіх манновий (Вх2, Вх3, Вх6), лепі́х попла́вний (Вх6, Мл), манна з’їдома (Вх1); бережина (Сл — СД), майна (Os — ПЛ), ма́нна (Гв, Рг1, Жл, Мн2, Mk — ПД), манник (Чн, Ln, Го1 — СТ, СЛ), маннова трава (Мн2, Mk — ПД), мання (Пс), мокошна трава (Hl — БУ).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ма́нна, Manna = 1. сік з я́сеня, Fraxinus ornus rotundifolia. 2. ма́нна небе́сна. — Не хотїли жиди манни їсти, нехай же чорта зъїдять. н. пр.
Ма́нная крупа = 1. зе́рна з ма́нної трави́. 2. ма́нні крупи́ (дрібненькі крупи з пшеницї або з гречки).
Ма́нникъ, рос. Glyceria fluitans = ма́нна трава́.
Евре́й = жид, жид, жидови́н, поб. — жидюга́, жидя́ка, зневажливо — па́рх, зб. — жидова́, здр. — жидо́к, жи́дик. С. Аф. — Не хотїли жиди манни їсти, нехай же чорта з’їдять. н пр. — Наші жидки неборачки: єдні нішки, другі рачки. н. пр. — Уподобля́ться евре́ю = жидові́ти.