Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 46 статей
Запропонувати свій переклад для «метелик»
Шукати «метелик» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ба́бочка
1) (
зоол.) мете́лик, меті́ль (р. -е́ля), моти́ль (р. -иля́); (ночная) не́тля, вечі́рник; (дневная) дне́вник;
2)
см. Бабё́нка.
Бант – бант, (похожий на цветок) кві́тка, (похож. на мотылька) мете́лик.
Брошю́ра, брошю́рка – брошу́ра, мете́лик. [Тре́ба пусти́ти всі тво́ри М. Вовчка́ деше́вими мете́ликами (Грінч.). Путя́щої кни́жки, не мете́лика, деше́вше як за три́цять-со́рок копі́йок нема́ (Крим.)].
Кресто́вка
1)
зоол. (лисица с бурым крестом по рыжей шерсти) крижа́к (-ка́);
2) (
карта трефовой масти) жирі́вка, хресті́вка;
3)
бот. Crucianella L. – крижівни́ця, дід, ста́рець (-рця);
4)
зоол. (мотылёк Phalaena) – мете́лик полуно́чник (Сл. Ум.).
Ку́колка
1) ля́лечка.

Оделась -кой, как -ка – прибра́лася, як ля́лечка (Номис);
2) (
у насекомых) ля́лька, ля́лечка. [З ляльо́к вихо́дять жуки́ (Троян.). Раї́са ма́ла таке́ почуття́, на́че під твердо́ю шкаралу́щею ля́лечки у не́ї вироста́ють ба́рвні кри́ла (Коцюб.)]; (у мотылька ещё) ба́бочка. [Вже з осе́льні пороби́лися бабочки́; це так бува́: з осе́льні – ба́бочка, з ба́бочки – мете́лик (Звиног.)]; (у муравья) по́ду́шка, поду́шечка. [Комашки́, хова́йте подушки́: он тата́ри йду́ть і всі заберу́ть (Пісня)]; (у мухи ещё) баклагі́вка.
Превращаться в -ку – оберта́тися в ля́льку.
Лету́чка
1) (
летучая почта, письмо) летю́чка, лету́чка. [Летю́чка – се таки́й штафе́т був: лети́ть з не́ю чолові́к ве́рхи і день, і ніч (Кониськ.)];
2) (
прокламация) летю́чка, мете́лик; (-ка). [З літакі́в розкида́ли над мі́стом летючки́ (Київ)];
3)
мед. – (в)о́гник (-ка);
4)
зоол. – (ри́ба-)летю́чка;
5) (
летучий митинг) лету́[ю́]чка.
Листови́к
1) кни́жка на оди́н а́ркуш; (
летучка) мете́лик; (листовка) листі́вка, (произв. листового формата) аркуші́вка;
2) (
у жвачных животн.), см. Кни́жка 2;
3) (
кирпич), см. Ле́щадь.
Листо́вка
1) (
лубок) листі́вка; (летучка) мете́лик;
2)
зоол. Folliculus – кожу́лька;
3)
см. Ло́бзик.
I. Моль
1)
зоол. Tinea – міль (р. мо́ля, м. р.), мільга́ (-ги́), соб. міль и мо́ля (р. мо́лі, ж. р.). [Міль мо́ля гризе́, коли́ нема́ що (Приказка). Мільга́ мільгу́ їсть, а мільги́ і чорт не з’їсть (Приказка). Оде́жею, що міль попроїда́ла (Куліш). Давно́ мабу́ть мо́ля пої́ла (М. Вовч.)].
Моль шубная (T. pellionella) – вовня́на міль. [Ця біле́нька або́ жовте́нька ха́тня міль взива́ється вовня́ною, бо шко́дить бі́льше ху́тру та во́вні (Степ.)].
Моль овощная, вощинная – мотили́ця, метел[н]и́ця. [Та й сього́ ро́ку мотили́ці бага́то; котри́й не відкри́єш ву́лій, в ко́жнім на́йдеш (Гуманщ.). Метени́ця – сіре́нький мете́лик, заліта́є крізь вічко́ у ву́лика (Степ.)].
В улье завелась моль – ву́лик замотили́чився;
2)
см. Мольга́ 1.
Мотылё́к, Мотылё́чек – мете́лик, мете́личок (-чка), метеля́ (-ля́ти), метеля́тко (-тка). [З гу́сениці мете́лик став хоро́ший, золоти́й, аж сяв (Боровик.)].
Мотыльки́, бот. Viola tricolor L. – бра́тки (триба́рві), полу́цвітки (-ток), полу́цвіт (-ту).
Мотыля́ть – літа́ти (пу́рхати), як мете́лик.
Насту́рция, бот.
1) (
Nasturtium R. Br.) насту́рція; (N. officinale R. Br.) насту́рція ліка́рська, ди́кий (водяни́й) хрін (-ну);
2) (
Tropaeolum L.) красо́ля, насту́рція; (садовая, T. majus L.) красо́ля, красу́лі (-су́ль), красу́льки (-льок), капуци́ни (-нів), насту́рція, насту́рка, табачко́вий цвіт (-ту). [Мете́лик над квітка́ми літа́в, сіда́в то на красо́лю, то на мак (Самійл.)].
Ночной – нічни́й, (происход. ночью, свойственный -чи ещё) вночі́шній. [По́гляд звів геть на не́бо нічне́є (Л. Укр.). В те́мряві нічні́й (Вороний). Калата́ло нічно́го сто́рожа (Коцюб.). Гудо́к прорі́зав пові́тря; кінча́лася нічна́ змі́на (Ледянко). Холо́дне вночі́шнє пові́тря (Грінч.) Серед вночі́шньої ти́ші (Корол.). Цвірча́ли вночі́шні цвіркуни́ (Загірня)].
-на́я бабочка, -но́й мотылёк – не́тля, нічни́й мете́лик. [В гнівли́ве се́рце по́мисл злий, як не́тля в сві́тло, ли́не (Франко)].
-ны́м бытом – вночі́; см. ниже -но́й порой. -но́е время, -на́я пора – нічни́й (вночі́шній) час, нічна́ доба́, (редко) нічна́ діб (р. доби́); см. Пора́ 1.
В -но́е время, -но́й порой, в -ну́ю пору – вночі́, за но́чи, нічно́го (вночі́шнього) ча́су, нічно́ї доби́, нічно́ю добо́ю, (диал.) уні́чпори (Біл.-Нос.); срв. Но́чью.
-но́й горшок – нічни́й го́рщик, нічни́й горще́чок, (нічне́) горня́(тко), урина́л (-ла), нічна́ ва́за, (эвфем.) генера́л. [Переда́йте мені́, будь ла́ска, нічни́й го́рщик (М. Хвильов.). Карло́ Іва́нович увійшо́в з поро́жнім «генера́лом» і поста́вив його́ обере́жно під кро́вать (М. Хвильов.). Шви́дше посади́ дити́ну на горня́тко! (Звин.)].
-но́й дозор – нічни́й дозі́р, нічна́ ва́рта (ча́та).
-на́я красавица, бот.
а) (
Hesperis matronalis L.) вечерни́ці (-ниць) (паху́чі), вечі́рня (нічна́) фія́лка, вечі́рня (нічна́) доба́;
б)
-на́я красавица и -на́я красота (Mirabilis Jalappa L.) нічна́ краса́;
в)
-на́я красавица и -ны́е духи (-но́й дух) (Platanthera bifolia Rchb.) любка (дволиста), нічна́ фія́лка.
-но́й мрак, см. Мрак.
-но́й отдых – нічни́й відпочи́нок (-нку), спокі́йне ночі́вля (-ля, ср. р.). [Як тебе́ забра́ли в москалі́, – ні одного́ спокі́йного ночі́вля не ма́ли ми (Г. Барв.)].
-но́й пастух – нічни́й пасту́х, нічлі́жник, (редко ночлі́жник), нічліжа́нин, (редко) ночліжа́нин (мн. -жа́ни, -жа́н). [Ночлі́жники ба́чили, що такі́-то коло їх ко́ней ворожи́ли (Номис)].
-ная птица – нічни́й (вночі́шній) птах, нічна́ (вночі́шня) пта́ха (пта́шка), нічни́ця.
-на́я работа – нічна́ (вночі́шня) робо́та; нічкува́ння.
-ная рубашка – нічна́ соро́чка, соро́чка на́ ніч.
-но́е светило – нічне́ світи́ло, мі́сяць (-ця), мі́сяць ясноро́гий, нічни́к (-ка́) (Чуб. I), (поэт., аллег.) золота́ діжа́.
-на́я тень – нічна́ (вночі́шня) тінь; (видение) нічни́й при́вид.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бант – бант, (похожий на цветок) кві́тка, (похож. на мотылька) мете́лик, (уменш., бантик) бантик:
губы бантиком – губи бантиком.
[Широка синя стрічка в материному чіпкові, біла сукня на дочці, червона стрічка, котрою був підперезаний Олесин стан, червоний бант в косах — усе те так налякало студента, що він сидів як на шпильках (І.Нечуй-Левицький). Він минав, не спиняючись, пишні вітрини крамниць, де в блиску ламп мінялись великими бантами пов’язаний шовк і серпанок, спадаючи легкими хвилями з підставок на підвіконня; де на скляних поличках лежало золото й миготюче каміння, шари запашного мила між химерними флаконами пахощів, стоси цигарок з мальовничими паличками, турецький тютюн і бурштинові чубуки (В.Підмогильний). — Не лайте їх, дуже прошу. Вони більше не будуть, —  говорить  старшина Паляничко, підкручує вус, і очі в нього затуманюються. — Ах, пробачте! Я навіть не подякувала вам. Спасибі!  Спасибі!  —  враз почервонівши, говорить Галина Сидорівна, робить губи бантиком, і очі в неї теж затуманюються (В.Нестайко). На ній шуба з натурального хутра та лаковані чобітки, рот дметься червоним бантиком (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Макіяж… манікюр… педікюр… епіляція… Е.-ех! А в дитинстві зав’язала бантик на голові —  і вже красуня!].
Обговорення статті
Жо́па, за́дница, по́па (вульг.) – срака, (ум.) сраченя́, гузно, гузниця, дупа, (ув.) дупенція; (попка, ум.) дупця, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупампулька тощо; (ув.) дупище, ґедзло, ґепа, сідниці, зад;
полная жопа (разг., в знач. «плохо дело!») – повна дупа;
получить по попе – дістати по дупі.
[Поцілуй мене у ґедзло (Сл. Гр.). Як любо бачити зимову ідилію, коли важкотілі жінки ґраційно падають пишними дупенціями на слизький лід… (В.Даниленко). Після нетривалої перерви дупи замиготіли перед очима з такою частотою, що нічого, крім них, і не бачив: дупа в політиці, дупа в економіці, дупа в культурі, міжконфесійна дупа, дупище людських взаємин (В. Павлів). А є ж бо такі чудові слова, як «дупця, дупелька, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупапулька, дуплюська, дупампуся, дупочка, дуплюсечка, дупелюсточка, дуперлинка, дупівонія», а в деяких, жартівливих місцях,— «дупенція, дупокльоцик, дупендра, дупижмо, дупасія, дупекло». (Ю. Винничук). Активістці УНСО в Конотопі Надавали ментяри по жопі. Вона ніжками тупа: То не жопа, а дупа! Тож ганьба вам, менти в Конотопі! (Юрко Позаяк). Нас вабить вигин вуст дівиці і хижий виклик їх зіниць, вузькі броньовані спідниці і хтива випуклість сідниць (Віктор Шушпан). Метелик доганя метелика. І квітка квітку доганя. І їде дитинча на велику І відбиває сраченя… (Галина Паламарчук). Одягла кохтину «з Європи», що сягала пупка, міні-спідничку, котра заледве прикривала сраченя — «два зубочки часнику», вхопила потерту торбинку-«човник» — також «з Європи», й, не поснідавши, вибігла з будинку, назустріч лихові, яке вже висновувалося, вже маріло попереду… (Неля Шейко-Медведєва). Цього разу Ворон узяв її ніжно, поволі, з усією ласкою, на яку була здатна його зашкарубла натура; він губами блукав по її тілу, як п’яний джміль по квітці, і дивувався, наче ніколи такого не бачив, сильно так дивувався і рівчачкові поміж грудей, і пласкому животику, і виразно випнутому пагорбку, вкритому зовсім не шорсткою, шовковою травичкою, дивувався повнявому випуклому сраченяті, тонким пальчикам, коротко стриженому волоссю і тому, які можуть бути холодні зуби у спраглому жіночому роті (В.Шкляр). Слово «дупа» мало дуже багато значень. Наведу лише частину: 1. Дупа – частина тіла, на якій сідається. 2. Жіночий статевий орган («Люська дала мені дупу»). 3. Жінка, як об’єкт сексуального зацікавлення («О, та Нуська файна дупа»). 4. Про когось, хто є недорайдою, чи то пак офермою («Борщ без мнєса то є зупа, хлоп без вуса то є дупа»; «та з нього такий дупик, що страх»). 5. Жінка, що належить комусь іншому (Чия то дупа? Стефкова?«) 6. У значенні спини («Світ повернувся до мене дупою») 7. «Взяти за дупу» – до чогось примусити. 8. «Йому бракує тільки другої дупи» – те саме, що йому бракує тільки пташиного молока. 9. «Цілувати когось в дупу» – підлизуватися. 10. «Темно, як у мурина в дупі». 11. У значенні серця – «це тішить мою дупу»; «аж ми жаль дупу стиснув». 12. «Добратися до чиєїсь дупи» – поквитатися. 13. «Дупа волова», «дупа з вухами» – нездара. 14. «Дупа з яйцями» – про вольову жінку. 15. «Гризти дупу» – нарікати на щось, шкодувати. 16. «П’яний в дупу»; «п’яний в штири дупи». 17. «Виглядає, як дупа» – про когось, хто зле виглядає (Ю.Винничук). Тільки й того, що відшмагали вже старою, а тому шорсткою, як наждак, і колючою, що аж іскрила, кропивою. Ще цілі дві доби по моїм першім шкільнім дні мені здавалося, що ті іскри сиплються з моїх ніжок і худої дупці і вдень, і вночі (О.Слоньовська). Так відшмагали, що із сраки аж клапті летіли (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Панове, ваше щастя, що я маю гарячу подругу світового класу з бездоганно пропорційним срако-цицьковим співвідношенням, а то б я розсердився (О.Негребецький, перекл. «Не займайте Зохана»). — Гайє, чоловіче, ох і ноги в неї, ого-го!— Його думки повзуть трохи вище.— В неї, мабуть, і гепа гарна, отака… як у слонихи (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Тупий, як срака. 2. Навіть на найвищому троні сидить дупа. 3. Тепер не заведено казати: «Ідіть в дупу!». Тепер кажуть: «Усім залишатися на своїх місцях!» 4. Срака — багатофункційна частина тіла. Крім основного призначення, нею думають, нею ж відчувають, через неї ухвалюють рішення і виконують більшість робіт, на неї шукають пригод, a коли знаходять, в ній же і сидять. 5. Поки є срака — пригоди не закінчаться!].
Обговорення статті
Коричневый – кори́чневий, бу́рий, шокола́дний, (каштановый) бруна́тний, бруна́стий, каштановий, (устар.) цинамо́новий, кори́цевий, цинамоноцві́тний, (диал.) кори́чнявий, (о скорлупе) чорня́вий, (о глиняных изделиях) черві́нько́вий, (рыжеватый) руся́вий, рудува́тий, (темно-коричневий: цвет глаз, масть коня) ка́рий, (зап.) гніди́й:
кори́чневая чума́, перен. – (фашизм) кори́чнева чума;
коричневые – (полит.) коричневі;
кори́чневые по́чвы – кори́чневі ґрунти;
кори́чневый ка́рлик – (астр.) кори́чневий карлик;
коричневый камень, минер. – есоні́т, цинамо́новий ка́мінь.
[Су́кня цинамо́нового ко́льору (А.Кримський). Сві́тло яри́ло на діво́чих та молоди́чих убра́ннях і порина́ло в старе́чих бруна́тних капта́нах (Л. Українка). Хоч горі́хи ще не чорня́ві, але́ вже спо́вняні і не мокляки́ (АС). Гніди́й птах (І.Верхратський). Гніде́ про́со (І.Верхратський). Матвій купує нові коні, звичайні селянські коники - сіра кобила, карий кінь і в добавок до того, купує великого, молодого, але дуже занедбаного коростявого шпака (У.Самчук). Коричнева чума повзла вже по Європі. Зі сходу крокував червоний тероризм. Все ближче відчувався грізний подих І першим озвірів із «близнюків» фашизм (Олександра Кавун-Скалівська). Жінка обернулася. Дядько вищирив на неї неповний комплект  коричневих зубів (В.Діброва). З одягу було знати, що то християнин, який визволився щойно з мавританської неволі: на ньому був куцополий каптан синього сукна, з полурукавцями і без ковніра, шаровари тож сині, тільки вже полотняні, на голові шапчина того самого кольору, на ногах полуботки цинамонові, на перекинутому через плече шабельтасі мавританська кривуля (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вітерець. І, немов молоді сови, на плечах повсідалися мрії, з очима, що світяться в присмерку. Ніч, що ніяк не стає ніччю. Пора, коли всі жінки вродливі. Вечір розгорнув брунатні крила, наче велетенський нічний метелик (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Увесь двір у чорнильно-чорних тінях цинамонових дерев. Сад завмер, мов витесаний із мармуру (Р.Осадчук, перекл. М.Дюрас)].
Обговорення статті
Пупок – (пуп, ум.) пупе́ць (-пця́), пупо́к (-пка́), пу́пик, пу́пчик;
2) (
птичий желудок) пупе́ць (-пця́), пупо́к (-пка́), пу́пик.
[— А в кухнях — нужда… голодно й холодно! Мати й давай красти всячину: сальця було вкраде — мені дасть, пупок або печінку з печеної вутки… (П.Мирний). Марія родила опецькуватого хлопчиська, який верещав на цілу хату. Прикликали бабу Улиту, і та зав’язала новонародженому пупок (У.Самчук). — Для вас жінка міститься між пупком і коліньми. Я читав десь про дивну породу комах, у яких учені довгий час знали лише самичку, а самця не могли знайти з тієї причини, що він, незрівнянно менший розміром, усе своє життя безвихідно проводить у піхвах своєї подруги. Ви дуже скидається на такого самця, який виліз із свого місцеперебування і претендує по собі судити про кохання інших істот. Це підло (В.Підмогильний). Під поглядом палким уквітчаного літа Спідниці довгі тануть на очах, Від того видива у чоловіка Зриває дах! І хочеться несамовито отих плечей, І прагне тіло ненаситно Округлостей! По декольте блукає погляд, Аж до пупка… Ось-ось торкнеться тіла Його рука! У животі вже не метелик — бджолиний рій! Душа повзе по персах стиглих… Яке там стій?! Ті довгі ноги в коротких шортах, Кортить до сліз! А ще оту, в прозорій сукні, Завіз би в ліс! Геть заблудився в солодких мріях, забув усе,
Тут поряд голос, — Тримай-но торбу, купила все! (Таїсія Цибульська). Він приніс орлики, і свіжоскошене сіно, і дубові гілочки, і маленькі бруньки жимолості. Він прикрасив пухнастими дубовими листочками їй груди, заквітчавши їх жмутиками дзвіночків і первоцвіту, в пупок встромив рожеву квітку первоцвіту, а волосся на пагорбі Венери оздобили незабудки і пахучі маренки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)]
.
Обговорення статті
Тату – (англ.) тату.
[І не переймайтесь тим, що з плином часу шкіра втратить пружність, і мініатюрний метелик, наколений вами в юності на сідницю, перетвориться в носорога. Аже тату роблять не для краси, а насамперед для душі, а якщо в душі панує гармонія, то й у носорогові знайдете щось прекрасне (Лєнка Ленсон)].
Обговорення статті
Бабочка
1) (
зоол.) мете́лик, меті́ль, моти́ль; (ночная) не́тля, вечі́рник;
2) (
галстук, разг.) метелик;
3) (
бабёнка) молоди́чка, жі́ночка, (шутливо) ба́бка:
ночная бабочка, разг. – (проститутка) нічний метелик.
[Пройшов день, два, і з неї цвіт опав, І Маківка осиротіла; Бджола на іншій квітці сіла, Ту погань метелів мовби лихий забрав (Є.Гребінка). Великий мотиль літав плавучим, кокетним польотом (О.Кобилянська). На світло ламп летіла роєм нетля і билась крилами об скло (М.Коцюбинський). Бідний нічний сірий метелик сидів в темному вогкому льоху за бочкою з капустою. Сидів він сумно, стуливши свої темні крильця. Так смутно йому було, дарма що не був він там самотнім, – мав-таки сусіда; сусід той був лилик; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був неговіркий, понурий собі, та до того ще з якимсь презирством дивився на бідного метелика, – сказано, нерівня! (Л.Українка). Денні одвідувачі скверу, чеснотливі тати з газетами й нені та няньки з колисками на колесах, розтанули тут разом з останнім промінням світла. На зміну їм злітались нічні метелики та їхні ловці (В.Підмогильний). Тоскний тріск у порожнім лісі, і пташиний колючий свист. Падолист. Де ж метелику сісти? (В.Стус). метелик білим рукавом утерся а вже трава ступила до коси: Коси! (Т.Мельничук). Він цей вокал підносив, як бокал. У нього був метелик на маніжці. Якісь красуні, всупереч вікам, до нього йшли по місячній доріжці (Л.Костенко). Метелик вмів, та не хотів літати, а ти хотіла, та не вміла. Що я хотів? З тобою привітатись. Та ти мене не зрозуміла (В.Слапчук). Зузу, якій подобалось висловлюватися про мене в третій особі, наче мене тут і не було, в’їдливо зауважила, що примушувати пана маркіза до ґрунтовности просто жорстоко. На її думку, це означало б діяти наперекір усім моїм звичкам, безперечно схожих на звички метелика, що пурхає від квітки до квітки, аби скрізь висмоктувати краплинки солодощів (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Час було йти купатись, але я відчував, як його чорні очі пронизують мене, тим часом нетлі легко торкаються мого волосся і всідаються мені на сорочку (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Вона стояла переді мною, гарна, юна, сповнена надій, — метелик, що якимось щасливим випадком залетів до моєї обшарпаної злиденної кімнати, залетів до мого нікому не потрібного, безглуздого життя, до мене і не до мене… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Серед каміння було повно крабів, що клацали клешнями й квапилися втекти; яро-зелені жабки, формою тіла схожі на кулі, лякали нас, стрибаючи у воду з гучним плескотом; тремтливим запиналом довкола нас пурхали невеличкі нетлі, маленькі кажани шугали крізь промені наших ліхтариків, і тільки волохатих жаб не було ніде (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). Пломінець рівно здіймався в безвітрі. До нього раз у раз підлітали настирливі нетлі, кружляли навколо, обпалювали крильця й відлітали (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Залишалося похмілля, раптовий біль світу та ще суперечка з Богом, якого в горах кожен знав і який приходив і відходив без жодної видимої причини. Похмурий настрій спурхнув на неї, мов темний метелик (Ю.Винничук, перекл. Е.М.Ремарка)]. Обговорення статті
Секвойя – (лат.) секвоя.
[Коли я чую, як хтось — байдуже, з котрого боку — починає гупати себе в патріотичні груди й доводити, що «це наша земля», то одразу уявляю метелика-одноденку на гілці тисячолітньої каліфорнійської секвої. Присів він на неї, весь такий сповнений планів на майбутнє, і каже: моя секвоя. Секвоя, зрозуміло, у відповідь мовчить, не сперечається. Вона у темпоритмі свого існування навіть не встигає зауважити, що якийсь метелик цього ранку народився, привласнив її, ще трохи потріпався і під вечір склеїв крильця (О.Бойченко)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Бабочка, зоол. – мете́лик, -ка; (ночной) не́тля, -лі.
Летучка
1) (
печатный листок) мете́лик, -ка; (почт. санитар.) лету́чка.
Листовка – мете́лик, -ка.
Мотылек – мете́лик, -ка.
Мотыль
1) моти́ль, -ля, мете́лик, -ка;
2) (
в машинах) шату́н, -на́, вітряни́ця, -ці.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Мете́лик, -камотылек, бабочка.
Лови́ти бі́лі мете́лики – забавляться как дитя.
2)
род ажурного узора мережки;
3)
небольшая брошюрка.
Меті́ль, -еля́ – 1) см. Мете́лик;
2)
название рубля-подарки новобрачным.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Брошюра – брошу́ра, мете́лик (-ка).

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

мете́лик, -ка, -ку! -лики, -ків
ме́тіль, -теля; -телі, -лів = мете́лик

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Літа́йка, -ки, ж. = Метелик. Вх. Уг. 250.
Мете́лик, -ка, м. Мотылекъ, бабочка. Ло́вить бі́лі мете́лики. Забавляется какъ дитя. Ном. № 6260.
2) Родъ ажурнаго узора
мере́жки. КС. 1893. V. 181. Чуб. VII. 427.
3) Гарусное украшеніе въ видѣ кисточки на женскомъ полушубкѣ. Вас. 155.
4) Небольшая брошюрка.
5)
мн. Мете́лики. Раст. Spergula arvensis L. ЗЮЗО. І. 171. Ум. Мете́личок.
Мете́личок, -чка, м. Ум. отъ мете́лик.
ІІ. Меті́ль, -ля, м.
1) =
Мете́лик. Рубанок тільки дж-ж-ж, дж-ж-ж! а стружки як метелі здіймаються. Г. Барв. 51.
2) Названіе рубля, который дарится новобрачнымъ на свадьбѣ. Борз. у. Грин. III. 454.
Пи́риця, -ці, ж. = Метелик. Вх. Лем. 448.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Листовка — мете́лик, -ка.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ба́бочка = 1. д. Бабёнка. 2. Papilio — мете́лик, моти́ль. С. Л. – Ночна́я ба́бочка, Phalaena — полуно́шник.
Бантъ = бант, (на взір квітки) квітка, (на взір мете́лика) мете́лик.
Брошю́ра = кни́жечка, мете́лик. (Кіев.) — Краще б видати метеликами, кожну частину книжки нарізно.
Голова́ = голова́, (здр.) — голі́вка, голо́вонька, голі́вонька, (побільш.) — голове́шка. — Всему́ дѣ́лу голова́ = привідця, в цїм дїлї голова́. — Какъ снѣгъ на́ голову = несподївано, не жда́но — не га́дано. — Ме́ртвая голова́ (метелик) = летю́чий пау́к (н. о. Малорус. нар. пред. и розсказы.) — Лома́ть го́лову = моро́читись. — Мы́лить го́лову = ми́лити чу́ба, скребти́ мо́ркву. — На́ голову розби́ть = до ноги́, до пня́ поби́ти. — Очертя́ го́лову = на о́слїп, (Фр.), на одча́й. — Потеря́ть го́лову = спантели́читись. — Пришло́ въ го́лову = спа́ло на ду́мку. — Сложи́ть го́лову = наложи́ти, накла́сти головою. — Щоб наложив зрадник головою. н. п. — Сломя́ го́лову = стрімголо́в, прожо́гом. — Не розібравши броду, не лїзь прожогом в воду. н. пр. — Ско́лько голо́въ, столько умо́въ, н. пр. = що голова́, то й ро́зум. н. пр. — Съ головы́ на́ голову = всї до о́дного. — Съ головы́ не выхо́дитъ = з ду́мки не йде́, не спада́є, не схо́дить. — Стри́женая голова́ = ги́ря. — Забажала гиря кісничків. н. пр. — Сорви́ голова́ = ши́беник, шиба́й-голова́. — Голово́ю вы́ше = на цїлу го́лову ви́ще. — Повѣ́сить го́лову = похню́пити ніс. — Жить одно́ю голово́ю = бурлакува́ти. — Срѣ́зать го́лову = засоро́мити. — Съ больно́й головы на здоро́вую, н. пр. = винува́та дїжа́, що не йде на ум їжа́. — Швець заслужи́в, а коваля́ пові́сили. — Слю́сарь прокрав ся, а коваля́ покара́ли. н. пр. — Бей въ мою́ го́лову! = я за все одвіча́ю. — Голова́ городско́й, волостно́й і т. д. = голова́ мі́ський, городськи́й, волосни́й і т. д. — Служи́ть голово́ю = головува́ти. — Го́ловы = при́шви (у чобіт). — Въ го́ловы = під го́лову.
Гу́сеница = 1. (Eruca) — гусе́ниця, зб. гу́сень, гусельня́ (С. Л.), волохата — во́лос, волосїнь. (С. Л.). — З гусеницї метелик став, хороший, золотий аж сяв. Б. Б. 2. рос. Potentilla anserina L. = гу́сячі лапки, гуся́тник, золотни́к, золототи́сячник, повя́зок (укр.), мяку́ш, бі́лочник. С. Ан.
Капу́стница, метелик = біла́н.
Кресто́вка = 1. крижа́к, лиси́ця (що в неї шерсть від шиї до крижа по між червоною і бурою чорна). 2. (в картах) — хрести́, жир, жо́лудї. — Жир козирь. 3. рос. Crucianella — дїд, ста́рець, крижівни́ця. С. Пар. 4. мете́лик полуно́шник (Phalaena).
Моль, ком. Tinea = міль, др. відм. — мо́ля, мільга́. — Кожний має свого моля, що його гризе. н. пр. — Міль моля гризе, коли нема що. н. пр. — Мільга мільгу їсть, а мільги й чорт не зъїсть. н. пр. — М. шу́бная, Tinea pellionella = вовня́на міль. — Ця біленька або жовтенька хатня міль взиваєть ся вовняною, бо шкодить більше хутру та вовнї. Степ. — М. вощи́нная = мотили́ця, метени́ця. — Метениця — сїренький метелик, залїтає крізь вічко у вулика. Степ.
Мотылёкъ, мотылёчекъ = мете́лик, мете́личок. — Жвавий, як метелик. н. пр. — З гусеницї метелик став хороший, золотий, аж сяв. Б. Б. — Всї метелики вживають тільки рідку їжу, найпаче — солодкий квітовий сік. Степ.
Моты́ль = 1. мотиль, здр. мете́лик. — Швидкий, як мотиль. н. пр. 2. шату́н, вітряни́ця (в парових машинах).

Запропонуйте свій переклад