Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 109 статей
Запропонувати свій переклад для «молодиця»
Шукати «молодиця» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ба́ба –
1) (замужняя женщина) жі́нка, ба́ба (несколько пренебрежительно), (молодая) молоди́ця, (старая) стара́ (также и о молодой жене, шутливо);
2) см. Ба́бушка;
3) (вообще женщина) жі́нка, ба́ба;
4) (повивальная) ба́ба, (чаще с эпитетом) б.-сповиту́ха, б.-повиту́ха, б.-пупорі́зка; б.-бра́нка, (лекарка) ба́ба, зна́харка, шепту́ха;
5) зоол. (пеликан) ба́ба-пти́ця, пти́ця-ба́ба;
6) (род пасхальн. кулича в форме усечен. цилиндра) ба́ба, па́ска, па́пушник;
7) (у колодца) жураве́ль (р. -вля́);
8) ба́ба, до́вбня, довбе́шка. [Почали́ ба́бою забива́ти па́лі].
• Ба́бы (созв. Плеяды) – волосожа́р, кво́чка, кво́чка з курча́тами.
• Бой-ба́ба – ко́зир-ба́ба.
• Ба́ба-яга – ба́ба-яга́.
Весё́лый –
1) весе́лий. [Весе́ла молоди́ця. Весе́лий на́стрій];
2) підхме́лений, п’яне́нький;
3) (хмельной) п’янки́й. [П’янке́ пи́во].
• Весё́лые глазки, бот. – удовки́.
Го́рдый – го́рдий, гордови́тий, пи́шний, велича́вий.
• -дый чем – го́рдий чим и на що. [Го́рда на свою́ вро́ду. Яка́ пи́шна молоди́ця: і добри́день не ка́же!].
• Го́рдая осанка – го́рда (гордови́та) поста́ва.
• Делать кого -дым – пиши́ти кого́. [Власть пиши́ть].
• Принять го́рдый вид – запиша́тися. Срв. Гордыба́чливый.
Долженствова́ть, быть до́лжным – му́си[і]ти, ма́ти, ма́тися.
• До́лжен, должна́ (с оттенком принуждения) – му́сить, (до́лжный бы) – пови́нен, пови́нна, ма́є, ма́ється. [Хоч не хо́чу, так му́шу (Грінч.). Ми не пови́нні заги́нуть обо́є (Л. Укр.). Краса́ з добро́м єдна́тися пови́нна. Сагайда́чний ви́значив, хто що ма́є роби́ти (Загір.). Зві́дки це вихо́дить, що ми ма́ємо бу́ти ї́хніми раба́ми? (Крим.). Чи зійшло́ со́нце? – Ма́ло зійти́ вже. Вза́втра я ма́ю(сь) ї́хати на село́. Ма́лася чужа́ бу́ти, тепе́р моя́ бу́деш. Ма́лося (должны́ (бы) были) йти в го́род, та дощ не пусти́в].
• До́лжно – слід, тре́ба, (полагается) нале́жить, (подобает) годи́ться. [Не слід (не годи́ться) тобі́ ла́ятись].
• Должно́ быть – ма́бу́ть, му́сить бу́ти, пови́нно, пе́вне[о], десь, віда́й, либо́нь; срв. Вероя́тно. [Обіця́вся верну́тися, та ма́буть і зги́нув (Шевч.). Іде́ шляхо́м молоди́ця, му́сить бу́ти з про́щі (Шевч.). Пе́вне ти, ді́вчино, и́ншого коха́єш. Десь, зима́ та не скі́нчиться – наріка́ють ді́ти (Л. Укр.). Під лі́сом, пови́нно, є вода́. Віда́й, було́ їм до́бре (Л. Укр.). Либо́нь то лу́снула дурна́ в старо́ї скри́пки там струна́ (Крим.)].
• Не должно́ (бы) быть – не пови́нно бу́ти.
• Как до́лжно – як слід, як му́сить бу́ти. [Похова́ли грома́дою, як слід по зако́ну (Шевч.)].
• Поступать, как должно́ честному человеку – чини́ти так, як му́сить (як пови́нна) че́сна люди́на; як годи́ться; як ли́чить (лицю́є) че́сній люди́ні.
• Как быть до́лжно – як ма́є бу́ти, як випада́є.
Досту́пный – присту́пни́й, досту́пни́й. [Кни́жку пи́сано мо́вою, присту́пною і для малоосві́ченого читача́. На́ша Всенаро́дна бібліоте́ка присту́пна для широ́ких мас].
• -ная женщина – хистка́ молоди́ця.
• -ный любви, ненависти – присту́пний для коха́ння, для нена́висти, мо́же відчува́ти коха́ння, любо́в, знена́висть.
• Досту́пно – присту́пно, досту́пно кому́ и для ко́го.
• Его пониманию это недосту́пно – це річ непристу́пна для йо́го розуму́, він цього́ зрозумі́ти (збагну́ти) неспромо́жен.
Же́нщина – жі́нка, же́нщина, (фамил.) ба́ба.
• Молодая (замужняя) -на – молоди́ця.
• Публичная -на – пові́я.
Заму́жняя – замі[у]жня́, одру́жена, відда́на; му́жня жона́. [Дочка́ заміжня́ була́, в зе́млю полягла́ (Грінч.). Замужні́ се́стри (Звиног.), У нас у посві́дченні не пи́шуть заміжня́, а одру́жена, а чоловіка́м жона́тим пи́шуть – одру́жений, а нежона́тим – неодру́жений (Київщ.). Я тоді́ ще не була́ відда́на (Вінницьк. п.). Говорі́ть зо мно́ю, як з му́жньою жоно́ю (Квітка)].
• -няя молодая женщина – молоди́ця.
Изводи́ться, извести́сь –
1) (приходить в упадок) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, (о мн.) поперево́дитися позво́дитися, ни́щитися, пони́щитися, (гал.) піти́ ні́воротом. [Господа́рство звело́ся ні на що; вся худо́ба поперево́дилася (Харківщ.). На цій робо́ті оде́жа ни́щиться, а на нову́ не заро́биш (Остерщ.). Па́сіка по сме́рті небі́жчика Ле́ся не пішла́ ні́воротом (Франко)];
2) (худеть, истощаться) зво́дитися, зве́сти́ся, марні́ти, змарні́ти, помарні́ти, заневірні́ти (Харківщ.). [Од безсо́ння звела́сь: п’я́ту ніч не спимо́, не га́симо сві́тла (Коцюб.). Усі́ помарні́ли за цей тяжки́й час (Київ). Так молоди́ця заневірні́ла, на́че з домови́ни вста́ла (Сл. Гр.)].
Икри́стый –
1) (обильный икрой) ікря́ний, ікра́тий, ка́шний. [Ікра́та ри́ба (Черк. п.). Ікря́на ри́ба (Леб. п.). Ка́шна ри́ба (Чигир. п.)]; 2 литка́тий. [Литка́та молоди́ця (Поділля)].
Крутну́ть – крутну́ти, покрутну́ти, скрутну́ти, (сильно) крутону́ти. [Крутну́в соба́ку за хво́стик (Васильч.). Ні одна́ молоди́ця в селі́ й верете́ном не крутну́ла для ма́тушки (Н.-Лев.), Дід ус покрутну́в (Рудч.). Мене́ мов хто пучка́ми скрутну́в за се́рце (Васильч.). Крутону́в з усіє́ї си́ли (Харківщ.)].
• -нуть хвостом – крутну́ти, мельну́ти хвосто́м. [Цу́цик мельну́в хво́стиком (М. Грінч.)].
Курно́сый – кирпа́тий, ласк. кирпа́те́нький, (диал.) курно́сий. [Він був тро́хи кирпа́тий (Н.-Лев.). Молоди́ця га́рна, тро́шки кирпате́нька (Квітка)].
Ла́мпа – ля́мпа. [Молоди́ця несе́ в рука́х ля́мпу з склом (Н.-Лев.)].
• Керосиновая -па (небольшая) – гасни́ця, гасни́к (-ка́), ґазівни́ця, ґазі́вка. [Гасни́ці до дня не гаси́ли (М. Левиц.)].
• Паяльная -па – лютува́льна ля́мпа.
• Калильная -па – жарова́ ля́мпа.
• Зажигать, зажечь -пу – світи́ти, засвіти́ти ля́мпу.
• Опустить, поднять огонь в -пе – прикрути́ти, підкрути́ти ля́мпу.
• Потушить -пу – погаси́ти ля́мпу.
Ло́но –
1) (грудь) ло́но (-на и редко -ня), на́дро, пе́рси и пе́рса (р. перс), гру́ди (-дей). [Бризки́ на во́дяне ло́но упа́ли (Грінч.). Молоди́ця молода́я щось до ло́ня пригорта́є (Шевч.). Неха́й госпо́дь її́ при́йме, мою́ голу́боньку, на своє́ на́дро (М. Вовч.)].
• На -не природы – на ло́ні приро́ди. [На ло́ні ма́тери на́шої приро́ди відпочи́немо (Мирн.)];
2) (недра, утроба) ло́но, на́дро. [Ма́тінко моя́ рідне́сенька, чи прокля́в мене́ в твої́м ло́ні хто? (Франко). Не при́ймеш кісточо́к мої́х у рі́дне на́дро, де лежи́ть старе́нький ба́течко (Основа)].
• -но Авраама, Авраамово – ло́но (на́дро) Авраа́мове, на́дра Авраа́мові.
Молода́йка – молоди́ця, молоду́ха, ум. молоди́чка, молоду́шка. [Та посте́лимо кожу́ха, щоб сі́ла молоду́ха (Весільна пісня)].
Моло́дка –
1) молоди́ця, молоду́ха, ум. молоди́чка, молоди́ченька, молоду́шка. [Чи є в сві́ті молоди́ця, як та Га́ндзя білоли́ця? (Пісня)].
• Свойственный -ке – молоди́чий. [Молоди́че убра́ння (Л. Укр.)];
2) молоде́нька несу́ща ку́рка.
Молоду́ха, Молоду́шка – молоди́ця, молоду́ха, молоди́чка, молоду́шка.
Морда́стый – морда́тий, пика́тий, писка́тий, (сщ.) морда́ль (-ля́), (ж. р.) морда́ля. [Молоди́ця га́рна, не узя́в її́ кат: чорня́ва, морда́та (Квітка). Мов кабани́ годо́вані, пика́ті, пуза́ті (Шевч.)].
Нарожда́ть, народи́ть –
1) (во множестве кого) наро́джувати, народи́ти, (о животн. и фам. о челов.) напло́джувати, наплоди́ти, (в особ. о животн.) наво́дити, наве́сти́, приво́дити, приве́сти́, (о мног.) понаро́джувати, понапло́джувати, пона[попри]во́дити; наводи́ти кого́. [Народи́ла вона́ йому́ діточо́к аж тро́єчко (Брацл.). Бага́цько хло́пців там напло́дить (Котл.). Ні́где мені́ гніздо зви́ти, ні́где мені́ ді́ток наплоди́ти (Метл.). Соба́ка навела́ цуценя́т (Сл. Гр.). Вже вона́ й молоди́ця, вже й діточо́к наводи́ла (Квітка)];
2) (рождать кого) наро́джувати, народи́ти, роди́ти, (с)породи́ти, зроджа́ти и зро́джувати, зроди́ти, випло́джувати, ви́плодити, приво́дити, приве́сти́, (о мног.) понаро́джувати, повипло́джувати кого́. [Так його́ ма́ма народи́ла (Номис). Вже дру́гого байстрюка́ привела́ (Звин.)];
3) (производить кого, что) роди́ти, зроди́ти и породи́ти, плоди́ти, сплоди́ти кого́, що; (о земле) зроща́ти, зрости́ти що.
Нарождё́нный –
1) наро́джений, напло́джений, наве́дений, приве́дений, понаро́джуваний и т. п.;
2) наро́джений, (с)поро́джений, зро́джений, ви́плоджений, понаро́джуваний, повипло́джуваний;
3) зро́джений, поро́джений, спло́джений; зро́щений.
-ться –
1) (в прям. и перен. знач.) наро́джуватися, народи́тися, уро́джуватися, уроди́тися, (только в прям. знач. фам.) напло́джуватися, наплоди́тися, (о мног.) понаро́джуватися, понапло́джуватися; бу́ти наро́джуваним, наро́дженим, понаро́джуваним, напло́джуваним, напло́дженим, понапло́джуваним. [Наро́джується украї́нська інтеліге́нція (Крим.). З ко́жної кра́плі наро́джується га́спид (Грінч.). Нови́х люде́й понаро́джувалося бага́то (Харк.)];
2) (о луне) наро́джуватися и народжа́тися, настава́ти, наста́ти. [Як мі́сяць народжа́ється, то він молоді́є (Март.). Як молоди́к настає́ з доще́м, то ці́лий мі́сяць бу́де дощ (Звин.)].
Недотро́га –
1) (общ. р.) недото́рка, недоти́ка, незайма́й-мене́, (пренебр.) нечіпа́ха, нечіпа́йло, незайма́йло, (м. р.) недото́рканий, недото́ркливий (-ого), (ж. р.) недото́ркана, недото́рклива (-ої). [Диви́сь, яка́ недото́рка! і пожартува́ти не мо́жна (Сл. Ум.). Ото́ яка́ недоти́ка! (Шевч.). Чи ти ба, яка́ нечіпа́ха! (Мова). Така́ недото́ркана звича́йно, вона́ става́ла щи́рою до то́го, до ко́го схиля́лось її́ се́рце (Грінч.). Оце́ недото́рканий дя́дько, нена́че молоди́ця (Н.-Лев.). Він неду́гує усе́, то недото́ркливий таки́й (М. Вовч.)];
2) бот. Impatiens noli tangere L. – розри́в-трава́, не-ру́ш-мене́, не-зачіпа́й-мене́, недоти́ка.
Не́который, мест. неопр. –
1) (какой-то) яки́йсь, де́який(сь), котри́йсь, оди́н, (с оттенком пренебрежения) яки́йсь-там, котри́йсь-там.
• -рый человек – яка́сь (котра́сь, одна́, яка́сь-там, котра́сь-там) люди́на.
• -рое время – яки́й(сь) (де́який, реже котри́йсь) час, яка́(сь) часи́на. [Коло цього́ тво́ру яки́йсь час крути́лася ува́га громадя́нства (Крим.). Мовчи́ть яки́й час, да́лі не виде́ржує (Л. Укр.). Через яки́й час полі́чить (гро́ші) і перехова́ у дру́ге мі́сце (Грінч.). Жде до котро́гось ча́су (Номис). Молоди́ця спини́лася; яку́сь часи́ну вона́ придивля́лась (Коцюб.)].
• В продолжении -рого времени – яки́й(сь) (де́який) час, яку́(сь) (де́яку) часи́ну.
• На -рое время – на яки́й(сь) (де́який) час, на яку́(сь) (де́яку) часи́ну.
• В -ром царстве, в -ром (не в нашем, в тридесятом) государстве – в де́якімсь ца́рстві, в де́якімсь госуда́рстві (Рудч.); не в на́шій землі́ – в дале́кій стороні́; в яко́мусь ца́рстві, тридеся́тому держа́встві. [Приго́ди в Ґрю́невальді, – яко́мусь ца́рстві, тридеся́тому держа́встві, – при́нця О́тто (М. Калин.)];
2) (кое-какой, известный) де́який (р. де́якого, до де́якого и (редко) де́ до якого и т. п.), де́котрий; (известный, определённый) пе́вний; (кое-какой) де-не́-який, яки́й-не-яки́й, (пренебр.) яки́й-таки́й, таки́й-сяки́й, сяки́й-таки́й; (пустячный) яки́йсь. [Забра́вши де́яких троя́нців, п’ята́ми з Тро́ї накива́в (Котл.). Де́які варя́ги з гре́цького царя́ служи́ть найма́лися (Куліш). Де́які і́доли бро́нзового пері́оду ма́ють ви́гляд до́сить га́рний (Л. Укр.). Де́який матерія́л до міркува́ннів про се (Грінч.). На́віть і в ві́рі була́ де́яка одмі́на у нас про́ти їх (Грінч.). Со́нечко підли́зує сніг де́ з яких го́рбиків на піску́ (Квітка). Де́котрі гре́цькі купці́ (Крим.). Не міг втри́мати ду́мки про потво́рність де́котрих бі́лих люде́й (Кінець Неволі). Я прига́дую ті́льки де́котрі його́ жа́рти (Н.-Лев.). З ним Лаго́вський мав де́котру знайо́мість (Крим.). Пе́вну кі́лькість книжо́к про́дано (Київ). З того́ завзя́ття було́-б нічо́го не ви́йшло, коли́-б не щасли́вий ви́падок, що показа́в яки́й-таки́й заро́бок (Франко)].
• -рое количество – де́яка (пе́вна, яка́сь) кі́лькість, де́яке число́, скі́льки(сь), (пренебр.) скі́льки(сь)-там. [Да́йте йому́ скі́льки-там гро́шей, – і неха́й собі́ йде (Звин.)].
• В -рых случаях – в де́яких ви́падках, (изредка) коли́-не-коли́.
• -рым образом – де́яким чи́ном (ро́бом), (в известной степени) до пе́вної мі́ри, в де́якій (в які́йсь) мі́рі;
3) (иной, который) и́нший, де́котрий, ко́три́й и (редко) кото́рий, яки́й; см. Кото́рый 4. [В и́нших губе́рніях, напр. на пі́вночі Росі́ї, тако́ї землі́ нема́є (Доман.). Ти-ж не така́, як и́нші жінки́: ти розумі́єш, що… (Грінч.). Кото́рі селя́ни вже й па́стки станови́ли на тхора́, – так ні, не ло́виться (Остерщ.). До нас ча́сом і дохо́дять які́ чутки́, але́ запі́зно (Брацл.)];
4) -рые (в значении сщ.) – де́хто (р. де́кого, де́ до кого и до де́кого и т. п.), де́котрі (-рих), де́які (-ких), (кое-кто) де́нехто (р. де́некого). [Де́хто брав чита́ти (Грінч.). Тро́шки зго́дом верну́лись до Бру́са де́хто і посіда́ли край йо́го (Квітка). Позбира́в де́кого та й учини́в про́ти ляхі́в триво́гу (Сніп). Не всі сплять, що хропля́ть, – лиш де́котрі (Кам’янеч.). Всі сплять, хропу́ть, а де́які сопу́ть (Гул.-Артем.)].
• -рые подумают, что… – де́хто поду́має (поду́має де́хто), що…, де́котрі (де́які) поду́мають, що…
• -рые из них – де́хто (де́котрі, де́які) з них;
5) -рые – -рые (одни-другие: из неопр. количества) – де́які – де́які, де́котрі – де́котрі, які́ – які́, котрі́ – котрі́ и (редко) кото́рі-кото́рі, и́нші-и́нші, які́-ті, и́нші – а де́котрі, и́нші – а де́які. [Де́які оповіда́ння були́ друко́вані, де́яких ще й не було́ тоді́ (Грінч.). Які́ лежа́ть, які́ сидя́ть, які́ сновиґа́ють по кутка́х (Грінч.). Кото́рі пристаю́ть на се, а кото́рі ка́жуть – ні (Грінч.). Ко́ні та воли́ – які́ пасу́ться, ті – лягли́ (Грінч.). И́нші гомоня́ть, а де́котрі пону́рі сидя́ть М. Вовч.)].
Немно́жко, нрч. – тро́шки, (диал.) трі́шки, (чуть-чуть) ма́ло-небага́то, ма́ло-ма́ло, (перен.) кап(е)ли́ну, капели́нку, ка́пельку, дрі́бочку, жмі́[е́]ньку, (диал.) ка́почку. [Ви́пий тро́шки цього́ зі́лля (Шевч.). Тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти (Коцюб.). Молоди́ця га́рна, тро́шки кирпате́нька (Квітка). Парубки́ були́ руся́ві з тро́шки горба́тими носа́ми (Н.-Лев.). За таку́ ла́ску, щоб хоч ма́ло-ма́ло прислужи́тись (Квітка). Тре́ба-ж таки́ хоч ма́ло-небага́то зна́ти істо́рію (Грінч.). Ка́пельку там було́ си́ру (Сл. Гр.). Ка́почку чого́сь (Сл. Желех.)].
Нести́ –
1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)].
• Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)];
2) (быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́.
• Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в);
3) (держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)].
• Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й;
4) (перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)].
• -ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)].
• -ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що.
• -ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)].
• -ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що.
• -ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти.
• -ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)].
• -ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)].
• -ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки.
• -ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)].
• Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу.
• -ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту.
• -ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)].
• -ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки;
5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)].
• Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко).
• Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?;
6) (о поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)];
7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́.
• -ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці.
• -ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити;
8) (о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)];
9) (о лошадях) не́сти́, носи́ти.
• Лошади -су́т – ко́ні но́сять;
10) (о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)];
11) безл. –
а) не́сти́.
• По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу).
• Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні;
б) (о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)];
в) (о токе воздуха) тягти́, протяга́ти.
• Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме).
• -сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би);
г) (слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти.
• Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся –
1) (стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.;
2) не́сти́ся, (мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)].
• Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́.
• Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром.
• Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою).
• Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не.
• -тся молва, что… – чу́тка йде, що…
• Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть).
• Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?;
3) (о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)];
4) (много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)].
Переводи́ть, перевести́ –
1) перево́дити, переве́сти́, (о мног.) поперево́дити кого́ куди́.
• -сти́ арестанта из одной тюрьмы в другую – переве́сти́ арешта́нта з одно́ї в’язни́ці до дру́гої.
• -сти́ глаза, взор на кого, на что – переве́сти́ о́чі, по́гляд на ко́го, на що.
• -ди́ть глаза (с места на место) – перево́дити о́чі, пово́дити очи́ма по чо́му.
• -сти́ разговор на что, на другую тему, предмет – зверну́ти розмо́ву (річ) на що, на и́ншу те́му (на и́нший бік), зве́сти́ мо́ву на що, зійти́ на що, заки́нути на и́нше, (шутл.) заговори́ти з и́ншої бо́чки. [Неха́й, се́стро, опісля́! – ска́же було́ Кость, та й заки́не на дру́ге на що-не́будь (Квітка)].
• -ди́ть, -сти́ дух – зво́дити, зве́сти́ дух, відво́дити, відве́сти́ дух, перево́дити, переве́сти́ дух, відса́пувати(ся), відса́патися, відсапну́ти, віддиха́тися и -ди́хуватися, відди́хатися, віддихну́тися, відідхну́ти, відхлину́ти. [Да́йте мені́ дух зве́сти́ (відсапну́ти). Молоди́ця не переведе́ ду́ху, верещи́ть (М. Вовч.) Лаго́вський ва́жко одса́пував з того́ прудко́го ході́ння (Крим.). Візни́к ва́жко оддихну́вся й поскрі́б під ша́пкою (Васильч.)].
• Не могу (не может) дух -сти́ – не зди́шуся, не зди́шеться, не відведу́ (не відведе́) ду́ху. [Аж не зди́шеться, мов ті́льки що вло́влений горо́бчик (Куліш)];
2) (в высший класс) промува́ти, попромува́ти. [Що в йо́му кипі́ло, за́раз ви́явилось, як ті́льки попромува́ли його́ в четве́ртий клас (Свид.)];
3) перепи́сувати, переписа́ти, поперепи́сувати що на ко́го, зво́дити, зве́сти́ що на що. [Семилі́тню поволо́вщину звів на годову́ (Куліш)].
• -сти́ имение на имя своей жены – переписа́ти має́ток на свою́ жі́нку.
• -ди́ть что-л. на деньги – оберта́ти (оберну́ти) що на гро́ші.
• -ди́ть рубли на франки – оберта́ти, зво́дити карбо́ванці на фра́нки.
• -ди́ть на камень, литогр. – перебива́ти на ка́мінь.
• -ди́ть на бумагу – перебива́ти, перево́дити на папі́р;
4) перека́зувати, переказа́ти, пересила́ти, пересла́ти що.
• Я -вё́л ему по почте сто рублей – я переказа́в (пересла́в) йому́ по́штою сто карбо́ванців;
5) (с одного языка на другой) переклада́ти и -кла́дувати, сов. перекла́сти и переложи́ти, (о мног.) попереклада́ти и -кла́дувати (з одніє́ї мо́ви на дру́гу); (пояснить) перетовма́чувати, перетовма́чити, поперетовма́чувати що. [На на́шу мо́ву Ілія́ду перекла́в Руда́нський. Промо́в по-на́шому, а я приста́влю таку́ раби́ню, що по-ри́мськи вмі́є, вона́ твої́ слова́ перетовма́чить (Л. Укр.)].
• -сти́ слово в слово – перекла́сти сло́во за сло́вом.
• -води́ть что-л. стихами – переклада́ти (перекла́сти) ві́ршем (вірша́ми), перевіршо́вувати (перевіршува́ти, поперевіршо́вувати), переспі́вувати (переспіва́ти, попереспі́вувати) що;
6) (истреблять) зво́дити, зве́сти́, перево́дити, переве́сти́, виво́дити, ви́вести, вигу́блювати, ви́губити, вибавля́ти, ви́бавити, (неоднократ.) позво́дити, поперево́дити, повиво́дити, повигу́блювати, повибавля́ти. [Позво́дити, повиво́дити и т. д. мише́й, вся́ку по́гань];
7) (тратить понапрасну) перево́дити, переве́сти́, марнува́ти, змарнува́ти, (о мног.) поперево́дити, помарнува́ти.
• -сти́ время, деньги – переве́сти, змарнува́ти час, гро́ші.
• Переведё́нный – переве́дений; перепи́саний; перека́заний, пере́сланий; перекла́дений и т. д.
Пора́ –
1) час, годи́на, пора́, доба́.
• Не такая -ра́ теперь настала – не таки́й час тепе́р наста́в, не така́ годи́на (пора́) тепе́р наста́ла.
• В обеденную -ру – в обі́дню годи́ну (до́бу), обі́дньої годи́ни, в обі́д; срв. Обе́д, Обе́денный. [Ой у неді́лю, в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня)].
• Подвечерняя -ра́ – підвечі́рок (-рка). [Це так: от вам пі́вдня, тоді́ підвечі́рок, а тоді́ – ве́чір (Звин.)].
• Предрассветная -ра́ – досві́тня годи́на.
• Послеобеденная -ра́ – пообі́дня, післяобі́дня годи́на, попо́лудень (-дня).
• Глухая -ра – (поздняя) глу́па доба́; (мёртвый сезон) ме́ртва доба́.
• Ночная, вечерняя -ра́ – нічна́, вечі́рня доба́ (діб), вечі́рній час, вечі́рня годи́на. [Тепе́р нічна́ діб,— не до́рого зби́ться з шля́ху (Київ.)].
• Ночною, вечернею -ро́ю – нічно́ї, вечі́рньої доби́. [Нічно́ї доби́ з нево́лі утіка́ли (Дума)].
• Осенняя -ра́ – осі́ння доба́.
• Зимняя -ра́ – зи́мня (зимо́ва́) доба́. [Ну, а куди́-ж нам тепе́р, зимово́ї доби́, поді́тися? (М. Лев.)].
• Рабочая -ра́ – робі́тній (робо́чий) час, робі́тня (робо́ча) доба́. [Вже наста́в гаря́чий робі́тній час (Н.-Лев.). А робо́чої доби́, що люде́й ніко́го в селі́ нема́є… (М. Вовч.)].
• В какую (в такую, в эту) -ру – в яки́й (в таки́й, в цей) час, в яку́ (в таку́, в цю) добу́ (діб, по́ру, годи́ну). [А молоди́ця на́ша са́ме у цю діб постерегла́ зло́дія (Київ.)].
• В раннюю, в позднюю -ру – в ра́нню, в пі́зню до́бу. [Оди́н до́щик об Мико́лі ви́пав в ра́нню до́бу (Манж.)].
• До поздней -ры – допі́зна, до пі́знього ча́су, до пі́зньої годи́ни (доби́). [Він сиді́в допі́зна (Гр.)].
• С давних пор – зда́вна, відда́вна, з да́внього ча́су, з да́вніх часі́в.
• До недавних пор – донеда́вна, до неда́внього ча́су́.
• На ту -ру – на той час, на ту по́ру. [І бліди́й мі́сяць на ту по́ру із хма́ри де-де вигляда́в (Шевч.)].
• По -ре́ глядя – як до ча́су, як коли́.
• Быть в самой лучшей -ре́ – бу́ти в цві́ті (в ро́зцвіті) ві́ку свого́.
• Девица на -ре́ – ді́вчина на відда́нні, на відда́чі. [У ме́не-ж дочка́ на відда́нні (Г. Барв.)].
• В одну -ру – в одни́х (в їдни́х) часа́х; см. Одновремё́нно.
• На первых -ра́х – поперва́х, на пе́ршій порі́; срв. Сперва́. [Тепе́р вони́ пони́жчали, а поперва́х жа́рко бра́лись (Борз.)].
• В кои -ры раз зайдёт – коли́ не коли́ (вряди́-годи) раз за́йде;
2) час, пора́. [Усьому́ під не́бом свій час і вся́кому ді́лу своя́ пора́: час роди́тись і час умира́ти, час наса́джувати і час вирива́ти наса́джене (Еккл.)].
• На всё своя -ра́ – на все свій час (своя́ пора́).
• До -ры́, до времени – до ча́су, до слу́шного ча́су; (покамест) по́ки що, до́ки що. [До ча́су дзба́нок во́ду но́сить (Приказка). Одбува́ючи до слу́шного ча́су сяки́й-таки́й одбу́ток… (Куліш). Неха́й до́ки що так бу́де, як і до́сі було́, а так яко́сь поба́чимо (Кониськ.)].
• Приходит, приближается, наступает, пришла, наступила -ра́ – прихо́дить, надхо́дить, настає́ час, пора́, прийшо́в, наста́в час, прийшла́, наста́ла пора́ (що роби́ти). [Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Пісня)].
• С которых, с каких пор – відко́ли (диал. звідко́ли, звідукі́ль), з яко́го ча́су. [Відко́ли пішо́в, та й нема́ (Рудч.) Не пам’ята́є, коли́ са́ме змерз, відко́ли трясе́ться (Свидн.)].
• С этой -ры́, с этих пор – з цьо́го ча́су, відтепе́р, (отныне) відни́ні. [Відтепе́р уве́сь час він оберта́в на лекту́ру (Франко)].
• Существующий с этих пор, с тех пор – відтепе́рішній, відтоді́шній.
• С тех пор, с той -ры́ – з то́го ча́су, відто́ді. [З то́го ча́су ставо́к чи́стий зарі́с осоко́ю (Шевч.). Відто́ді ду́мка про ві́рну ти́ху дружи́ну скраша́ла його́ безтала́ння (Коцюб.)].
• До которых, до каких пор – до́ки, до́кіль (реже доко́ли), (до какого места) доку́ди, подо́ки. [До́ки бу́ду му́чить ду́шу і се́рцем болі́ти? (Шевч.). І до́кіль так ще бу́де? (Гліб.). Ви́значив кре́йдою подо́ки обрі́зувати (Звин.)].
• До сих пор – до́сі, до́сіль, дотепе́р, до ц[с]ьо́го ча́су, по цей (сей) час. [Чужі́ лю́ди полу́днують, ми й до́сі не ї́ли (Метл.). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’ян.)].
• Вот до каких пор, вот до сих пор, вот по сию -ру (исключительно при обозначении пространственных отношений, глубины, высоты и т. п.) – о(т) по́ки, от по́сі, от по́ти, от подо́ки, от подо́ти. [Мені́ в ставку́ о по́ки (Зміїв.). І повелі́в: бурха́тимеш от по́ти, отту́т межа́ твої́м серди́тим хви́лям (Куліш). От подо́ти закача́й рука́ва (Липовеч.). От по́сі (до этого места) мої́ слова́, а да́льше напи́сано чию́сь ви́думку (Куліш). Ось по́ти моє́ї мо́ви (Ор. Лев.)].
• До тех пор – до́ти, до́тіль, по́ти, по́тіль, допо́ти, допо́тіль. [Я до́ти не ве́льми на дівча́т вважа́в і зро́ду ніко́го не коха́в (М. Вовч.)].
• Бывший, существовавший до сих пор, до тех пор – дотепе́рішній, дотоді́шній.
• С тех пор, с той -ры, как – (відто́ді) відко́ли. [Мину́в уже четве́ртий рік, відко́ли Дени́с Сиваше́нко відділи́вся від ба́тька (Грінч.). Відко́ли він ожени́вся, і в господа́рстві йому́ не веде́ться (Коцюб.). Відко́ли почала́ся пре́са, відто́ді пови́нно було́ з’яви́тися й чима́ло но́ви́х працьовникі́в на по́лі публіци́стики (Єфр.)].
• До тех пор, пока… – до́ти – до́ки, по́ти – по́ки, до́ти – (аж) по́ки, до́тіль – до́кіль, по́тіль – по́кіль; срв. Пока́. [До́ти ходи́в, до́ки не накла́в голово́ю (Номис). До́ти лях мути́в, до́ки не наї́вся (Номис). По́ти пря́ла, по́ки й задріма́ла (Рудч.). По́тіль не переста́ну, по́кіль не доста́ну. По́тіль бить, по́кіль та щу́чина ко́жа облі́зе (Рудч.)].
• В -ру, не в -ру, см. Впо́ру.
• Вы пришли в самую -ру – ви прийшли́ са́ме в час.
• Пора́, нар. – час, пора́.
• -ра́ обедать, спать – час, пора́ обі́дати, спа́ти.
• -ра́ на боковую – час на бокове́ньку, час ляга́ти.
• -ра́ итти, ехать, -ра́ домой – час (пора́) іти́, ї́хати, час (пора́) додо́му. [Час додо́му, час, час і пора́ (Пісня). Час ї́хати (М. Вовч.). Але́ тобі́ спа́ти час, дити́но (Коцюб.). Та тобі́ ще, голу́бонько, не час умира́ти (Рудан.). Та го́ді сиді́ти, да пора́ леті́ти (Метл.). Ой го́ді-ж мені́ з кі́нними брата́ми уганя́ти, час мені́ коза́цьким нога́м пі́льгу да́ти (Дума)].
• -ра́ б уже, давно б -ра́ – час-би (пора́-б) уже́, давно́-б час, давно́-б пора́. [Дороста́є літ дити́на, вже пора́-б жени́ти (Рудан.)].
• Вам давно -ра́ было это сделать – вам давно́ слід було́ це зроби́ти.
• Перейти -ре́, безл. – перепори́тися.
• Уже и -ра́ перешла – вже й перепори́лось. [Чи не пора́ нам додо́му? – Уже́ й перепори́лось (Борз.)]. – См. Поро́ю.
Похо́дка – хода́ и хід (р. хо́ду), похода́ и по́хід (-ходу), ступа́, хідня́ (-ні́), по́ступ (-пу). [А пода́й нам, ді́вонько, води́: поба́чимо твоє́ї ходи́ (Г. Барв.). Га́рна у коня́ хода́ (Звяг.). Важки́й хід бо́сих ніг (Коцюб.). По́гляд о́рлій, похода́ важка́, вельмо́жна (М. Вовч.). У обо́х по́хід одна́ковий, як уве́чорі, то й не розбере́ш, котри́й іде́ (Новомоск.). У ньо́го хід діво́цький (Поділля). Важка́ ступа́ (М. Вовч.). Зовсі́м ба́тькова хідня́ (Херс.)].
• -ка медленная, тяжёлая, лёгкая, размашистая – хода́ пові́льна, важка́, ле́гка, зама́шиста. [Молоди́ця йде зама́шистою ходо́ю (Л. Укр.)].
• -ку имел – на ході́ був. [На ході́ Семе́н Си́дорович був нешвидки́й (Яворн.)].
• Я узнаю его -ку, по -ке – я пізнаю́ його́ ходу́, по ході́, по по́ходу.
• Видно по -ке – зна́ти по ході́ (по по́ходу). Срв. По́ступь.
Прово́рный – мото́рний, метки́й, похі́пни́й, похопли́вий, хапки́й, хватки́й, шамки́й, прово́рний и проворне́нький, (скорый) швидки́й, прудки́й, хутки́й, (шутл.) скорохва́цький. [Мото́рна молоди́ця. Хто моторні́ший, той живи́вся бі́льше (М. Лев.). Ті́льки до робо́ти хапки́й, а до ї́жі ні. І ти не ду́же-то хватки́й, і я не швидка́. Шамки́й у робо́ті].
• -ный человек, женщина, провор, провора – мотору́н, мотору́ха, (ласк.) мотору́шка, мете́ць (-тця), (шутл.) полету́н, полету́ха, полету́шка, опис. як на шру́бах хо́дить, (насм.) моторя́ка, проворя́ка (общ. р.).
• Она -ная швея – вона́ мото́рна шва́чка.
Происходи́ть, произойти́ –
1) (сделаться, статься) ді́ятися, поді́ятися и зді́ятися, чини́тися, зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, роби́тися, зроби́тися, ста́тися, скла́стися; (твориться) твори́тися, утвори́тися и створи́тися, ко́їтися, ско́їтися; (совершаться, иметь место) відбува́тися, відбу́тися, захо́дити, зайти́.
• Срв. Случа́ться, Твори́ться. [Що було́ коли́сь, те бу́де й знов, і що ді́ялось, те й ді́ятиметься, і нема́ ново́го нічо́го під со́нцем (Еккл.). Давно́ коли́сь те ді́ялось у вас на Вкраї́ні (Шевч.). Побі́жу мерщі́й додо́му, чи не поді́ялось чого́ там (Шевч.). Ось як воно́ зді́ялось, слу́хай (Стор.). Чини́лося те у да́вню давнину́ (М. Вовч.). У ме́ртвій ти́ші со́нного га́ю зчини́вся бій (Коцюб.). Не так воно́ ро́биться, як нам хо́четься (Номис). Як ста́лось це? І як могло́ це ста́тись? (Грінч.). Але тут і ста́лось чу́до (Самійл.). Ди́вне ди́во скла́лося тут (Грінч.). Надво́рі таке́ ко́їться, що і ви́глянути не мо́жна (Канів.). Що там ско́їлося вчо́ра межи ва́ми? (Коцюб.). І ніхто́ не зна́є того́ ди́ва, що тво́риться серед но́чи в га́ї (Шевч.). Як одбува́лася ця боротьба́ – не тре́ба нага́дувати, бо одбува́лась вона́ на на́ших очах (Єфр.). Батьки́ ніко́ли не зна́ють того́, що одбува́ється в душі́ ї́хніх діте́й (Крим.). Еволю́ція зна́чна зайшла́ від часі́в, як батьки́ борони́лись війно́ю (Самійл.)].
• Между ними -зошла́ ссора – між ни́ми зайшла́ сва́рка, ста́лася сва́рка.
• Между ними что-то -зошло́ – між ни́ми щось ста́лося, щось зайшло́. [Що межи ва́ми зайшло́, най межи ва́ми бу́де (Франко). Те, що межи на́ми зайшло́, не було́ непорозумі́ння (Л. Укр.)].
• -зошло землетрясение – ста́вся, зчини́вся землетру́с.
• -зошё́л неожиданный случай с кем – ста́лася, скла́лася несподі́вана приго́да кому́ и з ким. [Ста́лась йому́ приго́донька не вдень, а вночі́: занеду́жав чумаче́нько з Кри́му ідучи́ (Пісня)].
• Если -зойдё́т перемена – якщо ста́неться, за́йде, відбу́деться змі́на.
• В нём, с ним -зошла большая перемена – з ним ста́лася, зайшла́, відбула́ся вели́ка змі́на. [Я почу́ла, що від то́го ча́су з ним зайшла́ яка́сь змі́на (Франка)].
• -ди́ть, -зойти́ с кем – ді́ятися, поді́ятися, ста́тися, роби́тися, зроби́тися з ким и кому́, пово́дитися з ким. [Ся́я молоди́ця зна́ла усе́, що з Окса́ною пово́дилось (Квітка)].
• С ним что-то -зошло́ – з ним и йому́ щось ста́лося, поді́ялося, зроби́лося. [Що з їм ста́лося – не зна́ти (Грінч.). Ста́лося хоробли́вій люди́ні те, що й пови́нно було́ ста́тися (Крим.)].
• Не понимаю, что это со мною (с ним) -дит, -зошло́ – не розумі́ю, що це зо мно́ю (з ним) и мені́ (йому́) ді́ється, ро́биться, поді́ялося, ста́лося, зроби́лося. [Бо́же мій! де це я?.. Що це зо мно́ю ді́ється? (Н.-Лев.). Що вам оце́ тако́го поді́ялось? (Федьк.). Що се з не́ю поді́ялось? (М. Вовч.). Що це її́ зроби́лося? (Житом.)].
• С ногами что-то -дит, -шло́ – нога́м щось ро́биться, зроби́лося.
• Действие -дит – ді́я відбува́ється, веде́ться, прова́диться де. [Наро́дні ти́пи з тіє́ї місце́вости, де веде́ться ді́я пое́ми (Рідн. Край)].
• Дело -ди́ло в 20-х годах XIX века – ді́я ді́ялась в двадця́тих рока́х XIX ві́ку.
• Разговор -дит с глазу на глаз, шёпотом – розмо́ва відбува́ється, веде́ться, прова́диться віч-на́-віч, по́шепки. [Розмо́ва звича́йно або́ урива́лася, або́ прова́дилася вже по́шепки, на у́хо (Єфр.)].
• Вчера -ди́ли выборы – учо́ра відбува́лися ви́бори.
• Заседания -дя́т в здании городского совета – засі́дання відбува́ються в буди́нку місько́ї ра́ди.
• Битва под Полтавой -ди́ла 27 июня 1709 года – би́тва під Полта́вою відбува́лася 27 че́рвня 1709 ро́ку;
2) (возникать, брать начало, быть следствием чего-л.) вихо́дити, ви́йти, похо́дити, піти́, става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го, виника́ти, ви́никнути, ви́пасти з чо́го. [Вірш вихо́дить з то́го, що слова́ розставля́ються так, що приро́дні на́голоси сами́ собо́ю чергу́ються, як ви́міряні, ритмі́чно (Єфр.). Але́ не з тіє́ї наро́дньої пое́зії ви́йшло старе́ на́ше письме́нство (Єфр.). Звідкіля́ пішла́ мо́ва лю́дська (Крим.). Одні́ систе́ми тракту́ють, що мора́ль похо́дить з абсолю́тного авторите́ту (Наш). Таки́м чи́ном і ста́ла а́збука (Єфр.). З тихе́ньких усе́ ли́хо встає́ (Номис). Уся́к знав, що од йо́го у селі́ усе́ ли́хо встає́ (Квітка). Біль, що повстава́в з нудьги́ (Крим.). Отаки́м спо́собом і повста́в той по́діл пра́ці, що ми тепе́р скрізь ба́чимо (Єфр.). З цьо́го могло́ повста́ти вели́ке ли́хо (Загірня). Хто й зна, що-б воно́ ви́никло з цьо́го (Грінч.). З то́го-то й ви́пало, що пра́вди ні́где було́ шука́ти (Куліш)].
• -шло́ несогласие – повста́ла незго́да.
• Это -дит от того, что… – це вихо́дить, виника́є, (по)стає́ з то́го, що… [Мо́же це виника́ло з то́го, що украї́нським кри́тикам дово́дилося ра́зом і обороня́ти пра́во украї́нського письме́нства на існува́ння (Єфр.)].
• Свет -дит от солнца – сві́тло похо́дить, вихо́дить з со́нця.
• Эта болезнь -дит от простуды – ця хворо́ба постає́ з просту́ди.
• От этого может -йти убыток – з цьо́го мо́же ви́йти шко́да, зби́ток.
• -ди́ть откуда – похо́дити зві́дки. [Лоя́лем я зову́сь. З Норма́ндії похо́джу (Самійл.)].
• -дить, -йти от кого – похо́дити, піти́ з ко́го и від ко́го, народи́тися (во множ. понаро́джуватися) від ко́го. [Сини́ усю́ди від отці́в похо́дять (Куліш). З йо́го усі́ ті і Савлуки́ пішли́ по сві́ту (М. Вовч.). З Промете́я похо́джу (Л. Укр.). Де́які з них, як от князі́ Остро́зькі понаро́джувались од варя́го-ру́ських і ли́тво-ру́ських князі́в (Куліш)].
• Он -дит от знаменитого рода – він похо́дить з сла́вного ро́ду.
Пропуска́ть и Пропуща́ть, пропусти́ть –
1) кого, что куда – пропуска́ти, пропусти́ти, пуска́ти, пусти́ти кого́, що куди́, через що, (через что) перепуска́ти, перепусти́ти кого́ через що (напр., через кордо́н), (давать дорогу) пропуска́ти, пропусти́ти кого́, пропуска́ти, пропусти́ти доро́гу кому́, пуска́ти, пусти́ти доро́гу кому́. [Нас пропусти́ли в ха́ту (Сл. Ум.). Патру́лі ніко́го не пропуска́ли (не пуска́ли) в мі́сто (М. Грінч.). «Ось до вас прийшли́», ка́же йо́му молоди́ця, пуска́ючи мене́ у две́рі (М. Вовч.). Хтів був їх (кни́ги) ви́писати з Пари́жу, а цензу́ра не пуска́є (Крим.). Нас перепусти́ли через кордо́н. Ой вороги́, вороги́, пропусті́те доро́ги (Чуб.)].
• -ти́те-ка меня – пропусті́ть-но мене́, пусті́ть-но мене́.
• -ти́те! – пропусті́ть! пусті́ть доро́гу! перепусті́ть доро́гу!
• Здесь не -ка́ют – тут (сюдо́ю) не пуска́ють (не пропуска́ють).
• Часовой -ти́л в ворота – вартови́й пусти́в у бра́му.
• Нас -ти́ли через заставу – нас перепусти́ли (пропусти́ли) через заста́ву.
• Цензура не -ка́ет – цензу́ра не пуска́є.
• -ка́ть, -ти́ть куда воду, пар, воздух – пуска́ти, пусти́ти куди́ во́ду, па́ру, пові́тря.
• -ка́ть, -ти́ть поезда́ через что – перепуска́ти, перепусти́ти поїзди́ через що. [За до́бу через Ки́їв перепу́щено сто поїзді́в (М. Гр.)].
• -ка́ть, -ти́ть кого проехать, пройти мимо кого, чего, мимо себя – пуска́ти, пусти́ти кого́ прої́хати, пройти́ повз ко́го, повз се́бе, да́ти помину́ти кого́, себе́. [Пусти́в усі́х прої́хати повз йо́го, а тоді́ пої́хав слідо́м за ни́ми (М. Грінч.)];
2) кого, что (миновать) – мина́ти, мину́ти, о(б)мина́ти, о(б)мину́ти (обминува́ти) кого́, що, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти кого́, що. [Як горі́лку п’ють, то мене́ мина́ють, а як б’ють, то від ме́не почина́ють (Номис). Помине́те дві ха́ти, а тре́тя на́ша (Звин.). Пока́зуючи дра́ми за-для наро́днього теа́тру, я зо́всім обмину́в о́перу (Грінч.). Промина́ємо пе́ршу причи́ну (Грінч.). Ввесь мак облама́в, ті́льки одну́ да ма́ківку да й обминува́в (Чуб.)].
• Меня -ти́ли в списке – мене́ промину́ли в реє́стрі (в спи́ску);
3) кого, что (проворонить) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти, упуска́ти, упусти́ти, проґа́влювати, проґа́вити кого́, що. [Хло́пець напру́жує слу́хи, боячи́сь пропусти́ти яки́й зрадли́вий звук (Коцюб.). Ща́стя, бра́тіку, хвили́ночка одна́: на́че хма́рка по-над на́ми промина́; не впусти́! (Крим.)].
• Не -ти́ почтальона – не пропусти́ (не проґа́в) листоно́шу.
• -ти́ть очередь, поезд – пропусти́ти, перепусти́ти че́ргу, по́їзд;
4) что (опускать при чтении, письме, разговоре, шитье и т. п.) – мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (срв. Опуска́ть). [Та чита́йте, од сло́ва до сло́ва, не мина́йте ані ти́тла, ніже́ ті́ї ко́ми (Шевч.). Сьо́го не чита́й – мина́й (Сл. Гр.). Ти не все розказа́ла, де́що помину́ла (Звин.). Перепи́сувач промину́в два рядки́ (М. Грінч.). Промину́ла кві́точку наши́ти, – ось заве́рнусь та наши́ю (Черніг.)];
5) что (упускать: время, пору, срок, случай и т. д.) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти, упуска́ти, упусти́ти, промина́ти, промину́ти що (час, по́ру, те́рмін (строк), наго́ду); (срв. Упуска́ть).
• -ти́ть время – упусти́ти, пропусти́ти, перепусти́ти час.
• -ка́ть, -ти́ть время мешкая и т. п. – зга́яти, уга́яти, прога́яти, провакува́ти час, [Не дооремо́ сього́дні, бо пі́в-дня зга́яли, по́ки плуг поладна́ли (Харк.). А вга́єш півгоди́ни, він і ти з ним і всі поги́нуть (Куліш). А бери́ лиш ці́на та бу́демо молоти́ти, а то й день так проваку́ємо (Грінч. II)].
• -ти́ть не использовав – пусти́ти ма́рно що, пусти́ти, не ви́користавши що. [Цю наго́ду му́симо ви́користати, не смі́ємо її́ пусти́ти ма́рно (Єфр.)].
• -сти́ть удобный случай – промину́ти, упусти́ти до́бру наго́ду, слу́шний ви́падок.
• -ка́ть лекции, заседания и т. п. – промина́ти, омина́ти, пропуска́ти, перепуска́ти, сов. промину́ти, обмину́ти, пропусти́ти, перепусти́ти ле́кції, засі́дання і т. ин. [Обрі́кся одпо́стувати оди́н ти́ждень тепе́речки та не омина́ти жа́дної слу́жби бо́жої (Крим.)].
• -ка́ть, -сти́ть мимо ушей – слу́хати через верх, прослу́хувати, прослу́хати, пуска́ти повз (проз) ву́ха (у́ші). [Як ба́тько сказа́в: «не ва́жся за йо́го йти», – то я слу́хала його́ через верх (Г. Барв.). Бої́ться, щоб ні жо́дного слове́чка не прослу́хати, що йому́ бу́де Левко́ розка́зувати (Квітка)].
• -ка́ть, -сти́ть мимо глаз что – пуска́ти, пусти́ти повз о́чі що.
• -ка́ть нити основы сквозь ниченки – заво́дити осно́ву у ри́тки, у шо́хти (Вас.);
6) что через (в) что (процеживать) – перепуска́ти, перепусти́ти що через (на) що, проці́джувати, проціди́ти що через що. [Перепусти́ти во́ду на фільтро́вий папі́р (М. Грінч.). Від то́го тво́ри його́ ті́льки ви́грають, як проду́кти вели́кого худо́жнього тала́нту, через широ́ке людське́ се́рце перепу́щені (Єфр.)].
• -сти́ть бульон через сито – перепусти́ти бульйо́н через (на) си́то;
7) что (сквозь себя: свет, лучи, воду) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти що (сві́тло (світ), промі́ння, во́ду). [Вода́ і скло до́бре пропуска́ють крізь се́бе світ (Ком.)].
• Бумага -ка́ет чернила – папі́р пропуска́є чорни́ло;
8) (хмельное в горло) хили́ти, вихиля́ти, ви́хилити, ціди́ти, ви́цідити, (быстро) хильну́ти, смикну́ти; срв. Выпива́ть 2. [Перехили́в ча́рку й ціди́в горі́лку пово́лі (Коцюб.). Ще по о́дній ви́хилили (Звин.). Що-дня ква́рту вихиля́є (Звин.). Смикне́мо по ча́рці (Харк.)].
• -тить по одной, по рюмочке – ви́хилити по о́дній, по ча́рочці;
9) -сти́ть (слух, молву) – пусти́ти чу́тку, чутки́, (о молве, позорящей кого) пусти́ти погові́р, (не)сла́ву про (за) ко́го, на ко́го.
Пропу́щенный –
1) пропу́щений, пу́щений куди́, (через что) перепу́щений куди́, через що;
2) проми́нутий, обми́нутий, поми́нутий;
3) (провороненный) пропу́щений, упу́щений, перепу́щений, проґа́влений;
4) (опущенный) проми́нутий, поми́нутий, пропу́щений;
5) (упущенный) пропу́щений, перепу́щений, упу́щений, проми́нутий; зга́яний, уга́яний, прога́яний, провако́ваний (час).
• -ный мимо ушей – прослу́ханий, пу́щений повз (проз) ву́ха;
6) перепу́щений через (на) що;
7) пропу́щений, перепу́щений (світ (сві́тло), про́мінь);
8) ви́хилений.
Пучегла́зый, прил. и сущ. – витрі́шкува́тий, витрішкоо́кий, банька́тий, вирячкува́тий, вирлоо́кий, ока́тий, балуха́тий, булька́тий, лупа́тий, більма́тий (см. Пучегла́з).
• -зенький – банька́тенький, ока́тенький, балуха́тенький, булька́тенький. [За столо́м сиди́ть молоди́ця, огрядна́, черво́на, витрішкува́та (М. Вовч.). Па́ні стара́ вже, вирячкува́та (Кониськ.). Оце́ яка́ ді́вка банька́та (Звин.). Жаби́ чо́рні, здоро́ві, ока́ті (Мирн.). Лупа́тий сич (Васильч.)].
Пы́лкий –
1) палки́й, палю́чий, полум’яни́стий.
• -кий огонь – палки́й, палю́чий ого́нь.
• -кие дрова – полум’яни́сті дро́ва;
2) палки́й, запальни́й, я́рий, гаря́чий, завзя́тий, огне́нний, огни́стий, огня́ний, вогнюва́тий, пале́ний. [Кого́-ж до серде́нька горну́ти, тули́ти, кого́-ж тим коха́нням палки́м напої́ти (Рудан.). Виступа́є вона́ запальни́м оборо́нцем жіно́чої емансипа́ції (Єфр.). Стар, та яр (Номис). Гаря́чий чолові́к (Грінч.). Він до робо́ти огне́нний (Лебед.). Се́рце огни́сте (Куліш). Молоди́ця вогнюва́та (Зміїв.)].
• -кие слова, чувства – палкі́, запальні́, гаря́чі, огне́нні слова́, почуття́. [До слів палки́х коха́ння ти схиля́лась (Грінч.). Найкра́щі по́риви, гаря́чі почуття́ розсі́кли ми ноже́м холо́дним міркува́ння (Самійл.)].
• -кое воображение – палка́ уя́ва.
• -кий нрав, темперамент – палка́, гаря́ча, запальна́ вда́ча.
• Человек -кого темперамента – люди́на палка́, запальна́ на вда́чу, палко́ї, запально́ї, огне́нної вда́чі, темпера́менту.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Всезнающий – усезна́вець, всеві́дець, всеві́да, всезна́йко, знаю́ка.
[— Мене цар послав до Діда-всевіда, щоби я приніс від нього у царський двір три золоті волоси (Казка). Тоді Єлена подумала, що, може, ся баба не досить сильна. Все ж, ла-не-ла, баба. А от у Чорних Ославах є дід, так про того повідають, що дійсно великий знаюка. Пішла до діда. Той теж одразу оприділив, що се вроки. А наврочила чорнява молодиця, що сидить на схід (Г.Хоткевич). — Ще не скінчилася б баталія, а вже горлали б наші всезнайки, що гетьман винуватий, що його скинути треба, або, ще чого гіршого, залунав би клич — переходіть на другий бік! От де наше нещастя, панове! (Б.Лепкий). Чуйним і мудрим був той знаюка козацький, отаман січової школи, який сказав одного разу і на всі часи, для всіх поколінь: «Козацькому роду нема переводу!» Воістину так. Нема, і не буде (О.Виженко). Він проник у саме серце людськості, за ту єдину мить промовисто висловив глибокий сумнів мислителя, навіть всезнавця, в гідності, в сенсі людського існування взагалі (Є.Попович, перекл. Г.Гесе)]. Обговорення статті
Грудь, анат. – груди, грудина, груднина; (жен.) лоно, перса; цицька, грудь, (груб.) цицяк, (жен., жарг.) балкон, відра, балони, ціцерони, батони:
• бить себя в грудь – бити себе в груди;
• брать грудью – брати (здобувати (добувати) штурмом (приступом);
• взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки, узяти за барки;
• всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти);
• встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати стояти стіною (муром) за кого за що, мужньо боронити (захитати) кого, що, обставати щосили (що є снаги) за ким за чим;
• выпятить грудь – випнути груди;
• грудь колесом – випнуті груди;
• дышать полной грудью – дихати на повні груди;
• кормить грудью – годувати груддю, давати грудь; (редко) годувати грудьми;
• либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або вдома (дома) не бути (Пр.); або вдома (дома) не бути, або волі здобути (Пр.); або (хоч) пан, або (хоч) пропав (Пр.);
• отнять ребёнка от груди – відлучити дитину;
• полной грудью, во всю грудь – на всі груди, на повні груди;
• стоять грудью за кого, что – стояти стіною (грудьми, муром);
• человек с волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (диал.) космогрудий;
• человек с раскрытой грудью – розхристаний.
[Нічим грудини прикрити (Номис). В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія (Колядка).У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Зирк! — на кухонних дверях стоїть панич. Його голова й борода закустрані, його очі заспані, біла вишивана сорочка розхристана і з-під неї виглядає тендітніша від рожевого лепесточка груднина (П.Мирний). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На привітання чоловіка вона встала, прикрила грудь білою мережаною сорочкою і поклала дитину в колиску (А.Чайковський). А московський байстрюк раз по раз шукає грудий. На стіні відбивається її кругла грудь, як гора, а губи байстрючка виглядають на стіні, як пажерливий змій. Думає вона собі, що цей хлопець, як опир, витягнув в себе всю її жіночу честь і ще всю мою кров витягне (В.Стефаник). Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (М.Коцюбинський). Разом з усвідомленням йому відроджувався на устах поцілунок, що він урвав, притиск грудей і сласне оповиття голих рук. Голих! Як пізно він це зрозумів! (В.Підмогильний). Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття (І.Багряний). Одні били себе кулаками в груди та присягалися, що на власні очі бачили, як Інокеша стояв посеред хати на колінах у сльозах і молився на свою жінку, як на ікону. (Г.Тютюнник). Горне до себе сина, кормить грудьми — шкода, молока мало, кепські харчі (У.Самчук). — От і добре, що прийшла, — дивиться на вдову і чомусь пригадує ті вечори, коли отут на ставку жінки перуть шмаття і годують немовлят грудьми, що стікають молоком та місячною дрімотою (М.Стельмах). А скажи — Модільяні був ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах (В.Стус). — Уфф!.., — відсапується, схопившись за груди — нічогенькі батончики, десь, мабуть, четвертого розміру (О.Забужко). Як кобіту хтось лапає за цицьку, то мусить вона стогнати і очима вивертати. Такий порядок (Ю.Винничук). Безумство моє — і гірке, і солодке, бо всі Його розпізнали по блиску очей і утомі — На кедровім ложі я довго збирав невагомі Розгублені перса, що пахли, мов персика сік… (М.Кіяновська). Як хлипко вивисне цицяк І затремтить драглисто-дрібно, Шепоче серце: щось не так! Це до кохання не подібно! Коли ж туга і пружна грудь, Коли руці на ній не слизько, Я знаю, що любові буть, Я знаю, що вона вже близько! (Ю.Позаяк). Якщо цицьки дрібні-драглисті Й брутально схильні до звисання, Жени від себе мрії чисті — Бо це ніяке не кохання. Якщо цицяк тремтить хлипливо, Коли руці на ньому слизько, Втікай скоріше — це зрадливе, Заразне й капосне дівчисько. Любов лиш там, де грудь тугенька, Рожева, пружна і налита, І не вміщається у жменьку — Пахнюча, ніжна й соковита. Оце і є солодка втома, Твоя омріяна коханка: Хапай її, тягни додому І шпортай з вечора до ранку. Запам’ятай, цю прозу світу — Життя таке хистке-мінливе: Все інше, що ще є в кобіти В коханні зовсім не важливе (Ю.Позаяк). Одіссей же рукою Правою раптом за горло стару Евріклею вхопивши, Лівою ближче до себе її притягнув і промовив: “Неню, невже погубить мене хочеш? Сама ж ти своєю Груддю мене згодувала!" (Б.Тен, перекл. Гомера). Один хлопець побіг сказати клюшниці й небозі, що там пана їхнього й дядька на волах везуть, а він худющий такий та жовтий прямо на сіні лежить. Боже, як заголосили поштиві білі голови, аж жаль було слухати! Плакали, били себе в груди та кляли-проклинали ті мерзенні рицарські романи, і все те вибухло з новою силою, коли Дон Кіхот переступив рідний поріг (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тоді Амброджуоло сказав: — По правді вистачило б із тебе і сих доказів, та як ти хочеш інших, я подам їх. Скажу тобі, що в мадонни Дзіневри, дружини твоєї, під лівою груддю чималенька родима цятка, а круг неї золотих волосинок шестірко (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жінку, якій вранці того дня вирізали другу грудь… (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Перші півтори милі, себто всю дорогу до загорожі Доузі Бойлана, я не міг подумки відволіктися від тендітного тіла і маленьких цицьок, що притиснулися до моєї спини. І поки трактор гуркотів по об’їзній дорозі, розмахуючи кущорізом і виючи диференціалом, я ледь не сказився від жаги і від жаги і від злості на свого братана (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Немовля весь час вередувало й скиглило. Воно люто смоктало грудь, проте в Людмили, хворої і анемічної, молока було мало (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Альберта підійшла до мене й нахилилася наді мною, і я побачив обрис найкрасивіших грудей, хотів із розгону подумати — найкрасивіших грудей Варшавського Договору, але ж змінився вигляд світу, і тепер я бачив обрис найкрасивіших грудей Атлантичного або найкрасивіших грудей Європейського Союзу, чи обрис найкрасивіших грудей держав-кандидатів до Європейського Союзу (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). 1. В маршрутці молода мама просить дитину: — Доню візьми цицьку, бо час вже їсти… — Доню візьми цицьку, бо зараз дядькові віддам. — Дядько: — Доню, думай скоріше, бо я вже три зупинки проїхав. 2. Чоловіки й жінки могли б частіше ззиратися очима. Якби не цицьки]. Обговорення статті
Доступный, доступен – доступний, приступний, загальноприступний, відкритий, досяжний, нескладний, дохідливий, зрозумілий, (о цене, ещё) дешевий, поцінний:
• доступная женщина – хистка́ молоди́ця (жінка), (шутл.) слабка на передок, слабка на утори;
• доступное изложение – доступний (приступний, зрозумілий) виклад;
• сделать доступным – уприступнити.
[Знав би графський вилупок, хто вона, його кобіта, якій цілує, прошє пана, ручки. А, може, й дупу та слабуватий на чоловіків передок (В.Лис). — Література збільшує декольте й вкорочує спідницю — відтак маємо цілком доступну літературу, яка пропонує себе за недоступними цінами (В.Слапчук)]. Обговорення статті
Дочь, дочка – дочка́, до́нька:
• готова дочь попова – кінець — пішла баба у танець;
• дочь бондаря, шорника, писаря, кузнеца, портного, купца… – дочка бондаря, лимаря, писаря, коваля, кравця, купця (крамаря); (розм. фольк) бондарівна, лимарівна, писарівна, ковалівна, кравцівна, крамарівна;
• дочь вдовы – удовівна;
• дочь взрослая (на выданье) – дочка (донька) на відданні (на виданні), дочка-відданниця;
• дочка гетмана – гетьманівна;
• дочь короля – королівна;
• дочь Павленка – Павленківна;
• дочь первая – перша дочка (донька), первачка;
• дочь уважаемых родителей – добрих батьків дочка; хазяйська дочка;
• единственная дочь – єдина дочка, одиначка (одиниця, одиничка);
• самая младшая, наименьшая дочь – найменша дочка, мізинка, мізиночка.
[А в тім селі вдова жила, А у вдови дочка була І син семиліток (Т.Шевченко). Вип`ю чарку, вип`ю другу, Вип`ю третю на потуху. П`яту, шосту, та й кінець. Пішла баба у танець, А за нею горобець Викрутасом-вихилясом… Молодець горобець! (Т.Шевченко). Лесиха, сказано, запопадна, перша йде зажинати з донькою і невісткою (І.Франко). Моє перелицьоване пальто, ану скажи, кого ти взимку гріло, скажи про те, як десять років збігло, і час угнався, ніби долото у трухле дерево? Скажи про все. Куди мене розкрилено несе моя біда, дочка моєї віри? (В.Стус). Одна статура в матері і в доньки — обидві круглі, наче карахоньки (Л.Костенко). Так от, паночку мій ґречний,— вів далі козопас,— жив у нашому селі один хлібороб на ймення Гільєрмо, а там такий заможний, що куди тобі Хризостомовому батькові. І дав йому Господь окрім багатства незчисленного ще й дочку-одиничку, що вродила йому жінка його, молодиця на всю околицю, а вродивши, померла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Лінь — дочка багатства і мати бідності (Поль Декурсель)]. Обговорення статті
Женщина – жінка, (редко, устар.) женщина, (фамил.) баба, (молодая женщина, диал., польс.) кобіта:
• молодая замужняя женщина – молодиця;
• публичная женщина – повія;
• роковая женщина – згубна (згублива, фатальна) жінка.
[Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І.Котляревський). Які саме женщини подобалися Шевченкові? Чужбинський не списав нам хоч би рисами загальними ні єдиного патрета з того жіноцтва, щодо якого він спостерігав у Шевченка поривання серця. Тільки й повідав, що «Шевченко любив женщин живої вдачі, щоб женщина була палка, загарлива, щоб під нею земля горіла на три сажні» (О.Кониський). Для жінки головне — як, для чоловіка — що (І.Франко). Жінки не вмирають. Вони просто зникають, як птахи. По собі залишають дітей, життя. Цілий світ (П.Загребельний). Сонце моєї долі, якір моєї свободи — жінка (Л.Костенко). Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава — це прекрасна жінка, Що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш, — тільки до воріт (Л.Костенко). Якщо говорити про жінку, то куди ти увійшов — звідти і вийдеш. Міг би я сказати малому (В.Слапчук). — Подумайте ж надто, що я собі вроди не обирала: вона в мене така, яку Бог послав із ласки своєї, а не з мого прохання чи обрання. І як гадюку не можна судити за отруту, хоч вона нею вбиває, бо то в неї од природи, так і я не винна, що вродилась гарною, бо краса жінки честивої — то ніби вогонь далекий або гострий меч: хто близько не підійде, той не вріжеться і не обпечеться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жінки уособлюють торжество матерії над розумом, так само як мужчини — торжество розуму над мораллю (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Жінки мають рівні з нами права, але в їх інтересах не користуватися цими правами (Талейран). Думки і жінки разом не приходять (М.Жванецький). Треба або кохати жінок, або пізнавати їх. Середини нема (Н.Шамфор). Дай жінці  десять добрих порад, вона скористається одинадцятою (Нім. пр.). Жінки красивіші, ніж вони виглядають (Ґ.Лауб). Жінки створені для того, щоб їх любили, а не для того, щоб їх розуміли (О.Вайлд). Жінки керують нами. Постараймося ж довести їх до досконалості: що більше вони знатимуть, то досконалішими будемо й ми (Річард Шерідан). Ніколи не почувайся певним біля жінки, яку кохаєш, бо жіноча природа ховає більше небезпек, аніж ти думаєш… мужчина, навіть коли він корисливий, коли він зловмисний, завжди дотримується принципів, а жінка дослухається почуттів (Л. фон Захер-Мазох). Що я знаю про жінку? Ну, хоча б те, що лише разом з чоловіком вона здатна створити людину (С.Є.Лєц). О згубна, згубна жінка! О гад, усміхнений, проклятий гад! (Леонід Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Тому кажу вам: або жінка буде майбутнім чоловіка, або людство загине… (М.Кундера). 1. Зробити жінку щасливою не важко, важко самому при цьому залишитися щасливим. 2. Не так складно зустріти жінку своєї мрії, як приховати її від дружини. 3. Усе, що жінка прощає, вона ще пригадає…]. Обговорення статті
Живой, жив – живий; (бойкий) жвавий; (подвижный) моторний, меткий; швидкий; виразний, яскравий, чіткий; органічний, реальний, життєвий, життьовий:
• едва жив ушёл, спасся – ледве (ледві) з душею вирвався (втік, вихопився, вискочив);
• живая действительность (перен.) – жива дійсність;
• живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина моторуха;
• живая изгородь – живопліт (иногда обсада);
• живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща;
• живая улика – живий (наочний) доказ;
• жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький; жив-здоров;
• жив и здоров – живий-здоровий, живий і здоровий;
• жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося;
• живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…);
• живой живое и думает – живий живе й гадає;
• живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого, правдивий (достеменний) портрет чий, з кого;
• живой интерес – жвавий (живий) інтерес;
• живой ум – бистрий розум;
• живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо притьмом) (зробити що);
• задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого, дойняти (вразити, дозолити); до живого кого, допекти кому, кого, допекти до живого (до живого серця) кому, кого;
• захватить живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого;
• на живую нитку (разг.) – на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем, на живу нитку;
• на живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч, на швидку руку (робити що);
• нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого, нема й на світі кого;
• ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий;
• ни [одной] живой души (разг.) – [а]ні живої душі, [а]ні живого духа, [а]ні лялечки, ні душечки, ані лялечки;
• оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим, дарувати життя кому; лишати при життю;
• остаться в живых – вижити (про багатьох повиживати); залишитися (зостатися) живим [серед живих];
• пока жив буду – поки [й] житиму, поки мого віку;
• принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому;
• сжечь живым – спалити живцем (живого);
• с живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти, живого білувати.
[Поглянула навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (М. Вовчок). Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (П. Мирний). Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (І. Нечуй-Левицький). — Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський). Я сам з душею втік. Занялася хата вночі, то ледві з душами повихоплювалися, в чому спали (АС). Він допоміг Дон Кіхотові встати й посадив його на Росинанта, що теж був ледве живий та теплий (М. Лукаш, перекл. М. Сервантеса). Нарешті він зачепив Ааза за живе… чи за гаманець, що в його випадку одне й те ж (С.Михаць, перекл. Р.Аспріна). Якось я бачив живий символ тріумфу людини. Вона вже стояла над прірвою і пісяла в неї (С. Є. Лєц). Живе не може бути потворним (К. Шанель)]. Обговорення статті
Лицо –
1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (грам.) осо́ба;
5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (поличное) лице́;
9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
• апеллирующее лицо – особа, що апелює;
• а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
• Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
• большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
• быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
• важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
• вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
• видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
• видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
• в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
• в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
• вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
• в поте лица (книжн.) – у поті чола;
• все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
• все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
• встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
• вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
• выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
• главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
• говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
• действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
• доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
• должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
• духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
• здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
• знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
• знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
• изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
• исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
• к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
• контактное лицо – контактна особа;
• красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
• лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
• лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
• лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
• лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
• лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
• лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
• лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
• лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
• лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
• лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
• лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
• на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
• на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
• невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
• не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
• ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
• обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
• она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
• открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
• от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
• от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
• от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
• от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
• официальное лицо – офіційна особа;
• первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
• перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
• перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
• перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
• перемениться в лице – змінитися на виду;
• подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
• подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
• показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
• по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
• по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
• по лицу́ земли – по світа́х;
• полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
• по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
• постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
• посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
• по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
• потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
• правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
• представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
• сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
• сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
• светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
• с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
• служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
• смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
• смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
• сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
• спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
• ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
• стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
• товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
• торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
• три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
• убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
• ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
• ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
• умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
• физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
• человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
• это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
• это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт]. Обговорення статті
Лоно –
1) (грудь, чрево, чресла женщины) ло́но, (редко) лоня, на́дро, пе́рси і пе́рса (р. перс), гру́ди (-дей); (перен., приют) лоно, надро;
2) (недра, утроба) ло́но, на́дро:
• лоно Авраама, Авраамово – ло́но (на́дро) Авраа́мове, на́дра Авраа́мові;
• на лоне природы – на лоні природи, на вільному повітрі.
[Бризки́ на во́дяне ло́но упа́ли (Б.Грінченко). У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лоня пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Мир первозданний Одпочив на лоні ночі (Т.Шевченко). Неха́й Госпо́дь її́ при́йме, мою́ голу́боньку, на своє́ на́дро (М.Вовчок). Ма́тінко моя́ рідне́сенька, чи прокля́в мене́ в твої́м ло́ні хто? (І.Франко). Не при́ймеш кісточо́к мої́х у рі́дне на́дро, де лежи́ть старе́нький ба́течко (Основа). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На ло́ні ма́тери на́шої приро́ди відпочи́немо (П.Мирний). А навкруги було так гарно, так радісно. У чистій і ніжній, як лоно коханки, блакиті, в могутній хвилі життя, що ледве виявлялось таємним тріпотінням соків, на теплому й запашному диханню весни було так багато радості, почувалась така повна гармонія (М.Коцюбинський). Прийняв чумака вільний степ у своє надро (М.Коцюбинський). Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, Що я, отруєний журбою, В світах блукатиму літа; Коли б я знав про муки люті, Про сміх і глум на чужині, Що в мене будуть руки скуті І в мури замкнені пісні, — Я попрощався б хоч з тобою, До лона рідного припав, Прислухався б до шуму трав І зник… (О.Олесь). Така люта негода урвала раптом запашний сезон садів та прогулянок річкою на далеке лоно природи, де кохання в затишкові відлюдних кущів може дійти свого природного здійснення. Природа замкнула свої вигідні притулки, але жоден дощ не спроможний був залити жаги, що бере людське серце не тільки від віку, а й від часу незалежно, противно серцям інших тварин, яким визначено пору любовного настрою (В.Підмогильний). Планета серця, трагедійний зал опукою підноситься в узвишшя. Продертий розпач так його колише, немов біди тисячолітній шквал. Хоч вись разить зухвалих наповал, та порив нас відроджує і кличе перелітати смертне узграниччя, аби в пекельний вечора опал крилом сягнути — в лоно самоспалень до молодих і радісних офір (В.Стус). розкрий своє лоно не для любові не для пустощів не для жаги я хочу риси свої передати бо я не бог цей горбкуватий ніс ці очі зелені як трава (бо травою стануть) я хочу риси свої передати руки свої і вишню і камінь моєї ріки і небо моєї самотності і ніч моїх ночей (Т.Мельничук). Ну хіба я  вам дон Кіхот І німб не личить мені так само як мереживна мантилька дони Анни і не моя це парафія — ворожити на погляді і носити кинжал межи персів — для того була Кармен а вже тим паче не для моєї руки Дюрандаль і не треба із мене робити мене я не хочу хліба  з муки сервантесових вітряків відпустіть нарешті від себе  не тягніть я не з ваших країв і не прошу вашого неба не прощайте лиш дайте пройти вам  це також воістину треба (Ю.Джугастрянська). Дорогою ті двоє грілися самогоном, реготали, щось цвенькали до Ганнусі, та вона не обізвалась до них ані словом, сиділа закам’яніла, не відчуваючи холоду, і їй здавалося, що лоно її теж закам’яніло (В.Шкляр). Навпроти мене за столик сіла золотоволоса панна років двадцяти. Вона була симпатична. Та що там – вона була класна. Ці повні жагучі вуста! А перса радісно випиналися з-під блюзки і дражнили мої руки. Все це я оцінив у лічені секунди, аби за мить відвести якомога байдужий погляд і знов перетворитися на китайського мудреця. Але той стан нічогонедумання мені вже не вдалося повернути, поява панни вибила мене з колії, притягала мої очі й думки, я вже не міг думати ні про що инше, як тільки про неї (Ю.Винничук). — Оце вже й не думай, чоловіче,— заперечила Тереза. — Живи, живи, баранчику, хоть ти й шолудивий! Аби ти був жив, і хай западуться всі на світі губернаторства: без того панства ти з матернього лона вийшов, без того панства досі якось жив, без того панства і в могилу зійдеш, чи хай понесуть тебе, коли Бог до гурту покличе (М.Лукаш, перекл. М.Севантеса)]. Обговорення статті
Мечта –
1) мрі́я, (мечты, мн.) мрії, (ещё) солодкі сни; (химера) химе́ра, ви́мрійка;
2) (иллюзия, призрак) мана́, ома́на, мара́, ма́рево;
3) (действие) мрі́яння, ма́ріння:
• взлелеянный в мечтах – виплеканий (викоханий, випещений, зголублений) у мріях; омріяний (умріяний);
• мечты о чём – мрі́ї про що;
• несбыточная (тщетная) мечта́ – незбу́тня (нездійсненна, химе́рна, примарна, марна) мрі́я, химе́ра, мара́;
• пустая мечта́ – химе́рна (даре́мна, марна) мрі́я;
• предаваться мечта́м о чём – порина́ти в мрі́ї, снува́ти мрі́ї, ма́рити, мрі́ї гони́ти про що; (пустым, несбыточным) химе́ри гони́ти про що, літа́ти в хма́рах, заліта́ти (зано́ситися) в хма́ри;
• сладостная мечта – солодка мрія;
• создать мечто́й кого, что – ви́мріяти кого́, що;
• сокровенная мечта – заповітна мрія;
• это было мечто́й всей моей жизни – це була́ мрі́я всього́ мого́ життя́.

[Ті часи були для мене щасливі. І тепереньки, коли оце моя душа направлена поетично, вони встають в моїй уяві, неначе пишні мрії фантазії, що були, та навіки минули і ніколи не вернуться (І.Нечуй-Левицький). Не встигли Улас та Юрко добре роздивитися на ту мрію, вона щезла (І.Нечуй-Левицький). Море далеко леліє так ніжно, як мрія (Л.Українка). Сестрице люба, я тобі бажаю Ясного щастя (коли се не мрія!) (Л.Українка). Чи не до́сить вже ілю́зій і даре́мних мрій? (М.Вороний). Мину́лися наді́ї-мрі́ї, не бу́де дру́гої весни́ (Б.Лепкий). Що ща́стя? Се-ж ілю́зія, се при́вид, тінь, ома́на (І.Франко). Суса́на снува́ла мрі́ї про кра́щі часи́ (М.Коцюбинський). Що б я дав, щоб ти спочила трохи та була зараз зо мною! Але це тільки мрії! (М.Коцюбинський). Перед ним на ослоні сиділа його колишня мрія, свіжа та гарна, як квітка (М.Коцюбинський). Усе́ про грапі́в та князі́в химе́ри го́не (Мова). Ходила в церкву, звісно, як годиться. Гладущики сушила на тину. Така була хороша молодиця і мала мрію гарну і чудну. У ті часи, страшні, аж волохаті, коли в степах там хто не воював, — от їй хотілось, щоб у неї в хаті на стелі небо хтось намалював (Л.Костенко). Ображайся на мене як хочеш, Зневажай, ненавидь мене — Все одно я люблю твої очі І волосся твоє сумне. Хай досада чи гнів жевріє, Хай до сліз я тебе озлю — Ти для мене не тільки мрія, Я живою тебе люблю (В.Симоненко). Після Різдва вони почали спати в одному ліжку, і пан Миколай ще раз пересвідчився, що все омріяне приходить до нас тоді, коли вже й не знаєш, чи потрібно тобі воно (В.Кожелянко). — Браття моє миле,— знов прийняв слово священик,— кажу ж вам, що зроду не було на світі ніякого Фелісмарта Гірканського, ані Сіронхіля Фракійського, ані жодних інших рицарів, що то про них у романах пишеться: то все вигадки і вимрійки моторних голів, а складаються ті книги, аби людей розважити, як ото, ви кажете, женці та косарі розважаються, читаючи. Коли хочете, то й забожусь, що таких рицарів вправді не існувало, таких подвигів вони не звершали, і таких нісенітниць ні з ким бути не могло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Антуан не живе своїм життям, він його вимріює з широко розплющеними очима (Я.Кравець, перекл. К.Панколь). Найлегше здійснити мрії, в яких не сумніваються (А.Дюма). Надії певне збуваються. Бо їх щораз менше (С.Є.Лєц). Майбутнє належить тим, хто вірить у красу своєї мрії (Елеонора Рузвелт). 1. Плани на майбутнє, що не відповідають вашим фінансовим, розумовим і фізичним можливостям, називаються мріями. 2. Мрії збуваються… У певний момент… Найчастіше цей момент називається «Вже на фіг не треба». 3. Є мрія? Іди до неї! Не виходить іти? Повзи до неї! Не можеш повзти? Ляж і лежи в напрямку мрії! 4. — У тебе є мрія? — Є. Хочу кинути пити. — Так, кинь. — А як потім жити без мрії?]. Обговорення статті
Промычать – промукати, мукнути; (пробормотать, ещё) промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти, пробуркати, прохарамаркати).
[А гарна молодиця була, треба вам знати, гаряча, з темпераментом! Ну, прийшло до розправи, все розібрали чистенько, свідки позізнавали, протоколи повідчитували, прокуратор гримить, домагається найтяжчої кари; адвокат, визначений з уряду, промимрив щось там собі під ніс, пан президент устругнув резюме таке, що й на двох прокураторів могло б вистати, — присяглі по чвертьгодинній нараді всіми голосами: на перше головне питання — винен (І.Франко). Тала підбігла з ганчіркою, протерла Олесин столик. — А мій? — промукав Матвій. — А ти обійдешся (Є.Кононенко). Ресторан був напівпорожній. Ліниво поскрипувала оркестра. Циганами й не пахло. Коли я запитав про них у офіціянта, він зміряв мене сухим поглядом і промимрив щось незрозуміле. Але враз змінив свій настрій, коли я захрумтів п’ятіркою (Ю.Винничук)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Баба –
1) (старушка, а также пренебрежительно о молодой женщине, о неэнергичном мужчине) ба́ба, -би;
2) (о молодой женщине) жі́нка, -ки, молоди́ця, -ці;
3) (повивальная б.) ба́ба, б.-повиту́ха;
4) (у колодца) жураве́ль, -вля́;
5) (для забивания свай, кольев) до́вбня, довбе́шка, -ки, ба́ба.
Женщина – жі́нка, -ки, же́нщина, -ни; (замужняя молодая) молоди́ця, -ці.
Молодица, молодка – молоди́ця, -ці.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Баба
• Баба с воза, кобыле легче – баба з воза, кобилі легше. Пр. Тарах баба з воза (з коліс), кобилі (на колеса, колесам, коням, возові) легше. Пр.
• Бабье дело – жіноча (бабська) річ; жіноче (бабське) діло. [Жіноча річ коло печі, а нам, козакам, чарка та шабля. П. Куліш.]
• Бабье лето – бабине літо; погожа (погідна) підосінь.
• Бабьи сказки – дурниці; нісенітниці; (образн.) Рябої кобили сон. Пр. Брех стара на покуті! Пр. Тоді то було, як баба була дівкою. Пр. Коцюба кудкудакала, помело яйце знесло. Пр. [Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? Коцюбинський.]
• Бабьи сплетни – жіночі плітки (балачки); баб’яча брехня (баб’ячі брехні); (образн.) Сорока сороці, ворона вороні. Пр. Сорока летить, а собака на хвості сидить. Пр. Баб’ячої брехні не об’їдеш і на свині. Пр.
• Бой-баба – козир-баба; король-баба; козир-жінка; козир-молодиця. [О, та баба ж козир була. Квітка-Основ’яненко. Юнона, козир-молодиця, Юпітеру не піддалась. Котляревський.]
• Где баба, там рынок, где две, там базар – дві баби — торг, а три — ярмарок. Пр. Дві баби, одна гуска — цілий ярмарок. Пр.
• Где чёрт не сладит, туда бабу пошлёт – де чорт не зможе, туди бабу пошле. Пр. Де чорт не зможе, там баба поможе. Пр. Де є баба, там і чорта не треба. Пр. Куди чорт не поспіє, туди бабу пошле. Пр. То така баба, що й дідька не треба. Пр.
• Злая баба – зла (люта) баба (жінка); злюка (злісниця, з’їдуха, бузувірка); яга (язя); (образн.) Баба сім миль із-за пекла. Пр. То язя з пекла родом. Пр.
• Каменная баба (археол.) – баба; кам’яна баба; баба-кам’яниця; бовван; [кам’яний, камінний] мамай. [А другий — козарлюга вже в літах, досить підтоптаний, стояв, як, бува, камінний мамай на степовій могилі… Ільченко.]
• Повивальная баба (бабка) (устар.) – баба; (частіше з епітетом) баба-(с)повитуха (баба-бранка, баба-пупорізка). [Баба-повитуха все днювала і ночувала в Лемішок. Н.-Левицький.]
• Сварливая баба – сварлива баба (жінка); ґарґара; гризюка. [Коли б не стара ґарґара, а то всіх, як іржа залізо те, точить… Мирний.]
• Сделаться, стать бабой – збабіти (збабитися); (про багатьох) побабіти. [Побабіли, вражі діти! Де ваш дух козачий? Старицький.]
• Сердилась баба на торг, а торг про то и не ведал – сердилась баба на торг, а торг того й не чує. Пр. Сердилась баба на торг, та й дуже, а торгові й байдуже. Пр.
• Скачет баба задом и передом, а торг идёт своим чередом – скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла йдуть своїм чередом. Пр.
• Снежная (снеговая) баба – [Снігова] баба; сніговий дід; сніговик.
• Сорок лет — бабий век – сорок літ — жіночий (баб’ячий) вік. Пр. Як сорок літ стане — жінка в’яне. Пр.
• Упрямая баба – уперта (затята, запекла, клята) баба (молодиця); (образн.) баба з кованим носом. Номис. Ти їй «голено», а вона — «стрижено». Номис. їй кажеш «овес», а вона каже «гречка». Номис
Быть
• Будем бдительны! – будьмо пильні!
• Будем готовы! – будьмо готові (напоготові)! [Вони вже близько, будьмо ж всі готові зустрінути врочисто молодих. Кочерга.]
• Будем здоровы! – будьмо здорові!; будьмо! [Сідай і ти, Насте, — розпорядився Гаркуша, наливаючи чарки — …Отож, за те, щоб добре поярмаркувалось… Будьмо. Гончар.]
• Будем знакомы! – будьмо знайомі!; познайомимося! (зазнайомимося!)
• Будет! – годі; буде!; доволі!; досить! [Не плач, серденько, годі! Вовчок. Та буде ж, буде… Квітка-Основ’яненко.]
• Будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято. Пр. Буде й на нашій вулиці свято. Пр. І в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр.
• Будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…; буде по-моєму, по-твоєму… [І побачиш, як не на моє вийде. М. Куліш. Нехай, думаю, по-твоєму буде. Стороженко.]
• Будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе).
• Будет тебе! будет вам! – буде тобі! буде вам!; знатимеш! знатимете!; матимешся! матиметеся!; начувайся! начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш!
• Будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють. Пр. Солодкого проглинуть, гіркого проплюють. Пр. Хто стається медом, того мухи з’їдять. Пр. Будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть). Пр.
• Будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві; зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку; коли (якщо) ласка твоя, ваша; (розм.) спасибі тобі; спасибі вам. [Скажи мені, будь ласкав, тату, Чого ячмінь наш так поріс… Гребінка. Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих. Візьміть та вирубайте їх. Глібов.]
• Будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові; бувай, бувайте; (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові; щасливо. [Бувайте здорові, молодиці! Вовчок.]
• Будь он…, он бы… – якби (коли б) він був…, він би…
• Будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша; будь ласка (будьте ласкаві). [Коли ваша ласка, — кажу, — то й я собі біля вас стану. Вовчок.]
• Будьте уверены – будьте певні; майте певність. [Будьте певні, що ви не вмрете — живі будете. Вишня.]
• Будь что будет; была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде що буде; хай (най) діється (буде) що хоче; або пан, або пропав. Пр. [Або здобути, або дома не бути. Пр. Раз козі смерть. Пр. Куць виграв, куць програв. Пр. Подивилась Катерина: — І ви, бачу, люди! Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде! Шевченко.]
• Была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде. Пр. Кому кого у надобі, той того найде у кадовбі. Пр. Що по надобі, то найдеш і в кадобі. Пр.
• Была бы шея, а ярмо найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться). Пр. Аби шия, а хомут буде. Пр. Аби пшоно — каша буде. Пр. Аби голова, а шолуді будуть. Пр. Аби корито, собаки будуть. Пр. Аби болото, а жаби будуть. Пр. Аби хліб, а зуби будуть (найдуться). Пр. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Пр. Аби побрязкачі, послухачі будуть. Пр. Аби люди, а піп буде. Пр. На мої руки найду усюди муки. Пр.
• Был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився. Пр. Був мед, та гості попили. Пр. Було діло, та полетіло. Пр. Був колись горіх, а тепер свистун. Пр. Був волом, та став козлом. Пр. Був лісничим, а тепер нічим. Пр.
• Быть беде – без біди тут не обійдеться; начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха.
• Быть без души от кого – всією душею упадати коло кого; дух за ким ронити; палко любити кого. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш. Грітенко.]
• Быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким; тримати спілку з ким; спілкувати з ким.
• Быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (згоді, ладу); добре тривати з ким; бути (жити) не в ладу (не в (з)лагоді, не в згоді) з ким; не ладнати з ким; незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким. [Нам не треба сварки, ми в злагоді. Мартович.]
• Быть в новость кому – бути за новину кому.
• Быть во главе – на чолі бути (стояти); перед вести. [Бо Панько перед вів!.. М. Куліш.]
• Быть в ответе за что – відповідати за що.
• Быть в сборе – зібратися; бути вкупі.
• Быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись); здужати (здолати); мати змогу (силу); примогти. [Коли б змогтись, та ще поволоктись. Пр. Приміг би — в ложці води втопив. Пр.]
• Быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким; посваритися з ким; (образн.) розбити глек і з ким. [Часом ти що не по-моєму, — я косо гляну, а часом я що не по-твоєму — ти скривишся, та дивись і розіб’ємо глек! Кониський.]
• Быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити. [Жити чи не жити — Ось що стало руба. Старицький, перекл. із Шекспіра.]
• Быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим; (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити… [Хай чабан! — усі гукнули, — За отамана буде. Тичина. І він зайшов у другу кімнату, що правила йому за робочий кабінет. Баш.]
• Быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою; бути подружжям; бути в парі (до пари). [Не будемо ми, серденько, в парі, душа моя чує. Чубинський. Не судилось нам, серденько, Бути до пари. Кримський.]
• Быть начеку (настороже) – бути наготові (насторожі); пильнувати; бути обережним.
• Быть не может! – бути не може!; [це] неможливо!
• Быть ни при чём – бути ні до чого; не мати нічого спільного з чим.
• Быть по сему! – хай буде так!; так має бути!; нехай так! [Хай буде так! Іди! Кочерга.]
• Быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого. [З роботи ніколи не вилазить. Сл. Гр.]
• Быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути; не переводитися. [Яка вона молодесенька, а вже свати не переводились у хаті. Вовчок.]
• Всё может быть – усе може статися; все може бути. [Я не кажу напевне, а все може статися. Старицький.]
• Да будет! – хай (най) буде!
• Должно быть – певно; мабуть (мабуть чи не); повинно (мусить бути). [Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі. Шевченко.]
• И был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав). [Похвалили млин і поїхали, і німець той з ними. Тільки його й бачили. Кониський.]
• Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати? [Що тут у світі робити? Казка.]
• Кто бы ни был – хоч би хто був; хто б був не був. [Хто б був не був батько, а вже ж він батько. Свидницький.]
• Может быть – може.
• Надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть; [десь] певно; либонь; мабуть чи не; десь (десь-то); (зах.) відай. [Удався, мабуть, я у того пращура свого, у Савлука козака. Вовчок.]
• Не будь я (пусть я не буду) – [Не] хай я не буду.
• Не будь я тогда где… – якби я не був тоді де…
• Не знает, как ему быть – не знає, що йому робити (діяти, чинити); (образн.) не зна, на яку (котру) ступити. [Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною. Мартович.]
• Не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні. Пр. Або буде, або й ні. Пр.
• Одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде.
• Пока ещё что будет – пока там ще до чого дійдеться.
• Стало быть – отже; виходить; значить. [Значить, подорожувати будемо ми лише втрьох… Трублаїні.]
• Так и быть – (не)хай (і) так; так тому й бути; гаразд (добре); сількісь; (давн.) іносе. [Найкраще у житті — це життя… а вмирати… ну, що ж, нехай і так! — життя є наука про смерть. Ільченко. «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. Котляревський.]
• Хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) і т. ін. [Хотів був обережно вгорнути в клапоть шовку й той пречудовий образок. Ільченко. Уже були спробували з сінокосами, — обпеклися. Головко.]
• Чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться. Пр. Що суджено, то не розгуджено. Пр. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. Пр. Що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш. Пр. Чи співатиме півень, чи ні, а день буде. Пр. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. Пр. Що має утонути, то не увисне. Пр. Що має висіти, то не утоне. Пр. Лихая доля і під землею надибає. Пр.
• Чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!; щоб твого й духу [тут] не було!; щоб тебе тут не було! [Іди з двору, щоб і дух твій тут не пах!.. Тобілевич. Геть звідси! Щоб твого духу тут не було! Гордієнко.]
Времечко
• Было времечко, целовали в темечко – як була я молодиця, цілували мене в лиця. Пр.
Высокий
• Быть высокого мнения о ком, о чём – бути високої (доброї) думки про кого, про що; мати високу (добру) думку про кого, про що; високо ставити (підносити) кого, що.
• Быть высокого мнения о себе – багато про себе думати; високо нестися; заноситися [у хмари]; (фам.) кирпу гнути.
• Высокий ростом, высокого роста – високий на зріст; великий ростом; (високо)рослий; високий станом (високостанний); (жарт.) довготелесий; довгаль (довгань). [Була це струнка й висока на зріст молодиця років двадцяти п’яти. Тулуб. І брови йому чорні, і уста рум’яні, і станом високий. Вовчок.]
• Птица высокого полёта (перен. разг.) – (те саме, що) Важная шишка, особа. Див. важный.
• Самый высокий – найвищий; щонайвищий; якнайвищий.
Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Должно
• Должно быть – мабуть; мусить (повинно) бути; повинно; певне (певно); десь; либонь; (іноді лок.) відай. [Іде шляхом молодиця, Мусить бути — з прощі. Шевченко. Ой татоньку, мій голубчику, Десь я тобі да докучила. Н. п. Болить мені головонька, відай же я вмру. Сл. Гр.]
• Как быть должно, как должно, как следует – як слід; як треба; як має (як мається) бути; як годиться; як гоже.
• Нам должно… – ми повинні…; нам годиться (слід, повинно)…
Живой
• Живая действительность (перен.) – жива дійсність.
• Живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина; моторуха.
• Живая изгородь – живопліт (іноді обсада).
• Живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща.
• Живая улика – живий (наочний) доказ.
• Жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький.
• Жив-здоров; жив и здоров – живий-здоровий; живий і здоровий.
• Жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося.
• Живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…).
• Живой живое и думает – живий живе й гадає.
• Живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого; правдивий (достеменний) портрет чий, з кого.
• Живой ум – бистрий розум.
• Живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо, притьмом) (зробити що).
• Задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого; дойняти (вразити) до живого кого; допекти кому, кого; допекти до живого (до живого серця) кому, кого.
• Захватать живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого.
• На живую нитку (разг.) – нашвидку; на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем; на живу нитку.
• На живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч; на швидку руку (робити що).
• Нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого; нема й на світі кого.
• Ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий.
• Ни [одной] живой души (разг.) – (а)ні живої душі; (а)ні живого духа; (а)ні лялечки; ні душечки, ані лялечки.
• Оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим; дарувати життя кому.
• Остаться в живых – залишитися (зостатися) живим [серед живих]; вижити (про багатьох повиживати).
• Пока жив буду – поки (й) житиму; поки мого віку.
• Принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому.
• Сжечь живым – спалити живцем (живого).
• С живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти; живого білувати.
Как
• А как же! – аякже!; ато(ж)!; авжеж!
• А так как… то – а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.]
• Вот как! – ось як!; он як!
• Всякий раз как – щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш].
• Да как не – та як не; як же не.
• Как (в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.]
• Как бишь – як пак; як-бо.
• Как будто – як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то).
• Как будто бы – начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито).
• Как бы не (разг.) – як би не; коли б не.
• Как бы не так! (фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр.
• Как бы ни – хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке).
• Как бы то ни было – хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як.
• Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати?
• Как ваше здоровье? – як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?
• Как вдруг – як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз].
• Как велик? – який завбільшки?
• Как видно – знати; мабуть; либонь; (зах.) відай.
• Как водится – як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.]
• Как вот – аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.]
• Как вы говорите? – що ви кажете?; як [ви] кажете?
• Как горохом об стену – як горохом об стінку; як пугою по воді.
• Как дважды два четыре – я к двічі (як два рази) по два чотири.
• Как должно – як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути.
• Как есть (разг.) – як є; все по правді; наголо; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.]
• Как есть все (разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі.
• Как же! (разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно!
• Как же так? – як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так?
• Как-как? (переспрашивая) – що-що?
• Как-либо – хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом.
• Как много – як багато; якого багато.
• Как можно! – хіба ж можна!; як то так!; як можна!
• Как можно? – як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна?
• Как можно, как нельзя больше, лучше… – якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)…
• Как назло – як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне.
• Как например – як-от; як наприклад.
• Как на чей вкус – як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання).
• Как ни – хоч (і) як; як не.
• Как-нибудь будет – якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде.
• Как-нибудь (когда-нибудь) зайду – якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду.
• Как-нибудь (кое-как) – як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як.
• Как ни в чём не бывало – наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.]
• Как-никак – як-не-як; хоч і як там; сяк чи так.
• Как очумелый – як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений.
• Как поживаете? – як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі?
• Как по имени? – як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся?
• Как полагается – як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути.
• Как попало – як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай.
• Как придётся – як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.]
• Как пришло, так и пошло – як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр.
• Как раз! (ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.]
• Как скоро (устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки.
• Как следует – як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре.
• Как снег на голову – як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій.
• Как сумасшедший – як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений).
• Как… так… – як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.]
• Как тебе не стыдно! – як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)?
• Как-то раз (однажды) – якось; колись; одного разу.
• Как-то (пересчитывая) – як-от; а саме.
• Как только – тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.]
• Как угодно, как хотите – як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене.
• Как у Христа за пазухой – як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою.
• Как хорош, прекрасен… – який (який же, що за) гарний, чудовий.
• Кое-как – абияк; як-небудь; сяк-так.
• Куда как хороша собой – то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна.
• Между тем как, в то время как – тимчасом як; тоді як.
• Нет как нет кого – нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто.
• Не кто иной, как он – не хто інший, як він; ніхто як він.
• Не что иное, как – не що інше, як; не що як.
• Он как вскочит – він як (як не) скочить (схопиться).
• Перед тем как – перше ніж; перед тим як; до того як.
• После того как – по тому як; після того як; (іноді) по чому.
• Смотря как – як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.]
• С тех пор как – відколи; відтоді як; з того часу як.
• Так как – бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.]
• Тогда как – тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж.
• Тут как тут – як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.]
• Уж как хвалит – так то вже хвалить.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Молоди́ця –
1) молодуха;
2) замужняя женщина.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

молоди́ця, -ці, -цею, -це! -ди́ці, -ди́ць, за молоди́ць і за молоди́ці
молоди́чий, -ча, -че (від молоди́ця)

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Аря́! меж. Крикъ для отогнанія овецъ или свиней. Шейк. Молодиця спершу одгонила (свиней)... криком: «аря, гладкі, аря»! Мир. ХРВ. 9.
Благода́тний, -а, -е, благода́тній, -я, -є. Благодатный. Прийшла молодиця на той хутір благодатний у найми проситься. Шевч. Життя тоді наше було.... таке ж то любе, таке ж то благодатне. МВ. (О. 1862. ІІІ. 76).
Боязки́й и боязьки́й, -а, -е. Боязливый, робкій. Замучена молодиця, печаловита, боязка. МВ. I. 49. Ум. Боязке́нький.
Визнава́ти, -знаю́, -є́ш, сов. в. ви́знати, -знаю, -єш, гл.
1) Узнавать, узнать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Знайшли у його замок, та по тому й визнали, що він украв гроші у скрині. Волч. у. Оце недавно дитину вбила молодиця, то другої неділі й визнали. Харьк.
2) Заявлять, заявить, признавать, исповѣдывать. Коли визнаватимеш устами твоїми Господа Ісуса. Первое посл. ан. Павла Римл. X. 9. Не так було б мені свою праву руку одрубати важко, як тую правду визнати, вимовити. МВ. (О. 1862. І. 80).
3) Признаваться, признаться, сознаваться, сознаться, свидѣтельствовать, давать показаніе. Хто такий дурний буде, щоб сам на себе визнавав таке (що вбив). МВ. (О. 1862. I. 103).
4) Предсказывать, предсказать, предназначать, предназначить. Уже ся все те збуло, що визнано було. Чуб. ІІІ. 327.
Вирі́внюватися, -нююся, -єшся, сов. в. ви́рівнятися, -няюся, -єшся, гл. Выравниваться, выравняться. Так виросла, вирівнялась, така з неї стала гарна молодиця. Стор. І. 255.
Вихо́дити, -джу, -диш, сов. в. ви́йти, -йду, -деш, гл.
1) Выходить, выйти изъ чего, откуда, куда. Вийди, вийди, мила з хати. Мет. 10. В панські ворота широко ввійти, та узько вийти. Ном. № 1208. І виходила до його вся земля. Єв. М. І. 5. Чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. І. 11. Як вийшла воля, дак мене ніхто й не наймає. Г. Барв. 315. — з чо́го. Стать выше, перерасти. Я вже вийшла з того, щоб мене лаяти. Лебед. у. — з гро́шей. Падать въ цѣнѣ. Кінь молодий у гроші йде, а старий виходить. Ном. № 10230. Не вихо́дити з горі́лки. Быть постоянно пьянымъ. До самого дівич-вечора я з горілки не виходила. О. 1862. VII. — у доро́гу. Выходить, выйти въ путь. Ой уже син, син Гавриленко у дорогу виходить. Рудч. Чп. 32. — у пани́, міща́не и пр. Дѣлаться бариномъ, мѣщаниномъ и пр. Силкуються вийти або в міщанство, або в панство. О. 1862. ІІІ. 79. — на що, ко́го: Ви́йти на до́бре, на зле́. Окончиться благополучно, хорошо, неблагополучно, нехорошо. Трудно, аби на добре вийшло, що із злих рук прийшло. Ном. № 2876. Ви́йде на на́ше. Будетъ по нашему. Ном. № 1069. Воно́ все на одно́ ви́йде. Одно и то же будетъ. Св. Л. 129. Ви́йти на ко́го. Сдѣлаться чѣмъ. Вони.... виходять на попа без ніякої науки. Св. Л. 130. Ви́йти за ко́го, — за́між. Выйти замужъ за кого. Як вийду за тебе, — зостанусь нещасна. Мет. 48. Вийшла заміж — як за стінку засунулась. МВ. I.
2) Всходить, взойти Ой вийду я на шпилечок та гляну я на долину. Мет. 80.
3) Происходить, произойти. Од того вихор вийшов, що як Сатанаїл виніс землю з води, то вода зверху замерзла. Чуб. І. 35.
4) Выходить, выйти, оказаться, быть. Сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця. Ном. № 9000.
5) О времени: исполняться, исполниться, истечь. Рік виходить. Рудч. Ск. І. 65. Виходить і другий год. Рудч. Ск. II. 109. Йому ще й года не вийшли женитись. Г. Барв. 475.
6) Обходиться, обойтись, стоить. Ця керсетка мені чотирі з половиною вийшла: три з половиною за набор та карбованець за пошиття. Черн. у.
Вогнюва́тий, -а, -е. Пылкій, страстный. Молодиця вогнювата. Зміев. у.
Га́рний, -а, -е. Хорошій, красивый, пригожій. З гарної дівки гарна й молодиця. Ном. № 9004. Гарна, як квітка гайова. Ном. № 8425. Плакали і молоді очі за ним, за його гарною вродою. МВ. II. 11. Не те гарне, що гарне, а що кому подобається. Посл. Гарна пісня. Гарна година. Ум. Гарне́нький, гарне́сенький. Гарненький голосок, та чортова думка. Рудч. Ск. І. 18.
Га́рно, нар. Хорошо, красиво. Як гарна молодиця, то гарно й подивиться. Ном. № 9003. Бачуть сестру гарно вбрану. Pauli. II. 11. Гарно грає. Рудч. Ск. II. 5. Царь подякує гарно. Рудч. Ск. II. 12. Ум. Гарне́нько, гарне́сенько. Поцілуйсь гарненько. Чуб. ІІІ. 44.
Діб, доби́, ж.
1) Время, пора. А молодиця наша саме у цю діб.... постерегла злодія. Кіев. г. Тепер нічна діб, — не дорого збиться з шляху. Кіев. г. Вже оця діб береться, мало не північ, а його й досі нема. Кіев. г. На вся́ку діб. Во всякое время.
2) Возрастъ, лѣта. Сей чоловік у вашу діб. Этотъ человѣкъ вашихъ лѣтъ. Лебедин. у. Коли старий чоловік, — буде мені батьком; коли середній, — буде мені братом, а коли у мою діб, — буде мені милий. Мнж. 51. См. Доба.
Заві́рчуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. заверті́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл.
1) Обвивать, обвить тканью, обматываться, обмотаться. З гарної дівки гарна і молодиця: гарно (в намітку, напр.) завертиться, любо подивиться. Ном. № 9004.
2) Только сов. в. закружиться, завертѣться. Коло сусіди завертівся чоловік якийсь незнайомий. Новомоск. у.
Заневірні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Подурнѣть, известись, истощиться. Так молодиця заневірніла, наче з домовиті встала.
2) Сдѣлаться дурнымъ, гадкимъ.
Запа́рювати, -рюю, -єш, сов. в. запа́рити, -рю, -риш, гл.
1) Запаривать, запарить. Молодиця запарила в п’ятницю на ніч квашу. Левиц. (Правда, 1868, стр. 12). Добрий бич запарив. Мнж. 105.
2) — чай. Заварить чай.
Заста́рений, -а, -е. Преждевременно состарѣвшійся. Не так стара, як застарела молодиця. Мир. Пов. І. 112.
Кора́лі, -лів, м. мн.
1) Кораллъ. Глибоко в морі ростуть коралі. О. 1862. III. 51.
2) Мониста, ожерелье изъ коралловъ. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Ном. № 1560. Ум. Кора́лики. Начипляє кораликів на білую шию. Нп. Ой сусіди, сусідоньки, шо за молодиця, шо різані коралини, шовкова спідниця. Грин. III. 529.
Ко́шик, -ка, м.
1) Корзина. З кошиком та з грошиком. Ном. № 10479. Молодиця йшла з кошиком, дівчина з другим. МВ. ІІІ. 39.
2) Корзина плетеная на телегѣ для перевозки картофеля, бураковъ и пр. Чуб. VII. 403.
3) мн. Раст. Trifolium montanum. ЗЮЗО. І. 139.
Красови́ця, -ці, ж. Красавица. Що то вже за молодиця була красовиця! МВ. II. 182.
Кукі́бний, -а, -е.
1) Рачительный, старательный. Кукібна молодиця. Павлогр. у.
2) Опрятный; пріятный на видъ. Таке було кукібне, таке було охайне. Г. Барв. 434.
Ла́со, нар.
1) Вкусно, лакомо. Хто ласо їсть, той твердо спить. Ном. № 12234. Ласо їсть, на м’якому спить і така вродилась, що — молодиця хоть куди! Кв. II. 325. Ви ласіш їсте, ніж ми. Харьк.
2) Съ вожделѣніемъ, съ аппетитомъ. На неї (торбу з грішми) дивиться усяк так весело та ласо так. Гліб. Ум. Ласе́нько.
Лице́, -ця́, с.
1) Лицо. Гарна, хоч з лиця води напитись. Ном. № 8450. До лиця́. Къ лицу. Ном. № 11169. З лиця́ спа́сти, упа́сти, на лиці́ упа́сти, — змарні́ти. Похудѣть въ лицѣ. Розважали матусеньку, таки з лиця спала. Мет. 22. Невістка скаржиться. а на лиці не змарніла. Ном. № 9899. В лиці́ міни́тися. То краснѣть, то блѣднѣть (о лицѣ). В лиці міниться, здрігається, труситься. МВ. II. 51.
2) Только во мн. Ли́ця, ли́ці. Щеки. Як була я молодиця, — цілували мене в лиця. Нп. Як сміється було, то на лицях аж ямочки стають. Св. Л. 103. Одним відром зачерпнула, а за другим утонула, нехай щуки їдять руки, а плотиці — лілі лиці. АД. І. 313.
3) Лицевая сторона. Грошам лиця нема. Ном. № 11113. Хоч на лице, хоч на виворот, то все однаково. Кобел. у. Одни́м лице́м вода́. Сплошь вода. Мнж. 169
4) Деревянная матрица узора для набойки холста. Вас. 192.
5) Улика. Так що, як він і бив його, але в його нема ніякого лиця, знаків нема. Брацл. у. Ум. Ли́чко, ли́ченько. Бо не довго, чорнобриві, карі оченята, біле личко червоніє, недовго, дівчата. Шевч. 12. Як усаду вишня ягідками рясна, — молоденька дівчинонька на личеньку красна. Чуб. V. 9. Най погляну на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що вогнем горять. Рудан. І. 19. У ваших чоботях шкура на личко поставлена. Лебед. у. Въ Галиціи съ измѣн. удареніемъ: Личко́ — верхняя сторона нагольнаго тулупа. Гол. Од. 18.
Ло́но, -на и ло́ньо, -ня, с. Лоно; грудь. Молодиця молодая щось до лоня пригортає. Шевч. 95. Харцизники! вони в заклад від лоня беруть дітей у матері вдовиці. К. Іов. 53.
Лю́бо, нар.
1) Пріятно; хорошо; красиво. У людей діти — любо поглядіти. Ном. № 9204. Сияло сонце в небесах; а ні хмариночки, та тихо, та любо, як у раї. Шевч. 100. Любо й неньці, як дитина в честі. Ном. № 9226. З гарної дівки гарна й молодиця, — гарно завертиться, любо подивиться. Ном. № 9004.
2) Съ наслажденіемъ. Не дві ночі карі очі любо цілувала. Шевч. 66. Невольники лежять, простягшись любо. К. Іов. 8.
3) Любовно, въ любви, въ согласіи. Ум. Любе́нько, любе́сенько. І досі ще стоїть любенько рядок на вигоні тополь. Шевч. 492. Ходить по хаті..., урядившись як можна гарніш, виголившись чистенько і чуб вистригши любесенько. Кв. Тихенько й любенько день мине. МВ. І. 18. Мені, моя доле, дай на себе подивитись, дай і пригорнутись, під крилом твоїм любенько в холодку заснути. Шевч. 622. Сестро моя, не журись, голубко! Досі жили з тобою любенько, — треба так і звікувати. МВ. І. 12. І за руки любенько взявшись, до ратуші пішли тишком. Котл. Ен. V. 44.
Молоди́ця, -ці, ж. Молодая замужняя женщина. Коли хочеш з доні молодиці, то держи в їжових рукавицях. Ном. № 9315. Ум. Молоди́чка.
Молоди́чка, -ки, ж. Ум. отъ молоди́ця.
Му́сити, -шу, -сиш, гл.
1) Долженствовать, быть должнымъ, вынужденнымъ. Не рада коза торгу, а кури весіллю, та мусять. Ном. № 1075. Просили — не хотів, казали — мусив. Ном. № 1076. Му́сить бу́ти. Должно быть, вѣроятно. Іде шляхом молодиця, мусить бути з прощі. Шевч. 79. Не му́сити. Не быть въ состояніи. Полюбила козаченька, не мушу забути. Мет. Ніяк не мусе достати грошей. ХС. IV. 17.
Напуска́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. напусти́тися, -пущу́ся, -стишся, гл. Нападать, напасть, набрасываться, наброситься. На його напустилась росержена молодиця. Мир. ХРВ. 9. Чорти як напустяться на його. Мнж. 127.
Недото́рканий и недоти́ркливий, -а, -е. Недотрога. Дувид штовхнув жартовливо плечем одного чоловіка. — Геть, псявіро, не пхайся! — одказав чоловік. — Оце недоторканий дядько, неначе молодиця. Левиц. Пов. 179.
Пи́шний, -а, -е.
1) Гордый, важный. Оце яка пишна молодиця: і добридень не каже, а дивиться на півока. Волч. у. В мене рід гордий та пишний. Чуб. V. 533.
2) Роскошный, пышный. Являється мій світ у пишних шатах. К. Іов. Ум. Пишне́нький. Не жаль мені ні постелі біленької, ні вечері пишненької. Чуб. V. 42. Друженька пишненька. Грин. III. 504.
Повива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. пови́ти, -в’ю́, -є́ш, гл.
1) Обвивать, обвить, повить. Молодиця в грезетовому очіпку, повитому тонким серпанком. Стор. МПр. 54. Високії ті могили, де лягло спочити козацькеє біле тіло, в китайку повите. Шевч. 48.
2) Пеленать, спеленать. Молодая Оленочка синочка родила, повила його, повила та у білії пелюшки. Чуб. V. 890. Не одцуравсь того слова, що мати співала, як малого повивала. Шевч. 128. Переносно: рожать, родить. І прийшла година і я тя повила, грудьми годувала, до серця тулила. Гол. III. 454.
3) Завивать, завить. Ой ти, вербо кудрявая, хто на тобі кудрі повив? Чуб. III. 117.
4) Вить, свить (вѣнокъ). Старости, пані старости! благословіть молодій вінки повить! Мил. Св. 3.
Погаме́литися, -люся, -лишся, гл. ? Та й гарний то панич, як би з ним мені, — каже молодиця, — трохи погамелитись. Черк. у.
По́старий, -а, -е. Староватый, пожилой. Вже постарий чоловік Онопа. НВолын. у. Стоїть якась постара замучена молодиця. МВ. І.
Прибга́ти, -бга́ю, -єш, гл.
1) Пригнуть.
2) Прибрать къ рукамъ? Захватить? Заберуть усе до нитки, а деколи, як не сховається гарна дівчина або молодиця, то й їх прибгають. Стор. МПр. 68.
3) Прибавить. Та й «Матроза» прибгав би до «Княгині». Шевч. (О. 1862. ІІІ. 7).
Прина́дний, -а, -е. Заманчивый, привлекательный. Принадна гарна молодиця. К. ПС. 121. Усміх принадний. Г. Барв. 223.
Про́даж, -жу, м. Продажа. Несе молодиця на продаж або птицю, або овощі. Левиц. І. 104. Купля руки пече, а продаж гріє. Ном. № 10493. Ви́ставив груди́ну на про́даж. Видно голую грудь. Ном. № 11226.
Ра́дувати, -дую, -єш, гл. Радовать. Молодиця смуткує, журиться, ніщо її не радує і не веселить. Стор. II. 183.
Скри́кувати, -кую, -єш, сов. в. скри́кнути, -ну, -неш, гл.
1) Созывать, созвать. Скрикніть ви сон з усіх сторон на рожденного і хрещеного риба Божого N. Ном. № 8412.
2) Вскрикнуть. Ой мені лихо! — скрикнула молодиця. Стор. І. 41.
Тоді́шній, -я, -є. Тогдашній, съ того времени. Це ще тодішня молодиця, як я заміж ішла. НВолын. у. Як би тодішній собака, то давно б здох. Ном. № 8651.
Убра́тий, -а, -е = Убраний. А молодиця така моторна та гарно вбрата. Грин. І. 293.
Устрочи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Замѣтить, прослѣдить. Та молодиця і устрочила, которий це сказав. Грин. І. 292.
Цюлува́ти, -лу́ю, -єш, гл. = Цілува́ти. Як була я молодиця, — цюлували мене в лиця. Грин. ІІІ. 654.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Зміча́ти, -чаю, -єш, сов. в. змі́тити, -чу, -тиш, гл. Подмечать, подметить; спохватываться, спохватиться. Не змітили, як і сонечко стало сідати. Молодиця й не змітила, коли саме перестала дитина плакати. Крим.
Молоди́ця, -ці, ж. *Вообще замужняя женщина еще неимеющая внучат. Пир. у., Кон.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ба́ба = 1. (ма́ти ба́тькова або ма́тері і кожна стара́ жінка) — ба́ба, здр. ба́бка, бабу́ся, бабу́ня, бабу́ля, бабу́сенька. 2. (чия́ жінка) – жінка, (молода́) — молоди́ця. здр. – жіночка, молоди́чка. Часто чоловік зове жінку: стара́ старе́нька, навіть і тодї коли вона молода. — Жінка княгинька, а хата не метена. н. пр. — Чи є в сьвітї молодиця, як та Ганна білолиця? н. п. 3. (ко́жна жінка) — жінка, ба́ба. — Що громадї, те й бабі. н. пр. — Гдѣ чо́ртъ не сла́дитъ, туда́ ба́бу пошле́тъ = де чорт не зможе, туди́ ба́бу по́шле. н. пр. — Зна́й ба́ба свое́ криво́е верете́но = жіно́ча річ ко́ло при́пічка. н. пр. 4. д. Акуше́рка. 5. птиця Pelecanus — ба́ба пти́ця. С. Л. 6. па́ска, па́пушник. — Христос воскрес! Рад мир увесь, діждали ся ласки. Тепер усяк наїсть ся в смак сьвяченої паски. (3 вірші). 7. жураве́ль (у коло́дязя). С. Аф. — Ледве журавель над колодязем мріє. 8. (кома́ха) – ба́бка, ба́бич. С. Аф. 9. ба́ба, до́вбня, довбе́шка. — Почали бабою забивати палї.— Гепнув, як довбнею.
Гостепріи́мный = гости́нний, гостни́й (С. Л.), привітни́й. — Хата привітна, неначе молодиця з першими пирогами. н. пр.
Же́нщина = жі́нка, жіно́щина, (не замужня) = д. Дѣви́ца, (замужня) = д. Жена́, (молода) — молоди́ця, (з дитиною до шлюбу) – по́критка, на́критка, самокри́тка. – Ж. лёгкаго поведе́нія = слабка́ на вто́ри, самода́йка, цьо́хля. — Же́нщины = д. Же́нскій полъ. — Ой жінки ви, цокотухи, не смачнїш же ви сивухи. Кв. — А государиня, сказано жінощина, вона йому те й простила. н. о. К. З. о Ю. Р.
Ла́зать, ла́зить = ла́зити, по́взати, плазува́ти (С. З.), на гору — зла́зити, вилїза́ти, де́рти ся, з гори — зліза́ти, рачки — рачкува́ти. — На стїну дереть ся. Чайч. — Молодиця капусту шаткує, а дитина за нею рачкує. н. п.
Лани́та, лани́ты = щока́, здр. щі́чка, мн. — що́ки, ли́ця, здр. ли́чка. — Ударив по щоцї. — Поки була молодиця, цюлували мене в лиця. н. п. Под. — Як лїтняя спека румъянець на лицях у тебе пашить, як зїмная крига холодне серденько у грудях лежить. Зїньк. — Най поглянуть на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що огнем горять. Руд.
Молоди́ца, моло́дка = молоди́ця, здр. молоди́чка, ласк. — молоди́ченька. — Чи є в сьвітї молодиця, як та Гандзя білолиця? н. п. — Гандзя рибка, Гандзя птичка, Гандзя цяця молодичка. н. п. — Молодицї, молодиченьки, які у вас гарні чоловіченьки! н. п.
Превраща́ть, преврати́ть, ся = 1. переверта́ти, перекидат́и, переробля́ти, оберта́ти, ся, переверну́ти, оберну́ти, переки́нути, перероби́ти, ся, перероди́ти ся. — От відьма знов перевернулась у сороку. Кр. — Як прилетїв він туди, перевернув ся котиком. н. к. Ман. — Хоч як вертись і одступай ся, хоч в віщо хоч перекидай ся. Гул. Ар. — А воно не чоловік, а лукавий перекинувсь чоловіком. н. к. — Голуб перекинувсь у змія тай убив Івана. н. к. Гр. Чайч. — Русалка з звичайної дївчини перемінюєть ся в русалку, а опісля перекидаєть ся з русалки в звичайну рибку. Зап — Як молодиця перекинула ся зозулею. Бар. О. — От як переродила ся відьма. Кв. — Преврати́ть, ся въ ничто́ = оберну́ти, поверну́ти, ся в нївець. — Напавши на Волоскую землю, в нївець усю повернули. Л. С. — Жид та Нїмець усе повернуть в нївець. н. пр. — Через горілку з господаря певного обернув ся в нївець. Кн. — Преврати́ть, ся въ пе́пелъ = спали́ти, попали́ти, спопелїти. — Превраща́ть, преврати́ть въ дре́безги, въ порошо́къ = мотло́шити, порохни́ти, перемотлоши́ти, поби́ти на гаму́з, на дрізки́ (Ман.), на мо́тлох, спорохни́ти. 2. д. Искажа́ть 2. 3. д. Измѣня́ться 1.
Рѣзь = 1. д. Рѣзу́ха. 2. різа́чка, з нудотою — со́няшницї, со́яшницї, з кольками — заві́йна, завійни́ця, з блювотою і проносом — надсе́рдні со́няшницї, з корчами — перело́ги. Яст. — Щоб тебе різачка порізала. н. пр. — Молодиця занепала на різачку. Кн. — Щоб тебе завійна ухопила. н. пр. — Соняшницї виливали, лихоманку проганяли. н. о. — Заговорюю сояшницї, заїдені й запитені, сояшницї водяні, с. вітряні і т. д. н. зам. Яст. — А ви, перелоги, ідїть собі чортові у ноги. н. зам. Яст.
Страстный, но = ре́вний, не, зага́рливий, во, жагу́чий, вогнюва́тий, при́страстний (С. Жел.). — От чому загарлива охота до малярства прокинула ся у Шевченка. Кн. — Костомаров загарливо доводив неминучу потребу славянської спілки. Кн. — І вдивила очі чорні в небо ясне, миготючеє і сьпіває пісню тихо і самотну і жагучую. Мова. — Вогнювата молодиця. н. о. — С. человѣ́къ = пасья́нт. Київщина.
Успоко́ивать, успоко́ить, ся = успоко́ювати (С. Ш.), заспоко́ювати, впоко́ювати, гамува́ти, у(в)тихоми́рювати, успоко́їти, ся (С. Ш.), заспоко́їти, ся (С. Л.), у(в)гамува́ти, ся, у(в)тихоми́рити, ся, після гнїву — відхо́дити, відійти́, про вітер — ущу́хнути. — Стрівожена молодиця заспокоює мене, радить підождати. Кн. — Еней сподарь, посумувавши, насилу трохи вгамувавсь. Кот. — Угамуй ся, не турбуй ся, марне не томи ся. Макар. — Буду пити та гуляти, буду серце гамувати. Ал. Скл. — Не втихомирилась душа, сумує і плаче. К. Ш. — Успоко́ивающійся ско́ро = відхі́дливий.
Чувстви́тельный = 1. чу́лий (С. З. Жел.), чутли́вий, чутни́й, почутли́вий, почувни́й, почуйни́й, жа́лїсний. — Чуле серце. — „Я вам старую поручаю, за вас охотно уміраю“ Так мовив чулий Евріол. Кот. — З такою чутливою душею не в салдати йти, а хіба в ченцї. Кн. — Живе срібло вельми чутливе і до холоду і до тепла. Кн. — Жінка добріше і чутнїше на все благе серце має. н. о. Яст. — Бідна молодиця, почутлива зроду, вже не могла видержати. Лев. 2. уразли́вий (С. Ш.), шку́льний (С. З.),
Щека́, здр. щёчка, мн. щёки = щока́, щі́чка, що́ки, лице́, ли́чко, ли́ця, ли́чка. — Цїле праве лице мов граблями подрапане. З. Фр. — Поки була молодиця, цїлували мене в лиця. н. п. — Як лїтняя спека, румъянець на лицях у тебе пашить. Зїньк. — Най поглянуть на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що огнем горять. Руд. — Уда́рить по щекѣ́ = ля́паса, ляща́, ляпанця́ да́ти.
Ѣзда́ва = шве́ндя, непосидя́чка, жиру́ха, мотору́ха, цокоту́ха (дївчина або молодиця, д. Востру́ха і Непосѣ́дная).